Реферат: Основні напрямки організації праці менеджера

ЗМІСТ

1. Організація праці у сфері менеджменту

2. Види систем організації праці

3. Характеристики та параметри трудових процесів

4. Контроль якості та ефективності в системі організаційного менеджменту

5. Висновки

1. Організація праці у сфері менеджменту

ОПМ є складовою частиною організації трудової діяльності людей.

Чинники ОПМ

1. Рівень організації.

2. Ступінь застосування новітніх досягнень науки і техніки.

3. Національні й духовні особливості.

Під ОПМ слід розуміти проектування, запровадження і безперервне вдосконалення всього процесу управління колективом підприємства.

Задачі праці менеджера:

1) економічна (направлена на гнучке, системне управління колективом з метою досягнення конкурентних переваг та високих господарських і фінансових результатів);

2) психофізіологічна (всебічнеоздоровлення, забезпечення умов праці, які дають змогу поліпшити здоров’я і працездатність колективу);

3) соціальна (всебічний розвиток особистості керівника, підвищення його кваліфікації, використовування різних форм матеріального і морального стимулювання).

Принципи, на основі яких здійснюється організація праці менеджера:

а) оптимальність (зі збільшенням результатів зменшуються витрати);

б) плановість;

в) науковість (вдосконалення діяльності);

г) комплексність (сукупність і взаємодія всіх сторін управлінської діяльності);

ґ) нормативність;

д)зацікавленість і відповідальність (моральне й матеріальне стимулювання);

е) взаємодопомога.

До основних напрямів праці менеджера належать:

· удосконалення форм розподілу і кооперації праці, раціональне використовування кадрів;

· поліпшення організації робочих місць;

· раціоналізація прийомів і методів праці;

· поліпшення умов праці;

· удосконалення організації інформації;

· удосконалення нормування і стимулювання праці;

· удосконалення підготовки і підвищення кваліфікації керівника;

· творче ставлення до праці.

Раціоналізація праці в органах управління припускає створення таких умов, за яких кінцева мета управління досягається зякнайменшими затратами праці.

До плану організації праці (технічного розвитку та організації виробництва) входять:

1) прогресивні методи і прийоми праці;

2) нормування і оплата праці;

3) матеріальне й моральне стимулювання;

4)умови праці (організація праці й відпочинку, санаторно-гігієнічні заходи, технічна естетика);

5) розподілпраці;

6) організація робочих місць;

7) обслуговування робочих місць;

8) дисципліна праці;

9) підвищення кваліфікації та культурного рівня працівників.

Основним критерієм оцінки ефективності праці керівника є результати праці колективу в цілому і кожного співробітника, зокрема.

Даючи оцінку праці керівника, не можна обмежуватися тільки виробничо-економічними характеристиками праці, оскільки потрібно враховувати показники життєдіяльності колективу, тобто соціально-психологічні показники: збіг дій формального і неформального лідерів, згуртованість, психологічний клімат.

2. Види систем організації праці

Елементи систем праці можуть створюватися за такими принципами:

а) предметний (предмет праці);

б) функціональний;

в) технологічний (технологія переробки початкових компонентів).

Елементи праці в суб’єкті управління:

· контролюючий орган – облік і реєстрація параметрів праці;

· задаючий орган – формування норм, стандартів, нормативів, технічних умов, що визначають зміни параметрів праці;

· регулюючий орган – підтримка параметрів праці в заданих межах і умовах.

Елементи об’єкта управління:

· предмет праці – матеріальні ресурси, виготовлені людиною, використані в процесі праці;

· засоби-знаряддя праці, механізми, організаційна техніка, засоби електронної обробки і передачі даних;

· праця – доцільна діяльність людини (рис.1).

Рис. 1 Організація праці менеджера (ОПМ)

Зв’язки в системі ОПМ:

· функціональні внутрішні зв’язки (забезпечують взаємодію елементів системи праці);

· інформаційні зв’язки (регулюють вхідну і вихідну інформацію);

· речові або матеріальні зв’язки (вхідні ресурси-матеріали, деталі, засоби, паливно-енергетичні ресурси).

Крім того, в системах менеджменту розглядаються зв’язки (відносини), що виникають у процесі праці:

· ієрархічні;

· відносини людини і праці;

· сили дії.

Відповідно до розвитку економічних відносин змінюються види управління працею (табл. 1).

Таблиця 1 Види управління працею

3. Характеристики та параметри трудових процесів

Процес – просування, сукупність послідовних дій, явищ для досягнення результатів або розвитку чого-небудь.

Трудовий процес – діяльність менеджера, працівника, направлена на видозміну і пристосування засобів і предметів праці для досягнення цілей системи.

Принципи організації трудових процесів:

а) пропорційність (усі учасники мають однакову трудову здатність, відсутність затримок процесів і простоїв агрегатів);

б)спеціалізація (форма розподілу праці, відбиває повторюваність трудових процесів);

в) прямоточність (відсутність зустрічних потоків елементів праці);

г) ритмічність (характеризує випуск продукції за певний час);

ґ)економічність (раціональне і безвідходне використовування елементів праці);

д) профілактика (обслуговування трудових процесів для попередження відмов);

ж) безперервність (попередження простоїв);

з) паралель (поєднання трудових процесів у часі).

Методи організації трудових процесів (ОПМ) з урахуванням поєднання їх в часі:

· послідовний;

· паралельний;

· змішаний;

· комбінований;

· синхронний.

1) технологічні чинники праці:

n – кількість трудових процесів;

N – програма випуску;

П – кількість виробів у товарному комплекті;

Qi – трудомісткість i-го процесу;

Rij – кількість j-го виду ресурсів на i-му процесі;

Іij – інтенсивність споживання ресурсів:

де Т – час випуску продукції;

Розрізняють 3 групи параметрів (табл. 2):

Таблиця 2Форми ОПМ

2) просторові:

j= I – m ,

де m – кількість фронту робіт;

І – номер фронту робіт;

3) часові:

Т_ц – час циклу, проміжок часу на випуск готової продукції при виконанні комплексу процесів;

Т_i – тривалість i-го процесу;

T_ij – ритм i-го процесу на j-му фронті робіт;

К_i , _i+1 – крок процесу,проміжок часу між початками суміжних процесів;

A_i , _i+1 – темп процесу, проміжок часу між закінченнями суміжних процесів.

деF – фундація часу на виконання замовлення, завдання;

N – програма випуску виробів.

Параметри – величина, що характеризує властивість процесу, може бути кількісною та якісною.

4. Контроль якості та ефективності в системі організаційного менеджменту

Контроль – процес, направлений на попередження проблем і забезпечуючий досягнення цілей організації шляхом установлення стандартів праці, вимірювання параметрів процесів, порівняння їх із заданими і проведення коригувань за відхиленнями.

Напрями контролю в ОПМ:

· виконання завдань і робіт виконавцями;

· якість роботи персоналу;

· хід трудових процесів і дотримання технології;

· якість і надійність товарів, що випускаються, продуктів,

· послуг.

Принципи контролю менеджера:

1) усування невизначеності;

2) попередження криз, неусувних явищ;

3) аналіз відмов, простоїв, помилок;

4) поширення трудового досвіду;

5) комплексність;

6) широта – на всіх етапах, фазах трудового процесу.

Види контролю:

а) попередній;

б) поточний;

в) заключний.

Якнайповнішою за обсягом є японська система контролю якості, що являє собою 7 рівнів:

· контроль продукції, робіт, послуг;

· контроль початкової сировини;

· якість трудових процесів;

· рівень затрат і витрат;

· якість системи управління;

· якість задоволення потреб;

· якість задоволення вимоги індивідуального споживача.

5. Висновки

1. Організація праці менеджера є невід’ємною складовою організації трудової діяльності, що підпадає під вплив ряду чинників, має певні задачі та потребує використання вдосконалених форм розподілу й кооперації праці.

2. Основні принципи, за якими створені елементи системи праці, поєднуються за допомогою зв’язків (відносин) в управлінні.

3. Контроль якості та ефективності в системі ОПМ потребує вимірювання параметрів трудових процесів та дотримання принципів контролю.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аверченко Л.К. Психология управления: Курс лекций. Новосибирск: Новосиб. гос. ун-т, 2008. – 256 с.

2. Беклешов В.К., Завлин Г.Н. Нормирование научной организации труда. – М.: Экономика, 2008. – 234 с.

3. Белланже Лионель. Переговоры: Пер. с фр. – СПб.: Нева, 2002. – 128 с.

4. Бройдо В.Л. Офисная техника для делопроизводства и управления. – М.: Филинъ, 2009 – 245 с.

5. Васильченко Ю.Л. Механізми часу. – К.: Наша культура, 2008. – 220 с.

6. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер (для руководителя-практика). – М.: Дело, 1997. – 320 с.

7. Гамаюнов В.Г. Организация труда менеджера. – Харьков: Основа, 2009. – 396 с.

8. Герчикова И.Н. Менеджмент. – М.: ЮНИТИ, 2007. – 586 с.

9. Гибсон Дж.Л., Иванцевич Д.М., Доннелли Д.Х. Организация: поведение, структура, процессы: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М,

10. 2006. – 662 с.

11. Дмитренко Г.А., Якимчук В.В. Реструктуризация организаций: оценка управленческого и инженерного труда. – К.: Либідь, 2007. – 112 с.

12. Довгань Л.Є. Праця керівника, або практичний менеджмент. – К.: ЕксОб, 2008. – 384 с.

13. Дон Фуллер. Управляй и подчиняйся. – М.: Фонд экономики и менеджмента, 2007. – 344 с.

14. Друкер П.Ф. Эффективное управление: Пер. с англ. – М.: ФАИР-пресс, 1998. – 506 с.