Зміст

Введення

1. Загальна характеристика звітності

1.1. Історія виникнення й створення розумів для переходу до загальноприйнятих стандартів складання звітності. Закордонний досвід

1.2. Банківська звітність і її значення

1.3. Склад, зміст і періодичність звітності

1.4. Проблеми, пов'язані зі складанням і поданням звітності кредитними організаціями

1.5. Види звітності

1.6. Підготовча робота до складання річного звіту. Заключні оберни

1.7. Пояснювальна записка і її зміст

1.8. Фінансова звітність кредитних організацій, її позначка й значення

1.9. Нормативні документи, що регулюють порядок складання звітності. Роль Центрального банку - як наглядового органа

1.10. Зміст і порядок складання звітності

1.11. Консолідована звітність і її значення

1.11. Публикуемая звітність

1.12. Значення звітності в сучасних умовах

2. Аналіз звітності кредитних організацій

2.1. Організація роботи з формування бази даних для складання звітів

2.2. Аналіз звітності по кількості і якості звітів і її значення

2.3. Структура показників, що включаються у звіт

2.4. Фактори, що впливають на кількість звітів і показників у них

2.5. Заходу щодо скорочення й виключенню дублюючих показників

3. Висновки й пропозиції

3.1. Перехід до міжнародних стандартів складання фінансової звітності к частина реформування банківської системи

3.2. Проблеми кредитних організацій по переходу до міжнародних стандартів

3.3. Шляхи вдосконалювання звітності

Висновок

Список літератури

Додатка

Останні роки відзначені посиленням уваги до проблеми міжнародної уніфікації бухгалтерського обліку. Розвиток бізнесу, що супроводжується зростанням ролі міжнародної інтеграції в сфері економіки, висуває певні вимоги до однаковості й зрозумілості застосовуваних у різних країнах принципів формування й алгоритмів вирахування прибутку, оподатковуваної бази, умов інвестування, капіталізації зароблених засобів і т.д.

Однієї із пріоритетних завдань Банку Росії по модернізації банківського сектора є завершення підготовки до переходу кредитних організацій на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку й фінансової звітності (МСФО) з 1 січня 2004 року.

Базовою передумовою впровадження МСФО повинне стати прийняття нового Федерального Закону «Про бухгалтерський облік». Відповідні корективи повинні бути також внесені в податкове законодавство. До кінця 2002 року Банк Росії внесе у свої нормативні документи зміни, що випливають із вимог МСФО, для того, щоб у кредитних організацій було досить часу на підготовку до практичного переходу на нові стандарти.

Актуальність і значимість даної проблеми й визначили тему моєї дипломної роботи.

1. Загальна характеристика звітності

1.1. Історія виникнення й створення умов для переходу до загальноприйнятих стандартів складання звітності. Закордонний досвід

Крах 1929 року на світових фондових ринках, що породив багаторічну глобальну економічну кризу в індустріально розвинених країнах і регіонах, виявив недостатність системи, що застосовувалася, бухгалтерського обліку й фінансової звітності.

Концептуальні принципи складання фінансової звітності в різних країнах і навіть у різних компаніях істотно відрізнялися друг від друга й привселюдно не тільки не оголошувалися, а навіть усіляко ховалися від користувачів звітності. Через цього звітність різних компаній виявлялася непорівнянн і незрозумілої, приводила до помилкових і неоднозначних висновків про результати й фінансове становище компанії. Рух капіталів направлялося по помилковому руслу, що могло привести до новим біржових крахам.

На початку 30-х років у США почали розробляти систему національних загальновизнаних стандартів бухгалтерського обліку й звітності, які добровільно застосовувалися великими компаніями, представленими на фондових біржах. На цій основі згодом виникла система ГААП США, що дійшла до наших днів.

У Європі пішли по шляху обов'язкового застосування компаніями національних планів рахунків бухгалтерського обліку, з яких, до речі, після другої світової війни виникла система національних рахунків для обліку внутрішнього валового продукту (ВВП) і інших показників національної економічної статистики.

Національні Загальновизнані принципи обліку (ГААП), що зародилися в США, одержали поширення в Канаді, Англії, Мексиці, Італії й деяких інших країнах. ГААП у кожній країні мали свої особливості, але скрізь забезпечували певна єдність і стабільність підходів до ведення бухгалтерського обліку й складанню фінансової звітності, гарантували її порівнянність зі звітністю інших національних компаній, з ретроспективною інформацією компанії, що представила звітність. Вірогідність і надійність облікової інформації підвищилися. Зросла довіра до фінансової звітності найрізноманітніших користувачів. Європейський Союз видав Четверту й Сьому директиви, що уніфікують фінансову звітність країн, що входять у ЄС.

В умовах глобалізації економіки, розвитку міжнародних фінансових ринків, створення регіональних економічних просторів (Єдиний ринок у Європі), розширення інвестиційних можливостей, распространиния інформаційних технологій все більшого значення набуває необхідність гармонізації стандартів фінансової звітності.

Відсутність єдиної системи бухгалтерського обліку й різна інтерпретація існуючих стандартів часом приводять до парадоксальних ситуацій. При цьому можна послатися на два класичних приклади, які досить часто фігурують у фінансовій літературі й у виступах фахівців.

Один випадок приблизно 30-літньої давнини відбувся в Англії, коли дві політичні партії (правляча й опозиційна) у ході передвиборної боротьби привели результати економічної діяльності правительства за той самий рік. Відповідно до підрахунків однієї партії економіка була прибуткової, за даними іншій - вона виявилася збитковою. При цьому використовувані показники не спотворювалися й бухгалтерські принципи не порушувалися.

Інший приклад ставиться до 1993 р. Він був наведений у виступі голови Комісії з коштовних паперів і бірж США Артура Левитта на Американській раді по Німеччині 7 жовтня 1999 р. у Нью-Йорку. Компанія Даймлер-Бенц, відповідно до фінансової звітності, проведеної на підставі німецьких бухгалтерських стандартів, показала прибуток в 1993 р. у розмірі 168 млн. западногерманских марок, а з використанням стандартів американської системи GAAP - зазнала збитків у розмірі майже 1 млрд. западногерманских марок за той же період.

Подібного роду розбіжності у фінансових показниках викликають заклопотаність і замішання в економістів і фінансистів, що управляють банків, керівників комерційних структур і особливо в інвесторів.

При відсутності єдиної бухгалтерської звітності міжнародні інвестори, зацікавлені в збереженні капіталу й зменшенні інвестиційних ризиків, змушені проводити додаткові аналітичні дослідження, спрямовані на виявлення щирого фінансового становища конкретних підприємств або компаній, у результаті чого капітал стає дорожче.

Постачальники капіталу повинні мати можливість оцінювати результати діяльності структур на основі повної порівнянності, що можлива тільки в умовах чіткої стандартизації фінансової звітності. В ідеальному варіанті мова йде про єдиний звід стандартів, що дозволив би забезпечити максимальну порівнянність бухгалтерських характеристик і на цій основі досягти повного взаєморозуміння з боку користувачів фінансових звітів.

Загальноприйняті стандарти фінансової звітності необхідні країнам, що розвиваються, і країнам з економікою, що формується, які, будучи зацікавлені в залученні іноземного капіталу, мають можливість дістати изыскиваемые кошти на більше пільгових умовах і в більше стислий термін.

В удосконалюванні системи міжнародних фінансових стандартів зацікавлені також і країни з розвитий економікою, які, діючи в умовах диверсифицированного міжнародного ринку, підданого в сучасних умовах різним коливанням і ризикам, прагнуть не тільки досягти певного рівня стабільності, але й забезпечити подальший економічний ріст.

Але епоха національних ГААП проходить. Вони поступово витісняються Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФО ). Хоча останні вбрали в себе багато хто "загальноприйняті принципи обліку", але пішли набагато далі в розробці стандартних положень і інструкцій з відбиття у фінансовій звітності нових явищ в економіці й фінансах.

Розробка МСФО почалася в 60-е роки під егідою Центра ООН по транснаціональних корпораціях. Виступаючи на генеральній асамблеї ООН на початку шістдесятих, американський президент Д. Кеннеді звернув увагу на розвиток глобальних економічних відносин, що виникають на основі транснаціональних корпорацій. Для нормального функціонування нових відносин необхідна "універсальна мова спілкування бізнесменів ". Як така мова він назвав бухгалтерський облік і фінансову звітність, доступним і зрозумілу всім зацікавленим особам.

Сьогодні вже можна говорити про те, що зложилася глобальна система бухгалтерського обліку на базі МСФО. Працюючий з 1973 року в Лондоні Комітет з міжнародним стандартам фінансової звітності (КМСФО ), що складає із представників професійних організацій бухгалтерів Австралії, Канади, Франції, Німеччини, Японії, Мексики, Нідерландів, Великобританії, Ірландії й США, є незалежним органом приватного сектора, метою якого зізнається уніфікація принципів бухгалтерського обліку, використовуваних компаніями для складання фінансової звітності в усьому світі. З 1983 р. до складу КМСФО ввійшли всі професійні бухгалтерські організації, що є членами Міжнародної федерації бухгалтерів (IFCA). На сьогоднішній день КМСФО поєднує посланців 143 бухгалтерських організацій з 104 країн, що представляють інтереси двох мільйонів бухгалтерів.

Комітет з міжнародним стандартам фінансової звітності є незалежною приватною організацією, ціль якої складається в розробці єдиних принципів бухгалтерського обліку, використовуваних комерційними підприємствами й іншими організаціями всього миру при складанні фінансової звітності.

Комітет працює в тісному контакті з національними організаціями по розробці стандартів, з комітетами із цінним паперам і з біржами ряду країн, зі Світовим банком, а також з міжурядовими організаціями, такими як Європейська Комісія, Організація економічного співробітництва й розвитку, ООН і ін.

До теперішнього часу КМСФО затвердив 39 стандартів, які добровільно застосовують близько 40 тисяч транснаціональних корпорацій і більш ніж 200 тисяч підприємств у багатьох країнах миру. Європейська комісія заявила, що вона розглядає МСФО як підходящу основу для гармонізації фінансової звітності усередині ЄС, що дозволить відмовитися згодом від застосування європейських директив по обліку й звітності. Деякі держави, включаючи й Російську Федерацію , вирішили привести у відповідність із МСФО свої національні правила бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності.

Особливу актуальність здобуває застосування МСФО для складання звітності компаній, що виступають зі своїми фінансовими інструментами на світових фондових ринках. В останнє десятиліття істотно зросли канали фінансування, не залежні від банківського кредитування, тобто прямі запозичення шляхом поширення цінних паперів на фондових ринках. Ріст біржових спекуляцій ініціював появу безлічі "похідних цінних паперів". В 1997 році на світовому фінансовому ринку зверталися цінні папери, номінальна вартість яких на порядок перевищувала річний валовый продукт всіх країн миру (близько 360 трильйонів доларів США).

У таких умовах обґрунтування великих фінансових операцій може бути зроблено тільки на підставі надійної, однозначно идентифицируемой фінансової інформації, забезпечуваної застосуванням МСФО. Більшість бірж миру прийняло МСФО для застосування у фінансовій звітності компаній, цінні папери яких мають міжнародне котирування.

Виключення становлять поки біржі США й Канади, які застосовують свої системи ГААП, але КМСФО має угода з Міжнародною організацією комісій з коштовних паперів про підготовку ключового комплекту стандартів, що дозволить повсюдно застосовувати МСФО для компаній, що представляють фінансову звітність на міжнародні фондові біржі. Комплект цих стандартів уже підготовлений. Найбільш важливі з них - по обліку й оцінці фінансових інструментів - МСФО-32 і МСФО-39 затверджені й застосовуються.

Використання МСФО переслідує дві взаємозалежні цілі: досягнення однаковості фінансової звітності і її застосування багатонаціональними компаніями, а також удосконалювання національних стандартів обліку й застосування їх у якості базових для переходу на міжнародні стандарти. Крім того, використання МСФО припускає додаткову інформативність, прозорість фінансової звітності, відсутність якої може стримувати публічний розвиток компанії й залучення інвесторів. Важливою функцією МСФО є також удосконалювання корпоративного керування з обліком накопиченого міжнародного досвіду й наявних передових технологій у цій області.

1.2. Банківська звітність і її значення

Відповідно до Федеральних законів "Про Центральний банк Російської Федерації (Банці Росії)" (пункт 14 статті 4, стаття 57) і "Про банки й банківську діяльність" (статті 40, 43), іншими законодавчими актами Російської Федерації й нормативних актів Банку Росії уведена Вказівка від 24 жовтня 1997 р. N 7-В “Про порядок складання й подання звітності кредитними організаціями в ЦБ РФ ”, що встановлює обов'язкові для кредитних організацій правила складання й подання звітності в Банк Росії, а також уніфіковані вимоги до оформлення, побудові й твердженню форм звітності.

Під звітністю розуміється передбачена чинним законодавством Російської Федерації й нормативних актів Банку Росії форма одержання інформації про діяльність кредитних організацій, при якій Банк Росії одержує інформацію у вигляді встановлених звітних документів (форм звітності), затверджених Банком Росії, підписаних електронним цифровим підписом або власноручно особами, відповідальними за вірогідність представлених відомостей.

Бухгалтерська звітність - єдина система даних про майнове й фінансове становище організації й про результат її господарської діяльності, що становиться на основі даних бухгалтерського обліку по встановлених формах.

Основними ознаками звітності є:

- обов'язковість - кожна кредитна організація зобов'язана представляти звітність за встановленими показниками, формам, адресам і строкам;

- документальна обґрунтованість - всі дані звітності формуються на основі первинних облікових документів, у тому числі розроблювальних відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку в кредитних організаціях Російської Федерації й Правилами ведення бухгалтерського обліку в кредитних організаціях, розташованих на території Російської Федерації, від 18 червня 1997 р. N 61, затвердженими Наказом Банку Росії від 18 червня 1997 р. N 02-263 (з наступними змінами й доповненнями), а також інших документів, передбачених нормативними актами Банку Росії;

- юридична чинність - форми звітності є офіційними документами кредитної організації, що відповідно до діючого законодавства відповідає за їхню вірогідність, правильність оформлення й своєчасність подання.

Одержання Банком Росії звітності від кредитних організацій необхідно для:

- розробки й проведення грошово-кредитної й валютної політики;

- здійснення нагляду за діяльністю кредитних організацій;

- валютного контролю й регулювання;

- складання платіжного балансу Російської Федерації;

- аналізу надходжень і залишків на рахунках по обліку засобів федерального бюджету й державних позабюджетних фондів;

- здійснення контролю за ліквідацією кредитних організацій.

Форми звітності, порядок їхнього складання й подання, а також Перелік звітності кредитних організацій, що представляється в Центральний Банк Російської Федерації, наведені відповідно в Додатках 1 - 7.

Правила складання звітності, що представляється в особливому порядку, установлюються відповідними нормативними актами Банку Росії.

Банк Росії вправі за рішенням Голови Банку Росії або його Першого заступника поряд зі звітністю, включеної в Перелік, запитувати від кредитних організацій окремі відомості й роз'яснення в разовому порядку, а також проводити одноразові обстеження діяльності кредитних організацій.

З метою забезпечення єдиного, уніфікованого підходу до збору й обробки звітності встановлюються стандартні вимоги до оформлення й побудови форм звітності. Уніфіковані форми звітності мають заголовні, змістовну й оформлювальну частини.

Заголовна частина включає обов'язкові реквізити, розміщені в зоні для розміщення кодових позначень реквізитів і в зоні для розміщення реквізитів заголовної частини документа.

Зона для розміщення кодових позначень реквізитів, що розташовується в правому верхнім полі документа, включає наступні реквізити:

- код форми звітності по ОКУД, де трьох молодших розряду вказують на порядковий номер форми, 3-й і 4-й розряди - на приналежність до підкласу, 1-й і 2-й розряди - приналежність до класу. Код форми по ОКУД є постійним реквізитом;

- код території по Загальноросійському класифікаторі об'єктів адміністративно - територіального розподілу (ОКАТО);

- код кредитної організації по Загальноросійському класифікаторі підприємств і організацій (ОКПО);

- реєстраційний номер, привласнений кредитної організації (філії) і занесений у Книгу державної реєстрації кредитних організацій;

- банківський ідентифікаційний код (БИК) по Довіднику БИК РФ.

Кодові позначення проставляються кредитною організацією, що звітує (філією) відповідно до кодів, привласненими їй ГМЦ Російського статистичного агентства або територіального органа Російського статистичного агентства (коди ОКПО й ОКАТО), а також БИК і реєстраційними номерами, привласненими Банком Росії.

У зоні для розміщення реквізитів заголовної частини документа симетрично тексту документа розташовуються найменування форми документа й період, за який (або дата, на яку) представляється інформація. Під найменуванням форми з лівої сторони вказуються найменування кредитної організації, що звітує (філії) і її фактична поштова адреса (якщо інше не передбачене порядком складання й подання звітності), із правої сторони - індекс (номер) форми, періодичність подання інформації й одиниця виміру.

Змістовна частина форми звітності може бути представлена в табличній (матричної) формі або у вигляді запитальника (анкети), де всі показники розташовуються послідовно в порядку черговості. Для забезпечення автоматизованої обробки інформації всі рядки й графи змістовної частини форми повинні нумеруватися послідовно наскрізною цифровою нумерацією у всіх розділах (включаючи довідковий).

В оформлювальній частині форми вказуються посади відповідальних за складання форми осіб, їхній особистий підпис із розшифровкою, номер телефону й дата складання документа. В окремих випадках передбачається місце для печатки. У документах, що складаються із двох і більше сторінок, реквізити оформлювальної зони розташовуються на останній сторінці.

До осіб, що перевіряють і підписує форми, ставляться керівник кредитної організації, головний бухгалтер (особи, їх що заміщають (виконуючий обов'язок) у встановленому законодавством порядку) або їхні заступники, а також інші особи, що виконують управлінські функції, підписи яких передбачені на формах звітності. Особи, що підписали й завізували форми звітності, відповідають за їхню вірогідність, повноту й своєчасність подання в Банк Росії.

Порядок складання й подання звітності повинен включати наступну інформацію:

- мети введення форми;

- періодичність і строки її подання;

- коло кредитних організацій, що становлять і представляють дану звітність у Банк Росії;

- опис показників форми або посилання на нормативний документ, що описує порядок їхнього формування;

- логічне й арифметичне вв'язування показників (перехресне зіставлення) з показниками інших форм звітності.

При необхідності для окремих форм звітності може бути встановлений порядок виправлення даних, відмінний від установленого Вказівкою № 7-В, а також порядок подання звітності з нульовими показниками.

Бланками форм звітності кредитні організації забезпечуються самостійно.

Основними вимогами, пропонованими Банком Росії до кредитних організацій при складанні й поданні звітності, є повнота заповнення, вірогідність звітних даних і своєчасність її подання. Відповідно до цього повинні виконуватися наступні умови.

У формах звітності приводяться всі передбачені в них показники. У випадку відсутності даних по одному або декількох показниках у відповідній статті (рядку, графі) звітності проставляється нуль для цифрових показників. У випадку відсутності даних за нецифровими показниками (символьним, дата) відповідна стаття (рядок, графа) звітності не заповнюється.

У випадку, якщо форма звітності містить тільки нульові показники, звіт не представляється, при цьому в Банк Росії направляється повідомлення про відсутність відповідних операцій (якщо інше не передбачене порядком складання й подання звіту) і утримуючий атрибути, що дозволяють однозначно визначити форму звітності. Дане повідомлення повинне бути підписане електронним цифровим підписом або власноручно керівником кредитної організації (його заступником), а також особою, що заміщає (виконуючий обов'язок) керівника у встановленому законодавством порядку.

Дані звітності приводяться в одиницях виміру, установлених для показників кожної конкретної форми.

У випадку, якщо для окремих показників форми одиниця виміру відрізняється від установленої для форми в цілому, у відповідних графах варто вказувати одиниці виміру для даних показників. Для розрахункових показників необхідно також указувати точність розрахунку (кількість знаків після коми).

У звітності кредитної організації повинна бути забезпечена порівнянність звітних даних з показниками попереднього звітного періоду.

Кредитні організації і їхні філії при необхідності представляють територіальній установі Банку Росії короткі пояснення про причини змін окремих показників у порівнянні з даними за попередній звітний період.

Виправлення даних, включених у звітність, виробляється в тім звітному періоді, у якому були виявлені перекручування даних, і супроводжується поясненнями, складеними в довільній письмовій формі за підписом уповноважених осіб, що виконують управлінські функції.

Порядок зберігання звітності визначається кредитними організаціями самостійно, якщо інше не встановлено нормативними актами Банку Росії.

Звітність представляється кредитними організаціями в Банк Росії на паперових носіях і/або в електронному виді у форматах, установлених Банком Росії, що містять той же набір показників, що й документ на паперовому носії, відповідно до вимог нормативних актів Банку Росії.

У випадку подання кредитними організаціями в територіальні установи (структурні підрозділи) Банку Росії звітності тільки в електронному виді звітність на паперових носіях зберігається в кредитних організаціях і повинна бути пред'явлена на першу вимогу територіальних установ (структурних підрозділів) Банку Росії.

Кредитні організації відповідають за відповідність даних, що представляються на паперових носіях і в електронному виді.

Датою подання звітності вважається день фактичної передачі її в територіальні установи (структурні підрозділи) Банку Росії або - дата відправлення, позначена в штемпелі поштового підприємства, при цьому усередині одного міста поштові відправлення не допускаються.

Датою подання звітності в електронному виді вважається дата відправлення Банком Росії на адресу кредитної організації (філії) повідомлення, що підтверджує її дійсність. Перевірка дійсності електронного документа включає перевірку правильності електронного цифрового підпису (ЭЦП) і відповідність зареєстрованого власника цієї ЭЦП укладачеві документа, а також контроль правильності й повноти ідентифікаційних реквізитів електронного документа.

Якщо день подання звітності збігається з неробочим днем, то звітність представляється в першийий робочий день після вихідного або святкового дня. Якщо строк подання звітності визначається в календарних днях, то він продовжується на кількість святкових днів.

У випадку внесення Банком Росії змін у форми звітності їхнє подання в зміненому виді встановлюється, починаючи з наступної звітної дати після твердження відповідних змін, якщо інше не встановлено нормативними актами Банку Росії.

У випадку порушення строків подання звітності, а також подання неповної або недостовірної інформації Банк Росії вправі застосовувати до кредитних організацій заходу впливу, передбачені Федеральними законами "Про Центральний банк Російської Федерації (Банці Росії)" (стаття 75) і "Про банки й банківську діяльність" (пункт 3 статті 20), іншими законодавчими актами Російської Федерації й нормативних актів Банку Росії.

Відповідальність Банку Росії за розголошення відомостей, що втримуються у звітності кредитних організацій, визначається чинним законодавством.

Основне значення банківської звітності – бути джерелом достовірної, повної й оперативної економічної інформації про діяльність банку . Банківська звітність повинна бути зрозуміла існуючим і потенційним інвесторам і кредиторам, давати їм подання про суми, час і ризики, пов'язаних з очікуваними доходами, надавати інформацію про склад і види приваблюваних ресурсів, їхньому розміщенні, наявності резервів на можливі втрати по позичках і т.п.

Керування сучасними банками базується на використанні кількісної інформації, вираженої в грошових одиницях. При цьому бухгалтерська звітність може включати і якісну інформацію (не грошову), якщо вона допомагає аналізу бухгалтерських звітів. Звітність, спеціально підготовлена в допомогу менеджерам, ставиться до управлінської облікової інформації. Вона використовується в процесі планування, виконання й контролю за діяльністю банку.

Разом з тим необхідно мати на увазі, що бухгалтерська інформація використовує умовні класифікації, можливі оцінки й у цьому змісті є наближеною. Наприклад, відбиття в балансі на звичайних позичкових рахунках багаторазово пролонгованих позичок з більшою часткою умовності відбиває співвідношення між терміновими й простроченими позичками. Аналогічне відбиття на пасивних рахунках резервних фондів банка не свідчить про їхню наявність у ліквідній формі.

Таким чином, незважаючи на «ауру точності», що, як може здатися, оточує бухгалтерську звітність, показники й значення їх можуть бути лише наближеними. У цьому зв'язку більша відповідальність за правильне використання лягати на її користувача, що вміє адекватно витлумачити її й застосовувати при виробленні рішень. Він повинен розуміти її й визначати, яку звітність і як, у якій сфері діяльності використовувати.

1.3. Склад, зміст і періодичність звітності

Звітність є завершальним етапом усього облікового процесу. Вона узагальнює й представляє інформацію про діяльність банку у вигляді певного набору звітних форм і звітних показників. Її можна класифікувати по ряду ознак:

· По економічному змісті й способу формування звітність організацій ділиться на : бухгалтерську (містить відомості про майно, зобов'язання й фінансові результати; складається на підставі даних синтетичного й аналітичного обліку), статистичну (містить відомості за окремими показниками господарської діяльності підприємства; складається по даним статистичного, бухгалтерського й оперативну обліку), оперативну звітність (містить відомості за основними показниками за невеликі проміжки часу; використовується для оперативного контролю й керування процесами постачання, виробництва й реалізації продукції);

· По періодичності складання : на поточну (щоденну, п'ятиденну, декадну, місячну, квартальну, піврічну); і річну (звіти за рік);

· По ступені узагальнення звітних даних : на первинну, тобто составляющуюся організаціями, і зведену, тобто составляющуюся вищестоящими організаціями на підставі первинних звітів;

· Залежно від включення у звітність результатів роботи філій комерційного банку: консолідовану, не консолідовану;

· По адресаті , надавану: ЦБ РФ і його підрозділам, податковим органам, керівництву банку, стороннім організаціям;

· По способі передачі : передану звичайною поштою, електронною поштою, телеграфом;

· По ступені таємності : дозволену до публікації у відкритій пресі й не дозволену.

·

1.4. Проблеми, пов'язані зі складанням і поданням звітності кредитними організаціями

У банківській системі Російської Федерації контроль діяльності кредитних організацій з боку податкових установ, підрозділів Центрального Банку Російської Федерації виробляється, насамперед, на підставі обов'язкової звітності, що представляється цим органам. Виконання вимог повноти й вірогідності звітних даних, а також своєчасності їхнього подання в органи нагляду є завданнями першочергової важливості для будь-якої банківської установи. Порушення банком кожного з перерахованих вимог може викликати штрафні санкції й інші міри покарання аж до відкликання ліцензії на право здійснення банківської діяльності.

Рішення завдання підготовки звітності супроводжується в кожній кредитній установі обробкою величезного обсягу інформації й займає багато часу.

Асоціацію російських банків (АРБ) турбує тенденція постійного росту обсягів бухгалтерської й фінансової звітності, що представляється банками в територіальні установи Банку Росії. В АРБ надходять листа, у яких банки заявляють про значне збільшення звітності, що вимагає додаткових витрат і створює складності в роботі. Значна частина представляються в ЦБ РФ форм звітності перевантажена більшою кількістю даних. Деякі із цих форм містять по кілька десятків показників, що ускладнює й роботу банків, і територіальних установ Банку Росії. Як приклад можна привести додатка 1,3,15 до Інструкції 17 ЦБ РФ «Про складання фінансової звітності», які містять більше 250 показників. Деякі з них, особливо по грошовому обігу, явно застаріли й представляються більше за традицією, чим по необхідності. Наприклад, по касових оборотах представляються відомості по номенклатурі, що застосовувалася в системі Держбанку СРСР для складання касових планів.

Значно розширена звітність по періодах діяльності, що становить: щоденна - 9 звітів, п'ятиденна - 3, щодекадна -5, щотижнева -3, щомісячна -35, щоквартальна - 19, піврічна -1, щорічна -7, нерегулярна основа - 6 (Додаток 8 - кількість звітів по строках подання). В окремі дні банки представляють до 63 звітів, значна частина показників яких утримується в балансі комерційних банків, тому немає потреби представляти їх в окремих формах.

Найчастіше йде дублювання показників, що є, імовірно, результатом не скоординованих розробок деякими департаментами. Було б доцільно розглянути питання про більше ретельну координацію обсягів і складу звітності.

У ряді випадків представляється отчетность, що, є фактично розрахунком різних показників, тим самим на банки покладають додаткові функції, що не випливають зі ст.56 ФЗ «ПРО ЦБ РФ»

Малі банки душать непомірно високі податки, громіздка звітність . Але ж це в першу чергу позначається на їхній дієздатності, відбивається на зниженні прибутковості, веде до нездатності купувати дорогі технології, модернізуючи своє виробництво, брати участь у соціальних програмах.

Щодня тільки звітності роздруковується 50 і більше сторінок. Малі банки не можуть містити апарат для складання бухгалтерської й статистичної звітності, як, наприклад, Ощадбанк і інші великі банки.

Підготовка звітності ускладнюється частими змінами інструкцій, що регламентують їхній випуск.

Що стосується многофилиальных банків, то для них складається ще більш убрана ситуація. Кредитні організації, що мають філії піддаються додатковому контролю, як більше піддані регіональному страновым ризикам, а також ризику втрати керованості. Відповідальність за підготовку зведеної звітності кредитної установи покладає на головну контору банку. Додатково цілий ряд форм розраховується по кожному з філій і представляються в територіальні установи Банку Росії за місцем перебування філій. Таким чином, завдання підготовки обов'язкової звітності многофилиального банку на порядок складніше, ніж у банку унітарного: обсяг оброблюваною Головною конторою інформації й час, затрачуваний на випуск звітності, зростають пропорційно кількості філій банку. Якщо ж у філіях кредитної організації відсутній досить кваліфікований персонал, то на Головну контору лягає й завдання випуску звітів по кожному з філій.

Однак це ще не всі труднощі, які доводиться переборювати многофилиальным банкам. Особлива робота, по обсязі й складності переважаюча безпосередньо підготовку звітів, полягає в зборі з філій інформації, необхідної для випуску зведеної (консолідованої) звітності

Останнім часом Банк Росії ужив заходів по скороченню обсягів фінансової звітності комерційних банків. У той же час уведений ряд нових форм звітності, найчастіше слабко автоматизируемых і потребуючих для свого складання збору нових даних. ЦБ РФ вважає за необхідне в найкоротший термін провести роботи зі здійснення номенклатури й обсягів банківської звітності.

1.5. Види звітності

Звітність організацій класифікують по видах, періодичності складання й ступеня узагальнення звітних даних.

По обсязі відомостей, що втримуються у звітах, розрізняють внутрішню й зовнішню звітність.

Внутрішня звітність необхідна для одержання інформації про яку-небудь ділянку діяльності, і складання її викликане потребами самого підприємства.

Зовнішня звітність необхідна для одержання інформації зовнішніх користувачів:

· власників (учасників, засновників) - відповідно до установчих документів;

· територіальним органам статистики по місцю їхньої реєстрації;

· органу державної податкової інспекції;

· іншим органам виконавчої влади, банкам і іншим користувачам (представляється відповідно до законодавства Російської Федерації).

Організації зобов'язані становити звітність на основі даних всіх видів обліку: статистичного, оперативного й бухгалтерського (синтетичного й аналітичного).

Статистична звітність являє собою систему економічних показників діяльності банку. Вона складається на основі статистичної обробки даних за певні періоди часу й містить необхідним образом згруповані дані про кредитні, розрахунково-касові, валютні й інші операції банку.

Для розробки й подання статистичних звітів передбачені стандартні бланки статистичних звітних форм, що мають свою умовну позначку. Приведемо приклад деяких діючих у цей час форм банківської статистичної звітності:

· Форма №0409215 "Звіт про залишки коштів на балансових рахунках № 20202, 20206, 20207, 20208, 20209 (щоденний);

· Форма №0409201 "Звіт про касові обороти установ Банку Росії й кредитних організацій (оперативний - п'ятиденна);

· Форма №0409603 "Відомості про відкриті кореспондентські рахунки й залишки засобів на них" (щомісячна).

Повний перелік звітності, що представляється кредитними організаціями в ЦБ РФ, наведений у Додатках № 1-7.

Оперативна звітність характеризується стислістю й швидкістю одержання облікових даних. Оперативний облік призначений для швидкого й оперативного відбиття чинених господарських процесів безпосередньо в ході їхнього здійснення. Служить він для повсякденного поточного керівництва й керування підприємством і ведеться без застосування якої-небудь системи. Дані оперативного обліку, як правило, не документуються.

Бухгалтерська звітність комерційного банку також розробляється відповідно до затверджених форм. Основою бухгалтерської звітності є дані аналітичного й синтетичного обліку.

По періодичності складання виділяють поточну й річну звітність. Поточна звітність ділиться на щоденну, п'ятиденну, декадну, місячну, квартальну й піврічну звітність. До неї ставляться наступні форми:

· Баланс (щоденна, місячна, квартальна);

· Форма № 0409101 "Оборотна відомість по рахунках бухгалтерського обліку кредитної організації" (місячна) – Додаток № 1;

· Форма № 0409110 "Розшифровки окремих балансових рахунків" для розрахунку економічних нормативів (місячна, квартальна) – Додаток № 2 ;

· Форма № 0409102 "Звіт про прибутки й збитки кредитної організації" (квартальна) – Додаток № 3 ;

· Форми №0409136-0409142,0409147 "Розрахунок регулювання розміру обов'язкових резервів, що підлягають депонуванню в ЦБ РФ, і інша інформація, що представляється для регулювання обов'язкових резервів" (щомісячна);

· Форма № 0409115 "Розрахунок резерву на можливі втрати по позичках" (щомісячна) -додаток № 4;

· Форма №0409135 "Розшифровки окремих балансових рахунків для розрахунку обов'язкових нормативів" (щомісячна) - Додаток № 5 .

Окремо варто виділити форми річного бухгалтерського звіту:

· Форма № 101 "Бухгалтерський баланс у формі оборотної відомості";

· Форма № 102 "Звіт про прибутки й збитки";

· Форма № 126 "дані про використання прибутку й фондів, створюваних із прибутку – Додаток № 6;

· Форма № 115 "Розрахунок резерву на можливі втрати по позичках";

· Звіт про стан внутрішнього контролю в банку;

· Пояснювальна записка.

Основним законодавчим документом про склад річної звітності комерційних банків є щорічно публикуемые Вказівки Банку Росії про склад, структуру й порядок підготовки цієї звітності.

По ступені узагальнення даних звітність ділиться на первинну й зведену.

Первинна звітність складається самою кредитною організацією, а зведена - вищестоящими організаціями. За основу зведеної звітності беруться дані первинної звітності.

1.6. Підготовча робота до складання річного звіту. Заключні обороти

З метою забезпечення своєчасного і якісного складання річного бухгалтерського звіту кредитні організації наприкінці звітного року проводять необхідну підготовчу роботу, що складається в наступному:

- Роблять звірення залишків по рахунках аналітичного й синтетичного обліку. При виявленні розбіжностей з'ясовують причини цього й вживають заходів до усунення.

- Проводять інвентаризацію всіх ураховуються на балансових і позабалансових рахунках коштів і цінностей, основних засобів, нематеріальних активів, господарських матеріалів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, розрахунків. У ході підготовчої роботи аналізується дебиторско-кредиторська заборгованість, приймаються активні заходи для її погашення. Нереальні суми підлягають списанню з балансу й віднесенню на збитки.

- Аналізується кредитний портфель і приймаються заходи щодо виявлення нереальної позичкової заборгованості, а також нарахованих відсотків по таких позичках і їхньому списанні у встановленому порядку. Аналогічна аналітична робота проводиться по всіх інших видах активів (вкладенням у цінні папери, спільну господарську діяльність і ін.) з метою відбиття в річному балансі реальних і достовірних активів і пасивів.

- За результатами інвентаризації приймаються заходи щодо врегулювання виявлених розбіжностей (надлишки й недостача повинні бути відбиті по балансі у звітному році), оформляються документи на стягнення сум з винних осіб, списуються у встановленому порядку нереальні активи, включаючи безнадійні позички, відсотки, інші борги, а також вартість основних засобів, що прийшли в непридатність, господарського інвентарю й матеріалів.

- Нараховують і відбивають по відповідних рахунках балансу відсотки за грудень і 4 квартал звітного року. При нарахуванні відсотків керуються нормативними документами Банку Росії.

- По всіх рахунках клієнтів: розрахунковим, поточним, позичковим, кореспондентським, накопичувальним, депозитним і ін. (за винятком фізичних осіб) кредитні організації забезпечують видачу виписок з особових рахунків із залишками за станом на 1 січня року, що випливає за звітним, не пізніше чим у першийий робочий день нового року.

- Від всіх клієнтів повинні бути отримані письмові підтвердження залишків на зазначених рахунках за станом на 1 січня року, що випливає за звітним, до подання річного звіту в територіальні установи Банку Росії. При цьому робота з підтвердження клієнтами залишків, що враховуються на відкриті ними рахунках у кредитних організаціях, триває й після здачі кредитними організаціями річних бухгалтерських звітів у територіальні установи Банку Росії.

- Кредитні організації на основі виписок, отриманих від установ Банку Росії в першийий робочий день нового року, роблять звірення залишків на корсчетах, накопичувальних рахунках при випуску акцій, рахунках обов'язкових резервів (балансових і позабалансових), позичкових (по обліку кредитів Банку Росії, у тому числі по обліку простроченої заборгованості, нарахуванню відсотків за користування даними кредитами, включаючи прострочені відсотки), депозитних (розміщених у Банку Росії, включаючи нараховані відсотки). Наявність розбіжностей по рахунках кредитних організацій у балансах кредитних організацій і установ Банку Росії не допускається.

- У балансах кредитних організацій за станом на 1 січня повинен бути закритий рахунок по незавершених розрахункових операціях із засобами клієнтів при здійсненні розрахунків через підрозділи Банку Росії (рахунок № 30223).У цих цілях, що надійшли на кореспондентські рахунки(субрахунку) суми на підставі отриманих від установ Банку Росії виписок і підтверджувальних платіжних документів повинні бути в повному обсязі проведені по рахунках клієнтів і рахункам власної господарської діяльності або віднесені на рахунки до з'ясування в першийий робочий день року, що випливає за звітним, 31 грудня звітного року. У зв'язку із цим дозволяється «закрити» баланс за 31 грудня звітного годячи наприкінці першого робочого дня нового року. Всі платіжні документи клієнтів, на підставі яких засоби списані з їхніх рахунків для перерахування по призначенню через підрозділи Банку Росії, повинні бути представлені кредитними організаціями в підрозділи розрахункової мережі Банку Росії31 грудня звітного року для оплати або поміщені в картотеки не оплачених у строк розрахункових документів через відсутність засобів на кореспондентському рахунку (субрахунку) відповідно до порядку, установленим Банком Росії.

- У першийий робочий день року, що випливає за звітним, кредитні організації самостійно ухвалюють рішення щодо порядку здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнтів.

- Філії кредитних організацій повинні представити в територіальні установи Банку Росії за місцем свого перебування підтвердження залишків засобів, що враховуються на їхніх рахунках у розрахунково-касових центрах, не пізніше третього робочого дня нового року. Територіальні установи Банку Росії в строк до 20 січня року, що випливає за звітним, направляють отримані від філій підтвердження територіальним установам Банку Росії за місцем перебування головних банків кредитних організацій, які, у свою чергу, на основі отриманої інформації, а також відомостей, що надійшли від головних банків, роблять звірення залишків на рахунках, відкритих кредитними організаціями в Банку Росії, і відбитих у їхніх зведених балансах.

- Нараховують і відбивають на відповідних балансових рахунках резерви на можливі втрати по позичках і під знецінення цінних паперів.

- Нараховують і відбивають на відповідних балансових рахунках всі належні до сплати до кінця звітного року суми податків на прибуток і інші обов'язкові платежі. На підставі вивіреної довідки податкових органів про недоїмку-переплаті по податках вживають заходів по заліку наявної переплати по одним податках за рахунок по іншим або їхній поверненням.

- Готовлять і доводять до підвідомчих філій вимоги по передачі головним банкам залишків з рахунків, що характеризують фінансові результати їхньої діяльності, при необхідності, фондів, сформованих за рахунок прибутку, а також вимоги по здійсненню інших операцій, дозволених до проведення заключними оборотами через внутрібанківські рахунки.

- При наявності прибутку вживають заходів до погашення збитків минулих років, а також до напрямку не менш 5% від чистого прибутку на створення (поповнення) резервного фонду (якщо інше не передбачено уставом кредитної організації) до досягнення їм мінімально встановленої величини, тобто не менш 15% від величини статутного капіталу кредитних організацій.

- При наявності залишків на рахунку № 91904 вживають заходів до поповнення джерел для здійснення витрат капітального характеру. При відсутності джерел з метою недопущення (не збільшення) збитків розглядають можливість припинення здійснення даних витрат.

- У зведений річний бухгалтерський звіт кредитної організації повинні бути включені звіти всіх підвідомчих структурних підрозділів (філій, відділень, представництв).

Перед складанням річного бухгалтерського звіту завішаються всі операції, виконувані заключними оборотами.

Заключними оборотами дозволяється проведення наступних операцій, пов'язаних з:

-Розрахунками усередині кредитної організації, початими у звітному році (за винятком операцій по рахунках клієнтів);

-Формуванням і відновленням резервів (на можливі втрати по позичках, під знецінення цінних паперів, на можливі втрати);

-Нарахуванням податків;

-Розподілом і перерозподілом прибутку;

-Визначенням фінансових результатів.

Порядок і строки проведення заключних оборотів по бюджетних рахунках установлюється окремими нормативними актами Банку Росії.

1.7. Пояснювальна записка і її зміст

Пояснювальна записка до річної бухгалтерської звітності повинна містити істотну інформацію про кредитну організацію, її фінансовому становищі, порівнянності даних за звітний і попередній йому роки, методах оцінки й істотних статей бухгалтерської звітності. У пояснювальній записці повинне повідомлятися про факти незастосування правил бухгалтерського обліку у випадках, коли вони не дозволяють вірогідно відбити майновий стан і фінансові результати діяльності організації, з відповідним обґрунтуванням. У противному випадку незастосування правил бухгалтерського обліку розглядається як відхилення від їхнього виконання й зізнається порушенням законодавства Російської Федерації про бухгалтерський облік.

У пояснювальній записці оцінюється стан обліку в банку й підлеглих йому підприємствах і організаціях, а також розшифровуються залишки окремих рахунків і приводяться деякі дані, що не втримуються у звітності, але важливі для характеристики роботи установ банку, а також оголошується про зміни у своїй обліковій політиці на наступний звітний рік.

У пояснювальній записці кредитної організації до річного бухгалтерського звіту повинна знайти відбиття наступна інформація:

- Дані про підтвердження клієнтами залишків засобів, що значаться на їхніх рахунках за станом на 1 січня (повідомляється про кількість рахунків, по яких не отримані підтвердження залишків, їхня питома вага в загальній кількості відкритих у кредитній організації рахунків), і причини, по яких не отримані підтвердження;

- Результати інвентаризації й ревізій каси. У випадку виявлення надлишків або недостач необхідно відзначити їхній вплив на зміну фінансового результату банку;

- Результати звірення зобов'язань і вимог по термінових операціях, а також дебіторської заборгованості з постачальниками, підрядниками й покупцями;

- У випадку недостворення резервів на можливі втрати по позичках і під знецінення цінних паперів повинні бути пояснені причини цього;

- При наявності в графах 4 і 5 форми N 126 залишків повідомляється про зроблений перерозподіл фондів із вказівкою номерів рахунків, а також характері виправних проводок і причинах, їх що викликали;

- По кредитних організаціях, до складу яких входять збиткові філії, повинні бути наведені дані про виконання заходів щодо усунення недоліків у їхній діяльності (або заходів, що забезпечують їхню фінансову стійкість), за винятком планово збиткових філій, у випадках допущення збитків у межах планованих;

- При відсутності служб внутрішнього контролю вказати причини відсутності, а також проведену роботу з їхнього створення.

1.8. Фінансова звітність кредитних організацій, її мета й значення

За основу при розробці форм фінансової звітності прийняті такі нормативні документи, як Європейська Директива № 86/635 "Про річну звітність і консолідовану звітність банків і кредитних установ", і норми Комітету з міжнародним бухгалтерським стандартам. Критерії, наведені в цих документах, дотримуються майже всіма комерційними банками миру.

Головне призначення зазначеної звітності зводиться до розширення числа користувачів інформацією й прийняттю ними економічних рішень про доцільність і безпеку інвестування засобів у діяльність банку. Така інформація необхідна: Центральному банку, акціонерам і пайовикам, юридичним і фізичним особам, які є позичальниками або депозиторами банку, щоб створити й зберегти на довгий строк довіра до банку й кредитної системи в цілому.

За допомогою даних фінансової звітності здійснюється процес керування банком і захист їм інтересів своїх клієнтів, тобто підтримується постійна взаємна довіра між банком і його партнерами, і, крім того, зміст цих форм звітності дозволяє бути зрозумілим користувачам усього миру.

Перш ніж представити загальну фінансову звітність, необхідно перелічити принципи її складання. В остаточному підсумку вони й повинні становити облікову політику комерційного банку:

- Безперервність діяльності

- Поділ звітних періодів

- Одиниці виміру

- Обережність

- Сталість правил бухгалтерського обліку

- День угоди

- Роздільне відбиття залишків по активно-пасивних рахунках

- Відкритість

- Пріоритет змісту над формою

- Непорушність щоденного балансу

- Консолідація

- Істотність.

Центральний Банк Росії 1 жовтня 1997 року затвердив Інструкцію «Про складання фінансової звітності» №17.

Починаючи зі звітності за 1998 року встановлюється подання форм публикуемой звітності відповідно до форми № 409113 «Агрегированный балансовий звіт» (Додаток № 13) , формою № 409114 «Агрегированный звіт про прибутки й збитки» (Додаток № 14 ).

Починаючи зі звітності за 2001 рік, додатково до зазначеного вище формам надається форма № 409123 «Дані про рух грошових коштів» (Додаток № 5 ).

Метою введення Інструкції є створення, з урахуванням використання міжнародних стандартів бухгалтерського обліку й звітності, необхідної бази даних, що дозволяє кредитним організаціям і наглядовим органам більш реально оцінити показники ліквідності, платоспроможності й прибутковості банків і на цій основі визначити фінансовий стан банку.

Зокрема, така можливість створюється в результаті використання методу (способу) визначення фінансового результату діяльності банку, заснованого на закладених даною Інструкцією принципах: поділу звітних періодів, обережності, нарахування (нарощування) і інших, що дозволяють відбити у звітності доходи, витрати й деякі інші показники діяльності банку, що ставляться винятково до звітного періоду, незалежно від часу фактичного надходження й витрати засобів.

У Додатках до Інструкції представлена інформація про структуру активів, зобов'язань і власних засобів банку, про ризики (у тому числі кредитних), про якість кредитного портфеля, а також інших показниках, досить важливих для характеристики фінансового стану банку. Крім того, дані Додатка дають можливість представити звітність російських банків на рівні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку й звітності.

До Додатків дані відповідні коментарі, що дозволяють банкам більш точно й вірогідно подати необхідні відомості.

Періодичність подання банками Додатків фінансової звітності встановлена Інструкцією №17 .

Відповідальність за вірогідність даних, представлених у Додатках до справжньої Інструкції, несе керівник і головний бухгалтер кредитної організації.

Кожний Додаток, що входить до складу фінансової звітності, підписується головою Правління й головним бухгалтером кредитної організації із вказівкою виконавця і його телефону.

Допоміжні додатки, що становляться банками для формування загальної фінансової й статистичної звітності:

- Розшифровки окремих балансових рахунків – форма № 409110 - Додаток N 2 (щомісяця);

- Розшифровки окремих символів звіту про прибутки й збитки (форми N 2) – форма № 409111 - Додаток N 22 (щокварталу);

- Аналітичні дані про стан кредитного портфеля – форма № 409133 (Додаток N 16 ) (представляється тільки на вимогу наглядових органів територіальних установ ЦБ РФ по місцю розташування головних офісів кредитних організацій у частині інформації з великих кредитів);

- Таблиця коректувань – форма № 409112 (Додаток N 12 ) (щомісяця).

Додатка з інформацією про кредитний портфель банку

- Розрахунок резерву під можливі втрати по позичках – Форма № 409115 (Додаток N 4 ) (щомісяця);

- Дані про великі кредити – форма № 409118 (Додаток N 23) (щомісяця).

Додатка з інформацією про інші операції банку

- Дані про рух грошових коштів – форма № 409123 (Додаток N 5 ) (щорічно);

- Відомості про активи й пасиви по строках зажадання й погашення – форма № 409125 (Додаток № 15 ) (щомісяця);

- Дані про використання прибутку й фондів, створюваних із прибутку – форма № 409126 (Додаток N 6 ) (щокварталу).

Додатка, що містять статистичні дані про діяльність банку

- Дані про середньозважені процентні ставки по кредитах, наданим банком за звітний місяць – форма № 409128 (Додаток N 21 ) (щомісяця);

- Дані про середньозважені процентні ставки по притягнутих депозитах і внескам за звітний місяць – форма № 409129 (Додаток N 20 ) (щомісяця);

- Дані про середньозважені процентні ставки по випущеним банком депозитним і ощадним сертифікатам і облігаціям у рублях за звітний місяць – форма № 409130 (Додаток N 19 ) (щомісяця);

- Дані про середньозважені процентні ставки по випущеним банком векселям за звітний місяць – форма № 409131 (Додаток N 18 ) (щомісяця);

- Дані про середньозважені процентні ставки по врахованим банком векселям за звітний місяць - форма № 409132 (Додаток N 17 ) (щомісяця).

Допоміжні Додатки складаються кредитними організаціями для визначення показників, використовуваних при угрупованні рахунків балансового звіту, угрупованню символів звіту про прибутки й збитки. Для формування показників, що визначають значення укрупнених статей балансового звіту й звіту про прибутки й збитки, проводяться розшифровка залишків по деяких рахунках бухгалтерського балансу (Додаток N 2 ) і розшифровка сум, відбиваних по символах форми N 2 (Додаток N 22).

Крім того, з метою приведення системи обліку в банках до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку проводиться коректування результатів фінансової діяльності банків (Додаток N 12 ).

Інформація з форми "Аналітичні дані про стан кредитного портфеля" ведеться в кредитних організаціях і використовується для заповнення форми № 409115 (Додаток № 4 ) фінансові звітності.

Інформація в розрізі кожного позичальника в Банк Росії не представляється. Однак територіальні установи Банку Росії вправі запитувати відомості про великих позичальників.

При складанні фінансової звітності попередньою звітною датою вважається 1 січня поточного року.

Відомості, зазначені в перераховані вище додатках, досить широко характеризують обсяг виконуваних банком робіт, відповідають вимогам міжнародних стандартів в області бухгалтерського обліку.

При формуванні фінансової звітності необхідно враховувати документ ЦБ РФ № 29-П від 12.05.98 р. « Положення про консолідовану звітність кредитних організацій». Під консолідованою звітністю розуміється звітність про стан вимог і зобов'язань, власних засобів (чистих активів), фінансових результатів консолідованої (банківської) групи.

Консолідована (банківська) група- це сукупність юридичних осіб, що включає головну кредитну організацію й учасників групи, зв'язок яких між собою відповідає заданим (установленим) критеріям. Консолідована звітність складається з метою встановлення характеру впливу на фінансовий стан кредитних організацій їхніх вкладень у капітали інших юридичних осіб, в операції й угоди із цими юридичними особами, можливостей управляти їхньою діяльністю, а також з метою визначення сукупної величини ризиків і власних засобів (чистих активів) консолідованої (банківської) групи. До складу консолідованої звітності входять:

- Звіт про склад учасників консолідованої (банківської) групи;

- Консолідований балансовий звіт;

- Консолідований звіт про прибутки й збитки;

- Звіт про відкриті валютні позиції;

- Розрахунок обов'язкових нормативів на основі консолідованої звітності.

- Консолідований балансовий звіт (підсумований, відкоректований);

- Консолідований звіт про прибутки й збитки (підсумований по статтях доходів і витрат);

- Оцінка вкладень у статутний капітал учасників групи.

Основне призначення консолідованої звітності - використання при здійсненні банківського нагляду, крім керування діяльністю групи, контролю й аналізу.

1.9. Нормативні документи, що регулюють порядок складання звітності. Роль Центрального банку - як наглядового органа

До нормативних актів, що встановлюють порядок складання звітності, ставляться:

1. Федеральний закон “Про бухгалтерський облік” від 21 листопада 1996 р. № 129-ФЗ;

2. Положення про бухгалтерський облік і звітність у Російській Федерації (наказ Мінфіну Росії від 26 грудня 1994 р. № 170);

3. Положення по бухгалтерському обліку (ПБУ 1/94) “Облікова політика підприємства” (наказ Мінфіну Росії від 28 липня 1994 р. № 100);

4. Положення по бухгалтерському обліку (ПБУ 2/94) “Облік договорів (контрактів) на капітальне будівництво” (наказ Мінфіну Росії від 20 грудня 1994 р. № 167);

5. Положення по бухгалтерському обліку (ПБУ 3/95) “Облік майна й зобов'язань організації, вартість яких виражена в іноземній валюті” (наказ Мінфіну Росії від 13 червня 1995 р. № 50);

6. Положення по бухгалтерському обліку (ПБУ 4/96) “Бухгалтерська звітність організації” (наказ Мінфіну Росії від 8 лютого 1996 р. № 10).

Крім того, кредитна організація повинна керуватися:

1. Планом рахунків бухгалтерського обліку хазяйновитої-господарчої-фінансово-господарської діяльності підприємства й Інструкцією з його застосування (наказ Мінфіну СРСР Планом рахунків бухгалтерського обліку хазяйновитої-господарчої-фінансово-господарської діяльності від 1 листопада 1991 р. №56 з изм.);

2. нормативними документами, що визначають порядок обліку собівартості продукції (робіт, послуг);

3. іншими нормативними документами по бухгалтерському обліку різних сфер діяльності організації (інвестиційна діяльність, спільна діяльність і ін.) і видів майна (основні засоби, матеріальний^-матеріальні-товарно-матеріальні цінності, цінні папери, нематеріальні активи й ін.).

Зупинимося докладніше на найбільш важливих нормативних актах:

· Інструкція Банку Росії від 01.10.97 № 17 “Про складання фінансової звітності”.

Центральний банк Російської Федерації проводить послідовну політику приведення діючих російських норм і правил бухгалтерського обліку у відповідність із Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (International Accounting Standarts - IAS).

Першим кроком у цьому напрямку з'явилося введення в серпні 1993 року загальної фінансової звітності комерційних банків, порядок складання якої регламентувався Інструкцією Банку Росії “Про складання фінансової звітності”. Основним завданням введення загальної фінансової звітності комерційного банку було її використання для ознайомлення й аналізу діяльності комерційного банку Центральним банком, керівниками інших комерційних банків, іншими зацікавленими юридичними й фізичними особами, а також надалі - для відкритої публікації. Вона дозволила перейти до уніфікованих принципів складання й публікації фінансових звітів комерційних банків, ознайомитися з основними стандартами міжнародного обліку в комерційних банках. Російські банки, їхні іноземні контрагенти, наглядові органи одержали можливість більш реально оцінювати фінансовий стан банку на підставі показників прибутковості, платоспроможності й ліквідності.

Відповідно до наказу Банку Росії від 1.10.97р. N02-429 з 1 лютого 1998 року вводиться в дію Інструкція "Про складання фінансової звітності". Дотепер Загальна фінансова звітність складалася й представлялася в територіальні установи Банку Росії відповідно до Тимчасової інструкції, затвердженої листом Банку Росії від 24.08.93р. N181-93.

Впровадження в практику фінансової звітності є важливим кроком у напрямку забезпечення відповідності звітних документів російських кредитних організацій нормам і практиці оформлення звітів, прийнятих у міжнародній банківській діяльності. Фінансова звітність повинна представлятися всіма кредитними організаціями, і на неї поширюються всі вимоги, пропоновані до звітності кредитних організацій.

· “Правила ведення бухгалтерського обліку в кредитних організаціях, розташованих на території Російської Федерації” від 18.06.97.

Введення в дію із січня 1998 року нового Плану рахунків і “Правил ведення бухгалтерського обліку в кредитних організаціях, розташованих на території Російської Федерації” від 18.06.97 № 61, затверджених Наказом Банку Росії від 18.06.97 № 02 - 263 (далі - Правила № 61), стало другим кроком у цьому напрямку. Вони розвивають міжнародні принципи бухгалтерського обліку: роздільне відбиття активів і пасивів, пріоритет змісту над формою, істотність, відкритість і обережність. Внаслідок прийняття цих нормативних документів істотно змінилася банківська звітність, що представляється комерційними банками в Банк Росії: помітно підвищилася інформативність звітності, у першу чергу її основного елемента - банківського балансу.

· Європейська Директива № 86/635 "Про річну звітність і консолідовану звітність банків і кредитних установ" і норми Комітету з міжнародним бухгалтерським стандартам.

Критерії, наведені в цих документах, дотримуються майже всіма комерційними банками миру.

· «Положення про консолідовану звітність кредитних організацій».

При формуванні фінансової звітності необхідно враховувати документ ЦБ РФ № 29-П від 12.05.98 р. « Положення про консолідовану звітність кредитних організацій». Консолідованою звітністю називається звітність про стан вимог і зобов'язань, власних засобів (чистих активів), фінансових результатів консолідованої (банківської) групи.

· Федеральний закон «Про банки й банківську діяльність».

Даний закон, у тому числі, також установлює порядок складання кредитними організаціями консолідованої звітності.

· Федеральний закон "Про Центральний банк Російської Федерації (Банці Росії)".

Був прийнятий Федеральним законом 65-фз від 26 квітня 1995 і набув чинності 1 червня 1995. Відповідно до цього закону, Центральний банк монопольно здійснює емісію готівки, є кредитором останньої інстанції для кредитних організацій, організує систему рефінансування, установлює правила здійснення розрахунків, проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку й звітності для банківської системи, ліцензує діяльність кредитних організацій і організацій, що займаються їхнім аудитом, реєструє емісію цінних паперів, здійснює валютне регулювання й валютний контроль і здійснює інші функції відповідно до закону.

ЦБ РФ має намір підвищити якості нагляду за кредитними організаціями. До кризи нагляд багато в чому мав формальний характер і полягав в основному в контролі за поданням і строками звітності. Зараз коштує проблема — виявити ризики й реально оцінити фінансове становище банків. Проблема номер один — виявлення цих ризиків, оцінка того, наскільки адекватно самі банки оцінюють ризики, наскільки адекватна система внутрішнього контролю в банках, наскільки вірогідно на дану звітну дату представлена фінансова звітність. Слід зазначити, що вдосконалювання нагляду вже почалося й активно йде.

ЦБ РФ проводить роботу з посилення контролю за підвищенням якості обліку й звітності кредитних організацій. Ця робота включає проведення систематичних перевірок і застосування до порушників відповідних санкцій, контроль за усуненням банками виявлених порушень.

Банк Росії має намір при сприянні міжнародних експертів (у рамках діяльності Міжвідомчого координаційного комітету сприяння розвитку банківської справи в Росії) продовжити дану роботу з наступних основних напрямків:

- удосконалювання й наближення до міжнародних стандартів обліку, бухгалтерської й фінансової звітності банків;

- удосконалювання системи обов'язкових нормативів шляхом підвищення ефективності їхнього регулюючого впливу на рівень ризиків кредитних організацій;

- розвиток практики оцінки ризиків на консолідованій основі, у тому числі шляхом включення операцій з небанківськими організаціями, що входять до складу банківських груп.

Однієї з важливих завдань по розвитку банківської системи Банк Росії вважає зміцнення ринкової дисципліни. У цих цілях Банк Росії має намір підсилити контроль за відбиттям в обліку й звітності реального положення справ у кредитних організаціях. Фактором підвищення ефективності даної роботи є законодавче надання Банку Росії права робити переоцінку активів і зобов'язань кредитних організацій, а також коректування величини власних засобів (капіталу) кредитних організацій.

Іншим фактором зміцнення ринкової дисципліни є підвищення транспарентности банківської діяльності через розширення переліку й підвищення регулярності публікацій банками інформації про свій стан.

Для рішення цього завдання необхідно доповнити чинне законодавство вимогами щоквартальної публікації в пресі балансів і фінансових результатів банків, а також таких ключових фінансових показників, як коефіцієнти достатності капіталу й величина резервів на покриття сумнівних активів. Крім того, передбачається зобов'язати кредитні організації, що є головними в складі банківських груп, щорічно публікувати консолідований балансовий звіт і звіт про прибутки й збитки.

Свій виступ на XII з'їзді Асоціації російських банків Голова Банку Росії С.М. Игнатьев почав з найважливішої для російської банківської системи проблеми банківського нагляду.

Підвищення ефективності банківського нагляду повинне стати одним з головних пріоритетів роботи Банку Росії на найближчі місяці. Про актуальність цієї проблеми свідчать події, що відбулися з комерційним банком «ИБК». Цей не маленький банк навіть по московських мірках - він займав досить високе місце в сотні найбільших російських банків.

Перша інформація про виниклим у цього банку проблемах отримана ввечері 21 квітня. 22 квітня про сформованій у банку ситуації опублікували московські газети. 22 квітня Московське ГТУ ЦБ РФ початок перевірку банку ИБК. 23 квітня були підведені підсумки перевірки й підписаний наказ про призначення в банк тимчасової адміністрації.

Голови Банку Росії найбільше стурбувало те, що, ознайомившись із основними показниками звітності банку ИБК, ніяких ознак проблемності в цій звітності він не виявив. Достатність капіталу становила кілька десятків відсотків. Банк був віднесений ЦБ РФ до досить високої категорії фінансової стійкості. Проте через усього кілька тижнів після звітної дати банк почав проявляти ознаки нестабільності. Це говорить про те, що ЦБ РФ поки не навчився адекватно оцінювати фінансове становище кредитної організації, прогнозувати можливі проблеми.

Для підвищення ефективності банківського нагляду необхідний перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку й фінансової звітності. Відповідно до прийнятої Правительством РФ і Банком Росії «Стратегією розвитку банківського сектора РФ» цей перехід передбачається здійснити з 1 січня 2004 року. Необхідною передумовою введення нових стандартів повинне стати прийняття нової редакції Федерального закону «Про бухгалтерський облік».

До кінця 2003 року Банк Росії припускає внести зміни, пов'язані із прийняттям міжнародних стандартів, в існуючі нормативні документи для того, щоб у кредитних організацій був у запасі один рік на підготовку практичного переходу на нові стандарти.

Необхідно забезпечити перехід на нові стандарти бухгалтерського обліку й фінансової звітності не тільки банківського сектора, але й інших секторів економіки. Якість керування й інформативність звітності банків, складеної відповідно до нових стандартів, не можуть бути високими, якщо при оцінці своїх ризиків банки будуть використовувати фінансову звітність контрагентів, складену по традиційних російських стандартах.

1.10. Зміст і порядок складання звітності

Відповідно до статті 24 Федерального закону «Про Центральний банк Російської Федерації», звітний період Банку Росії встановлюється з 1 січня по 31 грудня включно. Структура балансу Банку Росії встановлюється Радою директорів.

Банк Росії щорічно не пізніше 15 травня представляє Державній Думі річний звіт, затверджений Радою директорів. Відповідно до Статті 25 Федерального закону «Про Центральний банк Російської Федерації», річний звіт Банку Росії включає наступне:

1) звіт про діяльність Банку Росії, аналіз стану економіки Російської Федерації, у тому числі аналіз грошового обігу й кредиту, банківської системи, валютного положення й платіжного балансу Російської Федерації, а також перелік заходів щодо єдиної державної грошово-кредитної політики, проведених Банком Росії;

2) річний баланс, рахунок прибутків і збитків, розподіл прибутку;

3) порядок формування й напрямку використання резервів і фондів Банку Росії;

4) аудиторський висновок по річному звіті Банку Росії.

Після складання річного звіту Банку, Державна Дума направляє його Президентові Російської Федерації, а також для висновку в Правительство Російської Федерації.

Державна Дума розглядає річний звіт Банку Росії до 1 липня року, що випливає за звітним. За підсумками розгляду річного звіту Банку Росії Державна Дума приймає рішення.

Річний звіт публікується не пізніше 15 липня року, що випливає за звітним.

Банк Росії щомісяця публікує свій баланс, дані про грошовий обіг, включаючи динаміку й структуру грошової маси, узагальнені дані про свої операції.

1.11. Консолідована звітність і її значення

У відповідності зі статтею 56 Федерального закону «Про Центральний банк Російської Федерації» і зі статтями 4,8,42,43 Федеральні закони «Про банки й банківську діяльність» установлюється порядок складання кредитними організаціями консолідованої звітності.

Під консолідованою звітністю розуміється звітність про стан вимог і зобов'язань, власних засобів (чистих активів), фінансових результатів, а також розрахунок ризиків на консолідованій основі.

Консолідована звітність складається з метою встановлення характеру впливу на фінансовий стан кредитних організацій, їхніх вкладень у капітали інших юридичних осіб, операцій і угод із цими юридичними особами, можливостей управляти їхньою діяльністю, а також з метою визначення сукупної величини ризиків і власних засобів (чистих активів) банківської або консолідованої групи. Консолідована звітність складається й представляється головними кредитними організаціями банківських/консолідованих груп.

Банківською групою зізнається не є юридичною особою об'єднання кредитних організацій, у якому одна (головна) кредитна організація робить прямо або побічно (через третє) істотний вплив на рішення, прийняті органами керування іншої (інших) кредитної організації (кредитних організацій).

Для цілей складання, подання й опублікування консолідованої звітності про діяльність банківської групи до складу консолідованої звітності повинна бути включена звітність інших юридичних осіб, у відношенні яких кредитні організації, що входять до складу банківської групи, можуть робити істотне (прямий або непряме) вплив на рішення, прийняті органами керування зазначених юридичних осіб.

У консолідовану звітність включаються дані звітності головної кредитної організації й учасників за станом на одну звітну дату й за той самий звітний період.

Консолідована звітність підписується керівником і головним бухгалтером головної кредитної організації банківської/консолідованої групи. Учасники банківської/консолідованої групи відповідають за вірогідність і повноту даних, що представляються головною кредитною організацією.

Головна кредитна організація банківської групи становить консолідовану звітність по формах:

-Форма № 801. Звіт про склад учасників банківської / консолідованої групи;

-Форма № 802. Консолідований балансовий звіт;

-Форма № 803. Консолідований звіт про прибутки й збитки;

-Форма № 804. Звіт про відкриті валютні позиції банківської /консолідованої групи;

-Форма № 805. Розрахунок обов'язкових нормативів на основі консолідованої звітності.

-Форма № 810. Консолідований балансовий звіт;

-Форма № 811. Консолідований звіт про прибутки й збитки .

Консолидирвоанная звітність по формах № 810 і 811 складається один раз у годподтверждается аудиторською організацією й публікується.

Головна кредитна організація банківської /консолідованої групи становить консолідовану звітність шляхом включення до складу свого балансового звіту й звіту про прибутки й збитки на відповідну звітну дату даних про учасників з використанням одного із трьох методів:

- методу повної консолідації;

- методу пропорційної консолідації;

- методу еквівалентної вартості.

Вибір методу консолідації виробляється головною кредитною організацією виходячи із частки контролю банківської/консолідованої групи в капіталі кожного учасника, що визначається як сума наступних величин:

- питома вага акцій /часток) учасника, що перебувають у власності головної кредитної організації;

- питома вага акцій (часток) учасника, що перебувають у власності інших учасників.

1.11. Публикуемая звітність

Відповідно до ФЗ «Про банки й банківську діяльність», інструкцією Банку Росії № 17 «Про складання фінансової звітності», Положенням Банку Росії № 29-П «Про консолідовану звітність», Банк Росії встановлює порядок публікації кредитними організаціями у відкритій пресі звітності про свою діяльність і подання її в територіальну установу Банку Росії.

Публічність бухгалтерської звітності здійснюється організаціями, перелік яких регламентований чинним законодавством. До них віднесені відкриті акціонерні товариства, кредитні й страхові організації, біржі, інвестиційні й інші фонди, створені за рахунок приватних, суспільних і державних джерел.

Публічність припускає публікацію річної бухгалтерської звітності в засобах масової інформації, доступних її користувачам, або поширення її у відповідних виданнях (брошурах, буклетах і інших виданнях), а також передачу органам державної статистики по місцю реєстрації для надання зацікавленим користувачам.

Публікації за результатами звітного року підлягає річний звіт, включаючи:

1. Для всіх діючих кредитних організацій:

- Баланс кредитної організації, включаючи розділи по позабалансових рахунках і рахункам довірчого керування;

- Звіт про прибутки й збитки кредитної організації;

- Дані про рух грошових коштів;

- Відомості про виконання основних вимог, установлених нормативними актами Банку Росії.

2. Для кредитних організацій, які відповідно до п.1.4. Положення № 29-П є головними в складі банківської групи:

- Консолідований балансовий звіт;

- Консолідований звіт про прибутки й збитки

3. Для всіх діючих кредитних організацій публікації за станом на 1 квітня, 1 липня й 1 жовтня підлягають:

- Баланс кредитної організації;

- Звіт про прибутки й збитки кредитної організації;

- Відомості про виконання основних вимог, установлених нормативними актами Банку Росії

Порядок складання й подання публикуемой звітності кредитних організацій викладений у Вказівці Банку Росії № 1051-У від 15 листопада 2001 року зі змінами й доповненнями.

Форми публикуемой звітності кредитної організації підписуються керівником, головним бухгалтером і засвідчуються підписом керівника аудиторської організації .

Річна звітність кредитних організацій публікується у відкритій пресі з думкою аудиторської організації про вірогідність звітності.

Граничний строк публикуемой річної звітності - 31 травня року, що випливає за звітним.

Квартальна звітність кредитних організацій може бути опублікована у відкритій пресі як з думкою аудиторської організації про вірогідність звіту, так і без нього.

1.12. Значення звітності в сучасних умовах

Загальною метою аналізу й банківської системи в цілому, і аналізу конкретної кредитної організації, є визначення ефективності діяльності й ступені надійності банківської системи або банку. Без поглибленої оцінки фінансового стану кредитної організації й банківської системи в цілому Центральний Банк РФ не може забезпечити ні регулюючої, ні наглядової функції, не визначити ступінь надійності банківської системи в цілому.

Підрозділи ЦБ займаються як аналізом банківської системи в цілому, так і аналізом конкретних кредитних організацій і оцінкою адекватності діяльності головних територіальних установ Банку Росії відносно конкретних організацій.

Аналіз фінансових показників у цілому по банківському секторі дозволяє виявити основні тенденції, що намітилися в діяльності кредитних організацій і умови, що створюють, для зміцнення їхньої фінансової діяльності.

З урахуванням даного аналізу керівництво Банку Росії щомісяця розглядає й приймає відповідні рішення на Кредитному комітеті ЦБ РФ, Раді директорів Банку Росії, Комітеті банківського нагляду.

Незважаючи на важливість аналізу банківської системи в цілому, не менше значення приділяється аналізу окремих кредитних організацій. З найпершого моменту, коли звітність кредитної організації початку надходити в Центральний банк РФ, відразу став здійснюватися аналіз балансу й супутньої йому звітності.

Відомо, що в самих кредитних організаціях, і в територіальних установах напрацьований багатий досвід аналізу банків. Було ухвалене рішення цей досвід узагальнити. У цей час варіант рекомендацій з аналізу діяльності конкретних кредитних організацій доведений до територіальних установ ЦБ РФ, разом з відповідним програмним забезпеченням. Проект рекомендацій - це не твердий документ, він дає можливість підійти з різних сторін і розглядати різні операції в аспектах, цікавих для конкретного банку або територіальної установи, і в такий спосіб найбільше якісно оцінювати банк.

Ця методика аналізу в першу чергу дозволяє виявити проблемні банки на більше ранніх стадіях розвитку тоді, коли з'являються тільки перші ознаки проблемності.

Методика дає можливість оцінити ступінь стійкості банку до можливих несприятливих ситуацій, зміні умов ринку. У методиці встановлені взаємозв'язки між показниками, відображені факторні зміни цих показників і величини прийнятих ризиків, закладені механізми порівняння отриманих показників із середніми по групі родинних банків і по системі Російської Федерації.

У першу чергу це питання вірогідності звітності . Якщо не буде достовірної звітності , всі аналізи, всі викладення не будуть нічого коштувати, якщо первинні дані звітності нереальні.

2. Аналіз звітності кредитних організацій

2.1. Організація роботи з формування бази даних для складання звітів

Відомо, що 50% свого робочого часу бухгалтерам у кредитних організаціях доводиться затрачати на розрахунок, оформлення й заповнення бухгалтерських документів. Одним з перспективних напрямків розвитку бухгалтерії в Росії є використання комп'ютерної техніки як однієї з форм ведення бухгалтерського обліку на підприємствах. Комп'ютерні програми значно полегшують складання бази даних для складання звітів. З кожним днем все більше число комп'ютерів стає необхідним атрибутом на робочому місці рядового бухгалтера. Застосування комп'ютерів дозволяє знижувати трудомісткість роботи бухгалтера, контролювати правильність операцій, спрощує облік, розрахунки й аналіз бухгалтерських документів, прискорює обробку інформації, знижує витрати на оплату праці, зменшує обсяг документообігу, дозволяє використовувати технічні носії первинної інформації, спрощує розрахунки між підприємствами, забезпечує оперативність і тривалість зберігання отриманої інформації.

Основою роботи на комп'ютері є програмне комп'ютерне забезпечення для бухгалтерії. За останні роки пропозиція цих програм помітно збільшилося. Найбільш відомі такі пакети бухгалтерських програм як: «1С Бухгалтерія», «Фінанси без проблем», «Вітрило», «Справи в порядку», «Balans», «LADY.FIN», «X-Door», «Товстий Ганс», «Фінанси», кожна з яких має безліч версій, з різною спеціалізацією. Але на наш погляд більше целесообразней є розробка власного програмного забезпечення, саме для бухгалтерії своєї кредитної організації, тому що будь-яке підприємство має свої особливості обліку, а придбання бухгалтерських пакетів може бути не зовсім сумісним зі специфікою роботи конкретного підприємства. Основними мовами програмування, на яких створюються такі програми є: «Microsoft Fox-Pro & Microsoft Visual Fox Pro for Windows», «Clipper», «KARAT», «C / C++», «Pascal», і ін. Так само останнім часом все більшу популярність завойовують так звані універсальні програми - електронні таблиці. Найбільш популярні з них на даний час це «Microsoft EXEL » і «Quadro PRO». Вони дуже прості в програмуванні й у них, після невеликого навчання, можна легко й швидко створювати минибухгалтерские програми, автоматизувати заповнення форм, бланків, платіжних доручень, таблиць і графіків. Так само не останню роль у сучасній автоматизації бухгалтерії грають програми - текстові редактори, призначені для швидкого набору й роздруківки професійного виду документів - договорів, бланків, таблиць і т.д. - найбільш популярним серед них зараз є «Microsoft WORD for Windows». А також, останнім часом, все більшою популярністю користується сервіс надаваний багатьма сучасними банками - система «Клієнт - Банк», призначена для вилученого керування операціями зі своїм розрахунковим рахунком, перебуваючи за комп'ютером у бухгалтерії за допомогою модему й телефонної лінії.

Основою будь-якої програми є бази даних, у які вводиться, зберігається й переробляється бухгалтерська інформація. Таких баз може бути трохи, по кожному фрагменті обліку бухгалтерських операцій, але всі вони зв'язані між собою й у сукупності утворять єдину програму. Робота із цими базами даних відбувається в діалоговому або запитально-відповідному режимах. Найбільше широко застосовуються наступні типи діалогу, обліку, контролю й аналізу бухгалтерської інформації: меню, питання, що вимагають відповіді так/ні, шаблони, простий запит, команди.

При складанні ФО на комп'ютері використовуються майже всі існуючі бази даних бухгалтерських програм, тому що здійснюється узагальнення інформації на всіх аналітичних і синтетичних рахунках, з подальшим угрупованням даних по одному або ряду рахунків, для формування даних для складання звітності. Рахунку служать засобом економічного угруповання господарських засобів і їхніх джерел, дозволяючи одержати в зручному виді інформацію, необхідну для керування підприємством. Після узагальнення рахунків, відповідно до вимог пропонованими складанню ФО, здійснюється етап заповнення бухгалтерського балансу й звітності, що є завершальним етапом облікового процесу й виконується систематично, по закінченню звітного періоду.

Саму суть складання ФО можна описати на підставі «Схеми складання ФО при використанні комп'ютерної обробки даних». Структурні елементи цієї схеми являють собою окремі підпрограми, загальної програми бухгалтерського обліку, кожна з яких виконує своє функціональне завдання. Так, програма по обліку праці й заробітної плати вирішує такі завдання як: розрахунок нарахованої заробітної плати, розрахунок утримань із заробітної плати, розрахунки із працівниками в межрасчетные періоди, зведений облік розрахунків з робітниками та службовцями, управлінський облік праці й заробітної плати. Наприкінці місяця програма підводить підсумки, які узагальнюються з підсумками по інших програмах і на підставі цього зведеного обліку заповнюється ФО кредитної організації. Заповнення річний ФО здійснюється шляхом збору всієї облікової інформації за рік.

2.2. Аналіз звітності по кількості і якості звітів і її значення

Звітність кредитної організації являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки фінансово-господарської діяльності підприємства. Дані звітності служать основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану кредитної організації. Адже для того, щоб прийняти яке-небудь рішення, необхідно проаналізувати забезпеченість фінансовими ресурсами, доцільність і ефективність їхнього розміщення й використання, платоспроможність підприємства, його фінансові взаємини з партнерами. Оцінка цих показників потрібна для ефективного керування кредитною організацією. З їхньою допомогою керівники здійснюють планування, контроль, поліпшують і вдосконалюють напрямок своєї діяльності.

Основними завданнями аналізу звітності кредитної організації є:

- загальна оцінка фінансового стану й факторів його зміни;

- вивчення відповідності між засобами й джерелами, раціональність їхнього розміщення й ефективності їхнього використання;

- визначення ліквідності й фінансової стійкості підприємства;

- дотримання фінансової, розрахункової й кредитної дисципліни.

Аналізом фінансового стану займаються не тільки керівники й відповідні служби підприємства, але і його засновники, інвестори - з метою вивчення ефективності використання ресурсів; постачальники - для своєчасного одержання платежів; податкові інспекції - для виконання плану надходження засобів у бюджет і т.д. Відповідно до цього аналіз ділиться на зовнішній і внутрішній.

На сьогоднішній день, відповідно до класифікації В.П. Завгороднего, існують три види звітності: оперативна, статистична й бухгалтерська. Термін бухгалтерська аналогічний фінансової. Оперативну, інакше кажучи, можна назвати повсякденної.

На підставі дані звітності здійснюється пошук резервів подальшого розвитку й удосконалювання діяльності кредитної організації, досягнення стабільності підприємства на ринку. Це досягається шляхом аналізу фінансового стану кредитної організації.

Фінансовий стан підприємства виражається в утворенні, розміщенні й використанні фінансових ресурсів: коштів, тимчасово притягнутих засобів; тимчасово вільних засобів спеціальних фондів. Аналіз ФСП становить значну частину фінансового аналізу. ФСП характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, доцільністю й ефективністю їхнього розміщення й використання, фінансовими взаєминами, платоспроможністю й фінансовою стійкістю. Воно прямо залежить від результатів комерційної й фінансової діяльності організації. Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства служать форми фінансової звітності №1, 2, 3, а якщо аналіз проводять внутрішні користувачі, те ще й дані поточного бухгалтерського обліку.

До складу квартальної звітності входять: баланс підприємства, (форма №1) і звіт про фінансові результати і їхнє використання (форма №2). Річна фінансова звітність включає три типові форми: форма №1, форма №2, форма №3 - звіт про фінансово-майновий стан підприємства й пояснювальну записку. Ці форми складаються шляхом підрахунку, угруповання й спеціалізованої обробки даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.

Для виконання покладених на ФО функцій вона повинна відповідати наступним основним вимогам:

· гарантувати реальність і вірогідність даних, які забезпечуються документальним обґрунтуванням всіх записів, проведенням інвентаризації, притримування правил оцінки статей балансу, розподілом прибутків і збитків за відповідні звітні періоди;

· забезпечувати своєчасність одержання даних, на основі регламентації строків зіставлення звітних даних для оперативного керування господарською й фінансовою діяльністю організацій.

Існують такі види порівняльного аналізу:

· горизонтальний, за допомогою якого визначаються абсолютні й відносні відносини статей у порівнянні з початком звітного періоду;

· вертикальний, котрий використовується для вивчення структури засобів і джерел, шляхом розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумкових показниках.

· трендовый, що базується на розрахунку відносних відхилень показників за ряд років від рівня базисного року.

Для кількісного виміру рівня впливу факторів на зміни показників ФСП використовуються традиційні методи аналізу: порівняння, ланцюгових підстановок, участь на паях, деталізації.

Відмінною рисою аналізу ФС є роль у ньому людського фактора й бухгалтерського ризику. Методика аналізу включає: аналіз платоспроможності підприємства, аналіз структури майна й засобів, вкладених у нього, аналіз оборотності оборотних коштів, аналіз ділової активності й ефективності керування.

Склад що представляється ФО, залежно від періоду звітів, складається з балансу підприємства, форми №1, форми №2, форми №3 (Прил.1,2,3) і пояснювальноїої записки. У пояснювальній записці пояснюються основні фактори, які вплинули на господарські й фінансові результати роботи підприємства, висвітлюється фінансовий і майновий стан підприємства, яка частина статутного фонду (УФ) на дату складання звіту фактично оплачена засновниками, у якому порядку визначена вартість нематеріальних активів (НА), внесених учасниками в УФ, яким органом і коли розглянута й затверджена річна ФО. У пояснювальній записці приводяться відомості про намір змінити на майбутній рік методологію відбиття окремих господарських операцій, і включається відомість результатів інвентаризації майна, засобів і розрахунків, приводиться курс перерахування іноземної валюти в національну грошову одиницю.

2.3. Структура показників, що включаються у звіт

У Положенні по бухгалтерському обліку «Бухгалтерська звітність організації» (ПБУ 4/99) установлено:

1. Бухгалтерська звітність організації повинна включати показники діяльності філій, представництв і інших підрозділів, у тому числі виділених на окремі баланси.

2. Якщо при складанні бухгалтерської звітності виходячи із установлених правил виявляється недостатність даних для формування повного подання про майнове й фінансове становище організації, а також фінансових результатах її діяльності, то в бухгалтерську звітність організації включаються відповідні додаткові показники. Як правило, це показники, які розшифровують основні показники в додатках до балансу.

3. Зміст і форми бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати й пояснень до них застосовуються послідовно від одного звітного періоду до іншого. Так, по кожному числовому показнику бухгалтерської звітності, крім звіту, що становиться за перший звітний період, повинні бути наведені дані за період, що передував звітному.

Якщо дані за період, що передував звітному, непорівнянний з даними за звітний період, то перші з названих даних підлягають коректуванню виходячи із правил, установлених нормативними актами системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Російській Федерації. Кожне коректування повинна бути розкрита в поясненнях до бухгалтерського балансу й звіту про фінансові результати разом із вказівкою її причин.

4. Бухгалтерська звітність складається за звітний рік. Первісним звітним роком для вперше створеної або реорганізованої організації вважається період від дня її державної реєстрації по 31 грудня включно, а для організації, уперше створеної після 1 жовтня, - з дати державної реєстрації по 31 грудня наступного року включно.

5. У формах бухгалтерської звітності повинні заповнюватися всі передбачені цими формами показники; при відсутності показників відповідні рядки форм прокреслюються.

Відповідно до Федерального закону “Про бухгалтерський облік” установлена наступна вимога: у складі річної бухгалтерської звітності обов'язкове подання підсумкової частини аудиторського висновку для організацій, у яких їх бухгалтерська (фінансова) звітність підлягає обов'язковій щорічній перевірці відповідно до постанов Правительства Російської Федерації від 7 грудня 1994 р. № 1355 і від 25 квітня 1995 р. № 408.

2.4. Фактори, що впливають на кількість звітів і показників у них

У формах звітності приводяться всі передбачені в них показники. На кількість звітів і показників у них, у першу чергу, впливає кількість операцій, проведених у кредитній організації. Наприклад, деякі операції в даному звітному періоді не здійснювалися. Як це вплине на заповнення звітності? У випадку відсутності даних по одному або декількох показниках у відповідній статті (рядку, графі) звітності проставляється нуль для цифрових показників. У випадку відсутності даних за нецифровими показниками (символьним, дата) відповідна стаття (рядок, графа) звітності не заповнюється.

У випадку, якщо форма звітності містить тільки нульові показники, звіт не представляється, при цьому в Банк Росії направляється повідомлення про відсутність відповідних операцій (якщо інше не передбачене порядком складання й подання звіту) і утримуючий атрибути, що дозволяють однозначно визначити форму звітності. Тобто чим активніше діяльність організації, тим більше звітів, і навпаки.

Деякі з форм бухгалтерської звітності містять по кілька десятків показників, що значно ускладнює роботу. Як приклад можна привести додатка 1,3,15 до Інструкції 17 ЦБ РФ «Про складання фінансової звітності», які містять більше 250 показників.

Іноді, при неузгодженій роботі, виникає зайво велика кількість показників або дублюючі показники. Це проблема, з якої зіштовхуються кредитні організації багатьох країн. Поява дублюючих показників пов'язане з нескоординованими діями департаментів.

2.5. Заходу щодо скорочення й виключенню дублюючих показників

Досить часто відбувається дублювання показників, що, очевидно, є результатом нескоординованих розробок деякими департаментами. Було б доцільно розглянути питання про більше ретельну координацію обсягів і складу звітності.

Виключення й відокремлення дублюючих показників - проблема, що коштує перед багатьма організаціями. Методичними рекомендаціями про порядок формування показників бухгалтерської звітності організації передбачене тільки виключення обороту усередині організації, викликаного переміщенням наявних коштів між касою організації і її розрахунковими й валютними рахунками. На практиці це не єдиний оборот, що спотворює реальних грошових обіг, завищуючи їх.

Виділені в такий спосіб показники, що дублюють переміщення коштів усередині організації, за бажанням організації можна виключити з оборотів по надходженню й вибуттю коштів (із включенням відповідного застереження в пояснення до звіту) або представити у звіті обособленно із введенням додаткових рядків.

Тому доцільно виключати зі звіту про рух грошових коштів конкретної організації:

· оборот між різними банківськими рахунками, що належать даної організації, наприклад, переклад засобів на депозитні рахунки, відкриття акредитивів і т.п.;

· оборот між банківськими рахунками підрозділів (філій) організації.

Крім цього, треба обособленно виділяти у звіті про рух грошових коштів організації:

· оборот, пов'язаний з покупкою іноземної валюти (з показників інших надходжень і перерахувань), тому що він не має принципового економічного значення, але може бути істотним по величині при великому зовнішньоторговельному обігу й спотворювати картину потоків коштів;

· оборот із продажу іноземної валюти за рублі або конвертації однієї іноземної валюти в іншу. Особливість тут лише в тім, що надходження від продажу іноземної валюти відбивається не в складі інших оборотів, як при покупці валюти, а в складі показника стор. 040 "Виторг від продажу основних засобів і іншого майна". Тому доцільно ввести додатковий рядок "Виторг від продажу й конвертації іноземної валюти".

За такі операції банк і біржа стягують винагороду, тому сума коштів, спрямована на покупку валюти, і карбованцевий еквівалент придбаної валюти (навіть при незмінному курсі) не будуть збігатися. Обороти по надходженню й вибуттю коштів у зв'язку із продажем або покупкою іноземної валюти можуть також не збігатися по наступних причинах: внаслідок різниці курсів (виторг від продажу фіксується на дату проведення операції, а валюта, спрямована на продаж, відбивається у звіті за курсом на звітну дату), якщо вибуття й надходження коштів по покупці або продажу іноземної валюти по даті відбиття довелися на різні звітні періоди (наприклад, 31 грудня й 3 січня). У цій ситуації в бухгалтерському обліку застосовується рахунок 57 "Переклади в шляху", що для цілей складання звіту про рух грошових коштів не розглядається як тридцятилітній поняття "кошти".

3. Висновки й пропозиції

3.1.1.Перехід до міжнародних стандартів складання фінансової звітності - як частина реформування банківської системи

У березні 1998 року Правительство РФ прийняло Програму реформування бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності.

Завдання реформи полягають у наступному:

-Сформувати систему стандартів обліку й звітності, що забезпечують корисною інформацією користувачів, у першу чергу інвесторів;

-Забезпечити вв'язування реформи бухгалтерського обліку в Росії з основними тенденціями гармонізації стандартів на міжнародному рівні;

-Надати методичну допомогу організаціям у розумінні й впровадженні реформованої моделі бухгалтерського обліку.

Відповідно до Заяви Правительства й Центрального Банку РФ (квітень 2001 р.), поставлене завдання переходу російських організацій і банків на Міжнародні стандарти фінансової звітності, починаючи з 1 січня 2004 року. Впровадження МСФО, що є найважливішоїої тридцятилітньому частиною реформування банківської системи, повинне сприяти інтеграції економіки Росії, її банківської системи у світову економіку (входження у ВТО й інші світові проекти).

У цей час комерційні банки фактично готовлять два пакети звітності: один - для внутрішнього користування, іншої - для спілкування з контрагентами, у тому числі міжнародними. Непрозорість існуючої звітності в ряді випадків стримує запозичення на світовому ринку, розвиток міжнародних контактів.

Сьогодні вже робляться практичні кроки по переходу на МСФО. Так, є проект, бенефициаром якого є Банк Росії, фінансує його ТАСИС (Європейська система консалтингових послуг), виконавець - «Прайсвотерхаускуперсаудит».

Даний проект містить у собі навчання, практичне застосування МСФО на пилотной основі, розробку й введення в дію нормативних документів, перенастроювання електронних засобів. Ціль цього проекту - створення основ інфраструктури для переходу російської банківської системи на Міжнародні стандарти. Учасниками пилотного проекту є 6 комерційних банків. Через якийсь час планується розширити кількість учасників до 50 банків.

Однак при переході на Міжнародні стандарти фінансової звітності виникає ряд питань, які вимагають попереднього пророблення. Насамперед, це ставиться до можливості й практичного застосування методу «нарахувань» замість повсюдно використовуваного сьогодні «касового» методу бухгалтерського обліку.

Відповідно до Положення ЦБ РФ № 39-П від 26 червня 1998 року «Про порядок нарахування відсотків по операціях, пов'язаним із залученням і розміщенням коштів банками», кредитні організації мають право здійснювати облік деяких банківських операцій, зокрема, нарахування відсотків, «касовим» методом або методом нарахувань. Однак банки практично не користуються методом «нарахувань» і продовжують ураховувати операції «касовим» методом. У той же час саме метод «нарахувань» є основним принципом, без якого неможливе використання МСФО. Застосування даного методу в реальних умовах російської економіки вимагає додаткового вивчення деяких питань. І, насамперед, питання про те, як буде відбуватися формування й використання прибутку. На практиці буде потрібно реально розділяти поняття бухгалтерського прибутку для складання фінансової звітності й визначення фактичного оподатковуваного прибутку. В остаточному підсумку мова повинна йти про те, щоб банки й інші структури, що використовують при складанні звітності стандарти МСФО, обчислювали розмір оподатковуваного прибутку виходячи з отриманих (а не нарахованих) доходів з урахуванням оплачених витрат.

Податковим Кодексом уводиться поняття «податковий облік», що буде існувати паралельно з бухгалтерським обліком. Мінфін розробив план заходів щодо переходу підприємств і організацій на МСФО. Тому дуже важливо правильно розуміти, що відбудеться з банківським прибутком після впровадження МСФО, чи не вийде так, що банки будуть платити «живі» податки, а прибуток одержувати «повітряне».

Крім того, використання методу «нарахувань» повинне внести зміни в методику оцінки реальної вартості активів банку, наприклад, розмір вартості цінних паперів уже не повинен визначатися за ціною покупки. Аналогічні зміни повинні бути внесені в методику обліку доходів і витрат майбутніх періодів і, відповідно, у підрахунок фінансових результатів. Класифікація й облік кредитів по групах ризику також повинні будуть вироблятися з урахуванням використання методу «нарахувань». Хоча, застосування стандартів МСФО дозволяє більш гнучко підходити до рішенню питання про віднесення виданого кредиту до тієї або іншої групи ризику.

Головна небезпека при впровадженні МСФО полягає в тім, що прискорений і недостатньо підготовлений перехід до нової системи звітності й, зокрема застосування методу «нарахувань», може привести до значної недооцінки розмірів капіталу банків і підприємств, що може негативно позначитися на їхньому стані.

При переході на міжнародні стандарти фінансової звітності треба враховувати й інші особливості російської економіки, які мають істотне відношення до обговорюваної теми. Наприклад, низький рівень монетизации економіки, великий обсяг не грошових розрахункових операцій. Тому до кінця не ясно, як забезпечити принцип переваги змісту над формою, передбача_ фактично МСФО, коли половина розрахунків у Росії здійснюється безнадійно.

Інша російська особливість - більша сума неплатежів. У країнах з розвитий ринковою економікою суми нарахованих і отриманих доходів практично рівні. У нас же ці показника значно відрізняються друг від друга. При переході на МСФО банки не повинні мати втрати, не одержуючи вчасно доходів. Не можна допустити, щоб платежі в бюджет вироблялися за рахунок власних коштів, що неминуче негативно позначиться на й без того складному фінансовому становищі банків.

Застосування МСФО припускає не тільки правильне складання фінансової звітності (баланс, дані про рух грошових коштів, про залишки засобів акціонерів, звіт про прибутки й збитки - основні форми звітності, додатка), але й оцінки користувачами стану банку, фірми. У зв'язку із цим Міжнародні стандарти припускають пред'явлення більших вимог, у тому числі до корисності й доступності інформації. Виникає проблема розробки стандартів розкриття інформації. При цьому з'являються протиріччя між прозорістю й конфіденційністю. Світовий досвід показує, що в деяких країнах стандарти розкриття інформації підлеглі вимогам, що діють у ринковій економіці (їхнє недотримання тягне й матеріальне, і карне покарання).

Крім того, інформація, одержувана на основі МСФО, не може й не повинна служити панацеєю, оцінюватися як абсолютно достовірна. Добре відомі випадки, коли деякі російські банки, що представляли поряд зі звітністю по вимогах Центрального банку РФ також і аудиторський висновок, підготовлений за Міжнародними стандартами, мали позитивний висновок аудиторів. І проте ці банки вже в наступному за звітним періоді починали випробовувати серйозні фінансові проблеми, а деякі й зовсім перестали існувати.

Як бачимо, існує цілий ряд проблем, викликаних переходом на Міжнародні стандарти фінансової звітності. Вони зв'язані як із принциповими положеннями про доцільність і строки переходу на МСФО, так і з окремими деталями, про які говорилося вище. Багато представників банківського співтовариства, підприємці порушують питання про те, за рахунок яких джерел фінансування передбачається здійснити перехід на міжнародну систему фінансової звітності. Це зажадає значних засобів на підготовку кадрів, методичне забезпечення, створення або придбання нових інформаційних технологій і т.д.

Принципово важливим є питання про те, яку банківську систему ми хочемо в результаті банківської реформи, однієї зі складових частин якої є перехід на МСФО. Чи то це буде вітчизняна, чи те змішана (за участю іноземних банків) банківська система, або ми підемо по шляху, коли в нас будуть домінувати іноземні банки, оскільки в результаті поспішного переходу на МСФО може вийти так, що капітал російських банків різко зменшиться.

На думку більшості членів Ради АРБ питання про перехід на МСФО в такі стислі строки не виправданий. Тим більше що Європейське економічне співтовариство ухвалило рішення щодо переході на МСФО лише в 2005 році.

Крім того, переклад одного сектора - комерційних банків - на Міжнародні стандарти без перекладу на ці стандарти всієї економіки не дасть позитивних результатів. Це може привести до замкнутого кола суцільних збитків: банк не може видати кредит підприємству, оскільки в нього виникнуть проблеми, пов'язані з його переходом на міжнародні стандарти обліку, зокрема, недоліком прибутку, підприємство, відповідно, не має можливості одержати цей кредит, а в результаті не може розвиватися, держава ж в остаточному підсумку недоодержує податків.

У Заяві Правительства й Банку Росії сказано про перехід на МСФО не тільки банків, але й інших організацій. Але як це передбачається зробити, відповідно до якого плану й на які засоби - поки не ясно. Тому в питанні про перехід на МСФО потрібна обачність, потрібні спільні обговорення, у тому числі й державних органах.

Незважаючи на те, що перехід російської економіки на МСФО зв'язаний з багатьма труднощами, застосовувати ці стандарти потрібно, це є частиною реформи банківської системи. Адже єдина мова фінансової звітності - найважливіший елемент системи світового господарства й розвитку міжнародних і бізнес - контактів.

3.2. Проблеми кредитних організацій по переходу до міжнародних стандартів

3.2.1.

Проблеми переходу на міжнародні принципи бухгалтерського обліку займають важливе місце в становленні вітчизняної банківської системи.

Передумови, що зложилися в цей час у комерційних банках, для рішення цього питання є, однак стримуючий вплив на їхній розвиток роблять наступні потужні фактори:

Нерівномірне насичення комерційних банків кваліфікованими бухгалтерськими кадрами. Гострий дефіцит у таких фахівцях випробовують недавно створені банки.

Очевидно, без активної участі самих банків, а також різних банківських асоціацій проблему підготовки кваліфікованих бухгалтерських кадрів вирішити досить важко.

ринципова зміна подання про бухгалтерську професію, що зараз зароджується в банківській практиці у зв'язку із прилученням до міжнародних стандартів обліку.

Якщо раніше бухгалтерський облік прирівнювався до рахівництва, то тепер ми бачимо, що за рубежем банківський бізнес відійшов від подібних подань. Рахівництво - ведення записів по рахунках - лише частина бухгалтерського обліку. Крім рахівництва бухгалтерський облік включає аналіз облікової інформації й участь у прийнятті управлінських рішень, тобто в банківському менеджменті. При рейтинговій оцінці банківського персоналу участь в аналізі й керуванні банком повинне розглядатися в якості обов'язкового для бухгалтерських кадрів.

Недостатність нормативної бази для бухгалтерського оформлення цілого ряду банківських операцій, наявні російські стандарти утрудняють аналіз банківської діяльності, не дозволяють використовувати показники й коефіцієнти оцінки надійності, стійкості банків, використовувані в закордонній практиці.

Недостатній рівень технічної оснащеності засобів передачі даних, телекомунікацій і захисту банківської інформації від проникнення фальшивих документів, загальний низький рівень банківської безпеки, включаючи комп'ютерну безпеку. Звідси нездатність деяких банків забезпечити банківську таємницю. У той час як розвиток банківського бізнесу вимагає зведення банківської таємниці в ранг державної політики( відповідно до західної статистики 60 % всіх злочинів у банківській сфері відбувається персоналом банку.

Недостатній професіоналізм в області бухгалтерського обліку деяких аудиторських фірм, відсутність їхньої відповідальності за якість перевірок також негативно позначається на загальному рівні бухгалтерської роботи.

Банківська інфраструктура повинна включати кваліфікованого аудита, який би займався не тільки підтвердженням звітності, але й оцінював якість керівництва, менеджменту банку на основі аналізу ризиків, ліквідності, прибутковості й т.п. Сюди ж повинна входити кваліфікована юридична служба, агентство по реєстрації застав, щоб уникнути подвійного або багаторазового їхнього використання.

Принципи міжнародної звітності: істотність, надійність, правдиве подання, доречність, вибір методу оцінки елементів фінансової звітності визначають якість і корисність фінансової інформації для користувачів. Вони знайшли своє відбиття в Правилах № 61 і деяких інших нормативних документах. Однак у зв'язку з розбіжністю російських і міжнародних правил оцінки активів, створення резервів, визначення норм амортизації й норм резервування, а також підходів до обліку подій, результат яких невідомий на дату складання звітності, потрібно провести наступні виправні проводки:

збільшення (зменшення) резерву на можливі втрати по позичках, обчислювального за російськими стандартами. (Як правило, резерв по позичках клієнтів, міжбанківським кредитам і врахованим векселям, створений по РСБУ, істотно відрізняється від аналогічного резерву по МСФО, в основному за рахунок більше неформального й обережного підходу при оцінці ризиків);

додаткове формування резервів на можливі втрати по прочим активах і позабалансових зобов'язаннях. До 2002р. РСБУ не вимагали створення резервів під інші активи й позабалансові зобов'язання в повному розмірі, незважаючи на те, що дані вкладення й зобов'язання найчастіше несуть у собі ризик потенційних збитків;

переоцінка цінних паперів або створення резерву під їхнє знецінення. РСБУ передбачають переоцінку деяких видів цінних паперів і створення резерву під інші види цінних паперів, але при цьому існує ряд обмежень, що приводить до необхідності досоздания резерву по МСФО. Резерв по МСФО створюється при відсутності ринкової ціни, як правило, у сумі 50% від балансової вартості цінних паперів;

нарахування додаткової амортизації основних засобів. У РСБУ ставки амортизаційних відрахувань у цілому нижче, ніж реальне зношування основних засобів. У МСФО немає єдиних ставок амортизаційних відрахувань, тому вони встановлюються банком відповідно до реальних строків самостійно. Відповідно, звітність коректується на додатково нараховану амортизацію;

відбиття потенційних збитків по подіях, що происшли після звітної дати. У більшості випадків звіт, підготовлена відповідно до МСФО, розглядається аудиторськими компаніями через 2-3 місяця після звітної дати, тому всі події, що происшли за цей період і істотно, що впливають на вірогідність звітності, необхідно врахувати при складанні звітності;

додаткова переоцінка матеріальних статей балансу відповідно до умов застосування 29 стандарту МСФО "Фінансова звітність в умовах гіперінфляції";

проводки по консолідації звітності банку й дочірніх компаній. МСФО припускають, як правило, складання зведеної звітності, у той час як за російськими стандартами подання зведеної фінансової звітності потрібно для обмеженої кількості організацій;

коригувальна проводка. Дана проводка виробляється на початку процесу складання звітності по МСФО для банків, де МСФО застосовуються як мінімум другий раз. Кожна проводка, що впливала на власні засоби банку в попередньому звітному періоді, повинна бути відбита в складі даної проводки у звітному періоді, але зі зворотним знаком і в кореспонденції зі статтею "нерозподілений прибуток".

Крім зазначених виправних проводок, іноді потрібно виконати й інші, пов'язані з коректним відбиттям тих або інших операцій банку, проведених у звітному році.

Необхідність проведення тієї або іншої виправної або коригувальної проводки визначається як принципами міжнародної звітності, так і міжнародними стандартами фінансової звітності. Причому МСФО в основному дають конкретні рекомендації з питань формування тієї або іншої додаткової проводки.

Наприклад, МСФО 10 "Події після звітної дати" установлює порядок обліку й розкриття інформації для подій, що мають місце після звітної дати, але до дати твердження фінансової звітності. Оскільки нормативні документи Банку Росії жорстко регламентують строки підготовки звітності банків і майже не дають можливості внести в неї зміни, при складанні звітності за міжнародними стандартами активи й зобов'язання коректуються, якщо після звітної дати відбулися істотні події (погашення кредиту, неповернення кредиту й т.д.). Часто такі виправні проводки можуть значно вплинути на фінансовий результат банку.

Перехід на міжнародні принципи обліку в банках почав здійснюватися в непростих умовах їхньої діяльності. З кінця 1993 року комерційні банки в експериментальному порядку приступилися до складання нової фінансової звітності й переходу до нових стандартів обліку.

Одночасно повинні вирішуватися завдання підвищення якості обліку, вірогідності й реальності банківської звітності.

3.3. Шляхи вдосконалювання звітності

Звітність сьогоднішнього дня сформована в обстановці кризи 1998 року, тому її недоліки й виглядають таким чином, що це дуже численна по кількості форм звітності, що становляться. У ряді випадків має місце дублювання цієї звітності. Відсутній належний межформенный контроль, завищена періодичність по ряду звітностей.

Має місце недостатня обґрунтованість понятійного апарата, застосовуваних при підготовці окремих видів звітності. Недолік і відсутність у кредитних організацій мотивації по підготовці форм звітності приводить до нерозуміння процесу підготовки даної звітності. Особливо це відчувається на прикладі дрібних банків.

Сьогодні в умовах щодо сприятливої макроекономічної ситуації в країні й очевидній необхідності зміни сформованих прийомів до організації банківського нагляду, а також переходу на міжнародні стандарти фінансової звітності, природно потрібне перетворення діючої структури й змісту системи звітності. У зв'язку із цим необхідні міри, які дозволять оптимізувати банківську звітність.

Процес оптимізації повинен підвищити якість інформативності звітних форм, по-перше, і підвищити ефективність інформації, одержуваної в результаті розробки й аналізу звітних даних, у другі. При цьому визначальним фактором при рішенні питання про доцільність складання тієї або іншої форми звітності повинен стати її змістовний аспект, тобто відомості, які відбиваються у відповідній звітності. І кредитні організації, і інші користувачі звітності повинні усвідомлювати мету її складання й можливості оцінки наведених даних в ідеалі. Кредитна організація повинна мати в розпорядженні методики й результати аналізу звітності, якими розташовує орган, що наглядає. Це дозволить керівництву банку більш уважно вивчити причини тих або інших явищ, вжити необхідних заходів по запобіганню негативних тенденцій.

На даному етапі назріла необхідність більше широкого поширення порядку прийому й передачі звітності кредитних організацій в електронному виді. При цьому необхідно максимально йти від наступного дублювання подання звітності на паперових носіях. Передача звітності в електронному виді дозволить значно знизити матеріальні витрати й трудові витрати як у кредитних організаціях, так і в системі Центрального банку.

Особливо представляється важливим, що в територіальних установах Банку Росії відхід від обробки інформації на паперових носіях підвищить ефективність перевірочних процедур для аналізу звітності, що представляється кредитними організаціями, з використанням програмних засобів.

Як відомо сьогодні програмне забезпечення Банку Росії після одержання й обробки звітності кредитних організацій дозволяє виявити окремі невідповідності, нестиковки у звітних даних. Однак важливо вирішити завдання створення більше зробленої системи контролю вже на етапі приймання звітності комерційних банків. Алгоритми перевірки невідповідності даних у різних звітних формах кредитних організацій, розроблені й сьогодні застосовуються в Банку Росії. Доцільно було б довести їх до відомості кредитних організацій, щоб установити в банках додатковий контроль і тим самим сприяти підвищенню вірогідності й відповідності звітних даних, що представляються, у Центральний банк.

Сьогодні, коли банківська система готується до переходу на міжнародні стандарти фінансової звітності, доречно говорити про програмні можливості кредитних організацій, які поки для забезпечення цього завдання недостатні й мають потребу в розвитку. Кредитні організації сьогодні говорять про те, що продукти, розроблювальні фірмами, далекі від досконалості, не повною мірою враховують вимоги, пропоновані Центральним банком Росії по методології обліку банківських операцій.

Із практики складання звітності виникає дуже багато питань і проблем, які є наслідком недосконалого програмного продукту. Якщо ця проблема буде вирішена, то вона зніме стурбованість органів банківського нагляду й стурбованість самих банків. Усі зацікавлені в тім, щоб звітність була прозорої й достовірною.

Висновок

Отже, бухгалтерська звітність – єдина система даних про майнове й фінансове становище організації й про результат її господарської діяльності, що становиться на основі даних бухгалтерського обліку по встановлених формах.

Бухгалтерський облік ведеться строго відповідно до законодавчих і нормативних документів, що мають різний статус. І хоча одні з них обов'язкові до застосування (Закон «Про бухгалтерський облік», положення по бухгалтерському обліку), а інші носять рекомендаційний характер (План рахунків, методичні вказівки, коментарі), ведення бухгалтерського обліку й складання звітності може вироблятися тільки на їхній підставі, тому що будь-які невідповідності або відступи будуть оцінені контролюючими органами як порушення законодавства.

Основним документом по бухгалтерському обліку є ФЗ «Про бухгалтерський облік» № 129-ФЗ від 21.11.96 р., що визначає правові основи бухгалтерського обліку, його зміст, об'єкти й основні завдання, принципи, організацію; вимоги до головного бухгалтера, організації й веденню бухгалтерського обліку. Він установлює вимоги до заповнення й зберігання первинних облікових документів і регістрів бухгалтерського обліку, порядок і строки проведення інвентаризації майна й зобов'язань; визначає склад бухгалтерської звітності й основні вимоги до неї.

Бухгалтерська звітність - це сукупність форм звітності, складених на основі даних фінансового обліку з метою надання зовнішнім і внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінансове становище організації у формі, зручної й зрозумілої для прийняття цими користувачами певних ділових рішень.

Основними ознаками звітності є:

- обов'язковість

- документальна обґрунтованість

- юридична чинність.

По економічному змісті й способу формування звітність організацій ділиться на: бухгалтерську (обмежується рамками окремого підприємства; базується на всій інформації про майно, зобов'язання й господарські операції організації; проводиться безупинно, по певної встановленої державними органами методиці; використовує різні вимірники й різноманітні форми документів), статистичну (опирається на велику кількість окремих подій, виходячи за рамки одного підприємства; пов'язана з відбиттям масових соціально-економічних явищ у виробничій і невиробничій сферах, галузях, економіці у цілому; є узагальнюючим і прогнозуючим процесом, даючи можливість передбачати наслідки тієї або іншої дії), оперативну звітність (містить відомості за основними показниками за невеликі проміжки часу; використовується для оперативного контролю й керування процесами постачання, виробництва й реалізації продукції).

По періодичності складання звітність ділиться на поточну (щоденну, п'ятиденну, декадну, місячну, квартальну, піврічну); і річну (звіти за рік);

По ступені узагальнення звітних даних: на первинну , тобто составляющуюся організаціями, і зведену , тобто составляющуюся вищестоящими організаціями на підставі первинних звітів

У цей час існує чималу кількість проблем, пов'язаних зі складанням звітності. По-перше, у кожній кредитній установі воно супроводжується обробкою величезного обсягу інформації й займає багато часу. По-друге, турбує тенденція постійного росту обсягів бухгалтерської й фінансової звітності, що представляється банками в територіальні установи Банку Росії. Значне збільшення звітності вимагає додаткових витрат і створює складності в роботі. Значна частина представляються в ЦБ РФ форм звітності перевантажена більшою кількістю даних. Деякі із цих форм містять по кілька десятків показників, що ускладнює й роботу банків, і територіальних установ Банку Росії

По-третє, найчастіше відбувається дублювання показників, що є, імовірно, результатом не скоординованих розробок деякими департаментами.

Однієї з найважливіших проблем, що коштують сьогодні перед російськими організаціями, є проблема відповідності звітності міжнародним стандартам, перехід до яких буде сприяти росту довіри менеджменту й клієнтів, зниженню витрат на залучення іноземного капіталу, розширенню міжнародних операцій.

У цей час Банк Росії здійснює міри організаційно-правового характеру, необхідні для повного переходу банків до складання звітності відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФО), починаючи з 1 січня 2004 р.

З метою найбільш швидкого й ефективного впровадження МСФО у вітчизняну банківську бухгалтерську й наглядову практику з 1 січня 2001р. діє Проект ЄС/ ТАСИС (Європейська система консультаційних послуг, що сприяє розвитку ринкової економіки й демократії в країнах Східної Європи, Кавказу й Центральної Азії на безоплатній основі) "Сприяння реформі бухгалтерського обліку й звітності в банківській системі". Основне завдання Проекту - підготувати нормативні документи, що дозволяють внести зміни в поточний облік і звітність, для практичного застосування МСФО в Росії й перевірити їхню дію на прикладі підготовки звітності пилотными банками.

Але й на цьому шляху вітчизняні кредитні організації зштовхнулися з рядом проблем, що перешкоджають застосуванню МСФО:

- Нерівномірне насичення комерційних банків кваліфікованими бухгалтерськими кадрами.

- Принципова зміна подання про бухгалтерську професію, що зараз зароджується в банківській практиці у зв'язку із прилученням до міжнародних стандартів обліку.

- Недостатність нормативної бази для бухгалтерського оформлення цілого ряду банківських операцій, наявні російські стандарти утрудняють аналіз банківської діяльності, не дозволяють використовувати показники й коефіцієнти оцінки надійності, стійкості банків, використовувані в закордонній практиці.

- Недостатній рівень технічної оснащеності засобів передачі даних, телекомунікацій і захисту банківської інформації від проникнення фальшивих документів, загальний низький рівень банківської безпеки, включаючи комп'ютерну безпеку.

- Недостатній професіоналізм в області бухгалтерського обліку деяких аудиторських фірм, відсутність їхньої відповідальності за якість перевірок також негативно позначається на загальному рівні бухгалтерської роботи.

Проте, до теперішнього часу вже близько 140 передових комерційних банків країни, не будучи учасниками Проекту, становлять звітність відповідно до МСФО, підтверджувану потім зовнішніми аудиторами. Витрати банку по оплаті даних послуг аудиторам у середньому становлять до 30 тисяч доларів у рік, іноді й більше залежно від обсягу операцій. Планується, що всі російські банки перейдуть на МСФО з 2004р.

За підсумками 2000 року, більше 100 російських кредитних організацій становили звітність відповідно до міжнародних стандартів. У реалізації проекту ТACIS брали участь п'ять пилотных банків. Торкаючись питання про те, як позначиться перехід на МСФО на капіталі кредитної організації, відзначимо, що говорити про негативний вплив не можна, оскільки в деяких банків при оцінці за міжнародними стандартами капітал виріс, а в деяких зменшився.

Список літератури

1. Вказівка № 7-У від 21.10.97 року «Про порядок складання й подання звітності кредитними організаціями в ЦБ РФ» у редакції № 1175-У від 05.07.2002 року

2. Вказівка № 1051-У від 15.11.2001 р. «Про публикуемой звітність кредитних організацій і банківських груп».

3. Інструкція № 17 від 01.10.1997 року «Про складання фінансової звітності» у редакції № 1137-У від 12.04.2002 року

4. Положення про консолідовану звітність № 29-П від 12 травня 1998 року в редакції № 1048 -У від 14.11.2001 року

5. Федеральний Закон Про Центральний банк Російської Федерації (Банці Росії) від 26 квітня 1995 року

6. Е.П. Козлова, Е.Н. Галанина Бухгалтерський облік у комерційних банках, Москва «Фінанси й статистика», 2000

7. Вказівка № 1069-У від 13 грудня 2001 року «Про річний звіт кредитної організації»

8. З.Г. Ширинская, Т.Н. Нестерова, Бухгалтерський облік і операційна техніка в банках, Москва, Инфра-М

9. Вказівка № 812-У від 30 червня 2000 року «Про порядок подання кредитними організаціями в Банк Росії в електронному виді звітності, передбаченої Вказівкою Банку Росії від 24.10.97 р. № 7-В, завіреною електронним цифровим підписом.

10. Виступ Т.В. Парамоновой на Міжнародній практичній конференції

11. Міжнародна звітність погубить російські банки "Гроші", 06.11.2001, N 44

12. Гроші й кредит, № 10, 2001 рік

13. О.В. Рожнова, Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку й фінансової звітності, Іспит, Москва, 2002 рік

14. Виступ Голови Банку Росії С.М. Игнатьева на XII з'їзді Асоціації російських банків, 24 квітня 2002 року.

15. Програма реформування бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності. Постанова Правительства РФ від 06 березня 1998 р. № 283

16. М.А. Маторин, Заступник Міністра Фінансів РФ, Значення переходу на міжнародні стандарти звітності. Виступ на конференції «Мова грошей»

17. Міжнародні стандарти фінансової звітності, ICAR Publishihg, 2000

18. Андросов А.М. Бухгалтерський облік і звітність у Росії. М.: Менатеп-Информ, 1997 Бухгалтерська звітність підприємства: збірник нормативних документів. М., 1998

19. С.К. Семенов, Бухгалтерський облік і звітність, «Іспит», Москва, 2002

20. Журнал «Банки й технології», № 1, 2002 рік

21. Л.И. Павлова зам. Начальника ГУ ЦБ по Санкт-Петербургу «Звітність банків: від кількості до якості (з виступу).

22. М.А. Ксензова, начальник керування організації нагляду № 2 Департаменти пруденциального банківського нагляду Банку Росії «Про вдосконалювання роботи з контролю за вірогідністю звітності кредитних організацій» (виступ).

23. C.В. Зубкова, Про перехід комерційних банків на міжнародні стандарти фінансової звітності, Фінанси № 6, 2002 рік

24. Основні напрямки єдиної державної грошово-кредитної політики на 2003 рік. ЦБРФ, 28.08.2002

25. Оподатковування, облік і звітність у комерційному банку, 4/2001(26), Бдц-Пресс

26. Оподатковування, облік і звітність у комерційному банку, 11/2001(26), Бдц-Пресс

27. Н. В. Пошерстник, М. С. Мейксин, Е. Б. Пошерстник, Самовчитель по бухгалтерському обліку, «Видавничий будинок Герда», 2001

28. Баканів М. И., Шеремет А. Д., Теорія економічного аналізу. М.: Фінанси й статистика, 1993

29. Вуд Ф. Бухгалтерський облік для підприємців. М.: Аспери, 1992.

30. Донцова Л.В. «Аналіз бухгалтерської звітності». -М.: «ДИС», 1998.

31. Л. Г. Єфімова, Банківські угоди: право й практика, «Нимп», 2001

32. Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С. Методика фінансового аналізу. - М.: Инфра-М, 1995

33. Кирьянова З.В. Теорія бухгалтерського обліку - М.: Фінанси й статистика, 1998

34. Вороніна Л.И. Основи бухгалтерського обліку й аудита. М., 1997

35. Камышанов П.И. Практична допомога з бухгалтерського обліку. М.: “Медпресс”, 1998

36. Кондраков Н.П. Бухгалтерський облік. М.: Инфра-М, 1997

37. Кожинов В.Я. Бухгалтерський облік на основі податкового кодексу. М., 1998

38. Єфімова О.В. Про прозорість і аналитичности бухгалтерської звітності // Бухгалтерський облік. №7, 1998

39. Бабичев М.Ю., Бабичева Ю.А., Трохова О.В. і ін. Банківська справа: довідковий посібник. М. Економіка. 1994.

40. Російська банківська енциклопедія. Редколегія: О.И.Лаврушин і ін. М. Енциклопедична Творча Асоціація. 1995.

41. Фінансово-кредитний словник. В 3-х т. Гл.ред. В.Ф. Гарбузов. М. Фінанси й статистика. 1994.

42. Фінансовий менеджмент: теорія й практика. Уч-До. Під ред. Е.С.Стояновой. М. Перспектива. 1997.

43. Спицын И.О., Спицын Я.О. Маркетинг у банку. Тернопіль. АТ «Тарнекс». 1993.

44. Тимоти У. Кох. Керування банком. В 5-ти книгах, 6-ти частинах. Уфа. Спектр. 1993.

45. Усоскин В.М. Сучасний комерційний банк: керування й операції. М. ИПЦ. « Вазар-Ферро» 1994.

46. Черкасов В.Е. Фінансовий аналіз у банку. М. ИНФРА-М.1995.

47. Ширинская Е.Б. Операції комерційних банків: російський і закордонний досвід. М. Фінанси й статистика. 1995.

48. Економічний аналіз діяльності банку. Навчальний посібник. М. ИНФРА-М 1996.

49. Юденков Ю.Н. Експрес-аналіз банківського балансу. Бухгалтерія й банки. 1996. № 1.

Додатка

Додаток 1

Щоденні форми звітності

Додаток 2

П'ятиденні форми звітності

Додаток 3

Щодекадні форми звітності

Додаток 4

Щомісячні форми звітності

Додаток 5

Щоквартальні форми звітності

Додаток 6

Щорічні форми звітності

Додаток 7

Звітність на нерегулярній основі