Книга – морська глибина, хто в них

Пірне аж дна, той хоч і труду

Мав досить, дивнії перли виносить.

І.Франко

Так влучно висловився наш Каменяр. Це і є істина, бо коли читач, в ролі якого є учень, зустрічається з книгою, то без сумніву він почерпне корисне для себе.

Книжка... Для одних людей – це скарб неоціненний, для других – річ, як і тисячі речей повсякденного побуту, для третіх данина моді, розкіш, додаток до хатнього інтер’єра. Є й такі, для яких книжка нічого не значить.

Шана і любов до книги починається з колиски, іде від батька-матері. Сім’я, у якій не читають книжок, - духовно неповноцінна. В.О. Сухомлинський говорив, що культурні люди, свідомі трудівники виростають у сім’ях, де панує глибока повага до книжок. А якщо в сім’ї немає культури читання. То хто повинне заповнити цю порожнину? Безперечно, вчитель. Поклоніння ж перед цим дивним витвором людської думки повинен виховати вчитель рідної української літератури. Це його найважливіший обов’язок.

Без сумніву, самобутній, повнокровний, глибокий урок основна форма вивчення літератури в школі. Проте, як показує досвід, прилучати школярів до таємниць художнього слова найкраще в гуртках, студіях, під час інших форм позакласної роботи.

Чи може сучасний урок української літератури бути радісним і цікавим для учнів? Яким має бути сучасний урок рідної літератури? Чи може він розкрити творчий потенціал особистості, поставити її в ситуацію морального вибору і прийняття нею самостійного рішення?

Вважаю, що ствердно відповісти на ці питання можна лише за умови, якщо процес навчання перевести на інноваційну основу шляхом перебудови педагогічної технології вчителя-словесника і навчальної технології учня. Змінивши сам підхід до здобуття знань з літератури. Ймовірно, що саме такий варіант оптимального навчання літератури, як інноваційне навчання є нині найефективнішим, оскільки яскраво вирізняється стилем, формами, засобами. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань як з мови, так і з літератури, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, дає відчуття потреби в самоосвіті, формує стійкий інтерес до предмета, і що основне, сприяє розвитку творчої особистості, справжнього громадянина нашої держави.

Виховати таку людину, навчити відчувати прекрасне і творити його у житті, цінувати рідне слово, шанувати свій рід, любити отчий край, як самого себе, і ще сильніше – обов’язок кожного вчителя, а в значній мірі – учителя-словесника. Адже рідна мова і література в школі це – пісня, створена народом, відшліфована майстрами художнього слова. А виспівати її покликаний словесник. Освітньо-виховні можливості художньої літератури невичерпні. Це один з найбільш всеосяжних видів мистецтва – мистецтво слова, що діє на розум емоції, почуття. Це своєрідний світ зі своїми законами і порядками. Не кожному під силу зрозуміти його, не всі в змозі увійти туди. Учитель повинен допомогти учневі зробити це, щоб засобами впливу художнього слова спонукати дитину думати, розв’язувати проблеми, відчути свою значимість у житті, зрозуміти, що вона з’явилася на світ, аби залишити по собі добрий слід на землі.

Які ж можливості вчителя рідної літератури для виховного впливу на учнів, на розвиток їхніх творчих здібностей. Таких можливостей чимало.

Одна із них це дати можливість учням займати ініціативну позицію в навчальному процесі, а не просто “засвоювати” запропонований вчителем (підручником) матеріал, перетворювати урок у живе, зацікавлене розв’язання проблем. А це можливо при проведенні і моделюванні уроків – нової форми, іншими мовами, нетрадиційних уроків. В основу їх проведення, це нам твердо треба пам’ятати, мають бути покладені неординарний підхід, незвичайний ракурс, самостійний вибір, цікавий текст, ігрова ситуація. На цьому наголошую недаремно, адже мислення дитини, к зазначав видатний педагог Василь Сухомлинський, починається із здивування, звідси і вимога створення емоційної комфортності.

У кожному віці є свої психолого-педагогічні особливості навчально-пізнавальної діяльності школярів, свої можливості, на які ми не можемо не зважати при вивченні художнього твору на році літератури.

Згідно загальноприйнятої класифікації виділяють такі вікові періоди:

молодший підлітковий вік (5-7 класи);

старший підлітковий вік (8-9 класи);

рання юність (10-11 класи).

Для наймолодших підлітків характерна посилена емоційність і безпосередність художнього сприйняття, наочно-образна форма мислення. Дитяче сприйняття художнього твору відзначається підвищеною яскравістю, багатством асоціацій, воно безпосереднє, конкретне, повне барв і звуків. На мій погляд, а я згідна із твердженням Є.Пасічника, це найсприятливіший період для розвитку усного і писемного мовлення учнів, оскільки в дітей особливо загострюється чутливість до художнього слова, його смислових та інтонаційних відтінків. Діти здатні майже дослівно переказувати окремі епізоди твору, зберігаючи їх колорит, фіксувати увагу на багатьох таких деталях, які випадають з поля зору дорослих. Так, учнів різних класів можна ознайомити з тим самим уривком з твору, а потім запропонувати переказати його. Аналіз нам покаже, що в пам’яті учнів залишилася в середньому така кількість деталей твору: 5 клас –76; 6 клас – 71; 7 клас – 63; 8 клас – 52.

Як бачимо, чим старші учнів, тим менше вони акцентують увагу на окремих деталях твору. Очевидно, це пов’язане з характером мислення; для молодших підлітків властива наочно-образна форма мислення, для старшокласників – словесно понятійна. Творчі здібності характеризуються як властивості особистості, що забезпечують успіх у будь-якій діяльності. Цікавлячись психологічними дослідженнями творчих здібностей дітей, я звернула увагу на досить простий тест для визначення творчих нахилів школярів.

Я запропонувала його дітям і отримала дуже важливі відомості. Тести пропоную для всіх без обмежень. Правила проведення тесту: підкреслити слово “Так” у разі згоди з тими, що написано; підкреслити слово “Ні” у разі незгоди з тим, що написано.

1. Так. Ні – Я люблю складати пісні.

2. Так. Ні – Я люблю гуляти на одинці.

3. Так. Ні – Мої батьки і мати люблять проводити час зі мною.

4. Так. Ні. - Я ставлю багато запитань.

5. Так. Ні. – Створення оповідань і казок – марна трата часу.

6. Так. Ні. – Я люблю, щоб у мене був один або двоє друзів.

7. Так. Ні. – Я нічого не маю проти, якщо інколи змінюються правила гри.

8. Так. Ні. – У мене є декілька дійсно гарних ідей.

9. Так. Ні. – Я люблю малювати.

10. Так. Ні. – Я люблю речі, які важко зробити.

11. Так. Ні. – Сонце на малюнку повинно завжди бути жовтим.

12. Так. Ні. – Я люблю все розбирати, щоб –зрозуміти, як працює.

13. Так. Ні. – Мені більше подобається розфарбовувати малюнки самому.

14. Так. Ні. – Легкі загадки – найцікавіші.

15. Так. Ні. – Іноді самі батьки займаються чим-небудь.

16. Так. Ні. – Я люблю дізнаватися про тварин.

17. Так. Ні. –Мій батько любить роботи що-небудь вдома.

18. Так. Ні. – Я не люблю, коли інші діти ставлять багато питань.

19. Так. Ні. – Важко знайти собі заняття коли ти один.

20. Так. Ні. – Мій батько думає що я зазвичай роблю все правильно.

21. Так. Ні. – Я люблю оповідання про далеке минуле.

22. Так. Ні. –Я більше люблю старі ігри, ніж нові.

23. Так. Ні. –Коли я хочу що-небудь зробити, але мені важко, я кидаю або починаю нове заняття.

24. Так. Ні. –Я завжди люблю розважатися зі друзями.

Підрахунок результатів: За кожну відповідь “Так” – 1 бал, “Ні” – 0 балів. Увага: пунктах 5,6,11,13,14,18,19,22,23,24.

Так – 0 балів; “Ні” – 1 бал.

Результати тестування.

1. Різноманітність інтересів. Кількість набраних балів відповідає ступеню вираження різноманітності інтересів дитини:

1-й ступінь – 0-1 бал – виражається слабо.

2-й ступінь – 2-3 бал – виражається середню.

3-й ступінь – 4-5 балів виражається явно.

2. Незалежність.

3. Підрахуємо загальну суму балів за відповіді дитини, пункти 2,8,11,13,19,21. Кількість набраних балів відповідає ступеню незалежності дитини.

1-й ступінь – 0-2 бал – виражається слабо.

2-й ступінь – 3-4 бали – виражається середню.

3-й ступінь – 5-6 балів виражається явно.

3.Гнучкість, пристосованість.

Підрахуємо загальну суму балів за відповіді дитини пункти :6,7,22.

1-й ступінь – 0-1 бал – виражається слабо.

2-й ступінь – 2 бали – виражається середню.

3-й ступінь – 3 бали виражається явно.

4. Пізнавальність.

Підрахуємо загальну суму балів за відповіді дитини, пункти 4,12,18.

1-й ступінь – 0-1 бал – виражається слабо.

2-й ступінь – 2 бали – виражається середню.

3-й ступінь – 3 бали виражається явно.

5. Наполегливість.

Підрахуємо загальну суму балів за відповіді дитини, пункти 10,14,23.

1-й ступінь – 0-1 бал – виражається слабо.

2-й ступінь – 2 бали – виражається середню.

3-й ступінь – 3 бали виражається явно.

6. Відомість про стосунки з батьками. Підраховуємо суму балів за відповіді дини, пункти 3,15,17,20.

1-й ступінь – 0-1 бал – (бажають бути кращими).

2-й ступінь – 2-3 бали – (посередні).

3-й ступінь – 4 бали (гарні).

Отже, творчі здібності характеризуються як властивості особистості, що забезпечують успіх у будь-якій діяльності.

Упродовж кількох років працюю над проблемою розвитку творчих здібностей учнів. Вважаю, що в кожній дитині природою закладений певний творчий потенціал. Виявити здібності. Розвинути їх якомога повніше – таке завдання ставлю перед собою. Надзвичайно важливо навчити дитину бачити прекрасне, тонко сприймати навколишній світ, правильно й образно висловлювати думки. Робота ця копітка, об’ємна, тож розпочинати її слід якомога раніше і основне це роботи системно.

В своїй роботі окреслю фрагментарно види творчих завдань, що практикую на кроках мови і літератури з метою активізувати мислення. Уяву, збагатити словниковий запас учнів та спонукати їх до освоєння багатства виражальних засобів.

Вивчаючи в 5 класі розділ “Усна народна творчість”, знайомлю дітей із принципом побудови казки. Після прослухування казки “Названий батько” пропоную завдання (у формі питань) всьому класові. Питання такі.

Чи сподобалась вам казка? Чим саму?

Можливо комусь із вас казка здалася нецікавою. Якщо так, то чому?

Які почуття виникли у вас у процесі слухання казки?

Вони весь час були однаковими чи змінювалися? Як саме?

Якщо змінювалися, то з яких причин?

Такі завдання допоможуть учням розібратися у своїх враженнях від прочитаного твору, а також сприятимуть розвитку однієї з творчих властивостей особистості – здібності самостійно, незалежно висловлювати своє судження.

Для того, щоб зрозуміти і побачити, як учні зрозуміли цей твір і порушені в ньому проблеми, я пропоную їм завдання, роботи над якими дозволить виявити їхню допитливість, здібність бачити суперечності та проблеми.

1 Поставте (спираючись на зміст казки) вчителеві питання, на які ви хотіли б отримати відповідь.

2 Уявіть, що ви можете поспілкуватись з героями казки. Що ви б у них запитали?

Основною моральною проблемою казки “Названий батько” є проблема добра і зла. Щоб розв’язати її ми звертаємося до образів героїв, зіставляємо прагнення трьох братів з батьковою наукою.

Визначаючи риси характеру кожного героя, що виявляються в діях і вчинках, то я пропоную дітям короткий словник (доступний у цьому віці) термінів основних якостей людини.

Словник

Вірність – постійність почуттів у людини, у її ставленні до іншої;

Ввічливість – дотримання добрих манер, вихованість.

Доброзичливість –добре серце, щире бажання.

Людяність – співчутливе, зацікавлене ставлення до інших.

Мужність – вияв хоробрості, стійкості, рішучості.

Працьовитість – любов до праці, сумлінне виконання роботи.

Скромність – не хвалитися своїми заслугами.

Грубість – не культурна, неввічлива поведінка.

Зазнайство – вияв зверхності, зневажливого ставлення до інших.

Скупість – надмірна ощадливість, що викликає осуд.

Знайомство з- наведеними термінами розширить кругозір дитини, створить чіткіше уявлення про людину і сприятиме формуванню знань про її позитивні та негативні риси.

Після ознайомлення із словником (записано окремо на аркуші паперу), учні назвуть якості характеру героїв, з’ясують їх ставлення до проблеми добра і зла за допомогою таких запитань.

1. Чи впливають на ваше ставлення до героїв їхні вчинки?

2. Якби ви зустрілися з героями казки, то як би ви поводилися б з ними?

3. Ваша поведінка з кожним братом була б однакова чи ні?

4. Чи висловили б ви при зустрічі своє ставлення до героя? А може взагалі б нічого не сказали? Чому?

5. Як, на вашу думку, український народ ставиться до таких якостей людини, як доброта і злість? Доведіть своє думку посилаючись на текст твору.

6. Яке життя народ вважав правдивим, чесним, достойним?

Пропоновані завдання допоможуть учням краще розібратися в моральних проблемах, порушених у казці, сприятимуть формуванню високих людських якостей і водночас впливатимуть на розвиток здібностей висовувати гіпотези та доводити свою думку і висловлювати оцінні судження.

І після цього звертаємо увагу дітей на особливості жанру народної казки.

Знайомлячи дітей із загадками, з особливостями побудови їх, практикую лексичні вправи. Зокрема учні знаходять подібність у певних предметах (сонце – тарілка. За формою; ніч – темна хустина – за кольором, вітерець – пустотливий хлопчик – за вдачею, сніжинки – танцівниці – за рухами, а вдома вони складають свої загадки. Ось деякі з них:

ï Жовте, кругле, вдень гуляє, а вночі спати лягає.

(сонце)

ï Чорна хустка все накрила, всіх приспала, приморила, а сонечко встало, хустину прибрало.

ï Вправний хлопець – молодець,

Стрибнув у гілки на стілець

Покотився по доріжці, покуйовдив

Хвостик кішці.

Налякав стару сороку

Для людей зробив мороку.

Що за хлопець – пустунець?

Це великий……….(вітерець)

ï По небу літає, сніжинки лякає,

хоче з ними танцювати.

Та не може їх спіймати.

Що за хлопець - пустунець?

Це зимовий…..(вітерець).

Паралельно на уроках проводжу творчі п’ятихвилинки написання творів-мініатюр. До цього виду роботи відношуся з повагою, бо за кілька хвилин створити шедевр неможливо і дано не кожному, тому пропоную теми пов’язані із власним спостереженням. Цей вид роботи дасть можливість переключити увагу дітей на інший вид роботи, а також удосконалювати їхні творчі вміння й навички.

Люблять такі п’ятихвилинки й учні середніх класів. У виборі форми не обмежую учнів, тому поетичні чи прозові мініатюри в учнівських зошитах – не рідкість.

Хто ж це ходить рідним краєм

З пензлем у руці?

Всюди фарби розкидає жовті й золоті.

На листочки і на трави

На дерева, на гілки злотокрилі розсипа.

“Осінь” Іванна Л. 7 кл.

Вивчаючи творчість Т.Г. Шевченка у 6 класі, зокрема поезію “Зоре моя вечірня”, де виховною метою є розвиток творчих здібностей, доручення до творення образів за допомогою художніх засобів; вивчаючи що таке рима, пропоную дітям практичну роботу у збірочку “Для братика й сестрички”. Сюди ж діти малюють ілюстрації. Розпочинаємо так званий процес творення власних книжок, де діти висловлюють своє відношення до поезії Т.Г.Шевченка, пишуть свої твори (різні форми: чи проза чи поезія), часто я даю перші строфи, а їхнє завдання продовжити (4-6 строфами).

- Читаєш Шевченка, кобзар на столі

І думи звучать у повітрі сумні.

О, думи, Шевченкові діти.

Сумні й невеселі не знав де вас подіти.

Та знай, наш пророче, що думи почули

І в люди рядки сумні розійшлись

(Іванна Л. 6 клас).

- Коли заквітає шафран навчені,

Земля убирається квітом.

Народ України святкує Шевченківські дні

І лише мелодія кобзи над світом.

(Оксана Б. 7 клас)

Найцікавіші твори поповнюють “Поетичне зернятко” – збірник найкращих учнівських робіт.

У 5-6 класах особливу увагу приділяю розвитку відтворюючої уяви, широко практикую прийоми усного малювання. Мистецтво слова вимагає образного бачення, особливої емоційної вразливості. Виховувати у школярів поетичне бачення світу, шліфувати культуру почуттів і переживань – відповідальне завдання вчителя і школи. Допоможе цьому і виразне читання текстів, і детальний переказ епізодів, у яких розкриваються душевні почуття і переживання героїв твору.

Скажімо, на уроці вивчається “Ялинка” М.Коцюбинського. Діти легко переказують сюжет оповідання оминаючи при цьому її описи природи, і душевні переживання його героїв.

Я пропоную дітям подумати над тим, яким постає перед читачем Василько як людина на початку твору, як реагує хлопчик, коли батько вирішив продати ялинку.

Завдання 1. Переказати близько до тексту епізод оповідання “Яким і Василько в саду”. Зосереджуємо увагу п’ятикласників на тому, що у творі ялинка зображена як живе істота. Коли Яким замахнувся на неї сокирою і вдарив по стовбурі, вона затремтіла. Василькові було жаль молодого деревця, і йому здалося, що ялинка от-от застогне.

Завдання 2. Поміркуйте над тим, чому, побачивши свіжий пеньок, Василько швиденько почав нагортати на нього сніг. Що міг почувати він у4 цю хвилину і як це характеризує хлопця.

В оповіданні “Ялинка” М.Коцюбинського багато картин природи. Вони не лише фон, на якому відбувається дія.

Описи зимового лісу допомагають зрозуміти переживання юного героя, риси його характеру. А тому важливо, щоб учні глибоко сприйняли картини природи. З цією метою проводжу усне малювання епізодів “Василько у лісі”. Нехай вони уявляють зимовий ліс, засніжені здорові кострубаті дуби, коли лютує хуртовина, виють вовки. Бурхає холодний вітер, тоді вони зрозуміють і кмітливість хлопця. Який, зустрівшись один на один з природною стихією, не розгубився, і те, що описи у творі не випадкові.

За складом свого характеру я, людина, яка прагне чогось нового, нетрадиційного, інновацій. Уже другий рік я впроваджую на уроках української літератури елементи нової методики, яка сприяє розвитку критичного мислення. Формуванню вдумливого читача, який має свою думку.

Удосконалюючи прийоми і форми роботи протягом уроку використовую міні-сратегію. Найбільш прийнятливий для учнів 5-7 класів це сенкан. Зокрема, щодо уроків за творчістю М.Коцюбинського “Ялинка”, “Ранок у лісі”…

Завдання 1. Характеристика головного героя.

1. Василько

2. Співчутливий, добрий.

3. Розуміє, не розгублюється, погоджується.

4. Підліток допомагає батькові.

5. Приклад.

Або характеристика Василька, коли він у саду біля пенька ялинки.

1. Василько.

2. Сумний, стривожений.

3. Радіє, тремтить, падає.

4. Скотились дві сльозинки.

5. Ялинка.

Завдання 2. Описати зелену ялинку.

1. Ялинка.

2. Зелена, весела.

3. Маяла, раділа, звеселяла.

4. Затремтіла від низу до вершечка.

5. Пеньок.

Завдання 3. Описати ліс під час негоди.

1. Ліс.

2. Темний, непривітний.

3. Лякає, чіпляється, замітає.

4. Не видно дороги.

5. Безвихідь.

Залучення до творчої діяльності відбувається і під час сприймання художніх творів, і під час вивчення теоретико-літературних понять, і під час написання творчих робіт. Цьому сприяють і читацькі щоденники, які обов’язково діти повинні вести з 5 класу.

У щоденнику учні коротко записують зміст художніх творів і висловлюють свої враження. У старших класах – так звана тематична записна книжка, де нотуються цікаві висловлювання видатних людей, цитати з прочитаних книжок, уривки з поезій, прислів’я, приказки.

Процес читання або слухання художнього твору, - тобто сприймання, - уже сам по собі є творчою роботою уяви читача, асоціативного мислення. Так, вивчаючи в 5 класі оповідання В.Винниченка “Федько-халамидник”, можна створити ряд творчих моментів:

£ - Прослухайте тексти і намалюйте словесні картини.

£ - Зачитайте опис хлопчика, зверніть увагу на його прізвиська.

“Це був чистий розбишака – халамидник. Не було того дня, що б хто-небудь не жалівся на Федька… Наче біс якийсь сидів у хлопцеві. Ні діти, як діти, - граються, бавляться тихо, лагідно.

Федькові ж, неодмінно, щоб битися, що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному кроці.

Діти, кілька раз переглядаючи текст, знайдіть різні прізвиська (розбишака-халамидник, босявка, зараза, сибіряка). Але крім образливих слів, що чіпляються до Федька, у творі є яскраве слово.

Зашифровую на дошці це слово.

Діти відгадують, пояснюючи етимологію слова й авторське розуміння.

- Уявіть, що Федько прийшов до нас і сидить поруч. Попросіть його розповісти, що відчував, коли катався на крижинах, коли рятував Толю. / Для цього серед учнів обирається хлопчик, який би міг зіграти роль Федька/.

?. Що ви сказали б героям оповідання, якби з ними зустрілися?

?. Яку кінцівку твору запропонували б ви?

Розвиваючи творчі здібності дітей, звернути їхню увагу на спостережливість, вміння виділяти головне, важливе.

Для цього доцільно використовувати інноваційні опорні схеми. Наприклад: Кола Вена.

Повість В.Винниченка “Федько-халамидник”.

Вивчаючи оповідання “Лось” Євгена Гуцало використовую елементи усного словесного малювання лося, хлопчиків, коли вони рятують лісового велетня; дядька Шпичака, коли пропонує дітям м’ясо, аби мовчали.

Ставлю учням запитання: Чи були у вас такі ситуації, як у хлопчиків із оповідання “Лось” Є. Гуцала?

На домашнє завдання творча робота: закінчити оповідання на свій вибір.

Важливу роль у написанні творчої роботи відіграють підготовчі бесіди. Так, вивчаючи вірш В. Бровченка “Бесіди з внуком про хліб”, розповідаю дітям про жахливі часи голодомору; переказую розповідь своєї бабусі, яка пережила лихоліття, зачитую уривки з книжки В. Бондаря “Голоси із 33-го/Голодомор на Кіровоградщині/” та з повісті У. Самчука “Марія”. Таким чином підводжу дітей до сприймання й осмислення вірша В. Бровченка. Удома вони пишуть твір-роздум “Хліб – усьому голова”. Ось робота п’ятикласниці Христини П.:

Шануйте, діти, хліб чудовий,

Такий смачний і золотий!

Нам вчителька у школі

Розповіла про хліб святковий.

Шануйте хліб і ви хлоп’ята,

Не грайтеся окрайцем у футбол!

Спитайте дідуся і бабусю

Про той страшний голодомор...

Більшу можливість активізувати творчу думку учнів дають уроки літератури у 7 класі під час вивчення художніх творів. На прикладі творів М. Стельмаха показую учням, як можна досягти високої художньої майстерності в змалюванні пейзажу. На уроці учні відшукують у поданих уривках метафори, пояснюють їхнє значення в розкритті художніх образів, наводять власні приклади. А вдома пишуть твір із використанням метафор: “бабине літо, золоті діброви, чорна рілля, срібна павутинка співає, гірко плаче небо”, та інші./

Кілька рядків із твору “Осінь”.

Відшуміло бабине літо. Не шумлять золоті діброви. А на чорній ріллі спить тракторист. Чи стомлений, чи осіннє сонце розморило його. Він спить... а на його повіках тремтить тонесенька струна бабиного літа. Пустотливий вітерець грається з нею... А вона заливається сміхом, дзвенить дзвіночок – сміх і над похиленими травами і над золотими дібровами.

/Наталія М. 7 кл./

Приділю увагу і такому досить складному виду творчої діяльності, як складання байки. Цю роботу розпочинаю у 6 класі, після вивчення творів Л. Глібова “Лисиця-жалібниця” та “Щука”. Насамперед діти мають добре засвоїти, що байка – алегоричний твір. Тому пояснюю їм, яку мету ставить автор, обираючи цей жанр, наголошую на трьох особливостях його: алегорії, розповіді, моралі. Колективно добираємо епітети для характеристики можливих майбутніх дійових осіб:

Лисичка – хитра, лицемірна, вигадлива; Вовк – злий, хижий, зажерливий; Ведмідь – ледачий, неповоротний; Осел – тупий, нерозумний; Зайчик – швидкий, боязливий, невпевнений у собі; Козел – упертий, нетямучий.

Пропоную ситуації для написання байки: “Друг не допоміг у біді”, “Хлопчик ображав менших”, “Як тому ведеться, хто мати не слухає?”, та інші. Удома діти пробують написати байку самостійно. Шестикласникам це завдання дається непросто. Зате у 8-му класі, коли знову повертаємося до цього виду роботи, учням набагато простіше дібрати ситуацію для свого твору, адже, дорослішаючи, вони оцінюють реальний світ уже по іншому, тай набутий досвід сприяє вищій результативності.

Зразок учнівської байки:

“Як тому ведеться, хто мати не слухає?”

Вивела горобличка двоє горобеняток. Коли вже підросли, то одне матері завжди питалося: “Як би літати навчитись, матінко?”. Мати навчає його, розказує, вчить, показує як це літати. І дуже цим рада, задоволена. Вчилось горобеня з великим бажанням, хоч і не виходило. Іноді, коли матінка-горобличка летіла далеко за поживою, вилітало само з гнізда шукати собі поживу. Так і навчилось вправно і добре літати. Чим дуже радувало матусю. Але в гнізді було і друге горобеня, яке завжди сиділо, дрімало і ждало, поки мати принесе поживу. Не один раз мати говорила йому, щоб вчилося літати, що вона не буде годувати його до смерті. Та й хто знає, як життя складеться. Але даремно і матінка, і його братик-горобчик просили неслухняного і впертого горобчика. Йому було ліньки все робити.

Час проходив. Одного разу до гнізда заліз злий і жорстокий кіт і запустив у нього велику лапу з гострими кігтями. Мати і вправний горобчик втекли, а ліниве дісталося котові на сніданок.

Хто матінку не слухає,

Не раз той плаче і гірко бідує ./Наталія М. 8 кл./

Створені восьмикласниками байки засвідчують вміння визначати моральні проблеми, аналізувати їх, робити висновки. Цьому сприяють і твори-роздуми, теми яких пропоную своїм вихованцям: “Життєві принципи моїх ровесників”, “Чи застаріло поняття “дружба”?”, “Що чекає тебе, Україно, в майбутньому?”, “Чи зміг би я без тебе, Батьківщино?”. Особливо останні теми пропоную після вивчення творів Миколи Вороного “Євшан-зілля”; Олександра Олеся “Коли б я знав, що розлучусь з тобою”; П. Тичини “Україно моя, моя люба Вкраїно...”

Щоб учень ґрунтовно висвітлив таку тему, його потрібно попередньо підготувати. Проводжу диспути, бесіди, міні-лекції. Колективно визначаємо також стиль і тип мовлення.

Якщо творчі роботи написані, то дуже важливо, щоб усі їх учитель ретельно й доброзичливо проаналізував і в кожній знайшов те позитивне, що заслуговує на похвалу. Тільки в такому разі в дітей не зникне бажання вдосконалювати свої творчі вміння. Найвдаліші роботи зачитую в класі повністю, а з інших вибираю цікаві уривки. Учні завжди повинні мати зразки досконало виконаних завдань, орієнтуватися на них, уміти самокритично оцінювати власну роботу, виявляти в ній недоліки.

Саме з учнями 8-9 класів треба вміло, з глибоким, розумінням вирішувати проблеми. Тому, що старший підліток вступає в нову фазу свого розвитку, яку можне назвати фазою егоцентризму.

Як відзначає відомий психолог І.С. Кон, “найцінніше психологічне набуття старших підлітків – відкриття свого внутрішнього світу....”, “Знаходячи здатність занурюватися в себе і насолоджуватися своїми переживаннями, підліток і юнак відкриває цілий світ нових почуттів, красу природи, звуки музики, відчуття власного тіла”.

Ця особливість впливає і на характер сприйняття учнями художніх творів.

Відбувається своєрідна переакцентовка в їх сприйнятті від фабульного – до проблемно – психологічного. Якщо для молодшого підлітка є пізнати навколишню дійсність, то для старшого – визначитися в ній. Він схильний приміряти все зі своїм “я”, щоб глибше зрозуміти себе, свої можливості. Отже, виникають труднощі у взаєморозумінні з вчителем, батьками.

В. Сухомлинський писав: “ Суть багатьох труднощів отроцтва полягає у взаємному нерозумінні ....дорослі не розуміють духовного світу підлітків, а підлітки не розуміють дорослих, ставляться до них з настороженістю і упередженістю”. Отож підлітки повинні бути предметом особливої уваги і вимагають належного такту з боку вчителя.

Учні старших класів дуже люблять читати такі твори, в яких змальовано позитивних героїв. Їх приваблює герой твору “Сміливий, чесний, сильний, справедливий, життєрадісний”, “розумний, з лагідною вдачею, герой, що любить мистецтво, музику”, “людина вольова, уважна до інших, з активною життєвою позицією”. Старшокласників цікавлять моральні стосунки між персонажами, проблема дружби, любові, щастя, духовної свободи і соціальної справедливості.

Отож і потрібна нова переорієнтація вчителів. Уроки літератури у старших класах мають бути уроками роздумів і моральних прозрінь. Тут особлива увага відводиться питанням і завданням проблемного характеру. Література покликана сприяти відродженню національних традицій, які нагромаджувалися віками, усвідомленню українського народного характеру, його менталітету. Так, невід’ємною рисою української ментальності є розуміння українським народом краси природи.

Природа – це і мати – годувальниця, і джерело естетичної насолоди. Це любов до природи виявилася і в домашньому побуті, і в зовнішньому вигляді оселі, - скрізь.

Так, враховуючи інтерес учнів до різних нетрадиційних уроків літератури, проводжу уроки – роздуми.

“Збережімо наш скарб – природу” за творчістю Григора Тютюнника “Дивак” (позакласне читання) для 7 – 8 класів, урок – зустріч “ О земле втрачена, явися

бодай у зболеному сні,

і лазурово простелися,

і душу порятуй мені.

Василь Стус.

А також урок – виставу у 9 класі “Любові пам’ять незабутня”

( Жінки у драмі кохання Т.Г. Шевченка), урок – зустріч з літератури рідного краю “ Тернистий шлях покутян до волі” за творчістю Б. Сенюка, та інші.

Заохочую школярів до творчості, влаштовуючи виставки їхніх робіт. Назву виставки визначає мета: “Поети, де ви?”, ”Юні байкарі”, “Поетична зернина”. Часто діти ілюструють свої твори малюнками, удосконалюють кросвордами.

Учні беруть активну участь у драматичному гуртку, де ми розучуємо казки, інсценівки оповідань, уроки із п’єс. Діти удосконалюють свою вимову, виразність у художньому читанні, розвивають вміння перевтілюватися іншого героя.

Частенько нашими гостями є жителі села – бабусі, які вміють вишивати, співати і з великим бажанням передають свій досвід дітям. Або проводимо фольклорні експедиції, під час яких записуємо давні пісні, пісні – балади, щедрівки.

Загалом розвиток творчих здібностей учнів, їхнього мислення, уяви, формування моральний якостей за допомогою слова – важливий складник вивчення рідної мови і літератури в школі.

Успішно реалізовує його той учитель – словесник, який сам є творчою індивідуальністю.