ТЕМА. ФЕНОМЕН КОНФОРМІЗМУ В МАЛІЙ СОЦІАЛЬНІЙ ГРУПІ. ВПЛИВ БІЛЬШОСТІ НА МАЛУ СОЦІАЛЬНУ ГРУПУ.
Термін “конформізм” означає робити подібним, відповідним, пристосовуватися, погоджуватися.
У загальному плані конформізм визначається як пасивне, пристосовницьке прийняття групових стандартів у поведінці, безапеляційне визначення існуючих порядків, норми і правил, безмовне схиляння перед авторитетами. У визначенні конформізм мале означати три різні хоч зовні подібні між собою явища:
1) вираз відсутності у людини власних поглядів, переконань, слабкість характеру, пристосування;
2) вплив однаковості у поведінці, згоди особистості з поглядами, нормами, ціннісними орієнтаціями більшості оточуючих людей;
3) результат тиску групових норм на індивіда, який внаслідок цього тиску починає діяти, думати, відчувати подібно до інших членів групи.
Конформна поведінка – це ситуативна поведінка індивіда в умовах конкретного групового тиску (впливу). Комфортність можна визначити як особливість чи властивість індивіда, яка виявляється в його схильності піддаватися реальному чи уявному тискові групи. Ця поступливість знаходить свій вияв у зміні його поглядів та поведінки відповідно до точки зору більшості.
Є два типи конформної поведінки: внутрішнє і зовнішнє підпорядкування індивіда групі.
Зовнішнє підпорядкування виявляється у свідомому пристосуванні до думки групи, яке супроводжується гострим внутрішнім конфліктом, і у свідомому пристосуванні до думки групи без яскраво вираженого внутрішнього конфлікту.
Внутрішнє підпорядкування полягає в тому, що частина індивідів сприймає думку групи як свою власну і підтримує її не тільки в конкретній ситуації, а й за її межами. Йдеться, як про бездумне прийняття думки групи через вироблення власної логіки пояснення здійсненого вибору.
Є три рівні конформної поведінки людини:
- підпорядкування (вплив групи має зовнішній характер, тривалість конформної поведінки обмежується конкретною ситуацією);
- ідентифікація (існує в двох формах; людина може повністю чи частково уподібнювати себе іншим членам групи, або ж учасники взаємодії очікують один від одного певної поведінки, намагаючись виправдати ці взаємні очікування);
- інтерналізація (пов’язана із цінностями особистості); в такій ситуації поведінка людини є відносно незалежною від зовнішніх впливів, тому що думки чи точки зору інших об’єднані у систему цінностей самої людини.
Конформізм розглядається також як функція трьох різновидів впливу.
По-перше, це інформаційна конформність щодо групи, коли точка зору групи вважається адекватним відображенням дійсності.
По-друге, нормативна конформність щодо групи, коли людина зацікавлена одержати оцінку групи.
По-третє, нормативна конформність щодо експериментатора. Вона виникає тоді, коли інтереси піддослідного спрямовані головним чином на оцінку його не групою, а експериментатором.
Узагальнюючи різні точки зору на природу конформної поведінки можна виокремити групу головних чинників, які її викликають.
Конформна поведінка виникає тільки у разі конфлікту (реального чи уявного) між індивідом та групою.
Конформна поведінка виникає тільки в ситуації тиску (впливу групи). При цьому важливим є те, що цей тиск здійснюється не як пряма погроза, а саме як психологічна: через оцінки, спільну думку, образливий жарт).
Важливими чинниками конформної поведінки є групові. До них належить розмір групи, її структура, міра згуртованості.
На конформну поведінку впливають індивідуальні та особистісні характеристики членів групи.
Конформності протистоїть протистоїть конформізм, тобто повне заперечення якоїсь згоди, нехтуванням будь-якими нормами та цінностями.
Нонконформізм як прагнення будь-що заперечувати точку зору більшості, чинити завжди протилежно її є не альтернативою конформності, а одним з її виявів, та проявом негативізму, та невмотивованої поведінки індивіда, і виявляється у незгоді, запереченні певних вимог, очікувань, норм соціального оточення.
|
