Сфера і характер діяльності виконавчої влади.

Конституція України істотно підвищила роль і місце виконавчої влади в сис­темі органів державної влади. У ст. 6 Кон­ституції України проголошується, що дер­жавна влада в Україні здійснюється на за­садах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Практично це, зокрема, означає, що виконавчій владі надається пріоритет у сфері управління економікою усієї країни, реалізації єдиної соціально-економічної по­літики держави. Отже, виконавча влада відрізняється від інших гілок влади насам­перед предметом і сферою діяльності. Важ­ливо підкреслити, що Основний Закон створює реальні передумови для того, щоб виконавча влада стала насправді здатною здійснити намічені нею економічні прог­рами й нести всю повноту відповідальності за свої рішення та дії.

З метою запобігання корупції Консти­туція забороняє всім членам Кабінету Мі­ністрів України, керівникам центральних та місцевих органів виконавчої влади су­міщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої в позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Основний Закон України встановлює що більш детальна організація, повнова­ження й порядок діяльності органів вико­навчої влади визначаються, окрім Консти­туції, законами України.

На відміну від законодавчої і судової влади, органи яких функціонують в авто­номному режимі, підкоряючись тільки законові, виконавча влада не може ефектив­но діяти поза межами єдиної системи. В нашій державі виконавча вертикаль функ­ціонує на засадах чіткої субординації та підпорядкування.

Вищим органом у системі органів вико­навчої влади є Кабінет Міністрів України. У своїй діяльності він керується Консти­туцією, законами України та актами Пре­зидента України. Більше того, однією а го­ловних функцій Кабінету Міністрів є забезпечення виконання законів України (в то­му числі й Конституції) та актів Прези­дента України, систематичний контроль за дотриманням їх іншими органами виконав­чої влади всіх рівнів та застосування необхідних заходів щодо ліквідації вияв­лених порушень. Ця функція визначає сут­ність і характер повноважень Кабінету Мі­ністрів, підзаконність його рішень, тобто прийняття їх на основі й для виконання Конституції, законів, указів Президента України.

Зміст відповідальності Кабінету Міністрів перед Президентом України.

Ліквідувавши верховенство однієї влади над іншою, Конституція все ж установила, що Кабінет Міністрів відповідальний пе­ред Президентом та підконтрольний іпідзвітний Верховній Раді.

Відповідальність Кабінету Міністрів пе­ред Президентом України полягає в тому, що саме Президент призначає за згодою Верховної Ради Прем'єр-міністра, припи­няє його повноваження та приймає рішен­ня про його відставку. Саме він призначає за поданням Прем'єр-міністра членів Кабі­нету Міністрів, керівників інших цент­ральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих поса­дах. Загалом слід визнати, що багато пов­новажень Президента України безпосеред­ньо стосуються діяльності Кабінету Мініст­рів та інших органів виконавчої влади.

Підконтрольність і підзвітність Кабіне­ту Міністрів України Верховній Раді Укра­їни реалізується через затвердження Дер­жавного бюджету України та внесення змін до нього, організацію контролю за вико­нанням Державного бюджету України та прийняття рішення щодо звіту про його виконання. Верховна Рада розглядає та приймає рішення щодо схвалення Прог­рами діяльності Кабінету Міністрів, дає згоду на призначення Президентом Прем'єр-міністра, здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів. Вона за пропозицією не менш як однієї третини її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів та прийняти резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів України більшістю конституційного складу Верховної Ради.

Повноваження Кабінету Міністрів.

Конституція України визначає більшість повноважень Кабінету Міністрів України. До його відання належать:

1. Забезпечення державного суверені­тету й економічної самостійносі України, здійснення внутрішньої й зовнішньої політикн держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента Ук­раїни. Щодо забезпечення державного су­веренітету й економічної самостійності Ук­раїни, здійснення внутрішньої й зовніш­ньої політики слід зауважити, що цей на­прям діяльності Кабінету Міністрів підпо­рядковується Президентові, який відповід­но до ст. 106 Конституції теж має повнова­ження в цій сфері.

2. Вживання заходів щодо забезпечен­ня прав і свобод людини і громадянина. Це завдання покладається на всі гілки вла­ди в Україні. Вимоги, що висуваються в цій сфері до діяльності Кабінету Мініст­рів, структур, що ним очолюються, безпосе­редньо пов'язані сьогодні зі змінами якості життя населення. Координуючи діяльність підвідомчих міністерств і відомств, Кабінет Міністрів визначає ступінь їхньої відпові­дальності за проведення в життя соціальної політики, необхідні для цього функції й повноваження.

3. Розробка і здійснення загальнодер­жавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного роз­витку України. Забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та по­даткової політики; політики у сферах пра­ці й зайнятості населення, соціального за­хисту, освіти, науки й культури, охорони природи, екологічної безпеки та природо­користування.

В усіх перелічених сферах (як бачимо, дуже суспільне важливих та різноманіт­них) Кабінет Міністрів України має роз­робити і втілити в життя єдину (загально­державну) політику. Так, у сфері культури на нього покладаються завдання охорони культурної спадщини народностей і націй і України, розвитку загальнонародної культури, стимулювання її багатоманітності, формування комплексної системи підтрим­ки культури, її творців, їхніх професійних об'єднань; у сфері освіти - реалізації прог­рами розвитку освіти, підвищення ефек­тивності використання її потенціалу, зміц­нення її матеріальної бази та соціального захисту тощо.

4. Забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності; здійснення управ­ління об'єктами державної власності від­повідно до закону. Конституційне закріп­лення положення про необхідність забезпе­чення рівних умов розвитку всіх форм власності пояснюється надзвичайною рол­лю цього чинника в побудові ринкової еко­номіки. Управління ж державною влас­ністю е одним з головних повноважень Ка­бінету Міністрів України. Коло об'єктів, що належать до державної власності, ви­значається різними законодавчими актами, і насамперед Конституцією України. Згідно зі ст. 13 Конституції земля, її надра, атмос­ферне повітря, водні та інші природні ре­сурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континен­тального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права влас­ності Українського народу. Від його імені права власника здійснюють органи держав­ної влади та місцевого самоврядування.

5. Розробка проекту закону про Дер­жавний бюджет України і забезпечення виконання затвердженого Верховною Ра­дою України Державного бюджету Укра­їни, подання Верховній Раді України звіту про його виконання. Це конституційне по­ложення визначає роль Кабінету Міністрів України в організації бюджету, тобто в рег­ламентованій законом діяльності органів державної влади щодо його складання, роз­гляду, затвердження й виконання.

Кабінет Міністрів не пізніше 15 вересня кожного року подає Верховній Раді проект закону про Державний бюджет на наступ­ний рік. Разом із проектом закону пода­ється доповідь про хід виконання Держав­ного бюджету поточного року. Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - в інший період. По закінченні цього строку Кабінет Мініст­рів подає до Верховної Ради звіт про вико­нання Державного бюджету. Поданий звіт оприлюднюється.

До найважливіших проблем у сфері дер­жавного бюджету, що вирішуються Кабі­нетом Міністрів України, належать скоро­чення дефіциту бюджету, попередження неконтрольованого зростання витрат бюд­жету, зміцнення його прибуткової частини та посилення соціальної спрямованості ви­трат.

Забезпечуючи розробку й прийняття бюджету, Кабінет Міністрів України вза­ємодіє із Центральним банком України, спирається на Міністерство фінансів та ін­ші центральні й місцеві органи виконавчої влади. Контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахун­кова палата.

6. Здійснення заходів щодо забезпечен­ня обороноздатності й національної без­пеки України, громадського порядку, бо­ротьби зі злочинністю. Ідеться про систему політичних, економічних, соціальних та правових заходів, спрямованих на поперед­ження, припинення та ліквідацію зов­нішніх і внутрішніх загроз розвиткові суспільства й держави. Діяльність Ка­бінету Міністрів України у сфері національ­ної безпеки й оборони підпорядкована Раді національної безпеки й оборони, яка у від­повідності до ст. 107 Конституції України створена при Президентові України.

7. Організація і забезпечення здійснен­ня зовнішньоекономічної діяльності Ук­раїни, митної справи. Нагадаємо, що зов­нішньоекономічна діяльність - це нала­годження міжнародного економічного спів­робітництва, торгівлі, кредитування і т.д., а митна справа - організація зборів, які стягує держава за перевезення вантажів че­рез її кордон, а також за користування для цього шляхами, мостами, портовими спо­рудами тощо.

8. Спрямування і координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади. Це повноваження передбачає участь не тільки в утворенні, реорганізації та лік­відації нижчестоящих органів виконавчої влади, а й у визначенні їхньої структури, штатів, компетенції, порядку взаємодії, підзвітності й підконтрольності.

Перелік повноважень Кабінету Мініст­рів України, встановлений ст. 116 Консти­туції, не є вичерпним. Законами України, актами Президента можуть передбачатися й інші повноваження та функції Кабінету Міністрів.

Не слід забувати, що Кабінет Міністрів України користується правом законодавчої ініціативи й бере активну участь у розробці законопроектів, що створюють правову ос­нову для розвитку ринкових відносин, ви­рішення гострих економічних і соціальних проблем.

Cклад Кабінету Міністрів Ук­раїни.

У відповідності з Конституцією Украї­ни до складу Кабінету Міністрів Ук­раїни входять Прем'єр-міністр України,Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Постійним ор­ганом Кабінету Міністрів є його Президія. Кабінет Міністрів України повноважний створювати свої постійні й тимчасові комі­сії, а також інші робочі органи.

Прем'єр-міністр України признача­ється Президентом України за згодою більше ніж половини конституційного складу Верховної РадиУкраїни. Обраний Прем'єр-міністр вносить на ім'я Президен­та подання про персональний склад Кабі­нету Міністрів України. Президент Украї­ни призначає або не призначає персональ­ний склад Кабінету Міністрів України.

Таким чином, порядок формування пер­сонального складу Кабінету Міністрів пе­редбачає обов'язкові правові дії з боку як Президента, так і Прем'єр-міністра Укра­їни. Такий порядок орієнтований на згоду, на розумний компроміс, хоча останнє слово залишається за Президентом України, ос­кільки саме він вирішує питання про при­значення на посаду, проте для будь-якого призначення обов'язково необхідне подан­ня Прем'єр-міністра.

Прем'єр-міністр керує роботою Кабінету Міністрів, спрямовує її на виконання Прог­рами діяльності Кабінету Міністрів, схва­леної Верховною Радою України. Це практично означає, що Конституція Укра­їни відводить Прем'єр-міністрові вирі­шальну роль у визначенні основних напря­мів діяльності Кабінету Міністрів, а також в організації його роботи. Водночас не слід забувати, що Кабінет Міністрів є колегі­альним органом, засідання якого допуска­ють широкий і вільний обмін думками з усіх питань, що розглядаються.

До числа традиційних повноважень Прем'єр-міністра з організації роботи Кабі­нету Міністрів слід віднести: керівництво Кабінетом Міністрів та його засіданнями; розподіл обов'язків між Першим віце-прем'єр-міністром та віце-прем'єр-міністрами; представництво Кабінету Міністрів у між­народних відносинах; підписання актів Ка­бінету Міністрів і т.д.

На Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, міністрів покладаються найважливіші функції виконавчої влади. Так, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри Кабінету Міністрів коор­динують у відповідності з розподілом обо­в'язків роботу міністерств, інших підвідом­чих Кабінетові Міністрів органів, контро­люють її. Міністр керує не тільки апаратом міністерства, а й великою кількістю ор­ганів, підприємств, організацій, що вхо­дять у систему його міністерства.

Конституція України встановлює, що Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраним Прези­дентом України. Таким чином, за загаль­ним правилом строк функціонування Ка­бінету Міністрів залежить від строків пов­новажень Президента. Оскільки Президент обирається на п'ять років (ст. 103 Кон­ституції), Кабінет Міністрів цього складу має працювати п'ять років. Проте строк перебування Президента України на посаді може бути скороченим за умов його відставки, неможливості викону­вати свої повноваження за станом здоров'я, усунення з поста в порядку імпічменту або смерті (ст. 108 Конституції). У таких си­туаціях строки припинення повноважень Кабінету Міністрів можуть не збігатися зі строками здійснення повноважень Прези­дента. Кабінет Міністрів може виконувати свої обов'язки до обрання нового Прези­дента, а Прем'єр-міністр - обов'язки Президента, повноваження якого були достроко­во припинені.

Строк повноважень Кабінету Міністрів може бути достроково припиненим неза­лежно від припинення президентських пов­новажень у випадках, передбачених ст. 115 Конституції, яка встановлює підстави від­ставки Кабінету Міністрів або окремих його членів залежно від того, хто був її ініціатором.

Порядок добровільної відставки Кабінету Міністрів.

По-перше, Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Президентові Украї­ни про свою відставку. Здебільшого таке рішення вони, враховуючи його екстраор­динарність, оголошують на засіданні Кабі­нету Міністрів у присутності всіх його чле­нів. У цьому випадку відставка Прем'єр-міністра, інших членів Кабінету Міністрів є добровільною, хоча її завжди виклика­ють, як свідчить міжнародна й вітчизняна практика, істотні обставини й причини (криза в економіці, загальні страйки тощо).

Добровільна відставка не є підставою для автоматичного припинення діяльності Кабінету Міністрів, оскільки вона може прийматися або відхилятися Президентом. У зв'язку з великим політичним значенням такого кроку йому звичайно передують по­передні консультації Кабінету Міністрів із Президентом. Тому випадки відхилення главою держави заяви Прем'єр-міністра, інших членів Кабінету Міністрів про свою відставку на практиці трапляються дуже рідко. Конституція закріплює, що відстав­ка Прем'єр-міністра України має наслід­ком відставку всього складу Кабінету Мі­ністрів, тобто Першого віце-прем'єр-мі­ністра, віце-прем'єр-міністрів та міністрів. Відставка ж інших членів Кабінету Мініст­рів не тягне за собою відставки всього його складу й має розглядатися як нормальне явище в державному житті.

Механізм вимушеної відставки Кабінету Міністрів.

По-друге, відставка Кабінету Міністрів України можлива з ініціативи Президен­та України та в результаті прийняття Вер­ховною Радою України резолюції недові­ри Кабінетові Міністрів України. Причини вимушеної відставки Кабінету Міністрів за рішенням Президента можуть бути найріз­номанітніші, але це, як правило, резуль­тат загострення суперечностей між ними. Відставка Кабінету Міністрів за рішенням Президента не вимагає дотримання яки­хось попередніх умов (наприклад, поперед­ження про відставку й т.д.). Вона може відбутися в будь-який -час, незалежно від ставлення Верховної Ради України до ді­яльності Кабінету Міністрів України.

Резолюція недовіри Кабінетові Мініст­рів, прийнята Верховною Радою, має своїм наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів. Резолюція недовіри - один із найдійовіших засобів забезпечення відпові­дальності Кабінету Міністрів перед Верхов­ною Радою України. Стаття 87 Конституції передбачає такий механізм її прийняття. Верховна Рада за пропозицією не менш як однієї третини її конституційного складу розглядає питання про відповідальність Кабінету Міністрів та приймає резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів більшістю свого конституційного складу. Проте питан­ня про відповідальність Кабінету Міністрів не може розглядатися Верховною Радою більше одного разу протягом однієї черго­вої сесії, а також протягом року після схва­лення Програми діяльності Кабінету Мі­ністрів.

У випадках вимушеної відставки Кабі­нету Міністрів Прем'єр-міністр зобов'яза­ний подати Президентові заяву про від­ставку всього складу Кабінету Міністрів. Кабінет Міністрів, відставку якого прийнято Президентом, за його доручен­ням продовжує виконувати свої повнова­ження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів, але не довше ніж шістдесят днів.

У Конституції встановлюються форми правових актів Кабінету Міністрів України - це постанови і розпоряджен­ня, які є обов'язковими до виконання на всій території України. Постановами Ка­бінету Міністрів здебільшого оформляють­ся рішення, що мають нормативний харак­тер і є найважливішими. Форми розпоряд­жень Кабінету Міністрів набувають рішен­ня з поточних питань.

Акти Кабінету Міністрів України під­писує Прем'єр-міністр України. Процедура підготовки правових актів Кабінету Міністрів передбачає розробку тексту самого акта, пояснювальної записки до нього, а також матеріалів, що містять прогноз соціально-економічних та інших наслідків його реалізації. Проекти актів погоджуються із заінтересованими органа­ми й організаціями.

Кабінет Міністрів України здійснює контроль за виконанням актів, прийнятих ним як безпосередньо, так і через підвідом­чі органи.

Нормативно-правові акти Кабінету Мі­ністрів підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. Акти Кабінету Мі­ністрів можуть бути скасовані Президен­том (ст. 106 Конституції).

Центральний орган виконавчої влади.

Друге після Кабінету Міністрів місце у виконавчій вертикалі влади посідають центральні органи виконавчої влади. Го­ловною ланкою системи органів централь­ної виконавчої влади є міністерства. Вони створюються для організації державного управління в найважливіших сферах соці­ально-економічного й політичного життя і є здебільшого органами галузевого управ­ління. Значення міністерств підкреслюєть­ся тим, до їхні керівники (міністри) вхо­дять до складу Кабінету Міністрів України (ст. 114 Конституції).

Державні комітети - центральні ор­гани виконавчої влади, що здійснюють пе­реважно міжгалузеве управління. Відом­ства (агентства, бюро, управління, комісії) реалізують функції управління в тих сфе­рах, які не охоплюються міністерствами та комітетами.

Конституцією передбачений такий поря­док утворення центральних органів вико­навчої влади. Прем'єр-міністр України входить із поданням до Президента Укра­їни про утворення, реорганізацію та лікві­дацію міїїістерств, інших центральних ор­ганів виконавчої влади, в межах коштів, передбачених Державним бюджетом Украї­ни на утримання цих органів. Президент України відповідно до ст. 106 Конституції призначає керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. Він може припинити їхні повноваження на цих посадах.

Функції центральних органів виконав­чої влади України визначаються Указом Президента України «Про загальне поло­ження про міністерство, інший централь­ний орган державної виконавчої влади» 1996 р. Завдання та функції конкретних міністерств та інших органів державної ви­конавчої влади встановлюються положен­нями про згадані органи, які затверджу­ються Президентом. У цих положеннях пе­редбачається відповідальність керівників центральних органів державної виконавчої влади перед Президентом за результати своєї діяльності.

Компетенція міністерств, комітетів та відомств реалізується через видання ними наказів, інструкцій та інших нормативно-правових актів.

Наступною ланкою виконавчої верти­калі влади є місцеві органи виконав­чої влади - місцеві державні адміністра­ції, які здійснюють виконавчу владу в об­ластях і районах, містах Києві та Севасто­полі.

Здійснення виконавчої влади в містах Києві та Севастополі буде визначене окре­мими законами України.

В областях і районах склад місцевих державних адміністрацій формують голо­ви місцевих державних адміністрацій. Ос­танні призначаються на посаду і звіль­няються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

Голови місцевих державних адмініст­рацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої вла­ди вищого рівня. Президент України видає обов'язкові для голів місцевих державних адміністрацій укази й розпорядження, бере участь у формуванні органів виконавчої влади вищого рівня й т.д. Відповідальність голів місцевих державних адміністрацій перед Кабінетом Міністрів України полягає не тільки в тому, що вони призначаються й звільняються з посади Президентом за по­данням Кабінету Міністрів, а й у тому, що Кабінет Міністрів спрямовує й координує роботу всіх органів виконавчої влади, саме він розробляє загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціаль­ного й культурного розвитку України.

Місцеві державні адміністрації в ціло­му підзвітні і підконтрольні відповідним Радам народних депутатів (обласним та районним) у частині повноважень, делего­ваних їм цими радами, а також органами виконавчої влади вищого рівня. Таким чи­ном, не тільки голови місцевих державних адміністрацій, а й самі місцеві державні адміністрації входять у систему подвійного підпорядкування.

Рішення голів місцевих державних ад­міністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодав­ства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня. Обласна чи районна рада мо­же висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на під­ставі чого Президент України приймає рі­шення і дає обгрунтовану відповідь. Кон­ституція не вказує, яке саме рішення має прийняти Президент, тобто він може пого­дитися із висловленою недовірою і прий­няти рішення про відставку голови місце­вої адміністрації, а може й не зважити на думку ради, давши обгрунтовану відповідь із поясненням свого рішення. Проте якщо недовіру голові районної чи обласної дер­жавної адміністрації висловили дві трети­ни складу відповідної ради. Президент Ук­раїни приймає рішення про відставку го­лови місцевої державної адміністрації.

Місцеві державні адміністрації на від­повідній території забезпечують:

1) виконання Конституції та законів Укра­їни, актів Президента, Кабінету Міністрів, інших органів виконавчої влади;

2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та куль­турного розвитку, програм охорони довкіл­ля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культур­ного розвитку;

4) підготовку та виконання відповідних об­ласних і районних бюджетів;

5) подання звіту про виконання відповід­них бюджетів та програм;

6) взаємодію з органами місцевого самовря­дування;

7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

У відповідності зі ст. 143 Конституції органам місцевого самоврядування (сіль­ським, селищним, міським радам та їх ви­конавчим органам) можуть надаватися за­коном окремі повноваження органів вико­навчої влади. Органи місцевого самовряду­вання з питань здійснення ними повнова­жень органів виконавчої влади підконт­рольні відповідним органам виконавчої влади.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

радіофізичний факультет

Кафедра ЕОМ

РЕФЕРАТ

з курсу: Основи конституційного права України

на тему: Статути Кабінету Міністрів України.

Виконавець: студент групи РІ-95-2 Пашкевич В.О.

Дніпропетровськ

1999

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ. ІНШІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Стаття 113. Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Стаття 114. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Прем'єр-міністр України при­значається Президентом України за згодою більше ніж поло­вини від конституційного складу Верховної Ради України. Пер­сональний склад Кабінету Міністрів України призначається Пре­зидентом України за поданням Прем'єр-міністра України. Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів Ук­раїни, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України. Прем'єр-міністр України входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, в межах коштів, перед­бачених Державним бюджетом України на утримання цих органів.

Стаття 115. Кабінет Міністрів України складає повноважен­ня перед новообраним Президентом України. Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Президентові України про свою відставку. Відставка Прем'єр-міністра України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. Прийняття Верховною Радою Ук­раїни резолюції недовіри Кабінетові Міністрів України має наслідком відставку Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України, відставку якого прийнято Президентом Ук­раїни, за його дорученням продовжує виконувати свої повно­важення до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України, але не довше ніж шістдесят днів. Прем'єр-міністр України зобов'язаний подати Президентові України за­яву про відставку Кабінету Міністрів України за рішенням Пре­зидента України чи у зв'язку з прийняттям Верховної Радою України резолюції недовіри.

Стаття 116. Кабінет Міністрів України: 1) забезпечує дер­жавний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, вико­нання Конституції і законів України, актів Президента України;

2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; 3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й занятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природо­користування; 4) розробляє і здійснює загальнодержавні про­грами економічного, науково-технічного, соціального і куль­турного розвитку України; 5) забезпечує рівні умови розвит­ку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами дер­жавної власності відповідно до закону; 6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконан­ня затвердженого Верховною Радою України Державного бюд­жету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; 7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадсь­кого порядку, боротьби зі злочинністю; 8) організовує і за­безпечує здійснення зовшіньоекономічної діяльності України, митної справи; 9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; 10) виконує Інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Прези­дента України.

Стаття 117. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'яз­ковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації.