Реферат: Карти - джерело географічних знань

ШЕПЕТІВСЬКИЙ НВК № 1 У СКЛАДІ „ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА ТА ЛІЦЕЙ” ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛ..

НА КОНКУРС

КАРТИ – ДЖЕРЕЛО ГЕОГРАФІЧНИХ ЗНАНЬ

Лешкевич Алла Павлівна

Шепетівський НВК № 1 у складі

„Загальноосвітня школа та ліцей” Хмельницької обл..

м. Шепетівка 2004

Тема 2 „Джерела географічної інформації

На вивчення теми відводиться 6 годин. Пропоную наступне планування даної теми:

1. Експедиційні, стаціонарні дослідження. Туристські подорожі, екскурсії, краєзнавчі пошуки. Музейні експозиції, виставки. Географічні енциклопедії, довідники, словники, календарі. географічні періодичні видання. Географічні описи в мистецьких творах, засобах масової інформації . Електронні засоби інформації.

2 години.

2. Карти – джерела географічних знань, їх зміст і призначення. Картографічні проекції, спотворення площ, форм, кутів і відстаней.

2 години.

3. Топографічні карти та їх практичне використання.

2 години

Урок №1-2

Тема: Експедиційні, стаціонарні дослідження. Туристські подорожі, екскурсії, краєзнавчі пошуки. Музейні експозиції, виставки. Географічні енциклопедії, довідники, словники, календарі. географічні періодичні видання. Географічні описи в мистецьких творах, засобах масової інформації. Електронні засоби інформації

Мета: ознайомитись з різноманітними джерелами географічних знань; розвивати вміння планувати свою роботу, самостійно відбирати і накопичувати матеріал, приймати рішення, співпрацювати в групі, презентувати створене перед аудиторією, оцінювати себе і одне одного.

Форма проведення уроку : захист проектів.

І. Підготовчий етап (2 тижні)

1) Формування 6 груп. Вибір тем проектів. Постановка мети проекту. Завдання: підготувати проект та 5-хвилинну презентацію проекту, питання для вікторини.

1 група. Експедиційні і стаціонарні дослідження.( при підготовці проекту використовуються матеріали польової практики, що проводиться в 8-х класах природничого спрямування і профільної практики в 10-х класах економічного профілю)

2 група. Туристичні подорожі, екскурсії, краєзнавчі пошуки.

3 група. Музейні експозиції, виставки.

4 група. Географічні енциклопедії, довідники, словники, календарі. Географічні періодичні видання.

5 група. Географічні описи в мистецьких творах, засобах масової інформації.

6 група. Географічні атласи, електронні засоби інформації.

2) Планування. Постановка задач. Розподіл ролей. Збір інформації. Обговорення альтернатив. Вибір остаточного варіанту.

3) Виконання і оформлення проекту. Консультація вчителя.

4) Самооцінка і самоаналіз проекту.

ІІ. Захист проектів.

Вступне слово вчителя.

Презентація проектів.

Вікторина „Чи уважно ви слухали?”( команди обмінюються запитаннями)

ІІІ. Підведення підсумків . Обговорення і оцінювання результатів роботи.

І V . Домашнє завдання. Випереджаюче завдання. підібрати приклади використаннякарт в різних галузях людської діяльності.

Урок 3-4.

Карти – джерела географічних знань, їх зміст і призначення. Картографічні проекції, спотворення площ, форм, кутів і відстаней.

Мета : сформувати в учнів поняття про картографічні проекції, способи зображення географічної інформації; систематизувати знання учнів про особливості карт, удосконалити уміння працювати з картами.

Обладнання: ОІС, атласи, глобуси, таблиця ”Картографічні проекції”, стінна фізична карта України та світу.

Необхідний час: 2 уроки

Хід уроку

І. Повідомлення теми, задач уроку. Мотивація знань.

Історія зародження карти сягає в далеке минуле, коли люди ще не мали писемності. Вік деяких знайдених на скелях, на дереві чи мамонтовій кістці карт сягає 10-15 тис. років. Це свідчить про велику роль карт в житті давніх людей. Чи змінилась роль карти в житті людини в наші дні?(Учні наводять приклади, де використовуються карти в наші дні).

Наукові витоки картографії беруть початок в античній Греції. На перших картах давні греки зображували Землю у вигляді плоского кола, оточеного водою. Першим, хто побудував сітку паралелей і меридіанів і на їх основі склав карту Землі був Ератосфен. Але батьком картографії вважають Птоломея, що жив у м. Олександрія у ІІ ст.. На його карті були позначені усі відомі на той час землі і для 100 об’єктів були визначені координати. За цією картою плавав Колумб.

Недоліком усіх цих карт було не тільки те, що не були позначені всі існуючі на Землі географічні об’єкти, були спотворені площі материків і країн, а й не можливо було точно визначити відстані, напрями, кути. Першим, хто створив математично точну модель Землі на площині був Герард Меркатор, якого і сьогодні називають королем картографії. Саме він започаткував в основу карт класти різні види проекцій, про які сьогодні на уроці і піде мова.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

З уроків географії у 7 класі ви вже знаєте, що таке карта, як поділяють карти за масштабом, обсягом території, змістом.

Для перевірки ваших знань пропоную такі завдання:

1. Перед вами 2 карти: одна в масштабі 1: 500 000, а друга – 1: 10 000 000. Яка з них має більший масштаб і у скільки разів?
2. До яких груп карт ви віднесете наступні карти: карту масштабом 1: 100 000, карту масштабом 1: 500 000, карту масштабом 1: 10 000 000?
3. Як за числовим масштабом визначити іменований?
4. Які за обсягом території представлені карти в нашому атласі, а які не представлені?
5. Які за змістом карти є в нашому атласі?
6. У М. Лермонтова є такі слова:

„ Тамбов на карте генеральной кружком представлен не всегда”. Як ви розумієте ці слова? Що таке генералізація?

ІІІ. Засвоєння нових знань

Проектування земної поверхні на площину має безліч труднощів. Тому поверхню Землі або її частин вирішили проектувати на яку-небудь допоміжну геометричну поверхню. Які ж допоміжні геометричні поверхні використовуються у картографуванні? ( За допомогою ОІС учні називають такі поверхні).

Картографічні проекції в залежності від виду використання допоміжної геометричної поверхні називаються азимутальними, циліндричними, конічними і поліконічними.

Циліндричні проекції як допоміжну геометричну поверхню використовують бокову поверхню циліндра, дотичну до еліпсоїда Землі (геоїда). Лінія дотику – це лінія нульових спотворень.

Конічні проекції як допоміжну геометричну поверхню використовують бокову поверхню конуса. Тут теж існує лінія нульових спотворень. В поліконічних проекціях градусна сітка глобуса переноситься на бокові поверхні кількох конусів, які потім за певними математичними правилами розгортаються у площину.

Азимутальна проекція як допоміжну геометричну поверхню використовує площину, дотичну до еліпсоїда(геоїда). Точка дотику – це точка нульових спотворень.

Як ви вважаєте, де на таких картах будуть найменші спотворення? (В точці дотику спотворення відсутні).

Як бачимо, в якій проекції не була б зроблена карта, уникнути спотворень не можливо.

Але в циліндричній проекції, наприклад, не спотворюються кути, тому таку проекцію можна віднести до рівнокутних. Існують проекції, де зберігається пропорційність площ, тобто площі географічних об’єктів таких карт пропорційні відповідним площам земної поверхні. Такі проекції називають рівновеликими .

Існують довільні проекції, де спотворюються і площі , і кути. До цієї групи проекцій можна віднести рівнопроміжні проекції, які зберігають постійну величину масштабу за одним із напрямків (наприклад, за меридіанами).

Ще раз за допомогою ОІС повторіть, як поділяють проекції в залежності від характеру спотворень і в залежності від того, яку допоміжну геометричну поверхню використали.

А зараз перевіримо, як ви зрозуміли прочитане.

1. Яку проекцію краще застосувати при складанні навігаційної карти?
2. Яку проекцію краще застосувати при побудові карти Африки? України?
3. Яку проекцію краще застосувати при побудові політичної карти світу?
4. Яку проекцію краще застосувати при складанні карти Північного Льодовитого океану?

Підведемо підсумок.

На картах існують спотворенні кутів, площ, форм, відстаней.

За характером спотворень проекції бувають...

Проектування земної поверхні на площину здійснюється за допомогою допоміжної геометричної поверхні. За способом побудови проекції бувають...

І V . Практикум.

Існують різноманітні способи зображення географічної інформації. З ними ви вже частково знайомились у 7 класі. Давайте пригадаємо з допомогою ОІС основні способи зображення географічної інформації для того, щоб власними силами скласти карту невідомого острова.

Робота буде проводитись в групах. Кожна група складає одну карту, а разом у нас вийде справжній атлас.

Завдання для груп:

1 група.

в Південному морі розташований чудовий острів з трьома морськими містами: Арс, Тиль, Енськ, які є центрами адміністративних районів: Арського, Тильського, Енського.

2 група.

Західне узбережжя острова зайняте посівами бавовни, а на півдні ростуть окремі пальмові гаї.

3 група.

В м. Арс працюють підприємства Машинобудівної, легкої і харчової промисловості, в м. Енськ – тільки машинобудівної і легкої, а в м. Тиль – легкої і харчової.

4 група.

Із населеного пункту Рені, що розташований в центрі острова, прокладені нафтопроводи у м. Арс і Енськ.

5 група

Напрям морської течії в районі острова проходить з півночі на південь, а переважаючі вітри дмуть з південного заходу на північний схід.

6 група

Середня температура січня в різних місцях острова різна: в районі міста Арс +5°, м. Тиль +8°, Енська +10°.

7 група

Зайнятість населення в різних районах різна. В Арському районі 80% населення зайнята у промисловості і 20% у сільському господарстві, в Тильському районі відповідно 50% і 50%, в Енському районі 20% і 80%.

8 група

населення острова розміщене нерівномірно. Щільність його на 1 кв км становить в Енському районі до 10 чол., в Тильському – від 10 до 20, в Арському – від 20 до 40 чол на кв км..

Групи вивішують на дошці результати своєї роботи і пояснюють, які способи зображення географічної інформації вони обрали і чому. Інші групи уточнюють, доповнюють.

Підсумок етапу.

V . Контроль знань

Ще раз за допомогою ОІС повторіть, що таке карта, картографічна проекція, як класифікують карти і на які групи поділяють проекції, способи зображення географічної інформації.

Перевірка знань буде здійснюватись за допомогою лотереї. На деяких лотереях є запитання, а деякі лотереї пусті.

1. Що таке карта? Чим карта відрізняється від глобуса?
2. Що таке картографічна проекція?
3. Що таке генералізація?
4. Які види проекцій існують? За якими ознаками їх виділяють?
5. Які спотворення притаманні певним видам проекцій?
6. Чим відрізняються загально географічні карти від тематичних?
7. Яку роль відіграють карти в житті сучасного суспільства?
8. Які способи зображення географічної інформації вам відомі?
9. Які за масштабом бувають карти?
10. Переведіть масштаб 1: 10 000 000 у іменований.
11. Як класифікують карти за обсягом території?

Оцінювання. Підведення підсумків уроку.

Домашнє завдання

Повторити конспект уроку.

КАРТИ ТА ПРИЙОМИ РОБОТИ З НИМИ (Опорний конспект)

Карта - це зменшене, узагальнене, умовно – значкове зображення Землі, побудоване за математичними законами(тобто в масштабі і проекції)

Глобус – це об’ємна модель Землі. Перший глобус створений Бехаймом в ХУІІ ст..

Атлас – системне цілісне зібрання карт, створених за єдиною програмою

Аерофотознімок – фотографічне зображення земної поверхні, зроблене з літака або іншого літального апарату.

КАРТИ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ЗА:

1. змістом – загальногеографічні; тематичні; комплексні

2. масштабом – великомасштабні(1:200000 і більше); середньомасштабні(1: 200000 - 1: 1 000 000); дрібномасштабні(1: 1 000 000 і менше)

3. обсягом території – світові, окремих материків, окремих країн та іх частин

Картографічна проекція – це спосіб переходу від кулястої земної поверхні до площини

Види спотворень

кутів відстаней і площ форми об’єктів

Картографічні проекції за видами спотворень:

- Рівнокутні

- Рівновеликі

- Довільні

Лінії нульових спотворень – лінії, на яких відсутні спотворення, зберігається масштаб

Види картографічних проекцій за способом побудови

Картографічна генералізація

Відбір і узагальнення географічних об’єктів називається картографічною генералізацією

(Чим дрібніший масштаб, тим менше об’єктів можна на карті відобразити)

Способи зображення географічної інформації на картах:

1. значковий:

- площинні знаки

- лінійні

- позамасштабні

- пояснювальні

· геометричні знаки

· художні

· буквені

2. Якісного фону ( окремі райони зафарбовані в якийсь колір, або виділені штриховкою)

Приклади карт: політична, грунтів...

3. Картограми (один колір або група кольорів мають різну інтенсивність забарвлення в залежності від ступеню прояву певного явища чи процесу. Може використовуватись штриховка. Для картограми обов’язкова наявність шкали!

4. Спосіб ізоліній (лінії на карті, які з’єднують точки з однаковим значенням величин, що характеризують будь-яке явище. Приклад: ізолінії, ізобари, ізогіпси, ізобати , ізогієти ...

5. Лінії руху – стрілки, що показують напрям руху

6. Спосіб ареалів (площ) – колір, штриховка, лінії, що обмежують район поширення якогось явища, наприклад, район зледеніння

7. Крапковий спосіб – кожна точка характеризується якоюсь математичною величиною. Наприклад: одна крапка = 100 голів худоби

8. Спосіб локалізованих діаграм і картодіаграм

Урок 5-6. Топографічні карти та їх практичне використання.

Мета: сформувати уявлення про топографічні карти та їхні особливості; розвивати навички роботи з топографічними картами

Обладнання : таблиці з даної теми, роздатковий матеріал, зошити на друкованій основі, атласи

Необхідний час: 2 уроки

Хід уроку

І. Повідомлення теми, задач уроку, мотивація знань

Ви вже знаєте, що карти земної поверхні називають географічними та поділяють, зокрема, за масштабом. Карти великого масштабу, які детально зображують малі ділянки поверхні, називають топографічними. Ми з учнями часто маємо справи з такими картами, коли плануємо туристичний похід або працюємо над науковою роботою. Сьогодні ви теж познайомитесь з такими картами і навчитесь з ними працювати.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Що таке меридіан? Паралель?

Що таке азимут?

Що таке горизонталі(ізогіпси)? Бергштрихи?

ІІІ. Засвоєння нових знань

Топографічні карти відносять до загальногеографічних, використовують їх для вивчення певної території, яку вони характеризують з великою точністю.

Якщо територія велика, топографічні карти мають велику кількість листів. На кожному з них відбита маленька ділянка цієї території, обмежена меридіанами і паралелями. наприклад, лист топокарти масштабу 1: 1 000 000 обмежений меридіанами, відстань між якими становить 6°, та паралелями, відстань між якими дорівнює 4°. Таким чином поверхня земної кулі ніби розчленована на трапеції з основою у 6° та боковими ребрами у 4°. У великомасштабних картах розміри трапеції менші:

- масштаб 1: 100 000 обмежує 30’ за довготою та 20’ за широтою;

- масштаб 1: 25 000 обмежує 7’30” за довготою та 5’ за широтою.

Географічні координати топокарти зазначаються в кутках. Для визначення географічних координат різних точок на карті є мінутна рамка. Вона складається з двох паралельних ліній, які поділені на мінутні відрізки. Крім того, кожна мінута поділена точками на 6 десятисекундних відрізків.

Завдання 1 : визначити географічні координати точки М: широта 54° 42’ 20” пн. ш.; довгота 18 04’ 25” сх..д.

Завдання 2 : визначити географічні координати гори Дубровіна(6910)

(Завдання виконуються спільно з учителем на настінній карті і за картою практикуму).

На топографічній карті нанесена і прямокутна сітка. З допомогою цієї сітки визначаються прямокутні координати різних точок місцевості в лінійній системі міри.

Визначення місця розташування об'єкту на топографічній карті.

Щоб вказати приблизно місцерозташування будь-якого географічного об'єкту на карті, досить назвати квадрат, утворений кілометровою сіткою, в якому об'єкт розташований. Для цього за рамкою треба прочитати двозначні числа, позначені великими цифрами біля горизонтальної і вертикальної кілометрових ліній, що утворюютьнижній лівий (південно-західний) кут потрібного квадрату. Першими пишуться цифри, що позначають горизонтальні лінії. Наприклад, квадрат, у якому знаходиться село Вороново(див. топографічну карту “Практикуму”), має позначення 1265. Якщо потрібно вказати більш точне положеннясела усередині квадрату, то визначають її прямокутні координати. Для цього за допомогою масштабу вимірюють відстані в метрах від південної і західної сторін квадрата до села іотримані величини приписують до чисел, зазначених при виходів за рамку відповідних кілометрових ліній. У нашому прикладі скорочені координати селамають значення: Х=66675; Y =12800

Нанесення на карту точок за прямокутними координатами

При позначенні точок на карті за відомими координатами порядок дій зворотний. Припустимо, потрібно нанести на карту точку, координати якої Х=66675; Y=Y =12800

Перші дві цифри координат показують, що точказнаходиться в квадраті, у якого південна сторона має числове значення 66, а західна — 12. Три останні цифри позначають відстань до обумовленої точки від горизонтальної (675 м) і вертикальної (800 м) сторін квадрата.

Для нанесення об’єктуна карту треба, користаючись масштабом, відкласти ці відстані в зазначеному квадраті. Місце перетину перпендикулярів дасть потрібну точку.

у

К

х

Завдання 3 : на топографічній карті У-34-37-В-В (Снов) за коорди­натами Х = 66775 м, У=11825 м знайдіть об'єкт. Що це за об'єкт?

Визначення азимутів та дирекцій них кутів.

Азимути за компасом вимірюють на місцевості від напрямку, що вказується північним кінцем магнітної стрілки, тобто від північного напрямку магнітного меридіана, до напрямку на предмет за годинниковою стрілкою. Але магнітні меридіани за своїм напрямком не збігаються із географічними меридіанами і утворять з ними кути..

Дійсні азимути на картах визначаються від географічних меридіанів.

Кут між північним напрямком географічного і магнітного меридіанів називається магнітним схиленням. Схилення вважаєтьсясхідним, якщо північний кінець магнітної стрілки відхиляється на схід від географічного меридіана, і західним, якщо відбувається відхилення стрілки на захід від географічного меридіана.

Отже, треба розрізняти азимути, які визначаються за компасом і за картою.Перші з них (за компасом) називаються магнітними, а другі (за картою) – дійсними азимутами. І ті і другі являють собою (горизонтальні) кути, що вимірюються за напрямом годинникової стрілки від 0 до 360° між північним напрямком меридіану і напрямком на об’єкт.

Щоб вимірити за картою дійсний азимут, необхідно олівцем провести лінію справжнього географічного меридіана; провести олівцем лінію, напрям на об’єкт і вимірити транспортиром кут.

Визначення магнітного азимута за допомогою дирекційного кута

. Користаючись топографічною картою з кілометровою сіткою, можна визначати магнітний азимут на задану точку від кілометрової лінії.

Кут між північним напрямком вертикальної лінії кілометрової сітки і напрямком на обумовлену точку називається дирекційним кутом. Він виміряється, як і азимут, за ходом годинникової стрілки від 0 до 360°.

При визначенні магнітного азимуту цим способом також треба враховувати кут, що утвориться між північним напрямком вертикальної лінії кілометрової сітки і магнітним меридіаном. Цей кут називається зближенням меридіанів.

Зближення вважаєтьсясхідним, якщо північний кінець магнітної стрілки відхиляється до сходу від вертикальної кілометрової лінії, і західним при відхиленні стрілки до заходу.

Величину відхилення магнітної стрілки можна обчислити, якщо скласти величини двох кутів, що утворюються лініями кілометрової сітки, географічним меридіаном, і магнітним меридіаном.

Для визначення дирекційного кута потрібно накреслити напрям, що визначається нами, а потім у точці його перетину з вертикальної кілометрової лінії виміряти транспортиром за ходом годинникової стрілки кут між північним напрямом цієї лінії і напрямом, що визначається, а потім врахувати поправку напряму.

Завдання 4: Діти із села Воронова зібрались йти в ліс(район будинку лісника). За компасом вони визначили азимут свого маршруту. Чому він дорівнював? За яким азимутом вони повертались додому?

Завдання 5: Як пройти за компасом місцевістю, що зобра­жена на топографічній карті У-34-37-В-В (Снов) від віт­ряка (координати Х = 66775, У=12362) до гори Гола 156,9, якщо відомо, що дирекційний кут — 211° (поправ­ка напряму східна).

Як читати рельєф карти?

На топографічній карті рельєф зображують горизонталями (ізогіпсами). Горизонталі можна вважати лініями перерізу нерівностей земної поверхні горизонтальними площинами через рівні проміжки висоти. Відстань між сусідніми горизонталями називають висотою перерізу .

Чим більше горизонталей позначають схил горба, тим він крутіший. Таким чином за допомогою горизонталей можна визначити крутість схилу.

На карті більш точно крутість схилів визначається за допомогою шкали закладань , яка поміщена під південною рамкою карти поруч із лінійним масштабом. Внизу, вздовж основи цієї шкали, цифри позначають крутість схилу у градусах, а на перпендикулярах до основи відкладені в масштабі карти відстані між сусідніми горизонталями.

Для визначення крутості схилів необхідно циркулем або смужкою паперу виміряти відстань між двома горизонталями, прикласти цей відрізок до шкали і прочитати знизу, яка крутість схилу у градусах.

Завдання 6: Від вершини 213,8 (У-34-37-В-В (Снов) проведіть лінію до пристані р. Соть і лінію до школи (на північній околиці Михалиного). За допомогою вимірювача і шкали закладань виміряйте крутість схилів по лініях. Який схил має більшу кру­тість?

ІІІ. Практикум

Після опрацювання теоретичного матеріалу учні, що добре засвоїли матеріал, приступають до виконання практичної роботи в зошитах на друкованій основі.

Учні, що вагаються і не впевнені у своїх силах, продовжують працювати з учителем і виконують тренувальні вправи і лише після засвоєння матеріалу приступають до виконання практичної роботи. Для допомоги і перевірки правильності виконання практичної роботи можуть бути призначені консультанти.

IV. Контроль знань

Самоперевірка знань.

Підведення підсумків уроку. Оцінювання знань.

Домашнє завдання

Повторити конспект уроку.

Бажаючим поглибити знання рекомендуємо прочитати:

- А.М. Куприн Занимательная картография. – Москва. – “Просвещение”. - 1989

- А. М.Куприн Занимательная топография. – Москва. – “Просвещение”. – 1977

- В.А. Жучкевич Вопросы и задачи по географической карте и глобусу . – Минск . – «Вышэйшая школа» . – 1981

- Н.В. Андреев Методическое пособие по факультативному курсу «Топография и картография». – 2-е изд., перераб. –М., Просвещение, 1985.-112с, ил.

- С.Г. Трегуба Система завдань для вивчення географічних карт: Посібник для вчителя.- К.: Рад. Школа, 1979.- 88с., іл.

- География: справочные материалы: Книга для учащихся стар. и ср возраста/ А.М. Берлянт, В.П. Дронов, И.В. Душина и др.: Под ред. В.П. Максаковского.- М.: Просвещение, 1988.- 400с.: ил., карт.

- Романова В.Я.Топография. 8 класс:Решение задач и заданий. - Запорожье:Просвіта, 2002, с. 52