РЕФЕРАТ
з біології
на тему:
“Калина звичайна,
капуста городня”
КАЛИНА ЗВИЧАЙНА
Viburnumopulus – гіллястий кущ або невелике (2—4 м заввишки) дерево родини жимолостевих. Молоді пагони зеленувато-сірі або жовто-бурі, голі, гладенькі, місцями з великими сочевичками. Листки супротивні, широкояйцевидні, 3-5-лопатеві, з яйцевидними вищербленозубчастими гострими лопатями, зверху голі, зісподу — бархатистоопушені, 5—10 см завдовжки, 5—8 см завширшки, черешки листків довгі, з булавчастими залозками при основі з сидячими тарілчастими залозками вгорі при основі листкової пластинки. Квітки білі, в зонтиковидних волотях, віночокзрослопелюстковий, п'ятироздільний. Крайові квітки суцвіття неплідні, з коротким порівняно великим плоским віночком, з неоднаковими лопатями, віночок внутрішніх плідних квіток правильний, короткодзвониковидний. Плід — червона куляста кістянка. Цвіте у травні — червні.
Поширення
. Калина звичайна росте в лісах, між чагарниками та при берегах річок по всій території України. Широко вирощують її на присадибних ділянках. Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб заготовляють кору, плоди і квітки. Кору здирають весною перед розгортанням листя: на молодих гілках роблять на віддалі 25—30 см один від одного кільцеві надрізи, сполучають їх двома поздовжніми розрізами, знімають кору двома півтрубками і сушать, не вкладаючи їх одну в одну, на сонці або в приміщенні з доброю вентиляцією. Сушіння припиняють, коли кора стає ламкою. Сухої сировини виходить 38—40 % . Строк придатності —4 роки. Плоди збирають у вересні — жовтні, коли вони повністю достигнуть. Сушать їх у затінку на вільному повітрі або в сушарках при температурі 50—60°. Сухі плоди обмолочують, сортують, відділяючи гілочки і плодоніжки. Кора і плоди калини відпускаються аптеками. Квітки використовують лише в народній медицині. Збирають їх під час цвітіння рослини, звільняють від гілочок і квітконіжок, швидко сушать у затінку і зберігають у коробках, вистелених папером.
Хімічний склад.
Кора калини містить суміш флавоноїдів, відому під назвою вібурніну, дубильні речовини, фітостерини, ефірну олію, спирт вібурніт, а-амірин і ß-амірин та їхні похідні, понад 6 % смоли, до складу якої входять оцтова, мурашина, пальмітинова, валеріанова, ізовалеріанова, олеїнова, лінолева, капронова, каприлова і церотинова кислоти. У плодах є цукри, флавоноїди (астрагалін, кверцетин, кемпферол, пеонозид та інші), біфлавоноїд аментофлавон, дубильні, пектинові і барвні речовини, вітамін С, р-каротин, органічні кислоти й мікроелементи, у квітках — флавоноїди, органічні кислоти, вітамін С та ефірна олія.
Фармакологічні властивості і використання
. Галенові препарати кори калини виявляють кровоспинну і слабку сечогінну дію, мають в'яжучі й заспокійливі властивості, посилюють тонус м'язів матки, збільшують тривалість дії снотворних засобів. Як кровоспинний засіб препарати кори калини використовують при маткових кровотечах, особливо в клімактеричний період, при альгоменореї, субінволюції матки в післяпологовий період, при кровотечах на грунті запальних захворювань жіночих статевих органів, а також при гемороїдальних кровотечах. Використовують кору і як запобіжний засіб проти випадкових та звичних абортів. Відваром кори промивають піхву при болісних маткових кровотечах і білях у жінок. Плоди калини (свіжі, протерті, з цукром, перероблені на джем, сік тощо) вживають при нервовому збудженні, гіпертонічній хворобі, атеросклерозі й спазмах судин. Варені з метод плоди калини їдять при кашлі, охриплості, задишці, хворобах печінки, жовтяниці та діареї. Сік з плодів калини з метод використовували в народній медицині для лікування раку молочної залози, для профілактики раку шлунка при гіпоацидному гастриті. Вважається, що систематичне вживання плодів калини покращує самопочуття хворих на злоякісні пухлини органів травлення. Настій плодів калини п’ють проти фурункулів, карбункулів, екземи, різних висипів на тілі, як вітамінний, загальнозміцнюючий, потогінний і послаблюючий засіб. У дерматології й косметиці свіжий сік плодів є добрим засобом проти вугрів, висипів та пігментних плям на обличчі, для лікування ранг і ураженої екземою шкіри. Настій квіток використовують у народній медицині при кашлі, простуді, задишці, склерозі, туберкульозі легень та при захворюваннях шлунка. Ним полощуть горло при ангінах і промивають рани.
КАПУСТА ГОРОДНЯ
Brassicaoleracea - дворічна трав'яниста рослина родини капустяних (хрестоцвітих). Протягом першого року життя утворюється низьке стебло і значна кількість листків, складених у щільну гладеньку головку, на другий рік розвивається квітуче стебло до 1,5 м заввишки. Листки великі, чергові, м'ясисті, сизо-зелені або фіолетові. Квітки двостатеві, правильні, чотиричленні, зібрані в китиці: пелюстки блідо-жовті або білі. Плід — двогніздий стручок. Цвіте у травні — червні.
Поширення
. Капусту городню вирощують по всій території України як овочеву рослину. Сировина. З лікувальною метою використовують листя рослини.
Хімічний склад
. У листі капусти є білки (1,1—2,3%), органічні кислоти (яблучна, лимонна, глю-куронова, янтарна, хлорогенова, ферулова, кавова, тартронова, мурашина та інші), цукри (1,9— 5,3%), вітаміни С, В,, В2, Вв, Н, Е, р-каротин, нікотинова, пантотенова і фолієва кислоти, жири, амінокислоти (триптофан, лізин, метіонін, тирозин, гістидин та інші), клітковина (0,6—1,6 %), макро- і мікроелементи (калій — 185—375 мг % , фосфор — 31 — 78 мг % , сірка, натрій, кальцій, магній, залізо, срібло, олово, свинець, титан, молібден, нікель, ванадій тощо). Слід відмітити, що в капусті значна кількість вітаміну С перебуває у вигляді так званого аскорбігену. Ця форма аскорбінової кислоти майже не руйнується при подрібненні і переробці капусти.
Фармакологічні властивості і використання
. Комплекс хімічних речовин, що містяться в капусті, забезпечують їй багатосторонні терапевтичні властивості. Експериментальні й клінічні випробування свідчать про високу ефективність свіжого соку капусти при лікуванні виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки. Основною діючою речовиною в цьому випадку вважається вітамін й, який має анти-гістамінні й антисеротонінові властивості, поліпшує ліпідний обмін, обмін тіаміну і холіну та метаболізм слизової оболонки шлунка, підвищуючи її опірність до ушкоджуючих факторів і стимулюючи процес загоювання виразок. Під назвою «вітамін II» промисловість випускає активовану форму метіоніну — метил-метіонінсульфонію хлорид. Його застосування показане і дає добрий терапевтичний ефект при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при ентеритах, колітах, захворюваннях шкіри (екзема, псоріаз, нейродерміт, поверхневий алергічний васкуліт) та при кардіосклерозі. Слід однак зауважити, що терапевтичний ефект натурального соку капусти значно вищий, оскільки він, на відміну від чистого метил-метіонінсульфонію хлориду, має ще й бактерицидні, бактеріостатичні, фунгіцидні, фунгістатичні й фітонцидні властивості. Експериментальне доведено, що свіжий сік капусти виявляє антибактеріальну дію навіть на золотистий стафілокок і мікро-бактерії туберкульозу. Крім цього, свіжий сік капусти має протикашлеві й відхаркувальні властивості. Майже повна відсутність у капусті пуринових основ робить її корисною в дієтичному харчуванні хворих на подагру і жовчнокам'яну хворобу. Сік, салати й інші страви з капусти показані при захворюваннях серця і нирок (діуретична здатність завдяки підвищеному вмісту солей калію), при атеросклерозі (наявність пектинів, спроможних виводити з організму токсичні речовини й холестерин, і клітковини, яка виводить холестерин і покращує моторну функцію кишечника), при ожирінні (тартронова кислота гальмує перетворення вуглеводів на жири і холестерин). З давніх-давен використовують капусту і в народній медицині, її завжди вважали ефективним і разом з тим нешкідливим лікувальним засобом, який підвищує стійкість організму до різних захворювань. Народна медицина рекомендує вживати свіжу капусту або сік при безсонні, головних болях, жовтусі та хворобах селезінки. Свіжу і квашену капусту вживають у народі для підвищення апетиту, посилення секреторної діяльності залоз шлунка, регуляції діяльності кишечника, профілактики цинги і хронічної диспепсії, як сечогінний і легкий послаблюючий засіб. Квашену капусту або розсіл від неї вживають при діабеті, хворобах печінки, жовчного міхура холангіогепатитах, капустяний розсіл поліпшує травлення, сприяє відділенню жовчі, виявляє легку послаблюючу дію, особливо ефективну при геморої. Сік капусти і її відвар з медом вживають при ларингітах, бронхітах та інших запальних процесах дихальних шляхів. Як зовнішній засіб використовують свіже листя і сік капусти. Свіже листя прикладають до суглобів при подагрі. Лля гоєння гнійних ран, виразок і опіків використовують подрібнене листя капусти, змішане наполовину з сирим яєчним білком. Свіжий сік капусти, розведений теплою водою у співвідношенні 1:1, використовують для полоскання при стоматитах і ангінах.
|
