Контрольная работа: Системи числення

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

Бердичівський політехнічний коледж

Контрольна робота

«Комп’ютерна схемотехніка»

(варіант №21)

студента групи Пзс-503

Михайлуса Михайла Геннадійовича

2008 р.

1. Принципи побудови систем числення, основні поняття

У числової інформації в персональних комп’ютерах є такі характеристики:

1. система числення - двійкова, десяткова та інші;

2. вид числа - дійсні, комплексні та масиви;

3. тип числа - змішані, цілі та дробові;

4. форма представлення числа (місце розташування коми) - з природною (змінною), з фіксованою та з плаваючою комами;

5. розрядна сітка та формат числа;

6. діапазон і точність подання числа;

7. спосіб кодування від’ємних чисел - прямий, обернений чи доповняльний код;

8. алгоритм виконання арифметичних операцій.

Системи числення — це сукупність прийомів та правил запису чисел за допомогою цифр чи інших символів. Запис числа у деякій системі числення називається його кодом.

Усі системи числення поділяють на позиційні та непозиційні .

Непозиційна система числення має необмежену кількість символів. Кількісний еквівалент кожного символу постійний і не залежить від позиції. Найвідомішою непозиційною системою числення є римська. В якій використовується сім знаків: I -1, V - 5, X - 10, L - 50, C - 100, D - 500, M - 1000. Недоліки непозиційної системи числення: відсутність нуля, складність виконання арифметичних операцій. Хоча римськими числами часто користуються при нумерації розділів у книгах, віків в історії та інше.

Позиційна система числення має обмежену кількість символів і значення кожного символу чітко залежить від її позиції у числі. Кількість таких символів q, називають основою позиційної системи числення. Головна перевага позиційної системи числення - це зручність виконання арифметичних операцій.

У системах числення з основою меншою 10 використовують десяткові цифри, а для основи більшої 10 добавляють букви латинського алфавіту.

У позиційних системах числення значення кожного символу (цифри чи букви) визначається її зображенням і позицією у числі.

Окремі позиції в записі числа. називають розрядами , а номер позиції - номером розряду. Число розрядів у записі числа, називається його розрядністю і зберігається з довжиною числа.

Позиційні системи числення діляться на однорідні та неоднорідні .

Неоднорідні системи числення - це такі позиційні системи числення, де для кожного розряду числа основа системи числення не залежить одна від одної і може мати будь-яке значення.

Прикладом є двійково-п’ятиркова система числення (система зі змішаними основами). Вони використовуються у спеціалізованих ЕОМ ранніх поколінь.

Однорідна позиційна система числення - це така система числення, для якої множина допустимих символів для всіх розрядів однакова. Причому, якщо вага в розряді числа складає ряд геометричної прогресії з знаменником (основою р ), то це однорідна позиційна система числення з природною порядковою вагою. У даній позиційній системі числення з природною порядковою вагою число може бути представлене у вигляді поліному:

де - основа системи числення;

- вага позиції;

- цифри в позиціях числа;

- номер розрядів цілої частини;

- номер розрядів дробової частини.

Система числення з основою 10 - десяткова система . Для її зображення використовують цифри: 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9. Число десять є складеним. Кожне десяткове число можна розкласти по ступенях основи десяткової системи числення. Наприклад, число 5213,6 можна представити як поліном, кожен член якого є добутком коефіцієнта на основу системи числення в деякій степені:

5213,6=5·10³ +2·10² +1·10¹ +3·10⁰ +6·10^-1

Система числення з основою 2 - двійкова система . Для її зображення використовують цифри: 0, 1. Кожне двійкове число можна розкласти по ступенях основи двійкової системи числення. Наприклад, число 111,01 можна представити як поліном, кожен член якого є добутком коефіцієнта на основу системи числення в деякій степені:

111,01₂ =1·2² +1·2¹ +1·2⁰ +0·2^-1 +1·2^-2 =7,25₁₀

Система числення з основою 8 - вісімкова система . Для її зображення використовують цифри: 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7. Кожне вісімкове число можна розкласти по ступенях основи вісімкової системи числення. Наприклад, число 45,21 можна представити як поліном, кожен член якого є добутком коефіцієнта на основу системи числення в деякій степені:

45,21₈ =4·8¹ +5·8⁰ +2·8^-1 +1·8^-21 =37,2651₁₀

Система числення з основою 16 - шістнадцяткова система . Для її зображення використовують цифри: 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 та літери: A, B, C, D, E, F. Кожне шістнадцяткове число можна розкласти по ступенях основи шістнадцяткової системи числення. Наприклад, число DE,1B можна представити як поліном, кожен член якого є добутком коефіцієнта на основу системи числення в деякій степені:

DE,1B₁₆ =D·16¹ ·+E·16⁰ +1·16^-1 ·B·16^-2 =222,1051₁₀

Ці записи показують один із способів переведення не десяткових чисел у десяткові.

При однаковій розрядності у системах числення з більшою основою можна записати більше різних чисел.

Перевагою двійкової системи числення є: простота виконання арифметичних операцій, наявність надійних мікроелектронних схем з двома стійкими станами (тригерами), призначеними для зберігання значень двійкового розряду цифр 0 або 1.

Для переведення цілого числа з однієї системи в іншу необхідно поділити перевідне число на нову основу за правилом початкової системи. Одержана перша остача є значенням молодшого розряду в новій системі, п першу частку необхідно знову ділити. Цей процес продовжується аж до появи неподільної частки. Результат записують у порядку оберненому їхньому одержанню:

Наприклад: переведемо число 118 з десяткової системи у війкову

118₁₀ =1110110₂

Для переведення правильного дробу з однієї системи числення в іншу необхідно діючи за правилами початкової системи помножити перевідне число на основу нової системи. Від результату відокремити цілу частину, а дробову частину, яка залишилася знов помножити на цю основу.

Процес такого множення повторюється до одержання заданої кількості цифр. Результат записують як цілі частин добутку у порядку їхнього одержання.

Наприклад: переведемо число 0,625 з десяткової системи у двійкову

0,625₁₀ =0,1010₂

Для переведення змішаних чисел у двікову систему потрібно окремо переводити цілу та дробову частини.

У вісімкових і шістнадцятькових чисел основа кратна степеню 2, тому переведення цих чисел у двійкову реалізується наступним чином: кожну цифру записують трьома двійковими цифрами (тріадами) для вісімкових чисел і чотирма - для шістнадцяткових чисел в напрямках вліво та вправо від коми. При цьому крайні незначущі нулі опускаються.

3 0 5, 4 2

Наприклад: 305,42₈ =11 000 101,100 01₂

7 2 А, E F

72А,EF₁₆ =111 0010 1010,1110 1111₂

Для переведення двійкового числа у вісімкове початкове число розбивають на тріади вліво та вправо від коми, відсутні крайні цифри доповнюють нулями, кожну тріаду записують вісімковою цифрою. Аналогічно здійснюється переведення двійкового числа у шістнадцяткове, при цьому виділяють, які заміняють шістнадцятковими цифрами.

6 3, 4 2

Наприклад:

110 011,100 010₂ =63,42

3 А С 7

0011 1010,1100 0111₂ =3А,С7₁₆

Критерії вибору

На відміну від аналогових машин, де будь-яка фізична чи математична величина може бути представлена у виді напруги, переміщення і т. п., у цифрових обчислювальних машинах дані задаються у виді цифрових чи буквених символів. При цьому використовується не будь-який набір символів, а визначена система. В електронних обчислювальних машин застосовуються позиційні системи числення. Така система числення, як римська, непозиційна, в обчислювальній техніці не використовується через свою громіздкість і складні правила утворення.

Від вибору системи числення залежить швидкодія ЕОМ та об’єм пам’яті. При виборі враховують такі нюанси:

1) наявність фізичних елементів;

2) економічність системи числення (чим більша основа системи числення, тим потрібна менша кількість розрядів, але більша кількість відображуючих елементів). Найбільш ефективна це трійкова система числення, але двійкова система і системи числення з основою 4 - не гірша;

3) важкість виконання операцій (чим менше цифр, тим простіше);

4) швидкодія (чим більше цифр, тим менша швидкодія);

5) наявність формального математичного апарату для аналізу і синтезу обчислювальних пристроїв.

Класична двійкова система числення - це така система числення, в якій для зображення чисел використовують тільки два символи: 0 та 1, а вага розрядів змінюється по закону 2^k , де к —довільне число.

Правило виконання операцій у класичній двійковій системі числення

У загальному вигляді двійкові числа можна представити у вигляді поліному:

А₂ = r _n *2ⁿ + r _n-1 * 2^n-1 + … + r₁ * 2¹ + r₀ *2⁰ + r_-1 * 2^-1 ,

Додавання у двійковій системі числення проводиться по правилу додавання поліномів, тобто j-тий розряд суми чисел a та b визначається за формулою.

Двійкова арифметика, чи дії над двіковими числами, використовують наступні правила, задані таблицями додавання, віднімання, множення.

Додавання Віднімання Множення

0 + 0 = 0 0 – 0 = 0 0 * 0 = 0

0 + 1 = 1 1 – 0 = 1 0 * 1 = 0

1 + 0 = 1 1 – 1 = 0 1 * 0 = 0

1 + 1 = 10 10 – 1 = 1 1 * 1 = 1

Логічне додавання

Додавання по модулю 2

Додавання двох багаторозрядних двійкових чисел проводиться порозрядно з урахуванням одиниць переповнення від попередніх розрядів.

Приклад:

Віднімання багаторозрядних двійкових чисел, аналогічно додаванню, починається з молодших розрядів. Якщо зайняти одиницю в старшому розряді, утвориться дві одиниці в молодшому розряді.

Приклад.

Множення являє собою багаторазове додавання проміжних сум і зсувів.

Приклад.

Перевірка за вагами розрядів числа 1011111₍₂₎ дає 64 + 16 + 8 + 4 + 2 + 1 = 95_(10).

Процес ділення складається з операцій віднімання, що повторюють.

Приклад.

Позиційні системи числення з непостійною штучною вагою

Для ЦОМ розроблені допоміжні системи числення, що одержали назву "двійково-кодовані десяткові системи" (ДКДС). У цій системі кожна десяткова цифра представляється двійковим еквівалентом. Чотирьохрозрядне двійкове число може мати ваги розрядів: 2, 4, 2, 1 чи 8, 4, 2, 1, і ін. Десяткове число 7 у залежності від прийнятої системи ваги війкового розряду буде зображено у виді:

А) 1101 і Б) 0111

2421 8421(2-10)

Недоліком ДКДС є використання зайвих двійкових розрядів для десяткових чисел від 0 до 7. Більш раціональне застосування вісімкової системи, але вісімкові числа доводиться переводити в десяткові, а числа в ДКДС відразу читаються в десятковому коді.

Такі системи числення найчастіше використовуються в спеціалізованих ЕОМ як коди. Прикладом є двійково-десяткова системи числення.

Щоб перекласти десяткове число у двйково-десяткову систему числення, необхідно кожну цифру десяткового числа замінити.

Щоб перекласти число з двійково-десяткової системи числення необхідно спочатку перекласти його у десяткову систему числення, а потім за загальним правилом в іншу систему числення.

Щоб перекласти двійково-десяткове число у десяткову систему числення, необхідно кожні чотири цифри двійкової системи числення замінити однією цифрою десяткової системи числення, для цілої частини, починаючи з молодшого розряду, для дробової - з старшого.

Таблиця кодів

2. Визначення та призначення тригерів. Класифікація тригерів

Тригери - це мікроелектроні схеми з двома стійкими станами. Вони призначені для зберігання значень двійкового розряду цифр 0 або 1.

Тригери мають динамічне і потенційне керування. Кожен компонент може містити один чи кілька тригерів у корпусі, у яких загальними є сигнали установки, скидання і тактової синхронізації (дивись малюнок). Перелік тригерів приведений нижче у таблиці.

а)

б)

в)

г)

Мал.- Тригери: а) - JK-тригер з негативним фронтом спрацьовування і низьким рівнем сигналів установки і скидання; б) - D-тригер з позитивним фронтом спрацьовування і низьким рівнем сигналів установки і скидання; в) - синхронний двотактний RS-тригер; г) -синхронний однотактний D-тригер

Таблиця. Перелік тригерів

Моделі динаміки тригерів з динамічним керуванням мають формат:

MODEL <ім'я моделі > UEFF [(параметри)]

Параметри моделі тригерів з динамічним керуванням типу UEFF приведені нижче в таблиці (значення за замовчуванням - 0, одиниця виміру - c). Коса риса "/" означає "чи"; наприклад, запис S/R означає сигнал S чи R.

Моделі динаміки тригерів з потенційним керуванням має формат:

MODEL <ім'я моделі > UGFF [(параметри)]

Параметри моделі тригерів з потенційним керуванням типу UGFF приведені в таблиці 5 (значення за замовчуванням - 0, одиниця виміру ‑ с).

За замовчуванням у початковий момент часу вихідні стани тригерів прийняті невизначеними (стани X). Вони залишаються такими до подачі сигналів чи установки чи скидання переходу тригера у визначений стан. У МС5 мається можливість установити визначений початковий стан за допомогою параметра DIGINITSTATE діалогового вікна Global Settings.

У моделях тригерів маються параметри, що характеризують мінімальні тривалості сигналів установки і скидання і мінімальну тривалість імпульсів. Якщо ці параметри більше нуля, то в процесі моделювання обмірювані значення длительностей імпульсів порівнюються з заданими даними і при наявності занадто коротких імпульсів на екран видаються попереджуючі повідомлення.

Завдання №1

1. Перевести 121,37 з десяткової системи числення у двійкову: 121,37₁₀ =1111001,0101₂

вісімкову: 121,37₁₀ =171,2753₈

шістнадцяткову: 121,37₁₀ =79,5ЕВ8₁₆

двійково-десяткову: 121,37₁₀ =1 0010 0001,0011 0111_2-10

2. Перевести з двійкової системи числення у десяткову:

11011100₂ =1·2⁷ +1·2⁶ +0·2⁵ +1·2⁴ +1·2³ +1·2² +0·2¹ +0·2⁰ = +1·128+1·64+0·32+1·16+1·8+1·4+0·2+0·1=128+64+0+16+8+4+0+0=220₁₀

вісімкову: 11011100₂ =011 011 100₂ =334₈

шістнадцяткову: 11011100₂ =1101 1100₂ =DC₁₆

Завдання №2

1. записати всі константи одиниці;

2. записати всі константи нуля;

3. записати досконалу диз’юнктивну нормальну форму;

4. записати досконалу кон’юктивну нормальну форму;

5. мінімізувати функцію за допомогою карт Карно;

6. побудувати комбінаційну схему заданої функції у базисі "І-ЧИ-НЕ"

ДДНФ: F = x₁ x₂ x₃ x₄ Ú x₁ x₂ x₃ x₄ Ú x₁ x₂ x₃ x₄ Ú x₁ x₂ x₃ x₄ Ú x₁ x₂ x₃ x₄ Ú Ú x₁ x₂ x₃ x₄ Ú x₁ x₂ x₃ x₄ Ú x₁ x₂ x₃ x₄ Ú x₁ x₂ x₃ x₄ Ú x₁ x₂ x₃ x₄

ДДКНФ: F = (x₁ Ú x₂ Ú x₃ Ú x₄ ) Ù (x₁ Ú x₂ Ú x₃ Ú x₄ ) Ù (x₁ Ú x₂ Ú x₃ Ú x₄ ) Ù Ù (x₁ Ú x₂ Ú x₃ Ú x₄ ) Ù (x₁ Ú x₂ Ú x₃ Ú x₄ ) Ù (x₁ Ú x₂ Ú x₃ Ú x₄ )

МДНФ: F = x₁ x₂ Ú x₃ x₄ Ú x₁ x₃ x₄ Ú x₁ x₂ x₃

Комбінаційна схема:

x₁

x₂

x₃

x₄

Список використаної літератури

1. "Комп’ютерна схемотехніка". М.П.Бабич, І.А.Жуков. МК-Прес. 2004 рік.

2. Конспект лекцій.

3. Інтернет.