Реферат: Відповідальність за порушення податкового законодавства

Курсова робота

з дисципліни "Фінансове право"

на тему: Відповідальність за порушення
податкового законодавства

Київ – 200 1

Зміст

Вступ 3

1. Поняття та підстави застосування відповідальності за порушення податкового законодавства. 4

2. Види відповідальності за порушення податкового законодавства. 5

3. Особливості застосування фінансових санкцій за порушення податкового законодавства. 6

Висновки 7

Список використаної літератури 8

Вступ

Податки являють собою обов'язкові збори, стягнуті державою із суб'єктів, що хазяюють, і з громадян по ставці, встановленій в законному порядку. Податки є необхідною ланкою економічних відносин у суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжується перетворенням податкової системи.

У сучасному цивілізованому суспільстві податки – основна форма доходів держави. Крім цієї сугубо фінансової функції податковий механізм використовується для економічного впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на стан науково-технічного прогресу.

Кожна людина повинна реально уявляти, як складаються його відносини з державою з приводу оподатковування. Знання податкових проблем є частиною загальноекономічної культури бізнесу.

Змінюються ставки податків, об'єкти оподатковування, скасовуються одні пільги і вводяться нові, уточнюються джерела сплати податків. Численні зміни і доповнення вносяться в інструктивний і методичний матеріал по податках. Усе це різко збільшує потік інформації з оподатковування, за яким складно устежити, але необхідно вчасно одержати. Незнання законів не звільняє від відповідальності за їхнє невиконання.

Процес формування норм податкового законодавства виявив особливу актуальність установлення відповідальності за податкові порушення. Пряма залежність державного бюджету від податкових надходжень зробила такого роду відповідальність однієї з головних складових системи податкових правовідносин і зажадала її глибокої правової регламентації. В умовах формування в Україні ринкових відносин, різноманіття форм власності, становлення захисту економічних прав людини правова відповідальність ґрунтується на нових принципах. Подальший розвиток податкового законодавства неможливо без виділення такого важливого питання як податкові порушення.

Відповідальність за податкові порушення формується в рамках спеціального регулювання майнових відносин при оподатковуванні. Нерідко створюється суперечлива ситуація, породжена цивільно-правовим характером майнових відносин і адміністративно-правовим характером податкових відносин, що повинно бути роз'яснено нормами спеціальних податкових законів[1] .

1. Поняття та види порушення податкового законодавства

Інтенсивний розвиток ринкових механізмів вимагає пере­творення всіх елементів системи оподаткування. З'являються нові податки, механізми їх обчислення і сплати, конкретизу­ються повноваження органів влади різноманітних рівней і ком­петенції. З'являється податкова поліція, принципово змінюється набір і зміст функцій, що виконують контрольно-ревізійні уп­равління. Подібні зміни пов'язані з необхідністю підсилення контролюючих механізмів у галузі оподаткування, що виклика­не бурхливим зростанням і якісним перетворенням податкових важелів.

Діяльність контролюючих органів пов'язана з наглядом з боку держави за виконанням платником податків своїх зобов'я­зань перед державою з повного і своєчасного внесення податкових платежів у відповідні бюджети чи фонди. Проте туди не завжди поступають кошти в тій кількості, на яку розраховували при плануванні бюджету, і було б неправильним бачити в цьо­му тільки правопорушення, невиконання платником своїх обо­в'язків. Бюджети позбавляються надходжень за рахунок двох процесів: відхилення від сплати податків і правомірного обходу податку.

Правомірний обхід податку.

В основі правомірного обходу податку лежать шляхи і мож­ливості несплати податку, надані законодавцем, тобто обумов­лені недосконалістю законодавства. В даному випадку платник податку використовує прогалини законодавства, що пов'язані як із недосконалістю податкових норм, їх закріпленням, так і з ситуаціями, коли законодавець надає платнику право вибору або межі, в рамках яких останній може обрати найбільш вигід­ний для себе варіант (наприклад, при наданні податкового кре­диту, встановленні деяких ставок місцевих податків і зборів).

Існують такі варіанти легального уходу від оподатковування:

1. Специфіка об'єкта обкладання. Нерідко використовуються операції СВОП, зміст яких складається в продажі цінного папера на фондовій біржі й одночасній покупці такого ж папера. Зв'язано це з відведенням від оподатковування доходів, вкладених у державні і місцеві папери. Наприклад, перетворення корпоративних цінних паперів у муніципальні облігації дозволяє зменшити ставку оподатковування з 70 % до 0.

2. Специфіка суб'єкта обкладання. При сімейному обкладанні можливий розподіл оподатковуваного доходу між чоловіками з метою мінімізації податку.

3. Сполучення прогресивного і пропорційного обкладання. Це дозволяє вивести з-під реальної ставки, наближеної до максимального рівня, доход, у відношенні якого застосовується середня або знижена ставка, що вигідніше, ніж застосування єдиної ставки по всій сумі в цілому.

4. Диференціація доходів від різного майна. В основі цього методу лежать різні умови обкладання коштів, розташовуваних у різних видах цінних паперів або депозитів.

5. Спосіб обкладання, при якому вибирається найбільш вигідний. Так, в італійському законодавстві податки на сільськогосподарські угіддя розраховуються на основі кадастру, що переглядається раз у 5-10 років. Інфляційні процеси за цей період значно зменшують реальні перерахування платників.

6. Високі ставки обкладання провокують втеча в оффшорные зони, недоспоживання населення, переселення населення в пригороди по податкових розуміннях. Незвичайна система «переваги грошей», при якій багато платників тримають свої кошти в грошах, щоб уникнути сплати податків на нерухомість.

Ухилення від сплати податку.

Правомірний обхід податку доповнюється відхиленням від сплати податку, що являє собою досить різноманітну групу податкових правопорушень. Зміст цих правопорушень полягає в неналежному виконанні зобов'язань платника перед бюд­жетом.

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене, наприклад, шляхом[2] :

- неподання документів, пов'язаних із їх обчисленням і сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо);

- приховування об'єктів оподаткування;

- заниження цих об'єктів;

- заниження сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів;

- приховування факту втрати підстав для одержання пільг з оподаткування.

Неподання документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою обов'язкових платежів, полягає в умисному неподанні до органів державної податкової служби в установлений строк декларацій про прибуток суб'єктів підприємницької діяльності чи фізичних осіб, про сплату інших обов'язкових платежів тощо. Неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Під приховуванням об'єктів оподаткування треба розуміти невідображення у звітних документах, які подаються до податкових органів, будь-яких об'єктів оподаткування - доходу (прибутку), доданої вартості робіт, продукції, послуг тощо.

Заниженням об'єктів оподаткування є: зменшення його бази шляхом невідображення у поданих до податкових органів звітних документах повного обсягу об'єктів оподаткування, умисно неправильне обчислення бази оподаткування, заниження податкової ставки тощо, внаслідок чого податки, збори, інші обов'язкові платежі сплачуються платником податку не в повному обсязі. Зокрема, заниження оподатковуваного прибутку може полягати в частковому чи повному невключенні до нього коштів, одержаних від виконання робіт, надання послуг тощо.

Під заниженням сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів слід розуміти умисно неправильне обчислення тих їх сум, що підлягають сплаті до бюджетів чи державних цільових фондів при правильному відображенні об'єктів оподаткування (без заниження останніх чи їх приховування).

Залежно від характеру поведінки і діяльності суб'єктів по­даткових правовідносин можна також виділити ще один вид порушення податкового законодавства – це стягнення надлишкових сум податків — умисні дії ро­бітників податкових органів по необгрунтованому стягненню сум податкових платежів із платників (активна діяльність характерна для податкового органу, здійснюючого свої повноваження з порушенням зако­нодавства).

Важливе місце у галузі оподаткування займає примус, який являє собою систему за­ходів, що застосовуються уповноваженими органами по відно­шенню до осіб при порушенні ними обов'язків по сплаті по­датку і притягненню до відповідальності при вчинені податко­вого правопорушення.

Заходи податкового примусу характеризуються певними ознаками:

1) регулюються нормами фінансового права, а також адміні­стративно-процесуальними (інколи і нормами кримінального права);

2) застосовуються по відношенню юридичних і фізичних осіб;

3) використовуються для забезпечення надходжень подат­кових платежів;

4) припускають застосування фінансових санкцій, заходів адміністративного і кримінального покарання;

5) припускають позасудове застосування заходів податко­вого примусу;

6) податковий примус поєднує стягнення податкових пла­тежів (тобто в тих розмірах, що зумовлені певними податкови­ми обов'язками платників) і стягнення податків (з урахуванням санкцій за прострочення, відхилення тощо, тобто відхилення від виконання податкових обов'язків).

Реалізація примусу в сфері оподаткування здійснюється попереджувальними, припиняючими і відновлюючими захода­ми. Попередження здійснюється державними органами, конт­ролюючими правильність обчислення і внесення податків. При­пинення пов'язане уже з впливом на платників, що здійснюється юридичне владними (припинення операцій, ліквідація підприє­мства, вилучення документів). Відновлювані заходи пов'язані з відшкодуванням збитків, причинених податковим правопору­шенням. При цьому особливості застосування штрафів, пені включають і ті суми, які були б одержані бюджетом при своє­часному надходженні та використанні податків і платежів.

2. Підстави застосування відповідальності за порушення податкового законодавства

Проблеми відповідальності за податкові правопорушення є однієї з найбільш дискусійних сфер податкового права. Якоюсь мірою це пояснюється, мабуть, певною комплексністю виникаючих при цьому питань. Адже санкції за податкові провини і злочини додатково до фінансового регулюються й адміністративним, і трудовим, і карним правом.

Підставою податкової відповідальності є правопорушення, що відрізняється відповідними ознаками. Докладно ми не будемо зупинятися на їхній характеристиці, оскільки вони традиційні для будь-якого правопорушення:

а) протиправність виражається в порушенні певних податкових норм;

б) караність, особливістю якої в податкових санкціях є відрив (у деяких випадках) стягнення (покарання) від провини платника (на цьому ми зупинялися вище);

в) винність (у формі дії або бездіяльності);

г) причинний зв'язок між протиправною дією і наступили в результаті його негативними наслідками.

Податкове правопорушення — протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність) особи, зв'язана з невиконанням або неналежним виконанням обов'язків по сплаті податку, за яке встановлена юридична відповідальність. Відповідальність у цій галузі не обмежується невиконанням тільки фінансових зобов'язань, адже несвоєчасна здача звіту платником теж тягне за собою штраф, а це можна з дуже великою натяжкою віднести до фінансових зобов'язань.

Об'єктом правопорушення є суспільні відносини, що складаються з приводу забезпечення надходження податків і обов'язкових платежів у бюджет і відповідні фонди між суб'єктами податкових правовідносин.

Суб'єктом правопорушення виступає особа, що відповідно до закону зобов'язано сплачувати податки у відповідному розмірі й у встановлений час. Переважно суб'єктом податкового правопорушення виступає платник податку, але тільки у тому випадку, коли на ньому лежить обов'язок обчислювати і сплачувати податок. Коли ж ці обов'язки лежать на підприємстві, що виплачує доход (при перерахуванні прибуткового податку з громадян), суб'єктом відповідальності (за неправильне числення, утримання податку, несвоєчасне перерахування його в бюджет) є підприємство-джерело виплат. Саме тому вчасно не утримані або не перераховані в бюджет суми податків, що підлягають утриманню в джерела виплати при прибутковому обкладанні громадян, стягуються податковими органами з підприємств, що виплачують доходи фізичним особам, у безперечному порядку з накладенням штрафу.

Класифікація податкових правопорушень може здійснюватися за різними критеріями:

а) у залежності від об'єкта:

— приховання доходу;

— заниження доходу;

— відсутність обліку об'єкта оподатковування або ведення його обліку з порушенням установленого порядку:

— несвоєчасна сплата податку;

— ненадання документів і іншої інформації і т.д.;

б) у залежності від спрямованості діянь.

— правопорушення проти системи податків;

— правопорушення проти прав і воль платників податків;

— правопорушення проти порядку ведення бухгалтерського обліку і звітності;

— правопорушення проти контрольних функцій податкових органів і т.д.;

в) у залежності від характеру санкцій і галузей, їх регулюючих:

— фінансова;

— адміністративна;

— карна;

— дисциплінарна;

г) у залежності від ступеня суспільної небезпеки:

— податкові злочини;

— податкові правопорушення.

У залежності від характеру дій податкові злочини і правопорушення можна згрупувати в три групи:

А. Правопорушення, що припускають карну і фінансову відповідальність:

— відхилення від постановки на облік у податкових органах;

— відхилення від подачі податкової декларації;

— відхилення від ведення обліку;

— дії, спрямовані на зменшення податків (зборів);

— дії, спрямовані на неправомірний залік або повернення податку або збору;

— відхилення від оподатковування.

В. Податкові злочини:

— розголошення податкової таємниці;

— утрата документів, що містять податкову таємницю.

С. Правопорушення, що припускають адміністративну і фінансову відповідальність:

— порушення платником податків порядку постановки на облік у податкових органах;

— порушення порядку представлення в податкові органи відомостей, необхідних для ведення обліку платників податків;

— порушення порядку представлення інформації про відкриття рахунка в банку;

— порушення порядку представлення податкової декларації;

— порушення порядку ведення обліку;

— порушення порядку збереження документів, зв'язаних з оподатковуванням;

— відмовлення від видачі документів і інших відомостей;

— порушення банком порядку відкриття рахунка платникові податків;

— недотримання порядку користування майном, на яке накладений арешт;

— образа посадової особи податкового органа;

— відмовлення свідка від дачі пояснень;

— незаконний вплив на податковий орган і інші.

Критерії класифікації податкових правопорушень:

В основі подібної класифікації лежать дві групи критеріїв, які і дозволяють віднести конкретне правопорушення до певного виду:

1. Кількісні:

- термін відхилення, непредставлення (наприклад: відхилення від постановки на облік протягом більш 180 днів припускає відповідальність відповідно до карного законодавства. Якщо подібний термін перевищує 60 днів, але не досягає 180, платникові податків грозять фінансові санкції);

- розмір несплачених, прихованих сум податків, зборів (так, податковим злочином буде розглядатися відхилення від постановки на облік у податкових органах, якщо сума податків або зборів перевищить певну встановлену законодавством України суму).

2. Якісні — обставини, що характеризують суспільну небезпеку правопорушення. Одним з основних критеріїв у цій галузі законодавець звичайно виділяє форму провини. Так, навмисне непредставлення, відхилення від подачі податкової декларації карається відповідно до карного законодавства. Ненавмисне (через недбайливість і т.д.) припускає більш м'які санкції.

Наприклад, відповідно до кодексу внутрішніх державних доходів США, запізнення з подачею податкової декларації може кваліфікуватися як карний злочин. У випадку доказу в суді, що податкова декларація була не представлена навмисне, можливе позбавлення волі на термін: до 1 року. Якщо ж буде доведено, що платник навмисне намагався ухилитися шляхом представлення помилкової декларації, то злочин відноситься до категорії фелоній, і обвинувачуваний може бути присуджений до позбавлення волі на термін у 5 років[3] .

3. Види відповідальності за порушення податкового законодавства.

Попередження податкових правопорушень не завжди досягає своєї мети, тому особливу важливість здобуває регулювання покарання за здійснення податкових провин і злочинів. Застосування санкцій можна класифікувати по декількох підставах:

А. По характеру впливу:

1. Безпосереднє покарання — санкції, що впливають безпосередньо на платника, його майновий стан (позбавлення волі, штраф, конфіскація об'єктів обкладання і т.д.):

2. Опосередковане покарання — санкції, що безпосередньо не заподіюють майнових утрат платнику, але зменшують його надходження в перспективі або обмежуючі його діяльність (арешт рахунка, призупинення діяльності підприємства і т.д.).

Б. По галузевому характеру:

1. Кримінальна відповідальність

Карні санкції застосовуються за податкові злочини. Передбачається законодавче закріплення восьми складів податкових злочинів при прийнятті Податкового кодексу. В даний час подібні діяння регулюються ст. 148² Кримінального кодексу України (ухиляння від сплати податків); ст. ст. 162² і 163³ (кримінальна відповідальність за приховання доходів (прибутку) або інших об'єктів оподатковування у великих і особливо великих розмірах або особою, що раніше вже вчинила цей злочин). Уперше кримінальна відповідальність за податкові правопорушення, що зазіхають на встановлений порядок стягування податків, була встановлена в 1986 році статтею 168' КК СРСР «Відхилення від подачі декларації про доходи».

Кримінальна відповідальність за даними складам характеризується деякими особливостями :

— суб'єктами є фізичні особи (платники податків чи посадових осіб);

— регулюється кримінально-правовими нормами;

— здійснюється тільки в судовому порядку;

— характеризується певними процесуальними особливостями.

Якщо поняття об'єкта і суб'єкта злочину не викликає особливих проблем, то елементи характеристики суб'єктивної сторони податкового злочину більш складні при конкретизації. Законодавче регулювання форми провини не дозволяє визначити, з якою формою провини відбувається приховання об'єкта оподатковування. Деякі ґрунтуються на граматичному тлумаченні, тобто виходять з того, що приховання припускає усвідомлення суб'єктом того факту, що він ховає об'єкт або його частину, бажає вчинити і здійснює це діяння в активній формі.

Прихильники правозастосовних органів виходять з того, що приховання може бути здійснено і по необережності, тому що законодавець не використовував терміна «навмисне приховання». Критерієм «приховання» може розглядатися відображення доходу в звітних документах. Приховання доходів припускає невнесення в документи відповідних відомостей. Неправильне ж їхнє заповнення характеризується як заниження доходу.

Видимо, необхідно більш докладно розглянути проблему правопорушень в області облікового процесу. Адже про процес складання звітності в даному випадку і мова йде. Це приводить часом до абсурдних ситуацій, коли платники, що практично не ведуть облік, піддаються меншим штрафним санкціям, чим дисципліновані, але такі що допустили помилку в звітності.

Характеризуючи механізм податкових санкцій, виділяють два можливих підходи[4] :

а) американський - відбиває жорсткість санкцій, підвищення податкового тиску. Нерідко використовуються і податкові санкції для покарання за неподаткові злочини. Адже в багатьох випадках діяльність, зв'язана з одержанням злочинних доходів (торгівля наркотиками, зброєю і т.д.), припускає і приховання цих доходів від оподатковування.

Класичним є приклад процесу в 30-х роках над главою чикагських гангстерів Аль Капоне, що за нарушение податкового законодавства був присуджений до позбавлення волі на термін у 11 років і сплаті штрафу в 70 тис. доларів.

Можливо також моделювання штрафних санкцій, спрямованих на досягнення істотних матеріальних чи наслідків утрат для платника. Кодекс про внутрішні доходи в США за недоплату податків припускає комбінований штраф: 5 % від несплаченої суми плюс 50 % від суми, що платник податків одержав би у випадку приміщення цих грошей у банк, виходячи зі стандартних банківських ставок.

б) європейський підхід характеризує більш м'яке обходження з платником податків. Поруч європейських податкових законодавств здійснюється вивід податкових санкцій зі сфери карного права.

Турецьке законодавство припускає оподаткування і додатковий компенсаційний збір постачальника товарів, реалізованих по навмисно занижених цінах. При цьому антидемпінгове мито відшкодовує збиток, а додатковий компенсаційний збір носить характер штрафних санкцій.

2. Адміністративна відповідальність

Адміністративні санкції становлять міри адміністративного впливу за допомогою адмі­ністративно-правових норм, що містять осуд винного та його вчинку і що припускають негативні наслідки для правопоруш­ника. Особливостями адміністративних санкцій є: відсутність важких правових наслідків; застосування по відношенню до менш тяжких податкових правопорушень (проступків); не тяг­нуть судимості.

Підставою адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства є наявність адміністративного правопорушення — вина (умисна чи необережна) дія чи без­діяльність, що зазіхає на суспільні відносини, які охороняють­ся законом, за що законодавством передбачена адміністратив­на відповідальність. До адміністративної відповідальності мо­жуть бути притягнуті громадяни та посадові особи, винні в порушенні податкового законодавства. Адміністративній відпо­відальності підлягають особи, що досягли на час вчинення пра­вопорушення шістнадцятирічного віку, осудні.

Із всіх видів адміністративних стягнень податковим орга­нам надано право використовувати адміністративний штраф. Розмір його визначається в межах, встановлених за вчинення відповідних правопорушень, в сумах, кратних певному показ­нику (неоподатковуваному мінімуму заробітної плати).

Розмір штрафу залежить від періодичності здійснення правопорушень: так, при здійсненні протягом року після накладення адміністративного штрафу однорідного правопорушення розмір штрафу, що накладається повторно, зростає.

При накладенні подібного стягнення законодавець диференціює поняття «момент здійснення» у залежності від типу правопорушень. Для звичайних правопорушень при численні терміну накладення стягнення таким є момент здійснення правопорушення. При здійсненні триваючого правопорушення, відповідно, момент його виявлення. Триваючими правопорушеннями визнаються такі, котрі характеризуються безупинним здійсненням єдиного складу певного діяння. Термін, протягом якого може бути накладене стягнення, — той самий в обох випадках — два місяці.

3. Фінансові санкції — покарання упов­новаженим органом платника податків за вчинення податко­вого правопорушення в порядку, встановленому фінансово-пра­вовими нормами, з метою реалізації суспільних інтересів по забезпеченню грошових надходжень в бюджет. Дуже часто між фінансовими і адміністративними санкціями ставлять знак рівності. Проте така позиція вимагає докладної аргументації. Намвидається, шо фінансові санкції відрізняються від адміні­стративних, які застосовуються за податкові правопорушенняза такими підставами. По-перше, вони розрізняються за суб'єк­тами (якщо при адміністративних — це тільки фізичні особи, то при фінансових — і юридичні, і фізичні). По-друге, адміні­стративні санкції реалізуються в грошовій формі, саме цей термін і підходить їм ближче, тоді як фінансові санкції значно ширші грошових. По-третє, фінансові санкції за податкові правопору­шення засновані на податковому примусі, і характеризуються специфічними рисами.

Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства виступає в формі:

— стягнення всієї суми укритого або заниженого платежу в бюджет в формі податку;

— штрафу (що накладається податковими органами);

— пені, що стягується із платника за затримку внесення податку.

Механізм сплати сум, нарахованих податковим органом за порушення податкового законодавства, регулюється конкрет­ними нормативними актами, що характеризують окремі види податків або відповідальність платників. Детальніше цей ме­ханізм конкретизується Декретом Кабінету Міністрів України «Про стягнення не внесених в строк податків і неподаткових платежів» від 21 січня 1993 року. В ньому підкреслюється, що відстрочені і розстрочені суми стягуються із нарахуванням пені в повному чи зменшеному обсязі чи без нарахування пені у відповідності з рішенням органу, що надав відстрочку або роз­строчку платежу.

На відстрочені або розстрочені суми повинна нараховуватись пеня, якщо інше не передбачено в рішенні про відстрочку.

Згідно з Законом України «Про списання і реструктизацію податкової заборгованості платників податків за станом на 31 бе­резня 1997 року» платникам податків, які мають безнадійну до сплати податкову заборгованість надається можливість реструк-туризувати її, тобто їм надається розстрочка сплати рівними частками.

Держава дозволяє боржникам суми податкової заборгова­ності, які виникли в період з 1 липня 1994 року по 31 березня 1997 року включно, без урахування нарахованої пені, штрафів, реструктуризувати шляхом розстрочки їх сплати строком на 120 місяців, з уплатою рівними частками до 15 числа кожного міся­ця. Після прийняття податковим органом рішення про рест­руктуризацію заборгованості за його заявою боржник зобов'я­заний щомісяця вносити належну суму боргу в бюджет. У ви­падках несплати сума податкової заборгованості стягується податковими органами в безспірному порядку. Сплата реструктуризованої заборгованості починається з 1 січня 1998 року.

4. Дисциплінарні санкції становлять форму впливу адмініст­рації підприємств, установ та організацій за вчинення дисцип­лінарних проступків, зв'язаних з податковими правопорушен­нями. Дані правопорушення знаходяться на перетині адмініст­ративної та дисциплінарної відповідальності, в основі яких лежить невиконання чи неналежне виконання обов'язків по сплаті податку платником, як робітником конкретного підприє­мства, установи, організації. При невиконанні ним особистих податкових зобов'язань відповідальність наступає у встановле­ному законом порядку.

4. Особливості застосування фінансових санкцій за порушення податкового законодавства.

Фінансово-правові санкції — це застосування уповноваженими на те державними органами і їхніми посадовими особами до платників податків (юридичним і фізичним особам) за здійснення податкового правопорушення у встановленому адміністративними і фінансово-правовими нормами порядку примусових заходів, що виражаються в грошовій формі і перечисляемых у бюджет, з метою забезпечення суспільних і державних фінансових інтересів, відшкодування недоотриманих бюджетом і позабюджетними фондами грошових надходжень, а також покарання порушників. Таким чином, застосування фінансових санкцій волоче для винних у здійсненні податкових порушень настання обтяжних наслідків майнового і морального характеру.

Відповідно до чинного законодавства, що регулює податкові правовідносини, дотримання порядку сплати податків забезпечується застосуванням фінансової, адміністративної, карної і дисциплінарної відповідальності.

За законодавством України до фінансових санкцій відносяться стягнення не внесених у встановлені строки податків, податкового кредиту та інших платежів до державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших місцевих бюджетів і позабюджетних фондів, якщо для цих платежів законодавством не передбачені спеціальні правила стягнення. Зазначені платежі стягуються незалежно від будь-яких строків давності.

Порядок визначення недоїмки і пені за несвоєчасну сплату податків і неподаткових платежів[5] :

1. Після закінчення встановлених строків сплати відповідних платежів невнесена сума вважається недоїмкою і стягується з нарахуванням пені, якщо законодавством України не встановлено стягнення недоїмки за окремими платежами без нарахування пені. Пеня із сум недоїмки нараховується з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу.

2. За несвоєчасне зарахування платежів з вини установ банків до доходів державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших місцевих бюджетів і позабюджетних фондів, на рахунки установ Української державної страхової комерційної організації, Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України та централізованого Фонду соціального страхування колгоспників України установа банку сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, установлених законодавством за такими видами платежів. Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами платежів вважається день його реєстрації в цих установах.

Стягнення недоїмки з підприємств, установ, організацій та іноземних юридичних осіб відбувається у такому порядку[6] :

1. Суми недоїмки за податками, податковим кредитом та іншими платежами до державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших місцевих бюджетів, до державних цільових фондів і позабюджетних фондів з підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та наслідків фінансово-господарської діяльності стягуються у безспірному порядку за розпорядженням державних податкових органів за весь час ухилення, крім випадків, передбачених цим Декретом та іншим чинним законодавством.

2. Суми недоїмки за платежами з державного обов'язкового і державного соціального страхування, що їх належить одержати з підприємств, установ і організацій, стягуються у безспірному порядку за розпорядженням Української державної страхової комерційної організації, Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування України, центральних комітетів профспілок працівників агропромислового комплексу та працівників рибного господарства.

3. Розпорядження про безспірне стягнення сум недоїмки не видаються, якщо підприємства, установи й організації своєчасно подали до установ банків платіжні доручення на перерахування належних платежів.

4. Підприємства, установи й організації після закінчення строку сплати належних платежів не можуть без згоди відповідного органу стягнення відкликати з установ банків невиконані платіжні доручення на перерахування цих платежів.

5. Стягнення недоїмки за податками, податковим кредитом, державними цільовими фондами, платежами до позабюджетних фондів та іншими платежами до бюджету, внесками на державне обов'язкове страхування та державне соціальне страхування в разі відсутності коштів може бути звернуто на майно підприємств, установ і організацій відповідно до чинного законодавства.

6. Суми податків з доходів іноземних юридичних осіб, які одержують доходи, не пов'язані з діяльністю в Україні, та з доходів іноземних учасників, що утворюються внаслідок розподілу доходу підприємств з іноземними інвестиціями, і не перераховані до бюджету підприємствами, установами й організаціями, що виплачують доходи, стягуються з коштів, що залишаються у розпорядженні цих підприємств, установ і організацій після розрахунків з бюджетом, у безспірному порядку незалежно від того, за який період виплачено доход іноземному одержувачу.

Стягнення з громадян України, а також іноземних громадян та осіб без громадянства недоїмки за податками і державним обов'язковим страхуванням може бути проведено органами стягнення тільки за рішенням суду або за виконавчими написами нотаріусів відповідно до чинного законодавства.

Висновки

Однією з умов успішного рішення економічних і соціальних задач, що стоять перед суспільством і державою є проведення єдиної фінансової і податкової політики. Для виконання цієї умови необхідна збалансованість права, обов'язків і відповідальності, з одного боку, фізичних і юридичних осіб, а з іншої - органів держави, що здійснюють контроль як за використанням фінансових коштів.

Діяльність контролюючих органів також пов'язана з наглядом з боку держави за виконанням платником податків своїх зобов'я­зань перед державою з повного і своєчасного внесення податкових платежів у відповідні бюджети чи фонди. Бюджети позбавляються надходжень за рахунок двох процесів: відхилення від сплати податків і правомірного обходу податку.

Попередження податкових правопорушень не завжди досягає своєї мети, тому особливу важливість здобуває регулювання покарання за здійснення податкових провин і злочинів.

Податкова система будь-якої правової держави не може функціонувати без інституту відповідальності. Однак як показує практика, застосування норм відповідальності за здійснення податкових правопорушень залишається одним з головних спірних питань у відносинах держави з платниками податків.

Список використаної літератури

1. Конституція України.

2. Закон України "Про державну податкову службу України" від 04/12/1990 (Відомості Верховної Ради, 1991, №6, ст. 37).

3. Декрет Кабінету Міністрів "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" від 21/01/1993 (Відомості Верховної Ради, 1993, №13, ст. 114).

4. Кодекс України "Про адміністративні правопорушення"

5. Кодекс України "Про працю"

6. Цивільний кодекс України.

7. Кримінальний кодекс України.

8. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1999 року N 5 "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів".

9. Фінансове право. Підручник п/р Воронової Л. К., К.:1998.

10. Фінансове право. Навчальний посібник п/р Воронової Л. К., К.:1997.

11. Кучерявенко Н. П. Налоговое право., К.:1997.

[1] Фінансове право. Навчальний посібник п/р Воронової Л. К., К.:1997.

[2] Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1999 року N 5 "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів".

[3] А.Н. Козырин. Податкове право закордонних країн: питання теорії і практики. М -, 1993, с. 106

[4] Кучерявенко Н. П. Налоговое право., К.:1997.

[5] Декрет Кабінету Міністрів "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" від 21/01/1993 (Відомості Верховної Ради, 1993, №13, ст. 114).

[6] Декрет Кабінету Міністрів "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" від 21/01/1993 (Відомості Верховної Ради, 1993, №13, ст. 114).