№
|
Назви філософських шкіл, течій та напрямів
|
Час їх заснування
|
Країна, місто, заклад, де почалася їх історія
|
Представники цих шкіл, напрямів
|
Філософські ідеї, проблеми, які були у центрі їхньої уваги
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
1 |
Локаята (школа чарваків) |
Середина
1 тис.
|
Стародавня Індія |
Брихаспаті |
Основу світу становлять 4 елементи: земля, вода, вогонь, повітря. |
2 |
Санкх'я |
Середина 1 тис. |
Стародавня Індія |
Капіла, Асурі, Панчашикка, Варшаган'я |
Існують 2 самостійних начала: пракріті (субстрактна першопричина) і пуруша ("Я", дух, свідомість). Всесвіт виник завдяки впливу пуруші на пракріті. |
3 |
Йога |
Середина 1 тис. |
Стародавня Індія |
Патанджалі |
Ідеї виходять із з'ясування питання про сутність душі та тіла. Сутність цього відношення у безперервному самовдосконаленні душі і тіла шляхом самозаглиблення людини у свій внутрішній світ, що реалізується через безпосереднє бачення і переживання. |
4 |
Фа-цзя |
VI-V ст. до н.е. |
Стародавній Китай |
Шан Ян, Хань Фей. |
Вели рішучу боротьбу проти пережитків родинного ладу та общинно-патріархальних традицій, за об'єднання країни та жорстоку централізацію правління. |
5 |
Інь-ян |
VI-V ст. до н.е. |
Стародавній Китай |
Представники шкіл Інь-ян-цзя, Дун-Чжуншу |
Основою світу є 2 протилежності: інь, ян. Взаємодія цих протилежностей є основою виникнення всього світу. |
6 |
Кун-Фуцзи (конфуціанство) |
VI-V ст. до н.е. |
Стародавній Китай |
Конфуцій |
Центральне місце — питання природи людини, її етики і моралі, життя сім'ї та управління державою. Фундаментальним поняттям є поняття "жень" - гуманність. |
7 |
Мін-цзя |
VI-V ст. до н.е. |
Стародавній Китай |
Хуей Ші, Гунсунь Лун |
Школа своєрідно переробляла даоське вчення, абсолютизуючи момент відносності в процесі пізнання. |
8 |
Даосизм |
VI-V ст. до н.е. |
Стародавній Китай |
Лао-цзи |
Наголошує на діалектичній ідеї загальної рухомості та мінливості. Дао - це шлях, надбуття, це єдине, вічне і безіменне, безтілесне, невичерпне і безкінечне у русі; воно — основа всього сущого. |
9 |
Мо-цзя |
VI-V ст. до н.е. |
Стародавній Китай |
Мо-цзи |
Противники конфуціанства, вважали, що наперед зазначеної долі немає, вона залежить від того, як людина буде впроваджувати принципи "загальної любові", в основі яких лежить "небесна воля". Призивали допомагати один одному, займатися корисною справою, відмовитись від насилля та війн. |
10 |
Ньяя |
Середина 1 тис. |
Стародавня Індія |
Готам |
Знання відповідають дійсності. Вважали, що існує 4 джерела пізнання: чуттєве сприйняття, логічний висновок, порівняння, словесне засвідчення авторитетів. |
11 |
Мілетська школа |
VІІ-VІ ст. до н.е. |
Стародавня Греція |
Фалес, Анаксімандр,
Анаксімен
|
За Фалесом: началом усіх речей є вода. За Анаксімандром - "апейрон". Висуває ідею еволюційного походження людини. За Анаксіменом - повітря. |
12 |
Ефеська школа |
VІ-Vст. до н.е. |
Стародавня Греція |
Геракліт Ефеський |
Основою наук вважається логос, який у нього означає загальний закон буття, основу світу. Началом всіх речей є вогонь. |
13 |
Елейська школа |
Кін. VІ-Vст. до н.е. |
Стародавня Греція |
Ксенофан, Парменід, Зенон Елейський |
Питання про начало буття. Вважали, що пізнати світ можна тільки завдяки мисленню. Головна теза — про єдність, сталість і несуперечливість сущого. |
14 |
Піфагорійський союз |
VІ-V ст. до н.е. |
Стародавня Греція |
Піфагор |
Першоосновою є кількісне відношення — число — це величина геометрична, що існує у вигляді геометричної пропорції. Відкритий взаємозв'язок числа і звуку. |
15 |
Софісти |
Сер. V-1 пол.ІV ст. до н.е. |
Стародавня Греція |
Протагор, Горгій |
Основна проблема - це реальність сущого. Будь-яка істина відносна. Людина є мірою всіх речей. |
16 |
Атомісти |
VІ-ІV ст. до н.е. |
Стародавня Греція |
Левкіп, Демокріт |
Допускають 2 начала у світобудові -буття і небуття. Трактують буття як нескінченну множину атомів, визнаючи нескінченне число атомів. |
17 |
Перипатетики |
IV ст. до н.е. |
Стародавня Греція |
Арістотель, Теофраст, Стратон, Андронік Родосський, А.Афроді- зійський |
Хотіли примирити погляди Арістотеля, Демокріта. Боролися за збереження і правильне тлумачення філософської спадщини Арістотеля. |
18 |
Мегарики |
V-ІV ст. до н.е. |
Стародавня Греція |
Евклід |
Існує тільки одне благо, яке називають різними іменами, відіграла значну роль у розвитку логіки. Сформулювали ряд логічних парадоксів "Купа", “Лисий”, "Рогатий". |
19 |
Кініки |
V-ІV ст. до н.е. |
Стародавня Греція |
Антисфен, Діоген |
Люди повинні звести свої потреби до мінімуму. Жити потрібно на природі, звільнившись від культурних традицій розкоші та пересиченості. |
20 |
Стоїцизм |
V-ІV ст. до н.е. |
Стародавня Греція |
Зенон |
Світ єдиний і складається з матерії. Розробляють основи раціональної етики. Людина повинна виробити: розсудливість, невибагливість, мужність. |
21 |
Патристика |
ІІ-VІІІ ст. |
Стародавня Греція |
Тертулліан, К.Александ-йріський, Оріген, Августин |
Християнське богослів'я, апологетика "отців церкви", які відстоювали догми християнської релігії проти язичництва. |
22
|
Грекомовна апологетика |
V-ІV ст.до н.е. |
Стародавня Греція |
Юстін, Тертулліан, Оріген |
Захист та виправдовування віросповідання за допомогою доводів, звернених до розуму. Доведення буття Бога, безсмерття душі, вчення про признаки божественної відвертості, розгляд заперечень, спрямованих проти релігії та її часткових догматів, а також теологічний аналіз інших віросповідань. |
23
|
Номіналізм
|
II ст. |
Західна Європа |
Д.Скот, І.Росцелін, У.Оккам |
Реально існують лише поодинокі індивідуальні речі, а загальні поняття — це лише назви, знаки або імена, породжені людським мисленням. |
24
|
Реалізм
|
II ст. |
Західна Європа |
Ансельм Кентерберійсь-кий |
Буття існує у вигляді загальних понять або універсалій. Вони існують раніше і незалежно від речей, являючи собою думки та ідеї божественного розуму. Завдяки цьому людський розум має змогу пізнати сутність речей, бо вона є загальним поняттям. |
25
|
Іудейська схоластика
|
VII ст. до
н.е.
|
Ізраїль
|
Бубер
|
Характерні особливості: віра в єдиного бога Яхве ті месію, багато ритуальних заповітів, які охоплюють майже всі області побуту віруючих. |
26 |
Неоплатонізм
|
ІІІ-VІ ст.
н.е.
|
Стародавня Греція
|
Плотін,
Прокл
|
Намагалися поєднати різні системи античної філософії (стоїцизм, арістотелізм, скептизм). |
27
|
Філософія ісламського відродження
|
XVIII ст.
|
Схід
|
Мухамед ібн
Абд аль-
Ваххаба
|
Виражалося релігійним рухом
Ваххабітів, які з'явилися в процесі
його історичного розвитку та
контакту з іншими релігійними
системами.
|
28
|
Раннє (італійське)
відродження
|
XVI ст.
|
Італія
|
Дж.Бруно,
Б.Телезіо
|
Бруно висував ідею безкінечності
Всесвіту та множинності в ньому
світів, стояв на позиціях пантеїзму,
"розсередивши" Бога в усій
природі. Вважав, що природа і є Бог
в речах.
|
29 |
Етика космічної теології
|
ХХст.
|
США,
Англія
|
Ф.Вудбрідж,
У.Н.Шелдон,
О.Степлдон
|
Мораль може бути зрозуміла лише з
точки зору еволюційного розвитку
Всесвіту, в основі якого лежить
світова мета. Людина – частина
природи та космосу.
|
30
|
Західноєвропей-ська реформація |
XVI ст.
|
Західна
Європа
|
М.Лютер,
Ж.Кальвін
|
Піддали критиці офіційну католицьку доктрину. |
31
|
Механістична
Філософія
Нового часу
|
XVII-
XVIII ст.
|
Західна
Європа
|
Галілей,
Н'ютон
|
Специфичні уявлення про матерію, руху, простіру та часу, та причинності. Весь Всесвіт уявляє собою замкнуту механічну систему,
створену з незмінних елементів, рух
яких визначається законами класичної механіки.
|
32
|
Раціоналізм
Філософії
Нового часу
|
XVII-
XVIII ст.
|
Західна
Європа
|
Спіноза,
Лейбніц,
Декарт
|
Напрям, який визнає розум основою пізнання і поведінки людей.
|
33
|
Пантеїзм
Філософії
Нового часу
|
XVII ст.
|
Західна
Європа
|
Спіноза
|
Бог не існує окремо від природи, а розчиняється в ній. Допускав наявність мислення в усієї матерії, в тому числі й не живої. |
34
|
Картезіанство
|
XVII-
XVIII ст.
|
Західна
Європа
|
Декарт,
Лєруа,
Кабаніс,
Мальбранш
|
Визнавали істину 2 незалежних
начал: матеріального та духовного,
але сутність їх визначається Богом.
|
35
|
Суб'єктивно-
Ідеалістична
Філософія
Нового часу
|
XVII ст.
|
Західна
Європа
|
Дж. Берклі,
Д.Юм
|
Речі існують остільки, оскільки вони
сприймаються відчуттями. Людина
не може вийти за межі своїх
відчуттів і не може встановити, що
лежить в основі — дух чи матерія.
|
36
|
Емпірична
Філософія
Нового часу
|
XVII-
XVIII ст.
|
Західна
Європа
|
Дж. Берклі,
Д.Юм
|
Напрям, який визнає чуттєвий
досвід основним і єдиним джерелом
і змістом знання.
|
37
|
Агностицизм
Філософії
Нового часу
|
XVI-
ХVІІІ ст.
|
Західна
Європа
|
Гекслі, Юм,
Кант
|
Вчення, яке заперечує повністю або
частково можливість пізнання світу.
|
38
|
Французьке
Просвітництво
|
ХІV-ХV ст.
|
Франція
|
Ш.Монтеск'є
Ф.Вольтер,
Ж.-Ж.Руссо
|
Порушує проблему вдосконалення
суспільства шляхом реформ.
|
39
|
Сенсуалізм
Філософії
Нового часу
|
XVII-
XVIII ст.
|
Західна
Європа
|
Гольбах,
Гельвецій,
Фе'єрбах
|
Вчення у гносеології, пізнаюче
відчуття єдиним джерелом пізнання.
Відчуття можуть стати необхідною
стороною пізнання тільки при умовах їх органічного єдинства з іншими сторонами процесу пізнання -практикою та абстрактним мисленням.
|
40
|
Французький матеріалізм
|
ХVШ ст.
|
Франція
|
Ж.Ламетрі,
Д.Дідро,
К.Гельвецій,
П. Гольбах
|
Природа являє собою сукупність
різних форм руху матеріальних
часточок. Робили спробу розв'язати
питання про походження свідомості,
спираючись на принцип загальної
чуттєвості матерії.
|
41 |
Німецьке
Просвітництво
|
XVIII ст.
|
Німеччина
|
П.Гольбах,
П.Д.Тірі
|
Гольбах підходить до осмислення питання про відношення природи, матерії та духу, свідомості як центральної філософської проблеми
і виділяє 2 протилежні напрямки -
натуралістичний та спіритуалістич- ний.
|
42
|
Німецький
Романтизм
|
Кін.ХVІІ-
поч.ХІХст
|
Німеччина
|
Шелінг,
Шлейермахер
|
Виступали проти раціоналізму просвітництва, протиставляючи культ почуття та творчого екстазу, який розкриває таємниці природи глибше, ніж кропотлива праця вченого. Рушійною силою пізнання є переживання протиріччя між кінечністю та безкінечністю, іронічне відношення до себе та до свого мистецтва. |
43 |
Німецька філософська містика |
XVII-XVIII ст. |
Німеччина |
Екхарт, Мюнцер |
Вищою мірою пізнання вважають містичну інтуїцію, "духовний досвід", в якому зникає розділення на суб'єкт і об'єкт і відкривається реальність Бога - духовної першооснови світу. Проповідують прогресивні ідеї або політичний процес, які виражаються у релігіозно - містичній формі. |
44 |
Німецька класична філософія (ідеалізм) |
ХVІІІ-ХІХ ст. |
Німеччина |
Георг-Вільгельм-Фрідріх Гегель, Й.Фіхте, Ф.Шеллінг |
Заслуга Гегеля: він природний, історичний і духовний світ вперше подав у вигляді процесу. Фіхте: розвиток відбувається через взаємодію протилежностей. Шеллінг вирішував проблему знаходження вихідного начала. |
45 |
Німецька класична філософія (діалектика) |
ХVІІІ-ХІХ
ст.
|
Німеччина |
Георг-
Вільгельм-Фрідріх Гегель
|
Зробив спробу побудувати теоретичну систему, яка повинна була остаточно вирішити проблему тотожності мислення і буття. |
46 |
Філософська антропологія (ідеалізм) |
20-ті рр. XX ст. |
Західна Європа |
М.Шелер, Г.Плеснер, А.Гелен, Е.Ротхакер, Н.Е.Хенгстен-берг, О.Д. Больнов |
Філософське вчення про природу і сутність людини. |
47 |
Антропологічна філософія (матеріалізм) |
20-ті рр. XX ст. |
Західна Європа |
48 |
Марксизм |
XIX ст. |
Німеччина |
К.Маркс, Ф.Енгельс |
Основою розвитку є матеріальне виробництво, в основі якого лежить спосіб виробництва як єдність продуктивних сил та виробничих відносин. Розглядали проблему людини, пов'язуючи її з відчуженням. |
49 |
«Молодогегель янці» |
ХІХст. |
Німеччина |
Штраус, Бауер |
Перша спроба проаналізувати суспільну свідомість в якості соціальної структури (ідеології). В центрі їх уваги питання про те, як виникають і обмежують примусову силу оманливі уявлення про суспільство. |
50 |
«Старогегельян ці» |
XIX ст. |
Німеччина |
Гешель, Гінрихс, Габлер |
Намагались інтерпретувати вчення Гегеля у дусі церковно-християнської ортодоксії. Відстоювали принцип синтезу розуму та віри. |
51 |
Франкфуртська школа |
XIX ст. |
Західна Європа |
Адорно, Маркузе, Фромм, Ф.Полок, Л.Левенталь |
Абсолітують зміст нерозумових змін психіки людини. Заперечують об'єктивні закони історичного процесу і стверджують пріоритет випадкового і виключно індивідуального в історії. |
52 |
Неокантіанська марбурська школа |
60-ті рр. XIX ст. |
Німеччина |
Г.Коген, П.Наторп, |
Поставила за мету захист та збереження принципів класичної філософії. Основні принципи грунтуються на трактуванні філософії виключно як критики пізнання. |
53 |
Неокантіанська
Фрейбурзька
(баденська)
Школа
|
60-ті рр.
XIX ст.
|
Німеччина
|
Е-Кассірер
В.Віндельбанд, Г.Ріккерт
|
54 |
Школа
Психоаналізу
|
ХІХ-ХХст.
|
Західна
Європа
|
З.Фрейд,
Хорні,
Маркузо,
Фролем, Юнг
|
Значна кількість захворювань викликана свідомим витісненням
інстинктів, особливо статевого.
Досліджують структуру свідомості.
|
55
|
Віденський
Гурток
|
20-ті рр.
XX ст.
|
Відень
|
Щлік,
Нейрат,
Карнап, Айєр
|
Мета - звести філософію до логічного аналізу мови науки, піддати філософське і наукове знання критичному аналізу з позицій принципу верифікації,
сформульованого М.Шелінгом.
|
56 |
Феноменологія
|
XX ст.
|
Західна
Європа,
США
|
Гуссел,
Л-Ландгребе,
Е.Фінк
|
Центральне поняття —
"інтернаціональність" свідомості —
призначено для ствердження принципу: "нема об'єкта без
суб'єкта". Філософія, як наука про
"чисті сутності", протиставляється
пізнанню реальних фактів.
|
57 |
Класичний екзистенціалізм
|
ХІХ-ХХ ст.
|
Західна
Європа,
Африка
|
М.Хайдеггер,
К.Яспекс, Ж.-П.Сартр,
А.Камю,
Г.Марсель,
Н.Аббаньяно
|
Найглибшим знанням про природу
людини визнає усвідомленість нею власної смертності й недосконалості.
В центрі уваги були питання провини та відповідальності, рішення та вибору, ставлення людини до смерті, а проблеми науки, релігії, моралі, мистецтва цікавили лише настільки, наскільки вони стосувалися названих питань.
|
58 |
"Мадридська
школа" екзистенціалізму
|
XX ст. |
Італія |
Н.Аббаньяно |
Людська екзистенція розглядається
як абсолютна активність, яка постійно перебуває в процесі творення. Звідси особлива увага до часу, історичності, які характеризують становлення.
|
59 |
Герменевтика
|
ХІХ-ХХ ст. |
Західна
Європа
|
Дільтей,
Шлейєрмахер
|
Головна операція - розуміння. Цей
процес являє собою комплексну
методологічну проблему, яка
досліджується герменевтикою з
різних боків.
|
60 |
Структуралізм |
ХІХ-ХХ ст.
|
Західна
Європа
|
К.Левістросс,
Ж.Лакан, М.Фуко,
Р.Барт
|
Виник у зв'язку з переходом гуманітарних наук від описово-емпіричного до абстрактно-теоретичного методу дослідження:
моделювання, формалізації і математизації досягнутих результатів.
|
61 |
Українське передвідрод-ження |
ХІІІ-ХІV ст.
|
Україна
|
І.Вишенський
|
Патристичні та агіографічні твори, в
яких розв'язують філософські ідеї
Щодо розуміння Бога, світу, людини.
|
62
|
Українське
Відродження
|
ХІV-ХVІ ст.
|
Україна
|
Ю.Дрогобич,
П.Русин, Лукаш,
С.Оріховський
|
Людина здатна пізнати світ, і ця здатність зумовлюється наявністю в природі непохитних законів. Замислюючись над питанням про сенс людського життя Оріховський зазначив, що до безсмертного життя шлях треба торувати, живучи розважно, чесно й побожно на землі.
А однією з основних чеснот вважав самопізнання.
|
63 |
Українська
Реформація
|
ХVІ-ХVІІ ст.
|
Україна
|
Смотрицький, Філалет,
П.Могила
|
Пов'язана з антифеодальною
національно-визвольною боротьбою
українського народу проти
польських магнатів, насильницького
покатоличення.
|
64 |
Київський
Візантизм
|
Україна |
65 |
Філософія
Києво-
Могилянської
Академії
|
XVII-
ХVІІІст.
|
Україна
|
Й.Когонович-
Горбацький,
І.Гізель,
І.Галатовський, С.Яворський, Г.Бужинський,
Ф.Прокопович, Л.Барановський
|
Зближують і ототожнюють Бога з
Природою. Тільки поєднуючись,
Матерії і форми утворюють тіло , яке
є їх єдністю, завершеністю.
|
66
|
Українське
Просвітництво
|
Поч.ХVІІІ ст.
|
Україна
|
М.Козачинський,
Т.Кониський,
Г.Сковорода,
Я.Козельський
|
Відстоювали ідею суспільства,
Побудованого на засадах загальної
Рівності, людського щастя, що
Грунтується на праці відповідно до
Природних нахилів людини.
|
67
|
Український
Романтизм
|
XVIII -
ХІХст.
|
Україна
|
Т.Шевченко,
Л.Українка,
І.Франко
|
Природа - несвідомий художній витвір духу. Стирав межі між філософією та мисленням. Формою філософії романтики вважали
Інтуїтивний символ.
|
68 |
Філософія
Української
Революційної
Демократії
|
XVIII -
ХІХст.
|
Україна |
Т.Шевченко,
Л.Українка,
І.Франко,
П.Мирний,
П.Грабовський, М.Коцюбинсь-кий
|
За революцію проти самодержавства
і кріпосництва.
|
69
|
Ревізіонізм
|
Кін.ХІХ -
поч.ХХ
ст.
|
Німеччина,
Франція,
Австро-
Угорщина
Росія
|
Каутський,
Вауер,
Мартів
|
Заперечували науковість
діалектичного матеріалізму,
прагнули замінити соціальний
революціанізм ідей суспільної
еволюції.
|
70
|
Львівсько-
Варшавська
Школа
|
20-ті рр.
XX ст.
|
Варшава,
Краків,
Львів
|
Тарський,
Рассел,
Вітченштейн,
Айдукевич,
Лукасєвич
|
Характерне негативне ставлення до
ірраціоналізму, прагнення до зближення філософських в наукових
дослідженнях, надання філософським
міркуванням логічного точного статусу.
|
71 |
«Філософія життя» |
ХІХ-ХХ ст. |
Західна Європа |
Ф-Ніцше, В.Дільтей, А.Бергсон,
О-Шпенглер
|
Напрям, який розглядає все суще як форму прояву життя, як деяку реальність, що не є тотожною ні духу, ні матерії, яку можна осягнути тільки інтуїтивно. Головним є поняття життя. |
72 |
Етика космічної теології |
ХХ ст. |
США, Англія |
Ф.Вудбрідж, У.Н.Шелдон, О.Степлдон |
Мораль може бути зрозуміла лише з точки зору еволюційного розвитку Всесвіту, в основі якого лежить світова мета. Людина - частина природи та космосу. |
73 |
Російська історіософія |
XVIII ст. |
Росія |
Алексєєв, Волков |
Розглядає суспільство як частину природи. Ідея "естественный закон" історії, єдність історичного процесу. Розробили теорію прогресу як руху нищого до вищого. |
74 |
Слов'янофіли |
ХІХст. |
Росія |
Кірєєвський, Хомяков, Аксакови, Самарин |
Намагались обгрунтувати необхідність особливого шляху розвитку Росії. За об'єктивним сенсом це була утопічна програма переходу російських дворян на шлях буржуазного розвитку зі збереженням максимуму їх привілегій. |
75 |
Філософія техніки |
60-ті рр. ХХст. |
Західна Європа |
Ф.Рапп, А.Хунінг |
Основана на комплексному системному аналізі як соціального феномену в історико-цивілізаційному контексті. |
76 |
Західники |
40-ті рр. XIX ст. |
Росія |
Герцен, Грановський, Огарьов, Боткін, Кавелін, Кетчер, Корш. |
Виступали за ліквідацію феодально-кріпосних відносин та розвиток Росії по "західному", тобто буржуазному шляху. |
77 |
Психологічний напрям російської філософії |
Кін.ХІХ -почХХ ст. |
Росія |
В.Бехтерев, І.Павлов |
Укріпили детермініський підхід до механізму поведінки та стимулювання розробки об'єктивних методів. |
78 |
Філософія російської революційної
демократії
|
ХVІІІ-ХІХ ст. |
Росія |
О.Герцен, М.Огарьов, М.Чернишевський, М.Шелгунов, М.Антонович |
За революцію в боротьбі проти самодержавства та кріпосництва. |
79 |
Філософія
Релігії
|
ХХст. |
Західна Європа. |
Ніцше |
До якості найвищої цінності встановлення духовного зв'язку індивіда власним справжнім "я" як всесвітньо-розмірним мікроскопом. |
80 |
Філософія російського марксизму |
ХІХ-ХХ ст. |
Росія |
Г.В.Плєханов В.І. Ленін |
Розглядали питання про матерії, рух, простір і час, пізнаваність світу. Ленін велике значення надавав правильному розумінню діалектичному методу, закону єдності та боротьби протилежності. |
81
|
Конвенціоналізм
|
ХІХ-ХХст. |
Західна
Європа
|
Пуанкаре |
Філософська концепція, згідно якої
наукові поняття та теоретичні
будування являються продуктами
угоди між вченими. Ці угоди
диктуються звичністю, простотою,
зручністю.
|
82
|
Прагматизм
|
70-ті рр.
XX ст.
|
Західна
Європа
|
Пірс,
Дж.Д'юрі
|
Звинувативши всю філософію у
відриві від життя, намагалися
довести, що філософія повинна бути
не роздумами про буття і пізнання, а
повинна стати методом розв'язання
реальних проблем, які постають
перед людьми.
|
83
|
Логічний
Позитивізм
|
ХІХ-ХХ ст.
|
Західна
Європа
|
Нейрат,
Карнап,
Шлик, Крауз,
Рейхенбах
|
Предметом філософії повинна бути
логіка науки, логіка мови, логічний
аналіз речення, логічний синтаксис
мови.
|
84 |
Інтуїтивізм
|
ХІХ-ХХ ст. |
Західна
Європа
|
Бергсон,
Лоский
|
Раціональному пізнанню протиставляє розуміння дійсності, яке засноване на інтуїції, яка розуміється як особлива спроможність свідомості, яка не зводиться до відчуттєвого досвіду та
дискусійного, логічного мислення.
|
85
|
Семантичний
Позитивізм
|
ХІХ-ХХст. |
Західна
Європа
|
С.Чейз,
С.Хайякава
|
Визначає мові головну роль у всіх
сферах діяльності. Всі соціальні
колізії обумовлені недосконалістю
мови та людського спілкування.
|
86 |
Постпозитивізм |
1960-1970 рр. |
Західна
Європа
|
К.Поппер,
Т.Кун,
С.Тулмін,
У.Селларс,
Д.Агассі
|
Характерними є проблеми
фальсифікації: розуміння; соціології
знання; правдоподібність наукових
теорій; раціональності. Практично
всі представники залишили значний
слід в обгрунтуванні сутності
наукових теорій.
|
87 |
Емпіріо-критицизм
|
XX ст.
|
Європа
|
Авенаріус,
Мах,
І.Петцольдт,
Ф.Карстіньєн
Р.Віллі,
Богданов
|
Намагалися довести, що вони відшукали 3 лінію філософії, яка
долає односторонність як матеріалізму так і ідеалізму. Вводять
економії мислення.
|
88
|
Футурологічний напрям |
60-ті рр.
XX ст.
|
Західна
Європа
|
Белл, Г.Кан,
Р.Арон, Б.де
Жувенель,
Ф.Бааде,
Ф.Полак.
|
Уявлення про майбутнє людства, область знання, яка охоплює перспективи соціальних процесів. |
89 |
Догматизм |
ХVІІ-ХІХ
ст.
|
Західна
Європа
|
Кант, Декарт,
Вольтер
|
Спосіб мислення , який
використовує незмінні поняття,
формули без врахування нових
даних практики та науки, ігнорує
принцип творчого розвитку та
конкретності істини.
|
90 |
Релятивізм
|
ХІХ-ХХ ст.
|
Західна
Європа
|
Горгій
|
Ідеалістичне вчення про відносність, умовність, суб'єктивність людського пізнання. Заперечує об'єктивність пізнання -признає відносність знання. Вважає, що в наших знаннях не відображається об'єктивний світ. |
91
|
Географічний
Детермінізм
|
XVII-
ХІХст.
|
Західна
Європа
|
Ш-Монтеск'є
А.Тюрго,
Г.Боклем
|
Розвинув ідею про провідну роль
географічного середовища, зокрема
клімату в житті людей, культурі та
історії народів.
|
92
|
Діалектико-
Матеріалістич-
ний напрям
Філософії
|
40-ті рр.
XX ст.
|
Німеччина
|
Маркс,
Енгельс,
Ленін
|
Признає відносність пізнання лише в
тому випадку, коли кожна історична
ступінь пізнання не виходить за
межі даного рівня розвитку виробничих сил і рівнем науки.
|
93
|
Соціологічний
Напрям
Розуміння
Суспільства
|
XX ст.
|
Європа,
США
|
Блау,
Емерсон,
Малиновський
|
Соц. філософія наголошує на пріоритеті кожного елемента способу життя, на цілісності суспільства як соціальної системи, що функціонує завдяки виробництву й постає як живий організм з усіма особливостями економічних, соц.-політичних, ідеологічних, культурних, побутових та ін. соціальних відносин, які
безпосередньо характеризують
життєдіяльність людей.
|
94
|
Феноменологіч-на соціологія |
XX ст. |
Західна
Європа
|
Е.Гуссерль,
М.Шелер,
М.Мерло-
Понті
|
Розглядає суспільство як явище,
створене й постійно відтворюване в
духовній взаємодії індивідів.
|
95
|
Ранній
Утопічний
Соціалізм
|
ХV-ХVІІ ст.
|
Західна
Європа
|
Т.Мор,
Т.Кампанелла
|
Властива переконаність, що приватна власність спричиняє всі суспільні негаразди та злиденність абсолютної більшості народу. Зберігається багато пережитків феодально-церковної ідеології. |
96
|
Соціальна
утопія XVII-
XIX ст.
|
ХVІІ-ХІХ ст. |
Західна
Європа
|
Я.Гус,
Мюнцер,
Мельє,
Маблі,
Уінтенлі,
Сен-Сімон
|
Вчення про суспільство, яке засноване на суспільному майні, обов'язковим для всіх і рівному розподілі благ. |
97
|
Культурологічні концепції
суспільства
|
XX ст.
|
Європа
|
Рапп, Хунінг
|
В процесі життєдіяльності суспільство створює і розвиває матеріальну і духовну культуру - система соціальних цінностей, способів передачі набутого досвіду від покоління до покоління. |
98 |
Технократичні
Концепції
Суспільства
|
XX ст.
|
США,
Західна
Європа
|
Веблен, Берл,
Голбгейт
|
Необхідність установлення політичної влади технічних спеціалістів, що робиться в інтересах всього суспільства на базі наукового знання. |
99
|
Екзистенціона-
льна філософія
Суспільства
|
XX ст.
|
Західна
Європа
|
Сартр, Камю,
Марсель
|
Спілкування індивідів не є справжнім, воно лише підкреслює самотність кожного. Раз спілкування індивідів породжується тим, що предмет небуття приймається за єдине можливе буття. |
100
|
Соціальний
Реалізм
|
XX ст.
|
Європа,
США
|
Дюркгейм,
Шпанк,
Парсон
|
Заснований на трактуванні
суспільства та його історичної
еволюції в якості об'єктивної
реальності.
|