Лікарські рослини
та їх застосування
(
очанка
,
жабрій, буквиця
)
Очанка лікарська —
Euphrasia officinalis L.
Російська назва — очанка лекарственная.
Родина ранникові —
Scrophulariaceae
.
Однорічна рослина заввишки 15—30 см, яка є напівпаразитомзлакових. Стебло невелике, гіллясте, вкрите волосинками. Листки яйцеподібні, зубчасті, сидячі. Квітки своєрідні. Віночок білий, із синіми поздовжніми жилками і білясто-жовтим зівом. Запаху рослина не має, на смак — гіркувато-солона.
Поширена очанка лікарська на луках, у трав'янистих долинах, на торфовищах, узліссях, серед чагарників. Цвіте з кінця червня до заморозків. Росте в Україні та в Бєларусі.
Сировина. З лікувальною метою використовують усю рослину, яку зрізують, коли найбільше розцвіло пагонів. Сушать у добре провітрюваних приміщеннях.
Хімічний склад. У рослині знайдено дубильні речовини, глікозиди аукубін та ринантин, летку олію (близько 0,2 %), мінеральні солі.
Застосування. Препарати очанки лікарської мають протизапальні, обволікальні та в'яжучі .властивості. Ми застосовуємо траву очанки лікарської для лікування гіперацидного гастриту, ларингіту, трахеобронхіту.
Для лікування гастриту з підвищеною кислотністю шлункового соку готуємо суміш очанки лікарської, листків м'яти перцевої, листків і квіток алтеї лікарської, меліси лікарської, квіток глоду колючого, трави вересу звичайного у співвідношенні 1:1:3:2:2:3. Настій суміші цих рослин має обволікальну дію, сприятливо впливає на пептичний фактор, виявляє антигістамінний ефект, нормалізує функцію центральної нервової системи. Беруть 3 столові ложки суміші, заливають 2 склянками окропу, настоюють 4 год. П'ють по 100 мл 3 рази , протягом дня за 30 хв. до їди і 4-й раз — перед сном.
Для лікування ангіни, ларингіту, трахеобронхіту, затяжної пневмонії готують такий засіб. Беруть 1 столову ложку бруньок тополі чорної на 2 склянки води, кип'ятять на малому вогні 10 х», петім додають 2 столові ложки суміші очанки
лікарської, квіток бузини чорної, листків підбілу звичайного, трави чебрецю звичайного, буквиці лікарської, кореня алтеї лікарської у співвідношенні 1:1:2:2:1:2і настоюють 4 год. П'ють по 50 мл 3 рази протягом доби за 30 хв. до їди. Цим розчином полощуть горло і ротову порожнину.
Для лікування кон'юнктивіту та опіків ми не рекомендуємо очанку лікарську, оскільки багатокомпонентна композиція (пропобесан) набагато ефективніша. Вона описана в розділі «Лікування опіків і гнійних ран».
Жабрій звичайний —
Galeopsis
ochroleuca
Lam
.
Російська назва — пикульник обьїкновенньш.
Родина губоцвіті —
Lamiaceae
(
Labiatae
).
Жабрій звичайний — однорічна щетинисто-залозиста рослина. Стебло чотиригранне, прямостояче, розгалужене, під вузлами потовщене, заввишки 20—60 см. Листки супротивні, прості, черешкові, яйцеподібно-ланцетні, з округлою основою і загостреною верхівкою, по краях зубчасті (по 4—12 зубців на кожному боці). Квітки двостатеві, з двогубим пурпуровим віночком, зібрані в несправжні кільця, що утворюють головчасті суцвіття. Цвіте жабрій все літо, часом аж до жовтня.
Поширена рослина по всій Україні. Росте на лісових галявинах, у сонячних долинах, понад стежками, на забур'янених пагорбах.
Сировина. Заготовляють усю рослину під час цвітіння, зрізують її на 10—15 см від землі і сушать у теплих приміщеннях, які добре провітрюються.
Хімічний склад: У траві виявлено сапоніни, летку олію, глікозидні сполуки флавонів, дубильні речовини, фітостерол, кремнієву кислоту (близько 10%), а також мікроелементи сірки, хлору, кальцію, фосфору, натрію, магнію, заліза, сполуки карбонатів.
Застосування. Препарати жабрію звичайного застосовують у народній медицині як засоби, що полегшують відхаркування, сприяють проліферації сполучної тканини та підвищують опірність організму до негативних впливів, особливо інфекційного походження, поліпшують обмін речовин; призначають при нефролітіазі та запальних захворюваннях сечостатевих органів.
Беруть 2 чайні ложки рослини, заливають 1 склянкою води, кип'ятять 5 хв., настоюють 30 хв. П'ють по 100 мл 3 рази на добу за 30 хв. до їди.
Для лікування захворювань дихальних шляхів ми використовуємо траву жабрію звичайного в поєднанні з листками підбілу звичайного, травою материнки звичайної, травою м'яти перцевої, листками подорожника великого, квітками бузини чорної у співвідношенні 0,25 -.4:2:2:4: 0,25. Беруть 1 столову ложку суміші, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 30 хв. П'ють по 50 мл 3 рази на добу за 30хв. до їди.
Для лікування запальних процесів у сечостатевих органах ми використовуємо траву жабрію звичайного в поєднанні з травою вересу звичайного, материнки звичайної, споришу зви* чайного, підмаренника справжнього, квітками глоду колючого, стовпчиками з приймочками кукурудзи звичайної у співі відношенні 0,25 : 4 : 2 : 4 : 4 : 2 : 2. Готують і застосовують так, як і попередній настій.
Буквиця лікарська —
Betonica
officinalis
L
.
Російська назва—буквица лекарственная.
Родина губоцвіті —
Laminaceae
(
Labiatae
).
Багаторічна трав'яниста рослина 30—60 см заввишки. Кореневище коротке, щорічно дає пучок листків з довгими черешками. Стебла висхідні, прямі, чотиригранні, не розгалужені. Листки великі, видовжені, тупі, при основі серцеподібні, на краях зарубчасті. Квітки зібрані у густі пазушні багатоквіткові кільця, утворюють щільне колосоподібне суцвіття. Квіткові кільця виходять із пазух верхівкових листків. Віночки квіток світло-пурпурові або пурпурові. Росте буквиця лікарська в мішаних лісах, на галявинах, світлих вирубках. Тіньовитривала рослина. Цвіте від червня до середини вересня. Поширена майже по всій Україні, на Кавказі та Уралі.
Сировина. Заготовляють усю надземну частину рослини, яку зрізують під корінь під час цвітіння. Подрібнюють і сушать у добре провітрюваних, теплих приміщеннях.
Хімічний склад. У препаратах буквиці лікарської знайдено летку олію, аскорбінову кислоту (49,5 мг/100 г), стахідрин (0,49 %,), бетоніцид, тирозид, флавоноїди (1,54 %). Окрім того, в них виявлено смолисті речовини (3,11 %), органічні кислоти (близько 2%), мікроелементи кальцію, цукристі речовини. У листках і квітках буквиці лікарської містяться таніди (у листках — 12,46 %, а у квітках — близько 7,07 %).
Застосування. У науковій медицині використовують рідкий спиртовий екстракт буквиці лікарської (1 : 1). Застосовують його при субінволюції матки після пологів та абортів, функціональній матковій кровотечі запальної природи, кровотечах, спричинених міомою. Вживають по 20—40 крапель 3—4 рази на добу. Лікування тривале. Протипоказано застосовувати екстракт буквиці лікарської при вагітності.
Буквиця лікарська широко застосовується в народній медицині як сечогінний, жовчогінний, гіпотензивний, протизапальний, седативний, обволікаючий засіб, її використовують при захворюваннях дихальних шляхів (при бронхіті, пневмонії, бронхоектатичній хворобі), ядусі, хворобах печінки (зокрема, при гепатиті). Настоєм рослини полощуть горло. Лікують буквицею лікарською пієлонефрит, хронічний гломерулонефрит, запальні процеси сечових шляхів. Застосовують її і при гастриті з підвищеною секрецією шлункового соку, при епілепсії, подагрі, гіпертонічній хворобі. Діє заспокійливо при порушенні функції центральної нервової системи.
Одну столову ложку подрібненої рослини заливають 1 склянкою окропу, настоюють протягом 2 год. Випивають 1 склянку настою протягом доби за 4 рази. Траву буквиці лікарської використовують у суміші з шишками хмелю, бруньками тополі чорної, травою вересу звичайного і м'яти перцевої для лікування хвороб нирок та сечових шляхів. Готують суміш у співвідношенні 2:1:2:2:2. Беруть 1 столову ложку суміші на 1 склянку води, кип'ятять на малому вогні 10 хв., додають 1 столову ложку подрібнених коренів алтеї лікарської і настоюють 6 год. З цього настою роблять примочки до свіжих і застарілих ран, до місць мікробного ураження бешихою, варикозних виразок, фурункулів та карбункулів.
|
