Міністерство освіти і науки України
Донецький національний університет
Економічний факультет
Реферат
з дисципліни «Митна справа»
на тему «Митний кодекс України як правова основа функціонування митних органів держави»
Виконала Перевірила
Студентка 4 курсу Клочкова О.В.
Групи 0503 А
Мєзєнцева Ю. О.
Донецьк 2011 р.
Перший митний кодекс України був ухвалений Верховною Радою України 12 грудня 1991 р. Він складався з 11 розділів і врегульовував питання організації митної служби, митного контролю та митного оформлення, порядок переміщення і пропуску через державний кордон товарів та інших предметів, порядок перевезення, зберігання товарів та інших предметів, що перебувають під митним контролем, і розпорядження ними. Окремі розділи його стосувалися питань контрабанди, порушення митних правил, відповідальності митних органів України, їх посадових осіб та ін.
Зміни, які відбулися більш як за 10 років, що минули з часу його прийняття, у нашій державі і суспільстві, в економіці України, її зовнішньоекономічній діяльності тощо зумовили необхідність розроблення нового митного кодексу, що був прийнятий Верховною Радою України 11 липня 2002 р.
Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в нашій державі, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів нашої держави, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб’єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення дотримання законодавства України з питань митної справи. Порівняно з попереднім Кодексом він значно більший за обсягом, регулює набагато ширший спектр суспільних правовідносин. Навіть загальна порівняльна характеристика цих двох кодексів дає змогу сказати, що в останньому майже у 2 рази більше розділів (11 і 21) і майже втричі більше статей (164 і 432). Певне уявлення про зміст Митного кодексу України дає назва його розділів. Як зазначалося, він має 21 розділ, а саме:
Розділ I. Загальні положення (статті 1—39).
Розділ II. Митний контроль (статті 40—69).
Розділ III. Митне оформлення (статті 70—90).
Розділ IV. Переміщення та пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України (статті 91—109).
Розділ V. Митні процедури при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту (статті 110—153).
Розділ VI. Розпорядження товарами, що перебувають під митним контролем (статті 154—175).
Розділ VII. Підприємницька діяльність із надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів за перевезення товарів, що переміщуються через митний кордон України або перебувають під митним контролем (статті 176—184).
Розділ VIII. Митний режим щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України (статті 185—246).
Розділ IX. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами (статті 247—254).
Розділ X. Контроль за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності (статті 255—258).
Розділ XI. Митна вартість товарів, методи визначення митної вартості товарів (статті 259—275).
Розділ XII. Країна походження товару (статті 275—285).
Розділ XIII. Митні пільги (статті 286—302).
Розділ XIV. Митна статистика (статті 303—310).
Розділ XV. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (статті 311—314).
Розділ XVI. Верифікація сертифікатів про походження товарів з України (статті 315—316).
Розділ XVII. Запобігання контрабанді (статті 317—318).
Розділ XVIII. Порушення митних правил і відповідальність за них, відповідальність осіб, які беруть участь у провадженні в справах про порушення митних правил (статті 319—355).
Розділ XIX. Провадження у справах про порушення митних правил (статті 356—406).
Розділ XX. Працівники митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій (статті 407—432).
Розділ XXI. Прикінцеві положення.
У Кодексі розкривається зміст термінів і понять, що в ньому вживаються. Зокрема «валютні цінності (валюта України)», «іноземна валюта», «платіжні документи» та інші цінні папери; «банківські метали»); «ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України»; «вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України»; «вільний обіг»; «громадяни»; «декларант»; «декларація митної вартості»; «експрес-перевізник»; «зона митного контролю»; «зона спрощеного митного контролю»; «контрафактні товари»; «культурні цінності»; «митна декларація»; «митне забезпечення»; «митне оформлення»; «митний контроль»; «митний режим»; «митні органи»; «митні правила»; «митні процедури»; «нерезиденти»; «перевізник»; «переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях»; «переміщення товарів через митний кордон України у міжнародних поштових відправленнях»; «переміщення товарів через митний кордон України у міжнародних експрес-відправленнях»; «переміщення товарів через митний кордон України у несупроводжуваному багажі»; «переміщення товарів через митний кордон України у ручній поклажі»; «переміщення товарів через митний кордон України у супроводжуваному багажі»; «підприємство»; «посадові особи підприємств»; «посадові особи представництв іноземних держав та міжнародних організацій»; «право інтелектуальної власності»; «суб’єкти права та об’єкти права інтелектуальної власності»; «предмети»; «представництво іноземної фірми»; «пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України»; «резиденти»; «спеціально виготовлене сховище (тайник)»; «судно каботажного плавання»; «транспортні засоби»; «уповноважена особа». Крім того, Кодекс визначає поняття митної політики як систему принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі, а також поняття митної справи, тобто порядку переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митного регулювання, пов’язаного з установленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямованими на реалізацію митної політики України.
Митне регулювання здійснюється на основі принципів: 1) виключної юрисдикції України на її митній території; 2) виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи; 3) законності; 4) єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; 5) системності; 6) ефективності; 7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб; 8) гласності та прозорості (ст. 4).
У Кодексі визначено структуру та організацію діяльності митної служби України, єдиної загальнодержавної системи, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій. Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.
Кодекс також містить групу норм, що регулюють взаємовідносини митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також із підприємствами та громадянами (статті 26—29).
Значну частину Кодексу становить група норм, що регулюють суспільні відносини у сфері організації і здійснення митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів через: 1) перевірку документів та відомостей, необхідних для такого контролю; 2) митний огляд (огляд та переогляд товарів і транспортних засобів, особистий огляд громадян); 3) облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 4) усне опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) перевірку системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються під час переміщення товарів через митний кордон України; 6) огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом; 7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.
У Кодексі закріплені норми щодо митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються місце й час оформлення, порядок взяття проб та зразків товарів, регламентуються інші питання.
Статті 81—90 Кодексу регулюють питання декларування — заява за встановленою формою (письмовою, усною, через учинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, установлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
У спеціальному розділі (ІV) розглянуто питання переміщення та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, визначено порядок здійснення попередніх операцій (подання документів митним органам у пунктах пропуску на митному кордоні України, повідомлення митних органів про намір ввезти товари на митну територію України та про намір вивезти товари за межі митної території України, а також про доставку товарів та документів у місце, визначене митним органом), переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України та тимчасового зберігання товарів і транспортних засобів на відповідних складах.
Одним з найбільших є розділ V, що має назву «Митні процедури при переміщенні товарів через митний кордон різними видами транспорту» (статті 110—153). У ньому, зокрема, зазначається, що переміщення товарів через митний кордон України здійснюється засобами авіаційного, водного, автомобільного, залізничного, трубопровідного транспорту, а також лініями електропередачі. Крім того, в даному розділі закріплені особливості цих процедур на різних видах транспорту, а саме: морському і річковому (статті 121—132), авіатранспорті (статті 133—138), залізничному (статті 139—144), автомобільному (статті 145—147), трубопровідному та лініях електропередачі (статті 148—150), у міжнародних поштових та експресвідправленнях (статті 151—153).
Кодекс у розділі VІІІ визначає митний режим щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, нормативно закріплюється розгорнута характеристика таких видів митного режиму для переміщення товарів, як імпорт; реімпорт; експорт; реекспорт; транзит; тимчасове ввезення (вивезення); митний склад; спеціальна митна зона; магазин безмитної торгівлі; перероблення на митній території України; перероблення за межами митної території України; знищення або руйнування; відмова на користь держави.
Кодекс містить норми, що визначають особливості пропуску та оподаткування товарів, які переміщуються через митний кордон України громадянами (розділ ІХ). У них зазначається, що громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших законів України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім заборонених до ввезення в Україну та вивезення з України, а також щодо яких законом України встановлено обмеження у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Митному огляду не підлягає ручна поклажа та супроводжуваний багаж Президента України, Голови Верховної Ради України, народних депутатів України, Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів Конституційного Суду України, Міністра закордонних справ України, Генерального прокурора України та членів їхніх сімей, які прямують разом з ними.
Вивезення громадянами товарів за межі митної території України здійснюється у порядку та на умовах, визначених законодавством України для підприємств, якщо інше не передбачено законом. Це правило не поширюється на:
1) товари, сукупна вартість яких не перевищує суму, еквівалентну 200 євро;
2) предмети, які вивозяться (пересилаються) у зв’язку з виїздом за межі України на постійне місце проживання;
3) предмети, які входять до складу спадщини, оформленої в Україні на користь громадянина-нерезидента, за умови підтвердження складу спадщини органами, що вчиняють нотаріальні дії;
4) товари, які тимчасово вивозяться (пересилаються) за межі митної території України під письмове зобов’язання про їх зворотне ввезення;
5) товари, які були тимчасово ввезені на митну територію України під зобов’язання про їх зворотне вивезення, що підтверджується відповідними документами;
6) предмети, одержані громадянами-нерезидентами у вигляді призів і нагород за участь у змаганнях, конкурсах, фестивалях тощо, які проводяться на території України, що підтверджується відповідними документами;
7) предмети (майно) особистого користування, у тому числі предмети початкового облаштування, придбані в Україні громадянами-нерезидентами, які користуються пільгами згідно з міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, що вивозяться (пересилаються) цими громадянами у зв’язку з їх остаточним виїздом за межі України;
8) товари, придбані громадянами-нерезидентами на території України, загальна вартість яких не перевищує суми іноземної валюти, ввезеної цими громадянами під час в’їзду в Україну, за умови подання відповідних документів;
9) предмети, призначені для особистого користування, що вивозяться (пересилаються) громадянами-нерезидентами у зв’язку з остаточним виїздом за межі України;
10) товари, що вивозяться громадянами-нерезидентами у зв’язку з остаточним виїздом за межі України, на суму, що не перевищує 80 % доходу, одержаного за час роботи чи навчання в Україні, за умови подання відповідних документів.
У цьому ж розділі визначаються й умови ввезення громадянами товарів на митну територію України.
Важливою частиною Митного кодексу України є розділ ХVІІІ, що визначає порушення митних правил і відповідальність за них, а також відповідальність осіб, які беруть участь у провадженні в справах про порушення митних правил. У ньому йдеться про те, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені даним Кодексом, настає у разі, якщо вони не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.
За порушення митних правил можуть бути накладені такі стягнення: попередження; штраф; конфіскація товарів — безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Попередження або штраф можуть застосовуватися тільки як основний вид стягнення за вчинене правопорушення, а конфіскація товарів — як основний і додатковий вид стягнення.
За одне і те саме порушення митних правил можуть накладатися тільки основне або основне і додаткове стягнення. Якщо статтею, якою встановлюється відповідальність за порушення митних правил, передбачається основне і додаткове стягнення, застосування лише додаткового стягнення без основного не допускається, за винятком випадків, передбачених ч. 2 статті 328 цього Кодексу.
Кодекс також визначає види порушень митних правил: порушення режиму зони митного контролю; неподання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю; видача товарів, транспортних засобів без дозволу митного органу або їх втрата; недоставлення до митного органу товарів, транспортних засобів, документів; незупинення транспортного засобу; відправлення транспортного засобу без дозволу митного органу; причалювання до суден, що перебувають під митним контролем; неправомірні операції з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, зміна їх стану, користування та розпорядження ними; вантажні та інші операції, що проводяться без дозволу митного органу; пошкодження або втрата митного забезпечення; порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю; недекларування товарів, транспортних засобів; пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання; перешкоджання посадовій особі митного органу в доступі до товарів, транспортних засобів і документів; неподання митному органу звітності щодо товарів, які перебувають під митним контролем або на територіях спеціальних митних зон; неподання митному органу документів та зразків товарів для проведення дослідження (аналізу, експертизи); переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності; порушення порядку зберігання товарів на митних ліцензійних складах та здійснення операцій із цими товарами; порушення встановленого порядку знищення (руйнування) товарів; порушення зобов’язання про зворотне вивезення чи зворотне ввезення товарів; порушення зобов’язання про транзит; порушення встановленого маршруту переміщення товарів; дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України поза митним контролем; дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю; використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів, в інших цілях; дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру.
За кожне із зазначених правопорушень Кодекс передбачає конкретні види адміністративних стягнень. Так, відповідно до ст. 353 зберігання, перевезення чи придбання товарів, транспортних засобів, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію цих товарів та транспортних засобів.
Порядок провадження у справах про порушення митних правил передбачений у розділі ХІV Провадження у справах про порушення митних правил (статті 356—406).
Митний кодекс України 2002 р. містить багато інших важливих положень організації митної справи, що свідчить про його вагомість як правової бази у цій галузі.
Слід також зазначити, що Митний кодекс України у період з 2002 по 2011 р. зазнав більш ніж 20 доповнень та змін, пов’язаних з організацією діяльності митних органів, визначенням вартості послуг прикордонних служб, а також соціальним забезпеченням їх працівників тощо. Ці обставини можуть стати вагомими для розгляданнями питання про цілковиту модернізацію існуючого кодексу шляхом прийняття нового документі, який більш відповідав би сучасним вимогам та стандартам світового господарства.
Література
1. Міжнародне співробітництво України у правовій сфері.- Харків: Фоліо, 1975.- 408с.
2. Митний кодекс України (11.07.2002 р.): http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=92-15
3. Наукові праці Одеської національної юридичної академії.- Одеса: Юридична література, 2002.- 324с.
4. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні.- Львів: ЛНУ, 2002.- 312с.
5. Дахно Іван Іванович Міжнародне економічне право.- К.: МАУП, 2000.- 158с.
6. Міжнародне право в схемах і таблицях: Навчальний посібник(для студентів юридичного факультету)/ Укладач Бичківський О.П.- Запоріжжя: ЗДУ, 2002.- 210с.- 9.58
|
