| ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Відокремлений підрозділ у м. Вінниці
КАФЕДРА ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ТА
СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН
К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А
з дисципліни
"м і к р о е к о н о м і к а"
Варіант: 2
Виконав: студент групи 34 п/м
Воронюк В.Г.
Перевiрив:
Кульбіда Л.С.
Вiнниця 2004 р.
Т Е М А
1.Предмет і метод мікроекономічного аналізу
2. Фірма в умовах досконалої конкуренції
В с т у п
Людині для існування необхідно виробляти життєві блага: продукти харчування, одяг, взуття, житло, транспортні засоби, меблі, засоби зв'язку, ліки та ін. Для виробництва благ потрібні економічні ресурси: сировина, земля, робоча сила, обладнання, приміщення, підприємницькі здібності. Їх запаси завжди лімітовані, тому обмежені і можливості виробництва всіх благ. Крім того, потреби людини безмежні, вона бажає покращувати своє забезпечення благами без кінця. Ці дві особливості людської поведінки вступають у гостре протиріччя між собою, тому в людей залишається лише один вихід — економити.
Отже, предметом вивчення економічної теорії є діяльність людей, пов'язана з досягненням ефективного використання обмежених ресурсів для найкращого задоволення потреб у життєвих благах. Економічні явища можна досліджувати на різних рівнях. Якщо в якості об'єкта дослідження взяти національну економіку, то такий підхід називають макроекономічним.
Засновниками мікроекономіки вважаються вчені Жан Батіст Сей і Томас Мальтус. Теорія трьох факторів виробництва Сея та закон спадної доходності Мальтуса досі використовуються в мікроекономіці
У кінці XIX ст. з'явилась ціла плеяда економістів неокласичного напряму: А. Маршал, К. Менгер, Ф. Візер, Дж.Б. Кларк,
Е. Бем-Беверк та інші. Неокласики істотно модифікували теорію цін.
Зокрема, ними були введені такі поняття, як попит, пропозиція, ціна
рівноваги та інші. Покупець займає у неокласиків важливе місце в ціноутворенні, у класичній же школі акцентувалась увага на головній ролі виробника у процесі ціноутворення. До мікроекономіки у цей період активно ввійшли математичні методи, графіки, психологія.
У процесі вибору, що нав'язаний суспільству обмеженістю
ресурсів, люди постають перед необхідністю розв'язання трьох основних проблем, вирішити які допомагає наука мікроекономіка.
Мікроекономіка розкриває основні закономірності
функціонування ринкової економіки на рівні товаровиробника та споживача і показує механізм прийняття рішень господарюючими суб'єктами, які прагнуть досягти максимального задоволення потреб в умовах використання обмежених ресурсів.
Основна проблема економічної теорії та господарської
практики — розв'язання протиріччя між бажанням індивідів
задовольнити свої безмежні потреби та обмеженістю ресурсів, які знаходяться в Їх розпорядженні .
Методи мікроекономічного аналізу
Сукупність засобів та прийомів пізнання суті економічних процесів на рівні окремих господарюючих суб'єктів.
Загальнонаукові методи:
* порівняльний аналіз;
* синтез;
* індукція;
* дедукція;
* наукова абстракція;
* аналогія;
* графічне зображення;
*
моделювання;
*
абстрагування;
*
функціональний аналіз;
*
припущення при інших умовах;
*
рівноважний підхід ;
Методи статистики і динаміки
:
*
граничний аналіз;
*
економічна модель;
* економічні змінні;
Моделювання економічних явищ та процесів визначення ключових змінних, що характеризують сутність економічного процесу, який досліджується , висування припущень щодо умов існування моделі та визначення поведінкових передумов;
Важливе припущення «при
інших
пості
йних
умовах»:
тобто допускається, що всі змінні, за винятком тих, які в даний момент розглядаються, залишаються незмінними. Головна поведінкова передумова -
гіпотеза про раціональну поведінку економічних суб'єктів. Раціональна поведінка
— намагання досягти максимальных результатів за наявних обмежень. В мікроекономічному аналізі припускають, що індивіди
максималізутоть корисність, фірми —
прибуток, держава
- суспільний добробут. Формування гіпотези щодо взаємодії ключових змінних та прогнозування реальних економічних подій;
• Гіпотеза —
попередній, неперевірений практикою принцип, що спирається на спостереження, умоглядні висновки, логіку або інтуїцію. Сформульовані гіпотези правлять економістові за орієнтир при доборі та систематизації емпіричних даних. Перевірка гіпотези методом зіставлення передбачення та події, що відбувалась.
У мікроекономіці використовують моделі двох типів: оптимізаціині та рівноважні. Оптимізаційні моделі застосовують при дослідженні поведінки окремих економічних суб'єктів. Основний метод граничний аналіз, розроблений теорією маржиналізму.
Засновниками цієї теорії вважаються економісти австрійської школи Карл Менгер (1840—1921), Фрідріх фон Візер (1851-1926), Зйген фон Бем-Баверк (1851-1914), а також англієць Уільям Стенлі Джевонс (1835—1882).
Маржиналізм —
теорія, що вважає економіку системою взаємозв'язаних господарюючих суб'єктів, а всі економічні процеси пояснює за допомогою використання граничних (тах
або тіп)
величин, які характеризують не стільки сутність явищ, скільки їх кількісну зміну.
Формування гіпотези щодо взаємодії ключових змінних та прогнозування реальних економічних подій.
Мікроекономічні моделі
Досягнення цілей мікроекономіки пов'язане з використанням певних методів пізнання економічного життя суспільства. Одними з основних методів дослідження в мікроекономіці є методи індукції дедукції.
Індукція
— це хід дослідження від окремих фактів до загальних висновків і узагальнень. Економіст у даному випадку починає з вивчення фактів. Фактами для нього служать статистичні дані, результати анкет, спостереження та ін.
Дедукція
— це висування гіпотез на основі не систематичних спостережень, практичного досвіду, інтуїції, логічних роздумів із подальшою їх перевіркою на фактах. Тобто хід дослідження йде від попередніх висновків (гіпотез) до фактів.
Абстрагування
— це навмисне спрощення досліджуваного об'єкта шляхом виключення з аналізу деяких його деталей. Наприклад, при розгляді домогосподарства ми не враховуємо смаки, уподобання та переваги кожного члена сім'ї, а вважаємо домогосподарство єдиною неподільною одиницею.
Аналогічно при дослідженні споживчого кошика ми вважаємо, що споживач
робить вибір не з кількох десятків товарів, а лише з двох. Саме так при вивченні ринку праці ми для спрощення ситуації не будемо враховувати індивідуальні особливості кожного працівника,
його рівень кваліфікації вмінь та навичок припущення «при інших рівних умовах». Мікроекономіка формулює економічні закони, в яких вказується, що настання одного явища викликає інше, але тільки при інших рівних умовах.
Тобто вважається, що всі інші фактори, які могли б вплинути на дане явище, залишаються незмінними. Наприклад, відомо, що зменшення ціни призводить до підвищення попиту на даний товар, але лише при незмінних інших факторах, бо якщо при зменшенні ціни погіршиться якість, то стверджувати, що попит зросте, не можна.
Функціональний аналіз має велике значення в мікроекономіці. У ході його здійснення в досліджуваному явищі виділяється головна риса, яка нас цікавить, а потім розпочинається пошук факторів, що на неї впливають. Після встановлення таких факторів визначається спосіб їх взаємодії з виділеною головною рисою, тобто функція. Необхідно зазначити, що з'ясування функціонального взаємозв'язку важливе навіть тоді, коли чітке визначення причинно-наслідкових зв'язків між досліджуваними явищами ускладнене. Рівноважний підхід до дослідження динамічних явищ і процесів — важлива риса мікроаналізу. Розглядаючи сталу динаміку економічних явищ, Мікроекономіка намагається вивчити такий їхній стан, який характеризується відносною стабільністю, тобто рівновагою. Рівновага означає, що немає внутрішніх тенденцій до зміни існуючого стану. Якщо при незначних змінах зовнішнього середовища ситуація докорінно змінюється, то така рівновага називається нестійкою. Якщо при виникненні таких зовнішніх змін у самій системі з'являються сили, що відроджують рівновагу, то вона називається стійкою. Зміни зовнішніх умов
можуть бути значними, тоді така економічна система перейде від одного рівноважного до іншого аналогічного стану. Методи статики і динаміки особливо широко використовуються у мікроекономічних дослідженнях. Метод статики передбачає порівняння різних рівноважних станів, при цьому перехід від однієї рівноваги до іншої залишається поза аналізом.
Метод динаміки, навпаки, вимагає аналізу власне переходу від
одного стану рівноваги до іншого.
Граничний аналіз — це технічний прийом, що широко використовується в побудові мікроекономічних моделей. Це ефективність дії ринкового механізму в основному залежить від волі і бажань людей. У суспільстві відносини між людьми
координуються через структуру прав, морально етичних норм, економічних стимулів і т. д. Тобто існує система інститутів, які дають змогу людям координувати та структурувати свою діяльність. Інститути — це формальні і неформальні норми та правила поведінки, що розробляються та встановлюються державою і суспільством.
Інституціональне середовище функціонування економічних суб'єктів в основному визначається правами власності. Права власності — це санкціоновані норми поведінки, щоб регулюють відносини між людьми з приводу використання ними економічних благ. Ефективність цих норм залежить від панівної
в суспільстві форми власності і від структури форм власності (державна, комунальна та приватна), що склалася, та тенденцій її розвитку.
На зміст інституціональної системи впливають також зовнішні ефекти (витрати або вигоди від ринкових операцій, що не отримали відображення в цінах) і громадські блага (блага, споживання яких не можна обмежити лише для осіб, що платять за них).
Фірма в умовах досконалої конкуренції
Програмна анотація
1. Умови формування ринку досконалої конкуренції.
2 Конкурентна фірма.
3. Попит на продукцію конкурентної фірми.
4. Пропозиція конкурентної фірми.
5. Ринкова пропозиція.
6. Рівновага на ринку досконалої конкуренції.
7. Короткострокова рівновага.
8. Довгострокова рівновага.
9. Досконала конкуренція та ефективність.
Досконала конкуренція є найбільш виразною схемою ринкової структури, яку можна використовувати для аналізу економічних процесів. Вона є ідеальним типом ринкової структури, перевага якого полягає в тому, що завдяки його існуванню стає можливим чітке визначення системи обмежень, з якими стикається фірма на шляху до максимізації прибутку.
Ринок досконалої конкуренції
— це ринок, який відповідає умовам досконалої конкуренції.
Умови формування ринку досконалої конкуренції
1. Ринок складається з великої кількості продавців, кожний з яких продає стандартизовану продукцію великій кількості покупців.
2. Кожна фірма має дуже незначну частку у загальному
випуску продукції, що поступає на ринок, і ця частка не перевищує 1% загального продажу.
3. Фірма не цікавиться рішеннями своїх конкурентів. Вона
не розглядає конкурентів як таких, що можуть обмежити її ринкову частку продажу.
4. Інформація про ціни, технології та імовірний прибуток
легко доступна, що дозволяє гнучко реагувати на зміну ринкових умов.
5. Входження в ринок та вихід з нього не обумовлені ніякими перешкодами для продавців стандартизованої продукції, що забезпечує повну мобільність у використанні ресурсів.
Конкурентна фірма
Підприємницька фірма
— це самостійно діючий
суб'єкт ринку, метою діяльності якого є отримання прибутку через виробництво одного або більше товарів для продажу на ринку.
Конкурентна фірма
— це фірма, яка продає свою
продукцію на ринку досконалої конкуренції.
Мета діяльності конкурентної фірми максимізація прибутку.
Припущення про максимізацію прибутку продавцями лежить в основі моделі пропозиції конкурентної фірми, її раціональної економічної поведінки.
Попит на продукцію конкурентної фірми
В умовах досконалої конкуренції ні одна з фірм не може
впливати на ринкову ціну товару, бо кожна з них згідно з умовами формування ринку досконалої конкуренції має дуже незначну ринкову частку продажу.
Тому таку фірму можна охарактеризувати як фірму,
що приймає ціну як задану (
price
-
taker
).
Крива попиту досконало конкурентної фірми
— це крива, яка відображає попит на продукцію окремої фірми, обсяг продажу якої ніяк не впливає на зміну ринкової ціни. Графічно попит конкурентної фірми зображається у вигляді
горизонтальної лінії, він досконало еластичний за ринковою
ціною (графік
1.1,а). На графіку 1.1,6 зображена крива ринкового попиту.
Графік 1.1. Крива попиту на продукцію конкурентної фірми.
а
- попит з точки зору конкурентної фірми;
б
- ринковий попит;
P —
ціна;
Q - обсяг ринкового попиту;
q— обсяг попиту конкурентної фірми;
P
1
— ринкова ціна.
Конкурентна фірма
— це фірма, що приймає ціну.
Фірма, що приймає ціну, — це продавець такого обсягу товарів чи послуг, який є занадто малим відносно їх загальної кількості на ринку, щоб вплинути на ринкову ціну. Конкурентна фірма може продати стільки, скільки бажає, по ринковій ціні P1
тому граничний доход конкурентної фірми буде дорівнювати ціні.
МR=Р,
МR
— граничний доход;
P
— ціна.
Графік 1.2. Граничний доход конкурентної фірми.
Фірма зацікавлена в додатковому доході, який може бути
отриманий від продажу додаткової одиниці товару.
Приріст валового доходу від продажу кожної додаткової одиниці продукції — це граничний доход
(графік
1.2).
МR
= (q
2
-q
1
)
Граничний доход — це зміна валового доходу відповідно до
зміни кількості товару, що продається:,
де МR
-
граничний доход;
D
TR
-
зміна валового доходу;
D
Q
-
зміна обсягу попиту.
Оскільки конкурентна фірма може продати стільки, скільки бажає (будь-яку кількість товарів), по ринковій ціні, то додаток до валового доходу від продажу додаткової одиниці товару буде такий самий, як ринкова ціна, або:
MR
=
P
1
MR- граничний доход;
Р1 — ринкова ціна.
Граничний доход в умовах досконалої конкуренції незмінний
З'ясувавши таким чином, як зростає доход конкурентної фірми по мірі продажу додаткової одиниці товару, можна перейти до розгляду того, якими є умови визначення конкурентною фірмою обсягу пропозиції її продукції (що лежить в основі рішення конкурентної фірми щодо кількості товару на продаж).
Пропозиція конкурентної фірми
Модель пропозиції конкурентної фірми виходить з припущення заданості її економічної поведінки (раціональної поведінки виробника) на максимізацію прибутку.
Крива пропозиції конкурентної фірми
показує, який обсяг випуску продукції буде виробляти та пропонувати фірма, щоб максимізувати прибуток.
Вона буде співпадати з тією частиною кривої граничних витрат фірми, яка розташована вище кривої її середніх змінних витрат.
Крива пропозиції конкурентної фірми — це частина
кривої її граничних витрат МС
(
Marginal
Costs
), що розташована вище за АVС.
Графік 1.3. Крива пропозиції конкурентної фірми.
А
- точка припинення операцій;
В
- точка самоокупності.
Там, де граничні витрати (МС) дорівнюють середнім сукуп-
ним витратам (АТС),
визначається точка самоокупності
(точка В)
( графік
1.3).
Там, де граничні витрати (МС) дорівнюють середнім змінним витратам (АVС), визначається точка припине
н
ня операцій
(точка А), при будь-якій ціні, що нижча за Р
0
,
фірма припиняє виробництво.
Для визначення обсягу випуску при будь-якій ціні (Р1,Р
2
),
вищій за мінімальні середні змінні витрати (АVС), проводиться горизонтальна лінія до кривої граничних витрат (МС). Якщо із точки її перетину з кривою граничних витрат (МС) провести вертикальну лінію до осі абсцис, отримаємо точку, яка визначить той обсяг випуску продукції (q
1
, q
2
),
який фірма по відповідній ціні пропонує до продажу.
Ринкова пропозиція
Ринкова пропозиція (пропозиція галузі) складається з обсягів пропозиції всіх фірм, що пропонують свою продукцію не ринку по будь-якій можливій ціні.
Крива ринкової пропозиції може бути одержана як результат додавання кривих пропозицій всіх індивідуальних фірм по кожній можливій ціні.
Оскільки крива пропозиції кожної фірми — це частина кривої її граничних витрат (МС), яка лежить вище кривої середніх змінних витрат (АVС), то крива ринкової пропозиції
8 буде отримана як результат додавання кривих МС
1
, МС
2
МСз.
( графік
1.4).
Графік 1.4. Крива ринкової пропозиції.
Q
- обсяг випуску галузі;
q
1
, q
2 ,
q
3 -
обсяг випуску фірм 1, 2, 3;
S
—
результат додавання кривих МС
1
, М
C
2
, МС
3
.
Детермінанти ринкової пропозиції:
* Кількість фірм у галузі.
* Середній розмір фірми в галузі.
* Ціни змінних ресурсів
,
що використовуються фірмами.
* Технологія.
Якщо поєднати пропозицію конкурентної фірми з її кривою попиту, стає можливим визначення рівноважного обсягів виробництва товару, який виробляє фірма.
Рівновага на ринку досконалої конкуренції
У процесі свого функціонування конкурентна фірма має прийняти рішення:
1) здійснювати виробничу діяльність чи ні;
2) якщо здійснювати, то скільки продукції виробляти і продавати.
По-перше
фірма буде здійснювати виробництво, якщо ринкова ціна буде дорівнювати ціні Ро,
що відповідає точці припинення операцій точка
(А на графіку 1.3.)
З моменту, коли ринкова ціна перевищить ціну Ро,
фірма готова прийняти
рішення щодо здійснення виробничої діяльності.
По-друге
фірма має вирішити, який обсяг продукції вона має виробляти.
Фірма, яка в своїй діяльності додержується правила раціональної поведінки, буде розширювати випуск продукції до точки Е, в якій її граничні витрати (МС) будуть дорівнювати граничному доходу (М
R
)
(графік
1.5).
Якщо граничні витрати (МС) менші, ніж ціна (Р), продаж
додаткової одиниці товару збільшує доход. Тому прибуток збільшується (або збитки зменшуються) з розширенням виробництва товару до того моменту, поки граничний доход (МR)
не стане дорівнювати граничним витратам (МС).
Короткострокова рівновага
Для конкурентної фірми стан, в якому кількість товарів та послуг, що нею виробляється, визначається рівнянням Р
= МС
= МR
, називається рівноважним.
Виходячи з того що в умовах досконалої конкуренції граничний доход фірми дорівнює ціні (МR
= Р
), стан рівноваги може бути також визначений рівнянням
Р
== МС.
Таким чином, конкурентна фірма досягає стану короткострокової рівноваги, коли Р = МК
= МС.
Графік 1.5. Рівновага конкурентної фірми.
Максимізація прибутку
конкурентною фірмою
Мета фірми
— максимізація прибутку.
Прибуток
— це різниця між сукупним доходом (ТR)
і
сукупними витратами (ТС) за період продажу.
Прибуток
= ТК - ТС.
Фірма прагне максимізувати прибуток, намагаючись максимізувати різницю між валовим доходом (ТК)
і валовими витратами (ТС).
Максимізація прибутку
—
це максимізація
різниці між валовим доходом і валовими витратами: ТК -ТС.
Для конкурентної фірми валовий доход дорівнює ціні проданого товару (Р), помноженій на обсяг продажу (О);
ТR
= Р
* Q. Оскільки конкурентна фірма -- це фірма, що приймає ціну, а не встановлює її, ціна знаходиться поза впливом конкурентної фірми.
Тому конкурентна фірма може вплинути на величину |
валового доходу тільки змінюючи обсяг продажу.
Передбачається, що фірма враховує зміни величини витрат у процесі випуску продукції і вибирає той його обсяг, який дасть максимум прибутку,
що і буде відповідати максимальній різниці (ТR— ТС),
Основні підходи
до визначення
максимізаціі прибутку
Сукупний
аналіз
---
використовує зіставлення сукупнихвеличин.
Граничний
aналіз
використовує зіставлення граничних величин.
Графік 1.6. Максимізація прибутку конкурентною фірмою.
TR
— валовий доход;
ТС
—
валові витрати;
Q
—
обсяг випуску продукції.
Максимізація прибутку досягається, коли водлзок між ТR і ТС
найбільший (відрізок АВ (ТR >ТС),
обсяг випуску Q*).
Точки С і D — точки критичного обсягу випуску продукції, коли (ТС = ТR)
(див. графік
1.6).
Коли обсяги виробництва менші, ніж О
1
,
або більші, ніж О
2
,
виробництво стає збитковим (ТС > ТR).
При випуску О*,
що відповідає mах
прибутку, нахил кривої валових витрат (ТС) дорівнює нахилу кривої валового доходу (ТR).
Оскільки нахил кривої ТС
— це граничні витрати (МС), а нахил кривої Т
R
— це
граничний доход (М
R
),
то рівність нахилів цих кривих у точках, що відповідають обсягу виробництва
О*,
означає і рівність їх граничних витрат і граничного доходу
(тобто МС=МR).
Граничний аналіз
Графік 1.7. Максимізація прибутку конкурентною фірмою
Q
,
—
обсяг випуску продукції;
Р
— ціна;
МR
—
граничний доход;
МС
— граничні витрати.
Обсяг виробництва Q*,
який максимізує прибуток, визначається при умові рівності граничних витрат (МС) і граничного доходу (МR)
в точці Е (точці максимізації прибутку). (Див, графік
1.7).
МR
=
МС;
D
T
R
M
R
=
¾
;
D
Q
D
TR
=
D
(
R
Q
)
;
DTR=RDQ - вплив конкурентної фірми на ціну Р відсутній;
MR
==
P
(
D
Q
)/
D
Q
=
P
Тому граничною умовою для фірми, що максимізує прибуток на ринку досконалої конкуренції, буде:
Р==MС.
Варіанти рівноваги конкурентної
фірми в короткостроковому
періоді
Графік 1.8. Рівновага конкурентної фірми
в короткостроковому періоді.
Для конкурентної фірми, що отримує
прибуток
(графік
1.8,а) ринкова ціна (Р) на продукцію фірми більша, ніж середні витрати на її виробництво АС
при
тому його обсязі (Q*), який максимізує прибуток. Фірма отримує економічний прибуток:
Прибуток = (Р -АС)
*
Q
*.
Для конкурентна! фірми на рівні самоокупності
(графік
1.8,6) ринкова ціна (Р) на
продукцію фірми дорівнює мінімальним середнім витратам (АС) при обсязі випуску Q*.
Це дозволяє їй лише покрити витрати. Фірма отримує нульовий економічний прибуток.
Р
= МС
= тіп АС.
Конкурентна фірма, що несе збитки
Для конкурентної фірми, що несе збитки (графік
1.9,а)
ринкова ціна (Р) нижча за мінімально можливі середні витрати (АС) при обсязі випуску продукції Q*
(АС>Р)\
фірма не покриває свої витрати на виробництво продукції і несе збитки.
Збитки
= (АС
- Р)
* Q*
Конкурентна фірма, що мінімізує збитки
Графік 1.9. Рівновага конкурентної фірми в короткостроковому періоді.
Для конкурентної фірми, що мінімізуєзбитки
(графік
1.9,6), ринкова ціна (Р) нижча за мінімально можливі середні витрати (АС) при обсязі випуску продукції (Q*) (Р<АС),
але перевищує мінімум середніх змінних витрат (АVС) при цьому ж обсязі випуску (Р > АVС).
Мінімізуючи збитки, фірма коригує обсяг випуску продукції таким чином, щоб він був встановлений відповідно до точки (Р
= MC) що забезпечить їй покриття змінних витрат (VС) і частково постійних
витрат (FС).
Конкурентна фірма, що припиняє виробництво
Графік 1.10. Конкурентна фірма, що припиняє виробництво.
Якщо ринкова ціна (Р) буде нижчою, ніж мінімальні змінні
витрати (АVС), фірма припинить виробництво (графік
1.10).
Ціна припинення виробництва:
Р=МС=
тіпАVС
Довгострокова рівновага
Досконало конкурентна фірма виробляє продукцію на довгостроковому Інтервалі тільки у тому випадку, коли ціна Р буде не нижчою, ніж довгострокові середні витрати (LАС)
(див.графік
1.11).
Р=LАС.
Графік 1.11. Рівновага конкурентної фірми
в довгостроковому періоді.
L
МС
— довгострокові граничні витрати;
L
АС
— довгострокові середні витрати.
Довгостроковий період
—
це період, достатній для
входу нових фірм у галузь або виходу з галузі. В довгостроковому періоді всі види витрат розглядаються як змінні витрати; в довгостроковому періоді фірми можуть як збільшувати, так і зменшувати масштаби виробництва; в галузь можуть ввійти нові фірми, частина фірм може покинути галузь.
Конкурентна фірма знаходиться в стані короткострокової рівноваги,
коли при рівноважному обсязі випуску продукції ціна Р дорівнює граничним витратам МС,
і тоді досягається ефективність розподілу:
Р=МС.
Конкурентна фірма знаходиться в
стані довгострокової рівноваги,
коли при рівноважному обсязі випуску продукції ціна (Р) дорівнює граничним витратам (МС), а також дорівнює середнім сукупним витратам (АС). Коли це відбувається, фірма також досягає виробничої ефективності:
Р=МС=АС.
Пропозиція фірми в довгостроковому періоді
Графік1.12.Крива пропозиції конкурентної фірми в довгостроковому періоді.
LMC
— довгострокові граничні витрати;
LAC
— довгострокові середні витрати.
Крива пропозиції конкурентної фірми
в довгостроковому періоді
— це крива, що показує обсяг випуску продукції, який фірма буде виробляти при кожному значенні ціни, щоб досягти максимізації прибутку на довгостроковому інтервалі. Крива пропозиції конкурентної фірми в довгостроковому
інтервалі буде визначатися частиною кривої довгострокових граничних витрат фірми (LМС),
яка розташована вище кривої довгострокових середніх витрат
(LАС), що відповідає ціні беззбитковості на довгостроковому інтервалі (гр.
1.12).
Довгострокова ціна беззбитковості
–
це найменша ціна, при якій фірма може лише покрити свої витрати в довгостроковому періоді. Вона відповідає мінімальному рівню довгострокових середніх витрат фірми.
Рівновага галузі
в довгостроковому періоді
Рівновага галузі спостерігається тоді, коли конкурентні фірми не прагнуть ані вступити в галузь, ані покинути її, а також не намагаються збільшити чи скоротити масштаби виробництва. Це відбувається, коли всі фірми в галузі мають середні витрати (АС), що дорівнюють ціні (Р), тобто кожна фірма повністю покриває свої витрати. У цьому випадку економічний прибуток фірм дорівнює нулю, а це означає, що відсутні мотиви, які б спонукали фірми виходити з галузі чи входити до неї. У довгостроковому плані за умов конкурентної
рівноваги економічний прибуток дорівнює нулю. Це так званий
Парадокс прибутку це:
1 Позитивний економічний прибуток заохочує нові фірми вступати в галузь
досконалої конкуренції. Це збільшує пропозицію і знижує ціну на продукцію до тих пір, поки економічний прибуток у галузі не стане дорівнювати нулю.
2 Від'ємний економічний прибуток примушує фірми виходити з галузі.
Внаслідок цього пропозиція зменшується, і економічний прибуток знову стає нульовим.
Економічний прибуток:
збільшує або зменшує випуск продукції, повертаючись до нуля. Нульовий економічний прибуток означає, що досягнена
конкурентна рівновага галузі в довгостроковому періоді. Довгострокова рівновага галузі відповідає вимозі рівності ціни (Р) довгостроковим граничним витратам (
L
МС)
в точці мінімального рівня довгострокових середніх витрат (
L
АС):
Р
== LМС
= тіп LАС.
За таких умов досягається довгостроковий стан беззбитковості галузі. Коли це відбувається, фірми в галузі отримують нормальний прибуток. Якщо кожна фірма в галузі отримує нормальний прибуток, вона задовольняється існуючим рівнем випуску І не виявляє ініціативи ані його змінити, ані залишити галузь.
Жодна фірма поза галуззю не виявляє ініціативи щодо входження
до цієї галузі. Галузь і кожна фірма в галузі будуть продовжувати
здійснювати виробництво на тих самих рівнях, поки не зазнають впливу зміни одного з факторів попиту чи пропозиції.
Ринкова пропозиція
в довгостроковому періоді
Ринкова пропозиція визначається шляхом складання обсягів пропозиції всіх фірм, які потенційно існують на ринку, і дорівнює сумарному обсягу продукції, що виробляється та поставляється на ринок фірмами по будь-якій можливій ціні. Довгострокова крива ринкової пропозиції залежить від зміни на довгостроковому інтервалі рівня витрат галузі по мірі розширення обсягів випуску продукції. В залежності від цього вона може мати додатний або від'ємний нахил. Якщо середні витрати не змінюються залежно від зміни кількості фірм, що входять в галузь і виходять з неї, то в іншому випадку пропозиція галузі буде абсолютно еластична, і крива пропозиції, відповідно, буде горизонтальною.
Галузь з незмінними витратами — це галузь, в якій ціни на фактори виробництва не залежать від зміни обсягу випуску продукції. Фірми в галузі мають незмінні
середні витрати. (Незмінний ефект масштабу.) Довгострокова крива пропозиції галузі з незмінними витратами — горизонтальна (графік
1.13,а). Галузь із зростаючими витратами це галузь, в якій ціни на ресурси в довгостроковому періоді зростають
Фірми в галузі мають зростаючі середні витрати. (Від'ємний ефект масштабу.)
Довгострокова крива пропозиції галузі із зростаючими витратами має додатний нахил. (Нахил втору.)(Графік
1.13,6).
Галузь зі спадними витратами — це галузь, в якій ціни на фактори виробництва зменшуються по мірі розширення випуску продукції. (Додатний ефект масштабу.)
Довгострокова крива пропозиції в такій галузі буде мати від'ємний нахил. (Нахил вниз.) (Графік
1.ІЗ.в).
a) в) с)
а) Галузь з незмінними витратами
б) Галузь зі зростаючими витратами
в) Галузь зі спадними витратами
Графік 1.13. Довгострокові криві пропозиції в галузях з незмінними, зростаючими і спадними витратами.
S
L
—
крива пропозиції в галузях з незмінними, зростаючими та спадними витратами в довгостроковому періоді. Конфігурація довгострокової кривої пропозиції галузі залежить від рівня довгострокових середніх витрат (LАС), які впливають на рівень ціни (Р), збільшуючи її (Р
1
-> Рг)
(графік
1.13,6)
або зменшуючи її (
P
1
> Р
2
)
(графік
1.13,в). Якщо довгострокові середні витрати не змінюються, ціна (Р) залишається незмінною (графік
1.13,а) — у цьому випадку довгострокова крива пропозиції галузі — горизонтальна.
Досконала конкуренція та
ефективність
Досконала конкуренція обумовлює ефективний розподіл ресурсів.
Ресурси розподілені ефективно в тому разі, коли жоден з суб'єктів не має можливості покращити економічний стан без погіршення економічного стану інших суб'єктів. Парето-ефективний стан економіки виключає неефективне
використання ресурсів. Граничні умови ефективності виробництва будь-якого блага:
MB
= MC,
де МC—
гранична корисність споживача;
МС —
граничні витрати виробництва.
Рівноважна ціна на досконало конкурентному ринку дорівнює, з одного боку, цінності для споживача кожної додаткової одиниці блага, з іншого, витратам виробництва цієї додаткової одиниці блага (графік
1.14).
Графік 6.14. Попит, пропозиція та ефективність на досконало
конкурентному ринку.
МС
—
граничні витрати;
МВ
—
гранична корисність споживача;
D
- крива попиту;
S
— крива пропозиції.
В точці Е конкурентна рівновага ефективна тому, що
PE
=
MB
-
MC
При ефективному випуску QE
площа АFЕ
відображає максимально можливу вигоду споживача та виробника. В досконало конкурентній економіці дії виробників, що прагнуть прибутку, приведуть до такого розподілу ресурсів,
який максимізує задоволення потреб споживача.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Базилевич В., Лук'янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мік-
роекономіка: Опорний конспект лекцій. — К.: Четверта хви-
ля, 1997. — 248 с.
2. . Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основи зкономики: Учеб. посо-
бие. — К.: Вища шк., Знання, 1998. — 478 с.
3. Гальперин В.М., Игнатьев С.М., Моргунов В.И. Микрозко-
номика: В 2-х т. / Общая редакция В. М. Гальперина. — СПб.:
Зкономическая школа, 1999. — Т. 1. — 349 с.
4. А.В. Лісовий Мікроекономіка : курс лекцій , видання друге., навчальний посібник. Київ 2003. —15- 18 с.
5. Микро-макроэкономика. /под ред. Макконел К.Р., Брю С.Л./ - «Экономикс»:– Бишкек, 1997.
6. Будаговська Н. Мікроекономіка і макроекономіка. К. 2001
7. Джонатан Гамільтон. Методичний посібник до мікроекономіки. К.1999.
8. Ватаманюк З., Панчишин С. Макро – мікроекономіка.К. 2001.
9. Слухай С.В. Довідник базових термінів та понять з мікроекономіки. К. 1998.
|
