ОХОРОНА ФАУНИ

Вирішення проблеми покращання екологічного стану біосфери потребує нового підходу до тваринного світу — фауни. Біомаса тварин становить лише 2 % усього живого на нашій планеті, але через високий рівень енергетичних процесів, величезну різноманітність і високу рухливість роль фауни в біосфері дуже велика.

Нині налічується близько 2 млн видів тварин (рослин — у п'ять разів менше). Найбільш численною групою є без­хребетні. Цікаво, що в 1 га грунтів лісу середніх широт живе до 2,5 млн особин дощового черв'яка, до

6 млн комах, 1млн молюсків (загальна їх біомаса — близько 1 т). На нашій планеті на кожну людину одних лише комарів і мух припадає не менше

200 млн. У тайзі є райони, де на кож­ному гектарі живе до 5 кг комарів.

Відомі гігантські зграї сарани в Африці, які налічують мільярди особин. Біомаса диких копитних і гризунів у са­ванах і степах може досягати 250—400 кг на 1 га, раніше їх було ще більше.

Найважливішу роль у біосфері відіграє найчисленніший і найрізноманітніший клас тварин — комахи. Вони викону­ють функції опилення, є поживою для птахів, звірів, амфі­бій, рептилій, беруть участь у формуванні грунтів, розкла­данні тваринних решток і екскрементів, впливають на склад повітря, вод і грунтів. Наприклад, терміти під час перероб­ки клітковини виділяють у атмосферу 165 млн т метану на рік (майже половину всього, що надходить у біосферу), 55 млрд т СО₂ .

Безхребетні становлять до 95—99 % біомаси тварин на Землі; їх значення в біосфері величезне, особливо в круго­обігу речовин і трансформації енергії.

З давніх-давен тварини були для людей не лише основ­ним продуктом харчування, з їх шкіри виготовляли одяг, з кісток — знаряддя праці, «будівельні матеріали», а та­кож технічну, лікарську сировину, прикраси. За рахунок тварин (морських) утворювалися в минулому й формують­ся нині величезні товщі вапняків, крейди, діатомітів, кремнистих відкладів, фосфоритів та інших осадочних порід на дні океанів і морів. А коралові рифи (Великий Бар'єрний риф поблизу Австралії) за своїми розмірами перевищують Велику китайську стіну.

Величезною є роль тварин в утворенні й житті грунтів (в першу чергу - червів), житті рослин.

Тварини активно формують мікрорельєф (кротовини), рельєф, ландшафти (наприклад, «бобровий», «термітний» і «кораловий» ландшафти).

Руйнування людиною місць мешкання тварин (біото­пів), як І рослин, стає надто небезпечним. Сьогодні під за­грозою знищення знаходиться вже близько 600 видів пта­хів і 120 видів ссавців, багато риб, земноводних, молюсків, комах.

А за останні тисячі років на Землі зникло понад 100 видів звірів, 140 видів птахів. У всіх куточках Землі на всіх континентах нині загострюється проблема знищення місць існування тварин. Найактуальнішою вона є для во­логих тропічних лісів, але вже відомо багато районів в ін­ших зонах, які за станом тваринного світу можна назвати районами екологічного лиха. Це Калмицькі степи, де аре­ал сайгаків — рідкісних і цінних тварин, сучасників маму-та, скоротився за останні ЗО років у шість разів. Нині вони тисячами гинуть у каналах зрошення, на колючих дротах огорож, трубах нафтопрово­дів, що тягнуться на сотні кілометрів.

Скорочуються ареали слонів і носорогів у Індії та Африці. Великої шкоди тваринам завдають не лише ан­тропогенні забруднення та пожежі, але й бурхлива активність браконьєрів (за ос­танні роки ціна на слонові бивні зросла в десять разів, на ріг носорога — в 21 раз), які за рік вбивають від 65 до 75 тис. слонів (Танзанія, Кенія, Замбія, Заїр, Конго, Судан).

Є великі регіони Світового океану, де останнім часом через деградацію середовища й хижацький вилов риби май­же повністю зникли 25 видів найбільш цінних промислових риб, де щорічно винищують до 250 тис. особин дельфінів, сотні тисяч акул, а кити давно знаходяться під загрозою вимирання.

Річки й річечки Тюмені забруднені нафтою так, що вся риба давно вимерла. Азовське море, колись найбагатше в світі рибою, нині перезабруднене, його екосистема на грані повної деградації (рис. 23).

У 1988 р. через забруднення нафтопродуктами в Пів­нічному морі загинуло близько 3 тис. тюленів (усього їх там 75 тис.). А скільки тисяч птахів, риби загинуло після аварій танкерів-нафтовозів у океанах! Все скрутніше ди­ким тваринам і в наших краях.

Незважаючи на те, що в колишньому СРСР з 1920 по 1980 р. було прийнято багато законів про охорону природи, й зокрема тварин, вони як відомо, практично не діяли, ні­хто їх не дотримувався, що мало фатальні наслідки. Тому останні десятиріччя під тиском передових науковців та гро­мадськості питанням охорони тварин і рослин почали при­діляти більше уваги.

Дуже важливу роль у охороні диких тварин могли б відіграти мисливські господарства, якби сотні тисяч їх членів-мисливців суворо дотримувалися правил. Адже ці господарства мають добре продумані, екологічно обгрун­товані статути, правила мисливства на різних звірів і ви­лову риби. Мисливство й рибальство на науковій основі мають не лише велике економічне, але й екологічне значення. З одного боку, вони дають щорічно сотні тисяч тонн м'яса, багато шкіри, хутра, а з іншого — допомагають ре­гулювати кількість тієї чи іншої дичини в регіоні, створю­ючи оптимальні умови для її існування. Але, на жаль, в усьому світі ще процвітає браконьєрство.

Таке ж становище характерне й для України. Через ве­лику щільність населення тут ще в XVI ст. були винищені кулани, в XVIII—XIX ст.— сайгаки, тури, тарпани, степові орли, дрофи, олені. Дуже рідкими стали лебеді, летючі миші, корсаки, соколи, деякі види раків і риб.

У 1981 р. в Україні було прийнято Закон «Про охорону й використання тваринного світу», який передбачає збере­ження середовища мешкання тварин, умов розмноження й шляхів міграції під час виконання різних робіт. Над питан­ням охорони тварин нині активно працюють фахівці в кіль­кох науково-дослідних установах НАН України, галузевих інститутах, вузах. Почалися роботи з інтродукції, акліма­тизації й розведення дичини. В Україну були завезені зубр, лань, муфлон, кеклик, деякі види риб і птахів, переселені зайці, косулі, олені (в райони, де дичини не було), взяті під охорону мурашники, бджоли-запилювачі.

З метою контролю за рідкісними й вимираючими вида­ми тварин, як уже згадувалося, в нас, як і в усьому світі, видається Червона книга. Над першою Червоною книгою в колишньому СРСР група вчених-фахівців працювала понад 15 років. У 1984 р. вийшло друге видання цієї кни­ги, вже значно змінене, тому що деякі види тварин відно­вили свою чисельність (рожева чайка, тундровий лебідь, кавказький тетерев тощо), а інші, котрим раніше ніщо не загрожувало, наблизилися до межі вимирання — чорно­морська афаліна, сірий дельфін, чорний ведмідь, даурський їжак, сахалінська кабарга, карликовий тушканчик тощо, всього — понад ЗО видів ссавців, 14 — рептилій, 17—пта­хів. Уперше в цю Червону книгу були внесені риби — осетр, лососеві, карпові (всього дев'ять видів), молюски, рако­подібні, черви, комахи, гриби й навіть лишайники. Всіх тварин в Червоній книзі залежно від їх кількості й ступеня загрози вимирання поділено на п'ять категорій — до пер­шої віднесено ті, яким загрожує вимирання дуже серйозно й найближчим часом, до п'ятої — ті, що відновлені.

У Міжнародну Червону книгу, включено 292 види й під­види ссавців, 341 — птах, 36 — земноводних, 119 видів пла­зунів.

Нині встановлено, що швидкість вимирання тварин зро­стала майже пропорційно збільшенню кількості людей і максимальних значень досягла за останні сто років. Усього за історію людства вимерло понад 150 видів і підвидів птахів і 110 видів ссавців, зокрема тур, тарпан, морська корова, дронт, безкрила гагарка, голуб-мандрівник.

У СНД і в Україні сьогодні більш серйозно підходять до охорони тваринного світу, вживаючи жорстких заходів до браконьєрів і тих, хто шкодить природі. Прийнято нові закони про охорону природи. Проблема збереження фауни турбує не лише вчених-природничників, екологів, але й більшість керівників підприємств, господарств, міністерств, вона береться під контроль народом і урядом. Єдиною, але дуже істотною перепоною на шляху вирішення цієї проб­леми є брак коштів, тяжкий економічний стан нашої мо­лодої держави.

Серед найважливіших заходів щодо охорони тварин слід назвати такі: по-перше, виховання природоохронної свідо­мості у людей з дитинства до похилого віку всіма можли­вими сучасними засобами; по-друге—найсуворіша бороть­ба з браконьєрством, посилення інспекторського контролю в лісах, степах, на водоймах і річках; по-третє — допомога звірям: підгодівля їх у скрутні періоди, охорона від епіде­мій і антропогенних забруднень, розселення в зручних для існування місцях, контроль за кількістю хижаків. Крім того, необхідні ретельне дослідження рідкісних і зникаю­чих видів, причин їх вимирання, розробка наукових основ для покращання ситуації, екологічних прогнозів на основі результатів екологічного моніторингу.

Велике значення має також рекультивація зруйнованих людиною ландшафтів, відновлених грунтів, пасовиськ, лу­ків, лісів, водойм згідно з науково обгрунтованими далеко­глядними планами, активний розвиток заповідної справи.