Реферат
на тему:
Суверенні держави
та міжнародні організації
Життя та історична доля кожної із суверенних держав, які є носіями міжнародних прав і обов'язків, залежить як від внутрішніх процесів економічного та політичного розвитку, так і від перебігу світових суспільно-історичних процесів. Держави виникають як політичні утворення, що уособлюють волю народів тих чи інших країн, неминуче вступають у політичні й економічні зв'язки з навколишнім світом, і отже, потребують наявності відповідного механізму реалізації цих зв'язків. Крім суверенних держав у розвитку міжнародних зв'язків велику роль відіграють міжнародні організації. Це можуть бути міжурядові організації, як Організація Об'єднаних Націй, регіональні союзи тощо, або неурядові міжнародні структури, як, наприклад, Всесвітня організація торгівлі (ВОТ).
Загальновизнано, що суверенна держава може й зобов'язана захищати свої національні інтереси, використовуючи право на незалежне існування, володіння своєю територією, рівноправні відносини з іншими державами, право на оборону проти агресії тощо. Разом з тим, держава має добросовісно виконувати свої міжнародні обов'язки: не втручатися у внутрішні справи інших держав, поважати права людини, утримуватися від застосування сили і будь-якого виду агресії (військової, економічної, інформаційної та ін.).
Є певне коло найважливіших національних інтересів, які покликана захищати держава. Насамперед це збереження політичної незалежності,
права вільно розпоряджатися ресурсами і можливостями своєї країни, самостійно і в інтересах власного народу вести свої міжнародні справи. Досвід історії вчить, що політична незалежність здобувалась часом дорогою ціною людських жертв у національно-визвольних війнах, а втрата її невідворотно мала трагічні наслідки для долі народу країни, аж до його зникнення з карти світу.
Дуже важливим для національних інтересів є збереження територіальної цілісності
країни. За нормами міжнародного права суворо засуджується загарбання чужих земель або зазіхання на території іншої держави. Держава ж, проти якої вчинена агресія, дістає міжнародну підтримку і має право на оборону своєї території усіма наявними способами.
Система національної безпеки держави покликана забезпечити права людини
і зокрема право її на власність (правова безпека), нормальні умови господарської діяльності громадян (економічна безпека), захист їх від стихійного лиха (екологічна безпека), охорону державних та воєнних таємниць (воєнно-політична безпека). Національні інтереси держави передбачають створення армії, незалежної грошово-валютної системи, митної служби, дипломатичної служби
тощо.
Держава бере на себе основний тягар створення і забезпечення діяльності в ній стратегічно важливих господарських об'єктів: ключових підприємств енергетики, транспорту, зв'язку, систем управління тощо. Запорукою процвітання держави є розвиток освіти та наукових досліджень.
У царині зовнішньоекономічної діяльності держава сприяє інтеграції господарства своєї країни в світове господарство. Для цього залучаються існуючі або створюються нові канали доступу до стратегічно важливих видів сировини та ресурсів. Наприклад, для господарства України такими стратегічними ресурсами є нафта, газ, кольорові метали, ліс, бавовна, каучук, світова науково-технічна інформація тощо. Докладаються зусилля щодо формування експортної бази в тих видах діяльності,
продукція яких може виявитися конкурентоздатною на світових ринках. Для того, щоб забезпечити зовнішні умови реалізації національних інтересів, держави вступають у систему двосторонніх або багатосторонніх політичних і економічних міжнародних відносин. Двосторонні відносини активізуються через підписання різноманітних міждержавних угод, а багатосторонні - через участь у роботі міжнародних організацій. Функціонування понад 4 тис. міжнародних організацій (з них понад 300 - міжурядових) утворює систему міжнародного політичного співробітництва, центральне місце в якій посідає Організація Об'єднаних Націй та її органи.
00Н - універсальна міжнародна організація, створена в 1945 році заради збереження миру і міжнародної безпеки та розвитку співробітництва між державами. Статут 00Н - єдиний документ, положення якого обов'язкові для всіх держав. Головні органи 00Н - Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Рада опіки, Секретаріат та Міжнародний суд.
На Генеральній Асамблеї, де щороку розглядають кардинальні питання світової політики, кожна країна незалежно від кількості її населення і економічного потенціалу, має один голос. Рада Безпеки складається з 15 членів: 5 членів постійні (США, Росія, Великобританія, Франція, Китай), 10 послідовно обираються на певний термін. Рада має виключні повноваження для запобігання війни та створення умов мирного співробітництва. Секретаріат і основні робочі органи 00Н розташовані в Нью-Йорку. 00Н має 16 спеціалізованих установ. Серед них найбільший
обсяг роботи виконують:
Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) з штаб-квартирою в Парижі; Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО) з штаб-квартирою у Відні; Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО) з штаб-квартирою в Римі; Міжнародна організація праці (ІЛО) з штаб-квартирою в Женеві; Міжнародний банк реконструкції і розвитку, або Світовий банк, та Міжнародний валютний фонд (ІМФ) з штаб-квартирами у Вашингтоні. Міжнародний валютний фонд координує фінансову політику держав-членів і надає їм короткострокові позики. Робота Світового банку націлена на сприяння розвитку держав-членів Банку, надання їм кредитів для розвитку або реконструкції економіки.
У галузі транспорту важливими є Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) та Міжнародна морська організація (ІМО).
З-поміж міжнародних організацій, що діють за межами 00Н, найбільший авторитет має Всесвітня організація торгівлі.
Поряд з універсальними міжнародними організаціями діють також регіональні, членами яких є держави відповідних географічних регіонів, і діяльність яких спрямована на розв'язання політичних, економічних, соціальних та інших проблем у рамках економічного співробітництва.
|
