Реферат: Транснаціональні корпорації та їх роль в сучасних міжнародних економічних відносинах

Міністерство освіти і науки України

Волинський державний університет імені Лесі Українки

Факультет міжнародних відносин

Кафедра міжнародних економічних відносин

Транснаціональні корпорації
та їх роль у сучасних міжнародних економічних відносинах

(курсова робота)

Виконала:

студентка 33 групи

Кравченко Жанна Володимирівна

Науковий керівник:

доц., к.е.н.

Сищук Андрі й Артемович

Луцьк – 2001

Зміст

Вступ............................................................................................................... 3

Розділ І

Теоретичні основи ТНК........................................................................... 4

1.1. Суть, поняття, історія розвитку ТНК......................................... 4

1.2. Фактори розміщення і причини виникнення ТНК..................... 7

1.3. Структура і типи ТНК............................................................... 10

Розділ ІІ

Особливості розвитку ТНК в сучасних міжнародних відносинах...... 12

2.1. ВпливНТРна ТНК................................................. 12

2.2. Значення ТНК в міжнародних економічних відносинах......... 14

2.3. Прямі іноземні інвестиції і ТНК................................................ 20

2.4. Фінансові і валютно-кредитні аспекти функціонування ТНК. 22

2.5. Експансіоністична діяльність ТНК.. 24

Розділ ІІІ

Правове регулювання діяльності ТНК.................................................. 28

3.1. Взаємовідносини ТНК і держави..... 28

3.2. Міжнародно-правове регулювання ТНК................................. 31

Висновок..................................................................................................... 34

Література.................................................................................................... 36

Додатки......................................................................................................... 38

Вступ

На рубежі XX – XXI ст. транснаціональним корпораціям (ТНК) приділяється багато уваги. Сьогодні немає жодного значного процесу в світовій економіці, що відбувався б без участі ТНК. Вони приймають як пряму, так і опосередковану участь у світових економічних, а також політичних процесах. Хоча ТНК здійснюють свою діяльність у системі світового господарства, їх вплив поширюються і на політичну сферу, що дозволяє розглядати ТНК поряд із державами і міжнародними організаціями.

Загалом дослідження даної теми у різних дослідників є досить суперечливим і неоднозначним, тому феномен ТНК і досі є дискусійним питанням як у спеціалістів, що займаються дослідженням сучасних міжнародних відносин, так і у керівників держав, а також і у політичних діячів.

Об’єктом дослідження курсової роботи виступають ТНК, оскільки вони відіграють одне з панівних положень у світовій економічній системі. Ще на стадії виникнення ТНК стали об’єктом бурхливих економічних дискусій, а на сучасному етапі розвитку міжнародних економічних відносин вони займають панівне положення загалом завдяки своїй економічній могутності.

Метою даної курсової роботи є вивчення ТНК як суб’єкта світового економічного процесу, що зумовлений рядом як економічних, так і політичних факторів.

Предметом дослідження є специфіка функціонування, особливості діяльності ТНК у міжнародних відносинах, а також тенденції розвитку і їх вплив на світові економічні процеси.

Виходячи з мети курсової роботи сформовані наступні завдання: дослідити передумови виникнення і фактори розміщення, структуру і типи ТНК; проаналізувати вплив науково-технічної революції на їх діяльність; охарактеризувати ТНК у різних аспектах, насамперед у фінансовій, валютно-кредитній, інвестиційній, технологічній сферах, а також провести дослідження щодо впливу ТНК на окремі країни.

Завдання курсової роботи зумовили її структуру. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновку, списку літератури і додатків.

При написанні курсової роботи використовувались такі методи як економіко-математичний, порівняльний, системно-структурний, статистичний.

Курсова робота може бути використана при підготовці до практичних і семінарських занять з таких дисциплін як “Міжнародні економічні відносини”, “Зовнішня політика”, а також в економічних науках.

Розділ І

Теоретичні основи ТНК

1.1. Суть, поняття, історія розвитку ТНК

Незважаючина загальновизначеність величезної ролі і значенняТНКусвіті, відсутня єдністьувизначенні самогопоняттяТНК і критеріїв їхнього виділення. Тут існуютьрізноманітні підходи.

Оскількизмоментусвоговиникненнявонидіялиякекономічні організації, так і більшістьпідходів і визначень, особливонаранніхетапах, буличистоекономічними. Уцихдослідженняхувагавосновномуприділялосяучасті цихкорпораційвекономічнійдіяльності іншихдержав, що, безумовно, є головноюумовоювиділенняТНК. Алездійснитивимірступеняцієї участі виявилосянетакою легкою і простою справою. Наприклад, деякимидослідникамизаосновуприймалисятакі факториякзагальнийобсягпродажівнаринках іншихкраїн, загальнийобсягприбутку, одержуваного в іншихкраїнахабочислозайнятихнапідприємствахзарубежем, тобточистокількісні показники.

Основні ідеї і практикаТНКбуливиявлені втаких її джерелахякдіяльністьГанзейськихміст і Ост - Індійськихкомпаній. Томуцілком доцільно вякості передісторії ТНКзвернутисядодослідженнядіяльності цихоб'єднань. Безперечно, щобагаточогобулозапозиченовних, хоча є природно-пристосованими допринциповоновихумов існування. Такимчином, ТНК можнарозглядатиякгеніальнийвинахід, якгеніальнедосягнення.

Щодо самогопоняттяТНК. Одним ізперших, якщоненайпершим, є визначеннябагатонаціональної фірми, даної в 1960 році Лієнталем. Вононеміститьхарактеристикиструктурних і організаційнихсторінТНК, алевизначає ТНКякфірму, щодіє більшніжводнійкраїні. Проте, ізсамогопочаткувиникненняТНКучені неможутьприйтидозагальної згоди щодо питання прокількістькраїнперебування в ТНК, щодозволилобкваліфікуватифірмуяктранснаціональну. Томудеякі вчені припустили, щодлявизначенняТНКцілкомдостатня діяльністьфірмибільш, ніжводнійкраїні.

ЕкспертиООНприаналізі 650 ТНКкерувалисянаявністютиповихознакТНК і брализавихіднийкритерійрічнийоборотнеменше 300 млн. доларів.

Намоюдумку, цечистомеханічні кількісні підходи, щонеможутьзадовольнитидослідників. Все ще продовжуєтьсяроботазглибинноговиявленнясутності ТНК. Поряд ізчистокількіснимивимірамитранснаціональної діяльності сталивисуватисяй інші критерії визначенняТНК. Серед іншихструктурнихкомпонентів, щодопомагалибвизначитифірмуяктранснаціональну, сталипозначатисятакі, якпроблемавласності, її розподілу, проблемауправління, числозайнятих, заробітнаплата, складвищогоуправлінськогоапарата і т.д. Ці виміриздійснювалисяякнаабсолютній, так і відноснійоснові. Абсолютнийвимірозначає вимірфінансових і людськихресурсівузовнішніхопераціях. Відносним є те, щофірмаповинназв'язуватичастинусвоєї діяльності з іноземними операціями. Алетутвиникають питання. Наприклад, якийвідсотокдіяльності зарубежемварторозглядатиякзначний? Такожставилосяпитанняпрорівеньпродажівзарубежем, прицьому зверталась уваганаскладністьрозмежуванняекспорту і продажів, здійснюванихіноземнимифіліямиТНК. Виникала і проблемаприбутків, одержуваних за кордоном, який він повинен бути, щобвважатифірмутранснаціональною? Небулодостатньочіткої угоди і проте, якежповиннебутиспіввідношення внутрішніх і зовнішніхвкладень, зайнятості і т.п.

Пізнішебувпочатийперехідвідчистоекономічнихпідходівувизначенні ТНКдо іншихкритеріїв. Наприклад, ізпозиції теорії міжнароднихвідносин. Приймалася до уваги орієнтаціяТНКна участь удіяльності, щомає всесвітній-системнийрозмах, і орієнтаціянадіяльністьусьогосвіту, щоважковисловитиякісними абокількіснимипоказниками. Така інтепретаціяТНКзберіглася і дотепер.

Слідзазначити, що, хочатранснаціональнийхарактердіяльності ТНКдавноперейшовекономічні межі і торкається зрішеннямбагатьохсоціальних і політичнихпроблем, усежпереважначастинавизначеньдотеперноситьголовним чином економічнийхарактер.

Узагальнюючичистоекономічні критерії, середфакторів їхньоговиміру можнавиділититакі: число іноземнихдержав, уякихвонидіють; відсотокгрошової маси, виплачуваного зарубежем; відсоток іноземнихкапіталовкладень; числозайнятихзарубежем; відсотокприбутку, одержуваного з іншихкраїн; процентнеспіввідношення продукції і прибутку, одержуваного вкраїнахбазування і зарубежем; загальнийрівеньпродажівзарубежем.

Такимчином, підводячи підсумок вищевикладеному, слід сказати, що, хоча і зроблена велика робота щодо дослідження визначення ТНК, протепроблемасамої дефініції залишається, вонапов'язаназтим, щонасампереднеобхіднорозділитипоняття "багатонаціональна" і "транснаціональна" корпорація. Напрактикуце, звичайно, здійснитидуже і дужеважко. Але існуючийрівеньаналізувладнопотребує цезробити. Мультинаціональні абобагатонаціональні корпорації - цетакі корпорації, щоздійснюють певну діяльністьв іншихкраїнах, алевонанеробитьякісновеликоговпливуна індустріалізаціюй інші процеси, насампередполітичні йекономічні, щопротікаютьуцихкраїнах. Транснаціоанальні корпорації - цетакі підприємства, діяльністьякихноситьнаднаціональний, наддержавнийхарактер і ведуть достворення і управліннязв'язків, щоробитьдужеактивнийвпливнапроцеси, щопротікаютьв іншихкраїнах.

ТНК можнавизначитияк інститутабоорганізацію, щоздійснює виробництвоабопослуги, неменше, ніжушестикраїнах, уякихнеменше 25 % іноземних працівників і неменше 25 % капіталовкладеньзарубежем. Діяльністьданогопідприємства-інституту, йогоуправлінняй інтересиобумовлені невнутрішніми, азовнішнімичинниками, причомупотребимісцевогорозвитку, якправило, або ігноруються, абомалоприймаються до уваги, і самадіяльністьпов'язананасамперед ізглобальноюкапіталістичноюекономікою.

ВідмітноюрисоюТНК є космополітизм їхніх інтересів, глобальністьоперацій, щовідбиває специфікуміжнароднихмонополій. Незалежновідтого, уякійкраїні буласпочаткузаснованакорпорація, вонарозглядає весьсвітяк єдинеціле, якаренусвоєї діяльності і проникає увсі куткиземної кулі впошукахринків, техніки, технології, людей, ідей, капіталів і т.д.

З другої половини 80-х років почався новітній етап глобалізації світового виробництва. Перший етап продовжувався 30 років, до початку першої світової війни. Другий - 25 років після другої світової війни. Між другим і третім етапами наступає пауза в інтенсивному рості міжнародних прямих інвестицій, що припадає на 70-і і першу половину 80-х років. Кожний етап інтенсивного формування і розвитку транснаціональних підприємств супроводжувався прискореним ростом світової економіки.

У середині 19 ст., до того як одержало потужний розвиток міжнародне підприємництво, в усьому світі переважало місцеве виробництво. Приблизно 90% усіх товарів і послуг вироблялись тоді на базі сировини і матеріалів, котрі фірми одержували в радіусі 150 км, і в таких же межах реалізовувалася переважна частина продукції. Сьогодні в індустріальних країнах у середньому половина продукції виробляється іноземними філіями і дочірніми підприємствами ТНК. Приблизно така ж частка сировини і матеріалів імпортується або виробляється іноземними відділеннями.

У основі розвитку транснаціональних корпорацій лежить тенденція до інтернаціоналізації виробництва і капіталу. Характерний вивіз капіталу з промислово розвинутих країн. У період 1903-1913 р., експорт капіталу з Англії складав у середньому 7% від національного доходу. У цілому на частку Англії до 1914 р. припадало більш 50% всього експортованого міжнародного капіталу. Іноземні інвестиції розподілялися в такий спосіб: 40% було вкладено в залізницю, 30% - урядові і муніципальні позики. У період, між першою і другою світовими війнами напрямок інвестицій починає змінюватися: країна Західної Європи і насамперед Англія, втрачають своє панівне положення кредиторів і експортерів капіталу, а американський капітал усе в більшому ступені проникає в Західну Європу. Характерною рисою є те, що 25% від загальної суми складали прямі інвестиції. Масивне спрямування американського капіталу за кордон і створення там дочірніх філій почалося незабаром після другої світової війни. Ця тенденція наочно ілюструється даними, наведеними в таблиці.

Кількість американських іноземних філій , які засновувались.[1]

Відбувалася зміна як додаткових сфер, географії й обсягу інвестицій, так і їхньої сутності. Експортований капітал із сфери торгівлі, послуг, портфельних інвестицій став переміщуватись в галузь виробництва.

1.2. Фактори розміщення і причини виникнення ТНК

Економісти велику увагу звертають на стимули або мотиви, фактори, що спонукають фірми інтернаціоналізувати виробництво. З цього приводу існують різноманітні і дуже суперечливі погляди. Необхідність залучення іноземних інвестицій економісти пояснюють недосконалістю внутрішнього і зовнішнього ринків, конкуренцією з боку фірм і підприємств, що належать державі, бажанням реалізувати технологічні й організаційні переваги, управлінський і підприємницький досвід, використовувати розбіжності у валютних курсах, забезпечити доступ до джерел сировини і т.д.

Англійський економіст П. Баклі і М. Кассон у 1976 р. спробували на основі виділення певних класифікаційних ознак, що враховують інвестиційні стимули підприємств, створити свою теорію інтернаціоналізації виробництва. Ці автори вважають, що ухвалення рішення про іноземні інвестиції залежить від балансу між чотирма групами факторів, що вони визначають як:

- фактори, специфічні для даної галузі промисловості (характер продукції, структура ринку, масштаби виробництва);

- фактори, специфічні для регіону (розмір території, транспортні зв'язки, культурні особливості і традиції);

- фактори, специфічні для нації або держави (тобто політичні фактори, податкове і фінансове законодавство й ін.);

- фактори, специфічні для фірми (управлінський і виробничий досвід).[2]

Теоретичний аналіз показує, що інвестори успішно за межами ТНК володіють одним або кількома конкурентними перевагами в порівнянні з фірмами країн , що приймають. У той же час ТНК намагаються розмістити свої капітали в країні, що має порівняльні переваги у визначеній галузі виробництва, або має широкий ринок.

Група вчених на чолі з Дж. Діболдом виділяє сім факторів, що на їхню думку, у найбільшій мірі сприяли в 1950-70 р. (період інтенсивного росту ТНК) перетворенню окремих національних компаній у ТНК.

- одержання доступу до джерел дешевої робочої сили й енергії і відхилення від дотримання технічних стандартів по охороні навколишнього середовища і запобігання зменшення її забруднення;

- використання з вигодою для себе змін, що відбуваються у світових торгових відносинах;

- наближення до іноземних ринків, ємкість яких зростає;

- запобігання захопленню конкурентами іноземних ринків і джерела сировини;

- обхід національного антитрестівського законодавства країни походження ТНК;

- зменшення і нейтралізація циклічних коливань економіки на внутрішньому ринку на базі батьківської корпорації;

- реалізація переваг, пов'язаних із створенням цілком інтегрованої системи для проведення великомасштабних економічних операцій.[3]

Варто підкреслити, що зазначені фактори відбивають спонукальні мотиви великомасштабного підприємництва взагалі.

На Західну Європу припадає основна маса інвестицій, вкладених в обробну і наукомістку промисловості, тоді як у країнах Латинської Америки, Азії й Африки іноземний капітал зосереджений головним чином у видобувних галузях. Важливо враховувати і структурний чинник. Справа в тому, що паралельно з розширенням експансії корпорацій відбувався процес їх структурного “дозрівання”. Якщо на початковій стадії вивозу капіталу він вкладався головним чином у видобувні галузі промисловості, у пошуки джерел сировини, особливо нафти, то в міру процесу “дозрівання” структура капіталовкладень змінювалася - велика частина інвестицій направлялася в обробну і наукомістку галузі.

Тому причини виникнення транснаціональних корпорацій дуже різноманітні, але усі вони в тій чи іншій мірі пов'язані з недосконалістю ринку, існуванням обмежень на шляху розвитку міжнародної торгівлі, монопольною владою виробників, валютним контролем, транспортними витратами, розбіжностями в податковому законодавстві.

Переваги очевидні для усіх, тому їх можна розглядати як причини, у результаті яких транснаціональні корпорації так активно розвиваються:

- можливості підвищення ефективності і посилення конкурентноздатності, що є загальними для всіх значних промислових фірм, що інтегрують у свою структуру постачальницькі, виробничі, науково-дослідні, розподільчі і збутові підприємства.

- недосконалість ринкового механізму в реалізації власності на технології, виробничий досвід і інші так називані «невловимі активи», у першу чергу управлінський і маркетинговий досвід, що змушують фірму ринутися зберігати контроль над використанням своїх невловимих активів. У рамках транснаціональних корпорацій такі активи стають мобільними, спроможними до переносу в інші країни і зовнішні ефекти використання цих активів не виходять за межі транснаціональних корпорацій.

- додаткові можливості підвищення ефективності і посилення своєї конкурентноздатності шляхом доступу до ресурсів іноземних держав (використання більш дешевої або більш кваліфікованої робочої сили, сировинних ресурсів, науково-дослідного потенціалу, виробничих можливостей і фінансових ресурсів країни , що приймає ,);

- близькість до споживачів продукції іноземної філії фірми і можливість одержання інформації про перспективи ринків і конкурентного потенціалу фірм країни , що приймає. Філії транснаціональних корпорацій одержують важливі переваги перед фірмами країни , що приймає , у результаті використання науково-технічного й управлінського потенціалу материнської фірми і її філій.

- можливість використовувати у своїх інтересах особливості державної, зокрема, податкової політики в різноманітних країнах, різницю в курсах валют і т.д.;

- спроможність продовжувати життєвий цикл своїх технологій і продукції, скидаючи їх у міру застарілості до іноземних філій і зосереджуючи зусилля і ресурси підрозділів у материнській країні на розробці нових технологій і виробів;

- за допомогою прямих інвестицій фірма одержує можливість перебороти різного роду бар'єри на шляху впровадження на ринок тієї або іншої країни шляхом експорту. Стимул для прямих іноземних інвестицій часто створюють національні тарифні бар'єри. Так, у 60-х роках, значний потік інвестицій із США в Європу був породжений тарифами, установленими Європейським економічним співтовариством. Замість експорту готової продукції, транснаціональні корпорації створили виробництво в країнах ЄЕС, таким чином, обыйшовши їхні тарифи.

1.3. Структура і типи ТНК

За організаційною структурою транснаціональні корпорації, як правило, являють собою багатогалузеві концерни. Головна материнська компанія виступає оперативним штабом корпорації. На базі широкомасштабної спеціалізації і кооперування вона здійснює техніко-економічну політику і контроль над діяльністю іноземних компаній і філій.

Останнім часом у структурі транснаціональних корпорацій відбуваються істотні зміни, головні з яких пов'язані із здійсненням так званої комплексної стратегії.

Стратегія транснаціональних корпорацій заснована на глобальному підході, що передбачає оптимізацію результату не для кожної окремої ланки, а для об'єднання в цілому.

Регіональні системи управління розділяються на три основні види:

- головне регіональне управління , відповідальне за усі види діяльності ТНК у відповідному регіоні. Вони наділені всіма правами по координації і контролю діяльності усіх філій у відповідному регіоні (наприклад, головне регіональне управління американського концерна «General motors» по координації діяльності філій в Азії й Океанії розташоване в Сінгапурі);

- регіональне виробниче управління , що координує діяльність підприємств по лінії направлення продукту, тобто по відповідному виробничому ланцюжку. Таке управління відповідає за забезпечення ефективної діяльності відповідних підприємств, безперебійне функціонування всього технологічного ланцюжка, підпорядковане безпосередньо головному регіональному керуванню ТНК. Вони націлені на розвиток ефективних видів виробництва, нових моделей і товарів (наприклад, корпорація «Hewlett-Packard» на початку 90-х рр. із цієї причини перемістила свої виробничі управління лідируючих продуктів із США в Європу);

- функціональне регіональне управління забезпечуює специфічні види діяльності ТНК: збут, постачання, обслуговування споживачів після продажу їм товару, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи і т.д. Це управління відповідальне за результати діяльності усіх відповідних структур у регіональному або глобальному плані.

Виділяють такі типи транснаціональних корпорацій:

- горизонтально інтегровані корпорації з підприємствами, що випускають велику частину продукції. Наприклад, виробництво автомобілів у США або мережа підприємств «Fast Food».

- вертикально інтегровані корпорації, що об'єднують при однім власнику і під єдиним контролем найважливіші сфери у виробництві кінцевого продукту. Зокрема, у нафтовій промисловості видобуток сирої нафти часто здійснюється в одній країні, рафінування - в інший, а продаж кінцевих нафтопродуктів - у третіх країнах.

- диверсифіковані транснаціональні корпорації, що містять у собі національні підприємства з вертикальною і горизонтальною інтеграцією. Типовим прикладом корпорації такого типу є шведська корпорації Nestle, що має 95% свого виробництва за рубежем і зайнята ресторанним бізнесом, виробництвом продуктів харчування, реалізацією косметики, вин і т.д. Число таких компаній в останні роки швидко росте.

Проводитиуспішнустратегіюглобальнихоперацій, бутилідеромубагатьохгалузяхвиробництва, сферіпослуг, носіємпередовихтехнологійбагатовчомудозволяє йорганізаційнаструктураТНК. ДляТНКхарактернатрьохрівнева організація:

• головнакомпанія;

• підконтрольні філії;

• конкретні підприємства.

Головнакомпанія, якправилоскладаєтьсязхолдингової йоперативної компанії. Холдиноговакомпанія - компаніявласницяконтрольногопакетаакційдочірніхтовариств THK. Оперативнакомпанія - компанія, щоздійснює загальностратегічне керівництво, фінансове, бухгалтерськепланування, наукові дослідження, розробки, веденнястатистичногоурахування, зв'язкузгромадськістю.

Підконтрольні підрозділитісноприв'язані доголовної компанії увиробничому і технологічному спектах - це:

1. філії і відділення, щонемаютьюридичної і фінансової самостійності;

2. дочірні акціонерні товариства, що є юридичнимиособами, щозберігають певну незалежністьуфінансово-господарській і дослідницькійдіяльності.

Третійрівень - цеконкретні підприємства - первинні ланкиорганізаційної структуриТНК, щозаймаютьсявиробничою, збутовою, обслуговуючою, фінансово-кредитною, науково-дослідноюдіяльністю.

Розділ ІІ

Особливості розвитку ТНК в сучасних міжнародних відносинах

2.1. Вплив НТР на ТНК

Відмічаючиновітні тенденції врозвиткуТНК, можнавиділитивпливнауково-технічногопрогресу, інноваційнудіяльність, прискорений розвитокпродуктивнихсил, здійснюванийними. В останні рокивідпаланеобхідністьу надвеликих підприємствахнатериторіяхокремихдержав, розрахованихнавсесвітнійринок. З'являєтьсяможливістьстворювати підприємства, щовипускаютьтусамупродукцію за однією і тією жтехнологією вряді країн. Уніфікувати виробництво вміжнародномумасштабі йорганізуватиспільневиробництвозпідприємствами, щознаходятьсяврізнихточкахземної кулі і які мають різноманітне національне походження.

Результатом НТРсталасучаснатехніка, щодозволяє об'єднуватипідприємства, щоспеціалізуютьсяна виробництві різноманітнихвидівпродукції, алепов'язанихвиробничими зв’язками врамкаходнієї корпорації. Раніше такі підприємстваналежалирізнимфірмамабобулипростосамостійнимикомерційнимиодиницями. Тепер, вони, підпорядковуючисьодній ТНК є складовимичастинамизагальногоміжнародноговиробничогокомплексу.

ВажливимидосягненняминовогоетапуНТРостанньої третини XX століття є такожрозвитокелектроніки, інформатики, біотехнології, виробництвановихкомпозитнихматеріалів. Уцихумовахзмінюютьсямісцями "матеріальний" і "інтелектуальний" факторивиробництва. Так, наскладання електроннихсхемсьогодні 2 % витратйденапервинні матеріали, а 98 % накваліфікованупрацю. Нарешті, розвитоксупутниковогозв'язку, новітніхтранспортнихзасобів і комунікаційформує своєрідниймеханізм спрямування інформації, щодозволяє підтримуватипостійнийзв'язок із будь-якої точки світу і сприяє розвиткуміжнароднихмережпідприємств, пов'язанихміжсобою єдинимвиробничимпроцесом. Знаходячисьурізнихкраїнах, вониможутьуправлятисязодногоцентру і по єдиномуплану. Миттєвоотримана інформаціяпровиробництво, збут, рентабельность і т.д. навсіхділянкахзадопомогоюЕОМ, щопереміниливжеп'ятьпоколінь, і сучаснихзасобівоптичного і космічногозв'язкусприяє прийняттювчасного рішенняпрокоригуваннявглобальномумасштабі.

Такимчином, ТНК можутьрозміщувативиробництвовбудь-якійточці світу - там, де їмвигідно, не обмежуючи себенаціональнимирамками і межами. Уоднихвипадкахвирішальнуроль відіграє близькістьсировини і матеріалів, занадтогроміздких і дорогихдлятранспортування. У інших - використовуєтьсяблизькість ємкогоринкузбуту. По-третє, їхзалучає насампереднаявністькваліфікованої робочої сили. По-четверте, навпаки, використовуєтьсявеличезнийрезервдешевої і малоквалифікованої робочої силивкраїнах, щорозвиваються. Вусіхцихвипадкахвиробництвоорієнтуєтьсянавипускпродукції, щомає дійсноспоживчийпопит, її постачаютьна той чи інший ринокаборегіон, де її виробництвонайбільшвигідне. Виробництвоперестає бутинаціональним.

Принциповоновиммоментомутранснаціоналізації капіталу є розширеннядіяльності ТНКусфері послуг, особливонаукомісткихпослуг, щовідбиває факт збільшення значення послугвекономіці, аголовне - змінасамогохарактерупослуг, щонабуває усебільшевиробничого значення. Міжтоварами і послугамивстановлюєтьсябільштіснийзв'язок, усилучогоекспорттоварівпотребує усебільшрозвинутої мережі, щоскладається восновномузпослуг. Урезультаті біля 55 - 60 % прямих іноземних інвестиційвкладаєтьсявсферупослуг: воптову і роздрібнуторгівлю, банківські послуги, страхування і т.д. Тайсамийхарактербагатьохвидівпослуг - збігвиробництва і споживаннязачасом, відсутністьнеобхідності збереження і т.п. - стимулюютьзацікавленістькомпанії до їхньоговиробництва.

Насвітовомуринкупослугактивноберутьучастьяккомпанії, щобезпосередньоспеціалізуютьсянавиробництві послуг, так і промислові фірми. Всі вонипропонуютьусебільшширокийспектрпослуг (пакетипослуг). Урезультаті розбіжності міжцимикомпаніямипоступово зменшуються.

Основноюпричиноютакої диверсифікації послуг, що зумовлена корпораціями, сталоте, щосучасні засобизв'язкуйобчислювальна техніка, об'єднані вглобальні інформаційні мережі, належатьТНК. Цеусвоючергудозволяє бутивкурсі подійнаринкахбагатьохвидівпослуг. Пропонуючизавдяки цьомуцілі пакетипослуг, корпорації успішнопідвищуютьсвоюконкурентноздатність, зменшуютьризик здійснення операцій. Деякі, інколиавтономні видипослугоб'єднуються, наприклад, єдинийкомплексфінансовихпослугскладаєтьсязбанківських, страхових, біржових, посередницькихпослуг.

Важливимчинником, щосприявекономії сировинивостанні роки, є ріствикористаннявторинної сировини. Технологіявикористаннявторинної сировини істотноменшеенергоємна, і зарахунокцьогодосягаєтьсязначнаекономіяпаливайенергії. Наприклад, СШАв 1990-хрокахзарахуноквторинноговикористаннясировинизадовольнялидо 73 % споживаннясвинцю, 60 % міді, 56 % сталі і т.д.

Транснаціональні корпорації контролюють істотнучастинунауково-технічногопотенціалупромисловорозвинутихкраїн, щодозволяє їм відіграватиголовнурольуміжнародномуобміні технологіями і науково-технічними знаннями, активнобратиучасть і науково-технічному прогресі і сприятиструктурним зрушенням усвітовійекономіці.

Найбільші ТНК, хімічні концернипродемонструвалистабільністьсвоїхпозицій і спроможністьлідирувативновихтехнологіяхтакож, яквонилідируваливтрадиційнихвиробництвах. Їхнійуспіхпояснюєтьсятакимичинниками:

• наявністюспеціалізованихдослідницькихлабораторій і інших інженерно-технічнихпідрозділів, деакумулюютьсядосвід і кваліфікація за багатьма науковими і технічними дисциплінами;

• наявністюзначнихматеріальнихресурсів, технологічногопотенціалу, щоперевищує потребипоточноговиробництва, атакожчасудлядослідженняпотенційнихможливостейтехнологічнихпроривів, пристосування їхдосвогодосвіду і сформованогопрофілювиробництва.

ТНК проводятьефективнустратегіютехнологічногорозвитку, щоозначає організаціюй інтеграціюроботифункціональних і спеціалізованихгрупупроцесі реалізації нововведень; постійнийаналіздоцільності існуючої структуриринків, функцій, задач, довгостроковийпогляднатехнологічнийрозвитокурамкахфірми.

Такимчином, ТНК є одним ізголовнихсуб'єктівсвітовогоринкутехнологій.

В 1990-і рокипопулярнимисталиміжфірмові зв'язкинетількивнаціональних, алейуміжнароднихмасштабах. Своєрідністьцихзв'язківутому, щовонибезпосередньонеторкаютьсявідносинивласності вкомпаніях, оскількикомпанії, щоспівробітничають, зберігаютьсвоюавтономію. УзначнихТНКтакі міжфірмові угодипереходятьуформустратегічнихальянсів, щоукладаютьсяміжконкуруючимифірмами, щооб'єднуютьсвої зусилляврішенні окремихзадач.

ТНКграютьсьогодні величезнурольнетількиусвітовійекономіці, алейуміжнародномуполітичномужитті йусебільш інтенсивнішевпливаютьнаполітичні процесиусвіті. Вонироблятьвтручанняуформуваннязовнішньої і внутрішньої політикидержав, безпосередньо вводять її вжиття, маютьусвоємурозпорядженні цілийарсеналзасобів і можливостейреалізації та контролюсвоїх інтересів, є джереломполітичної активності, носіємпредметно-практичної діяльності, спрямованої наздійсненнясвоїхцілейусфері світової політики, обумовленихекономічними інтересами, а також маючи під собою науково-технічне підгрунття.

2.2. Значення ТНК в міжнародних економічних відносинах

Для сучасної світової економіки характерний навальний процес транснаціоналізації. У цьому процесі рушійною силою виступають ТНК. Вони являють собою господарські об'єднання, що складаються з головної (батьківської, материнської) компанії і іноземних філій. Головна компанія контролює діяльність вхідних в об'єднання підприємств шляхом володіння часток у їхньому капіталі. У іноземних філіях ТНК на частку батьківської компанії припадає більш 10% акцій або їхнього еквівалента.[4]

Для головних промислово розвинутих країн саме іноземна діяльність їх ТНК визначає характер зовнішньоекономічних зв'язків. Так, до 40% вартості майна 100 найбільших ТНК (включаючи фінансові) перебуває за межами їхньої країни базування. Якщо зіставити об’єм іноземного (міжнародного) виробництва ТНК з обсягом їхнього експорту, відмежованого від торгівлі в середині фірми, то наприкінці 80-х рр. це співвідношення для США, Японії і ФРН складало відповідно: 4,1:1; 2,6:1; 1,5:3.

У 90-і рр. у середньому 45% загального обсягу продажу ТНК припадає на експорт. ТНК охоплюють 90% світової торгівлі пшеницею, кукурудзою, лісоматеріалами, тютюном, джгутом і залізною рудою, 85% - міддю і бокситами, 80% - чаєм і оловом, 75% - натуральним каучуком і сирою нафтою.

Роль постачання і послуг вітчизняних компаній своїм іноземним філіям також велика в експорті цих країн. В другій половині 80-х рр. на подібну торгівлю в середині фірми припадало від 14 до 20% експорту США, 23-29% - Японії і 24-28% - ФРН.

Протягом двох останніх десятиліть щорічно приблизно половина американського експорту охоплює американські й іноземні ТНК, у Великобританії ця частка досягає 80%, у Сінгапурі - 90%.[5]

На рубежі XX-XXI ст. спостерігається надзвичайний ріст зовнішньоекономічної діяльності, у якій ТНК є продавцями, інвесторами, дослідниками сучасних технологій, стимулюють міжнародну трудову міграцію. ТНК відіграють головну роль в інтернаціоналізації виробництва, у процесі розширення і поглиблення виробничих зв'язків між підприємствами різних країн. Основною формою експансії ТНК є вивіз капіталу. Міжнародна міграція довгострокового капіталу прискорила процес взаємопроникнення і переплетення фінансового капіталу, підсилила могутність ТНК. Усе зростаюча роль іноземних інвестицій як найважливішого і необхідного засобу забезпечення процесу відтворення є наслідками прискорення об'єктивного процесу усуспільнення продуктивних сил у міжнародному масштабі. Завдяки системі міжнародного виробництва, заснованої на вивозі капіталу, ТНК забезпечують собі значні прибутки навіть в умовах загострення кризових явищ у світовій економіці. У першій половині 80-х років темпи росту прямих іноземних інвестицій розвинутих країн , що експортують капітал, продовжували значно перевищувати темпи їхнього економічного росту, а також темпи світової торгівлі.

Основним чинником, що відбиває ефективну діяльність ТНК, є міжнародне виробництво товарів і послуг. Воно являє собою випуск продукції материнськими компаніями ТНК і їхніми іноземними філіями на базі інтернаціоналізації виробництва. До кінця 90-х рр. міжнародне виробництво товарів і послуг досягло 7% світового ВВП.

Майже всі найбільші ТНК по національній приналежності відносяться до «тріади» - трьох економічних центрів: США, країн ЄС і Японії.

Головнурольусвіті відіграютьТНКСША. Пооцінці американськогочасопису "Форбс", у 1995 році 500 найбільшихамериканськихкомпанійзагальноювартістю 8,1 трлн. дол. продалипродукції на 3,6 трлн. дол. і малиприбутоку 179 млрд. дол.

Активнорозвиваютьсязахідноєвропейські, японські, канадські ТНК. 500 найбільших іноземних (неамериканських) компанійзагальноювартістю 21 трлн. дол. продалипродукції на 6,5 трлн. дол. і малиприбутоку 113 млрд. дол. Уцихкомпаніяхзайнято 20,4 млн. працюючих. Ці дані також ілюструютьмасштаби і впливТНКусвітовійекономіці.

У 20 найбільшихТНКсвітувходять 7 американськихТНК, 3 японських, 2 німецьких, 2 англо-голландських, 2 швейцарських, по 1 ізВеликобританії, Нідерландів, Італії і Франції.

В останні роки активно розвивають свою діяльність на світовому ринку транснаціональні корпорації нових індустріальних країн. Галузева структура ТНК достатньо широка. 60% міжнародних компаній зайняті в сфері виробництва (насамперед вони спеціалізуються на електроніці, автомобілебудуванні, хімічній і фармацевтичній промисловості), 37% - у сфері послуг і 3% - у видобувній промисловості і сільському господарстві (див. діаграму 1).

Чітко виділяється тенденція збільшення інвестицій у сферу послуг і технологічному виробництві. Одночасно знижується частка у видобувній промисловості, сільському господарстві і ресурсоємкому виробництві.

За даними американського часопису «Fortune», головну роль серед 500 найбільших ТНК світу грають чотири комплекси: електроніка, нафтопереробка, хімія й автомобілебудування. Дуже характерна регіонально-галузева спрямованість інвестицій ТНК. Як правило, вони роблять капіталовкладення в галузі обробної промисловості нових індустріальних та розвинутих країн. У цьому випадку йде конкурентна боротьба за інвестиції держав-одержувачів капіталу. Для найбідніших країн політика інша - ТНК вважають за доцільне здійснювати там капіталовкладення у видобувну промисловість, але головним чином вони нарощують товарний експорт. У цьому випадку розгортається жорстка конкурентна боротьба між ТНК за просування своїх товарів на місцеві ринки.

Організація внутрішньофірмового міжнародного виробництва дає для ТНК ряд переваг. Вона дає можливість:

- використовувати пільги міжнародної спеціалізації виробництва окремих країн;

- максимально використовувати податкові, інвестиційні й інші пільги, надані країнами для іноземних інвесторів.

- маневрувати навантаженням виробничих потужностей, пристосовуючи свої виробничі програми відповідно до кон'юнктури світового ринку;

- використовувати свої дочірні компанії в якості плацдарму для завоювання ринків;

- продовжувати життєвий цикл продукту, налагоджуючи його виробництво в іноземних філіях у міру його морального застаріння в країні основного базування.

Крім цього, необхідно пам'ятати, що у торгівлі в середині ТНК, коли філії компанії знаходяться в різних країнах, використовуються трансфертні ціни. Трансфертні ціни можуть істотно відрізнятися від ринкових цін на аналогічну продукцію, оскільки встановлюються з таким розрахунком, щоб забезпечити одержання максимального прибутку всієї корпорації. Завищуючи або занижуючи ціни у обороті фірми з урахуванням розбіжностей у законодавствах різних країн про податки, охорону праці і навколишнього середовища, корпорація зменшує свої витрати і збільшує чистий прибуток.

Основа світового панування ТНК - вивіз капіталу і його ефективне розміщення. Сукупні іноземні інвестиції всіх ТНК у даний час грають більш істотну роль, чим торгівля. ТНК контролюють третину продуктивних капіталів приватного сектору усього світу, до 90% прямих інвестицій за рубежем. Прямі інвестиції ТНК за рубежем у середині 90-х рр. перевищили 3 трлн. доларів. При цьому прямі інвестиції зросли в три рази швидше, ніж інвестиції в цілому, хоча вони (прямі інвестиції) усе ще складають приблизно 6% річних капіталовкладень промислово розвинутих країн (див. діаграму 2).[6]

Володіючи величезними капіталами, ТНК активно діють на міжнародних фінансових ринках. Сукупні валютні резерви ТНК у декілька разів більші, ніж резерви усіх центральних банків світу, разом узятих. Переміщення 1-2% маси грошей, що знаходяться в приватному секторі, цілком здатне змінити взаємний паритет національних валют.

Нові технічні можливості сприяли посиленню тенденцій до концентрації управління грошово-валютними операціями корпорацій. Корпорація "British Petroleum" є в цьому плані характерним прикладом: компанія перетворила своє центральне казначейство в Англії в банк із численними відділеннями для управління валютними позиціями по торгівлі нафтою, по податкових відрахуваннях на видобуток нафти в Північному морі, операціям хімічних і інших підприємств, покупці засобів виробництва і різноманітних матеріалів.

ТНК в усе більшому ступені стають визначальним чинником для вирішення долі тієї або іншої країни в міжнародній системі економічних зв'язків. Активна виробнича, інвестиційна, торгова діяльність ТНК дозволяє їм виконати функцію міжнародного регулювання виробництва і розподілу продукції. На думку експертів ООН ТНК сприяють економічній інтеграції у світі.

У доповіді ЮНКТАД (1993 р.) про транснаціональні корпорації експерти ООН роблять висновок, що ТНК вторгаються в сфери, що традиційно вважались областю державних інтересів. Водночас мова йде про прямування до повної інтеграції світової економіки під керівництвом ТНК. У дійсності діяльність ТНК веде до інтеграції, інтернаціоналізації тільки в тих рамках і межах, що визначені одержанням максимального прибутку.

Країна, що приймає, у цілому виграє від притоку інвестицій. Трудящі і постачальники, що обслуговують нові підприємства, поряд із місцевою владою, що одержують податки, виграють більше, ніж утрачають конкуруючі місцеві інвестори.

Переваги, що несуть за собою іноземні фірми, не вичерпуються кількісними показниками. Діяльність ТНК змушує адміністрацію місцевих компаній вносити корективи в технологічний процес, що склався, виділяти більше засобів на підготовку і перекваліфікацію робітників, більше уваги звертати на якість продукції, її дизайн, споживчі властивості.

Проте необхідно відзначити, що поряд із позитивними сторонами функціонування ТНК у системі світового господарства і міжнародних економічних відношень, існує і їхній негативний вплив на економіку тих країн, де вони функціонують. Спеціалісти вказують на: протидію реалізації економічної політики тих держав, де ТНК здійснюють свою діяльність; порушення законодавства країн перебування. Так, маніпулюючи політикою трансфертних цін, дочірні компанії ТНК, що діють у різноманітних країнах, уміло обходять національні законодавства, укриваючи прибутки від оподатковування шляхом перекачування їх з однієї країни в іншу; установлення монопольних цін, диктат умов, що ущемляє інтереси країн , що розвиваються.

В цілому в країн , що приймають, кілька причин обмежувати потік прямих інвестицій у порівнянні з країною базування (статистичні вигоди перекривають політичні небезпеки).

Слід виділити такі основні джерела ефективної діяльності ТНК:

- використання переваг володіння природними ресурсами (або доступу до них), капіталом і знаннями;

- можливість оптимального розташування своїх підприємств у різних країнах з урахуванням розмірів їхнього внутрішнього ринку, темпів економічного росту, ціни і кваліфікації робочої сили, цін і доступності інших економічних ресурсів, розвиненості інфраструктури, а також політико-правових факторів, серед яких найважливішим є політична стабільність;

- можливість акумулювання капіталу в рамках усієї системи ТНК, включаючи позикові засоби в країнах розташування іноземних філій;

- використання у своїх цілях фінансових ресурсів усього світу.

Джерелами їх фінансування виступають не стільки головні американські компанії, скільки фізичні і юридичні особи з третіх країн, що приймають, (див. діаграма 3). Для цього іноземні філії ТНК широко використовують позики комерційних і фінансових інститутів держави , що приймає , і третіх країн, а не тільки країн базування материнської компанії; постійна проінформованість про кон'юнктуру в товарних, валютних і фінансових ринків у різних країнах; раціональна організаційна структура , що знаходиться під пильною увагою керівництва ТНК, постійно удосконалюється; досвід міжнародного менеджменту, включаючи оптимальну організацію виробництва і збуту, підтримка високої репутації фірми.[7]

2.3. Прямі іноземні інвестиції і ТНК

Частка американських ТНК у фонді міжнародних прямих інвестицій знизилася з 50,4% у 1967 р. до 25,9% в 1990 р. У той же час сумарна частка Японії і Німеччини збільшилася за той же період із 4,0% до 21,6%. Накопичення іноземних прямих інвестицій німецьких ТНК у 1990 р. досягли 155 млрд. дол.

Японія вийшла нині на перше місце по інтенсивності щорічного
вивозу капіталу у формі прямих інвестицій, відкинувши на друге і третє місця відповідно Великобританію і США. За період 1988 - 1990 рр. Японія експортувала у формі прямих інвестицій капітал вартістю 126 млрд. дол., не рахуючи реінвестицій іноземних відділень. У ті ж роки іноземні прямі інвестиції Великобританії з урахуванням реінвестицій склали 94 млрд. дол.,
а США (також з урахуванням реінвестицій) - 72 млрд. Різко
зріс річний експорт прямих інвестицій країн, що розвиваються,
за рахунок головним чином нових індустріальних країн. Ще на початку 80-х на країни, що розвиваються, припадав усього 1% щорічного вивозу прямих інвестицій, а до 1990 р. ця частка збільшилася до 5%.

Починаючи із середини 20 ст. основна частина міжнародних прямих інвестицій направлялася в ровинуті країни. Особливо привабливими в цьому відношенні були США і Західна Європа. За останні роки значення регіонів як імпортерів капіталу у формі прямих інвестицій ще більш зросло.

За станом на 31 березня 1991 р. на частку США і ЄС прийшлося 60% кумулятивної суми прямих інвестицій за рубежем японських ТНК, проти 35% десятьма роками раніше. В цілому для всіх ТНК в останні роки є типовим витрата 80% міжнародних прямих інвестицій для купівлі чинних підприємств або для злиття з ними. Відповідно тільки 20% міжнародних прямих інвестицій йде на створення нових підприємств.

Характерною рисою ситуації в області міжнародних інвестицій в останні роки для Західної Європи і США є вирівнювання їхніх позицій як експортерів та імпортерів прямих інвестицій. У 1990 р. накопичення країн Західної Європи як експортерів приблизно на 13% перевищували кумулятивну суму міжнародних прямих інвестицій у цьому регіоні, тоді як у 1967 р. експортні накопичення перевищували імпортні в 1,5 раза. Експортні накопичення прямих інвестицій США в 1990 р. усього на 7% перевищували суму завезеного капіталу, тоді як у 1967 р. перевищення було майже десятикратним, Японія на декілька десятиліть відстає від США за співвідношенням експорту й імпорту прямих інвестицій. Її експортні накопичення в 1990 р. у 20 разів перевищували імпортні.

Щодо розширеннядіяльності ТНКусфері послугспостерігаєтьсязниженнячастки інвестицій у видобувній і обробній промисловості базові галузі. Часткавидобувнихгалузейуіноземних інвестиціях ізпромисловорозвинутихкраїнах зменшиласяз 22,7 % у 1970 році до 18,5 % у 1980 році і до 11, 3 % у 1990 році, часткапромисловості відповідно - із 45,2 % до 43,8 %, і 38,7 % тоді якчасткасферипослугзрослаз 31,4 % до 37,7 % і 50.1 %.

Аналогічнакартина складаєтьсяйуструктурі іноземнихвкладень: упромисловорозвинуті країни - узагальнійсумі іноземних інвестиційчасткавидобувнихгалузейзнизиласяз 16,2% у 1970 році до 9,1 % у 1990 році, промисловості - із 60,2% до 42,5%, тоді якчасткасферипослугзрослаз 23, 7 % до 48,4%; країнах, щорозвиваються - у 1980 - 1990 рокахчасткавидобувнихгалузейзменшиласяз 22,7 % до 21,9 %, промисловості - із 54,6% до 48,6 %, тоді якчасткасферипослугзбільшиласяз 22,7 % до 29,5%. Якочевидновкраїнах, щорозвиваються, структура іноземних інвестиційзміниласяненастількирадикально.

Однією зпричинзменшеннячастки інвестиційувидобувній йобробній галузях є відноснезменшеннязначення сировинивекономіці. Тенденціядозниженнявмірурозвиткунауково-технічногопрогресуматеріало- і енергоємністі готової продукції протистоїтьабсолютномузбільшеннювиробництва і споживаннясировини і палива. Цепризводитьдоскорочення "часткипродукції найважливішихгалузей і дозменшеннявитратисировинийенергії наодиницюнаціональногодоходу і промисловоговиробництва.

Підводячи підсумок, можна сказати, що ТНК в усе зростаючому ступені перетворюються в двигуни економічного росту, оскільки вони створюють найкращі умови для розкриття можливостей підприємництва, розвитки передової технології і росту кваліфікації робочої сили. Задача національних урядів складається в тому, щоб використовувати ці можливості ТНК.

2.4. Фінансові і валютно-кредитні аспекти функціонування ТНК

Найбільший вплив ТНК має на світовий кредитний ринок і ринок акцій. Вони не тільки активно використовують євродолари як позичальники, але і нарощують їхні резерви, будучи самими помітними власниками депозитів у євродоларах. Що стосується світового ринку акцій, то, по суті, більшість головних на фондових біржах компаній, - це ТНК. Продаючи на іноземних фондових ринках свої акції, випускаючи свої єврооблігації на євроринках і прибігаючи до єврокредитів, ТНК за рахунок цих фінансових джерел можуть фінансувати значну частину своїх капіталовкладень.

Транснаціональні корпорації перетворилися в найбільш активних учасників світового фінансового ринку, діючи на всіх його сегментах. Так, будучи головними експортерами й імпортерами товарів і послуг у світі, ТНК стали значними клієнтами на світовому валютному ринку. Хоча комерційні банки і проводять на цих ринках операції у своїх інтересах, основна маса валютних операцій здійснюється ними з доручення своїх клієнтів, насамперед ТНК.

З розвитком світового господарства на світовому валютному ринку з'явилися нові «чинні особи». Валютний ринок розширився за рахунок міжнародної торгівлі, більш активної участі банків у міжбанківському ринку. Для діяльності ТНК і інтеграційних угруповань знадобилися зміни у валютному режимі. Виник євроринок валют - сукупність операцій із валютами, що виступають на вільному світовому валютному ринку поза країною походження. ТНК і інші міжнародні компанії володіють значними сумами у вільно конвертованій валюті, можуть обміняти їх у будь-який час на будь-яку іншу валюту. Вкласти гроші в банк будь-якої країни. Маса цих грошей величезна, ТНК намагаються вкладати їх у найбільше стабільні валюти і при найменших змінах курсів ці гроші перетворюються в «гарячі». ТНК мають накопичення в різних валютах, це веде їхній ризик до мінімуму.

Євродолар, швейцарський франк і німецька марка - це європейські валюти, але на рахунках банків, що знаходяться не США, Швейцарії, Німеччини, не на батьківщині цих валют. Ці гроші швидко переміщаються з однієї країни в іншу ще й у залежності від розміру процентної ставки і співвідношення курсів. Джерела цих грошей - платежі по експортних і імпортних постачаннях міжнародних підприємств - частіше усього філій і субпідрядників ТНК.

У 80-і роки для послаблення валютних ризиків були створені декілька механізмів. Наприклад, «своп» - обмін деякої суми грошового капіталу разом із відсотками в одній валюті на відповідну суму з відсотками в іншій валюті. Своп містить у собі чотири моменти:

1) взаємний обмін фінансовими засобами за узгодженим валютним курсом;

2) обмін процентними виплатами, накопиченими за півроку або рік на основі узгодженої суми капіталу і процентної ставки;

3) обернений обмін початкових сум після закінчення визначеного терміну по початкового валютного курсу;

4) відсутність зв'язку з визначеною статтею активу або пасиву (загальний обсяг зобов'язань підприємств не змінюється).

Не слід також забувати, що хоча курси валют регулюються на урядовому і міжурядовому рівнях, найбільшою мірою від валютних ризиків захищені підприємства ТНК.

Одне з головних напрямків діяльності ТНК - вивіз капіталу. Формами вивозу капіталу є прямі і портфельні інвестиції, а також позики і кредити. Найбільш значимими є прямі інвестиції. Їхній глобальний обсяг зріс за період 1982 - 1994 рр. у чотири рази; за цей же період частка глобальних прямих інвестицій подвоїлася, досягнувши 9% в світовому ВВП. У 1996 р. обсяг прямих іноземних інвестицій у світі оцінювався в 3,2 трлн. доларів. Протягом 1986-1995 рр. за темпами росту він обганяв валові вкладення в основний капітал більш, чим удвічі, що свідчить про інтернаціоналізацію національних систем, що збільшується, виробництва.

У 1996 році глобальний обсяг вивозу прямих іноземних інвестицій досяг рівня 350 млрд. доларів і збільшився в порівнянні з 1995 роком на 10%. У 1996 році надходження прямих іноземних інвестицій досяг рекордних розмірів у 54 країнах, а їхній вивіз - у 20 країнах. У 1995-1996 рр. частка країн, що розвиваються, у глобальному обсязі інвестицій, що надходять, рівнялася 34%.

Транснаціональні корпорації мобілізують капітал, використовуючи різноманітні джерела усередині країни і за межею: комерційні банки, місцеві і міжнародні ринки акцій, державні організації і свої власні корпоративні системи у формі внутрішнього прибутку на цілі реінвестування. З урахуванням усіх цих джерел фінансування інвестиції в іноземні філії - інвестиційний компонент міжнародного виробництва - оцінювалися в 1996 році в 1,4 трлн. доларів. З цієї суми лише 350 млрд. доларів, тобто її чверть, фінансувалася за рахунок прямих іноземних інвестицій. З цього випливає, що питома вага міжнародного виробництва також значно вище: в світовому обсязі валових вкладень в основний капітал на іноземні філії припадала приблизно одна п'ята частина. (Цей показник не дозволяє відбити додаткові інвестиції, контрольовані ТНК через різноманітні неакціонерні канали, наприклад, по лінії спілок корпорацій).

Причиною іноземного інвестування часто стає інтерес до природних ресурсів різноманітних країн із метою забезпечити гарантоване постачання своїх підприємств сировиною. Так, на базі іноземних інвестицій США одержують всі імпортовані країною фосфати, мідь, олово, 75% марганцевої і залізної руди; Японія - 40% бокситів, 50% нікелю, 60% мідної руди. При цьому постачання з іноземних підприємств ТНК здійснюються за трансфертними цінами, рівень котрих нижче світових.

При освоєнні іноземних джерел сировини на основі прямих інвестицій враховуються розбіжності в екологічних нормах і стандартах між країнами.

Капіталовкладення в іноземну економіку - активний спосіб стимулювання попиту на вітчизняну продукцію. Це досягається за рахунок того, що, по-перше, за кордоном створюються нові ринки; по-друге, частина експорту ТНК постійно йде на адресу їхніх іноземних філій, і ця гарантована частка складає понад 1/3 експорту Канади, Німеччини, Франції, Швеції, до 1/2 експорту США.

Нарешті, інвестиції, будучи розміщеними усередині національної території іноземних держав, дозволяють фірмі обминути тарифні і нетарифні бар'єри.[8]

Транснаціональні корпорації здійснюють свої капіталовкладення переважно для довгострокових цілей. Хоча вони часто швидко перекидають величезні фінансові ресурси з одного регіону земної кулі в іншу, що може дестабілізувати фінансові ринки в окремих регіонах, не можна забувати, що ТНК - це прямі інвестиції, вкладені в багаторічні проекти. Тому діяльність ТНК може бути оцінена як переважно сприятлива стабілізація світових ринків капіталу. Адже це великі компанії, яким потрібне стабільне господарське середовище, у тому числі фінансове.

2.5. Експанс і он і ст ична д і яльн і сть ТНК

БурхливийрістТНКприпадає наперіод 1960 - 70 років, колинаступилановафазаврозвиткумонополістичногокапіталізму.

ТНК відносять докатегорії міжнароднихмонополій, відомихужедекількадесятиліть і це не є щосьвипадкове і довільне. Проте, їхнядіяльність істотновідрізняєтьсявідмонополій, щовиникнулиуформі картелів, синдикатів, трестів і т.п. Вони, наприклад, неставлять за цільформальнийподілсфервпливу і ринків, недіютьтількивсфері обороту. Головнаувагаприділяєтьсявиробництву, орієнтації наіноземніфілії і збутові підрозділи.

ТНКявляютьсобоювизначенуформупроявубільшзагальної тенденції -прагненнякапіталудозовнішньоекономічної експансії, пов'язанийзособливостямисамогокапіталізмуостанньої чверті XX сторіччя.

Наранньомуетапі розвитку капіталізмупереважноюформоюекспансії булаторгівлятоварами (товарнийекспорт). Наприкінці XIX сторіччязамежаминаціональних економік починає здійснюватисяекспансіяуформі позичковогокапіталу, тобтоздійснюєтьсяекспорткапіталудляодержаннябільшвисокоговідсотказарубежем, ніж цеможливоусередині країни. Уіноземнійлітературі такийекспортназивається "портфельними інвестиціями". Наприклад, значнимекспортеромкапіталунапочатку XX сторіччябулаВеликобританія. У 1913 році понад 90 % іноземних інвестиційприпадалинапортфельні інвестиції. Експорткапіталувтакійформі недає експортеруправоконтролюнадіноземнимипромисловимипідприємствами.

Після Другої світової війнимасштабиекспортукапіталузанаціональні межі зростають, алевідбуваєтьсяцеуформі прямихіноземних інвестицій. Закордонневиробництво, щоранішеносилоепізодичнийхарактер, сталозначним.

ТНКякміжнароднамонополія - реальнийпоказниктого, щорівеньконцентрації капіталу і виробництвапереріс національні межі, щовонистализаймати пануючі позиції нетількивнаціональній, алейусвітовійекономіці.

Уцьомуплані ТНКможнарозглядатияколігополістичну, уякійвласність, управління, виробництво і продажздійснюютьсяврамкахюрисдикції кількохнаціональнихдержав. Головнаконторазнаходитьсяводнійкраїні, асубсидії утворюються в іншихкраїнах. Головноюціллюкорпорації є забезпеченнявиробництватоварівдлясвітовогоринкуз як найменшимивитратамидляодержаннямаксимального прибутку. Цяцільдосягаєтьсяабошляхомнайбільшефективнорозташованого, найбільшнаближеногодоспоживачарозподілувиробництваабопослуг, абошляхоммінімальногооподатковування, щодосягаєтьсязадопомогоюмісцевогоуряду. Всецереалізуєтьсяуформі прямихіноземних інвестицій.

Уцьомузв'язкувиникає питання, колисталаможлива і необхіднаподібнаформаекспансії капіталу, поширенаувигляді прямихіноземних інвестицій. Специфікадіяльності ТНКполягає встворенні і розширенні іноземних і дочірніхпідприємств і встановленні контролюнад їхньоюдіяльністю.

Задопомогоюіноземнихресурсівмонополії більшвільноформуютьсвою політику підчаскриз. Вони вдаютьсяцілкомспроможним заходам - неприпускатитихперерв, що їмневигідні і стимулюватиті зних, що їм необхідні. Удеяких випадках, коли кризавигіднаТНК - з'являєтьсяможливістьпозбутисявідконкурентів, щонемаютьопору, втіленувзакордонневиробництво.

ПорівнянобезболіснепереживаннякризТНК - є щеоднимнемаловажнимсвідченням їхньої живучості, аголовнегнучкості і могутності.

Орієнтаціянаіноземніфілії створює об'єктивнубазудлясамостійності і незалежності розвиткуТНКповідношеннюнетількидокраїни, щоприймає, аледоекономіккраїн -походження. Подібні розбіжностіміжТНК і національноюекономікоювідомі якфеномен "англійської хвороби". Так, найбільшеяскравим і практичнимприкладомможепослужитиситуаціявАнглії. Англія за багатьма показниками давновідстає від іншихпромисловорозвинутихкраїн. Вонапоступововтратила панівне положенняпромислової держави, лідераміжнародної торгівлі, найбільшогобанкіра.

Напочатку 1970-хроківамериканці сталибільшіноземнимвкладником, чимекспортеромготовихтоварів, зробленихусередині країни. АмериканськимТНКсталонабагатовигіднішевкладатикапітализарубежем, чим вироблятипродукціювсебевдома.

Існуютьрізноманітні інтепретації і поясненнярізкої активізації діяльності капіталу. Деякі іноземні вчені висуваютьспрощене, нанашпогляд, пояснення. Називаютьсядві основні причини. Перша - звичайнатеоріяторгівлі. Друга - одержаннябільшвисокихприбутківзарубежем. Так вонизвертаютьувагунаторгові бар'єри, обмінні курсивалют і більшсприятливийполітичнийклімат. Такожвідзначаєтьсязначимістьтехнологічнихзмін, скороченнятранспортнихвитрат і значнеполіпшеннязасобівзв'язку, підкреслюєтьсярольолігополістичного змагання.

У всіхкраїнахзагальновизнаним є фактширокихможливостейТНК і неухильногорозширення їхньої діяльності позанаціональнимимежами. Загально визнанатакож їхнярольуширокихвкладенняхкапіталувнаціональнуекономіку. Самаоцінкадіяльності ТНКдаєтьсядужепо-різному, починаючивідукрайпозитивною і закінчуючивкрайнегативною. ШирокообговорюєтьсятакожпроблемавпливуТНКназбільшеннядобробутумісцевогонаселення, причомудумкивисловлюютьсясамі різноманітні, відтого, щовонипіднімають, довизнання, щовонизнижуютьдобробут.

Заостанні тридцятьроківці відносиниперетерпіливеликі перерви: відконфліктівдоспівробітництва. ЯкщоранішурядинамагалисяобмежитидіяльністьТНК, то сьогодні ТНКрозглядаютьсянимиякзасібзміцненнянаціональнихпозицій, створеннянаціональнихпереваг.

У 1990-і роки, урядисталигратикоординуючурольувикористанні виробничихможливостей, і іноземні інвестиції розглядаютьсяякдоповненнядо внутрішніх. Вонирозробляютьполітику, щостимулює потік іноземних інвестиційу їхні країни і порівняльні конкурентні переваги їхТНКнаіноземнихринках.

Вважається також, щоамериканські ТНКпродовжуютьфінансуватибаланс і є головнимджереломзберіганняобміну і балансуцьогообмінузіноземнимикраїнами, щозміцнює американськуглобальнувійськову і політичнупозицію, томувонирозглядаютьсяякважливийчинникамериканськогоекономічного і політичногодобробуту і глобальноговпливу. Природно, щоТНК, усвоючергу, “бояться” націоналізації абовизначеного обмеженнясвоєї діяльності віноземнихкраїнах і потребують істотної підтримки і захисту американськогоуряду.

ТНКоцінюютьсятакожякпровідникиглобальногоекономічногорозвитку і механізмпоширенняамериканської вільної підприємницької системи. ПочинаючизПлануМаршалла, ТНК приділяласярольпосилення іноземнихекономік, протистояннякомунізму і соціалістичниммоделямекономічногорозвитку.

Розділ ІІІ

Правове регулювання діяльності ТНК

3.1. Вза є мов і дносини ТНК і держави

Широкепоширення і рістТНКуперіодпісляДругої світової війни є одним ізнайважливішихфеноменівостанньогочасу, щопородилочисленні йогодослідження. Якужевідзначалося, привизначенні самогопоняттяТНКсамимидослідниками звертаєтьсяуваганате, щовониволодіють, контролюють, виробляютьабо надають послугипозатієюкраїною, девониобгрунтовані, відзначаєтьсянеоднозначнийхарактервласності ТНК, щоможебутиприватною, державною абокорпоративною (змішаною). По-різномуоцінюєтьсярольТНКусвітовомуекономічномурозвиткуйуміжнароднихвідносинах, Алеувсіхкраїнахзагальновизнаним є фактдужеширокихможливостейТНК і неухильногорозширення їхньої діяльності позанаціональнимимежами. Загально визнанатакож їхнярольуширокихвкладенняхкапіталувнаціональнуекономіку. Самаоцінкадіяльності ТНКдаєтьсядужепо-різному, починаючивідукрайпозитивної і закінчуючивкрайнегативною. Уякості негативнихфакторіввиділяєтьсяте, щовпроваджуючисучасні технології, ТНК різкозбільшуютьбезробіття, погіршуютьфінансові баланси і порушуютьправиланормальної конкуренції. Убагатьохкраїнах вказуєтьсянате, щовласність і контрольнадключовимиекономічнимисекторамипереходитьуруки іноземнихпідприємств, що спричиняє істотнийвпливнаполітичнийсуверенітет і назмінусоціокультурнихцінностей, тобтовнесенняіноземнихцінностей і зменшення ролі абоповнезнищеннямісцевихцінностей. ШирокообговорюєтьсятакожпроблемавпливуТНКназбільшеннядобробутумісцевогонаселення, причомудумкивисловлюютьсясамі різноманітні, відтого, щовонипіднімають, довизнання, щовонизнижуютьдобробут. Обговорюється їхнявзаємодіязпрофспілковимиорганізаціямивкраїнах, дискутуєтьсярольТНКуформуванні і реалізації інтересівспоживачів, якості і цінтоварів, нимивироблених.

Однією знадзвичайноскладних і суперечливихпроблем, якій даєтьсярізнахарактеристикавпрацяхіноземнихавторів, є проблемавзаємовідносинТНК ізнаціональнимиурядами. Тутможнавиділититри основні підходи: ліберальний (ортодоксальний), марксистський (радикальний), націоналістичний (неомарксиський) . Кожний ізнихпо-своєму інтепретує взаємовідносиниТНК і їхніхнаціональнихурядів.

Заостанні тридцятьроків у відносинах були великі перерви: відконфліктівдоспівробітництва. ЯкщоранішурядинамагалисяобмежитидіяльністьТНК, то сьогодні ТНКрозглядаютьсянимиякзасібзміцненнянаціональнихпозицій, створеннянаціональнихпереваг.

Системавідносин міждержавою і ТНКявляє собоюдіалектичну єдністьпротиріч. Зодногобоку, ТНК є важливим інструментомзовнішньоекономічного і зовнішньополітичноговпливу, і державанеможеневикористовуватицев інтересахсвого панування насвітовійарені. З іншогобоку, єдність інтересівневиключає наявністьпротиріч. Державапостійнонамагаєтьсязатвердитиконтрольнадвивозомкапіталу, товарів, технологій. ТНКздійснюючисвоюстратегіюодержаннядовгостроковихприбутків, впливаютьнаекономічнукон'юнктурукраїни-базуванняабокраїни, щоприймає, і врезультаті вступаютьупротиріччязвизначеними засобами державногорегулюванняекономіки.

Дж. Даннінгусвоїйстатті "Уряд і ТНК: відконфронтації докооперації" розвиваючисвою "еклектичну теорію, досліджуваввідносиниміжурядами і ТНКзаостанні три десятиліттяйоцінивперспективу їхньогорозвитку. Основні йогоположення:

1). уминуломудержавнаполітика щодо ТНКнебулаявнопов'язаназзагальноюдержавноюстратегією, томущоТНКконтролюваливкрайнезначнучастинуекономіки і урядвважаврезультатирегулюваннядіяльності ТНКнезначними;

2). сьогодні урядизмушені розглядатидосягненняпорівняльнихперевагвобласті ресурсів, щознаходятьсяпід їхньоююрисдикцією, яксамостійнуекономічнуціль, відводячи всебільшезначенняякзовнішнім, так і внутрішнім інвестиціям. Цевідбуваєтьсявнаслідокзближенняекономічнихструктуркраїн. Крімтого, ТНК стаютьусебільшнезалежнимиувиборі місцярозміщеннясвоїхфілій.

Дії урядіву 1960 - 1970-і рокиДж. Даннінгоцінює якнерегулярні і нескоординовані нимиспробирозробитиекономічнустратегію і тактикузурахуваннямроступрямихіноземних інвестицій, які звичайнопризводилидоконфронтації зТНК, причомуперші ринулисязбільшитисвоючасткузарахунокдіяльності ТНК.

У 1980-ірокиглобалізаціяекономіки і науково-технічнийпрогрессприялипереоцінці урядамиполітичнихнаслідківдіяльності ТНК і зміні відношення доних.

У 1990-і роки, урядисталигратикоординуючурольувикористанні виробничихможливостей, а іноземні інвестиції розглядаютьсяякдоповненнядо внутрішніх. Вонирозробляютьполітику, щостимулює надходження іноземних інвестиційу їхні країни і підвищення конкурентних перевагТНКнаіноземнихринках.

Стратегічна єдність інтересівТНК і державцілкомконкретновиявляєтьсяйутомуфакті, щодержавнаполітика, партійнасистема, арміянеможуть існуватибезопоринафінансово-технічнупідтримкуТНК. Упостійнучасткувитрат, необхіднихдлязовнішньоекономічної експансії ТНК, перетворилисявитратичистополітичногопорядку. Так, вартістьпарламентськихвиборівуЯпонії заостанні двадцятьроківзбільшиласяв 70 разів. Загальні витрати на вибори президента і складуКонгресуСШАвиростилиз 1976 року до 1980 рік із 160 млн. доларівдо 2,2 млрд. доларів.

Природно, неможливоодержувативідякоїсь організації багатотисячдоларів і прицьомунепотраплятипід її вплив. Дійсно, 87 % корпораційвважають, щоці "пожертвування" потім виливаютьсяувигіднедлянихзаконодавство і політичнийкурс.

Цільовоюформоюзв'язкувеликогобізнесузорганамидержавної влади є системалоббірування, спрямовананавідстоювання інтересівТНК. Сучасналобістська система ТНКміститьусобі цілі відділикорпорацій і їхніхоб'єднань, різноманітні неформальні контактні організації, фонди, бюро і т.д. Вониставлять за ціль впливатинаприйняті законодавчі акти, діяльністьпартій, результативиборів і рішеннясудовихорганів.

Крімтого, востанні десятиліттяТНКнеобмежуютьсятількифінансуваннямяких-небудьполітичнихдіячів. Найбільші власникиТНКсамі входятьдоскладуурядів і балотуютьсянапосадиглавдержав. Так, вуряді Р.Рейганакожнийчетвертийчленбувмультимільйонером. Більштого, багатьом ізнихбули довірені державні посадивсекторахекономіки, уякихвонидопризначеннямали свої фінансові інтереси.

Оскількиамериканські корпорації є вкладникамикапіталу, то вони спричиняють важливийвпливназакордоннувиробничустратегію, і звичайно, основнаувага з питаньвідносин ТНК і урядівприділяєтьсясаме їм.

Американські політичні лідерипереконані, щонаціональні інтересиСШАреалізуютьсяшляхомекспансії корпораційувиробництві товарів і послуг. Прямі іноземні вкладеннярозглядаютьсяякосновний інструмент, задопомогоюякогоСШАможутьпідтримуватисвої позиції наіноземнихринках. АзакордоннаекспансіяТНК - це засібпідтримкиамериканської домінуючої позиції усвітовійекономіці, що постійно розширюється, і насампередуЗахідній Європі і Японії. Цяекспансія вважається більшефективною, ніж розширенняекспортуСША.

ТНКоцінюютьсятакожякпровідникиглобальногоекономічногорозвитку і механізмпоширенняамериканської вільної підприємницької системи. ПочинаючизПлануМаршалла, ТНК приділяласярольпосилення іноземнихекономік і протистояннякомунізму і соціалістичниммоделямекономічногорозвитку.

Такимчином, ТНК маютьвеличезні можливості братиучастьуполітичнихпроцесахнетількивкраїнахбазування, але і країнах, щоприймають.

Необхідновідзначити і те, щоуряди іншихкраїнтежусечастішесталирозглядатиТНКяк інструментсвоєї національної політики, наприклад, уплані більшбезпечногозабезпеченнясвоїхкраїнсировиннимиматеріалами. Уряді випадківприослабленні американськихТНК їхнє місцезаймаютьяпонські й інші корпорації.

Як вже було сказано вище, держава грає важливу роль у становленні національних міжнародних корпорацій, на зустрічах і консультаціях між керівниками розвинутих держав питання підтримки і стимулювання ТНК займають значне місце. Така практика одержала широке поширення насамперед у відношеннях між країнами «великої сімки» (США, Японія, Англія, Франція, ФРН, Італія і Канада), глави держав і урядів котрих, починаючи з 1975 р., регулярно проводять зустрічі на найвищому рівні.

3.2. Міжнародно-правове регулювання ТНК

Міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК як на регіональному, такі на універсальному рівні сьогодні ще далеке від бажаного, хоча вже є міжнародно-правові документи, які використовуються для регулювання діяльності ТНК.

Щодо регіонального рівня, то до таких документів передусім слід віднести прийняту 21 червня 1976 p. Декларацію про міжнародні інвестиції і багатонаціональні підприємства. До Декларації додавався ще й такий документ, як Керівні принципи для багатонаціональних підприємств. Норми цього документа не мають імперативного обов'язкового характеру. Їх виконання є добровільною справою.

До системи Керівних принципів ТНК належать: дотримання міжнародного права; підпорядкованість праву країни перебування; урахування політики цієї країни в галузі розвитку та права; співробітництво з країною перебування з виключенням практики підкупу та субсидій, а також обов'язкове невтручання у внутрішні справи.

Важливу роль у регулюванні міжнародних правових відносин за участі ТНК відіграють країни Андської групи — субрегіонального торгово-економічного об'єднання, створеного в межах Латиноамериканської асоціації інтеграції. Андський пакт укладено у 1969 p. Болівією, Колумбією, Перу, Чилі (до 1976 p.) і Еквадором. Основними цілями групи цих країн є використання інтеграції для прискорення економічного розвитку країн-учасниць; сприяння поступовому перетворенню іноземних компаній в національні і змішані; врівноваження впливу Аргентини, Мексики і Бразилії в цій Асоціації. Країни — члени Андської групи виступають за розвиток торгово-економічного співробітництва, проти засилля іноземного капіталу в країнах регіону.

В межах цієї групи країн-учасниць була створена Комісія Картахенської угоди, за рішенням якої виділяються багатонаціональні і транснаціональні підприємства.

Багатонаціональні підприємства — це акціонерні підприємства, місце перебування та центр управління якими знаходяться в регіоні країн-учасниць. Контролюються вони ззовні.

Транснаціональні підприємства — це такі підприємства, центр управління якими знаходиться за межами регіону країн Андського пакту, а їхня діяльність здійснюється в межах цього регіону через дочірні підприємства, відділення чи якісь інші їх структурні ланки.

У межах країн цієї групи у 1970 p. був прийнятий і Кодекс іноземних інвестицій, який містить уніфіковані правила щодо здійснення діяльності іноземних інвесторів, зокрема і ТНК.

Таким чином, міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК на регіональному рівні відіграє певну роль, але воно ще не спроможне захистити країни, особливо ті, які стали на шлях самостійного розвитку. Тому саме ці країни і висунули вимоги про встановлення нового міжнародного економічного порядку, в межах якого здійснювалося б правове регулювання діяльності ТНК. Уданому випадку йдеться про міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК універсального ха­рактеру.

Як відомо, Хартія економічних прав та обов'язків (1974 p.) закріпила положення, спрямовані на обмеження діяльності ТНК. В 1974 p. були створені міжурядові комісії ООН з транснаціональних корпорацій і Центр по ТНК, які приступили до розробки проекту кодексу поведінки ТНК. Розпочала діяльність спеціальна "група 77" з вивчення та узагальнення матеріалів, що розкривають зміст, форми і методи діяльності ТНК. Були виявлені ТНК, які втручаються у внутрішні справи країн, де розташовані їхні філіали, і доведено, що вони намагаються поширювати на цих територіях дію законів тих країн, де знаходяться їхні центри управління. З метою ухилення від нагляду за їх діяльністю ТНК приховують дані про неї. Усе це, звичайно, вимагало відповідного втручання міжнародного співтовариства.

Насамперед необхідно розробити і прийняти відповідні нормативні акти, спрямовані на міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК. Важливим кроком у цьому напрямі була розробка Кодексу поведінки ТНК. Уже при обговоренні окремих норм проекту цього документа визначилися дві позиції щодо їх формулювання. Дискусії розгорілися передусім з приводу визначення ТНК. Країни, що розвиваються, і соціалістичні країни запропонували визначення, суть якого полягає в наступному. ТНК — це підприємство, яке має свої відділення у двох і більше країнах незалежно від юридичної форми і галузі їх діяльності. Вона функціонує відповідно до визначеної системи прийняття рішення, яка дає змогу проводити узгоджену політичну і загальну стратегію через один або більше центрів з прийняття рішень.

З точки зору західних країн у такому визначенні повинно бути вказано, що ТНК — це будь-яке державне, приватне або змішане підприємство. А це означає, що вони можуть бути створені в країнах з різною соціально-економічною системою, тобто ТНК мають універсальний характер. Якщо виходити з такої позиції, то немає потреби обмежувати діяльність ТНК, оскільки вона має в даному випадку загальносвітовий, універсальний характер і властива не лише капіталістичним країнам.

Дискусії відбувалися з приводу інших питань, що стосувалися міжнародно-правового регулювання ТНК. Про­позиції західних країн здебільшого зводились не до того, щоб юридичне певною мірою обмежити діяльність ТНК, а навпаки — легалізувати їх, виробити зобов'язання країн, які приймають їхні структурні ланки (відділення, філіали), зокрема надати ТНК національний режим. Країни, шо розвиваються, вважали, що ТНК не повинні претендувати на преференційний режим або на відповідні стимули і пільги, які надаються національним підприємствам.

Це лише деякі приклади розбіжностей щодо проекту Кодексу поведінки ТНК. Цей проект має 6 частин (І — преамбула і цілі; II — визначення і сфера застосування; III — діяльність ТНК; А — загальні і політичні положення, Б — економічні, фінансові і соціальні положення, В — надання гласності інформації; IV — режим ТНК; V — міжурядове співробітництво; VI — здійснення кодексу поведінки).

У проекті Кодексу сформульовані принципи діяльності ТНК, які мають прогресивний характер. До них, зокрема, належать такі:

повага суверенітету країн, в яких вони здійснюють свою діяльність;

підпорядкування законам цих країн;

врахування економічних цілей і завдань політики, що проводиться в цих країнах;

повага до соціально-культурних цілей, цінностей і традицій країн, в яких вони здійснюють свою діяльність;

невтручання у внутрішні справи;

відмова займатися діяльністю політичного характеру;

утримання від практики корупції;

дотримання законів і постанов, що стосуються обмеженої ділової практики, утримання від її застосування;

дотримання положень, що стосуються передачі технологій та охорони навколишнього середовища.

Деякі принципи, що мають важливе значення в регулюванні діяльності ТНК, були предметом спеціального обговорення в ООН. Так, на 30-й її сесії була прийнята резолюція "Заходи проти корупції, що практикуються ТНК та іншими корпораціями, їх посередниками й іншими причетними до справи сторонами", в якій Генеральна Асамблея ООН суворо засудила злочини, пов'язані з протиправною практикою підкупу державних службовців країн місцеперебування ТНК з метою досягнення вигідних для неї рішень, всупереч економічним і національним інтересам цих країн.

За дотриманням норм Кодексу повинна здійснювати нагляд спеціальна комісія ООН, а також Центр ООН по ТНК.

ВИСНО ВО К

Хочасаме поняття ТНКпорівняномолоде (масовепоширенняцієї формиміжнародної монополії почалосялишезкінця 50-хрр.), наслідки їхньої діяльності недозволяютьобходитицютему. Незважаючинавизначні досягнення, рістТНКпрактичнонесповільнюється. Вонипроникаютьувсі галузі економіки.

ТНКвідображають такийстансвітової економіки, уякому рух капіталу і технологій набули високої мобільності, самедіяльністьТНКсприяє перетвореннюсвітув єдине ціле, де його окремі частинистаютьфункціональновзаємозалежними, і, девиникаютьнові тенденції і законирозвитку.

Завдяки своїй організаційній структурі ТНК міцно зміцнили свої позиції в системі світового господарства. ТНК, володіючи величезними капіталами, проникнули не тільки в економічне життя країн-партнерів, але й у політичне життя, підтримуючи ті або інші партії і спрямування.

ТНКздійснюютьекономічну, фінансову, торгову, технологічну, анановомуетапі і політико-соціальну взаємодію між країнами. ДіяльністьТНКпринциповозмінює картинусвіту, і томубезурахуванняцьогоминеможемовивчатипроцеси, щовідбуваються в сучасних економічних відносинах.

Існуютьрізноманітні, суперечливі підходи щодо оцінкидіяльності цихгігантськихекономічнихкорпорацій, щонеприймаютьдоуваги національні кордони. Проведене дослідження показує, щонеможнаоцінюватиТНКтількинегативноабопозитивно. В кожному окремому випадку є свої переваги так і недоліки.

Позитивними рисами діяльності ТНК є:

1.Організація філій, дочірніх компаній там, де вони «більш усього потрібні». Ріст зайнятості населення, наповнення ринку продукцією, необхідної споживачу, і т.д.

2. Збільшення податкових надходжень до бюджетів країни, де розміщена філія ТНК.

3. Постійний прогрес діяльності ТНК (ТНК витрачають на наукові дослідження іноді більше коштів, ніж окремі держави.

Негативними рисами діяльності ТНК є:

1. ТНК, маючи сильний вплив на економіку країни, може в ряді випадків протидіяти їй, відстоюючи свої інтереси.

2. Часто ТНК намагаються «обійти» закони (приховування прибутків, вивіз капіталу з однієї країни в іншу тощо).

3. Встановлення монопольних цін, що дозволяють отримувати надприбутки за рахунок споживача.

4. Диктат лише власних умов, не зважаючи на інтереси держави, в якій перебувають.

В даний час щорічні іноземні інвестиції ТНК значно перевищують об’єми міждержавного кредитування. Завдяки своїм капіталовкладенням ТНК сьогодні є в кожній галузі світового господарства.

Світовий досвід підтверджує життєвість і ефективність об'єднання капіталу в рамках транснаціональних корпорацій, що дозволяє прискорити оборот фінансових ресурсів, скоротити витрати за рахунок розвитку усередині транснаціональних корпорацій систем взаємозаліків і платежів, збільшити частки ресурсів у грошовій формі і мобільність перерозподілу, можливість підписання важливих договорів. Виникнення транснаціональних корпорацій є не тільки закономірним кроком у розвитку міжнародних економічних відносин, але і необхідним етапом реорганізації промислової структури.

Незважаючи на це, існують думки, що ставлять під сумнів доцільність створення транснаціональних корпорацій. Проте, «практика - критерій істини», і на практиці транснаціональні корпорації безсумнівно довели своє право на існування. Тому потрібно сподіватися, що на тернистому шляху інтеграції економіки України у світову економіку а також у міжнародні економічні відносини, ТНК будуть відігравати роль каталізаторів подолання внутрішньої кризи і реалізації реформ у зовнішньоекономічній сфері.

ЛІТЕРАТУРА

1. Овчинников Г.П. Международная економіка: навчальний посібник. Санкт-Петербург: Видавництво «Полиус», 1998 р.

2. Е.В.Ленский, В.А.Цвєтков. Транснаціональні фінансово-промислові групи і міждержавна економічна інтеграція: реальність і перспективи. М.: АФПИ щотижневика «Економіка і життя», 1998.

3. В.К.Ломакин. Світова економіка. М.: Изд. об'єднання «ЮНИТИ», 1998.

4. Е.Халевинская, И.Крозе. Світова економіка. М.: Юрист, 1999

Додатки

Таблиця 1.

ЕКСПОРТ БРИТАНСЬКОЇ ОСТ-ІНДСЬКОЇ КОМПАНІЇ

Таблиця 2.

Динаміка обороту Дженерал моторс, Форд, Крайслер

і автомобілебудування США в цілому, приріст/скорочення в % до попереднього року.

Таблиця 3.

Розвиток обороту 11 найбільших монополій ФРН у роки спадів і криз (1965-1988 р.)

Таблиця 4.

Рахунок прибутків і збитків* концерна Даймлер-Бенц за 1985 р., млн. марок ФРН.

* по укрупнених статтях. Через округлення можливі відхилення порядку ( 1 млн. марок. Знак “н” означає, що відповідна цифра не може бути отримана вирахуванням даних по материнському товариству з загальних показників концерна в силу їхньої якісної різнорідності.

** Включаючи прибутки від дочірніх товариств, що входять у концерн.

*** Тільки прибутки від фірм, що не входять у концерн.

Таблиця 5.

Динаміка чисельності зайнятих і обороту підприємств найбільших монополій усередині країни і галузей промисловості ФРН, приріст/скорочення в % до попереднього року.

** усі показники по монополіях подані таким чином, щоб вони відбивали виробничу діяльність усередині країни і були порівняні між собою. Тобто число зайнятих охоплює материнські і дочірні товариства у ФРН, і оборот відбиває реалізацію продукції, зробленої цими зайнятими (оборот усередині країни плюс експорт)

[1] Джон Даннинг “ТНК укрепляют свои позиции” М., Наука, 1990

[2] Полунина, Галина Владимировна “Многоотраслевые концерны” М.: Мысль, 1980

[3] Аджубей, Юрий Васильевич “Транснациональные корпорации: последствия экспансии” М.: Знание 1985

[4] Мировая экономика: Учебник/ Под. ред. проф. А. С. Булатова. – М.: Юристъ, 1999.

4 Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учебник. – М.: Юристъ, 1999.

[6] Комаров В. Мировой инвестиционный прогресс: региональные тенденции// Инвестиции в России. 1998. № 1.

[7] Мировая экономика: Учебник/ Под. ред. проф. А. С. Булатова. – М.: Юристъ, 1999.

[8] Дмитракович Ф.А. ТНК в мировой экономике// Белорусская экономика: анализ, прогноз, регулирование. 1997. №5.