Дипломная работа: Дослідження асортименту клумбових рослин в озелененні м. Харкова

ДОСЛІДЖЕННЯ АСОРТИМЕНТУ КЛУМБОВИХ РОСЛИН В ОЗЕЛЕНЕННІ М. ХАРКОВА

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1. Визначення та класифікація клумбових рослин

1.2. Історія озеленення з використанням клумбових рослин.

РОЗДІЛ 2. ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

РОЗДІЛ 3. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНІ УМОВИ РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ. КЛІМАТ.

3.1. Рельєф, зволоження та ґрунтові умови території дендропарку ХНПУ

3.2. Ґрунтові умови ділянок для клумб в парках і скверах м. Харкова.

РОЗДІЛ 4. ДЕКОРАТИВНІ РОСЛИНИ, ЩО ЗРОСТАЮТЬ НА КЛУМБАХ М. ХАРКОВА.

4.1. Характеристика декоративних рослин та бур'янів, що зростають на клумбах м. Харкова.

4.2. Участь окремих клумбових рослин у вивчених клумбових композиціях.

4.3. Однорічники – складова частина озеленення дендропарку ХНПУ.

4.4. Нові види і сорти однорічників, які в майбутньому доцільно впровадити в озеленення Харкова.

РОЗДІЛ 5. ДЕЯКІ МЕТОДИЧНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ БІОЛОГІЇ У СУЧАСНІЙ МІСЬКІЙ ШКОЛІ

5.1. Пізнавальна діяльність учнів та особливості її активізації під час вивчення шкільної біології.

5.2. Плани розроблених уроків та особливості їх реалізації

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Любов до природи, до прекрасного, намагання створювати прекрасне і живе своїми руками – все це притаманне людям, які вирощують квіти.

Особливо корисно знайомити людей з вирощуванням квітів в дитинстві, коли знання впливають якнайбільше на світогляд та звички людини і залишаються в ній назавжди. Вирощування однорічних декоративних квітів процес відносно швидкий і зрозумілий в своїй простій технології: “посіяли насіння і через кілька тижнів розквітають квіти”. Тому знайомство дітей з вирощуванням рослин, мабуть слід починати саме з вирощування однорічних клумбових квітів, щоб згодом доповнити його багаторічними і деревними рослинами [45].

Багато садівників використовують як клумбові багаторічні рослини і вважають що це зменшує щорічні трудові затрати. Але і однорічні клумбові рослини мають кілька суттєвих переваг: по-перше однорічники безперервно квітують з травня по жовтень. По-друге саме за їх рахунок можна швидко заповнити в молодому саду вільні ділянки яскравими квітами. Однорічні декоративні рослини мають надзвичайно широку екологічну амплітуду (серед них є дуже витривалі до спеки і посухи рослини – наприклад портулак, і стійкі до приморозків – наприклад цинерарія приморська). Палітра барв, характер цвітіння у декоративних однорічників також незрівнянні [24, 33, 56]. Тому знані спеціалісти ландшафтного озеленення завжди приділяли однорічним клумбовим рослинам велику увагу. Але в останній час в клумбових композиціях використовують у вигляді постійних елементів і багаторічні рослини і навіть дерева і кущі. Наприклад в клумбах-килимах використовують багаторічні очітки [2] а як солітери вирощують туї та ялівці[25].

Світ рослин для клумб рік від року змінюється: в культуру входять нові роди і види рослин [23. 24], з'являються нові сорти, і в той же час, деякі інколи популярні рослини зникають з каталогів [54]. Зміни торкаються не тільки сортименту — відходять в минуле часи, коли садівники були вимушені самостійно вирощувати з насіння потрібні їм рослини. Тепер все більше і більше найрізноманітніших рослин купують у вигляді розсади [33].

Клумбовою спочатку називали таку декоративну рослину, яку у вигляді розсади висаджують на постійне, оформлене у вигляді клумби місце у відкритий ґрунт або в контейнер, де його вирощують протягом обмеженого часу [54] . Традиційно клумбові рослини висаджували на клумби, розташовуючи їх у вигляді того або іншого геометричного узору — рядами, колами, квадратами і т.п. Поняття клумбових рослин в останні часи поширилося і на багаторічні рослини і навіть на дерева, якщо вони є невід'ємною складовою композиції клумби.

Деякі дизайнери регулярні клумби вважають застарілими, вони надають перевагу альпінаріям, рокаріям, композиціям з хвойних рослин. На жаль, разом з модою на регулярні клумби виходять з моди і клумбові рослини. Це абсолютно несправедливо. Що ще може забезпечити таку різноманітність кольору і форми в крихітному садку, і які ще рослини, якими можна було б заповнити пусті місця в бордюрі або альпінарії, можуть порівнятися з клумбовими по барвистості?

Останніми роками ми спостерігаємо справжню епідемію захоплення контейнерним квітникарством [1], так що клумбові рослини знову в моді, а поява гібридів F1, (гібридів першого покоління) петунії, бальзаміну і бегонії постійно квітучої дає можливість протягом всього літа милуватися в саду килимом з кольорів.

На перших етапах своєї роботи по вивченню клумбових рослин (2002-2003 роки) основною їх базовою ознакою ми вважали однорічний цикл розвитку. Тому темою курсової роботи (2003 р.) було вивчення однорічних рослин, що зростають на території дендропарку ХНПУ. Рослини з однорічним циклом розвитку в еволюційному плані вважають прогресивними і це підтверджується їх надзвичайним пристосуванням до складних природних умов вирощування. Наприклад значну кількість видів рослин, що самостійно поширюються в посушливих умовах дендропарку на піскових ґрунтах складають однорічні рослини. В складних умовах вони мають короткий період розвитку, але при покращанні умов їх розміри, тривалість життя і насінна продуктивність збільшуються у багато разів.

Під час підготовки дипломної роботи ми поширили свої дослідження на парки і сквери міста Харкова та несподівано виявили, що невід'ємною частиною клумб стали багаторічні і навіть деревні рослини. Таким чином таблицю з характеристикою видів (Табл.. 1.) було значно доповнено новими видами.

Результати досліджень асортименту клумбових рослин міста Харкова пройшли апробацію на Міжнародній конференції «Екологія: наука, освіта, природоохоронна діяльність» в м. Умань в 2007р. За матеріалами доповіді опублікована стаття в збірці трудів конференції [7].

Щоб вивчити особливості оздоблення нашого міста квітами та іншими клумбовими рослинами і в зв'язку із важливістю питань вирощування клумбових декоративних рослин для майбутнього вчителя, я обрала темою дипломної роботи “Дослідження асортименту клумбових рослин в озелененні м. Харкова”.

Мета роботи:

Вивчити елементи озеленення м. Харкова, створені з використанням клумбових декоративних рослин. Дослідити наявний асортимент клумбових рослин, та можливості його поповнення за рахунок рослин, які добре пристосовані до екологічних умов території нашого міста і доречні для вирощування в рокаріях і альпінаріях, на рабатках, клумбах.

Завдання роботи:

1. Вивчити наявний видовий склад клумбових рослин в озелененні міста.

2. Зробити морфолого-екологічний опис клумбових рослин що вже зростають на території міста, або тих, яки б було доцільно вирощувати.

3. Зробити колекцію фотографій клумбових композицій і клумбових рослин.

4. Скласти списки витривалих рослин для створення клумбових композицій у несприятливих умовах. Запропонувати шляхи збільшення асортименту клумбових рослин для подальшого впровадження в озеленення.

РОЗДІЛ 1.ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1. Визначення та класифікація клумбових рослин

озеленення місто клумбовий рослина

З шкільних часів ми знайомі з багатьма клумбовими рослинами. Так ще до уроків з ботаніки відомий популяризатор ботанічних знань, професор Микола Михайлович Верзилін в своїх «Мандрах з домашніми рослинами познайомив нас з пеларгонією, бальзаміном, бегонією, колеусом, хлорофітумом та іншими рослинами, які ми все частіше зустрічаємо в міському озелененні [15].

Навряд чи яка-небудь інша область садівництва в Україні зазнала таких ж разючих змін, як клумбове квітникарство. В колишні часи в палісадниках серед цибулинних рослин весною було прийнято вирощувати фіалку Вітрока [27], незабудки і маргаритки, а влітку замість них — чорнобривці[35], лобелію, сальвію, пеларгонію і календулу. Зараз звична схема змінюється — значно розширився асортимент клумбових рослин, а їх забарвлення стало більш різноманітним. Набули популярності петунія [30, 18], вербена [31], бальзамін [47] і бегонія постійно квітуча [1]. В каталогах і у продажу з'явилося багато нових рослин. У відвіку відомих групах з'явилися чудові нові сорти. Новим явищем стали гетерозисні гібриди (F1), які мають надзвичайні декоративні якості у поєднанні з витривалістю, однаковими розмірами і забарвленням. Щороку в культуру вводяться рослини нових видів забарвлення, форми або незвичайного розміру.

Якщо донедавна до складу клумбових рослин відносили лише теплолюбні однорічні рослини, то зараз це поняття розуміють значно ширше. Так за Хессайоном [54] до клумбових ‑ належать рослини різних еколого-морфологічних ознак:

I. Теплолюбні однорічники. Їх життєвий цикл триває один сезон: їх вирощують з насіння, влітку або восени вони квітнуть, і потім відмирають. Вони не переносять низьких температур, тому для того, щоб збільшити тривалість цвітіння цих рослин, їх наперед вирощують у вигляді розсади, яку висаджують у відкритий ґрунт, коли мине загроза весняних заморозків. Деякі, наприклад, ротики садові («львиный зев»), цинію можна висівати відразу в ґрунт в травні [9, 32]. Дуже теплолюбні рослини, наприклад, портулак, добре квітнуть тільки в тепле літо. До цієї групи відноситься більшість популярних клумбових рослин — наприклад, бальзамін [47], лобелія, петунія [30, 18], календула, шавлія [48] і айстри.

II. Холодостійкі дворічники вирощують з насіння; в перший сезон вони розвивають тільки вегетативні пагони, а на другій — зацвітають. Після цвітіння рослина відмирає. Деякі рослини, що традиційно вважають дворічниками (наперстянка, турецька гвоздика і лакфіоль), насправді — багаторічники з недовгим терміном життя. Насіння висівають в травні або червні у відкритий ґрунт на грядку для розсади, восени сіянці пересаджують на постійне місце. До цієї групи відноситься більшість весняно-квітучих клумбових рослин — наприклад, маргаритка, дзвоники, незабудка і лакфіоль. З літньо-квітучих ‑ до них відносять наперстянку і турецьку гвоздику.

III. Теплолюбні багаторічники можуть жити в саду довгі роки, якщо їх вкривати на зиму. Звичайно рослини цієї групи вирощують, сіючи насіння або укорінюючи живців, або одержують в результаті розподілу материнської рослини і висаджують прямо в ґрунт в кінці травня – початку червня. Деякі з таких рослин застосовують як однорічники і не залишають на зиму (наприклад, фіалку Вітрока [27]), інші восени переносять в приміщення (наприклад, фуксію і пеларгонію)

IV. Холодостійкі багаторічники можуть протягом років жити в саду. Завдяки ускладненню клумбових композицій [19, 29, 55] та розповсюдженню контейнерного квітникарства і зростанню популярності висячих корзин [1, 22, 25] деякі вічнозелені холодостійкі багаторічники сталі зараховувати до клумбових рослин. Невеликі хвойні і вічнозелені чагарники іноді використовують як фокусні рослини в контейнерах із зимовими композиціями [1, 54].

V. Оранжерейні теплолюбні багаторічники частіше вирощують в теплиці або оранжереї, ніж у відкритому ґрунті. Горщики з крупними рослинами звичайно закопують в ґрунт на клумбі після того, як мине загроза заморозків, і потім восени, до настання холодів, повертають назад в теплицю або оранжерею. Приклади таких рослин: пальми, деревовидні папороті, канна, дурман, рицина [49], агава і банан. Ці рослини використовують як ті, що фокусують увагу, або фокусні рослини; менші рослини, такі як каланхое, хлорофітум, гіпоестес і т. п., використовують для озеленення.

VI. Холодостійкі однорічники вирощують з насіння, вони квітнуть весною, влітку або восени; при весняних посадках рослини завершують життєвий цикл за один сезон [24, 33, 56]. Насіння висівають у відкритий ґрунт в кінці березня-квітня або, якщо весна холодна і затяжна, в більш пізні терміни. Висівати можна відразу на постійне місце або на грядку для розсади, звідки сіянці пересаджують на постійне місце в травні. Насіння деяких однорічників можна посіяти у відкритий ґрунт у вересні — у такому разі рослини зацвітуть раніше. Інший спосіб добитися раннього цвітіння — поводитися з холодостійкими однорічниками так само, як з теплолюбними, тобто наперед вирощувати розсаду і висаджувати її у відкритий ґрунт в травні. До цієї групи відносяться багато клумбових рослин, наприклад, бурачок, волошка, кларкія [34], годеція, соняшник, іберіс [58] і чорнушка.

1.2. Історія озеленення з використанням клумбових рослин

Вважають, що висаджувати квіти на клумби в Європі вперше стали в 16 столітті [54]. В ці часи в деяких крупних маєтках було прийняте влітку виставляти на вулицю кадовби з лимонними, апельсиновими і гранатовими деревами, які за використанням можна віднести до клумбових. В тому ж 16 в. у Франції геральдичні щити прикрашали невеликими не квітучими рослинами, а у Версалі в середині сезону замінювали квіти на клумбах, що повинне було свідчити про багатство короля.

Проте розбивати клумби в тому вигляді, в якому вони відомі нам, дійсно, стали тільки в 19 в., точніше, в 20-х рр. 19 в. Законодавці мод на розбудову садів в 18 в. створювали їх в «ландшафтному стилі»; в таких садах були трава, дерева, камінь і вода, але не було кольорів. На початку 19 в. в садові архітектори почали створювати в крупних маєтках «квіткові тераси», і ідея барвистих садів укорінялася в Європі. Широкому розповсюдженню таких садів сприяла індустріальна революція, яка викликала до життя середній клас. Маленькі садки, якими володіли представники цього класу, не можна було створювати в «ландшафтному стилі», і було потрібне щось інше. Але вирішальну роль в успіху клумбового квітникарства зіграла поява нових барвистих теплолюбних рослин, які з середини 18 в. стали привозити до Європи.

В 1820-е рр. у Віндзоре, Дубліні і деяких інших містах Великобританії вперше з'явилися клумби з новими екзотичними теплолюбними однорічниками. Перші досліди вирощування клумбових рослин не мали на меті добитися декоративного ефекту, і клумби не можна було назвати красивими. Епоха клумбового квітникарства по-справжньому наступила лише в 1830-е рр., після того, як у Великобританії пройшли перші виставки клумбових рослин, а в 1838 р. була опублікована книга Джона Лоудона «Приміські сади і вілли» (J. Lowdon. “Suburban Garden and Villa Companion”). Основна ідея висловлених в цій книзі принципів планування невеликих садів зводилася до наступного: сади не повинні копіювати живу природу, в них потрібно прагнути «передати красу окремих дерев, чагарників і інших рослин» [54].

В 1845 р. у Європі був відмінений податок на скло, і всюди у великих садах сталі будувати теплиці. Саме в них в 1840-е-1850-е рр. почали в масі вирощувати розсаду багатьох клумбових кольорів, внаслідок чого країни охопило «клумбове безумство». Саме тоді стали популярні петунія, алісум [58], пеларгонія, лобелія, кларкія, вербена [31]. Всесвітня виставка 1851 р. стала апогеєм «клумбової лихоманки», яка продовжувалася потім ще протягом 30-ти років. В ці роки про клумбові рослини багато писали, їх використовували в своїх проектах самі відомі дизайнери, всюди розбивали квітники. В 1850-е рр. біля Кришталевого палацу в Сиденхемі висаджували до 50 тис. пеларгоній, в 1860-е рр. в Четсворті і в новому курортному містечку Істборн розбивали багатоколірні клумби, в 1870-е рр. в лондонських парках висаджували щорічно більше 2 млн. клумбових рослин. Величність посадок відповідала духу вікторіанської епохи. Виникли різні стилі клумбового квітникарства — в 1860-е рр. з'явилися «весняні і «екзотичні» клумби», на які звичайно висаджували рослини з декоративним листям; десятиріччям пізніше увійшов до моди орнаментальний стиль.

На початку 1980-х рр. введення в культуру нових видів і сортів і початок буму в контейнерному квітникарстві відродили інтерес до клумбового квітникарства. Характерні для довоєнної епохи рівні ряди червоних, білих і синіх кольорів в основному пішли в минуле, поступилися місцем новим рослинам, новим способам їх розміщення і новим типам контейнерів. Історія клумбових рослин продовжується. В наші дні намічається підвищення інтересу до кольорів більш приглушеного і складного забарвлення замість яскраво забарвлених і помітних.

Самі поняття «клумба»і «клумбові рослини» значно розширилися. Якщо раніше при створенні клумби використовували чисту ділянку землі і засаджували її однорічниками, то зараз ділянка під клумбу часто має скелет клумбової композиції, який складається з багаторічників [20], а іноді, в якості центральної рослини («солітера»), використовують дерева або кущі (наприклад, пірамідальну тую або ялівець козацький). З багаторічників (наприклад з очитків) складають «килимові» клумби [2], при цьому значну по площі частку елементів не треба поновлювати щорічно і це зменшує собівартість озеленення.

РОЗДІЛ 2. ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.

Об'єкт дослідження:

Природні рослини Харківщини і декоративні інтродуценти, які зростають на клумбах міста.

Методи досліджень.

Клумбові рослини визначались за визначником (Определитель высших растений Украины, Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н. и др. [26]) в лабораторних умовах за допомогою бінокуляру. Значна кількість рослин виявилася відсутньою у визначнику і вивчалась по атласам (Хессайон Д.Г. Все о клумбовых растениях [34], Кудрявец Д.П., Петренко Н.А. Однолетние цветы в саду [15]).

Фотографування рослин під час квітіння проводилось фотоапаратами “Зеніт - Е”, та „Nikon E 4600”.

3. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНІ УМОВИ РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ. КЛІМАТ

Харків знаходиться у північно-східній частині України на висоті 90-192 м. над рівнем моря у злиття річок Харків, Лопань та Уди (басейн Сіверського Дінця).

Територія міста Харкова лежить на південь від Середньо-руської височини і являє собою рівнину, на якій знаходяться річні долини, балки та яри. Річки ділять місто на три частини, які мають різний характер по відношенню до рельєфу. Низинні ділянки (90-105 м. висотою над рівнем моря) складають 45,5 %, середні (105-166 м.) – 48,2 %, а високі (166-192 м.) – 4,3 % всієї площі міста. Місто лежить на п’яти пагорбах та п’яти долинах. Харків знаходиться на межі двох ландшафтних зон – лісостепу та степу. Значна віддаленість міста від океанів та великих морів обумовлює континентальність його клімату. Однак морське повітря часто проникає сюди з західним та південно-західним вторгненням повітряних мас. Таким чином клімат Харкова помірно-континентальний.

Зима починається з середини листопада. Холодний клімат з температурою нижче 0°С продовжується в середньому 135-125 днів. Зимою в основному хмарна погода. Відносна вологість збільшується до 80-90 %. Опадів взимку випадає не багато, приблизно 20-23 % річної кількості. Опади випадають в основному у вигляді снігу. Взагалі зима досить довга, але не сурова, з відлигами, іноді настільки інтенсивними, що поверхня землі іноді повністю звільнюється від снігового покриву.

Весна характеризується покращанням радіаційних умов, зростає кількість годин сонячного випромінювання до 160-190 годин, тоді коли в січні їх було 34-45, а в грудні 27-35 годин. Початок весни залежить від приходу теплих повітряних мас, які розтоплюють сніг на великому просторі.

Початок літа можна віднести до середини травня. Значний вплив на літню циркуляцію мають відроги Азорського антициклону. Літо помірне тепле, інколи жарке з потрібною кількістю опадів. Найтепліший місяць – липень. При переході середньодобової температури повітря через +10°С, починається осінь. Осінь, особливо її друга половина, характеризується затяжними незначними опадами.

Клімат міста займає проміжне положення між макро- і мікрокліматом, це клімат невеликого району, який відчуває вплив людини. Він характеризується зменшенням притоку сонячної радіації, послабленням сили вітру і зміною його напрямку, збільшення температури та запиленості в порівнянні з пригородом. Суттєвий вплив на клімат міста чинить рельєф, експозиція схилів, орієнтування вулиць по відношенню до сонця, вітру, ширина вулиць та майданів, висота будинків, наявність водоймищ та річок, ступінь озеленення. Природний ландшафт заміщений асфальтом та каменем.

По багаторічним спостереженням у Харкові в середньому за рік випадає 522 мм опадів. Велика кількість опадів у місті 352 мм випадає в теплий період року, з квітня по жовтень, з максимумом у липні; менше – за холодний період (170 мм), з листопаду до березня, мінімум опадів доводиться на лютий.

3.1 Рельєф, зволоження та ґрунтові умови території дендропарку Х Н ПУ

Ґрунтові умови території ХДПУ ім. Г.С. Сковороди (площа до 15 га) створювалися штучно під час намивання великих піскових масивів для забудови Салтівського житлового району і створення гідропарку. Вони досить своєрідні, складні і не придатні для вирощування значної кількості видів рослин. Товщина шару намитого жовтого піску 3–5 метрів, його підстилає шар похованих лугових ґрунтів товщиною біля 3 метрів з домішками рослинних залишків. Глибше – знов триметровий шар піску. Глибина залягання ґрунтових вод 4‑5 метри. Природні рослинні угрупування на намивних пісках на момент початку будівництва університету були відсутні.

Намиті піски місцями білого кольору, чисті від домішок, бідні. В інших місцях вони мають жовтий колір і дещо багатші на сполуки заліза. Часто вони сірого кольору і містять деяку кількість сапропелю і інших органічних залишків і є відносно придатними для вирощування відповідних рослин. Така різноманітність кольору і родючості намитих пісків спостерігається не тільки на різних сусідніх ділянках, але інколи і на різній глибині на одній ділянці. Освоєна частина території рівна, на решті території – хвилястий рельєф, з перепадами висот від 1 до 4 метрів. Природні рослинні угруповання на намивних пісках на момент початку будівництва університету були майже відсутні [16].

3.2 Ґрунтові умови ділянок для клумб в парках і скверах м. Харкова

Спільними ознаками ґрунтових умов в місцях створення клумб в парках і скверах міста є наступні: ущільненість, засолений глинистий ґрунт, відсутність структури ґрунту, низька вологість. Низька продуктивність окремих ділянок пов’язана з сусідством газонів, кущів та дерев, які поширюють свої кореневі системи на ділянки де створені клумби.

РОЗДІЛ 4. ДЕКОРАТИВНІ РОСЛИНИ ЩО ЗРОСТАЮТЬ НА КЛУМБАХ М. ХАРКОВА

4.1. Характеристика декоративних рослин та бур'янів, що зростають на клумбах міста

При вивченні клумб в садах і парках міста ми з'ясували, що поряд із розсадою декоративних рослин на клумбах поширюються різноманітні бур'яни. Деякі з них досить декоративні і нібито просяться в озеленення. Наприклад Горлянка повзуча (Ajuga reptans L.) – бур'ян, а її пурпурова і триколірна декоративні форми зараз стали популярними клумбовими рослинами. Найкращі зразки клумб, наприклад клумби біля будівлі Гострому, використовують саме триколірну форму Горлянки повзучої (Ajuga reptans L. f. ‘Tricolor ’ ). Серед таких нових декоративних рослин – Вербозілля лучне (Lysimachia nummularia L.), Щириця хвостата (Amarantus caudatus L.), тощо. Бур'яни можуть виступати індикаторами якості ґрунту. Багато з ефемерів (Різушка Таля Arabidopsis thaliana (L.) Heynh., Веснянка весняна Erophila verna (L.) Bess., Крупка дібровна Draba nemorosa L.) є індикаторами пісків. Спориш (Polygonum aviculare L.) – індикатор ущільненого ґрунту, тощо. Цікаво, що серед бур'янів, що зростають в складних ґрунтових умовах значну частку складають однорічні рослини. Вони, в залежності від конкретних умов мають різну тривалість росту і в сприятливих умовах утворюють значно більше квітів і насіння. Подібне ми спостерігаємо і у більшості клумбових рослин. Серед них також багато однорічників і в сприятливих умовах більшість з них квітне до морозів [15, 22, 36].

Тому в таблицю 1 включені декоративні рослини і бур'яни, що супроводжують їх на клумбах.

Таблиця 1

Характеристика клумбових рослин і супутніх їм бур'янів з клумб м. Харкова

Продовження таблиці

Продовження таблиці №1

Продовження таблиці №1

Продовження таблиці №1

Продовження таблиці №1

Продовження таблиці №1

Продовження таблиці №1

Продовження таблиці №1

Продовження таблиці №1

Продовження таблиці №1

Продовження таблиці №1

Продовження таблиці №1

Продовження таблиці №1

За даними таблиці було проведено аналіз і складені наступні діаграми:

Флористичний аналіз показав, що серед клумбових рослин добре представлені родини Айстрових 28%, Бобових 10%, Капустяних 8%, Ясноткових 7%, Щирицевих 6% і Гвоздичних 5%.

Аналіз діаграми показує, що доля тіньовитривалих видів складає лише 10%.Тобто існуючий асортимент розрахований на вирощування рослин лише на добре освітлених ділянках. Для успішного поширення клумбового озеленення в місця із слабим освітленням (таких місць завдяки інтенсивному будівництву стає все більше) було складено спеціальний список тіньовитривалих рослин:

► Барвінок малий

► Вербозілля лучне

► Горлянка повзуча, ф. пурпурова

► Драцена сарматська

► Колеус (жовто-зелені сорти)

► Папороті (Страусове перо звичайне )

► Сансев’єра (карликові сорти)

► Сеткреазія пурпурна

► Тис ягідний ф. колоновидна

► Хлорофітум чубатий

► Хоста (велике різноманіття сортів та видів)

Класифікація життєвих форм за Раункієром не підходить до тропічних рослин, яких багато серед клумбових рослин. Тому ми поділили вивчені рослини на однорічні, багаторічні, деревні та тропічні багаторічні відповідно до класифікації Хессайона [34].

Рис.3. Розподіл вивчених рослин за життєвими формами.

За життєвою формою серед клумбових переважають однорічні рослини (62%), але є і багаторічні (22%), та деревні (3%). 13% рослин становлять тропічні багаторічні види.

Частка деревних видів потребує збільшення за рахунок хвойних, пальм та драцен. Колоновидні, та шаровидні форми можна використовувати як фокусні рослини, солітери, або складати з них групи. Самшит і барбариси можно використовувати як бордюрні рослини.

Більшість вивчених рослин належить до мезофітів (77%), що дозволяє широко застосовувати їх в умовах достатнього зволоження. В той же час асортимент рослин для клумб на піскових і ущільнених ґрунтах потребує доповнення такими рослинами:

► Колосняк пісковий

► Очиток прекрасний

► Очиток білий

► Очиток несправжній

► Санвіталія шорстка

► Целозія гребінчаста

► Цибуля скорода

► Щириця хвостата

► Ялівець звичайний ф. ірландська

► Ялівець горизонтальний

4.2 Участь окремих клумбових рослин у вивчених клумбових композиціях [4]

Для вивчення асортименту клумбових рослин в озелененні м. Харкова восени 2006 року було вивчено и сфотографовано 90 клумб и композицій в центральній и північній частині міста. Список 50 визначених видів и сортів представлений в таблиці. В ній також показано кількість об'єктів з участю кожного виду.

Таблиця 2.

Декоративні рослини та їх участь в 90 клумбах і композиціях

Продовження таблиці 2.

Проведене обстеження показало, що в м. Харкові в клумбових композиціях частіше використовують літники: Begonia semperflorens , Petunia hybrida , Iresine herbstii , Tagetes patula , Chlorophytum comosum , Senecio cineraria , Salvia splendens , Coleus blumei , Alternantera bettzickiana ‘Burgundia ’ и Setcreasia purpurea . Насправді, більшість з перелічених рослин – тропічні багаторічники (Chlorophytum , Senecio , Coleus , Iresine , Alternantera и Setcreasia ), які використовують як літники. Це потребує додаткових затрат на зимнє утримання маточників в оранжереях і вегетативне розмноження рослин. Але високі декоративні якості і стійкість таких рослин до посухи і засоленого бідного ґрунту оправдує додаткові витрати.

В групу рослин, які рідко застосовують в озелененні, входять літники (Ageratum houstonianum , Kochia scoparia , Portulaca grandiflora , Zinnia elegans , Tagetes erecta , Cosmos bipinnatus , Lobelia erinus , Sedum hispanicum , Celosia cristata ), оранжерейні багаторічники (Alternantera bettzickiana ‘Green - yellow ’, Pelargonium peltatum , Pelargonia zonale и Plectranthus fosterii ), багаторічники (Sedum spectabile , Canna indica , Sedum rupestre , Aster novi - belgii , Dendranthema indicum , Hosta lancifolia ) и хвойні рослини (Thuja occidentalis и Juniperus sabina ). Включення в композиції багаторічників зменшує витрати на щорічну покупку і посадку розсади. Деякі складні по составу композиції зроблені на високому рівні и виглядають зразково (клумби и рабатки навколо будівлі Госпрому). Більш яркими виглядають композиції, в яких не менш половини площі займають красиво квітучі літники.

Серед рідкісних для м. Харкова декоративних рослин більшість складають багаторічники (Dalia pinnata , Phalaroides arundinaceae , Ajuga reptans , Iris graminea , Leymus arenarius , Hemerocallis fulva , Rudbeckia hirta , Leucanthemum vulgare , Phlox paniculata и Hosta planthaginea ). Представлені в розділі 4.2. результати були підготовані для доповіді на Міжнародній конференції в місті Умані і опубліковані в збірці матеріалів конференції [4].

4.3. Однорічники – складова частина озеленення дендропарку

Дикорослі однорічні рослини входять до рослинних угруповань, що сформувались на газонах і не освоєних ділянках дендропарку. Їх значна кількість у процентному співвідношенні обумовлена тим, що фітоценози дендропарку ще не остаточно сформовані, а на піскових ґрунтах в умовах літньої посухи багаторічні рослини часто гинуть, не встигнувши утворити насіння. Саме за цих обставин в дендропарку легко поширюються ефемерні рослини (Різушка Таля, Переломник видовжений, Анізанта і інші). Їх цифрові зображення разом з іншими фотографіями газонів дендропарку представлені на диску, що додається до дипломної роботи.

Декоративні види однорічних рослин в дендропарку багато років висаджують на клумбах і рабатках (довгих клумбах-бордюрах вздовж доріг). Але з 2003 року їх стали ширше використовувати для заповнення пустих місць в альпінаріях і в будь-яких інших місцях. Такі рослини, як Лобулярія приморська (Аліссум), Санвіталія, Портулак є нетрадиційними для альпінаріїв, але їх використання виявилось вдалим.

4.4 Нові види і сорти однорічників, які в майбутньому доцільно впровадити в озеленення м. Харкова

Для успішного створення нових клумб в парках і скверах міста Харкова доцільно широко використовувати однорічні рослини, зокрема ті з них, що відрізняються посухостійкістю, невибагливістю до ґрунтових умов і декоративністю. Це такі рослини: Адоніс літній, Арктотіс, Базилік зелений, Базилік фіолетово-червоний, Бартонія жовта, Вечірниця, Гілія головчаста, Іберійка зонтична (Іберіс), Клеома рожева, Клеома фіолетова, Конюшина багряна, Лептосіфон гібридний, Лаватера тримісячна, Льон великоквітковий (червоний), Мак сибірський, Тітонія круглолиста, Мак самосійка, Малопа, Нігелла.

В подальшому для озеленення районів Салотовки необхідно збільшити кількість рослин, які за літературними джерелами пристосовані до росту на пісках. Це рослини – сухоцвіти Амобіум і Лонас, і такі маловідомі роди, як Біденс, Брахікома, Каландрінія, Ехія, Фєліція, Лімнантес, Остеоспермум, Урсінія, і інші.

Особливу увагу слід приділяти сортам-гібридам F-1, які відрізняються низкою цінних якостей. Вони дуже витривалі. У порівнянні із сортами-лініями гібриди першого покоління мають більш вирівняні показники (до речі це відповідає першому закону Менделя). Наприклад вони строго однакові за розмірами, тому при масових висадках на клумбах вони утворюють рівний килим.

РОЗДІЛ 5. ДЕЯКІ МЕТОДИЧНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ БІОЛОГІЇ У СУЧАСНІЙ МІСЬКІЙ ШКОЛІ

5.1 Пізнавальна діяльність учнів та особливості її активізації під час вивчення шкільної біології

Структура відносин в сучасній цивілізації, зростання соціальної ролі особистості, гуманізація та демократизація суспільства, інтелектуалізація праці, швидка зміна рівня технологій в усьому світі - все це потребує створення таких умов, за яких народ України став би нацією, що постійно і плідно навчається.

Система освіти в Україні перебуває в стані, що не задовольняє вимог, які постають перед нею в умовах розбудови української державності, культурного та духовного відродження українського народу. Вона не відповідає запитам особистості, суспільним потребам та світовим досягненням людства; у знеціненні соціального престижу освіченості та інтелектуальної діяльності; у спотворенні цілей та функцій освіти; не ефективності дії деяких ланок освітньої системи.

Потреба сьогодення - необхідність вироблення в Україні цілісної Програми для забезпечення випереджального розвитку цієї галузі в цілому. Проблемами самостійної роботи учнів на уроках біології займалися вчені-методисті Є.П.Бруновт, В.М.Вєрзілін, В.М.Корсунська, В.І.Кузнєцова, В.М.Пасічник, Д.І.Трайтак. Їх дослідження показали, що організація самостійної діяльності учнів має виключно позитивний ефект на якість знань учнів та глибину їх засвоєння, добре впливають на процес становлення особистості. Проблема самостійної пізнавальної діяльності учнів повинна розглядатися у взаємозв’язку з усіма сторонами організації навчально-виховного процесу в сучасній школі. Тому темою нашого педагогічного дослідження ми обрали: “Самостійна робота учнів та питання розвитку їх пізнавальної активності під час контролю знань”.

Під час вивчення біології, особливо під час вивчення першого розділу шкільного курсу біології, який закладає базові основи наступних розділів, самостійна пізнавальна діяльність учнів повинна займати набагато більше місце в навчальному процесі, що і обумовило вибір об’єкту дослідження.

Мета нашої роботи полягала в дослідженні деяких елементів роботи вчителя з підготовки та проведенні самостійних робіт контролюючого плану учнів під час вивчення біологічних об’єктів.

Об’єктом нашого дослідження була пізнавальна діяльність учнів загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.№59 м. Харкова.

Розділи “Рослини”, ”Біологія людини”, “Загальна біологія” як цілісний біологічний навчальний предмет надають великі можливості для проведення різних видів самостійної роботи учнями, особливо під час роботи на уроці та при виконанні домашніх завдань, що є актуальним в умовах роботи міської школи.

У сучасній методичній літературі з курсу ботаніки різних років видання описані самостійні роботи. Особливе місце на уроці займає робота з навчальними текстами, іншими видами самостійної роботи, особливо з натуральними ботанічними засобами наочності. Проте наш власний невеликий досвід показує, що вчителі ще не достатньо враховують педагогічний потенціал самостійних робіт учнів. Виходячи з цього, ми визначили предмет дослідження.

Предметом нашого дослідження є самостійна робота учнів міської школи з різними видами біологічних об’єктів на заняттях в школі та вдома, як засіб підвищення пізнавальної діяльності учнів, ефективності контролю їх знань, умінь, навичок.

Робоча гіпотеза. Запропонована нами система роботи вчителя по підготовці та проведенню самостійної роботи учнів контролюючого плану в школі та підчас виконання домашніх завдань підвищує рівень пізнавальної діяльності учнів під час вивчення біологічних об’єктів.

Педагогічне дослідження проводилося продовж педагогічної практики і складалося з двох частин – констатуючої і формуючої.

Під час проведення нашого педагогічного дослідження ми користувалися наступними методами науково-педагогічного дослідження: індивідуальні та групові бесіди з учнями 6-х класів, які вивчають розділ біологію, вчителями, адміністрацією школи, опитування, анкетування, тестування, огляд комплексу психолого-педагогічної та спеціальної літератури з теми дослідження та власне педагогічний експеримент.

Наше педагогічне спостереження проводилось на базі ЗОШ І-ІІІ ст. № 59 м. Харкова, директор Шуба Р.Т., вчитель біології Цукіло Л.А. на базі 8-А класу – класний керівник Кондратюк Е. Д., під час нашої другої педагогічної практики на 5 курсі.

Пізнавальна активність - діяльний стан учня, який характеризується прагненням до навчання, розумовою напругою та проявом вольових зусиль в процесі засвоєння знаній. Важливість та педагогічне значення активної пізнавальної діяльності учнів в системі навчальної роботи стає зрозумілим після розкриття сутності навчання, як процесу засвоєння знань, вмінь та навичок. З філософської точки зору пізнання - це відображенні людиною природи, розкриття суттєвих властивостей та закономірностей об'єктивної реальності. З педагогічної точки зору знання - це розуміння і збереження в пам'яті основних фактів науки, а також правил, висновків та закономірностей, що з них випливають. Як і будь яка людина, учень засвоює знання не якісно, якщо вони подаються йому в готовому вигляді. Діяльність вчителя, виходячи з цього полягає в більш раціонально побудованому пошуку та добуванню знань, що прискоренню пізнання. Учні повинні виходити за межі вже добутих знань, переживати ситуації пізнавального утруднення, стикатися з парадоксальними явищами та судженнями, на основі зіставлення виділяти більш суттєві та менш суттєві ознаки явищ, що вивчаються. Тобто вчитель створює лише необхідні умови для активізації пізнавальної діяльності учнів, засвоєння знань відбувається в такому ступені, в якому кожен з них проявляє розумову активність і прагнення до пізнання з урахуванням розумових здібностей. Це взагалі узгоджується з даними фізіології, яка визначає процес засвоєння знань як певний і складний вид умовно-рефлекторної діяльності учня, в результаті якої у нього формується знання та відбувається розумовий розвиток. З цього погляду знання - це певна форма тимчасових зв’язків, що утворюються у корі великих півкуль головного мозку під впливом зовнішніх умов та активної розумової діяльності суб'єкту пізнання. Ці тимчасові зв’язки набувають форми уявлень, понять, умінь та навичок.

Кожне з наведених визначень сутності знань розкриває тільки один з його боків, але вони мають велике значення для розкриття закономірностей навчання, як процесу пізнавальної діяльності. Будь яке пізнання починається з відчуття і сприйняття, які в результаті спостережень перетворюються на уявлення, але пізнання не обмежується сприйняттям явищ та формуванню уявлень. Необхідно розкрити сутність явищ; це пов’язане з осмисленням матеріалу та його узагальненням. Продовження пізнавального процесу потребує певних розумових операцій: співставлення, аналізу, виділення більш суттєвих ознак з ряду однорідних явищ та їх узагальнення. Поштовхом до мислення виступають на основі сприйняття пізнавальні задачі. Заключним етапом осмислення є узагальнення, формулювання висновків, правил, законів, тобто формування понять. Формування понять пов'язане з практичною та розумовою активною діяльністю учнів, їх самостійного підходу до осмислення матеріалу. Але пізнання на цьому не закінчується. Матеріал, що вивчається, повинен бути засвоєний до рівня відтворення. Осмисленим стає знання учня тільки тоді, коли він вільно володіє їм і в змозі чітко і вірно його відтворити. Наступна стадія пізнавальної діяльності – запам’ятовування, засвоєння осмисленого. Подальша розумова та практична діяльність пов’язана з виробленням умінь та навичок при виконанні певних дій, пов’язаних з використанням знань на практиці. Наступна пізнавальна діяльність учня вимагає періодичного повторення матеріалу, поглиблення та систематизації знань. Для глибокого та міцного оволодіння знаннями учень повинен здійснити повний цикл розумових дій. Вирішення пізнавального завдання під керівництвом вчителя раціоналізує цей процес.

Розумові процеси пов’язані з подразненням певних центрів кори великих півкуль головного мозку, при чому будь-яке подразнення, що викликає психічний акт, залишає в мозку певний слід і супроводжується біохімічними реакціями.

Обробляючи результати анкетування учнів нашого ЗНЗ – ЗОШ №59, ми звернули увагу, що в одному з двох 6-х класах інтерес до ботаніки в був значно нижче (майже на 13%). З’ясувалося, що методика проведення занять у всіх класах була однаковою, але один раз на тиждень використовувалася різна матеріальна база - кабінет географії. Отже, особистість вчителя і методика не могли зробити значного впливу на розходження результатів. Розходженням з'явилося те, що в першому класі уроки ботаніки проводилися в кабінеті біології, а в другому в звичайній, не зеленій класній кімнаті. Ця класна кімната мала все необхідне для застосування технічних засобів навчання, знаходилася на одному поверсі з кабінетом біології, що дозволяло легко доставляти необхідне устаткування і проводити всі необхідні роботи.

Ми припустили, що саме розходження в місці проведення занять вплинуло на інтерес учнів до ботаніки. Це підтвердилося в ході бесід з учнями. Більшість ‑ указали, що оформлення кабінету біології, наявність у ньому великої кількості різних рослині, акваріумів, приладів з’явилося однією з причин виникнення інтересу до виконання робіт з ботаніки.

Аналіз досвіду роботи вчителів ЗОШ І-ІІІ ст. №59 показав, що скрізь, де є змістовно оформлений, добре обладнаний і раціонально використовуваний у навчальних цілях кабінет біології, в учнів 6 класів спостерігається більший інтерес до вивчення ботаніки в порівнянні з учнями шкіл, де кабінети погано обладнані. Відомо, що інтерес є передумовою позитивного відношення до предмета взагалі і до навчальної роботи, зокрема. Це, як показали дослідження психологів, дидактов і методистів, має вирішальне значення для організації процесу пізнавальної діяльності.

Специфіка навчання ботаніки полягає в тому, що учні в процесі пізнавальної діяльності повинні проводити спостереження, експерименти, працювати з різними засобами навчання, використовувати натуральні об'єкти, різне устаткування і прилади.

Самостійні роботи, у процесі яких учні безпосередньо вивчають натуральні об’єкти, працюють з роздавальним матеріалом, приладами, лабораторним устаткуванням, називають лабораторними.

Аналіз програмного матеріалу й експериментальна перевірка показують, що для активізації самостійної пізнавальної діяльності учнів і кращого засвоєння матеріалу вчитель повинний провести додаткові лабораторні роботи, практичні, демонстраційні досліди, не передбачені програмою.

У методиках викладання ботаніки чітко визначений, яке устаткування й у якій кількості необхідно вчителю підготувати, роздати на столи учнів для ефективного проведення лабораторної роботи. Спостереження показали, що при організації лабораторних робіт і демонстрації багатьох дослідів необхідно значна кількість устаткування, підготовка і монтаж якого вимагає великих тимчасових витрат учителя. З цього випливає, що однією з умов організації ефективної самостійної роботи учнів є гарне оснащення занять. А тому що поки ще існують труднощів з устаткуванням кабінетів, те це, у свою чергу, спричиняє слабку організацію лабораторних робіт у деяких школах. Цей висновок підтверджується і шкільною практикою: в кабінеті біології нашої школи ЗОШ І-ІІІ ст.№59 є придатними для роботи на початку 2006-2007 навчального року 5 мікроскопів, не є завершеним процес формування нового кабінету біології.

Результати проведеного нами опитування показали, що 30% учителів як один із труднощів при організації лабораторних робіт учнів називають недостатнє оснащення кабінету лабораторним устаткуванням і мікроскопами – усвідомлюючи значення природної та штучної наочності, ТЗН, особливо комп’ютерів, особливо під час проведення самостійних робіт контролюючого плану учнів під час вивчення біологічних об’єктів.

Однієї з важливих і важких методичних проблем, у дозволі яких у даний час відчуває потребу наша школа, є методика самостійних робіт учнів з біології і, зокрема, з ботаніки. Проблема надання домашніх завдань взагалі , та під час проведення занять з біології періодично вивчається дидактами, методистами, вчителями-практиками. У період пошуків у двадцяті роки ХХ ст.. у педагогіці вважалося, що досить надати учнів самим по собі свободу - і вони почнуть самостійно працювати. Подальша практика засвідчила, що це далеко не так: до самостійності треба привчати, і привчати систематично, послідовно. Методичні прийоми обумовлюються завданнями виховання, змістом уроку, підготовкою учнів і повинні бути різноманітні. Від цього залежать і різні види самостійної роботи учнів.

Робота шкіл переконує, що проведенням самостійних робіт можна розвити:

1. Самостійне мислення учнів — уміння аналізувати матеріал, зіставляти, доводити, робити висновки.

2. Уміння проводити спостереження.

3. Уміння вести експериментальну роботу — розв’язувати питання: за допомогою досвіду, користуватися інструментами і приладами.

4. Навички фіксації матеріалу (замальовка, складання таблиць, гербаризація, монтування колекцій і ін.).

5. Уміння працювати з книгою — працювати над підручником, читати науково-популярні книги, складати конспекти, реферати. Викладання ботаніки допускає різноманітні форми самостійних робіт учнів: на уроках, екскурсіях, вдома, у кабінеті, на пришкільній навчально-дослідній земельній ділянці, у природі.

Найбільш важливими й найменш розробленими є самостійні роботи учнів з наочністю на уроці і вдома. Самостійні роботи з ботаніки варто розрізняти за змістом і техніці проведення і насамперед у залежності від досліджуваного розділу курсу. Можна установити наступні дослідницькі види робіт з натуральним матеріалом:

1) з морфології (розбирання і визначення форм органів рослин робота на живих рослинах, гербарії);

2) з анатомії (макроскопічні лабораторні роботи, готування препаратів, роботи з лупою, мікроскопом);

3) з фізіології (спостереження демонстрації опиту або рослини, постановка експерименту);

4) з систематики й екології (визначення рослин, спостереження, збір і зіставлення матеріалу (У природі :у зв'язку з місцем виростання).

роботи на ілюстративному і словесному матеріалі (по всіх темах курсу):

5) по таблицях (порівняння, визначення);

6) на основі розповіді вчителі (умозаключення, висновки, заповнення таблиць і малювання схем на дошці);

7) по книгах (відповіді на питання, складання таблиці, конспекту, реферату).

Цим видам робіт приходиться привчати учнів поступово й окремо, тому що кожен вид має свої особливості, свою техніку.

Тим часом при обстеженні шкіл іноді приходиться констатувати, що не тільки в 6 класі, але навіть у 11 учні не вміють користуватися мікроскопом, не говорячи вже про те, що не можуть приготувати найпростішого препарату. Це означає, що протягом курсу 6 класу і усього наступного періоду вони не привчалися до правильної самостійної роботи.

Робота з вчителями і вивчення досвіду діяльності харківських шкіл переконали нас у тім, що при проходженні програми 6 класу цілком можливо за рік повідомити учнем ряд навичок самостійної роботи.

У зв’язку з профілізацією сучасної української школи питання самостійної роботи учнів, особливо її керівництво з боку вчителя біології, стає знову актуальним. Весь хід навчання у сучасній школі свідчить - учитель керує роботою не тільки в присутності учнів. Здавалося б, робота учня вдома є цілком самостійною. Ступінь самостійності його роботи визначається завданням вчителя і матеріалом, над яким він повинний працювати (підручник, книга або обрана рослина, досвід).

Завдання для роботи вдома або на позаурочних заняттях учитель теж планує таким образам, щоб поступово привчати дітей до більшої самостійності. Домашні завдання охоплюють роботу не тільки з підручником, але й експериментальну - з рослинами. Учитель на початку курсу привчає школярів до точного, регламентованого виконання роботи, а потім ставить перед ними завдання для усе більш і більш самостійного плану.

Застосування практичного методу, що розвиває навички самостійної роботи учнів під час виконання домашніх завдань.

1.Гербаризація органів рослин і невеликих рослин.

2.Засушування і монтаж з написами розібраних частин рослин.

3.Відтворення будинку досвідів, поставлених у класі.

4.Постановка досвідів вдома за практичними завданнями.

5.Постановка дослідів як вирішення задач.

Питання про розвиток практичного методу стосується і ще одному досить істотного у викладанні курсу ботаніки додавання - про перехід одних умінь і навичок в інші.

Ми вже бачили, як практичні уміння морфологічного характеру переходять, переростають в уміння систематичного характеру, як багато робіт фізіологічного характеру сплітаються з роботами агротехнічного характеру (живцювання, щеплення і т.п.).

Застосування практичного методу має величезне значення при політехнічному навчанні в курсі ботаніки.

Виконуючи практичну роботу, учні повинні вміти користуватися різними методами спостереження і фіксації. Такого роду роботи з дослідження і повинні входити в систему практичних робіт на учбово-дослідній ділянці.

Окремі уміння, що здобуваються учнями, і навички (анатомічні, морфологічні, систематичні, фізіологічні агротехнічні) до кінця вивчення курсу ботаніки і головним чином у результаті проведення практичних робіт (постановка дослідів) на учбово-дослідній ділянці повинні бути об’єднані. Потрібно пропонувати, особливо в 6 класі, такі роботи, при виконанні яких учні могли б застосувати різні уміння розглядати явища багатосторонньо. Наприклад, при плануванні досліду на ділянці учень застосовує цілий комплекс: креслить план, у точності за планом намічає ділянки, обчислює потрібну кількість насіння і добрив на дану площу, виконує необхідні роботи по обробці ґрунту і посівові. Він повинний також: провести спостереження за розвитком рослин, зробивши морфологічний опис рослини; визначити місце його в систематиці; ознайомитися з внутрішньою будовою основних органів, переглянувши зрізи в мікроскоп; врахувати врожай і результат досліду, провівши порівняння контрольних і дослідних ділянок і відібравши кращі рослини на насіння; загербаризувати рослини і зробити навчальну таблицю.

Такого роду досліди з різнобічними спостереженнями і фіксацією дають позитивний педагогічний результат, їх слід проводити як у роботах на ділянці, так і в позаурочний час, головним чином у гуртках юних натуралістів, при заняттях у куточку живої природи.

Пропоновані програмою різноманітні практичні роботи не зв’язані між собою. Однак у дослідах з рослинами можна провести цілу систему таких робіт, і кожен учень, працюючи з тією або іншою рослиною, може одержати цілісну систему практичних умінь і навиків, потрібних для політехнічного навчання.

Розвиток політехнічних умінь і навичок повинний йти на основі знань закономірностей природи, досліджуваних у курсі ботаніки.

Безсумнівно, системою політехнічних умінь і навичок з агрономії учні можуть опанувати при роботі на навчально-дослідній шкільній ділянці. Але для того, щоб школярі дійсно придбали ці знання в системі, необхідно проводити з ними систематичну, планомірну роботу протягом усього курсу вивчення ботаніки. У методиці варто не тільки розрізняти ботанічні і політехнічні знання й уміння, але і встановлювати спільність між ними, перехід одних знань і умінь в інші. У даному випадку можна говорити про закономірний розвиток політехнічних умінь у курсі ботаніки на базі знань і умінь ботанічних. Цей взаємозв’язок між ботанічними і політехнічними (тобто агрономічними) роботами і їхній поступовий розвиток потрібно мати на увазі.

Практичні роботи на пришкільній навчально-дослідній ділянці, що вводять у систему знання й уміння, отримані в курсі ботаніки в 6 класі, не можуть бути добре перевірені без належної підготовки. У той же час правильне використання ділянки підвищить якість уроків ботаніки, проведених протягом усього навчального року. Розвиток і взаємозв’язок практичних робіт із усього курсу полягають у правильній підготовці до робіт на ділянці і використанні їх у викладанні протягом року. Практичні роботи розвивають уміння і навички самостійної роботи учнів. Усе це можливо тільки при правильному, планомірному проведенні самостійних робіт учнями. До них школярів необхідно привчати систематично, поступово переходячи від коротких за часом і легких по техніці й організації до більш тривалим і складним. Потрібно розвивати практичні навички. У школах же часто спостерігається статичність практичних робіт, складні практичні роботи даються відразу, без попередніх, більш легких.

Учні не зможуть навчитися добре виготовляти препарати і користуватися мікроскопом, якщо вони дивляться в мікроскоп лише під час вивчення теми “Клітина”. Проте виготовлення препаратів школярами зручно провести майже по всіх темах курсу ботаніки. У 6 класі учні звичайно не вміють не тільки відрізнити рослини, але навіть і виділяти найголовніші відмітні ознаки. Відразу навчити визначати рослини не можна, необхідно привчати школярів до цього протягом усього курсу ботаніки 6 класу. У першій темі вони визначають частини диких і культурних рослин, у наступних темах — насіння і сходи, кореневу систему, форми листів, бруньок, стебел, крон дерев, будівля квіток, суцвіть, плодів. Ці вправи у визначеннях є найпростішими, у вигляді порівняння частин двох - чотирьох рослин, але вони вже дадуть навичку в розрізненні ознак рослин.

Точно так само виявляються в безпомічному стані учні 6 класу навесні, коли їм уперше необхідно закласти досвід на ділянці. Вони не знають, як правильно поставити досвід, що відзначати при спостереженнях і як враховувати результати. Тоді як, починаючи з теми “Насіння” протягом усього року можна привчати них до правильної постановки дослідів, спостереженню за ними, облікові й оформленню результатів їх як на уроці, так і в куточку живої природи й у домашніх роботах.

Відразу, протягом часу відведеного для літніх завдань наприкінці 6 класу, неможливо навчити учнів якісно гербаризувати рослини. Учні повинні починати гербаризацію рослин з першої теми 6 класу, засушуючи .рослини від поставлених досвідів і використовуючи на наступних заняттях гербарний матеріал. Отримані у 6 класі навички використовуються й удосконаляться в таких багатих живим матеріалом темах, як “Квіткові рослини” і “Основні групи рослин”. Тільки за умови системи, і розвитку методів викладання ботаніки, як і викладання будь-якого іншого предмета в українській школі, може бути правильним, тобто цілеспрямованим.

Знання й уміння не будуть розвиватися, якщо їх не розвивати. Не розвиваючи понять і умінь у взаємозв’язку й асоціаціях, можна викликати тільки завчання, запам’ятовування на час навчального матеріалу учнів.

5.2 Плани розроблених уроків та особливості їх реалізації

Наше педагогічне дослідження проводилося в продовж другої педагогічної практики на базі ЗОШ І-ІІІ ст. №59 Харкова, та складалося з двох частин – констатуючої і формуючої.

На етапі підготовки до проведення педагогічного експерименту нами після опрацювання комплексу методичної літератури була висунута робоча гіпотеза: “Запропонована нами система роботи вчителя по підготовці та проведенню самостійної роботи учнів в школі та підчас виконання домашніх завдань підвищує рівень пізнавальної діяльності учнів при вивченні біологічних об’єктів”.

Під час проведення нашого педагогічного дослідження ми користувалися наступними методами науково-педагогічного дослідження: індивідуальні та групові бесіди з учнями 6, 8 та 10-х класів, які вивчають розділ “Біологія людини” та розділ “Загальна біологія”, вчителями, адміністрацією загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.№59, опитування, анкетування, тестування, огляд комплексу психолого-педагогічної та спеціальної літератури з теми дослідження та педагогічний експеримент, як метод педагогічного дослідження.

На першому етапі нашого педагогічного дослідження, ще підчас проведення першої педагогічної практики на 4 курсі нами було проведено цілий ряд індивідуальних та групових бесід з учнями які вивчали ботаніку ю по питаннях які торкались проблеми ступеня їх зацікавленості біологією як навчальним предметом, розвитком їх пізнавальної активності, ступеня їх самостійності. Також були опитані всі вчителі біології та адміністрація школи щодо особливостей використання різноманітних методик спрямованих на розвиток пізнавальної активності учнів

На нашу думку, при вивченні курсів анатомії та фізіології людини і загальної біології в підручнику недостатньо інформації саме з фізіології, гігієни та практичною значення багатьох питань. Тому ми пропонуємо самостійну роботу з навчальними текстами та додатковою літературою, яка сприяє поглибленню знань учнів з даної теми та усвідомленню значущості вивчення.

Нами було розроблено самостійні завдання до теми „Значення покритонасінних у природі та житті людини” для учнів 8 класу. Завдання, які ми пропонуємо, можуть вирішуватися усім класом або письмово окремими учнями. Нижче наведено завдання такого уроку.

План уроку.

Тема : ЗНАЧЕННЯ ПОКРИТОНАСІННИХ У ПРИРОДІ ТА ЖИТТІ ЛЮДИНИ

Мета та завдання: узагальнити знання учнів про різноманітність квіткових рослин як найбільш високоорганізовану та широко розповсюджену групу рослинного світу; з'ясувати місце квіткових рослин у флорі України та світу, їх екологічне та практичне значення;продовжити виховувати в учнів дбайливе ставлення до рослин.

Обладнання: стенди кабінету біології, магнітна дошка з картками, живі та гербарні екземпляри покритонасінних рослин, малюнки, таблиці, муляжі

плодів фруктів та овочів, букети квітів, хліб, реферати, повідомлення, листівки.

Основні поняття і терміни: флора, рослинність, покритонасінні рослини, фітоценози, зернові, технічні, олійні, лікарські рослини.

Тип уроку: узагальнюючий.

Форма проведення уроку: урок-подорож.

Метод проведення уроку: робота в групах.

ХІД УРОКУ

1 .АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Вчитель оголошує тему і мету уроку, які записані на дошці. На дошці також записано план проведення уроку та основні терміни. На магнітній дошці кріпляться кольорові картинки з рослинами, які позначають відповідні зупинки під час подорожі. На стенді кабінету біології (на еволюційному дереві) відмічається місце покритонасінних серед всіх рослин. На підготовчому етапі уроку клас ділиться на сім груп (по 4-5 учнів у кожній групі). Кожна група має свою назву і включає спеціалістів з різних професій., які пов'язані з покритонасінними рослинами.

(1) Вступне слово вчителя

Перш ніж почати подорож країною "Покритонасінні рослини", ми повинні з'ясувати, як ви орієнтуєтесь в різноманітті цього відділу рослин.

Проводиться гра "Знайди родичів", мета якої - перевірка знань учнів про представників різних родин з класів Дводольні та Однодольні. Кожна група отримує конверт з картками, на яких зображено рослини з різних родин. Завдання гри: відібрати представників тільки із зазначеної в конверті родини.

Тривалість гри - дві хвилини. Група, яка впоралась із завданням, подає сигнал. Після цього підбиваються підсумки гри та виставляються бали.

Під час другого етапу підготовки до подорожі учні відповідають на проблемне питання: "Чому покритонасінні є панівною групою серед сучасних рослин?".

Учні обговорюють питання в групах і дають відповіді. Вчитель підбиває підсумки другого підготовчого етапу.

Зароблені групами бали дають їм можливість "придбати квитки" і вирушити в подорож. Путівником під час подорожі є підручник біології, а також матеріали, що були заздалегідь підготовлені учнями кожної групи (виступи, повідомлення, реферати, легенди про квіти, вірші тощо).

Вчитель Ми вирушаємо у подорож країною "Покритонасінні рослини". Ще раз нагадую, що головна мета нашої подорожі - глибше вивчити покритонасінні рослини та узагальнити свої знання про цю групу рослин.

ПОДОРОЖ КРАЇНОЮ "ПОКРИТОНАСІННІ РОСЛИНИ"

Подорож триває із зупинками, під час яких подорожуючих зустрічають "спеціалісти" різних професій, пов'язаних з вивченням чи використанням покритонасінних рослин. Вони розповідають учням про їх значення в природі та житті людини

Перша зупинка: "Лісова"

Виступають учні першої групи - "лісівники". Вони розповідають про покритонасінні рослини, які є основними лісоутворюючими породами й, одночасно, основним джерелом кисню.

Покритонасінні рослини входять до складу природних ланцюгів живлення. Ліс - це ще й домівка для багатьох тварин. Потім учні розповідають про рослинну сировину та продукцію, яку виготовляють з покритонасінних рослин. Загалом це складає більше двадцяти тисяч найменувань. Заслуговують на увагу і лісові ягоди, про які також розповідають "лісівники". Розповідь супроводжують демонстрацією гербарних зразків, малюнків, листівок, стендів кабінету біології із зображеннями відповідних покритонасінних рослин.

Друга зупинка: "Садова"

На цій зупинці подорожуючих зустрічають "садівники" з дарами садів. Вони демонструють муляжі і натуральні плоди: яблука, груші, апельсини, лимони, банани, вишні, сливи та ін. Учні розповідають про покритонасінні рослини, які використовують в садах, про їх застосування та значення в житті людини, а також про досягнення селекціонерів у садівництві.

Третя зупинка: "Польова". На зустріч подорожуючим виходять хлібороби із запашним буханцем хліба.

Група "агрономів" розповідає про польові культури (хлібні злаки, зернобобові, городні, олійні, прядильні, технічні, кормові культури, а також про бур'яни, які є покритонасінними рослинами). Розповідь супроводжується демонстрацією гербаріїв, таблиць, листівок, малюнків, муляжів овочевих та польових культур. Особлива увага звертається на стенд кабінету біології з розділом "Хліб - усьому голова".

Четверта зупинка: "Наукова"

Представники групи "науковців" розповідають про рослини імуно-стимулятори (женьшень, горіх, ехінацею тощо), вітаміновмісні рослини (обліпиху, горобину, смородину, шипшину), рослини-медоноси (малину, липу, акацію, гречку). Вони демонструють гербарні зразки і малюнки рослин, наголошують на необхідності дбайливого ставлення до рослин і природи взагалі.

П'ята зупинка: "Лікарська"

Група "фітотерапевтів" розповідає про лікарські рослини, а також про переваги фітотерапії над іншими методами лікування. Водночас учні демонструють гербарій і малюнки лікарських рослин, а також медичні препарати рослинного походження. Увага звертається на стенд кабінету біології "Лікарські рослини".

Шоста зупинка: " Квіткова"

Подорожуючих зустрічають "квіткарі" з букетами чудових квітів. Вони розповідають про безліч квіткових рослин, які здавна вирощують і дарують до різноманітних свят. Демонструються живі квіти і листівки. Наголос робиться на особливому значенні кімнатних рослин, які роблять наше життя більш яскравим. Кімнатні рослини покращують настрій і очищають повітря у наших домівках.

Серед покритонасінних є й декоративні рослини, що прикрашають парки, сквери, сади, клумби біля осель та на площах у містах і селах. Під час розповіді демонструються гербарії декоративних квіткових рослин.

Сьома зупинка: "Заповідна"

Група, до складу якої входять "працівники заповідників", розповідає про рідкісні, зникаючі види рослин, "Червоної книги України".

Демонструються відповідні гербарні зразки і-малюнки. Звучить заклик охороняти рідкісні та зникаючі рослини.

ЗАВЕРШЕННЯ ПОДОРОЖІ

Вчитель підбиває підсумки подорожі. Звертається увага на деякі сфери застосування покритонасінних рослин, про які ще не згадували під час уроку: це косметологія, парфумерія, отруйні рослини, рослини - символи, рослини - барометри, застосування рослин у геральдиці.

Учні розповідають легенди про рослини ( нарцис, калину, вербу, дуб ), декламують вірші про квіти та необхідність охорони природи. Вони здають написані вдома реферати про квіткові рослини.

Завершується урок визначенням величезної ролі покритонасінних у природі і житті людини. Звучить вірш про квіти:

Я квітку не можу зірвати.

Бо їй, як людині, болить.

Як нам, моє серце крилате,

Під сонцем їй хочеться жить.

І ти - наче квітка у полі.

І в тебе душа - як блакить.

Не можу завдать тобі болю.

Щоб серце твого не розбить.

А такі рослини - символи, як верба і калина, дійсно настільки увійшли в наше життя, що з'явився вислів: ”Без верби і калини нема України”

Учням вихованцям інтернату настільки сподобалася така нетрадиційна форма проведення уроків, що вони звернулися до нас та вчителя біології з проханням провести ще одну таку подорож. Умовою проведення такої подорожі ми висунули більш глибоку індивідуальну підготовку кожного учня 6-А класу з питань про лікарські рослини. Нижче наведемо розробку гри, яку ми створили при допомозі учнів і вчителя Цукіло Л.А.

Тема: Подорож до зеленої країни.

Форма проведення заняття: інтелектуально-розважальна гра.

Мета та завдання: -поглиблення знань учнів з розділу ботаніки – вищі рослини ( особливостей застосування); розширення розуміння значення зелених рослин у житті та здоров’ї людини; роль у природних угрупуваннях.

-формування розуміння бережного ставлення до навколишнього середовища; любові до природи; розвиток естетичних смаків.

-розвиток творчої уяви, художніх і ораторських здібностей; розвиток навичок спільної роботи у групі.

Підготовчий етап:

1. Оголошення теми гри за два тижні до її початку;

2. Ознайомлення зі списком запитань (вивішується на дошці об’яв), які потрібно опрацювати учасникам команд: систематика вищих рослин, значення рослин (господарське, лікувальне), рідкісні види, іх історія.

3. Правила участі у грі: назва команди, кількість її учасників і капітан, емблема, візитка (девіз, стіннівка, плакат-емблема);

4. Вибір журі;

Умови гри: команда формуються з п’яти учасників, кількість команд, що беруть участь у грі - 2, приймати участь можуть учні 6 –7 класів, окремо члени ботанічних гуртків. Заохочування – грамоти, подарунки.

Обладнання: стінні газети підготовлені командами на тему “Як я уявляю собі “Зелену країну”; ватман для проведення конкурсу “Чудо-рослина”; листя для оформлення ікебани, картки з написами рослин; олівці і папір.

Хід гри:

Як на етапі підготовки, так і на етапі проведення діти виявили високий рівень зацікавленості. Подібні завдання вчитель може використовувати і в якості „розминки” на початку уроку, і при перевірці Д/з, і при узагальнені матеріалу. Після проведення цього уроку у 8 класі відбулася бесіда з учнями, що до враження від цього уроку. Школярі відповіли, що було багато завдань – це важко, але всі вони були різні і цікаві. Їм сподобалось працювати по групах.

Після цього на етапі констатуючої частини, були створені частково авторські розробки уроків з розділу “Загальна біологія”, продумана методика їх проведення, розроблено ряд завдань для самостійної роботи учнів. Процес підготовки до нього почався за 2 тижні до терміну його проведення, як виконання відсроченого домашнього завдання. Разом з учнями ми обговорили мету та завдання цього семінару, обсяг інформації та розподілили ролі. Семінар був побудований як рольова гра і через те консультації проводилися у трьох окремих групах, для того, щоб учні не втратили цікавість до навчальної інформації. Наші спостереження підтвердили це: учні були дуже уважні, активні, відповідально ставилися до роботи своєї групи, «вболівали» за результати роботи.

Організовуючи таким чином навчально-пізнавальну діяльність школярів на учитель формує та розвиває у них навички самостійної роботи, випрацьовує уміння самостійно формулювати висновки та узагальнення, виділяти головне, не перевантажувати пам’ять тим, що навряд чи знадобиться їм у житті.

На початку нашої практики на етапі констатуючої частини нашого педагогічного дослідження та наприкінці її проведення, нами було проведено два анкетування за однією формою у 8-А класі, кількість учнів у якому становить –28 (кількість учнів, які приймали участь у анкетуванні кожен раз становила 21, сім учнів були відсутніми на той момент у класі, у школі, або не схотіли (не змогли) прийняти участь у згаданому анкетуванні), за такими питаннями:

1) Розмістіть по порядку особистої значимості навчальні предмети розташовані нижче: укр.мова, укр. літ, рос.мова, іноз.літер., фізкультура, алгебра, геометрія, фізика, праця, біологія, історія, географія.

2) Скільки часу Ви готуєте д/з з біології: 15 хв., 30 хв., 1год., більше 1 год.

3) Які джерела Ви використовуєте під час підготовки д/з з біології: стабільний підручник, наукові видання, наукова література, інтернет.

4) Які однорічні рослини використовують для озеленення м. Харкова ?

5) Які рослини, занесені до Червоної книги України Ви знаєте ?

6) Які форми контролю знань умінь та навичок Вам подобаються більше?

Учні справилися з анкетою, вказували на те, що в минулому навчальному році було подібне анкетування і вони вже частково змінили своє ставлення на більш позитивне. Діаграму, яка фактично відбиває зміну рейтингу предмету “Біологія” в середовищі учнів 8-А кл. наведено нижче.

До експерименту Після експерименту

Рис. 5. Зміна рейтингу предмету біологія на початок експерименту та після проведення ( ЗОШ І-ІІІ ст. № 59, 8-А клас)

Як підсумок, ґрунтуючись на даних анкетування - формі діаграми №1, ми можемо сказати, що проведена нами система інтелектуального контролю знань сприяє поліпшенню якості засвоєння знань у 8-А класі, дещо підвищує їхній рівень зацікавленості шкільною біологією. Проте, у випускників уже майже сформовані професійні інтереси і тому отримані дані свідчать про те, що короткочасно проведений педагогічний експеримент суттєво не змінив ступеня зацікавленості шкільною біологією, рівня сформованості їх навчальної самостійності, хоча треба зауважити, що частина учнів висловила побажання продовжити займатися біологією з використанням нетрадиційних форм проведення занять, а саме уроками-семінарами. Це підтверджує думку про необхідність систематичного проведення самостійної роботи контролюючого плану з учнями всіх вікових груп, які допомагають сформувати стереотип обов’язковості контролю знань, умінь, навичок.

ВИСНОВКИ

1. Вивчені характеристики 117 видів рослин, які вирощують на клумбах. Серед них переважають однорічні декоративні рослини. Частка деревних рослин, які вирощують у якості солітерів та бордюрів – складає лише 3%. ЇЇ можна поповнити наступними видами: Тис ягідний ф. пірамідальна, Ялівець звичайний, Ялівець віргінський, Ялівець скальний, Самшит вічнозелений, Сосна звичайна ф. пірамідальна.

2. Сучасні сорти-гібриди F-1 клумбових рослин з гетерозисним ефектом характеризуються не тільки високими декоративними якостями, але і витривалістю та однаковими розмірами. Збільшення асортименту клумбових рослин за рахунок сортів-гібридів F-1 (гібридів першого покоління) підвищує якість і витривалість озеленення.

3. Флористичний аналіз показав, що серед 38 родин клумбових рослин в м. Харкові добре представлені родини Айстрових ‑ 20%, Капустяних ‑ 9%, Ясноткових ‑ 8%, Бобових ‑ 7%, Щирицевих, Гвоздичних і Лілійних ‑ по 4%.

4. По відношенню до світла серед рослин, що зростають на клумбах переважають геліофіти 90%. Кількість тіньовитривалих рослин недостатня, тому озеленення тіньових ділянок парків і скверів незадовільна. Для поповнення асортименту тіньовитривалих рослин запропоновані: Барвінок малий, Вербозілля лучне, Горлянка повзуча ф. пурпурова, Драцена сарматська, Колеус (жовто-зелені сорти), Папороті (Страусове перо звичайне ), Сансевьера (карликові сорти), Сеткреазія пурпурна, Тис ягідний ф. колоновидна, Хлорофітум чубатий, Хоста (велика кількість таксонів).

5. Більшість вивчених рослин належить до мезофітів 77%. Кількість ксерофітів невелика і це створює трудності для озеленення пісків. Для поповнення асортименту рослин для пісків і ущільнених ґрунтів ми рекомендуємо: Колосняк пісковий, Очиток прекрасний, Очиток білий, Очиток несправжній, Санвіталію шорстку, Целозію гребінчасту, Цибулю скорода, Щирицю хвостату, Ялівець звичайний ф. ірландську, Ялівець горизонтальний.

6. Зроблено каталог цифрових зображень різних видів і сортів декоративних рослин і клумбових композицій.

7. Анкетування учнів шостих класів ЗОШ І-ІІІ ст. № 59 м. Харкова, показало, що добре обладнаний і раціонально використовуваний у навчальних цілях кабінет біології, використання шкільної ділянки при планомірному підвищенні складності робіт суттєво підвищує інтерес учнів до вивчення ботаніки. Розроблено самостійні завдання до теми „Значення покритонасінних у природі та житті людини” та уроки з, віртуальної подорожі, вікторини, кросвордів за відповідною тематикою. Підготовка і проведення уроку-семінару з елементами рольової гри сприяло залученню учнів в активну пізнавальну діяльність. Система інтелектуального контролю знань у учнів 8-А класу сприяла поліпшенню знань і підвищила (за результатами двох анкетувань) рейтинг предмету біології.

ЛІТЕРАТУРА

1. Thomas E., Thomas H. Unsere Balkonpflanzen.‑ Leipzig: Verlag fur die Frau, 1989. ‑ 184p.

2. Авотіна О.С. Очитки – чудове оздоблення садового ландшафту// Квіти України. – 2004. №1(77). – С.13-17.

3. Алексєєва Н. Однорічні айстри фірми Бенарі// Квіти України. – 2006. №5(93). – С.9-13.

4. Андреева И. Лаватера// В мире растений. – 2004. №12. – С.28-29.

5. Аристова Л.П. Активность учения школьников. – М.: Просвещение, 1968. – 139 с.

6. Бенгус Ю.В., Мартинова О.В. Переваги сучасних методів для опису, визначення і складання каталогів декоративних рослин на прикладі колекції бузку дендрарію ХНПУ ім. Г.С.Сковороди// Теоретичні та прикладні аспекти інтродукції рослин і зеленого будівництва. Матеріали V Міжнародної наукової конференції молодих дослідників, присвяченої 70-річчю Національного ботанічного саду ім. М.М.Гришка НАН України 7-10 червня 2005 року. – Київ: 2005.‑ С.56-57.

7. Бенгус Ю.В., Харченко О.В. Ассортимент клумбовых растений в озеленении больших промышленных городов на примере г. Харкова //Екологія: наука, освіта, природоохоронна діяльність. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – К.Науковий світ, 2007. – С. 7-9.

8. Боренкова Р.І. Колеус‑ феєрверк яскравих барв// Квіти України. – 2003. №11(75). –с.6-7.

9. Боренкова Р.І. Цинія‑ знайома незнайомка// Квіти України. – 2005. №1(83). –с.18-19.

10. Боровицкий П.И. и др. Методика преподавания биологии: Учеб­ное пособие.- Изд. 2-е перераб.,- М.: Высшая школа, 1962.- 336с.

11. Брукс Дж. Дизайн сада /Пер. с англ. – М.: БММ АО, 2003. – 384с.

12. Бруновт Е.П. и др. Самостоятельные работы учащихся по биологии: Пособие для учителя. - М.: Просвещение, 1969,- 215с.

13. Верзилин Н.М. Проблемы методики преподавания биологии. М.: Просвещение, 1974.-224с.

14. Верзилин Н.М., Корсунская В.М. Проблемы методики преподавания биологии,- М.: Педагогика, 1974.- 223с.

15. Верзилін М.М. Мандри з домашніми рослинами. – К.: «Веселка», 1973. – 344с.

16. Верхогляд І.М., Маяковська С.П. Горошок запашний ‑ „король квітів”// Квіти України. – 2005. №5(87). –С.6-11.

17. Всесвятский Б.В. Общая методика биологии.- М.: Учпедгиз, 1960. - 332с.

18. Демченко Н. Петунія// Квіти України. 2002. №5(57). –с.8-9.

19. Донцова Т. Створення квітників// Квіти Украіни. ‑ 2006. №1(89). – С.50-53.

20. Дорошенко С.І. Гемерокаліс// Квіти України. – 2005. №3(85). –С.12-13.

21. Заверуха Б.В. Квіти дванадцяти місяців. ‑ К.: Урожай, 1974.‑ 144с.

22. Кабанова-Меллер Е.Е. Формирование приемов умственной деятельности и умственное развитие учащихся.- М.: Просвещение, 1968.- 288с.

23. Китаева Л. Малоизвестные, новые, прекрасные// Цветоводство. – 1999. №5. – С.43.

24. Клименко А.В. Маловідомі декоративні однорічники в озелененні// Квіти України. – 2004. №1(77). –С.8-9.

25. Клименко А.В. Створення квіткових композицій// Квіти України. – 2004. №3(79). –С.48-52.

26. Ковалевский А.Н., Бенгус Ю.В., Харченко Л.П. О закладке ботанического сада на намывных песках (дендрарий Харьковского государственного педагогического университета им. Г.С.Сковороды)// Современные научные исследования в садоводстве. Материалы VIII Международной конференции по садоводству. Ялта, Крым, Украина, 11-13 сентября 2000 г. Ч. 1.- С.88-91.

27. Коновалова Н., Шевырева Т. Фиалки наши родные// В мире растений. – 2006. №5. –С.15-19.

28. Короткова Л.С. Самостоятельные работы с учебником - .М.: Просвещение, 1973. - 96с.

29. Крестникова А.Д. Китаева Л.А. Цветы в любое время года. – М.: «Московский рабочий», 1974.‑ 328с.

30. Кудрявец Д. Петуния: размножение и выращивание в цветниках и контейнерах// В мире растений. – 2004. №6. –с.13-17.

31. Кудрявец Д. Сеем вербену// В мире растений. ‑2006. №4. –с.32-33.

32. Кудрявец Д. Такие разные циннии// В мире растений. – 2005. №3. –с.20-22.

33. Кудрявец Д.П., Петренко Н.А. Однолетние цветы в саду. – М.: ЗАО «Фитон+», 2001 – 288с.

34. Левинских М. Кларкия празднует юбилей// В мире растений. – 2006. №6. –с.28-33.

35. Матієнко Л.О. Чорнобривці в озелененні// Квіти України. – 2001. №8. –с.12-13.

36. Микельсон Р.М. О самостоятельной работе учащихся в процессе обучения. ‑ М.: Учдедгиз, 1940, - 86с.

37. Москаленко П.Г. Навчання як педагогічна система. Навчальний посібник. – Тернопіль: ТДПІ, 1995. – 144с.

38. Музичук Г.М. Диво-братки// Квіти України. – 2001. №3. –с.6-7.

39. Онищук В.О. Організація навчання в умовах кабінетної системи . – К.: Рад. Школа , 1980, -101с.

40. Определитель высших растений Украины. Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н. и др. – 1 изд. Киев: Наук. думка, 1987. –548 с., 2 изд. Киев: Фитосоциоцентр, 1999. –548 с.

41. Перебойчук О.П. Жовтецеві у природі й на клумбі// Квіти України. – 2002. №4(56). –с.6-8.

42. Пидкасистый П.И. Самостоятельная познавательная деятельность школь-ников в обучении.- М.: Педагогика, 1980.- 240с.

43. Природно-заповідний фонд Харківської обл. Довідник. – Харків: УкрНДІЕП, 1995. – 108с.

44. Проблемы учебника биологии в средней школе.- Сб. статей.-Под. ред. Трайтака Д.И.- М.: Просвещение, 1975.- 143с.

45. Родина В.А. Цветоводство в школе. – М.: Просвещение, 1974.‑ 256с.

46. Розенштейн А.М. Самостоятельный работы учащихся по биологии: Растения. – М.: Просвещения, 1988. – 144с.

47. Сигналова О. Нетерпеливый бальзамин// В мире растений. – 2004. №9. –с.40-47.

48. Сигналова О. Шалфеи для цветников// В мире растений. – 2004. №12. –с.18-21.

49. Терентьева Т. Клещевина// В мире растений. – 2004. №8. –с.12-15.

50. Толстой Л.Н. Педагогические сочинения. – М.: Учпедгиз, 1953. – 443с.

51. Удод В. Як на ті чорнобривці погляну// Квіти України. – 2006. №4(92). –с.9-11.

52. Унт Н.Е. Индивидуализация и дифференциация обучения. – М.: Педагогика, 1990. - 192с.

53. Федоренко И.Т. Подготовка учащихся к усвоению знаний. – К.: Радянська школа, 1980. – 94с.

54. Хессайон Д.Г. Все о клумбовых растениях .‑ М.: «Кладезь», 1998 – 140с.

55. Цветник в саду. – М.: Вече, 2004.‑ 128с.

56. Циба В. Вирощування розсади однорічників// Квіти України. – 2004. №1(77). –с.7.

57. Чернецька М. З історії тюльпанів// Квіти України. – 2006. №2(90). –с.9.

58. Щербакова Т.О., Перебойчук О.П. Весняноквітучі хрестоцвіті// Квіти України. – 2006. №2(90). –с.15-17.

59. Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе. – М.: Просвещение, 1979. - 160с.