Назва реферату
: Огляд монографічної і періодичної літератури щодо організації процесу кредитування в комерційних банках
Розділ
: Банківська справа
Огляд монографічної і періодичної літератури щодо організації процесу кредитування в комерційних банках
1.1. Огляд монографічної літератури
Кредит - це форма прояву кредитних відносин, форма руху позичкового капіталу. Кредит виражає економічні відносини між кредитором і позичальником, які виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення. Кредитори надають, а позичальники одержують вартість у позику, повертаючи її потім з відсотком. Кредит як форма руху позичкового капіталу об’єднує в собі такі процеси:
а) акумуляцію тимчасово вільних грошових коштів;
б) вкладення або розміщення цих коштів.
В умовах розвиненого ринкового господарства кредит є обов'язковим атрибутом механізму господарювання для всіх економічних суб'єктів.
Необхідність кредитних відносин пов'язана з об'єктивною розбіжністю у часі руху матеріальних і грошових потоків, що виникає в процесі відтворення суспільного продукту: в одних сферах господарства здійснюється вивільнення коштів, в інших - виникає потреба в них. Зняти таку розбіжність і дозволяє кредит.
Потреба в кредиті виникає через різницю у величині і термінах повернення капіталу, авансованого у виробництво, а також у зв'язку з необхідністю одночасної інвестиції великих грошових коштів для розширення виробничого процесу. Традиційно виникнення потреби в кредиті пов'язують з сезонністю виробництва. У цьому плані, наприклад, сільське господарство не може не спиратись на використання кредитів.
Поряд з необхідністю кредитних відносин, внаслідок утворення тимчасово вільних капіталів та їх руху формується й можливість кредиту. Розвинуті кредитні відносини пов'язані із створенням відповідного інституціонального середовища - мережі спеціальних кредитних інституцій, які спеціалізуються на здійсненні кредитних операцій. Кредитні установи організовують й обслуговують рух позичкового капіталу, забезпечують його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери народного господарства, де виникає дефіцит коштів.
Кредитування - це кредитний процес, що включає сукупність механізмів реалізації кредитних відносин. Юридичною основою системи кредитування є кредитний договір. Усі питання щодо кредитування вирішуються безпосередньо між двома сторонами: кредитором і позичальником. Кредитний договір передбачає виникнення певних обов'язків кожної зі сторін. Одночасно суб'єкти кредитних відносин володіють і певними правами та відповідають за дотримання і виконання договірних умов.
Об'єктом кредитних відносин є вартість, яка надається в позику з метою отримання прибутку. Ще з часів командної економіки виділяються два об'єкти і відповідно методи кредитування:
а) за оборотом;
б) за залишком.
У процесі кредитування за оборотом, позичка надається для оплати матеріальних цінностей, які надходять до покупця, і витрат, які ним проводяться. При кредитуванні за залишком, позички надаються на покриття тимчасових залишків матеріальних цінностей і невідшкодованих витрат. У першому випадку об'єктом кредитних відносин є обіг вартості, - у другому - залишок вартості на певну дату.
Сутність кредиту як економічної категорії виявляється в його функціях, розкриття яких дозволяє встановити зв'язок даної категорії з системою економічних відносин. Втрата кредитом своїх функцій фактично означатиме зникнення самої цієї економічної категорії.
У розвинутому ринковому господарстві кредит виконує 4 основні функції:
1) перерозподільчу;
2) заміщення грошей в обігу;
3) стимулювальну;
4) контрольну.
Ці функції кредиту тісно пов'язані між собою, визначаючи в своїй сукупності певну економічну роль кредитних відносин.
Економічна роль кредиту полягає у перерозподілі вартості на засадах платності, строковості, забезпечення та повернення. Особливість кредитного перерозподілу є його тимчасовий характер. Перерозподіл вартості здійснюється тут у межах розриву часу між віддаванням товарів (грошей) у позичку і зворотнім їх надходженням до кредитора. За рахунок тимчасово вільних коштів одних господарських суб'єктів задовольняються тимчасові потреби в коштах інших суб'єктів.
Функції кредиту розвиваються у зв'язку із розширенням масштабів ринкової економіки і посиленням кредитної природи грошей.
Перерозподільча функція кредиту випливає з самої сутності та ролі кредитних відносин. Внаслідок кредитного перерозподілу прискорюється залучення нових грошових коштів у сферу господарювання. При реалізації цієї функції кредиту перерозподіляються як грошові кошти, так і товарні ресурси.
Швидкість та інтенсивність перерозподілу вартості за допомогою кредиту багато в чому визначаються його доступністю і, насамперед, рівнем позичкового відсотка. Високі відсоткові ставки за кредитами гальмують перерозподільчі процеси. В цілому, масштаби розширення кредиту і відповідно процесів кредитного перерозподілу обмежені загрозою посилення інфляційних процесів.
Функція заміщення грошей кредитними інструментами пов'язана з антиципаційною властивістю кредиту, тобто його здатністю випереджати в часі процес нагромадження в товарній та грошовій формах. Кредитні ресурси формуються до настання терміну їх фактичного використання у відтворювальному процесі. По суті, кредит створює гроші для безготівкового грошового обігу. Інструменти кредиту - переказні векселі, чеки, кредитні картки тощо - починають заміняти реальні гроші в сфері обігу.
Кредит сприяє економії витрат обігу шляхом заміщення частини грошового обороту кредитними засобами обігу. Змінюючи обсяги кредитних операцій, банки можуть впливати на динаміку загальної маси грошей в обігу. При цьому використовуються два можливих методи: кредитна експансія і кредитна рестрикція.
Антиципаційну властивість кредиту не слід розглядати як автоматично діючий інфляційний чинник. Якщо на основі кредитування досягається реальний внесок у розвиток виробництва, ефективно здійснюються інвестиції, раціонально використовуються створені виробничі потужності, рівень інфляції не збільшується.
Важливе значення в умовах ринкової економіки має стимулювальна функція кредиту. За своєю економічною сутністю процес кредитування не може не стимулювати ефективне використання позики з боку позичальника. Сам зміст кредитування, що виражається у формулі: «Купуй зараз (товар, гроші), плати потім» спонукає до ефективного використання одержаної позики, щоб на зароблені кошти не просто повернути кредит, але й одержати прибуток.
Позичальники використовують кредит настільки повно, наскільки їм це дійсно потрібно для реалізації власних економічних інтересів.
Кредитні відносини - це насамперед майнові відносини; за використанням і повернення кредиту позичальник відповідає майном і цінностями, що є у нього. Безсумнівно, що майнові відносини створюють достатньо потужні стимули до раціонального використання позичених коштів.
З боку кредитора стимулювальним чинником є позичковий відсоток. Кожний кредитор намагається постійно забезпечувати зростання своїх кредитних ресурсів.
Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитування здійснюється взаємний контроль за використанням і поверненням позики.
Контроль є складовою загального механізму управління процесом кредитування. Сьогодні будь-який господарський суб'єкт на може дозволити собі нехтувати контролем за кредитом. Успішне управління кредитом вимагає поєднання зусиль кредитного контролю із спрямованістю суб'єктів господарюванняна отримання прибутку від надання (одержання) позики.
Проблема функцій кредиту є однією з найскладніших у теорії кредитних відносин. Дискусії точаться, насамперед, з питань щодо кількості та змісту функцій, що випливає з різних підходів до сутності кредиту.
Усі функції кредиту взаємопов'язані; їх взаємодія забезпечує якісну стійкість кредитних відносин. Звичайно, при бажанні можна виділити й більш широкий набір функцій кредиту:
- акумуляції тимчасово вільних коштів;
- регулювання грошового обігу;
- економії витрат обігу;
- опосередкування кругообороту капіталу тощо.
Але саме чотири виділені вище функції є головними, вони утворюють конститутивні ознаки кредиту.
Види банківських кредитів. Кредити, які надаються банками, поділяються:
1) за строками користування:
а) короткострокові - до 1 року,
б) середньострокові - до 3 років,
в) довгострокові - понад 3 років.
Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.
Короткострокові кредити можуть надаватися банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.
Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.
Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше:
2) за забезпеченням:
а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами),
б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи),
в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації),
г) незабезпечені (бланкові),
3) за ступенем ризику:
а) стандартні кредити,
б) кредити з підвищеним ризиком.
4) за методами надання;
а) у разовому порядку,
б) відповідно до відкритої кредитної лінії,
в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання),
5) за строками погашення:
а) водночас,
б) у розстрочку,
в) достроково (за вимогою кредитора, або за заявою позичальника),
г) з регресією платежів,
д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).
Суб'єкти господарської діяльності можуть використовувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний.
Фізичні особи - споживчий кредит (лише в національній грошовій одиниці).
Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними із них є: забезпеченість, повернення, строковість платність та цільова направленість.
Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.
Принцип повернення, строковості та платності, означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.
Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних (валютних) рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.
Кредитні операції здійснюються банками у межах кредитних ресурсів.
Кредити в іноземній валюті надаються юридичним особам-резидентам, фізичним особам-резидентам, які займаються підприємницькою діяльністю, резидентам за операціями, що здійснюються ними з використанням платіжних карток міжнародних платіжних систем, та юридичним особам-нерезидентам банківським установам.
Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів - зобов'язань боржника сплатити кредитору зазаначену суму у визначений термін. Об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги щодо яких продавцем надається відстрочка платежу.
Погашення комерційного кредиту може здійснюватись шляхом:
- сплати боржником за векселем,
- передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичні особі (крім банків та інших кредитних установ), - переоформлення комерційного кредиту на банківський.
Лізинговий кредит - це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжується укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту. Об'єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій та ін.) майно. Суб'єктами лізингу можуть бути лізингодатель (суб'єкт господарювання, що є власником об'єкта лізингу і здає його в оренду), користувач (суб'єкт, що домовляється з лізингодателем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об'єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник(підприємство, організація та інші суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей).
Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.
Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки.
Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які у власності об'єкти іпотеки, або мають поручителів, які надають під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника.
Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати житлові будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об'єктом застави за іншою угодою.
Споживчий кредит - кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.
Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт житлових будинків, садових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути переданими банку в забезпечення фізичною особою та сумою її поточних доходів, за винятком обов'язкових платежів, протягом 10 років. Строк кредиту встановлюється в залежності від цілей об'єкта кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, при чому він не повинен перевищувати 10-ти років з дня його надання.
Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.
Бланковий кредит - комерційний банк може надавати бланковий кредит тільки в межах наявних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення - тільки під зобов'язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.
Консорціумний кредит - може надаватися позичальнику банківським консорціумом такими способами:
1)шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності,
2) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків. Кредитування здійснюється в залежності від потреб в кредиті,
3) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.
Умови та порядок отримання банківського кредиту
Для одержання кредиту позичальник звертається до установ банку з обгрунтованим клопотанням (заявкою) до якого додається пакет документів підготовлений відповідно до "Порядку супроводження кредитних проектів"(додатки). Фахівці банку проводять аналіз кредитного проекту у порядку та терміни, передбачені "Порядком супроводження кредитних проектів" Аналіз кредитоспроможності позичальника здійснюється відповідно до існуючих внутрішньобанківських документів щодо оцінки кредитоспроможності позичальників. У вивченні кредитоспроможності суб'єктів, які приймають участь у процесі кредитування беруть участь фахівці кредитних підрозділів, юрисконсульти, фахівці служби безпеки банку, у разі необхідності (незалежні експерти). Кредитний фахівець на підставі наданих позичальником документів проводить структурування кредиту, тобто визначає вид кредиту, який найкраще відповідає вимогам проекту, що реалізується за участю кредитних коштів, схему руху кредитних коштів та механізм їх повернення. При цьому, рух кредитних коштів повинен чітко відслідковуватися на кожному етапі реалізації кредитного проекту. При проведенні аналізу кредитним фахівцем визначаються основні умови кредитування, в тому числі :
R розмір кредиту (ліміт кредитування по кредитній лінії) визначається з урахуванням планових обсягів виробництва і реалізації продукції, поставок товарів і матеріалів, необхідних для забезпечення виробничих програм, товарообігу, вантажообігу, ефективності капітальних вкладень та інших показників фінансової діяльності підприємства, що підтверджуються укладеними договорами та контрактами на поставку і реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг та потреби в кредитних коштах для проведення відповідного обсягу витрат. Розмір кредиту також залежить від кредитоспроможності позичальника, вартості та якості забезпечення його зобов'язань;
R терміни користування кредитом, умови та періодичність його погашення визначаються в залежності від термінів окупності проекту, об'єкту кредитування, розміру кредиту, кредитоспроможності позичальника;
R розмір процентної ставки та інших платежів по кредиту. Умови кредитування визначаються у кредитному договорі. Кредитний договір між банком і позичальником укладається тільки в письмовій формі. В кредитному договорі передбачається повне найменування сторін, їх поштові, банківські та інші реквізити; мета та сума кредитування; умови надання та погашення кредиту і сплати відсотків; черговість сплати платежів, відповідальність позичальника у разі невиконання умов договору; вид забезпечення зобов'язань перед банком (договори застави, поруки) тощо.
Кредити позичальникам надаються згідно з умовами кредитних договорів, а саме:
- в безготівковій формі шляхом оплати платіжних документів з позичкового рахунку. Перевага надається такій формі розрахунків, яка передбачає оплату за розрахунковими документами за фактично отриману продукцію (виконані роботи, надані послуги) та акредитивній формі. Попередня оплата для розрахунків з нерезидентами не дозволяється;
- кредити для розрахунків з громадянами за укладеними договорами за здану продукцію (сільгосппродукція, лікарські рослини, продукція бджільництва тощо) надаються в безготівковому порядку шляхом перерахування на особові рахунки громадян. В окремих випадках ці кошти можуть надаватися готівкою ;
- як виняток, кошти в рахунок наданого кредиту можуть бути перераховані на поточний рахунок позичальника для використання їх на цілі, передбачені кредитним договором з обов'язковим проведенням перевірок цільового використання кредитних коштів.
Видача кредиту проводиться у порядку, передбаченому в кредитному договорі, а саме: одноразово, частинами, згідно з графіком, щоденно або в інші строки, виходячи з потреби в кредитних коштах.
Погашення кредиту, як і його видача, може здійснюватися одноразово і в розстрочку. Одноразове погашення кредиту передбачає його повернення в повній сумі у встановлений в кредитному договорі термін. При погашенні кредиту в розстрочку передбачається періодичність здійснення платежів згідно з очікуваними грошовими потоками, надходженнями коштів від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг). Строки та періодичність платежів визначаються у кредитному договорі або графіках, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Відповідно до чинного законодавства України встановлюється наступна черговість платежів: - прострочені зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом; - строкові зобов'язання по сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом; - прострочені зобов'язання по погашенню основного боргу; - строкові та дострокові платежі у погашення строкової заборгованості по кредиту; - штрафи, неустойки та інші платежі за користування кредитом сплачуються на розсуд установи банку.
У разі неможливості позичальником своєчасно сплатити борг, останній стягується згідно з чинним законодавством України.
Позичальник не звільняється від відшкодування боргів по кредиту, сплати процентів та інших платежів при настанні будь-яких обставин, у тому числі й незалежних від позичальника. Кредитування шляхом відкриття кредитної лінії. Підприємствам можуть відкриватися відновлювальні та невідновлювані кредитні лінії. Надання кредитів шляхом відкриття відновлювальних кредитних ліній здійснюється для задоволення потреби в кредитних коштах, які використовуються позичальником на поточні виробничі потреби та формування оборотних коштів (закупівля сировини, матеріалів, оплата за виконані роботи та здійснені послуги, енергоносії, виплата заробітної плати тощо). Суб'єктом кредитування по відновлювальній кредитній лінії можуть бути підприємства безперервним циклом виробництва, які мають постійні грошові надходження на рахунки, діяльність яких не пов'язана з сезонним характером виробництва. Об'єктом кредитування є потреба в коштах для придбання товарно-матеріальних цінностей (товари, сировина, матеріали і т.д.), фінансування витрат по їх переробці, зберіганню та реалізації.
Надання кредитних коштів проводиться з позичкового рахунку шляхом оплати розрахункових документів позичальника в межах заздалегідь обумовленого ліміту кредитування (максимальна сума заборгованості по кредитній лінії). Граничний обсяг кредитної лінії, строк користування нею, строки погашення боргу визначаються з урахуванням платоспроможності позичальника, надходжень на рахунки позичальника, планових обсягів виробництва, реалізації продукції, наявності забезпечення тощо.
Відновлювальна кредитна лінія для фінансування поточних виробничих потреб (короткострокова) може відкриватися на строк за згодою сторін, але не більше ніж на 12 місяців, якщо протягом дії договору позичальник виконував без застереження зобов'язання перед банком, забезпечує ефективне використання кредитних коштів, та за згодою сторін строк дії кредитної угоди може бути продовжений безвідривно, заборгованості на рахунки обліку пролонгованих кредитів. При визначенні ефективності використання кредитних коштів приймається до уваги дотримання позичальником під час дії кредитного договору принципів кредитування, забезпечення швидкої оборотності кредитів (відношення середнього залишку заборгованості по кредитній лінії за період в оборотні кошти до одноденного кредитового обороту по кредитному рахунку та її відповідності операційному циклу) та інші фактори.
Протягом дії відновлювальної кредитної лінії позичальник має право погашати та отримувати кредитні кошти в межах встановленого ліміту без обмеження дебетового обороту по позичковому рахунку.
Погашення кредиту та процентів здійснюється періодично, виходячи з циклу виробництва, реалізації продукції. Крім того, встановлюється графік поступового зниження ліміту кредитування в останні місяці користування кредитною лінією. Кредити можуть надаватися у формі овердрафту. Кредитні кошти використовуватися для підтримки платіжного обороту.
У випадках, коли заходи, що кредитуються, здійснюються поступово і потреба в кредитних коштах виникає по мірі їх виконання, позичальнику може бути відкрито невідновлювальну кредитну лінію.
Загальний обсяг наданих протягом дії невідновлювальної кредитної лінії коштів (по дебету позичкового рахунку) не повинен перевищувати розмір кредиту, обумовлений кредитним договором.
Підприємствам, які мають тимчасові фінансові труднощі, установи банку можуть видавати кредити для виплати заробітної плати. Такі кредити надаються, як правило, на термін до 10 днів, у виключних випадках, він може бути продовжений до 30 днів. Кредитні кошти надаються на підставі обгрунтованого клопотання підприємства, після проведення аналізу фінансового стану підприємства, вивчення причин, внаслідок – яких підприємство не може забезпечити своєчасну виплату заробітної плати за рахунок власних коштів, визначення джерел погашення кредиту. Кредити на виплату заробітної плати надаються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника з обов'язковою перевіркою на місці цільового використання кредитних коштів (касової дисципліни) або безпосередньо на рахунки працівників позичальника, які відкриті в фінансових установах.
Банк може надавати кредити на придбання основних. За рахунок кредитних коштів фінансується будівництво нових об'єктів, розширення діючих потужностей, їх реконструкція та технічне переоснащення, придбання обладнання тощо. Для одержання кредиту на будівництво нових виробничих об'єктів, розширення діючих потужностей чи їх реконструкцію позичальник подає до банку документи відповідно до "Порядку супроводження кредитних проектів", в тому числі бізнес-план, на підставі якого визначаються перспективи створення і функціонування нових виробничих потужностей; зведений кошторис будівництва; відомість про договірну ціну; контракти та договори на виконання робіт по будівництву, постачанню обладнання та його монтажу; документ про відведення земельної ділянки під будівництво даного об'єкту; дозвіл органів виконавчої влади (держархбудконтролю) на проведення будівельних робіт; висновки експертизи: відомчої, екологічної (крім житла), охорони праці, енергетичної. Банк здійснює експертизу проектно-кошторисної документації, наданих документів та визначає економічну ефективність і окупність капітальних вкладень. Кредитування витрат на будівництво, реконструкцію або технічне переоснащення здійснюється шляхом відкриття позичальнику невідновлювальної кредитної лінії в межах кошторису. Оплата проводиться з позичкового рахунку на підставі платіжних документів за матеріали, обладнання, виконані роботи. При підрядному та субпідрядному способах оплата здійснюється на підставі актів про виконані роботи (ф.З). Розмір кредиту, строк користування визначаються на підставі техніко-економічного обгрунтування, економічної ефективності та термінів окупності вкладень. Після введення об'єкту в дію позичальник подає банку уточнений графік погашення всієї суми одержаного кредиту, в якому визначаються конкретні суми погашення кредиту з урахуванням кінцевого строку, передбаченого кредитним договором. З метою здійснення контролю за цільовим використанням кредитних коштів банк додатково до перевірок, зазначених в "Порядку супроводження кредитних проектів", перевіряє на місці достовірність документів про обсяги виконаних робіт по будівництву об'єкту, проводить контрольні обміри будівництва. Видача довгострокових кредитів на придбання обладнання технічних засобів, які не входять до кошторису будівництва, здійснюється згідно з умовами контрактів (договорів) траншами або у разовому порядку.
Порядок погашення банківського кредиту підприємством
За користування кредитом Позичальник сплачує банку проценти та здійснює інші платежі згідно з "Тарифами комісійної винагороди Державного експортно-імпортного банку України" (платежі за обслуговування кредиту, за зобов'язання по невикористаній частині кредиту або кредитної лінії, за здійснення консалтингових послуг тощо). Розмір процентної ставки за користування кредитом встановлюється залежно від вартості кредитних ресурсів за рахунок яких надано кредит, строку кредиту, виду та ліквідності забезпечення, попиту та пропозицій на кредитні ресурси на кредитному ринку в конкретному регіоні, а також інших факторів з таким розрахунком, щоб сума одержаних доходів повністю покривала витрати банку по залученню коштів, на ведення банківських справ і забезпечувала одержання доходу. Проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісяця та сплачуються у строки, передбачені кредитним договором. При встановлені термінів сплати процентів беруться до уваги терміни окупності кредитного проекту, платоспроможність позичальника та фінансовий стан установи банку. Протягом терміну дії кредитного договору банк має право змінювати розмір процентної ставки за кредит залежно від зміни монетарної політики Національного банку України, процентної політики банку, попиту та пропозицій на кредитні ресурси. Такі зміни оформлюються додатковою угодою до кредитного договору. Кредити на пільгових умовах надаються виключно за рішенням Кредитного комітету банку за умови покриття витрат, пов'язаних із застосуванням знижених процентних ставок за рахунок інших платежів за кредитом та інших видів послуг конкретному позичальнику. Банк може припинити нарахування процентів за користування кредитами у випадках, передбачених чинним законодавством України, а саме:
- припинення зобов'язання в зв'язку з його виконанням;
- припинення зобов'язання зарахуванням ( залік заборгованості);
- припинення зобов'язання збігом боржника і кредитора в одній особі;
- припинення зобов'язань угодою сторін;
- визнання боржника банкрутом (ст. 15 Закону України "Про банкрутство");
- закінчення строку позовної давності (ст. 71 ЦК України).
Рішення про припинення нарахування процентів, комісійних винагород приймається Кредитним комітетом (кредитною комісією) на
підставі висновків фахівців кредитного підрозділу, служби безпеки банку та юридичного управління (юрисконсульта установи банку).
Кредити, що надаються банком, забезпечуються заставою майна, яке належить позичальнику або майновому поручителю на правах власності, і на яке, згідно з чинним законодавством, може бути звернуто стягнення та договором поруки. Достатність і ліквідність забезпечення визначає установа банку. Договір застави укладається між банком - заставодержателем і заставодавцем у письмовій формі. У випадках, передбачених Законом України "Про заставу" (нерухоме майно, транспортні засоби тощо), договір застави повинен бути обов'язково посвідчений нотаріально. Угодою сторін може бути передбачене нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є необов'язковим відповідно до чинного законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін. Заставодавцями можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Заставодавцем може бути не тільки позичальник, а й третя особа (майновий поручитель), якому предмет застави належить на правах власності або повного господарського володіння. При визначенні вартості майна, що передається в заставу, слід виходити з його реальної вартості. Вартість заставленого майна повинна бути достатньою для погашення кредиту процентів за користування ним та платежів, передбачених кредитним договором, витрат по зберіганню заставленого майна, а також з урахуванням необхідності сплати податку на додану вартість. Вартість заставленого майна повинна складати не менше 200 % від суми вимог, що задовольняються за їх рахунок. За окремими рішеннями Кредитного комітету вартість заставленого майна може бути визначена:
1) при короткостроковому кредитуванні фінансове стабільних підприємств (клас А, Б) - у розмірі не менше 200 % від суми кредиту;
2) при кредитуванні понад 1 рік - на рівні не менше 180 % від суми кредиту з урахуванням відсотків за один рік. Зміна предмету застави допускається тільки за згодою банку. У разі, якщо майно, що передається в заставу, згідно з умовами договору застави, залишається у Заставодавця, а останній має право володіти і користуватися предметом застави згідно з його призначенням, банк має право вимагати у позичальника страхування предметів застави. Цінні папери (акції, облігації, сертифікати) можуть бути прийняті в заставу за умови передачі їх Заставодавцем на зберігання банку, а також обов'язкової реєстрації операції в організації, що надала цінні папери. При цьому, необхідно оцінити реальну вартість цінних паперів і можливість їх реалізації з метою погашення кредиту. Звернення стягнення на заставлене майно проводиться згідно з чинним законодавством України, якщо інше не передбачено договором. Одним з видів забезпечення кредиту може бути порука юридичної особи, яка має стабільний фінансовий стан, а також фізичної особи, яка має достатньо ліквідного майна для забезпечення кредиту.
Прийняття договору поруки (не майнової ) в забезпечення зобов'язань по кредитному договору від юридичних та фізичних осіб, в тому числі банків, можливе лише з дозволу Головного банку. Договір поруки складається обов'язково в письмовій формі на суму всіх зобов'язань по кредитному договору (сума основного боргу, процентів, комісійних винагород, санкцій (штрафи, пені, неустойки) тощо. Поручитель несе солідарну з позичальником відповідальність перед банком за невиконання Позичальником зобов'язань по поверненню кредиту. До укладення договору поруки ретельно аналізується платоспроможність поручителя згідно з Методикою оцінки кредитних ризиків. Продовженні термінів дії кредитного договору може бути здійснене тільки після погодження з поручителем. При цьому, до настання строку погашення кредиту оформлюється додаткова угода до договору поруки стягнення з поручителя несплаченої позичальником суми боргу. Питання про стягнення з поручителя коштів вирішується згідно з чинним законодавством України (ст. 194 Цивільного кодексу України).
Протягом дії кредитного договору фахівці установи банку підтримують ділові стосунки з позичальником, здійснюють заходи по моніторингу кредиту згідно з Порядком супроводження кредитних проектів та супроводженню заставленого майна. Під час дії кредитних договорів здійснюється систематичний аналіз господарської діяльності позичальників, їх фінансового стану, проводяться перевірки на місцях з питань достовірності надання фінансових документів, бухгалтерських звітів і статистичних матеріалів, стану розрахунків з покупцями та постачальниками, а також стану заставленого майна та умов його зберігання. Якщо результати аналізу виконання позичальником умов кредитування свідчать про погіршення фінансового стану позичальника та вірогідність затримки погашення кредиту, то питання щодо виконання умов кредитного договору виноситься на розгляд Кредитного комітету (комісії) банку. В таких випадках спільно з позичальниками розробляється план заходів по поверненню кредиту, включаючи скорочення видатків, прискорення реалізації продукції, надлишків матеріальних цінностей, інкасація дебіторської заборгованості, надання кредитної допомоги фінансово-стабільним дебіторам для розрахунків з позичальниками, погашення кредиту за рахунок коштів на невідкладні потреби, перегляд застави та її оцінки. Якщо заходи, зазначені вище не призвели до суттєвого поліпшення фінансового стану позичальника, кредит використовується не за цільовим призначенням, позичальник надає недостовірну звітність, а також у випадку, якщо наданий кредит виявляється фактично незабезпеченим, банк може припинити надання нових траншів кредиту (при кредитуванні шляхом відкриття кредитної лінії) або достроково розірвати кредитний договір та стягнути заборгованість по кредиту та несплачених процентах згідно з чинним законодавством України. У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитом та сплати процентів, при відсутності домовленості про відстрочення погашення кредиту, банк застосовує санкції Відповідальність за своєчасність вжиття заходів щодо стягнення боргів банку (подання претензій, позовів, оскарження дій судів, одержання виконавчих листів, направлення виконавчих листів судовим виконавцям або в банк та інші ) несуть керівники установ банку та структурних підрозділів Головного банку.
1.2. Огляд періодичної літератури
Опрацювавши значну кількість періодичної літератури щодо організації процесу кредитування в комерційних банках України і країн з ринковою економікою можна подати такі узагальнені дані.
Як свідчить досвід останніх років, багато проблем впровадження ринкових відносин в Україні пов’язані з браком коштів у суб’єктів господарювання. Лише на структурну перебудову вітчизняної економіки потрібно орієнтовно 40 млрд доларів США. Тож 1,4 млрд доларів , які у 1999р., Україна одержала із зовнішніх джерел, замало для відчутних зрушень у напрямі економічного зростання. Нині у суспільстві закономірно утверджується розуміння того, що головну роль у фінансуванні різноманітних проектів мають відігравати внутрішні джерела коштів, до яких належать заощадження населення
Сьогодні в Україні на руках в населення, за різними оцінками , перебуває 10-15 млрд доларів США. І це - за умов відчутного фінансових ресурсів. Акумулювати і перемістити ці заощадження від населення до споживачів коштів - одне з найголовніших завдань банківської системи.
Для комерційних банків вклади - головний вид пасивів і потужний рушій активних кредитних операцій. За рахунок цих коштів, наприклад, формується майже 93% відсотки загальної суми активів комерційних банків США. Велика питома вага вкладів і в активах комерційних банків України - майже 45%. Однак , в українських банках (за підсумками минулого року) лише 16,5% від залучених коштів становили вклади фізичних осіб. Останнім часом в Україні цей показник зростає. Найбільше залучених коштів фізичних осіб перебуває у державному Ощадбанку - понад 60% від загального обсягу коштів населення, розміщених у всіх українських банках.
Аналіз структури і динаміки зростання протягом 1996-1999 років
залучених коштів комерційних банків дає підстави виділити такі головні тенденції розвитку цього сектора ринку:
1. значні темпи зростання обсягів залучених коштів у національній
валюті протягом майже всього розглянутого періоду;
2. зниження питомої ваги залучених коштів у іноземній валюті порівняно з національною у 1996-1998 роках і відновлення зростання у 1999 році;
3. незначна амплітуда коливань строкових депозитів і вкладів до запитання в іноземній валюті протягом 1996-1998 років і різкий скачок у 1999 році ( з 1672 до 3165 грн.).
Загальна сума залучених комерційними банками коштів підприємств, організацій і фізичних осіб у національній та іноземній валютах стабільно зростала протягом усього розлянутого періоду, досягнувши наприкінці 1999 року значення 7977 млн.грн.
У серпні 1999 року міжнародна валютно-фінансова криза поширилася на територію України, що призвело до зниження валютного курсу національної грошової одиниці. Саме цим пояснюється відповідне зростання у даний час (до 41%) питомої ваги валютних депозитів. Адже сума валютних вкладів у комерційних банках України обліковується за поточним валютним курсом НБУ.
Аналіз структури залучених коштів комерційних банків у розрізі форм власності вкладників дає змогу зауважити зростання питомої ваги вкладів підприємств із приватною формою власності і фізичних осіб - із 15% наприкінці 1996 року до 44% наприкінці 1999 року.
Ця тенденція пов'язана з розвитком ринкових відносин узагалі і процесом приватизації зокрема. Ринок депозитів фізичних осіб у цей період також розвивався досить швидкими темпами. З цих причин із кінця 1996 року питома вага вкладів державних підприємств знизилася з 31 до 17%.
|
