| Реферат на тему:
Зміст і побудова
обвинувальної промови
Беручи участь у судових дебатах, проголошуючи обвинувальну промову, прокурор висловлює ті остаточні і кінцеві висновки, до яких він дійшов у результаті судового розгляду кримінальної справи, підбиває підсумки обвинувальної діяльності. Виступ прокурора з обвинувальною промовою є одним з найбільш відповідальних етапів підтримання обвинувачення усуді.
Відповідно до ст. 264 КПК України прокурор підтримує перед судом державне обвинувачення. Він це робить від імені держави, від імені суспільства.
Промова прокурора в судових дебатах, в якій підтримується державне обвинувачення, містить аналіз доказів, висловлюються міркування про кваліфікацію злочину, міру покарання та інші питання, які мають значення для винесення законного і обгрунтова-вого вироку, називається обвинувальною промовою прокурора.
Закон не визначає змісту обвинувальної промови. Але оскільки доказування обвинувачення в суді КПК України поклав на прокурора, то в своїй промові він повинен висвітлити питання, передбачені ст. 324 КПК:
1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний;
2) чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений;
3) чи винен підсудний у вчиненні цього злочину;
4) чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин;
5) чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність підсудного і які саме;
6) чи слід у випадках, передбачених ст. 26 Кримінального кодексу України, визнати підсудного особливо небезпечним рецидивістом;
7) яка міра покарання повинна бути призначена підсудному і чи повинен він її відбувати;
8) в якому вигляді виправно-трудової чи виховно-трудової колонії або у в'язниці повинен відбувати покарання засуджений до позбавлення волі;
9) чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений;
10) що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову, і можливою його конфіскацією;
11) що зробити з речовими доказами, зокрема з грошима, цінностями та іншими речами, нажитими злочинним шляхом;
12) на кого мають бути покладені судові витрати і в якому розмірі;
13) який запобіжний захід слід обрати щодо підсудного;
14) чи слід у випадках, передбачених ст. 14 КК, застосовувати до підсудного примусове лікування чи встановити над ним опікування.
Такі питання вирішуються судом при постановленні вироку.
До цих питань прокурор повинен дати також суспільно-політичну оцінку обставин справи, що розглядається; характеристику особи підсудного; аналіз причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.
Зміст і структура обвинувальної промови визначаються передусім обставинами справи, місцем її розгляду (справа розглядається в суді чи виїзному засіданні), складом аудиторії, індивідуальними якостями прокурора і зайнятою ним позицією у справі.
Йдучи в суд, прокурор повинен знати, що він буде говорити, мати тези чи принаймні план. Ось план промови одного з київських прокурорів:
1. Суть пред'явленого обвинувачення.
2. Що пояснює підсудний.
3. Неправдивість його показань підтверджується:
• протоколом огляду від 10.03.19... р. (а. с. 16);
• протоколом обшуку (а. с. 19);
• показанням свідка — дружини підсудного (а. с. 28);
• висновком криміналістичної експертизи (а. с. 41).
4. Матеріальні цінності розтратив підсудний, що побічно підтверджується:
• показаннями працівників магазину і сусідів про те, що підсудний часто пиячив;
• показаннями шинкарки, що за випивку завжди розплачувався підсудний;
• показаннями дружини підсудного, що зарплату чоловік повністю їй віддавав.
5. Обгрунтування юридичної кваліфікації.
6. Пропозиції про міру покарання і долю цивільного позову. Можна виступати і без плану, як «виступив» один із прокурорів у справі про хуліганство:
«Товариші судді! Нам все достатньо ясно. Підсудний Карган зірвав з клумби квітку. 1 нецензурно лаявся на жінку з дітьми, а потім влаштував бійку з мужчиною. У справі є дані про те, що бійка була, шум і крики також були. Прошу визнати підсудного винним і дати йому три роки» '.
Прокурорська практика виробила таку структуру обвинувальної промови:
вступна частина;
фабула справи (виклад фактичних обставин злочину);
аналіз і оцінка зібраних у справі доказів (аналіз доказів);
обгрунтування кваліфікації злочину;
характеристика особи підсудного;
обгрунтування пропозицій про міру покарання цивільному позову;
• аналіз причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, і пропозицій щодо їх усунення;
• заключна частина промови.
Не завжди обвинувальна промова вміщує всі перераховані елементи в такій послідовності. Але на практиці саме така послідовність закріпилася і виправдала себе.
Зміст і структура обвинувальної промови, її побудова не можуть бути однаковими і незмінними для будь-якої справи. Як не існує кримінальних справ абсолютно схожих одна на одну, так і не повинно бути промов, які збігаються між собою. Тому прокурор повинен уміти віднайти правильні пропозиції різних частин промови, розподілити матеріал логічно й послідовно.
Експозиція, розподіл матеріалу — досить важливий момент у риторському мистецтві. «Уміла готувати, та не вміла подавати» — влучна характеристика експозиції і про це слід пам'ятати.
|
