1. Режим
Windows
2.
Робота з
Windows
Windows 3.1. може запускатись в наступних режимах:
1). Стандартний режим;
2). Розширений режим (тільки для процесорів 80386).
Для реалізації розширеного режима, крім процесора 80386, необхідна наявність 2 Мбайт пам'яті.
Слід зазначити, що в розширеному режимі Windows представляє значно більше зручностей користувачам, ніж у стандартному:
1) Windows може виконувати в цьому режимі декілька програм одночасно, автоматично розподіляє між ними час процесора;
2) Windows може організовувати в цьому режимі "віртуальну пам'ять", з допомогою якої комп'ютер зможе виконувати програми, які вимагають більшого об'єму оперативної пам'яті ( і навіть декілька таких програм одночасно) - програмам "буде здаватись", що в комп'ютері більша кількість оперативної пам'яті, ніж насправді.
Крім цього, в розширеному режимі Windows користувач може натиснути комбінацію клавіатур Ctrl-Alt-Del, зупинити виконання програми, а в стандартному режимі Windows при натисканні Ctrl-Alt-Del відбувається звичайна перезагрузка комп'ютера.
Характеристика
Windows
.
Початково Windows створювалася не так, як "класична" операційна система. Вона "виросла", як надбудова над DOS, надає користувачам більше зручностей в роботі і ширші можливості професіональної діяльності. Перші версії Windows загружались вище DOS, забезпечуючи багаті базові функції операційної системи.
Сучасні операційні системи Windows 95/98 доповнили структуру попередніх Windows графічного операційного середовища і новими можливостями.
Windows 95/98 офіційно зчитує офіційні операційні системи.
В першій версії Windows користувачі могли одночасно працювати з декількома програмами.
В 1990 р. користувачам була запропонована версія Windows 3.0 в яку було введено диспетчер файлів.
Більш стабільно працююча версія Windows 3.1. виникла в 1993р.
Організація пам
'
яті в архітектурах ЕОМ.
Пам'ять є однією із самих головних функціональних частин машини, призначеною для запису, збереження і видачі команд і опрацьованих даних.
Команди і дані поступають в ЕОМ через пристрій вводу, на виході якого вони одержують форму кодових комбінацій 1 і 0.
Основна пам'ять, як правило, складається із запам'ятовуючих пристроїв двох видів - оперативного і постійного.
1. ОЗП (ОЗУ) - RAM - пам'ять - random acсess memory (пам'ять з V доступом).
2. ПЗП (ПЗУ) - ROM - пам'ять - read only memory (пам'ять тільки для зчитування).
ОЗП
призначений для збереження змінної інформації; виконання обчислювального процесу. Таким чином, процесор бере із ОЗП код команди і, після опрацювання яких-небудь даних, результат знову роміщується в ОЗП.
Тому ОЗП грає значну роль в ході формування віртуальних адресів.
ПЗП
містить такий вид інформації, яка не повинна змінюватись в ході виконання процесором програми.
Таку інформацію складають стандартні програми, табличні дані, коди фізичних констант і постійних коефіцієнтів. Ця інформація заноситься в ПЗП попередньо, і блокується шляхом перепаювання легкоплавких металічних перемичок в структурі ПЗП.
3. КЕШ - пам'ять і CMOS - пам'ять.
КЕШ - спеціальна зверхбистродіюча пам'ять. КЕШ - пам'ять ємністю від 8 до 32 Кбайт. Розміщена безпосередньо в чіпі процесора, а це робить її зверхоперативною. Це пам'ять першого рівня (Level 1). Зовнішня КЕШ - пам'ять є пам'яттю другого рівня (Level 2), ємністю її істотно перевищує пам'ять L1.
В КЕШ - пам'яті зберігаються копії найбільш вживаних ділянок ОП.
CMOS - (напівпостійна) пам'ять. Ця ділянка пам'яті для збереження параметрів конфігурації ПК.
CMOS пам'ять володіє низьким енергоспоживанням.
Вміст CMOS - пам'яті не змінюється при виключенні ПК, оскільки для її електроживлення використовується спеціальний акомулятор.
Адресний простір пам
'
яті.
В сучасних ПК використовується компактна мікроелектронна пам'ять.
Для побудови ОЗП, ПЗП, регістрових ЗП широко застосовують напівпровідникові інтегральні мікросхеми, які виготовляють по спеціальній напівпровідниковій технології з застосовуванням інтегральних схем (ІС) та великих інтегральних схем (ВІС) на основі кремнію з високою ступінню інтеграції.
Розподіл пам
'
яті.
Ядро пам'яті розміщується в ОП, разом з виконуваним в даний момент процесом (або частиною його, по меншій мірі). В процесі компіляції програма - компілятор генерує послідовність адресів, які є адресами змінних і інформаційних структур, а також адресами інструкцій і функцій. Компілятор генерує адреси для віртуальної машини так, ніби на фізичній машині не буде виконуватись паралельно з транслюванням жодна інша програма.
Що таке адреса.
Кожна комірка пам'яті має адресу, яка викортстовується для її знаходження.
Адреси - це числа, починаючи із 0 для першої комірки пам'яті. Оскільки адреси - це ті ж числа; комп'ютер може використовувати арифметичні операції для обчислення адресів пам'яті.
Архітектура кожного комп'ютера накладає власні обмеження на величину адресів. Найбільший можливий адрес визначає об'єм адресного простору ПК, або те, який об'єм пам'яті він може використовувати.
За звичай, комп'ютер використовує пам'ять меншого об'єму, ніж допускається його можливостями адресації. Якщо архітектура ПК передбачає невеликий адресний простір, це покладає строгі обмеження на можливості такого комп'ютера.
Дивні віднімання.
Чому команда пед (змінює знак 2-го значення) і стр (порівнює дві величини) стоять разом з командою віднімання?
1) В випадку з пед CPU 8086 віднімає відповідне значення 30. Це значення може бути записане в регістр або пам’ять. При відніманні значення 30 одержується значення в додатковому коді або інакше двійклве доповнення цього значення, що еквівалентне замінить всіх 0 на 1, а 1 на 0 і додаванню 1.
Простіше скористатися командою пед:
Пед ax; одержання війкового доповнення ax
Пед [value]; одержання війкового доповнення.
2) Більшість цифрових процесорів [value] виконують порівняння шляхом віднімання одного значення з другого, а потім порівнюють результат. При цьому встановлюються біти різних прапорів описуючи тим самим результат.
Наприклад, є він 04 від’ємним або додатнім.
Стр виконує відніманя аналогічно команді sub, проте зберігає при цьому тільки значення прапорів, які можуть перевірятися іншими командами.
|