Реферат: Прибутковий податок з громадян особливості вдосконалення

Міністерство освіти України

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

"Прибутковий податок з громадян: особливості вдосконалення"

Виконав: _______________________

Перевірив: _____________________

Київ 2001

Зміст

Вступ...............................................3

1. Поняття і функції податків.......................5

2. Система оподаткування України...................10

3. Прибутковий податок з громадян..................13

4. Змінення ставки прибуткового податку з громадян (аналіз законопроєкту)..........................28

Висновки...........................................34

Використана література.............................36

Вступ

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві. Податки як форма фінансових відносин виникли з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі. Податки – це обов’язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Обов’язкові платежі перераховуються в бюджет держави, а також в інші цільові державні фонди. Вони можуть здійснюватися в кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування.

Суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. Податки виконують дві основні функції - фіскальну та регулювальну.[1]

Система оподаткування – це продукт діяльності держави. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідність вирішення конкретних економічних і соціальних завдань.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з прийняттям 25 червня 1991р. Закону “Про систему оподаткування”. У ньому були визначені принципи побудови і призначення системи оподаткування, перелік податків, зборів та обов’язкових платежів, платники та об’єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність подальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994р. було прийнято другий варіант Закону “Про систему оподаткування”. Третій варіант цього Закону Верховна Рада України прийняла 18 лютого 1997р.

Останні зміни було внесено Верховною Радою України 13.07.2000 р., що затвердила Постанову «Про прийняття за основу проекту Податкового кодексу України».

В останньому варіанті Закону дається більш повне і чітке визначення принципів побудови системи оподаткування; поняття системи оподаткування, платників податків і зборів, об’єкта оподаткування; обов’язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.

1. Поняття і функції податків.

Податки є однією з найважливіших фінансових категорій. Історично це найважливіша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства. Саме виникнення держави спричинило і появу платежів та внесків до державної скарбниці для фінансового забезпечення використання державою її функції. Спочатку ці внески провадились у натуральній формі, а з розвитком товарно–грошових відносин відбувся поступовий перехід до грошової форми оподаткування.[2]

Податки являють собою обов’язкові платежі юридичних і фізичних осіб до бюджету. За економічним змістом це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. На відміну від фінансів у цілому ці взаємовідносини мають односторонній характер – від платників до держави.

З позиції платника немає ніякої різниці, як називається той чи інший платіж і куди він потім зараховується. Так чи інакше для нього це все – витрати, що збільшують ціну товарів та послуг і покладаються спочатку на виробника, а потім на споживача. Скасування чи зменшення тих платежів, що відносяться на собівартість, приведе до збільшення прибутку, а відтак, з одного боку, до розширення фінансових ресурсів платника, а з другого – до можливостей зменшення ціни, бо потреби в прибутку визначаються більш – менш сталими пропорціями розширеного відтворення виробництва.

З позицій держави теж нема суттєвого значення, як називається той чи інший платіж, головне для неї – його повне і своєчасне надходження. Віднесення цього платежу до певного централізованого фонду обмежує державу тільки у використанні коштів – в одних випадках вони мають цільове призначення, в інших – ні.

У фінансовій термінології застосовуються три терміни, що відображають платежі держави – плата, відрахування, податок. Причому в окремих випадках плата і відрахування виступають як тотожні податкам поняття.

Плата передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою. Розмір плати залежить від розміру ресурсів, що використовуються, а находження плати державі визначається державною власністю на ці ресурси. Якщо держава втратить право власності на них, то вона втратить і ці доходи. Плата вноситься як за рахунок включення у собівартість, так і з прибутку, що визначається механізмом її стягнення.

Відрахування передбачають цільове призначення платежів. Воно може бути тільки частковим, тобто встановленим згідно з економічним змістом платежів, або повним, коли витрачання коштів у повному обсязі проводиться тільки за цільовим призначенням.

Відрахування відносяться здебільшого на витрати виробництва і включаються у собівартість. Окремі з них можуть перераховуватись із прибутку, наприклад на дорожні роботи. Розміри відрахувань установлюються на нормативній основі до джерела сплати чи відповідно до певного показника (наприклад, відрахування на соціальне страхування, у фонд зайнятості, у фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи – в процентах до фонду заробітної плати).

Податки встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави – управління, оборони, соціальної та економічної. Вони не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення. Однак якщо їх розглядати в узагальненому вигляді, то ці прикмети плати і відрахувань видно досить чітко. Податок – це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини вартості валового національного продукту (ВНП) на загальносуспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може.

Таким чином, відмінності між платою, відрахуваннями і податками як формами платежів юридичних і фізичних осіб державі несуттєві. Вони стосуються тільки рівня конкретизації цільового призначення. Однак слід зазначити, що якщо плата і відрахування можуть сплачуватись як державі, так і іншим юридичним та фізичним особам, то податки, це атрибут держави і тільки держави. Разом з тим очевидно, що розгляд форм платежів тільки за їхнім змістом не дає можливості чітко визначити коло податків. Тим більше що іноді тотожні за змістом платежі можуть мати різну назву, наприклад “плата за воду” і “податок на воду”, “плата за землю” і “земельний податок”.

Різниця між платежами, крім відмінностей за їхніми видами, полягає у тому, в який централізований державний фонд вони зараховуються – в бюджет чи в цільовий фонд. Якщо виходити з термінології, яка існує в Україні, то податки надходять тільки до бюджету, а в цільові фонди – лише плата і відрахування. Разом з тим у доходах бюджету є окремі види плати і відрахувань.

У доходах бюджету виділяється група так званих неподаткових платежів. Відмінність між ними і податками, а також податковими платежами дуже проста і виходить із їхнього функціонального призначення. Податки й податкові платежі із самого початку створюються як фіскальні інструменти формування доходів бюджету. Неподаткові ж платежі такого призначення не мають. У них може бути досить різноманітна роль, ніяк не пов’язана з бюджетом. Спрямування таких неподаткових платежів до бюджету визначається одним фактором - бюджет є основним централізованим фондом держави, а ці платежі не мають цільового призначення. Наприклад, доходи від реалізації конфіскованого майна мають юридичний, а не фінансовий зміст. Для них немає особливого фонду, і тому вони надходять у бюджет. Неподаткові платежі посідають практично невідчутне місце в доходах бюджету, їх можна тільки прогнозувати, але ніяк не планувати.

Суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. У спеціальній літературі різні автори називають різні функції податків. Найбільш поширеним є погляд, що податки виконують дві основні функції – фіскальну та регулювальну.

Фіскальна функція податків полягає в мобілізації коштів у розпорядження держави, формуванні централізованих фінансових ресурсів для виконання державних функцій. Вона реалізується через розподіл частини валового національного продукту. [3]

Фіскальна функція є дуже важливою для характеристики податків, їх суспільного призначення. Для здійснення цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів.

З підвищенням ролі держави зростає значення регулювальної функції податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різні сторони діяльності суб’єктів господарювання. Використання податків у цій функції є достатньо складним процесом і залежить від правильного вирішення таких питань.

1.Визначення об’єкта оподаткування. Згідно з чинним законодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін.

2. Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами можуть бути: прибуток (при стягненні податків за землю, на транспортні засоби, на прибуток, на майно); собівартість (відрахування в цільові державні фонди, сплата місцевих податків і зборів): частина виручки від реалізації продукції (сплата акцизного збору, податку на додану вартість, мита).

3. Установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку. Ставки податків є дуже складною проблемою оподаткування. Вони істотно впливають на регулювальну функцію податків. Податкові ставки можуть бути універсальними і диференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницю оподаткування, а також у відсотках до об’єкта оподаткування. Відсоткові ставки оподаткування можуть бути: пропорційними (не залежать від розміру об’єкта оподаткування), прогресивними (зростають зі збільшенням об’єкта оподаткування), регресивними (знижуються зі збільшенням об’єкта оподаткування).

4. Установлення термінів сплати податків. Для різних податків вони різні і залежать від об’єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. Для здійснення регулювальної функції податків важливе значення має запобігання іммобілізації оборотного капіталу підприємства для сплати податків.

5. Надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на регулювальну функцію податків і можуть надаватися окремими платниками податків щодо окремих об’єктів оподаткування.

6. Застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства суб’єктами господарювання. Штрафні санкції застосовуються за таких порушень: неподання або несвоєчасне подання необхідних документів, форм звітності до податкової адміністрації; несплата в установлений термін податків та інших обов’язкових платежів державі; приховування об’єктів від оподаткування, умисне заниження суми податку. При цьому регулювальна функція податку залежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати.

У процесі реалізації регулювальної функції податків виявляється її вплив на такі показники фінансово-господарської діяльності підприємств: собівартість продукції, прибуток від реалізації, балансовий прибуток, обсяг реалізації, виручка від реалізації, чистий прибуток, швидкість обертання оборотних коштів, платоспроможність, фінансова стійкість, іммобілізація оборотних коштів, обсяг отриманих кредитів.

2. Система оподаткування.

Система оподаткування – це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з прийняттям 25 червня 1991р. Закону “Про систему оподаткування”. У ньому були визначені принципи побудови і призначення системи оподаткування, перелік податків, зборів та обов’язкових платежів, платники та об’єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

Ураховуючи зміни в податковій політиці держави були прийняті інші варіанти Закону “Про систему оподаткування”. В останньому варіанті Закону дається більш повне і чітке визначення принципів побудови системи оподаткування; поняття системи оподаткування, платників податків і зборів, об’єкта оподаткування; обов’язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.

Суб’єкт, або платник податку – це та фізична чи юридична особа, яка безпосередньо його сплачує. Деякі податки можуть стягуватись на різних етапах виробництва і реалізації. Між платником і державою може знаходитись уповноважена служба, яка утримує податок, перераховує його до бюджету і несе за це відповідальність. Реальним платником кожного податку є споживач. Саме він сплачує вартість товарів і послуг.

Об’єкт оподаткування. Нормальна податкова робота можлива тільки при чітко визначеному об’єкті оподаткування. В об’єкті оподаткування фокусуються суперечності фіскальної й регулюючої функції податків. З одного, фіскального, боку, держава заінтересована в тому, щоб об’єкт оподаткування був значним і постійно зростав. З іншого боку, кожний платник намагається сплачувати якомога менше податків, а відтак – зменшувати об’єкт оподаткування. Якщо таке зменшення збігається з інтересами суспільства, то регулююча функція реалізується, якщо ні, то можна констатувати наявність суперечностей у системі оподаткування. Вибір об’єкта оподаткування повинен бути таким, щоб звести ці суперечності до мінімуму.

Одиниця оподаткування – це одиниця виміру об’єкта оподаткування. Існує фізичний і грошовий вимір. Фізичний вимір більш точний, грошовий опосередкований завжди певною мірою відносний, він може бути більш-менш точним тільки протягом незначного часу.

Джерело сплати податку – це доход платника, з якого він сплачує податок.

Податкова ставка – це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Існують два підходи до встановлення податкових ставок: універсальний і диференційований. При універсальному встановлюється єдина для всіх платників ставка, при диференційованому – декілька. Диференціація ставок може відбуватися у двох напрямках. Перший – у розрізі платників, коли для більшості платників виділяється основна ставка, а також знижені і підвищені ставки для окремих платників. Другий – у розрізі різних характеристик і оцінок об’єкта оподаткування. Мета встановлення як єдиних, так і диференційованих ставок одна – створення або однакових, або різних умов оподаткування для всіх платників.

Податкова квота – це частка податку в доході платника. Вона може бути визначена в абсолютному розмірі й у відносному виразі. Значення податкової квоти полягає в тому, що вона характеризує рівень оподаткування.

Система оподаткування – це сукупність податків і зборів, тобто обов’язкових платежів у бюджети різних рівнів, а також у державні цільові фонди.

Законом “Про систему оподаткування” визначено такі важливі принципи її побудови:[4]

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

- обов’язковість;

- рівнозначність і пропорційність;

- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

- соціальна справедливість;

- стабільність;

- економічна обгрунтованість;

- рівномірність сплати;

- компетентність;

- єдиний підхід;

- доступність.

На жаль, не всі з перелічених принципів реалізуються в сучасній податковій політиці, у практичній реалізації законодавчих актів щодо окремих податків.

У системі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподаткування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.

Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення і розвитку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатня регулювальна функція основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнені.

3. Прибутковий податок з громадян.

Податки з населення - це економічні відносини в гро­шовій формі, які виникають між державою і населенням із приводу примусового обов'язкового вилучення частини дохо­ду для створення централізованого грошового фонду дер­жави.

Прибуткове оподаткування доходів громадян може здійснюватися за пропорційними і прогресивними (регре­сивними) ставками. Прогресія (регресія) буває прямою і ступінчастою. При прямій прогресії (регресії) ставки збіль­шуються (зменшуються) із зростанням доходу, і податок за цими ставками нараховується пропорційно розміру до­ходу. Як правило, в системі прибуткового оподаткування громадян при побудові шкали ставок використовується сту­пінчастий метод. Суть його полягає в тому, що дохід розбивається на частки, для кожної з яких установлюється своя ставка податку. При прогресивній шкалі кожна на­ступна частка доходу оподатковується за більшою, а при регресивній - за меншою ставкою, ніж попередня. Шкала ставок, яка включає інтервали доходів для встановлених ставок, може будуватися в абсолютних і відносних величинах.

Декрет Кабінету міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" був прийнятий 26 грудня 1992 року № 13-92 із змінами i доповненнями, внесеними Декретом Кабінету Міністрів України від 30.04.93р. № 43-93, законами України від 01.07.93р. № 3355-XII, від 14.02.96р. № 46/96-ВР, від 12.09.96р. № 366/96-ВР, від 15.01.98р. № 25/98-ВР, від 13.02.98р. № 129/98-ВР, від 11.12.98р. № 312-XIV, від 23.03.99р. № 539-XIV, від 14.12.99р. № 1288-XIV, від 02.03.2000р. № 1523-III

Платники прибуткового податку[5]

Платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства як ті, що мають, так i ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

До громадян, що мають постійне місце проживання в Україні, належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні в цілому не менше 183 днів у календарному році.

Платниками прибуткового податку є фізичні особи незалежно від віку, громадянства, статі, раси, національності, сімейного, соціального i майнового стану, приналежності до громадських організацій та політичних партій, ставлення до релігії. Доходи неповнолітніх громадян оподатковуються на загальних підставах.

Об'єкт оподаткування

Об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так i за її межами.

Об'єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, є дохід, одержаний з джерел в Україні.

При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи, одержані як в натуральній формі, так i в грошовій (національній або іноземній валюті).

Доходи, одержані в натуральній формі, зараховуються до сукупного оподатковуваного доходу за календарний рік за вільними (ринковими) цінами, якщо інше не передбачено чинним законодавством з питань справляння прибуткового податку з громадян.

Сплата податку з доходів, одержаних в іноземній валюті, провадиться в українських карбованцях. Доходи, одержані в іноземній валюті, перераховуються в українські карбованці за курсом, що встановлюється Національним банком України на дату одержання доходу.

До сукупного місячного (одержаного протягом календарного місяця) оподатковуваного доходу включаються доходи, одержані громадянами в будь-якій формі i за будь-яких умов незалежно від джерела, крім переліку доходів, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу.

Протягом календарного року у джерела виплати доходів проводиться щомісячне утримання i перерахування до бюджету прибуткового податку, обчисленого з місячного сукупного оподатковуваного доходу платника.

У разі виплати заробітної плати в натуральній формі продукцією власного виробництва її розмір у складі місячного сукупного оподатковуваного доходу працівника обчислюється за відпускною ціною зазначеної продукції стороннім споживачам у поточному місяці, коли проведено нарахування заробітної плати. Якщо у поточному місяці така продукція не реалізувалась, її розмір обчислюється за відпускною ціною попереднього місяця.

Натуральна продукція інших виробників у складі місячного сукупного оподатковуваного доходу працівника оцінюється за цінами її придбання. Натуральна продукція інших виробників, одержана по бартерних (товарообмінних) операціях в галузі зовнішньоекономічної діяльності i направлена на оплату праці, оцінюється у складі місячного сукупного оподатковуваного доходу працівника за митною вартістю, сплаченою при її ввезенні в Україну i перерахованою в українські карбованці за курсом Національного банку України на дату одержання натурального доходу.

Доходи громадян, одержані ними від подальшого продажу натуральної продукції, включаються до складу їх оподатковуваного доходу у вигляді різниці між реалізаційною ціною та ціною, за якою вони були включені для оподаткування заробітної плати. Доходи у натуральній формі та від подальшого продажу натуральної продукції відображаються у декларації платника та стверджуються довідкою підприємства або організації, які проводили натуральні виплати.

Усунення подвійного оподаткування[6]

Доходи, одержані за межами України громадянами з постійним місцем проживання в Україні, включаються до складу сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні.

Суми податку, сплачені за кордоном з одержаних за межами України доходів громадянами з постійним місцем проживання в Україні, зараховуються при сплаті ними прибуткового податку в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум податку з доходів, сплачених за межами України, не може перевищувати суми прибуткового податку, що підлягає сплаті цими особами відповідно до законодавства України.

Зарахування сплачених за межами України сум податку провадиться лише у разі письмового підтвердження податкового органу відповідної іноземної держави факту сплати (утримання) податку.

Податок, сплачений за межами України в більшій сумі, ніж належить до сплати за чинним в Україні законодавством, поверненню не підлягає.

Суми виплат, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу

До сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються:

1. Допомога по державному соціальному страхуванню i державному соціальному забезпеченню, крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (в тому числі допомога по догляду за хворою дитиною), зокрема:

- допомога по вагітності та пологах;

- одноразова допомога при народженні дитини;

- допомога по догляду за дитиною;

- грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох i більше дітей віком до 16 років;

- допомога по догляду за дитиною-інвалідом;

- допомога на дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років);

- допомога на дітей одиноким матерям;

- допомога на дітей військовослужбовців строкової служби;

- допомога на дітей, які перебувають під опікою, піклуванням;

- тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе;

- допомога на поховання, у тому числі яка надається за рахунок юридичних або фізичних осіб;

2. Суми одержуваних аліментів.

У громадян, які сплачують аліменти, прибутковий податок утримується із загальної суми сукупного доходу без вирахування аліментів;

3. Державні пенсії, а також додаткові пенсії, що виплачуються за умовами добровільного страхування пенсій.

Доплати до пенсій, що призначаються та виплачуються за рахунок коштів підприємств, установ або організацій в іншому порядку, ніж це встановлено пенсійним законодавством України, включаються до оподатковуваного доходу;

4. Компенсаційні виплати в грошовій i натуральній формі у межах норм, передбачених чинним законодавством, за винятком компенсації за невикористану відпустку при звільненні.

Суми компенсаційних виплат, що перевищують встановлені чинним законодавством норми, суми компенсаційних виплат за невикористану відпустку, в тому числі при звільненні, включаються до складу місячного сукупного оподатковуваного доходу.

До компенсаційних виплат, що не включаються у межах встановлених законодавством норм до місячного сукупного оподатковуваного доходу, зокрема, відносяться:

- добові за час перебування у службовому відрядженні. Суми добових при відрядженні за кордон приймаються за нормами, встановленими в іноземній валюті для відповідної держави за місцем відрядження;

- цільова грошова допомога громадянам з мінімальними доходами, що призначається i виплачується відповідно до рішень, прийнятих Кабінетом Міністрів України;

- щомісячні компенсаційні виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає інваліда I групи, а також людину, яка досягла 80-річного віку;

- вартість молока або інших рівноцінних харчових продуктів (на роботах з шкідливими умовами праці) та вартість лікувально-профілактичного харчування (на роботах з особливо шкідливими умовами праці), що видається безплатно;

- виплати в межах амортизації за зношування інструменту, обладнання, транспортних засобів та іншого майна, належного працівникові, яке використовується для потреб підприємства, установи, організації чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, за місцем роботи;

- вихідна допомога (в розмірі середньомісячного заробітку), що виплачується при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пунктах 3 i 6 статті 36 та пунктах 1, 1 - 1, 2 i 6 статті 40 Кодексу законів про працю України, чи внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору (стаття 39 зазначеного Кодексу);

До компенсаційних виплат, що не включаються до місячного сукупного оподатковуваного доходу в розмірі фактичних витрат, відносяться:

- вартість проїзду до місця призначення i назад та витрати по найму житлового приміщення при відрядженні у межах України. Витрати з найму житлового приміщення за кордоном приймаються відповідно до встановлених норм в іноземній валюті для відповідної держави за місцем відрядження;

- суми, виплачувані працівникам на відшкодування витрат у зв'язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість за попереднім погодженням, у порядку оргнабору або громадського призову (вартість проїзду працівника i членів його сім'ї, витрати по перевезенню майна, добові за час перебування в дорозі, одноразова допомога на самого працівника i на кожного члена сім'ї, які переїжджають, заробітна плата за дні збирання в дорогу i влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі);

- виплати польового забезпечення;

- суми доплат за нормативний час пересування працівників, постійно зайнятих на підземних роботах у шахтах (рудниках), від стволу до місця роботи i назад;

- надбавки до заробітної плати, замість добових, працівникам, відрядженим для виконання монтажних, налагоджувальних i будівельних робіт у випадках i розмірах, передбачених законодавством;

- суми виплат щорічної i щомісячної компенсації сім'ям на дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи i стали інвалідами, а також щорічної допомоги на оздоровлення дітей;

- компенсаційні суми за невиданий спеціальний одяг i спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, мило та інші миючі знешкоджуючі засоби у виняткових випадках невидачі їх власником або уповноваженим ним органом;

- суми виплат певним категоріям працівників замість безкоштовного надання житлових приміщень i комунальних послуг відповідно до законодавства;

5. Суми грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержуваних військовослужбовцями, особами рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби.

Доходи, одержані зазначеними особами за виконання робіт, не пов'язаних з обов'язками несення служби, оподатковуються на загальних підставах.

6. Суми, одержувані в результаті відчуження майна, що належить громадянам за правом власності, за нотаріальне посвідчення якого сплачується державне мито, крім доходів, одержуваних від реалізації продукції та іншого майна в результаті здійснення підприємницької та іншої діяльності з метою одержання доходу;

7. Доходи громадян від продажу вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній i садовій ділянці продукції рослинництва i бджільництва, худоби, кролів, нутрій, птиці як у живому вигляді, так i продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки.

Про суми виплат громадянам, які мають постійне місце проживання в Україні, від продажу підприємствам, установам, організаціям i фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності зазначеної продукції надсилається довідка ф. № 2 податковим інспекціям за місцем проживання громадян.

У разі купівлі зазначеної продукції безпосередньо за місцем її вирощування (виробництва) утримання податку покупцем не провадиться i довідка за формою 2 не надсилається. Угоди купівлі-продажу можуть оформлятися двосторонніми закупівельними актами у письмовій формі або закупівельними відомостями, i вони повинні містити такі дані:місце укладання угоди, прізвище, ім'я та по батькові продавця, його ідентифікаційний номер (за відсутності ідентифікаційного номера - відомості з паспорта продавця), назва продукції, ціна одиниці продукції, обсяг проданої продукції, сума виплачених продавцю коштів, підпис продавця про отримання коштів.

З громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, з доходів від продажу зазначеної продукції в Україні підприємства, установи i організації утримують прибутковий податок відповідно до пункту 15 цієї Інструкції за ставкою 20 відсотків;

8. Суми, одержувані в результаті успадкування i дарування, за винятком сум авторської винагороди, одержуваних неодноразово спадкоємцями (правонаступниками) авторів творів науки, літератури i мистецтва, а також відкриттів, винаходів та промислових зразків.

9. Виграші за облігаціями державних позик та лотереями, проценти i виграші по вкладах в установах банків, по ощадних сертифікатах та державних казначейських зобов'язаннях.

Лотереї, вказані в цьому підпункті, - це такі, що проводяться з дозволу Уряду України, Уряду Республіки Крим, обласних, міських та районних Рад народних депутатів у кожному окремому випадку на умовах, погоджених з Міністерством фінансів України, відповідними фінансовими управліннями (відділами).

10. Суми, одержані громадянами за обов'язковим i добровільним страхуванням (за винятком випадків, коли страхові внески по накопичуваному страхуванню здійснюються за рахунок коштів підприємств, установ i організацій).

Страхуванням громадян за рахунок коштів підприємств, установ i організацій вважаються такі договори страхування, якими передбачається виплата обумовленої суми застрахованій фізичній особі незалежно від виникнення страхового випадку по закінченні терміну страхового договору.

11. Суми матеріальної допомоги як в грошовій, так i в натуральній формі незалежно від її розміру, що надається на підставі рішень Уряду України у зв'язку із стихійним та екологічним лихом, аваріями i катастрофами місцевими органами державної виконавчої влади, профспілками, фондом соціального страхування, благодійними фондами та іноземними державами.

Матеріальною допомогою, за рішенням зазначених органів та іноземних держав, вважається грошова i натуральна допомога, що надається громадянам за вказаних умов. Суми матеріальної допомоги, включаючи вартість речових призів та подарунків, що надається в інших випадках, у межах дванадцяти мінімальних розмірів заробітної плати на рік включно.

12. Суми, одержані громадянами в результаті розміщення їх власних збережень на поточних (депозитних) рахунках банків України, в тому числі в іноземній валюті.

13. Суми доходів, що направляються у джерела їх одержання на придбання акцій, та суми, які інвестовані на реконструкцію i розширення виробництва суб'єктів підприємницької діяльності.

Підставою для виключення з оподатковуваного доходу таких сум є письмова заява громадянина в бухгалтерію організації за місцем основної роботи з проханням направити частину заробітку на зазначені цілі.

Доходи, одержані від продажу акцій, оподатковуються на загальних підставах.

14. Суми, що перераховуються за заявами громадян (у тому числі фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності) у відділення благодійних та екологічних фондів, а також підприємствам, установам, організаціям, закладам культури, освіти, науки, охорони здоров'я i соціального забезпечення, які фінансуються з бюджету, в межах дванадцяти мінімальних заробітних плат на рік.

Підставою для виключення з місячної оподатковуваної заробітної плати за місцем основної роботи таких внесків є письмова заява працівника до бухгалтерії підприємства, організації з проханням направити частину заробітку на зазначені цілі.

Підставою для включення цих витрат у декларації громадян, які мають доходи не за місцем основної роботи i оподатковуються безпосередньо податковими інспекціями, є виданий відділенням банку або відділенням зв'язку відповідний документ, що підтверджує внесення або перерахування таких сум до відповідних фондів або організацій.

15. Суми, одержувані працівниками на відшкодування шкоди, заподіяної їм каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків, а також у зв'язку із втратою годувальника.

16. Суми, одержувані громадянами за здавання ними крові, від інших видів донорства, за здавання грудного молока.

17. Вартість путівок на лікування, відпочинок та у дитячі оздоровчі табори, крім туристських та міжнародних.

18. Суми, одержувані громадянами від органів статистики за ведення записів сімейних бюджетів.

19. Суми доходів осіб, які виконують сільськогосподарські та будівельні роботи в сільській місцевості тимчасово або сезонно, а також членів студентських будівельних загонів, що споруджують об'єкти в сільській місцевості.

20. Доходи працівників сільськогосподарських підприємств i рибних господарств незалежно від форм власності та господарювання i риболовецьких колгоспів, одержані ними натурою (сільськогосподарською, рибною продукцією власного виробництва зазначених підприємств та продукцією її переробки, за винятком продукції, визначеної Кабінетом Міністрів України). Обчислення зазначених доходів провадиться за очікуваною собівартістю відповідної продукції.

21. Суми плати за утримання та навчання дітей у дошкільних виховних закладах, закладах початкової загальної, професійно-технічної освіти, а також у державних вищих учбових закладах освіти, розташованих на території України, за рахунок фізичних або юридичних осіб.

Суми плати за навчання дітей та за утримання в дошкільних виховних закладах не включаються до сукупного оподатковуваного доходу тих громадян, на користь яких юридичною або фізичною особою були проведені такі виплати.

У разі оплати вартості навчання підприємствами, установами, організаціями безпосередньо учбовим закладам на підставі укладених договорів (контрактів) про цільову підготовку спеціалістів певного фаху така оплата не є особистими доходами громадян (студентів, гімназистів, семінаристів, курсантів), відносно яких були укладені такі договори (контракти), незалежно від стану трудових відносин цих громадян із платниками коштів за їх навчання.

22. Суми дивідендів, що були оподатковані під час їх виплати відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суми, на які зменшується сукупний оподатковуваний дохід[7]

Сукупний оподатковуваний дохід зменшується на суму, що не перевищує за кожний повний місяць, протягом якого одержаний дохід, встановленого чинним законодавством розміру мінімальної місячної заробітної плати (неоподатковуваний мінімум). Неоподатковуваний мінімум введено в шкалу ставок оподаткування.

Неоподатковуваний мінімум виключається за місцем основної роботи та податковими органами при нарахуванні авансових i остаточних сум податку відповідно до кількості місяців, за які одержано дохід.

Сукупний оподатковуваний дохід додатково зменшується на суму, що не перевищує за кожний повний місяць, протягом якого одержано дохід, встановленого чинним законодавством розміру мінімальної місячної заробітної плати (неоподатковуваний мінімум) одному з батьків (опікунів, піклувальників) на кожну дитину віком до 16 років, якщо місячний сукупний оподатковуваний дохід не перевищує розміру десяти мінімальних місячних заробітних плат, встановленого чинним законодавством.

Зазначена пільга зберігається до кінця року, в якому діти досягли 16-річного віку, а в разі смерті дітей - протягом наступних дванадцяти місяців. Зменшення оподатковуваного доходу починає провадитися з місяця народження дитини.

Копії свідоцтв про народження дітей подаються громадянами за місцем їх основної роботи (служби, навчання) до виплати їм заробітної плати за першу половину січня, а в разі зміни кількості утриманців - не пізніше 15 числа наступного після такої зміни місяця. При обчисленні податку податковими органами копії свідоцтв про народження дітей подаються їм одночасно з декларацією про одержані доходи.

Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями i фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (за місцем основної роботи), зменшення оподатковуваного сукупного доходу в розмірі мінімальної місячної заробітної плати на кожну дитину віком до 16 років провадиться щомісячно. Іншим громадянам, які одержують доходи не за місцем основної роботи, зменшення оподатковуваного сукупного доходу на зазначену суму провадиться податковими органами при нарахуванні авансових i остаточних сум податку відповідно до кількості місяців, за які одержано дохід.

Батькам, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, зменшення оподатковуваного доходу провадиться одному з них за їхнім вибором. Якщо один з подружжя (чоловік, дружина) користується пільгою відповідно до пунктів 5.5, 6.3 та 6.4 цієї Інструкції, то другий з них (дружина, чоловік) не втрачає права на одержання пільги на дітей. Якщо в одного з подружжя є діти від попереднього шлюбу, то другий, який не є батьком (матір'ю), також має право на зменшення оподатковуваного доходу на дітей.

Правом зменшення оподатковуваного доходу користуються також особи, які не перебувають у шлюбі - одинокі матері, вдови (вдівці). У випадках, коли шлюб розірвано, зменшення оподатковуваного доходу провадиться тому з батьків, з ким проживають діти.

З метою зменшення кількості довідок про те, що інший з подружжя (чоловік) не користується пільгою на дітей віком до 16 років, зменшення оподатковуваного доходу провадиться, як правило, за місцем роботи дружини.

При одержанні цієї пільги за місцем роботи чоловіка в разі необхідності i за бажанням подружжя він має подати довідку з місця роботи дружини про те, що вона не користується цією пільгою.

Зменшення оподатковуваного податком доходу громадян на дітей провадиться на підставі: копії свідоцтва про народження дитини (дітей), якщо пільга одержується за місцем роботи чоловіка, то він додатково подає довідку з місця основної роботи дружини про те, що з її доходу відрахування сум на дітей не провадяться.

Зазначена пільга надається, починаючи з доходів того місяця, в якому було подано документи до бухгалтерії за місцем основної роботи.

Сукупний оподатковуваний дохід зменшується на суму, що не перевищує за кожний повний місяць, протягом якого одержано дохід, до десяти неоподатковуваних мінімумів, включаючи розмір вирахувань у:

• громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, віднесених до I та II категорій (підставою для надання пільги є посвідчення встановленого зразка );
• інвалідів війни 1 групи (підставою для надання пільги є "Посвідчення інваліда" ).

Сукупний оподатковуваний дохід зменшується на суму, що не перевищує за кожний повний місяць, протягом якого одержано дохід, п'яти неоподатковуваних мінімумів, включаючи розмір вирахувань у:

- учасників Великої Вітчизняної війни, інших бойових операцій по захисту колишнього СРСР з числа військовослужбовців, які проходили службу у військових частинах, штабах i установах, що входили до складу діючої армії, та партизанів (пільга надається на підставі "Посвідчення учасника війни" або "Партизанського квитка" );

- військовослужбовців i призваних на навчальні, перевірочні збори військовозобов'язаних, які проходили службу в складі обмеженого контингенту радянських військ у Республіці Афганістан та в інших країнах, де в цей період велися бойові дії (пільга надається на підставі "Свідоцтва про право на пільги" та довідки районного (міського) військового комісаріату );

- інвалідів з дитинства, інвалідів 1 i 2 груп, крім зазначених у підпункті 2 пункту 6.3 цієї Інструкції (пільга надається на підставі пенсійного посвідчення або довідки лікарсько-трудової експертної комісії );

- громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи i віднесені до III та IV категорій (підставою для надання пільги є посвідчення встановленого зразка );

- батьків i одного з подружжя військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти при виконанні службових обов'язків;

- одного з батьків, який виховує інваліда з дитинства, i батьків, які виховують двох i більше інвалідів з дитинства, що проживають разом з ними i потребують постійного догляду;

- громадян, реабілітованих відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

4. Ставка прибуткового налогу з громадян (аналіз законопроекту).

Головне управління оподаткування фізичних осіб ДПА України підготувало на розгляд суб’єктів законодавчої ініціативи відповідний законопроект, що відповідає як вимогам зменшення податкового тиску, так i вимогам забезпечення досягнутого рівня мобілізації коштів до бюджету по податках, що справляються з фізичних осіб. Законопроектом передбачено адаптування окремих положень проекту Податкового кодексу України, особливо тих, які дадуть максимальний ефект уже в 2001 році. [8]

Запропоновані зміни торкнулися i Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян». За необхідності усунення колізій законодавства, які все частіше розглядаються у судах внаслідок неоднакового розуміння та застосування положень Декрету роботодавцями, платниками податків i податковими органами, у ст. 2 Декрету запропоновано уточнити, що для цілей справляння прибуткового податку з громадян під терміном «дохід» слід розуміти суму будь-яких коштів, вартість матеріальних i нематеріальних активів, цінних паперів, інших об’єктів права власності, в тому числі інтелектуальної, що мають вартість, одержаних (нарахованих) з усіх джерел протягом податкового періоду.

Підкреслено, що при визначенні сукупного оподатковуваного доходу мають враховуватися доходи, одержані як в натуральній формі, так i в грошовій (національній або іноземній валюті), а також доходи у вигляді: додаткових благ; безповоротної фінансової допомоги та вартості безоплатних товарів, робіт, послуг, одержаних платником податку протягом звітного року; суми штрафів та (або) пені, одержані за згодою сторін цивільно-правового або трудового договору чи за рішенням суду; коштів або майна, одержаних за згодою сторін цивільно-правового або трудового договору чи за рішенням суду як компенсація непрямих витрат, крім компенсації, одержаної як відшкодування майнової шкоди, заподіяної платникові податку; кредити, надані без установлених строків їх погашення та позики, надані платникові податку, що не повернуті у строки; суми боргу громадянина, анульованого його кредитором. Застережено, що до складу додаткових благ мають включатися будь-які виплати (доплати, платежі, покриття витрат або надання у власність) платнику податку за рахунок роботодавців у грошовому, натуральному вигляді та у вигляді робіт, послуг (крім послуг з надання соціальної допомоги), якщо такі виплати не є заробітною платою або виплатами за договорами цивільно-правового характеру. Зокрема, але не виключно, до додаткових благ належить надання автомобільного транспорту, житла, харчування, одягу та взуття, інших засобів індивідуального захисту (крім вартості безоплатно одержаного харчування, а також робочого одягу та взуття, форменого обмундирування, за переліком i нормами, які встановлюються Кабінетом Міністрів України); послуг домашнього обслуговуючого персоналу; позик під проценти, що є нижчими за ринкові; подарунки; різниця між балансовою вартістю товарів та ціною реалізації у разі продажу товарів зі знижкою (дисконтний дохід); оплата вартості навчання фізичної особи або членів її сім’ї в навчальних закладах, якщо інше не передбачено ст. 5 Декрету; страхування фізичної особи або її майна за рахунок роботодавця (за винятком обов’язкового державного страхування); оплата внесків до пенсійних рахунків фізичної особи у сумах, що перевищують граничні рівні таких внесків, установлені законодавством України; відшкодування витрат, понесених фізичною особою, крім витрат, обов’язковість відшкодування яких за рахунок роботодавця встановлена законодавством України або цивільно-правовим договором.

Запропоновані зміни до Декрету сприятимуть більш чіткому визначенню об’єкта оподаткування i бази для формування бюджету 2001 р. i, безперечно,спрямовані на наближення норм чинного законодавства до принципів i основних засад, визначених Законом України «Про систему оподаткування», подальше вдосконалення податкової системи, зниження податкового тиску на платників податків, запобігання ухиленням від оподаткування та стимулювання добровільності сплати податку. [9]

Так, замість діючих п’яти ставок оподаткування — 10, 15, 20, 30 i 40 відсотків передбачено введення трьох ставок — 10, 20 i 25 відсотків. Як компенсаційний захід запропоновано розширити базу оподаткування («податкове поле») та упорядкувати пільги для більшості груп платників, оскільки пряме зниження податкового тиску на платників податків шляхом зниження ставки оподаткування з 40 до 25 відсотків неодмінно призведе до зменшення платежів до бюджету. При цьому максимальна ставка податку має застосовуватися до значних розмірів доходів. Шкала ставок не переглядатиметься протягом бюджетного року. Запропоновано також визначати податкове зобов’язання за сукупним доходом протягом року наростаючим підсумком, що дасть змогу уникнути зайвих процедур (операцій), пов’язаних із проведенням розрахунків у кінці року, тобто скоротити обсяги робіт бухгалтерів i податківців. Крім того, застосування максимально граничної ставки оподаткування в розмірі 25, а не 40 відсотків створить сприятливі умови для розвитку підприємницької діяльності громадян та зробить можливим розширення бази оподаткування за рахунок включення доходів, які раніше не оподатковувалися.

Для осіб, у яких місячний дохід не перевищуватиме рівня доходу, визначеного за податковою шкалою, що починає оподатковуватися за ставкою 25 відсотків, запропоновано зберегти податкову соціальну пільгу, еквівалентну зменшенню сукупного оподатковуваного доходу на розмір мінімальної заробітної плати. Особам, доходи яких підпадатимуть під оподаткування за ставкою 25 відсотків, податкова соціальна пільга не надаватиметься. Тобто більшість фізичних осіб — платників податків (близько 90 відсотків) скористаються правом отримання податкової соціальної пільги.

Підсумовуючи вищевикладене, запропонований варіант шкали ставок оподаткування має такий вигляд:

Зробимо застереження, що для визначення щомісячних податкових зобов’язань потрібно застосувати податкову шкалу, розраховану як 1/12 граничних значень кожної шкали оподатковуваного доходу та фіксованої частини суми податку. Для цілей сукупного оподаткування річних доходів ставки податку та податкова шкала не повинні змінюватися протягом бюджетного року.

Крім того, як зміни до Декрету запропоновано, щоб вартість додаткових благ, доходи, одержувані фізичними особами у натуральній формі не за місцем основної роботи, оподатковувалися за ставкою 20 відсотків за рахунок джерела виплати доходу з наступним включенням зазначених доходів до сукупного річного доходу, а доходи, що виплачуються фізичним особам як проценти на залучені від них кошти та роялті, оподатковувалися за ставкою 10 відсотків від нарахованої суми за рахунок таких виплат.

Чим же обгрунтовується необхідність обрання такої шкали ставок оподаткування? Звичайно, база для справляння прибуткового податку з громадян має враховувати існуючі реалії.

Так, відповідно до основних прогнозних макропоказників на 2001 р. передбачається, що фонд оплати праці робітників, службовців, військовослужбовців, працівників малих підприємств та у галузі сільського господарства становитиме близько 49,1 млрд. грн., при цьому середньомісячний рівень заробітної плати прогнозується на рівні 305 грн. У першому півріччі цього року найвищий рівень оплати праці був у газовій промисловості (668 грн.) та на атомних електростанціях (617 грн.), тоді як у сільському господарстві та окремих підгалузях легкої промисловості рівень оплати праці становив 100 — 120 грн. Більш як половині працівників у червні 2000 р. було нараховано заробітну плату, нижчу від прожиткового мінімуму (розрахунковий рівень прожиткового мінімуму — 270 грн.). Тенденція до поглиблення диференціації середньої заробітної плати за галузями економіки (міжгалузевої та міжпрофесійної) характеризується тим, що у 1990 р. рівень диференціації становив 1 : 3, а у 1999 р. — вже 1 : 6.

Відбулися зміни i в структурі заробітної плати. Так, частка основної заробітної плати (оплата за тарифними ставками, відрядними розцінками та посадовими окладами) зменшилась i в середньому за галузями становить від 25 до 90 відсотків, водночас значно збільшились розміри додаткової заробітної плати та інших заохочувальних i компенсаційних виплат. Подібні структурні зміни в оплаті праці є одним з чинників, що безпосередньо впливають на соціальний спокій у суспільстві, обсяги споживання на внутрішньому ринку та ємність цього ринку.

Тому, якщо вчасно не здійснити нейтралізацію відносин механізму справляння прибуткового податку до наявних структурних змін (у формах оплати праці чи у формах отримання доходу), то це призведе до послаблення як фіскальної, так i регулюючої функції цього податку.

З вищевикладеного випливає, що запропоновані зміни до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» загалом та податкової шкали зокрема повинні виходити з необхідності врахування наявної структури доходів, тенденції як міжгалузевої, так i міжпрофесійної диференціації середніх розмірів заробітної плати, i не можуть принижувати стимулюючу роль основної заробітної плати. Навпаки, вони мають піднести її, а також цілеспрямовано посилити мотиви до своєчасної виплати роботодавцями заробітної плати працівникам у грошовій формі

Висновки

Економічні перетворення в сучасній Україні і реформування відносин власності суттєво вплинули на реалізацію державою своїх економічних функцій і закономірно обумовили реформування системи податків. На шляху до ринкової економіки податки стають найбільш дійовим інструментом регулювання нових економічних відносин. Так вони призвані обмежувати стихійність ринкових процесів, впливати на формування виробничої і соціальної інфраструктури, зменшувати інфляцію.

На мою думку, в теорію і практику індивідуального прибуткового оподаткування слід ввести поняття первинних і вторинних доходів. Опо­даткуванню мають підлягати тільки первинні доходи — від роботи за наймом, від підприємницької діяльності, від капіталу. Вторинні доходи слід оподатковувати тільки як виняток. Наприклад, невиправданим є оподаткування доходів громадян від реалізації майна. Адже це всього лише повернення витрат, що раніше здійснювалися за рахунок первин­них доходів, з яких уже стягнуто податок. При цьому оподаткуванню можуть підлягати тільки додаткові доходи —різниця між цінами купів­лі та продажу. Такий порядок дозволить встановити принцип однократ­ності стягнення податку на доходи фізичних осіб.[10]

Зростання ролі та місця індивідуального прибуткового оподаткуван­ня повинне відбуватися не за рахунок підвищення ставок податку та розширення об'єкта оподаткування. Необхідним є зростання податко­вої бази — доходів населення, а це процес досить тривалий і залежить, насамперед, від забезпечення зростання ВВП і підвищення питомої ва­ги в ньому оплати праці. З точки зору проблем бюджетного дефіциту, підвищення доходів населення має дуже важливе значення: прибутко­вий податок з громадян є одним з найстабільніших і найнадійніших видів бюджетних доходів, тому підвищення його питомої ваги стабілізуй доходну базу бюджету.

Однак, як показує досвід розвитку розвинених країн, успіх національної реформи насамперед залежить від недійсності державних гарантій незалежності, обгрунтованості і стабільності правовідносин. Відсутність або неефективність таких гарантій, як правило, створює загрозу економічній безпеці держави, про реальність якої в умовах української дійсності свідчить криза неплатежів, падіння об’ємів виробництва, інфляція тощо.

Особливість реформування економіки України така, що податки і податкова система не зможуть ефективно функціонувати без належного правового забезпечення.

При цьому мова йде не тільки про захист бюджетних інтересів, а і про забезпечення конституційних прав і законних інтересів кожного платника податків.

Використана література

1.С. Льовочкін "Податкова структура в Україні та шляхи її вдосконалення"// Журнал "Економіка України" №8, 1999р.

2.В.М.Федосов, В.Ш.Опарін, В.О. П’ятаченко та ін. “Податкова система України”. Підручник, К.-1994.

3.Збірник нормативних актів "Законодавство України про податки і збори з громадян", Юрінком Інтер, К.: 2000р.

4.Інструкція про прибутковий податок з громадян від 21 квітня 1993р. із змінами і доповненнями.

5."Про прибутковий податок з громадян" Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992р. №13-92.

6."Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян" Указ Президента України від 13 вересня 1994р. №519/94.

7.Г. ХМЕЛЬОВ "Зміни до Декрету «Про прибутковий податок з громадян»: відчуйте різницю" "Вісник Податкової служби України" 2000р.

8.Наказ ГДПІ України "Про затвердження інструкції "Про прибутковий податок з громадян" від 21.04.93р.

9. Н. П. Кучерявенко "Основи податкового права" Харків "Еспада", 1996р.

10. Відомості Верховної Ради 2000-2001р.

11. Н. П. Ткаченко "Бухгалтерський облік" Київ "Інтер" 2000р.

12. Журнал "Налоги та бухгалтерський облік" 2000р.

13. Журнал "Право України" 2000-2001р.

14. ЗУ "Про внесення змін в ЗУ "Про систему оподаткування" від 18.02.97р.

15. Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. 13-92 "Про прибутковий податок з громадян".

16. С. Б. Шалабанов "Інформаційний збірник по оподаткуванню і бухгалтерському обліку" Харків 2000р.

17. В.В.Буряковский, Б.Я.Кармазин, С.В.Каламбед “Налоги”, Пороги Днепропетровск-1999.

18.За ред. А.М.Поддєрьогіна “Фінанси підприємств”. Підручник. КНЕУ, Київ 1998р.

19. Закон України “Про Державний бюджет України” від 30.12.97 N796/97 ВР.

20. Український діловий тижневик “Бізнес” (документи, коментарі, додатки), окремі номери.

[1] Н. П. Кучерявенко "Основи податкового права"

[2] М. В. Федосов та інші "Податкова система України"

[3] Н. П. Кучерявенко "Основи податкового права"

[4] Закон “Про систему оподаткування” від 2 лютого 1994р.

[5] Декрет Кабінету міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" був прийнятий 26 грудня 1992 року № 13-92 із змінами i доповненнями

[6] Наказ ГДПІ України "Про затвердження інструкції "Про прибутковий податок з громадян" від 21.04.93р.

[7] Збірник нормативних актів "Законодавство України про податки і збори з громадян", Юрінком Інтер, К.: 2000р.

[8] Г. ХМЕЛЬОВ "Зміни до Декрету «Про прибутковий податок з громадян»: відчуйте різницю" "Вісник Податкової служби України" 2000р.

[9] Законопроєкт ДПА України

[10] С. Льовочкін "Податкова структура в Україні та шляхи її вдосконалення"// Журнал "Економіка України" №8, 1999р.