Курсова робота

Дендрофлора і рослинність Чорнотисянського лісництва. Використання і охорона

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика території Чорнотисянського лісництва

1.1. Фізико-географічне положення

1.2. Кліматичні умови

1.3. Грунтові умови

1.4. Основні типи рослинності

2. Екологічна характеристика дендрофлори Чорнотисянського лісництва.

2.1. Життєві форми

2.2. Відношення до вологи, температури, світла.

3. Господарське значення та охорона.

Висновки.

Література

Додатки

Клімат.

Клімат помірно-континентальний, вологий в гірському лісовому поясі і помірно-холодний вище границі лісу.

Кліматичні показники:

1. Температура повітря:

середньорічна +6.1 С

абосолютна максимальна +30.7 С

абсолютна мінімальна –22.3 С

2. Кількість опадів на рік 930 мм.

3. Тривалість вегетаційного періоду 190 днів

4. Останні заморозки весною 1-10 червня

5. Перші заморозки восени 21-30 жовтня

6. Середня дата замерзання рік 12-20 грудня

7. Середня дата початку паводку 1-10 березня

8. Сніговий покрив:

потужність 18 см

час появи 21-30 листопада

час сходження у лісі 21-30 березня

9. Глибина промерзання грунту 12-16 см

10. Напрям переважаючих вітрів по сезонах:

зима Пч з румб

весна П з румб

літо П румб

осінь Пс, Пч з румб

11. Середня швидкість переважаючих вітрів по сезонах:

зима 2,7-3,4 м/с

весна 3,5-3,6 м/с

літо 3,2-3,3 м/с

осінь 2,9-3,4 м/с

12. Відносна вологість повітря 82-89%

Із кліматичних факторів, що негативно впливають на ріст і розвиток лісових насаджень є пізні весняні і ранні осінні заморозки, часті дощі, які мають іноді ливневий характер, викликаючи повені, сильні вітри, які переходять в бурі, а в зимовий період сиьні снігопади. Клімат району розташування лісниства сприятливий для росту: ялини, ялиці, бука, клена-явора та інших деревних порід.

Грунтові умови

В умовах Українських Карпат грунти формуються на елювіально-делювіальному плащі глибиною не більше 1-1,5 м. Відклади делювію, ступінь вивітрювання елювію-делювію залежать від рельєфу гір. Для крутих схилів характерна незначна глибина делювію, він мало вивітрений, щебенистий. На пологих місцях та біля основи схилів товщі вивітреного делювію відкладаються у великій кількості, а тому і глибина утвореного тут грунту більша, ніж на схилах великої крутизни. Чим меншої крутизни схил, тим, як правило, більш глибокий шар мілкозему залягає поверх щільних гірських порід. Нижні частини гір і передгір’я вкриті бурими лісовими грунтами, сприятливими для залісення.

Запаси гумусу в грунтах міняються залежно від умов рельєфу (крутизни схилів).

За ступенем вологості більша частина грунтів відноситься до вологих. На долю земель з надмірним зволоженням приходиться 1% площі вкритих лісовою рослинністю земель. Боліт на території немає.

На території лісниства виявлена площинна і лінійна (глибинна) ерозія. Внаслідок чого грунт губить багаті гумусом горизонти, бідніє – створюючи змиті еродовані грунти.

Багатство і різноманітність рослинного світу Карпат обумовлені грунтово-кліматичними умовами і географічним положенням.

При значній кількості опадів та помірній температурі, створюються тут високопродуктивні лісостани, різноманітні за складом деревних і чагарникових порід, з яких тільки 150 відноситься до природної флори, а 530 є інтродукованими породами.

На території Чорнотисянського лісниства є такі види:

1. Сосна гірська (жереп) – PinusmughusScop (P. Montana)

2. Сосна кедрова європейська – Pinuscembra

3. Ялиця біла – Picea A. Dietr

4. Смерека (ялина) європейська – Piceaabies () Karsten (P. excelsalink)

5. Модрина європейська – Larix deciduas Mill (europa DC)

6. Яловець звичайний – Juniperus communis

7. Туя західна (“дерево життя”) – thyjaoccidentalis

8. Береза бородавчаста – BetulaverrucosaEhrh (B.pendulaRoth)

9. Береза карпатська – Waldst et Kit (B. pubescens var carpatica K. Koch)

10. Вільха чорна (клейка) – AlnusglutinoraGalrth

11. Вільха сіра (біла) – AlnusincanaMoench

12. Вільха зелена – A lnus viridis DC

13. Ліщина звачайна – Corylus avellana

14. Граб звичайний – Carpinusbetulus

15. Верба біла – Salixalba

16. Верба козяча – Salixcaprea

17. Осика (тремтяча тополя) – Populustremula

18. Дуб звичайний (черещатий) – Quercusrobus (Q. PedunculataEhrh)

19. Бук лісовий (звичайний) – Fagussilvatica

20. Липа серцелиста (дрібнолиста) – tiliacordataMill (I. ParvifoliaEhrh, I. MicrophulaVent)

21. Липа широколиста – tiliaplatyphyllosScop (I. GrandifoliaEhrh)

22. Берест (в’яз листуватий, карагач)UlmusfoliaceaGilib (U. compestris, U. carpinifoliaGleditsch)

23. В’яз гладенький – Ulmus laevis pall (U. pedunculata Foug, U. effusa Willd)

24. Клен гостролистий – Acerplatanoides

25. Клен-явір (несправжньоплатановий) – Acerpseudoplatanus

26. Ясен звичайний – Fraxinusexcelsior

27. Бузок звичайний – Syringavulgaris

28. Барбарис звичайний – Berberisvulgaris

29. Горобина звичайна – Sorbusaucuparia

30. Горобина чорноплідна (аронія чорноплідна) – Aroniamelanocarpa (Michx) Elliot (SorbusmelanocarpaHeynh)

31. Черемха звичайна – PadusRacemosa (Lam) Gilib (Prunuspadus)

32. Шипшина звичайна – Rosacanina

33. Малина пахуча – Rubus odoratus

34. Ожина несійська (ведмежина) – Rubus nessensis W. Hall

35. Вовче лико (вовчі ягоди звичайні) – Daphnemezereum

36. Рододендрон східнокарпатський (червона рута) – RododendronkotschyiSimonk

37. Крушина гірська (жостір альпійський) – Rhamnusalpina

38. Жимолость звичайна (пухнаста) –Loniceraxylosteum

39. Бузина чорна – Sambucus nigra

40. Бузина червона – Sambucusracemosa

41. Калина звичайна – Viburnumopulus

42. Чорниця – Vaccinium myrtillus

43. Брусниця – Rhodococcum vitis – idaea Avror

Загальна характеристика дендрофлори Чорнотисянського лісниства

Голонасінні – Pinophyta (Gymnospermae)

Клас хвойні – Pinopsida

Родина соснові – PinaceaeLindl

Сосна гірська (жереп) – PinusmughusScop (P. Montana Mill)

Утворює кущові стелячі чагарники висотою біля 3 м вище границі лісу (на схилах гір)

Хвоя. По 2 шт. в пучку; темно-зелена, вигнута, довжиною 3,5-5,5 см, мілко зазубрена по краях.

Плоди. Шишки одинарні або по 2-5 шт., яйцевидно-конусні, маленькі, довжиною 2-5 см, діаметром до 2 см. Щиток на насінних лусочках ромбічний.

Цвіте в червні, цінна гірсько-меліоративна деревна порода, реліктовий вид, що підлягає охороні. Непогано видержує забруднення повітря димом і газами. Довголітня, розмножується насінням і вегетативно.

Сосна кедрова європейська - Pinus cembra.

Дерево висотою до 25 м. Крона густа в старшому віці яйцевидної форми.

Хвоя. На вкороченихпагонах по 5 шт. В пучку, довжиною 6-8 см, жорстка, зазубрена, темно-зелена, трьохгранна з голубуватими смужками. Молоді пагони вкриті рижими волосками, гілки жорсткі темно-сірі.

Стробіли. Роздільностатеві; чоловічі – жовті або червоні колосочки; жіночі – фіолетово-сині кулевидні шишечки. З’являються в травні.

Плоди. Яйцевидні шишки, довжиною 6-8 см і діаметром 4-5 см, незрілі – із синьоватим нальотом, зрілі – фіолетово-коричневі.

Сосна кедрова європейська росте повільно, вибаглива до вологості повітря і грунту. Світлолюбива, морозостійка, довговічна. Деревина цінна, ядрова, смолиста, легка і м’яка. Ціниться в лісовому господарстві і в декоративних посадках. Підлягає абсолютній охороні. Розмножується насінням.

Ялиця біла - Picea A. Dietr

Вічнозелене дерево з конусоподібною кроною. Прямий стовбур покритий в молодому віці тонкою корою, пізніше пластинчатою. Хвоя колюча, одинична, пласка знизу; однодомна роздільностатева рослина; чоловічі колосочки виступають із пазух минулорічної хвої, жіночі шишечки – маленькі, червоно-фіолетового кольору.

Шишки. Стоячі, розсипаються при дозріванні. Насінні луски великі, покривні – ледь помітні. Основні біоекологічні особливості ялиці: тіневитривалість, повільний ріст в молодому віці, вибагливість до вологості повітря і грунту. Розмножується насінням.

Смерека (ялина) європейська – Picea abies () Karsten ( P. excelsa link)

Дерево висотою 30-50 м і діаметром до 2 м. Крона широкопірамідальної форми, стовбури циліндричні, колонновидні. Кора тонка луската, червоно-бура. Молоді пагони і гілки зеленувато-коричневі.

Хвоя. Чотиригранна, гостра довжиною до 2,5 см, блискуча, колюча, темно-зелена, розміщена майже спірально.

Стробіли. Роздільностатеві; чоловічі – червонуваті (або жовті) сережки; жіночі – пурпурово-червоні (або зелені) шишечки. Розпускаються в травні.

Плоди. Циліндричні шишки, звисаючі, коричневі, довжиною до 10-15 см і діаметром 3-4 см. Шишкові луски майже ромбічні (продовгувато-яйцевидні), мілкозубчаті, блискучі. Покривні луски не розвинені. Насіння коричневе. Смерека європейська вибаглива до родючості і вологості грунту. Цінна лісоутворююча порода.

Модрина європейська – Larix deciduas Mill (europa DC)

Дерево висотою 35-50 м. Крона ажурна, неправильної форми. Гілки з подовженими і вкороченими пагонами. Стовбур добре сформований, циліндричний, покритий в старшому віці товстою сіро-коричневою, лускато-трісчинистою корою. Коренева система сильна із стрижневим коренем.

Хвоя. Довжиною 1,5-3 см, на вкорочених пагонах в пучках по 30-60 штук, на подовженнях – одинична, розміщена спірально, м’яка, світлозелена, восени золотисто-жовта, на зиму опадаюча.

Стробіли. Роздільностатеві; чоловічі – продовгувато-кулевидні жовтуваті колосочки з багаточисленними тичинками (пилок без повітряних мішків); жіночі – червонувато-пурпурові шишечки, які складаються з насінних і покривних лусок. Розпускаються ранньою весною.

Плоди. Маленькі шишечки яйцевидні, коричневі, довжиною 2,5-4 см і діаметром біля 2 см, дозрівають восени першого року. Шишкові луски щільно прилягають. Насіння маленьке, світлосіре, трикутне із прирослим крилом.

Модрина європейська – швидкоростуча порода, вибаглива до вологості повітря і грунту; засуху не витримує. Добре росте на свіжих і вологих, відносно родючих грунтах; вітростійка. Розмножується насінням і вегетативно.

Родина Кипарисові – Cupressaceae F. Heger

Яловець звичайний – Juniperus communis

Вічнозелене деревце або кущ. Крона мінливої форми – від кулевидної до колонновидної. Кора у дорослих на стовбурах і гілках сіро-коричнева, відшаровується пластинками; ребристі, коричневі пагони.

Хвоя. Колюча, голковидна, голобувато-зелена, зверху з білою полоскою, майже плоска.

Стробіли. Чоловічі – маленькі кулевидні колосочки; жіночі – світло-зелені маленькі шишечки, розміщені в пазухах хвої на вкорочених пагонах. Розпускаються в травні.

Плоди. Шишкоподібні діаметром 5-9 мм, темносині або майже чорні із сіруватим нальотом, смолисті з характерним запахом, на верху з пупком. В шишкоягоді, як правило, но 3 насінини, дозрівають восени другого або третього року.

Ялівець звичайний росте повільно, не вибагливий до родючості грунту. Розмножується насінням.

Туя західна (“дерево життя”) – thyja occidentalis

Вічнозелене деревце висотою 10-15 м, іноді великий кущ з пірамідальною кроною, покритий сіро-коричневою, мілкотріщинистою корою.

Хвоя. Луската, зверху темно-зелена, знизу більш світліша (без білого нальоту). Крайні луски яйцевидні, серединні – трикутні, довжиною біля 4 мм і шириною 2 мм з випуклою залозкою на спинці. Взимку хвоя буро-зеленого корьору.

Стробіли. Роздільностатеві; чоловічі – маленькі, кулевидні, сидячі в пазухах хвої колосочки; жіночі – маленькі шишечки з 3-5 парами лусок. Розпускаються в травні.

Плоди. Продовгувато-яйцевидні шишечки, довжиною до 1,5 см, які складаються із шкірястих коричневих лусок, дозрівають восени першого року. Насіння маленьке, плоске, з 2 крильцями.

Туя західна морозостійка, відносно світлолюбива, до родючості грунту маловибаглива; хвоя пахуча, фітонцидна. Цінна деревна порода в зеленому будівництві.

Покритонасінні – Magnoliophyta (Angiospermae)

Родина Березові – Betulaceae Agardh.

Береза бородавчаста - Betula verrucosa Ehrh ( B. pendula Roth)

Дерево висотою 20-25 м. Крона ажурна, гілки звисаючі. Кора стовбура і основних гілок у молодих дерев гладка, біла, у старших дерев біля основи стовбура стає чорно-сірою, груботріщинистою.

Листки. Трикутно-ромбічні, двоякогострозубчасті, 3-7 см довжини, голі. Молоді листочки липкі смолисті. Черешки тонкі, довжиною 2-3 см. Молоді пагони голі, покриті смолистими бородавочками (звідси видова назва – “бородавчаста”).

Квітки. Роздільностатеві; сережки чоловічі – подовжені, розміщені на кінцях гілок, з червоно-бурими віїстими лусками, закладаються з осені; жіночі циліндричні, зелені, довжиною 2-3 см, на вкорочених бокових пагонах. Розпускаються в квітні-травні.

Плоди. Зібрані в продовгуваті супліддя – “шишечки” коричневого кольору. Дозрівають літом і розсипаються. Насіння маленьке – крилаті горішки, масово розсіваються вітром.

Береза – швидкоростуча, світлолюбива, морозостійка, витримує засуху; росте на різних по родючості і вологості грунтах. Плодоносить з 10 років, недовговічна, повного розвитку досягає у віці біля 50 років. Сильно розвинена коренева система, тому вітростійка. Розмножується насінням і вегетативно.

Береза карпатська – Waldst et Kit (B. pubescens var carpatica K. Koch)

Кущ або деревце із схожими з березою пухнастою біоекологічними і деякими морфологічними ознаками. Кора на стовбурах не біла, а темна. Росте у верхній границі лісу (на схилах гір). Дуже морозостійка, світлолюбива, невибаглива, цінна гірсько-лісомеліоративна порода. Розмножується насінням і вегетативно.

Вільха чорна (клейка) – Alnus glutinora Galrth

Дерево висотою до 25-30 м. Крона вузькопірамідальна, пізніше – яйцевидна, густа. Стовбур добре сформований, повнодеревний, циліндричний, покритий коричневою тріщинистою корою. Молоді пагони і листочки клейкі (звідси назва “вільха клейка”).

Листки. Оберненояйцевидні або круглі, на вершечку з виямкою або тупі, двоякозубчасті по краях, довжиною 4-9 см; молоді листочки яскраво-зелені, клейкі, пізніше – темно-зелені, неклейкі, блискучі.

Квітки. Роздільностатеві; сережки чоловічі – продовгуваті звисаючі, появляються на коротких черешках ще восени попереднього року, спочатку сірі, пізніше жовтуваті; жіночі – прямостоячі, з’являються в квітні одночасно з розпусканням листків.

Плоди. Зібрані в продовгуваті яйцевидні “шишечки” довжиною біля 2 см; дозрівають восени, не розпадаються. Насіння – маленьке (до 2 мм), плоскі горішки, червоно-буре, з дуже прозорим крилом.

Вільха чорна морозостійка, відносно світлолюбива, вибаглива до вологи і родючості грунту. Швидко росте, цінна лісова деревна порода. Коренева система пластична, добре розвинена, вітростійка, на коренях в результаті симбіозу з бактеріями утворюються нарости, які мають таке ж значення у засвоєнні азоту, як у бобових рослин. Тому вільха чорна підвищує родючість грунту (забезпечує азотом). Розмножується насінням і вегетативно.

Вільха сіра (біла) – Alnus incana Moench

Деревце або кущ висотою 5-15 м. Крона вузькояйцевидна. Стовбур у молодих дерев покритий світлосірою корою, у старих – слабо тріщинистою. Молоді пагони опушені, неклейкі.

Листки. Овальні або яйцевидно-округлі, гострокінечні, по краях двоякогостропильчасті, довжиною 4-10 і шириною 4-7 см, зверху темно-зелені, знизу сірі, густо опушені.

Квітки. Роздільностатеві; сережки чоловічі – майже такі, як у вільхи чорної; жіночі – округло-продовгуваті, майже сидячі, опушені. Розпускаються до появлення листків, на два-три тижні раніше, ніж вільха чорна, в кінці березня-квітні.

Плоди. Зібрані в супліддя, здерев’янілі “шишечки”, маленькі. Насіння – плоскі горішки з темними крильцями.

Вільха сіра росте швидше, ніж вільха чорна. До грунтуо менш вибаглива, росте на заболоченій місцевості із застійною водою, а також і на досить сухому грунті. Збагачує грунт азотом і пепельними елементами. Розмножується насінням і вегетативно.

Вільха зелена – A lnus viridis DC

Невеликий розлогий кущ висотою 1-2 м. Пагони червоно-коричневого кольору.

Листки. Еліпсо-яйцевидні із серцевинною основою, довжиною 4-6 см і шириною 2-3 см, загострені, гострозубчасті, зверху голі, темно-зелені, знизу світло-зелені, по жилках короткоопушені. Листок має п’ятдесят пар жилок.

Квітки. Роздільностатеві, продовгуваті зелені сережки; чоловічі (по 2-3 шт.) – майже сидячі; жіночі – маленькі, на довгих черешках. Розпускаються в квітні-червні.

Плоди. “Шишечки” менші (довжиною до 1 см) і світліші, ніж у вільхи чорної. Насіння – крилаті горішки, плоскі, маленьки, як у берези.

Росте на вологих, тінистих, кам’яних схилах гір, утворюючи чагарники – криволісся. Коренева система добре розвинена, укріплює схили. Морозостійка, не вибаглива до родючості грунту, світлолюбна. Розмножується насінням і вегетативно.

Ліщина звачайна – Corylus avellana

Кущ висотою до 5 м, інколи деревце (до 7 м). Крона розгалужена овальна. Пагони залозисто опушені. Кора на стовбурах і гілках гладка, коричнево-сіра.

Листки. Округло-яйцевидні, величиною до 12 см, коротко-загострені, по краях двозубчаті, зверху темно-зелені, матові, знизу – світло-зелені, по жилках опушені.

Квітки. Роздільностатеві; з’являються до розпускання листків; чоловічі сережки звисаючі (по 2-4 шт.), циліндричні, формуються з осені; жіночі – маленькі, заховані в кулевидній бруньці, з якої виступають червонуваті луски. З’являються в березні-квітні.

Плоди. Округлі горіхи, покриті листковидною обгорткою, виступають на кінцях гілок по 1-5 шт. Обгортка коротша від горіха. Насіння – коричневі горішки, овальні, їстівні, діаметром біля 2 см. Ліщина звичайна тіневитривала, морозостійка, вибаглива до родючості і вологості грунту.

Граб звичайний – Carpinus betulus

Дерево висотою до 20 м. Крона густа, яйцевидна. Стовбур хвилясто-ребристий, покритий гладкою сірою корою.

Листя. Овально-продовгувате, загострене, довжиною 5-15 см і шириною 3-5 см, по краях двоякозубчасте, зверху темно-зелене, знизу світліше, по жилках пушене, з 10-15 жилками з обох боків.

Квітки. Роздільностатеві; чоловічі – циліндричні, зелено-червонуваті сережки; жіночі – рідкі зелені колосочки. Розпускаються разом з листками, у квітні.

Плоди. Звисаючі сипкі супліддя. Насіння – широко-овальні ребристі горішки з трійчатим крилом. Дозрівають восени.

Граб звичайний тіневитривалий, відносно теплолюбивий, вибагливий до родючості грунту і вологості. Розмножується насінням і вегетативно.

Родина Вербові – Salicaceae Lindl

Верба біла – Salix alba

Дерево висотою до 25-30 м. Крона широка, шатровидна. Стовбур добре розвинений, діаметром до 2 м. Кора на старих деревах глибоко-тріщиниста, стовбури дуплисті. Молоді гілки тонкі, звисаючі, на кінцях серебристі, опушені, старі – блискучі, жовто-червоні. Бруньки подовжені, гострі, притиснуті до пагонів, червоно-жовті, шовковисто-волосисті. Всі верби – дводомні рослини.

Листки. Ланцетні, довжиною 5-13 см і шириною 1-2 см із загостреним вершком, по краях пильчасті; з 8-12 парами жилок; молоді листки зверху темно-зелені, голі. Прилистники маленькі, вузькі, швидко опадають.

Квітки. Роздільностатеві; сережки чоловічі – продовгуваті, жовто-червонуваті, на коротких черешках; жіночі – тонкі. Зеленуваті, довші, ніж чоловічі. З’являються одночасно з розпусканням листків.

Плоди. Двохзатворчасті коробочки, зібрані в продовгуваті супліддя. Насіння маленьке з пучком волосків. Плоди дозрівають в травні-червні.

Верба біла росте швидко, світлолюбива, морозостійка, мало вибаглива до родючості грунту, переносить затоплення водою, а також загрязнення повітря димом, газом, пилом. Розмножується насінням, вегетативно.

Верба козяча – Salix caprea

Деревце або кущ висотою до 8-10 м. Крона густа, молоді пагони опушені. Кора на старих гілках і стовбурах повздовжньо-тріщиниста. Деревина під корою червоновата. Бруньки голі, великі, коричневі.

Листя. Широке, яйцевидно-овальне, довжиною 6-15 см, шириною 4-8 см, зубчасте, темно-зелене, морщинисте, блискуче, знизу сіровате, волокнисте. Прилистники бруньковидні, швидко обпадають.

Квітки. Роздільностатеві; сережки чоловічі – яйцевидні, жовті; жіночі – продовгуваті, зеленоваті. З’являються ранньою весною (березень-квітень), до розпускання листків. Медоносні.

Плоди. Двостулкові коробочки зібрані в звисаючих колосковидних супліддях. Дозрівають в кінці травня.

Верба козяча морозостійка, швидкоростуча, тіневитривала, росте на різних грунтах. Добре розмножується насінням і вегетативно.

Осика (тремтяча тополя) – Populus tremula

Дерево висотою 25-35 м з діаметром стовбура до 1 м. Крона ажурна, широкоокругла, неправильної форми. Стовбур добре зформований, циліндричний, покритий зеленовато-сірою (у старих дерев) тріщинистою корою. Молоді пагони блискучі, голі, червоно-бурі. Бруньки великі, ребристі, гострі. Дводомна рослина.

Листки. Округлі, яйцевидні або ромбічні, з нерівними тупими зубцями, знизу сіроваті, довжиною і шириною біля 3-7 см. На молодих пагонах листки значно більші, мають форму трикутно-яйцевидну із загостреним вершком. Черешок голий, у верхній половині зплющений, як правило однакової довжини із пластинкою листка.

Квітки. Роздільностатеві; сережки чоловічі – великі, довжиною 7-10 см, з яскраво-пурпурними тичинками; жіночі – сіро-зелені, звисаючі. З’являються ранньою весною, в кінці березня – квітні, до розпускання листків.

Плоди. Коробочки, зібрані в звисаючі колосковидні супліддя. Дозрівають в травні. Насіння дуже маленьке, з пучком волосся, розноситься вітром, швидко проростає.

Осика світлолюбива, морозостійка, засухостійка, мало вибаглива до родючості грунту. Швидко розмножується кореневими відростками.

Родина букові – Fagaceae A . Br .

Дуб звичайний (черещатий) – Quercus robus ( Q. Pedunculata Ehrh)

Міцне дерево висотою до 30-50 м. Крона компактна, шатровидна; стовбур добре сформований, циліндричний. Кора на стовбурах до 20-30 років тонка, гладка, оливково-бура, на старих деревах – груба, тріщиниста, темно-сіра. Пагони тверді, зелено-сірі, з яйцевидними бруньками.

Листя. Продовгувато-яйцевидне, лопастне (з 3-7 парами округлих лопастей), біля основи майже серцевидне, з двома вушками, шкірясте, блискуче, знизу світло-зелене, голе, довжиною 5-15 см і шириною 4-8 см. Черешок листка короткий 0,5-1,0 см.

Квітки. Роздільностатеві; чоловічі – довгі (до 5 см) сережки, зібрані в пучках по 2-3 шт.; жіночі – маленькі, червонуваті кульки на довгих квітконіжках, розміщуються по 2-3 шт. Разом на молодих пагонах. З’являються в травні, одночасно з розпусканням листя.

Плоди. Продовгувато-овальні жолуді на довгих черешках. Дозрівають в вересні-листопаді.

Дуб звичайний досить вибагливий до родючості грунту, морозостійкий, світлолюбивий. Розмножується насінням і вегетативно.

Бук лісовий (звичайний) – Fagus silvatica

Дерево висотою до 45 м. Крона густа, сильна, яйцевидна. Стовбур добре сформований, повнодеревний, колонновидний. Кора тонка, гладка, світло-сіра. Бруньки веретеновидні, гострі, довгі (до 2 см), не притиснені до гілок.

Листки. Яйцевидні, довжиною біля 10 см і шириною 3-7 см, з 5-9 боковими жилками, на кінцях загострені, майже цільнокраї. Молоді листки червоноваті, шовковисті, зверху і знизу опушені.

Квітки. Роздільностатеві; суцвіття чоловічі – кулевидні, звисаючі; жіночі – по 2-4 шт прямостоячі, в середині мисочки. Розпускаються разом з листками.

Плоди. Тригранні горішки, містяться в дерев’янистій коробочці. Коробочка кулевидна, ззовні покрита голковидними лусками, при дозріванні розколюється на 4 долі. Насіння – “буквиці”, дозрівають восени першого року.

Бук лісовий тіневитривалий, вибагливий до вологості повітря і родючості грунту, теплолюбний. Добре розмножується насінням.

Родина липові – tiliaceae juss

Липа серцелиста (дрібнолиста) – tilia cordata Mill ( I. Parvifolia Ehrh, I. Microphula Vent)

Дерево висотою 25-30 м. Крона густа, кулевидно-яйцевидна. Стовбур в насадженні циліндричної форми, діаметром біля 1,5 м. Кора до 20-30 років гладка, пізніше – глибокоборозниста, темно-сіра; молоді пагони голі, тонкі, сіро-зелені. Коренева система – пластинчата.

Листки. Серцевидні, гострокінечні; зверху зелені, блискучі, знизу сіроваті, з пучками рижуватих волосків у кутиках жилок; по краях гострозубчаті, довжиною і шириною біля 4-8 см, восени світло-жовті. Черешок становить біля ½ довжини пластинки.

Квітки. Двостатеві; жовтувато-білі, пахучі, з крилоподібними прицвітниками; зібрані по 5-7 (9-10) шт. в прямі щитовидні суцвіття; медоносні. З’являються в липні.

Плоди. Кулевидно-овальні, гладкі, з бурою оболонкою. Дозрівають в серпні-вересні. В плодах 1-2 насінини.

Липа серцелиста тіневитривала, морозостійка, вибаглива до родючості грунту. Розмножується насінням і відростками (від пня).

Липа широколиста – tilia platyphyllos Scop ( I. Grandifolia Ehrh)

Дерево висотою до 40 м. Крона густа кулевидна. Молоді пагони червонувато-коричневі часто опушені, деколи голі. Бруньки на пагонах більші, ніж у липи серцелистої, інколи опушені.

Листки. Округло-яйцевидні, великі довжиною і шириною біля 13 см, асиметричні біля основи, зверху короткозагострені, по краях зубчаті.

Квітки. Двостатеві; жовтувато-кремові, схожі на квітки липи серцелистої, але більші; зібрані у суцвіття по 3 шт. Розпускаються в кінці травня-червні.

Плоди. Кулевидні горішки, ребристі, тверді, опушені.

Липа широколиста менш морозостійка, ніж липа серцелиста і більш вибаглива до родючості грунту.

Родина Ільмові (В’язові) – Ulmaceae Mirb

Берест (в’яз листуватий, карагач) Ulmus foliacea Gilib ( U. compestris, U. carpinifolia Gleditsch)

Дерево висотою 20-30 м. Крона густа, яйцевидно-овальна. Стовбур добре сформований, покритий коричневою тріщинистою корою. Кора молодих гілок гладка, у старих дерев деколи покрита корковими виростами. Бруньки на пагонах кулевидні.

Листки. Оберненояйцевидні із загостреним кінчиком, двогострозубчасті, з асиметричною основою, довжиною до 12 см і шириною біля 7 см; зверху блискучі, голі, знизу покриті твердими волосками; листки нерівнобічні, різної величини.

Квітки. Двостатеві, маленькі, фіолетово-червоні, на коротких ніжках; зібрані в кулясті пучки. З’являються до розпускання листків, у квітні.

Плоди. Крилаті насінки (горішки). Перепончаті, майже округлі крилатки діаметром біля 1,5 см. Насіння – плоскі горішки. Плоди дозрівають в травні-червні.

Берест світлолюбивий, вибагливий до родючості грунту, відносно теплолюбивий, досить засухостійкий, довговічний.

Розмножується насінням і вегетативно.

В’яз гладенький – Ulmus laevis pall (U. pedunculata Foug, U. effusa Willd)

Дерево висотою 25-30м і до 1 м в діаметрі. Крона широкоеліптична, сильна. Гілки тонкі, звисаючі. Молоді пагони опушені, пізніше – блискучі і гладкі. Кора на стовбурах дорослих дерев буро-коричнева, відшаровується тонкими пластинками. Листкові брункі гострі, до 7 мм довжини.

Листки. Округло-еліптичні, зверху загострені, біля основи сильно нерівнобічні, по краях двогостропильчасті; довжиною 6-14 см і шириною 3-6 см; зверху темно-зелені, голі, знизу світло-зелені, опушені.

Квітки. Двостатеві; на довгих квітконіжках, тичинок 6-8 шт., з червоно-фіолетовими пиляками. З’являються в березні-квітні, до розпускання листків.

Плоди. Крилаті горішки, довжиною біля 1 см, на довгих ніжках, світло-бурі. Крилатки широкоовальні, перепончасті, по краях густовіїсті. Насіння – плоскі горішки, розміщені по одному в центрі крилатки. Плоди дозрівають в травні.

В’яз гладенький швидкоростучий, морозостійкий, тіневитривалий, вибагливий до вологості і родючості грунту, добре переносить засуху.

Родина Кленові – Aceraceae Lindl

Клен гостролистий – Acer platanoides

Дерево висотою до 25-30 м. Крона компактна, густа, кулевидна. Стовбур добре сформований, покритий буро-сірою корою.

Листки. Великі, до 20 см довжини і ширини; 5-7-лопастні, лопасті листків витягнуті, довгозагострені, з 2-3 гострокінечними великими зубцями. Виямки між лопастями округлі. Листки на довгих (6-15 см) черешках, голі, тонкі, блискучі, зверху темно-зелені, знизу світлі.

Квітки. Двостатеві і одностатеві; зелено-жовті, зібрані в прямостоячі щитовидні голі суцвіття; чоловічі і жіночі квітки, як правило, знаходяться на одному дереві. З’являються до розпускання листків, в квітні-травні.

Плоди. Великі (до 5 см), крилаті двонасінки; після дозрівання розпадаються на дві половинки (крилатки); крильця плодів розходяться під тупим кутом. Насіння – плоскі горішки.

Клен гостролистий швидкоростучий і тіневитривалий, морозостійкий, вибагливий до вологості і родючості грунту, малозасухостійкий.

Клен-явір (несправжньоплатановий) – Acer pseudoplatanus

Дерево висотою до 30-40 м. Крона густа, широкоеліптична. Кора на старих деревах груба, сіро-буровата, розтріскується і відпадає пластинками.

Листки. П’ятилопастні, великі, довжиною і шириною 10-20 см; зверху темно-зелені, матові, знизу сіруваті, лопасті неглибокі, загострені, грубозубчасті.

Квітки. Двостатеві і одностатеві; жовтувато-зелені, зібрані в довгі звисаючі суцвіття (6-12 см), з приємним запахом, медоносні. З’являються в травні-червні.

Плоди. Великі крилаті двонасінки; крилатки розходяться під гострим кутом. Насіння – кулевидні горішки.

Клен-явір відносно теплолюбивий, вибагливий до вологості і родючості грунту, вітростійкий.

Родина Маслинові – Oleaceae hindl

Ясен звичайний – Fraxinus excelsior

Дерево висотою до 30-40 м і діаметром стовбура біля 1 м. Крона ажурна. Кулевидна. Молоді пагони зеленувато-сірі. Бруньки на пагонах чорні. Кора на стовбурі в молодому віці тонка, пізніше – з глибокими поздовжніми тріщинами.

Листки. Непарноперисті, довжиною до 20 см; з 7-15 продовгуватими або ленцетними листочками, по краях зубчатими, на кінчику загостреними. Листочки довжиною 5-12 см і шириною 2-4 см, зверху зелені, голі, знизу матово-зелені.

Квітки. Двостатеві або роздільностатеві, червонувато-фіолетові, без оцвітини, зібрані в метелики. З’являються в травні до розпускання листків.

Плоди. Продовгуваті крилаті насінки, лінійно-ланцетні, на кінчику туповаті або з виямкою, гвинтоподібно зігнуті, жовтувато-коричневі, довжиною біля 4 см. Насіння – плоскі горішки продовгуваті.

Ясен звичайний дуже вибагливий до родючості і вологості грунту, мало засухостійкий, світлолюбивий, відносно теплолюбивий. Розмножується насінням. Добре видержує пересадку.

Бузок звичайний – Syringa vulgaris

Кущ або деревце висотою 3-6 м. Гілки і пагони прямостоячі, сіро-зелені.

Листки. Великі, довжиною до 12 см і шириною, широкоовальні, цілокраї, біля основи серцевидні, голі, зверху темно-зелені, блискучі.

Квітки. Двостатеві; фіолетові, зібрані у великі суцвіття, довжиною до 20см, пахучі. З’являються весною – в травні, після розпускання листків.

Плоди. Маленькі коробочки, зібрані в супліддя. Коробочки двогніздові, загострені, гладкі, розтріскуються двома затворками. Насіння (4 шт.) сухі, зплющені, вузькокрилі.

Бузок звичайний морозостійкий, середньовибагливий до родючості грунту, досить світлолюбивий. Розмножується насінням і вегетативно.

Родина Барбарисові – Berberidaceae Iorr et Gray

Барбарис звичайний – Berberis vulgaris

Листопадний розгалужений кущ висотою біля 2 м. Гілки жовто-сірі. Пагони слабо ребристі, покриті трьохроздільними колючками довжиною 1-2 см.

Листки. Зворотньояйцевидно-продовгуваті, на коротких черешках, віїсто-пильчаті, довжиною 2-4 см і шириною 1-2 см; зверху темно-зелені, знизу сіро-зелені.

Квітки. Двостатеві; жовті, в схилених китицях. Довжиною до 6 см; декоративні, з характерним запахом. З’являються в травні-червні.

Плоди. В коротких китицях яскраво-червоні ягоди, продовгуваті, кислі (їстівні), з 1-2 насінинами; дозрівають восени і часто залишаються на кущах на зиму.

Барбарис звичайний мало вибагливий до грунту, морозостійкий, витримує невелике затінення. Розмножується насінням і вегетативно.

Родина Розові – Rosaceae juss

Горобина звичайна – Sorbus aucuparia

Дерево (в сприятливих умовах висотою 15-20 м) або великий кущ. Крона ажурна, яйцевидна. Кора на стовбурах тонка, сіро-зелена.

Листки. Непарноперисті, із 9-15 (рідше 17) продовгувато-ланцетних листочків; листочки довжиною 2-7 см і шириною біля 2 см, зубчасті, біля основи цілокраї, зверху матово-зелені, знизу сірі, спочатку опушені, пізніше голі.

Квітки. Двостатеві; білі, діаметром до 1 см, зібрані в густі щитовидні суцвіття, довжиною до 10 см. З’являються після розпускання листків, в травні-червні.

Плоди. Яблуковидні маленькі псевдо кістянки, кулевидні, діаметром 6-10 мм, оранжево-червоні. Насіння (3 шт.) маленьке, продовгувате.

Горобина звичайна морозостійка, досить світлолюбива, не дуже вибаглива до грунтів.

Розмножується насінням і вегетативно.

Горобина чорноплідна (аронія чорноплідна) – Aronia melanocarpa ( Michx) Elliot ( Sorbus melanocarpa Heynh)

Кущ висотою біля 2 м; рід близький до роду горобини. (Sorbus)

Листки. Продовгувато-лацентні, короткозагострені, довжиною 2-6 см і шириною 1-3 см, по краях пильчасті, голі, яскраво-зелені.

Квітки.Двостатеві; зібрані в щитовидні суцвіття по 12-34 квітки діаметром біля 1,2 см. Розпускаються весною, в травні.

Плоди. Кулевидні “яблучка”, чорні або пурпурово-чорні, блискучі, діаметром до 1 см, дозрівають в серпні-вересні. Соковиті, солодкі, їстівні.

Аронія чорноплідна досить морозостійка, світлолюбива, до родючості грунту мало вибаглива.

Розмножується насінням і вегетативно.

Черемха звичайна – Padus Racemosa ( Lam) Gilib ( Prunus padus)

Кущ або деревце висотою 8-12 м. Крона досить густа, подовжено-яйцевидна. Кора на стовбурах, гладка, матова, темно-сіра, з білими чечевичками.

Листки. Продовгувато-овальні, на кінчику коротко загострені, біля основи майже округлі, по краях гостропильчасті; зверху зморшкуваті, темно-зелені, знизу сіруваті, голі, довжиною 6-12 см і шириною 4-6 см.

Квітки. Двостатеві; білі або рожеві, маленькі, дуже пахучі, медоносні, в звисаючих китицях, довжиною 8-15 см. Розпускаються після появлення листків, в травні-червні.

Плоди. Чорні соковиті кістянки, кулевидні, діаметром 6-8 мм, блискучі, солодкі, їстівні; насіння – маленькі кісточки з виямкою.

Черемха звичайна морозостійка, вологолюбна, досить тіневитривала, середньовибаглива до родючості грунту. Розмножується насінням і вегетативно.

Шипшина звичайна – Rosa canina

Кущ висотою 2-3 м. Пагони розложисті, дуговидні, зелено-червонуваті, пагони і гілки густо покриті колючками.

Листки. Непарноперисті, із 5-7 листочків, довжиною до 5 см, шириною 2-3 см; листочки овально-округлі, по краях пильчасті, зверху темно-зелені, знизу вздовж жилок опушені.

Квітки. Двостатеві; рожеві, одинарні, інколи по 2-4 шт., діаметром до 5 см. З’являються після розпускання листків, в травні-червні.

Плоди. Несправжні багатонасінки, продовгувато-овальні, гладкі, червоні, довжиною біля 2 см. Насіння продовгувате, опушене. Плоди містять

вітамін С.

Шипшина звичайна мало вибаглива до родючості грунту, засухостійка, досить світлолюбива. Розмножується насінням і вегетативно.

Малина пахуча – Rubus odoratus

Кущ висотою 2-3 м. Гілки припідняті. Молоді пагони, черешки листків, квіток і чашолистники липкі, покриті рижими волосками.

Листки. Великі, довжиною і шириною до 25 см, одинарні, майже округлі, серцевидні, п’ятилопастеві, по краях нерівномірно зубчасті, зверху і знизу волосисті.

Квітки. Двостатеві; великі, рожево-червоні, діаметром біля 5 см, з приємним запахом. Розпускаються в червні-серпні.

Плоди. Червоні кулевидні соковиті кістянки.

Малина пахуча морозостійка, тіневитривала, відносно вибаглива до родючості грунту. Розмножується насінням і вегетативно.

Родина Тимелеєві – Thymelaeaceae Reichb.

Вовче лико (вовчі ягоди звичайні) – Daphne mezereum

Слабо розгалужений кущ висотою 1,5 м. Пагони і гілки прямостоячі, сіро-жовтуваті, голі.

Листки. Продовгуваті, лацентні, зібрані в пучки, на кінчику загострені. Довжиною 5-10 см і шириною біля 2 см; зверху голубувато-темно-зелені, знизу світло-зелені.

Квітки. Двостатеві; рожево-фіолетові, дуже пахучі, майже сидячі, діаметром біля 1,2 см; часто зібрані по 3 шт. в пучках. З’являються ранньою весною – в березні-квітні (до розпускання листків).

Плоди. Ягодовидні кістянки діаметром до 0,8 см, яскраво-червоні, м’ясисті, кулевидні. Насіння – маленькі кісточки. Плоди отруйні, дозрівать в липні-серпні.

Вовчеягідник морозостійкий, тіневитривалий, вибагливий до родючості і вологості грунту. Розмножуєтьс насінням і вегетативно.

Родина Вересові – Ericaceae DC .

Рододендрон східнокарпатський (червона рута) – Rododendron kotschyi Simonk

Вічнозелений кущ висотою до 50 см.

Листки. Еліпсо-яйцевидні, часто із загорнутими краями, темно-зелені, зверху блискучі, знизу іржасті, довжиною біля 2 см і шириною до 1 см, на зиму не обпадають.

Квітки. Двостатеві; дзвіночко-заглиблені, темно-рожево-бордові, довжиною 1-2 см; зібрані в багатоквіткові щитковидні суцвіття. Розпускаються з травня по серпень.

Плоди. Маленькі коробочки.

Морозостійкий, світлолюбивий. Розмножується насінням і вегетативно.

Родина Жостерові – Rhamnaceae hindl.

Крушина гірська (жостір альпійський) – Rhamnus alpina

Кущ висотою 1-2 м. Пагони і гілки неопушені.

Листки. Еліпсовидні, довжиною 5-10 см і шириною 2-5 см, на кінчику короткозагострені, біля основи серцевидні, по краях мілкозубчасті; зверху темно-зелені, знизу світліші, з обох боків блискучі.

Квітки. Маленькі дзвіночки; зібрані пучками по 2-5 шт. в пазухах листків.

Плоди. Чорні кістянки, маленькі, кулевидні. Насіння – маленькі продовгуваті кісточки; дозрівають восени, у вересні-жовтні.

Крушина гірська досить світлолюбива, відносно вибаглива до родючості грунту. Розмножується насінням і вегетативно.

Родина Жимолостеві – Caprifoliaceae Vent

Жимолость звичайна (пухнаста) – Lonicera xylosteum

Кущ висотою 2-3 м. Гілки дуговидні, червонуваті. Пагони опушені або голі.

Листки. Широкояйцевидні, довжиною 3-6 см і шириною 2-4 см, біля основи ширококлиновидні, по краях з війками; зверху темно-зелені, частково опушені, знизу блідо-зелені, опушені.

Квітки. Двостатеві; сидять попарно, жовтувато-білі, діаметром біля 1 см. З’являються в травні-червні.

Плоди. Парні ягоди, кулевидні, темно-червоні, біля самої основи зростаються по 2 шт.; дозрівають в серпні. Насіння – жовто-червоне, зплющене.

Жимолость звичайна помірно вибаглива до родючості грунту, мало засухостійка, тіневитривала.

Розмножується насінням і вегетативно.

Бузина чорна – Sambucus nigra

Високий кущ, рідше – деревце висотою до 5-10 м. Пагони зелено-сірі, покриті бородавочками. Серцевина гілок біла, крихка.

Листки. Непарноперисті, із 5-7 листочків, які при розтиранні неприємно пахнуть; листочки яйцевидні, довжиною 5-12 см і шириною 3-5 см, по краях гострозубчасті; зверху темно-зелені, знизу світліші, слабо опушені.

Квітки. Двостатеві; кремово-білі, дуже пахучі; зібрані в щитках діаметром 10-20 см. Розпускаються в травні-червні.

Плоди. Трьохнасінні ягодовидні кістянки, чорні, блискучі. Дозрівають в серпні-вересні. Насіння – маленькі кісточки.

Бузина чорна швидкоростуча, досить теплолюбна, вибаглива до родючості грунту. Розмножується насінням і відростками.

Бузина червона – Sambucus racemosa

Кущ висотою до 4 м або деревце висотою 6-7 м. Пагони і гілки світло-коричневі, серцевина рожева.

Листки. Непарноперисті, довжиною 10-18 см, із 5-7 листочків яйцевидно-лацентної форми довжиною 4-8 см і шириною біля 2 см, по краях гострозубчасті.

Квітки. Двостатеві; зеленувато-жовті, довжиною 4-8 см, без запаху; зібрані в густі прямостоячі китиці.

Плоди. Оранжево-червоні ягодовидні кістянки, зібрані в щільні грона. Дозрівають в червні-липні. Насіння схоже на насіння бузини чорної.

Бузина червона морозостійка, тіневитривала, мало засухостійка, до родючості грунту не дуже вибаглива.

Калина звичайна – Viburnum opulus

Кущ або деревце висотою 2-6 м. Пагони світло-сірі, голі.

Листки. Довжиною 5-1 2см, трилопатеві, знизу опушені, восени темно-пурпурові, по краях з великими зубцями.

Квітки. Білі медоносні, зібрані в парасолевидні щитки, діаметром до 15 см; серединні квітки маленькі, плодові, крайні значно більші, стерильні. Розпускаються в травні-червні.

Плоди. Ягодовидні кістянки, овальні, червоні. Дозрівають в серпні-вересні і довго залишаються на гілках. Насіння – плоскі кісточки. Плоди їстівні.

Калина звичайна росте швидко, досить тіневитривала, середньовибаглива до родючості грунту, мало засухостійка.

Розмножується насінням і вегетативно.

Травянисті рослини Чорнотисянського лісниства.

Господарська діяльність лісниства спрямована на вирощування високопродуктивних деревостанів, покращення водозахисних, кліматорегулюючих, оздоровчих, захисних, рекреаційних і інших корисних властивостей лісу в інтересах охорони здоров’я людей, покращення навколишнього середовища, безперервне нависнажливе раціональне використання лісів для задоволення потреб населення в деревині і іншій продукції лісу, покращення породного складу і якості деревини, збільшення продуктивності лісових насаджень, охорону лісу від пожеж, шкідників і хвороб лісу.

Ліси ДЛМП в цілому мають високу водозахисну здатність, зменшують руйнівну силу стихійних явищ (паводків, селевих потоків, зсувів, ерозії грунту, снігових лавин). Паводкорегулююча роль лісу різко падає при сніготаненнях, які супроводжуються дощами.

Основні сортименти, що заготовляються в ДЛМП: пиловник, будівельний ліс, підтоварник, дрова.

Для боротьби з правопорушниками лісу створені спеціальні органи – Державна лісова охорона.

Висновки

Територія Чорнотисянського лісниства становить 4901 га.

Типи рослинності: дерева, кущі (чагарники), трав’янисті рослини.

Дерев 22 види.

Кущів 21 вид.

Трав’янистих рослин 105 видів.

Серед дендрофлори: хвойних 7 видів.

Листяних 36 видів.

Домінуючим класом є хвойні – Pinopsida.

Аборигенних 39 видів.

Інтродукованих 4 види.

Література:

1. Н.Е.Булыгин – Дендрология 1985.

2. Елагин И.Н., Лобанов А.И. – Жизнь растений – 1982.

3. Лісовпорядкування на Яснівському Державному Лісо-мисливському підприємству.

4. Т.М. Бродович, М.М. Бродович – Деревья и кустарники Запада УССР. Атлас 1979. (Львів)

5. С.А. Генсірук – Ліси Українських Карпат та їх використання. Видавництво «Урожай», Київ – 1964.

6. Воропай Л.І., Куниця М.О. – Українські Карпати – Київ, Радянська школа 1965.

7. Голубець М.А., Малиновський К.А. – Природа Укаїнських Карпат – Львів: вид-во Льв. ун-ту, 1968.

8. Єлін Ю.Я., Зернова М.Я., Лушпа В.І., Шабарова С.І. – Дари лісів. Київ: Урожай, 1985.

9. Малиновський К.А. Рослинність високогір’я Українських Карпат – Київ: Наукова думка, 1980.

10. Стойко С.М. Карпатам зеленіти вічно – Ужгород: Карпати 1977.

11. Чопик В.І. Високогірна флора Українських Карпат – Київ: Наукова думка, 1978.

12. Букштынов А.Д., Грошев Б.И., Крылов Г.В. Леса – Москва: Мысль, 1981.

13. Деревья и кустарники, культивируемые в Украинской ССР. Голосеменные. Справочное пособие/Кузнецов С.И., Чуприна П.Я., Подгорный Ю.К. и др. – Киев: Наук. думка, 1985.

14. Деревья и кустарники, культивируемые в Украинской ССР. Покрытосеменные. Справочное пособие/Кохно Н.А., Каплуненко Н.Ф., Минченко Н.Р. и др. – Киев: Наук. думка, 1986.

15. Терлецкий В.К., Фодор С.С., Гладун Я.Д. Ботанічні скарбниці Карпат. – Ужгород: Карпати, 1985.

16. Жизнь растений в 6-ти томах – Л.: Прасвещение – 1974.

17. Кричфалуший В.В., Комендар В.И., Биоэкология редких видов растений (На примере эфемероидов Карпат). Львів: Світ, 1990.

18. Нечитайло В.А. Систематика вищихрослин. Київ: Наукова думка, 1997.

19. Определитель высших растений Украины – Киев: Наукова думка, 1987.

20. Природа Закарпатської області (За ред. Геренчука К.І. – Київ: В-во:Вища школа, 1975).

21. Продромус растительности Украины – Киев: Наукова думка, 1991.

22. Редкие и исчезающие растения и животные Украины (Справочник – Киев – Наукова думка, 1988).

23. Стойко С.М. Лісове господарство Карпат – К.: В-во УАСГН, 1960

24. Стойко С.М., Мілкіна Л.І., Ященко П.Т. та ін. Раритетні фітоценози західних регіонів України (Регіональна «Зелена книга») – Львів: Поллі, 1997.

25. Стойко С.М., Мілкіна Л.І., Тасєнкевич Л.О. та ін. Природа Карпатського національного парку. – Київ: Наукова думка, 1993.

26. Толмачев А.І. Введення в географію рослин. – Л.: ЛДУ, 1974.

27. Червона книга України. Рослинний світ. Київ: Українська енциклопедія, 1996.

28. Чопик В.И. Редкие и исчезающие растения Украины. – Київ: Наукова думка, 1978.

29. Чопик В.І. Рідкісні рослини України. – Київ: Наукова думка, 1970.

30. Бровдій В.М. Охорона природи – Київ: В-во: Генеза, 1997.