Реферат з фізкультури
Баскетбол – історія, правила, принципи тренування
БАСКЕТБОЛ
(від англ. basket - кошик і ball - м'яч), спортивна командна гра з м'ячем, що закидають руками в кільце із сіткою (т.зв. кошик), укріплене на щиті на висоті 3,05 м. Родіна баскетболу - США (1891). У Міжнародній федерації баскетболу (FIBA; заснована в 1932) 177 країн (1991). У програмі Олімпійських ігор з 1936; чемпіонати світу з 1950, Європи з 1935.
У 1891 Джеймс. Нейсміт— викладач анатомії Спрінгфілдського коледжу (США) — розробив правила гри, у Россі перший матч був проведений у 1906 у Петербурзі. Систематичні заняття баскетболом удосконалюють координацію рухів, тренують органи подиху і кровообігу, поліпшують регуляторну функцію нервової системи, розвивають мускулатуру, зміцнюють здоров'я. Найбільші турніри по баскетболі звичайно проводять у залах висотою не менш 7мна прямокутній площадці розміром (ум)
26 х 14 (мал. 1). Паралельно лицьовимлініям на стійках установлюють щити (мал. 2), на яких укріплені кошики (металеве кільце з натягнутою сіткою).
без дна). Окружність м'яча 75— 78 див,
маса 600—650 р.У грі беруть участь 2 команди по 12 чоловік кожна. Одночасно на площадці знаходяться по 5 гравців (їхній можна змінювати). За м'яч, закинутий із гри, команді нараховується 2 вічка, зі штрафного 1. Перемагає команда, що набрала більше чисто окулярів. Матч для чоловіків триває 40 хв
чистого часу гри (секундомір зупиняється після кожного свистка судді); для жінок 36хв;
для юнаків і дівчин 15—16 років 30 хв
і для хлопчиків і дівчинок 13—14 ліг 24 хв.
Час гри поділяється на 2 половини (тайму) з 10-хвилинною перервою. Якщо після закінчення встановленого часу гри в команд рівне число окулярів, призначають додатково по 5 хв
ігри, поки одна з команд не виграє.
З 1936 чоловічий Б,— олімпійський кручений спорту. На олімпіадах (1936, 1948, 1952, 1956, 19(Ю, 1964, 1968) знання чемпіонів завойовували спортсмени США. Сов. баскетболісти на олімпіадах і 1952, 1956, 1960, 1964 займали другі місця.
Гра в баскетбол характеризується багатим і різноманітним руховим змістом. Щоб грати в баскетбол, необхідно уміти швидко бігати, миттєво змінювати руху по напрямку і швидкості, високо стрибати, мати силу, спритністю і витривалістю. Виконання рухів з м'ячем супроводжується емоційною напругою граючих, викликає активізацію діяльності сердечно – судинної і дихальної систем. Якісні зміни відбуваються й у руховому апараті що займаються. У результаті виконання великої кількості стрибків при передачах м'яча, що нападають ударах і блокуванні зміцнюється кісткова система, суглоби стають більш рухливими, розвивається сила й еластичність м'язів.
Постійні вправи з м'ячем сприяють поліпшенню глибинного і периферичного зору, точності й орієнтування в просторі.
Часта зміна ігрових ситуацій розвиває здатність баскетболістів швидко опановувати новими рухами і миттєво перебудовувати рухову діяльність. В міру оволодіння прийомами гри координаційні труднощі, з якими зіштовхується баскетболіст, поступово підвищуються: потрібно більш висока точність рухів, їхня взаємна погодженість, уміння реагувати на раптові зміни обстановки. Необхідність багаторазового виконання прийомів, доведення їх до автоматизму жадає від баскетболіста прояву витривалості, тобто уміння протистояти стомленню.
Заняття баскетболом розвивають в основному швидкісну і стрибкову витривалість, тобто здатність робити швидкі рухи протягом тривалого часу.
У процесі ігрової діяльності в учнів виникають позитивні емоції, інтерес до гри, життєрадісність, бадьорість, ініціативність, бажання перемогти.
Гра в баскетбол вимагає максимального прояву фізичних можливостей, вольових зусиль, уміння користатися придбаними навичками.
Завдяки своїй приступності й емоційності баскетбол не тільки служить фізичному розвитку, але і є засобом активного відпочинку.
Правильна організація роботи з навчання волейболу і проведення змагань мають велике виховне значення. Навчальні і контрольні ігри сприяють розвитку сили волі, витримки, дисципліни, виховують почуття товариства і взаємної допомоги, відкривають широкі можливості для прояву і розвитку творчої ініціативи окремих баскетболістів і колективу команди.
Основні принципи фізичного виховання.
Заняття фізичними вправами будуються і здійснюються на основі таких науково-методичних принципів: всебічність, свідомість, поступовість, повторюваність, наочність, індивідуалізація.
Принцип все
бічності
.
Реалізація цього принципу — шлях до досягнення фізичної досконалості. Принцип всебічності ґрунтується на органічному зв'язку фізичного і духовного в людині, на фізіологічних положеннях про взаємозалежність, взаємозумовленість діяльності всіх органів і систем організму, їхнього органічного зв'язку через центральну нервову систему, при ведучій ролі кори головного мозку. Усебічний розвиток школяра — це відмінно розвиті фізичні якості (сила, швидкість, витривалість, гнучкість, спритність), морально-вольові якості, міцне здоров'я, високий культурний рівень. Підвищення рівня всебічного розвитку — найголовніша умова успішної спеціальної фізичної підготовки, технічної майстерності, подальшого росту спортивних результатів. Особливо важливе значення має реалізація принципу всесторонности в -вихованні юних спортсменів, у тому числі для досягнення ними високих спортивних результатів. Усебічний фізичний розвиток у юності — основа здоров'я і працездатності в зрілі роки.
Принцип поступовості.
Дотримання цього принципу означає поступове, але неухильне збільшення обсягу і зростання інтенсивності тренувального навантаження, поступове ускладнення задач і дій спортсмена. Зміни, перебудова органів організму і поліпшення їхніх функцій відбуваються під впливом поступових тренувань протягом тривалого часу. Щоб досягти значних змін, потрібні місяці, а те і роки. Особливо обережного і поступового підходу вимагає удосконалювання функцій центральної нервової системи. Поступове підвищення тренувального навантаження виробляється не арифметичним додатком «сьогодні одне повторення, завтра — два, післязавтра — три і т.д.». Навантаження в тренувальній роботі, ціль якої — викликати подальший ріст тренованості за рахунок підвищення функціональних можливостей організму спортсмена, повинна установлюватися відповідно до його стану в даний день. У залежності від стану спортсмена й умов тренування може знадобитися чи збільшення зменшення дозування, а також зміна характеру тренування з метою більшої ефективності. Таким чином, поступовість не буде рівномірної, однак загальна тенденція дуже поступового, але неухильного підвищення тренувальної роботи (головним чином за рахунок збільшення інтенсивності і тривалості роботи) повинна зберігатися. Принцип поступовості складає основу методики навчання в будь-якому виді спорту, що базується на основних педагогічних правилах: «від простого до складного», «від легені до важкого», «від відомого до невідомого».
Принцип повторності.
Без дотримання цього принципу неможливий розвиток фізичних якостей. Повторення вправ необхідно і при оволодінні технікою і тактикою, і при вихованні вольових якостей. На основі принципу повторності забезпечуються стійкість змін в органах і системах спортсмена під впливом тренування, формування і закріплення необхідних навичок і знань.
Принцип повторності базується на найважливішому фізіологічному положенні про необхідність повторних впливів для утворення умовно рефлекторних зв'язків, для виникнення відповідних змін і удосконалювання органів, систем і їхніх функцій під впливом тренування.
Це повиннао бути оптимальна повторюваність, що забезпечує ефективний вплив вправ, що має значення не тільки для підтримки тренованості, але і для її поліпшення.
Принцип наочності.
Пояснення і показ учителем вправ, демонстрація фото. і навчальних кінокартин значно прискорюють навчання, допомагають опанувати більш зробленою технікою. Наочність має велике значення і для підвищення ступеня тренованості що займаються. Дуже дієвим є позитивний приклад. Так менш підготовлений учень у спільному занятті з більш тренованим учнем ефективніше виконує немає вправи, дорівнює на найсильнішого. Дивлячись на більш підготовленого, що займаються менше побоюються фізичного навантаження, успішніше учаться виявляти великі зусилля, легше переборюють утому.
Принцип індивідуалізації.
Здійснення цього принципу припускає проведення занять з урахуванням індивідуальних особливостей школярів, відповідності сил і можливостей їхнього організму вимогам, пропонованим до занять.
Фізичні вправи їхня форма
, характер, інтенсивність і тривалість, а також методи виконання варто вибирати відповідно до віку що займаються, їх фізичною підготовкою і рівнем здоров'я. Необхідно враховувати вольові якості, готовність і працездатність.
|
