Міністерство аграрної політики України

Кафедра скотарства і конярства

Дипломна робота

Характеристика родин української чорно–рябої молочної породи в ВАТ “Горохівський буряко - радгосп” Горохівського району Волинської області

Науковий керівник:

Консультанти:

.

Львів-2010

Зміст

Вступ

1 Огляд літератури

1.1 Походження і поширення української чорно – рябої молочної породи в Україні

1.2 Екстер’єр і конституція

1.3 Молочна продуктивність

2 Характеристика господарства

2.1 Місце знаходження, природно - кліматичні умови.

2.2 Виробнича структура і господарсько – економічна діяльність

3 Матеріал та методика дослідження

4 Власні дослідження

4.1 Характеристика стада великої рогатої худоби ВАТ “ Горохівського бурякорадгоспу ”

4.2 .Екстер’єр корів різних родин української чорно – рябої молочної породи в розрізі родин.

4.3 Молочна продуктивність корів української чорно – рябої молочної породи в розрізі родин.

4.4 Характеристика відтворної здатності корів української чорно-рябої молочної породи в розрізі родин.

5 Економічна оцінка результатів роботи

6 Охорона природи

7 Охорона праці

8 Цивільна оборона

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

В ступ

Сільське господарство – це галузь сільського господарства, яка є складовою частиною єдиного агропромислового комплексу країни. Основним завданням сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі є забезпечення населення продуктами харчування, а промисловість деякими видами сировини.

Без високо розвинутого сільського господарства не може бути гармонійно розвинутої економіки країни. Тому рентабельність сільськогосподарського виробництва насамперед визначається правильним співвідношенням галузей рослинництва й тваринництва, а також вибором певних видів і порід сільськогосподарських тварин для розведення.

Найбільш поширеною галуззю тваринництва України є молочне скотарство. Його розвиток проводиться шляхом підвищення кормової бази і поліпшення племінного потенціалу тварин, впровадження промислових технологій, що дають можливість значно знизити ще і затрати праці при утриманні й експлуатації худоби. Це дає можливість ефективно використовувати вкладення капіталу, трудові ресурси, корми.

На сучасному етапі розвиток скотарства, його дальша інтенсифікація і рівень продуктивності тварин не можливий без використання досягнень науки й практики. В Україні створено ряд нових порід молочного і молочно – м’ясного напрямків продуктивності.

Успішний розвиток молочного скотарства в Україні залежить від правильного вибору порід великої рогатої худоби й ареалу її розведення. На даний час в Україні розводиться Більше 10 порід великої рогатої худоби. Ці породи по різному пристосовуються до індустріальних технологій і мають різні племінні якості.

Сьогодні однією з найскладніших проблем є задоволення потреб людини у продукції тваринництва. За науково – обґрунтованими нормами харчування на душу населення потрібно не менше як 405 кг. молока й молочних продуктів та 85 кг. м’яса на рік. Розв’язання цієї проблеми у найкоротший строк, можливо при використання у сільському виробництві високопродуктивних порід великої рогатої худоби. Тепер в Україні найпоширенішою молочною породою є українська чорно – ряба молочна порода. Рівень продуктивності тварин, яких розводять в Україні не високий. Це залежить у значній мірі від недостатньої відселекціонованості тварин щодо умов сучасної машинної технології виробництва молока.

Найактуальнішою залишається проблема постійного формування маточного високопродуктивного стада, придатного до використання в умовах ферм і комплексів нового промислового типу.

Велика увага приділяється розведенню за лініями та родинами, так як це дозволяє не тільки закріпити наявні результати і примножити їх, але й на основі поєднання наявних споріднених груп створити нові лінії та родини з більш збагаченою спадковістю. Але першочергове значення у створенні високопродуктивного стада має його кормозабезпеченність.

Створення в породі ліній та родин, які характеризуються своїми індивідуальними якостями, роблять породу більш пластичною, і дозволяють ефективно здійснювати селекційну роботу.

Таким чином, розведення за лініями та родинами на сьогоднішній є важливим в галузі скотарства, у зв’язку з цим тема нашої дипломної роботи є актуальною, так як вона присвячена вивченню продуктивних якостей корів Української чорно – рябої молочної породи в розрізі родин в умовах ВАТ “Горохівського бурякорадгоспу” Горохівського району Волинської області.

1 Огляд літератури

1.1 Походження й поширення української чорно – рябої молочної породи в Україні

В західних областях України розведення української чорно рябої молочної породи почалося в середині XIX століття. За даними Х.І. Классена (1963) вперше невелику кількість тварин цієї породи зі східних провінцій Німеччини на територію західних областей завезли в 50–60– ті роки минулого століття. Але на думку багатьох спеціалістів, це не вплинуло на формування місцевого масиву чорно–рябої породи (А.Г. Бич, 1984).

Сучасні тварини чорно рябої породи Волинської області найбільшою мірою відповідають типу голландської худоби, тому що на початку XIX століття з Голландії було завезено значну кількість чорно рябої худоби.

Проте чорно ряба худоба все таки не повною мірою задовольняє вимоги інтенсивної технології виробництва молока. Їй притаманні переваги й недолі-ки тварин голландської породи, яку протягом багатьох років використовува-ли як поліпшуючу для вітчизняної чорно рябої худоби (В.П. Буркат і ін., 1992).

Збільшення виробництва і поліпшення якості тісно пов’язано з удоскона-ленням існуючих та створення нових більш продуктивних, а також пристосо-ваних до умов машинного доїння порід, ліній, родин і стад корів на основі поліпшення спадкових якостей, створення оптимальних умов годівлі й утримання.

Для вирішення проблем підвищення продуктивності методами внутріпородної селекції необхідні десятиріччя. Тому більш радикальним є залучення генофонду спеціалізованих молочних порід зарубіжної селекції. Крім цього, слід здійснювати заходи по підвищенню продуктивності і її племінної цінності шляхом поліпшення годівлі, утримання й підвищення плодючості корів (М.З. Басовський, В.П. Буркат, В.І. Власов і ін., 1994; М.З. Басовський, В.П. Буркат, М.В. Зубець і ін., 1995).

Починаючи із 70 років XX століття почали широко використовувати бугаїв – плідників голштинської породи, а в 1996 р., затверджено нлву породу – українська чорно ряба молочна. В породі виділено три внутріпородні типи, які відрізняються материнською основою та часткою спадковості голштинської породи: центрально–східний, західний та полісь-кий. Їх виведено схрещуванням корів чорно–рябої худоби з голштинськими бугаями. Найбільший і найпродуктивніший масив становить поголів’я центрально–східного внутріпородного типу, створене на основі місцевої чорно рябої худоби з використанням чистопородних бугаїв голштинської породи. Частка спадковості голштинської породи в межах 5/8–7/8.

Дещо дрібніша велика рогата худоба західного регіону, в основі якої гол-ландські, німецькі, в обмеженій кровності голштинські тварини. За будовою тіла тварини західного внутріпородного типу наближаються до центрально–східного, поступаючись йому продуктивністю на 10–15%. На Полісі сформо-вано тип худоби, який є похідним від білоголової української й голландської порід. У цих тварин частка спадковості голштинів невелика, а тому вони ма-ють в основному комбінований тип будови тіла (Т.В Засуха, М.В. Зубець, Й.З. Сірацький і ін., 1999).

Удосконалення племінних і продуктивних якостей корів чорно – рябої породи здійснюється за принципом крупно масштабної селекції, в основі яко-го покладено метод чистопородного розведення ( Д.Т. Віничук, П.М. Ме-режко, 1991 ).

Щоб покращити масив чорно рябої породи породи виникає необхідність упорядкування її генетичної структури й інтенсивної селекції, спрямованої на консолідацію спадковості і бажаного типу (Б.А. Павлів, З.Є. Щербатий, 1997; І.В. Мамачак, А.П. Брантюк, І.М. Довгополий і ін. 1997; З.Є. Щербатий, 1997 ).

Поряд із поліпшенням племінних і продуктивних якостей корів чорно – рябої породи методом внутріпородної селекції, в Україні у широких масшта-бах проводять схрещування її з плідниками споріднених чорно–рябих порід, яких завозили з європейських країн. Протягом останніх 20 років в Україну було імпортовано 11975 голів племінного молодняка, в тому числі 543 бугай-ці та 11432 нетелі і телиць із різних країн (М.З. Басовський, І.А. Рудик, В.П. Буркат, 1992).

1.2 Екстер’єр і конституція

Сучасна українська чорно – ряба молочна порода характеризується неоднорідністю масті і деякими відхиленнями від голландської моделі: із білою проточиною або плямою на лобі та двома білими плямами на тулубі.. Так тварини створенні на материнській основі білоголової української породи характеризується переважно чорним тулубом з білими відмітинами на череві і білою плямою на лобі.

Для тварин одержаних в Результаті схрещування місцевої чорно – рябої породи з голштинськими бугаями характерна, як правило, чорно – ряба масть, із перевагою чорних чи білих відмітин.

Тварини української чорно – рябої молочної породи характеризуються дещо короткуватим тулубом, глибокими й широкими грудьми, прямою холкою і рівною спиною, широким вирівняним задом та правильно поставленими кінцівками. Для переважної більшості корів властиве добре розвинуте вим’я чашоподібної та округлої форми і рівномірно розвинутими частками, широко розміщеними дійками циліндричної чи трохи конічної форми.

1.3 Молочна продуктивність

На формування української чорно – рябої молочної породи великий вплив здійснили тварини імпортної селекції, а саме голландської й німецької, а та-кож голштинської породи. Цей вплив позначився в першу чергу на молочній продуктивності.

На думку багатьох учених велика рогата худоба української чорно – рябої молочної породи, яка розводиться в різних зонах нашої країни, має високу молочну продуктивність (Н.Г. Дмітрієв, Н.З. Басовський, 1998; А.П. Бегучев, Т.І.Безенко, Л.Т. Боярський і ін., 1992; В.М.. Макаров, О.М. Храмцов, 1995).

Ще у 1981 році К.Й. Прозора, а пізніше Н.П. Прохоренко (1987) вказу-вали, що найбільш перспективні генотипи з питомою вагою спадковості гол-штинської породи 65 – 75 % і чорно–рябої – 38–25 %, корови таких генотипів відрізняються більш високими надоями, кращими технологічними властиво-стями вим’я і бажаним типом тілоскладу.

Продуктивність корів української чорно–рябої молочної породи в племін-них базових господарствах становить 5260 кг. молока з вмістом жиру в мо-лоці 3,86 % - за першу лактацію, а повновікових корів відповідно – 6403 кг і 3,86 %. Вони мають залозисте вим’я з чітко вираженими молочними венами, індекс вим’я – 43-45 % та швидкістю молоковіддачі 1,8–2,3 кг/хв.

У зв’язку з незадовільними умовами годівлі й утримання, що склалися сьогодні в більшості господарств, що розводять українську чорно–рябу мо-лочну породу, основою селекції має стати добір на підставі оцінки за влас-ною продуктивністю та якістю нащадків тварин, які в конкретних господар-ських умовах краще оплачують корм підвищенням виходу продукції, мають високу плодючість і відтворну здатність, що сприятиме створенню конкурен-тно–спроможної галузі молочного скотарства (М.Я. Єфіменко, В.П. Бойко, Г.С. Коваленко і ін., 1997; М.В. Зубець, В.П. Буркат, 1998).

З вище сказаного можна зробити висновок, що українська чорно–ряба молочна порода є високопродуктивною худобою молочного напрямку про-дуктивності. Вона характеризується високими надоями, але Дещо низьким вмістом жиру в молоці ( І.В. Мамчак, А.П. Брантюк, І.М. Довгополий, Д.С. Остапів, 1999 ).

Подальше вдосконалення чорно-рябої породи має відбуватися в Україні в такому напрямку: підвищення жирномолочності (стандарт породи зараз 3,6%), зміцнення конституції і стійкості до різних захворювань і стресів, поліпшення м’ясних якостей. (Ю.Д. Рубан, 2002).

2 Характеристика господарства

2.1 Місце знаходження, природно – кліматичні умови

Відкрите акціонерне товариство “Горохівський бурякорадгосп” розміщене в південно–західній частині Горохівського району Волинської області у Львівсько–Рівненському агрогрунтовому районі і підпорядковується асо-ціації “Волиньцукор”.

Центральна садиба господарства розміщена в с. Цегів, що знаходиться на відстані 3 км. від райцентру м. Горохів і на відстані 60 км. від обласного центру м. Луцьк.

В господарстві розміщені наступні типи ґрунтів: сірі опідзолені, легко суглинкові, темно сірі опідзолені, легко суглинкові, чорноземи неглибокі слабо гумусовані, чорноземи глибокі вилугувані, торфові болотні ґрунти.

Клімат території господарства визначається м’якою зміною та теплим літом. Середня температура повітря найхолоднішого місця зими січня –15 ⁰ С, а найтеплішого місяця літа липня +18 ⁰ С. Середньорічна кількість опадів складає 600 – 620 мм. Найменша кількість опадів проходить на лютий – квітень. Найбільша кількість опадів проходить на літній період травень – серпень. Середня висота снігового покриву за зиму становить 13 см.. Середня тривалість безморозного періоду становить 158 днів.

На території господарства кількість опадів перевищує природне випаровування, а тому рослини забезпечені вологою протягом усього вегетаційного періоду. Отже, за умовами зволоження ґрунтів і температури територія господарства характеризується помірним, достатньо вологим кліматом, сприятливим для вирощування всіх сільськогосподарських культур, а також для створення багаторічних культурних пасовищ та сіножатей.

2.2 Виробнича структура і господарсько–економічна діяльність

Основними виробничими підрозділами відкритого акціонерного товариства є чотири відділки: с. Широка, с. Борочиче, с. Цегів, с. Сільце. До складу кож-ного відділення входять дільнична та тракторна бригади, твариницькі ферми по вирощуванню великої рогатої худоби та свиней, склади, комори, рем - майстерні. Крім цього на відділенні с. Цегів є також автогараж, столярний цех, пилорама, забійний цех, а на відділенні с. Борочиче є млин що працює для всього господарства.

Господарство економічно ефективно розташоване відносно пунктів заготівлі і переробки сільськогосподарської продукції що розташовані с.м.т. Мар’янівка де є залізнична колія : це ВАТ “Горохівський молокозавод”, Горохівський цукровий завод, ВАТ “Горохівське хлібоприймальне підприємство” на відстані 3 км. від центральної садиби. Реалізацію великої рогатої худоби і свиней господарство здійснює у ВАТ Луцький м’ясокомбінат, ВАТ Нововолинський м’ясокомбінат.

Основним постачальником запасних частин, обладнання, техніки, паливно – мастильних матеріалів для господарства є ВАТ “Горохівський райагропостач”. Забезпечення мінеральними добривами, гербіцидами, засобами захисту рослин здійснює ВАТ Горохівське “Родючість”, а ремонт обладнання проводиться у ВАТ Горохівський “Агротехсервіс”.

В населених пунктах господарства працює тир будинки просвіти, чотири медпункти, чотири торгових комплекси, дві початкові, одна неповна і одна середня школи, три дитячі садки.. На території господарства проживає 3805 чоловік з них працездатних 1720 чоловік, а в господарстві працює 523 чоловіки.

Загальна земельна площа акціонерного товариства станом на 1.01.2002 року становить 4838 га.

Таблиця 1.

Склад і структура земельних угідь ВАТ “Горохівський бурякорадгосп”.

Наведені в таблиці дані свідчать про те, що в господарстві висока розораність земель. Рілля в структурі сільськогосподарських угідь займала в 2000 р. – 96,1, а 2001 р. – 96,0 %. Зменшення земельної площі в 2001 – 2002 р.р. на 138 га. порівняно з 2000 роком відбулося за рахунок зменшення площі ріллі, що в свою чергу пояснюється тим, що частина земель господарства віддана у приватне користування громадян.

Структура посівних площ розробляється щорічно. Раціональна структура посівних площ з набором сільськогосподарських культур які найбільш відповідають природно – кліматичним і територіальним умовам, що мають високі врожаї є успіхом виконання всіх виробничих завдань господарства.

Співвідношення між окремими культурами обумовлюється насамперед завданням, яке ставиться перед господарством по виробництву і реалізації сільськогосподарської продукції.

Таблиця 2.

Структура посівних площ.

Аналіз структури посівних площ свідчить про те, що в господарстві за останні роки вона змінювалась, а саме в структурі посівних площ, зернові становили в 2002 році – 43,7 %, а також в 2000 році – 43,4 %, зменшили площу посіву на 87 га., також зменшили посіви цукрових буряків, кормових коренеплодів, багаторічних трав. Проте дещо збільшились площі під однорічні трави, які використовують як на сіно, так і на зелений корм і також ріпак озимий, який використовують як білковий корм.

Урожайність сільськогосподарських культур в господарстві є дещо низькою, це пов’язане з недостатнім внесенням органічних і мінеральних добрив в грунт, тому що недостатньо коштів на їх купівлю, а виснажений грунт не може дати високого врожаю і ще на урожайність вплинули кліматичні умови.

Серед заходів, що впливають на продуктивність худоби, важливе значення має повноцінна годівля тварин. Забезпечення кормами в необхідній структурі можливе при створенні міцної кормової бази. Провідну роль у забезпеченні тваринництва кормами в господарстві належить польовому кормовиробництву, від якого надходить понад 90 % кормів. Виростити високий врожай кормових культур, вилучити джерела їх нагромадження це ще не все. Комплекс вирішення проблеми вимагає по господарські їх зберігати із найвищою ефективністю використання. А тут важливу роль відіграє високоякісна годівля заготівля всіх видів кормів, старанне їх зберігання, переробка і підготовка до згодовування.

Таблиця 3.

Динаміка урожайності сільськогосподарських культур (ц/га)

З кожним роком зменшувалась заготівля кормів, тому що знижувалась урожайність рослин, через те господарство зменшувало поголів’я.

Тваринництво є однією з основних галузей сільськогосподарського виробництва. Наявність його дає можливість раціонально використовувати значну частину як основної так і побічної продукції рослинництва.

Таблиця 4.

Заготівля кормів для тваринництва (ц кормових одиниць).

Розвиток тваринницьких галузей сприяє більш рівномірному використанню трудових ресурсів протягом року, а також джерелом органічних добрив.

Протягом трьох років поголів’я тварин зменшувалась, тому що галузь тваринництва ставала не прибутковою і господарство надавало перевагу рослинництву. З 2002 року господарство планує збільшити поголів’я худоби і свиней.

Таблиця 5.

Структура поголів’я, гол.

Протягом трьох років поголів’я тварин зменшилося, тому що галузь твариництва ставала не прибутковою і господарство надавало перевагу рослинництву. З 2002 року господарство планує збільшити поголів’я худоби і свиней.

Таблиця 6.

Структура товарної продукції.

ВАТ Горохівський бурякорадгосп реалізує більше продукції рослинництва – 78–80 %, найбільшу питому вагу займають зернові і цукрові буряки, а у тваринництві реалізація м’яса великої рогатої худоби, свиней і молока. Отже, напрямок господарства зерново–цукровий з розвинутим молочно–м’ясним скотарством.

Таблиця 7.

Виробництво продукції тваринництва.

З таблиці видно, що на валове виробництво впливає не тільки кількість голів худоби, але й її продуктивність. Валовий надій молока у 2002 році порівняно з 2000 роком знизився на 200ц, також знизились середньодобові прирости свиней і худоби, це пов’язано з недостатньою кількістю кормів і наявністю низькопродуктивного стада.

Таблиця 8.

Інтенсифікація тваринництва.

Аналізуючи дані таблиці можна зробити висновок, що виробництво молока, м’яса на 100 га с/г угідь і ріллі є низьким показником у зв’язку з низьким середньодобовим приростами з низькими надоями молока, через неповноцінну годівлю і низько продуктивне стадо.

Таблиця 9.

Собівартість тваринницької продукції.

Як свідчать дані таблиці собівартість 1ц. тваринницької продукції за останній рік значно зросла. Такі зростання тваринницької продукції обумовлюються тим, що за останні роки подорожчали матеріальні і енергетичні ресурси. Корми які вирощують в господарстві мають високу собівартість.

Таблиця 10.

Рівень рентабельності господарства.

Рентабельність ведення тваринництва передбачає покриття витрат на виробництво продукції за рахунок виручки від її реалізації і одержання чистого доходу. Виробничий напрямок господарства має передбачати таке поєднання галузей, яке забезпечує безумовне виконання завдання по виробництву реалізації сільськогосподарської продукції при найбільш повноцінному, ефективному використанню земель, техніки і робочої сили з метою одержання найбільшої кількості сільськогосподарської продукції з одиниці земельної площі ї зниження затрат на одиницю продукції. Так, що в господарстві галузь рослинництва є рентабельнішою, а тваринництво – збитковою. Ці показники є мінливі із часом вони змінюються в кращу сторону.

3 Матеріали і методика роботи

Розведення за лініями та родинами дозволяє на тільки закріпити наявні результати і примножити їх, але і на основі лінійних та родинних поєднань створити нові лінії та родини з більш збагаченою спадковістю.

В завдання нашої дипломної роботи входило провести порівняльну характеристику за молочною продуктивністю і екстер’єром корів української чорно – рябої молочної породи, які належали до різних родин.

Для цього були підібрані дві групи корів, які належать до наступних родин: Хвоя 1325 та Слава 2035. До родин корови Хвої 1325 враховано 25 нащадків, у корови Слави 2035 – 20 нащадків.

Для проведення порівняльної характеристики за молочною продуктивністю враховувались наступні показники: надій за 305 днів лактації (л), вміст жиру в молоці (%) та вихід молочного жиру (кг).

А для проведення порівняльної характеристики за екстер’єром врахову-вались такі показники : висота в холці (см), ширина грудей (см), глибина грудей (см), обхват грудей (см), коса довжина тулуба (см), ширина заду в клубах (см), ширина в сідничних буграх (см), обхват п’ястя (см), форма вим’я і швидкість молоковіддачі (кг/хв.).

Тварини, з якими проводилась робота, вирощувалась і продукували в однакових умовах догляду, утримання і годівлі.

Дані, одержані в роботі, оброблялися біометрично згідно методики Г.Ф. Ланіна (1990), при цьому визначались наступні показники :

Середнє арифметичне; C

Середнє квадратичне відхилення; Q

Похибка середнього арифметичного; m x.

Крім цього в завдання входило провести економічну оцінку продуктивності корів, які належали до різних родин.

При проведенні економічної оцінки враховувались такі показники :

- надій молока за лактацію в базисній жирності;

- вартість одержаного молока від корови в рік;

- середня реалізаційна ціна 1 ц. молока;

- затрати на утримання корови в рік, віднесенні на молока;

- собівартість 1 ц. молока;

- чистий дохід на корову в рік;

- рівень рентабельності.

4 Власні дослідження

4.1 Характеристика стада великої рогатої худоби ВАТ “Горохівського бурякорадгоспу”

Формування маточного стада корів у ВАТ “ Горохівський бурякорадгосп Горохівського району Волинської області почалося з часу створення господарства, спочатку за рахунок завозу племінних телиць з племінних господарств, а також за рахунок власного відтворення. Крім того для покращення генофонду використовували сперму висококласних бугаїв – плідників які належать Волинській Держплемстанції.

Структура поголів’я великої рогатої худоби української чорно – рябої породи в господарстві за останні 3 роки наведена в таблиці 11.

Таблиця11.

Структура поголів’я великої рогатої худоби.

Протягом трьох років поголів’я тварин зменшувалась, тому що галузь тваринництва ставала не прибутковою і господарство надавало перевагу рослинництву.

В господарстві розводиться українська чорно–ряба молочна порода великої рогатої худоби, яка належить до тварин молочного напрямку продуктивності, і є чистопородною.

Про класний склад корів господарства свідчать дані таблиці 12

Таблиця 12.

Характеристика корів за класністю, гол.

Дані бонітувань свідчать про те що в стаді корів української чорно–рябої молочної породи господарства є мало тварин високих класів еліта рекорд та еліта; тварини в основному I та II класів – більше 76 %, а третина корів некласні. Погіршення класності по роках відбулося у зв’язку з зменшенням їх кількості та незабезпеченням поголів’я кормами.

Українська чорно–ряба молочна порода характеризується дещо коротку-ватим тулубом, глибокими і широкими грудьми, прямою холкою і рівною спиною, широким і вирівняним задом та правильно поставленими кінцівками.

Проміри та індекси тілоскладу повновікових корів господарства наведенні в таблиці 13; 14.

Таблиця 13.

Проміри повновікових корів господарства, см.

Дані таблиці свідчать про те, що у ВАТ “Горохівський бурякорадгосп” корови стада мають нормальний розвиток тілобудови, що практично відповідає вимогам стандарту породи.

Загальний розвиток тілобудови доповнюють індекси тілоскладу (табл.1 4).

Таблиця 14.

Індекси тілобудови повновікових корів господарства, %.

При проведенні племінної роботи зі стадом в умовах промислової технології звернуто особливу увагу на форму вим’я, його об’єм, довжину і форму дійок, правильність прикріплення вим’я. Від розвитку вим’я залежить і рівень молочної продуктивності корів.

Згідно даних таблиці 15 ми можемо судити про морфо - функціональні ознаки вим’я які властиві поголів’ю корів господарства.

Таблиця 15.

Форма вим’я корів господарства, гол., %.

Найбільш бажаною формою вим’я є чашоподібна і ванноподібна. З таблиці 15 видно, що найбільшу питому вагу в стаді корів господарства займають корови власне з такою формою вим’я. Слід визначити, що кількість корів господарства займають корови власне з такою формою вим’я. Слід відзначити, що кількість корів з вище вказаними формами вим’я з кожним роком зменшується, це пов’язано із загальним зменшенням поголів’я корів. Слід сказати, що в господарстві за останні три роки немає корів з козячою формою вим’я.

Велике значення має прикріплення вим’я, найціннішим є вим’я із щільним прикріпленням.

Придатність корів до машинного доїння один з найважливіших біологічних компонентів ефективності використання їх в умовах промислової технології. Як правило корова повинна повністю видоюватися за 6 – 8 хвилин. Якщо додати хвилину на підготовку вим’я до доїння і одну хвилину – заключне додоювання, то максимум часу на технологічний процес видоювання однієї корови буде складати 8 – 10 хвилин.

Придатність до машинного доїння визначається такими вимогами, як симетрично і рівномірно розвинуте вим’я, добре прикріплене до черева з середніми за величиною і правильно поставленими дійками циліндричної форми. Високоудійна корова має більше вим’я, яке може містити і більше кілограмів молока у проміжках між доїнням.

Швидкість молоковіддачі є одним з важливих показників молочної продуктивності. Показники молоковіддачі у корів господарства наведені в таблиці 16.

Таблиця 16.

Показники молоковіддачі корів господарства.

Молочна продуктивність є одним з основних показників племінної цінності корів, яка зумовлена багатьма факторами, насамперед на неї впливають : порода, вік тварини , методи утримання, догляду і годівлі, вік першого плодотворного осіменіння, тривалість сухостійного і сервіс періоду та ряд інших факторів.

Розподіл тварин в господарстві за віком в отелах подано в таблиці 17.

Таблиця 17.

Розподіл корів за віком в отелах.

Аналіз даних таблиці 17 свідчить про те, що понад 50 % корів в стаді належить до 1 – 5 отелень.

В господарстві слід звернути увагу на більш довше використання корів, тому що повновікові корови краще оплачують корми, дають більше молока, що значно впливає на собівартість та рентабельність виробництва молока. Можливість більш довше використовувати тварин є тому, що стадо господарства характеризується міцною конституцією і екстер’єром, добрими властивостями відтворних функцій.

Розподіл корів стада за тривалістю сухостійного періоду наведено в таблиці 18.

Як свідчать дані таблиці 18, середня тривалість сухостійного періоду у корів господарства становить 41 – 60 днів, що відповідає оптимальним нормам цього періоду. Невелика кількість корів має тривалістю сухостою до 40 і більше 80 днів.

Таблиця 18.

Розподіл корів за тривалістю сухостійного періоду.

Розподіл корів за тривалістю сервіс періоду наведено в таблиці 19.

Таблиця 19.

Розподіл корів за тривалістю сервіс періоду.

Дані таблиці свідчать, що на протязі останніх трьох років корови господарства мають тривалість сервіс – періоду в основному 31 – 70 днів. Так відсоток корів т, які мають тривалість сервіс періоду від 30 до 50 днів відповідно по роках становить : 40 %, 36 %, 31 %. А з тривалістю даного періоду від 51 до 70 днів відсоток корів становить відповідно : 35 %, 42 %, 44%. Невелика кількість корів мала період від отелення до першого плодотворного осіменіння до 30 днів, а також 90 днів і більше. Слід відмітити що за останні роки дещо збільшилась кількість корів які мають довгий сервіс – період від 3 до 5 відсотків.

На молочну продуктивність має також вплив вік та жива маса при першому плодотворному осіменінні. Згідно даних багатьох дослідників, телиць доцільно осіменяти у віці 16 – 18 місяців при досягненні ними живої маси 350 – 400 кг.

Вплив віку першого плодотворного осіменіння на молочну продуктивність телиць господарства наведено в таблиці 10.

Таблиці 20.

Вплив віку першого плодотворного осіменіння на молочну продуктивність

На основі даних таблиці можна зробити висновок, що в умовах нашого господарства найоптимальнішим віком першого плодотворного осіменіння є вік 18 – 20 міс. Середній надій по групі тварин відповідно по лактаціях становить : 3301 кг., 3792 кг., 4020 кг.

Суттєвим є вплив на молочну продуктивність корів мають також умови утримання молочної худоби у великій мірі залежить від економічних особливостей господарства і прийнятої технології виробництва молока.

Молочна продуктивність корів знаходиться в тісному взаємозв’язку з рівнем і повноцінністю годівлі. Структура раціонів, їх поживна цінність в значній мірі обумовлюють рівень продуктивності тварин зі прояв їх генетичного потенціалу.

Достатня і повноцінна годівля корів сприяє збільшенню їх молочної продуктивності, підвищенню оплати праці, корму продукцією і зниженню собівартості молока.

Аналіз годівлі худоби в господарствах показує, що однією з причин неодержання високих надоїв є низький рівень годівлі і неповноцінності кормів.

Аналіз матеріалів показує, що з підвищенням повноцінності годівлі затрат кормів на виробництво молока знижується. Дослідженнями встановлено, що тільки при введенні в раціон різних кормів забезпечується повноцінна годівля підвищується продуктивність худоби і оплата корму продукцією. Результати наукових досліджень і практика передових господарств показує, що то ефективність кормі залежить в значній мірі від співвідношення окремих кормів в раціоні Для одержання високих надоїв необхідно забезпечити відповідну кількість легко перетравних вуглеводів. Необхідна кількість вуглеводів регулюється відповідною структурою в раціоні коренеплодів, сіна і концентратів.

ВАТ “Горохівський бурякорадгосп” застосовує стійлово–пасовищну систему утримання. У весняно літній період корови знаходяться на пасовищі. Раціон годівлі тварин наведені в таблиці 21 і 22.

Таблиця 21.

Раціон годівлі корів господарства (добовий надій 12 кг.,

жива маса 540 кг).

Раціони, у зимово-весняний були дефіцитні по перетравному протеїну. Хоч раціони годівлі тварин складені з розрахунку одержання 4000 кг. молока на корову в рік, але тієї продуктивності не одержано внаслідок того, що не дотримано безперебійної технології повноцінної годівлі тварин.

В літній період піддослідні тварини повністю були забезпечені загальною поживністю раціону, який збалансований по вмісту перетравного протеїну, крім кормових одиниць, фосфору та вітамінів.

Таблиця 22.

Раціон годівлі корів у літній період

Однак як видно з наведених раціонів, в цілому за лактацію тварини були забезпечені поживними речовинами ще недостатньо.

4.2 Екстер’єр корів різних родин української чорно–рябої молочної породи

Одним з показників, що характеризують розмір, будову, тілоскладу є проміри тварин. Дані про проміри корів української чорно–рябої молочної породи різних родин господарства наведені в таблиці 23.

Таблиця 23.

Проміри корів української чорно рябої молочної породи в розрізі родин, см. ( Х ± m x ).

Як видно з таблиці 23, проміри корів різних родин в межах породи були неоднаковими, проте дуже великими відмінностями вони не відзначались. Аналіз таблиці свідчить про те, що корів всіх груп задатки росту проявились інтенсивно. Виходячи з даних про величину промірів, екстер’єрні особливості корів різних родин можуть характеризувати індекси тілоскладу беруть проміри цих частин тіла, які аналітично пов’язані між собою. Дані про індекси тілобудови наведені в таблиці 24.

Таблиця 24

Індекси тілоскладу корів української чорно-рябої молочної породи в розрізі родин, % ( Х ± m x ).

Як свідчать дані таблиці 24, індекси тілоскладу корів української чорно – рябої молочної породи різних родин суттєвих відмінностей не мають. Проте, слід зазначити, що найбільші індекси розтягнутості, грудний, тазо – грудний і збитості спостерігались у корів з родини Слави 2035. У корів з родини Хвої 1325 найбільшими виявились індекс довгоногості.

Слід відзначити, що корови всіх вище названих груп за будовою тіла мають молочний напрямок продуктивності.

4.3 Молочна продуктивність корів української чорно–рябої молочної породи в розрізі родини

Серед провідних планових порід великої рогатої худоби, які розводяться в Україні, за показниками молочної продуктивності перше місце займають корови української чорно – рябої молочної породи.

У системі племінної роботи важливим елементом є максимальне використання високопродуктивних тварин для створення нових заводських ліній і родин.

Молочна продуктивність корів є одним з основних показників племінної цінності корів. Вона залежить від цілого ряду факторів. На рівень молочної продуктивності корів стада впливає вік тварини, порода рівень годівлі і утримання та ряд інших факторів.

При цьому слід особливе значення приділяти розведенню за родинами. Про залежність молочної продуктивності від родинної приналежності свідчать дані таблиці 25.

Таблиця 25.

Молочна продуктивність корів чорно рябої молочної породи в розрізі родин кг., % . ( Х ± m x ).

З даних таблиці 25 видно, що найвищий надій за 305 днів лактації мали корови, які належать до родини Слава 2035, надій в них становив 4855 кг., що більше від надоїв їх ровесниць з родини Хвоя 1325 відповідно на 283 кг. ( за вмістом жиру в молоці найкращими виявились корови з родини Хвоя 1325, в яких цей показник становив 3,74 %, їх аналоги з родини Слава 2035 мали вміст жиру в молоці 3,61 %. ).

За виходом молочного жиру вищими показниками відзначились корови з родини Слава 2035 ( 175,21 кг. ), що більше від кількості молочного жиру їх аналогів з родини Хвоя 1325 відповідно на 4,01 кг.

Узагальнюючи велику кількість матеріалів щодо молочної продуктивності необхідно велику увагу звернути на розвиток молочної залози, і їх властивості. Отже, розвиток вим’я, як органу, який виробляє найбільш цінний продукт тваринництва, в усі часи приділяти значну увагу.

Згідно даних таблиці 26, ми можемо судити про морфофункціональні ознаки вим’я які властиві даним родинам.

Таблиці 26.

Форма вимені корів.

Оцінка функціональних показників вимені порівняно з ознакою морфологічних ознак складніша і трудомісткіша, але вона дає можливість більш точно визначити придатність корів до машинного доїння. В даній роботі ми досліджували один із цих показників, а саме оцінка корів за швидкістю молоковіддачі, що тією чи іншою мірою характеризує цю оцінку.

Про швидкість молоковіддачі можна судити згідно даних таблиці 27.

Таблиця 27.

Швидкість молоковіддачі корів, кг/хв.

Таким чином можна сказати, що рівень молочної продуктивності, форма вим’я та швидкість молоковіддачі залежить від родинної приналежності тварин.

4.4 Характеристика в ідтворної здатності корів української чорно-рябої молочної породи в розрізі родин

Відтворення стада і поліпшення спадкових якостей тварин методами селекції нерозривно пов’язані між собою. Кінцева мета племінної роботи полягає в тому, щоб одержати тварин, здатних в конкретних природніх і технологічних умовах оплачувати з’їдені корми найбільшою кількістю високоякісної продукції при збереженні здоров’я та доброї плодючості.

Відтворна функція корів залежить від великої кількості факторів: віку, господарської зрілості, регулярності статевих циклів, кількості отелень, тривалості міжотельного та сервіс-періодів, заплідненості і ін.

Одним із основних показників, що характеризують відтворну здатність корів, є період між отеленнями (міжотельний період). Він визначається тривалістю тільності і часу від отелення до запліднення (сервіс-період). Міжотельний період враховує майже всі випадки порушення відтворної функції корів.

Оскільки тривалість тільності у корів – показник відносно стабільний, то в практиці для характеристики плодючості корів досить часто використовують величину сервіс- періоду.

Останнім часом для оцінки відтворної здатності корів використовують узагальнюючи показник – індекс плодючості, запропонований свого часу (Wilkox C. і Дохі Й.). Так, індекс плодючості за C. Wilkox розраховують за формулою:

П=365 x (п-1) x 100/ Д ,

де П – індекс плодючості; Д – кількість днів між першим і останнім отеленням; п – кількість отелень.

При добрій плодючості вказаний індекс плодючості повинен бути більшим за 100.

Відповідно до пропозиції Й. Дохі, індекс плодючості розраховують за формулою:

П=100- (В+2 I),

де П – індекс плодючості; В – вік корови при першому отеленні, міс.; I – інтервал між отеленнями, міс.

Отже, оцінку плодючості визначають так: якщо П=48 і більше, плодючість вважають доброю, при П=41- 47 – середньою і при П=40 і меньше- низькою.

Оцінюючи відтворну здатність тієї чи іншої тварини або стада, слід завжди враховувати рівень її молочної продуктивності, оскільки між цими показниками встановлена від’ємна кореляційна залежність. Вважають, що підвищення надоїв на кожні 1000 кг призводить до зниження заплідненості корів у середньому на 10 %. Негативний вплив надоїв на плодючість розпочинається з рівня 4000 кг і більше. При цьому за кожні 1000 кг збільшення надоїв насамперед знижується запліднюваність від першого осіменіння на 13%, а тривалість сервіс-періоду зростає на 22 дні, міжотельного періоду – на 10 – 20 днів.

Дані про стан відтворення стада української чорно-рябої молочної породи різних родин господарства наведенні в таблиці 28.

Як видно з таблиці 28 відтворні здатності корів української чорно-рябої молочної породи різних родин у межах господарства були не однаковими проте дуже великими відмінностями вони не відзначалися.

Таблиця 28

Відтворна здатність корів української чорно- рябої молочної породи в розрізі родин, дн., % (X±mx).

5 Економічна оцінка результатів роботи.

Виробництво продуктів тваринництва необхідно проводити і переводити на інтенсивне ведення галузі. Основну увагу слід приділяти не росту поголів’я, а якісному поліпшенню продуктивності тварин. При стабільному поголівї ріст продуктивності тварин дозволяє збільшити виробництво продуктів тваринництва без значних капітальних додаткових вкладень. Нами було проведено економічну оцінку розведення корів різних родин української чорно – рябої молочної породи. Результати оцінки наведені в таблиці 29.

Дані таблиці свідчать про те, що найбільший економічний ефект одержано при розведенні корів з родини Слава 2035. По цій групі корів надій молока за 305 днів закінченої лактації становив 4855 кг., що більше від надоїв, їх аналогів з родини Хвоя 1325 на 283 кг. При середній реалізаційній ціні одного центнера молока 53 грн., вартість одержаного молока від однієї корови за рік по цій групі становила 2011,56 грн. І чистого доходу одержано 711,54 грн.

Таблиця 29.

Економічна оцінка розведення корів української чорно – рябої молочної породи різних родин.

Рівень рентабельності виробництва молока від корови з родини Хвоя 1325 становив 24,5, а з родини Слава 2035 – 26,1 ;.

Таким чином, з економічної точки зору в умовах нашого господарства найбільш доцільно розводити корів з родини Слава 2035 і Хвоя 1325.

6 Охорона природи в умовах сільськогосподарського виробництва

Поряд з науково-технічним прогресом людина інтенсивно забруднює зовнішнє середовище, земну атмосферу, грунт, воду рік, озер, морів, створюючи тим самим загрозу своєму існуванню. Виникли глобальні екологічні проблеми. Значне забруднення починає впливати на родючість грунтів, знижуються обсяги і погіршується якість врожаїв. Згубно діє на здоров’я людей і тварин вживання продуктів із забруднених грунтів.

В господарстві проводять міроприємства по оздоровленню грунтів. Проводиться відповідна система сівозмін, правильний обробіток грунту, вносяться органічні і мінеральні добрива, створюють благополучні умови для росту рослин, покращенню їх хімічного складу, а також для загального оздоровлення грунту.

Для профілактики ґрунтових інфекцій від гною хворих тварин інфекційними і інвазійними захворюваннями, гній вносять в грунт після певного терміну зберігання.

Для покращення санітарно - гігієнічних умов ферми – наявні зелені насадження. Озеленення – один із важливих заходів для захисту ферми і приміщень від зимових вітрів і літньої спеки, а також для покращення мікроклімату на території ферми і в тваринницьких приміщеннях. Зелені насадження вбирають із повітря газоподібні утворення, що осідають на їх листі пиловидні частинки і мікроорганізми, а також володіють бактерицидною дією.

Мікроорганізми, які виділяються в навколишнє середовище при утримані тварин можуть розповсюджуватись на значній відстані, а у випадку наявності в них патогенних властивостей створити епізоотичну і епідемічну ситуацію. Тому в тваринництві суворо дотримуються ветеринарно-санітарних міроприємств які спрямовані на запобігання розвитку інфекцій і захисту навколишнього середовища від забруднення. Ветеринарний нагляд здійснює контроль за виконанням міроприємств по охороні навколишнього середовища від забруднення і попередження інфекцій та інвазії, в тому числі спільних для людей і сільськогосподарських тварин.

Вода – незамінний природній ресурс є найбільш поширена речовина на нашій планеті. Запаси води з часом не збільшується, а лише відновлюється завдяки її природного кругообігу.

Для сільськогосподарського тваринництва вода дуже необхідна, так як складає значну частину їх організму, приймає участь в обміні речовин і терморегуляції. Вода є важливою складовою частиною клітини і знаходиться в ній в біологічно зв’язаному стані. Тільки у водному середовищі проходять процеси харчо травлення, всмоктування поживних речовин до різних тканин, а також виділення кінцевих продуктів обміну речовин.

На синтез одного кілограма молока необхідно використати 4-5 літрів води, а на виробництво одної тони м’яса затрати води складають 20 тис.м³ . Використана тваринами і людьми вода повертається у кругообіг у вигляді забруднених стоків і стічних вод, які представляють потенціальну небезпеку для здоров’я і продуктивності тварин.

Для напування тварин використовують підземні, поверхневі води, що відповідають гігієнічним вимогам. Доброякісна вода, як і раціональна повноцінна годівля тварин є запорукою високої їх продуктивності і збереження здоров’я. Тому приділяють велику увагу охороні водних джерел від забруднення.

При проектуванні тваринницьких приміщень на стадії вибору площі під їх будівництво проводять гідрогеологічну і всесторонню оцінку природних умов захисту водних джерел від забруднення.

Контроль за охороною водних джерел в Україні узаконений “Основами водного законодавства України”. В цьому законі містяться обов’язкові для всіх державних організацій, підприємств, установ і громадян положення про порядок використання і охорони річок, озер та інших поверхневих водних об’єктів, що знаходяться на території держави. Вказаним документом забороняється скид у водні об’єкти виробничих, побутових та інших відходів. Використання водних об’єктів для скиду допускається тільки при дотриманні вимог і правил передбачених законодавством.

У сільському господарстві значна частина води використовується для водопостачання тваринницьких ферм, що призводить до нагромадження значної кількості стоків. Тому сьогодні конструкторами і спеціалістами вже розроблені і впроваджуються схеми очищення гнойових стоків.

Необхідно вдосконалювати технологічні процеси і транспортні засоби з метою скорочення викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище і поліпшити очищення відходів газів від шкідливих домішок, збільшити випуск високоефективних газопиловловлювачів, водоочисного устаткування, а також приладів і автоматичних станцій контролю за станом навколишнього середовища.

7 Охорона праці

Охорона життя і здоров’я працюючих гарантується Конституцією України, Кодексами законів про працю і розробленими для їх розвитку постановами, нормами та інструкціями з техніки безпеки.

Охорона праці включає систему заходів які забезпечують не шкідливі для життя і здоров’я працюючих умови праці. Вона передбачає не тільки додержання норм і правил техніки безпеки, але й виконання трудового законодавства з охорони праці.

В організації охорони праці у ВАТ “Горохівський бурякорадгосп” беруть участь: керівник господарства і його заступник, головні спеціалісти, керівники виробничих підрозділів. Основним завданням охорони праці є створення здорових і безпечних умов праці в усіх галузях сільськогосподарського виробництва. За стан охорони праці в господарстві відповідає його керівник, а безпосередню організацію охорони праці займається інженер з охорони праці. Разом із спеціалістами господарства він здійснює контроль за забезпеченням охорони праці в кожному виробничому підрозділі, перевіряє стан техніки безпеки і виробничої санітарії у відділеннях, на фермах, в майстернях, в котельнях, вимагає виконання інструкцій правил техніки безпеки, слідкує за своєчасною видачею працівникам спецодягу і засобів захисту. А також забезпечує їх інструкціями і правилами по охороні праці, веде облік нещасних випадків, приймає участь у їх розслідуванні.

В господарстві по техніці безпеки проводять такі види інструктажів: вступний, періодичний. Про вступний інструктаж ведеться картка обліку, яка зберігається в особовій картці працівника. Інструктаж на робочому місці проводиться керівниками відділків, завідувачами ферми, бригадирами. Через кожні шість місяців проводиться періодичний інструктаж. Зокрема перед вигоном тварин на пасовище і при постановці їх на зимово-стійлове утримання. Періодичний інструктаж проводиться головним зооінженером, завідуючим фермою. При нещасному випадку, або виявленні неодноразових порушень працівниками техніки безпеки, з усіма працівниками не залежно від часу проведення останнього інструктажу проводиться повторний інструктаж.

Розслідування і облік нещасних випадків на виробництві проводиться комісією в склад якої входять: керівник виробничої бригади, завідуючий фермою і інженер по охороні праці. Вони вивчають на місці виробничу обстановку, виясняють всі обставини нещасного випадку і його причини. Результати обслідування оформляють актом який складається в п’ятьох примірниках і передається керівникові господарства. Комісія протягом трьох діб повинна розглянути, затвердити акт і вжити необхідні заходи по усуненні причини, що викликала нещасний випадок.

Аналіз стану охорони праці у ВАТ “Горохівському бурякорадгоспі” можна характеризувати за такими показниками: коефіцієнт частоти травматизму (Кч) і коефіцієнтом важкості травматизму (Кв). Коефіцієнт частоти травматизму – число травм в розрахунку на кожну тисячу працюючих даного господарства. Він визначається за формулою:

Кч=Т/Р×1000

де, Т- кількість травм за звітний період;

Р – кількість працівників.

Коефіцієнт важкості травматизму визначає кількість днів тимчасової непрацездатності, яке випадає в середньому на одного потерпілого і визначається за формулою:

Кв=Д/Т

де, Д – середня кількість робочих днів, втрачених за звітний період в результаті нещасних випадків;

Т – кількість травм за звітний період, за виключенням смертельних випадків.

Про стан охорони праці у ВАТ “Горохівський бурякорадгосп” можна судити згідно даних таблиці 30.

Таблиця 30.

Аналіз стану охорони праці в господарстві.

Як видно з даних таблиці, що в господарстві приділяється належна увага охороні праці, зменшилась кількість нещасних випадків, знизився коефіцієнт частоти травматизму.

Пожежі у сільському господарстві викликають найбільш часті випадки загибелі майна і навіть людей. Однією з причин пожежі може бути коротке замикання, що виникає при з’єднані проводів на місцях порушення ізоляції. Тому вся електропроводка, вимикачі і інші електричні обладнання монтуються згідно з “Правилами електро-технічних установок”. Всі тваринницькі будівлі обладнані громовідводами. Щоб при необхідності не допустити загибелі тварин, проїзд і дороги до тваринницьких приміщень тримають в доброму стані в будь яку пору. Всі ворота і двері приміщень призначенні для випуску тварин, відкриваються лише на зовні. Зберігання фуражу в приміщеннях для тварин допускається тільки в кількості денної норми. Прив’язують тварин у стійлі так щоб під час пожежі їх можна було легко відв’язувати.

У зв’язку з тим, що за останній час на Україні кількість пожеж значно зросла було завдання провести розрахунок протипожежного водоймища. Для пожежо-гасіння використовують воду з водоймища.

Кількість води для гасіння пожежі вираховується за формулою:

Q=3.6×g×t×z

Де, g – 5л/секунду розхід води для гасіння пожежі за 1 секунду;

t- 2 години ;

z – число одночасно допустимих пожеж

Q=3,6×5×2×1=36 м³

Отже, об’єм води у водоймищі на випадок пожежі становить – 36 м³

Територія ферми як уже говорилося вище забезпечена запасом води на випадок гасіння. Крім того в тваринницьких приміщеннях встановлюють бочки з водою і піском, об’ємом не менше 250 літрів. Всі приміщення і скирти соломи, сіна на території ферми обладнанні громовідводами.

8 Цивільна оборона

Дуже актуальною цивільна оборона є для України. На території країни розміщена велика кількість об’єктів, що є потенційно небезпечними на випадок аварії. На даний час особливо велике значення має виробництво продукції скотарства в умовах радіоактивного забруднення після аварії на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС, яка супроводилась викидом в атмосферу величезної кількості радіоактивних продуктів піврозпаду. До найбільш небезпечних радіонуклідів належать: йод – 131, цезій – 137, стронцій – 90.

У формуванні радіаційної ситуації після радіоактивного забруднення середовища можна виділити три періоди:

- перший період – період йодної небезпеки, від 1,5 –2 місяців. Основну небезпеку становив йод – 131.

- другий період - від двох місяців до двох років, коли основну небезпеку становив: барій – 140, стронцій - 89 і 90, цезій – 134 та 137.

- третій період - від двох років і пізніше, коли головними факторами забруднення раціону людини залишається стронцій – 90, цезій – 137.

Ці періоди характеризуються різними шляхами включення радіонуклідів у кормові і харчові ланцюги. У рік випадання радіоактивних продуктів переважає аеральний (позакореневий) шлях, а в наступні роки у міру проникнення радіонуклідів у горизонти грунту, де знаходиться коріння, основним стає ґрунтовий (кореневий) спосіб включення. Радіоактивні речовини, які потрапили в грунт можуть із нього частково виливатися і потрапляти в грунтові води. Проте грунт досить міцно утримує радіоактивні речовини, що в нього потрапили і вони будуть дуже довго (протягом десятиріч) надходити в рослинну продукцію, а отже у корм. При цьому слід пам’ятати, що різні грунти утримують радіонукліди неоднаково, найбільш міцно вони закріплюються у чорноземах. Різні радіонукліди по різному нагромаджуються в кормових культурах. Так, якщо стронцій – 90 тільки 19,3% нагромаджується в кореневій системі, а решта у вегетативній, то в цезію –137 цей показник становить 40,9 % . Як правило, радіонукліди, які потрапили у вегетативну частину рослин концентруються в основному у соломі (листі, стеблах), менше в полові і в невеликих кількостях – у зерні. Деякий випадок становить цезій, відносний вміст якого у зерні може досягати до 10% . При цьому у міру збільшення врожайності, як правило зменшується вміст радіонуклідів в одиниці маси.

При веденні сільськогосподарського виробництва на землях забруднених радіонуклідами слід пам’ятати що стронцій – 90 за своїми хімічними властивостями подібний до кальцію, цезій – 137 до калію. Чим багатші грунти на кальцій і калій, тим менше слід очікувати накопичення в рослинах стронцію – 90 та цезію – 137. Відповідно, чим бідніші грунти на кальцій і калій, тим більше можливостей для міграції з грунту в рослини стронцій – 90 та цезій – 137. Тому, одним з основних організаційних і агрохімічних заходів на землях забруднених радіонуклідами повинно бути зменшення переходу стронцію – 90 і цезію – 137 з грунту в рослини.

При виникненні радіоактивного забруднення у ВАТ Горохівський бурякорадгосп будуть застосовувати такі способи зниження переходу радіонуклідів у рослини: вапнування кислих грунтів , застосування калійних добрив та внесення інших карбонатів особливо на землях бідних на кальцій, а також перед висіванням переорювати грунт на таку глибину, до якої не досягла б коренева система рослин.

Проте зменшення переходу стронцію – 90 з грунту в рослину за рахунок підвищення концентрації його хімічного аналога – кальцію не безмежне. При досягненні певного співвідношення стронцію до кальцію подальше підвищення вмісту кальцію в грунті вже не впливає на засвоєння рослинами стронцію – 90 з грунту.

Перехід цезію – 137 по кореневій системі в рослини залежить не лише від складу грунту, його структури, вологості та інших властивостей, які впливають на швидкість міграції цезію – 137.

ВАТ Горохівський бурякорадгосп не вважається зоною радіоактивного забруднення, при виникненні цього забруднення будуть виконуватись вище вказані умови.

Дані про допустимий рівень забруднення кормів наведені в таблиці 31.

Таблиця 31.

Допустимий рівень забруднення кормів Бк/кг.

В таблиці 19 приведений допустимий рівень забруднення кормів радіоактивними речовинами, для використання в годівлі великої рогатої худоби без шкоди для здоров’я тварин.

Таким чином, розглянувши особливості впливу радіоактивного випромінювання на організм тварин і обґрунтовуючи заходи захисту тваринництва в умовах радіоактивної забрудненості місцевості можна зробити висновок про реальну можливість ведення галузі, з метою отримання повноцінної продукції.

Всновки та пропозиції

На основі проведеної роботи по порівнянню продуктивних якостей корів української чорно – рябої молочної породи в умовах відкритого акціонерного товариства Горохівський бурякорадгосп можна зробити такі висновки та пропозиції :

1. Корови з родини, які оцінювались добре розвинені відзначаються міцним тілоскладом і за екстер’єрними особливостями відповідають тваринам молочного напрямку продуктивності.

2. Господарсько – біологічні особливості корів різних родин позначились на рівні молочної продуктивності їх нащадків. Найвищими надоями і найбільшим виходом молочного жиру відзначилися корови з родини Слава 2035, в яких надої та вихід молочного жиру за 305 днів лактації відповідно становили 4855 кг. молока та 175,21 кг. молочного жиру, а в родин Хвої 1325 відповідно – 4572 кг., молочного жиру – 171,2 кг.

3. За вмістом жиру в молоці по всіх групах нащадків суттєвої різниці не відмічено, коливання цього показника становили від 3,6 до 3,74 %.

4. Вищий економічний ефект одержано від розведення корів з родини Слави 2035 і Хвої 1325.

Виходячи із вище сказаного ми пропонуємо :

1. Для підвищення молочної продуктивності стада корів ВАТ

“ Горохівського бурякорадгоспу ” потрібно інтенсивно використовувати корів з родини Слава 2035 і Хвої 1325.

2. Створити оптимальні умови для вирощування молодняку великої рогатої худоби.

3. Покращити кормову базу в напрямі підвищення виробництва грубих і соковитих кормів. В стійловий період в структурі раціонів витрати концентрованих кормів доцільно збільшити до 30 % за поживністю, а влітку до 25 % за поживністю.

4. Покращити селекційно – племінну роботу при чистопородному розведенні за лініями і родинами

Список використаної літератури

1. Арзуманян Е.А. Скотоводство. – М.; Колос, 1984 – 480 с.

2. Басовський НЗ., Буркат В.П., ВласовМ.В. і ін. Племінна робота – К.:ВНА “ Україна ”, 1995. – с 5 – 9.

3. Басовський НЗ., Буркат В.П.,Власов В.Й. і ін. Крупномаштабная селекция в скотоводстве. – К. : Асоциация « Украина » 1994 – 374 с.

4. Бегучев А.П., Безенко Т.И., Боярський А.Г. И др. Скотоводство – М. : Агропромиздат, 1992 – с. 114 – 122.

5. Бич А.И. Пути дальнейшего совершенствования черно – пестрого скота \\молочное и мясное скотоводство. \\ - 1984 - № - 10 – с. 42 – 45.

6. Бойко В.П. Породы крупного рогатого скота Украины в историческом развитии. – К.: УСХА, 1981 – с. 18 – 31.

7. Буркат В.П. Використання голштинів у поліпшенні молочної худоби. – К.: Урожай, 1988. – с. 35 – 36.

8. Буркат В.П., Єфіменко М.Я., Хаврук О.Ф. і ін. Формування внутріпородних типів молочної худоби. – К.: Урожай, 1992. – 43 – 45.

9. Вербич Г.В. Деякі закономірності бажаного типу при створенні української чорно – рябої породи.: Автореф. дис. Канд. с/г наук, Чубинське, 1995 – 21 с.

10. Віничук Д.Т., Мережко П.М. Методы совершенствования черно – пестрого скота // Зоотехнія – 1991 - № 3 – с. 4 – 5.

11. Дмитриев Н.Г. Породы скота по странам мира. – М.: Колос, 1978. – 350 с.

12. Дмитриев Н.Г., Басовский Н.З. Племенная работа. – М.: Агропромиздат, 1988. – с. 67 – 78.

13. ЕйснерФ.Ф. Основні завдання та шляхи удосконалення чорно – рябої породи на Україні // Молочномясное скотоводство. К.: Урожай, 1984. – вип. 36. – с. 15 – 20.

14. Єфіменко М.Я. Українська чорно – ряба молочна порода // Твариництво України. 1996. - № с. 7 – 8.

15. Єфіменко М.Я., Бойко В.П., Коваленко Г.С. і ін. Генетичний потенціал української чорно – рябої породи // Сучасні проблеми ветеринарної медицини, зооінженирії та технології продуктів твариництва. – Львів, 1997. – с. 484 – 486.

16. Засуха Т.В., Зубець М.В., Сірацький Й.З. і ін. Розведення сільськогосподарських тварин з основами спеціальної зоотехнії – К.: Аграрна наука, 1999. – с. 168 – 179, 190 – 194.

17. Зубець М.В., Буркат В.П. Наукові основи породоутворювального процесу в молочному і м’ясному скотарстві на сучасному етапі // Твариництво України. – 1996. - № 1. – с. 3 – 4.

18. Капіна П.І. Охорона природи. – К.: Вища школа, 1983. – 214 с.

19. Карасик Ю.М., Єфіменко М.Я. Создание черно – пестрой породы // Преоброзование генофонда пород. – К.: Урожай, 1990. – с. 3 – 19.

20. Классен Х.Ы. Чорно ряба порода // Племінна робота з породами великої рогатої худоби. – К.: Урожай, 1963. – с. 249 – 271.

21. Коваль С.С., Колошнюк М.С. Выведение украинского зонального типа черно – пестрого скота // Зоотехния. – 1992- №2. – с. 16 – 17.

22. Кос В.Ф. Продуктивні і племінні якості чорно – рябої худоби різних генотипів західно – української популяції // Нові методи селекції і відтворення високопродуктивних порід і типів тварин. К.: Асоціація “ Україна ”. 1996 – с. 89.

23. Лапин Г.Ф. Биометрия. – М.: Высшая школа, 1990. – 352 с.

24. Макаров В.М., Кушиков Є.С., Россо Л.Н. і ін. Господарсько – біологічні особливості корів різних генетичних груп чорно – рябої породи //Молочно м’ясне скотарство. 1992. - № 81. С. 24 – 29.

25. Мамчак І.В., Брантюк А.П., Довгополий І.М., Остапів Д.С. Молочна продуктивністьі екстерєрні особливості української молочної, голандської і німецької чорно – рябих порід. // Науковий вісник ЛДАВМ ім. С.З. Гжицького. – 1999. – вип. 3 – с. 173 – 175.

26. Михайлов В.Н. Справочник Охрана труда в сельськом хозяйстве. М.: Агропромиздат., 1989. – с. 41 – 48.

27. Недава В.Ю., Єфіменко М.Я. Чорно – ряба худоба. – К.: Урожай, 1987. – 144 с.

28. Попов О.Я. Велика рогатахудоба. – К.: Вища школа, 1982. – 360 с.

29. Прозора К.Й. Изменение черно – пестрого скота западных районов Украины в процессе селекционной работы // Разведение и искуственное осеменение крупного рогатого скота. – 1981. - № 13. – 50 с.

30. Рубан Ю.Д. Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини. – Х.: Еспада, 2002. – 576 с.

31. Ружевский А.Б., Рубан Ю.Д. Породы крупного рогатого скота. М.: Колос, 1980. – 285 с.

32. Соколова Г.О. Продуктивні і відтворні якості корів української, голандської та німецької чорно – рябих порід.: Автореф. дис. Канд. с. – г. наук, 1998. – 18 с.

33. Соколова Г.О., Мамчак І.В., Вахуткевич Н.М. Молочна продуктивність та морфо – функціональні властивості вим’я корів чорно – рябої породи різного походження // Науковий вісник ЛДАВМ ім. С.З Гжицького 50 років від дня заснування зооінженерного факультету. Львів, 1999. –вип. 3 - Част. 2 – с. 200 – 201.

34. Щербатий З.Є, Павлів Б.А., Музика Л.І. і ін. Консолідація внутріпородного типу популяції молочної чорно – рябої породи західного регіону України // Сучасні проблеми ветеринарної медицини, зооінженерії та ветеринарної медицини, зооінженерії та технології виробництва продуктів твариництва. – Львів. – 1997. С. 575 – 576.