План
1. Проблема трудового виховання дітей з обмеженими психофізичними можливостями.
2. Шляхи розв’язання завдань корекції сенсорних, мислитель них і виконавських функцій під час виховних спрямувань з різних видів побутової праці.
3. Етапи здійснення процесу спеціально організованого трудового виховання під час вихованих спрямувань з різних видів побутової праці.
4. Індивідуальна допомога вихованцям.
5. Формування у вихованців самоконтролю, адекватної самооцінки власної праці.
6. Висновки.
Суттєва роль у вирішенні корекційно-виховних завдань допоміжної школи-інтернату належить трудовому вихованню. Воно являє собою систему виховного впливу, що передбачає залучення розумово відсталих дітей у процес трудової діяльності з метою формування у них позитивного ставлення до праці до людей праці, здійснення корекції, компенсації порушень розумового та фізичного розвитку аномальних дітей, вироблення навичок загальної трудової культури, озброєння трудовими уміннями та навичками, готовністю виконувати повсякденну працю, утримування в належному стані робочі місця та інструменту, вироблення навичок попередньої підготовки до виконання трудових завдань, бережного відношення до різного роду матеріалів, їх економії.
Проблемі трудового виховання, його впливу на формування особистості дитини з обмеженими психофізичними можливостями, надавав великого значення Лев Семенович Виготський.
Він стверджував, що найбільш ефективною і дієвою формою впливу на вихованця є трудова діяльність, яку легше орга???????????? Процесі трудової діяльності у розумово відсталих дітей формуються цілеспрямовані способи діяльності, які відіграють важливу роль у загальному їх розвитку.
У процесі спеціально організованого трудового виховання особистість вихованця поступово удосконалюється.
Участь розумово відсталих дітей у суспільно корисній і продуктивній праці приносить їм задоволення. Їх радує і сам процес такої праці, її результат. Це має велике значення для розвитку не тільки пізнавальних, а професійних інтересів. Праця, яка дає моральне й емоційне задоволення вихованцям, розширює їх зацікавленість, робить її змістовною, стійкою.
Помітні зміни відбуваються у фізичному розвитку дитини. Зміцнюється кістково-мязова системи, збільшується об’єм грудної клітини, поліпшується кругообіг, інтенсивно зміцнюється серцево-судинна система. У вихованців формуються точність, спритність, досконалішим стає руховий апарат, поліпшується диференційованість і координованість рухів, діяльність нервової системи.
Метою трудового виховання є підготовка вихованців до самостійного виконання доступної кваліфікованої праці в умовах сучасного виробництва, участі у суспільнокористній, обслуговуючій, продуктивній праці, готовності включатися у трудову діяльність.
Завдання трудового виховання розумово відсталих дітей в умовах допоміжної школи-інтернату є виховання у вихованців позитивного ставлення до праці, виконання суспільно корисних справ, виховання відповідальності за виконану роботу, бережливості, уміння працювати у колективі.
Трудове виховання у допоміжній школі здійснюється у різних видах трудової діяльності: у навчанні, побутовій, суспільно-корисній праці. Всі види праці тісно пов’язані між собою, але (з) кожен з названих видів має свої відмінності. У процесі навчальної праці вихованці засвоюють знання, що необхідні їм для розвитку і подальшої трудової діяльності. Побутова праця є однією з найбільш простих і обов’язкових видів, з яким діти стикаються щоденно.
Організовуючи суспільно корисну працю, стараюся раціонально розподілити фізичні навантаження, врахувати особливості розвитку вихованців.
Для цього, чітко визначаю норми праці і форми її обліку і контролю, міри стимулювання, вимагаю дотримання дисципліни праці. Цю роботу проводжу для того, щоб привчати вихованців поважати працю і добросовісно ставитися до неї.
Виховання трудових інтересів залежить не лише від того, як я реалізовую педагогічні вимоги у виховному процесі, а й від розв’язання завдань корекції сенсорних, мислитель них і виконавських функцій. Проте корекцію пізнавальної діяльності слід розглядати не як доповнення до основної навчально-вихованої роботи, а як її складову частину, тому що трудове виховання вихованців допоміжної школи має корекційну спрямованість.
Важливою формою підготовки до життя та праці учнів допоміжної школи є соціально-побутова орієнтація (особиста гігієна, одежа та взуття, харчування, культура поведінки, житло, торгівля, пошта, зв’язок, медична допомога, працевлаштування. Перераховані напрямки корекційних занять сприяють підвищенню загального розвитку учнів, формуванню у них знань, умінь та навичок, які допомагають соціальній адаптації, практичній підготовці до самостійного життя та праці в умовах сучасного виробництва.
Щоденно вихованці 5-Б вихованої групи зайняті самообслуговуванням: виконують конкретні трудові обов’язки (прибирають вранці та ввечері жилі та класну кімнати, складають одяг, чергують в класі, в їдальні, займаються певним видом господарсько-побутової праці. В результаті багаторазових повторень одних і тих же дій, їх послідовності, при постійному виховному впливові у вихованців виробляються необхідні навички, звички, які у подальшій діяльності міцно засвоюються і стають правилом для виконання.
Різнобічний зміст суспільно корисної праці дає вихованцям можливість набути позитивних морально-вольових якостей:
спостережливості – уміння підмічати суттєве;
настирливості – подолання труднощів; посидючості – уміння та намагання доводити почату справу до кінця; допитливості – бажання знати про оточуюче середовище;
вимогливості до себе – добросовісне виконання поставлених завдань, бажання знайти раціональні засоби їх виконання; потяг проявляти турботу до оточуючих – прояв турботи до близьких товаришів, надання допомоги людям похилого віку.
Праця має бути планомірно, цілеспрямованою, забезпечувати участь вихованців у доступних їм видах діяльності у школі і в позаурочний час. Вихованці повинні усвідомлювати соціальну значущість своєї праці й роль у розвитку суспільства, в житті кожної людини, чим глибше вони розуміють і усвідомлюють корисність своєї праці, тим глибинним будуть їхні переконання про необхідність працювати у сфері матеріального виробництва.
Корекція вад у розумово відсталої дитини, як і її психічний розвиток в цілому, можливий за умови здійснення нею певної діяльності. Якщо в дошкільному віці на психологічний розвиток дитини найвідчутніше впливає гра, то в шкільний період – учіння. Та й сформованість самої діяльності засвідчує певний рівень розвитку дитини. З огляду на це, її формування та упорядкування як умови спеціального корекційно-розвивального впливу – найважливіші завдання дефектологічної науки та практики.
Для розумово відсталої дитини учіння є зовнішньою та внутрішньою активністю, мета якої – засвоєння різних рівнів знань та відповідних способів дій. Як цілеспрямований процес учіння відбувається під час вирішення навчально-практичних завдань, спрямованих на практичне опанування знаннями та способами дій. І чим раніше розтнеться ця робота, тим вагомішим буде її результат. Саме тому, вже з 1 класу ми залучаємо вихованців до виконання спеціально організованих навчально-практичних завдань, враховуючи особливості як психічного, так і фізичного розвитку.
Найсприятливіші умови для опанування трудовою діяльністю вихованцями допоміжної школи мають заняття з господарсько-побутової, суспільно-корисної праці. Саме тут дитина діє в системі розгорнутих на зовні фіксованих вимог: виконувати певний вид діяльності за визначеними етапами діяльності, осмислити і зрозуміти сутність і значення трудової діяльності. Здійснення будь-якого завдання передбачає такі етапи: аналіз, планування, організацію, практичне виконання, контроль, оцінку. Сам процес учіння має бути усвідомленим, відповідно регульованим. Я спеціально організовую процес трудового виховання, оскільки розумові вихованці усвідомлюють та опановують процес праці лише в разі необхідності.
Тому важливою умовою формування діяльності в учнів допоміжної школи на заняттях з трудового виховання є керівництво процесом засвоєння кожного етапу (аналізу, планування, організації, практичного виконання, самоконтролю), послідовного їх здійснення під час виконання трудових лій.
У чому ж полягають особливості корекційно-розвивальної роботи на кожному з цих етапів?
Навчити аналізувати - це сформувати вміння подумки виділити певну дію, розкладати їх на частини, виділяти властивості і ознаки в цілому, його частин. Правильний та повний аналіз – основа ефективності виконання завдання. Аналіз здійснюється завдяки обстеженню предмета та його порівнянню з іншими предметами, образами, поняттями. Підґрунтям для створення таких еталонів є ознайомлення вихованців з довкіллям, реальними предметами, формування образів та знань про них, опанування відповідною лексикою. Саме тому, з перших днів моїх вихованців в школі я знайомила їх з приміщенням школи, звертаючи увагу на те, як всюди прибрано, чистенько, як багато в класах кімнатних рослин, які потребують спеціального догляду.
Під час такого виховного спрямування як „Прання особистих речей” дає можливість вихованцями не просто попрати свої речі, хоч і така праця готує їх до самостійного життя, а вчить правильно і економно використовувати воду, пральні засоби, правильно полоскати, розвішувати. При закінченні практичної роботи слідкую, щоб кожен вихованець проаналізував свою роботу.
Вихованці порівнюють чисті речі і брудні. Як важливо, щоб кожна людина мала належний зовнішній вигляд.
Діти з вадами розумового розвитку за умови спеціально організованого навчання стають здатними до такого навчання з метою формування вміння аналізувати полягає у доцільному доборі об’єктів праці для аналізу.
Саме тому перелік трудових завдань у молодших класах відрізняється від робіт, які виконуються у 5-6 класах. Поступово об’єкти та завдання мають ускладнюватись. Так, (на) у молодших класах під час щотижневого прибирання вихованці виконували найпростіші трудові операції (мили парти, горщики з кімнатними рослинами, знімали порохи з меблів, розпушували грунт у вазонах, складати речі у меблях, а у 5-му класі у ІІ семестрі вихованці миють підлогу, щітками натирають меблі до блиску.
Я звертаю увагу не якість виконаної роботи: як правило зайти у класну кімнату, коли меблі сяють блиском, підлога гарно помита, світлою зеленню милують око калли, цикламен, бегонія.
У своїй практиці використовую такі методи, якими можна розвивати ініціативи в дітей, бажання самим створювати красу.
Навчаючи вихованців трудовим діям, глибоко аналізую сама і вчу аналізувати. За моїм зразком вихованці вчаться аналізувати самостійно.
Наступним етапом у формуванні діяльності у вихованців допоміжної школи під час господарсько-побутової праці є навчання плануванню та організації діяльності.
Планування у розумово відсталих дітей викликає значні труднощі, цього їх треба спеціально навчити. Навчити вихованців планувати діяльність – це насамперед сформувати вміння визначати раціональний спосіб діяльності. Тут гам вихователям на допомогу приходять інструкції та пам’ятки, розроблені дирекцією нашої школи. Що разове дотримання інструкції формує у вихованців вміння планувати свою діяльність. Тому під час виховних спрямувань випереджаю наступну дію вихованців запитаннями: „Яка наступна дія?”, „Що далі будемо робити?”. При труднощах у відповідях вихованців спонукаю пригадати інструкцію або відтворюю її.
Якщо в деяких вихованців: Гунди Оксани, Атаманюка Володимира не виходить, то я ні в якому разі не ображаю їх, бо це може спричинити негативне ставлення до праці. Я їх підбадьорюю, вселяю надію:
„Якщо сьогодні не виходить, то з часом обов’язково вийде”.
Організація діяльності передбачає підбір необхідного обладнання, інструментів тощо, створення відповідних умов. Тому вихованці моєї групи забезпечені для прибирання в класі фартухами, косинками, ганчірками, лопатками для розпушування ґрунту; для прання особистих речей – фартухами з непромакаючого матеріалу; для догляду та ремонту одягу – щітками, голками, нитками, клаптиками тканин тощо.
Знаючи послідовність виконання трудових завдань за інструкцією, вихованці розпочинають їх виконувати.
Під час практичного виконання завдання стараюсь, щоб кожен вихованець виконав завдання до кінця. При необхідності надаю індивідуальну допомогу.
Загальна допомога полягає у коротких зауваженнях: „Подумай”, „Не спіши”, „Пригадай”, у схваленні наміру, найнезначніших позитивних результатів та досягнень у роботі. Наприклад:
„Старайся! Будь уважним!”
„Ти можеш більше”
„Не сумуй у тебе все вийде”
„Доклади більше старань”
„Я рада, що ти правильно зрозумів”
„З успіхом тебе”
„Ти вмієш правильно висловлюватися”
„Ти багато вже вмієш”
„Чудово! Молодець!”
„Ми гордимося твоїми досягненнями”.
При практичній допомозі виконую певну операцію разом з вихованцями. А вербальну допомогу (тобто словесну) надаю у вигляді повторення інструкції, пояснення, запитань різної міри узагальнення, підказки, вказівки.
Визнано, що загальний вид допомоги для дітей із вадами розумового розвитку є необхідною умовою виконання практичного завдання, його завершення. Цей вид допомоги найдоступніший, зрозумілий для них, але недостатній для формування повноцінної діяльності.
Швидкому та якісному здійсненню операційної сторони діяльності сприяє практична допомога вихованцю. Саме вона має переважати на початковому етапі трудового навчання в допоміжній школі. Однак лише цього недостатньо для того, щоб діяльність дитини стала усвідомленою та самостійною.
На ці ж характеристики діяльності найбільший вплив має вербальна допомога. До неї звертаюся тоді, коли дитина опанувала діяльність та її словесне опосередкування. Тобто надання дозованої індивідуальної допомоги потребує поступового переходу від практичного виду до вербального та їх оптимального поєднання. Відтак конкретні „дози” допомоги та послідовність їх застосування визначаються переходом від найзагальніших до конкретніших у межах вербального виду, від конкретних вербальних до загальних практичних, від них – до конкретних практичних (спільне виконання рухів, дій, послідовності дій).
Своєчасна дозована допомога зорієнтує вихованця на еталонний спосіб виконання завдання, застереже від неправильних дій. Допомога на всіх інших етапах виконання сприятиме засвоєнню діяльності в цілому.
У дітей, що приходять до допоміжної школи, відсутні потреби в акуратному і точному виконанні завдання. У цій категорії дітей немає адекватної самооцінки власної праці. З огляду на це, привчаю вихованців до контролю своєї діяльності від початку до закінчення. Вчу вихованців давати оцінку не лише кінцевому результату роботи, але й виконанню кожної операції, вмінню помічати свої помилки. Важливо навчити оцінювати не лише свою, а й трудову діяльність інших. Але основою адекватної самооцінки дітей є оцінка результатів трудової діяльності вихователем – за критеріями та вимогами, зрозумілими дитині. Головне – якість виконання трудового завдання. Особливу увагу звертаю на затрачений час.
Самоконтроль – це один із аспектів діяльності, спрямованої на виявлення та усунення помилок у діях.
Результативність контрольної діяльності дітей залежить від наявності в них робочої настанови. Вони виникає під час вступної бесіди, в процесі якої відбувається переключення психіки вихованців на виконання завдання, з'являється прагнення працювати швидко, максимально виправляти свої помилки.
Особливості розвитку психіки та самоконтролю в дітей цієї категорії залежить від впливів процесів виховання та навчання. Саме тому виховання навичок самоконтролю необхідно розпочинати в молодших класах і продовжувати в старших.
Вищесказане доводить, що досягти успіхів у трудовому вихованні розумово відсталих дітей можна тоді, коли в процесі їхньої діяльності створюватимуться умови для розвитку зазначених якостей, коли в ході трудового виховання проводитиметься цілеспрямована робота по організації їх трудової діяльності, усвідомлення мети й характеру праці, умов її виконання, коли забезпечуватиметься їхнє моральне виховання, розвиватиметься емоційно-вольова сфера, дотримуватимуться правила свідомої поведінки, створюється охоронно-педагогічний режим.
Організовуючи різноманітні види трудової діяльності, я формую у своїх вихованців позитивне ставлення до праці за допомогою переконань, мотивації, завдань. З цією метою проводжу такі бесіди:
„Кожній речі – своє місце”
„Землю прикрашає сонце, а людину праця”
„Життя – це праця, а праця – наше багатство”
„Біля джерел бережливості”
„Краса і затишок жилої кімнати” та інші.
Забезпечую розумовий розвиток дітей, створюю умови для виховання колективізму, працьовитості, сумлінності, цілеспрямованості, дисциплінованості.
В кінцевому результаті корекційне завдання, особливо в плані корекції недоліків якостей особистості розумово відсталих дітей, направлене на те, щоб підготувати вихованців до самостійного життя, праці. І звершити хочу словами видатного українського педагога Василя Олексійовича Сухомлинського, який зазначив, що дитина повинна на власному досвіді зрозуміти, що без праці неможливе життя. Радощі праці стають зрозумілими й бажаними для людини за умови, що з праці починається пізнання світу. Для раннього залучення дітей до продуктивної праці дуже важливо знайти такі види трудової діяльності, що можуть бути посильними для дітей й мають суспільне значення”. Це одна із передумов трудової діяльності, від якої в значній мірі залежить життєва компетентність вихованців допоміжної школи.
Література
1. Кот М.З. Теорія і методика вихованої роботи у допоміжній школі. – Київ, 1998 р.
2. Липа В.А. Основи колекційної педагогіки: Навчальний посібник. – Донецьк, „Лебідь”. 2002 р.
3. Дульнев Г.М. Навчально-вихована робота у допоміжній школі: посібник для вчителів. – М.: Просвіта, 1981 р.
4. Навчання дітей з затримкою психічного розвитку: посібник для вчителів (Під редакцією Т.А. Власової та ін.) – М.- Просвіта, 1981 р.
5. Хохліна О.П. Розвиток в учнів допоміжної школи усвідомленості навчально-практичної діяльності на заняттях з трудового навчання. // Дефектологія, №2, 2002 р.
6. Хохліна О.П. Стимулювання діяльності розумово відсталих школярів у процесі трудового навчання. // Дефектологія, №1, 1998 р.
7. Липа В.А. Основи колекційної педагогіки: Навчальний посібник. – Донецьк: „Лебідь”, 2002 р.
|
