АРХІТЕКТУРНІ ПАМ’ЯТКИ КОЛОМИЇ
Коломия належить до найдавніших міст Галичини. На карті украінських
земель 11-13 ст.ст. серед двадцяти тодішніх міст бачимо й Коломию. Проте джерел, що моли б розповісти про будівництво та архітектуру того періоду, маемо
мало. Единим свідченням про існування поселення в межах староі Коломиі
можуть бути висновки археологічних досліджень, проведених Я. Пастернаком в
околицях Корнича / 1935-36 /. Під час цих досліджень виявлено досить велике
поселення періоду мальованої кераміки / 2500-2000 рр. До Р.Х./, котре містилося
в природно укріплених місцях “ Корнів” та “Пасічна”. Знайдені тоді рештки де-
кількох жител, серед яких найкраще збереглися три, які свідчили, що в плані вони
були однокамерними, стіни складались з дерева і обмащувалися глиною. Підлоги викладали камінними плитами. В куті одніеі хати розміщено вогнище, що “… скла-
дене трьома шарами плиток, кожна з яких підмащена тонкою верствою жовтоі гли-
ни”. В урочищі “Козина” вчені розкопали два однокамерні житла, стіни котрих
також були дерев”яними і підмащені глиною. В куті одніеї з хат “..знайдено куски
кераміки, прикрашеної хвилястим слов”янським орнаментом, ритим з допомогою
гребня”. Оскільки, крім згаданих, в межах міста жодних археологічних розкопок не
проводили, то і сліди стародавнього будівництва з”являються щойно в середньовіч-
них часах.
Досить джерел, серед котрих найбільше польських, вказують, що вже в 13 ст.
Коломия була значним середньовічним містом, центром промислу і торгівлі сіллю,
поташем м”ясом, втробами з дерева, воском, полотном. Як і кожне слов”янське місто, Коломия ббула передусім оборонним місцем, а його передмістя майже не різ-
нилося від села”. Будівлі такого передмістя були дерев”яними, збудованими в зруб, зложеними “ у замок” чи “припуском”. Дахи покривали драницями, стіни знадвору
залишали переважно небіленими, стояли такі будинки щільно один до одного, пере-
важно торщевою стороною до вулиці, були довнипми і вузькими, з малими вікнами
Іідещо розвиненими ганками.
На основі люстраційних актів 1517, 1556, 1616,1627 рр. Можна стверджувати
що в центрі передмістя був замок, обнесений дерев”яною стіною і валом. У люст-
раційному акті 1517 пише, що коломийські містяни відмовилися, покликаючись на
свої привілегіі, направляти замковий вал. Польський історик М.Балінський стверджуе, також, покликаючись на польське джерело, що 1411 польський король
Владислав віддав коломийський замок в заставу волоському воеводі Олександрові.
час спорудження замку, його архітектурні форми не розглянуто в жодному із відо-
мих нам джерел. Однак знаемо, що 1427 , коли в Коломиі старостила родина Бучацьких, замок укріплено та реставровано. З люстраційного акта 1616 довідуемо-
ся, що містився він спочатку на тому місці, де пізніше, за рішенням комісіі було від-
ведено місце для синагоги. “Люстраційна комісія,- говорилось в документіб- наказала збудувати еврейську синагогу та виділити місце для еврейського цвинтаря там, де колись містилося старе дворище”, тобто замок.
З прийняттям Коломиею магдебурського права /1405/ згадана модель міста почала поступово еволюціонувати в напрямку міст Західноі Европи. На розвиток Ко-
ломиі її архітектуру прийняття німецького права мало неабиякий вплив. Разом з ні-
мецьким правом, котре під кінець 14 ст. “…мали вже всі головніші міста Галичини,
цілий ряд другорядних міських осад і чимало сіл”, починають в околицях міста
творитися численні німецькі та еврейські колонії, що несли з собою певний елемент
культурного впливу, особливо в забудові та розвиткові міст. Не минув такий вплмв і Коломию.
У кінці 14 і впродовж 15 ст. Коломия, незважаючи на тяжкі соціально-побутові
умови, пов”язані з колонізаційною політикою шляхти та боротьбою з татарами, за
свідченням джерел, значно розбудувалася. Укріплено замок, зведено новий доміні-
канський монастирь, що в часи неспокою міг успішно замінити оборонну споруду
зведено чимало громадських споруд , серед котрих шпихліри, млини, пекарні,
корчми, солеварні тощо. Люстраційний акт 1565 подае відомості про деякі ву-
лиці Коломиі / Лельову, Снятинську, Зарінок /, вказуе на існування двох млинів,
до котрих підведено воду з Прута.
З 13 ст. почався місійний рух домініканців на схід, особливо в Галичину,
східна політика Лешка Білого сприяла цьому чернечому угрупуванню заснувати
свій монастир і на землях Руси. 1231 Папа звернувся зі спеціальним листом “… в справах початку місііі домініканціі на Русь” , 1238 в Галичині вже засновано їх пер-
ший монастир, А 1246 подібний монастир засновано в Коломиі. Разом з цим, прийшла в Галичину нова течія в архітектурі – готика. З польських джерел довідуемося, що цей монастир проіснував до початку 15 ст. а 1413 король Владис-
лав Ягайлончик заклав заміст старого, навий домініканський монастир. З рисунку
ваконаного за польською мініатюрою, довідеемося, що то була велика як для Коломиї споруда, Зовнішні форми споруди було укладено надмірною архітектур-
ною пластикою, витриманою в псевдоготичному стилі. Згадуеться цей монастир
І в люстраційному акті 1616 де вказано на його місцезнаходження – північно-за-
хідна частина міста, біля Пруту. “ В 1589 р. – згадуеться в люстраційному акті
1616,- на Коломию напали турки і татари, мешканців вирізали, а забудування разом
з гарнм монастирем домініканців, що знаходився над самим Прутом, спалено…”
Саме в ці часи споруджено в Коломиі Спаську церкву. Згідно з джерелами
сталося це 1587. За композиційними ознаками, вона належить до хрещатих у
плані, утворених перетином прямокутників. Міркувати про первісний стан споруди
не важко, бо за свою історію не зазнала істотних змін. За свідченням Ю. Целевича,
пережила вона дві реставраціі – 1648, 1767, 1845 церкву було перебудовано. Під
час перебудови дещо змінився її зовнішній вид : видовжено бокові рамена, змен-
шено купол, а в інтер”ері – перенесено вівтар у північне крило. Е відомості, що
починаючи з 1610, поруч з церквою почали засновувати монастир, приналежнипй
до Скиту Манявського: “… коло половини 12 ст. пішли по волі своіх основателів
взавідетельство Скиту іще два інші на Покуттю ново заложені монастирі, в Товма-
чику та Коломиі…” А під роком 1767 намісник Скитський Донат Миляновський
в своій маніфестаціі зазначив, що на реставрацію монастиря “…дав коломийський староста Станіслав Потоцький много груптів, полів, лісів і сіножатей…” Монастир
був дерев”яним , стояв коло церкви Спаса,
Поруч Спаської церкви 1587 збудовано дзвіницю . Двоярусна споруда, нажня
частина якоі виконана в зруб, а верхня – каркасна. Квадратовий зруб закінчуеться
на рівні широкого піддашшя, а верхня, каркасна частина представляе ярус голосни-
ків.
З 17 ст. починаеться новий період в історіі будівництва Коломиї : з 1616 міс-
то будували на новому місці. Люстраційна комісія, що перебувала тоді в Коломиї,
надала ій право будуватися на північних окраінах коломийських земель. Цей крок королівської адміністраціі було викликано не стільки знищенням міста татарами, по-
жежами та водами Пруту, скільки швидким розвитком міст у Галичині, пожвавленням торговельних відносин із Західною Европою і значними впливами
західноевропейської будівельної культури. З цього часу розпочалось більш-менш продумане будівництво Коломиї. Ця ж люстраційна комісія зазначала, що зобов”язуе війта Корицінського стежити за порядком в розбудові міста:війта також зобов”язано
забезпечити спорудження нового замку, оборонних споруд, валів та воріт. Новий замок, зовнішній вид котрого наведено в нарисі про Коломию М.Сівака, являв собою масивну дерев”яну споруду, обнесену високими валами, на кутах котрих спо-
руджено дві вежі. В люстраційномі акті 1627 зазначаеться, що в Коломиї “… побу-
довано новий замок, обнесений з трьох сторін валами з парканами, а з четвертого боку споруджено вал з частоколом, дві вежі і три брами”. Цей замок і став композиційним центром Коломиї, від нього тяглися головні вулиці, ринкова площа.
У цей же час споруджено навий монастир домініканів. Зведено його на тому місці, де пізніше, в 1875 розпочали будувати ратушу і магістрат. Коломийська газета “Рус-
ская Рада” повідомляла, що “… при копанню фундаментів під ратушу в Коломиї
відкрито довгі і широкі кам”яні фундаменти… На тому місці стояв латинський кяштор домініканців”. Залишки фундаментів дозволяють припустити, що монастир
не був дерев”яним, а вміщений в дослідженні М.Сівака “ Місто на Покутті” рисунок
репродукований з польського джерела, засвідчуе, що стіни монастиря зведено із ви-
користанням фахверка. На фасадах кляштору виразно прочитуеться решітка цього
відомого на Заході способу укладення стін. Е свідчення, що з кінця 17 ст. дерев”яне
будівництво Коломиі було витіснено цегляним. Причиною цього стало насамперед
виснаження навколишніх лісів, що іх безжально вирубували на потребу різноманіт-
них промислів. Щоправда, в цьому відіграло значну роль і те, що в містах Польщі
розпочали зводити капітальніші будівлі, а Коломия з іі розвиненими промислами
І ічисленними німецькими та еврейськими колоністами була одним з перспективних
міст Корони. Саме в цей час евреї забудували навколоринкову площу, зводили нову
синагогу, а в північно-західній околиці міста німецькі колоністи споруджували житлові будинки, школи та німецький костел.
Різноманітні зміни в будівництві Коломиї розпочалися з входом після розпо-
ділу Польщі 1772 Галичини до складу Австріі. Можна навідь стверджувати, що з
цього часу в Коломиі починае розвиватись архітектура масова, котру творили буді-
вельники-ремісники, дотримуючись народних традицій, а архітектура офіційна, яку
формували певні ідеологічні завдання, що ставилися перед архітекторами-фахівцями
замовниками такоі архітектури були влада, церква та, звісно, багата шляхта разом з
молодою буржуазіею.
1775 року в Коломиї в стилі барокко будуеться величний парафіяльний костел. З польської мініатюри довідуемося, що це був великий кам”яний собор, сті-
ни котрого чітко членувалися на яруси й були прикрашені пишним архітектурним декором, вікна великі і витягнуті по вертикалі. 1830 року костел частково згорів,
майже повністю було знищено його зовнішній вид. Під час відбудови костелу, що
продовжувалась аж до 1895, значно змінено його зовнішній вид та інтер”яр, спрощено декоративну пластику фасадів, зменшено різні кам2яні деталі та скульлп-
туру головного фасаду.
Крім парафіяльного костелу, збереглося і графічне зображення зовнишнього
виду великої синагоги. Наприкінці 18 ст. синагогу було перебудовано, стіни прик-
рашено численними декоративними елементами барочного стилю: на жаль, нічого
не можна сказати про її інтер”ер, що також зазнав певних змін під час реставрацій-
них робіт 1798.
З 18 ст. до наших часів не збереглися, крім згаданих вже, жодних споруд,
натомість 19 ст. у відношенні архітектурних пам”яток – багатіше. По-перше, з кінцем19 ст. з”явилися в Коломиі перші листівки, на котрих зображено вулиці та
площі міста, а з 20 ст. коли в Коломиі розпочав свою діяльність Оренштайн Яків, друкували численні листівки з видами центру та різних кутків міста – рисунки його забудов, вул.Костюшки, Собеського, Ягайлонської, алеї Вольносці, пл.Карпінського
парку з пам”ятником А.Міцкевичу, видами окремих будинків та цілих архітектур-
них ансамблів – військових казарм, ратуші, гімназіі, казарм на Курцвайлівці, ев-
рейськоі школи, спортивного товариствап “Сокіл”, костелу езуїтів на вул. Крашевсь-
кого тощо. По-друге, до наших часів майже всі будинки дійшли з незначними змі-
нами, тому вести мову про архітектуру Коломиї пізніших часів значно легше. З листівок і збережених забудов, з газетних повідомлень довідуемось, що вже в цей час в міському уряді створено так званий інженерний відділ, в обов”язки якого входило стежити за плановістю розбудови міста. Саме в цей час вулиці роблять
значно ширшими і прямими, деякі вже до початку 20 ст. викладаються кам”яними
плитами. Ті ж вулиці, що безпосередньо лучилися до центральних торговельних
шляхів, вимощувалися шутром, пізніше- кам”яними плитами різних форм. Уже з
кінцем 19 ст. вулиці перестають виконувати роль лише магістралі для руху людей
І транспорту, але поступово організовують навколишню забудову. По-трете, преса,
украінська і польська, починаючи з 19 ст. подае багато різних і цікавих у плані ар-
хітектури повідомлень про загальне ббудівництво в Коломиї, про спорудження окремих громадських будинків. Так “ Газета Коломийська “ сповіщала про завер-
шення будівництва церкви Св. Михаїла /1855/ гімназіі /1875/, ратуші і магістрату
/1877/, ощадноі каси /1892/, гончарноі школи /1893/, нового приміщення операцій-
ного залу почти /1895/, скарбничого ураду /1897/, езуїтського костелу /1898/, про
добудову залізничного вокзалу /18989/, міської лікарнгі /1905/, Народного дому /1901/, тощо. Зі сторінок Коломийських газет довідуемося про причетність до спо-
рудження в Коломиї приватних будинків відомих тоді архітекторів Висякевича, Кшичковського, Бакера, Левинського, Лушпинського, Захаріевича.
Як і у всій Галичині, в Коломиї з середини 19 ст. будівництво житлового і
побутового призначення переймаеться елементами механічного поеднання різних
стилів, як в одній будівлі так і різних. Одніею з фаз цього стилю був відомий в деяких західноевропейських краінах так званий віденських ренесанс”. Прояви цього сталюпомітні в багатьох будовах Коломиї. Іх фасади оформлено із застосуванням класичних архітектурних форм в поеднанні з ьбагатством рельефів і різного виду
скульптури. А в останніх роках 19 та на початку 20 ст. в архітектурі Коломиї прояв-
ляються ознаки нових фаз еклектики – стилів модерн та функціоналізму. У модерні збудовані будинки на вул. Театральній, 36, приміщення Будинку школяра, будинки
на пл.Ірчана.
Ознаками функціоналізму помічено декілька будинків у Коломиї, але найвиразніше цей стиль виявився в будинку 23 по вул.Театральній та 21 на вул.
Шевченка.
З поширенням на західноукраїнських землях украінського архітектурного стилю, в Коломиї з”являються громадські та приватні споруди, в зовнішніх формах котрих чітко проступають елементи народного дерев”яного будівництва Це насам-
перед приміщення 2Сокола”, збудоване за проектом архітектора Леванського /1900/
а також декілька особняків, здебільшого знесених. У період між двома світовими війнами, властиво до 1939 року, за час польського панування визначних громадських будинків в Коломиї не зведено, але в місті з”явилося багато приватних будівель, в архітектурі котрих пластика стае лаконічною і простою. Стіни менше прикраша-
ються орнаментикою, а якщо її і вводять, то лише такою мірою, щоби вона підкреслювала архітектурну форму. Такі будинки споруджувалися на околиці міста,
Здебільшого, в мальовничих куточках Коломиї.
Після другої світової війни в Коломиї, за винятком декількох, залишилися всі
визначні архітектурні пам”ятки. Проте, за дуже короткий повоенний час більша
частина з них опинилася або в понівечиному стані, або ж була цілковито понищена.
цілковито понищено парафіяльний костел з його цікавою декоративною пластикою
езуїтський костел перетворено на склад магазину “Меблі”, знищено інтер”ер Спаської церкви, а в більшості ббудівель втрачено іх первісні стильові ознаки. натомість, вирішуючи проблему житла, при масовій економиіі будівельних засобів
використовуючи постанову ЦК КПРС про боротьбу з надмірностями а архітектурі,
зведено декілька житлових районів, будинки котрих вражають убогістю і диском-
фортом / вул. Бендери, Лисенко /. Всі ці чинники призвели до певного нехтування проблемами форми, використання пластичних засобів.
З кінця 1960 років в Коломиї широко використовують так званий принцип
вільноі забудови, що призвело до невпорядкованого розташування будинків і
утруднень в оріентаціі в архітектурному середовищі.
Організація поточного виробництва житлових приміщень, що розпочалась
в Коломиї з початку 1970 років, так само призвела лише до часткового вирішення
житлової проблеми, а в галузі архітектури – до створення кварталів і цілих мікро-
районів однотипних, подібних будов. Іноді архітекторам вдаетьсяплідно використати таку подібність, створивши з одинакових будинків приевний архітек-
турний комплекс / вул.Довженка, Франка/.
Трохи згодом в Коломиї розпочинаеться спорудження різнотипних громадських споруд, різних насамперед, за конструктивними рішеннями, плану-
ванням приміщень. Такі будинки зводили за типовими проектами, що значно скорочувало час на проектування, сприяло вигідним умовам для індустріального
способу ведення будівництва. До таких будівель належать школи № 2,4,6, дитячі садки та ясла, кінотеатр ім.Ірчана, лікарня дитяча та центральна районна. Плану-
вання таких будинків зручні, вигідні, в них вміло відпрацьовано просторові рі-
шення при мінімальних економічних затратах. Проте вони позбавлені індивідуаль-
них рис, без чого не існуе архітектури як мистецтва.
Спорудження архітектурних комплексів в Коломиї 1980-1990 широко
проводилося поза існуючими межами міста. Це будівництво сформувало нові просторові композиціі / вул.С.Стрільців/, будинки в котрих розміщено в різній
конфігураціі, ала невдало використано ландшафт.
Останнім часом важливу роль відіграють і малі архітектурні форми. Особливо це помітно в індивідуальному будівництві. Створено нові типи мікрорайонів, котрим властиве організована планувальна структкра й сучасні архітектурні риси. У багатьох індивідуальних проектах архітектурні форми відповідають сучасним стильовим напрямкам.
|
