Контрольная работа: Контрольная работа по Центральний банк і грошово-кредитна політика

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД:

«УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ»

Кафедра банківської справи

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Центральний банк і грошово-кредитна політика»

Виконала: студентка 4 курсу,

групи 3БС-72

заочної форми навчання

Тихомірова Л.М.

Перевірив: доц. Коваленко В.В.

Суми – 2010

ЗМІСТ

Варіант - 5Т

1. Правова основа діяльності НБУ. (6)

Банківська система України очолюється та регулюється Національним банком України, який є головним її елементом.

Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України» та іншими законами України.

Національний банк має статутний капітал, що е державною власністю. Розмір статутного капіталу становить 10 мільйонів гривень. Розмір статутного капіталу може бути змінений за рішенням Ради Національного банку. Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є доходи його кошторису, а при необхідності - Державний бюджет України.

Відповідно до ст.; 4 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених цим законом випадках - також за рахунок Державного бюджету України. Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його певному господарському віданні. Національний банк не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання. Національний банк не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

Національний банк може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також представництва за її межами. Національний банк, його установи, філії та представництва мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Національний банк України не має за мету одержання прибутку. Плановані доходи та витрати Національного банку відображаються в кошторисі його доходів і витрат. Кошторис доходів та витрат повинен забезпечувати можливість виконання Національним банком його функцій, встановлених Конституцією України та Законом України «Про Національний банк України». Національний банк за підсумками року у разі перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами, затвердженими на поточний бюджетний рік, вносить до Державного бюджету України наступного за звітним року позитивну різницю на покриття дефіциту бюджету, а перевищення витрат над доходами відшкодовується за рахунок Державного бюджету України наступного за звітним року.

Планування і облік доходів та видатків, а також формування фондів та резервів Національне банку здійснюються згідно з положенням, що затверджується Радою Національного банку України.

Національний банк України як суб'єкт правовідносин наділений специфічним правом - правом законодавчої ініціативи. Дане право закріплене у от. 93 Конституції України. Особливо потрібно звернути увагу на те, що, відповідно до ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України. Нормативно-правові акти Національного банку можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.

Використовуючи надане йому законом право, Національний банк України активно займається нормо творчою діяльністю, готуючи інструкції, положення, вказівки та інші документи нормативного характеру, і заповнює ними прогалини в правовому середовищі функціонування банківської системи. За час існування Національного банку України прийнято близько 600 документів нормативного характеру. На сьогодні чинними є більш як 250.

Національний банк України регулює діяльність банківської системи в цілому, організовує і здійснює міжбанківські розрахунки, має монопольне право на випуск в обіг грошей, установлює курс грошової одиниці відповідно довалют інших країн, створює та забезпечує діяльність державної скарбниці України.

Діяльність Національного банку України спрямована на забезпечення єдиної державної політики в галузі грошового обігу, кредитування, фінансування і розрахунків у господарстві.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк підзвітний Президенту України та Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень.

Підзвітність означає:

- призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку Верховною Радою України за поданням Президента України;

- призначення та звільнення Президентом Україні; половини складу Ради Національного банку;

- призначення та звільнення Верховною Радою України половини складу Ради Національного банку;

- доповідь Голови Національного банку Верховній Раді України про діяльність Національного банку;

- надання Президенту України та Верховній Раді України двічі на рік Інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі.

Крім того, відповідно до ст. 52 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк та Кабінет Міністрів України проводять взаємні консультації з питань грошово-кредитної політики, розробки і здійснення загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку. Національний банк на запит Кабінету Міністрів України надає інформацію щодо монетарних процесів. Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні .органи виконавчої влади на запит Національного банку надають інформацію, що має вплив на стан платіжного балансу.

Національний банк підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одиниці України.

Голова Національного банку або за його дорученням одні; із його заступників можуть брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу.

У засіданнях Правління Національного банку можуть брати участь члени Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу.

Відповідно до чинних нормативних актів України, Національний банк виконує традиційні функції, характерні для банку, який очолює банківську систему держави.

Проаналізуємо функції Національного банку України.

Центральний банк. Ця функція реалізується Національним банком України відповідно до:

— ст. 99 Конституції України, де передбачено, що забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією Центрального банку держави - Національного банку України;

— ст., 100 Конституції України, де передбачено, що Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює. контроль за її проведенням;

— п. 11 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», де передбачено, що Національний банк представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних банках та інших кредитних установах, де міжнародне співробітництво передбачено на рівні центральних-банків;

— п. 5 ст. 15 Закону України «Про Національний банк України», де передбачено, що Національний банк України встановлює порядок надання ліцензій на ведення банківських операцій, а також інших ліцензій у випадках та за процедурою, передбачених законом;

— п. 9 ст. 7 Закону Україні; Про Національний банк України», де передбачено, що Національний банк України веде Реєстр банків, їх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

— ст. 2 Закону України «Про Національний банк України», де передбачено, що Національний банк України є центральним банком держави та особливим центральним органом державного управління;

— ст. 62 Закону України «Про Національний банк України», де передбачено, що Національний банк України у разі порушення комерційним банком банківського законодавства, проведення ризикових операцій, що загрожує їх платоспроможності та інтересам вкладників і кредиторів, застосовує адекватні допущеному порушенню заходи впливу.

Емісійний центр. Ця функція реалізується Національним банком України відповідно до:

— п. 1 ст. 15 Закону України «Про Національний банк України», де передбачено, що Правління Національного банку України приймає рішення про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет;

— ст. 34 Закону України «Про Національний банк України», де передбачено, що виключне право введення в обіг (емісія) гривні і розмінної монети, організація їх обігу та вилучення з обігу належить Національному банку;

— положення про Банкнотну фабрику при Національному банку України, де передбачено, що Банкнотна фабрика є окремим підрозділом Національного банку, який займається вирішенням питань, пов'язаних з виготовленням національної валюти.

Орган валютного регулювання та контролю. Ця функція реалізується Національним банком України відповідно до:

— п. 12 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України»., де передбачено, що Національний банк України здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями;

— ст. 44 Закону України «Про Національний банк України», де передбачено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства Україні! про валютне регулювання і валютний контроль.

До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання належить:

- видання нормативних актів щодо ведення салютних операцій;

- видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю за діяльністю банків та інших установ, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями;

- встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, що купують та продають іноземну валюту;

— ст. 46 Закону України «Про Національний банк України», де передбачено, що Національний банк проводить дисконтну та девізу валютну політику і застосовує в необхідних випадках валютні обмеження. Національний банк здійснює дисконтну валютну політику, змінюючи облікову ставку Національного банку для регулювання руху капіталу та балансування платіжних зобов'язань, а також коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют. Національний банк здійснює девізу валютну політику на підставі регулювання курсу грошової одиниці України до іноземних валют шляхом купівлі та продажу іноземної валюти на фінансових ринках:

— ст. 40 Закону України «Про Національний банк України», де передбачено, що для забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової одиниці України Національний банк має золотовалютний резерв;

— ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», де передбачено, що у сфері валютного регулювання Національний банк:

1. здійснює валютну політику на підставі принципів загальної економічної політики України;

2. складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України; контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

3. визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

4. нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

5. видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування:

6. визначає способи встановлення І використання валютних (обмінних), курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті :;бо розрахункових (клірингових) одиницях;

— ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», де передбачено, що у сфері валютного контролю Національний банк:

1. здійснює контроль за виконанням правил валютних операцій на території України;

2. забезпечує виконання уповноваженими банками валютного контролю.

Орган банківського нагляду. Ця функція реалізується Національним банком України відповідно до:

— п. 8 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», де передбачено, що Національний банк України здійснює банківський нагляд;

— ст. 15 Закону України «Про Національний банк України», де передбачено, то Правління Національного банку приймає рішення про встановлення економічних нормативів для банків;

— ст. 58 Закону України «Про Національний банк України», де передбачено, що з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення фінансової надійності банків та інших фінансово-кредитних установ Національний банк, відповідно до визначеного ним порядку, встановлює для них обов'язкові економічні нормативи. Ці нормативи мають забезпечувати здійснення контролю за ризиками, пов'язаними з капіталом, ліквідністю, кредитами акціонерам та інсайдерам (пов'язаним особам); наданням великих кредитів, інвестиціями капіталу, а також за відсотковим та валютним ризиком;

— ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність», де передбачено, що для захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності комерційних банків Національний банк встановлює для всіх комерційних банків обов'язкові економічні нормативи:

- граничне співвідношення між розміром власних коштів банку та сумою його активів;

- показники ліквідності балансу;

- розмір обов'язкових резервів, що розміщуються у Національному банку України;

- максимальний розмір ризику на одного позичальника.

Порядок розрахунку зазначених економічних нормативів визначається Національним банком.

Банк банків. Ця функція реалізується Національним банком України відповідно до:

— ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», де передбачено, що Національний банк України:

- виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує: систему рефінансування;

- встановлює ;для банків та інших фінансово-кредитних установами правила проведення банківських операцій, бухгалтерсь-.¹ . кого обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

- організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної-інформації та статистики платіжного балансу;

- визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі мїж банками та фінансово-кредитними установами;

— ст. 40 Закону України «Про Національний банк¹ України», де передбачено, що Національний банк забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків через свої установи, дає дозвіл на проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини комерційних банків та через їх власні розрахункові системи:'

— ст. 29 Закону України «Про банки і банківську діяльність», де передбачено, що Національний банк надає позички комерційним байкам при нестачі коштів для здійснення кредитних операцій і виконання взятих па себе зобов'язань;

— положення «Про міжбанківські розрахунки в Україні», де передбачено, що Національний банк, відповідно до покладених на нього функцій, здійснює автоматизовану систему міжбанківських розрахунків з використанням прогресивних технологій у банківській справі, до якої нині залучена банківська система України.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює такі операції;

- надає кредити комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам для підтримки ліквідності, за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком;

- здійснює дисконтні операції з векселями і чеками в порядку, визначеному Національним банком;

- купує та продає на вторинному ринку цінні папери у порядку, передбаченому законодавством України;

- відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних банках ; веде рахунки банків-кореспондентів;

- купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулювання;

- зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінне каміння та інші коштовності, пам'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування;

- розміщує золотовалютні резерви самостійно або через банки, уповноважені ним на ведення валютних операцій, виконує операції з золотовалютними резервами України з банками, рейтинг яких за класифікацією міжнародних рейтингових агентств відповідає вимогам до першокласних банків не нижче категорії А;

- приймає на зберігання та в управління державні цінні папери й інші цінності;

- видає гарантії і поруки, відповідно до положення, затвердженого Радою Національного банку;

- веде рахунок Державного казначейства України без оплати і нарахування; відсотків;

- виконує операції по обслуговуванню державного боргу, пов'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними;

- веде особисті рахунки працівників Національного банку;

- веде рахунки міжнародних організацій;

- здійснює безспірне стягнення коштів з рахунків своїх клієнтів відповідно до законодавства України, за рішенням суду.

Національний банк має право здійснювати й інші операції, необхідні для забезпечення виконання своїх функцій.

З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи України, забезпечення захисту інтересів кредиторів, вкладників комерційних банків і згідно зі статтями 7, 15, 44 Закону України «Про Національний банк України» та іншим чинним законодавством, Національний банк України визначив порядок видачі комерційним банкам ліцензій на здійснення банківських операцій..

Ліцензування - порядок видачі комерційним банкам, які з часу реєстрації Національним банком України набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій, якщо умови діяльності комерційних банків відповідають чинному законодавству України та нормативним актам Національного банку України та якщо їх діяльність не загрожує інтересам їх клієнтів.

Банки, що створюються і готові до діяльності, на яку вони бажають отримати ліцензію, разом із документами, які подаються для їх реєстрації, можуть подавати клопотання (з переліком операцій, які банк бажає виконувати відповідно до його бізнес-плану) про отримання ліцензії та передбачені Національним банком України документи.

2. Роль НБУ в регулюванні готівкового обігу. (16)

Грошова система створюється державою в особі уповноважених органів і має нормативно-правовий характер. Клю-чову роль в організації та функціонуванні грошової системи держави відіграють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та Національний банк України.

ЗгіднозчиннимзаконодавствомНаціональнийбанкУкраїниза-безпечуєвиготовленнягрошовихзнаків (банкнотімонет) ірегулюєїхнєфункціонуваннянавсіхетапахруху - відвипускувобігдознищеннявилученихзобігузношених, пошкодженихтафальшивихбанкнотімонет. Національний банк України розробляє дизайн грошових знаків, установлює номінали, визначає систему захисту, платіжні ознаки. Для друкування паперових грошей (банкнот) у м. Києві весною 1994 р. була введена в дію Банкнотна фабрика на базі найсучаснішого імпортного устаткування. Вона стала 68-м у світі підприємст-вом із виготовлення паперових грошей. Восени того самого року на базі Банкнотної фабрики та інших допоміжних виробництв створено Банкнотно-монетний двір Національного банку України. У 1997 р. було завершено будівництво Малинської фабрики банкнотного паперу. Технологічне обладнання фабрики дає змогу виготовляти бан-кнотний і захищений папір із кругло-сітковим локальним багато-тоновим водяним знаком, двома захисними волокнами, планшетами та іншими елементами захисту. З уведенням у дію фабрики банкнотно-го паперу Україна має замкнутий цикл із виробництва грошей.

НаціональнимбанкомУкраїнистворенемонетневиробництво, наякомуіззастосуваннямнайсучаснішихтехнологійтаустаткуван-някарбуються (починаючиз 1997 р.) монетимасовогообігу, пам'ят-нітаювілейні. ПершаювілейнамонетаУкраїниз'явиласявобігув 1995 р. (карбуваласязакордоном). Виготовлена з мельхіору, вона була присвячена 50-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Першою ювілейною монетою з гривневим номіналом стала мельхіорова монета номінальною вартістю 2 грн., присвячена 200-річчю одного з кращих дендрологічних парків України - «Софіївки». Монета введена в обіг у 1996 р. 1997 р. ознаменувався введенням в обіг перших українських золотих монет - «Т. Г. Шевченко» і «Києво-Печерська лавра».

Національнийбанкякемісійнийцентркраїнимаєповноваженнящодоорганізаціїірегулюванняготівковогогрошовогообігунате-риторіїУкраїни. Він установлює правила випуску в обіг, зберігання, перевезення, інкасації та вилучення готівки з обігу, визначає поря-док ведення касових операцій для банків, підприємств і організацій.

НадумкуІ.Б. Заверухи, особливарольвздійсненнігрошовоїполітикидержавипокладаєтьсянаНаціональнийбанкУкраїни, якийвідповіднодост. 33 ЗаконуУкраїни «ПроНаціональнийбанкУкраїни» здійснюєтакіповноваженнящодоорганізаціїготівковогогрошовогообігу: виготовленнятазберіганнябанкнотімонет; створеннярезервнихфондівбанкнотімонет; встановленняноміналів, системзахисту, платіжнихознактадизайнугрошовихзнаків; встановленняпорядкузамінипошкодженихбанкнотімонет; встановленняправилвипускувобіг, зберігання, перевезення, вилученнятаінкасаціїготівки; визначеннявимогстосовнотехнічногостануіорганізаціїохорониприміщеньбанківськихустанов; визначенняпорядкуведеннякасовихопераційдлябанків, іншихфінансово-кредитнихустанов, підприємствіорганізацій.

За Національним банком закріплено монопольне право здійснювати емісію національної валюти та організовувати її обіг. Йому належить не тільки виняткове право введення в обіг (емісію) гривні і розмінної монети, організація їх обігу, але й вилучення з обігу.

Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняється. Офіційне співвідношення між гривнею та золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється.

Банкнотиімонети, щовипущеніНаціональнимбанком, єбезумовнимизобов'язаннямиНБУізабезпечуютьсявсімайогоактивами.

Гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його. Для регулювання курсу гривні щодо іноземних валют Національний банк використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування та застосовує ніші інструменти регулювання грошової маси в обігу. Умови та порядок обміну гривні на іноземну валюту встановлюється Національним банком. Національний банк не може обмежувати права суб'єктів валютного ринку на здійс-нення операцій з іноземною валютою, гарантовані їм законом.

Відповіднодочинногозаконодавства (ст. 40 ЗаконуУкраїни «ПроНаціональнийбанкУкраїни») НБУвстановлюєправила, формиістандартирозрахунківбанківтаіншихюридичнихіфізичнихосібвекономічномуобігуУкраїниіззастосуваннямякпаперових, такіелектроннихдокументівтаготівки, координуєорганізаціюрозрахунків, даєдозволиназдійсненнякліринговихопераційтарозрахунківзадопомо-гоюелектроннихдокументів. Національний банк забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків через свої установи, дає дозвіл на проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини комерційних банків та че-рез власні розрахункові системи.

3. Структура золотовалютного резерву.

Серед функцій НБУ Закон називає і забезпечення ним накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами.

Золотовалютний резерв являє собою резерви України, відображені у балансі Національного банку України, що включають в себе активи, визнані світовим співтовариством як міжнародні і призначені для міжнародних розрахунків. З правової точки зору золотовалютний резерв має ту особливість, що він є окремо виділеним фондом серед активів НБУ, де він відображається. Цей фонд не є власністю НБУ – він лише володіє, користується і розпоряджається цим фондом як представник держави. Із приведеного визначення випливає цільове призначення золотовалютних резервів – вони призначені для міжнародних розрахунків. Але подальші положення Закону України "Про Національний банк України" не тільки не розвивають це положення, але і створюють деяку невизначеність призначення золотовалютних резервів.

Ст. 7 цього закону відносить до числа "інших" функцій НБУ забезпечення ним накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами. В цьому положенні вже закладено протиріччя, оскільки "здійснення операцій" виключає "накопичення та зберігання" або ж ставить питання – в яких обсягах вони мають здійснюватися?

Ст. 28 Закону України Про Національний банк України" визначає одним із засобів грошово-кредитної політики управління золотовалютними резервами: ²Національний банк забезпечує управління золотовалютними резервами держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні. Слід звернути увагу, що у визначенні золотовалютних резервів мова йде про їх використання у міжнародних розрахунках, а в даній статті – тільки про операції на внутрішніх ринках, де можна бути забезпечена стабільність попиту і пропозиції грошей в Україні.

Ст. 42 Законувстановлює, щоНБУрозміщуєзолотовалютнірезервисамостійноабочерезбанки, уповноваженінимнаведеннявалютнихоперацій, виконуєопераціїззолотовалютнимирезервамиУкраїнизбанками, рейтингякихзакласифікацієюміжнароднихрейтинговихагентстввідповідаєвимогамдопершокласнихбанківненижчекатегоріїА. Однаквсіпопереднізгаданівищестаттівзагалінепередбачаютьрозміщення, тобтовідчуження) коштівзолотовалютнихрезервівнарахункахіншихбанків. ЦястаттяпередбачаєвступНБУувідносинизіншимибанками (невідомо – українськихчиіноземних), алевизначенняцихбанківнечітке – вонилишеповиннівідповідативимогамдопершокласнихбанківненижчекатегоріїА (аленеобов’язковобутиними) закласифікацієюміжнароднихрейтинговихагентств, щопередбачаєфактичномайженеобмеженіможливостіНБУ.

Таким чином, в результаті цього короткого огляду можна прийти до висновку, що золотовалютний офіційний резерв призначений для здійснення міжнародних розрахунків, а всередині країни – для регулювання валютного ринку і тим самим – підтримання курсу національної валюти, зокрема, шляхом проведення валютних інтервенцій. Значення золотовалютних резервів полягає у забезпеченні платоспроможності країни на світовому ринку. Таким чином, питання золотовалютного резерву співвідносяться із питаннями зовнішньої торгівлі і валютного курсу, а тим самим – з усіма питаннями валютного регулювання. Будь-які інші напрями використання чи операції із золотовалютним резервом мають розглядатися як правопорушення. Оскільки золотовалютний резерв є власністю України, то функції Національного банку України мають обмежуватись статусом представника, що саме по собі вимагає чіткої правового регламентування зі сторони довірителя – держави.

Ст. 47 ЗаконуУкраїни "ПроНаціональнийбанкУкраїни" передбачаєструктурузолотовалютногорезерву, якийскладаєтьсязтакихактивів: монетарнезолото; спеціальніправазапозичення; резервнапозиціявМВФ; іноземнавалютаувиглядібанкноттамонетабокоштинарахункахзакордоном; цінніпапери (крімакцій), щооплачуютьсявіноземнійвалюті; будь-якііншіміжнародновизнанірезервніактивизаумовизабезпеченняїхнадійностіталіквідності. Поповнення золотовалютних резервів проводиться Національним банком шляхом: 1) купівлі монетарного золота та іноземної валюти; 2) отримання доходів від операцій з іноземною валютою, банківськими металами та іншими міжнародно визнаними резервними активами; 3) залучення Національним банком валютних коштів від міжнародних фінансових організацій, центральних банків іноземних держав та інших кредиторів. Використання золотовалютного резерву здійснюється Національним банком на такі цілі: 1) продаж валюти на фінансових ринках для проведення грошово-кредитної політики, включаючи політику обмінного курсу; 2) витрати по операціях з іноземною валютою, монетарними металами, а також іншими міжнародно визнаними резервними активами. Не допускається використання золотовалютного резерву для надання кредитів і гарантій та інших зобов'язань резидентам і нерезидентам України.

Однимізнайважливішихекономічнихпитаньщодозолотовалютнихрезервівєдосягненняїхоптимальногорозміру. Високі золотовалютні резерви створюють можливості для регулювання валютного ринку і курсу валюти, хоча водночас вони означають заморожування частини національного багатства. Тому для визначення оптимальної величини золотовалютних резервів приймається до уваги їх співвідношення із обсягом зовнішньої торгівлі. Міжнародний валютний фонд рекомендує такі оптимальні розміри золотовалютних резервів щодо різних за рівнем розвитку країн: а) для розвинутих країн – співвідношення обсягу офіційних валютних резервів до сукупного сальдо платіжного балансу за поточними операціями і балансу руху капіталів та кредитів за короткостроковими операціями; б) для країн із стійким співвідношенням між експортом та імпортом капіталу – співвідношення валютних резервів та динаміки сальдо торгового балансу; в) для імпортоорієнтованих країн, що розвиваються – достатнім є рівень резервів, що відповідає розмірам тримісячного імпорту [1, с. 160]. Крім того, на розміри золотовалютного резерву впливають ще ряд факторів, зокрема, ступінь ризику у зовнішньоекономічних операціях та ін. Таким чином, при формуванні та використанні золотовалютного резерву треба виходити не стільки з того, що він повинен бути якомога більшим, скільки з того, що віні має бути оптимальним.

Контроль за використанням золотовалютного резерву прямо не віднесений до компетенції будь-якого з контролюючих органів України, а Ревізійної комісії щодо перевірки діяльності НБУ не існує. Варто нагадати, що частина друга ст. 70 Закону України "Про Національний банк України" передбачає, що в частині руху коштів Державного бюджету України, аналізу виконання кошторису фінансову перевірку Національного банку здійснює Рахункова палата, що не відносить золотовалютний резерв до об’єктів контролю Рахункової палати України.

За своїм значенням золотовалютний резерв можна прирівняти до числа одного із основних фондів держави. Це вимагає належної правової регламентації з тим, щоб його витрачання відбувалось суворо на підставах, вказаних у законі. Мабуть, є необхідність затвердити Законом України Положення про золотовалютний резерв України, що дозволить підняти його значення на більш високий рівень, уникнути політичних ігор навколо цього фонду і здійснювати за ним належний контроль. В ньому має бути чітко вказано, що золотовалютний резерв є державним фондом коштів, яким за дорученням держави розпоряджається Національний банк України. Крім того, розміри золотовалютного резерву НБУ мають встановлюватись щорічно Основними засадами грошово-кредитної політики на відповідний рік в окремому розмірі. В ньому мають бути передбачені загальний обсяг золотовалютного резерву, його обсяг на конкретну дату (тобто обсяг, який підтримується постійно, стабільний залишок), структура золотовалютного резерву та ін. Слід також визначити напрямки витрачання коштів із цього фонду. На наш погляд, золотовалютні резерви мають подвійну природу – вони використовуються як резерви держави і як засіб для підтримання стабільності національної валюти (наприклад, шляхом валютних інтервенцій). В Основних засадах слід було б відобразити різницю між цими частинами фонду, наприклад, встановивши мінімальний розмір, нижче якого НБУ не має права використовувати кошти фонду на валютні інтервенції. В цих випадках він повинен інформувати Верховну Раду України.

Тести:

6. Голова Національного банку України призначається на посаду на

такий строк:

а) три роки;

б) п’ять років;

в) чотири роки;

г) десять років.

Стаття 18. Призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку
Голова Національного банку призначається на посаду Верховною
Радою України за поданням Президента України строком на сім років.

10. Територіальні управління НБУ мають статус:

а) юридичної особи;

б) не юридичної особи;

в) акціонерного товариства;

г) холдингової групи.

Філії (територіальні управління) Національного банку не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати норма­тивні акти, діють від імені Національного банку в межах отри­маних від нього повноважень. Завдання і функції філій Національного банку визначаються Положенням, затвердже­ним Правлінням Національного банку.

14. Готівка в обігу відображається:

а) в активі балансу центрального банку;

б) в пасиві центрального банку;

в) поза балансом.

20. Реалізація касової функції територіальних управлінь НБУ здійснюється через:

а) операційну касу;

б) грошового сховища;

в) оборотну касу;

г) прибуткову та видаткову касу.

93. Основою метою валютної політики НБУ є:

а) стабілізація курсу національної грошової одиниці;

б) збалансованість платіжного балансу;

в) стабілізація курсу національної валюти і збалансованість платіжного

балансу країни;

г) підтримка на оптимальному рівні золотовалютні резерви держави.

Список використаних джерел

1. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року №2121-ІІІ // http://zakon.rada.gov.ua

2. Закон України “Про Національний банк України” // http://zakon.rada.gov.ua

3. Банківська енциклопедія / За ред. А.М.Мороза. — К.: Ельтон. 1993.

4. Бугулов В.М., Бугулова Т.В. Національний банк та його операції. — К.: МАУП, 1997.

5. Гетьман В.П., Килимник Ю.В. Національний банк у системі влади. — К.: Інфра-М, 2004. – 174 с.

6. Заверуха І.Б. Банківське право. Посібник для студентів. Львів: Астролябія. 2002 - 222 с.

7. Карманов Є.В. Банківське право України - Харків, 2000, с. 63-80.

8. Костюченко О.А. Банківське право. Навч. посіб. — 2-ге вид. — К.: А.С.К., 2001

9. Національний банк і грошово-кредитна політика / За ред А.М. Мороза. — КНЕУ, 1999.

10. Сас Б. Незалежність Центрального банку// Банківська справа, 2001, №6, с. 21-25

11. Султан Х.М., Руда О. Оцінка нового Закону України «Про Національний банк України» в контексті автономії центральних банків// Економіст, 2000, №3, с. 71-79