| Реферат
Теорія держави і права
На тему:
Метатеорія держави і права
ЗМІСТ
1. Предмет теорії держави і права
2. Науковий статус теорії держави і права
3. Методологія теорії держави і права
Список літератури
1. Предмет теорії держави і права
Фахівці з кримінального права борються зі злочинністю, фахівці цивільного права забезпечують правове функціонування підприємницької діяльності, а фахівці адміністративного права займаються державним управлінням. Однак адміністративне, кримінальне, цивільне право – це галузі права. Вихідним матеріалом для них служить теорія права, що є складовою частиною фундаментальної науки теорія держави і права.
Теорія держави і права, як наука, прагне пізнати стійкі глибинні зв'язки державно-правового життя, визначити його історичний рух. Вона має за мету отримання, відновлення і поглиблення узагальнених достовірних знань про державу і право. Унікальність теорії держави і права полягає в тому, що вона не обмежена в часі й у просторі, тобто для пізнання державно-правових явищ теорія держави і права може досліджувати державу і право будь-якої країни й у будь-який історичний відрізок часу. Крім того, теорія держави і права не має просторових меж, тому що вивчає узагальнено країни усього світу, а часових – тому що держава і право розвиваються з часом, отже і теорія держави і права розвивається з часом.
Предметом теорії держави і права виступають основні закономірності виникнення і розвитку держави і права, їхня сутність, призначення і функціонування в суспільстві, а також особливості політичної і правової свідомості і правового регулювання.
Основним предметом теорії держави і права є такі органічно пов'язані між собою специфічні соціальні інститути, як держава і право. Тому система теорії держави і права складається з двох частин: державознавства (теорії держави) і правознавства (теорії права).
Теорія держави і права виконує ряд функцій, міцно пов'язаних між собою.
1. Онтологічна функція. Теорія держави і права в рамках цієї функції відповідає на запитання: що є держава і що є право?
2. Гносеологічна функція. Теорія держави і права в рамках цієї функції сприяє розвитку правового пізнання.
3. Евристична функція. В рамках евристичної функції теорія держави і права відкриває нові закономірності розвитку державно-правових явищ в нових умовах.
4. Прогностична функція. На основі визнання закономірностей розвитку держави і права теорія держави і права висуває гіпотези про їхнє майбутнє, істинність котрих потім перевіряється практикою.
5. Політико-управлінська функція. Теорія держави і права покликана формувати наукові засади внутрішньої і зовнішньої юридичної політики, забезпечувати науковість державного управління.
6. Практично-організаторська функція. Теорія держави і права служить науковою основою функціонування держави і права, виробляє рекомендації для вирішення численних проблем державно-правового будівництва.
7. Методологічна функція. Категорії, принципи, ідеї і висновки теорії держави і права служать своєрідними «опорними пунктами» галузевих і спеціальних юридичних наук. Останні опираються на термінологію, яка була розроблена теорією держави і права.
8. Ідеологічна функція. Теорія держави і права акумулює і приводить у систему ідеї про державу і право, створює наукову основу для формування суспільної та індивідуальної політичної і правової культури.
2. Науковий статус теорії держави і права
Цілісність і єдність духовного і матеріального світу обумовило єдність усіх наук. Наука має три об’єкта дослідження: природу, суспільство та мислення. Згідно з цим усі науки на природничі, гуманітарні та науки про мислення (наприклад, формальна логіка). Однакове відношення до зазначених об’єктів має філософія та математика. Остання тому, що вона вивчає кількісну основу, що притаманна всім явищам навколишнього світу.
Теорія держави і права і філософія.
Предметом філософії є загальне, тобто все те, що стосується всіх об’єктів, явищ, предметів, процесів навколишнього світу. Філософія вивчає найзагальніші закономірності розвитку природи, суспільства та мислення. На відміну від філософії, теорія держави і права досліджує лише закономірності розвитку суспільства в умовах його державно-правових форм існування. Вирішуючи свої власні питання, теорія держави і права опирається на висновки філософії, суттєво вичерпуючи з неї свої власні ідеї. Філософські уявлення (наприклад, про те, яким повинно бути ідеальне суспільство) значною мірою визначають висновки державознавців та правознавців про конкретні державно-правові явища, про державу і право в цілому.
Особливо тісний взаємозв'язок існує між гуманітарними (суспільними) науками.
Всі гуманітарні науки в тій чи іншій мірі стикаються з питанням про державу і право, їхню роль і місце в житті суспільства. Звідси і тісний взаємозв’язок теорії держави і права з політологією, соціологією, історією тощо.
Теорія держави і права і соціологія.
Соціологія є однією з гуманітарних наук, що займається проблемами управління соціальним життям і функціонування соціальних систем. Тому вона зв’язана з управлінням, що здійснюється шляхом держави і права. Соціологія також вивчає закономірності соціальної поведінки людей, їхню мотивацію. Опираючись на досягнення соціології, на конкретні соціологічні дослідження, теорія держави і права може досить успішно вирішувати проблеми підвищення соціальної ефективності норм права, способів і гарантій удосконалення державного апарату.
Теорія держави і права і політологія.
Політологія досліджує політичні системи та політичну свідомість суспільства. Теорія держави і права використовує данні політології для характеристики взаємовідносин інститутів держави і недержавних політичних інститутів. В свою чергу, саме з теорії держави і права політологія бере необхідні данні про механізм і функції держави, про особливості функціонування інститутів держави в різні історичні епохи і в різних країнах. Коли ж теорія держави і права торкається політичних питань, вона стає не лише юридичною, а й політичною наукою.
Теорія держави і права й історія.
Історія досліджує минуле людства у всьому його конкретності та різноманітності. Так, виясняючи причини походження держави і права і досліджуючи їх поступальний розвиток, теорія держави і права опирається а конкретні свідчення історичної науки. Це – свідчення про первісне суспільство, що проіснувало на Землі більш мільйона років, про соціально-економічні умови виникнення держави в різних країнах і реґіонах світу приблизно шість тисячоліть тому. Великий матеріал для теорії держави і права містить історичні події: Паризька Комуна у Франції 1871 року, Нідерландська буржуазна революція тощо. І той же час історія, звертаючись до питань держави і права, користується відповідними поняттями, що були розроблені теорією держави і права.
Теорія держави і права й економічна теорія.
Економічна теорія досліджує закономірності суспільного виробництва і розподілу матеріальних благ, форми власності, особливості розвитку економіки суспільства в різні історичні епохи. Залежно від того, яке значення надається дослідникам ролі економіки у розвитку соціальних процесів, по-різному визначається сутність держави і права. В одних випадках (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін) ця сутність зводиться до економічних факторів, а в інших (М. Вебер) – економіка стає лише одним з зазначених факторів.
Система юридичних дисциплін
Система юридичних дисциплін складається з чотирьох блоків:
1. Історико-теоретичні науки. Містять у собі теорію держави і права, історію держави і права, історію вчень про державу і право. Всі історико-теоретичні науки мають загальний об’єкт дослідження: державу і право.
2. Галузеві науки. Це – конституційне, цивільне, кримінальне, адміністративне право тощо. Теорія держави і права виступає для них методологічною основою, тобто виконує методологічну функцію.
3. Прикладні науки. До них відносяться: криміналістика, кримінологія, судова статистика, судова медицина, судова психіатрія й ін. Теорія держави і права зв'язана з ними загальною термінологією. В набагато меншій мірі, ніж з галузевими науками, виконує методологічну функцію.
4. Особливе місце серед юридичних наук займає міжнародне право. Теорія держави і права є первинною стосовно нього, тому що міжнародне право сформувалося і розвивається на базі загальнотеоретичних поглядів і підходів до правових явищ. Водночас міжнародне право не може не впливати на теорію права.
3. Методологія теорії держави і права
Значення методології в пізнанні держави і права.
Теорія держави і права – не зібрання готових догм, істин або канонів. Це жива наука, що постійно розвивається і знаходиться в безупинному пошуку. Розвиваючи й оновлюючи свої методи пізнання, вона наближається до здійснення свого основного призначення – служити науковим орієнтиром державно-правовій практиці.
Термін «метод» введено у наукову лексику стародавніми греками. Під ним розуміється спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя. Якщо предмет науки відповідає на запитання: “що вивчає наука?”, то метод – “як наука вивчає свій предмет?”. Плодотворність наукового пошуку, ступінь і глибина пізнання реальної дійсності багато в чому залежать від методів, що використовуються дослідниками.
Методи теорії держави і права – це ті способи, підходи, прийоми, що використовуються нею для пізнання свого предмета й отримання наукових результатів.
Вчення про методи наукового пізнання називається методологією.
Загальнонаукові методи пізнання держави і права.
Теорія держави і права розробляє власні методи дослідження державно-правових явищ. У той же час вона активно використовує загальні методи, що уже виробили різні науки.
Характеризуючи зазначені методи пізнання, слід мати на увазі, що протягом тривалого часу в філософії ведуть боротьбу одне з одним ідеалістичні й матеріалістичні підходи, метафізика та діалектика. Вітчизняній теорії держави і права властива орієнтація на матеріалістичний підхід, згідно з яким сутнісні, глибинні боки держави і права визначені, врешті решт, економікою, наявними формами власності.
У зв'язку з цим до основних методів пізнання відноситься діалектичний, який полягає в дослідженні теорії держави і права крізь призму трьох законів діалектики:
Перехід кількісних змін у якісні. Так, наприклад, збільшення кількості норм і інститутів, що закріплюють та регулюють відносини приватної власності, може призвести до розподілу права на приватне і публічне, як це сталося у Стародавньому Римі;
Закон єдності і боротьби протилежностей. В теорії держави і права існує явище єдності прав і обов'язків, тобто нема прав без обов'язків й обов'язків без прав.
Закон заперечення заперечення або закон подвійного заперечення. В українській державності є елементи минулої і зародки нової державності.
Серед загальнонаукових методів найбільш поширеними є: аналіз, синтез, порівняння, метод сходження від абстрактного до конкретного і навпаки, моделювання, структурно-функціональний і системні підходи, аналогія, узагальнення тощо. Найпоширенішими серед них є:
1. Метод сходження від абстрактного до конкретного. Рух від абстрактних понять (наприклад, форма держави) до самих конкретних (Великобританія).
2. Метод сходження від конкретного до абстрактного. З’ясування загальних ознак адміністративного, кримінального, цивільно-правового і дисциплінарного правопорушення дозволяє вивести загальне поняття правопорушення;
3. Моделювання. Суть його полягає в тому, що між різними правовими і державними явищами існує деяка подібність і тому, знаючи властивості й ознаки одного з них (моделі), можна досить точно судити про інше.
4. Системний підхід. Він розглядає державно-правову сферу як систему, тобто дещо ціле, яке складається із взаємозв’язаних елементів. Звертається увага на характер зв’язків з зовнішнім середовищем. Реагуючи на зовнішні та внутрішні імпульси, держава і право розвивається.
Конкретні методи пізнання державно-правових явищ.
Знання і вміле використання загальнонаукових методів припускає застосування характерних для гуманітарних наук конкретних методів пізнання. До них відносяться конкретно-соціологічні методи, історичні методи, статистичний, кібернетичний метод тощо. Найбільш поширеними є конкретно-соціологічні й історичні методи.
1. Конкретно-соціологічний. У рамках цього методу використовуються такі прийоми, як експеримент, інтерв'ювання, анкетування, спостереження й ін.
2. Історичний метод. Зазначений метод рекомендує розглядати державу і право не лише у розвитку, а в послідовній зміні одного історичного типу держави іншим, як правило, більш досконалим і прогресивним. При цьому жоден з історичних типів не може розглядатися як закінчений етап розвитку людства.
Спеціальні методи пізнання державно-правових явищ.
Крім загальнонаукових і приватних методів теорія держави і права виробила власні спеціальні методи пізнання державно-правових явищ. До них відносяться:
1. Порівняльне державознавство і порівняльне правознавство. Зазначений метод ґрунтується на послідовному вивченні і порівнянні великої кількості подібних об'єктів.
2. Формально-юридичний метод. Він допомагає описати, класифікувати і систематизувати державно-правові феномени, досліджувати їх зовнішні і внутрішні форми. У ньому використовуються такі прийоми: аналіз джерел (форм) права, формальної визначеності права як його найважливішої властивості; дослідження внутрішнього змісту правових норм і права в цілому, правил юридичної техніки; методи систематизації нормативного матеріалу тощо.
Список литератури
1. Абрамова А.И., Боголюбов С.А., Мицкевич А.В., Пиголкин А.С., Путило Н.В. Теория государства и права: Учебник для юрид. вузов / Институт ЗСП при Правительстве РФ / А.С. Пиголкин (общ.ред.). – М. : ОАО "Издательский Дом "Городец", 2003. – 540с.
2. Васильєв А.С., Борщевський І.В., Іванов В.В., Канзафарова І.С., Притченко Р.С., Труба В.І. Теорія права і держави: підручник. – Х. : Одіссей, 2007. – 447с.
3. Зайчук О.В., Заєць А.П., Журавський В.С., Копиленко О.Л., Оніщенко Н.М. Теорія держави і права. Академічний курс: підручник / О.В. Зайчук (ред.), Н.М. Оніщенко (ред.). – 2-ге вид., переробл. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 688c.
4. Иванов В.В. Общая теория договора: [монография] / Институт государства и права РАН. – М. : Юристъ, 2006. – 237с.
5. Канзафарова І.С. Теорія цивільно-правової відповідальності / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – О. : Астропринт, 2006. – 261с.
6. Машков А. Проблеми теорії держави і права. Основи: курс лекцій. – К. : Четверта хвиля, 2008. – 464с.
7. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства: Учебник для студ. вузов, обучающихся по спец. "Юриспруденция" / Институт государства и права РАН. Академический правовой ин-т. – М. : ИНФРА-М, 2002. – 539с.
8. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: навч. посібник / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. – Вид. 9-е, зі змін. – Л. : Край, 2007. – 188с.
9. Трофимова З.В. Теория государства и права: Учеб. пособие для студ. и учащихся. – Донецк : ООО ПКФ "БАО", 2004. – 176с.
10. Якушев А.В. Теория государства и права: Конспект лекций. – М. : ПРИОР, 2001. – 189 с.
|
