ХІРУРГІЧНИЙ КАБІНЕТ (ВІДДІЛЕННЯ) ПОЛІКЛІНІКИ
ЛІКУВАЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНА РОБОТА ХІРУРГІЧНОГО КАБІНЕТУ (ВІДДІЛЕННЯ) ПОЛІКЛІНІКИ
Більшість хворих з хірургічними хворобами лікуються в поліклініках та амбулаторіях. Амбулаторно-поліклінічну допомогу хворим хірургічного профілю (як з гострими, так і хронічними пошкодженнями) надають у хірургічних кабінетах та відділеннях поліклінік, а також у фельдшерських та травмопунктах.
Однак головну роль відіграють хірургічні кабінети і відділення міських та районних поліклінік. Вони будують свою роботу відповідно до діючого законодавства, що регламентує структуру і обсяг роботи.
Структура і штати хірургічних кабінетів і відділень залежать від структури поліклініки, кількості звернень за зміну (залежно від цього існують 5 категорій поліклінік — від 400 до 1200 звернень і більше), її функцій і завдань, зокрема від контингенту пацієнтів. За нормою потреби населення у поліклінічному обслуговуванні складають 12,9 звернень на рік на одного мешканця міста та 8,2 — на одного мешканця села, у тому числі 1,4 звернення до хірургічних кабінетів (відділень).
Хірургічний кабінет районної поліклініки складається з двох, рідше однієї або трьох кімнат. В одній кімнаті лікар-хірург здійснює прийом, реєстрацію та обстеження хворих, другу, сполучену з першою, використовують як перев'язочну. Якщо кабінет однокімнатний, стіл лікаря і кушетка для обстеження хворого стоять у одній половині кімнати, а перев'язочний стіл — у другій, і відокремлені вони ширмою. Якщо ж кабінет або відділення складається з трьох кімнат, середня обладнана як кабінет лікаря, де він веде прийом хворих, у двох інших, розташованих по обидва боки, обладнується перев'язочна та операційна або (рідше) дві перев'язочні — чиста та гнійна.
У великих поліклініках (міські, обласні та ін.) хірургічне відділення має чотири та більше кімнат: кабінет лікаря, дві перев'язочні (чиста та гнійна), операційна, предопераційна, а іноді також стерилізаційна. Це вже операційно-перев'язочний блок.
У хірургічному кабінеті, що сполучається з перев'язочною, розподіл хворих з чистими та гнійними ранами та процесами досягається встановленням черговості в роботі: в першу чергу перев'язують та оперують хворих з чистим ранами, у другу — з гнійними процесами. За наявності двох перев'язочних (без операційної) в чистій проводять хірургічну обробку свіжих ран, перев'язку чистих ран, а також операції плановим хворим. У тих хірургічних відділеннях, у яких є ще й операційна, планові операції, хірургічну обробку свіжих ран проводять у операційній.
Приміщення хірургічного кабінету та відділення, зокрема їх перев'язочні та операційні, за своїми конструктивними особливостями та інтер'єром повинні відповідати всім тим санітарно-гігієнічним вимогам, які пред'являються до аналогічних приміщень хірургічного стаціонару. Всі заходи із забезпечення асептичного режиму здійснюються з такою ж самою вимогливістю і такими самими засобами, як і в хірургічних відділеннях стаціонарів, зокрема в операційно-перев'язочному блоці. У кабінеті лікаря-хірурга повинна бути мінімальна кількість меблів, до того ж вони мають бути простими, твердими. Із апаратури та приладів у кімнаті лікаря повинні бути негатоскоп, апарат для вимірювання артеріального тиску, термометр, у перев'язочній — стіл для хворого, стіл для перев'язного матеріалу, шафа для розчинів та медикаментів, стіл для стерильних інструментів, табуретка, підставка для полегшення підйому хворих на стіл; відро з покришкою, що відкривається ногою, для скидання у нього старих пов'язок; бікси із стерильним матеріалом та білизною, стерилізатор (якщо немає централізованої стерилізації), хірургічний інструментарій, шприци;
нерідко — наркозний апарат та засоби для наркозу і реанімаційних заходів, у тому числі протишокові розчини; антисептичні та інші лікарські речовини, зокрема анатоксин та сироватка (гамма-глобулін) для імунізації проти правцю. У перев'язочній повинні бути, крім ламп на стелі, також переносні освітлювальні й бактерицидні лампи.
У операційній поряд із операційним столом повинні бути стіл для стерильної білизни й матеріалу, столик для інструментів, табуретки, операційний набір інструментів, шприци, кисень (централізована подача або кисневі подушки), наркозний апарат і наркотичні речовини, антисептики і дезінфікуючі розчини, знеболюючі розчини.
Операційні повинні бути забезпечені безтіньовими і бактерицидними лампами стаціонарного типу, а також переносними освітлювальними лампами.
Документація кабінету: книга для реєстрації хворих, операційний журнал, журнал обліку вакцинації, листків тимчасової непрацездатності і книга їх обліку, амбулаторні карти, журнал реєстрації профоглядів тощо.
Лікувально-діагностична робота — важлива складова частина діяльності хірургічного кабінету (відділення) поліклініки. Обсяг, зокрема хірургічних операцій, залежить від потужності поліклініки, умов праці (оснащення, укомплектованість кадрами тощо), активності й кваліфікації хірургів та від рівня забезпечення району обслуговування стаціонарною хірургічною допомогою і низки інших обставин. Вона зводиться до: виявлення і діагностування захворювань доступними в поліклінічних умовах методами (фізикаль-не обстеження; лабораторні дослідження крові й інших біохімічних показників; рентгенологічне та ендоскопічне дослідження тощо); лікування низки захворювань, у тому числі й виконання нескладних операцій видалення поверхневих атером і невеликих пухлин, сторонніх тіл, розтин шкірних і підшкірних гнояків, туалет і хірургічна обробка неглибоких ран і обмежених поверхневих, а іноді й глибоких опіків, лікування гнійних ран, трофічних виразок, деяких видів нориць, зокрема лігатурних, та ін.; направлення на лікування або дообстеження в стаціонар хворих з виявленими або підозрюваними, але не верифіковани-ми, хірургічними захворюваннями, насамперед внутрішніх органів; оформлення направлень і організація виклику машин «швидкої допомоги» хворим з виявленими у них гострими захворюваннями живота тощо; лікування виписаних із стаціонару післяопераційних хворих (перев'язки); організація і участь в експертизі непрацездатності; розробка і проведення медичних реабілітаційних заходів для оперованих хворих; проведення медогляду осіб, що влаштовуються на роботу на певні підприємства або вступають у навчальні заклади; консультації хворих з інших кабінетів поліклініки або вдома; участь у консультаціях тощо.
|
