| Ярошинська
(Бердичівський педколедж. Методика розвитку мови. Контрольна)
Тема:
Фонетична компетенція дошкільників. Завдання і зміст роботи по формуванню фонетичної компетенції дошкільників.
Зміст
Вступ. 3
1. Поняття фонетичної компетенції дошкільників. 4
2. Особливості засвоєння дітьми звукової будови мови. 5
3. Завдання і зміст роботи по формуванню фонетичної компетенції 8
4. Умови, необхідні для формування звукової культури мови дітей. 10
Висновки. 14
Список літератури. 15
За роки державності України сформувалась і зміцніла українська лінгводидактика, сподвижниками якої багато зроблено для переорієнтації мовних пріоритетів у вихованні дітей, поширення української мови на схід і південь країни, активізувалися дослідження з дошкільної лінгводидактики, збільшився обсяг теоретичного й емпіричного матеріалу. Численні різноаспектні наукові доробки з проблем навчання дітей української мови свідчать про потужний потенціал цієї наукової галузі та перспективи її подальшого розвитку, однак методологічні проблеми української дошкільної лінгводидактики в науці ще не розроблялися. Вочевидь, виникає суперечність між необхідністю обґрунтувати один з найактуальніших напрямів освітньої діяльності – навчання наймолодших громадян України державної мови, з одного боку, та недостатньою концептуально-методологічною розробленістю означеної проблеми, з іншого.
Особливого значення в процесі розвитку мовленнєвої компетенції дошкільників відводять сьогодні формуванню фонетичної компетенції та її складовим. Правильне оволодіння мовою стає неможливим за відсутності цього виду компетенції, а тому її дослідження потребує особливої уваги.
Мета даної роботи – дослідження фонетичної компетенція дошкільників, а також умов та шляхів її формування.
Фонетична компетенція сучасними дослідниками визначається як складова більш загального поняття "мовленнєва компетенція". Різні погляди існують і на поняття компетенції. Так, А. М. Богуш поняття "компетентність" розділяє на мовленнєву діяльність, мовну і мовленнєву компетенції. На думку В. В. Андрієвської, мовна компетенція — це засвоєння, усвідомлення мовних норм, що склалися історично в фонетиці, лексиці, граматиці, орфоепії, семантиці, стилістиці та адекватне їх застосування в будь-якій людській діяльності в процесі використання певної мови; це інтегративне явище, що охоплює цілу низку спеціальних здібностей, знань, умінь, навичок, стратегій і тактик мовної поведінки, установок задля успішного здійснення мовленнєвої діяльності в конкретних умовах спілкування. Цей вид компетенції більш всього властивий дорослій людині, сформованій особистості. Мовленнєва компетенція — це вміння адекватно і доречно, практично користуватися мовою в конкретних ситуаціях (висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання тощо), використовувати для цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності мовлення. В мовленнєвій компетенції визначають лексичну, фонетичну, граматичну, діа-монологічну та комунікативну. Розглянемо це детальніше.
Отже, фонетична компетенція
— правильна вимова всіх звуків рідної мови, звукосполучень відповідно до орфоепічних норм, наголосів, добре розвинений фонематичний слух, що дозволяє диференціювати фонеми; володіння інтонаційними засобами виразності мовлення (темп, тембр, сила голосу, логічний наголос тощо). До складу фонетичної компетенції також входить фонематичне сприймання – основний компонент мовленнєвого слуху, здатність відрізняти і сприймати звуки мови, співвідносити їх з фонетичною ситуацією рідної мови.
Особливого значення для розвитку фонетичної компетенції набуває саме дошкільний вік, коли вона формується та стає основою для подальшого оволодіння мовою.
Дошкільники особливо сприйнятливі до фонетики і інтонації мови. Навчання вимові дошкільників може бути успішним в тому випадку, якщо діти навчаться самостійно контролювати свою вимову і якомога раніше відрізняти правильне від не правильного. При засвоєнні мови діти сприймають фонологічну систему рідної мови.
Правильна вимова – необхідна умова успішного оволодіння мовою. Тому вже з самого початку навчання у дітей формують навики розуміння мови на слух і її адекватного відтворення.
Розглянемо особливості засвоєння дошкільниками звукової будови мови в структурі загальних мовних навичок на різних вікових етапах.
Третій рік життя. Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.
Четвертий рік життя. Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання – просте поширене речення “Ми з мамою ходили в магазин за хлібом”, “Я люблю грати великою машиною”. Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.
П’ятий рік життя. Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка – “сапка”, жовтий – “зовтий”). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – “йак”, риба – “либа”, пиріг – “пиліг”).
Шостий рік життя. До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.
Отже, дитина дошкільного віку швидко росте та розвивається. Відповідно відбувається розвиток її мовлення. Основними структурними компонентами мовлення є: звуковий склад, словник та граматична будова. Слід пам’ятати, що кожна дитина – індивідуальна, особлива і, відповідно, загальний та мовленнєвий розвиток у різних дітей може мати деякі відмінності. Одні діти у віці 4-5 років вже чітко вимовляють усі звуки нашої мови, а в інших відмічається порушення вимови більшості звуків.
Орієнтовний порядок засвоєння дітьми звуків нашої мови можна зобразити наступним чином:
| ВІК ДИТИНИ
|
ЗВУКИ МОВИ
|
| Від 1 до 2 років
|
А, О, Е, М, П, Б
|
| Від 2 до 3 років
|
У, І, И, Т, Д, В, Ф, Г, К, Х, Н, Й
|
| Від 3 до 4 років
|
С, З, Ц
|
| Від 4 до 5 років
|
Ш, Ж, Ч, Щ
|
| Від 5 до 6 років
|
Л, Р
|
В процесі перебування дитини дошкільному навчально-виховному закладі в систем загального розвитку дитини передбачено і формування мовленнєвої, і зокрема фонетичної компетенції.
У навчально-виховному процесі дошкільного навчального закладу використовуються такі основні форми організації дітей: спеціально організована навчальна діяльність (заняття), ігри, самостійна діяльність дітей (художня, рухова, мовленнєва, ігрова, трудова, дослідницька та ін.), індивідуальна робота, спостереження, екскурсії, походи, свята та розваги, гуртки тощо. Вони можуть бути організовані фронтально, підгрупами, індивідуально залежно від віку дітей, педагогічної мети, матеріально-технічного забезпечення закладу, професійної майстерності педагога.
Основною формою організованої навчальної діяльності дітей дошкільного віку залишаються заняття з різних розділів програми (тематичні, комплексні, комбіновані, інтегровані, домінантні та ін.).
Тривалість спеціально організованої навчальної діяльності (заняття) для дітей раннього віку - до 10-15 хвилин, молодшого дошкільного віку - від 15 до 25 хвилин (5-6 групових занять на тиждень), старшого дошкільного віку - від 25 до 35 хвилин (7-8 групових занять на тиждень).
Пріоритетного значення в навчально-виховному процесі сучасного дошкільного закладу набувають питання удосконалення системи виховання дітей раннього віку та перегляд підходів до підготовки дітей старшого дошкільного віку (5-6 річних) до систематичного навчання в школі.
Мотиваційна, емоційно-вольова, комунікативна, фізична підготовка майбутніх першокласників, розвиток пізнавальних психічних процесів і мовлення, прищеплення елементарних навчальних умінь - пріоритетні напрямки роботи з дітьми старшого дошкільного віку.
Оволодіння рідною мовою і мовленням як найголовнішим засобом пізнання і специфічно людським способом спілкування залишається одним з першочергових завдань у роботі з дітьми упродовж дошкільного дитинства. Навчання мови та розвиток мовлення спрямовується на формування у дітей лексичної, фонетичної, граматичної, діамонологічної та комунікативної компетентності.
Завданнями формування фонетичної компетенції дошкільника є:
- розвиток фонетичного сприймання мови;
- формування правильної вимови звуків рідної мови та їх сполучень;
- розвиток фонематичного слуху та відповідно вміння розрізняти різні фонеми на слух;
- розвиток вмінь використання інтонаційних засобів мовлення.
Таким чином, кінцевою метою розвитку фонетичної компетенції є досягнення правильної вимови всіх звуків та звукосполучень рідної мови, добре розвинений фонематичний слух, володіння інтонаційними засобами виразності мовлення (темп, тембр тощо).
Проблема виховання звукової культури мовлення досліджувалася науковцями сучасної дошкільної лінгводидактики в різних напрямках: навчання дітей правильної звуковимови (М.О.Александровська, В.І.Ґороділова, О.Л.Жильцова, В.І.Радіна, М.Ф.Фомічова), формування фонематичного сприймання (Н.В.Дурова, Л.Є.Журова, Т.Б.Філічова), усвідомлення дітьми лінійності звукової будови слова (Ф.О.Сохин, Г.А.Тумакова), особливості розвитку уявлень про звукову дійсність мови в дошкільників (Є.І.Труве), розвиток усвідомлення дітьми фонематичних узагальнень і диференціацій (Л.Ф.Ткачова), навчання дітей звукового аналізу слів (Т.Б.Ельконін).
Отже, звукова культура мови включає:
- вимовну сторону мови (дикція, звуковимова, орфоепія);
- силу голосу;
- фонемний слух;
- мовне дихання;
- артикуляцію;
- засоби виразності (темп, ритм, мелодика, тембр, логічні наголоси, правильність вживання пауз).
Розглянемо її елементи та умови їх формування та розвитку у дошкільників більш детально.
Голос.
- Висота голосу - підвищення і пониження голосу, перехід від високого голосу до низького і навпаки;
- Сила голосу – вимовляння звуків в певній гучності (голосно, тихо, нормально), уміння користуватися голосом повнозвучно;
- Тембр голосу – якісне забарвлення голосу (дзвінкий, тьмяний, тремтячий, глухий…..).
Задачі роботи над голосом.
• Розвивати основні якості голосу:
а) силу
б) висоту
• Привчати дітей говорити без напруги, міняючи голос залежно від ситуації.
Правильне мовне дихання забезпечує:
- нормальне звукоутворення;
- достатню гучність;
- дотримання пауз;
- плавність мови і її виразність.
Етапи роботи над диханням:
• формування діафрагмального дихання;
• навчання короткому вдиху і плавному видиху;
• вимовляння голосних і щілистих приголосних звуків;
• вимовляння щілистих приголосних в поєднанні з голосними звуками;
• промовляння коротких фраз.
Інтонація
– складний комплекс просодичних (що відносяться до явищ висоти, сили, тривалості і т.п.) елементів, що включають мелодику, ритм, інтенсивність, темп, тембр, логічний наголос, службовець на рівні речення для виразу різних синтаксичних значень і категорій, а також експресії і емоцій.
Компоненти інтонаційної виразності мови:
• Мелодика
– рух голосу по висоті, тобто ковзання його від основного тону вгору і вниз; завдяки наявності в мові голосних звуків додає їй співучість, ніжність, гнучкість.
• Темп
– швидкість мовного висловлювання: прискорення або уповільнення мови залежно від змісту висловлювання.
• Пауза
– тимчасова зупинка в мові. Логічні паузи додають закінченість окремим думкам.
• Сила голосу
– зміна гучності звучання мови залежно від змісту висловлювання.
Компоненти інтонаційної виразності мови:
• Логічний наголос
– виділення голосом окремих слів.
• Фразовий наголос
– виділення голосом групи слів.
• Ритм
– рівномірне чергування ударних і ненаголошених складів, різних по тривалості і силі вимови.
• Тембр
– емоційно-експресивне забарвлення мови; з його емоційністю можна виражати емоції і відчуття.
Розвиток функції мовнослухового аналізатора:
• учити дитину слухати звук;
• учити виділяти його на фоні інших звуків;
• учити диференціювати, тобто розрізняти звуки;
• учити визначати місцеположення і послідовність звуків.
Артикуляція
- це діяльність органів мови - язика, губ, м'якого неба, маленького язичка, нижньої щелепи – в процесі відтворення звуків.
Мета артикуляційної гімнастики -
вироблення повноцінних рухів органів апарату артикуляції, необхідних для правильної вимови звуків
Рекомендації по проведенню АГ:
• 1-2 хв. щоденно, краще перед сніданком;
• не більш 2-3 упр. за один раз (одна вправа нова);
• підбір вправ від простого до складного;
• емоційне проведення (ігрова форма);
• виконувати АГ сидячи;
• дитина повинна добре бачити обличчя дорослого;
• вихователь стежить за якістю виконання вправ.
Умови формування правильного звуковимови:
- рухливість і перемикання деканів (органів) апарату артикуляції;
- мовне дихання;
- володіння своїм голосом;
- розвинений фонемний слух.
Умови формування звукової культури мови дошкільника:
- розвиток апарату артикуляції;
- робота над мовним диханням;
- вироблення регуляції гучності голосу відповідно до умов спілкування;
- формування правильної вимови всіх звуків рідної мови.
В результаті виконання даної роботи можемо зробити наступні висновки.
Ми визначили, що фонетична компетенція — правильна вимова всіх звуків рідної мови, звукосполучень відповідно до орфоепічних норм, наголосів, добре розвинений фонематичний слух, що дозволяє диференціювати фонеми; володіння інтонаційними засобами виразності мовлення (темп, тембр, сила голосу, логічний наголос тощо). Особливого значення для розвитку фонетичної компетенції набуває саме дошкільний вік, коли вона формується та стає основою для подальшого оволодіння мовою.
Розвиток мовлення дошкільника відбувається відповідно до її індивідуальних особливостей. Одні діти у віці 4-5 років вже чітко вимовляють усі звуки нашої мови, а в інших відмічається порушення вимови більшості звуків. Основними структурними компонентами мовлення є: звуковий склад, словник та граматична будова.
В процесі перебування дитини дошкільному навчально-виховному закладі в систем загального розвитку дитини передбачено і формування мовленнєвої, і зокрема фонетичної компетенції.
Отже, завданнями формування фонетичної компетенції дошкільника є:
- розвиток фонетичного сприймання мови;
- формування правильної вимови звуків рідної мови та їх сполучень;
- розвиток фонематичного слуху та відповідно вміння розрізняти різні фонеми на слух;
- розвиток вмінь використання інтонаційних засобів мовлення.
Проблема виховання звукової культури мовлення досліджувалася науковцями сучасної дошкільної лінгводидактики в різних напрямках навчання дітей правильної звуковимови. Загалом, звукова культура мови включає такі складові: вимовна сторона мови; сила голосу; фонемний слух; мовне дихання; артикуляція; засоби виразності.
Умовами формування звукової культури мови дошкільника є:
розвиток апарату артикуляції; робота над мовним диханням; вироблення регуляції гучності голосу відповідно до умов спілкування; формування правильної вимови всіх звуків рідної мови.
1. Богуш А. Дошкільна лінгводидактика. - Запоріжжя, 2002. – 211 с.
2. Богуш А. М. Заняття з розвитку мови в дитячому садку / А.М. Богуш. - К. : Радянська школа, 1988. - 175 с.
3. Богуш А. М. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі: учебное пособие / А.М. Богуш, Н.П. Орланова, Н.І. Зеленко, В.К. Лихолєтова. - К. : Вища школа, 1992. - 413 с
4. Богуш А. М. Мовленнєва компетенція дошкільника як лінгводидактична проблема // Розвиток творчих здібностей дітей засобами мовлення: Зб. наук. пр. / Ред. колегія: А. М. Богуш, П. І. Білоусенко, Г. І. Григоренко та ін.— К., Запоріжжя, 1998.— С. 5-15.
5. Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку: програма та методичні рекомендації / Упоряд. А.М. Богуш. - Киiв, 1997. - 110 с.
6. Дем’яненко О.Є. Фонетична робота з дітьми старшого дошкільного і молодшого шкільного віку в умовах багатомовності (фрагменти занять і уроків на матеріалі української, російської й англійської мов). – Запоріжжя: ТОВ “ЛІПС” ЛТД, 2005. – 92 с.
7. Дитина: Програма виховання і навчання дітей від 3 до 7 років.- К.: Богдана, 2004. – 231с.
8. Жильцов О.Л. Виховання правильної звуковимови у дітей старшого дошкільного віку. – К.: Рад. школа, 1971. – 160 с.
9. Савельева Н.Л. Виховання культури мови у дітей дошкільного віку. – К.: Знання, 1966 – 23 с.
10. Ушакова О.С. Программа развития речи детей дошкольного возраста в детском саду. - М., 1994. – 186 с.
|
