Реферат: Заробітна плата як основне джерело доходів працівників

Зміст

Вступ 3

1.Заробітня плата як соціально-економічна категорія 3

2.Визначення рівноважної заробітної плати у різних моделях ринку праці 7

3.Мінімальна заробітна плата 10

4.Визначення заробітної плати і фундаментальні економічні

закони 13

5.Функції у правління політики оплати праці 14

6. Заробітна плата в Україні 16

Висновки 27

Література 28

Вступ.

Ефективність праці певною мірою визначається діючою си­стемою заробітної плати. Заробітна плата як соціально-економічна категорія, з одного боку, є основним джерелом грошо­вих доходів працівників, тому її величина значною мірою ха­рактеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З Іншого боку, її правильна організація заінтересовує працівників під­вищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на темпи й масштаби соціально-економічного розвит­ку країни.

1.Заробітня плата як соціально-економічна категорія

Заробітна плата як елемент ринку праці є ціною робочої си­ли, а також статтею витрат на виробництво, що включається до собівартості продукції, робіт (послуг) на окремому підприємстві.

Під час визначення заробітної плати як ціни робочої сили не­обхідно враховувати єдину міру оплати праці, критерієм якої є реальна вартість життя працівника та його сім'ї. Як ціна робочої сили заробітна плата формується на ринку праці і с зовнішньою відносно підприємства.

Як елемент ціни виробництва заробітна плата має визначатися часткою у створеній підприємством вартості. Під час формуван­ня частки заробітної плати необхідно не допускати відшкодуван­ня надлишкових затрат праці і забезпечувати її підвищення тіль­ки у зв'язку зі збільшенням кількості випущеної продукції, ефективнішим використанням ресурсів, зростанням продуктив­ності праці.

Заробітна плата є найбільш дійовим інструментом активіза­ції людського фактору і використання трудового потенціалу. При цьому використання Існуючого кваліфікаційного і творчо­го потенціалу працівників має повністю залежати від наукової обґрунтованості і вибору методів ув'язки заробітної плати з кваліфікацією, змістом виконуваної роботи, результатами пра­ці й умовами, в яких вона здійснюється.

Як свідчить зарубіжний досвід, кардинальні зрушення у тех­нічному оснащенні виробництва, структурі праці та функціях працівників, упровадження нових форм організації праці привели до того, що головною метою економічної стратегії і системи ма­теріального стимулювання сучасних компаній І фірм стало дося­гнення не кількісних показників випуску продукції, а якісних па­раметрів виробництва, таких як поліпшення використання устат­кування, робочого часу, удосконалення складу робочої сили, під­вищення якості продукції та ефективності виробництва.

Це означає перехід від екстенсивних методів господарювання до інтенсивних. При цьому підвищення ефективності виробницт­ва, збільшення прибутку досягаються не шляхом збільшення об­сягів виробництва із залученням додаткових ресурсів, а на основі ефективного використання всіх наявних ресурсів і всебічного зниження витрат виробництва. Матеріальне стимулювання в су­часних умовах застосовується здебільшого в комплексі з організаційно-технічними заходами, пов'язаними з підвищенням зміс­товності праці, поліпшенням її умов.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому ви­разі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір за­робітної плати залежить від складності та умов виконуваної ро­боти, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Як важлива соціально-економічна категорія заробітна плата в ринковій економіці мас виконувати такі функції:

— відтворювальну — як джерела відтворення робочої сили і
засобу залучення людей до праці;

— стимулюючу — встановлення залежності рівня заробітної
плати від кількості, якості і результатів праці;

— регулюючу — як засіб розподілу і перерозподілу кадрів по
регіонах країни, галузях економіки з урахуванням ринкової
кон'юнктури;

— соціальну — забезпечення соціальної справедливості,

однакової винагороди за однакову працю.

Сьогодні заробітна плата виконує інші функції, а саме:

· збереження зайнятості, запобігання безробіттю ціною заниження заробітної плати;

· забезпечення соціальних гарантій;

· збереження попереднього статусу, пов'язаного з попереднім робочим місцем;

· стримування інфляції (через затримку виплати заробітної плати);

· перерозподіл зайнятих по галузях і сферах економіки;

· поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості;

· посилення мобільності робочої сили.

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номіналь­на заробітна тата (грошова) — це сума коштів, яку одержують працівники за виконання обсягу робіт відповідно до кількості І якості затраченої ними праці, результатів праці.

У зв'язку з тим, що предмети споживання надходять трудів­никам через обмін заробітної плати на товари, заробітна плата має грошову форму.

У ринкових умовах у будь-які періоди і в різних районах країни ціни на товари різні, тому на однакову заробітну плату можна придбати різну кількість товарів. Точнішою характерис­тикою доходів працівників ареальна заробітна плата. Вона ві­дображає сукупність матеріальних і культурних благ, а також послуг, які може придбати трудівник на номінальну заробітну плату.

Якщо ціни на товари зростають швидше, ніж номінальна за­робітна плата, то реальна заробітна плата знижується.

Підвищення рівня реальної заробітної плати та забезпечення стабільних темпів її зростання, а отже і підвищення купівельної спроможності населення, може бути досягнуто лише двома спо­собами:

— суттєвим підвищенням номінальної заробітної плати;

— стримуванням зростання цін на споживчі товари та по­слуги, запровадженням ефективного механізму індексації за­робітної плати з метою підтримання її купівельної спроможно­сті, а також грошових доходів і збережень громадян.

Залежно від часу проведення розрізняють індексацію попере­джувальну і ретроспективну.

Попереджувальна індексація має на меті випередити інфляцію і передбачає підвищення заробітної плати з урахуванням прогно­зованого зростання споживчих цін.

При ретроспективній індексації заробітна плата підвищується відповідно до зростання споживчих цін за минулий період.

Досвід України і зарубіжних країн свідчить про те, що найчас­тіше використовується ретроспективна індексація, за якої збіль­шення тарифних ставок, окладів, проводиться через заздалегідь визначені відрізки часу або за умови досягнення завчасно уста­новленого відсотка зростання споживчих цін. За високої інфляції проведення ретроспективної індексації не забезпечує повної ком­пенсації подорожчання вартості життя. Тому більш прийнятною є попереджувальна індексація.

У системі індексації важливим елементом є поріг, що являє со­бою індекс споживчих цін, у разі досягнення якого заробітна плата підвищується. Наприклад, порогом Індексації, коли вона проводи­лася автоматично, в Італії було визначено 1 %, в Бельгії — 2 %. В Україні цей поріг був установлений на рівні 5 %. З урахуванням досвіду розвинутих країн поріг індексації у міру фінансової стабі­лізації необхідно установлювати на більш низькому рівні.

За своєю структурою заробітна плата неоднорідна, кожний її елемент виконує властиву їй функцію матеріального стимулю­вання І має певну економічну самостійність за необхідного взає­мозв'язку і взаємообумовленості всіх її частин.

Заробітна плата працівників складається з основної (постійної) і додаткової (змінної) частин, а також заохочувальних виплат.

Згідно із Законом України «Про оплату праці» основна заробітна плата — цс винагорода за виконану роботу відповідно до встановле­них норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для фахів­ців і службовців. Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона містить доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати — це винагоро­да за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними система­ми і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад установлені зазначеними актами норми.

2.Визначення рівноважної заробітної плати у різних моделях ринку праці

В умовах вільної конкуренції рівноважна ставка заробітної плати і рівноважний рівень зайнятості даного виду праці ви­значаються в точці перетину ринкових кривих попиту та пропозиції праці . На рисунку рівноважною ставкою заробітної плати є Pl1, а кількість найнятих працівників – Q1.

В умовах, коли на ринку праці починають проявляти себе монопольні сили, шо обмежують дію конкуренції, ставка за­робітної плати може відхилятися від рівноважного рівня в той чи інший бік.

Монопольною силою може володіти покупець робочої сили даного вида Так. економіка деяких міст майже цілком залежить від однієї фірми. Наприклад, паперовий комбінат у м. Жидачеві, що на Львівщині, є єдиним наймачем багатьох конкретних видів праці. За таких обставин виробник не може наймати необмежену кількість працівників. Він має можливість "запроваджувати заробітну плату" (такої можливості він не мас на ринку праці з чистою конкуренцією),"тобто ставка заробітної плати, яку виробник повинен виплачува­ти працівникам, безпосередньо зале­жить від тієї їх кількості, яку він найме.

Тепер крива пропозиції праці для ви­робника, на відміну від досконало конку­рентного ринку прані, буде висхідною, оскільки коли виробник мас монопольну (монопсонічну) владу над ринком праці, він мусить платити виші ставки заробітної плати, аби мати змогу залучати більші кількості праці у своє виробництво.

Наймача праці який має моно-псонічну силу купувати (наймати) різні її обсяги за різними ставками заробітної плати, називають монопсоністом. Так само це поняття застосовують і до всіх фірм, які можуть купувати різні обсяги будь-яких ресурсів за різними цінами.

Нагадаємо, то у перекладі з давньо­грецької мови "монопсонія" означає ''один покупець", так само як "моно-

полія" - "один продавець". Серед економістів прийнято застосовувати термін "мо-нопсонія" до всіх ресурсних ринків, на яких покупці "запроваджують ціну", хоча це і не зовсім точно. Стосовно ринку праці термін "монопсонія" вживають, як правило, у широкому розумінні. Ним позначають, по-перше, ті ринкові ситуації, за яких один наймач забезпечує 100% відсотків попиту на ринку конкретного виду праці, внаслідок чого крива пропозиції праці для нього збігається з кривою ринкової пропозиції праці (чиста монопсонія); по-друге, ті моделі ринку, на яких кілька великих фірм наймають основний відсоток пропонованої працівниками праці конкретного виду Таку модель ринку праці часто називають олігопсонією, а наймачів - олігопсоністами.

Розгляньмо процес ухвалення рішення про обсяг потрібної праці фірмою, що "за­проваджує заробітну плату". Зосередимо свою увагу на найпростішій моделі монопсонічного ринку, яка передбачає, що на ринку праці є лише один її наймач. Це модель чистої монопсонії. Чистий монопсоніст теоретично має змогу вдаватися до цінової дискримінації на ринку праці, виплачуючи різним працівникам за однакову роботу різні ставки заробітної плати. Однак така цінова політика погіршує моральний клімат серед працівників. викликає їхнє обурення І дестабілізує виробничий процес. Тому вважатимемо", що наймач платить однакову ставку заробітної плати усім працівникам, які виконують одну і ту ж роботу. Отже, за такої моделі ринку висхідна крива пропо­зиції праці для чистого монопсоніста по суті є його кривою середніх витрат на працю; кожна точка на ній показує ставку заробітної плати (витрати) зайнятого, яку доведеть­ся платити монопсоністові для залучення відповідної кількості працівників.

Дослідження динаміки ставок заробітної плати па ринках праці, де проявля­ються монопсонічні сили, дали змогу економістам зробити такий висновок: за інших рівних умов мопопсоніст максимізує свій прибуток шляхом наймання меншої кількості працівників і при цьому виплачує ставку заробітної плати меншу, ніж в умовах конкуренції. Монопсоніст — наймач праці вважає вигідним зменшувати зайнятість, щоб знизити ставки заробітної плати відповідно витрати, тобто вста­новити ставки заробітної плати, нижчі від конкурентної.

Монопольна влада на конкретному ринку праці може виявлятися і з боку про­давців робочої сили. Вона виникає тоді, коли в якійсь галузі утворюється потужна трудова спілка, здатна диктувати фірмам власні умови щодо рівня заробітної плати в галузі.

На практиці монопольні сили з боку покупців і продавців на ринку праці можуть накладатися, "тиснути" одна на одну. Тоді виникає ситуація, за якої монопсонія на одному боці ринку праці фактично усуває монополію на іншому боці. Як наслідок ставка заробітної плати може бути встановлена на рівні, близькому до рівноважного.

3.Мінімальна заробітна плата

Особливе місце в системі оплати праці посідає мінімальна за­робітна плата, що являє собою законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати також включаються доплати, надбавки, премії. В доплати не входять: виплати за роботу в понаднормований час, у важких або шкідливих умовах, з особливими географічними і геологіч­ними умовами та умовами підвищеного ризику здоров'ю тощо. Ці кошти повинні виплачуватися зверх мінімуму. Мінімальна за­робітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання.

Це виражається в тому, що працівники мають право претенду­вати на певний місячний рівень винагороди за працю. Цей рівень не знижується, якщо норма робочого часу і норма виробітку не виконані не з вини працівника. Неспроможність підприємства виплачувати мінімальну заробітну плату всім своїм працівникам є однією з ознак банкрутства.

Величина мінімальної заробітної плати звичайно визначається на основі прожиткового мінімуму, який розраховується за норма­тивами задоволення мінімальних потреб у товарах І послугах з урахуванням рівня цін, і повинна відповідати йому. Якщо такої відповідності немає, то це свідчить про відставання економічного розвитку країни або про недосконалість існуючої системи розпо­ділу, оскільки мінімальна заробітна плата —- одна із складових мінімальних гарантій держави.

Відповідність мінімальної заробітної плати споживчому міні­муму можлива лише за стабільної економічної ситуації і певного високого рівня виробництва. В умовах кризового стану економі­ки мінімальний розмір оплати праці та інші соціальні виплати ви­значаються виходячи з реальних економічних умов.

У міру стабілізації економіки мінімальний розмір заробітної плати повинен наближуватися до рівня прожиткового мінімуму.

Мінімальна заробітна плата є основою для визначення дер­жавних тарифів у сфері оплати праці, пенсій, стипендій, допомо­ги та інших соціальних виплат.

У зарубіжних країнах установлення І перегляд мінімальної заро­бітної плати суттєво різняться. У таких країнах, як США, Франція, Іспанія, Нідерланди, мінімальна заробітна плата установлюється за­конодавчо; у Бельгії І Греції — на підставі загальнонаціональної угоди уряд}', профспілок І підприємців; в Італії, Німеччині, Велико­британії установлюються галузеві мінімуми заробітної плати, а за­гальнонаціональний мінімум заробітної плати відсутній.

У процесі подальшого реформування оплати праці в Україні, приведення законодавчих норм до європейських стандартів базовим питанням під час укладення генеральної угоди має стати встанов­лення мінімальної годинної заробітної плати. Мінімальна годинна заробітна тата — це гарантована мінімальна винагорода, обчис­лена у грошовому виразі, яку власник або уповноважений орган ви­плачує працівникові за виконану ним годинну норму. Ураховуючи, що місячна мінімальна заробітна плата не може бути меншою за встановлений законодавством розмір, годинна мінімальна заробітна плата не є похідною місячної заробітної плати.

Установлення годинної мінімальної заробітної плати не повинно скасовувати норму місячної мінімальної заробітної плати, оскільки в умовах наявності прихованого безробіття запровадження годинної мінімальної заробітної плати може спричинити збільшення частко­вого безробіття й зменшення доходів населення.

На ціну праці поряд із покупцями та продавцями впливає також уряд.

Одним із прикладів державного втручання у ринок праці є мінімальна заробітна плата , механізм і методи встановлення якої були розроблені в 1928р. Міжнародною організацією праці (МОП). Основною метою встановлення мінімальної заробітної плати, як зазначається в Рекомендації МОП № 135, є надання особам, які працюють за наймом, необхідного соціального захисту щодо мінімально допустимих рівнів за­робітної плати.

На практиці мінімальна заробітна плата встановлюється відповідними влад­ними структурами даної країни, і її рівень залежить від досягнутого країною, рівня економічного розвитку Наприклад, у США з часу прийняття у 1938р. закону про справедливі умови найму існує федеральний мінімум заробітної плати. В 1996 р. федеральний мінімум заробітної плати становив 4.75_дол. за годину. В деяких штатах США рівень мінімальної заробітної плати був дещо вищим. Тепер вона поширюється приблизно на 90 % усіх робітників та службовців США.

Мінімальний розмір заробітної плати — популярна тема для політичних дис­кусій. Ставлення економістів до призначення державою рівня мінімальної за­робітної плати неоднозначне. Так, із часу запровадження мінімальної заробітної плати у США довкола цього питання точаться постійні диспути. Особливо гостри­ми вони були у 80-х роках.

Ті, хто виступав у цей період за незначне підвищення чи проти будь-якого підвищення мінімальної заробітної плати, обґрунтовували це негативним впливом на інфляцію та молодих працівників. Якщо мінімальна заробітна плата буде підвищена, стверджували вони це стане поштовхом до загального підвищення за­робітної плати, що у свою чергу підвищить ціни і зумовить новий виток інфляції.

Ті, хто в США виступає за істотне підвищення мінімальної заробітної плати, стверджують, що зменшувана купівельна спроможність (як наслідок інфляції) приму­шує працівників, котрі отримують цей мінімум, жити у злиднях. Вони також не по­годжуються з тим, що мінімальна заробітна плата стосується більшою мірою молодих працівників.

Гострі політичні дискусії з цих питань точаться з початку 90-х років і в Україні. За цей час рівень мінімальної заробітної плати неодноразово переглядався. Як­що на початок 1990 р. вона становила 70 крб на місяць (цей рівень було визначе­но ще в 1972 р.), то у грудні 1991 р. у зв'язку з посиленням інфляційних процесів було запроваджено новий її рівень. З середини 1996 р. до середини 2000 р. мінімальна заробітна плата зросла з 15 грн на місяць 118 грн. Нині на черзі стоїть завдання запровадження погодинної мінімальної ставки заробітної плати.

4.Визначення заробітної плати і фундаментальні економічні закони.

Визначення заробітної плати законами попиту і пропозиції дає змогу проілюструвати, як ринкова економіка відповідає відомі нам питання: "що", "як" і "для кого". Коли, наприклад, споживачі вирішують, що малолітражні

економічні закони легкові автомобілі є кращими (економічнішими), ніж інші ти­пи легкових автомобілів, попит на працівників, що виробля­ють ці автомобілі, почне змінюватися, тобто підвищиться, при цьому зросте і їхня зарплата. Підвищення зарплати в певній галузі виробниц­тва стимулює приплив робочої сили відповідної кваліфікації з інших галузей. Та­ким чином, підвищення заробітної плати згідно зі зростанням попиту споживачів стало відповіддю на питання, що саме із продуктів і послуг має вироблятися.

Оскільки заробітна плата зростатиме, фірми, що виробляють малолітражки, вишукуватимуть трудозаощаджувальні технології, щоб укласти нові контракти вже з меншою кількістю працівників. Отже, ринковий механізм сам визначить, яким чином товари та послуги мають виготовлятися.

і нарешті, підвищення рівня середньої заробітної плати, а отже й доходів працівників, що виробляють малолітражки, дасть змогу їм та їхнім сім'ям підвищити свій життєвий рівень. Водночас на інших підприємствах, що виробляють інші моделі легкових автомобілів, доходи їхніх працівників упадуть. При цьому дістанемо відповідь на питання, хто має більше споживати товарів та послуг, вироблених економікою.

5.Функції управління політики оплати праці.

У своїй діяльності спеціалісти Управління політики оплати праці Департаменту у сфері політики оплати праці та зайнятості населення керується Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради України, Указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства праці та соціальної політики України (надалі – Міністерство), рішеннями його колегії, а також положеннями про управління і відділ.

Управління політики оплати праці:

· аналізує стан оплати праці в державі та приймає участь у розробці напрямів удосконалення організації заробітної плати;

· бере участь у розробці пропозицій щодо формування державної політики з питань оплати праці;

· готує за дорученням Кабінету Міністрів України проекти законів України, Указів і розпоряджень Президента України, постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці;

· готує висновки стосовно проектів законів України та інших нормативних актів, розроблених іншими міністерствами та народними депутатами України;

· готує відповіді на депутатські запити та звернення, листи, заяви та скарги окремих громадян з питань оплати праці;

· виконує доручення Президента України, Кабінету Міністрів України, керівництва Міністерства та готує для розгляду ними відповідні матеріали з питань оплати праці, що входять до компетенції відділу;

· надає роз’яснення міністерствам, відомствам, підприємствам, організаціям, установам та окремим громадянам з питань організації заробітної плати;

· готує інформацію і пропозиції з актуальних питань щодо оплати праці керівництву Міністерства;

· вивчає передовий вітчизняний та іноземний досвід організації заробітної плати, готує пропозиції щодо доцільності його впровадження;

· здійснення систематичного контролю за реалізацією актів чинного законодавства в галузі продуктивності та нормування праці;

· розроблення пропозицій щодо формування державної політики з питань продуктивності та нормування праці, вдосконалення нормування праці, здійснення організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації цієї політики. Підготовка і подання інформаційних матеріалів з цих питань;

· організація розроблення і затвердження міжгалузевих та погодження галузевих кваліфікаційних характеристик посад (професій) працівників;

· організація розроблення змін та доповнень до Класифікатора професій ДК 003-95 і подання їх на затвердження Держстандарту України. Забезпечення в установленому порядку, перевидання Класифікатора професій ДК 003-95;

· спільно з відповідними структурними підрозділами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Головних управлінь праці та соціального захисту населення проведення роботи з виявлення і використання резервів росту продуктивності праці на основі поліпшення її організації і нормування;

· забезпечення проведення моніторингу у сфері продуктивності та нормування праці. Аналіз та прогнозування, спільно з підвідомчими науковими організаціями Міністерства, розвитку процесів з нормування та продуктивності праці;

· участь у забезпеченні виконання зобов'язань України за міжнародними договорами у сфері нормування праці;

· надання організаційно-методичної допомоги підприємствам, установам і організаціям незалежно від форм власності із питань нормування праці та кваліфікаційних характеристик посад (професій), класифікації робіт і професій. Проведення інформаційно-роз'яснювальної, консультаційної роботи з питань компетенції відділу. Здійснення методичного забезпечення з питань компетенції відділу Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, управлінь праці та соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій;

6.Заробітна плата в Україні

(станом на грудень 2003 р.)

1.Номінальна заробітна плата

Динаміка заробітної платипрацівників, зайнятих у галузях економіки, грн.

Таблиця 1

Номінальна заробітна плата у грудні 2003 року порівняно з відповідним періодом 2002 року зросла на 24,4 відсотка і становила 550,95 грн., що на 50.9 відсотка перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 2003 рік (365 грн.).

Середньомісячна заробітна плата за січень-грудень 2003 року порівняно з відповідним періодом 2002 року зросла на 22,9 відсотка і становила 462,6 грн. на місяць, що перевищує на 26,7 відсотка розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи на 2003 рік (365 грн.).

Підвищення рівня заробітної плати у грудні 2003 року порівняно з відповідним періодом 2002 року відбулось на підприємствах майже усіх видів економічної та промислової діяльності. Зокрема, у промисловості заробітна плата зросла на 22,4 відсотка, у рибному господарстві – на 4,9 відсотка, у сільському господарстві – на 19 відсотків, у лісовому господарстві – на 31,5 відсотка, в установах охорони здоров’я та соціальної допомоги і закладах освіти, відповідно, на 35,6 та 32,8 відсотка.

Стан забезпечення випереджаючого зростання номінальної заробітної плати порівняно з ростом споживчих цін

а) за видами економічної діяльності

Залишається значна диференціація заробітної плати працівників по видах економічної діяльності.

Найвищі розміри номінальної заробітної плати у грудні 2003р спостерігались у працівників, які займаються такими видами економічної діяльності: фінансова діяльність (1419,48грн.), авіаційний транспорт (994,96грн.), допоміжні транспортні послуги (932,43 грн.), водний транспорт (789,28грн.), що, відповідно, в 1,4 - 2,6 рази перевищує середній рівень заробітної плати за видами економічної діяльності по Україні.

Низькою залишається заробітна плата у працівників по таких видах економічної діяльності: сільське господарство (248,17грн.), рибне господарство (330,03грн.), охорона здоров’я та соціальна допомога (339,81грн.), колективні, громадські та особисті послуги (362,68грн.), що становить 45 – 65,8 відсотка середнього рівня заробітної плати за видами економічної діяльності по Україні.

б) за видами промислової діяльності

Таблиця 3

Залишається диференціація заробітної плати працівників по видах промислової діяльності.

Найвищі розміри номінальної заробітної плати у грудні 2003р по видах промислової діяльності спостерігались у працівників, які займаються такими видами обробної промисловості: виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення (1078,44грн.), металургія та оброблення металу (862,4 грн.), целюлозно-паперова промисловість, видавнича справа (778,64 грн.); добувної промисловості: видобування енергетичних матеріалів (787,56грн.), з нього видобування кам’яного, бурого вугілля і торфу (763,25 грн.), видобування неенергетичних матеріалів (799,63 грн.), що, відповідно, в 1,1 – 1,6 рази перевищує середній рівень заробітної плати за видами промислової діяльності по Україні.

Низькою залишається заробітна плата у працівників по таких видах обробної промисловості: текстильна промисловість та пошиття одягу (380,28грн.), виробництво шкіри та шкіряного взуття (449,95 грн.), виробництво електричного та електронного устаткування (492,97 грн.), виробництво деревини та виробів з деревини (515,27 грн.), виробництво машин та устаткування (546,85 грн.), що становить 55,9 – 80,4 відсотка середнього рівня заробітної плати за видами промислової діяльності по Україні.

в) по регіонах України

Таблиця 4

Зберігається диференціація заробітної плати по регіонах країни.

Як і раніше, найвищі її розміри спостерігаються в м. Києві (950,63 грн.), Донецькій (622,34 грн.), Запорізькій (626,19 грн.) і Дніпропетровській (624,5 грн.) областях, де рівень номінальної заробітної плати перевищує на 71,1 – 160,4 відсотка розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи на 2003 рік (таблиця 5).

Низьким залишається розмір середньої заробітної плати у Тернопільській (365,49 грн.), Хмельницькій (400,12 грн.), Волинській (394,24 грн.) областях. В цих регіонах середній розмір заробітної плати складає 100,1 – 109,6 відсотка прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи на 2003 рік.

Співвідношення номінальної заробітної плати за грудень 2003 року по регіонах України та прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 2003 рік

Таблиця 5

У грудні 2003р у всіх регіонах заробітна плата перевищувала розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи (365 грн.).

Співвідношення заробітної плати та розрахункового розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи у грудні 2003 року.

Таблиця 6

Мінпраці обчислено розрахункову величину прожиткового мінімуму для працездатної особи на грудень 2003 року для кожного регіону та в цілому по Україні (таблиця 6). Розрахункова величина прожиткового мінімуму для працездатної особи в цілому по Україні у грудні 2003 року (355,93 грн.) на 2,5 відсотка нижча, ніж встановлена на 2003 рік для працездатної особи.

У грудні 2003року у всіх 27 регіонах України досягнуто перевищення заробітної плати над розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатної особи. Розмір перевищення коливається від 9,5 відсотка у Тернопільській області до 134,9 відсотка у м. Києві.

в) співвідношення темпів росту номінальної заробітної плати і росту споживчих цін і тарифів на послуги.

У грудні 2003року у порівнянні з відповідним періодом 2002 року випереджаюче зростання номінальної заробітної плати відповідно до росту споживчих цін забезпечено за всіма видами економічної діяльності (таблиця 2). Так, у будівництві воно становило 117,7 відсотка, у лісовому господарстві –121,5 відсотка, у промисловості –113,1 відсотка, в освіті –122,7 відсотка, державному управлінні –105,3 відсотка, охороні здоров’я та соціальній допомозі –125,3 відсотка.

Випереджаюче зростання заробітної плати по відношенню до росту цін відбулось у всіх регіонах країни (таблиця 4). Найбільшим воно було у Черкаській (122,2 відсотка), Вінницькій (118,0 відсотка), Закарпатській (122,7 відсотка),Тернопільській (116,9 відсотка), Чернігівській (116,4 відсотка), Кіровоградській (117,2 відсотка), Волинській (124,7 відсотка) областях.

Дещо нижчі темпи росту заробітної плати були в Луганській (113,1 відсотка), у Миколаївській (107,8 відсотка), Донецькій (113,5 відсотка), Одеській (108,0 відсотка), Дніпропетровській (117,1 відсотка) областях.

2. Реальна заробітна плата

а) ріст споживчих цін

Індекс інфляції з початку 2003 року становив 108,2 відсотка, а у відповідному періоді 2002 року –99,4 відсотка.

б) реальна заробітна плата в цілому по економіці

Індекси реальної заробітної плати

(у відсотках до відповідного місяця попереднього року)

Таблиця 7

Індекс реальної заробітної плати у грудні 2003 року по відношенню до листопада 2003 року склав 110,6 відсотка, а по відношенню до грудня 2002 року –115,6 відсотка.

Індекс реальної заробітної плати за січень-грудень 2003 року порівняно з відповідним періодом 2002 року склав 115,2 відсотка.

в) по регіонах

Індекс реальної заробітної плати по регіонах

Таблиця 8

Висновки

Подальше реформування заробітної плати має здійснюватися через підвищення ціни робочої сили, установлення єдиних регу­ляторів і рівноцінних умов відтворення робочої сили незалежновід форм власності; збільшення тарифної частини у заробітній платі; підвищення частки мінімальної заробітної плати у середній заробітній платі, удосконалення механізму державно-договірного регулювання заробітної плати.

Удосконалення організації заробітної плати має здійснювати­ся разом із проведенням загальної соціально-економічної (струк­турної, податкової, цінової") політики.

Отже, правильне розуміння і повне урахування особливостей, змісту, функцій і принципів організації заробітної плати можуть сприяти побудові науково обґрунтованих моделей і концепцій оплати праці, які заінтересовують працівників у максимальних кінцевих результатах І економічному зростанні.

Література

1. Абрамов В.М., Данюк В.М., Гриненко А.М., Колот А.М., Чернов В.І. - Нормування праці. К, 1995 р.

2. Завіновська Г.Т. Економіка праці К. КНЕУ. 2000 р.

3. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу - К: КНЕУ. 1998р.

4. Казановский А.В., Колот А.М. Соціальне партнерство на ринку праці. - Краматорськ; Нац. Центр продуктивності, 1995

5. Петюх В.М. Ринок праці та зайнятість. К, 1997 р.

6. Інтернет сторінка Міністерства праці та соціальної політики України