Реферат на тему:
Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)
.
Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій
1. Незаконна посередницька діяльність або інші незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян—
караються штрафом від п’ятдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.
2. Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням службового становища або якщо вони спричинили тяжкі наслідки,—
караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян, порушення якого може спричинити несприятливі наслідки для нормального фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини. Додатковим факультативним об’єктом можуть виступати здоров’я, життя, інші блага усиновителів та усиновлених, піклувальників та підопічних.
2. З об’єктивної сторони злочин полягає у діях, які можуть виразитися в таких формах: 1) незаконна посередницька діяльність щодо усиновлення (удочеріння) дитини; 2) інші незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) дитини; 3) незаконні дії щодо передачі дитини під опіку (піклування); 4) незаконні дії щодо передачі дитини на виховання в сім’ю громадян. Визначення незаконного характеру вказаних дій потребує звернення до нормативно-правових актів, які визначають підстави та порядок усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян.
Про поняття усиновлення (удочеріння)
див. коментар до ст. 168, про поняття опіки та піклування — коментар до ст. 16. Передача дитини на виховання
в.сім’ю громадян
передбачає передачу дити-ни-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, бать-кам-вихователям до дитячого будинку сімейного типу, створеного відповідно до угоди між батьками-вихователями та органами опіки і піклування з метою виховання та спільного проживання не менш як п’яти і, як правило, не більш як десяти дітей, або до прийомної сім’ї — сім’ї, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від одного до чотирьох дітей на виховання та спільне проживання.
Посередницькою діяльністю щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі П під опіку (піклування)
чи на виховання в сім’ю громадян
слід визнавати діяльність з будь-якого сприяння усиновленню (удочерінню), передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян, коли винна особа зобов’язується в інтересах однієї зі сторін виконати певні дії: розшукати батьків усиновленого та отримати від них або від опікунів (піклувальників) згоду на усиновлення, вплинути на суддю з метою прийняття ним позитивного рішення щодо усиновлення, опіки (піклування) чи рішення виконкому відповідної ради або державної адміністрації щодо передачі дитини в сім’ю на виховання, сприяти в оформленні доку ментів, які б дали змогу усунути обмеження, що встановлені зако нодавством для усиновителів, опікунів чи піклувальників, батьки. вихователів тощо.
Незаконною є будь-яка посередницька діяльність щодо усинос лення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи н виховання в сім’ю громадян, яка є комерційною, тобто здійснюєті ся з метою одержання прибутку. Незаконною слід вважати поо редницьку діяльність, яка здійснюється незаконним способом (нч приклад, шляхом підкупу чи залякування) або спрямована на досягнення незаконної мети (наприклад, має за мету спонукати батьки/ дати згоду на усиновлення дитини до її народження).
Інші незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі П під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян
можуть полягати, зокрема, у: примушуванні дитини до давання нею згоди на усиновлення (удочеріння); прийнятті рішень про усиновлення (удочеріння), встановлення опіки (піклування), передачу дитини на виховання в сім’ю громадян за відсутності для того законних підстав; усиновленні (удочерінні), встановленні опіки (піклування), передачі на виховання в сім’ю громадян дітей, які не можуть бути усиновлені, передані під опіку (піклування) чи на виховання у сім’ю громадян; передачі дітей під опіку чи на виховання особам, які не мають права бути опікунами чи виховувати таких дітей; підробленні документів, які стосуються зазначених фактів; веденні приватного обліку дітей, які можуть бути усиновлені, з метою його комерційного використання.
Порушення службовими особами порядку або строків подання інформації про дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків, для централізованого обліку тягне адміністративну відповідальність (ст. 184-2 КАП). Склад злочину, передбаченого ст. 169, зазначені дії утворюють лише тоді, коли вони поєднані з іншими діями, що містять ознаки цього злочину.
У разі, коли з метою оформлення незаконного усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян складаються або використовуються підроблені документи, скоєне слід кваліфікувати за сукупністю злочинів — за ст, 169 і залежно від суб’єкта злочину за ст. 358 або ст. 366. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного рішення, ухвали або постанови у справі про усиновлення (удочеріння) Дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян потребує самостійної кримінально-правової оцінки і кваліфікації дій винного за сукупністю злочинів, передбачених ст. 169 іст. 375.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 169, вважається закінченим з моменту вчинення описаних у ч. 1 цієї статті дій. Факти незаконного усиновлення (удочеріння), передачі дитини під опіку тощо як наслідки цих діянь значення для кваліфікації не мають.
3. Суб’єктом цього злочину можуть бути як будь-які приватні особи, включаючи осіб, які бажають усиновити (удочерити) дитину, взяти її в сім’ю на виховання чи стати опікуном (піклувальником) Дитини, так і працівники, у т.ч. службові особи органів, установ і організацій, до компетенції яких входить прийняття рішень з питань усиновлення (удочеріння) дітей, передачі їх під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян.
4.3 суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Психічне ставлення винного до тяжких наслідків (ч. 2 ст. 169) може бути умисним чи необережним.
5. Кваліфікуючими ознаками незаконних дій щодо усиновлення (Удочеріння) є вчинення їх: 1) щодо кількох дітей; 2) повторно; 3) за попередньою змовою групою осіб; 4) з використанням службового становища або 5) спричинення ними тяжких наслідків.
Незаконними діями щодо усиновлення (удочеріння) дитини, пе-рєддчі П під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян,
вчиненими щодо кількох осіб,
слід визнавати такі дії у разі, коли вони одночасно вчинюються щодо двох і більше дітей.
Повторним
вважається вчинення будь-яких із передбачених ч. 1 ст. 169 дій особою, яка раніше вчинила такі ж дії. Отже, цією ознакою охоплюється не тотожна, а однорідна повторність. Про поняття групи осіб за попередньою
змовою див. коментар до ст. 28.
Кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 169 за ознакою використання службового становища
має місце у разі, коли службова особа використовує своє службове становище для вчинення незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян. При цьому, якщо такі дії потягли тяжкі наслідки або вчиняються працівником правоохоронного органу, їх необхідно додатково кваліфікувати за ч. ч. 2 або З ст. 364.
Тяжкі наслідки
у складі цього злочину — поняття оціночне. Ними можуть визнаватися.самогубство або самокалічення дитини, втеча дитини з наступним її зникненням безвісти, заподіяння шкоди здоров’ю дитини, матеріальної шкоди у значних: розмірах, втягнення дитини у злочинну діяльність, залучення її до порнобізнесу тоща. За наявності підстав заподіяння таких наслідків може отримувати самостійну кримінально-правову оцінку.
КШС (глави 1-3, 14-18. розділ
VI
).
Закон України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 р. (ст. 8).
Консульський статут України, Затверджений указом Президента України від 2 квітня 1994р. № 127/94 (глава
VI
).
Положення.про дитячий будинок сімейного типу. Затверджене постановою КМ № 267 від 27 квітня 1994 р.
Постанова КМ “Питання Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти” № 380 від ЗО березня 1996 р.
Порядок передачі дітей, які е громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за умовами їх проживання у сім’ях усиновителів.Затвердженцйпостановою КМ №775 від 20 липня 1996 р.
Положення про прийомну сім’ю. Затверджене постановою КМ № 241 від 2 березня 1998р.
Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій
Умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів —
карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
1. Об’єктом злочину є конституційне право громадян на свободу об’єднання у професійні спілки, політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, а також права і законні інтереси профспілок, політичних партій і громадських організацій.
Професійна спілка
(профспілка) — добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Профспілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Політична партія —
це зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах. Громадською організацією є об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. До органів цих організацій належать вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з’їзди тощо) та створювані ними виконавчі органи (центральні комітети, комітети, пленуми, президії тощо).
2. З об’єктивної сторони злочин характеризують дії або бездіяльність, які перешкоджають законній діяльності профспілок, політичних партій та громадських організацій. Законною визнається така діяльність об’єднання громадян, яка не суперечить Конституції та законам України і здійснюється відповідно до їх програмної мети та/або статутних засад.
Перешкоджання незаконній діяльності зазначених об’єднань не утворює складу цього злочину. Незаконними визнаються утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмна мета або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни чи насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, створення незаконних воєнізованих формувань. Такі об’єднання громадян не підлягають легалізації, а їхня діяльність у разі легалізацій забороняється у судовому порядку. Незаконною визнається діяльність політичної партії, пов’язана з фінансуванням її із джерел, заборонених законом, а також до складу якої входять іноземці чи особи без громадянства.
Не допускається створення і діяльність структурних осередків політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.
Не можуть бути членами політичних партій судді, працівники прокуратури, працівники органів внутрішніх справ, співробітники СБУ, військовослужбовці, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та деякі інші категорії осіб.
Перешкоджання законній діяльності профспілок або її органів
може виразитись у: встановленні будь-яких обмежень трудових, соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод громадян, гарантованих Конституцією і законами України, у зв’язку з належністю або неналежністю до профспілок чи певної профспілки,
вступом до неї або виходом із неї; порушенні гарантій, які встановлені законом для працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів; невиконанні роботодавцем обов’язку щодо створення належних умов для діяльності профспілкових організацій; невиконанні законного рішення профспілки; створенні перепон для об’єднання профспілок в асоціації; незаконному втручанні в організацію та порядок проведення зборів, конференцій, інших заходів, які проводяться профспілками відповідно до закону; примусовому розпуску, припиненні, а також забороні діяльності профспілок, їх об’єднань у несудовому порядку; позбавленні їх права власності на будь-яких інших, крім судового рішення, підставах; створення перепон щодо укладання профспілками колективних договорів, угод та здійснення контролю за їх дотриманням; ненаданні службовими особами відомостей, що стосуються умов праці, додержання законодавства про працю тощо.
Перешкоджанням законній діяльності політичних партій або їх органів
слід визнавати: неправомірне втручання, у т.ч. з боку служ бових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх місцевих осередків; надання службовими особами органів державної влади або органів місцевого самоврядування привілеїв чи сприяння діяльності одних партій і утиск інших; безпідставна заборона політичної партії, анулювання реєстраційного свідоцтва чи обмеження діяльності партії чи її органів в реалізації наданих законом прав; створення перешкод для реалізації політичною партією або й органами своїх повноважень у майновій, фінансовій та інших сферах; безпідставне притягнення керівників чи інших членів партії до юридичної відповідальності з метою зниження ефективності чи припинення діяльності партії тощо.
Перешкоджання законній діяльності громадської організацій або їх органів
може проявитись у будь-яких діяннях, у т.ч. із числа описаних вище, які спрямовані на створення перепон у виконанні громадськими організаціями або їх органами їх статутних завдань, реалізації прав, включаючи право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності, обмежен ня прав і свобод громадян у зв’язку з їх належністю або неналеж ністю до об’єднань громадян.
Перешкоджання може виразитись також у погрозах, насильстві або іншому протиправному впливі на керівників чи інших членів профспілок, політичних партій або громадських організацій та їх органів з метою не допустити виконання ними своїх повноважень чи домогтися прийняття неправомірного рішення з боку цього представника чи профспілкового органу.
Об’єктивну сторону розглядуваного злочину утворює перешкоджання законній діяльності об єднанню громадян з будь-яким статусом і будь-якого рівня (ланки): громадському об’єднанню з все українським, місцевим чи міжнародним статусом; первинній, міг цевій, обласній, регіональній, республіканській чи іншій профспілковій організації; республіканській структурі політичної партії чи п місцевим осередкам; органу таких об’єднань будь-якого рівня (центральному чи місцевому, вищому (з’їзду, конференції, зборам) чи
виконавчому); керівникам чи іншим представникам таких об’єднань чи їх органів.
Якщо спосіб перешкоджання сам по собі є злочинним (перевищення влади або службових повноважень, заподіяння тілесних пошкоджень, погроза вбивством, службове підроблення, порушення рівноправності громадян), то вчинене за наявності для того підстав слід кваліфікувати за сукупністю злочинів — за ст. 170 та ст. ст. 365, 121, 122, 129, 366, 161.
Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій чи бездіяльності, які спрямовані на перешкоджання законній діяльності зазначених об’єднань громадян або їх органів.
3. Суб’єкт злочину загальний.
4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.
Конституція України {ст. ст. 36, 37).
КЗП (ст. ст. 12, 243— 252).
Закон України Про об’єднання громадян від 16 червня 1992 р. (ст. ст. 2,3,4,6, 7,20-24).
Закон України “Про професійні спілки, їх права та гаранті!діяльності від 15 вересня 1999 р. (ст. ст. І, 5, 18, 19-25, 41, 42, 43).
Закон України “Про політичні партії в Україні від 5 квітня 2001 р. (ст. ст. 2,5, 10).
|
