Дводенна екскурсійна поїздка «Перлини Закарпаття»
Тривалість поїздки:
дводенна
Регіон:
Закарпаття
Нитка маршруту:
Мукачеве – Ужгород – Невицьке – Ужгород
Програма туру:
- День 1.
П’ятниця
18:15 - виїзд з Києва
- День 2.
Субота
Приїзд до м. Мукачеве. Сніданок.
Оглядова екскурсія містом: відвідання середньовічного замку «Паланок», палацу сім`ї Ракоці ХVІІ-ХVІІІ ст., римо-католицької каплиці св. Мартина ХІV ст., православного жіночого монастирю ХІV ст., ратуші. Прогулянка старим містом. Відвідання історичного та етнографічного музеїв.
Розміщення в готелі.
Вечеря. Вільний час.
- День 3.
Неділя
Сніданок. Виїзд з готелю.
Автобусний переїзд до м. Ужгород.
Пішохідна оглядова екскурсія по Ужгороду: старе місто, середньовічний замок, етнографічний музей дерев’яної архітектури, кафедральний греко-католицький собор, та інші пам`ятки.
Переїзд до с. Невицьке.
Екскурсія Невицьким замком.
Обід під час екскурсії. Повернення в м. Ужгород.
17:48 відправлення потягу №82Л Ужгород-Київ.
- День 4.
Понеділок.
9:58 - Прибуття до Києва.
Вартість туру:
300 грн. /при групі 15 осіб/.
В вартість входить:
- транспортне обслуговування по маршруту
- екскурсійне обслуговування під час всього маршруту
- харчування
- ночівля в готелі
- страхування
В вартість не входить:
- залізничні квитки
- харчування в потязі
Мукачеве
Історія міста.
Понад тисячолітня історія м. Мукачеве - одна з найцікавіших сторінок Закарпаття. З давніх часів тут перетиналися не тільки торговельні шляхи, а й різні культури. Перша письмова згадка про Мукачеве зустрічається в угорській хроніці, написаній наприкінці ХІІ ст. Назва Мункач (Мукачеве) походить від угорського слова \"мунко\", тобто робота, а, ще від слов’янського слова \"мука\", на знак тих мук, яких зазнало місцеве населення під час насипання гори і будівництва замку. І нині Мукачеве гідно тримає марку міста, яке має глибокі історичні традиції. Територія міста була заселена з давніх часів. Археологи знайшли тут стоянки людей раннього палеоліту, слов’янські та давньоруські поселення. Мукачеве як поселення та військове укріплення існувало вже у другій половині ІХ ст.Назву міста пояснюють два перекази: нібито замкова гора штучна, насипана в муках простим людом, тому і назвали місто – Мукачеве. Проте інший переказ пов’язує її зі словом \"мука\" (борошно). Біля фортеці Паланок колись стояв водяний млин, де перемелювали зерно та продавали муку. У XI ст. Мукачеве входило до складу Київської Русі. У другій половині XI ст. воно опинилося під владою угорських феодалів. 1281 р. галицько-волинський князь Лев Данилович поширив свій вплив на частину Закарпаття, зокрема й на Мукачеве. 1321 р. місто було знову захоплене Угорщиною.Мукачеве першим з поселень у Закарпатті отримало права міста, про що свідчить королівська грамота 1376 р. У червні 1703 р. загони повстанців звільнили місто від австрійського панування і перетворили його на один з опорних пунктів повстанської армії. Після придушення визвольної війни місто знову опинилося в руках Габсбургів. 1728 р. разом з маєтком місто було подаровано графові Шенборну-Бухгейму. На початку листопада 1938 р. Мукачеве було окуповано Угорщиною. 26 жовтня 1944 р. місто звільнили воїни 4-го Українського фронту.
Визначні пам`ятки:
1. БІЛИЙ ПАЛАЦ СІМ’Ї РАКОЦІ ХVІІ-ХVІІІ ст.
Двоповерховий палац, старий корпус у стилі ренесанс перебудували у бароковому. Вікна прикрашені бароковим декором багатих форм. У центрі головного фасаду архітектор Б. Нейман розмістив портал у стилі раннього бароко.
Адреса: вул. Миру, 28.
2. РИМО-КАТОЛИЦЬКА КАПЛИЦЯ св. МАРТИНА ХІV ст.
Готична каплиця – одна з найвідоміших пам’яток кам’яного церковно-храмового будівництва. Реставрована у 1969 р. Спочатку каплиця слугувала олтарною частиною готичного храму ХІV ст., проте у 1904 р. храм зруйнували. Споруда кам’яна, однонефна, загального типу, з гранованою апсидою та певною круглою баштою з гостроконечним завершенням. Стіни каплиці посилені міцним контрфорсом. Портал оформлений лучковою аркою та прикрашений трояндою. У стінах – вузькі стрільчасті вікна. У бокових фасадах умуровані плити з епітафіями, багато з яких датовані. Зводи перекриті зіркоподібною системою ребер періоду пізньої готики. Біля каплиці знаходиться більш пізня готична будівля католицького собору.
Адреса: вул. Миру, 51.
3. ПРАВОСЛАВНИЙ ЖІНОЧИЙ МОНАСТИР ХІV ст.
Побудований у 1766 р. Будова і стиль архітектури були остаточно сформовані у стилі бароко. Після пожежі 1862 р. монастир відновлений у 1865 р.
Адреса: Чернеча гора.
4. СПОРУДА РАТУШІ 1906 р.
Збудована за проектом угорського архітектора. Під час закладання першого каменя у фундамент головної годинникової башти 23 червня 1903 р. закладений і лист, у якому йшлося, що у місті проживає 14 416 мешканців у 1553 будинках.
Адреса: пл. Миру.
5. МУКАЧІВСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ ТА ЕТНОГРАФІЧНИЙ МУЗЕЙ
Заснований наприкінці ХІХ ст. Експозиції музею знаходяться у трьох залах Верхнього замку.
Тут експонуються рідкісні предмети кам’яного віку, мідно-бронзової доби, знайдені під час археологічних розкопок на Закарпатті. Кам’яні, залізні та дерев’яні знаряддя праці та експонати, що стосуються середньовічної історії краю, зокрема зброя захисників замку, матеріали про події, які відбувалися в Мукачеві та Закарпатті уХХст. У відділі етнографії музею широко представлені життя та побут мешканців міста і Закарпаття у XIX-XX ст. У галереї експонуються полотна видатних живописців Закарпаття: Ф. Манайла, А. Кашшая, Ю. Герца, А. Коцки, В. Микити, І. Бровдія, З. Мички та багатьох інших. Поруч з картинами видатних закарпатських художників розгорнута виставка сучасного живопису українських, угорських та польських майстрів пензля.
\"Дерев’яні церкви Закарпаття\" – саме таку назву має виставка понад 50 полотен, на яких зображені унікальні храми краю.
Карпати – місце, де співіснують східна та західна традиції церковних обрядів. Звідси багатство форм культових споруд, розмаїття стилів та їх варіацій. На виставці представлені картини із зображенням церков різних стилів XVII-XIX cт. А поруч – колекція ікон, що представляють традиції сакрального мистецтва різних регіонів України.
Адреса: гора Паланок.
6. МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ МІХАЯ МУНКАЧІ
Будинок збудований у стилі модерн. У 1969 р. на його фасаді було встановлено меморіальну дошку засновника реалістичної школи угорського живопису ХІХ ст. Міхая Мункачі (1844-1900 рр.). 1880 р. художника обрано почесним громадянином міста. У музеї представлена значна частина його творів, зібрані документальні матеріали, фотокопії рукописів та листів.
Адреса: вул. Миру, 15.
8. ДРУКАРНЯ ГРІНШТЕЙНА
Розташована на перехресті вулиць О. Пушкіна та І. Зріні. Фронтон будинку з червоної цегли прикрашає скульптура Меркурія, яку встановили як символ давньої торгівель-ної слави Мукачева.
9. МУКАЧІВСЬКИЙ ЗАМОК
Паланок – одна із найцінніших історичних та воєнно-архітектурних пам’яток. Замок розташований на горі вулканічного походження на висоті 68 м, яку колись оточував рів, наповнений водою. Уздовж його внутрішнього берега був зведений дубовий частокіл-паланок, очевидно, звідси і походить назва замку.
Про виникнення замку точних історичних даних немає. Припускають, що в ІХ-Х ст. на горі було невелике укріплення, яке охороняло рубежі Київської Русі за Карпатами. Згодом тут звели феодальний замок. Великі перебудови замку пов’язані з іменем подільського князя Федора Корятовича (1396-1414 рр.) та трансільванських князів Ракоці (ХVІІ-ХVІІІ ст.). Упродовж століть замок належав багатьом власникам, серед яких були й короновані особи. Будували його зверху вниз протягом століть. Складається він із чотирьох терас, на яких збудовано три замки.
Навколо першої, нижньої тераси, сухий рів, через який перекидався міст. Башта, що охороняла ворота, не збереглася, залишився лише кам’яний фундамент. Друга тераса розміщена над першою. На ній знаходиться Нижній замок, збудований у 1670 р. Підходи до нього охороняють два міцні бастіони, товщина їх стін досягає 3,5 м. На третій терасі – Середній замок. У ньому були розміщені господарські, службові, житлові приміщення: комендатура, лицарський зал, арсенал, казарма, кухня. Середній замок будували упродовж багатьох років.
Четверта, остання тераса, вища за попередню на 6 м. Тут збудований акрополь -Верхній, або Старий замок. Верхня тераса забудована дво- і триповерховими палатами, які утворюють невеликий двір, відкритий лише з боку Середнього замку. У приміщеннях жили його володарі. До палат прибудовано замкову церкву.
З другого поверху Верхнього замку потайний хід (тепер закладений) вів у башту Корятовича, де катували в’язнів. Фортецю не раз перебудовували, і архітектура її змінювалась. Сучасного вигляду фортеця набула на початку ХVІІІ ст. Утративши своє значення як фортеця, замок до 1897 р. слугував тюрмою. Замок спустошів і став руйнуватися. В 1922-1926 рр. його перебудували і перетворили на казарму. Нині у замку розміщений історичний музей. З висоти замку відкривається мальовнича панорама міста і його околиць.
Невицький замок
Невицький замок — вперше згадується на початку ХІVст., як опорна база місцевої феодальної фронди проти королівської влади Карла Роберта Анжу. У XIV ст. замок переходить до володінь роду графів Другетів, які будують на місці дерев\'яного замку кам\'яний. У 1644р. під час релігійних воєн трансільванський князь Дьордь ІІ Ракоці зруйнував замок.
Історія Невицького замку починається десь у XII столітті. Його будівництв було пов’язане з активною проруською політикою угорських королів, зростанням ролі гірських перевалів і шляхів, які вели через Карпати на північ і схід до Галича та Києва. Тоді замок був земляним городищем невеликих розмірів, укріплення якого складалися з валів, ровів.
В березні 1241 року монголо-татари ввірвалися в Угорщину через Верецький перевал, зруйнували укріплення в Невицькому. В другій половині XIII століття його знову відновили. В 1279 році угорський король Ласло IV (1274 — 1290) передав усі володіння комітату Унг і його управління трансільванському воєводі Фінті з роду Обо. Після його смерті, господарем Ужанщини і Невицького замку став його брат Омодей, який володів замком до 1311 р. В Угорському королівстві почалась епоха міжусобиць, боротьби магнатів за королівський престол. Омодей і його сини брали в ній активну участь. Невицьку фортецю, що була місцем перебування жупана та його помічників, укріплюють. Саме на межі XIII — XIV століть на місці круглої башти будується новий чотирикутний лонжон, а біля нього колодязь для збору дощової води глибиною 4,5 м.На Ужанщині був спокій, поки жив старий Омодей — вірний прихильник Карла Роберта з династії Анжу, котрий у впертій боротьбі завоював угорський королівський престол (1301—1343). Але, коли в 1311 році посталі кошицькі селяни вбили Омодея, Карл Роберт вирішив зламати владу роду Обо в Північно-Східній Угорщині. Проте замок у Невицькому й надалі залишився в руках Омодеїв. У 1317 році Ласло, син Омодея, знову повстав проти королівської влади, але зазнав поразки. Невицький замок штурмом взяли королівські війська.
Нова епоха в історії замку розпочинається в 1328 році, коли Карл Роберт передає його спочатку в тимчасове, а з 1333-го в постійне володіння князів Другетів. Дарчу грамоту Другетам у 1343 році підтверджує новий угорський король Людовік Великий. Із того часу і аж до моменту загибелі фортеці в середині XVII століття саме вони володіли замком.
До середини XV століття Невицький замок тільки номінально вважався центром домінії — володінь Другетів на Ужанщині. Тут вони тримали лише власного каштеляна. Ситуація змінилася, коли в 1440 році в Угорщині розпочалася громадянська війна, і Другети знов стали помітними фігурами в політичному житті країни. Постійні військові сутички, поширення вогнепальної зброї змушують князів частково перебудувати і значно укріпити Невицький, єдиний на Ужанщині, замок.
Перебудова була викликана суворою необхідністю, адже археологи знаходять в об’єктах середини XV століття величезні кам’яні гарматні ядра діаметром до 25 см. Поширення вогнепальної зброї вимагало додаткового зміцнення замкових стін, в першу чергу зі східної, найбільш доступної сторони, та побудови додаткової лінії укріплень. Для меншої вразливості від вогнепальної зброї зовнішня кам’яна стінка була зроблена нижчою. Додаткові ускладнення для наступаючого ворога створювала висунута на південь триповерхова вежа, що була з’єднана з центральним замковим двориком двоповерховою критою галереєю довжиною 35 м. Бійниці південної башти та галереї контролювали дерев’яний міст, який був перекинутий через рів перед другою захисною лінією і вів у другий замковий дворик.
Ужгород
Історія міста.
Ужгород — найменший обласний центр України — розташований на висоті близько 137 м над рівнем моря. Місто розташоване на річці Уж, у \"тіні\" Карпатських гір, які взимку захищають його від холодних вітрів, а влітку — від пекучого сонця.
Згадується в літописах уже 903 р. у зв\'язку з уторгненням кочових угорських племен до Дунайської уголовини. На початку ХV ст. Ужгород паребував у складі Ужгорського королівства. Тривалий час власниками міста були графи Другети. 1711 р., після придушення повстання проти Габсбургів, Ужгород перейшов у володіння державної скарбниці. Від кріпосної залежності населення міста було звільнене в період Угорської революції 1848 — 1849 рр. Після приєднання Закарпаття до Чехословаччини Ужгород із вересня 1919 р. до листопаду 1938 р. був головним містом Підкарпатської Русі. У листопаді 1938 р. Ужгород за умовами Віденського арбітражу, перейшов до Угорщини. 27 жовтня 1944 р. військами 4-го Українського фронту місто було звільнене від німецьких загарбників, а в 1945 р. воно ввійшло до складу Української РСР. З 22 січня 1946 р. Ужгород став центром Закарпатської області.
Визначні пам`ятки:
Ужгородський замок
Замок знаходиться у східній частині міста. Він височить над містом, що оточує його. Замок був заснований у IХ – ХIII століттях, тобто у часи існування Київської Русі. Про могутність цієї твердині свідчить той факт, що у 1086 році замок захистив місто від половецького хана Кутеска. Захисники замка відчайдушно відбивали і напади золотоординських військ, та сили були нерівними і у 1241 році замок був знищений. На початку ХIII століття Ужгородський замок значно укріпляється, починається будівництво кам’яної фортеці.
У 1322 році Ужгородська домінія перейшла до італійського аристократичного роду французького походження – Другетам, які володіли замком більш як 360 років. У цей час навколо замка було згуртоване все життя міста, його потребам підкорялась місцева економіка. У 1646 році у церкві, яка колись знаходилась в замку була прийнята Ужгородська унія.
Бастіони та кріпосні стіні замку зроблені з обтесаних масивних каменів. В середині замку знаходиться невеликий квадратний двір, розмір якого 25 на 25 метрів. Посередині нього – криниця, яка забезпечувала замок водою. П’ятиярусний сад з рідкісними квітами, кущами, деревами і п’ять парків колись оточували Ужгородський замок, надаючи йому неповторну красу. Сад прикрашали статуї і фонтани. Колись між стінами і поверхами замку простягались потаємні ходи. Легенди розповідають і про підземний перехід звідси до Невицького замку, який знаходиться на відстані 10-ти кілометрів.
Закарпатський краєзнавчий музей.
Музей знаходиться на території Ужгородського замку. У дворі музею встановлена скульптура Геракла, який бореться з лернейською гідрою. Це найбільш древня скульптура, яка встановлена в Ужгороді. Сюди її перевезли в 1947 році з с.Ужка, де вона стояла на фонтані санаторію, знищеного ще у Першу світову війну.
В краєзнавчому музеї створено відділи народного мистецтва, з особливо багатою колекцією музичних інструментів, та духовної культури і історії релігії. У вересні 1991 року за ініціативою В.Гошовського при музеї засновано Центр по вивченню народної музичної культури Карпат, який збирає архів записів аутентичного музикального фольклору Карпат. У 1995 році зібрання музею нараховували вже 110 тисяч експонатів, розташованих в тридцяти великих залах.
В музеї у південно-східному крилі знаходиться відділ природи з багатою колекцією корисних копалин, гербаріїв, багаточисленими чучелами тварин. Великим різноманіттям відрізняються етнографічні фонди музею, одних тільки народних вишиванок тут нараховується більше двох тисяч зразків. Серед найбільш цінних зібрань музею – одна з найбільших в Україні колекція бронзових робіт. Це три тисячі предметів, більшість з яких датуються ХІІІ – ХІІ століттями до н.е., коли Закарпаття було одним з центрів виробництва бронзи у Середній Європі. В нумізматичній колекції – 13 тисяч римських, австрійських, угорських, польських, українських, російських, чеських та інших монет. Цілу колекцію нараховує холодна та вогнепальна зброя XIV – початку ХХ століть. Надзвичайно цікавою є колекція виробів цехового ремесла: кераміки, ювелірні, кожані та мідні вироби. Тут же – цехові статути, засоби праці. Ці експонати свідчать, що Ужгород завжди виходив обновленим та значно сильнішим з усіх випробувань.
Музей народної архітектури та побуту
Музей знаходиться біля замку, де розкинулось «село», що представляє все Закарпаття в мініатюрі. Музей збудований одним з перших на Україні в 1970 році в місцині, яка називається «Відьмина яма», так як раніше тут спалювали тих, кого звинувачували у відьмарстві. Музей складається з основного корпусу з двома виставковими залами, конференц-залом та фондохранилищем з двох десятків садиб. На площі 5,5 гектара, в оточенні декоративних і фруктових дерев розташовані сільські будиночки, вітряк, кузня, пасіка.
Шелестівська церква Архангела Михаїла 1777 року
Побудована без єдиного цвяха, є одним з найбільш значимих експонатів Музею народної архітектури та побуту. У 1927 році церкву куплена у греко-католиків села Шелестово мукачівськими православними вірниками та перевезена до Мукачева. У 1974 році її перевезли в Музей. Церква зроблена з товстих дубових брусків, скріплених за допомогою замків «ластівчин хвіст». Церква представляє собою три приміщення: притвор – нава – алтарь. Від напівтемного притвора контрастно виділяється світла нава, що оточена чотирьма вікнами з вітражами. Акцентуванням світотіней, увага відвідувачів зосереджується на іконостасі. За іконостасом знаходиться майже квадратне приміщення алтаря, освітлене одним вікном. Там розташовані престол з дарохранительницею. З трьох сторін церкву опоясує відкрита дерев’яна галерея. Біля церкви – надгробок містичного емігранта Константина Матезонского, який заснував в Ужгороді у 1833 році перший у тодішній Австро-Угорщині багатоголосий хор «Гармонія».
Горянськая ротонда святої Анни .
Найбільш древній храм Ужгорода. Найстарша її частина датується ХII століттям і представляє собою округлений шестигранник, товщина стін якого більше двох метрів. В середині цієї частини знаходиться шість ніш. Друга частина церкви – готична нава, пристроєна у ХIV столітті. Наприкінці того ж століття ротонду прикрасили італійськими фресками (рід Другетів, котрий володів тоді Ужгородом і Горянами, перед приходом в наш край проживав у Сицилійському королівстві). В храмі збереглися фрески, розписані ще у ХIV столітті. Вони мають готичне звучання, яке базується на досвіді італійської проторенесансної школи Джотто. У 1912 році над західним фасадом ротонди надстроєно дерев’яну дзвіницю. Реставрацію фресок проводили у 1932 та 1960-х роках.
Кафедральний греко-католицький собор.
Собор був побудований в 1646 році як римо-католицький. У 1775 році імператриця Марія-Тереза передала цей храм та прилеглу до нього резиденцію у володіння греко-католицької єпархії. Єпископ А. Бачинський перебудував його згідно східного обряду. Крім того, єпископ ще побудував каплицю Успення Богородиці. 15 жовтня 1780 року собор освятили.
16 лютого 1949 року радянська влада конфіскувала собор, з часом передавши його православній конфесії. Наприкінці 80-х років храм був відремонтований. У 1991 році храм повернули греко-католицькій общині. Зараз фасади храму щедро орнаментовані архітектурними прикрасами. Основу декора становлять русти – прямокутні камені з випуклою зовнішньою поверхнею. Під собором знаходиться крипта з похованнями єпископів.
Театральна площа .
Площа найбільш приваблива площа міста, свою назву площа отримала від театру, відкритого в 1920 році. Зараз це ляльковий театр.
Неподалік від лялькового театру можна побачити будинок однієї з найбільших у Європі у минулому ортодоксальних синагог, побудовану в 1904 році у псевдомавританському стилі. Її зовнішні стіни орнаментовані клінкерною цеглою і червоними керамічними плитами. Зараз тут знаходиться обласна філармонія.
Корзо.
Від Театральної площі відходить вулиця Корзо, яка практично вся складається з магазинів, кафе та банків. Це – торгове серце Ужгорода. Назва перекладається з італійської як “вулиця для прогулянок”. Так її назвали минулі володарі міста – неапольські графи Другети, які тут стали Другетами. Саме ця вулиця краще за все зберегла слід старої забудови Ужгорода. Вулиця вузька, забудована з обох сторін двох та трьохповерховими будинками, більшість з яких прикрашено ліпними орнаментами. Перехрестя Корзо та вул. Волошина, який називають Хрест – найулюбленіше місце для зустрічей ужгородців. Один з будинків на цьому розі, збудований наприкінці XIX століття, носив романтичну назву «Білий корабель».
|