Реферат
Тема:
Міжнародний поділ праці та світова
торгівля
Мета:
Поняття міжнародного поділу праці,
визначити особливості світової
торгівлі.
План
¬ Поняття міжнародного економічного поділу праці.
особливості міжнародного економічного поділу праці в
різних країнах світу.
К.І.П.Т.
Коломия, 1998 р.
Світова система господарювання склалася наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Саме в цей час виникли міжнародні монополії, завершується економічний розділ світу, остаточно формується світовий ринок. З того часу світове господарство безупинно розвивається під впливом багатьох факторів, і цей процес ще далекий від завершення.
Згідно з прогнозами експертів ООН, до 2000 р. кількість населення на земній кулі досягне 6 мільярдів чоловік. Всі люди, які проживають на Землі розмовляють 2796 мовами. На планеті існує 190 держав, у світі в обігу налічується понад 300 найменувань грошей.
Держави значно різняться між собою за рівнем економічного розвитку. Критеріями рівня економічного розвитку країни є обсяг валового національного продукту, що припадає на одного громадянина; обсяг ВНП на одного працюючого (продуктивність праці); розмір доходів на одного громадянина. За економічними критеріями розрізняють:
а) індустріально розвинуті країни.
б) країни, які не прходили стадії індустріалізації і в економіці яких переважає сільське господарство;
в) країни середнього рівня розвитку.
Істотним фактором розвитку світового господарства виступає мжнародний розподіл праці, що передбачає випереджаючий розвиток у певних країнах окремих галузей економіки, в яких жана країна має власні переваги, тобто вищу продуктивність праці і нижчі витрати виробництва порівняно з іншими країнами. Міжнародний поділ праці втілюється в міжнародній спеціалізації, кооперації та комбінуванні виробництва. Спочатку міжнародний поділ праці формувався під впливом природних факторів (кліматичні умови, мінеральні ресурси, земельний фонд).
Велику роль у прискоренні процесу відіграв індустріальний розвиток національних економік. Промислова революція ХІХ ст. – спричинила переворот у галузевому поділі праці. Міжнародний поділ праці дедалі більше став залежати від розвитку продуктивних сил, технічного рівня виробництва. Типи і види спеціалізції виробництва при міжнародному поділі праці можна зобразити схемою. На схемі зображено дві історичні форми спеціалізації – міжгалузева і внутрішньогалузева а також конкретні прояви останньої. Міжгалузева спеціалізація орієнтується на виготовленні окремих видів промислової продукції (Швейцарія, Швеція).
Спеціалізація стає залежною від успіхів країни в науково-технічному прогресі. Відбувається подальший розвиток міжнародного поділу паці – перехід від міжгалузевої до внутрігалузевої. Важливим суб’єктом цього пароцесу стали транснаціональні корпорації. На сучасному етапі внутрішньогалузева спеціалізація поділяється на такі види:
Предметна спеціалізація – випуск окремих видів продукції;
Типорозмірна – створення виробів певного типу і розміру;
Подетальна – це випуск не готової продукції, а її частини
Технологічна – полягає в розміщенні на території якої-небудь країни ланок виробництва певного товару.
Наукова – забезпечує окремій країні зосередитися на певних видах наукової діяльності.
На основі внутрішньогалузевого поділу праці розвиваються тісні зв’язки між підприємствами різних країн. Про зростаючіу динаміку цих процесів свідчать такі дані: у США на 1970 р. зросла від 16,6% до 37,4%, в Японії з 25% до 53,7%, у нідерландах – з 29% до 52,3%, у Швеції – з 30%-53,7%.
На сучасному етапі значно посилилась тенденція до поглиблення міжнародного поділу праці.
Міжнародний поділ праці надає державам певних переваг. Завдяки участі у ньому країна може підвищити ефективність своєї національної економіки. Першою в історії формою економічних відносин між країнами була міжнародна торгівля, яка нині є найрозвинішеною формою міжнародного поділу праці. Адам сміт, класик економічної науки. Застосував для з’ясування причин розвитку світового ринку поняття витрати виробництва різних товарів. Якщо порівняти. Наприклад витрати виробництва вівса і виноградного вина у Шотландії і Португалії, то зрозуміло, що через відмінності у кліматі овес вигідніше вирощувати в Шотландії, а виноград в Португалії. Якщо ці країни відповідно спеціалізуватимуться і обмінюватимуться результатами своєї праці, то це буде вигідно для кожної з них.
Також існує принцип порівняльних переваг. Цей принцип полягає в тому, що в рамках міжнародного поділу праці та світової торгівлі кожній країні вигідніше виробляти і імпортувати ті товари, при виготовленні яких продуктивність праці на її підприємствах найвища. Таким чином, у світі немає країни, яка не змогла б знайти свого місця на світовому ринку.
Для зовнішньої торгівлі важливе місце має конкурентоспроможність товарів, які продаються на світовому ринку. Конкурентоспроможність тоару визначається порівнянням сукупних його характеристик із характеристиками товарів – конкурентів за ступенем задоволення конкретних потреб і за ціною.
Світові ціни відображають інтернаціональну (міжнародну) ціну товару, яка визначається головними продавцями і покупцями певних видів продукції та формується в ході здійснення великих і регулярних операцій з товаром у вільно конвертованій валюті на світовому ринку. Визначити світову ціну на товар досить складно. Експортери і імпортери для орієнтації використовують ціни довідкові, біржові, аукціонні, а також ціни торгів. Найближчими до рівня світових цін є ціни великих експортно – імпортних угод, що укладаються в особливих центрах світової торгівлі, іка є надзвичайно динамічним явищем. На сучасному етапі вона характеризується такими основними тенденціями:
1. Відбуваються зміни в географічній структурі світової торгівлі. Зростає значення країн – членів європейського співтовариства ( у 1960 р. їм належало 33,5% світового експорту, а у 1991р. – 40%)
2. У світовій торгівлі швидко зростає частина Японії ( з 3% в 1960р. до 9% в 1987р.) і німеччини ( до 11,6 % у 1991р.) частка США у торгівлі зменшилась (з 16% до 12%).
3. За останні три десятиліття мало змінилась у світовій торгівлі часка країн. Що розвиваються (215 у 1969 р. і 20% у 1991р.).
4. Зростає частка продукції нових індустріальних країн Південно-Східної Азії.
5. За прогнозами Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), частка країн Східної Європи і колишнього СРСР у світовій торгівлі зменшуватиметься ( тільки протягом 1991р. у країнах Східної Европи експрт зменшився на 20%, а імпрорт – на 25%. У країнах СНД імпорт звеншився на 12%. Ця сама тенденція спостерігається і в Україні).
6. Зростає торгівля науково-технічною продукцією. За останні 10 років її обсяг зріс майже в 10 разів.
Використана література:
Мочерний “Основи економічної теорії”
І.Ф. Родіонова, І.С. Кравченко “ Основи економіки” ІІкн.
|
