| Міністерство освіти і науки України
Запорізький державний університет
Юридичний факультет
Курсова робота на тему
Поняття та види об’єктів авторського права
Запоріжжя 2001
Реферат
Курсова робота: 29 с., 15 дж.
Об‘єкт дослідження — об’єкти авторського права.
Мета роботи — вивчення поняття та видів об’єктів авторського права, поняття творів як об’єктів охорони авторського права, становлення авторського права в Україні.
Метод дослідження — структурний аналіз.
В роботі викладено основи поняття і видів результатів творчості, що охороняються авторським правом; об’єктивне та суб’єктивне розуміння авторського права; розглянуті твори науки, літератури та мистецтва як об’єкти авторського права; визначено, які твори підлягають охороні з боку авторського права, а які — ні.
ПРАВО, ЗАКОН, АВТОРСЬКЕ ПРАВО, ОБ’ЄКТ АВТОРСЬКОГО ПРАВА, ТВІР, ТВОРЧІСТЬ, ВЛАСНІСТЬ, ОХОРОНА.
Зміст
Реферат................................................................................................. 2
Вступ.................................................................................................... 4
Глава І. Авторське право: поняття та його об’єкти........................... 6
І.1 Принципи авторського права........................................................ 6
І.2 Поняття і види результатів творчості, що
охороняються авторським правом..................................................... 8
І. 3 Об’єкти авторського права: поняття і види............................... 11
І. 4 Поняття та ознаки твору в авторському праві........................... 19
Глава ІІ. Становлення авторського права в Україні........................ 21
Загальні висновки.............................................................................. 26
Література.......................................................................................... 28
В Україні створюється національна система охорони авторського права і суміжних прав. Створюється не на порожньому місці. Історія захисту прав авторів на території України нараховує понад сто років. Пов’язана вона з активною суспільною, добродійною діяльністю видатних діячів національної культури, передусім літератури, музичного мистецтва, театру.
З утворенням України як самостійної держави і орієнтацією її на розвиток ринкових відносин став відчуватися недостатній рівень охорони в Україні прав авторів. Виникла потреба у зміні чинного законодавства у сфері авторського права і приведення його у відповідність з міжнародним рівнем. Система охорони авторського права може ефективно працювати за наявності нормативно-правової бази в цій сфері та відповідної структури.
Авторське право — один з інститутів цивільного права, який регулює майнові та особисті немайнові відношення, пов’язані із створенням та використанням творів літератури, науки та мистецтва. Як самостійний інститут, авторське право розв'язує конкретні завдання, які містять в себе всесвітню охорону власних та майнових прав та законних інтересів авторів; забезпечує правову охорону для творів, що були створені, а також умови для створення нових наукових та мистецьких творів. Своими напрямками на створення нематеріальних творчих результатів авторське право зближується з аналогічними інститутами права, що охороняють результати творчої діяльності.
Як засвідчує світовий досвід, виважена й послідовна політика в галузі авторського права є важливим чинником успішного розвитку держави. Без неї немислимі ані подолання кризових явищ, ані завоювання висот в економічному, соціальному прогресі.
Становлення в Україні національної системи охорони авторського права можна розглядати як загальнонаціональне, загальнодержавне завдання. Впровадження виключно цивілізованих відносин у сфері використання інтелектуальної власності, приборкання найбільш поширених, цинічних форм ”піратства”, витіснення з внутрішнього ринку низькопробної продукції, запобігання недобросовісної конкуренції, входження у європейський і світовий інтелектуальний простір може бути досягнуто лише при постійній і неослабній увазі з боку держави до проблем авторського права, спільних, зацікавлених дій усіх гілок влади, при активній підтримці широкої громадськості.
Авторське право — один з інститутів цивільного права, який регулює майнові та особисті немайнові відношення, пов’язані із створенням та використанням творів літератури, науки та мистецтва. Як самостійний інститут, авторське право розв'язує конкретні завдання, які містять в себе всесвітню охорону власних та майнових прав та законних інтересів авторів; забезпечує правову охорону для творів, що були створені, а також умови для створення нових наукових та мистецьких творів. Своїми напрямками на створення нематеріальних творчих результатів авторське право зближується з аналогічними інститутами права, що охороняють результати творчої діяльності.
Принципи авторського права східні із принципами однойменного цивільно-правового інституту, в якому існують і конкретизуються як загальноцивільні, міжгалузеві, так і специфічні принципи тільки його інституту.
До принципів авторського права відносяться ті, що і стали основою зараз діючого закону:
1. Принцип свободи творчості. Він дозволяє автору вибирати цікавлячу його тему, метод створення, форму майбутнього твору, а також використовувати твір будь-якими дозволеними законом способами. Конституція гарантує свободу літературної, наукової і технічної творчості.
2. Принцип сполучення особистих інтересів з інтересами суспільства. Цей принцип відображений в нормах діючого законодавства, що допускають використання твору автора для задоволення особистих і суспільних інтересів. Закон України “Про авторські та суміжні права” передбачає можливість використання твору, без згоди автора і сплати йому авторської винагороди, для створення нового, творчо самостійного твору. Однак необхідно вказувати ім'я автора, джерело запозичення.
3. Принцип моральної і матеріальної зацікавленості автора на створення і використання творів. На практиці існують різні форми морального заохочення: присудження почесних звань, перевидання творів, що здобули визнання народу. Моральним і матеріальним заохоченням є присудження авторам творів науки, літератури і мистецтва різних державних і іменних премій. Встановлення авторської винагороди у виді гнучких ставок за різного роду творів також є способом матеріального стимулювання.
4. Принцип всілякої охорони прав і законних інтересів авторів. Він відображений не тільки в нормах права, що встановлюють права й обов'язки учасників авторських правовідносин, закріплюють гарантії реалізації суб'єктивних прав, визначають компетенцію державних органів, але й у нормах, що забезпечують захист порушених авторських прав.
І.
2 Поняття і види результатів творчості, що охороняються авторським правом
Духовна творчість народу є показником його мудрості, культури і моралі. В умовах перебудови всіх ланок нашого суспільного життя значення духовної творчості зростає як ніколи. Саме наука, література і мистецтво як результати духовної творчості формують світогляд народу, збагачують його культуру, визначають моральні засади суспільства. Водночас вони самі є відображенням суспільних процесів, що відбуваються в країні.
Форми, прийоми, методи наукової і художньої творчості можуть бути найрізноманітнішими, але вони завжди є результатом творчого процесу, об’єктивним виявом покликання, пошуку, винахідливості тощо. Основними напрямами духовної творчості народу є наукова діяльність, література і мистецтво. Об’єктивні результати цих видів творчої діяльності людини і є предметом правової охорони.
Звичайно, зазначені види діяльності не є вичерпними. Вони перебувають у постійному розвитку: народжуються нові форми, прийоми, виникають нові способи об’єктивного вираження духовного багатства людини. Художня творчість щільно пов’язана з науково-технічним прогресом. У зв’язку із створенням творів літератури, мистецтва й науки виникають певні суспільні відносини, пов’язані з використанням. Відносини ці потребують правового регулювання, яке бере на себе авторське право. В об’єктивному розумінні — це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів науки, літератури, мистецтва.
У суб’єктивному розумінні авторське право є сукупністю прав, які належать автору або його правонаступникам у зв’язку зі створенням і використанням творів науки, літератури, мистецтва.
Завдання авторського права — створити найсприятливіші правові умови для творчої діяльності, забезпечити доступність результатів цієї діяльності всьому суспільству. Його основним принципом є поєднання інтересів автора та інтересів усього суспільства. Так, Закон України ”Про авторське право і суміжні права” дозволяє вільне використання випущених у світ творів без дозволу автора, але в межах Закону (статті 15-19). Авторське право проголошує і забезпечує широкий захист особистих немайнових прав авторів.
Джерела авторського права представлені нормативними актами, до яких, перш за все, належать конституційні законодавчі акти, що визначають основні засади, та інші закони. Так, законодавство, яке безпосередньо регулює відносини власності, зазначає, що громадянин має виключне право розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. Зокрема, Закон України ”Про власність” в ст. 13 проголошує, що об’єктами права власності громадян є твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг та інші результати інтелектуальної праці. Стаття 41 цього Закону встановлює, що об’єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури і мистецтва.
Серед джерел авторського права передусім варто назвати Закон України ”Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 р., постанови Кабінету Міністрів України ”Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва” від 18 листопада 1994 року та ”Про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва” від 18 липня 1995 року.
Важливе значення у регулюванні авторських відносин мають типові авторські договори, які затверджуються Кабінетом Міністрів України або за його дорученням відповідними відомствами і творчими спілками.
Для правильного і однозначного застосування законодавства при захисті авторських прав істотне значення має судова практика з розгляду справ, що виникають із порушенням авторських прав. Верховний Суд України систематично узагальнює і аналізує таку практику, робить відповідні висновки і дає керівні вказівки судам.
Авторське право охороняє не окремий текст твору та не його форму, а твір в цілому, як єдність форми та змісту. Однак тут потрібно сказати, що охорона твору, передусім пов’язана з його формою, яка надає можливість відокремити його зовнішніми ознаками, а зміст охороняється остільки, оскільки він виражений в певній формі.
Об’єктом авторського права є твір науки, літератури і мистецтва, виражений у будь-який об’єктивній формі. Стаття 5 Закону України “Про авторське право і суміжні права” дає перелік об’єктів авторського права та їх загальні ознаки. Це можуть бути усні твори (промови, лекції, доповіді, проповіді, виступи тощо), письмові (літературні, наукові тощо), музичні твори, переклади, сценарії, твори образотворчого мистецтва, комп’ютерні програми тощо. Закон не дає повного переліку об’єктів авторського права, оскільки життя у своєму розвитку може породжувати нові й нові форми об’єктивного вираження творчої діяльності людей, але він значно розширив коло об’єктів, що охороняються авторським правом, надавши, зокрема, правову охорону так званим суміжним правам, до яких відніс права виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення.
Проте об’єктом авторського права може бути не будь-який твір, а лише той, який має певні, встановлені Законом ознаки: а) творчий характер; б) вираження в об’єктивній формі.
Об’єктом авторського права може бути лише твір, який є результатом творчої праці автора. Не вважається об’єктом авторського права суто технічна робота (наприклад, передрук на друкарської машинці чужого твору або навіть його літературна обробка — редагування, коректура тощо).
Закон не визначає, на яку сторону твору — зміст чи форму — повинне бути спрямована творчість. Так, у творах мистецтва творчість найчастіше зосереджуються не на змісті, а на формі вираження ідеї, тобто отут вирішальним елементом є не стільки те, що робить автор, скільки те, як він це робить. У творах науки, навпаки, творчість найчастіше стосується змісту, а не форми, оскільки такі твори повинні робити не емоційний, а раціональний вплив.
Тому творчий елемент може відноситися як до змісту твору, так і до форми, чи одночасно і до форми, і до змісту. Тому стають зрозумілими положення законодавства, що до об’єктів авторського права відносять драматичні твори чи сценарії, перероблені з розказаних творів, чи навпаки, а також сценарії, написані на основі драматичних творів. Як видно, тут творчий елемент відноситься до форми, а зміст залишається відносно незмінним.
Другим критерієм об’єкта авторського права є зовнішня (об'єктивна) форма вираження твору. У процесі творчості твір, що має матеріальний характер, виникає спочатку в представленні автора, тобто значно раніш, ніж його зовнішнє вираження.
Однак без зовнішньої форми існування, самостійно від автора, твір не може вважатися об’єктивно існуючим, а, отже, і підметом охороні.
Третім критерієм охороноздатності твору є його відтворення. Який би ні була зовнішня форма твору, вона при всіх обставинах повинна забезпечувати можливість відтворювати твір незалежно від участі в процесі автора. Тільки при дотриманні цієї умови твір може стати надбанням суспільства і заслуговує правової охорони. Відтворення може здійснюватися за допомогою видання, публічного виконання, репродукування.
Об’єктивна форма вираження твору повинна забезпечувати саме можливість, а не визначати спосіб його відтворення. Так, усний твір може бути записане на папері, пластинці, диску і т.п. Музичний твір може бути виконано, записано на нотах, на пластинку, диск, магнітофонну стрічку. Іншими словами, авторське право поширюється на твори науки, літератури і мистецтва незалежно від способу їхнього відтворення.
Закон України “Про авторські та суміжні права” дає такий перелік творів у галузі науки, літератури і мистецтва, права на які підлягають охороні:
1) літературні письмові твори белетристичного, наукового, технічного або практичного характеру (книги, брошури, статті, комп'ютерні програми тощо);
2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
3) музичні твори з текстом і без тексту;
4) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу;
5) аудіовізуальні твори;
6) скульптури, картини, малюнки, гравюри, літографії та інші твори образотворчого мистецтва;
7) твори архітектури;
8) фотографії;
9) твори прикладного мистецтва, якщо вони не охороняються спеціальним законом про промислову власність;
10) ілюстрації, карти, плани, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, архітектури та інших галузей науки;
11) сценічні обробки творів, зазначених у підпункті 1 пункту 1 цієї статті, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;
12) похідні твори; ( Підпункт 12 пункту 1 статті 5 в редакції Закону N 998-XIV (998-14) від 16.07.99)
13) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, включаючи бази даних, інші складові твори за умови, що вони є результатом творчої праці по добору, координації або упорядкуванню змісту без заподіяння шкоди охороні творів, що входять до них;
14) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів кінематографії; ( Пункт 1 статті 5 доповнено підпунктом 14 згідно із Законом N 998-XIV ( 998-14 ) від 16.07.99 )
15) інші твори.
Згідно з цим Законом підлягають охороні як обнародувані, так і необнародувані твори в галузі науки, літератури і мистецтва, незалежно від їх призначення, жанру, достоїнства, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо), а також способу відтворення, виражені в усній, письмовій чи будь-якій іншій формі.
Твір може бути виражений у будь-який об’єктивній формі, але так, щоб його можна було відтворювати, сприймати. Сама об’єктивна форма може бути найрізноманітнішою (усною, письмовою) — ноти, креслення, схеми, запис на платівку, магнітну плівку, фотографії тощо. Але задум письменника чи композитора, який у свідомості автора уже склався у закінчену форму, образ, певне сполучення звуків, але ще не виражений у будь-якій формі, не визнається об’єктом авторського права. Об’єктами авторського права визнаються не тільки твори, що втілені в будь-яку матеріальну форму, а й усі твори, наприклад, виголошені виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори, оскільки усні твори шляхом їх виголошення вважаються опублікованими, тобто такими, що набули об’єктивної форми.
До об’єктів авторського права відносять різні види музичних творів із текстом і без тексту (інструментальні — симфонії, сонати, квартети і вокальні пісні, романси тощо, а також музикально-драматичні — опери, оперети, балети тощо). Музичні твори, якщо вони не записані, об’єктами авторського права стають зі моменту першого опублікування. До цієї групи варто віднести пантоміми, хореографічні та інші подібного роду твори для сценічного показу, обробки фольклору, придатні для сценічного показу.
Самостійними об’єктами авторського права є переклади, обробки, анотації, реферати, резюме, інсценізації, музичні аранжування та інші переробки творів науки, літератури і мистецтва та обробки фольклору (похідні твори) незалежно від того, чи є об’єктами авторського права твори, на основі яких створені похідні твори, і без заподіяння шкоди охороні оригінальних творів, на яких вони засновані.
Закон про авторське право значно розширив коло об’єктів охорони. Так, зокрема, нині охороняються не просто твори архітектури, а й містобудування, садово-паркового мистецтва, програм ЕОМ усіх видів, включаючи прикладні програми і операційні системи, та інші твори.
Авторське право визнається за будь-яким твором незалежно від його форми, готовності і художньої цінності. Це положення має важливе значення, оскільки охороняє твори різного художнього рівня і мети, у тому числі й такі, які не призначались автором для публікації (наприклад, листи, щоденники, особисті записи, враження).
Зміст художнього чи наукового твору може бути виражений у тій чи іншої формі. Так, наукові твори можуть бути втілені у словесну форму — науково-літературну або іншу — карти (географічні, геологічні), пластику, креслення, ескізи, пластичні твори (моделі, макети тощо). Ще різноманітнішими є форми художніх творів — література, музика, живопис, архітектура, графіка. Інколи художній твір як єдине ціле з’являється внаслідок використання не однієї, а двох чи більше форм, наприклад, музично-драматичні твори (музика і текст або музика і танці).
Сучасний рівень науки і техніки дає можливість створювати твори, в яких поєднуються кілька форм, наприклад, кіно-, теле- і відеофільми, слайдофільми та інші відео- і радіотвори (літературний текст, музика, декорації тощо). Об’єктом авторського права є фільм як єдине ціле. Проте самостійними об’єктами авторського права у складному творі можуть бути й окремі складові частини — сценарій, музика, пояснювальний текст, робота головного оператора, художника-постановника, яка увійшла складовою частиною до складного твору (ст. 21 Закону України “Про авторські і суміжні права”).
Твір як об’єкт авторського права втіленій у певну матеріальну форму: рукопис, ноти, скульптура, картина тощо. Але авторське право на твір (як нематеріальний об’єкт авторського права) не завжди співпадає з правом власності на річ, в якій втілено цей твір. Тому не слід підміняти твір як об’єкт авторського права рукописом, картиною, примірником книги. На річ, в яку матеріально втілюється твір, може існувати право власності, право користування, але не авторське право. Між тим продаж своєї книги не позбавляє письменника його авторських прав (ст. 10 Закону України “Про авторські і суміжні права”).
У зв’язку з тим, що об’єкт авторського права нематеріальний, а його форма носить найчастіше матеріальний характер, виникає проблема співвідношення авторських прав на твір і права власності на річ, що є його носієм.
Можливу колізію між цими правами вирішує ст. 10 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, що вказує, що авторське право і право власності — це два самостійних права, котрі автоматично не випливають один за іншим. Відчуження матеріального об’єкта, у якому виражений твыр, не означає відчуження авторських прав і навпаки.
Твір стає об’єктом авторського права в силу самого факту появи на світло без яких-небудь формальностей (реєстрація твору). У ст. 9 Закону України “Про авторське право і суміжні права” закріплені два способи оповіщення про свої авторські права. Перший полягає у використанні знака охорони авторського права, що міститься на кожнім екземплярі твору і складається: зі знака © і імені (найменування) власника авторського права, і року першого опублікування.
Другий спосіб складається в реєстрації твору в Державному агентстві по охороні авторських прав. Для цього автор подає заяву про реєстрацію, на підставі якого одержує сертифікат про авторські права. В інших випадках закон дає вказівку про форму вираження твору чи його оформлення, що є необхідною умовою поширення на нього авторського права.
Наприклад, драматичні, музично-драматичні твори, хореографічні твори, пантоміми являють собою об’єкт авторського права, якщо незалежно від постановки в натурі є окремі від них указівки про постановку, що убрані в самостійну об’єктивну форму (письмову чи іншу).
В інших випадках форма об’єктивного вираження твору чи його оформлення може визначатися тільки характером твору, але не нормативними актами. Звідси випливає, що авторське право поширюється на твори науки, літератури і мистецтва незалежно від форми.
Певна категорія творів не визнається об’єктами авторського права. Це передусім офіційні документи (закони, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади. Однак слід мати на увазі, що автори проектів зазначених офіційних документів мають право авторства.
Не визнаються об’єктами авторського права офіційні символи і знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки тощо), а також повідомлення про новини дня або повідомлення про поточні події, що мають характер звичайної прес-конференції. Не визнаються об’єктами авторського права витвори народної творчості, а також результати, одержані з допомогою технічних засобів, призначених для виробництва певного роду — без здійснення творчої діяльності, безпосередньо спрямованої на створення індивідуального твору.
За цим Законом охорона не поширюється на будь-які ідею, процедуру, метод, процес, концепцію, відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг, раціоналізаторську пропозицію, звичайні дані, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі тощо.
Об’єктами авторського права є твори науки, літератури чи мистецтва, виражені у будь-який об’єктивній формі. Юридична література пропонує чимало наукових визначень твору, але найбільшого вираження отримало визначення, сформульоване В. Серебровським. Він писав: ”Твір — це сукупність ідей, думок і образів, які отримали внаслідок творчої діяльності автора свій вираз, доступний чуттєвому сприйняттю у конкретній формі, що надає можливість відтворення” [13, 32]. У цьому та інших визначеннях підкреслюється, що твір — благо нематеріальне. Твір як реально існуюче явище навколишнього світу виступає комплексом ідей та образів, які отримали об’єктивне вираження у готовій1 праці; індивідуальне і неповторне відображення об’єктивної дійсності. Твір — це результат розумової діяльності людини, а людський мозок може продуктувати лише нематеріальні об’єкти.
У зв’язку з цим завжди важливо розрізняти власне твір, який є нематеріальним явищем, і форму його втілення, тобто саму річ, що є матеріальним носієм твору. Отже, творами є не матеріальні речі, а творча думка, котра набула в них об’єктивної реальності.
У літературі підкреслюється, що для авторського права важливий не так творчий характер діяльності, як аналогічна ознака результату, але, мабуть, слівд виходити з того, що лише творча діяльність може призвести до творчих наслідків. Показником творчого характеру твору, на думку більшості вчених, є його новизна [12, 112]. Вона розглядається як синонім оригінальності твору і може виражатися у новому змісті, новій формі твору, у новій ідеї, у новій науковій концепції тощо. У цьому розумінні будь-який твір характеризується оригінальністю, новизною, неповторністю і унікальністю.
Але твір як результат творчої діяльності автора стає об’єктом авторського права лише за умови, що він виражений у будь-який об’єктивної формі: письмовій, усній, звуко- або відеозаписі, зображення, об’ємно-просторовій формі тощо. Інакше кажучи, твір повинен існувати у відокремленій від особи автора формі, котра набула самостійного існування.
Прийнятий Верховною Радою України 23 грудня 1993 року і введений в дію з дня опублікування — 23 лютого 1994 року — Закон України “Про авторське право і суміжні права” став узагальнюючим документом. Він побудований на сучасних міжнародних нормах використання творів науки, літератури і мистецтва. Закон враховує сучасні тенденції в правовому регулюванні використання як традиційних, так і нових видів інтелектуальної власності — наприклад, комп’ютерних програм. Знято невиправдані обмеження прав авторів. До мінімуму зведені випадки бездоговірного використання творів.
Нова редакція Закону України “Про Авторське право і суміжні права”, Прийнята Верховною Радою 2 листопада 2000 року, є подальшим кроком на шляху впровадження до національного законодавства європейських і світових норм і стандартів.
Нині в Україні активно формується система національного законодавства в цій важливій сфері інтелектуальної власності. Держава прагне охопити нормами авторського права усі без винятку сфери використання творів, зокрема при їх виданні, публічному виконанні, тиражуванні засобами звуко- і відеозапису, при випуску промисловим способом, переробках, адаптаціях, розповсюдженні шляхом продажу, прокату.
Держава прагне охопити нормами авторського права усі без винятку сфери використання творів, зокрема при їх виданні, публічному виконанні, тиражуванні засобами звуко- і відеозапису, при випуску промисловим способом, переробках, адаптаціях, розповсюдженні шляхом продажу, прокату.
Чим характеризується нинішній стан національної системи охорони авторського права? Які тут найбільш гострі, болючі, нерозв’язані питання?
Триває складний, суперечливий процес розпаду театрального, концертного, видовищного життя, що склалося за десятиліття існування адміністративної системи, відвідало тодішнім умовам, було певним виразом суспільної свідомості. Натомість народжуються нові форми культурно-мистецького буття, що спонукаються технічним прогресом, світовим шоу-досвідом, ринковою комерціалізацію відносин. Завдання держави — своєчасно і кваліфіковано відреагувати на болюче для суспільства витіснення одних мистецьких явищ іншими, максимально зменшити негативний ефект цього витіснення, забезпечуючи керовану плавність переходу до нової духовної та естетичної якості, захистити конституційне право авторів творів науки, літератури, мистецтва, комп’ютерних програм на володіння, користування та розпорядження своєї інтелектуальної власності.
Негаразди у сфері культури, авторського права набули в Україні небезпечного масштабу, загрозливого характеру. Подолання їх можливе лише вживанням державою заходів системного характеру, енергійним та рішучим формуванням цивілізованого ринку інтелектуальної власності. Йдеться передусім [15, 29]:
1) Про вдосконалення законодавства шляхом оперативного внесення змін і доповнень до чинних актів, прийняття ряду урядових постанов.
2) Про координацію діяльності органів виконавчої влади функціональної спрямованості як обов’язкову умову забезпечення високоефективної системи охорони об’єктів авторського права.
3) Про подолання традиційної недооцінки в економічному, соціальному, суспільному житті країни значення об’єктів авторського права.
Якщо Україна прагне слідувати кращим світовим зразкам (а альтернативи цьому нема), то необхідно культивувати право цивілізованого користування будь-яким твором за будь-яких обставин. Традиційна недооцінка проблем, про які йдеться, має поступитись місцем традиції всілякої підтримки сфери авторського права.
Беззастежне правомірне використання в Україні творів вітчизняних і зарубіжних авторів, ефективна боротьба з пиратством у сфері звуко- і відеозаписів, книговидання, поширення комп’ютерних програм дозволять нашій державі вирішити не тільки найближчі, поточні, а й перспективні завдання, а саме:
—суттєво поліпшити матеріальне становище письменників, композиторів, художників, інших діячів культури і мистецтва, розробників комп’ютерних програм та інших;
—відчутно наповнити державний бюджет;
—покращити фінансування вітчизняної культури;
—забезпечити виконання Україною міжнародних зобов’язань у сфері об’єктів авторського права тощо.
Сьогодні в Україні правовідносини у сфері надання, використання і захисту авторського права викладені в Конституції України, Законі ”Про власність, Законі ”Про авторське право і суміжні права”, цивільному, кримінальному, адміністративному та митному законодавствах, підзаконних актах, а також у міжнародних договорах і угодах, учасницею яких є Україна.
Законодавчі акти щодо охорони авторського права містять положення, які спрямовані на захист прав, що ними надаються. Однією із найважливіших умов успішного розвитку авторського права є не лише визнання за авторами і особами, які отримали права на ці об’єкти, відповідних цивільних прав, а й забезпечення їх надійного захисту. Автори і особи, які отримали права на об’єкти авторського права, повинні мати можливість забезпечити їх захист на належному рівні для запобігання подальшим порушення і для компенсації шкоди, заподіяної внаслідок таких порушень.
У зв’язку з цим слід зазначити, що система охорони авторського права не лише повинна бути підкріплена ефективною системою захисту прав, що має відповідну нормативно-правову базу та інфраструктуру, а й має бути укомплектована необхідною кількістю підготовлених і досвідчених фахівців.
Слід зазначити, що найвразливішою виявилась саме система захисту авторського права. Здавалось б, зазначені і Законі України ”Про авторське право і суміжні права” основні положення захисту авторських прав досить жорсткі. Проте порушення авторського права продовжують мати місце, більше того, вони мають тенденцію до зростання. Постає питання, чому ж нібито непогані правові норми не забезпечують належного захисту проти цих порушень? На думку деяких авторів, передусім тому, що не вироблений правовий механізм захисту проти порушень авторського права [4, 25].
З урахуванням судової практики, яка є на сьогоднішній день у сфері захисту авторського права, треба зробити висновок, що існує велика необхідність удосконалення цивільних, кримінальних і адміністративних процедур з метою посилення такого захисту.
Відомо, що захист прав на об’єкти авторського права здійснюється в передбаченому законодавством порядку, тобто за допомогою застосування належної форми, засобів і способів захисту.
Форми поділяють на загальну і спеціальну форми реалізації передбачених законом заходів захисту. Відповідно до першої — захист прав на об’єкти авторського права здійснюється у судовому порядку, а до другої — в адміністративному порядку.
Способи захисту прав та законних інтересів авторів і власників прав на об’єкти авторського права, що розглядаються в судовому порядку (в судах загальної юрисдикції, арбітражних і третейських судах), розподіляються на цивільно-правові і кримінально-правові.
Форми, прийоми, методи наукової і художньої творчості можуть бути найрізноманітнішими, але вони завжди є результатом творчого процесу, об’єктивним виявом покликання, пошуку, винахідливості тощо. Основними напрямами духовної творчості народу є наукова діяльність, література і мистецтво. Об’єктивні результати цих видів творчої діяльності людини і є предметом правової охорони.
Авторське право охороняє не окремий текст твору та не його форму, а твір в цілому, як єдність форми та змісту. Однак тут потрібно сказати, що охорона твору, передусім пов’язана з його формою, яка надає можливість відокремити його зовнішніми ознаками, а зміст охороняється остільки, оскільки він виражений в певній формі.
Об’єктом авторського права є твір науки, літератури і мистецтва, виражений у будь-який об’єктивній формі.
Охорона надається авторським правом твору в цілому, але при умові, якщо твір — результат творчої діяльності автора. Не вважається об’єктом авторського права суто технічна робота (наприклад, передрук на друкарської машинці чужого твору або навіть його літературна обробка — редагування, коректура тощо).
Авторське право визнається за будь-яким твором незалежно від його форми, готовності і художньої цінності. Форма об’єктивного вираження твору чи його оформлення може визначатися тільки характером твору, але не нормативними актами. Звідси випливає, що авторське право поширюється на твори науки, літератури і мистецтва незалежно від форми.
Твір як об’єкт авторського права втіленій у певну матеріальну форму: рукопис, ноти, скульптура, картина тощо. Але авторське право на твір (як нематеріальний об’єкт авторського права) не завжди співпадає з правом власності на річ, в якій втілено цей твір. У зв’язку з цим завжди важливо розрізняти власне твір, який є нематеріальним явищем, і форму його втілення, тобто саму річ, що є матеріальним носієм твору. Отже, творами є не матеріальні речі, а творча думка, котра набула в них об’єктивної реальності.
Нині в Україні активно формується система національного законодавства в цій важливій сфері інтелектуальної власності. Держава прагне охопити нормами авторського права усі без винятку сфери використання творів, зокрема при їх виданні, публічному виконанні, тиражуванні засобами звуко- і відеозапису, при випуску промисловим способом, переробках, адаптаціях, розповсюдженні шляхом продажу, прокату.
1. Конституція України // Відомості ВРУ № 30, 1996, С. 141.
2. Закон України від 23 грудня 1993 року “Про авторське право і суміжні права” // Відомості ВРУ, № 13, 1994, С. 64.
3. Бершадський О. Поняття та ознаки твору в авторському праві // Право України, № 4, 2000, С. 81—83.
4. Бойченко А. Захист авторського права та суміжних прав в Україні: удосконалення правового регулювання // Інтелектуальна власність, № 4, 2000, С.25—29.
5. Гончарова І. Захист авторського права в Україні // Право України, № 11, 1998, С. 74—78.
6. Гражданское и семейное право Украины: Учебно-практический справочник. Х., Одиссей, 2000, 544 с.
7. Гражданское право: Учебно-практический справлчник. Харьков, Одиссей, 1998, 382 с.
8. Капица В.М. Интеллектуальная собственность в Украине: права автора, организации, государства. К., 1995.
9. Кузнецов М.Н. Охрана результатов творческой деятельности в международном частном праве. М., 1988.
10. Підопригора О. Кодифікація законодавства України про авторське право і суміжні права (проблемні моменти) // Право України, № 3, 1999, С. 39—42.
11. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності в Україні. К., Юрінком Інтер, 1998, 336 с.
12. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации. М., 1996.
13. Серебровський В.И. Вопросы советского авторского права. М., 1956.
14. Цивільне право. Частина друга. Під ред. О.А. Підопригори. К., Венутрі, 1996, 478 с.
15. Чеботарьов В. Становлення в Україні національної системи охорони авторського права і суміжних прав // Інтелектуальна власність, "№ 1—2, 2000, С. 28—31.
|
