Реферат: Роль міжнародних організацій системи ООН в управлінні економічною політикою 2

Міністерство освіти України

Київський державний лінгвістичний університет

Гуманітарний інститут

(кафедра соціально-економічних наук)

Курсова робота

з менеджменту

на тему:

“Роль міжнародних організацій системи ООН в управлінні економічною політикою”

Виконала студентка
ІІІ-го курсу

301 групи
Кравець В. П.

Наук. керівник
доц. Решетнік Н. І.

Київ – 1999

План

Вступ

І. ООН ¾ універсальна система міжнародного співробітництва. …………….4

ІІ. Глобальна міжнародна співпраця та ООН: ……………………………………7
1. Роль ЕКОСОР та органів, що діють під її егідою в координуванні
міжнародної співпраці ………………………………………………………..7

2. Спеціальні програми в структурі ООН, їх значення в системі міжнародних відносин. ………………………………………………………………………….9

ІІІ. Спеціалізовані установи ООН як глобальний механізм управління різних сфер міжнародного співробітництва: …………………………………………………11

1. Валютно-фінансові організації системи ООН (МВФ, МБРР, МФК, МАТ, МФСР). ……………………………………………………………………………11

2. Економічні організації системи ООН (ЮНІДО, ФАО) .…………………….14

3. Соціальні організації системи ООН (МОП) …………………………………15

IV. Переваги участі України в міжнародних економічних організаціях системи ООН. ……………………………………………………………………………….16

Висновки …………………………………………………………………………………20

Використана література …………………………………………………………………21

Резюме ……………………………………………………………………………………22

Вступ

Знаменною рисою розвитку людського суспільства у ХХ ст. є зміцнення взаємозв’язків і взаємозалежності країн і народів як тенденція, історично обумовлена вимогами НТР, розвитком міжнародного співробітництва, появою глобальних проблем, особливо посилилася у другій половині століття, породивши велику кількість різноманітних міжнародних організацій.

У сучасній системі міжнародних відносин важливе місце належить Організації Об’єднаних націй, яка, по суті, є першим в історії механізмом широкої багатогранної взаємодії різних держав з метою підтримки міжнародного миру і безпеки, сприяння економічному і соціальному прогресу всіх народів. За більше ніж 50 років свого існування ООН перетворилася на невід’ємну частину міжнародної структури. Членами ООН є різні за економічними системами та регіонами планети держави, які пов’язують з її діяльністю вирішення проблем, що їх хвилюють. Не буде перебільшенням відзначити, жодна подія в світі не залишається поза увагою Організації.

Характерною рисою нинішнього міжнародного процесу посилення ролі ООН та інших міжнародних організацій як інструментів надходження балансу інтересів держав і формування консенсусу у найважливіших напрямках загальнолюдської діяльності. В цих організаціях, що являють собою розгалужену систему взаємодії держав, здійснюється обмін досвідом і колективне опрацювання передових стандартів в усіх сферах.

Ренесанс міжнародних організацій історично збігся з проголошенням незалежності України, яка вийшла на світову арену в новій якості. Необхідність розв’язання назрілих проблем соціально-економічного життя зумовили зростання ролі ООН та її підрозділів для нашої держави. Все це вимагає діяльності системи міжнародних організацій, їх цілей, структур, правових основ функціонування з метою оптимального використання їх величезних можливостей в національних інтересах.

Саме тому у цій курсовій роботі я зробила спробу дослідити діяльність деяких підрозділів спеціалізованих установ та міжнародних організацій системи ООН, функції, які вони виконують, принципи, якими керуються у своїй діяльності, а також їх вплив на загальну структуру міжнародних економічних відносин.

І. ООН ¾ універсальна система міжнародного співробітництва

“Об’єднані Нації” ¾ це назва, запропонована президентом США Франкліном Д. Рузвельтом. Вперше вона прозвучала під час другої світової війни в “Декларації Об’єднаних Націй” від 1 січня 1942р., коли представники 26 держав від імені своїх урядів взяли на себе зобов’язання продовжувати спільну боротьбу проти країн фашизму.

Статут Організації Об’єднаних Націй був розроблений представниками 50 країн на Конференції Об’єднаних Націй, яка відбулась 25 квітня ( 26 червня 1945 року в Сан – Франциско і була присвячена створенню міжнародної організації. В основу їх роботи були покладені пропозиції, внесені представниками Китаю, США, СРСР та Великобританії в Думбартон – Оксі в серпні-жовтні 1944р. Статут був підписаний 26 червня 1945р. представниками 50 країн; Польща, яка не була представлена на конференції, підписала його пізніше і стала однією з 51 держави-члена.

Офіційною датою створення ООН є 24 жовтня 1945 року, коли статут був ратифікований більшістю держав, які його підписали. 24 жовтня щорічно відзначається день ООН.

Як відзначав на конференції, присвяченій п’ятидесятиріччю створення ООН, Джозеф Рід, через холодну війну Організація довгий час не мала змоги функціонувати відповідно із задумом її засновників. Зараз є можливість того, що з’явиться така організація, яка була передбачена в договорі, щоб виконати усі поставлені перед нею завдання ¾ просування справи миру і сприяння процвітанню.1

Мета і принципи ООН

Цілі ООН, викладені в статуті:

- Підтримувати міжнародний мир та безпеку;

- Розвивати дружні відносини між націями на основі поваги принципу рівноправності і самоврядування народів;

- Здійснювати міжнародну співдружність у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру в заохочені та розвитку поваги до справ людини і основних свобод;

Бути центром для узгодження дій націй у досягненні цих загальних цілей.

У своїй діяльності Організація та її члени керуються принципами:

- суверенна рівність всіх її членів;

- добросовісне виконання взятих на себе по статуту зобов’язань;

- вирішення міжнародних суперечок мирними засобами таким чином, щоб не ставити під загрозу міжнародний мир, безпеку, справедливість;

- утримання від погроз силою чи її використання проти територіальної недоторканості чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим шляхом, несумісним з цілями ООН;

- надання Організації всебічної допомоги у всіх діях, які вона здійснює відповідно зі Статутом, і утримання від надання допомоги будь-якій іншій державі, проти якої Організація вживає заходів превентивного чи примусового характеру;

- забезпечення того, щоб держави, які не є членами ООН, діяли у відповідності з цими принципами, оскільки це може виявитися необхідним для підтримання міжнародного миру і безпеки;

- невтручання ООН у справи, які по суті входять у внутрішню компетенцію будь-якої держави.

Членами ООН можуть бути всі миролюбні держави, які беруть на себе зобов’язання, викладені у Статуті, і які, на думку Організації, можуть і бажають ці зобов’язання виконувати.

Нові члени приймаються Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки. Статут передбачає призупинення здійснення та привілеїв держави-члена чи його виключення за порушення принципів Статуту, але такі заходи ніколи не вживаються з моменту створення Організації.

Структура ООН

Згідно зі статутом засновано шість головних органів ООН: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна та Соціальна Рада, Рада Опіки, Міжнародний Суд та Секретаріат.

Більша частина роботи ООН, яка виміряється кількістю грошових засобів, що витрачаються, та чисельністю персоналу, який використовується, пов’язана із здійсненням програм, спрямованих на досягнення економічного та соціального прогресу в країнах, що розвиваються, в яких проживає дві третини населення світу.

Система ООН ¾ сама організація та різні, пов’язані з нею організації ¾ вживає єдиних глобальних зусиль, направлених на економічний та соціальний розвиток країн, що розвиваються за допомогою різних програм, присвячених за допомогою різних програм, присвячених вирішенню проблем ¾ від технічної співпраці до огляду та досліджень, скликання міжнародних конференцій і від планування всебічного розвитку до здійснення конкретних проектів в окремих галузях, таких як торгівля, промисловість та сільське господарство.1

Для того, щоб допомогти урядам закласти більш ефективну основу для діяльності з метою розвитку, ООН сприяє у підготовці національних планів розвитку, спрямованих на забезпечення збалансованого економічного та соціального прогресу і найкращого використання людських, матеріальних та фінансових ресурсів. Вона надає допомогу країнам, що розвиваються в мобілізації засобів, необхідних для фінансування програм розвитку, як шляхом збільшення їх власних доходів від експорту, так і за допомогою залучення зовнішнього капіталу на умовах, що їм підходять.

ІІ. ГЛОБАЛЬНА МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ ТА ООН

Організація Об’єднаних Націй ¾ це найбільша, універсальна і найбільш авторитетна міжнародна організація сучасності, покликана зайнятися головними політичними проблемами, які хвилюють людство. Політична діяльність ООН знаходиться у нерозривному зв’язку з економічними і соціальними завданнями, безпосередньо пов’язаними із світовою політикою.

Економічна та соціальна рада ООН (ЕКОСОР), та органи, що діють під її егідою

Економічна і соціальна рада ООН є одним із шести основних органів ООН, статус якої визначений Х розділом Статусу ООН. В її обов’язки входить організація досліджень і підготовка різного роду доповідей та рекомендацій із великої кількості міжнародних економічних, соціальних, культурних та інших, пов’язаних з ними питань. Рада готує проекти конвенцій для представлення Генеральній Асамблеї ООН, може скликати міжнародні конференції з цих питань. Будучи основним координуючим органом у вказаній галузі, ЕКОСОР узгоджує свою діяльність з іншими організаціями ООН. Її повноваження дають можливість надавати консультативний статус тим неурядовим організаціям, у співпраці з якими вона зацікавлена.

Про можливість ЕКОСОР в системі ООН свідчить вже хоча б те, що на неї припадає майже 70% всіх бюджетних ресурсів ООН, а також особового персоналу, добровільних фондів та інших програм. Головні питання ЕКОСОР:

- стан світової економіки і соціальної ситуації та підготовка фундаментальних оглядів та публікацій;

- стан міжнародної торгівлі;

- проблеми охорони навколишнього середовища;

- економічна та наукова допомога країнам, що розвиваються;

- різні аспекти продовольчої проблеми;

- проблеми соціально-економічної статистики;

- проблеми народонаселення;

- проблеми природних ресурсів;

- проблеми планування і мобілізації фінансових ресурсів;

- роль державного і кооперативного сектора в економіці країн, що розвиваються;

- регіональна співпраця;

- розробка міжнародних стратегій розвитку ООН, а також нагляд за їх реалізацією тощо.

Місце ЕКОСОР в системі органів ООН і визначається, наприклад, тим, що саме вона на початок 90-х років прийняла рішення про дослідження діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК), що стало початком нового напрямку його економічної діяльності. В зв’язку з цим в структурі ООН з’явилася спеціальна Комісія ООН по транснаціональним корпораціям, а також спеціальний підрозділ в Секретаріаті ООН з цього питання ¾ Центр ООН по ТНК.1

Значно збагатилися функції ЕКОСОР після прийняття Генеральною Асамблеєю ООН Декларації і Програми з нового економічного порядку (1994р.). З цього часу головною сферою діяльності ЕКОСОР, її органів та організацій стали проблеми та стратегічні завдання мобілізації міжнародних економічних відносин. З початком 90-х рр. ЕКОСОР стала приділяти більшу увагу країнам Східної Європи, колишнім республікам СРСР ¾ новим державам СНД, Балтії, окремим новим державам.

Допоміжні органи ЕКОСОР

В рамках ЕКОСОР в системі ООН діють різні міжурядові постійні та функціональні комісії та комітети. Це ¾ Статистична комісія, Комісія з народонаселення, Комісія з прав людини та інші. Рада координує також діяльність таких міжурядових органів, як Комітет з науки і техніки, Комісія з населених пунктів, Всесвітня продовольча рада.

В системі органів ЕКОСОР діє п’ять регіональних економічних комісій: Європейська економічна комісія (ЄЕК), Економічна і Соціальна комісія для Азії та Тихого океану (ЕСКАТО), Економічна комісія для Африки (ЕКА), Економічна комісія для Латинської Америки, (ЕКЛА), Економічна комісія для Західної Азії (ЕКЗА).

Європейська економічна комісія заснована в 1947р. В її структурі чи в тісному зв’язку з нею діють більше 100 допоміжних робочих, галузевих і спеціальних органів та установ. Комісія відіграє виключно важливу роль, виступаючи організатором великої кількості форм співпраці між європейськими країнами. Важливе значення мали такі заходи ЄЕК, як Рада з охорони навколишнього середовища проведена 1979о., і декларація про мало відхідні і без відхідні технології. Але справді реальні умови для ефективної діяльності ЄЕК формуються сьогодні, коли здійснюються конкретні заходи з військово-політичної розрядки, доповнення її інтенсивною економічною співпрацею всіх Європейських країн.

Створена ЕКОСОР у 1947р., ЕСКАТО має 9 галузевих органів: з промисловості і будівництва, сільського господарства, торгівлі, природних ресурсів, зв’язку, а також допоміжні органи. Ці органи та організації здійснюють роботу, по-перше, по аналізу ситуації з окремих галузевих проблем в усьому регіоні, по-друге, по організації й проведенню багаточисельних нарад, симпозіумів з метою відпрацювання проектів, програм для вирішення основних завдань на національній та міждержавній основі.1

ЕКА була створена 1958р. Зараз до її складу входять 50 африканських країн. На 24-й сесії ЕКА (1989р.) був прийнятий важливий документ, який визнав економічну політику африканських держав на 90-і рр. Це “Основа африканської альтернативи програм структурного коригування для економічного оздоровлення і трансформації.” За загальним визнанням “Альтернатива” є реальною базою для призупинення сповзання Африки в економічну кризу.2

ЕКЛА створена 1948р. і включає 40 країн. До її складу входить 7 субрегіональних відділень. У 1981р. в рамках ЕКЛА ухвалила Латиноамериканського динара розвитку на довгу перспективу до 2000р.

ЕКЗА заснована у 1973р. Вона скликає свої сесії щорічно і має допоміжні органи галузевого та функціонального порядку, які здійснюють дослідження, підготовку та проведення симпозіумів, розробку рекомендації з метою розвитку та міжнародного співробітництва. Однак, успішна діяльність ЕКЗА значною мірою блокується нестабільністю політичної ситуації на Близькому сході і Середньому Сході.

Спеціальні програми в структурі ООН

Значне місце в системі організацій ООН належить спеціальним програмам. Це перш за все: Програма розвитку ООН (ПРООН), Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), Університет ООН (ЮНЮ) та Навчальний та науковий дослідний інститут ООН (ЮНІТАР).

Програма розвитку ООН була створена рішенням Генеральної Асамблеї ООН 1955р. Це впливова міжнародна організація, яка має багаточисельний штат спеціалістів. В наш час діяльність Програми розвитку ООН ведеться майже у всіх країнах, що розвиваються. Допомога надається по п’ятирічних орієнтовних завданнях з конкретних проектів в основному в трьох формах: консультації спеціалістів, поставка обладнання та підготовка національних кадрів. Частина фінансування ПРООН складає від 50 до 100% залежно від рівня розвитку країни.

Поки що ПРООН діє через 132 відділення, які обслуговують більше 170 країн. В 1996р. була здійснена нова формула розподілення ресурсів: приблизно 90 % основних засобів програми, тобто 850 млн. дол. виділяють для країн з низьким рівнем доходів. Більш ніж 80 країн було охоплено проектами співпраці управління економікою, скорочення і ліквідації бідності, зміни структури державних витрат.

ЮНІСЕФ ¾ одна з програм допомоги системи ООН, створена 1946 року з метою організації допомоги дітям у післявоєнній Європі. Поступово функції ЮНІСЕФ змінювалися, розширювалися, її діяльність стала орієнтуватись на надання допомоги дітям країн, що розвиваються.

Особливо потрібно відмітити роботу ЮНІСЕФ по наданні в 1996р. допомоги в розмірі 921 млн. дол. Сімдесят відсотків засобів було направлено в країни з низьким рівнем доходу.

В системі організації ООН швидко зростає значення ЮНІСЕП. Це автономний орган ООН, створений 1972р., який координується ЕКОСОР. До функцій ЮНЕП входить дослідження широкого кола проблем: охорона грунтів та вод, рослинного і тваринного світу, соціально-економічні аспекти енергетики, співпраця в галузі освіти та обміну інформацією з охорони навколишнього середовища, аргомізація міжнародних нарад, симпозіумів та семінарів, розробка та реалізація проектів, що забезпечують практичне втілення в життя завдань екологічної безпеки.

Університет ООН створений згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН (1972р.) і діє з 1975 року зі штаб-квартирою в Токіо. Головна мета університету ¾ здійснення досліджень та навчальних програм центрів, в яких ведеться підготовка та перепідготовка спеціалістів.

ЮНІТАР заснований 1963р. як автономний заклад, мета якого ¾ підготовка адміністративних та дипломатичних кадрів головним чином для країн, що розвиваються. З цією метою широко використовуються такі форми, як семінари та симпозіуми. Інститут проводить також наукові дослідження з широкого кола гуманітарних проблем.

ІІІ. СПЕЦІАЛІЗОВАНІ УСТАНОВИ СИСТЕМИ ООН

Спеціалізовані установи (СУ) ¾ це міжурядові самостійні, автономні організації, пов’язані з ООН спеціальною угодою через ЕКОСОР. Спеціалізованою установою вважається лише та, що відповідає таким вимогам:

1. організація має бути утворена урядами (тобто виключаються всі неурядові організації);

2. вона повинна мати глобальний, універсальний характер (тобто виключається навіть регіональні міжурядові організації);

3. організація має діяти в певній сфері міжнародного співробітництва: економічній, соціальній, культурній, освіти, охорони здоров’я тощо;

4. вона повинна підписати угоду з ООН про співробітництво, координацію і взаємодію з нею та іншими спеціалізованими установами, що координуються ЕКОСОР.

Спеціалізованих установ є 17. Хоча всі вони функціонують в певних сферах, діапазон деяких з них достатньо широкий і багатоплановий, що ускладнює завдання їх чіткої класифікації. І все ж щодо сфер діяльності можна виділити такі групи установ:

1. Фінансові: МФВ, МБРР, МФК, МАТ, БАГІ, МФСР;

2. Економічні: ФАО, ЮНІДО;

3. Технічні: ІКАО, МСЕ, ІНО, ВПС, ВМО;

4. Соціальні: МОП, ВООВ;

5. Гуманітарні: ЮНЕСКО, ВОІВ;

Взаємовідносини між ООН та спеціалізованими установами базуються на основі укладених угод, які підписує Економічна і Соціальна Рада. У кожної такої угоди є свої особливості залежно від специфіки СУ. Однак, спеціалізовані установи ніякою мірою не є підконтрольними ЕКОСОР. Це цілком незалежні і автономні організації, які мають свої статути, структури, бюджети.

Валютно-фінансові організації системи ООН (МВФ, МБРР, МФК, МАР, МФСР)

Нинішній стан валютно-фінансової кредитної галузі та її перспективу неможливо уявити без урахування важливої ролі валютно-фінансових організацій системи ООН. Їх членами є більше ніж 170 країн світу, а їх фінансова база перевищує сумарні ресурси всіх інших спеціалізованих установ ООН та регіональних банків розвитку.

Перші валютно-фінансові організації Об’єднаних Націй з’явилися на заключному етапі другої світової війни. Це були Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР). Угоди між ними і ООН були ратифіковані 1947 року.

За 50 років МВФ та МБРР зазнали певної еволюції. 1956р. від Банку відокремилася Міжнародна Фінансова корпорація (МФК), у 1960р. ¾ Міжнародна асоціація розвитку (МАР). Вони є філіями Банку, але отримали певну автономію і стали спеціалізованими установами ООН. 1988 року була створена ще одна філія, яка набула статусу СУ ООН. Це багатостороннє агентство з питань гарантій інвестицій (БАГІ). МБРР разом з названими установами складає групу Всесвітнього банку (ВБ). Світовий банк відіграє дуже важливу роль в економіці розвитку держав. Літом 1997 року СБ опублікував наступний доклад присвячений ролі держави в світовому розвитку. Навіть МБРР, який на протязі не одного десятиліття докладав великих зусиль, щоб переконати всіх в необхідності і навіть шкідливості втручання держави в економічний розвиток, відступив перед напором неопровергнутих факторів, але не здав своїх позицій повністю.

В наш час МВФ є одночасно кредитором, “натхненником” політичного курсу і “жандармом екологічного відновлення”. Як зазначає французький щотижневик “Євснмон дю жоді”, МВФ ¾ це правляче регентство, влада якого особливо велика, якщо зважати, що він втручається передусім у випадках найгострішої кризи.1

Сила фонду в тому, що він може діяти у всесвітньому масштабі, а також у його велетенських аналітичних можливостях. Сьогодні це, по суті, гігантський банк даних і потужний центр глобального економічного аналізу, необхідного для контролю взаємної відповідності національних господарсько-політичних цілей, а також здійснення макроекономічних прогнозів щодо розвитку всіх країн-членів, виявлення наслідків та сумарних ефектів економічних заходів, що ними вживаються.

Про вихід Фонду за межі валютного регулювання і розширення його функцій як аналітичної й регулюючої інстанції свідчить його ключова роль разом з МБРР у розв’язанні кризи зовнішьної заборгованості. По-перше, ці організації стали виконувати роль всесвітнього форуму для обговорення проблеми на міжурядовому рівні і для прийняття рішень, що спиралися б на солідну фінансову базу. По-друге, вони підтримують іноземне фінансування країн-боржників. По-третє, вони сприяють урядам цих країн у пошуку шляхів стабілізації й структурної перебудови для виходу з кризи і прискорення розвитку.2

МБРР

Загальні завдання, сформульовані в Статуті МБРР, такі: створення сприятливих умов для продуктивних виробничих капіталовкладень, заохочення приватних іноземних довгострокових інвестицій і регулювання їх міжнародного потоку, сприяння реконструкції й розвитку територій країн-членів, сприяння проведенню конверсії військової економіки в цивільному. У системі фінансових інститутів для забезпечення економічної стабільності банк був задуманий і як міст, за допомогою якого можна буде полегшити переміщення приватних капіталів. Але із самого початку діяльності Банку функція гаранта приватних капіталовкладень поступилася місцем активній функції кредитора, бо всі головні ринки приватного капіталу були тоді фактично паралізовані.

В останнє десятиліття діапазон компетенції Банку значною мірою розширився. Поступово він разом із МВФ перетворився із здебільшого фінансової установи в головний світовий центр опрацювання та апробації стратегії розвитку. Посередницька роль Банку в прибутковому та надійному розміщенні капіталів відступила, а на перше місце вийшла участь Банку в забезпеченні економічної та політичної стабільності світі. А вона значною мірою залежить від стабільності внутрішнього розвитку в країнах “третього світу”1

Деякі аспекти діяльності МБРР майже із самого початку не відповідали потребам і країн-кредиторів і країн-позичальників. Це, насамперед те, що Банк не міг здійснювати прямі капіталовкладення в економіку країн, що розвиваються. Для цього була створена нова організаційна структура, діяльність якої пов’язана лише з приватним капіталом. Це міжнародна фінансова корпорація (розпочала свою діяльність 1956 р.).

Головними цілями МФК є:

- надання допомоги у фінансуванні приватних підприємств без гарантій відшкодування з боку урядів відповідних країн-членів; поєднання можливостей інвестицій місцевого і зовнішнього капіталу з передовими методами управління; стимулювання потоку приватного капіталу у виробничі підприємства країн-членів.

На відміну від МБРР, МФК надає позики і здійснює капіталовкладення головним чином у промисловість країн, що розвиваються. Вона також бере участь у створенні та розширенні діяльності компаній з фінансування промислового розвитку. Якщо МБРР головним чином надає таким компаніям позики, то МФК інвестує в них капітал і є їх акціонером. Головне завдання таких компаній ¾ мобілізація місцевих та зарубіжних капіталів з метою промислового розвитку.2

МАР

Створення МАР як філії МБРР було зумовлено зростання заборгованості країн, що розвиваються, їх вимогами пом’якшити умови допомоги, яку надають західні країни. Створена 1960 року, МАР стала компромісом між промислово розвинутими країнами і країнами, що розвиваються.

На відміну від МБРР, позики надаються на пільгових умовах. Більшість кредитів ( на строк від 35 до 50 років без процентів (сплачується лише незначний збір для покриття адміністративних витрат). Погашення основної суми боргу починається лише після 10-річного пільгового періоду.

Діяльність МАР неоднозначно оцінюється представниками ділових кіл та урядів західних країн. Деякі з них розглядають Асоціацію як благодійних заклад, що розбазарює бюджетні кошти західних держав через надання капіталів тим країнам, які не можуть забезпечити їх ефективне використання. Інші підтримують МАР, зважаючи на довгострокову користь, яку вона приносить для зарубіжних операцій фірм і всієї економіки західних країн.1

МФСР

Метою організації є мобілізація додаткових коштів для допомоги країнам, що розвиваються, у збільшення виробництва продовольства та підвищенні рівня харчування. Фонд надає кошти для розвитку сільського господарства і зосереджує увагу на сільських районах, де живе і працює переважна більшість населення країн, що розвиваються.

Головна оперативна діяльність МФСР полягає в наданні кредитів (на досить пільгових умовах) для реалізації проектів, які матимуть значний вплив на збільшення виробництва продуктів харчування в країнах, що розвиваються, а також на зайнятість, розподіл прибутків тощо.2

Економічні організації системи ООН
(ЮНІДО, ФАО)

ЮНІДО

Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку ¾ наймолодше із спеціалізованих установ системи ООН. Була заснована 1975р., а у 1986 набула статуту СУ.

Генеральним напрямом діяльності ЮНІДО є допомога країнам, що розвиваються, у їх промисловому розвитку. В ході свого функціонування організація надає послуги експертів-консультантів, технічних експертів, у поставках устаткування, проводить семінари, сприяє підготовці кадрів.

Починаючи з 1986 року в практиці ЮНІДО нові підходи в курсі на співробітництво через уряди, а на рівні підприємств, державних та приватних, на заохочення безпосередніх інвестицій у країни, що розвиваються, і створення спільних підприємств, на збільшення обсягу технічної допомоги. Так у 1990 році ЮНІДО сприяє здійсненню 170 проектів промислового інвестування. Загальна сума інвестицій становила 599 млн. доларів.

У 1991 році подібних проектів нараховувалося 166 вартістю 890 млн. доларів, а 1992р. ¾ 194 проекти вартістю 1478 млн. доларів.1 Все це сприяє дальшому зростанню міжнародного авторитету ЮНІДО.

29 жовтня 1993 року Рада з промислового розвитку на своєму засіданні у Відні ухвалила крупномасштабну реформу ЮНІДО. Головними об’єктами ЮНІДО визначено:

- розвиток і конкурентоспроможність промисловості і технології; розвиток людських ресурсів, стабільне економічне зростання за допомогою індустріалізації, екологічно-раціональний промисловий розвиток і міжнародне співробітництво в галузі промислового інвестування і технології.

ФАО

Продовольче та сільськогосподарська організація ООН була утворена 16 жовтня 1945 року в Квебеку, має статус спеціалізованої установи.

За оцінками ФАО, загальна чисельність людей, які страждають від голоду, на поч. 70 років складала 400 млн. чоловік, в 1980р. вони вже наблизилася до 500 млн. чол., а в подальшому (на поч. 90-х років) в зв’язку з кризою у продовольчій сфері коливається від 600 до 700 млн. чоловік. При чому за критерій оцінювання була взята крайня межа потреб, достатня лише для виживання.2

Ці проблеми можна вирішити лише за допомогою розвинутого і ефективного механізму відповідного міжнародного співробітництва, лише шляхом спільної розробки і практичного втілення у життя універсальної концепції розв’язання продовольчої проблеми. Потрібну роботу неможливо виконати поза органами ООН, поза межами ФАО.

Цілями якої є постійне підвищення реальних стандартів харчування, а через це і відповідне підвищення життєвого рівня країн усього світу; поліпшення виробничих циклів та маркетингу , підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва; вдосконалення механізмів розподілу харчових та агрохімічних продуктів; сприяння розвитку на місцях та підвищення рівня інфраструктурного забезпечення сільського господарства; поліпшення умов життя на селі.

Спеціальні організації системи ООН (МОП)

Міжнародна організація праці була створена 1919 року згідно з Версальською угодою. Коли у 1945р. була створена ООН, між нею і МОП було укладено угоду про встановлення зв’язків. Таким чином МОП стали першою спеціалізованою установою ООН.

Свою головну мету МОП вбачає в тому, щоб сприяти забезпеченню в усьому світі соціальної справедливості в галузі економічних відносин. Саме на це спрямована національна і міжнародна політика та програми, що розробляються організацією. Вони покликані сприяти створенню умов, за яких усі люди, незалежно від раси, віросповідання або статі, могли б реалізувати право на забезпечення його матеріального добробуту і духовного розвитку в умовах свободи і гідності, екологічної стабільності та рівних можливостей.

Організація намагається найбільшою мірою сприяти вирішенню таких завдань:

- повна зайнятість і підвищення життєвого рівня;

- розширення системи соціального забезпечення з тим, щоб надати його всім, хто потребує такого захисту, і повне медичне обслуговування;

- необхідний захист життя і здоров’я трудящих всіх професій;

- захист добробуту матері і дитини;

- забезпечення необхідного харчування, житла, можливостей у галузі загальної і професійної освіти.

Важливим напрямом діяльності МОП є допомога країнам-членам у розробці ефективної політики в галузі трудових ресурсів, спрямовану на боротьбу з безробіттям; у підготовці кадрів, передусім кадрів керівників підприємств; у зміцненні інфраструктури безпеки праці та з питань всезначення і проведення політики соціального забезпечення.

IV. Переваги участі України в міжнародних організаціях системи ООН

Організація Об’єднаних Націй виникла в 1945 році, незалежна держава Україна ¾ в 1991-му, проте Україна є одним з членів-фундаторів ООН. Бо як у ООН є попередник ¾ Ліга націй, так попередницею України була Радянська РСР ¾ де – юре одна з держав, які “добровільно” об’єднались в Радянський союз, де-факто “складова” і “невід’ємна” частина радянської імперії.

Чому Україна стала первісним членом ООН? Формально тому, що зробила значний внесок у повалення гітлеризму, фактично ж тому, що Сталін в період обговорення між США, СРСР та Англією обрисів майбутнього ООН в 1943 – 1945рр. вже активно готувався до післявоєнної світобудови.1

В наш час з’явилися принципово нові можливості економічного розвитку світу і, відповідно, розвитку зв’язків між Україною та світовим співтовариством, зумовленого вступом України та інших держав колишнього СРСР до складу цього товариства. Поширення та поглиблення міжнародних світових зв’язків між Україною та світовим співтовариством є економічно і політично вигідним для України.

Розвиток економіки нашої країни все більшою мірою визначається не тільки її внутрішніми можливостями, але й ступенем її участі у світовому розподілі праці. Тому на сучасному етапі економічного розвитку для України дуже важливою є активізація міжнародної економічної діяльності, яка неможлива без участі міжнародних організаціях системи ООН чи співпраці з ними. Нині Україна є членом більш як 40 міжнародних організацій, на користь української дипломатії промовляють такі факти, як членство України в ЕКОСОР ООН, Комітеті ООН по внескам, Комітеті ООН по правам людини, Ради керівників ПРООН, Виконавчій Раді Дитячого фонду тощо.1 Усе це та обрання Міністра закордонних справ України Г. Удовенка головою 52-ї сесії Генеральної Асамблеї свідчить про те, що Україну визнають у світі як впливову державу, яка бере активну участь у вирішенні актуальних міжнародних проблем. Посада голови ГА надала додаткові можливості для активізації двосторонніх контактів України на різних рівнях. Адже, за існуючою традицією, голова ГА мав зустрічатися практично з усіма учасниками загальних дебатів високого рівня, а в цих рамках виступили 18 глав держав, 14 глав урядів, 16 віце-прем’єр-міністрів та 111 міністрів закордонних справ.2

Що ж дає Україні членство в ООН та співпраця із спеціалізованими установами? Розглянемо на конкретних прикладах.

З 1957 року Україна є членом Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ). Після аварії на Чорнобильській атомній електростанції Агентство надало велику допомогу, спрямовану на зменшення негативних наслідків катастрофи.

МАГАТЕ

Білорусія, Україна та Росія продовжують співпрацю з ООН по вирішенню проблем Чорнобиля. Інспектори МАГАТЕ неодноразово відвідували ЧАЕС, надавали інформацію та технічну допомогу українському уряду, контролювали радіологічну ситуацію у різних регіонах України. У 1990 році Україна підписала з МАГАТЕ угоду про створення міжнародного дослідницького центру на базі Чорнобильської АЕС. Неодноразово надавалася і надається фінансова допомога Україні для закриття ЧАЕС або забезпечення її безпечного функціонування.

Членом ЮНІДО Україна стала у 1985р. Зацікавленість багатьох країн, в тому числі України, в розвитку співробітництва з ЮНІДО пояснюється насамперед тим, що ця організація володіє широкою новітньою промисловою, технологічною та науково-технічною інформацією, яка безумовно, може бути корисною в справі підвищення ефективності виробництва. Особливий інтерес становлять такі напрями, як переробка відходів, (розвиток альтернативних джерел енергії, промислова екологія, запобігання і ліквідація наслідків промислових аварій, приватизація тощо. Всі ці проблеми надзвичайно актуальні для України, яка здійснює курс на радикальні економічні реформи. Співробітництво по лінії ЮНІДО допомагає вітчизняним менеджерам адаптуватися до вимог світової економіки, на практиці знайомлячи з проблемами управління, маркетингу в умовах ринкового господарства.

Членом МОП Україна є з 1954 року. Але не зважаючи на своє більш ніж чотирьох десятилітнє перебування у цій орієнтації, вона ратифікувала лише 45 із більш ніж 170 конвенсій, розроблених і прийнятих МОП, які стосуються різних сторін трудової діяльності, визначають необхідні заходи соціального захисту. Однією з причин такого становища є перехідний характер періоду, який переживає Україна. Гостра криза не дає змоги в нинішніх умовах віднайти необхідні кошти для того, щоб забезпечити дотримання світових стандартів у таких питаннях як соціальне страхування, медичне обслуговування, гарантії праць тощо. Тим часом саме в галузі соціальної демократії Україні належить ще чимало зробити, щоб вийти на рівень розвинутих країн. Для того, щоб швидше досягти відчутного прогресу в трудовому законодавстві і соціальному захисті трудящих, досвід такої впливової міжнародної організації, як МОП, може стати досить ефективним знаряддям.

Найбільшу подію покладає Україна на допомогу таких міжнародних організацій, як Всесвітній Банк та Міжнародний валютний фонд. Членом цих організацій Україна стала у 1992 році. Чого не може очікувати наша держава від участі у ВБ та МВФ?

По-перше, треба мати на увазі, що чим більше держава вмішується в міжнародний поділ праці, у світовий економічний простір, тим відкритішою є вона і для впливу процесів, що відбуваються у світовій валютно-кредитній сфері. Для відстоювання національних інтересів необхідне активне співробітництво з іншими країнами в тих органах, де сприймаються стратегічні рішення і здійснюється повсякденне регулювання міжнародних валютно-кредитних відносин. Таку можливість надає участь у ВБ та МВФ.

По-друге, для інтеграції національної економіки у світове господарство потрібно забезпечити сумісність національних інструментів валютно-грошового і фінансового регулювання із загальноприйнятими у світовому співтоваристві нормами. А досягти цього можна через активну співпрацю з відповідними компетентними міжнародними організаціями, якими є МВФ та ВБ.

По-третє, участь у валютно-фінансових установах системи ООН дає змогу запобігти дискримінації і валютним обмеженням у відносинах із зарубіжними конкурентами та зовнішніх ринках. Адже зобов’язання уникати дискримінаційної практики поширюється лише на членів МВФ та ВБ.

По-четверте, членство ВБ та МВФ дає можливість користуватися величезним обсягом необхідної інформації, результатами глобального економічного аналізу, відкриває доступ до рекомендацій персоналу цих установ, що має особливе значення для розв’язання сучасних проблем перехідного періоду в Україні.

Проте, як ми уже зазначали, членство у міжнародних організаціях системи ООН може бути ефективним, але тільки допоміжним інструментом розв’язання економічних проблем. Справді вирішити проблеми воно допоможе лише за умов проведення радикальних реформ, спрямованих на перехід економіки до ринкових відносин.

Висновки

У цій курсовій роботі я зробила спробу дослідити діяльність деяких спеціалізованих установ та міжнародних організацій системи ООН, визначити особливість їх функціонування. Із великої кількості проаналізованої інформації можна зробити ряд висновків.

Організація Об’єднаних Націй ( це найбільш універсальна і найбільш авторитарна міжнародна організація сучасності, політична діяльність якої знаходиться у нерозривному зв’язку з економічними і соціальними завданнями, безпосередньо пов’язаними із світовою стабільністю Забезпечити цю стабільність і покликані багаточисельні структурні підрозділи та міжнародні організації системи ООН.

Одним із основних органів ООН є Економічна та Соціальна Рада, яка координує діяльність різних міжурядових комісій та комітетів, п’яти регіональних економічних комісій (ЕСКАТО, ЕКА, ЕКЛА, ЕКЗА, ЄЕК) та спеціальних програм у структурі ООН (ПРООН, ЮНІСЕФ, ЮНЕП, ЮНЮ, ЮНІТАР) і, основними обов’язками якої є організація досліджень та підготовки різного роду доповідей та рекомендацій з різноманітних міжнародно-економічних, соціальних, культурних та інших питань, розробки міжнародних стратегій розвитку та нагляд за їх реалізацією тощо.

Тісно пов’язані своєю діяльністю та спеціальними угодами з ЕКОСОР спеціалізовані установи системи ООН, які є цілком авторитарними міжурядовими організаціями. Значення їх участі в міжнародно-економічних відносинах полягає перш за все в тому, що вони функціонують в різних галузях міжнародного господарського життя і їх діяльність направлена на допомогу у вирішенні проблем як окремим країнам, так і у світі в цілому.

Отже, система ООН ¾ сама Організація та різні, пов’язані з нею організації ¾ докладають єдиних глобальних зусиль, направлених на економічний та соціальний розвиток країн, що розвиваються. Механізмами надання допомоги є програми, міжнародні конференції та широкий спектр інших заходів, які забезпечують вирішення проблем ¾ від всебічного розвитку до здійснення конкретних проектів в окремих галузях.

Література

1. Батюк В. І. Повний голос // Політика і час; № 3, 1995.

2. Дробот Г. А. Роль международной организации в мире политики: Осн. теор. подходы // Вести МГУ сер. 18. Соц. и пол. - № 1, 1996

3. Игнатов В. А., Титарекно А. А., Организация Объедененных Наций: Справочник. – 3-е изд. перераб. и доп. – М.: Международные отношения. 1980.

4. Коптюг В. А. Конференции ООН по окружающей среде. Информационный обзор. – Новосибирск, 1992.

5. Международные организации системы ООН: Справочник / Сост. А. А. Титаренко, М.: Международные отношения, 1985.

6. Морозов Г. ООН: первый доклад Кофи Аннана // Мировая экономика и международные отношения - № 5, 1998.

7. Овчников К. Что может ООН в економике // Международная жизнь – № 9 – 1991.

8. Организация Объедененных Наций: Справочник / под. ред. В. Ф. Петровского 4-е изд. – М.: Международные отношения, 1990.

9. Основные сведенья об ООН: справочник: перев. с анг. – М.: Международные отношения, 1991.

10. Спеціалізовані установи системи ООН: [Навч. посібник] / В. С. Бруза. – К.: Либідь, 1995.

11. Спиродонов И. А. Мировая экономика: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА – М., 1998.

12. Сьомін С. На ідеях християнської єдності // Політика і час - № 9, 1998.

13. Тощин А. Так начиналась жизнь ООН // Международная жизнь - № 7, 1992.

14. Удовекно П. Під знаком реформквання ООН // Політика і час - № 2, 1998.

15. Шевченко В. К. Международнаня экономическая деятельность – Учеб. пособие, Харьков: Хар. ГАХСТ, 1996.

Summary

An important place in the modern system of international relations belongs to United Nations Organization (UNO). This organization, which has united different states for support of an international peace and security, assists economic and social progress of all nations. For more than 50 years of its existance UNO has transformed into an integral part of an international structure.

UNO was created in 1945. This is the most universal and the most influential national organization of the present time. Its activities are aimed at economic and social objectives, which strengthen world’s stability. UNO system of international organizations helps to provide this stability.

For a long time in world economics international community has been looking for ways to solve problems with assistance of UNO and its authorities through the system of international economic organizations. For the decade large enough practical expirience, a set of initiations and theoretical cultivations have been accumulated.

One of main authorities of UNO is Economic and Social Council (ECOSOC), which coordinates an activity of different interstate commissions and commitees and special programmes in the structure of UNO. It organizes researches and prepares different kinds of reports and recommendations for various international economic, social, politic and other questions.

Activity of specialized authorities of UNO are closely connected with ECOSOC. They are completely independent interstate organizations. They play an important role in management of economic relations. Their activity is forwarded to assistance in solving problems not only in different states, but in the whole world.

And the system of UNO – Organization and authorities, which belong to it – spare no efforts forwarded to economic and social development of countries. They propose programmes, international conferences and other methods, which provide solving problems – from diversitified development to creation of concrete projects on separate fields.

1 Рощин А. Так начиналась жизнь ООН // Междунар. жизнь – 1992 - № 7. – 125 / 133

1 «Основные сведенья об Организации Объедененных Наций»: Справочник: М. Международные отношения, 1992. ст. 15

1 ООН: справочник / под ред. В. Ф. Петровского 4-е изд. – М.: Междунар. отношения, 1985 – ст. 36

1 Организация Объедененных Наций. – 3-е изд., перераб. и допол. / Сост. В. И. Игнатов, А. А. Ритаренко – М:, Междунар. отношения , 1980. – ст. 75

2 Там же ст. 76

1 Спеціалізовані установи системи ООН / під. ред. В. С. Бруза / - К., 1995 – ст. 71

2 Организация Объедененных Наций: Справочник – 3-е изд., перераб. и доп. / Сост. В. Н. Игнатов, А. А. Титаренко – М., Междунар. отношения, 1980, ст. 121

1 Основные сведения об Организации Объедененных Наций: Справочник: Пер. с. анг. – М.: Междунар. отношения, 1991 – ст. 203.

2 ООН: Справочник ¾ 3-е изд., перераб. и доп. / Сост. А. А. Титаренко – М.; Междунар. отношения, 1980 – ст. 120.

1 Международные организации системы ООН: Справочник / Сост. А. А. Ритаренко, М.: Междунар. отношения, 1990 – ст. 118.

2 Основные сведенья об Организации Объедененных Наций: Справочник: Перев. с анг. ¾ М.: Междунар. отношения. 1991 – ст. 216.

1 Спеціалізовані установи системи ООН / під. ред. В. С. Бруда / - К., 1995р. – ст. 47.

2 Спиридонов И. А. Мировая экономика: Уч. пособие. – М; 1998

1 Батюк В. У повний голос // Політика і час, № 3, 1995.

1 Сьомін С. На ідеях християнської єдності // Політика і час. № 9, 1998 – ст. 30.

2 Удовенко Г. Під знаком реформування ООН // Політика і час. № 2, 1998 – ст. 3 – 4.