| ПЛАН
1. Вивчення партитури диригентом.
2. Розучування музичного твору із хором.
3. Примірний план роботи диригента над партитурою.
4. Розучування музичного твору з хором.
5. Робота з хором в художньому плані.
Вивчення партитури диригентом
Перед тим, як приступити до вивчення хорового твору з хором, диригент повинне сам добре вивчити цей музичний твір.
Він повинен відмінно уявити собі всі стани, які він пройде, працюючи над партитурою, від вивчення нотного і літературного тексту до моменту виконання його на естраді.
Робота диригента над партитурою хорового твору відповідно, має два періоди: перший – попереднє вивчення партитури диригентом особисто і другий – розучування даного твору з хором. Щоб засвоїти музику вивчаючого твору потрібно не тільки знати музичний і літературний текст твору, корисно познайомитись із творчістю даного композитора (а якщо це народна пісня. То із пісенною творчістю даного народу). Необхідно засвоїти стиль, приймали письма і творче направлення автора вивчаючого твору, познайомитись з історичними даними про авторів, як музики, так і тексту. До музично-теоретичного аналізу твору слід переходити тільки після детального вивчення його літературного тексту.
Музично-теоретичний аналіз повинен включати слідуючи: необхідно зробити музично-теоретичний розбір творі і встановити зв’язок його музикального і літературного текстів, розібрати його музикальну форму, ладотональний план, метр і ритм. Оприділити темпи, докладно познайомитися із гармонією і голосовведенням, встановити цензури між музичними фразами і т.д.
Після цього музичний твір необхідно вивчати із вокально-хорової точки зору.
Вокально-хоровий аналіз повинен доторкнутися всіх сторін твору. Сюди відноситься – вивчення вокальних особливостей кожної партії – об’єм, діапазон, теситура, степінь використання кожного голосу, труднощі інтонації зі сторони інтервальної або ритмічної. Потрібно перевірити фразування зі сторони дихання і зробити потрібне позначення в голосах партитури. Розібрати літературний текст зі сторони його вокальності і дикції.
Встановити тип ансамблю між хоровими партіями, як зі сторони технічної (теситурні умови), так зі сторони музичної (значенні партії по музично-технічному матеріалу) і т.д.
Отже, дана хорова партитура повинна бути розібрана на стільки досконало, щоб були передбачені всі її вокально-хорові особливості. Коли буде зроблено музично-теоретичний і вокально-теоретичний матеріал настільки досконало, щоб були передбачені всі його вокально-художні виконання твору, придумати зміст літературного тексту і його зв’язок із музикою, встановити темпи, динамічні відтінки, прийоми використання, придумати музичну фразіровку в зв’язку з фразою літературного тексту, встановити прийоми диригування і т.д. І на кінець диригент повинне скласти план репетицій по розучуванню даного твору з врахуванням їх кількості змісту.
На цьому закінчується вивчення партитури диригентом і наступає період розучування твору хором.
Розучування музичного твору із хором.
Цей період можна розділити в основному на дві фази. Перша фаза – “вивчення” твору з хором зі сторони технічної: розучування нотного і літературного тексту, робота над чистою інтонацією, чіткість ритму, дикцією, звуком, ансамблем і т.д.
Друга фаза – це робота з хором в художньому плані, освоєння твору хором, як художнього цілого. Це фаза творчої роботи, як диригента хору так і колективу. Якщо першу фазу можна якось розділити по окремих частинах роботи, то художній період в роботі над твором зовсім не можна розбити на будь-які розділи. Не слід, однак, думати, що фази художньої роботи можуть бути розділені механічно. Не можна, проробивши твір з технічної сторони, відкинути цю сторону в період художньої обробки твору і навпаки, період технічного вивчення – забути про зміст твору. Це було б зовсім неправильним.
Запропонований розподіл на технічну тему і художню фазу дається тільки для того, щоб вказати на що потрібно звернути уваги на даному етапі розучування твору з хором.
Звідси і роль диригента на хорових репетиціях і його прийоми диригування в різних фазах вивчення твору з хором не однакові.
У фазі технічного освоєння твору в роботі диригента перевищує педагогічну сторону його діяльності. Диригент, як добрий педагог вивчає музику з колективом співаків, тому і диригування його буде відмінним від того, яке він буде приміняти в дальнійшому, фазі дусяжної роботи і в моменті використання твору на естраді.
Завершенням всього зложеного процесу роботи над партитурою являється виконання твору на етапі перед аудиторією слухачів, в якому і диригент, і хоровий колектив виступає в якості виконавців.
Примірний план роботи диригента над партитурою.
А) Вивчення партитури диригентом.
1) Аналіз змісту літературного тексту, на якій написана музика хорового твору. Історичні дані про авторів музики і тексту.
2) Аналіз музики і музично-теоретичного розбору твору.
Музична форма, музичні теми, ладотопальний план, метр, ритм, темпи (Агогіка), динаміка, інтервалика, гармоні, голосовведення, музична фраза у зв’язку з фразою літературного тексту і т.д.
3) Аналіз вокально-хоровий.
Тип і вид хору – однорідний змішаний, на стільки голосів. Ансамбль. Стрій, (інтонаціювання) діапазон кожної партії, степінь використання кожної партії і текстури, особливості дихання, характер звуку, вокальність тексту і особливості дикції і т.д.
4) План художнього виконання.
Музикальне фразування і зв’язок тексту із музикою. Прийоми диригування.
5) Складання плану хорових репетицій і методика їх проведення.
Б) Розучування музичного твору з хором.
1) Вступна бесіда або розмова про композитора, його життя, творчість і даний музичний твір. Короткі відомості про автора літературного тексту.
2) Технічний розділ тексту:
А) окремо по голосах кожної партії (якщо заняття можна організувати в різних приміщеннях одночасно або займаючись з кожною партією спеціально відведений час);
Б) групами: чоловічий і жіночий або сопрано з тенорами в одній групі, альти з басами в другій (таке ділення залежить від фактури твору);
В) на загальному хорі по окремих закінченнях, музичних постановок (порядок проходження партії на загальному хорі також залежить від фактури музичного твору.
3). Робота над дикцією.
Читання тексту з хорошою артикуляцією в ритмі музики під диригування. Розробка окремих строїв, складів і слів в цілях вироблення ясної дикції. Зв’язок проведеного із співом.
4). Робота над дикцією, строєм, ансамблем.
На протязі всіх занять необхідно слідкувати за якістю звука співаючих і не допускати крикливого співу. Правило – економити голосові засоби – необхідно завжди мати на увазі при роботі з хором, особливо в період технічного розбору твору.
В). Робота з хором в художньому плані.
1) Художня обробка твору. Розбір з хором, зміст літературного текту в цілях знання художніх завдань у виконанні.
2) Встановлення плану художнього виконання на основі синтезу змісту, літературних і музичних текстів:динамічні відтінки, темп (темпи), характер звуку, щоанжировка окремих партій, звукова рівновага, музичні фразування в цілому.
3. Генеральні репетиції (не мешне двох) і використання розученого твору на естраді.
Завдання 1. Розберіть партитури двох зорових творів назначених нами до розучування хору і опишіть процес вашої особистої, попередньої підготовки, як диригента. Описання повинно складати: а) аналіз літературного тексту; б) музично-теоретичний розбір партитури; в) вокально-хоровий розбір партитури;
Г) план художнього виконання твору.
Завдання 2. Складіть план репетиційних занять по розучуванню намічених вами до виконання хорових творів (див. завдання 1) – творів з дослідними указівками змісту кожної із репетицій.
Завдання 3. Заведіть щоденник хорових занять по розучуванню намічених, по завданню 1, творів, занесіть в нього весь процес виконання їх на естраді, спів ставте дані наміченого плану і щоденника. Встановити відмінність в них і поясніть їх причину.
Перед вивченням даного музичного твору диригент, повинне детально підготуватись до цього, ознайомити хоровий колектив із змістом літературного тексту хору, розповісти зміст всієї опери, а також про місце і ролі в ній розучуваного відривку.
В цьому не лишнє виказувати короткі біографічні зведення про автора опери М.І. Глинки і про автора поеми – ос. Пушкіна, а також про значення першого в історії руської літератури, а другого в історії музики.
Це повідомлення коротке, але живе і кольорове, буде як би введення до попередньої роботи над відривком із опери великого руського композитора. Вступне слово закінчуючи висловлення змісту зору повинно бути програванням можливості зі співом однієї із основних партій цього твору, в даному випадку партії сопрано, якою композитором доручена головна мелодична лінія – тема. Перед виконанням і співу цього твору необхідно також розповісти колективу, що початку хору належить 12 тактне інструментальне вступлення в тональності ре-мінор, в розмірі 2/4 , в темпі Andante (d-60) і те, що інструментально-оркестрове вступлення закінчується не стабільно на домінанті з ферматою на паузі. Тільки після цього вступлення починає співати 4-голосний хор, головна тональність якого ре-мінор, розмір 2/4, темп Andantino (d-76), тобто швидкість руху співу в хорі трошки більша, як швидкість руху інструментального вступу. Виконавши цей відривок перед зоровим колективом необхідно обробити його увагу на те, що з 17-го такту починається якби повторення того, що було з початку, але лише з невеликими змінами, і що ці зміни йдуть за рахунок виконання мелодії місцями в більш високих регістрах. Починаючи з 33-го такта головний музичний матеріал подається в оркестрі (на фортепіано) хор виконує в унісон в окремі репліки-голоси.
Після цього можна приступати до розучування з хором музики і тексту даного відривку із опери (допускається) що диригент попереднього добре вивчити партитуру хору і його ясна форма тональний і гармонічний план твору, ясно, де головне і другорядне, які голоси партитури між собою більш-менш зв’язані і т.д.).
В розучуванні твору перша закінчена побудова продовжується з 16-ти тактів. Наступна, також закінчена побудова, мала багато спільного з першим, вирівнюється також з 16-ти тактів, тобто починається 17-ти і закінчується 32-гим тактом.
Кожна із цих побудов має форму періоду абсолютно однакової конструкції, яка нагадує форму куплета народно-пісенного складу.
Третя побудова, зовсім не похожа на перших дві в доброму відношенні, має цілковиту схожість з ними по формі. Дана побудова має форму періода-куплета, продовжується 16-ть тактів, і головна музична тема проходить повністю. В нижчих голосах оркестру (в лівій руці фортепіано існує перекладення). Якщо порівняти партію сопрано першого куплета і партію нижчих голосів. Інструментів або першого куплета і партію, яка порівняє першого сопрано, першого куплета і куплета можна виявити буквально першого куплета.
Тональність ре-мінор. Розмір 2/4. Інструментальний вступ Andante (d-60-12 тактів. Хор - Andantino (d-76-48) тактів, із яких: перший куплет – період 16-ти тактів; другий куплет – період 16-ти тактів; третій куплет – період 16 тактів.
Таким чином кожна закінчена побудова має 16 тактів і має форму періода-куплета. Тепер період-купелт треба розділити на частини, щоби вияснити, до хору можна брати дихання і можна робити зупинки при розучуванні.
При вивченні партії чоловічих голосів потрібно звернути особливу увагу зробити інтонацію у ході сі-бемоль, сі-бекар-ля-у тепорів.
|
