Курсовая работа: Формування та оптимізація капіталу підприємства ВАТ Городоцька молочна компанія Біла росаqu

КУРСОВА РОБОТА

На тему:

«Формування та оптимізація капіталу підприємства ВАТ Городоцька молочна компанія «Біла роса»»

Запоріжжя 2009

Реферат

Об’єкт дослідження − фінансова діяльність ВАТ Городоцька молочна компанія «Біла роса».

Предмет дослідження – фінансові відносини підприємства.

Мета дослідження – дослідити формування та використання капіталу з метою його оптимізації.

Методи дослідження – вертикальний, горизонтальний методи, метод фінансових коефіцієнтів, факторний аналіз.

Досягнення мети дослідження зумовило необхідність постановки комплексу завдань:

1 визначити особливості процесів формування та використання капіталу підприємства;

2 визначити характерні риси процесу формування капіталу підприємства за рахунок власних та позикових коштів, проаналізувати специфіку залучених коштів в структурі капіталу та виявити чинники, що впливають на ефективність формування та використання основних структурних компонентів капіталу підприємства;

3 дослідити методологічні та методичні підходи до оцінки вартості капіталу підприємства з урахуванням особливостей оцінки вартості залучених коштів;

4 розробити практичні рекомендації щодо оптимізації структури капіталу, вдосконалення методів управління капіталом підприємства

Вступ

Діяльність підприємства в умовах ринкової економіки будь-якої форми власності, організаційно – правового статусу і галузевої спрямованості безпосередньо залежить від фінансового капіталу та його структури. Досягнення стратегічних цілей підприємства також значно залежить від ефективності управління капіталом підприємства та його структурою, тобто визначення загальної потреби в них, формування оптимальної структури, умов їх залучення.

Капіталом вважаються вкладення в активи, які перебувають у розпорядженні підприємства (товариства) і достатні для виконання господарської та фінансової діяльності й отримання прибутків.

Капітал підприємства – це економічна категорія для якої характерно: з одного боку капітал відображає усі наявні грошові, матеріальні та нематеріальні грошові ресурси підприємства (що зображується в активі балансу), з другого – є джерелом покриття зобов’язань даного підприємства (відображається в пасиві балансу).

Таким чином, уточнюючи вищезазначене, під капіталом підприємства розуміємо фінансові ресурси підприємства, авансовані ним на формування активів, необхідних для забезпечення безперервної його діяльності з метою максимізації прибутку.

Сучасне економічне становище потребує від власників та фінансових менеджерів підприємств ефективного управління, уважного контролю та своєчасного коригування структури капіталу підприємства, бо оптимальна структура капіталу дозволяє отримувати максимальний прибуток, рентабельність, фінансову стійкість та високі показники ліквідності та платоспроможності. Існують певні методичні підходи, метою яких є забезпечення такого співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел фінансового капіталу підприємства, яке б дозволило досягти найвищих показників господарської діяльності підприємства.

Метою даної курсової роботи є огляд, аналіз та порівняння методичних підходів до управління капіталом підприємства та його структурою, дослідження різноманітних трактувань сутності капіталу та його ролі в забезпеченні ефективної діяльності підприємства, дослідження основних критеріїв та показників оцінки ефективності управління капіталом підприємства та його структурою і шляхів оптимізації структури капіталу підприємства.

У відповідності з поставленою метою визначені наступні задачі:

1 визначити особливості процесів формування та використання капіталу підприємства;

2 визначити характерні риси процесу формування капіталу підприємства за рахунок власних та позикових коштів, проаналізувати специфіку залучених коштів в структурі капіталу та виявити чинники, що впливають на ефективність формування та використання основних структурних компонентів капіталу підприємства;

3 дослідити методологічні та методичні підходи до оцінки вартості капіталу підприємства з урахуванням особливостей оцінки вартості залучених коштів;

4 розробити практичні рекомендації щодо оптимізації структури капіталу, вдосконалення методів управління капіталом підприємства.

1. Теоретичні основи аналізу та оптимізації капіталу підприємства

1.1 Загальна характеристика капіталу підприємства та джерела його формування

Капітал – це економічна категорія, яка отримала новий зміст в умовах ринкових відносин. Як головна економічна база створення і розвитку підприємства, капітал у процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу.

Капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які інвестуються у формування його активів.Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики:

– капітал підприємства є основним фактором виробництва В економічній теорії виділяють три основних фактори виробництва, які забезпечують господарську діяльність підприємств: капітал; земля та інші природні ресурси; трудові ресурси. У системі даних факторів виробництва капіталу відводиться пріоритетна роль, оскільки він об’єднує всі фактори в єдиний виробничий комплекс;

– капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, які забезпечують дохід. У даній якості капітал може виступати ізольовано від виробничого фактора – у формі позикового капіталу, який забезпечує формування доходів підприємства не у виробничій (операційній), а у фінансовій (інвестиційній) сфері його діяльності;

– капітал є головним джерелом формування добробуту його власників Капітал забезпечує необхідний рівень добробуту його власників як у поточному, так і в перспективному періодах. Частина капіталу, яка спрямована на задоволення поточних чи перспективних потреб його власників, перестає виконувати функцію капіталу;

– капітал підприємства є головним виміром його ринкової вартості. Власний капітал підприємства визначає обсяг його чистих активів. Разом з тим, обсяг власного капіталу, який використовує підприємство, одночасно характеризує і потенціал залучення ним позикових фінансових засобів, які забезпечують отримання додаткового прибутку. У сукупності з іншими, менш значимими факторами, формується база оцінки ринкової вартості підприємства;

– динаміка капіталу підприємства є важливим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до зростання високими темпами характеризує високий рівень формування і ефективний розподіл прибутку підприємства, його спроможність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел.

По приналежності підприємству виділяють власний і позиковий капітал.

Велику роль відіграє капітал в економічному розвитку підприємства і в забезпеченні інтересів держави, власників і персоналу виступає головним об’єктом фінансового управління підприємством.

На діючому підприємстві власний капітал має певні основні форми: статутний фонд, резервний фонд (резервний капітал), спеціальні (цільові) фінансові фонди, перерозподілений прибуток, інші форми власного капіталу.

Статутний фонд характеризує початкову суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається статутом підприємства. Для підприємств окремих сфер діяльності й організаційно-правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного фонду регулюється законодавством.

Резервний фонд (резервний капітал) є зарезервованою частиною власного капіталу підприємства, призначеного для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір даної резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного фонду здійснюється за рахунок прибутку підприємства.

Спеціальні (цільові) фінансові фонди, до яких належать цілеспрямовано сформовані фонди власних фінансових засобів з метою їх наступних цільових витрат. У складі цих фінансових фондів виділяють звичайно амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд охорони праці, фонд спеціальних програм, фонд розвитку виробництва тощо. Порядок формування й використання засобів цих фондів регулюється статутом й іншими установчими та внутрішніми документами підприємства.

Нерозподілений прибуток характеризує частину прибутку підприємства, що був отриманий у попередньому періоді та не використаний на споживання власниками й персоналом. Ця частина прибутку призначена для реінвестування на розвиток виробництва.

Інші форми власного капіталу, до яких належать розрахунки за майно при передачі його в оренду, розрахунки з учасниками стосовно виплати їм прибутків у формі відсотків або дивідендів і деякі інші, відображені в першому розділі пасиву балансу.

Позиковий капітал товариства характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства на поворотній основі кошти чи інші майнові цінності. Джерела позикового капіталу можна розділити на дві групи – довгострокові і короткострокові. До довгострокового в українській практиці відносяться ті позикові джерела, термін погашення яких перевищує дванадцять місяців. До короткострокового позикового капіталу можна віднести кредити, позики, а також вексельні зобов'язання – з терміном погашення менш одного року; кредиторську і дебіторську заборгованості.

Управління власним капіталом пов’язане не тільки з забезпеченням ефективного використання вже накопиченої його частини, але і з формуванням власних фінансових ресурсів, що забезпечують майбутній розвиток підприємства. Власні фінансові ресурси класифікуються за певними джерелами поданими на таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 − Джерела формування власних фінансових ресурсів підприємства

капітал позиковий кошти оцінка

У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, він формує переважну частину його власних фінансових ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно, і ріст ринкової вартості підприємства. Певну роль у складі внутрішніх джерел виконують також амортизаційні відрахування, особливо на підприємствах із високою вартістю власних основних засобів і нематеріальних активів; проте суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, а лише є засобом його реінвестування. Інші внутрішні джерела не грають помітної ролі у формуванні власних фінансових ресурсів підприємства.

У складі зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить залученню підприємством додаткового пайового (шляхом додаткових внесків у статутний фонд) або акціонерного (шляхом додаткової емісії та реалізації акцій) капіталу. Для окремих підприємств одним із зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів може бути надана їм безплатна фінансова допомога, яка надається, як правило, лише окремим державним підприємствам. До числа інших зовнішніх джерел входять безплатно передані підприємству матеріальні та нематеріальні активи, що включаються до складу його балансу.

1.2 Методичні підходи до аналізу капіталу підприємства

Фінансовий стан підприємства визначається сукупністю показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, його реальні й потенційні фінансові можливості. Він безпосередньо впливає на ефективність підприємницької діяльності господарюючих суб’єктів. У свою чергу фінансовий стан суб’єктів господарювання прямо залежить від результатів їх підприємницької діяльності. Якщо господарська діяльність забезпечує прибуток, то утворюються додаткові джерела коштів, які в кінцевому результаті сприяють зміцненню фінансового становища підприємства. Брак або неправильне формування і використання актів може виявитись головною причиною несвоєчасності оплати заборгованості постачальників за одержані сировину й матеріали, неповного та неритмічного забезпечення підприємницької діяльності необхідними ресурсами, а отже, й погіршення результатів виконання підприємством своїх зобов’язань перед власниками, державою та найманими працівниками. Забезпеченість підприємства активами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого поліпшення кількісних і якісних показників господарювання.

Структура капіталу – це співвідношення різних джерел, власних і позикових коштів у пасиві підприємства. Так при використанні підприємством власного капіталу, воно не зобов’язане регулярно і в попередньо визначених сумах робити виплати. При використанні позикового капіталу, як короткотермінова так і довготермінова заборгованості повинні бути виплачені незалежно від фінансового стану підприємства і в попередньо обумовлених сумах (проценти та борг) і у визначений час.

Вартість капіталу – це витрати на залучення капіталу, тобто сума коштів, які підприємство повинно регулярно виплачувати власникам капіталу (кредиторам або інвесторам) з урахуванням суми залученого капіталу.

Отже, вартість капіталу – це узагальнююча величина, що грунтується на співвідношенні позикових і власних коштів у структурі капіталу підприємства і означає дохід, який підприємство має платити інвесторам при купівлі ними акцій чи облігацій підприємства.

Управління капіталом – це управління структурою і вартістю джерел фінансування (пасивів) з метою підвищення рентабельності власного капіталу та здатності підприємства платити дохід кредиторам і акціонерам підприємства.

Джерела фінансування, або (пасиви підприємства), мають різну ціну в залежності від шляхів їх залучення. Ціна джерела фінансування, або іншими словами вартість капіталу вимірюється відсотковою ставкою, яку потрібно платити інвесторам, які вкладають капітал в підприємство.

Розрахункам вартості капіталу і різним прийомам оптимізації цього показника велику увагу приділяють в фінансовому менеджменті. Задача фінансового менеджера – забезпечити зменшення вартості капіталу для фірми, вибираючи вигідні варіанти його залучання. Для більшості українських підприємств, ця задача поки що не дуже актуальна, так, як у них практично не має вибору за рахунок: великого дефіциту інвестиційних ресурсів в країні; недорозвиненості фінансового ринку; обмеженого доступу до кредитів із-за дуже високих процентних ставок.

Залучаючи капітал із різних джерел, фінансові менеджери намагаються оптимізувати структуру капіталу, щоб зменшити середньозважену вартість капіталу. Середньозважена вартість капіталу – середня ціна, яку платить підприємство за використання сукупного капіталу, сформованого з різних джерел. Вартість капіталу і вартість підприємства взаємозв’язані.

Один із методів оцінки вартості підприємства є капіталізація доходів. Якщо спрогнозувати середньорічний грошовий потік (чистий прибуток + амортизація), а далі капіталізувати його, використовуючи в якості дисконтної ставки середньозважену вартість капіталу, одержимо вартість підприємства.

Отже, можемо зробити такі висновки:

– Чим більший грошовий потік, обумовлений діяльністю підприємства, і нижча вартість капіталу, тим більша вартість підприємства;

– Якщо вартість фінансування збільшується, тоді вартість підприємства зменшується.

В процесі управління капіталом, необхідно ураховувати, що вартість капіталу, залежить від рівня підприємницького і фінансового ризику, зв’язаного з цим підприємством. Чим вищий рівень такого ризику, тим більшу плату можуть потребувати інвестори за вкладені кошти в підприємство.

Фінансовий ризик пов’язаний з дивідендною політикою, із збільшенням частки позикових коштів в структурі капіталу, так як з’являються фінансові витрати по обслуговуванню боргу (виплата відсотків по кредитам і облігаціям).

Збільшення частки позикового капіталу може побудити кредиторів підвищити відсоткову ставку по кредитам, і фінансові витрати знову збільшаться.

Однак залучення позикового капіталу в розумних межах дає змогу одержати так називаємий ефект фінансового важеля (фінансового лівериджу), що повинні ураховувати фінансові менеджери, регулюючи структуру капіталу підприємства.

Фінансовий ліверидж – означає використання боргів для фінансування інвестицій. Показником фінансового лівериджу є відношення довгострокового позикового капіталу до власного капіталу. Фінансовий важіль означає включення у структуру капіталу боргу, який дає постійний прибуток.

Рівень ефекту фінансового важеля вказує і на фінансовий ризик, пов’язаний з підприємством, оскільки проценти за кредити належать до постійних витрат, нарощування фінансових витрат на залучені кошти супроводжується збільшенням с операційного важелі і зростанням підприємницького ризику.

Оптимальна структура капіталу являє собою співвідношення між зобов'язаннями та власним капіталом підприємства, яке збільшує величину власного капіталу підприємства і як наслідок – прибутки його акціонерів. Це співвідношення не є постійним, а змінюється з часом і під впливом певних факторів.

Оптимальну структуру капіталу кількісно визначити неможливо. Рішення щодо фінансування кожної інвестиції повинно узгоджуватись зі співвідношенням між зобов'язаннями та власним капіталом, тобто вони мають відповідати оптимальному плану.

Якщо реальне співвідношення зобов'язань і сукупної вартості капіталу є нижче від планового, керівництво буде схильне фінансувати такий проект за рахунок кредитів.

Якщо співвідношення зобов'язань до сукупної вартості капіталу перевищує плановий рівень, то підприємству вигідно збільшити величину власного капіталу для подальшого розширення. Унаслідок того реальні пропорції між зобов'язаннями та власним капіталом коливаються близько їх планових значень.

Отже, завдання фінансового менеджера – слідкувати за оптимальним співвідношенням між позиковим і власним капіталом, що дозволить піддержувати кредитну репутацію підприємства і використовувати позитивний ефект фінансового лівериджу.

1.3 Шляхи оптимізації структури капіталу підприємства

Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних і позикових коштів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Процес оптимізації структури капіталу підприємства здійснюється по наступних етапах:

• Аналіз капіталу підприємства,

• Оцінка основних факторів, що визначають формування структури капіталу

• Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності. Проведення різноманітних розрахунків з використанням механізму фінансового лівериджа дозволяє визначити оптимальну структуру капіталу, що забезпечує максимізацію рівня фінансової рентабельності.

• Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості. Процес цієї оптимізації заснований на попередній оцінці вартості власного і позикового капіталу при різних умовах його залучення і здійсненні різноманітних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.

• Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків.

Управління формуванням структури капіталу представляє собою систему принципів та методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних з встановленням оптимальних параметрів його обсягу та структури, а також його залученням з різних джерел та в різноманітних формах для здійснення господарської діяльності підприємства.

Ціллю, яку ставить перед собою підприємство при визначенні шляхів управління капіталом є забезпечення добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах.

Визначення оптимальної структури капіталу вимагає вибору компромісу між ризиком та дохідністю, що ґрунтується на положенні того, що:

· зростання долі позикового капіталу підвищує мінливість значень чистого грошового потоку, тобто підвищує фінансовий ризик;

· більш високе значення долі позикового капіталу забезпечує більше значення доходності на власний капітал, підвищує рентабельність власного капіталу підприємства, і підвищує величину прибутку, що отримується. Але підвищення долі позичкового капіталу має наслідком зростання фінансового ризику (тобто недостатності у підприємства коштів для сплати відсотків по кредитах).

Оцінка ефективності структури капіталу з позиції фінансового левериджу.

Формування оптимальної структури капіталу вимагає забезпечення найбільш ефективної пропорції між рентабельністю та фінансовою стійкістю підприємства, тобто максимізацію його ринкової вартості.

Показником, який характеризує використання підприємством позикових засобів, яке впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу, і дозволяє оцінити на скільки відсотків зміниться величина чистого прибутку підприємства при зміні доходу до сплати відсотків і податків на один відсоток є показник фінансового левериджу.

Оцінка вартості окремих елементів та середньозваженої вартості складає основу формування управлінських рішень, пов'язаних із залученням капіталу з альтернативних джерел.

При визначенні вартості капіталу окремо обчислюються вартості елементів власного та позичкового капіталу розраховуються такі складові:

– Вартість складових власного капіталу: вартість власного капіталу, що функціонує; вартість нерозподіленого прибутку; вартість акціонерного капіталу, що додатково залучаєтьсяпередбачала розрахунок цієї величини тільки за рахунок емісії простих акцій.

– Вартість складових позичкового капіталу: вартість банківського кредиту визначається на підставі ставки відсотку за кредит, яка формує основні витрати по його обслуговуванню, яка зменшується на ставку податку на прибуток з метою відображення реальних витрат підприємства; вартість внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства

З метою визначення сучасного стану структура капіталу за показником середньозваженої вартості треба розрахувати значення показника середньозваженої вартості капіталу за кожний рік періоду, що досліджується.

Алгоритм оптимізації структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості представляв собою:

– перебір варіантів структури капіталу (співвідношення власного і позикового капіталу), рівня передбачуваних дивідендних виплат, рівня ставки відсотку за кредит з урахуванням премії за ризик, ставки податку на прибуток у десятковому дробу і розрахунок на основі даних показників податкового коректору, рівня ставки відсотку з урахуванням податкового коректору, вартості власної частини капіталу і позикової частини капіталу;

– розрахунок нової середньозваженої вартості капіталу.

Але майже усі моделі оптимізації капіталу мають такі яскраво виражені недоліки:

— здебільшого береться до уваги лише одна група витрат – плата безпосередньо за використання позикових коштів. Інші витрати, пов'язані із залученням і використанням коштів, при аналізі не враховуються, незважаючи на те, що їхній розмір також може бути досить вагомим;

— при виборі способу фінансування не враховуються часові графіки залучення коштів, платежів за їхнє використання й повернення боргу;

— у самій процедурі вибору раціонального варіанта не використовуються методи оптимізації вартості фінансування.

Перераховані недоліки дають підстави припускати, що традиційні підходи до оптимізації фінансування не досить коректні, а результати, отримані при їх застосуванні, можуть виявитися помилковими.

2. Аналіз капіталу ВАТ Городоцька молочна компанія «Біла роса»

2.1 Характеристика ВАТ Городоцька молочна компанія «Біла роса»

Городоцький молочний завод заснований ще у 1890 році, коли було споруджено його основний виробничий корпус. В тодішній час завод забезпечував незначні потреби місцевого населення та населення м. Львова у цільномолочній продукції.

У 1995 році внаслідок проведення процесу приватизації підприємство набуло статусу відкритого акціонерного товариства, випустивши пакет акцій, власниками яких стали працівники заводу.

На початку 1999 року підприємство було обране для впровадження голандського демонстраційного проекту з розвитку молочної галузі на Львівщині. З цією метою було підписано ряд угод на різних рівнях проекту. Проект фінансувався Міністерством метрології і стандартизації.

З 17 липня 1995 року підприємство є відкритим акціонерним товариством. До 17 листопада 2000 року носило назву ВАТ «Городоцький молочний завод». З 17 листопада перейменоване на ВАТ Городоцька Молочна Компанія «Біла роса».

Основні види продукції підприємства: молоко в цистернах (вміст жиру 3.2%), молоко фляжне (вміст жиру 3.2%), казеїн технііний, масло селянське (вміст жиру 72,5%).

На підприємтві існує ціла низка проблем, які впливають на його діяльність. Триває спад обсягів виробництва молока молочними господарствами, а індивідуальні господарства слабо розвинуті, робота з індивідуальним сектором ще не доведена до бажаного рівня. В силу наведених обставин, основна увага зосереджена на розвитку індивідуального сектору та роботі з ним.

2.2 Аналіз структури та динаміки капіталу ВАТ Городоцька молочна компанія «Біла роса»

Аналіз балансу починається з експрес-аналізу, метою якого є поточна і достатньо швидка оцінка фінансового стану і динаміки розвитку підприємства. При цьому застосовується проста система аналітичних таблиць, послідовний перегляд яких дає повну інформацію про фінансовий стан підприємства.

Експрес-аналіз передбачає читання балансу, тобто попереднє загальне ознайомлення з результатами роботи підприємства і його фінансовим станом, а також за рахунок коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан підприємства. Здебільшого дослідження структури і динаміки фінансового стану підприємства здійснюється за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна одержати з вихідного балансу шляхом ущільнення окремих статей. Спосіб групування статей у порівняльному аналітичному балансі вибирається індивідуально, в залежності від значущості тієї або іншої статті для конкретного підприємства.

Таблиця 2.1 – Аналітичний баланс підприємства, тис. грн.

Структура капіталу – це співвідношення різних джерел, власних і позикових коштів у пасиві підприємства (табл. 2.2). Так при використанні підприємством власного капіталу, воно не зобов’язане регулярно і в попередньо визначених сумах робити виплати. При використанні позикового капіталу, як короткотермінова так і довготермінова заборгованості повинні бути виплачені незалежно від фінансового стану підприємства і в попередньо обумовлених сумах (проценти та борг) і у визначений час.

З таблиці 2.2 зрозуміло, що статутний капітал, інший додатковий капітал, непокритий збиток входять до складу власного капіталу, а довгострокові зобов'язання та забезпечення наступних витрат та платежів, короткострокові кредити, кредиторська заборгованість – це позиковий капітал. Дивлячись на показники власного капіталу, яку в абсолютному, так і в відносному виразі, можна зробити висновок, що розмір власного капіталу зменшується, і це не є сприятливим для підприємства. Це відбувається за рахунок непокритого збитку на протязі усього аналізованого періоду. У 2007 році відбулося збільшення валюти балансу, але не за рахунок збільшення власного капіталу, а навпаки при збільшенні боргових зобов’язань, що не є сприятливим показником для роботи підприємства. Структура власного капіталу більш детально буде розглянута у таблиці 2.3.

Власний капітал в абсолютному значенні змінюється здебільшого за рахунок непокритого збитку, який фігурує у кожному році та його питома вага постійно зростає. Змін в статутному капіталі не відбувається, а розмір іншого додаткового капіталу у 2007 та 2008 роках порівняно з 2006 збільшився на 691,3 тис. грн. Власний капітал є основою для початку й продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, одним із найважливіших показників, оскільки виконує функції джерела довгострокового фінансування, забезпечення кредитоспроможності підприємства, джерела фінансування ризику, забезпечення самостійності й влади організаторів бізнесу, бо, крім статутного, пайового капіталу, до нього ще входить і додатковий, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Таблиця 2.2 – Аналіз складу та структури капіталу

Таблиця 2.3 – Структура власного капіталу

Таблиця 2.4 – Рух власного капіталу ВАТ Городоцька молочна компанія «Біла роса» у 2007 р.

Таблиця 2.5 – Рух власного капіталу ВАТ Городоцька молочна компанія «Біла роса» у 2008 р.

На початок 2007 року власний капітал підприємства склав 941,1 тис. грн., з них статутний капітал склав 190,5 тис. грн., інший додатковий капітал – 1000,3 тис. грн., а також підприємство отримало збиток у розмірі 249,7 тис. грн. Також протягом року відбулася дооцінка основних засобів у розмірі 691 тис. грн. Разом збиток за звітний період склав 1452,3 тис. грн. На протязі 2007 року відбулися зміни у капіталі за рахунок дооцінки основних засобів та збитку за звітний період. Питома вага усіх складових значно змінилась: статутний капітал на початку року склав 20,24%, а наприкінці – 105,95%, інший додатковий капітал спочатку складав 106,29%, а потім 940,65%. Все це відбулось за рахунок збільшення збитку з 249,7 тис. грн. до 1702 тис. грн.

Приблизно така ж ситуація спостерігалася у 2008 році з однією лише відмінністю, що не була проведена дооцінка основних засобів.

В аналізований період відбулося збільшення резервного капіталу за рахунок дооцінки основних засобів. Резервний капітал – це сума резервів, створений підприємством відповідно до діючого законодавства або статутних документів. Резервний капітал підприємства створюється з метою покриття можливих в майбутньому не передбачуваних збитків, втрат. Резервний капітал може використовуватися для покриття балансового збитку підприємства за звітний період, на виплату дивідендів при недостатності нерозподіленого прибутку, на інші цілі передбачені законодавством.

Для покриття збитків треба залучати позикові кошти. Позиковий капітал – це капітал, що залучається підприємством з боку у виді кредитів, фінансової допомоги, сум, отриманих під заставу, й інших зовнішніх джерел на конкретний термін, на визначених умовах під які-небудь гарантії.

Використання позикових коштів дає можливість приросту рентабельності власного капіталу, але негативно впливає на фінансову стійкість підприємства.

Отже, використання позикових коштів є важливим питанням для кожного підприємства і потребує виваженого підходу до визначення потреби в них, вибору їх джерел та обсягів залучення (табл. 2.6).

Таблиця 2.6 – Склад та структура позикових коштів підприємства

Довгострокові зобов’язання та забезпечення наступних витрат та платежів були сплачені протягом 2006 року, проте поточні зобов’язання у 2007 році порівняно з 2006 зросли на 1399,1 тис. грн., у наступному періоді зменшилися на 80,7 тис. грн. Зростання позикового капіталу – це не сприятливий фактор для підприємства, яке три роки поспіль отримує збитки і не є кредитоспроможним та платоспроможним.

2.3 Матричний баланс

Для аналізу складу і джерел формування майна підприємства застосовується матричний баланс. Матрична модель – це прямокутна таблиця, елементи (клітинки) якої відображають взаємозв’язок об’єктів. Вона зручна для фінансового аналізу, оскільки є простою та наочною формою поєднання різнорідних, але взаємопов’язаних економічних явищ. Аналіз за матричною моделлю можна формалізувати і виконувати на комп’ютері, що дає змогу оперативно змінювати та доповнювати модель. Баланс підприємства подається як матриця, рядки якої – статті активу (майно), графи – статті пасиву (джерела коштів).

Побудова матричного балансу включає наступні етапи:

– заповнення підсумкових рядків і стовпців матриці;

– послідовній вибір джерел засобів;

– перевірка всіх балансових підсумків по вертикалі і горизонталі.

На основі матричного балансу (табл. 2.7) я зробила такі висновки щодо змін фінансового стану підприємства. Необоротні активи у 2006 році були сформовані за рахунок власного і позикового капіталу. Оборотні активи, у тому числі запаси, дебіторська заборгованість та грошові кошти були сформовані за рахунок кредиторської заборгованості. Загальний стан пасиву характеризується тим, що переважає позиковий капітал. І хоча досвід інших підприємств свідчить про те, що ефективність використання позикового капіталу більше ефективності використання власного капіталу, але звертання до зовнішніх джерел фінансування не дасть позитивного результату, бо підприємство отримує збитки і не зможе відповісти по своїм зобов’язанням.

Таблиця 2.7 – Матричний баланс на 2006 рік

Таблиця 2.8 – Матричний баланс на 2007 рік

Таблиця 2.9 – Матричний баланс на 2008 рік

Таблиця 2.10 – Баланс різниць за 2006–2007 роки

Таблиця 2.11 – Баланс різниць за 2007–2008 роки

В даних таблицях матричного балансу за 2007 та 2008 роки видно, що на відміну від балансу за 2006 рік необоротні активи були сформовані тільки за допомогою власного капіталу: статутний капітал протягом аналізованих років не змінювався (190,5 тис. грн.), частка іншого додаткового капіталу у 2007 році склала 1279,5 тис. грн., у 2008 році – 1048,1 тис. грн. Оборотні активи в обох роках були сформовані з власного і позикового капіталу. Несприятливим фактором для ВАТ Городоцька молочна компанія «Біла роса» є зростання кредиторської заборгованості, яка у 2008 році склала 1957,1 тис. грн., а також стрімке зменшення власного капіталу (з 941,1 до -309,4 тис. грн.) та збільшення позикового.

На основі матричних балансів розраховуються баланси різниць. На основі балансу різниць за 2006–2007 роки можна зробити такі висновки: показники розраховані у даній таблиці є несприятливими для підприємства, тому що зменшується розмір власного капіталу та збільшується заборгованість перед кредиторами. Підприємство не може стабільно працювати без зовнішнього фінансування.

На протязі 2007 та 2008 років ситуація поліпшується: зменшується дефіцит власного капіталу та значно зменшується позиковий капітал, але це ще не свідчить про фінансову стабільність.

Обсяг виробничих інвестицій у харчовій промисловості порівняно з іншими галузями за тривалий час існуючих у країні складних фінансових умов можна визнати задовільним. Проте економічний стан цієї галузі залишається складним. Багато в чому недостатній рівень адаптованості харчової промисловості до ринкових умов є наслідком переважної націленості інвесторів на отримання швидкого прибутку, що не сприяє вирішенню ними стратегічного завдання – підвищення конкурентоздатності. У цьому зв’язку ефективними мають стати оновлення та модернізація підприємств переробної і харчової промисловості, упровадження нових технологій зберігання продукції.

2.4 Аналіз ефективності використання капіталу компанії

Капітал знаходиться в постійному русі, переходячи з однієї стадії кругообігу в іншу.

На першій стадії підприємство закуповує необхідні йому основні фонди, виробничі запаси, на другій – засоби в формі запасів поступають в виробництво, а частина використовується на оплату праці працівникам, виплату податків, платежів по соціальному страхуванню і інші витрати. На третій стадії готова продукція реалізовується і на рахунок підприємства поступають грошові кошти. Чим швидше капітал зробить кругообіг, тим більше продукції отримає і реалізує підприємство при одній і тій же сумі капіталу. Затримка руху коштів на будь-якій стадії веде до сповільнення оборотності капіталу, потребує додаткових вкладень коштів і може визвати значне погіршення фінансового стану підприємства.

Таким чином, ефективність використання капіталу характеризується його віддачею (рентабельністю) як відношення суми прибутку до середньорічної суми основного і оборотного капіталу. Для характеристики інтенсивності використання капіталу розраховується коефіцієнт його оборотності (відношення виручки від реалізації продукції, робіт і послуг до середньорічної вартості капіталу).

Показником ефективності використання коштів є коефіцієнт прибутковості, що являє собою відношення прибутку до капіталу, інвестованого для одержання прибутку. Порівнюючи коефіцієнти прибутковості підприємств можна вибирати альтернативні шляхи використання капіталу. Крім того, коефіцієнт прибутковості свідчить про ефективність управління, бо він є своєрідним індикатором його якості.

Коефіцієнт прибутковості використовується як інструмент для прийняття інвестиційних рішень на підприємстві, а також у фінансовому плануванні, координації, контролі господарської діяльності.

Таблиця 2.12 – Показники оборотності капіталу підприємства

Дані таблиці свідчать про те, що капітал, яким володіє підприємство, використовується неефективно. Протягом 2008 року для здійснення одного обороту капіталу було потрібно 182,52 днів, а це на 18,99 днів більш ніж у 2007 році. Отже, спостерігаємо значне уповільнення оборотності капіталу. Також стрімко знижується оборотність позикового капіталу. У 2006 році тривалість одного обороту склала 72,9 днів, у 2007 – 115,34 днів, у 2008 – 188,64 днів. Значення оборотності власного капіталу у 2008 році (-6,12 днів) свідчить про отримання підприємством великих збитків. Протягом 2008 року капіталом було здійснено 1,97 обороти, у тому числі позиковий – 1,91 раз.

Таблиця 2.13 – Вплив факторів на зміну оборотності капіталу у 2006 році

Таблиця 2.14 – Вплив факторів на зміну оборотності капіталу у 2007 році

Розрахунки, наведені в таблицях 2.4.2 та 2.4.3 свідчать, що головною причиною уповільнення оборотності капіталу та його складових є зменшення виручки від реалізації. Під впливом цього чинника оборотність сукупного капіталу у 2008 відносно 2006 року знизилася на 19,52 днів, а у тому ж році відносно 2007 року – на 20,99 днів. Зміна середнього розміру власного капіталу обумовила прискорення оборотності відносно 2006 року на 99,94 днів, а відносно 2007 року на 10,48 днів. Однак економічно виправданим таке покращення показників ефективності використання капіталу вважати не слід, адже підприємство не забезпечене власним капіталом, а тому все більше стає залежним від зовнішніх джерел фінансування.

3. Оптимізація структури капіталу ВАТ Городоцька молочна компанія «Біла роса»

Оптимізація структури капіталу є одним із найбільш важливих і складних завдань, які вирішуються у процесі фінансового управління підприємством.

Оптимальна структура капіталу – це таке відношення використання власних і позикових засобів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Процес оптимізації структури капіталу підприємства здійснюється за такими етапами:

• аналіз капіталу підприємства;

• оцінка основних факторів, що визначають формування структури капіталу;

• оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності;

• оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості;

• оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків;

• формування показника цільової структури капіталу.

Трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з попередніми періодами і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формують можливі значення показників у майбутньому, а отже, ведеться перспективний прогнозний аналіз.

Рисунок 3.1 – Лінія тренда

З рисунку видно, що у 2009 році прогнозний рівень капіталу буде дорівнювати нулю. Для виходу ВАТ Городоцька молочна компанія «Біла роса» з кризи потрібно збільшити капітал підприємства за допомогою залучення коштів за умови невеликих відсотків для отримання прибутку та розрахуватися з боргами.

З даної таблиці видно, що в результаті трендового аналізу при якому капітал у 2009 році повинен дорівнювати нулю, підприємство не може працювати і тому не отримує фінансовий результат від своєї діяльності.

ВАТ Городоцька молочна компанія «Біла роса» зможе продовжити свою діяльність тільки за умови залучення коштів інвесторів або кредиторів. Якщо припустити, що підприємству нададуть кредит у розмірі 8900 тис. грн., то можна отримати результати, які зображені в таблиці 3.15.

Таблиця 3.16 – Рентабельність власного капіталу при різних значеннях плеча фінансового важеля

З розрахунків можна зробити такий висновок: найвигідніша стратегія виходу підприємства з кризи – це перший варіант структури капіталу тому, що рівень рентабельності власного капіталу найвищий і складає 89%. Але при виборі цієї комбінації чистий прибуток буде меншим ніж при здійсненні інших стратегій і буде складати 791 тис. грн.

Особливого значення набуває своєчасна та об’єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) підприємства, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об’єктивного аналізу фінансового стану підприємств.

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Висновки

У моїй курсовій роботі викладені теоретична сутність і проблеми вивчення капіталу підприємства, його аналіз та шляхи оптимізації його структури.

Одним з основних напрямів поліпшення використання капіталу підприємства є, перш за все, забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел: чистого прибутку і амортизаційних відрахувань. Збільшення чистого прибутку можливе за рахунок підвищення ефективності використання власного капіталу – збільшення оборотності та підвищення рентабельності власного капіталу.

Залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел (випуск акцій для залучення власного капіталу чи випуск облігацій або залучення довгострокового банківського кредиту) повинен проводитися з урахуванням вартості залученого капіталу.

Розглянуті шляхи оптимізації структури капіталу підприємства, за допомогою яких можна сформувати оптимальну структуру капіталу, тобто раціональне співвідношення власних та позикових ресурсів, яке дозволяє отримати максимальну прибутковість, рентабельність, фінансову стійкість та високі показники ліквідності та платоспроможності.

Проаналізувавши фінансово-господарський стан ВАТ Городоцька молочна компанія «Біла роса», необхідно зазначити, що підприємство має серйозні недоліки в організації своєї діяльності. За результатами аналізу фінансової звітності підприємства, треба відзначити негативні тенденції функціонування підприємства, що ведуть до зменшення результативності діяльності та відображають кризове фінансове становище.

Література

1. Балабанов І.Т. Фінансовий аналіз і планування господарюючого суб’єкта. – К.: Фінанси і статистика, 2000. – 208 с.

2. Воробйов Ю.М. Особливості формування фінансового капіталу підприємства. // Фінанси України. – 2001. – №2. – С. 77–85.

3. Глівенко С.В., Сокололв М.О., Теліженко О.М. Економічне прогнозування. – Суми: Університетська книга, 2001.-207 с.

4. Єфимова О.В. Фінансовий аналіз. – К., 2006. – 423 с.

5. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник – К.: МАУП, 2000. – 152 с.

6. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навч. посіб. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. – К.: Кондор, 2003. – 364 с.

7. Ковалева А.М. Фінанси в управлінні підприємством. – К.: Фінанси та статистика, 2003. – 259 с.

8. Кононенко О. Аналіз фінансової звітності. – Х.: Фактор, 2003. – 148 с.

9. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств.: Навч. посібн. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 378 с.

10. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 224 с.

11. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навчальний посібник. – Київ: Вища школа, 2003. – 278 с.

12. Мних Є.В. Аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємств: Навч. посібник. – К.: НМК ВО, 1993;

13. Петряєва З.Ф. Фінансовий аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. / Харківський держ. економічний ун-т. – Х.: ХДЕУ, 2002. – 164 с.

14. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання: Підручник.-Тернопіль: Економічна думка, 2004.

15. Руденко Л.В., Подольська В.О., Яріш О.В. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства. – К.: НМЦ «Укроопосвіта», 2000. – 422 с.

16. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.

17. Томас П. Кармен, Альберт Р. Макмин. Аналіз фінансових звітів. – К.: Инфра, 2005. – 429 с.

18. Фінанси підприємств. Підручник / За ред. А.М. Поддєрьогіна. – К.: КНЕУ, 1998.8.

19. Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навч.посібн. 2-е видання, переобл. і доп. – Київ: ЦЦП, 2002, – 360 с.

20. Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. – К.: А.С.К., 2003. – 229 с.

Додаток

Баланс на 2005–12–31 р.

Баланс на 2006–12–31 р.

Звіт про фінансові результати на 2005 рік

Звіт про фінансові результати на 2006 рік