Реферат: Анализ резервирования кредитных операций КБ и пути повышения его результативности

1. Основи проведення кредитних операцій та формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

1.1. Кредитні операції – головне джерело доходів комерційного банку.

Кредитні операції сама прибуткова стаття банківського бізнесу. В середньому доход від кредитних операцій становить від 60% до 80% доходів комерційних банків. За рахунок цього джерела формується основна частка чистого прибутку, що відраховується в резервні фонди і що йде на виплату дивідендів акціонерам банку.

Банки надають кредити різним юридичним і фізичним особам з власних і позикових ресурсів. Кошти банку формуються за рахунок клієнтських грошей на розрахункових, поточних і інших рахунках; міжбанківського кредиту; коштів, мобілізованих банком у тимчасове користування шляхом випуску боргових цінних паперів і т.д.

Найбільш важливими напрямами розміщення коштів банку є позики і інвестиції. Видача позик - один з основних і традиційних видів банківських операцій. Комерційні кредити (або кредити підприємствам будь-якої форми власності) надаються позичальникам при дотриманні принципів цільового використання: забезпеченості, терміновості, платності, поворотності. Основні напрями кредитної політики банку визначаються Правлінням банку відповідно до законодавства України, нормативними документами НБУ. Координацію кредитної роботи і прийняття рішень про видачу кредитів (або їх пролонгації) здійснює кредитний комітет - постійний робочий орган банку, діючий відповідно до Положення про кредитний комітет.

Надання банком кредитів засновується на обліку необхідних потреб позичальників в позикових коштах, наявності достатніх гарантій для своєчасного їх повернення. Банк надає кредити в межах власного капіталу і залучених коштів, забезпечуючи сбалансованість ресурсів, що залучаються і що розміщуються по термінах і об'ємах.

Суть і функції кредиту

Кредит - надання грошей або товарів в борг, як правило, зі сплатою процентів; вартісна економічна категорія, невід'ємний елемент товарно-грошових відносин. Виникнення кредиту пов'язано безпосередньо зі сферою обміну, де власники товарів протистоять один одному як власники, готові вступити у економічні відносини.

Можливість виникнення і розвитку кредиту пов'язані з оборотом капіталу. У процесі рушіння основного і оборотного капіталу відбувається вивільнення ресурсів. Засоби труда використовуються в процесі виробництва тривалий час, їх вартість переноситься на вартість готової продукції частинами. Поступове відновлення вартості основного капіталу в грошовій формі приводить до того, що грошові кошти, що вивільняються, осідають на рахунках підприємств. Разом з тим на іншому полюсі виникає потреба в заміні зношених засобів труда і досить великих одноразових витратах. Аналогічні по своєму характеру процеси відбуваються і в рушенні оборотного капіталу. Більш того коливання в кругообігу і обороті тут виявляють себе більш різноманітно. Так, внаслідок сезонності виробництва, нерівномірного постачання і іншого відбувається неспівпадання часу виробництва та реалізації продукції. У одних суб'єктів з'являється тимчасовий надлишок коштів, у інших - їх нестача. Це створює можливість виникнення кредитних відносин, тобто кредит дозволяє відносну суперечність між тимчасовим осіданням коштів і необхідністю їх використання в господарстві.

Місце і роль кредиту в економічній системі суспільства визначаються, передусім, функціями, що виконуються ним, як загального, так і селективного характеру:

1. Перерозподільча функція.

2. Економія витрат обігу.

3. Прискорення концентрації капіталу.

4. Обслуговування товарообороту.

5. Прискорення науково-технічного прогресу.

Перерозподільча функція

В умовах ринкової економіки ринок позикових капіталів виступає як своєрідний насос, що відкачує тимчасово вільні фінансові ресурси з одних сфер господарської діяльності та направляє їх в інші, що забезпечують більш високий прибуток. Орієнтуючись на диференційований її рівень в різних галузях або регіонах, кредит виступає в ролі стихійного макрорегулятора економіки, забезпечуючи задоволення потреб об'єктів що, динамічно розвиваються в додаткових фінансових ресурсах. Однак в деяких випадках практична реалізація вказаної функції може сприяти поглибленню диспропорцій в структурі ринку, що найбільш наочно виявилося в Україні на стадії переходу до ринкової економіки, де перелив капіталів з сфери виробництва в сферу звертання прийняв загрозливий характер, в тому числі за допомогою кредитних організацій. Саме тому одна з найважливіших задач державного регулювання кредитної системи раціональне визначення економічних пріоритетів і стимулювання залучення кредитних ресурсів в ті галузі або регіони, прискорений розвиток яких об'єктивно необхідний з позиції національних інтересів, а не виключно поточної вигоди окремих суб'єктів господарювання.

Економія витрат звертання

Практична реалізація цієї функції безпосередньо витікає з економічної суті кредиту, джерелом якого виступають, в тому числі фінансові ресурси, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу промислового і торгового капіталів. Тимчасовий розрив між надходженням і витрачанням грошових коштів суб'єктів господарювання може визначити не тільки надлишок, але і нестача фінансових ресурсів. Саме тому таке широке поширення отримали позики на заповнення тимчасової нестачі власних оборотних коштів, що використовуються практично всіма категоріями позичальників і забезпечують істотне прискорення оборотності капіталу, а, отже, і економію загальних витрат звертання.

Прискорення концентрації капіталу.

Процес концентрації капіталу є необхідною умовою стабільності розвитку економіки і пріоритетною метою будь-якого суб'єкта господарювання. Реальну допомогу в рішенні цієї задачі надають позикові кошти, що дозволяють істотно розширити масштаб виробництва (або іншої господарської операції) і, таким чином, забезпечити додаткову масу прибутку. Навіть з урахуванням необхідності виділення частини її для розрахунку з кредитором залучення кредитних ресурсів більш виправдане, ніж орієнтація виключно на власні кошти. Потрібно однак зазначити, що на стадії економічного спаду (і тим більше в умовах переходу до ринкової економіки) дорожнеча цих ресурсів не дозволяє активно використати їх для рішення задачі прискорення концентрації капіталу в більшості сфер господарської діяльності. Проте, функція, що розглядається навіть у вітчизняних умовах забезпечила певний позитивний ефект, дозволивши істотно прискорити процес забезпечення фінансовими ресурсами відсутніх або надто нерозвинених в період планової економіки сфер діяльності.

Обслуговування товарооберту

У процесі реалізації цієї функції кредит активно впливає на прискорення не тільки товарного, але і грошового обігу, витісняючи з нього, зокрема, готівку. Вводячи в сферу грошового обігу такі інструменти, як векселі, чеки, кредитні картки і т.д., він забезпечує заміну готівкових розрахунків безготівковими операціями, що спрощує і прискорює механізм економічних відносин на внутрішньому і міжнародному ринках. Найбільш активну роль в рішенні цієї задачі відіграє комерційний кредит як необхідний елемент сучасних відносин товарообміну. Отже, кредит це економічні відносини, які виникають між кредитором і позичальником з приводу вартості, що передається у тимчасове користування.

Принципи кредитування

Банківське кредитування здійснюється при суворому дотриманні принципів кредитування, які надають собою вимоги до організації кредитного процесу.

До принципів кредитування відносяться:

а) терміновість;

б) платність;

в) поверненність;

г) забезпеченість банківських позик.

д) цільовий характер кредиту;

Розглянемо детальніше кожний з принципів.

Поверненість є тією особливістю, яка відрізняє кредит як економічну категорію від інших економічних категорій товарно-грошових відносин. Без поворотності кредит не може існувати, тому поворотність є невід'ємною частиною кредиту, його атрибутом.

Поворотність і терміновість кредитування зумовлена тим, що банки мобілізують для кредитування тимчасово вільні грошові кошти підприємств, установ і населення. Ці кошти не належать банкам, і, в кінцевому результаті, вони, прийшовши в банк з різних сегментів ринку, в них і йдуть (споживче, комерційне кредитування і т.д.). Головна особливість таких коштів полягає в тому, що вони підлягають поверненню власникам, що вклали їх в банк на умовах строкових депозитів. Тому "золоте" банківське правило свідчить, що величина і терміни фінансових вимог банку повинні відповідати розмірам і термінам його зобов'язань. Порушення цього основоположного принципу і приводить до банкрутства банку.

Терміновість кредитування являє собою необхідну форму досягнення поворотності кредиту. Принцип терміновості означає, що кредит повинен бути не просто повернений, а повернений в суворо певний термін, тобто в ньому знаходить конкретне вираження чинник часу. І, отже, терміновість є тимчасова визначеність поворотності кредиту. Термін кредитування є граничним часом знаходження позичених коштів в господарстві позичальника і виступає тією мірою, за межами якої кількісні зміни у часі переходять в якісні. Якщо порушується термін користування позикою, то спотворюється суть кредиту, він втрачає своє справжнє призначення.

Забезпеченість кредиту закриває один з основних кредитних ризиків - ризик непогашення позики. Якби не брався до уваги цей принцип, то банківська справа перетворилася б в спекулятивне заняття, де високий ризик ведення операцій привів би до різкого зростання процентних ставок.

Розміри і види забезпечення залежать від фінансового положення позичальника умов позики, відносин з позичальником.

Чинне законодавство передбачає, що однією з способів забезпечення банківських позик є застава. Право на застави кредитор (банк) має у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання отримати задоволення з вартості закладеного майна переважно перед іншими кредиторами. Задоволення вимог комерційного банку з вартості закладеного майна проводиться по виконавчому напису, рішенню суду або арбітражу (господарського суду).

У забезпечення позики банки можуть приймати від позичальників в заставу будь-яке майно позичальника, в тому числі будівлі, споруди, товарно-матеріальні цінності, дорогоцінні і банківські метали, товаророзпорядчі документи, векселі і інші боргові зобов'язання, цінні папери (акції, облігації, казначейські зобов'язання та інші), іноземну валюту.

У заставу приймається тільки майно, вільне від застави, яке знаходиться у власності позичальника або належить йому на праві повного господарського ведення. Товари, що Приймаються банком в заставу повинні бути застраховані за рахунок позичальника.

Платність банківських позик означає внесення одержувачами кредиту певної плати за тимчасове користування для своїх потреб грошовими коштами. Реалізація цього принципу на практиці здійснюється через механізм банківського процента. Ставка банківського процента це свого роду «ціна» кредиту.

Банку платність кредиту забезпечує покриття його витрат, пов'язаних з сплатою процентів за залучені в депозити чужих коштів, витрат за змістом свого апарату, а також забезпечує отримання прибутку для збільшення ресурсних фондів кредитування (резервного, статутного) і використання їх на власні потреби.

При розгляді питання розміру плати за кредит, банки повинні враховувати наступні чинники:

• ставка рефінансування НБУ;

• середня процентна ставка залучення (ставка залучення міжбанківських кредитів або ставки, що сплачується банком по депозитах різного вигляду);

• структура кредитних ресурсів (чим вище частка залучених коштів, тим дорожче повинен бути кредит);

• попит на кредит з боку потенційних позичальників (чим менше попит, тим дешевше кредит);

• термін, на який запозичується кредит, вигляд кредиту, а точніше міра його ризику для банку в залежності від забезпечення;

• стабільність грошового обігу в країні (чим вище темп інфляції, тим дорожче повинна бути плата за кредит, так як у банку підвищується ризик втратити свої ресурси через знецінення грошей).

Процентні ставки за кредит можуть бути фіксованими і плаваючими, що передбачається в кредитному договорі. Фіксовані процентні ставки залишаються незмінними протягом всього терміну позики.

Плаваючі ставки коливаються в залежності від умов грошового ринку, зміни розміру процентів по депозитах, попиту, що складається і пропозиції на кредитні ресурси, а також стану економіки і фінансів позичальника і можуть переглядатися банком протягом терміну кредитування з обов'язковим повідомленням позичальника.

Сукупне застосування на практиці всіх принципів банківського кредитування дозволяє додержати як макроекономічні інтереси, так і інтереси на мікрорівні обох суб'єктів кредитної операції - банку і позичальника

1.2. Формування страхового резерву – головний чинник зниження кредитного ризику.

З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків Національним банком України (далі - Національний банк) установлюється порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (далі - резерв під кредитні ризики) є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності.

Створення резерву під кредитні ризики - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій.

Бухгалтерський облік формування та використання резервів здійснюється відповідно до Правил бухгалтерського обліку формування і використання резервів у банках України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 11.07.2001 №268 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.07.2001 за №634/5825. Податковий облік регулюється Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та змінами до нього. (Абзац третій пункту 1.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку №502 від 07.12.2001)

1.2.1. Загальні положення

Порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків затверджений на підставі законів України "Про Національний банк України, "Про банки і банківську діяльність", "Про підприємства в Україні", "Про заставу", "Про господарські товариства" та нормативно-правових актів Національного банку.

З метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальників (контрагентів банку) оцінка кредитних ризиків здійснюється за всіма кредитними операціями та коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках як у національній, так і в іноземній валюті.

Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства (згідно з пунктом 1.3 в редакції Постанови Нацбанку №418 від 24.10.2000)

До заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, належать:

• строкові депозити, які розміщені в інших банках, та сумнівна заборгованість за ними (№1510-1512, 1515, 1517, 1581);

• кредити, які надані іншим банкам, та сумнівна заборгованість за ними (№1520-1527, 1582);

• рахунки суб'єктів господарської діяльності за овердрафтом, за факторинговими операціями та прострочена заборгованість за факторинговими операціями (№2000, 2030, 2037); кошти, що надані суб'єктам господарської діяльності за операціями репо (№2010); кредити, що надані у формі врахування векселів, та сумнівна заборгованість за ними. Заборгованість за такими кредитами визначається як різниця між номінальною сумою векселя і сумою неамортизованого дисконту (№2020 мінус №2026, №2027, №2092); (Абзац шостий пункту 1.4 в редакції Постанови Нацбанку №418 від 24.10.2000);

• кредити суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями, за експортно-імпортними операціями, у поточну діяльність, в інвестиційну діяльність (№2040, 2045-2047, 2050, 2055-2057, 2061, 2062, 2065-2067, 2070, 2071, 2073-2077);

• сумнівна заборгованість за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності (№2090, 2091, 2093-2097, 2099);

• кредити, які надані центральним і місцевим органам державного управління та сумнівна заборгованість за цими кредитами (№2100, 2105-2107, 2110, 2115-2117, 2190, 2191, 2198, 2199);

• кредити в інвестиційну діяльність і на поточні потреби, які надані фізичним особам (№2200-2202, 2205-2207, 2210, 2211, 2213, 2214, 2216, 2217);

• сумнівна заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам (№2290, 2291, 2299);

• гарантії, акцепти та авалі, що надані банкам (№9000, 9002, 9003);

• сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими іншим банкам (№1589);

• гарантії та авалі, що надані клієнтам (№9020, 9023);

• сумнівні гарантії, що надані банкам та клієнтам (№9090, 9091);

• зобов'язання з кредитування, які надані банкам та клієнтам (№9100, 9129).

З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: "стандартна", "під контролем", "субстандартна", "сумнівна" чи "безнадійна".

Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора.

Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення. Банки зобов'язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах.

Не здійснюється формування резерву за бюджетними кредитами-1, за кредитними операціями між установами в системі одного банку-2, а також за операціями фінансового лізингу, якщо об'єктом цих операцій є нерухоме майно.

1 Бюджетні кредити - бюджетні кошти, які розміщені банком у вигляді кредитів на підставі договору з розпорядником цих коштів, за якими банк не несе кредитного ризику.

2 Для банків із 100% іноземним капіталом - за кредитними операціями з материнською компанією, якщо ця компанія має кредитний рейтинг не нижчий ніж "інвестиційний клас".

У разі консорціумного кредитування резервуванню в провідному банку підлягає тільки та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

За коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, а також депозитами до запитання в інших банках (№1500) і сумнівною заборгованістю за коштами до запитання в інших банках (№1580) банки зобов'язані формувати резерв: за коштами, розміщеними в банках-нерезидентах, - з урахуванням ризику країни; за коштами, розміщеними в банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах - на всю суму цих коштів.

Резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитними операціями. Резерви під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як "під контролем", "субстандартні", "сумнівні", а також "безнадійні".

Резерв під кредитні ризики формується в тій валюті, у якій враховується заборгованість.

Резерв під кредитні ризики використовується лише для покриття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями за основним боргом, стягнення якої є неможливим.

Банки зобов'язані здійснювати розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість (з урахуванням строків погашення боргу за кредитними операціями) протягом місяця, у якому здійснено кредитну операцію (або укладено угоду на її здійснення-3). Формування резервів банки зобов'язані здійснювати щомісячно в повному обсязі незалежно від розміру їх доходів за групами ризику відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за станом на перше число місяця, наступного за звітним, до встановленого строку для подання місячного балансу.

3 Угода про надання гарантії тощо.

Розмір фактично сформованого резерву за кредитними операціями банків контролюється за даними місячного балансу-4.

4 Контроль за даними місячного балансу означає, що формування резерву здійснюється з урахуванням коригуючих проводок відповідно до Порядку формування коригуючих проводок, що здійснюються комерційними банками України з метою забезпечення реальної фінансової звітності, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.09.98 №358 (із змінами і доповненнями).

Безнадійна кредитна заборгованість списується банком за рахунок резерву під нестандартну заборгованість за рішенням правління банку.

Банки зобов'язані розробити та затвердити за рішенням відповідного органу банку внутрішньобанківське положення про порядок проведення кредитних операцій та методику проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку). Ці документи повинні подаватися на вимогу вповноважених працівників Національного банку для перевірки достовірності оцінки фінансового стану позичальників, правильності їх класифікації та достатності резервів під кредитні ризики. Відсутність чи неподання цих документів для ознайомлення уповноваженим працівникам Національного банку вважається підставою для негативних висновків щодо якості активів та управління банку.

1.2.2. Оцінка фінансового стану позичальника

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням вимог положення Національного банку про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (Показники, що наведені в п.4.3, ураховуються обов'язково. Додатково можуть використовуватися й інші показники, які визначаються банками самостійно з урахуванням особливостей виробничих процесів у різних галузях господарювання.), у яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку), яка розроблена банком, є невід'ємним додатком до внутрішньобанківського положення банку про кредитування.

Оцінку фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником (контрагентом банку) кредитної заборгованості банк здійснює в кожному випадку укладання договору про здійснення кредитної операції, а надалі - не рідше ніж один раз на три місяці, а для банків - не рідше ніж один раз на місяць.

Банки мають право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до показників з метою адекватної оцінки кредитних ризиків та належного контролю за ними.

Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості (значимості) серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями.

Вагомість кожного показника визначається індивідуально для кожної групи позичальників (контрагентів банку) залежно від кредитної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, обіговість коштів тощо), ліквідності балансу, становища на ринку тощо.

Клас позичальника (контрагента банку) за результатами оцінки його фінансового стану визначається на підставі основних показників та коригується з урахуванням додаткових (суб'єктивних) показників.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

• платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);

• фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

• обсяг реалізації;

• обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках;

• наявність неплатежів - у динаміці);

• склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);

• собівартість продукції (у динаміці);

• прибутки та збитки (у динаміці);

• рентабельність (у динаміці);

• кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:

коефіцієнт миттєвої ліквідності (КЛ1), що характеризує те, як швидко короткострокові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними активами:

КЛ1 = Ав/ Зп

де Ав - високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції,

Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ1 - не менше 0,2;

коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ2), що характеризує можливість погашення короткострокових зобов'язань у встановлені строки:

КЛ2 = Ал/ Зп

де Ал - ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних,

Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ2 - не менше 0,5;

коефіцієнт загальної ліквідності (КП), що характеризує те, наскільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів:

КП = Ао/ Зп

де Ао - оборотні активи,

Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КП - не менше 2,0.

Фінансова стійкість позичальника визначається за такими показниками:

коефіцієнт маневреності власних коштів (КМ), що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів:

КМ = (Вк – Ан)/ Вк

де Вк - власний капітал підприємства,

Ан - необоротні активи.

Оптимальне теоретичне значення показника КМ - не менше 0,5;

коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує ступінь фінансового ризику:

КН = Зк/ Вк

де Зк - залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання),

Вк - власний капітал.

Оптимальне теоретичне значення показника КН - не більше 1,0.

Рентабельність позичальника визначається за такими показниками:

рентабельність активів:

Р = Пч/ А

де Пч - чистий прибуток,

А - активи;

рентабельність продажу:

Р = Пч/ Ор

де Пч - чистий прибуток,

Ор - обсяг реалізації продукції (без ПДВ).

Аналіз грошових потоків позичальника має здійснюватися з урахуванням такого показника:

співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною операцією та відсотками за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди (для короткострокових кредитів):

К = [(Нсм x n) - (Зм x n) – Зі] / Ск

де Нсм - середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів),

Ск - сума кредиту та відсотки за ним,

n - кількість місяців дії кредитної угоди,

Зм - щомісячні умовно-постійні зобов'язання позичальника (адміністративно-господарські витрати тощо),

Зі - податкові платежі та сума інших зобов'язань перед кредиторами, що мають бути сплачені з рахунку позичальника, крім сум зобов'язань, строк погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди (за даними останнього балансу).

Для суб'єктів господарської діяльності, діяльність яких пов'язана з сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надходжень визначається за 12 місяців.

Оптимальне теоретичне значення показника К - не менше 1,5.

Також можуть бути враховані суб'єктивні чинники, що характеризуються такими показниками:

ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;

наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;

ефективність управління позичальника;

професіоналізм керівництва та його ділова репутація;

інша інформація.

Оцінка фінансового стану позичальника-банку здійснюється не рідше ніж один раз на місяць на підставі:

• інформації позичальника-банку про дотримання економічних нормативів і нормативу обов'язкового резервування коштів;

• аналізу якості активів і пасивів;

• аналізу прибутків і збитків;

• інформації про виконання банком зобов'язань у минулому;

• інформації про надані та одержані міжбанківські кредити;

• щорічного аудиторського висновку.

При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника - фізичної особи мають ураховуватися: (загальний матеріальний стан клієнта (доходи і витрати, майно, право власності на яке засвідчується згідно з чинним законодавством України; відповідні підтверджувальні документи), соціальна стабільність клієнта, тобто наявність постійної роботи, сімейний стан, вік клієнта, інтенсивність користування банківськими кредитами (гарантіями тощо) у минулому та своєчасність погашення їх і відсотків (комісій тощо) за ними, а також користування іншими банківськими послугами тощо, ділова репутація, інша інформація.

Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями:

Клас "А" - фінансова діяльність дуже добра (прибуткова та рівень рентабельності вищий ніж середньогалузевий, якщо такий визначається), що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди;

• економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку);

• вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію;

• кредитна історія позичальника - бездоганна.

Забезпечення за кредитною операцією має бути першокласним (До першокласного забезпечення належать: застава майнових прав на грошові депозити; безумовні гарантії: урядів країн категорії "А", Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Європейського банку реконструкції та розвитку, банків з рейтингом не нижче ніж "інвестиційний клас"; забезпечені гарантії банків України, а також інше ліквідне забезпечення, що користується високим попитом на ринку та може бути швидко реалізоване (згідно виносці 7 в редакції Постанови Нацбанку №418 від 24.10.2000; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку №502 від 07.12.2001 ). Немає жодних свідчень можливих затримок з поверненням основної суми боргу та/або зі сплатою відсотків. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на такому ж високому рівні.

До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати: позичальники - банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж показник А, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо); позичальники – банки (резиденти), які дотримуються економічних нормативів, що встановлені Інструкцією про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків (затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14.04.98 №141, із змінами і доповненнями), за умови, що значення нормативів платоспроможності (Н3) і достатності капіталу (Н4) становлять відповідно не менше ніж 15% та 8%.

Клас "Б" - фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу "А" (тобто фінансова діяльність добра або дуже добра, рентабельність на середньогалузевому рівні, якщо такий визначається, окремі економічні показники погіршились або мають незначні відхилення від мінімально прийнятних значень), але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники (контрагенти банку), які віднесені до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності.

Забезпечення кредитної операції не має викликати жодних сумнівів (щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення кредитних операцій тощо).

За результатами оцінки фінансового стану позичальник відноситься до відповідного класу. Якщо рівень забезпечення за окремою кредитною операцією не відповідає умовам визначеного класу, то позичальника слід віднести на клас нижче, а якщо забезпечення є першокласним, то клас позичальника можна підвищити (згідно до абзацу сьомому пункту 4.6 в редакції Постанови Нацбанку №418 від 24.10.2000 )

Недоліки в діяльності позичальників, які віднесені до класу "Б", мають бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити. До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати: позичальники - банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж "інвестиційний клас", що підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо); позичальники - банки (резиденти), які дотримуються встановлених економічних нормативів, за умови, що значення нормативів платоспроможності (Н3) і достатності капіталу (Н4) становлять відповідно не менше ніж 10% та 6%. (згідно до пункту 4.6 в редакції Постанови Нацбанку №418 від 24.10.2000 )

Клас "В" - фінансова діяльність задовільна (рентабельність нижча, ніж середньогалузевий рівень, якщо такий визначається, деякі економічні показники не відповідають мінімально прийнятним значенням) і потребує більш детального контролю.

Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі і в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитними операціями, необхідної документації, що свідчить про наявність і ліквідність застави, тощо. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращення фінансового стану позичальника.

До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий за показник В, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо), а також можуть належати позичальники-банки (резиденти), які дотримуються встановлених економічних нормативів.

Клас "Г" - фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків за нею є низькою.

При проведенні наступної класифікації, якщо немає безсумнівних підтверджень покращити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника або рівень забезпечення за кредитною операцією, позичальника потрібно класифікувати на клас нижче (клас "Д").

Позичальника, якому видано кредит під сумнівне забезпечення або без забезпечення та якого віднесено до цього класу на підставі оцінки його фінансового стану, потрібно класифікувати на клас нижче (клас "Д").

Клас "Д" - фінансова діяльність незадовільна, є збитки; кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), показники не відповідають установленим значенням, імовірність виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку практично відсутня.

Якщо забезпечення за кредитною операцією є першокласним, то клас позичальника можна підвищити.

Клас позичальника за овердрафтом визначається без урахування рівня забезпечення, якщо за оцінкою фінансового стану його віднесено до класу "А" або "Б".

У разі відсутності достовірної фінансової звітності, що підтверджує оцінку фінансового стану позичальника, а також належним чином оформлених документів, на підставі яких здійснювалася кредитна операція, такі позичальники мають класифікуватися не вище класу "Г".

Якщо на час укладення договору пролонгації кредитної операції (крім угод за кредитними операціями, строк дії яких перевищує два роки) не спостерігається погіршення фінансового стану позичальника (контрагента банку), якого віднесено до класу "А" або "Б", і відсотки сплачуються своєчасно, то така операція вважається строковою, тобто пролонгованою без пониження класу позичальника (контрагента банку). Загальний строк такої пролонгації не повинен перевищувати один рік. При цьому надходження (крім кредитних коштів) на рахунки позичальника (контрагента банку) протягом первісного строку користування кредитними коштами згідно з кредитною угодою мають перевищувати розмір заборгованості за кредитом не менше ніж у два рази та засвідчуватися документально.

1.2.3. Визначення групи кредитних операцій за станом обслуговування позичальником боргу за ними

Оцінку стану обслуговування боргу банки зобов'язані здійснювати щомісяця.

За станом погашення позичальником (контрагентом банку) кредитної заборгованості за основним боргом (у т.ч. за строковими депозитами та операціями репо) та відсотків за ним на підставі кредитної історії позичальників та їх взаємовідносин з банком обслуговування боргу вважається:

"добрим":

якщо заборгованість за кредитом і відсотки (комісії та інші платежі з обслуговування боргу) за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;

або кредит пролонговано без пониження класу позичальника та відсотки за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;

або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника до 90 днів та відсотки за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;

"слабким":

якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів та відсотки за ним сплачуються з максимальною затримкою від 8 до 30 днів;

або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк від 91 до 180 днів, але відсотки сплачуються в строк або з максимальною затримкою до 30 днів;

"незадовільним":

якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів;

або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника понад 180 днів.

Якщо одна з вимог кожного підпункту, що характеризує групу кредитної операції, не виконується, то така операція відноситься до групи на один рівень нижчий.

Обслуговування боргу не може вважатися "добрим", якщо заборгованість за кредитною операцією включає залишок рефінансованої заборгованості, тобто якщо відбувається погашення старої заборгованості за рахунок видачі нового кредиту.

При визначенні групи кредитної операції також мають ураховуватися зміни початкових умов кредитної угоди щодо сум і строків погашення основного боргу і відсотків за ним (якщо такі зміни відбулися з погіршенням умов для кредитора).

Якщо позичальник має заборгованість одночасно за кількома кредитами, то оцінка обслуговування позичальником боргу ґрунтується на кредитній заборгованості, що віднесена до нижчої групи.

Зобов'язання за наданими гарантіями, поруками та авалями за станом обслуговування боргу вважається "добрим" до часу їх виконання.

1.2.4. Класифікація кредитного портфеля

Відповідно до перелічених у попередніх главах критеріїв здійснюється класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначається категорія кредитної операції таким чином:

Табл. 1.2.5.1 Класифікація кредитного портфеля

До категорій "стандартних" та "під контролем" кредитних операцій не можуть відноситися пільгові кредити.

Пільговими кредитами вважаються кредити, що надані позичальникам на більш сприятливих умовах, ніж це встановлено внутрішніми документами банку, що визначають його кредитну та облікову політику.

При класифікації операцій за врахованими векселями враховується строк погашення боржником заборгованості, а саме:

"стандартна" - заборгованість, за якою строк погашення чи повернення, передбачений векселем, ще не настав;

"сумнівна" - заборгованість за простроченими векселями зі строком прострочення не більше ніж 30 днів;

"безнадійна" - заборгованість за простроченими векселями зі строком прострочення більше ніж 30 днів.

При визначенні розміру резерву за врахованими векселями сума, що підлягає резервуванню, визначається, виходячи з врахованої вартості векселя (суми фактично наданих кредитних ресурсів за врахованими векселями) незалежно від його виду (дисконтний або процентний).

Заборгованість за виданим кредитом може бути оформлена (погашена) векселями в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Вексель, отриманий на погашення кредиту, зараховується до портфеля цінних паперів (на продаж чи на інвестиції) на підставі рішення повноважного органу банку про погашення кредитної заборгованості векселем (підтвердженого відповідною випискою із протоколу засідання цього органу) та додаткової угоди з позичальником про заміну кредитної заборгованості вексельним зобов'язанням.

При класифікації кредитних операцій за ступенями ризику і віднесенні їх до груп, за якими розраховується резерв за факторингом, наданими зобов'язаннями (аваль), виконаними гарантіями та поруками, враховується строк погашення заборгованості, а саме:

"стандартна" - заборгованість, за якою строк погашення чи повернення, передбачений договірними умовами (за векселем), ще не настав, або зобов'язання (у т.ч. аваль), строк виконання за якими ще не настав;

Якщо за наданими гарантіями і поруками за оцінкою фінансового стану позичальника віднесено до класу "Б" і нижче, то категорія операції визначається відповідно до класу позичальника

"сумнівна" - заборгованість за факторинговими операціями (за основним боргом чи черговим платежем) та за виконаними (сплаченими) банком гарантіями і поруками (у т.ч. авалем) становить до 90 днів з дня виконання зобов'язання (платежу), передбаченого договірними умовами (векселем);

Якщо на час виконання банком зобов'язання за наданими гарантіями та поруками таке зобов'язання було класифіковане з урахуванням оцінки фінансового стану контрагента як "безнадійне", то після виконання банком зобов'язання за наданими гарантіями та поруками така кредитна заборгованість класифікується також як "безнадійна", якщо фінансова діяльність такого контрагента не покращилась або забезпечення не є першокласним.

"безнадійна" - заборгованість за факторинговими операціями (основним боргом чи черговим платежем) та за гарантіями і поруками (у т.ч. авалем), виконаними (сплаченими) банком, за якими клієнт не виконав своїх зобов'язань із строком більше ніж 90 днів після настання строку платежу, передбаченого договірними умовами (векселем).

1.2.5. Критерії прийняття забезпечення за кредитними операціями при розрахунку резервів

При визначенні чистого кредитного ризику для розрахунку резерву сума валового кредитного ризику за кожною кредитною операцією окремо може зменшуватися на вартість прийнятного забезпечення (гарантій та застави майна і майнових прав).

Безумовні гарантії, що беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики:

Кабінету Міністрів України;

банків, які мають офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж "інвестиційний клас" (Інвестиційний клас - кредитний рейтинг, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо);

урядів країн категорії "А" (див. далі);

міжнародних багатосторонніх банків (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку);

забезпечені гарантії банків України.

Предмети застави (майно та майнові права позичальника чи третіх осіб - майнових поручителів), що беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики:

• майнові права на грошові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж "інвестиційний клас";

• майнові права на грошові депозити, що розміщені в банку-кредиторі, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів, обумовленого договором, у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитом;

• дорогоцінні метали, які належать позичальнику і знаходяться на зберіганні в банку-кредиторі, та за умови безперечного права звернення банком-кредитором стягнення, обумовленого договором, на ці метали в разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитом;

• державні цінні папери;

• недержавні цінні папери - акції та облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати;

• зареєстроване нерухоме майно; рухоме майно; інші майнові права.

Розподіл країн за групами ризику.

Група №1 Австралія, Австрія, Бельгія, Канада, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Люксембург, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Тайвань, Великобританія, США.

Група №2. Чілі, Чехія, Греція, Ісландія, Ізраїль, Кувейт, Словенія, Китай, Угорщина, Корейська Республіка, Малайзія, Польща, Катар, Туніс, Естонія, Латвія.

Група №3. Хорватія, Єгипет, Оман, ЮАР, Таіланд, Трінідад і Тобаго, Уругвай, Литва.

Група №4. Аргентіна, Колумбія, Сальвадор, Індія, Мексіка, Марокко, Перу, Філіпіни, Словакія, Хорватія.

Група №5. Болівія, Ліван, Іорданія.

Група №6. Бразілія, Болгарія, Домініканська Республіка, Папуа Нова Гвінея, Туреччина, Казахстан.

Група №7. Ямайка, Монголія, Пакістан, Парагвай, Румунія, Сурінам, Венесуела, Росія, Молдова, Азербайджан, Туркменістан, Беларусь, Україна, Гватемала, Гондурас, Кенія, Нікорагуа, ІІІрі Ланка.

Група №8

8.1. Індонезія, Бангладеш, Еквадор, В'єтнам.

8.2. Перелік офшорних зон: Британські острови регіони: Гібралтар, Олдерні, Острів Гернсі, Острів Джерсі, Острів Мен; Близький Схід: Бахрейн, Дамаск; Центральна та Південна Америка: Беліз, Коста - Ріка, Панама; Європа: Андорра, Ірландія, Кампіоне, Кіпр, Ліхтенштейн, Мадейра, Мальта, Монако, Чорногорія; Карибський регіон: Анлілья, Антігуа, Антильські острови, Аруба, Барбадос, Багамські острови, Бермудські острови, Віргінські острови, Гранд, Кайман, Гренада, Невіс, Острови Гюркс і Кайкорс, Острови Теркс і Кайкос; Африка: Ліберія, Маврикій, Сейшельські острови; Тихоокеанський регіон: Вануату, Гонконг, Західне Самоа, Лабуан, Маршалові острови, Науру, Ніуе, Острови Кука, Сінгапур.

Сума гарантій та вартість предмета застави береться до розрахунку резервів під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів залежно від категорії кредитної операції:

Табл. 1.2.6.1 «Класифікація предмету застави та гарантій»

Відповідно до змін, внесених згідно з Постановою Нацбанку №418 від 24.10.2000. Вартість предмета застави визначається банком при кредитуванні за ринковою вартістю (Якщо предметом застави є цінні папери, то їх ринкова вартість визначається відповідно до Положення про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами, затвердженого постановою Правління Національного банку від 30.12.99 №629). Застава оформляється договором застави відповідно до Закону України "Про заставу"

Загальною вимогою до розміру забезпечення за кредитною операцією є перевищення його ринкової вартості порівняно із сумою основного боргу та відсотків за ним з урахуванням обсягу можливих витрат на реалізацію застави в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань.

При розрахунку чистого кредитного ризику не враховується застава, предметом якої є акції, випущені банком-кредитором.

При розрахунку чистого кредитного ризику за кредитами, що надані під заставу майнових прав на грошові депозити позичальника або поручителя, враховується вартість застави в розмірі 100% за умови передавання цих коштів в управління банку на строк дії кредитного договору.

Сума валового кредитного ризику за консорціумним кредитом зменшується в провідному банку на суму кредитних ресурсів, залучених від банків - учасників банківського консорціуму.

За кредитами, класифікованими як "безнадійні", банк формує резерв на всю суму боргу за кредитом незалежно від наявності застави.

Ураховуючи зміни кон'юнктури ринку, банкам рекомендується щокварталу, а також у разі кожної пролонгації кредитного договору проводити перевірку стану заставленого майна та за потреби переглядати його вартість.

Якщо банк не здійснює перевірку стану заставленого майна, а також відсутні документи, що засвідчують наявність і стан забезпечення, то банк зобов'язаний формувати резерв під кредитні ризики на всю суму основного боргу.

1.2.6 Порядок розрахунку резерву під кредитні ризики

На підставі класифікації валового кредитного ризику та врахування прийнятного забезпечення банк визначає чистий кредитний ризик за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування:

Табл. 1.2.7.1. «Визначення відсотку резервування»

Для врахування ризику країни при розрахунку резерву за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, депозитами до запитання в інших банках і сумнівною заборгованістю за цими коштами використовується встановлений міжнародними рейтинговими агентствами рейтинг, який підтверджено в бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Moody's, Standard & Poors тощо).

Розмір резерву визначається шляхом зваження суми коштів, що обліковується на кореспондентському рахунку окремого банку, на відповідний коефіцієнт резервування:

Табл. 1.2.7.2. «Визначення відсотку резервування по кор. рахункам»

До групи 8 відносяться банки (резиденти і нерезиденти), що визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, а також банки, що зареєстровані в офшорних зонах.

Ризики за коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках, які віднесені до груп 1-2, вважаються "стандартними", а віднесені до груп 3-8 - "нестандартними".

Резерв під кредитні ризики розраховується та формується головним банком і його філіями, а відповідальність за повноту формування резервів несе головний банк.

1.2.7. Вимоги щодо кредитної документації та звітності

Критерії, що використовуються банками при аналізі кредитного портфеля, а також у процедурах прийняття і виконання рішень щодо формування та використання резерву під кредитні ризики, мають відображатися у відповідних документах банку, що визначають його кредитну політику.

Банки зобов'язані зберігати протоколи засідань кредитних комітетів (кредитних комісій), інформацію про здійснення кредитної операції, класифікацію кредитного портфеля і формування резервів не менше п'яти років з часу закінчення дії кредитної угоди, а також подавати ці документи уповноваженим працівникам Національного банку на їх запит.

Звітність про класифікацію кредитних операцій, створення резервів та їх використання, що складається за формами №302 "Звіт про класифіковані кредитні операції за формами власності", №604

"Звіт про розрахунок резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків", №601 "Звіт про списану безнадійну заборгованість", подається: філіями - головному банку і територіальному управлінню Національного банку за місцезнаходженням філії, а головним банком - територіальному управлінню Національного банку за місцезнаходженням головного банку щомісяця в порядку, установленому Національним банком щодо подання статистичної звітності.

Для щомісячного розрахунку резервів банки здійснюють класифікацію кредитних операцій шляхом проведення інвентаризації та аналізу їх якості. Результати аналізу якості кредитного портфеля мають фіксуватися документально за встановленою банком формою. Ця форма має вестися і в електронному вигляді. При цьому банк має забезпечити збереження бази даних цієї форми за станом на перше число кожного місяця.

Форма заповнюється на підставі робочих документів щодо кожної кредитної операції, що ведуться кредитним інспектором, за кожним позичальником (контрагентом) окремо.

Робочі документи заповнюються після подання потенційним позичальником (контрагентом) заявки на одержання кредиту та є обов'язковими для розгляду кредитним комітетом для прийняття рішення про здійснення кредитної операції. Надалі, якщо відбуваються зміни щодо фінансового стану позичальника чи забезпечення кредиту, кредитний інспектор заповнює нові бланки робочих документів, на підставі яких класифікується кредитна операція та розраховується резерв. Робочі документи зберігаються у кредитних справах позичальників (контрагентів).

На перше число кожного місяця інформація групується в один документ у розрізі кожного позичальника та за кожною кредитною операцією, із зазначенням проміжних і консолідованих підсумків там, де це можливо. Загальна інформація за результатами класифікації кредитного портфеля включає всі кредитні операції банку, що підлягають класифікації та резервуванню коштів згідно з цим порядком.

Банк зобов'язаний подавати кредитні справи уповноваженим працівникам Національного банку на їх вимогу.

Підрозділи системи банківського нагляду Національного банку систематично проводять перевірки звітності банків та їх філій щодо адекватності класифікації кредитних операцій та дотримання банками порядку створення і використання резерву.

У разі виявлення розбіжностей між даними банку і даними звіту про інспектування Національний банк має право висунути до банку вимоги щодо перекласифікації кредитного портфеля і виправлення звітності та за потреби скоригувати розмір резерву на суму різниці, що виявлена під час інспектування.

У разі порушення банком порядку створення і використання резерву під кредитні ризики до нього застосовуються заходи впливу згідно зі статтею 62 Закону України "Про Національний банк України" та Положенням про застосування Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ заходів впливу за порушення банківського законодавства затвердженим постановою Правління Національного банку від 26.05.2000 №215.

1.2.9. Порядок формування та використання резерву під прострочені та сумнівні щодо отримання нараховані доходи за активними операціями банків

З метою реальної оцінки доходів і визначення розміру регулятивного капіталу банку встановлюється порядок формування та використання резерву під прострочені та сумнівні щодо отримання нараховані доходи за активними операціями банків.

Нараховані доходи за активними операціями банків уважаються сумнівними щодо отримання, якщо платіж за основним боргом прострочений понад 90 днів або проценти за ним прострочені понад 60 днів.

Банки зобов'язані формувати резерви незалежно від їх фінансового стану (прибуткової або збиткової діяльності) на всю суму прострочених понад 31 день і сумнівних щодо отримання нарахованих доходів, які обліковуються за такими балансовими рахунками:

1509 "Прострочені нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках";

1519 "Прострочені нараховані доходи за строковими депозитами, які розміщені в інших банках";

1529 "Прострочені нараховані доходи за кредитами, які надані іншим банкам";

1780 "Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями";

2029 "Прострочені нараховані доходи за врахованими векселями суб'єктів господарської діяльності";

2039 "Прострочені нараховані доходи за факторинговими операціями із суб'єктами господарської діяльності";

2049 "Прострочені нараховані доходи за кредитами суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями";

2059 "Прострочені нараховані доходи за кредитами суб'єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями";

2069 "Прострочені нараховані доходи за іншими кредитами в поточну діяльність, які надані суб'єктам господарської діяльності";

2079 "Прострочені нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані суб'єктам господарської діяльності";

2109 "Прострочені нараховані доходи за кредитами, які надані центральним органам державного управління";

2119 "Прострочені нараховані доходи за кредитами, які надані місцевим органам державної управління";

2209 "Прострочені нараховані доходи за кредитами, які надані фізичним особам на поточні потреби";

2219 "Прострочені нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані фізичним особам";

2480 "Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами";

3119 "Прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж";

3219 "Прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції";

3579 "Прострочені інші нараховані доходи";

3589 "Сумнівна заборгованість за іншими нарахованими доходами".

Заборгованість за простроченими понад 31 день і сумнівними щодо отримання нарахованими доходами належить до нестандартної заборгованості.

Формування резерву під прострочені та сумнівні щодо отримання нараховані доходи банки здійснюють щомісяця в розмірі фактичної заборгованості за простроченими понад 31 день і сумнівними щодо отримання нарахованими доходами за станом на перше число місяця, наступного за звітним.

Контроль за повнотою сформованого резерву здійснюється за даними місячного балансу.

Банки зобов'язані щомісяця здійснювати інвентаризацію прострочених і сумнівних щодо отримання нарахованих доходів та в разі погашення позичальником (контрагентом) заборгованості за нарахованими доходами коригувати суму резерву відповідно до загальної суми прострочених понад 31 день і сумнівних щодо отримання нарахованих доходів, що обліковуються за балансовими рахунками класів 1, 2, 3.

Нараховані доходи що визнані згідно з чинним законодавством безнадійними щодо отримання, списуються за рішенням правління банку за рахунок резерву (доповнено згідно з Постановою Національного банку №502 від 07.12.2001)

Висновок

Отже можемо підвести підсумок: кредитні операції – найбільш прибуткові але й найбільш ризиковані операції банку. Тому кредитна політика орієнтується на надійність заздалегідь перевірених позичальників, з якими банк протягом тривалого часу працює і знає їх фінансове становище.

Також потрібно зауважити, що кредитні ризики компенсуються спеціальним резервом для відшкодування можливих втрати по позиках - це резерв, необхідність якого зумовлена кредитними ризиками в діяльності банків. Вказаний резерв забезпечує створення банкам більш стабільних умов фінансової діяльності і дозволяє уникати коливань величини прибутку банків у зв'язку зі списанням втрат по позиках.

Отже, в першій главі нами були розглянуті такі питання як: засади проведення кредитних операцій – як найбільш доходних, і як наслідок найбільш ризикових операцій комерційних банків та теоретичні аспекти по формуванню резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

2. Аналіз структури та динаміки кредитного портфеля та сформованого резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційного банку “Банк”

2.1. Загальна характеристика комерційного банку “Банк” та аналіз основних показників діяльності

Результати діяльності Банку в 2001 році були слідством якісного і фінансового зростання банку:

• зростання валюти балансу в 1,7 рази, яка склала на початок 2002 року більше за 450 мільйонів гривень

• збільшення кредитно-інвестиційного портфеля в 2,4 рази

• зростання залишків на поточних рахунках клієнтів в 1,5 рази

• зростання залишків по кореспондентських рахунках в 2 рази

Стратегія зростання банку визначила вибір напрямів розвитку, основними задачами яких були:

• Збільшення кількості банківських продуктів, підвищення якості і прибутковості банківських операцій

• Суворе дотримання обов'язкових нормативів НБУ

• Розвиток інфраструктури і посилення ролі банку в регіонах діяльності

• Нарощування клієнтської бази

• Інтенсифікація внутрішньобанківських управлінських і бізнесу-процесів

• Інтеграція в європейську і світову фінансову спільноту

Станом на 01.01.2002 р. "Банк" характеризувався наступними фінансовими показниками:

• Зареєстрований і оплачений статутний капітал банку 26,620 млн. грн.

• Валюта балансу 451,211 млн. грн.

• Власний капітал банку 54,485 млн. грн.

• Кредитно-інвестиційний портфель 295,567 млн. грн.

• Об'єм валютних операцій 126,734 млн. грн.

• Міжбанківські кредити 105,128 млн. грн.

• Кошти клієнтів 167,719 млн. грн.,

в тому числі кошти фізичних осіб 62,624 млн. грн.

• Розмір депозиту в Фонд гарантування внесків фізичних осіб 224 571,8 грн.

• У системі банку працює 3 філіали, 6 ТВБВ, 15 пунктів прийому комунальних платежів

По підсумках діяльності на міжбанківському валютному ринку Банк - один з найактивніших операторів. Протягом другого півріччя 2001 року Банк займав 3-е місце по міжбанківських операціях серед найбільших банків України по класифікації REUTERS.

По підсумках аналізу діяльності "Банк" за 2000-2001гг. міжнародним рейтинговим агентством «FITCH I.B.C.A.» привласнений рейтинг підтримки 5Т.

У 2001 р. банк включений до складу дійсних колективних членів УКРАЇНСЬКОГО СОЮЗУ ПРОМИСЛОВЦІВ І ПІДПРИЄМЦІВ.

Рішенням Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку Банку підтверджене право на здійснення депозитарної діяльності охоронця цінних паперів - Ліцензія від 2001 р. і привласнений код міждепозитарного обліку Національного депозитарія України від 2001 р.

Рішенням конкурсної комісії Пенсійного Фонду України Банку надано право відкриття поточних рахунків фізичним особам для виплати пенсій і грошової допомоги в 2002-2003 гг.

На 01.01.2002 роки за результатами діяльності на внутрішніх і міжнародних фінансових ринках Банк має можливість фінансування власних і клієнтських оборотних коштів без надання застави в сумі майже 48 мільйонів доларів США.

Протягом 2001 року Банк надавав Клієнтам наступні консалтингові послуги:

• Організація системи фінансового менеджменту Клієнта

• Інжиніринг фінансових і бізнесу-процесів Клієнта

• Надання послуг персонального менеджера рахунків для Клієнта

• Оцінка бізнесу Клієнта

Надання даних послуг дозволило Клієнтам банку реально оцінювати можливості власного бізнесу і максимально ефективно будувати свою господарську діяльність.

За звітний період банк не допускав випадків порушення обов'язкових нормативів, встановлених НБУ і вимог по формуванню резервів. Показник виконання станом на 01.01.2002 р.:

Табл. 2.1.1 “Виконання нормативів банком”

Кредитний ризик і ризик ліквідності, регулювалися достатнім рівнем сформованих страхових резервів.

Діяльність на ринку цінних паперів

У 2001 р., діючи на основі дозволу Міністерства Фінансів України, банк здійснював активну брокерську і інвестиційну діяльність на фондовому ринку. Інвестиційний портфель банку за станом на 01.01.2001 р. оцінювався в 21,73 млн. грн.

Різноманіття досвіду, накопиченого за довгий час роботи на ринку цінних паперів - робота банку на ринку корпоративних цінних паперів через ПФТС; облік і доміціляція векселів; участь в конкурсах, що організує ФДМУ; складення угод на позабіржовому ринку; проведення операцій під час торгових сесій КМФБ, УФБ, УМВБ - стало основою при формуванні дійсного пакету послуг:

• Торгові операції як за дорученням і за рахунок клієнтів (юридичних і фізичних осіб), так і від імені банку;

• Оцінка ринкової вартості і ліквідність портфеля цінних паперів клієнта;

• Залучення прямих інвестицій і розміщення коштів інвесторів;

• Участь в приватизаційних аукціонах і конкурсах по продажу акцій підприємств, що приватизуються за грошові кошти;

• Організація вексельних розрахунків; облік і доміціляція векселів;

• Кредитування під заставу цінних паперів;

• Авалювання векселів.

• Надання всебічних консультацій з роботи на фондовому ринку України.

• Брокерські послуги з купівлі-продажу пакетів акцій і облігацій на вторинному організаційно неоформленому ринку.

Об'єм зобов'язань авальованих за клієнтів банку, в тому числі по податкових векселях клієнтів, склав 7,203 млн. грн.

Організація кореспондентських відносин.

Результатами ретельно продуманої політики формування мережі кореспондентських відносин банку і зваженого підходу до мінливості кон'юнктури, з'явилися комплексні заходи, направлені на оптимізацію сформованої внутрішньої і міжнародної кореспондентської мережі. Розвиток мережі банків кореспондентів ґрунтувався на розв'язанні питань оптимізації бізнесу клієнтів і забезпеченням достатнього рівня ресурсних операцій. За станом на 01.01.2002 р. були встановлені кореспондентські відносини з 13 українськими і майже з 50 ведучими зарубіжними банками. Активність операцій зумовлена наявністю 61 рахунка «ЛОРО» і 72 рахунків «НОСТРО»,

Розроблена і втілена фахівцями Автоматизована Банківська Система, яка містить необхідний на вимоги НБУ пакет програм (в тому числі автоматизований комплекс обміну даними між філіями). Ця система повністю зорієнтована на роботу з сучасними фінансовими телекомунікаціями: система електронних платежів НБУ (СЕП НБУ), міжнародна платіжна система (SWIFT), міжнародна інформаційно-ділингова система «REUTERS».

Безумовно, вихід на новий якісний рівень обслуговування клієнтів неможливий без підтвердження довір'я і зміцнення зв'язків з банками, що є стратегічними партнерами для "Банка":

ABN AMRO Bank, Commerzbank, Raiffeizen Zentral bank, Альфа-банк, м. Москва. Результатом такої співпраці стала мінімізація ризиків шляхом роботи через систему лімітів, що підтверджуються, використання овердрафтів по операціях “depo" і системи “direct payment", що сприятливо відбилося на прискоренні проходження міжнародних платежів.

Валютно-фінансові операції

Протягом року Управлінням міжбанківського розрахунку було проведено операцій по взаємному кредитуванню у національній валюті, загальний об'єм по яких перевищив 6,7 млрд. грн. Показники об'ємів міжбанківського кредитування у іноземній валюті склали: в доларах США понад 311,63 млн. доларів США; в рублях РФ понад 476,89 млн. рублів РФ, в Евро більше за 34 млн. грн.

Відділом конверсійних операцій оброблено клієнтських заявок на суми еквівалентні наступним об'ємам валютних операцій банку: 327,63 млн. доларів США; 4,43 млрд. рублів РФ; 8,53 млн. євро; 7,56 млн. німецьких марок. Об'єми міжбанківських операцій: 264,4 млн. доларів США; 10,67 млрд. рублів РФ; 1,139 млн. євро; 1,538 млн. німецьких марок.

Проведення розрахунків контрагентів у іноземній валюті відповідно до найвищих міжнародних стандартів, чітка робота в платіжно-інформаційній системі S.W.I.F.T. і інформаційно-ділинговій системі «REUTERS», налагоджені зв'язки міжфілійної мережі банку і грамотна тарифна політика - це основні чинники, що дозволили "Банку" комплексно задовольняти зростаючі потреби клієнтського ринку, втримувати в 2001 р. 3- е місце по рівню активності серед ведучих банків України на УМВР і ПМВР, про що свідчать рейтинги агенства REUTERS.

Фінансування міжнародних торгових контрактів

По документарних операціях «Банк» активно співпрацює з банками наступних країн і регіонів: Німеччина, Австрія, Великобританія, Данія, Фінляндія, Нідерланди, Швеція, Італія, Іспанія, Франція, Швейцарія, Болгарія, Польща, Румунія, Угорщина, Естонія, Латвія, Литва, Кіпр, Туреччина, Ізраїль, Іран, ОАЕ, Сирія, Ліван, Єгипет, Індія, Шрі-Ланка, Бангладеш, В'єтнам, Куба, Індонезія, Білорусь, Росія, Грузія, Азербайджан, Туркменістан, Узбекистан, Казахстан, США, Уругвай, Аргентина.

"Банк" виконує всі види документарних операцій по розрахунковому обслуговуванню експортно-імпортних контрактів клієнтів банку з іноземними контрагентами, в суворій відповідності зі стандартами, прийнятими в міжнародній банківській практиці. Забезпечення зладженої роботи банку багато в чому визначається обширною мережею контактів з банками більш ніж 50 держав світу. Фахівці документарного бізнесу, діючи в рамках комерційних інтересів Клієнтів, проводять консультації по оптимізації форм і методів зовнішньоекономічних розрахунків, розробці платіжних статей зовнішньоторговельних контрактів і пропонують вибір розрахункових інструментів відповідно до індивідуальних потреб кожного Клієнта:

• Відкриття, обслуговування і виконання експортно-імпортних акредитивів з авізуванням їх бенефіціару практично в будь-якій країні світу. Попередня підготовка і перевірка (пречекінг) документів;

• Тендерні гарантії (Bid Bond)

• Гарантії належного виконання контракту (Performance Bond)

• Гарантії повернення авансу(Advance Payment Guarantee)

• Гарантії зарубіжних банків по контргарантіях "Банка"

• Авізування гарантій інших банків

• Експортне, імпортне інкасо

Фахівцями банку проведені розрахункові операції загальним об'ємом: 21,6 млн. доларів США по експортних акредитивах, 2,43 млн. американських доларів по імпортних акредитивах, авізовано і видано банківських гарантій на суму 3,24 млн. доларів США. Якісне зростання документарного бізнесу супроводиться неухильним збільшенням кількісних показників, про що свідчить збільшення в 2001 р. кількості клієнтів в 2 рази.

Пластикові картки

Одним з самих прогресивних напрямів діяльності банку в 2001 р. стала реалізація комплексної програми по впровадженню передових процесингових технологій, ведучих до інтеграції в європейську міжнародну карткову платіжну систему Europay International і вдосконалення власної локальної платіжної системи.

Кількість Клієнтів-держателів платіжних карт, емітованих банком, зросла більш ніж в 2 рази. За період 01.01.2001 р. - 01.01.2002р., банком емітовано більше за 7000 міжнародних пластикових карт. Клієнтські залишки на карткових рахунках на 01.01.2002 м. становили 1,63 млн. грн. і більше за 1,3 млн. доларів США.

За час роботи на ринку банком реалізовані «зарплатні» проекти на підприємствах, працюючих в різних секторах економіки. У числі майже 42 000 держателів пластикових карт - власники карток - співробітники багатьох заводів та підприємств.

Річний готівковий обіг по картковим рахункам склав більше за 10,0 млн. грн. Створена мережа банкоматів і POS-терміналів, що дозволяють безкоштовне зняття готівкових коштів, включаючу більш 250 точок на всій території України. Банк висловлює вдячність банкам-партнерам, що дозволили здійснити даний комплекс послуг.

В цей час, "Банк" пропонує своїм клієнтам дебетні і кредитні картки міжнародної платіжної системи “Еuropay International": Eurocard/Mastercard (MASS(Standard), Business, Gold, Cirrus/Maestro).

Маркетинг-стратегія банку направлена на універсальність банківських продуктів для клієнтів, як фізичних так і юридичних осіб і заснована на швидкому освоєнні персоналом банку сучасних технологічних операцій і фінансових інструментів. Вже сьогодні Клієнтам банку надана можливість:

• відкриття і ведення карткових рахунків держателів пластикових карт МПС “Еuropay Int." у національній і іноземній валюті;

• відкриття і ведення карткових рахунків держателів пластикових карт локальної платіжної системи "Банк";

• оплачувати свої поточні витрати і обов'язкові платежі з карткового рахунку;

• здійснювати міжнародні платежі у іноземній валюті;

• скористатися послугами по веденню термінових депозитних рахунків;

• оформити страхові поліси компанії “AIG UKRAIN" для держателів пластикових карт Business і Gold МПС “Еuropay Int.".

• перерахувати заробітну плату з використанням локальної або міжнародної пластикової карти;

• скористатися послугами цілодобової клієнтської підтримки;

• приймати інформацію про залишки або операції по картковому рахунку по мобільному телефону або через мережа Інтернет;

• відчути переваги овердрафтового кредитування.

Діяльність Реєстратора "Банка". Здійснення депозитарної діяльності охоронця цінних паперів

Стратегія "Банка" на фондовому ринку була направлена на максимальне урахування інтересів не тільки великих емітентів і держателів ЦП, а і середніх і малих клієнтів.

Слідством здійснення цієї стратегії стали радикальний перегляд вартісної і тарифної політики, вживання додаткових заходів по розширенню комплексу послуг.

Протягом 2001 року Банк надавав наступні послуги:

• Відкриття і ведення рахунків в ЦП

• Виконання депозитарних операцій по розпорядженнях клієнтів

• Перереєстрація прав власності на ЦП по схемі «постачання проти платежу»

• Оренда осередків депозитних сейфів

• Повний перелік індивідуальних консультацій

У 2001 році Банк почав використання системи криптозахисту в програмному комплексі “DEPOER". Впровадження системи криптозахисту було зроблене по узгодженню з депозитарієм “Міжрегіональний фондовий союз" з яким був укладений договір на розрахунково-клірингове обслуговування.

Впровадження даної системи дозволяє надавати послуги у відповідності з самим високим стандартами. У зв'язку з цим Банк розраховує на більш динамічне зростання кількості клієнтів.

Ведення 19 реєстрів акціонерних товариств регламентоване Дозволом ДКЦП і ФР на право здійснення реєстраторської діяльності. По вказаних реєстрах банк обслуговує 29527 рахунків акціонерів, що зобов'язує фахівців систематично проводити масштабні спеціалізовані консультації з питань оформлення і випуску сертифікатів акцій, розрахунку і виплати дивідендів, проведення корпоративних операцій, по підготовці і проведенню зборів акціонерів.

Надання послуг фізичним особам

Одним з основних напрямів, якому Правління банку приділяє особливу увагу, є надання послуг фізичним особам. З 1999 року "Банк" є членом Фонду гарантування внесків фізичних осіб.

"Банку" надано право відкриття поточних рахунків фізичним особам для виплати пенсій і грошової допомоги в 2002-2003гг., на основі листа Пенсійного фонду від 2002 р, про результати Рішення конкурсної комісії про встановлення переліку банків, в яких можуть відкриватися поточні рахунки фіз. особам для виплати пенсій і грошової допомоги в 2002-2003гг.

Збільшення в 2000 році з приватними внесками з 57 млн. грн. до 62 млн. грн. і, передусім збільшення об'єму строкових внесків з 35 млн. грн. до 63 млн. грн.; стабільне обслуговування розрахунків чеками «Thomas Cook», «American Express», пластиковими картками “Viza Travel Money" і впровадження приватних міжнародних переказів «MONEYGRAMM»; формування міської мережі з 4-х ТВБВ - територіально віддалених безбалансових відділень, 9 пунктів обміну валюти і 15 пунктів прийому комунальних платежів: додаткове відкриття 3-х пунктів по прийому платежів і 2-х пунктів обміну валюти - результати активності банку в частині розвитку комплексу послуг для всіх верств населення України.

Висока кваліфікація персоналу і сучасне технічне оснащення ТВБВ "Банку" зробили можливим надання повного пакету послуг населенню і корпоративним клієнтам банку абсолютно ідентичного набору розрахункових фінансових інструментів центрального офісу банку:

• Відкриття, ведення поточних рахунків у національній і іноземній валютах

• Здійснення платежів в системі “Клієнт-Банк"

• Депозитні внески в національній та іноземній валютах

• Прийом комунальних і інших платежів

• Купівля-продаж іноземної валюти

• Оформлення, обслуговування локальних і міжнародних пластикових карток VISA (Classic, Business, Gold, Electron/Plus), Eurocard/Mastercard (Standart, Business, Gold) і Cirrus Maestro

• Операції з цінними паперами

• Операції з банківськими металами

За звітний період мережею ТВБВ оброблено платежів на користь юридичних осіб на 22,420 млн. грн., платежів по виплаті дивідендів 327,818 тис. грн.

Невпинне збільшення числа територіальних підрозділів викликане прагненням до відповідності банківської інфраструктури географічним запитам бізнесу клієнтів, створення комфорту і доступності роздрібних банківських послуг для приватних і корпоративних клієнтів і спрямовано на збільшення об'єму і прибутковості банківських операцій в регіонах діяльності.

Операції з банківськими і дорогоцінними металами

"Банк" є першим банком в Дніпропетровську, що отримав ліцензію на право роботи з банківськими металами на внутрішньому МВР України. Основними послугами, нарівні з діяльністю пункту скупки дорогоцінних металів у населення, є послуги що завоювали популярність у фізичних і юридичних осіб:

прийом депозитних внесків в банківському золоті;

продаж ощадних сертифікатів, забезпечених банківським золотом.

Інформаційні технології

На шляху до завоювання статусу високотехнологічної фінансової структури банк здійснює упевнені кроки в частині удосконалення процесу інформаційного обміну даними між Клієнтами і банком, а також автоматизації внутрішньобанківських операційних процесів, що в свою чергу дає додаткові переваги для Клієнтів банку.

Унікальність власного комплексу «Клієнт-Банк», об'єм платежів через дану систему зріс до 47%, підтверджена введенням в дію послуг по каналах зв'язку:

комплекс «Інтернет-Клиент-Банк»;

голосова інформаційно-довідкова система;

E-mail інформатор;

SMS інформатор, планується введення в дію системи «ТЕЛЕБАНКІНГ».

Приділяючи основну увагу високої конфіденційності, відповідності стандартам НБУ, простоті адміністрування і зручності призначеного для користувача інтерфейсу фахівці банку продуктивно працюють над зниженням експлуатаційних витрат, що робить інформаційні продукти банку доступними всім категоріям банківської клієнтури.

2.2. Аналіз структури та динаміки активів, пасивів та капіталу “Банку”

Розглянемо структуру активів та пасивів банку, що наведена в зведених консолідованих балансах за три останні роки

Отже ми бачимо, що майже 45 % активів банку – це кошти, які знаходяться на кореспондентських рахунках в інших банках, майже 19 % активів – це кредити юр. особам, 11,5% активів банку – це МБК за вирахуванням резервів, майже 7,5 % активів – це кошти в касі банку та кореспондентському рахунку НБУ, трохи більше ніж 6 % активів – це цінні папери, паї, акції; 11 % - інші активи.

Ми бачимо, що левову долю пасивів – більше ніж 41 % складають кошти на кореспондентських рахунках інших банків, майже 13 % пасивів становлять депозити, з них 7 % - це депозити фізичних осіб, 6 % - депозити юридичних осіб, майже 11,5 % це кошти на поточних рахунках клієнтів, трохи більше 10 % пасивів складає статутний фонд, 8,5 % пасивів банку складають МБК, 16 % - інші пасиви банку.

Валюта балансу становить 259 735 860,98 грн.

Тепер розглянемо, як змінилася структура активів та пасивів Банку на наступну звітню дату, проаналізуємо консолідований зведений баланс Банку станом на 01.01.2001р

Спробуємо сформувати отримані дані в одній таблиці

Табл. 2.2.1. “Оцінка структури та динаміки активів та пасивів банку”

Можна констатувати той факт, що на протязі всього періоду простежувався значний зріст обсягів та питомої ваги депозитів – що свідчить про зростання довіри до Банку як фізичних так і юридичних осіб, дуже великий зріст обсягів та питомої ваги кредитів юридичним особам. Також спостерігається зростання коштів на рахунках клієнтів, валюти балансу, та капіталу – що свідчить про постійне якісне зростання фінансового стану Банку. «Банк» є універсальним банком і надає клієнтам весь спектр банківських послуг.

Зупинимося на аналізі структури активів та пасивів Банку станом на 01.01.2002 р.

Мал. 2.2.1 “Структура активів банку”

Право Банку на надання послуг на всій території України підтверджено видачею Національним Банком України Дозволу у 2001 р. на здійснення банківських операцій, визначених Законом України «Про Банки та банківську діяльність».

На протязі 6-ти років фінансова стабільність то достовірність результатів підтвержуються міжнародною аудиторською компанією «KPMG ACCOUNTANT N.V.»

Мал. 2.2.2 «Структура пасивів Банку»

Поряд з крупними промисловими виробниками, банк обслуговує більш 2-х тис. підприємств середнього та малого бізнесу, торгових та комерційних установ, що забезпечиує надання повного комплексу комплекса банківських послуг для всіх клієнтів.

2.3. Аналіз кредитного портфеля та резерву комерційного банку “Банк”

У структурі активів "Банку" розміри кредитного портфеля в порівнянні з 2000 роком збільшилися на 17% по відношенню до валюти балансу.

Зростанню сприяло збільшення кредитів, наданих господарюючим суб'єктам. Об'єм кредитів зріс в 2,43 рази. Якісний рівень кредитного портфеля виріс за рахунок диверсифікації і розширення спектра секторів економіки, що кредитуються.

Мал. 2.3.1 «Структура кредитного портфеля»

Важливим напрямом в роботі з корпоративними клієнтами стало широке впровадження сучасних форм кредитування і кредитних послуг.

Об'єм виданих кредитів складає більше за 1,530 млрд. грн., видано платіжних гарантій на суму 760 тис грн.

У 2001 році Банк надавав кредитні послуги:

• Термінові кредити, кредитні лінії у національній і іноземній валютах

• Організація і обслуговування консорціумних кредитів

• Кредити під заставу депозитів у національній і іноземній валютах

• Кредити під заставу цінних паперів

• Мультивалютні кредитні лінії

• Кредитування по овердрафту (в тому числі мультивалютні овердрафтові рахунки)

• Поручительства, гарантії виконання зобов'язань (платіжні гарантії)

• Інвестиційне кредитування, проектне фінансування

• Кредитування сільськогосподарських виробників і підприємств АПК з відшкодуванням частини процентної ставки по Постанові Кабінету Міністрів України №59 від 27.01.2001 року

• Кредитування муніципальних програм

• Акредитивні розрахунки між резидентами України

Проаналізуємо консолідований кредитний портфель банку за балансовими групами на три останні звітні дати:

Поперше розглянемо кредитний портфель Банку станом на 01.01.2000 р.

Отже ми бачемо, що 92% обсягу кредитного портфеля Банку – належить головному офісу, меньше 2% кредитного портфелю належить філії 1, майже 2,25% кредитного портфелю належить філії 2, майже 3,75% кредитного портфелю належить філії 3.

Розглянемо кредитний портфель Банку по балансовим групам станом на 01.01.2001р.

Отже можна константувати той факт, що протягом року відбулося збільшення обсягу кредитного портфеля в 1,54 рази і станом на 01.01.2001 р. загальна сума кредитного портфеля становила 144 815 627.53 грн. Доля головного офісу як і раніше складає більше 92% від загального обсягу, значно зросла до 5,1% доля кредитного портфелю філії 1, питома вага філії 2 зменьшилась до 1,4% кредитного портфелю, меньше 1,3% кредитного портфелю належить філії 3.

Розглянемо кредитний портфель по балансовим групам станом на 01.01.2002 р.

Філія Група Сума Гривня Валюта

1-філія

2020 4 053 000.00 4 053 000.00 0.00

2062 7 723 500.00 7 723 500.00 0.00

2067 11 555.66 11 555.66 0.00

2201 6 100.80 6 100.80 0.00

2202 1 662.00 1 662.00 0.00

9129 1 005 500.00 1 005 500.00 0.00

Усього по філії: 12 801 318.46 12 801 318.46 0.00

2-філія

2062 158 955.00 0.00 158 955.00

2067 100 000.00 100 000.00 0.00

2207 39 615.00 39 615.00 0.00

Усього по філії: 298 570.00 139 615.00 158 955.00

3-філія

2000 19 636.36 19 636.36 0.00

2062 2 010 846.53 2 010 846.53 0.00

2067 40 000.00 40 000.00 0.00

2202 3 152.00 3 152.00 0.00

Усього по філії: 15 173 523.35 2 073 634.89 0.00

Усього по філіям 11 084 101.63 15 014 568.35 158 955.00

Філія Група Сума Гривня Валюта

Головний офіс

1511 10 510 741.65 76 975.40 10 433 766.25

1523 98 312 607.80 0.00 98 312 607.80

2000 932 607.12 932 607.12 0.00

2050 26 032 645.62 0.00 26 032 645.62

2056 1 081 587.47 0.00 1 081 587.47

2057 768 282.50 0.00 768 282.50

2062 118 577 067.95 96 702 049.25 21 875 018.70

2065 1 483 580.00 0.00 1 483 580.00

2066 5 635 146.01 2 339 610.15 3 295 535.86

2067 19 360 092.14 9 036 141.77 10 323 950.37

2075 329 145.65 329 145.65 0.00

2092 260 000.00 260 000.00 0.00

2096 3 533 199.89 41 488.39 3 491 711.50

2117 50 000.00 50 000.00 0.00

2200 45 292.91 10 771.81 34 521.10

2201 187 503.14 76 234.64 111 268.50

2202 12 200.00 12 200.00 0.00

2205 5 260.00 5 260.00 0.00

2206 59 000.00 59 000.00 0.00

2207 13 500.00 13 500.00 0.00

9020 724 373.33 321 000.00 403 373.33

9023 1 903 025.68 1 903 025.68 0.00

Усього по головному офісу : 289 816 858.86 112 169 009.86 177 647 849.00

Усього по банку : 304 990 382.21 127 183 578.21 177 806 804.00

Проаналізуємо кредитний портфель Банку та сформований резерв за три останні звітні дати по ступеню ризиковості.

Розглянемо зведену таблицю

Табл. 2.3.1. “Стан кредитного портфеля та резерву на 01.01.2000 р.”

Отже можемо констатувати той факт, що 60% кредитів кредитного портфеля Банку складають кредити, які відносяться до групи “стандартні”, 17 % та 18% в кредитного портфеля складають кредити “під контролем” та “субстандартні”, “безнадійні” кредити складають трохи більше 5% кредитного портфеля. Загальний обсяг кредитного портфеля складає менше 95 млн. грн.

З сформованим резервом ситуація майже протилежна, майже 56% резерву сформовано під “безнадійну” заборгованість, 26 % - це резерв під “субстандартну” заборгованість, 12,3 % та 5,7 % сформованого резерву складають резерви, які сформовані під “стандартну” заборгованість та заборгованість “під контролем” відповідно. Загальний обсяг резерву сформованого для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями станом на 01.01.2000 р. становить в гривневому еквіваленті менше 8,85 млн. грн.

Розглянемо обсяг та структуру кредитного портфеля та сформованого резерву станом на 01.01.2001 р.

“Стан кредитного портфеля та резерву на 01.01.2001 р.”

Отже можемо констатувати той факт, що майже 37% кредитів кредитного портфеля Банку складають кредити, які відносяться до групи “стандартні”, 54 % кредитного портфеля складають кредити “під контролем”, питома вага “субстандартних” кредитів знизилася до 3,6%, натомість з’явилися “сумнівні” кредити – 1,2 % від загального обсягу кредитів, “безнадійні” кредити складають 4,7% кредитного портфеля. Загальний обсяг кредитного портфеля складає менше 145 млн. грн.

З сформованим резервом ситуація майже протилежна, 61,55% резерву сформовано під “безнадійну” заборгованість, 4,61 % - це резерв під “субстандартну” заборгованість, 4,73 % та 27,3 % сформованого резерву складають резерви, які сформовані під “стандартну” заборгованість та заборгованість “під контролем” відповідно. З’явився резерв, який сформовано під “сумнівну” заборгованість, він складає 1,8% від загального обсягу резерву. Загальний обсяг резерву сформованого для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями Банку станом на 01.01.2001 р. становить в гривєвому єквіваленті більше 20,33 млн. грн.

Проаналізуємо структуру та обсяги кредитного портфеля Банку та сформованого резерву станом на 01.01.2002 р.

Розглянемо зведену таблицю кредитного портфеля та сформованого резерву станом на 01.01.2002 р.

Табл. 2.3.3. “Стан кредитного портфеля та резерву на 01.01.2002 р.”

Отже можемо константувати той факт, що майже 37% кредитів кредитного портфеля Банку складають кредити, які відносятся до групи “стандартні”, 54 % кредитного портфеля складають кредити “під контролем”, питома вага “субстандартних” кредитів знизилася до 3,6%, “сумнівні” кредити – 1,2 % від загального обсягу кредитів, “безнадійні” кредити складають 4,7% кредитного портфеля. Загальний обсяг кредитного портфеля складає більше 304,5 млн. грн.

З сформованим резервом ситуація майже протилежна, 61,55% резерву сформовано під “безнадійну” заборгованість, 4,61 % - це резерв під “субстандартну” заборгованість, 4,73 % та 27,3 % сформованого резерву складають резерви, які сформовані під “стандартну” заборгованість та заборгованість “під контролем” відповідно, резерв, який сформовано під “сумнівну” заборгованість складає 1,8% від загального обсягу резерву. Загальний обсяг резерву сформованого для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями Банку станом на 01.01.2001 р. становить в гривєвому єквіваленті більше 23,32 млн. грн. Можна також констатувати той факт, що незважаючи на те, що обсяг кредитного портфелю протягом року зріс більше ніж в два рази, якісно кредитний портфель не погіршився, і у відсотковому виразі за групами ризику майже повністю дорівнює структурі кредитного портфелю та резерву попереднього року.

Обсяг сформованого резерву, що в гривнєвому еквіваленті дорівнює 23 323 969.32 грн. повністю компенсує ризик можливих втрат за кредитними операціями Банку.

Отже тепер розглянемо порядок класифiкацiї кредитного портфелю банку та проведення оцiнки фiнансового стану позичальникiв з метою формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями в Банку

2.4. Порядок класифiкацiї кредитного портфелю банку та проведення оцiнки фiнансового стану позичальникiв з метою формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями в Банку.

2.4.1 Загальнi положення

Акцiонерний Банк «БАНК» (далi - Банк) здійснює кредитні операції керуючись Статутом, зареєстрованим НБУ, законодавчими та нормативними актами державних органiв влади, нормативними актами Нацiонального Банку України, формує резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків (далі - резерв). Банк здійснює формування резерву суворо дотримуючись строків, економiчних нормативiв та показників, регламентованих відповідними положеннями, постановами та нормативними актами НБУ.

З метою повного та своєчасного формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями Банк здiйснює класифiкацiю кредитного портфелю та оцiнку кредитних ризикiв з урахуванням таких критерiїв:

• оцiнки фiнансового стану позичальника;

• оцiнки своєчасностi погашення позичальником кредитної заборгованостi за основним боргом та вiдсоткiв за нею;

• рівня забезпечення кредиту.

Критерiї оцiнки фiнансового стану позичальника встановлюються з урахуванням рекомендацій Національного Банку України щодо визначення фiнансового стану позичальника, схвалених постановою Правління НБУ № 323 від 29.09.1997р. Банк самостiйно визначає критерiї економічної оцiнки фiнансової дiяльностi позичальникiв на пiдставi аналiзу їх бухгалтерських балансів, звiтів про фінансові результати, а також iншої фiнансової та бухгалтерської звiтностi.

Банк здiйснює оцiнку фiнансового стану позичальникiв та перспективи повернення кредитів перед наданням їм кредитiв, а у подальшому - щомісячно станом на перший робочий день місяцю.

Цей документ регламентує загальнi принципи та порядок здiйснення класифікації кредитного портфелю банку та оцінки фінансового стану позичальників. За необхiдностю, з метою деталiзацiї та врахування особливостей окремих кредитних операцiй (надання факторингу, лізингу, споживчих кредитів, придбання векселів, надання заручень та гарантій і т.ін.), а також у разі зміни чинного законодавства, що регламентує порядок формування та використання резерву, можуть розроблятись доповнення, якi затверджуються у тому ж порядку.

2.4.2.Оцiнка фiнансового стану позичальників та класифiкацiя кредитів, наданих юридичним особам

Для здiйснення оцiнки фiнансового стану позичальника - юридичної особи Банк враховує такі економічні показники його дiяльностi:

• обсяг реалiзацiї;

• платоспроможність;

• фінансова стійкість;

• рентабельність;

• лiквiднiсть;

• грошовi потоки ( рух коштiв на рахунках позичальника );

• склад та динамiка дебiторсько-кредиторської заборгованостi;

• прибутковiсть.

Також Банком враховуються фактори суб'єктивного характеру:

• ефективнiсть управлiння позичальника;

• погашення кредитної заборгованостi позичальником у минулому;

• професіоналізм керівництва;

• ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;

• наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника.

Банк використовує для оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи такі фiнансовi показники:

• коефіцієнт миттєвої ліквідності ( КЛ1 )

характеризує як швидко короткострокові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними активами:

Поточні фінансові інвестиції + Грошові кошти та їх еквіваленти

в національній та іноземній валютах

КЛ1 = -------------------------------------------------------------------------------------------

Розділ IV пасиву

• коефіцієнт поточної ліквідності ( КЛ2 )

характеризує можливість погашення короткострокових зобов'язаннь в установлені строки:

Векселі одержані + Дебіторська заборгованість за товари, роботи,

послуги + Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків + інша поточна дебіторська заборгованість

КЛ2 = ------------------------------------------------------------------------------------------------------

Розділ IV пасиву

• коефіцієнт загальної ліквідності ( КП )

характеризує наскільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів:

КП =Розділ II активу/ Розділ IV пасиву

• коефіцієнт маневреності власних коштів ( КМ )

характеризує ступінь мобільності використання власних коштів:

КМ =(Розділ I пасиву - Розділ I активу)/ Розділ I пасиву

• коефіцієнт незалежности ( КЗ )

характеризує ступінь фінансового ризику:

КЗ = (Розділ ІІІ пасиву + Розділ ІV пасиву)/ Розділ I пасиву

• Рентабельність активів ( Р акт )

Р акт = Чистий прибуток (форма №2)/ (Розділ I активу + Розділ ІI активу)

• Рентабельність продаж ( Р прод )

Чистий прибуток (форма №2)

Р прод = -----------------------------------------------------------------------------------------------

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – Податок на додану вартість (форма №2)

• коефіцієнт співвідношення загальної позичкової заборгованості

і власних коштів ( КФ-8 )

характеризує розмір залучених кредитів на 1 грн. власних коштів:

КФ-8 = Загальна заборговаість за кредитами / Власні кошти

• коефіцієнт співвідношення загальної позичкової заборгованості

і ліквідних активів ( КФ-9 )

характеризує розмір залучених кредитів на 1 грн. ліквідних активів:

КФ-9 = Загальна заборговаість за кредитами / Ліквідні активи

• коефіцієнт співвідношення суми пролонгованих та прострочених

кредитів і загальної позичкової заборгованості ( КФ-10 )

характеризує долю пролонгованих та прострочених кредитіву загальній позичковій заборгованості :

Прострочені + пролонговані кредити

КФ-10 = ----------------------------------------------------------------------------------

Загальна позичкова заборгованість

• коефіцієнт співвідношення ліквідних активів і загальних активів ( КФ-11 ),

характеризує долю ліквідних активів у загальних активах:

КФ-11 = Ліквідні активи/ Загальні активи

• коефіцієнт співвідношення розміру квартальних надходжень на поточний рахунок і розміру наданих кредитів за квартал (КФ-12)

характеризує ступінь погашення наданих кредитів надходженнями грошових коштів на розрахунковий рахунок

Надходження на розрахунковий рахунок

КФ-12 = ----------------------------------------------------------

Розмір наданих кредитів

• коефіцієнт співвідношення суми погашених кредитів за квартал і суми коштів, списаних з поточного рахунку за квартал (КФ-13)

характеризує долю квартальних видатків на погашення кредитів у загальному обсязі платежів з поточного рахунку за квартал:

Сума погашених кредитів за квартал

КФ-13 = ---------------------------------------------------------------

Сума коштів, списаних з поточного рахунку

• коефіціент співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною операцією та відсотками за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди (для короткострокових кредитів):

КФ 14 = [(Нсм x n) – (Зм x n) – Зі] /Ск

де Нсм – середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів),

Ск – сума кредиту та відсотки за ним,

n – кількість місяців дії кредитної угоди,

Зм – щомісячні умовно-постійні зобов`язання позичальника (адміністративно-господарські витрати тощо),

Зі – податкові платежі та сума інших зобов`язань перед кредиторами, що мають бути сплачені з рахунку позичальника, крім сум зобов`язань, строк погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди (за даними останнього балансу).

Для суб`єктів господарської діяльності, діяльність яких пов`язана з сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надходжень визначається за 12 місяців.

Оптимальне теоретичне значення показника – не меньш ніж 1,5.

У разі отримання від’ємних значень фінансових коефіціентів до подальшого розрахунку приймаються значення що дорівнюють 0 (нулю).

Згiдно з оцiнкою фiнансового стану позичальника-юридичної особи та перспектив його розвитку кредити вiдносяться до таких категорiй:

• клас "А" - фiнансова дiяльнiсть дуже добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов`язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та вiдсоткiв за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах встановлених значень; вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника – бездоганна. Забезпечення за кредитною операцією має бути першокласним. Немає жодних свідчень можливих затримок з повернення основної суми боргу та/або зі сплатою відсотків. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі здійснюватиметься на такому ж високому рівні.

• клас "Б" - фiнансова дiяльнiсть добра або дуже добра (але окремі економічні показники можуть не відповідати мінімально прийнятим значенням), але ймовірність підтримувати її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Забезпечення кредитної операції не має викликати жодних сумнівів. Недоліки в діяльності позичальників віднесених до класу "Б", мають бути лише потенційними.

• клас "В" - фінансова діяльність задовільна (окремі економічні показники не відповідають мінімально прийнятним значенням) і потребує більш детального контролю, є тенденції щодо її погіршення, а також ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі і строки, передбачені договором. Проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитними операціями, необхідної документації, що засвідчує наявність і ліквідність застави тощо.

• клас "Г" - фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають встановленим значенням) і спостерігається її явна нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості є низькою. При проведенні наступної класифікації, якщо не має безсумнівних підтверджень погашення кредитної заборгованості (строк погашення якої наступив) у місячний строк, позичальника треба класифікувати у більш негативній категорії. За кредитом, що виданий під сумнівне забезпечення або виданий без забезпечення, позичальник, віднесений до цього класу на підставі оцінки його фінансового стану, класифікується на клас нижче (клас “Д”).

• клас "Д" - фінансова діяльність незадовільна, є збитки, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), показники не відповідають встановленим значенням.

Якщо забезпечення за кредитною операцією є першокласним, то клас позичальника можна підвищити.

2.4.3. Методіка визначення класу кредитів наданих юридичним особам

За кожним позичальником - юридичною особою здійснюється оцінка його фінансового стану шляхом визначення тринадцяти вищезазначених фінансових показників. Розрахунок значень фінансових показників здійснюється за кожним позичальником окремо. За кожним фінансовим показником визначається його середнє значення за загальною групою позичальників.

Визначення класу кредиту кожного позичальника здійснюється за кожним фінансовим показником на підставі відхилення значень фінансових показників цього позичальника від середніх значень фінансових показників за групою позичальників. За кожним фінансовим показником встановлюються його граничні значення, в залежності від яких визначається клас позичальника, а саме:

• коефіцієнт миттєвої ліквідності ( КЛ1 ),

Клас А - середнє значення за кредитним портфелем і більше

Клас Б - до 20 % менш за середнє значення

Клас В - до 35 % менш за середнє значення

Клас Г - до 50 % менш за середнє значення

Клас Д - понад 50% менш за середнє значення

• коефіцієнт поточної ліквідності ( КЛ2 ),

Клас А - середнє значення за кредитним портфелем і більше

Клас Б - до 20 % менш за середнє значення

Клас В - до 35 % менш за середнє значення

Клас Г - до 50 % менш за середнє значення

Клас Д - понад 50% менш за середнє значення

• коефіцієнт загальної ліквідності ( КП ),

Клас А - середнє значення за кредитним портфелем і більше

Клас Б - до 20 % менш за середнє значення

Клас В - до 35 % менш за середнє значення

Клас Г - до 50 % менш за середнє значення

Клас Д - понад 50% менш за середнє значення

• коефіцієнт маневреності власних коштів ( КМ ),

Клас А - від 0.5 і більше

Клас Б - від 0.3 до 0.5

Клас В - від 0.2 до 0.3

Клас Г - від 0.1 до 0.2

Клас Д - від 0.0 до 0.1

• коефіцієнт незалежності ( КЗ ),

Клас А - середнє значення за кредитним портфелем і менше

Клас Б - до 20 % більш за середнє значення

Клас В - до 35 % більш за середнє значення

Клас Г - до 50 % більш за середнє значення

Клас Д - понад 50% більш за середнє значення

• Рентабельність активів ( Р акт ),

Клас А - середнє значення за кредитним портфелем і більше

Клас Б - до 20 % менш за середнє значення

Клас В - до 35 % менш за середнє значення

Клас Г - до 50 % менш за середнє значення

Клас Д - понад 50% менш за середнє значення

• Рентабельність продаж ( Р прод ),

Клас А - середнє значення за кредитним портфелем і більше

Клас Б - до 20 % менш за середнє значення

Клас В - до 35 % менш за середнє значення

Клас Г - до 50 % менш за середнє значення

Клас Д - понад 50% менш за середнє значення

• коефіцієнт співвідношення загальної позичкової заборгованості і власних коштів ( КФ-8 ),

Клас А - середнє значення за кредитним портфелем і менше

Клас Б - до 20 % більш за середнє значення

Клас В - до 35 % більш за середнє значення

Клас Г - до 50 % більш за середнє значення

Клас Д - понад 50% більш за середнє значення

• коефіцієнт співвідношення загальної позичкової заборгованості і ліквідних активів ( КФ-9 ),

Клас А - середнє значення за кредитним портфелем і менше

Клас Б - до 20 % більш за середнє значення

Клас В - до 35 % більш за середнє значення

Клас Г - до 50 % більш за середнє значення

Клас Д - понад 50% більш за середнє значення

• коефіцієнт співвідношення суми пролонгованих та прострочених кредитів і загальної позичкової заборгованості ( КФ-10 ),

Клас А - середнє значення за кредитним портфелем і менше

Клас Б - до 20 % більш за середнє значення

Клас В - до 35 % більш за середнє значення

Клас Г - до 50 % більш за середнє значення

Клас Д - понад 50% більш за середнє значення

• коефіцієнт співвідношення ліквідних активів і загальних активів ( КФ-11 ),

Клас А - середнє значення за кредитним портфелем і більше

Клас Б - до 20 % менш за середнє значення

Клас В - до 35 % менш за середнє значення

Клас Г - до 50 % менш за середнє значення

Клас Д - понад 50% менш за середнє значення

• коефіцієнт співвідношення розміру квартальних надходжень на поточний рахунок і розміру наданих кредитів за квартал ( КФ-12 ),

Клас А - середнє значення за кредитним портфелем і більше

Клас Б - до 20 % менш за середнє значення

Клас В - до 35 % менш за середнє значення

Клас Г - до 50 % менш за середнє значення

Клас Д - понад 50% менш за середнє значення

• коефіцієнт співвідношення суми погашених кредитів за квартал і суми коштів, списаних з поточного рахунку за квартал ( КФ-13 ),

Клас А - середнє значення за кредитним портфелем і менше

Клас Б - до 20 % більш за середнє значення

Клас В - до 35 % більш за середнє значення

Клас Г - до 50 % більш за середнє значення

Клас Д - понад 50% більш за середнє значення

• коефіціент співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною операцією та відсотками за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди (для короткострокових кредитів) (КФ14):

Клас А - середнє значення за кредитним портфелем і більше

Клас Б - до 20 % менш за середнє значення

Клас В - до 35 % менш за середнє значення

Клас Г - до 50 % менш за середнє значення

Клас Д - понад 50% менш за середнє значення

На підставі отриманих значень фінансових показників за кожним позичальником та їх відхилення від середнього значення показників за групою позичальників кожному позичальнику окремо присвоюється клас кредиту -А, Б, В, Г, Д.

Кожному класу кредиту присвоюється відповідний еквівалент у балах:

Клас А - 1 бал;

Клас Б - 2 бали;

Клас В - 3 бали;

Клас Г - 4 бали;

Клас Д - 5 балів.

Після визначення класів кредитів та присвоєння їм відповідних еквівалентів у балах, за кожним позичальником окремо здійснюється складання відповідних еквівалентів у балах, визначених на підставі значень фінансових показників та класів кредитів. В залежності від отриманої суми балів за кожним позичальником остаточно визначається клас кредиту.

Клас А - до 40 балів;

Клас Б - від 41 балів до 50 балів.

Клас В - від 51 балів до 60 балів.

Клас Г - від 61 балів до 70 балів.

Клас Д - понад 70 балів. “

2.4.4. Оцiнка фiнансового стану та класифiкацiя кредитів наданих комерцiйним банкам

Оцiнка фiнансового стану позичальника - комерцiйного банку здiйснюїться на пiдставi:

• інформації банку-позичальника про дотримання економiчних нормативів та нормативу обов`язкового резервування коштів;

• аналізу прибуткiв та збиткiв;

• аналiзу якостi активiв та пасивiв;

• виконання зобов'язань комерцiйним банком у минулому;

• інформації про надані та одержані міжбанківські кредити;

• щорічного аудиторського висновку

Кредити надані комерційним банкам відносяться до Класу А та групи кредитів «Стандартні» за умови своєчасної сплати відсотків та погашення позик. У разі несвоєчасного погашення позик та сплати відсотків, група кредитів визначається з урахуванням вимог підрозділу 6 цього розділу.

2.4.5. Оцiнка фiнансового стану та класифiкацiя кредитів наданих фiзичним особам

При здiйсненнi оцiнки фiнансового стану позичальника - фiзичної особи Банком враховуються наступнi фактори:

- соцiальна стабiльнiсть клiєнта: тобто наявнiсть власного рухомого та нерухомого майна, цiнних паперiв тощо, постiйної роботи, сiмейний стан;

- наявнiсть лiквiдної застави;

- вiк та здоров'я клiєнта;

- загальний матерiальний стан клiєнта, його доходи та витрати;

- iнтенсивнiсть користування банкiвськими позиками у минулому та своєчаснiсть їх погашення i вiдсоткiв за ними, а також користування iншими банкiвськими послугами;

- зв'язки клiєнта у дiловому свiтi тощо.

Кредити надані фізичним особам відносяться до Класу А та групи кредитів «Стандартні» за умови своєчасної сплати відсотків та погашення позик. У разі несвоєчасного погашення позик та сплати відсотків, група кредитів визначається з урахуванням вимог підрозділу 6 цього розділу .

2.4.6. Оцiнка своєчасностi погашення позичальником кредитної заборгованостi та вiдсоткiв за нею

Погашення позичальником кредитної заборгованостi та вiдсоткiв за нею вважається:

«добрим» - якщо заборгованість за кредитом і відсотки (комісії та інші платежі з обслуговування боргу) за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;

або кредит пролонговано без пониження класу позичальника та відсотки за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;

або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника до 90 днів та відсотки за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;

«слабким» - якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів та відсотки за ним сплачуються з максимальною затримкою від 8 до 30 днів;

або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк від 91 до 180 днів, але відсотки сплачуються в строк або з максимальною затримкою до 30 днів;

«незадовільним» - якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів;

або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника понад 180 днів.

Якщо одна з вимог кожного підпункту, що характеризує групу кредитної операції, не виконується, то така операція відноситься до групи на один рівень нижчий.»

2.4.7. Класифiкацiя кредитних ризикiв за операцiями з векселями, факторингом та наданими гарантiями

При класифікації за ступенями ризику і віднесенні до груп, за якими розраховується резерв за врахованими векселями, факторингом та наданими гарантіями, враховується тільки строк погашення позичальником простроченої заборгованості, а саме:

• стандартна - заборгованість, за якою строк погашення чи повернення, передбачений договірними умовами, ще не настав;

• сумнівна - заборгованість за опротестованими векселями зі строком прострочки не більше 30 днів; заборгованість за факторинговими операціями ( за основним боргом чи черговим платежем ) та за виконаними (сплаченими) гарантіями банком становить не більше 90 днів після настання строку платежу, передбаченого договірними умовами;

• безнадійна - заборгованість за опротестованими векселями із строком прострочки більше 30 днів; заборгованість за факторинговими операціями ( основним боргом, чи черговим платежем ) та за гарантіями, виконаними ( сплаченими ) банком, за якими клієнт не виконав своїх зобов'язань із строком більше 90 днів після настання строку платежу, передбаченого договірними умовами.

2.4.8. Визначення груп кредитiв та норми вiдрахувань

На пiдставi класифiкацiї наданих кредитiв Банк створює резерв щодо кожної групи кредитів. Резерв формується у повному обсязi вiдповiдно до сум фактичної кредитної заборгованостi за групами ризику та встановленого рівня резерву.

Табл. 2.4.8.1 «Визначення відсотку резервування»

Види кредитів	Норми відрахувань, %
Стандартні	2
під контролем	5
Субстандартні	20
Сумнівні	50
Безнадійні	100

Отже, якщо робити висновок, то можна сказати що в другому розділі роботи наведений аналіз основних показників діяльності комерційного банку «Банк». Був зроблений докладний аналіз структури та динаміки активів, пасивів, капіталу та валюти балансу банку, поданий структурований за балансовими групами кредитний портфель банку в динаміці за три роки, структурований кредитний портфель та резерв банку за групами ризику в динаміці за три останні роки, а також наведений порядок, користуючись котрим формується страховий резерв для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банку.

3. Управління формуванням резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

3.1. Формування схеми розрахунку резерву.

1. Як було сказано в першій главі, з метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків Національним банком України встановлюється порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності.

Створення резерву під кредитні ризики - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій.

Отже ми бачимо, що процес формування резерву - з одного боку необхідний природній процес для створення страхового фонду для відшкодування можливих збитків за кредитними операціями, з другого – створюючи об’єм резерву банк тим самим консервує грошові кошти, які можна було розмістити у вигляді кредитів і отримувати від цього доход у вигляді відсотків.

Розглянемо кредитний портфель по декількох типових позичальниках, та сформований резерв за цими позичальниками.

Розглянемо позичальників, які відносяться до групи “Під контролем”:

Табл. 3.1.1. Кредитний портфель та резерв, сформований по позичальнику 1331

Цей позичальник надав в заставу рухоме майно на суму 440`000.00 (Чотириста сорок тисяч) гривень. Оскільки фінансовий стан позичальника відноситься до класу “Б”, а обслуговування боргу за кредитною лінією здійснюється “добре”, то вид кредиту відноситься до “під контролем”. Оскільки кредит відносится до групи “під контролем”, то відсоток вартості забезпечення, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику дорівнює 40 %. Отже до розрахунку резерву беремо суму застави 440000,00 * 40% = 176000,00 грн. Станом на 01.01.2002 р. позичкова заборгованість позичальника складала 1`351`590,00 (Один мільйон триста п’ятдесят одна тисяча п’ятсот дев’яносто) грн. Від цієї суми віднімемо розрахункову суму застави і отримаємо суму, яка підпадає під п’яти відсоткове резервування (оскільки кредит належить до групи “під контролем”) 1351590,00 - 176000,00 = 1175590,00 (Один мільйон сто сімдесят п’ять тисяч п’ятост дев’яносто) грн. Тепер можемо розрахувати суму резерву для цого позичальника: 1175590,00 * 5% = 58779,5

Отже Банк повинен зарезервувати “під цього позичальника” суму 58 779,5 (П’ятдесят вісім тисяч сімсот сімдесят дев’ять) грн. 50 коп.

Розглянемо ще одного позичальника:

Табл. 3.1.2. Кредитний портфель та резерв, сформований по позичальнику 1585

Цей позичальник надав в заставу рухоме та нерухоме майно на суму 5`940`000.00 (П’ять мільйонів дев’ятсот сорок тисяч) гривень. Оскільки фінансовий стан позичальника відноситься до класу “Б”, а обслуговування боргу за кредитною лінією здійснюється “добре” то вид кредиту відноситься до “під контролем”. Оскільки кредит відносится до групи “під контролем”, то відсоток вартості забезпечення, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику дорівнює 40 %. Отже, до розрахунку резерву беремо суму застави 5 940 000,00 * 40% = 2 376 000,00 грн. Станом на 01.01.2002 р. позичкова заборгованість позичальника складала 2`857`783,00 (Два мільйони вісімсот п’ятдесят сім тисяч сімсот вісімдесят три) грн. Від цієї суми віднімемо розрахункову суму застави і отримаємо суму, яка підпадає під п’яти відсоткове резервування (оскільки кредит належить до групи “під контролем”) 2857783,00 - 2376000,00 = 481783,00 (Чотириста вісімдесят одна тисяч п’ятсот дев’яносто) грн. Тепер можемо розрахувати суму резерву для цього позичальника: 481783,00 * 5% = 24089,15

Отже Банк повинен зарезервувати “під цього позичальника” суму 24089,15 (Двадцять чотири тисячі вісімдесят дев’ять) грн. 15 коп.

Розглянемо позичальників, які відносяться до групи “Субстандартні”

Табл. 3.1.3. Кредитний портфель та резерв, сформований по позичальнику 1462

Позичальник 1462 надав в заставу рухоме та нерухоме майно на суму 5`830`000.00 (П’ять мільйонів вісімсот тридцять тисяч) гривень. Оскільки фінансовий стан позичальника відноситься до класу “В”, а обслуговування боргу за кредитною лінією здійснюється “добре” то вид кредиту відноситься до “субстандартний”. Оскільки кредит відноситься до групи “субстандартний” то відсоток вартості забезпечення, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику дорівнює 20 %. Отже до розрахунку резерву беремо суму застави 5 830 000,00 * 20% = 1 166 000,00 грн. Станом на 01.01.2002 р. позичкова заборгованість позичальника складала 2`851`076,10 (Два мільйони вісімсот п’ятдесят одна тисяча сімдесят шість) грн. 10 коп. Від цієї суми віднімемо розрахункову суму застави і отримаємо суму, яка підпадає під двадцяти відсоткове резервування (оскільки кредит належить до групи “субстандартний”) 2851076,10 - 1166000,00 = 1685076,10 (Один мільйон шістсот вісімдесят п’ять тисяч сімдесят шість) грн. 10 коп. Тепер можемо розрахувати суму резерву для цього позичальника: 1685076,10 * 20% = 337015,22

Отже Банк повинен зарезервувати “під цього позичальника” суму 337015,22 (Триста тридцять сім тисяч п’ятнадцять) грн. 22 коп.

Розглянемо ще одного позичальника, який відноситься до групи “Субстандартні”

Табл. 3.1.4 Кредитний портфель та резерв, сформований по позичальнику 1454

Цей позичальник надав в заставу рухоме та нерухоме майно на суму також 5`830`000.00 (П’ять мільйонів вісімсот тридцять тисяч) гривень. Оскільки фінансовий стан позичальника відноситься до класу “В”, а обслуговування боргу за кредитною лінією здійснюється “добре” то вид кредиту відноситься до “субстандартний”. Оскільки кредит відноситься до групи “субстандартний” то відсоток вартості забезпечення, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику дорівнює 20 %. Отже до розрахунку резерву беремо суму застави 5 830 000,00 * 20% = 1 166 000,00 грн. Станом на 01.01.2002 р. позичкова заборгованість позичальника складала 2`834`156,00 (Два мільйони вісімсот тридцять чотири тисячі сто п’ятдесят шість) грн. 00 коп. Від цієї суми віднімемо розрахункову суму застави і отримаємо суму, яка підпадає під двадцяти відсоткове резервування (оскільки кредит належить до групи “субстандартний”) 2834156,00 - 1166000,00 = 1668156,00 (Один мільйон шістсот шістдесят вісім тисяч сто п’ятдесят шість) грн. Тепер можемо розрахувати суму резерву для цього позичальника: 1668156,00 * 20% = 333631,20

Отже Банк повинен зарезервувати “під цього позичальника” суму 333631,20 (Триста тридцять три тисячі шістсот тридцять одна) грн. 20 коп.

Розглянемо ще один досить цікавий випадок, валютою заборгованості позичальника є російські рублі і заборгованість відноситься до групи “сумнівна”

Табл. 3.1.5. Кредитний портфель та резерв, сформований по позичальнику 1474

Цей позичальник надав в заставу “інші майнові права” (майнові права на грошові надходження за контрактами) на суму 180 000 000,00 (Сто вісімдесят мільйонів) рублів Р.Ф. 00 коп. Оскільки фінансовий стан позичальника відноситься до класу “Б”, а обслуговування боргу за кредитною лінією здійснюється “незадовільно” то вид кредиту відноситься до групи “сумнівний”. Оскільки кредит відноситься до групи “сумнівний” то відсоток вартості забезпечення, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику дорівнює 10 %. Отже до розрахунку резерву беремо суму застави 180 000 000,00 * 10% = 18 000 000,00 російських рублів. Станом на 01.01.2002 р. позичкова заборгованість позичальника складала 17 214 709,00 (Сімнадцять мільйонів двісті чотирнадцять тисяч сімсот дев’ять) рублів Р.Ф. Від цієї суми віднімемо розрахункову суму застави і отримаємо суму, яка підпадає під п’ятидесяті відсоткове резервування (оскільки кредит належить до групи “сумнівний”) 17 214 709,00 – 18 000 000,00 = - 785 291,00 Ми бачимо, що відсоток вартості забезпечення, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику перевищує розмір позичкової заборгованості.

Отже, незважаючи на те, що обслуговування боргу позичальником здійснюється незадовільно, а позичкова заборгованість визнана сумнівною Банк не повинен формувати резерв жодного російського рубля (бо резерв формується в тій валюті, в якій існує заборгованість), оскільки позичальник надав в заставу “інші майнові права” (майнові права на грошові надходження за контрактами) на суму 180 000 000,00 (Сто вісімдесят мільйонів) рублів Р.Ф. 00 коп. і банк може додатково розмістити у вигляді кредитів кошти і отримати доход, замість того, щоб формувати з цих коштів резерв.

3.2. Оцінка результатів застосування схеми розрахунку резерву

При формуванні резерву “Банки” повинні пам’ятати, що в бухгалтерському обліку враховується вся сума резерву: резерв під стандартну заборгованість, резерв під нестандартну заборгованість (під контролем, субстандартна, сумнівна, безнадійна), та резерв під нараховані та несплачені відсотки, в підсумку сума сформованого резерву зменшує фінансовий результат Банку; в податковому обліку враховується лише резерв під заборгованість, яка відноситься до груп: “під контролем”, “субстандартна”, “сумнівна” та “безнадійна” (надалі – нестандартна заборгованість). Таким чином, збільшення суми резерву під нестандартну заборгованість зменшує прибуток до оподаткування, і, як наслідок, суму податку і навпаки, зменшення суми резерву під нестандартну заборгованість збільшує прибуток до оподаткування, і, як наслідок, суму податку.

Якщо розрахувати суму резерву, яку Банк повинен сформувати для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями наведених вище позичальників, то ми отримаємо суму 753515,07грн. Причому, беручи до уваги те, що резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями останнього позичальника дорівнює нулю, а резерв перших двох позичальників, які відносяться до групи “Під контролем” складає 82868,65грн., то можна розрахувати, що резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями третього та четвертого позичальників, які відносяться до групи “субстандартна”, становить 670646,42 грн.

Враховуючи те, що при визначенні класу позичальників можна спиратися на фактори суб'єктивного характеру, а саме: ефективнiсть управлiння позичальника; погашення кредитної заборгованостi позичальником у минулому; професіоналізм керівництва; ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості; наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника та інше, можна підвищити клас особливо в тому випадку, коли позичальник “набрав” граничну кількість балів (наприклад 51 – позичальник відноситься до класу В, його можна спробувати за рахунок суб’єктивних факторів “підтягти” до класу Б ), або понизити клас позичальника (понизити клас позичальника враховуючи фактори суб'єктивного характеру можна практично в будь-якому випадку). Зменшити суму резерву, тим самим збільшити свій фінансовий результат Банк може за рахунок того, що можна взяти у позичальника в заставу більший обсяг (і як наслідок більшу суму) забезпечення.

Розглянемо приклад: припустимо, позичальник 1462 надав в заставу рухоме та не рухоме майно на суму 15`000`000.00 (П’ятнадцять мільйонів) гривень. Оскільки фінансовий стан позичальника відноситься до класу “В”, а обслуговування боргу за кредитною лінією здійснюється “добре” то вид кредиту відноситься до “субстандартний”. Оскільки кредит відносится до групи “субстандартний” то відсоток вартості забезпечення, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику дорівнює 20 %. Отже до розрахунку резерву беремо суму застави 15 000 000,00 * 20% = 3 000 000,00 грн. Станом на 01.01.2002 р. позичкова заборгованість позичальника складала 2`851`076,10 (Два мільйони вісімсот п’ятдесят одна тисяча сімдесят шість) грн. 10 коп. Від цієї суми віднімемо розрахункову суму застави і отримаємо суму, яка підпадає під двадцяти відсоткове резервування (оскільки кредит належить до групи “субстандартний”) 2851076,10 – 3 000 000,00 = - 148 923,90 Тобто, що відсоток вартості забезпечення, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику перевищує розмір позичкової заборгованості на суму 148 923,90 (Сто сорок вісім тисяч дев’ятсот двадцять три) грн. 90 коп. Отже, в цьому випадку фінансовий результат Банку мав-би бути більшим на суму фактично сформованого резерву для позичальника 1462 – на суму 337 015,22 (Триста тридцять сім тисяч п’ятнадцять) грн. 22 коп.

Тепер розглянемо приклад, коли у позичальника 1462 не було застави зовсім. Оскільки заборгованість позичальника належить до групи “субстандартна”, то в цьому випадку сума резерву повинна дорівнювати : 2 851 076,10 * 20% = 570 215,22 (П’ятсот сімдесят тисяч двісті п’ятнадцять) грн. 22 коп. Банк повинен був-би зарезервувати під цього позичальника суму на 233 200,00 (Двісті тридцять три тисячі двісті) грн.00 коп. більше ніж фактично сформована і, як наслідок, фінансовий результат Банку був-би нижчим на 233 200,00 (Двісті тридцять три тисячі двісті) грн.00 коп.

Отже нами розглядалися варіанти, як змінюється сума резерву в залежності від того, як змінюється обсяг (сума) застави.

Тепер спробуємо розглянути на прикладах, як буде змінюватися сума резерву, в залежності від зміни класності позичальника (зниження класу позичальника - замість “В” – “Г”, та підвищення класу - замість “В” – “Б” )

Роботу будемо проводити на прикладі позичальника 1462

Розглянемо випадок, коли за рахунок факторів суб’єктивного характеру ми спробуємо підвищити клас позичальника. Отже припустимо що: позичальник має відмінну кредитну історію і не було жодних затримок в погашенні заборгованості, відсотки сплачувалися вчасно і в повному обсязі, підприємство досить давно займає свою нішу на ринку й спостерігається збільшення обсягів виробництва, підприємство отримало державне замовлення на великий обсягів своєї продукції, виробництво не залежить від пори року та погодних умов, керівництво має відмінну репутацію, а збитки від основної діяльності (звідси клас “В” ) зумовлені якимись тимчасовими труднощами (можливо пов’язані з закупівлею якогось нового обладнання для виробництва нового типу продукції) Отже, враховуючи всі ті фактори, що були викладені вище, а також враховуючи те, що позичальник надав у заставу високоліквідне забезпечення можемо перевести його до класу “Б”.

Тепер спробуємо розрахувати суму резерву, яку потрібно було б сформувати, враховуючи те, що тепер позичальник відноситься до класу “Б”

Цей позичальник надав в заставу рухоме та не рухоме майно на суму 5`830`000.00 (П’ять мільйонів вісімсот тридцять тисяч) гривень. Оскільки позичальник відноситься до класу “Б”, а обслуговування боргу за кредитною лінією здійснюється “добре”, то вид кредиту відноситься до “під контролем”. Оскільки кредит відноситься до групи “під контролем”, то відсоток вартості забезпечення, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику дорівнює 40 %. Отже до розрахунку резерву беремо суму застави 5 830 000,00 * 40% = 2 332 000,00 грн. Станом на 01.01.2002 р. позичкова заборгованість позичальника складала 2`851`076,10 (Два мільйони вісімсот п’ятдесят одна тисяча сімдесят шість) грн. 10 коп. Від цієї суми віднімемо розрахункову суму застави і отримаємо суму, яка підпадає під п’яти відсоткове резервування (оскільки кредит належить до групи “під контролем”) 2 851 076,10 – 2 332 000,00 = 519 076,10 (П’ятсот дев’ятнадцять тисяч сімдесят шість) грн. 10 коп. Тепер можемо розрахувати суму резерву для цого позичальника: 519 076,10 * 5% = 25953.81 грн.

Отже Банк повинен був би зарезервувати “під цього позичальника” суму 25 953,81 (Двадцять п’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят три) грн. 81 коп.

В цьому випадку розрахункова сума резерву менше ніж сума фактично сформованого на 311 061,41 (Триста одинадцять тисяч шістдесят одна) грн. 41 коп. Отже, фінансовий результат Банку мав би бути вищий на цю суму.

Тепер розглянемо випадок, коли за рахунок факторів суб’єктивного характеру ми спробуємо понизити клас позичальника. Отже припустимо що: позичальник має погану кредитну історію і регулярно стаються затримки в погашенні заборгованості, відсотки сплачувалися невчасно з затримками, підприємство досить давно займає свою нішу на ринку й останнім часом спостерігається зменшення обсягів виробництва, підприємство не має державної підтримки, виробництво має циклічний характер та залежить від пори року та погодних умов, збитки від основної операційної діяльності (звідси клас “В”) підприємство останнім часом декларує регулярно. Отже, враховуючи всі ті фактори, що були викладені вище, а також враховуючи те, що позичальник надав у заставу забезпечення, яке має посередній (щоб не сказати низький) рівень ліквідності, то ми можемо перевести його до класу “Г”.

Тепер спробуємо розрахувати суму резерву, яку потрібно було б сформувати, враховуючи те, що тепер позичальник відноситься до класу “Г”

Цей позичальник надав в заставу рухоме та не рухоме майно на суму 5`830`000.00 (П’ять мільйонів вісімсот тридцять тисяч) гривень. Оскільки позичальник відноситься до класу “Г”, а обслуговування боргу за кредитною лінією здійснюється “добре”, то вид кредиту відноситься до групи “сумнівні”. Оскільки кредит відносится до групи “сумнівні” то відсоток вартості забезпечення, що береться до розрахунку чистого кредитного ризику дорівнює 10 %. Отже до розрахунку резерву беремо суму застави 5 830 000,00 * 10% = 583 000,00 грн. Станом на 01.01.2002 р. позичкова заборгованість позичальника складала 2`851`076,10 (Два мільйони вісімсот п’ятдесят одна тисяча сімдесят шість) грн. 10 коп. Від цієї суми віднімемо розрахункову суму застави і отримаємо суму, яка підпадає під п’ятидесяти відсоткове резервування (оскільки кредит належить до групи “сумнівні”) 2 851 076,10 – 583 000,00 = 2 268 076,10 (Два мільйони двісті шістдесят вісім тисяч сімдесят шість) грн. 10 коп. Тепер можемо розрахувати суму резерву для цого позичальника: 2 268 076,10 * 50% = 1 134 038.05 грн.

Отже Банк повинен був би зарезервувати “під цього позичальника” суму 1 134 038,05 (Один мільйон сто тридцять чотири тисячі тридцять вісім) грн. 05 коп.

В цьому випадку розрахункова сума резерву перебільшує суму фактично сформованого на 797 022,83 (Сімсот дев’яносто сім тисяч двадцять дві) грн. 83 коп. Отже, фінансовий результат Банку мав би бути нижчий на цю суму.

Для більшої наглядності зведемо отримані результати у вигляді таблиці:

Табл. 3.2.1. Розрахункова сума резерву для позичальника 1462 за умови зміни класу або суми забезпечення.

Отже ми можемо зробити висновок, що обсяг (сума) забезпечення та фінансовий стан (клас) боржника – це два основні чинники, які впливають на розмір страхового резерву при фіксованій позичковій заборгованості позичальника.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ:

1. Закон України “Про Національний банк України”;

2. Закон України “Про банки та банківську діяльність”;

3. Закон України “Про заставу”;

4. Закон України “Про господарські товариства”;

5. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”;

6. Закон України “Про підприємства в Україні”;

7. Постанова Правління Національного банку України №436 від 12.12.97 Про затвердження “Правил організації фінансової та статистичної звітності банків України”;

8. Постанова Правління Національного банку України №388 від 21.11.97 р., “План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України”;

9. Постанова Правління Національного банку України №141 від 14.04.98 р. Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків;

10. Постанова Правління Національного банку України №279 від 06.07.2000р. Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків;

11. Постанова Правління Національного банку України №418 від 24.10.2000р;

12. Постанова Правління Національного банку України №151 від 05.04.2001р;

13. Постанова Правління Національного банку України №502 від 07.12.2001р;

14. Положення Національного банку України “Про кредитування” від 28.09.95р;

15. Постанова Правління Національного банку України №97, від 22 квітня 1996 року;

16. Постанова Правління Національного банку України №35, від 17 лютого 1997 року;

17. Постанова Правління Національного банку України №80 від 4 квітня 1997 року;

18. Лист Національного банку України №306 від 10 жовтня 1995 року;

19. Постанова Правління Національного банку України №489 від 20.11.98р;

20. Постанова Правління Національного банку України №19 від 19.01.99р;

21. Постанова Правління Національного банку України №533 від 03.11.99р;

22. Постанова Правління Національного банку України №601 від 22.12.99р;

23. Постанова Правління Національного банку України №186 від 07.05.2001р;

24. Постанова Правління Національного банку України №495 від 04.12.2001р;

25. Постанова Правління Національного банку України №569 від 23.11.99. “Інструкція про порядок складання річного фінансового звіту комерційного банку”;

26. Положення про порядок класифiкацiї кредитного портфелю банку та проведення оцiнки фiнансового стану позичальникiв з метою формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційного банку “Резерв”;

27. Положення комерційного банку “Резерв” "Про кредитування";

28. Поморіна М.А. “Керування ризиками як складова частина процесу керування активами і пасивами” // Ж. “Банковское Дело”, 1998, №3;

29. Афіфі А., Ейзен С., Статистичний аналіз // пер. з англ. Під ред. Башаріна Г.П., Москва, “МИР”, 1982р.;

30. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" / Затверджено наказом Міністерства фінансів України М 87 від 31.03.1999р.;

31. Ірина Чмутова, Оцінювання та прогнозування фінансового стану позичальника/ Ж. Банківська справа, №2, 2000р.

32. О. Дзьоблюк, Оцінка стану грошового потоку позичальника/Ж. Банківська справа, №1, 2000р.;

33. Василишин Е.М. Регулювання діяльності комерційного банка. М.,1995.

34. Базельское соглашение, 1998 г. Методика расчета коэффициентов, разработанная экспертами Банка международных расчетов в г. Базеле (Швейцария); рекомендации Базельского комитета по банковскому надзору (Basel Committee on Banking Supervision).;

35. Банковский портфель - 1: Книга банкира. Книга клиента. Книга инвестора / Авт. кол.: О.Н. Антипова и др. М., 1995.;

36. Банковский портфель - 2: Книга банковского менеджера. Книга банковского финансиста. Книга банковского юриста/Авт. кол.: Г.М. Антонов и др. М-, 1995.;

37. Банковский портфель-3:Книга менеджера по кредитам.Книга менеджера по фондовым операциям. Книга банковского бухгалт. и аудитора / Авт. кол.: О.Н.Антипова и др. М., 1995.;

38. Ежедневная электронная газета «Окно в Украину»;

ІНТЕРНЕТ-ВИДАННЯ ТА САЙТИ:

1. www.cfin.ru;

2. www.finrisk.ru

3. www.rada.kiev.ua

3. www.bankclub.ru

4. www.banking.com.ua

5. www.ei.com.ua

6. www.bizcom.ru

1.2.2. Визначення окремих термінів

Кредитні операції - вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо. Кредитні операції класифікуються залежно від рівня ризику та поділяються на "стандартні", "під контролем", "субстандартні", "сумнівні" та "безнадійні".

Класифікація кредитних операцій - це оцінка рівня ризику за кожною кредитною операцією з урахуванням фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та рівня забезпечення кредитної операції.

Кредитний ризик - ризик невиконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями (тобто ризик того, що сплата позичальником відсотків і основного боргу за кредитними операціями проводитиметься з відхиленнями від умов кредитної угоди або взагалі не проводитиметься).

"Стандартні" кредитні операції - це операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить два відсотки чистого кредитного ризику.

"Під контролем" - це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить п'ять відсотків чистого кредитного ризику.

"Субстандартні" кредитні операції - це операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20 відсотків чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.

"Сумнівні" кредитні операції - це операції, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50 відсотків чистого кредитного ризику.

"Безнадійні" кредитні операції - це операції, імовірність виконання зобов'язань за якими з боку позичальника/контрагента банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

Платоспроможність - здатність позичальника контрагента банку) своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань.

З метою розрахунку обсягу резерву під кредитні ризики та визначення чистого кредитного ризику банк повинен проаналізувати кредитний портфель.

Аналіз кредитного портфеля та класифікація кредитних операцій (валового кредитного ризику) здійснюється за такими критеріями:

• оцінка фінансового стану позичальника; (Крім контрагентів за факторинговими операціями - Постанова Нацбанка №418 від 24.10.2000 р.)

• стан обслуговування позичальником (контрагентом банку) кредитної заборгованості за основним боргом і відсотків (комісій та інших платежів із обслуговування боргу) за ним у розрізі кожної окремої заборгованості та спроможність позичальника надалі обслуговувати цей борг;

• рівень забезпечення кредитної операції.

1. Основи проведення кредитних операцій та формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

1. Кредитні операції – головне джерело доходів комерційного банку.

2. Формування страхового резерву – головний чинник зниження кредитного ризику.

1.2.1. Загальні положення

1.2.2. Визначення окремих термінів

1.2.3. Оцінка фінансового стану позичальника

1.2.4. Визначення групи кредитних операцій за станом обслуговування позичальником боргу за ними

1.2.5. Класифікація кредитного портфеля

Табл. 1.2.5.1 Класифікація кредитного портфеля

1.2.6. Критерії прийняття забезпечення за кредитними операціями при розрахунку резервів

Розподіл країн за групами ризику.

Табл. 1.2.6.1 «Класифікація предмету застави та гарантій»

1.2.7 Порядок розрахунку резерву під кредитні ризики

Табл. 1.2.7.1. «Визначення відсотку резервування»

Табл. 1.2.7.2. «Визначення відсотку резервування по кор. рахункам»

1.2.8. Вимоги щодо кредитної документації та звітності

1.2.9. Порядок формування та використання резерву під прострочені та сумнівні щодо отримання нараховані доходи за активними операціями банків

2. Аналіз структури та динаміки кредитного портфеля та сформованого резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційного банку “Банк”

2.1. Загальна характеристика комерційного банку “Банк” та аналіз основних показників діяльності Діяльність Реєстратора "Банка". Здійснення депозитарної діяльності охоронця цінних паперів. Надання послуг фізичним особам Операції з банківськими і дорогоцінними металами. Інформаційні технології.

2.2. Аналіз структури та динаміки активів, пасивів та капіталу “Банку”

Табл. 2.2.1. “Оцінка структури та динаміки активів та пасивів банку”

Мал. 2.2.1 “Структура активів банку”

Мал. 2.2.2 «Структура пасивів Банку»

2.3. Аналіз кредитного портфеля та резерву комерційного банку “Банк”

Мал. 2.3.1 «Структура кредитного портфеля»

Табл. 2.3.1. “Стан кредитного портфеля та резерву на 01.01.2000 р.”

“Стан кредитного портфеля та резерву на 01.01.2001 р.”

Табл. 2.3.3. “Стан кредитного портфеля та резерву на 01.01.2002 р.”

2.4. Порядок класифiкацiї кредитного портфелю банку та проведення оцiнки фiнансового стану позичальникiв з метою формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями в Банку.

2.4.1 Загальнi положення

2.4.2. Аналіз фiнансового стану позичальників та класифiкацiя кредитів, наданих юридичним особам

2.4.3. Методіка визначення класу кредитів наданих юридичним особам

2.4.4. Аналіз фiнансового стану та класифiкацiя кредитів наданих комерцiйним банкам

2.4.5. Аналіз фiнансового стану та класифiкацiя кредитів наданих фiзичним особам

2.4.6. Аналіз своєчасностi погашення позичальником кредитної заборгованостi та вiдсоткiв за нею

2.4.7. Класифiкацiя кредитних ризикiв за операцiями з векселями, факторингом та наданими гарантiями

2.4.8. Визначення груп кредитiв та норми вiдрахувань

Табл. 2.4.8.1 «Визначення відсотку резервування»

3. Управління формуванням резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

3.1. Формування схеми розрахунку резерву.

Табл. 3.1.1. Кредитний портфель та резерв, сформований по позичальнику 1331

Табл. 3.1.2. Кредитний портфель та резерв, сформований по позичальнику 1585

Табл. 3.1.3. Кредитний портфель та резерв, сформований по позичальнику 1462

Табл. 3.1.4 Кредитний портфель та резерв, сформований по позичальнику 1454

Табл. 3.1.5. Кредитний портфель та резерв, сформований по позичальнику 1474

3.2. Оцінка результатів застосування схеми розрахунку резерву

Табл. 3.2.1. Розрахункова сума резерву для позичальника 1462 за умови зміни класу або суми забезпечення.

ВСТУП

Актуальність теми. Банківська система - невід'ємна складова економіки країни. Вона забезпечує фінансовими ресурсами усі галузі й сфери народного господарства. Комерційні банки виступають специфічними установами, що мобілізують вільні кошти, спрямовуючи їх у ті сфери народного господарства, які потребують здійснення активних банківських операцій.

Кредитування - одна із найважливіших функцій банків як спеціалізованих кредитних установ. Банківський кредит сприяє вільному переливу капіталу в економіці, забезпечуючи розвиток найефективніших сфер господарювання економіки в цілому.

Нині банківське кредитування економічних структур набуває ще більшого значення, оскільки головним чинником фінансового забезпечення інвестиційного процесу в Україні найближчим часом мають стати внутрішні ресурси, насамперед банківське кредитування.

Організація роботи банку включає до себе кадровий та фінансовий менеджмент (управління грошовими коштами клієнтів та самого банку) Останнє відноситься перш за все до управління кредитним портфелем, а саме управління резервом.

Управління резервом пов'язане, по-перше, з запровадженням у практику сучасних методів контролю кредитних операції, що дозволяє вибрати найбільш надійних клієнтів, по-друге, з визначенням пріоритетів у роботі з проблемними та безнадійними кредитами, що саме такі кредити стають причиною банкротства банку.

Формування резерву починається з аналізу кредитних документів, у тому числі характерізуючих фінансовий стан клієнтів, на підставі чого можна робити висновок о кредитоспроможності, тобто спроможність своєчасно погасити кредит та відсотки по ньому.

Управління банківськими операціями і являє собою по суті управління ризикам, пов’язаними з банківськими портфелем, із набором активів, які забезпечують банку дохід від діяльності. Основну частину банківського портфеля складають позики діловим підприємствам приватним особам, й справді, ризик, якій супроводжує ці операції, має особливо важливе значення для банку. Одинак кредитна діяльність банку залежить ще й від зовнішнього середовища, а не тільки від фінансового стану конкретного позичальника. Тому у першу чергу ризик зовнішнього середовища зумовлюють або розширення або звуження кредитної діяльності банку. Зміна політичної, економічної і соціальної ситуації в країні – досить важливий чинник у здійсненні банками кредитної діяльності.

Мета. Аналіз і керування резервом комерційного банку.

Задачі:

1. Розглянути сутність кредитних операцій комерційного банку.

2. Розкрити особливості розвитку Акціонерного комерційного банку в Україні у період становлення ринкової економіки.

3. Дати оцінку структурі та динаміці кредитного портфеля комерційного банку.

4. Розробити методи оптимізації управління резервом комерційного банку.

Предмет дослідження. Кінцеві фінансові результати банку, статистичні показники звітності, кредитні справи позичальників різноманітних класів.

Об'єкт: Комерційний банк

Методи: математичний, аналітичний

Диплом складається з 4 розділів; загальний обсяг роботи - 93 сторінки; таблиць - 6; малюнків - 4; літератури - 59, додатків - 11.