РЕФЕРАТ

на тему:

“Акти Президента України

і апарат Президента України”

Конституція України у ст. 106 наділяє Президента Украї­ни досить широкими функціями і повноваженнями. Проте реальний обсяг їх на практиці залежить від: стану розмежу­вання в Основному Законі повноважень законодавчої влади і Президента; особливостей функціонування усіх гілок вла­ди; конкретної політичної ситуації, яка визначається співвід­ношенням сил всередині країни.

Стаття 106 Конституції України, на жаль, не визначає, що саме закріплено в ній: компетенцію, сукупність предметів відання, прав та обов'язків, або лише повноваження Прези­дента України.

Виходячи з цього, компетенцію Президента, як сукуп­ність предметів відання, прав та обов'язків можна поділити на певні групи, які зумовлені функціями глави держави.

Оскільки компетенція будь-якого органу публічної влади є похідною від покладених на нього функцій, можна система­тизувати функції Президента України виходячи з того, що наявність глави держави, який не входить у жодну з гілок державної влади, ніяким чином не порушує принципу поділу влади, оскільки його головні повноваження спрямовані на виконання "внутрішніх" щодо державного механізму функ­цій, у першу чергу, на забезпечення організаційної та функ­ціональної єдності державної влади.

Загальну систему функцій Президента України станов­лять: забезпечення єдності державної влади, представництво Держави, забезпечення державного суверенітету та націо­нальної безпеки України, забезпечення реалізації основних прав і свобод громадян, установча, нормотворча, кадрова Функція, а також керівництво зовнішньополітичною діяльністю.

Правозастосовна діяльність Президента пов'язана зі створенням юридичних актів, покликаних продовжити за­гальне нормативне регулювання, задане правотворчістю, од­ночасно доповнюючи його індивідуальним правовим регла­ментуванням. При цьому може виконуватися як функція, що наділяє правом правозастосовної діяльності, так і правоохо­ронна. У межах даної форми можна виділити такі прова­дження: щодо визнання іноземних держав; щодо скасування актів Кабінету Міністрів України та Ради міністрів Автоном­ної Республіки Крим; з питань оголошення стану війни і ви­користання Збройних Сил України; з питань мобілізації і введення воєнного стану; щодо введення надзвичайного ста­ну; щодо присвоєння вищих спеціальних звань і класних чи­нів; нагородне; з питань громадянства; щодо надання при­тулку в Україні; з питань помилування.

В цілому арсенал форм реалізації компетенції Президен­та України досить широкий, що відповідає обсягу компетен­ції глави держави та важливості покладених на нього завдань, а ефективність функціонування цього інституту значною мірою залежить від вмілого поєднання різних форм Дальності.

З метою реалізації функцій і повноважень, визначених Конституцією України, Президент здійснює правотворчу діяльність. На основі та на виконання Конституції і законів України він видає укази і розпорядження, які є обов'язкови­ми до виконання на всій території України.

Указ в Україні і в інших країнах — це власна назва най­більш важливих актів, які видаються главою держави (пре­зидентом).

У західних країнах акти, аналогічні указу, іменуються декретами (у США — виконавчими декретами ).

Розрізняють нормативні і ненормативні укази.

В Україні при виданні указів згідно з ч. 4 ст. 106 Консти­туції частково застосовується контрасигнатура, тобто скріп­лення акта глави держави підписом міністра; це означає, що юридичну і політичну відповідальність за даний акт несе мі­ністр, який його скріпив. Формально це пояснюється тим, що глава держави не несе відповідальність за свої дії (за вийнятком зради або іншого злочину).

Проте, акти Президента, видані в межах його повнова­жень, скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання, лише частково. До них належать акти Президента України, які стосуються таких питань його повноважень: представлення держави в міжнародних відносинах, здійснення керівництва зовнішньополітичною діяльністю держави, ведення перегово­рів та укладення міжнародних договорів України; прийняття рішень про визнання іноземних держав; призначення та звільнення глав дипломатичних представництв в Україні, в інших державах і при міжнародних організаціях; приймання вірчих і відкличних грамот дипломатичних представників іноземних держав; призначення за поданням Прем'єр-мініст­ра України членів Кабінету Міністрів України, керівників ін­ших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припинення їхніх пов­новажень на цих посадах; утворення, реорганізація та лікві­дація за поданням Прем'єр-міністра України міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в межах кош­тів, передбачених на утримання органів виконавчої влади; скасування актів Кабінету Міністрів України та актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим; бути Верховним Го­ловнокомандувачем Збройних Сил України; призначення на посади та звільнення з посад вищого командування Зброй­них Сил України, інших військових формувань; здійснення керівництва у сферах національної безпеки та оборони дер­жави; очолювати Раду національної безпеки і оборони Украї­ни; прийняття у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошення у разі необхідності окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації з наступ­ним затвердженням цих рішень Верховною Радою України; призначення третини складу Конституційного Суду України; утворення судів у визначеному законом порядку; при­своєння вищих військових звань, вищих дипломатичних ран­гів та інших вищих спеціальних звань і класних чинів.

Поряд з указами, Президент України відповідно до ст. 106 видає розпорядження, яке являє собою один з видів підзаконних актів: владний акт державного органу, виданий у межах його компетенції, який має обов'язкову силу для фі­зичних і юридичних осіб, яким його адресовано.

Розпорядження можуть бути тривалої дії, а можуть мати разові наслідки для конкретного виконавця.

Щоб забезпечити виконання передбачених Конституцією функцій і повноважень, Президент України створює Адмі­ністрацію Президента України, її статус було визначено в Указі Президента України від 19 січня 1997 p., яким затвер­джено Положення про Адміністрацію Президента України. Згідно з Указом Президента України "Питання Адміністрації Президента України" від 29 грудня 1999 р. до нього внесено зміни, які стосуються реорганізації системи і структури ор­ганів Адміністрації.

Згідно зі згаданою реорганізацією до складу Адміністрації Президента України входять:

Глава Адміністрації Президента України;

Перший заступник та заступники Глави Адміністрації Президента України, Прес-секретар Президента України;

Постійний представник Президента України у Верховній Раді України;

Постійний представник Президента України в Конститу­ційному Суді України;

Постійний представник Президента України в Кабінеті Міністрів України.

Апарат Президентської ради включає: Службу Президен­та України; Секретаріат Адміністрації Президента України, а також головні управління організаційно-кадрової роботи та взаємодії з регіонами; контрольне управління з питань внут­рішньої політики; управління з питань економічної політики; з питань зовнішньої політики; державно-правове управління.

До складу апарату також входять управління: з питань забезпечення зв'язків з Верховною Радою України, Консти­туційним Судом України та Кабінетом Міністрів України; документального забезпечення; Управління справами; Управління прес-служби Президента України; Управління протоколу Президента України; державних нагород; з пи­тань громадянства; з питань помилування; з питань звернень громадян.

Згідно з Положенням Адміністрація Президента не є ор­ганом державної влади.

Завданням її є надання організаційної, правової, матері­ально-технічної допомоги Президентові України у процесі здійснення ним власних повноважень і взаємодії з органом законодавчої влади, системою органів виконавчої влади, ор­ганами судової влади, Конституційним Судом України.

Список використаної літератури:

Конституція України. — К., 1996.

2. Коментар до Конституції України: Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 1998.

3. Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К., 2001.

4. Основи конституційного права України. Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 2000.

5. Основи правознавства / За ред. І.Б.Усенка. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун",
2003. – 416 с.