Наша Земля задихається від забруднення, оголюється від винищення лісів, виснажується нещадною експлуатацією природних багатств. Для нас на Землі ніщо не є таким важливим для виживання, як повітря, яким ми дихаємо,їжа, яку ми споживаємо, і вода, що ми п’ємо.
Ще тисячі років тому записано: «Небо – небо для Господа, а землю віддав синам людським. Бог дав нам Землю для життя і ми мусимо піклуватись нею».
Слово «екологія» означає науку про дім, або це виявлення шкоди,заподіяної людиною, і пошуки способів усунення її.
Один із принципів екології говорить, що все пов’язане з усім. Наприклад, протягом минулих сорока років було вирубано 50% Гімалайських лісів в Непалі на дрова та лісоматеріали. Через це гори стали пустелями, змито мільйони тонн родючого ґрунту, змінився місцевий клімат.
Сьогодні в Карпатах ми також «успішно» повторюємо класичні помилки країн Латинської Америки, Африки, Південно-Східної Азії,Китаю, знищуючи рештки корінних лісів за химерні сьогоденні прибутки.
Другий принцип говорить, що все повинно кудись діватись. Незважаючи на роки наукових досліджень, досі не вирішено, як безпечно захороню вати або усувати відходи індустріалізованої життєдіяльності.
За третім принципом, людині потрібно співпрацювати з природою, а не намагатись змінити її. Унаслідок недбалого ставлення до навколишнього середовища життя мільйонів людей вже сьогодні піддається небезпеці.
Сьогодні потрібно близько 600 млрд дол. США щорічно вкладати в поліпшення довкілля. А для цього, в першу чергу, треба зменшити марнотратне використання природних ресурсів, більше ре циклювати сміття, зберігати воду і енергію, користуватись загальним,а не приватним транспортом, і – основне і найважче за все – кожному навчитись думати у глобальних масштабах, а не лише про своє.
Сьогодні піклування про Землю вимагає інших цінностей, іншої економіки, іншого суспільства, іншої свідомості.
Чинниками сьогоднішньої кризи є егоїзм людей, які завжди ставлять свої власні інтереси вище інтересів загальних. Небагато хто бажає відмовитись від розкішного способу життя, хоча такий спосіб руйнуватиме довкілля, яке потрібне і майбутнім поколінням. Корисливість впливає на законодавців і на широкий загал. Політики стримують запровадження програм охорони довкілля, через котрі вони не здобудуть голосів виборців, а підприємці ухиляються від будь-яких позицій, що загрожують їхньому прибутку та економічному росту. Пожадливість призводить до того, що коли треба вибрати між прибутком і охороною довкілля, то у свідомості людини гроші мають більшу силу. Відомо, що деградація на Сході зумовлена споживчим ринком на Заході. Своїм невіглаством ми піддаємо природу таким масштабним експериментам, наслідок яких невідомий і, можливо, занадто страхітливий для нашого сприйняття. Це ж стосується і атмосфери, тому що нікому не відомо, скільки ще ми зможемо відпрацьовувати в повітряний басейн вуглекислого газу,не усвідомлюючи,що вже завтра можуть розпочатись незворотні процеси зміни клімату на Землі.
Через егоцентричність національних інтересів різних країн міжнародні спроби поліпшити стан довкілля не завжди дають позитивні результати.
Крім збереження і економії традиційних енергоносіїв, великого значення нині набуває раціональне використання інших природних ресурсів. Подібно як через хворобу якогось органу людини страждає цілий організм, то шкода, завдана якимось одним природним ресурсам, викликає цілий ланцюг проблем у навколишньому середовищі.
Найбільш важливими і вживаними для людини і всього живого на Землі є такі природні ресурси, як кисень і вода. Без цих речовин неможливе життя на Землі.
Діяльність людей в недалекому майбутньому може зменшити частку кисню в атмосфері повітря до 16%. У першу чергу, негативно впливають на склад атмосфери транспорт, теплові електростанції, використання традиційних енергоносіїв у побуті, комунальному господарстві, хімічній і важкій промисловості. Через це в повітрі зростає кількість техногенних викидів, у першу чергу – вуглекислого газу (щорічно близько 24 млрд т), які призводять до парникового ефекту і потепління клімату Землі. Основним виробником кисню атмосфери Землі є рослинний світ тропічних і сибірських лісів, які в останні десятиріччя значно знищені і не відновлені. Так, три чверті лісів помірних широт і половина тропічних лісів світу вже втрачені. Щорічно тропічні ліси винищують на площі 150-200 тис. кв. км. Збереження кисню напряму пов’язане зі зменшенням використання традиційних енергоносіїв і відновленням лісів, що сьогодні є однією з глобальних міжнародних проблем.
Вода є більш важливою речовиною для життєдіяльності людей, ніж найефективніший сучасний енергоносій. Без води неможливе життя не тільки в біологічному, але й у технічному відношенні. Сьогодні в світі близько двох мільярдів чоловік живуть у районах, де постійно не вистачає води. Поліпшення стану водних ресурсів, економне використання води у виробництві і побуті значно зменшить енергозатрати на її подачу до споживачів і позитивно вплине на стан нашого довкілля.
Для потреб людини, за нормативами,потрібно 200 л води на добу, для жителів міст,крім того, потрібно ще 200 л води на непряме використання у комунальному і міському господарстві.
В Україні визначений загальний стік річок становить 210,0 км на рік, а водозабезпеченість загальним стоком становить близько 40 тис. м на одного жителя.
Ресурси води в різних областях розміщені нерівномірно. Найменше природними запасами води забезпечені південні, східні і центральні області. Поки що найбільший запас води є в західних і північних областях, але й тут він постійно зменшується і якість її погіршується у зв’язку із постійно зростаючим виснаженням і забрудненням. Високий рівень забезпечення водою західних і північних областей формується за рахунок Карпатських, Поліських і Подільських лісових масивів. Але й ці ліси за останні роки були знищені нижче межі самовідновлення, їх продовжують неконтрольовано вирубувати, без технічного відновлення.
Проблеми води відчувають люди практично в усіх населених пунктах і в містах, і селах. Вони не вирішуються роками, тим більше в теперішній період загальної кризи в країні.
Нестачу води кожний з нас відчуває особливо гостро, коли з крана в потрібний момент не витікає жодної краплі. Але вода в крані, як відомо – останній етап у водопостачанні населення і виробництві. Води не вистачає не тільки через відсутність обліку витрат у споживачів, які її безгосподарно перевитрачають. Плата за воду не відповідає рівню технічних затрат на її постачання і видобуток, в нас застарілі форми організації водопостачання і споживання. А в першу чергу води не вистачає через те що порушено її природне відновлення в басейнах формування річок і підземних запасів.
Постійно зростаючі потреби примушують нас забирати воду з дуже глибоких артезіанських сховищ і перекачувати на великі відстані до споживачів, що значно здорожує і зменшує надзвичайно чисті підземні стратегічні запаси. Тому питання нестачі води повинно вирішуватись не тільки на етапі її безпосереднього споживання, але, в першу чергу, на етапі формування водних запасів у верхів’ях і по руслах річок, тобто на початку виникнення проблем. А вони є результатом найрізноманітніших негативних впливів людей за останні десятиріччя на природні системи лісів, що призвело до порушення рівноваги у природних біологічних і кліматичних процесах і неможливості їх природного самовідновлення, в тому числі і водоформування, наприклад, внаслідок бездумного винищення карпатських лісів, які є основою біологічних і кліматичних процесів не тільки в Карпатах, але й на досить значній території країни.
Сучасна лісистість в гірських районах становить менше 50%, в Передкарпатті до 35%, у лісостепових районах менше 20%. Ліси, що знищені в Карпатах, не здатні до самовідновлення, а штучне відновлення лісів не проводиться у відповідних масштабах. У зв’язку з цим значно погіршилось водо відновлення в районі Карпат. У літній період води постійно не вистачає, а в осінньо-весняний надлишок води призводить до катастрофічних повеней.
Становище з водовідновленням і забезпеченням водою споживачів стрімко погіршується не тільки в південних і центральних областях, але й в регіоні Карпат, де формується 40% стоку річок, а проживає 15% населення країни. Зокрема на Львівщині проживає 7% населення, а стоку рік формується до 11%, що становить близько 5 км куб. на рік, у Закарпатті проживає 4% населення країни, а стоку річок формується до 15%. На перший погляд здається, що є надлишок води для споживання, але практично кожний житель навіть цього регіону гостро відчуває її нестачу. Ці негативні процеси по розвитку можна порівняти з проблемами нестачі нафтопродуктів і газу. Якщо останні надходять до нас з інших країн, то вода належить до місцевих природних ресурсів. Проблеми з водою і надалі будуть стрімко зростати, якщо не почати їх вирішувати сьогодні з усією відповідальністю перед майбутніми поколіннями.
Одним з класичних прикладів результату «господарювання» людини і нехтування проблемами водо збереження є знищення всього за 50-60 років Аральського моря. За цей же час ліси в Карпатах та в інших регіонах знищені нижче критичної межі самовідновлення. А природне лісо- і водо відновлення можливе лише в стиглих корінних лісах, яких залишилось у гірських районах менше 50%, а в передгірних – до 30%. Якщо відновити вирубані ліси на цих масивах у найближчі 3-5 років, то результатами цієї роботи зможуть скористатись тільки наші діти і онуки, тобото через 60-80 років. Можливо тому цю роботу ніхто серйозно не береться виконувати, а знищення лісів триває.
|
