РЕФЕРАТ
З зоології
1. Комахоїдні і рукокрилі ссавці.
2. Гризуни.
3. Ластоногі і щитовидні ссавці.
Ряд Комахоїдні
об’єднує близько 900 видів плацентарних ссавців, які характеризуються рядом примітивних ознак: зуби слабко диференційовані, півкулі переднього мозку невеликі, без звивин. Передній відділ морди у багатьох видів видовжений у хоботок, нюх розвинений добре. Представники цього ряду – тварини дрібних і середніх розмірів, причому до них належать і найдрібніші види серед ссавців, наприклад карликова білозубка, тіло якої завдовжки близько 3,5 сантиметрів.
Комахоїдні освоїли різні середовища існування: наземне, грунт, водне. ДО цієї групи належать їжаки, землерийки, кроти, хохулі.
Їжаки – тварини, що мають голки, які є видозміненими волосками. Взимку їжаки впадають у сплячку. В Україні відомо два види їжаків: звичайний та вухастий. Останній вид трапляється у південно-східній частині країни.
Землерийки – дрібні тварини, зовні дещо схожі на мишей. В Україні відомо вісім видів землерийок, які поширені переважно в лісах. Землерийки, подібні до їжаків, знищують велику кількість шкідників сільського господарства. У землерийок є пахучі залози, які захищають їх від ворогів.
Кроти – типові мешканці грунту. В Україні поширений кріт звичайний, який риє у грунті складні системи підземних ходів, що здебільшого розташовані біля поверхні грунту.
Звичайна хохуля – дуже рідкісний звір, якого занесено до Червоної книги України, а також до Міжнародної Червоної книги. Хохуля веде напівводяний спосіб життя: гнізда влаштовує у норах, вихід із яких розташований під водою.
Ряд Рукокрилі – єдина серед ссавців група, пристосована дол. Справжнього польоту. У тварин цього ряду між другим пальцем передніх кінцівок та тулубом утворюється складка шкіри, що тягнеться до верхівки хвоста і відіграє роль крила.
Пальці передньої кінцівки (крім першого) значно видовжені. Подібно до птахів у рукокрилих утворюється кіль, добре розвинена грудна мускулатура, яка забезпечує рух крила. Політ дуже маневрений. Рукокрилі ведуть нічний спосіб життя. Зір у них розвинений погано, проте добре розвинений слух. Більшість видів здатна до ехолокації. При цьому тварини з певним інтервалом (від 5 до 60 імпульсів на секунду) видають ультразвуки (Їхня частота – від 30 до 70 тис. герц). Ці ультразвуки відбиваються і вловлюються органи слуху тварини. Це надає можливості рукокрилим орієнтуватися під час польоту, а також здобувати їжу в повітрі. Навіть втративши зір, тварина завдяки ехолокації добре орієнтується у повітрі.
Вдень рукокрилі ховаються на горищах, у дуплах та в печерах. Взимку деякі види кажанів можуть здійснювати міграції. Інші впадають у сплячку.
Відомо близько 1000 видів, серед яких розрізняють криланів та кажанів.
Ряд Гризунів – найчисленніша група ссавців (близько 2000 видів, у фауні України – 40 видів). Це дрібні та середні за розмірами тварини (найбільший представник – водосвинка, яка живе у Південній Америці, завдовжки до 1,5 м, маса до 60 кг).
Гризуни характеризуються наявністю чотирьох різців (по два на кожній щелепі). Здатні швидко розмножуватися. Наприклад, за рік полівки можуть давати 7-8 приплодів, у середньому по 5 малят у кожному.
Всім відома білка звичайна, яка зустрічається у лісах. Вона живе у дуплах дерев чи у гніздах, які влаштовує на деревах. Живиться насінням хвойних, грибами та ягодами. Білка є об’єктом промислу, оскільки має цінне хутро.
Цікавим представником гризунів є дикобраз, спинна частина якого вкрита довгими голками. Живе у норах, трапляється Закавказзі та Середній Азії.
Цінним промисловим видом є бобер. Тварини цього виду живуть колоніями на річках, де будують характерні “боброві хатки”.
Соні – дрібні тварини, поширені у широколистяних лісах Європи та Азії. Сіра соня завдає шкоди садівництву, оскільки живиться плодами.
Цікавою групою є сліпаки. Вони ведуть підземний спосіб життя, створюючи складну систему ходів. Грунт риють за допомогою різців, а викидають його назовні за допомогою голови.
Іншим цінним хутровим звіром, акліматизованим в Україні є нутрія. Вона, як і ондатра, веде напівводяний спосіб життя. Батьківщина нутрії – Південна Америка. Людина споживає в їжу м’ясо нутрій.
Гризуни відіграють дуже важливу роль у природі та житті людини. Вони є основою живлення для багатьох хижих тварин, а м’ясо деяких видів може споживати в їжу людина.
Цінними хутровими звірами є білки, ондатри, нутрії. Останні два види людина розводить штучно на фермах. Багато видів гризунів, передусім миловидних, є шкідниками сільського господарства. Пацюки і миші можуть ушкоджувати запаси харчових продуктів.
Гризуни здатні переносити збудників багатьох небезпечних захворювань людини та свійських тварин (напр., чуми, туляремії, енцефаліту). Збудники цих захворювань передаються людині через укусу кровосисних членистоногих (напр., кліщів, бліх).
Гризуни – група ссавців, у раціоні яких переважає рослинна їжа. Через це за будовою їхні зуби подібні (добре розвинені різці та кутні зуби, різці ростуть і самозаточуються).
Ряд Ластоногі та китоподібні – це плацентарні ссавці, життя яких здебільшого (ластоногі) або повністю (китоподібні) пов’язане із водним середовищем. Кінцівки цих тварин перетворилися на ласти, форма тіла рибоподібна, добре розвинений підшкірний прошарок жиру, оскільки волосяний покрив цих тварин більш або менш редукований.
Ластоногі проводять більшу частину життя у воді, на сушу виходять лише для відпочинку, розмноження та линяння. Волосяний покрив цих тварин частково редукований, але підшкірний прошарок жиру значно розвинений. Більшість видів не має зовнішньої раковини вуха, але слух у ластоногих розвинений добре, деякі види здатні до ехолокації. У фауні України трапляється тюлень-монах. Цей вид поширений у Чорному та Середземному морях та деяких частинах Атлантичного океану, зокрема біля узбережжя Терції, Греції, Болгарії. Біля берегів України тюлень-монах зустрічається дуже рідко.
Ластоногі – промислові тварини, які цінуються за їхнє хутро (напр., котики, тюлені, особливо їхні новонароджені, хутро яких більше, нерпи). Людина також використовує їхнє м’ясо, жир.
Найбільші розміри серед ластоногих мають морські котики, поширені у північних морях Тихого океану (тіло завдовжки до 4м, маса до 2 т). Масивні ікла їхньої верхньої щелепи народи Півночі використовують для виготовлення декоративних виробів.
Китоподібні. На відміну від ластоногих, китоподібні повністю перейшли до водного способу життя, Опинившись на суходолі, ці тварини, незважаючи на легеневе дихання. Гинуть, оскільки самостійно повернутися до води не здатні. Їхні передні кінцівки в процесі еволюції перетворилися на ласти, від задніх кінцівок залишилися лише рудименти тазового поясу. Але є шкірна складка на хвості, яка виконує функції хвостового плавця. Шкіра китоподібних гола і майже позбавлена волосяного покриву, відсутність якого компенсується добре розвиненим підшкірним жировим прошарком. Товщина цього прошарку в деяких представників може перевищувати 50 сантиметрів. Легені мають великий об’єм (у синього кита – до 14000 л), що надає змоги тваринам тривалий час (від 15 хвилин до однієї години) знаходитися під водою. Ніздрі у зв’язку із водним способом життя зсунуті на тім’я. Вони відкриваються лише при диханні (вдих – видих), решту часу ніздрі закриті клапанами. У прохолодну погоду повітря, яке видихається, конденсується у повітрі, утворюючи фонтан – своєрідну “візитну картку” китів.
Ластоногі і витоподібні – тварини, пристосовані до існування у водному середовищі (обтічна форма тіла, перетворення кінцівок на ласти, редукований волосяний покрив, добре розвинений жировий прошарок).
Серед ластоногих і китоподібних є багато промислових видів (напр., тюлені, нерпа, котики, синій кит). У зв’язку з інтенсивним промислом багато видів морських ссавців потребують охорони.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. А.М. Охріменко, Е.В. Шухова “ Хрестоматія із зоології”.
2. Е.Г.Бровки на, Н.И. Кузьмина “Уроки зологии”
3. Ю.Г.Вервес, П.Г. Баган, В.В Серебряков “Зоологія”
4. О.С. Батуєв, М.А Гуленкова, Т.В. Іванова – “Зологія” для школярів та абітурієнтів.
|
