ЛІТЕРАТУРА

1. Васильєв В.І., Садовська Т.Г. Організаційно-економічні основи гнучкого виробництва. Учбовий посібник для машинобудівної спеціальності вузів. –М., Вища школа, 1988 –272 с.

2. Організація і планування машинобудівного виробництва. підручник для машинобудівної спеціальності вузів. М.І. Ігнатов та ін.; Під ред. М.І. Ігнатова, В.І. Постникова і М.К. Захарової – М.: Вища школа, 1988 -367 с.

3. Довідник технолога-машинобудівника. В 2-х т. Під ред. А.Г. Косилової і Р.К. Мещерякова. – 4-е видання, перероб. і доп. –М.: Машинобудування, 1986, 656 с. і 496 с.

4. Обробка металу різанням: Довідник технолога. А.А. Панов та ін.; Під ред. А.А. Панова. –М.; Машинобудування. 1988, 736 с.

5. Соколіцин С.А., Кузін Б.І. Організація і оперативне керування машинобудівним виробництвом: Підручник для вузів по спец. “Економіка і організація машинобудівної промисловості” –Л., машинобудування. Ленінградське відділення, 1988. –527 с.

6. Економіка і організація виробництва в дипломних проектах. Учбовий посібник для машинобудівних вузів. К.М. Веліканов та ін.; Під заг. ред. К.М. Веліканова. –4-е вид. перероб. і доп. –Л.: Машинобудування, Ленінградське відділення. 1986. –285 с.

7. Ступаченко А.А. САПР технологічних операцій. –Л.: Машинобудування. Ленінградське відділення. 1988. –234 с.

8. Методичні вказівки по виконанню курсової роботи по курсу “Організація, планування і керування виробництвом” для студентів спеціальності 21.03 – Одеса, ОІНТЕ, 1989

9. Методічні вказівки по виконанню економічної частини дипломних проектів для студентів спеціальності 21.03 – Одеса, ОДАХ, 1995

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ХОЛОДУ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ, ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ВИКОНАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЧАСТИНИ

ДИПЛОМНИХ ПРОЕКТІВ ДЛЯ СТУДЕНТІВ

СПЕЦІАЛЬНОСТІ 7.092501

ОДЕСА 1998.

Укладач: к.е.н. доцент Колесник В.І.

Рецензент: к.е.н. доцент Руденко І.П.

Методичні вказівки розглянути на засіданні кафедри економіки, підприємництва, та менеджменту та ухвалені до друку.

Протокол № від “____”________________199 р.

Зав. кафедрою ЕПМ професор Білаковський М.Я.

1. Вступ.

2.Технічне та технологічне переозброєння підприємств відповідно вимогам науково-технічного прогресу є в умовах переходу до ринкової економіки тою задачею, розв язання якої повинно забезпечити якісну зміну виробничих сил, підвищення ефективності суспільного виробництва. Свій внесок в прискорення науково – технічного процесу, обновлення виробничого апарату народного господарства повинні внести майбутні інженери спеціальності 7.092501.

Дипломний проект є першою самостійною працею майбутнього спеціаліста. Його економічна частина являється логічним завершенням засвоєного студентами курсу “Економіка та організація виробництва”. Тому, при її виконанні необхідно намагатися, щоб технічне рішення (параметри проектованих виробів, технологічних процесів) були досягнені при найменших витратах на виробництво та експлуатацію, а їх техніко-економічні познаки повинні бути на рівні вітчизняних та світових досягнень або переважати їх .

Ці методичні вказівки необхідні для допомоги студентам спеціальності 7.092501 в розробці економічних та організаційних питань по дипломному проектуванню різноманітних засобів автоматизації промислових процесів та керування втіленням ГПС, САПР. Застосовані також необхідні довідникові матеріали.

2. Загальні вимоги до економічної частини дипломного проекту.

Економічна частина дипломного проекту повинна включати слідуючи розділи:

1.Вступ.

2.Техніко-економічне, організаційне та маркетингове обгрунтування проекту.

3.Техніко-економічні розрахунки проекту.

У вступі дипломного проекту з технічних, економічних, соціальних та екологічних позицій освітлюється призначення проектованого обекту, області його пристосування, рівень корисності для споживача, пояснюються актуальність та прогресивність теми у плані розвязання задач, які стоять в цей час перед народним господарством країни.

Робота над техніко-економічним обгрунтуванням дипломного проекту повинна допомагати розробці інших розділів проекту, поскільки в ній перевіряється обгрунтованість прийнятих в проекті технічних рішень в порівнянні їх з найбільш ефективними аналогами серед тих, що є нині в нашій країні та за її кордоном. Техніко-економічне обгрунтування необхідно закінчити розробкою ряду розділів майбутнього бізнес-плану, які містять оцінку ринку збуту проектованого обекту, стратегію маркетинга при його реалізації, а також основні елементи виробничого організаційного, юридичного і страхового плану.

Останній висновок про необхідність заснування технічного рішення повинен бути зроблений на підставі проведених техніко-економічних розрахунків та фінансового обгрунтування бізнес-плану. Кінцевою частиною цього розділу є складання фінансового плану і вибір стратегії фінансування. У фінансовому плані, складеному по результатам техніко-економічних розрахунків повинні бути визначені:

-прогнозовані обсяги реалізації обекту;

-очікувані одночасні та тривали витрати, інші розрахування;

-очікувані прибутки;

-економічна ефективність розробки.

Стратегія фінансування, розроблена за результатами фінансового плану вбирає відповіді на наступні питання:

-скількі потрібно коштів на реалізацію даного проекту?

-звідки їх можна отримати?

-коли можна очікувати повного повернення коштів і отримання прибутку?

Рекомендований обсяг економічної частини дипломного проекту 20-25 сторінок. Крім того необхідно дати Державній екзаменаційній комісії 1-2 демонстраційних листи, в яких за допомогою діаграм, таблиць, графіків показуються результати порівняльного аналізу техніко-економічних показників проектованих обектів та розроблених дипломником організаційних і маркетингових питань.

3. Техніко-економічне, організаційне та маркетингове обгрунтування проектування різноманітних засобів автоматизації виробничих процесів та керування їх системами.

3.1 Першим етапом ТЕОМО є вибір бази для порівняння пропонуємого технічного рішення. При визначенні техніко-економічної прогресивності цього рішення у процесі вибору варіанта (стадія НДР і ДКР) як базу для порівняння слід прийняти кращі з відомих в світовій практиці засоби у системі автоматизації виробництва, застосовані, розроблені і достатньо перевірені на практиці. При застосуванні на конкретному підприємстві систем автоматизації за базу для порівняння можна прийняти техніко-економічні показники аналогічної по призначенню техніки, існуючої на цьому підприємстві до застосування систем автоматизації.

3.2 Другим етапом ТЕОМО є визначення необхідності утворення та застосування проектованих засобів праці. Це виконується на основі аналізу при порівнянні з варіантом, прийнятим як базовий.

Комплексний аналіз містить в себе розгляд технічної, організаційної, соціальної, економічної та екологічної необхідності застосування проектованого технічного рішення. У випадку необхідності в його склад увійдуть питання, які дозволяють визначити: рівень задоволення нових і підвищених вимог населення, збільшення обсягу ресурсів народного господарства, рівень естетичного оформлення та ін.

У процесі комплексного аналізу деякі сторони необхідності застосування проектованих засобів і систем автоматизації виражаються у вигляді співвідношення показників. Тому аналіз необхідності проектованих рішень складається у визначенні їх прогресивності, тобто їх співвідношення кращим вітчизняним та закордонним показникам по продуктивності, довгослужінню, ступеню уніфікації, масі, габаритним розмірам, ремонтопридатності, якості обробки деталей, ступеню використання матеріалів, тривалості виробничого циклу, кількості одиниць технологічного устаткування, кількості промислово-виробничого персоналу, рівню ритмічності виробництва, рівню змінності, навантаження устаткування і в цілому ряді інших показників технологічної і організаційної необхідності варіантів. Крім того, повинна бути врахована соціальна цінність варіантів, яка відображується в покращенні умов праці, усуненні різниці між розумовою і фізичною працею, усуненні поганих дій на навколишнє середовище. При цьому можуть бути розраховані показники, які виражають зміну соціального складу та структури працюючих, підвищення механізації та автоматизації праці, покращення умов праці та безпеки роботи.

Економічна необхідність втілення варіанта визначається у розділі “Техніко-економічні розрахунки проекту”. Рекомендуються показники, які використовуються у плані техніко-економічного пояснення проекту, подавати у вигляді наочних порівняльних таблиць.

3.3 Третим етапом ТЕОМО є розробка розділів бізнес-плану, конкретизуючого основні моменти практичної реалізації даного проекту. Пропонується при формуванні основних розділів бізнес-плану визначити наступні питання:

3.3.1 Оцінка ринку збуту:

-регион збуту;

-основні конкуренти і опис їх продукції;

-стан справ конкурентів по обємам продажу, прибутках, внесенням нового;

-рівень цін на продукцію конкурентів.

3.3.2 Стратегія маркетингу:

-схема розповсюдження продукту;

-ціноутворення;

-реклама;

-методи стимулювання продажу;

-організація післяпродажного обслуговування клієнтів;

-формування суспільної думки про виробника, товар.

3.3.3 План виробництва:

-на якому підприємстві буде реалізація проекту;

-оцінка виробничих мощностей;

-забезпечення матеріальними ресурсами;

-виробнича кооперація.

3.3.4 Організаційний план:

-склад виробничих підрозділів, спеціалістів і система їх оплати;

-організаційна структура підприємства;

-планіровка цеху, ділянки де товар виробляється.

3.3.5 Юридичний і страховий план:

-форма власності і правовий статус підприємства;

-оцінка риску і страхування.

4.Техніко-економичні розрахунки проекту.

4.1 Техніко-економічні розрахунки у проектуванні різноманітних засобів автоматизації.

4.1.1 Розрахунок річного економічного ефекту та ефективності проекту.

Річний економічний проект при втіленні нових видів машин, устаткування, засобів механізації і автоматизації, нових технологічних процесів, нових методів організації виробництва і праці саме на виробництві визначається по формулі

Еп=(С1+Ен Куд1)-(С2+Ен Куд2) А2,

де С1 та С2-собівартисть виробництва одиниці продукції відносно до та після втілення міроприємства, грн; Куд1, Куд2-капіталовкладення на одиницю продукції відносно до і після втілення міроприємства, разом з виробничими затратами по новій техніці, грн; А2-річний обсяг виробництва продукції підприємства при використанні нової техніки, натуральні одиниці; Ен-нормативний коефіцієнт економічної ефективності (Ен=0,15).

Термін окупності додаткових капіталовложень визначається по формулі

Т=(Куд2-Куд1)/(С1-С2).

Відносна економічна ефективність пропонуємого варіанту

Е=1/Т.

Пропонуємий варіант автоматизації вважається ефективним, якщо виконується співвідношення

Е>=Ен або Т<=Тн.

Якщо втілення засобів автоматизації забезпечує підвищення якості випускаємої продукції, то економічний ефект:

Е=А2((С1+ЕнКуд)(1/Т1+Ен)/(1/Т2+Ен)-(С2+ЕнКуд2)),

де Т1 і Т2-строки служіння деталей, років.

4.1.2 Визначення капіталовкладень.

Капіталовкладення К, які ураховують при визначенні ефективності, містять наступні витрати:

К=Кус+Косн+Квир+Кпоб+Кнез+Кп,

де Кус-вартість устаткування, включно з транспортно-заготівковими тратами та монтажем, грн;

Косн-вартість оснащення, приладнань, ріжучого та мірного інструменту, грн.;

Квир-вартість виробничої площі, займаємої устаткуванням, грн.;

Кпоб-вартість службово-побутових приміщень, грн.;

Кнез-вартість оборотних коштів у незавершеному виробництві, грн.;

Кп-вартість проектних робіт, грн.

Вартість устаткування приймається у розрахунку її оцінкі на балансі. Сумарна балансова вартість устаткування:

n

Кус= ЦjRпр,

i=1

де Ц-оптова ціна верстата, грн.;

j-коефіцієнт, ураховуючий витрати на доставку і установку верстата (j=1,1);

Rпр-прийнята кількість верстатів.

При наявності заводських даних про балансову вартість устаткування (по базовому або проектному варіанту) в розрахунок приймаються фактичні дані бухгалтерського обліку, при цьому балансова вартість розрахунковим шляхом не визначається.

Якщо механічна обробка деталей проводится на верстатах із ЧПК, керованих від ЕОМ, то її вартість та кількість персоналу ЕОМ рахується не повністю, а в долі зайнятості ЕОМ в обслуговуванні даного участку, модуля або окремого верстата і визначається відношенням удільної ваги машинного часу, який витрачено на обслуговування устаткування до річного фонду машинного часу ЕОМ. Вартість комплекту керуючих програм рахується в загальних капітальних вкладеннях, і її розраховують по спеціальній методиці.

Вартість оснастки Косн (приладнань, ріжучого, мірного інструменту і т.д.) визначають по формулі

n h

Косн=  Коснd Пid Mоснid ,

i=1 d=1

де: n-кількість операцій виготовлення продукції;

h-кількість типорозмірів оснастки, необхідної для віконання i-операції;

Коснd-вартість одного екземпляра оснастки d-го типорозміру, грн.;

Пid-кількість екземплярів оснастки d-го типорозміру, необхідна для виконання i-операції;

Моснid-коефіцієнт зайнятості технологічної оснастки d-го типорозміру при виконанні i-операції, який відображує долю корисного фонду часу роботи обладнання за рік, припадаючи на обробку даних деталей.

При використанні спеціальної оснастки Моснid=1,0. Вартість одиниці нової оснастки Коснd складається з витрат на її купівлю по оптовій ціні або з вартості її проектування і виготовлення силами заводу і можливих витрат на транспортування, монтаж і засвоєння.

Оптова ціна оснастки, виготовленної підприємством, знаходиться як сума повної собівартості і планового прибутку. Собівартість одиниці оснасткі складається з витрат на її проектування і виготовлення. Дані про собівартість приладнань в залежності від їх складності та збільшені нормативи вартості спеціальних приладнань приведені у табл. 1,2.

Вартість промислової площі Кзд, яку займає устаткування, розраховивають по формулі

n

Кзд= Цпл.зд(S+Sy)L Rпр,

i=1

де Цпл.зд-вартість 1м.кв. площі механічного цеху, грн.;

S-площа, яку займає верстат, по габаритам, м.кв.;

Sy-площа, яку займають виносні, допоміжні пристрої (пристроем ЧПК, електрошкафом і т.д.), м.кв.;

L-коефіцієнт, враховуючий додаткову площу.

Загальна площа механічного цеху, яка приходиться на один верстат, визначається добутком S*L (табл. 3). Для металоріжучих верстатів ця величина повинна бути такою, щоб загальна площа, зайнята верстатом і прийнята до розрахунку була не меньш 6 м.кв.

Вартість 1 м.кв. площі механічного цеху і службово-побутових приміщень складає (з урахуванням лімітованих і непередбачених затрат): для верстатів нормальної і звищеної точності і автоматичних ліній 0,93380-1,20060 грн., для верстатів високої точності і особливо точних, тяжких і унікальних 1,1339-1,334 грн. При розрахунку фактичної економичної ефективності вартість 1 м.кв. виробничої площі приймають по фактичним даним заводу.

Вартість службово-побутових приміщень

Кбут=Цпл.б*Sб(Nосн+Nдоп),

де Цпл.б-вартість 1 м.кв. службово-побутових приміщень;

Sб-площа службово-побутових приміщень, яка приходиться на одного робітника;

Nосн, Nдоп-кількість основних та допоміжних робітників.

Вартість службово-побутових приміщень в розрахунку на 1 м.кв. площі складає 133400 грн., площа службово-побутових приміщень, яка приходиться на одного робітника (а не робоче місце), дорівнює 7 м.кв.

Вартість оборотних засобів у незавершеному виробництві:

Кнез=Сдn,

де n-загальне число деталей у незавершеному виробництві (розраховують окремо по базовому і проектному варіантам);

Сд-собівартість однієї деталі у незавершеному виробництві:

Сд=Сзаг+С*0,5/А2,

де Сзаг-вартість заготівки (маса заготівки, кг помножена на ціну 1 кг заготівки, грн.), грн.;

С-собівартість обробки річного випуску деталей по операціям, зарахованим в рахунок ефективності (визначають по результатам розрахунку собівартості механічної обробки деталей, грн.);

А2-приведена річна програма випуску деталей, шт.;

0,5-коефіцієнт наросту витрат.

Вартість проектних робіт включає витрати на роботи, які ураховують в списку витрат на проектування (підбір номенклатури деталей, розробка технології механічної обробки, визначення кількості і складу обладнання, планування ділянки, цеху, проведення розрахунків економічної ефективності та ін.) і витрати при втіленні технологічного процесу, обладнання, засобів механізації і автоматизації (виготовлення нестандартного обладнання, пусконаладні роботи та ін.).

4.13 Визначення собівартості річного випуску деталей.

Собівартість річного випуску деталей визначають по формулі:

С=Зст+Зн+Зп+Зоб+Зр+Зпл+Зсл,

де Зст-річна заробітна плата верстатників (основна і додаткова), включаючи відрахування на соціальне страхування, грн.;

Зн-річна заробітна плата наладників (основна і додаткова);

Зп-річна заробітна плата робітників почасовиків і інших категорій працюючих зі всіма начисленнями, грн.;

Зоб-річні амортизаційні відрахування на повне відновлення обладнання, грн.;

Зр-річни витрати на ремонт, включаючи капітальний і технічне обслуговування обладнання, грн.;

Зпл-річни витрати на амортизацію і утримання площі, займаної обладнанням, грн.;

Зсл-річни витрати на амортизацію і утримання службово-побутових приміщень, грн.

Річна заробітна плата верстатників (основна і додаткова):

Зст=Зсч*Тшт/Кбо,

де Зсч-середньогодинна заробітна плата верстатників зі всіма начисленнями, грн.;

Тшт-річний штучний час обробки деталей, год.;

Кбо-коефіцієнт багатоверстатного обслуговування.

Середньо годинну заробітну плату верстатників (зі всіма начисленнями) визначають шляхом множення годинної тарифної ставки відповідного розряду на коефіцієнти, з урахуванням збільшення відрядних розцінок за працю по технічно обоснованим нормам випрацювання, премії, додаткову заробітну плату, відчислення на соціальне страхування (табл.4).

При збільшених розрахунках рекомендують користуватися нормативами середньо годинної заробітної плати верстатників (табл.5).

Якщо необхідні більш точні розрахунки, то при визначенні фактичної економічної ефективності середньо годинна заробітна плата верстатників повинна бути розрахована з урахуванням фактично складеного рівня перерахованих вище коефіцієнтів.

Річна заробітна плата наладчиків

Зн=Знч*Тн,

де Знч-середньогодинна заробітна плата наладчиків і робітників неверстатних професій (відрядників) зі всіма начисленнями (при наближених розрахунках приймають по табл. 5);

Тн-річний час наладки обладнання, год.

При необхідності більш точних розрахунків фактичної економічної ефективності заробітну плату наладчиків визначають із форми оплати праці (відрядної або по часової) по фактичним даним підприємства з урахуванням коефіцієнтів, перерахованих у табл.5

Річна заробітна плата робітників-почасовиків та інших категорій працюючих (робітників, зайнятих на вантажно-розвантажувальних та транспортно-складських роботах, ІТП, службовців).

Зп=1,42*Зрч;

Зрч=Фраб*Ич*Кпр*Ко,

де Зрч=середньогодинна заробітна плата робітника (або інших категорій працюючих), включаючи додаткову заробітну плату (табл.5);

1,42-коефіцієнт, ураховуючий відрахування від заробітної плати;

Фраб-річний фонд часу верстатника (табл.6)

Ич-годинна тарифна ставка робітника відповідного розряду (табл.4), грн.;

Кпр-коефіцієнт, ураховуючий премії (табл.5);

Ко- коефіцієнт, ураховуючий додаткову заробітну плату і відрахування від заробітної плати (табл.5).

Річні амортизаційні відрахування на повне відновлення обладнання розраховують виходячи із балансової вартості обладнання і норм амортизаційних відрахувань:

Зоб=Коб*Нав/100,

де Коб-сумарна балансова вартість обладнання, грн.;

Нав-норма амортизаційних відрахувань на повне відновлення обладнання, %, приймають по нормам амортизаційних відрахувань по основним фондам народного господарства (табл.7).

Річні витрати на ремонт, включаючи капітальний, і технічне обслуговування обладнання Зр визначають в залежності від кількості одиниць ремонтної вартості і середньорічних витрат на ремонт і міжремонтне обслуговування:

Зр=(ЗмРм+ЗеРе)М,

де Зм і Зе-витрати на одну одиницю ремонтоскладності відповідно механічної і електротехнічної частин, грн.;

Рм і Ре- ремонтоскладність відповідно механічної і електротехнічної частин (табл.9);

М-коефіцієнт, ураховуючий клас точності обладнання.

При відсутності по деякім видам обладнання даних про категорії ремонтоскладності витрати на поточний ремонт і технічне обслуговування можна прийняти збільшено в процентному відношенні від балансової вартості. Витрати на капітальний ремонт в цьому випадку по даній групі обладнання ураховуються в загальній нормі амортизаційних відрахувань.

Річні витрати на амортизацію і зміст площі, займаної обладнанням

Зпл=НплS,

де Нпл-витрати на амортизацію і піддержання 1 м.кв. площі (витрати на освітлення, опалювання, вентиляцію, ремонт і уборку), грн.;

S- площа, займана обладнанням, м.кв.

Вартість амортизації і піддержання 1 м.кв. площі механічного цеху і службово-побутових приміщень складають для верстатів нормальної і звищеної точності 15-19 грн. Для верстатів високої, особливо високої точності, тяжких і унікальних 18-21 грн.

Річні витрати на амортизацію і піддержання службово-побутових приміщень

Зсл=НплSб(Nосн+Nвсп).

4.2 Техніко-економічні розрахунки при проектуванні ГПС.

4.2.1 Порядок розрахунку економічного ефекту на ранніх стадіях проектування ГПС (збільшений метод).

При проектуванні ГПС зявляється необхідність ще на ранній стадії визначити можливість економічного ефекту в умовах обмеження вихідних даних для розрахунку. В цьому випадку надається розрахунок річного економічного ефекту проводити по формулі

Егод=Зб-Зн=Зпб(1-кекр)+(Кбо-Кодод)(Ао+Ро+Ен)+(Кбs-Кодод)(Аs+Ps+Eн)+Кбосн(1-ктехкстех)(Аосн+Ен)+Нб(1-кц)

Ен-(Кбокст(Ао+Ро+Ен)+Кбsкпл(Аs+Рs+Ен)/Кп,

де Зб, Зн-витрати відповідно по базовому і новому варіантам;

кц=Тнц-Тбц –зміна тривалості виробничого циклу виготовлення типового представника виробів, які випускають;

кп=Qп-Qб –зріст виробництва системи машин, визначеної за рівний період для типового представника випущених виробів;

кварт=Сн-Сб –зміна вартості одиниці основного обладнання;

кпл=Sно-/Sбо –зміна величини виробничої площі, яку займає одиниця обладнання;

кр=Рн/Рб –зміна кількості працюючих;

Кз=Зпн/Зпб –зміна річного фонду заробітньої плати одного працюючого;

ктех=Nносн/Nбосн -зміна середньої кількості назв оснастки, яка приходиться на 1 деталь;

кстех=Сносн/Сбосн –зміна вартості одиниці оснастки;

Знб-сумарні витрати на заробітню плату у базовому варіанті;

Кодод, Кsдод-сумарні капіталовкладення в додаткове обладнання і площі під ним у новому варіанті;

Кбо, Кбs, Кбосн-сумарні капіталовкладення в обладнання, виробничі площі і оснащення у базовому варіанті;

Нб-вартість незавершеного виробництва у базовому варіанті;

Ао-річна норма амортизаційних відрахуваннь по обладненню на реновацію;

Ро-річна норма витрат на ремонт обладнання (для збільшених розрахунків Ро=0,105);

Аs-річна норма амортизаційних відрахуваннь по площі (Аs=0,025);

Рs-річна норма витрат на утримання і ремонт площі (Рs=0,108);

Ен-нормативний коефіцієнт ефективності (Е=0,15).

Коефіцієнти кст, кпл розраховуються з використанням або паспортних даних (якщо воно вже вибрано), або по аналогам вітчизняного і закордонного машинобудування (діапазон змін звичайно у межах 1,4-2,5).

Величина ке змінюється у межах від 0,8 до 1,1

Коефіцієнти ктех, кстех, кц розраховуються виходячи з технології (ктех, кстех=1,0-1,1, а кц=0,15-0,25).

4.2.2 Порядок розрахунку корисного ефекту ГПС та її лімітної ціни.

Лімітна ціна нової ГПС визначається по формулі:

Цл=Цб+ЕпКе,

де Цб-ціна базової ГПС, прийнятої як аналог для розрахунку лімітної ціни;

Еп-корисний ефект від застосування нової ГПС;

Ке-коефіцієнт урахування корисного ефекту в ціні нової ГПС (Ке=0,7).

Лімітна ціна визначає дозволений рівень ціни ГПС, виходячи з вартістної оцінкі усіх переваг гнучкого виробництва, забезпечуючих відносно подешевлення продукції для споживача. Лімітну ціну встановлює заказник.

Корисний ефект нової ГПС визначається вартістною оцінкою ії якостей: звищенням продуктивності праці, надійності, довговічності технологічного обладнання, більш рациональним використанням трудових ресурсів, сировини, матеріалів, палива, електроенергії, виробничих площ, а також звищенням якості випущенної за допомогою ГПС продукції, покращенням ії екологичних та соціальних показників. Корисний ефект розраховується по формулі:

Еп=Цб(Кп*Кд-1)+п+к+Ек+Ес+Ее,

де Кп-коефіцієнт урахування зрісту продуктивності нової ГПС у порівнянні з базовою (розраховується як відношення В2/В1 річних обсягів роботи (продукції), яка виготовляється при використанні нової ГПС В2 і базової В1);

Кд-коефіцієнт обліку зміни строків служіння нової ГПС у порівнянні з базовою (розраховується як відношення 1/Т1+Ен): (1/Т2+Ен), де Т1і Т2-відповідно строки служіння базового та нового виробу з обліком морального зношення і нормативного коефіцієнту ефективності, Ен=0,15);

п-зміна поточних витрат експлуатації у споживача при використанні їм нової ГПС розраховується виходячи із експлуатаційних витрат споживача І1 та І2 по формулі (І1-І2)/(1/Т2+Ен);

Дк-зміна відрахуваннь від супутних капітальних вкладень споживача за строк служіння з обліком морального зношення при використанні їм нового виробу замість базового, розраховується по формулі Ен(К1-К2)/(1/Т2+Ен), де К1 і К2-супутні капітальні вкладення споживачів для умов базової і нової ГПС;

Ек, Ес, Ее-відповідно ефект від зміни якості продукції, яку випускають за допомогою нової ГПС, соціальний та екологичний ефект від створення нової ГПС.

4.3 Техніко-економічні розрахунки при проектуванні САПР.

4.3.1 Розрахунок річного економичного ефекту в народному господарстві від створення і використання САПР технологічних операцій (ТО).

4.3.1.1 Якщо продукти розроблених ТО-принципіально нові вироби, які не мають аналогів, то основний ефект може бути получений на етапі споживання ціх виробів:

Епт=Цоп-(С+Єн(Ке+Sy))А,

де Цоп-оптова ціна нових виробів;

С-собівартість виробництва нових виробів, прийнята при визначенні ціни;

Єн-нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень, звичайно Єн=0,15;

Ке і Sy капітальні витрати і витрати на реалізацію циклу НТПП нових виробів, вбираючи витрати на проектування засобами САПР тих ТО, продуктами яких є дані вироби;

А-річний випуск нових виробів-продуктів розроблених ТО в розрахунковому році, шт.

4.3.1.2 Якщо вироби-продукти розроблених ТО володіють у порівнянні з прототипами суттєво більш високими споживчими властивостями або більш ефективним співвідношенням властивостей назв виробів з їх утілітарними властивостями, то основний ефект також може бути отриманий на етапі споживання виробів:

Епт=(З1У+З2+П)А-ЄнSy,

де З1 і З2-приведені витрати на виготовлення одиниці відносно базового виробу і виробу з покращенними властивостями, грн.;

У=У1-У2-коефіцієнт еквивалентності, де У1 і У2-удільні витрати відповідно базового і покращенного по властивостям виробу в розрахунку на одиницю продукції (системи, машини, апарату, пристрою), яка випускається споживачем даних виробів, шт.;

П=((І2- І1)-Єн(К2-К1))/У2,

де І1, І2-витрати на одиницю продукції, яка випускається споживачем виробів при використанні відповідно базового і покращеного по властивостям виробів без обліку вартості останніх, грн.;

К1, К2-супутні капітальні вкладення споживача виробів при використанні їм відповідно базового і покращеного по властивостям виробу в розрахунку на одиницю продукції, з використанням виробів з покращеними властивостями, грн.;

А-річний обсяг виробництва виробів з покращеними властивостями в розрахунковому році, шт.;

Єн-нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень;

Sy-передвиробничі витрати, включаючи витрати на проектування засобами САПР тих ТО, продуктами яких являються вироби з покращеними властивостями, грн.

4.3.1.3 Якщо нові ТО, розроблені засобами САПР, зменьшують ресурсоємкість процесів засвоєння виробів або (та) їх виробництва, то основний ефект може бути отриманий на етапах виготовлення виробів:

Епр=(З1-З2)А-ЄнSy.

4.3.2 Витрати на створення і використання САПР ТО.

Для розрахунку річних витрат на використання САПР ТО можна користуватися відомою формулою:

S=(Е2-Е1)+ЄнКе,

де Е2 і Е1-абсолютні величини експлуатаційних витрат на розвязок задач проектування ТО відповідно при використанні засобів САПР і без них, грн./р.;

Єн-нормативний коефіцієнт ефективності додаткових капітальних вкладень, 1/р.;

Ке-абсолютна величина капітальних вкладень на створення (придбання), засвоєння і введення в дію САПР, грн.

Капітальні вкладення на створення (придбання), засвоєння і введення в дію САПР Ке, грн., дорівнюють:

Ке=Z+Sт+Sм+Sзд+Sзч+Sоб+Sрс,

де Z-сумарна вартість всіх придбаних засобів системи, включаючи програмові, інформаційно технічні (ЕОМ, периферійні пристрої, канали звязку, та ін.) та інші засоби, грн.

Sт-вартість перевезення придбаних засобів САПР до місця експлуатації;

Sм-вартість монтажу, відладки, введення в дію САПР, грн.

Sзд-вартість займаною САПР площі будівель (включаючи витрати на проектування, реконструкцію приміщень для розміщення робітничіх місць проектовників, служби експлуатації системи, ремонтних служб та ін.) грн.;

Sзч-вартість запасу змінних елементів САПР, забезпечуючих ремонтоможливість системи, грн.;

Sоб-витрати на навчання персоналу, обслуговуючого комплекс різноманітних засобів системи, на навчання проектовників, грн.

Сумарні витрати на розробку додаткових (нових) засобів САПР Sрс, грн. складають;

Sрс=Sпп+Sас+Sпз+Sіз+Sлз+Sтз+Sоз,

де Sпп-витати на передпроектні розробки, на на підготовку процесу проектування ТО, як обєкту автоматизації;

Sас-витрати на розробку архітектури (структури) САПР;

Sпз, Sіз, Sлз, Sтз, Sоз-витрати на розробку нових (додаткових) засобів відповідно програмного, інформаційного, лінгвістичного, технічного, організаційного забезпечення САПР.

Річні експлуатаційні витрати на функціонування САПР Е2, грн./рік, дорівнюватимуть

Е2=Ао+Rтн+Rтп+Uп+Sвм+Sел+В,

де Ао-амортизаційні відрахування;

Rтн-витрати на внесок змін, додатків і обновлення інформаційних і програмових засобів системи, а також на проведення безпланових текучіх ремонтів САПР;

Rтп-витрати на профілактичний (плановий) текучій ремонт системи, включаючи вартість утримання і ремонта приміщень;

Uп-втрата від простою системи під час безпланових ремонтів;

Sвм-вартість допоміжних матеріалів (магнітних дисків, стрічок, аркушу, перфокарт);

Sел-вартість електроенергії для САПР.

Заробітна плата, грн./р, складає

В=В1(1+Wд)(1+Wс)+В2,

де В1-заробітна плата персоналу, забезпечуючого працездібне становище і можливість використання усіх засобів САПР;

Wд-коефіцієнт, враховуючий додаткову заробітну плату;

Wс-коефіцієнт відрахувань органам соціального страхування;

В2-доля річної заробітної плати колективу проектовників, розвязуючих свої задачі з використанням засобів САПР, пропорційна часу їх праці з системою.

ДОДАТОК.

Таблиця 1.

Собівартість пристосувань в залежності від їх складності.

Таблиця 2.

Збільшені нормативи вартості спеціальних пристосувань.

Таблиця 3.

Значення коефіцієнта Y, враховуючого додаткову площу, яка приходиться на один металоріжучий верстат.

Таблиця 4.

Часові тарифні ставки для плати за працю робітників підприємств машинобудування.

Доповнення 1. Часові тарифні ставки приведені для робітників-верстатників, зайнятих обробкою металу або інших матеріалів на металоріжучих верстатах.

Таблиця 5.

Нормативи заробітної плати робітників зі всіма видами нарахувань.

Доповнення: 1. Середньорічна заробітна плата (зі всіма видами нарахувань) визначена множенням середньогодинної заробітної плати відповідної категорії робітників на ефективний (розрахунковий) річний фонд часу, який дорівнює 1860 годин.

2.Середньогодинна заробітна плата (зі всіма видами нарахувань) визначена множенням годинної тарифної ставки відповідного розряду (див. табл. 4) на коефіцієнти, ураховуючи види доплат і відрахувань.

Продовження таблиці 5.

Таблиця 6.

Річний фонд часу верстатників.

Доповнення: У графі “втрати номінального фонду” враховуються втрати робочого часу, звязані із кожнорічними відпустками, відпустками по навчанню, хворобі, вагітностю і рологами та іншими неявками.

Таблиця 7.

Норми амортізаційних відрахувань по основним фондам народного господарства (в % до балансової вартості).

х-норми амортизаційних відрахувань на металоріжучі верстати, моечні і красильні машини приймаються виходячи і двохзмінного режиму праці. При трьохзмінному режимі указані норми амортизаційних відрахувань на капітальний ремонт множать на коефіцієнт 1,2, а при однозмінному-на 0,8.

Доповнення: норми амортизаційних відрахувань на капітальний ремонт визначені з обліком на модернізацію, а також витрат на середній ремонт, який проводиться з періодичністю вище одного року.

В.И.Колесник

к.э.н., доцент ОГАХ

Развитие быстроокупаемых малых производств-

важное направление становления экономики Украины.

Сегодня не секрет, что без подъёма отечественного производства нельзя стабилизировать экономику Украины, осуществить по настоящему эффективное её рыночное формирование. Положение дел украинского товаропроизводителя в настоящее время является критическим. По данным статистики большая часть промышленных предприятий является убыточной и нормально не функционирует, часть предприятий вообще прекратила работу. Как же помочь украинскому производителю? Ответ на этот вопрос будет различным для крупных, средних, и небольших предприятий.

Для крупных предприятий на первый план выступает проблема привлечения отечественных и зарубежных инвестиций. О трудностях решения этой проблемы немало говорится на всех уровнях. Отметим лишь малую вероятность получения в условиях политической и экономической нестабильности достаточных средств от отечественных и зарубежных инвесторов. Сказанное не относится к небольшому числу предприятий, оперативно приспособившихся к требованиям рынка. Но исключение лишь подтверждает правило.

Более перспективным направлением в данной ситуации является постепенная переориентация производств на выпуск продукции, которая пользуется спросом на рынке и быстро окупается. На наш взгляд, к быстроокупаемым можно отнести производства, позволяющие вернуть вложения средств за срок, не превышающий одного года. Естественно, что полностью приспособить крупные производства к выпуску новой продукции за короткое время практически невозможно. Здесь можно пойти по пути обособления отдельных подразделений, то есть создания арендно-подрядных коллективов, функционирующих на основе соответствующих договоров с администрацией предприятия. Впоследствии возможен либо полная перевод на выпуск новой продукции с превращением её в основную (одну из основных), либо выделение быстроокупаемого производства из состава крупного предприятия в отдельное, сопровождающееся сменой формы собственности или собственников.

Что касается мелких и средних предприятий, как правило, негосударственной формы собственности, то такие производства по своей сути являются гораздо более гибкими и сравнительно быстро могут быть переориентированы на выпуск более выгодной продукции. Вопрос в том, что должны быть созданы льготные условия для развития мелких и средних предприятий различных форм собственности. И хотя, на сегодняшний день и эти предприятия находятся под тяжёлым налоговым бременем, предприняты, на наш взгляд, реальные шаги к их возрождению. Так, введение льготного налогообложения (6%) и упрощенной формы бухгалтерского учёта для мини-предприятий с численностью до 10 человек безусловно должно положительно сказаться на развитии малого и среднего бизнеса. Однако этого недостаточно. Нужно реализовать комплекс мер, направленных на подъём отечественного производства. Вот те из них, осуществлению которых в ближайшее время следует, по нашему мнению уделить особое внимание

1. Освободить от налога на прибыль и НДС в первый год функционирования видов деятельности, связанных с внедрением быстроокупаемых малых производств.

2. Расширить сферы льготного налогообложения (единый налог 6%) за счёт предприятий численностью от 10 до 100 человек.

3. Ввести максимально упрощённый процесс регистрации малых предприятий, занятых внедрением быстроокупаемых малых производств (заявление).

4. Предоставить предприятиям, внедряющим у себя быстроокупаемые мини-производства льготные краткосрочные кредиты со ставкой не более 50% от обычно применяемой. Создать для этой цели коммерческие и некоммерческие фонды поддержки внедрения быстроокупаемых мини-производств.

5. Широко пропагандировать в средствах массовой информации передовой опыт внедрения быстроокупаемых мини-производств.

Реализация этих мер уже может в ближайшее время сдвинуть процесс становления отечественного производства с мёртвой точки.