Реферат з біології
на тему:
Характеристика рослин:
ВОЛОВИК
ЛІКАРСЬКИЙ
ВОЛОШКА
СИНЯ
ВОРОНЯЧЕ
ОКО
ЗВИЧАЙНЕ
В'ЯЗІЛЬ
ПЛЯМИСТИЙ
Дворiчна щетинистоволоса рослина родини шорстколистих. Стебло прямостояче, замолоду просте, пiзнiше - розгалужене, з пониклими пiсля цвiтiння гiлками. Листки черговi, простi, лiнiйно-ланцетнi, цiлокраї. Квiтки двостатевi, правильнi у завiйках; вiночок лійко-колесоподібний, спочатку фiолетовий, а потiм - синiй. Цвiте у травнi - червнi. Плід - горiшок.
Росте на полях, бiля дорiг, на забур'янених мiсцях.
Для лiкарських потреб збирають траву пiд час цвiтiння.
Трава воловика мiстить алкалоїди (циноглосин, холiн), алантоїн, барвники, слиз, глюкоалкалоїд (консолiдин); у насiннi є жирна олiя.
Галеновi препарати воловика мають кровоочисну, потогiнну, пом'якшувальну i сечогiнну дiю.
Застосовують при виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, при грипi, кашлi, зубному болю.
Внутрiшньо - настiй трави воловика лікарського (1:10) приймати по 2 ст ложки тричі на день.
ВОЛОШКА СИНЯ
(блават, блаватка, блакитнянка, василочек, васильки, васильок, волошак,
люблю -й- ненавиджу, метлиця, синюха, сінічник, синюк, чичинчик, щирець)
Centaurea cyanus
Одно- або дворiчна трав'яниста рослина родини айстрових. Стебло прямостояче, від середини розгалужене. Листки лiроподібнорозсiченi, цiлокраї. Квiтки в одиничних кошиках, збiльшенi, лiйкоподібнi, синi, голубi, лiлово-рожевi або бiлi, не пліднi, серединка фiолетова, двостатева. Цвiте у червнi - липнi. Плід - сiм'янка.
Росте в посiвах ярих та озимих культур, на забур'янених i трав'янистих мiсцях.
Відомий шведський ботанік Лінней дав волошці назву "Cenaurea cyanus" на честь міфологічного кентавра стародавніх греків - Хірона - істоти з тулубом коня і людською головою зі спадаючою на груди бородою, який знав про особливі здатність цієї квітки загоювати рани й навчав своїй майстерності багатьох синів богів. Серед них був і син Аполлона - Асклепій, котрий пізніше став богом медицини. Коли Геркулес отруєною стрілою поранив Хірона, Асклепій залікував його рану синьою волошкою, за що рослину стали називати "квіткою кентавра".
Інша легенда розповідає про те, як молодого хлопця Василя покохала русалка і стала кликати в свою водяну стихію. Але не зміг добрий хлопець покинути рідну землю, і за це русалка перетворила його у ніжну голубу квітку. Співчуваючи юнаку, який став жертвою чарів, люди назвали квітку його іменем - васильок.
Для лiкарських потреб збирають лише крайовi квiтки, в перiод повного цвiтiння.
Квiтки мiстять алкалоїди, глiкозиди (цiанорин, цикорiн, цептаурин), антоцiани (пеларгонiн, цiанiдин), флавоноїди (астрагалiн, анiїн, кемпферол, кверiзетин, лютеолiн), барвник - цiанiн, сапонiни, мiнеральнi речовини.
Галеновi препарати волошки синьої мають жовчогiннi, дезинфiкуючi, протизапальнi, спазмолітичні, сечогiннi властивостi.
Застосовують при захворюваннях печiнки (гепатит, холецистит, холангiт), нирок (нирковокам'яна хвороба, цистит, піеліт).
Мiсцево в дерматологiї i косметологiї для стимуляцiї росту волосся.
Внутрiшньо - настiй пелюсток волошки синьої (1 ст ложка сировини на 200 мл окропу) приймати по 1 ст ложцi настою тричі на день.
Настій із квіток волошки синьої, трави кропиви, квітки нагідок лікарських, листя грецького горіха, трави хвоща польового, череди трироздільної і фіалки триколірної (2:2:2:1:1:2:1; 2 ст ложки суміші залити 200 мл окопу, настоювати 2 год), приймати по 1 ст ложці тричі на день при захворюваннях печінки гепатмит, холангіт), захворюваннях шлунково-кишкового тракту, неврозах, набряках, фурункульозі.
Зовнiшньо - настiй пелюсток синьої волошки (1 ст ложка на 200 мл окропу) служить для примочок при захворюваннях очей (блефарит, кон'юнктивіт) та шкіри (дерматит, екзема, виразки, рани тривало незаживаючі), при вуграх. Використовують кошики волошки для миття голови при лупі і для стимулювання росту волосся (1 ст ложка кошикiв волошки на 400 мл окропу й оцту взятих порiвну, настоювати 30 хв, охолодити), втирають у во-лосисту частину голови. Товченим насінням волошки синьої при-сипають бородавки. Така присипка витягує корінь, і бородавки після цього вже не ростуть.
ВОРОНЯЧЕ ОКО ЗВИЧАЙНЕ
(хрещате зiлля)
Paris quadrifolia
Багаторiчна трав'яниста рослина родини лiлiйних. Стебло прямостояче, нерозгалужене. Листки простi, еліптичні. Квiтка одна, на верхiвцi стебла.
Цвiте у травнi. Плід - ягода.
Росте у листяних i мiшаних лiсах Карпат.
Для виготовлення галенових препаратiв воронячого ока збирають траву пiд час цвiтiння рослини.
Усi частини рослини мають нейротоксичну, місцевоподразнювальну дiю, зумовлену наявністю глiкозидiв (парадину i паристифiну).
Препарати воронячого ока нормалізують обмін речовин.
У народнiй медицинi галенові препарати воронячого ока застосовують при ларингiтi, мiгренi, невралгiї, набряках, для посилення апетиту, бронхiтах, захворюваннях очей, при струсi головного мозку, пiдвищенiй сонливостi, ревматизмi, радикуліті, подагрі.
У гомеопатії свіжий сік рослини вживають при захворюваннях очей, головному болі, запамороченні голови, бронхіті.
Внутрiшньо - настоянку приймати по 5 крапель на 20 мл води, тричі на день до їди. Свiжий сік рослини - по 5 крапель двічі на день до їди. При лiкуваннi потрiбно дотримуватись визначеної дози, не перебiльшувати, бо рослина отруйна.
Зовнiшньо - настоянка трави воронячого ока служить для розтирання суглобiв, м'язiв.
Симптоми отруєння: болi в животi, блювання, проноси. Понижується тонус мускулатури шлунково-кишкового тракту, порушується робота серцево-судинної i нервової систем, знижується артерiальний тиск, розвивається олiгурiя.
Лікування: промивання шлунка через зонд водою з додаванням активованого вугiлля. Пiд шкiру вводять прозерин 0,05% - 1 мл, димедрол 1% - 1 мл. При збудженні вводять внутрiшньом'язово розчин сибазону 0,5% - 2 мл, при зниженнi артерiального тиску - мезатон 1% - 1 мл, кофеїну натрiю бензоат 20% - 1 мл.
В'ЯЗІЛЬ ПЛЯМИСТИЙ
(вінок, в'язіль городній, головашник, горошок воролячий, горошок білий,
грабельки, дивань, киця, кудрявчики, кукільниця, кучерявий горошок, перестрах,
ромек, рутва, самокиша, сімдесят колінець, стручки мишачі, топірник)
Coronilla varia
Трав'яниста багаторiчна або щетинистоволоса рослина родини бобових. Стебло борозенчасте, лежаче, порожнисте, розгалужене. Листки непарноперистi. Квiтки двостатевi, неправильнi, рожевi, бiлi або фiолетовi, на довгих квiтоносах. Цвiте у травнi - вереснi. Плід - біб.
Росте на лiсових галявинах, узлiссях, луках, серед чагарникiв.
Для лiкарських потреб заготовляють траву i насiння.
У травi мiстяться: глiкозид - коронiлiн, псевдокумарини, вiтамiни, дубильнi речовини. У насiннi - глiкозиди (каронiзид, коронiлiн), жирна олiя.
Галеновi препарати проявляють кардiотонiчну, сечогінну дiю.
Виділений з насіння глікозид коронізид має характерну для серцевих глікозидів кардіотонічну дію.
Застосовують при хронiчнiй серцевiй недостатностi, набряках, кривавих проносах.
Внутрiшньо - настiй трави (1:30) приймають по 1 ст ложцi тричі на день.
Зовнiшньо - свiже товчене листя накладають на порiзи для припинення кровотечi.
При вживанні галенових препаратiв в'язелю плямистого необхiдно дотримуватись обережностi i не перебiльшувати дози, бо можуть виникнути побiчнi ефекти у зв'язку з отруйністю рослини.
|
