Дипломная работа: Місце та роль кредитних спілок на фінансовому ринку України

ДИПЛОМНА РОБОТА

„Місце та роль кредитних спілок на фінансовому ринку України”

Реферат

Дипломна робота складається з вступу, 3 розділів та висновків, представлена на 114 стор. , включає 13 табл., 36 рис., список використаних джерел з 63 найменувань та 5 додатків на 21 стор.

Тема дипломної роботи:

„Місце та роль кредитних спілок на фінансовому ринку України”

Об’єкт дипломного дослідження – система кредитних спілок України.

Предмет дипломного дослідження – структурні та фінансові показники діяльності кредитних спілок на фінансовому ринку України за 2005 -2008 роки.

Мета дипломного дослідження – оцінка місця, ролі, поточного стану та основних проблем діяльності кредитних спілок на ринку фінансових послуг України, розробка рекомендацій по перспективним напрямкам розвитку системи кредитних спілок України.

Основні завдання дипломного дослідження:

1) Провести теоретичне дослідження сутності кредитної спілки та законодавчого поля її діяльності на ринку фінансових послуг України;

2) Проаналізувати стан розвитку кредитних спілок в Україні за 2005 – 2008 рр.;

3) Розробити рекомендації по основним напрямкам розвитку діяльності кредитних спілок на ринку фінансових послуг України.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження по-лягає в тому, що отримані результати оцінюють сучасний стан кредитної коопе-рації в Україні як суттєве соціальне явище, в якому задіяно 6,5% населення Ук-раїни та 0,9% - частка (6,5 млрд.грн.) фінансового ринку України (загальний обсяг 750 млрд.грн. балансових активів станом на початок 2009 року, серед яких 48 млрд.грн. (6,2%) становить спільна частка фінансового ринку неба-ківських фінансових установ). Одержані результати можуть бути використані при формуванні законодавчих змін до закону України «Про кредитні спілки» та корегування нормативних документів Держфінпослуг України.

Рік виконання дипломної роботи – 2008.

Рік захисту дипломної роботи – 2009.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади діяльності кредитних спілок на ринку фінансових послуг України

1.1 Кооперативна природа кредитних спілок

1.2 Фінансовий та організаційний механізм діяльності кредитної спілки

Розділ 2. Аналіз діяльності кредитних спілок на фінансовому ринку України

2.1 Сучасний стан розвитку кредитних спілок в Україні

2.2 Аналіз депозитної та кредитної діяльності кредитних спілок

2.3 Основні ризики діяльності та проблеми розвитку кредитних спілок України

Розділ 3. Напрями розвитку системи кредитних спілок

3.1 Фінансова конкуренція на ринку споживчого кредитування України та пошук нових сегментів діяльності кредитних спілок

3.2 Збереження неприбуткового статусу кредитних спілок як основа конкурентоспроможності кредитної кооперації на фінансовому ринку

3.3 Досвід дієвості механізму створення Фонду страхування депозитів кредитних спілок об’єднаннями кредитних спілок України

3.4 Аналіз механізму державного створення Фонду страхування депозитів кредитних спілок

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

По всьому світу нараховується більше ніж 49 тисяч кредитних союзів. Кредитні союзи (або кредитні спілки) є найбільш розповсюдженою формою небанківських кредитно-фінансових установ, які станом на 16 жовтня 2008 року (Міжнародний день кредитних спілок світу) за даними Всесвітньої ради кредитних спілок об'єднують понад 177 мільйонів членів у 96 країнах світу, активи кредитних спілок нараховують більше ніж 4,3 трильйони доларів США.

Станом на 01.01.2008 року в Україні зареєстровані 775 кредитних спілок з загальном обсягом активів 3,125 млрд.грн.

Актуальність теми дипломного дослідження полягає в необхідності систематизації та оцінці ефективності діяльності кредитних спілок як одного з масових суб’єктів ринку фінансових послуг України.

Об’єкт дипломного дослідження – система кредитних спілок України.

Предмет дипломного дослідження – структурні та фінансові показники діяльності системи кредитних спілок на фінансовому ринку України за 2005 -2008 роки.

Мета дипломного дослідження – оцінка місця, ролі, поточного стану та основних проблем діяльності кредитних спілок на ринку фінансових послуг України, розробка рекомендацій по перспективним напрямкам розвитку системи кредитних спілок України.

Основні завдання дипломного дослідження:

1) В 1 розділі провести теоретичне дослідження сутності кредитної спілки та законодавчого поля її діяльності на ринку фінансових послуг України:

- дослідити кредитну спілка як форму кредитної кооперації на фінансовому ринку небанківських фінансових установ України;

- дослідити порядок створення та ліцензування діяльності кредитної спілки в Україні;

- систематизувати вимоги регулюючих фінансових нормативів та організації контролю за діяльністю кредитних спілок в Україні.

2) В 2 розділі провести практичний аналіз результатів розвитку кредитних спілок в Україні за 2005 – 2008 роки:

- проаналізувати чисельність та структуру кредитних спілок на фінансовому ринку України;

- побудувати оцінки динаміки та структури пасивів та активів кредитних спілок України;

- побудувати оцінки динаміки виконання кредитними спілками України ключових фінансових нормативів;

- виконати оцінку конкурентоспроможніості депозитної та кредитної відсоткової політики кредитних спілок на фінансовому ринку України;

- оцінити основні ризики діяльності та обґрунтувати основні проблеми розвитку кредитних спілок України.

3) В 3 розділі провести розробку рекомендацій по основним напрямкам розвитку діяльності кредитних спілок на ринку фінансових послуг України:

- оцінити та обґрунтувати доцільність зайняття нових сегментів фінансового ринку кредитних спілками;

- обґрунтувати доцільність збереження неприбуткового статусу кредитної спілки як фактора її конкурентоспроможності на фінансовому ринку;

- систематизувати стан та проблеми об’єднання кредитних спілок України та саморегулівного створення Фонду гарантування депозитів в кредитних спілках України;

- дати рекомендації по доцільності впровадження державних механізмів створення Фонду гарантування депозитів в кредитних спілках України в новій редакції закону України „Про кредитні спілки”.

Інформаційно-методологічна база досліджень дипломної роботи — звітні документи Державної комісії з регулювання фінансових ринків України за 2005 - 2008 рр., звітні документи всеукраїнських асоціацій кредитних спілок НАКСУ, ВАКС та ПЗВ за 2007 - 2008 роки, законодавча та нормативні база в галузі кредитної кооперації в Україні, історичні та аналітичні огляди стану і перспектив розвитку кредитної кооперації в Україні та в світі в наукових виданнях, ЗМІ та в глобальній комп’ютерній мережі Інтернет.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження по-лягає в тому, що отримані результати оцінюють сучасний стан кредитної коопе-рації в Україні як суттєве соціальне явище, в якому задіяно 6,5% населення Ук-раїни та 0,9% - частка (6,5 млрд.грн.) фінансового ринку України (загальний обсяг 750 млрд.грн. балансових активів станом на початок 2009 року, серед яких 48 млрд.грн. (6,2%) становить спільна частка фінансового ринку неба-ківських фінансових установ). Таким чином, проблеми розвитку сучасної кредитної кооперації в Україні повинні отримати суттєву підтримку держави на законодавчому та виконавчому рівнях, враховуючи чисельність задіяного населення та світову вагу цього сегменту фінансового ринку в розвинутих ринкових державах світу.

Дипломна робота складається з вступу, 3 розділів та висновків, представлена на 130 стор. , включає 17 табл., 36 рис., список використаних джерел з 63 найменувань та 3 додатки на 11 стор.

Розробка дипломної роботи – 2008 рік.

Захист дипломної роботи – 2009 рік.

Розділ 1. Теоретичні засади діяльності кредитних спілок на ринку фінансових послуг України

1.1 Кооперативна природа кредитних спілок

Ринок фінансових послуг в Україні знаходиться на етапі становлення, так само як і інші складові ринкової інфраструктури. Перехід до ринкових відносин вимагає розбудови тих сегментів фінансової системи, передусім фінансового ринку і ринку фінансових послуг, котрі властиві ринковій економіці.

У результаті проведених змін в Україні створена дворівнева банківська система, активізується діяльність небанківських фінансово-кредитних установ, працюють фондові біржі та позабіржові системи, поступово збільшується довіра до фінансових інструментів (базових та похідних цінних паперів), розвиваються існуючі і започатковують діяльність нові страхові компанії тощо. Однак темпи розвитку ринку фінансових послуг в Україні стримуються некоординованими діями різних гілок влади, нестійким і недосконалим законодавством, „зарегульованою” податковою системою, повільним розвитком середнього приватного бізнесу та іншими факторами [29, с.12-21].

У розвиненому суспільстві фінансові послуги мають не менше значення, ніж виробництво. Найбільш динамічно розвивається той сегмент сфери послуг, який пов’язаний із задоволенням потреб суспільного виробництва та споживання, і зокрема, фінансово-кредитне обслуговування, страхові послуги, інформаційне і бухгалтерське обслуговування. Функціональні структури ринку фінансових послуг наведені на рисунку 1.1.

Одним із учасників ринку фінансових послуг є ощадно-кредитні кооперативи – кредитні спілки, які в Україні завжди були формою самоорганізації громади. Люди не чекали, що хтось подбає про них – вони дбали про себе самі. Формували за допомогою грошових внесків фонди, з яких брали й давали кредити, отримували відсотки на вклади та паї. Коштом доходів спілки вирішували соціальні проблеми. Члени кредитної спілки не почувалися „кинутими на призволяще у вир життя”: кожен був членом громади й водночас – поважного фінансового інституту, який завжди прийде на допомогу.

Рис. 1.1. Типова структура ринку фінансових послуг в сучасній розвиненій ринковій державі [39]

Кредитні спілки, як форма самоорганізації населення, виникли як реакція на потреби у наданні швидких, недорогих і, разом з тим, конкуренто-спроможних фінансових послуг. Забезпечення конкурентності фінансових послуг, що пропонуються кредитними спілками можливе за однієї обставини – надійності та стійкості фінансового посередника. Тим самим розпочато відтворення кооперативного сектора вітчизняної економіки в русі історичних кооперативних традицій українського народу. Відсутність глибинного розуміння як серед широких верств населення, так і серед законодавців та урядовців, правильного сприйняття самої кооперативної ідеї, як ефективного інструменту самоорганізації та самодопомоги населення, дотепер є найбільшою проблемою на шляху розвитку кредитної кооперації. Проте, в сучасних умовах саме кооперативні форми об’єднання людей, кооперативні форми господарювання здатні суттєво вплинути як на економіку держави, так і в значній мірі гарантувати соціальний захист населення України.

Теоретичні аспекти діяльності кредитних спілок, як небанківських фінансових установ, досліджуються у працях А.Аззі, М.Алімана, Д.Бартона, В.Зіновчука, Г.Климка, О.Крисального, О.Карасика, Я.Макферсона, М.Малика, А.Морозова, А.Кредісова, П.Саблука, В.Гончаренка, та інших. Окремі аспекти зазначених проблем досліджувала група спеціалістів європейського проекту ТАСIS з розвитку кооперації.

Кооперативні фінансово-кредитні установи посідали і посідають важливе місце у світовому господарстві. На українських землях ще на початку XX століття існувало понад 3 тис. кредитних та ощадно-позичкових товариств, які об’єднували майже 3 млн. громадян [41, с.35].

Перші кредитні спілки в незалежній Україні з’явились у 1992 році. Нова хвиля динамічного поширення кредитних спілок у сільській місцевості у 2000–2001 pp. (після реформ у сільському господарстві) підтвердила, що поява та розвиток кредитної кооперації – це результат не суб’єктивних факторів, а закономірне явище, реакція населення на економічні реформи у суспільстві.

Кредитна спілка - це неприбуткова громадська організація, що діє на кооперативних засадах з метою соціального захисту своїх членів шляхом здійснення взаємокредитування за рахунок їх акумульованих заощаджень [42, с.17].

Найбільш важлива ознака кредитної спілки – це її кооперативна сутність.

Кредитні спілки в більшості країн світу мають статус фінансового кооперативу. А кооператив — це організація, що має крім економічної, ще й громадську природу. Кредитний кооператив для своїх членів є одночасно фінансовою установою та громадською організацією, намаганням якої є надання послуг за собівартістю (без закладання прибутку у ціну послуг). І це визначає його неприбуткову соціально-економічну кооперативну природу.

Розуміння неприбуткової кооперативної природи кредитних спілок є надзвичайно важливим і актуальним для усвідомлення їх значення в економіці України, успішного розвитку і недопущення виникнення псевдоспілок, які можуть дискредитувати кооперативну ідею фінансової самодопомоги населення, яка, майже після сімдесяти років забуття, почала відроджуватись в Україні.

Основні властивості кредитної спілки [42, с.21]:

Кооперативна природа:

- створюється з метою задоволення потреб у послугах певної групи, об’єднаної спільною ознакою;

- надає послуги лише своїм членам, які одночасно є власниками і користувачами її послуг (клієнтами);

- керується демократичними принципами управління: кожен член в питаннях управління має право лише одного голосу при прийнятті рішень;

- діє на неприбуткових засадах: відсутність потреби отримання прибутку, надання послуг за собівартістю

Поле діяльності:

- надання кредитно-ощадних послуг.

Правовий статус:

- фінансова установа.

Неприбутковість кредитної спілки полягає в тому, що вся її діяльність спрямована не на отримання прибутку, а на надання кредитних та ощадних послуг своїм членам. Кредитна спілка - це форма самоорганізації людей, які, об’єднавшись власними силами, створюють для самих себе можливість задоволення своїх потреб у фінансовій сфері. Кредитна спілка - це самоврядна демократична організація, в якій члени і лише члени визначають види послуг, які нею надаються, та встановлюють умови їх надання. Як свідчить міжнародна практика та власна історія України, кредитні спілки завжди виникали там і тоді, коли людям були необхідні певні фінансові послуги, але або їх не надавала жодна фінансова інституція в силу непривабливості даного сектору фінансового ринку з точки зору можливості отримання прибутку (комерційні банки в Україні сьогодні), або ж такі послуги пропонувалися на невигідних, часто грабіжницьких умовах, користуючись монополією та неможливістю іншим чином задовольнити свої потреби в дрібному кредитуванні широким верствам населення (ломбарди в Україні сьогодні). Іншими словами, кредитні спілки - це фінансовий механізм, завдяки якому люди шляхом кооперування своїх зусиль, ідей та коштів можуть отримати необхідні послуги значно дешевше, ніж в тому випадку, коли кожний з них намагався би діяти самостійно.

Зокрема, кредитні спілки у світі характеризуються наступними ознаками [37, с.35]:

1. Кредитна спілка завжди створюється і діє на базі певної монолітної спільноти людей, які об’єднані відповідно до їх інтересів, спільної діяльності або компактного місця проживання. Така спільнота виступає в якості поля членства для своєї кредитної спілки. В Україні полями членства для кредитних спілок можуть бути трудові колективи, громадські організації, професійні спілки, церковні приходи та територіальні громади. Ця ознака відрізняє кредитні спілки від будь-яких суб’єктів підприємницької діяльності, які засновує довільна група осіб, об’єднаних з метою отримання прибутку в процесі господарського обороту вкладених інвестицій.

2. Кредитні спілки надають послуги лише своїм членам. Таким чином, на відміну від суб’єктів підприємницької діяльності в кредитній спілці члени одночасно виступають в якості власників та клієнтів. Очевидно, що членам-власникам немає сенсу “заробляти” прибуток на собі ж як членах-клієнтах, а єдиним завданням спілки є забезпечення найдешевших послуг членам за рахунок акумульованих ними ж фінансових ресурсів.

3. В кредитній спілці немає засновників та статутного фонду з точки зору традиційного трактування цих понять щодо суб’єктів підприємницької діяльності. Будь-який член, незалежно від моменту його вступу в спілку, має ті самі управлінські і майнові права, що і перші 50 засновників. Кредитна спілка є відкритою організацією, в якій гарантується вільний вступ і вихід із членів спілки.

4. Кожний член спілки, незалежно від розміру його вкладів, має право 1 голосу в питаннях управління кредитною спілкою. Отже, кредитна спілка як добровільне об’єднання громадян не може контролюватися обмеженою кількістю людей, що є запорукою захисту інтересів всіх без виключення членів та побудови роботи спілки на засадах довір’я та взаємодопомоги.

5. Управління кредитною спілкою здійснюється відповідно до принципів демократичного самоуправління. Найвищим органом управління спілкою є Загальні збори членів, які скликаються принаймні один раз на рік. Збори обирають з числа членів три статутних органи, що діють в період між Зборами, а саме: Правління (оперативне управління поточною діяльністю, формування портфелю послуг та процентної політики), Кредитний комітет (реалізація кредитної політики щодо надання та супроводження позичок членам спілки) та Наглядовий комітет (нагляд за діяльністю органів управління спілкою). Всі ці органи працюють на громадських засадах. У випадку необхідності за рішенням Правління спілки може створюватися платна Виконавча дирекція.

6. Кредитна спілка не займається жодною іншою господарською діяльністю крім надання кредитних і ощадних послуг своїм членам. Ця ознака зумовлена тим, що діяльність кредитної спілки як організації, яка не має на меті отримання прибутку, спрямована власне на надання конкретних послуг, що і визначає її вузьку спеціалізацію щодо можливих напрямів використання акумульованих за рахунок заощаджень членів фінансових ресурсів.

7. Кредитна спілка створюється і діє в першу чергу для забезпечення можливості членам отримати кредит на прийнятних для них умовах. Відсотки, отримані спілкою за кредитами, складають її дохід, який надалі направляється на формування фондів та нарахування відсотків на вклади членів.

8. Кредитна спілка за своєю природою є не лише ефективним механізмом взаємокредитування своїх членів, але й громадською організацією. Тому спілка за рішенням Загальних зборів чи органів управління може надавати організаційну та фінансову підтримку для реалізації різноманітних громадських ініціатив та гуманітарних програм в інтересах своїх членів, а також здійснювати благодійницьку діяльність та соціальні проекти для дітей, інвалідів та інших найменш соціально захищених категорій населення.

Історично склалися дві основні моделі міської та сільської кредитної спілки [41, с.15]:

- "Сільські каси" Ф.Райфейзена — класична модель сільського кредит-ного кооперативу;

- "Народні банки" Г. Шульце-Деліча - класична модель міського ощадно-позичкового кооперативу.

Сутність відмінностей міського кредитного кооперативу моделі Г. Шуль-це-Деліча та сільського кооперативу моделі Ф.В. Райфайзена полягає в наступних принципах створення та діяльності (табл.1.1).

Кредитні спілки дуже популярні в усьому світі, історія кредитної коопе-рації нараховує майже 158 років становлення й розвитку. Перші кредитні спілки виникли в Англії в 1844 році в містечку Ройчдейт, ініціаторами їхнього створення стали місцеві ткачі. Ідея фінансового кооперативу, що служить тільки своїм вкладникам, належить Фрідріху Райффайзену, суспільному діячеві XIX століття. Будучи мером невеликого баварського містечка, в 1849 році він організував перший фінансовий кооператив для жителів свого округу, у який люди могли вкладати свої заощадження й давати один одному позички. А в 1864 році він відкрив «Хеддесдорфское суспільство добробуту». В 1876 році їм був створений Рейнський банк сільського кредиту, що виконує функції Центробанку, що поєднує діяльність розрізнених кооперативів у національний Рух. Сьогодні Рух Райффайзена охоплює 900.000 кооперативів, приблизно 500 млн. пайовиків, ведучих роботу майже в 100 країнах миру.

Таблиця 1.1

Кооперативні принципи кредитних товариств Г. Шульце-Деліча і Ф.В. Райфайзена [41]

Одночасно з Райффайзеном в 1844 році англійські ткачі міста Рочдейл створили споживчий кооператив, члени якого могли купувати товари по «справедливих цінах». Досвід англійців перейняв німець Герман Шульц, що створив в 1850 році «позичкову касу». Рух Шульца-Делича одержав широке поширення й до 1859 року нараховувало вже 183 кооперативів, а до 1913 року – 3599. Райффайзен і Шульц-Делич зіграли величезну роль у формуванні коопе-ративного руху, розробці й поширенні принципів кооперативної філософії й поводження. Ці принципи зберігають своє значення дотепер, ставши основою ідеології всього кооперативного руху.

У Північній Америці перша «Народна каса» була створена Альфонсом Дежардэн в 1900 році в містечку Левис. В 1906 році був прийнятий закон «Про народні каси». Сьогодні Рух Дежардэн є провідним фінансовим інститутом Квебека. Міжнародний відділ руху успішно веде роботу із пропаганди ідей руху й надає підтримку в 25 країнах Європи, Азії, Африки й Америки.

Світовий рух кредитних спілок сьогодні виглядає так: а) У Франції близько 90% населення користується послугами кредитної кооперації;

б) В США 30% дорослого населення є членами кредитних кооперативів (9.935 кооперативів). Активи – 650 млрд. доларів США;

в) В Ірландії 534 кооперативу поєднують 70% населення країни.

г) У Польщі кредитною кооперацією охоплено 4,5% населення (система KSKOK включає 96 кооперативів і більше 1.400 їхніх філій), активи – більше 80 млн. доларів США.

д) Всесвітня рада кредитних спілок (WOCCU) створена в 1971 році як міжнародна організація кредитних союзів і кооперативних фінансових органі-зацій у цілому. В WOCCU входять організації з 91 країни миру. Членами WOCCU є регіональні й національні асоціації кредитних союзів, які представ-ляють понад 43 тис. кредитні союзи, що поєднують 136 млн. пайовиків по усно-му світі. Сукупний розмір активів цих кредитних союзів перевищує 3 136 млрд. дол. США. Штаб-квартира WOCCU перебуває в м. Мєдісон, штат Висконсин, США.

Метою діяльності WOCCU є розвиток кредитних союзів по усьому світі. Діяльність WOCCU спрямована на надання інформаційної підтримки, поліп-шення діяльності кредитних союзів, надання фінансових послуг тим, хто не має доступу до фінансових коштів.

В табл.1.2 - 1.4 наведені характеристики обсягів коштів та їх регіональ-ний розподіл в кредитних спілках світу [36].

Таблиця 1.2

Характеристики системи кредитних спілок (всього у світі) [36]

Як показує спільний аналіз графіків рис.1.2 та табл.1.2 – 1.4 [36], при питомій вазі кількості кредитних спілок в Північній Америці до 25% від загаль-ної кількості кредитних спілок у світі (середній розмір КС 8-9 тис.членів), в них зосереджено більше 90% обсягів грошових коштів кредитних спілок світу.

Таблиця 1.3

Показники системи кредитних спілок Європи [36]

При питомій вазі кількості кредитних спілок в Європі до 15% від загальної кількості кредитних спілок у світі (середній розмір кредитної спілки 1 тис.членів), в них зосереджено не більше 1,5% обсягів грошових коштів.

Таблиця 1.4

Показники системи кредитних спілок Північної Америки [36]

Першим кредитним кооперативом в українських землях, що перебували в складі Російської імперії, стало ощадно-позичкове товариство, засноване міщанами м.Гадяч на Полтавщині. Воно виникло в 1869 році з того, що місто Гадяч мало громадські сіножаті, які здавалися в оренду; коли з цієї оренди отримали 1492 руб., громада хотіла використати ці гроші або розділити їх, але, за чиєюсь порадою, вирішила заснувати громадську касу [45] . Першого року свого існування Гадяцьке ощадно-позичкове товариство нараховувало 28 членів міщан-ремісників і купців. Відомо, що Гадяцьке товариство проіснувало аж до 1919 року .

У 1871 р. виникли Вереміївське на Катеринославщині, Обознівське й Петрівське на Херсонщині ощадно-позичкові товариства. Перші в Україні ощадно-позичкові товариства своїми статутами передбачали обов'язковий пайовий внесок, розмір якого коливався від 50 до 100 руб. і складав основу початкового капіталу. Останній здебільшого становив 1000 руб. (винятком було лише Гадяцьке товариство із початковим капіталом 1492 руб.). Суми вкладів у згаданих об'єднаннях були різними. У Вереміївському та Обознівському - 50 руб., Петрівському - 100, Гадяцькому - взагалі не мали фіксованого розміру і були практично необмеженими. Не існувало єдиного підходу й до прийому в члени кооперативу. Він здійснювався або на загальних зборах, або на засіданні правління чи ради товариства. Формою відповідальності при здійсненні всіх операцій була кругова порука. Позики видавались переважно на шість місяців, з відстрочкою, в разі потреби, на три місяці. Умовою для одержання кредиту було поручительство двох осіб.

До середини 1890-х років у царській Росії не було якогось загального закону, який би регламентував порядок організації і діяльності кредитиої кооперації. Створення кредитних товариств райфайзенівського типу на території України, яка перебувала в складі Російської імперії, стало можливим лише після прийняття в 1895 році закону "Про установи дрібного кредиту", який заклав можливість організації кредитних кооперативів не тільки на пайовій, а й на безпайовій основі. 1895 року в селі Іванківцях, Прилуцького повіту, на Полтавщині виникло перше на всю Російську імперію кредитне товариство райфейзенівського типу.

Таблиця 1.5

Співвідношення ознак товариств райфайзенівського та шульцеделічевського типів у кредитних товариствах України кінця ХІХ – початку ХХ ст. [45]

У червні 1904 р. вийшов новий закон, який доповнював попередній, від 1895 року. На підставі цього закону було створене Управління у справах дрібного кредиту, яке діяло як самостійний департамент міністерства фінансів. Управління завідувало всіма установами дрібного кредиту і було державним органом для кредитної кооперації, грошовим центром для постачання кредитним кооперативам кредитів з державних джерел, мало право нагляду та контролю за діяльністю товариств.

Державний банк і державні ощадні каси мали асигнувати фонди постачання установ дрібного кредиту довгостроковими кредитами. Для завідування й нагляду за розподілом цих коштів при управлінні у справах дрібного кредиту був організований Центральний Комітет у справах дрібного кредиту, а на місцях - губернські комітети.

На розвиток закону "Про установи дрібного кредиту" були розроблені та в 1905 році затверджені зразкові статути кредитного та ощадно-позичкового товариств. Вони мало чим відрізнялися один від одного і закладали в Російській імперії (в т.ч. і в Україні) основи діяльності кредитних та ощадно-позичкових товариств.

Нормативні акти зобов'язували кредитні та ощадно-позичкові товариства тримати частину своїх коштів (не менше 20% своїх зобов'язань, не зараховуючи сюди коштів основного капіталу) у вкладах до Державного банку або в державних цінних паперах, покладених на зберігання до Державного банку.

Кредитні та ощадно-позичкові товариства могли приймати грошові вклади як від своїх членів, так і від сторонніх осіб та організацій із зобов'язанням повернення їх у певний термін (депозитні вклади) або без встановлення терміну (вклади до запитання). Вклади могли мати цільовий характер або певну умову. Товариства забезпечували таємницю вкладу. При прийнятті вкладу видавалась ощадна книжка вкладника. Розмір відсотків та інші умови вкладів визначались загальними зборами, або, за їхнім уповноваженням, встановлювались радою разом з правлінням товариства. Відсотки, отримані вкладниками по вкладах до товариства, не оподатковувалися.

Товариства могли брати позички на поповнення обігових коштів як у своїх членів, так і в сторонніх осіб та організацій. При цьому, зобов'язання товариства по прийнятих вкладах та отриманих позичках не могли більше ніж у 10 разів перевищувати його основний капітал.

Кредитне та ощадно-позичкове товариства мали право надавати позички виключно своїм членам. Кожному членові товариства, виходячи з його надійності та довіри до нього, визначалась максимально можлива сума кредиту, яку йому дали б, незалежно від наданого забезпечення, кількості та видів позичок. Окремо встановлювалась сума позички, яка могла бути видана під довіру. Визначений ліміт кредитування записувався в розрахункову книжку члена. Будь-хто із членів товариства не міг отримати позичку вище встановленого товариством розміру.

У 1905 році нарада кооперативів у с.Дзенгелівці схвалила статут союзу кредитніх кооперативів Київщини, заснувавши Київський союз кредитних кооперативів "Союзбанк", на зразок Бердянського та Мелітопольського союзів, і подала його на затвердження. Влада лише в 1907 році дозволила діяльність союзу.Центром його було визначено не Київ, а с.Дзенгелівці. Союз не мав права на проведення банківських операцій. Лише в 1911 році вдалося перереєструвати статут союзу, перевести йото до Києва та отримати право на проведення банківських операцій.

У Києві Союзбанк скоро став організаційним і фінансовим осередком не тільки для Київщини, як визначалося в його статуті, але й поширив свою діяльність на всю Україну. Своїми оборотами він перевершив усі обласні союзи кредитних кооперативів Російської імперії.

На початку революції Київський Союзбанк став підґрунтям для створення всеукраїнського фінансового кооперативного центру "Українбанку".

За прикладом Київського Союзбанку свою діяльність будували обласні кооперативні союзи: Харківський, Одеський, Катеринославський та Подільський.

На початок 1903 року в шести губерніях Лівобережжя і Півдня України функціонувало 99 кредитних і 96 ощадно-позичкових товариств. На 1 січня 1910 р. в українських губерніях функціонувало вже 1388 кредитних та 401 ощадно-позичкове товариство .

У перші ж дні російської Лютневої революції Тимчасовий уряд проголосив 20 березня 1917 р. "Закон про кооперативні товариства та їхні союзи". Новий кооперативний закон скасовував усі існуючі на той час обмеження щодо організації і діяльності кооперативів та їхніх об'єднань. Для заснування кооперативів чи кооперативного союзу, за новим законом, не вимагалося окремого дозволу. Потрібна була лише звичайна реєстрація статуту, підписаного не меише 7 членами-засновниками, в окружному суді. Якщо протягом місяця не надходило із суду юридичних зауважень до статуту - кооператив вважався зареєстрованим.

Після Лютневої революції 1917 р. Київський Союзбанк та інші близькі до нього кооперативні союзи внесли на затвердження Тимчасового уряду статут "Південно-Руського кооперативного народного банку", постанову про створення якого ухвалив Другий Всеукраїнський кооперативний з'їзд, що відбувся в Києві. У вересні 1917 р. статут був затверджений, і банк почав свої операції 20 жовтня 1917 року.

Після проголошення незалежної Української Народної Республіки (УНР) до статуту були внесені зміни, і банк почав діяти під назвою "Український Народний кооперативний банк" — Українбанк. На 1 січня 1919 року членами-акціонерами Українбанку був 131 із 288 кооперативних союзів.

Встановлення в Україні радянської влади наприкінці 1919 року та перехід до політики "воєнного коммунізму" стали початком ліквідації кооперації на українських землях .

Українська самодіяльна кооперативна система, яка формувалась до революції і з'явилася в роки українського державотворення, перестала існувати восени 1920 року.

З проголошенням НЕПу розпочався процес створення кооперативної кредитної системи в умовах радянської дійсності. Це був початковий період становлення нової кооперативної системи, а не відродження попередньої — дореволюційної та післяреволюційної. В організаційній діяльності запанували не демократичні принципи розбудови кооперації, а принатурені до нових соціально-економічних умов ідеологічні догми більшовиків. 26 жовтня 1921 року був прийнятий декрет "Про сільськогосподарську кооперацію" , а 5 квітня 1922 року - декрет "Про кредитну кооперацію".

До кінця 1923 року друга ланка системи сільськогосподарського кооперативного кредиту була сформована. Були створені 9 губернських товариств сільськогосподарського кредиту (губсільбанків): Харківське, Одеське, Катеринославське, Київське, Чернігівське, Подільське, Полтавське, Донецьке та Волинське, які разом мали 6,95 млн. крб. статутного капіталу. При цьому частка статутних, не селянських паїв основного капіталу губсільбанків склала 4,72 млн. крб., або 88,4%. Із цієї суми 50,2% паїв мали Держбанк і Наркомзем, а решту 49,8% -губвиконкоми, губземуправління, промислові підприємства, споживча кооперація, різноманітні установи тощо.

На 1.10.1926 р. в Україні були створені три перших кредитних спілки (Сталінська, Херсонська та Ізюмська), які об'єднали 259 кредитних сільськогосподарських товариств, що налічували 71,3 тис. членів. Кожна з них виконувала всі функції сільбанку.

В січні 1927 року ЦВК і Раднарком СРСР прийняли "Положення про кооперативний кредит", яке забезпечувало міцну законодавчу основу створення кредитних спілок та подальшу перспективу їхнього розвитку. Прийняття цього документа було важливим для розвитку кредитної кооперації, діяльність якої пов'язана із грошовими коштами населення, котре дуже чутливо сприймає все, що гарантує їхнє збереження, і навпаки. Підведення під кредитну кооперацію такої авторитетної законодавчої бази, як постанова ЦВК і Раднаркому СРСР, зміцнювало довіру до неї широких верств населення.

На 1 жовтня 1927 року в Україні вже діяло 18 кредитних спілок. їхня діяльність позитивно впливала на загальний стан системи кооперативного сільськогосподарського кредиту.

Успішний розвиток кооперації та сама її сутність як самодіяльної, творчої, демократичної системи, що не замикається на господарських функціях, а бере активну участь у громадському, культурному та суспільно-політичному житті, наприкінці 20-х років протистояли жорсткій адміністративній системі, що сформувалась за цей час і зміцніла напередодні масової колективізації. В цих умовах кооперація прийшла в ідеологічну суперечність із системою, в якій існувала. Такий стан речей не міг тривати довго, бо ці дві системи були несумісними за своєю природою, і кооперація мала бути знищеною.

Отже, кредитна кооперація в центрально-східних українських землях, що входили до складу Радянської України, припинила своє існування в 1930 році.

З приєднанням у 1939 році західних областей України до складу СРСР, кредитна кооперація на цій території також була ліквідована.

У червні 1992 року до нової самостійної України прибула друга делегація представників українських кредитних спілок США, Канади та Австралії. У травні 1993 року українцям Канади вдалось переконати свій уряд в необхід-ності допомоги Україні і Програму технічної допомоги розвитку кредитних спілок в Україні було затверджено. У вересні 1993 року, під впливом україн-ської діаспори, уряд США схвалив аналогічну Програму.

20 вересня 1993 року Указом Президента України було затверджене "Тимчасове Положення про кредитні спілки в Україні". Після цього процес відродження кредитних спілок в Україні став набувати реальних рис. У Києві були відкриті представництва Всесвітньої ради кредитних спілок та Канадської кооперативної асоціації, які розпочали реалізацію відповідно американської та канадської Програм технічної допомоги розвитку кредитних спілок в Україні. Їх партнерами були українські кредитні спілки США та Канади. 7 лютого 1994 року Національний банк України затвердив Типовий Статут кредитної спілки, після чого почалось стрімке виникнення кредитних спілок у більшості областей України.

1.2 Фінансовий та організаційний механізм діяльності кредитної спілки

20 грудня 2001 року Верховною Радою України прийнято Закон України „Про кредитні спілки” [3], з 22 січня 2002 року після підписання Президентом України закон набрав чинності.

Сучасна законодавча база діяльності кредитних спілок в Україні станом на кінець 2008 року складається з:

- Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" [2],

- Закону України “Про кредитні спілки“ [3],

- Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” [5],

- Закону України “Про захист прав споживачів” [4],

- нормативно-правових актів Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України тощо.

Особливості організації кредитних спілок в Україні викладені в Законі України «Про кредитні спілки» [3], який визначає організаційні, правові та економічні засади створення та діяльності кредитних спілок, їх об'єднань, права та обов'язки членів кредитних спілок та їх об'єднань.

Кредитна спілка згідно закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» [2] є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

На рис.1.3. – 1.4 та в табл.1.6 наведені обумовлені законом України «Про кредитні спілки» [3]:

структура органів управління кредитної спілки;

фінансовий механізм діяльності кредитної спілки;

класифікація внесків членів кредитної спілки;

Рис.1.3. Структура органів управління кредитної спілки [3]

Фінансовий механізм кредитної спілки наведений схемою на рис.1.3:

- Члени кредитної спілки (вкладники) вкладають до кредитної спілки свої гроші;

- Інші члени кредитної спілки (позичальники) беруть ці гроші в кредити;

- За користування кредитом позичальники сплачують проценти;

- Отримані від позичальників проценти сплачуються вкладникам як винагорода за вклад та використовуються на покриття витрат на здійснення діяльності кредитної спілки та формування її резервів

Капітал кредитної спілки складається з пайового, резервного та додаткового капіталів, а також залишку нерозподіленого доходу спілки і не може бути меншим 10 відсотків від суми її загальних зобов'язань(табл.1.6).

Пайовий капітал кредитної спілки формується за рахунок обов'язкових та додаткових пайових членських внесків членів кредитної спілки.

Резервний капітал призначений для відшкодування можливих збитків кредитної спілки, які не можуть бути покритими за рахунок надходжень поточного року, забезпечення платоспроможності кредитної спілки та захисту заощаджень її членів.

Таблиця 1.6

Класифікація внесків членів кредитної спілки [3]

Резервний капітал кредитної спілки формується за рахунок вступних внесків членів кредитної спілки та частини доходів кредитної спілки до моменту досягнення ним не менш як 15 відсотків від суми активів, зважених на ризик кредитної спілки. Статутом кредитної спілки можуть бути передбачені й інші джерела формування резервного капіталу.

При ліквідації спілки залишок коштів резервного капіталу зараховується до Державного бюджету України.

Додатковий капітал кредитної спілки формується за рахунок цільових внесків членів спілки, благодійних внесків фізичних та юридичних, осіб, безоплатно отриманого майна і необоротних засобів.

У разі ліквідації спілки залишок додаткового капіталу зараховується до Державного бюджету України.

З метою покриття передбачуваних збитків від неповернення кредитів кредитною спілкою за рахунок частини доходів кредитної спілки формується резерв забезпечення покриття втрат від неповернених позичок. Порядок формування і використання резерву забезпечення покриття втрат визначається Уповноваженим органом.

Кредитна спілка створює інші резерви та фонди відповідно до нормативно-правових актів Уповноваженого органу, статуту та рішень загальних зборів кредитної спілки.

Кредитна спілка відповідно до свого статуту [5] (рис.1.5):

- приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки;

- надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі. Отримувати кредити від імені членів кредитної спілки можуть також фермерські господарства та приватні підприємства, які знаходяться у їх власності. Розмір кредиту, наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 20 відсотків від капіталу кредитної спілки;

- залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Зобов'язання кредитної спілки перед одним своїм членом не можуть бути більше 10 відсотків від загальних зобов'язань кредитної спілки;

- виступає поручителем виконання членом спілки зобов'язань перед третіми особами;

- розміщує тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, об'єднаній кредитній спілці, а також придбаває державні цінні папери, перелік яких встановлюється Уповноваженим органом, та паї кооперативних банків;

- залучає на договірних умовах кредити банків, кредити об'єднаної кредитної спілки, кошти інших установ та організацій виключно для надання кредитів своїм членам, якщо інше не встановлено рішенням Уповноваженого органу. Загальна сума залучених коштів, у тому числі кредитів, не може перевищувати 50 відсотків вартості загальних зобов'язань та капіталу кредитної спілки на момент залучення;

- надає кредити іншим кредитним спілкам, якщо інше не встановлено рішенням Уповноваженого органу;

- виступає членом платіжних систем;

- оплачує за дорученням своїх членів вартість товарів, робіт і послуг у межах наданого йому кредиту;

- провадить благодійну діяльність за рахунок коштів спеціально створених для цього фондів.

Провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої чинним Законом [3], не допускається.

Послуги членам органів управління та працівникам кредитної спілки надаються на умовах, що не можуть відрізнятися від звичайних, та з дотриманням вимог щодо уникнення конфлікту інтересів.

Кредитна спілка має право самостійно встановлювати:

- розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки;

- розмір плати (процентів) за користування кредитами, наданими кредитною спілкою;

- ціни (тарифи) на послуги, що надаються кредитною спілкою;

- види кредитів, що надаються кредитною спілкою, умови надання та строки повернення кредитів;

- способи забезпечення кредитних зобов'язань, вимоги щодо забезпечення погашення кредитів.

Нерозподілений дохід, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів). При цьому в першу чергу відбувається необхідне поповнення капіталу та резервів. Сума доходу, яка розподіляється на додаткові пайові членські внески, визначається з дотриманням умови, що доходність додаткових пайових членських внесків не може перевищувати більш ніж у два рази середньозважену процентну ставку доходності внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитних рахунках за їх наявності. Решта доходу, що залишилася після формування капіталу і резервів та розподілу на додаткові пайові членські внески, розподіляється на обов'язкові пайові членські внески.

З метою координації своєї діяльності, надання взаємодопомоги та захисту спільних інтересів кредитні спілки мають право на добровільних засадах створювати асоціації кредитних спілок. Місцеві - у рамках однієї адміністративно-територіальної одиниці, визначеної статтею 133 Конституції України, якщо членами такого об'єднання є більш як третя частина кількості кредитних спілок, які діють на території такої адміністративно-територіальної одиниці, але у кількості не менше трьох кредитних спілок. Всеукраїнські асоціації - асоціації кредитних спілок, діяльність яких поширюється на територію всієї України, за умови, що членами таких асоціацій є кредитні спілки більш ніж з половини адміністративно-територіальних одиниць, визначених частиною другою статті 133 Конституції України.

Державне регулювання діяльності кредитних спілок в Україні здійсню-ється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України [10] згідно 2 основним документам:

- «Ліцензійні умови провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг» [13];

- «Положення про фінансові нормативи діяльності та критерії якості сис-теми управління кредитних спілок та об'єднаних кредитних спілок» [ 12].

«Ліцензійні умови провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг» [13] розроблені відповідно до вимог Законів України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" [2], "Про кредитні спілки" [3], Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року N 292/2003 [10], Положення про Державний реєстр фі-нансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулю-вання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року N 41 [15]:

1. «Ліцензійні умови..» встановлюють вимоги, які є обов'язковими для виконання заявником та ліцензіатом як на дату подання заяви, так і протягом усього строку її дії.

Для залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, використання таких коштів для надання їм кредитів кредитна спілка зобов'язана отримати ліцензію на здійснення діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки.

Для надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів (кредитів банків, коштів інших установ та організацій) кредитна спілка зобов'язана отри-мати ліцензію на здійснення діяльності кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, крім внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки.

Діяльність кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу кредитної спілки, а також коштів об'єднаних кредитних спілок, залу-чених кредитною спілкою, що є їх членом, та коштів спільних фінансових фон-дів асоціацій кредитних спілок, утворених їх членами, не потребує отримання ліцензії.

2. Кредитна спілка зобов'язана здійснювати діяльність з надання фінан-сових послуг, зазначену у відповідній ліцензії на підставі договору, який має відповідати вимогам статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" [4] , а також містити:

- умови, які не суперечать одна одній та не містять положень з неодноз-начним трактуванням;

- порядок нарахування та виплати процентів (методи нарахування процентів, періодичність виплати процентів та форму розрахунку тощо), у тому числі при достроковому розірванні договору (стосується діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки);

- порядок нарахування та сплати процентів (методи нарахування процентів, періодичність сплати процентів та форму розрахунку, інше) (стосується діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, крім внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки);

- положення про необхідність підписання додаткового договору в разі зміни умов цього договору;

- порядок зміни і припинення дії договору, а також порядок здійснення розрахунків між сторонами;

- положення про необхідність письмового повідомлення сторін договору щодо зміни свого місцезнаходження (адреси) однією із сторін;

- інформацію про забезпечення кредиту (стосується діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, крім внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки);

- строк, протягом якого кредитна спілка зобов'язана надати кредит пози-чальнику, графік повернення основної суми кредиту та погашення процентів за ним (стосується діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, крім внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки);

- номер та дату укладання договору.

Зміст договору з надання фінансових послуг кредитною спілкою повинен відповідати предмету цього договору.

«Положення про фінансові нормативи діяльності та критерії якості сис-теми управління кредитних спілок та об'єднаних кредитних спілок» [12], роз-роблено Держфінпослуг України, призначене для забезпечення стабільної діяльності кредитних спілок та об'єднаних кредитних спілок (далі - кредитні спілки), своєчасного виконання ними зобов'язань перед своїми членами, а також запобігання можливим втратам капіталу через ризики, що притаманні діяльності кредитних спілок (Додаток Д).

Положенням встановлюються нормативи щодо капіталу, платоспромож-ності, якості активів, ризиковості операцій, прибутковості та ліквідності, а та-кож критерії якості системи управління.

Залежно від ризиків діяльності кредитної спілки, обсягу та характеру проведення операцій, наявності мережі відокремлених підрозділів режими ре-гулювання кредитних спілок, окрім об'єднаних кредитних спілок, поділяються на три групи регулювання (табл.1.7):

Таблиця 1.7

Параметри віднесення кредитних спілок до груп режимів регулювання та критерії дати віднесення [12]

Розділ 2. Аналіз діяльності кредитних спілок на фінансовому ринку України

2.1 Сучасний стан розвитку кредитних спілок в Україні

Результати розвитку ринків небанківських фінансових послуг України за 9 міс. 2008 року [49 ] вказують на продовження тенденцій щодо подальшого зростання кількості небанківських фінансових установ та збільшення обсягів та асортименту послуг, які надаються ними відповідно до законодавства:

- станом на кінець 2005 року до Державного реєстру фінансовихустанов було внесено інформацію про 1 612 небанківських фінансовихустанов [30];

- станом на кінець 2006 року було зареєстровано вже 1 745 установ [31];

- станом на кінець 2007 року в Держреєстрі налічувалось 1 907 фінанс-ових установ [32];

- cтаном на 31.03.08 до Державного реєстру фінансових установ було внесено інформацію про 1 938 небанківських фінансових установ (за 3 міс. 2008 року Держреєстр поповнився на 31 установу) [47];

- cтаном на 30.06.08 до Державного реєстру фінансових установ було внесено інформацію про 1 966 небанківських фінансових установ, що на 59 установ більше, ніж було на початок 2008 року [48];

- За ІІІ квартал 2008 року було зареєстровано ще 33 установи. Таким чином, на 30.09.08 їх загальна кількість (рис.2.1) досягла 1 999 [49].

Розширення спектру фінансових послуг та їх якості викликало зростання попиту на них і посприяло збільшенню кількості установ, що мають визначене законодавством право надавати такі послуги.

Разом із кількісними показниками, зростають і якісні показники діяльності небанківських фінансових установ. Так, якщо за результатами 2006 року загальний обсяг активів небанківських фінансових установ становив 32,7 млрд. грн., то на кінець 2007 року – 45,2 млрд. грн. (приріст 38,2%).

Випереджаючими темпами продовжують нарощувати активи недержавні пенсійні фонди (приріст 98%), кредитні спілки (приріст 62%) та фінансові компанії (приріст 46%) (рис.2.2).

Активи найвагомішого сектора ринку небанківських фінансових послуг – сектора страхування – зросли з початку 2007 року на 34%.

На кінець 2007 року кварталу на 20% скоротився обсяг активів ломбардів. Це, частково, викликано зменшенням кількості ломбардів через встановлення жорсткіших умов їх діяльності (за 2007 рік із Держреєстру було виключено 22 ломбарди).

Якщо за результатами 2007 року загальний обсяг активів небанківських фінансових установ становив 41,4 млрд. грн., то на кінець І півріччя 2008 року він збільшився майже на 5 млрд.грн. і склав 46,4 млрд. грн. (приріст 12,1%) –рис.2.3.

Рис. 2.3. Динаміка обсягів активів небанківських фінансових установ у 2006 -2008 роках, млн. грн. [31], [32], [48]

Випереджаючими темпами продовжують нарощувати активи недержавні пенсійні фонди (приріст 71,2%), фінансові компанії (приріст 15,4%) та кредитні спілки (приріст 15,4%). Також швидко почали зростати активи ломбардів (29,1%).

Активи найвагомішого сектору ринку небанківських фінансових послуг – сектору страхування зросли з початку року на 10,4%.

Якщо за результатами 2005 року доля активів небанківських фінансових установ у активах фінансового сектору України становила 10,2%, то за результатами 12 міс. 2007 року доля активів небанківських фінансових установ у активах фінансового сектору України знизилась до 7% (Рис.2.4 -2.6).

Тобто, небанківський фінансовий сектор у цілому ще значно відстає від банківського як за загальним обсягом активів, так і за темпами їх росту: якщо за 12 міс. 2007 року активи банків зросли на 75,3%, то активи небанківських фінансових установ (НФУ) – на 38%.

За результатами І півріччя 2008 року частка активів небанківських фінансових установ у загальних активах фінансового сектору ще зменшилась і становила 6,2% (рис.2.7). Небанківський фінансовий сектор продовжує значно відставати від банківського як за загальним обсягом активів, так і за темпами їх росту: якщо за І півріччя 2008 року активи банків зросли на 16,6%, то активи небанківських фінансових установ – на 12,1%.

Питома вага активів кредитних спілок на фінансовому ринку зросла з рівня 0,78% у 2005 році до рівня 1,0% у 2007 році (рис.2.4 -2.6) та зизилась до рівня 0,82% у 3 кварталі 2008 року.

Ринок кредитних спілок України у 2008 році продовжує стрімко роз-виватися і демонструє позитивні тенденції (табл.2.2). Основні з них такі:

- значно підвищився рівень капіталізації переважної більшості кредитних спілок, а також суттєво покращився фінансовий стан частини з них;

- динаміка утворення нових кредитних спілок є незначною в порівнянні з динамікою формування мережі відокремлених підрозділів уже діючих на ринку кредитних спілок. Таким чином, зростає кількість майданчиків для надання послуг;

- кредитні спілки досягли вищого рівня організаційної та системної інтеграції через участь у всеукраїнських та місцевих асоціаціях, утворення об’єднання кредитних спілок “Програма захисту вкладів”, подальший розвиток мережі об’єднаних кредитних спілок, утворення нових елементів сервісної інфраструктури;

Таблиця 2.2

Загальні показники діяльності небанківських фінансових установ у 2006 - 2008 роках [48]

- започатковано проекти, що сприяють зростанню прозорості та відкри-тості діяльності кредитних спілок, підвищенню рівня економічної освіченості та захисту прав їх членів, впровадженню у кредитних спілках міжнародних кооперативних принципів в сфері управління, внутрішнього контролю та роз-криття інформації.

На кінець 2007 року до Державного реєстру фінансових установ було внесено інформацію про 834 кредитні установи, в тому числі 800 кредитних спілок, 7 інших кредитних установ та 27 юридичних осіб публічного права (табл.2.3).

Таблиця 2.3

Кількість кредитних установ у Державному реєстрі фінансових установ на 01.01.2008 [32]

Як і в попередні роки, кількість кредитних установ продовжувала збіль-шуватися (за 2007 рік на 53 одиниці, або на 7%), що свідчить про зростання-інтересу споживачів до цього сектора фінансового ринку та привабливість-системи кредитної кооперації і мікрокредитування для середньозабезпечених-верств населення завдяки їх певним перевагам над банківським кредитуванням.

Протягом 2007 року кількість членів кредитних спілок збільшилася майже на 34% і на 31.12.07 становила 2 млн. 391,6 тис. осіб, з яких 561,5 тис. осіб, або 23,5%, мають чинні кредитні договори та 245,3 тис. осіб (10,3%) мають внески на депозитних рахунках у кредитних спілках (рис. 2.8).

Рис.2.8. Динаміка кількості членів КС [32]

Як видно з графіків рисунка 2.8, за 2007 рік відбулася незначна зміна в структурі членів кредитних спілок. Так, за рахунок зменшення частки кількості членів кредитнихспілок, які мають чинні кредитні договори, відбулося збіль-шення часток членів, які мають чинні депозитні договори та інших, які на даний момент не користуються послугами кредитних спілок, але залишаються їх членами.

Як свідчить діаграма поділу кредитних спілок за кількістю членів станом на кінець 2004 року (рис.2.9) , серед КС переважали спілки з відносно невели-кою кількістю членів – до 100 осіб (35%) та від 100 до 500 осіб (32%). Частка великих КС, що об’єднують більше 5 тис.осіб, становить лише 4%.

Рис.2.9. Групування КС за кількістю членів станом на кінець 2004 року[30]

Рис.2.10. Групування КС за кількістю членів станом на кінець 2006 року [31]

За результатами 2006 - 2007 року (рис.2.10 -2.11) , як і раніше, більшість кредитних спілок об’єднувала відносно невелику кількість членів – до 1000 осіб. На кінець 2007 року за кількістю членів кредитні спілки розподілилися таким чином: більшість кредитних спілок (61%) об’єднують до 1 тис. осіб; третина спілок – від 1 тис. до10 тис. осіб, біля 5% кредитних спілок залучили від 10 до 100 тис. членів і 4 спілки об’єднують понад 100 тис. членів (рис.14).

Рис.2.11. Групування КС за кількістю членів станом на кінець 2007 року[32]

Протягом І півріччя 2008 року кількість членів кредитних спілок збільшилася на 135 тис. осіб, або на 5,6%, і на 30.06.08 становила 2 526,6 тис. осіб, з яких 645,9 тис. осіб, або майже 25,6%, – члени КС, які мають чинні кредитні договори, та 169 тис. осіб (6,7%) – члени спілок, які мають внески на депозитних рахунках (рис.2.12 -2.13).

За результатами звітного періоду (1 півріччя 2008 року), як і раніше, більшість кредитних спілок об’єднувала відносно невелику кількість членів – до 1000 осіб. На кінець ІІ кварталу 2008 року за кількістю членів кредитні спілки розподілилися таким чином: більшість кредитних спілок (59%) об’єднують до 1 тис. осіб; трохи більше третини спілок – від 1 тис. до 10 тис. осіб, біля 5% кредитних спілок залучили від 10 до 100 тис. членів і 4 спілки об’єднують понад 100 тис. членів (рис.2.13).

Ринок кредитних спілок продовжує розвиватися і показує позитивні тенденції. На кінець ІІІ кварталу 2008 року до Державного реєстру фінансових установ України було внесено інформацію про 864 небанківські кредитні установи, в тому числі про 819 кредитних спілок, 16 інших кредитних установ та 29 юридичних осіб публічного права.

Протягом 9 місяців 2008р. кількість членів кредитних спілок збільшилася на 10,8% і на 30.09.08 становила 2 млн. 649 тис. осіб, з яких 632,0 тис. осіб, або майже 23,9% – члени КС, які мають чинні кредитні договори, та 174 тис. осіб (6,6%) – члени спілок, які мають внески на депозитних рахунках (рис. 2.14).

Як видно з графіків рисунка 2.14, за 9 місяців 2008 року відбулася незначна зміна в структурі членів кредитних спілок. Так, відбулося збільшення частки кількості членів кредитних спілок, які мають чинні кредитні договори, та інших членів, які на даний момент не користуються послугами кредитних спілок, але залишаються їх членами. Водночас зменшилася частка членів, які мають чинні депозитні договори.

За результатами звітного періоду (3 квартали 2008 року), як і раніше, більшість кредитних спілок об’єднувала відносно невелику кількість членів – до 1000 осіб. На кінець ІІІ кварталу 2008 року за кількістю членів кредитні спілки розподілилися таким чином: більшість кредитних спілок (59%) об’єднують до 1 тис. осіб; трохи більше третини спілок – від 1 тис. до 10 тис. осіб, біля 5% кредитних спілок залучили від 10 до 100 тис. членів і 4 спілки об’єднують понад 100 тис. членів (рис.2.15).

Загальний обсяг активів кредитних спілок протягом 2003 (Рис.2.16) – 2007 (рис.2.17) років зріс зрівня 760 млн.грн. в 7,5 разів та становив на кінець року 5 261 млн. грн., з яких 4 802,4 млн. грн., або 91,3% – це продуктивні‡ та решта 8,7% (458,2 млн. грн.) – непродуктивні активи.

У цілому система кредитних спілок України демонструє високі темпи зростання всіх основних показників діяльності (рис.2.16 -2.17). Так, загальний обсяг капіталу кредитних спілок зріс протягом 2007 року на 41,3% і станом на 31 грудня 2007 року становив 1 552 млн. грн. Найбільшу питому вагу в його складі складає пайовий капітал (1 112,9 млн. грн.).

Рис.2.16. Динаміка основних показників системи кредитних спілок у 2003 -2004 роках [30]

Рис.2.17. Динаміка основних показників системи кредитних спілок у 2005 -2007 роках [32]

Аналізуючи результати розвитку ринків небанківських фінансових послуг України за І півріччя 2008 року [48], можна відмітити, що у секторі кредитних спілок спостерігається стабільне зростання основних показників. Тут має місце не лише зростання активів, а й збільшення чисельності членів кредитних спі-лок, що свідчить про сталий системний розвиток цього сектора фінансового ринку та підвищення довіри споживачів до нього.

Продовжує користуватися широким попитом послуга кредитних спілок щодо залучення внесків своїх членів на депозитні рахунки. Так, станом на І півріччя 2008 року кредитними спілками залучено 4 011,0 млн. грн., що на 16% перевищує суму коштів, залучених на кінець 2007 року (рис.2.18).

Зросли також обсяги кредитування своїх членів кредитними спілками. Так, станом на І півріччя 2008 року кредитними спілками видано кредитів на суму 5 376 млн. грн., що на 19% більше, ніж на початок 2008 року.

Рис.2.18. Динаміка основних показників системи кредитних спілок станом на 30.06.2008 року [48]

Загальний обсяг активів кредитних спілок протягом 9 місяців 2008 року зріс на 19,3% та становив на кінець періоду 6 279 млн. грн., з яких 5 657,6 млн. грн., або 90,1% – це продуктивні1 та решта 9,9% (621 млн. грн.) – непро-дуктивні активи. У цілому система кредитних спілок України демонструє темпи зростання всіх основних показників діяльності (рис.2.19).

Рис.2.19. Динаміка основних показників системи кредитних спілок станом на 30.09.2008 року [49]

Загальний обсяг капіталу кредитних спілок зріс протягом півріччя на 10,7% і станом на 30 вересня 2008 року становив 1 718 млн. грн. Найбільшу питому вагу в його складі становить пайовий капітал (1 158,1 млн. грн.).

Протягом 9 місяців 2008 року кредитні спілки надали своїм членам 580,1 тис. кредитів на загальну суму 5 257,6 млн. грн.

Загальна сума заборгованості 632 тис. членів КС, що мали чинні станом на кінець ІІІ кварталу кредитні договори, становила 5 608,7 млн. грн., тобто в середньому кожен член - позичальник кредитної спілки на кінець кварталу мав 8,9 тис. боргу по кредиту.

Разом з кредитними спілками динамічно розвиваються інші кредитні установи. Так, активи інших кредитних установ за 9 місяців 2008 року зросли на 151,7% і на 30.09.08 становили 2 866,8 млн. грн. (активи на кінець 2007 року – 1 138,9 млн.грн.). Капітал кредитних спілок зріс у 5 разів і дорівнює 131,3 млн.грн. (на кінець 2007 року –– 25,15 млн.грн.). Протягом 9 місяців 2008 року іншими кредитними установами було надано 293 756 одиниць кредитів загальним обсягом 218,2 млн. грн.

Разом із зростанням кількості кредитних спілок відбувається зростання всіх їх основних показників (табл.Г.1 –Г.4 Додатку Г).

2.2 Аналіз депозитної та кредитної діяльності кредитних спілок

Аналіз депозитної та кредитної діяльності кредитних спілок України за 2004 -2008 роки показує наступну динаміку та структуру цих фінансових про-цесів.

Загальний алгоритм діяльності кредитної спілки полягає в [37]:

а) ресурсному наповненні джерел фінансування кредитних операцій:

- за рахунок вступних внесків членів КС;

- за рахунок обов’язкових пайових внесків членів КС;

- за рахунок додаткових пайових внесків членів КС;

- за рахунок злучення депозитних платних коштів членів КС;

- за рахунок залучених депозитних платних коштів не членів КС;

б) кредитній діяльності:

- видачі кредитів членам КС з розрахунковою ставкою, яка надає доходи від кредитування, що покриють плату за залучені депозити та управлінські вит-рати на інфраструктуру та утримання кредитної спілки;

- вільні від кредитів членам КС кошти КС можуть бути використані для створення фінансових резервів та вкладені в інші види кредитування, включа-ючи операції з цінними паперами.

Враховуючи вищенаведений алгоритм, основою управління кредитною та депозитною діяльністю кредитної спілки є:

узгодження розмірів депозитних ставок та ставок за кредитними операціями для отримання доходів;

узгодження строків повернення кредитних коштів для виконання зобов’язань по поверненню залучених на строк депозитних коштів з нарахованими відсотками за користування депозитом;

створення резервів на кредитний ризик можливого неповернення кредитів та несплати відсотків за користування кредитами;

створення резервів на можливі вимоги по достроковому поверненню залучених депозитів.

Результати аналізу кредитних портфелів у 2004 -2008 роках за даними звітів Держфінпослуг України [30], [31], [32], [48], [49] показали наступне.

Сума кредитів, наданих членам кредитних спілок та кредитним спілкам, збільшилася протягом чотирьох кварталів 2004 р. на 41% і на кінець періоду становила 711,815 млн. грн. За терміном погашення структура наданих кредитів постійно змінювалася протягом року в бік переваги середньострокових креди-тів (від 3-12 міс.) над короткостроковими тадовгостроковими (66% всього порт-феля кредитних спілок у порівнянні з 3% та 31% відповідно). Заборгованість за простроченими та неповерненими кредитами становить близько 9,65% від за-гальної суми кредитів, наданих за 2004 рік. Необхідність дотримання певних нормативів обумовила збільшення фактично сформованного резерву забезпе-чення покриття втрат від неповернених кредитів в 4,5 рази, що вказує на значне загальне підвищення фінансової стійкості кредитних спілок.

Поряд із тим, існує висока заборгованість за простроченими та неповер- неними кредитами (69,814 млн. грн.) і досить висока заборгованість за безнадійними кредитами (778,4 тис. грн.).

Структура кредитного портфеля кредитних спілок у 2004 році поділяєть-ся таким чином (рис.2.21):

до 55% - споживчі кредити;

до 12% - комерційні кредити (для здійснення господарської діяль-ності);

до 25% - кредити, надані на інші потреби;

до 6% - кредити, надані на придбання, будівництво, ремонтжитла;

до 2% - кредити, надані на ведення фермерських та особистихселянсь-ких господарств.

Структура кредитного портфеля кредитних спілок у 2005 році поділяєть-ся таким чином (рис.2.22):

до 52,7% - споживчі кредити;

до 14,3% - комерційні кредити (для здійснення господарської діяль-ності);

до 23,2% - кредити, надані на інші потреби;

до 7,4% - кредити, надані на придбання, будівництво, ремонтжитла;

до 2,9% - кредити, надані на ведення фермерських та особистих селянських господарств.

Структура кредитного портфеля кредитних спілок у 2006 році поділяєть-ся таким чином (рис.2.23):

до 49,0% - споживчі кредити;

до 16,0% - комерційні кредити (для здійснення господарської діяль-ності);

до 24,0% - кредити, надані на інші потреби;

до 8,0% - кредити, надані на придбання, будівництво, ремонтжитла;

до 3,0% - кредити, надані на ведення фермерських та особистих селянських господарств.

Структура кредитного портфеля кредитних спілок у 2007 році поділяєть-ся таким чином (рис.2.24):

до 43,0% - споживчі кредити;

до 15,0% - комерційні кредити (для здійснення господарської діяль-ності);

до 31,0% - кредити, надані на інші потреби;

до 8,0% - кредити, надані на придбання, будівництво, ремонтжитла;

до 3,0% - кредити, надані на ведення фермерських та особистих селянських господарств.

За строковістю повернення, як і в попередньому році, найбільша частка усіх кредитів (58%) отримана на строк від 3 до 12 місяців, найменшим попитом користуються короткострокові кредити зі строком повернення до 3 місяців (2% від загального обсягу виданих кредитів станом на 31.12.07).

В 2007 році структура кредитів за видами суттєво не змінилася (рис.2.24), найбільш популярними залишаються споживчі кредити.

Протягом року кредитними спілками було надано кредитів іншим кре-дитним спілкам на суму 73,1 млн. грн., заборгованість на кінець року станови-ла 33 млн. грн.

Протягом 2007 року кредитні спілки надали своїм членам 856,9 тис. грн. кредитів на загальну суму 6 381,0 млн. грн., що майже на 50% більше обсягу кредитування у 2006 році році.

Загальна сума заборгованості 562 тис. членів КС, що мали чинні станом на кінець року кредитні договори, становила 4 512 млн. грн., тобто в середньо-му кожен член - позичальник кредитної спілки на кінець року мав 8 тис. грн. боргу по кредиту.

Рис.2.25. Динаміка середнього розміру кредиту, розподіленого на кожного члена КС за 2005 -2007 роки [32]

З початку 2007 року заборгованість за безнадійними боргами зросла на 648,8 тис. грн. і на кінець року становила близько 1559,3 тис. грн.

Таким чином, на протязі 2004 -2007 років структура виданих кредитів в сумарному кредитному портфелі кредитних спілок України має наступні зсуви:

питома вага споживчих кредитів з рівня 55% у 2004 році знизилась до 43,0% у 2007 році;

питома вага комерційних кредиті зросла з рівня 12,0% у 2004 році до рівня 16,0% у 2007 році;

питома вага «інших кредитів» зросла з рівня 23,2% до рівня 31,0%, тобто все більше члени КС беруть просто грошові кредити без цільового призначення кредиту.

Зважаючи на досить широкий діапазон середньозважених відсоткових

ставок за кредитами членам кредитних спілок, можна стверджувати, що значна

кількість кредитних спілок (207 із 658 кредитних спілок, що подали звітність),

надаdfkb e 2006 -2007 роках кредити за середньозваженою ставкою у межах від 30 до 40% річних (табл.2.4 -2.5). Більше половини всіх кредитних спілок нада-вали своїм членам кредити за відсотковою ставкою в межах від 30% до 50% річних.

Таблиця 2.4

Розподіл кредитних спілок за середньозваженими відсотковими ставками за кредитами своїм членам станом на кінець 2006 року [31]

Таблиця 2.5

Розподіл кредитних спілок за середньозваженими відсотковими ставками за кредитами своїм членам станом на кінець 2007 року [32]

Основні показники діяльності кредитних спілок у розрізі регіонів України (за місцем знаходження головного офісу) наведено в таблицях додатку А.

Результати аналізу депозитних портфелів у 2004 -2008 роках за даними звітів Держфінпослуг України [30], [31], [32], [48], [49] показали наступне.

Протягом дванадцяти місяців 2004 року кредитними спілками залучено вкладів на депозитні рахунки членів кредитної спілки на загальну суму 554,286 млн. грн., що в 1,7 рази перевищує відповідний показник на початок року.

Характер змін внесків на депозитні рахунки членів кредитної спілки виглядає таким чином: внески до запитання зросли на 78,3%, внески до 3-х міс. – на 39,7%, внески 3-12 міс. – на 63,6%, довгострокові внески (>12 міс.) зросли у 2,5 рази (рис.2.26).

Порівнюючи структуру депозитів та наданих кредитів у 2004 році , мож-на стверджувати, що їх розподіл за терміном погашення є доволі однорідним: як серед кредитів, так і серед депозитів переважають середньострокові, термі-ном від 3х до 12 місяців.

Рис.2.26. Структура внесків на депозитні рахунки у 2004 році за терміном повернення [ 30]

Найменшим попитом користуються короткострокові кредити, які пере-криваються короткостроковими депозитами (до 3х місяців). Ситуація з довго-строковими кредитами і депозитами (>12місяців) протилежна – джерелом кре-дитування є не лише депозитні внески, але й значною мірою капітал кредитної спілки. Таким чином, беручи до уваги загальну однорідність тенденцій у креди-туванні та прийнятті депозитів, можна стверджувати, що загрози виникнення кризи ліквідності серед кредитних спілок у 2004 році не існувало (рис.2.27).

Як свідчать результати аналізу діаграми розподілу загальних сум кредитів та депозитів за строками розміщення та повернення в кредитних спілках України (рис.2.28,2.29) - у 2006 -2007 роках також загроза кризи ліквідності за номінальними строками розміщення та повернення була мінімальною. Реальна загроза виникала при неповерненні кредитів та достроковому припиненні депозитних договорів.

Рис.2.27. Діаграма розподілу загальних сум кредитів та депозитів за стоками розміщення та повернення в кредитних спілках України у 2004 році [30]

Рис.2.28. Діаграма розподілу загальних сум кредитів та депозитів за строками розміщення та повернення в кредитних спілках України станом на 31.12.2006 [32]

На кінець 2007 року сума внесків (вкладів) на депозитні рахунки ста-новила 3 451,2 млн. грн., що перевищує показник початку року на 83%.

Рис.2.29. Динаміка залучення депозитів кредитними спілками України у 2005 -2007 роках [32]

Найбільший обсяг внесків (56%) у 2007 році було залучено на період від 3 до 12 місяців, найменшу частку (0,4%) складають внески на блокований рахунок членів кредитної спілки.

Рис. 2.30. Діаграма розподілу загальних сум кредитів та депозитів за строками розміщення та повернення в кредитних спілках України станом на 31.12.2007 [32]

2.3 Основні ризики діяльності та проблеми розвитку кредитних спілок України

Відповідно до «Положення про критерії та фінансові нормативи діяль-ності кредитних спілок та об'єднаних кредитних спілок» [ 12 ] вони мають дот-римуватись певних рівнів фінансових нормативів, що, апріорі, повинно міні-мізувати ризики їх фінансової діяльності .

Одним із важливих показників діяльності кредитної спілки є норматив достатності її капіталу, за яким капітал кредитної спілки не може бути меншим ніж 10% від суми її загальних зобов’язань. Станом на 01.01.2005 року близько 16% кредитних спілок України не виконували цієї вимоги, що свідчить про більш ніж десятикратне перевищення зобов’язань над капіталом та погіршує фінансовий стан кредитної спілки та її платоспроможність.

Рис. 2.31. Виконання нормативу достатності капіталу в кредитних спілках станом на 01.01.2005 року (за 2004 рік) [30]

В цілому за сукупністю кредитних спілок співвідношення капіталу до зобов’язань за 2004 рік становить 41,4%, що свідчить про достатню платоспроможність значної кількості кредитних спілок.

Показники виконання фінансових нормативів діяльності кредитними спілками України у 2003 -2006 роках та питома вага кредитних спілок, що не виконували встановлені нормативи, наведені в таблиці 2.10. Як показує аналіз даних табл.2.6, основною проблемою діяльності майже 80% кредитних спілок України є невиконання нормативного рівня ризиків діяльності.

Таблиця 2.6

Показники виконання фінансових нормативів діяльності кредитними спілками України у 2003 -2006 роках [31]

На думку Дерфінпослуг України [21 ], на сучасному етапі слід виділити наступні 5 груп ризиків в діяльності системи кредитних спілок України.

Перша група ризиків пов’язанаіз забезпеченням здатності підтримувати платоспроможність та ліквідність за умов виникненням системних фінансових криз або істотних змін ринкової кон’юнктури.

Нейтралізація ризиків цієї групи, а саме ризиків недостатньої антикризо-вої стійкості системи кредитних спілок передбачає:

проведення макроекономічного аналізу і аналізу ринкових тенденцій і випереджальну адаптацію фінансової політики кредитних спілок;

забезпечення «кредитних вікон» для підтримки платоспроможності та ліквідності в умовах нестандартної ринкової ситуації;

протидію несприятливим для кредитних спілок заходам, що вживаються урядом або НБУ з метою відновлення макроекономічної або монетарної стабілізації.

Друга група ризиків пов’язана з тим, якою мірою кредитні спілки захищені від несподіванок з боку держави. Йдеться про мінімізацію ризиків несприятливих законодавчих змін та незбалансованої регуляторної політики.

Сюди ж відносяться ризики недостатнього рівня саморегулювання з боку системи кредитних спілок як одного з ключових чинників забезпечення її стабільності і прозорості.

Нейтралізація ризиків даної групи передбачає:

формування стійкого лобі в уряді і парламенті;

забезпечення оперативної та адекватної підтримки кредитних спілок у взаємовідносинах з правоохоронними та фіскальними органами;

забезпечення зваженого державного регулювання та його поєднання із саморегулюванням з боку системи кредитних спілок.

Третя група ризиків пов’язана з тим, якою мірою кредитні спілки володіють достатніми технологічними та ресурсними можливостямидля освоєння нових та утримання традиційних ринкових ніш в умовах агресивного конкурентного середовища.

Нейтралізації цієї групи ризиків передбачає:

вироблення узгодженої ринкової стратегії в межах системи кредитних спілок, формування «цільових інвестиційних пулів» кредитних спілок під окремі системні ринкові проекти (іпотечного пулу, «пластикового пулу») та концентрацію ресурсів під такі проекти;

утворення та контроль необхідноїх сервісної інфраструктури (бюро кредитних історій, колекторської компанії, страхової компанії, фінансової компанії, банку тощо);

напрацювання кредитними спілками позитивної кредитної історії та забезпечення доступу до дешевих і довгих грошей як у межах України, так і за кордоном.

Четверта група ризиків пов’язана з успішністю завершення якісної консолідації системи кредитних спілок і запровадження єдиної загальнонаціональної програми підтримання їх фінансової стабільності та гарантування вкладів їх членів.

Нейтралізація ризиків даної групи пердбачає:

супроводження процесу якісної консолідації та оздоровлення системи кредитних спілок з паралельним зменшенням рівня концентрації ринку у невеликій кількості кредитних спілок та виведення з ринку «жевріючих» кредитних спілок;

поетапне запровадження єдиної загальнонаціональної програми підтримання фінансової стабільності кредитних спілок;

створення інституційних умов для запровадження за участю держави єдиної системи гарантування вкладів членів кредитних спілок з можливим використанням перхідних пілотних схем захисту вкладів.

П’ята група ризиків пов’язана з недостатнім впровадженням позитив-ного національного бренду кредитних спілок на основі поєднання принципів ринкової ефективності, соціальної відповідальності та кооперативних засад в управлінні. Нейтралізація ризиків даної групи передбачає проведення широкої просвітницької діяльності серед населення.

Розділ 3. Напрями розвитку системи кредитних спілок

3.1 Фінансова конкуренція на ринку споживчого кредитування України та пошук нових сегментів діяльності кредитних спілок

У зв’язку зі зростанням виходу комерційних банків України на ринок споживчого кредитування для кредитних спілок змінюється конкурентне сере-довище. Подальший розвиток кредитних спілок безпосередньо пов’язаний з тим, чи здатні кредитні спілки в стислі терміни переорієнтуватися на нові умо-ви гри на ринку, адекватно сприйняти нові ризики і скористатися своїми пере-вагами (індивідуальний підхід і , відповідно, гнучкіші умови кредитування). Інакше банки тіснитимуть кредитні спілки на ринку споживчого кредитування.

В той же час, враховуючи результати надто ризикованої роботи банків на ринку іпотечного кредитування і різке скорочення цього ринку при фінансовій кризі 2008 року, кредитним спілкам доцільно здійснити пошук нових сегмен-тів діяльності, завойовуючи сегмент іпотечного кредитування у комерційних банків.

Іпотечне кредитування є особливим видом кредитування, в якому можуть брати участь кредитні спілки, оскільки Держфінпослуг України затвердив роз-порядження «Положення про видачу небанківським фінансовим установам дозволу на здійснення емісії іпотечних сертифікатів» [18] та «Положення про провадження діяльності небанківських фінансових установ, які здійснюють емісію іпотечних сертифікатів» [19].

Кредитна спілка (іпотекодержатель), укладаючи договір кредитування свого члена (іпотекодавець), може скористатись іпотекою в якості забезпечен-ня нерухомим майном виконання зобов’язання за таким договором. Іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і чиність до припинення основ-ного зобов’язання.

Проблемою для кредитних спілок може стати пошук можливості рефінан-сування власної діяльності в разі зростання частки іпотечних кредитів у їхньо-му кредитному портфелі. Звідки кредитна спілка візьме кошти для подальшої діяльності, якщо більшість коштів буде зв’язана довгостроковими іпотечними кредитами, а потрібно буде забезпечити повернення “короткострокових» та «середньострокових» залучених депозитів за рахунок довгострокових іпотеч-них активів?

Для банків ця проблема вирішується штатно – банки мають доступ до тимчасово вільних та дешевих коштів (залишки на рахунках), міжбанківського кредитування, включаючи рефінансування з боку Національного банку України під заставу іпотечних цінних паперів, або рефінансування з боку Державної іпотечної установи.

Відсутність доступу кредитних спілок на вказані ринки рефінансування довгострокових іпотечних активів в Україні на сьогодні суттєво обмежує мож-ливості впровадження іпотечного кредитування кредитними спілками.

Але є деякі можливості, передбачені законодавством.

Відповідно до Закону України «Про іпотеку» [8] іпотекодержатель (власник випущеної заставної) може до настання строку виконання боржником зобов’язань за заставною проводити операції з належними йому заставними (обіговими цінними паперами згідно Закону України [8]) для рефінансування власної діяльності шляхом залучення додаткових грошових коштів від інших осіб. Рефінансування може здійснюватися такими способами:

відчуження (продаж) заставної шляхом вчинення індосаменту відповідно до статті 25 Закону України «Про іпотеку» з компенсацією індосаменту вартості заставної у встановленому сторонами розмірі;

продаж заставної із зобов’язанням зворотного викупу (операція репо);

передача заставної у заставу для забезпечення виконання зобов’язань перед іншими кредиторами;

емітувати вторинні іпотечні цінні папери на суму заставних;

Оцінка можливості випуску кредитними спідками вторинних іпотечних цінних паперів (облігацій) в рамках існуючого законодавства України показала:

1. Статтею 143 Господарського Кодексу України [1] передбачено, що суб’єкт господарювання має право випускати власні цінні папери, реалізовувати їх громадянам і юридичним особам;

2. Статтею 163 Господарського Кодексу [1] передбачено, що суб’єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку (Закон України “Про іпотечні облігації» [9]) можуть випускати та реалізовувати цінні папери.

Таким чином, заставні, отримані кредитними спілками за надані іпотечні кредити, можуть забезпечувати випуск іпотечних цінних паперів – іпотечних облігацій та іпотечних сертифікатів.

Кошти, отримані кредитною спілкою від розміщення іпотечних обліга-цій, підпадають під ознаки залучених коштів у разі спрямування їх на надання кредитів. При цьому така діяльність підпадає під ознаки пункту 4 частини пер-шої статті 34 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулюван-ня ринків фінансових послуг» [2] в частині обов’язковості отримання ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

У зв’язку з розглянутими проблемами розширення діяльності кредитних спілок при розробці нової редакції закону «Про кредитні спілки» необхідно:

1. Розширити перелік видів діяльності кредитної спілки (стаття 21), пе-редбачивши наступні можливості:

- надавати своїм членам кредити, забезпечені іпотекою;

- здійснювати рефінансування власної діяльності з надання іпотечних кредитів відповідно до законодавства;

- здійснювати звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визна-ченному законодавством, а також здійснювати правління предметом іпотеки в період до його реалізації у порядку зверненя стягнення.

2. Надати право кредитним спілкам отримувати рефінансування від спеці-алізованих іпотечних установ.

3.2 Збереження неприбуткового статусу кредитних спілок як основа конкурентоспроможності кредитної кооперації на фінансовому ринку

Згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» [6] пункт 7.11. «Оподаткування неприбуткових установ і організацій» положення цієї статті застосовуються до неприбуткових установ і організацій, які є:

« в) пенсійними фондами, кредитними спілками, створеними у порядку, визначеному законом;»

Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, от-римані у вигляді [6]:

- коштів, які надходять до кредитних спілок у вигляді внесків на потреби, передбачені законодавством [3];

- доходів від здійснення операцій з активами (у тому числі пасивних до-ходів) кредитних спілок відповідно до закону з цих питань;

- дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим органі-заціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідаючи на питання, «як можна вважати КС неприбутковими орга-нізаціями, якщо вони надають кредити під відсотки, які, як правило, вдвічі пе-ревищують відсотки у банках», керівники Держфінпослуг України відповіда-ють, що це питання - результат того негативу, який останнім часом звучить у ЗМІ щодо кредитних спілок. Про кредитні спілки як про конкурентів банків за-говорили в останні роки, коли банки стали активно займатися споживчим кре-дитуванням. Проте треба розуміти, що кредитна спілка на відміну від банку є структурою досить відкритою, позаяк працює з громадою і кожен з членів спіл-ки може контролювати діяльність об’єднання. Мета створення кредитної спілки – кредитування та надання інших фінансових послуг (прийняття депозитів зок-рема). Кредити видаються за рахунок об'єднаних грошових внесків (депозитів) членів кредитної спілки. Еквівалентні сумарні ставки річних відсотків за кре-дити у кредитних спілках нижчі за банківські, адже ні для кого не секрет, що кредитні спілки, на відміну від банків, не вимагають жодних комісій, в них не треба платити і за страховку, а це значно здешевлює кредит. Кредитна спілка, на відміну від банку, не приховує свої прибутки, вона відкрита. При цьому не варто забувати про те, що саме банки не хочуть розкривати реальних відсотко-вих ставок по споживчих кредитах і через це вони затіяли оскарження в суді постанови НБУ про розкриття реальних відсоткових ставок.

Разом з тим сьогодні банки вже не можуть запропонувати клієнтам високі відсотки по депозитах, які перекрили б інфляцію. І все більше людей тягнеться до кредитних спілок – там відсоток по депозитах вищий, ніж у банках (у спіл-ках пропонують до 24% річних у 2007- 2008 рр. та 28% річних у 2009 році).

Чому кредитна спілка є неприбутковою? Неприбутковість полягає в тому, що вся її діяльність спрямована не на отримання прибутку, а на надання кре-дитних та ощадних послуг своїм членам. У кредитній спілці немає засновників та акціонерів, які отримують дивіденди від результатів діяльності кредитної спілки.

Кредитна спілка - це форма самоорганізації людей, які, об'єднавшись власними силами, створюють для самих себе можливість задоволення своїх потреб у фінансовій сфері. Кредитна спілка - це самоврядна демократична організація, в якій члени і лише члени визначають види послуг, які нею нада-ються, та встановлюють умови їх надання. Як свідчить міжнародна практика та власна історія України, кредитні спілки завджи виникали там і тоді, коли лю-дям були необхідні певні фінансові послуги, але або їх не надавала жодна фі-нансова інституція в силу непривабливості даного сектору фінансового ринку з точки зору можливості отримання прибутку (комерційні банки в Україні сьо-годні), або ж такі послуги пропонувалися на невигідних, часто грабіжницьких умовах, користуючись монополією та неможливістю іншим чином задоволь-нити свої потреби в дрібному кредитуванні широким верствам населення (лом-барди в Україні сьогодні). Іншими словами, кредитні спілки - це фінансовий механізм, завдяки якому люди шляхом кооперування своїх зусиль, ідей та кош-тів можуть отримати необхідні послуги значно дешевше, ніж в тому випадку, коли кожний з них намагався би діяти самостійно.

В той же час неприбутковість кредитних спілок дуже турбує силові структури податкової адміністрації, які вважають деякі операції кредитних спілок – схемами ухилення від сплати податку на прибуток конгломератом фінансових фірм, в яку входить кредитна спілка.

Так, у ході проведення перевірки податковою міліцією ДПА у Дніпропет-ровській області кредитної спілки “Дніпровський кредитний центр” (код ЄДРПОУ- 33563449) встановлено, що кредитна спілка отримує дохід від про-дажу «технічних» (нелістингових) акцій підприємств – емітентів з «надутим» статутним капіталом, які надаються кредитній спілці членами спілки в рахунок погашення зобов’язань по кредитним договорам.

Надання кредитів у сумі 11 924,70грн. дало змогу кредитній спілці отри-мати в заставу акції різноманітних підприємств номінальною вартістю 4513000,0грн. за рахунок договірної оцінки фактичної вартості акцій при зас-таві.

Отримані цінні папери до строку повернення кредиту та при неповернені кредиту реалізовані на адресу ТОВ ФК “Гарант-Інвест” (код ЄДРПОУ 32953133) на загальну суму 4 415 112,0грн.

У зв’язку з реєстрацією кредитної спілки, як неприбуткової організації, податок на прибуток не сплачується.

Отримані від підприємства ТОВ ФК “Гарант-Інвест” безготівкові грошові кошти у розмірі 3 868 500,0грн. спрямовані на надання кредитів у великих розмірах (сума наданих кредитів та неповернених станом на 01.04.2007р. – 3 106 929,38грн.), а також на сплату послуг приватних підприємців – платників єдиного податку, які також є членами спілки (сплачено – 622 698,0грн.).

У свою чергу, ТОВ ФК “Гарант-Інвест” реалізує вказані акцій низці підприємств фактично за ціною придбання, тобто податок на прибуток також фактично не сплачується.

За результатами перевірки податковою адміністрацією кредитній спілці “Дніпровський кредитний центр” донараховано податків за нестатутні види підприємницької діяльності - 1,9 млн. грн., у тому числі:

Податок на прибуток – 964,1 тис. грн.;

Штрафна санкція – 964,1 тис. грн.

В Київський науково-дослідний інститут судових експертиз 12.12.2007р. надійшли ухвала судді Господарського суду Дніпропетровської області про призначення судово-економічної експертизи та матеріали господарської справи №А37/392-07 за позовом Кредитної спілки «Дніпровський кредитний центр» до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

При проведенні дослідження використані слідуючі нормативні акти:

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року №435-ІУ.

2. Закон України «Про заставу» від 02.10.1992р. №2654-ХІІ.

3. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. (у редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями).

4. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-Х1У.

5. Закон України «Про кредитні спілки» від 20.12.2001р. №2908-111, із змінами та доповненнями.

В матеріалах справи міститься кредитний договір від 26.07.2005р. №08Г- '-01/2005, укладений між КС «Дніпровський кредитний центр», надалі Кредитна спілка, та громадянкою України Безрукавою Н.В., надалі Позичальник, відпо-відно до п.1 якого, для придбання товарів народного споживання Кредитна спілка надає Позичальнику кредит в сумі 800,00грн. па строк з 26 липня 2005р. по 01 серпня 2005р. із сплатою 24% річних шляхом видачі готівки або перера-хування па рахунки.

Відповідно до п.2 кредитного договору, зобов'язання Позичальника перед Кредитною спілкою по поверненню виданих кредитів, сплаті комісії за розра-хункове обслуговування кредитів та відсотків за користування кредитами, а також пені, у разі несвоєчасного виконання зобов'язань, забезпечуються всім майном і засобами, то належать Позичальникові, на які Кредитною спілкою може бути звернуто стягнення.

Аналогічні кредитні застави КС «Дніпровський кредитний центр» були заключені з іншими громадянами України, які є членами кредитної спілки.

Згідно з п.1 договору застави від 26.07.2005р. №08Г-02/2005, Заставода-вець (гр.Безрукава Н.В.) з метою забезпечення виконання зобов'язань заставляє майно (предмет застави), що є його власністю, а саме цінні папери - прості іменні акції ВАТ «Спецтранснафта», оцінка яких визначається за домовленістю сторін.

Пунктом 2 договору застави визначено, що у випадку невиконання Зас-таводавцем відповідних положень кредитного договору, Заставодержатель (КС «Дніпровський кредитний центр») має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, що є предметом застави (цінні папери).

В зв'язку із невиконанням Позичальником (Заставодавцем) своїх зобов'я-зань за кредитним договором від 26.07.2005р. №08Г-02/2005 та згідно договору застави, Заставодявцем передано, а Заставодержателем (КС «Дніпровський кредитний центр») прийнято цінні папери, а саме прості імені акції ВАТ «Спец-транснафта», про що між сторонами складені акт приймання-передачі цінних паперів від 03.08.2005р.

Отже, цінні папери - прості імені акції, що за договорами застави є пред-метом застави. Кредитною спілкою «Дніпровський кредитний центр» отримані в результаті невиконання Заставодавцями умов кредитних договорів, в резуль-таті чого, нею набуто право власності на вказане майно.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіт-ність в Україні» від 16.07.1999р. №996-Х1У наведено, що господарська опе-рація - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті "минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

Таким чином, цінні папери, які були отримані Кредитною спілкою «Дніп-ровський кредитний центр» у власність в результаті здійснення господарської діяльності з надання фінансових кредитів під заставу майна (цінних паперів), що визначено Статутом підприємства, являються активами КС «Дніпровсь-кий кредитний центр».

На дослідження наданий договір купівлі-продажу цінних паперів від 26.07.2005р. №14Т-2005, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Гарант-Інвест», надалі Покупець, та КС «Дніпровський кредитний центр», надалі Про-давець, відповідно до предмету якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити цінні папери (п.1).

Отримані від ТОВ «Фінансова компанія «Гарант-Інвест» за госпо-дарськими операціями з продажу цінних паперів грошові кошти (дохід), Кре-дитною спілкою «Дніпровський кредитний центр» направлені на видання кре-дитів іншим особам, що являється її основною діяльністю, визначеною пунктом 5 Статуту КС «Дніпровський кредитний центр»

Отже, дохід від операцій з активами, а саме від реалізації цінних паперів ТОВ «Фінансова компанія «Гарант-Інвест», право власності на які набуто в ре-зультаті здійснення господарської діяльності з надання фінансових кредитів під заставу майна (пінних паперів), Кредитною спілкою «Дніпровський кредитний центр» отримано в результаті провадження своєї основної діяльності, визна-ченою п.5 Статуту КС «Дніпровський кредитний центр».

Для цілей оподаткування до неприбуткових установ і організацій, які є:

пенсійними фондами, кредитними спілками, створеними у порядку, визначе-ному законом, згідно з абзацом «в» п.п.7.11.1 п.7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. (у редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями), застосовується стаття 7.11 даного Закону.

Так як, дохід від операцій з активами, а саме від реалізації цінних паперів ТОВ «Фінансова компанія «Гарант-Інвест», право власності па які набуто в ре-зультаті здійснення господарської діяльності з надання фінансових кредитів під заставу майна (цінних паперів), Кредитною спілкою «Дніпровський кредитний центр» отримано в результаті провадження своєї основної діяльності, то, врахо-вуючи норми п.п.7.11.4 п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування при-бутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. (у редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями), господарські операції з продажу Кредитною спілкою «Дніпровський кредитний центр» активів - цінних паперів, звільняються від оподаткування податком па прибуток.

Слід зазначити, що в матеріалах справи наявний Акт Південно-східного територіального управління Державної комісії з регулювання ринків фінансо-вих послуг України щодо додержання вимог чинного законодавства у сфері фі-нансових послуг КС «Дніпровський кредитний центр» від 18.12.2006р. №113/18-КС, за висновками якого, здійснення Кредитною спілкою діяльності, непередбаченої діючим законодавством, не виявлено

Підпунктом 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподатку-вання прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. (у редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями), визначено, що у разі коли доходи неприбуткових організацій, отримані протягом звітного (податкового) року з джерел, визначених підпунктом 7.11.5, на кінець першого кварталу наступного за звітним року перевищують 25 відсотків від загальних валових доходів, отриманих протягом такого звітного (податкового) року, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок з нерозподіленої суми прибутку за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, до су-ми такого перевищення. Внесення до бюджету зазначеного податку здійснюєть-ся за результатами першого кварталу наступного за звітним року у строки, встановлені для інших платників податку.

Незалежно від положень абзацу першого цього підпункту, у разі коли не-прибуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповід-ними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отри-манням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

Суму доходу, одержаного Кредитною спілкою «Дніпровський кредитний центр» від здійснення господарських операцій з активами, у Звітах про вико-ристання коштів неприбутковими установами і організаціями та порядку його заповнення, затвердженого наказом ДПА України від 11.07.1997р. №233, заре-єстрованого в Міністерстві юстиції України 06.08.1997р. №290/2094, обгрунто-вано відображено у рядку 3.2.2 рядка 3.2 «Доходи кредитних спілок» першої частини Звітів.

Таким чином, заниження Кредитною спілкою «Дніпровський кредитний центр» прибутку, що підлягає оподаткуванню, на суму 3 856 575,30грн., про що зазначено у висновку акту перевірки діяльності Кредитної спілки «Дніпровсь-кий кредитний центр», складеного 01.08.2007р. Державною податковою інспек-цією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, нормативно та документально не підтверджується.

3.3 Досвід дієвості механізму саморегулівного створення Фонду страхування депозитів кредитних спілок об’єднаннями кредитних спілок України

Програма захисту вкладів – це основний чинник довіри членів до своєї кредитної спілки. Я зазначають експерти, на зростання довіри до банків впливають наступні фактори [21]:

1. Позитивна історія банку.

2. Наявність членства в Фонді гарантування вкладів.

3. Система щоденного звітування в Національний банк України та контролю з боку НБУ за діяльністю банків.

4. Прозорість та відкритість установ.

Наявність Фонду гарантування вкладів в банківській системі на сьогод-нішній день дає вагому конкурентну перевагу привабливості банків над кредитнми спілками.

У парламенті нещодавно зареєстровано законопроект про створення фонду гарантування вкладів клієнтів КС. Це також опосередковано свідчить про кризу, що виникла в цьому сегменті ринку. Ситуація ускладнюється тим, що Верховна Рада наразі не працює, а ухвалення законів щодо роботи кредитних спілок гальмується наразі представленим у парламенті банківським лобі, оскільки зазначені закони посилюють конкурентну боротьбу на ринку фінпослуг та не вигідні банкам.

Нещодавно ухвалена Кабміном Концепція розвитку кредитної кооперації в Україні [11] передбачає, зокрема, що «з метою захисту кредитних спілок від ризиків недостатньої ліквідності, низької платоспроможності або неналежного фінансового стану слід створити єдину загальнонаціональну систему стабіліза-ції і фінансового оздоровлення кредитних спілок, а також систему гарантування вкладів членів кредитних спілок».

Аналіз міжнародного та українського досвіду засвідчив необхідність чітко усвідомлювати, що стабілізаційний фонд і система гарантування вкладів – це дві різні речі, які мають різні функції. За влучним висловом президента НАКСУ Петра Козинця, стабілізаційний фонд – це засіб лікування хворого, тоді як фонд гарантування – це вже похоронне бюро. Йдеться про те, що функція стабілізаційного фонду полягає в тому, щоб попередити проблеми. Для цього має постійно здійснюватися фінансовий аналіз та аудит, що дозволяє виявити проблеми на ранніх етапах, коли ще можна (і треба) вжити заходів для зміцнен-ня і попередити кризовий стан. Іншими словами, розумна людина завжди знай-де вихід із складної ситуації, а от мудрою є та людина, яка в неї не потрапить. Це і є функція стабілізаційного фонду. З іншого боку, гарантування – це вже крайній випадок, коли іншого виходу немає і доводиться ліквідувати спілку та повернути вкладникам бодай частину втрачених коштів. Ці функції в різних країнах реалізуються по-різному. У Польщі вони об’єднані, в інших країнах – розведені, тобто можливі варіанти, але треба дуже чітко усвідомлювати, що головне в стабілізаційному фонді – це не самі гроші, які в нього вкладають кре-дитні установи, а фінансовий аналіз, аудит і комплекс заходів, покликаний попередити кризовий стан або допомогти вийти з нього. Без цих функцій навіть найбільший за обсягом стабілізаційний фонд нічого не вартий.

Інший важливий висновок, що випливає з аналізу наявного досвіду, стосується ролі держави. У ряді країн держава виступала тим гравцем, який давав гроші для створення стабілізаційного фонду. Так було, наприклад, в Угорщині. Проте, якщо подивитися правді в очі, ймовірність того, що наша держава надасть такого роду фінансову допомогу українським кредитним спілкам, є дуже ефемерною. Якщо згадати, яка сила-силенна проблем зараз стоїть перед державою, то стає цілком очевидним, що фінансова підтримка з метою стабілізації кредитних спілок навряд чи стане її пріоритетним завданням у передбачуваній перспективі. До того ж кооперація – це взаємодопомога. То чому ж треба чекати на допомогу ззовні?

Концепція розвитку кредитної кооперації в Україні чітко визначила обов'язковість участі в гарантуванні вкладів, але не в системі стабілізації. У Німеччині в 30-х роках стабілізаційний фонд кооперативних банків виник добровільно. Але ця добровільність полягала не в тому, що хтось хотів і входив у нього, а хтось – не хотів і залишався осторонь. Йдеться про те, що самі коопе-ративні банки добровільно створили цю систему, без примусу з боку держави. Тож таку систему створити необхідно, і краще це зробити, за прикладом Німеч-чини, добровільно. Що ж до обов’язковості участі в ній, то це стане можливим лише після того, коли на ринку не буде «чорних» та «сірих» спілок, тобто спо-чатку участь у стабілізаційній установі будуть брати не всі кредитні спілки, а лише ті, які відповідатимуть встановленим критеріям. Вони й матимуть той «знак якості», про який ішлося вище. Наприклад, у Німеччині кожен коопе-ративний банк, який є членом стабілізаційного фонду, має спеціальний сер-тифікат про членство, і клієнти банку мають право з’ясувати, чи має даний банк такий сертифікат, і якщо його немає, вони підуть у інший кооперативний банк.

Вивчивши різні системи, ми маємо обрати найбільш прийнятну для України модель. Скажімо, якщо говорити про призначення, то у Німеччині система покликана захищати самі кооперативні банки, а в Польщі – вона захищає і кредитівки, і вкладників. Крім того, необхідно визначитися з тим, що являтиме собою стабілізаційна установа організаційно. Чи це має бути окрема юридична особа, кому вона має належати і як управлятися? Якою має бути її організаційна форма? Вона може бути складовою якоїсь організації (як це має місце у НАКСУ) або існувати як окрема юридична особа, яка створена за участі асоціації (або асоціацій) і контролюється ними. За організаційно-правовою формою вона, виходячи з чинного законодавства, може бути або установою, або непідприємницьким товариством. І та, і інша форма має свої плюси та мінуси. Необхідно ретельно їх зважити, щоб обрати оптимальний варіант.

Словом, поки що є більше питань, ніж відповідей, і це природно, адже процес обговорення моделі системи стабілізації щойно розпочався, і цей круглий стіл був дуже корисним саме тим, що він презентував різні варіанти, які можуть бути використані для подальшого їх обговорення і розробки на цій основі більш чіткого бачення системи стабілізації та гарантування вкладів, а в подальшому втілити це бачення в життя. І розробити конкретний шлях до реалізації цього бачення мають самі учасники руху: кредитні спілки та їх професійні об’єднання – асоціації. Кожна асоціація має чітко визначити свою роль у цьому процесі. Ті, хто хоче стати серйозними партнерами у реалізації концепції, мають включитися в цю роботу разом із державним регулятором та іншими заінтересованими особами.

Першою проблемою створення стабілізаційних фондів та фондів гарантування вкладів кредитних спілок в Україні є вирішення проблеми об’єднання двох конкуруючих саморегулівних кредитних асоціацій в Україні ВАКС (Всеукраїнська асоціація кредитних спілок) [60] та НАКСУ (Національна асоціація кредитних спілок України) [62] на принципах прийняття доцільного досвіду розвитку.

Всеукраїнська асоціація кредитних спілок (ВАКС) створена з метою ко-ординації кредитних спілок, забезпечення їх взаємодопомоги та захисту спіль-них інтересів. Діяльність асоціації будується на принципах взаємодопомоги, законності, гласності та добровільності членства. ВАКС об'єднує в своїх лавах кредитні спілки, які відповідають чітко визначеним критеріям: дотримання за-конодавства, повага до міжнародно визнаних принципів кооперативного руху, фінансова стабільність. ВАКС прагне, насамперед, щоб кредитні спілки, які є її членами були безпечними для своїх членів. Це - класичні кредитні спілки, які працюють на кооперативних засадах і в яких забезпечується верховенство інтересів членів.

Основними напрямами діяльності ВАКС є [60]:

забезпечення сталого розвитку та сприятливих умов діяльності кредитних спілок в Україні;

сприяння розвитку місцевих (обласних, АР Крим, міст Києва та Севастополя) асоціацій кредитних спілок та поєднання їх потенціалу;

участь у побудові системи кредитної кооперації в Україні, розвиток її інфраструктури, пропаганда кредитно-кооперативного руху в Україні;

Завдання ВАКС:

1) Лобіювання та представництво інтересів кредитних спілок та їх облас-них асоціацій:

- Представництво інтересів кредитних спілок та обласних асоціацій у взаємовідносинах із Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Радою національної безпеки і оборони, центральними органами виконавчої влади в процесі впровадження положень Концепції розвитку системи кредитної кооперації, розробки та реалізації загальнонаціональних програм у сфері соціального та економічного розвитку України;

- Внесення комплексних змін до Закону України "Про кредитні спілки" та супутніх законодавчих актів;

- Перегляд та лібералізація нормативно-правових актів Держфінпослуг;

- Лобіювання та представництво інтересів кредитних спілок у взаємовідносинах з Державною податковою адміністрацією України, Національним банком України, Держфінмоніторингом, центральним апаратом правоохоронних органів, вищими інстанціями судових органів;

- Сприяння обласним асоціаціям кредитних спілок у підтриманні конструктивного діалогу з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

- Представництво інтересів кредитних спілок та їх обласних асоціацій у створених Держфінпослуг дорадчих органах, наглядовому комітеті Канадської програми зміцнення кредитних спілок в Україні, взаємовідносинах з іншими всеукраїнськими асоціаціями кредитних спілок та кооперативними міжнародними організаціями.

2) Сприяння розвитку обласних асоціацій та інфраструктури кредитних спілок:

- Сприяння розвитку обласних асоціацій кредитних спілок, надання їм різнобічної підтримки відповідно до Договорів про співпрацю між ВАКС та обласними асоціаціями кредитних спілок;

- Надання підтримки при створенні нових обласних асоціацій кредитних спілок;

- Сприяння обміну досвідом та налагодження горизонтальної співпраці між обласними асоціаціями кредитних спілок;

- Сприяння створенню та розвитку обласних об'єднаних кредитних спілок;

- Сприяння діяльності системи навчально-консультаційних центрів, створених на базі обласних асоціацій кредитних спілок;

- Сприяння обласним асоціаціям у формуванні власної аудиторської мережі;

- Сприяння у проведенні обласними асоціаціями узгодженої політики в питаннях реалізації спільних проектів із вищими навчальними закладами, бюро кредитних історій, страховими компаніями, колекторськими фірмами, іншими партнерами у сфері сервісного обслуговування кредитних спілок.

3) Юридичний супровід і захист кредитних спілок та підтримка роботи обласних асоціацій в цьому напрямі:

- Координація діяльності обласних асоціацій у сфері юридичного супроводу та захисту кредитних спілок - їх членів, сприяння утворенню на базі обласних асоціацій ефективної мережі юрисконсультів та адвокатів;

- Оптимізація процесу отримання ліцензій на надання фінансових послуг та проходження інших дозвільних і реєстраційних процедур кредитними спілками;

- Моніторинг нормативно-правових актів, що стосуються діяльності кредитних спілок та оперативне інформування про новини у сфері законодавства та юридичної практики кредитних спілок;

- Узагальнення судової практики кредитних спілок;

- Пряме представництво кредитних спілок та їх захист у взаємовідносинах із контролюючими, правоохоронними та судовими органами;

- Сприяння уніфікації внутрішніх процедур діяльності кредитних спілок;

- Консалтингове обслуговування кредитних спілок.

4) PR та інформаційно-просвітницька кампанія:

- Підтримка та супроводження Інтернет-сторінки ВАКС як інструменту інформаційного супроводу розбудови системи кредитної кооперації в Україні, інформаційного порталу обласних асоціацій кредитних спідок та електронної бібліотеки всіх необхідних документів для роботи кредитних спілок та їх обласних асоціацій;

- Регулярне видання Вісника кредитної кооперації України - спеціалізованого друкованого органу кредитних спілок та їх обласних асоціацій;

- Співпраця з фінансово-економічним тижневиком "Україна Business";

- Інтеграція представників обласних асоціацій кредитних спілок та місцевих засобів масової інформації у процес реалізації єдиної інформаційно-просвітницької кампанії кредитно-кооперативного руху України та формування позитивного національного бренду кредитних спілок України.

5) Впровадження системи підтримки фінансової стабільності кредитних спілок та захисту вкладів їх членів:

- Створення та координація діяльності мережі фінансових аналітиків, спеціалізованих аудиторів та антикризових менеджерів на базі обласних асоціацій кредитних спілок, сприяння їх роботі щодо попередньої перевірки фінансової звітності кредитних спілок перед поданням до Держфінпослуг, проведення аналізу фінансового стану кредитних спілок, розробки програм фінансового оздоровлення та проведення іншої діяльності, спрямованої на підтримку фінансової стабільності кредитних спілок;

- Активна участь та представництво інтересів кредитних спілок та їх обласних асоціацій у процесі створення стабілізаційної установи та системи гарантування вкладів членів кредитних спілок;

- Активна участь та представництво інтересів кредитних спілок та їх обласних асоціацій у процесі створення загальнонаціональної системи захисту прав членів кредитних спілок, сприяння запровадженню окремих її механізмів на базі обласних асоціацій кредитних спілок.

Члени ВАКС - на початок вересня 2007 року Всеукраїнська асоціація кредитних спілок налічували 124 члени. Найчисленнішим членство у ВАКС є в Полтавській (14 КС) областях, Тернопільській (10 КС), Луганській (9 КС), областях, а також Автономній Республіці Крим (8 КС), Запорізькій (8 КС), Черкаській, Львівській та Донецькій областях (по 7 КС). 110 членів ВАКС, тобто 86 %, одночасно є членами обласних асоціацій кредитних спілок. Найбільшим процент участі членів обласних асоціацій у ВАКС є в Полтавській (92 %), Івано-Франківській (71%), Тернопільській (69%) та Луганській (57%) областях.

Національна асоціація кредитних спілок (НАКСУ) створена 9 червня 1994 року об’єднанням 20-ти кредитних спілок задля вирішення проблем пов’язаних з розвитком кредитного руху в Україні, для поліпшення соціально-економічного стану всіх верств населення, як координаційна та уніфікована структура, об’єднуюча кредитні спілки в життєздатний механізм. Нині до складу НАКСУ входять 172 кредитні спілки зі всіх областей України та Автономної Республіки Крим. Вони об’єднують більше мільйона громадян і мають в своїх активах понад 1,5 млрд. гривень.

Головні напрямки діяльності НАКСУ [62]:

Участь в розробці та лобіюванні повноцінного законодавства для кре-дитних спілок України;

Створення інфраструктури необхідної для стабільної та ефективної ро-боти кредитних спілок;

Захист інтересів кредитних спілок та їх членів перед центральними та місцевими органами виконавчої влади;

Консультування кредитних спілок з фінансових, правових та бух гал-терських питань;

Підвищення кваліфікації кадрів кредитних спілок;

Вивчення та узагальнення передового досвіду роботи КС;

Розробка внутрішніх операційних стандартів з метою уніфікації діяль-ності кредитних спілок-членів НАКСУ;

Пропаганда ідей фінансової кооперації серед широких верств населен-ня України;

Створення єдиного інформаційного простору в рамках українського руху кредитних спілок;

Задоволення потреб кредитних спілок, першочергово-членів НАКСУ в організаційно-координаційній, інформаційно-навчальній та фінансовій сферах, шляхом надання інформаційних, юридичних та освітніх послуг, а також виконання представницьких та законотворчих функцій.

Національна асоціація кредитних спілок України (НАКСУ) є ініціатор-ром саморегулівної пілотної «Програми стабілізації та гарантування НАКСУ».

«Програма стабілізації і гарантування НАКСУ» почала діяти з 1 січня 2008 року. Функції захисту заощаджень членів кредитних спілок НАКСУ здійснюються в рамках компенсаційного компоненту програми.

Програма стабілізації та гарантування НАКСУ [62] – внутрішня програма Національної асоціації кредитних спілок України, створена на основі затверджених Резолюцією XIV Позачергової Конференції НАКСУ „Основних засад розвитку та функціонування „Програми стабілізації та гарантування НАКСУ”, складовими якої є стабілізаційний та компенсаційний компоненти.

Стабілізаційний компонент – це складова Програми стабілізації та гарантування НАКСУ, яка функціонує відповідно до Положення про стабілізаційний фонд НАКСУ і застосовується за умови співпраці НАКСУ з усіма діючими органами управління кредитної спілки – члена Стабілізаційного фонду НАКСУ.

Компенсаційний компонент – це складова Програми стабілізації та гарантування НАКСУ, яка функціонує відповідно до Положення про Програму компенсації втрат вкладників кредитних спілок (далі – Програма компенсації) і застосовується тільки за умови введення в кредитну спілку Антикризового адміністратора Програми компенсації.

Антикризовий адміністратор Програми компенсації ( особа, зазначена в „Основних засадах розвитку та функціонування „Програми стабілізації та гарантування НАКСУ” під назвою „Тимчасовий адміністратор Програми компенсації”) – особа, призначена Програмою компенсації відповідно до Положення для застосування компенсаційного компоненту Програми компенсації в конкретній кредитній спілці і яка набуває своїх повноважень після прийняття спостережною радою такої кредитної спілки рішення про її призначення головою правління або внаслідок її затвердження тимчасовим адміністратором відповідно до пункту 5 частини 1 статті 40, пункту 6 та 7 частини 1 статті 46, статті 47 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статті 26 Закону України "Про кредитні спілки", абзацу 6 підпункту 12 пункту 5 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 04.04.2003 № 292.

Учасник Програми компенсації – кредитна спілка – член Стабілізаційного фонду НАКСУ, яка:

належним чином і в повному обсязі виконує вимоги „Положення про стабілізаційний фонд НАКСУ”;

відповідно до умов, визначених цим Положенням набула статусу учасника Програми компенсації;

виконує обов’язки учасника Програми компенсації обов’язки передбачені цим Положенням.

Розмір виплати внесків (вкладів) на депозитні рахунки члену кредитної спілки – сума внесків (вкладів) члена кредитної спілки – учасника Програми компенсації залучених таким учасником на дату здійснення виплати відповідно до визначеної цим Положенням процедури за рахунок коштів фінансового фонду Програми компенсації та коштів тієї частини Стабілізаційного фонду НАКСУ, яка сформована учасниками Програми компенсації.

Максимальна гарантована сума – 25 000 (Двадцять п’ять тисяч) гривень

Вступний внесок учасника Програми компенсації – одноразовий внесок кредитної спілки – учасника Стабілізаційного фонду НАКСУ, який сплачується у розмірі визначеному цим Положенням після прийняття уповноваженими на це органами кредитної спілки і НАКСУ рішення про вступ такої кредитної спілки до Програми компенсації та підтверджує набуття кредитною спілкою статусу учасника Програми компенсації.

Поворотний квартальний внесок учасника Програми компенсації – щоквартальний внесок учасника Програми компенсації, який вноситься таким учасником на поворотній основі протягом 15 днів другого місяця поточного кварталу (для ІІ – IV кварталів) за результатами звітних даних учасника Програми компенсації за попередній квартал та до 10 березня поточного року за результатами звітних даних учасника Програми компенсації за попередній рік у розмірі визначеному цим Положенням.

Додатковий незворотний внесок на покриття збитків фінансового фонду «Програми компенсації втрат вкладників» та коштів з тієї частини Стабілізаційного фонду НАКСУ, яка сформована учасниками Програми компенсації (далі – додатковий незворотний внесок на покриття збитків) – незворотний внесок кожного з учасників Програми компенсації, який сплачується відповідно до умов цього Положення з метою покриття збитків фінансового фонду Програми компенсації та Стабілізаційного фонду НАКСУ, які стали наслідком неспроможності повернення окремою кредитною спілкою – учасником Програми компенсації коштів , отриманих нею в рамках компенсаційного компоненту.

Правовий статус та основні завдання Програми компенсації :

1. Програма компенсації є внутрішньою програмою НАКСУ і не має статусу юридичної особи. НАКСУ несе фінансові зобов’язання передбачені Положенням виключно в межах коштів фінансового фонду Програми компенсації та коштів тієї частини Стабілізаційного фонду НАКСУ, яка сформована учасниками Програми компенсації.

2. Основними завданнями Програми компенсації є:

- недопущення втрати заощаджень вкладниками кредитних спілок – учасників „Програми стабілізації та гарантування НАКСУ”

- забезпечення захисту прав вкладників кредитних спілок – учасників Програми компенсації шляхом повернення їх вкладів (за виключенням нарахованих на них процентів і у визначених цим Положенням межах) за рахунок коштів Програми компенсації та коштів з тієї частини Стабілізаційного фонду НАКСУ, яка сформована учасниками Програми компенсації, у разі настання недоступності вкладів;

- здійснення організаційно-управлінських заходів з метою забезпечення виплати вкладникам кредитних спілок – учасників Програми компенсації сум їх вкладів;

- забезпечення надходження та акумуляції сум внесків учасників Програми компенсації та інших коштів, призначених для здійснення відшкодування втрат;

- забезпечення цільового використання коштів, що знаходяться на рахунках Програми компенсації.

3. Чисельний склад Комітету Програми компенсації становить вісім осіб з боку НАКСУ (п’ятеро членів – представники кредитних спілок, троє членів – представники Виконавчої дирекції НАКСУ) та не більш ніж три члени – представники органів державної влади (за згодою).

4. Кошти фінансового фонду Програми компенсації формуються за рахунок:

- вступних внесків кредитних спілок – членів НАКСУ;

- поворотних квартальних внесків учасників Програми компенсації;

- частини резервного капіталу НАКСУ в сумі 200 000 гривень;

- доходу отриманого від розміщення коштів фінансового фонду Програми на депозитному рахунку в банку;

- додаткових членських внесків, які сплачуються членами НАКСУ у випадку використання ними коштів Стабілізаційного фонду НАКСУ на цілі підтримки ліквідності;

- благодійної допомоги фізичних та юридичних осіб;

- додаткових незворотних внесків учасників Програми компенсації на покриття збитків фінансового фонду «Програми компенсації втрат вкладників» та коштів з тієї частини Стабілізаційного фонду НАКСУ, яка сформована учасниками Програми компенсації.

Кошти фінансового фонду Програми компенсації є джерелом формування майна НАКСУ.

5. Розмір вступного внеску становить по 2,5 гривні на кожного з вкладників кредитної спілки – учасниці Програми компенсації станом на останню звітну дату, яка передує даті прийняття Комітетом Програми компенсації рішення про вступ кредитної спілки до Програми компенсації. Вступний внесок при виході кредитної спілки – учасника з Програми компенсації їй не повертається.

6. Розмір поворотного квартального внеску становить:

- 0,01% від суми внесків (вкладів) членів на депозитні рахунки станом на останню звітну дату – для кредитних спілок – учасниць Програми компенсації, портфелі вкладів яких менше або дорівнюють десятикратному середньому розміру портфелю вкладів кредитної спілки – члена НАКСУ;

- 0,01% від десятикратного середнього розміру портфелю вкладів кредитної спілки – члена НАКСУ станом на останню звітну дату – для кредитних спілок – учасниць цієї Програми, портфелі вкладів яких більш ніж у десять разів перевищують середній розмір портфелю вкладів кредитної спілки – члена НАКСУ.

При виході кредитної спілки – учасника з Програми компенсації повернення її поворотних квартальних внесків здійснюється протягом місяця від дати прийняття Комітетом Програми компенсації рішення про виключення такого учасника з Програми компенсації.

7. Метод визначення розміру додаткових незворотних внесків на покриття збитків встановлюється Статтею 9 Положення. При виході кредитної спілки – учасника з Програми компенсації додаткові незворотні внески на покриття збитків такому учаснику не повертаються.

8. В рамках Програми компенсації ведеться персоніфікований облік щодо вступних внесків, поворотних квартальних внесків та додаткових незворотних внесків на покриття збитків сплачених учасниками Програми компенсації.

9. Кошти фінансового фонду Програми компенсації мають бути розміщені на депозитному рахунку в банку, який обирається згідно порядку визначеного Комітетом Програми компенсації. Процентні доходи, отримані від розміщення коштів фінансового фонду Програми компенсації приєднуються до коштів фінансового фонду Програми компенсації.

10. Використання коштів Програми компенсації втрат вкладників та коштів з тієї частини Стабілізаційного фонду НАКСУ, яка сформована учасниками Програми компенсації, на здійснення виплат внесків (вкладів) на депозитні рахунки членам кредитної спілки відбувається лише у разі, якщо заходи застосовані до кредитної спілки – учасниці Програми стабілізації та гарантування НАКСУ в рамках Стабілізаційної програми НАКСУ не призвели до відновлення можливості виконання учасником Програми компенсації своїх зобов’язань перед вкладниками такого учасника.

11. Кошти фінансового фонду Програми компенсації втрат вкладників та тієї частини Стабілізаційного фонду НАКСУ, яка сформована учасниками Програми компенсації, не надаються:

11.1. кредитним спілкам, які не є учасниками Програми компенсації, а також кредитним спілкам, які тимчасово зупинили членство в Програмі компенсації в зв’язку з несплатою внесків;

11.2. якщо учасник відмовився від проведення аудиторської перевірки або в ході її проведення не надав інформації щодо розміру вкладів членів органів управління, та/або інформації щодо наявності у вкладників або їх близьких родичів заборгованості за кредитами;

11.3. за умови відмови учасника Програми компенсації у призначенні Антикризового адміністратора Програми компенсації головою правління такого учасника;

11.4. у разі, якщо відкрито провадження у справах за підозрою шахрайства, зловживань, тощо щодо членів органів управління та/або працівників учасника Програми компенсації;

11.5. для здійснення виплати вкладникам, вклади яких на депозитні рахунки залучено в період дії застосованих з боку Держфінпослуг заходів впливу.

12. За рахунок коштів фінансового фонду Програми компенсації втрат вкладників та тієї частини Стабілізаційного фонду НАКСУ, яка сформована учасниками Програми компенсації, не повертаються внески (вклади) на депозитні рахунки членів учасника Програми компенсації, які були членами органів управління, які діяли на момент призначення Антикризового адміністратора Програми компенсації.

«Програма захисту вкладів» (поза рамок ВАКС та НАКСУ) створена 12 червня 2007 року і є добровільним саморегулівним об’єднанням кредитних спілок, відкритим для всіх кредитних спілок [63].

Предмет діяльності “Програми захисту вкладів” (далі – ПЗВ) є вжиття за-ходів фінансової, організаційної, правової та методологічної підтримки кредит-них спілок – учасників ПЗВ, які опинилися в скрутному фінансово-господарсь-кому становищі, що може вплинути на виконання ними своїх зобов’язань перед членами та іншими кредиторами, а також недопущення погіршення фінансово-го становища кредитних спілок – учасників ПЗВ.

Мета діяльності Об’єднання ПЗВ є [63]:

зміцнення довіри до кредитних спілок та системи кредитної кооперації в цілому;

гарантування високого рівня ділової репутації та авторитету кредитних спілок;

забезпечення фінансової стабільності кредитних спілок – учасників Об'єднання та захист грошових вкладів їх членів;

мінімізація впливу негативних наслідків системних фінансових криз на кредитні спілки – учасники ПЗВ;

введення норм і стандартів пруденційного нагляду (для кредитних спілок – учасників ПЗВ);

проведення внутрішнього моніторингу фінансового стану та системи управління кредитних спілок – учасників ПЗВ;

запровадження ефективних механізмів підвищення рівня ліквідності кредитних спілок.

ПЗВ впроваджує принципи трирівневої комплексної системи охорони депозитів:

Базовий (основний) рівень – рівень кредитної спілки.

Рівень забезпечення фінансової стабільності – рівень Програми захисту вкладів.

Рівень гарантій – рівень системи гарантування внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки.

На базовому рівні, тобто на рівні кредитної спілки, відбувається:

проведення ефективної політики з метою мінімізації ризиків та макси-мальної капіталізації;

забезпечення діяльності органів управління та найманого персоналу у відповідності до законодавства України та кооперативних принципів;

орієнтація кредитних спілок на стабільний розвиток;

впровадження найкращих практик у сфері внутрішнього контролю та розкриття інформації, в тому числі інформації, яка стосується прав членів кре-дитних спілок при отриманні фінансових послуг.

На другому рівні – рівні забезпечення фінансової стабільності - Програма захисту вкладів здійснює моніторинг (нагляд) кредитних спілок з метою оцінки фінансового стану та діяльності органів управління задля забезпечення їхньої фінансової стабільності. Це передбачає такий комплекс заходів:

Збір, обробка, перевірка звітності кредитних спілок. Це передбачає, зокрема, й попередню перевірку звітності, яка подається до Держфінпослуг, з метою недопущення застосування до кредитних спілок – учасників Програми захисту вкладів заходів впливу на помилки в поданих звітних даних;

Моніторинг дотримання правил надання фінансових послуг шляхом перевірки внутрішніх положень та проведення виїзних перевірок у кредитні спілки;

Оцінка кредитного портфеля – оцінка простроченої заборгованості в кредитних спілках, причому не лише за нормативами, визначеними Держфін-послуг, а й за іншими спеціальними методиками, які дозволяють надати реко-мендації для покращення якості продуктивних активів кредитних спілок, підви-щення ефективності роботи з простроченими кредитами тощо;

Аналіз фінансового стану кредитної спілки, в тому числі перевірка дот-римання нормативів, встановлених Держфінпослуг;

Розробка рекомендацій для усунення порушень законодавства та пок-ращення фінансового стану;

Розробка планів відновлення фінансової стабільності. Плани відновлен-ня фінансової стабільності розроблятимуться за результатами попередньо про-ведених перевірок, аналізу звітності, проведених тестів раннього попереджен-ня;

Запровадження тимчасової адміністрації в кредитних спілках як край-нього засобу порятунку спілки (5 з 6-и тимчасових адміністраторів кредитних спілок України заявили про свою готовність співпраці з Програмою захисту вкладів).

При виконанні поставлених завдань Програма захисту вкладів зорієнто-вана на максимальне використання потенціалу обласних асоціацій кредитних спілок. Йдеться, зокрема, про співпрацю в частині збору та обробки фінансових даних кредитних спілок, реалізації програм фінансового оздоровлення, прове-дення тимчасових адміністрацій, розробки та запровадження стандартів діяль-ності кредитних спілок. Для виконання цих завдань планується залучати фінан-сових аналітиків та юристів обласних асоціацій кредитних спілок.

На третьому рівні реалізується система гарантування внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки. На відміну від перших двох рів-нів системи, які «працюють» на кредитну спілку, цей рівень спрямований на надання додаткових гарантій членам спілки, щоб захистити їхні внески (вкла-ди) на депозитні рахунки.

Досягнення даної мети для учасників Програми захисту вкладів здійсню-ватиметься шляхом страхування депозитів. Це – інноваційна схема гарантуван-ня вкладів членів кредитних спілок, яка у більш зрілих систем, які мали в своє-му розпорядженні довгий час для еволюційного розвитку не є поширеною, але довела свою ефективність у молодих системах кредитної кооперації і добре підходить для умов України, бо дозволяє за досить короткий проміжок часу за рахунок встановлених законодавчих вимог стосовно капіталу та процедур стра-хування забезпечити високий рівень гарантій вкладникам кредитних спілок.

Керівництво "Програмою захисту вкладів" здійснюється відповідно до основних кооперативних принципів:

один учасник - один голос;

прозорість в управлінні;

прийняття рішень, які стосуються кредитних спілок відбувається самими кредитними спілками;

демократичний контроль.

Кредитні спілки - учасники "Програми захисту вкладів" здійснюють пря-ме (через збори учасників) або опосередковане (через участь в виборних орга-нах - Раді та Ревізійному комітеті) управління програмою захисту вкладів.

Управління "Програмою захисту вкладів" здійснюється з врахуванням досвіду інших країн та світових тенденцій в побудові систем охорони депози-тів. Свої рекомендації по розбудові "Програми захисту вкладів" надають члени Дорадчого комітету.

За результатами діяльності кредитних спілок - учасників саморегулівної організації - "Програми захисту вкладів" спостерігалося зростання основних базисних показників діяльності. Разом з тим, всі учасники "Програми захисту вкладів", на виконання рішення зборів учасників ПЗВ від 17 червня 2008р. продовжували діяльність по капіталізації кредитних спілок і значну частину доходу спрямовували на формування резервного капіталу (Додаток В).

3.4 Аналіз механізму державного створення Фонду страхування депозитів кредитних спілок

Згідно з державною «Концепцією розвитку системи кредитної коопера-ції» [11], ринок кооперативного кредитування в Україні повинен розвиватися за напрямами, що забезпечать:

удосконалення законодавства за видами послуг, що надаються установами;

підвищення рівня захисту майнових прав членів установ;

ефективне державне регулювання і запровадження пруденційного (запобіжного) нагляду в сфері кредитної кооперації;

сприяння розвитку довгострокового кредитування;

фінансову надійність та платоспроможність установ;

підтримання процесу інтеграції установ у рамках контрольованої ними багаторівневої системи;

створення умов для формування необхідної інфраструктури системи кредитної кооперації;

поінформованість населення про діяльність установ;

підготовку для ринку кооперативного кредитування висококваліфікованих фахівців.

Перспективна система кредитної кооперації України повинна включати такі елементи:

кредитні спілки, що безпосередньо надають фінансові послуги своїм членам;

інфраструктуру, яка забезпечує належний рівень фінансової, системної та організаційної інтеграції кредитних спілок;

сервісну інфраструктуру, об’єкти якої перебувають у власності кредитних спілок або під їх контролем та забезпечують надання відповідних послуг.

Структура системи кредитної кооперації повинна бути дво-, трирівневою.

Перший рівень — кредитні спілки, що безпосередньо надають фінансові послуги споживачам — своїм членам. При цьому створюються належні законодавчі та інституціональні умови для здійснення ефективного кредитування, передусім у сільській місцевості та малих містах, у тому числі іпотечного кредитування і кредитування суб’єктів малого підприємництва та фермерських господарств, надання послуг у здійсненні розрахунків для своїх членів.

Визначення кредитних спілок як першого рівня повинне супроводжуватися такими законодавчими змінами:

надання права набуття членства в кредитній спілці суб’єктам малого підприємництва та фермерським господарствам з установленням асоційованого членства, що дає можливість отримувати послуги кредитної спілки, але не дає права на участь у її управлінні;

доповнення переліку видів фінансових послуг, які кредитні спілки можуть надавати своїм членам, зокрема з оплати за їх дорученням товарів (робіт, послуг) та факторингу;

надання кредитним спілкам права придбавати державні та іпотечні цінні папери, перелік яких встановлюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг, а також здійснювати прийом вкладів від членів кредитних спілок та видачу їм кредитів в іноземній валюті.

Другий рівень — кооперативні банки та об’єднані кредитні спілки, що забезпечують для кредитних спілок можливість доступу до необхідних фінансових ресурсів як шляхом їх перерозподілу у межах системи кредитної кооперації, так і залучення відповідних ресурсів із зовнішніх джерел. Через кооперативні банки можуть здійснюватися рефінансування, диверсифікація ризиків, доступ до міжбанківської системи розрахунків, забезпечення переказу коштів у межах небанківських платіжних систем. При цьому на законодавчому рівні необхідно визначити, що засновниками кооперативних банків, які утворюються за участю кредитних спілок та об’єднаних кредитних спілок, можуть бути тільки кредитні спілки; установити можливість заснування кредитними спілками регіональних і міжрегіональних кооперативних банків; надати право створювати об’єднані кредитні спілки лише на базі членства в асоціаціях кредитних спілок.

Установи другого рівня системи кредитної кооперації можуть утворювати третій рівень — центральні кооперативні банки та/або об’єднані кредитні спілки.

З метою захисту кредитних спілок від ризиків недостатньої ліквідності, низької платоспроможності або неналежного фінансового стану слід створити єдину загальнонаціональну систему стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок, а також систему гарантування вкладів членів кредитних спілок.

Механізм стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок та гарантування вкладів їх членів впроваджується шляхом створення законодавчих та інституціональних умов. Участь у системі гарантування вкладів членів для кредитних спілок, які здійснюють залучення таких вкладів, обов’язкова.

Організаційна інтеграція системи кредитної кооперації забезпечується формуванням потужних асоціацій кредитних спілок, діяльність яких сприятиме розробленню та запровадженню єдиних правил поведінки на ринку кооперативного кредитування, професійних і технологічних стандартів діяльності кредитних спілок. З метою захисту прав членів кредитних спілок на базі асоціацій кредитних спілок можуть утворюватися третейські суди, які розглядають спори між кредитними спілками та їх членами. У законодавстві повинна передбачатися можливість членства кредитних спілок у всеукраїнських асоціаціях як безпосередньо, так і через членство в місцевих асоціаціях, що входять до складу таких асоціацій. Одним з пріоритетних напрямів розвитку організаційної інтеграції є формування єдиної саморегулівної організації кредитних спілок у формі всеукраїнської асоціації, якій можуть бути делеговані відповідні повноваження з боку Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

Установи сервісної інфраструктури повинні надавати послуги кредитним спілкам та об’єднаним кредитним спілкам, а також кооперативним банкам у сфері навчання, консультаційного супроводження, інформаційних технологій, організації обігу кредитних історій позичальників, мінімізації фінансових ризиків, аудиту, управління ліквідністю.

Відповідно до попередніх консультацій, проведених з представниками фінансового ринку, у тому числі представниками об єднань кредитних спілок, у Комітеті Верховної Ради України з питань податкової та митної політики розроблено проект закону України «Про термінові заходи з упередження наслідків світової фінансової кризи та про внесення змін до деяких законів України» (реєстр. №3306 від 4.12.2008 року), який стосується створення умов для функціонування реального сектору та фінансових ринків держави в умовах світової фінансової кризи. На своєму засіданні від 5 грудня 2008 року Комітет розглянув зазначений законопроект та прийняв рішення рекомендувати Верховний Раді України прийняти його за основу.

Згідно проекту Закону України «Про термінові заходи з упередження наслідків світової фінансової кризи та про внесення змін до деяких законів України» [63] пропонується доповнити закон України «Про кредитні спілки» додатковою статтею 25 -1такого змісту:

“Стаття 25-1. Фонд гарантування вкладів членів кредитних спілок

1. Фонд гарантування вкладів членів кредитних спілок за внесками (вкладами) на депозитні рахунки кредитних спілок (далі – Фонд) є:

- спеціалізованою установою, яка виконує функції управління у сфері гарантування вкладів членів кредитних спілок за внесками (вкладами) таких членів на депозитні рахунки кредитних спілок;

- юридичною особою, яка має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні;

- має право придбавати та орендувати майно, необхідне для виконання його функцій, у межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою і погодженого з Уповноваженим органом;

- економічно самостійною установою, що не має на меті одержання прибутку, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки;

- має печатку із своїм найменуванням, веде облік і звітність відповідно до законодавства та є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності.

Кошти гарантування вкладів членів кредитних спілок не включаються до Державного бюджету України.

У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України, чинним законодавством та діє на підставі положення про Фонд гарантування вкладів членів кредитних спілок за внесками (вкладами) на депозитні рахунки кредитних спілок, яке затверджується Уповноваженим органом.

2. Учасниками Фонду є кредитні спілки, які включені до державного реєстру фінансових установ, який веде Уповноважений орган, та мають ліцензію на здійснення діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки.

3. Фонд видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання кредитними спілками - учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду. Нормативно-правові акти видаються у формі інструкцій, положень, правил, які затверджуються рішенням адміністративної ради Фонду. Нормативно-правові акти Фонду, які визначають права та обов’язки його учасників, підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством України.

4. З метою захисту інтересів членів кредитних спілок Фонд відповідно до визначеного ним порядку встановлює для кредитних спілок - учасників (тимчасових учасників) обов'язкові стандарти - вимоги до кредитних спілок щодо їх участі в Фонді, які встановлюються нормативно-правовими актами Фонду.

5. Двічі на поточний рік Фонд публікує в офіційних засобах масової інформації звіт про свою діяльність станом на 1 січня та на 1 липня. Діяльність Фонду за календарний рік підлягає незалежному аудиту. Річний звіт Фонду підтверджується незалежним аудитором та підлягає опублікуванню в офіційних засобах масової інформації відповідно до законодавства.

6. У разі фінансової неспроможності кредитної спілки – учасника Фонду виконати свої зобов’язання перед членами кредитних спілок за внесками (вкладами) на депозитні рахунки кредитних спілок Фонд гарантує кожному вкладнику учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його внесками (вкладами) вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше 50 000 гривень по внесках (вкладах) у кожному із таких учасників. Зазначений розмір відшкодування коштів за внесками (вкладами), включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду.

У разі розміщення членом кредитної спілки внеску (вкладу) в одному учаснику (тимчасовому учаснику) Фонду кількох вкладів, Фонд гарантує відшкодування коштів за такими внесками (вкладами), включаючи відсотки, у розмірі загальної суми вкладів за станом на день настання недоступності вкладів, але не більше розміру, встановленого відповідно до абзацу першого цієї частини.

Якщо вкладник має внески (вклади) у кількох учасниках (тимчасових учасниках) Фонду, які в подальшому реорганізувалися шляхом їх злиття або приєднання, Фонд гарантує відшкодування коштів за цими внесками (вкладами) до закінчення строку дії депозитних договорів за цими внесками (вкладами) на тих самих умовах, що й до реорганізації. Внески (вклади), залучені після реорганізації учасників (тимчасових учасників) Фонду, гарантуються Фондом у загальній сумі, але не більше розміру, встановленого відповідно до абзацу першого цієї частини.

Вклади, розмір яких становить менше 1 гривні, не підлягають відшкодуванню.

7. Фонд не виплачує відшкодування:

1) особі, яка перебувала у складі спостережної ради, правління і ревізійної комісії учасника Фонду протягом 1095 днів, попередніх дню настання недоступності вкладів, або в такий день;

2) особі, яка на індивідуальній основі отримала від кредитної спілки пільгові відсотки та/або має фінансові привілеї, що призвели до погіршення фінансового стану спілки;

3) особі, яка підписала аудиторський висновок перевірки кредитної спілки, в якому знаходиться її вклад, будь-коли протягом 1095 днів, попередніх дню настання недоступності вкладів, або в такий день, якщо такий аудиторський висновок не містив застережень щодо майбутньої недоступності вкладів у такій кредитній спілки;

4) особі, яка є пов’язаною з особами, визначеними у підпунктах „1” – „3” цієї частини статті;

5) особі, не ідентифікованої ліквідаційною комісією кредитної спілки протягом встановленого законом строку;

8. Джерелами формування коштів Фонду є:

1) початкові збори з кредитних спілок - учасників Фонду у розмірі 10% від резервного капіталу, який повинен бути не менш ніж 5% від активів, зважених на ризик. Початкові збори перераховуються на рахунок Фонду до дати включення кредитної спілки до складу його учасників;

2) регулярні збори з кредитних спілок - учасників (тимчасових учасників) Фонду, які сплачуються двічі на рік за наслідками 6 та 12 місяців поточного року до закінчення 20 числа наступного місяця, у розмірі 0,25% від загальної суми внесків (вкладів), включаючи нараховані за внесками (вкладами) відсотки за станом на 31 грудня року, що передує поточному та 30 червня поточного року;

3) спеціальні збори з кредитних спілок - учасників (тимчасових учасників) Фонду, які сплачуються у розмірі та у строк, визначені адміністративною радою Фонду за погодженням з Уповноваженим органом, у випадку недостатності коштів Фонду для виконання ним у повному обсязі своїх зобов'язань щодо погашення зобов’язань за виплатами учасниками тимчасовими учасниками) Фонду. Рішення про встановлення спеціальних зборів приймає адміністративна рада Фонду за погодженням з Уповноваженим органом. Внесення спеціального збору кредитними спілками - учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду проводиться у строки та згідно з умовами, встановленими адміністративною радою.

4) доходи, одержані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери України;

5) кредити, залучені від Кабінету Міністрів України. Фонд може звернутися до Кабінету Міністрів України із запитом про відкриття кредитної лінії у формі стабілізаційного кредиту, якщо власні активи Фонду не є достатніми або можуть стати недостатніми у майбутньому для виплати належної суми відшкодувань на користь членів кредитної спілки. Порядок визначення недостатності активів Фонду у майбутньому визначається за методикою, встановленою Уповноваженим органом за погодження Національним банком України. Ліміт кредитної лінії на наступний рік визначається щорічно як десятикратний розмір надходжень від учасників (тимчасових учасників) Фонду за перше півріччя поточного року і передбачається Міністерством фінансів України в проекті закону про Державний бюджет України в грошовій формі.

Фонд подає Міністерству фінансів України заявку про розмір ліміту стандартної кредитної лінії, що є підставою для включення відповідних положень до проекту закону про Державний бюджет України. Стандартна кредитна лінія відкривається строком на 12 календарних місяців під облікову ставку Національного банку України, діючу протягом терміну її використання;

У випадку вичерпання фінансових можливостей Фонду або якщо загальний розмір його зобов’язань в тимчасових учасниках фонду перевищує на 10 та більше відсотків загальну суму коштів Фонду, у тому числі розміщених на депозитних рахунках Національного банку України або в державних цінних паперах, Фонд може звернутися до Кабінету Міністрів України із запитом про надання стабілізаційного кредиту у сумі, не нижчої суми такого перевищення, строком до 5 років під облікову ставку Національного банку України, діючу протягом термінів його залучення. У цьому випадку, Кабінет Міністрів України, за умови отримання позитивного висновку Уповноваженого органу за підтримки Національного банку України, приймає рішення про надання такого стабілізаційного кредиту за рахунок резервного фонду державного бюджету або за рахунок інших джерел, визначених Кабінетом Міністрів України, у тому числі Стабілізаційного фонду, та враховує витрати та доходи, пов’язані з управлінням зазначеним боргом у проекті закону України про державний бюджет наступного року.

У випадку збільшення суми відшкодувань Фонду внаслідок внесення змін до цієї статті Верховною Радою України, Фонд отримує бюджетну дотацію у розмірі, який розраховується за правилами визначення суми стабілізаційного кредиту. Сума такої дотації відображається у законі України про внесення відповідних змін до державного бюджету на відповідний рік.

Бюджетний кредит або дотація для Фонду надається в гривні та не може надаватися в цінних паперах, у тому числі емітованих державою чи територіальними громадами України;

6) пеня, яку сплачують кредитні спілки - учасники (тимчасові учасники) Фонду за несвоєчасне або неповне перерахування зборів до Фонду;

7) доходи від депозитів, розміщених Фондом у Національному банку України.

9. Керівними органами Фонду є адміністративна рада та виконавча дирекція.

Адміністративна рада Фонду діє у складі п'яти осіб, які є громадянами України, постійно проживають в Україні, мають вищу фінансово-економічну чи юридичну освіту, стаж роботи за фахом не менше ніж п'ять років.

Адміністративна рада формується шляхом делегування до її складу двох представників Кабінету Міністрів України, одного представника Уповноваженого органу, одного представника Національного банку України, одного представника об’єднання кредитних спілок.

Виконавча дирекція:

1) приймає рішення про відшкодування коштів членам кредитних спілок за внесками (вкладами) на депозитні рахунки;

2) виконує всі процедури, пов'язані з виплатою відшкодування у разі настання недоступності вкладів;

3) складає кошторис витрат Фонду та подає його на затвердження адміністративній раді;

4) подає на затвердження адміністративній раді звіти про діяльність Фонду за кожне півріччя;

5) розробляє та подає на затвердження адміністративної ради Фонду нормативно-правові акти та стандарти Фонду;

6) має право вимагати скликання позачергового засідання адміністративної ради;

7) розглядає звернення до Фонду членів кредитних спілок - учасників (тимчасових учасників) Фонду щодо відшкодування внесків (вкладів) за рахунок коштів Фонду;

8) вивчає та аналізує тенденції розвитку ринку ресурсів, залучених від членів кредитних спілок учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду;

9) має право здійснювати перевірки кредитних спілок - учасників (тимчасових учасників) Фонду з питань, віднесених до повноважень Фонду. Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік, позапланові - за рішенням Фонду щодо переведення кредитної спілки - учасника до категорії тимчасових учасників Фонду;

10) встановлює за погодженням із Уповноваженим органом форми звітності та порядок їх подання до Фонду кредитними спілками - учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду;

11) одержує від Уповноваженого органу інформацію про прийняті рішення щодо застосування заходів впливу до окремих кредитних спілок - учасників (тимчасових учасників) Фонду відповідно до чинного законодавства;

12) аналізує інформацію про фінансовий стан кредитних спілок - учасників (тимчасових учасників) Фонду;

13) інформує Уповноважений орган про результати проведених у межах її повноважень перевірок кредитних спілок - учасників (тимчасових учасників) Фонду та в разі виявлення допущених кредитною спілкою порушень норм цієї статті цього Закону вносить пропозиції про застосування Уповноваженим органом до такої кредитної спілки заходів впливу;

14) інвестує наявні ресурси Фонду в державні цінні папери України або зберігає на депозитних рахунках Національного банку України згідно з цим Законом і Положенням про Фонд;

15) веде реєстр кредитних спілок - учасників (тимчасових учасників) Фонду та вносить відповідні зміни до нього;

16) вносить на розгляд адміністративної ради пропозиції щодо встановлення спеціального збору для сплати кредитними спілками - учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду, збільшення розміру відшкодування за рахунок коштів Фонду, залучення Фондом кредитів від Кабінету Міністрів України, Національного банку України, банків та іноземних кредиторів;

17) вносить на розгляд адміністративної ради пропозиції щодо переведення кредитної спілки - учасника Фонду до категорії тимчасових учасників Фонду;

18) готує пропозиції щодо виключення кредитної спілки із числа учасників (тимчасових учасників) Фонду та подає їх на розгляд адміністративної ради;

12. Фонд зобов'язаний порушити перед Уповноваженим органом питання про застосування до кредитної спілки - учасника (тимчасового учасника) Фонду заходів впливу у разі порушення ним норм цього Закону, а Уповноважений орган зобов'язаний розглянути звернення Фонду протягом 10 днів із дня його одержання. У разі невиконання кредитною спілкою - учасником (тимчасовим учасником) Фонду вимог цієї статті, їх керівники підлягають адміністративній відповідальності відповідно до закону.

13. Фонд має право застосовувати до кредитних спілок - учасників Фонду такі заходи впливу:

1) переводити кредитні спілки до категорії тимчасових учасників Фонду;

2) виключати кредитні спілки з числа учасників (тимчасових учасників) Фонду;

3) в разі виявлення допущених кредитною спілкою порушень норм цього Закону вносити пропозиції про застосування Уповноваженим органом до такої кредитної спілки заходів впливу.

Переведення кредитної спілки до категорії тимчасових учасників Фонду здійснюється рішенням адміністративної ради за поданням виконавчої дирекції Фонду, в разі порушення кредитною спілкою - учасником Фонду вимог цього Закону чи нормативно-правових актів та стандартів Фонду. Повідомлення про прийняття такого рішення надсилається кредитній спілці та Уповноваженому органу.

14. Фонд не відшкодовує кошти за внесками (вкладами) членам кредитних спілок за депозитними договорами, укладеними з кредитною спілкою, переведеною до категорії тимчасового учасника Фонду, якщо такі внески (вклади) залучені нею після дати отримання повідомлення про переведення її до категорії тимчасового учасника Фонду.

Кредитна спілка, переведена до категорії тимчасового учасника Фонду, зобов'язана:

а) на другий день після отримання від Фонду повідомлення про переведення її до категорії тимчасового учасника Фонду розмістити у всіх приміщеннях, до яких мають доступ члени кредитної спілки інформацію про переведення її до категорії тимчасового учасника Фонду;

б) попереджати у письмовій формі членів кредитної спілки при укладенні з ними нових депозитних договорів, що Фонд не гарантує відшкодування за цими договорами на умовах, визначених цим Законом.

Кредитна спілка, переведена до категорії тимчасового учасника Фонду, не сплачує регулярний збір до Фонду по депозитним договорам, які укладені нею з дати отримання повідомлення про переведення її до категорії тимчасового учасника Фонду.

15. Виключення кредитної спілки з числа учасників (тимчасових учасників) Фонду не позбавляє членів кредитної спілки, депозитні договори яких були укладені до дня отримання кредитною спілкою повідомлення про переведення її до категорії тимчасових учасників, права на отримання відшкодування відповідно до цього Закону.

16. Кредитна спілки набуває право на відшкодування коштів за внесками (вкладами) членів кредитних спілок за депозитними договорами за рахунок коштів Фонду з дня настання недоступності вкладів або її виключення з числа учасників Фонду.

17. Ліквідатор кредитної спілки - учасника (тимчасового учасника) Фонду має надати Фонду протягом двадцяти робочих днів з дня настання недоступності вкладів повний перелік членів кредитної спілки, які мають право на відшкодування внесків (вкладів) за депозитними договорами із визначенням суми, яка підлягає відшкодуванню відповідно до цієї статті. Фонд протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про відшкодування внесків (вкладів) за депозитними договорами повідомляє членів кредитної спілки через офіційні засоби масової інформації або через власну сторінку (сайт), відкриту у глобальній мережі передання та отримання даних (Інтернет).

18. Порядок надання Фондом відшкодування затверджується адміністративною радою Фонду. Відшкодування здійснюється виключно у безготівковій формі. Виплата Фондом гарантованої суми відшкодування через банки здійснюється протягом трьох місяців з дня настання права на отримання такого відшкодування.

Висновки

Кредитна спілка - це неприбуткова громадська організація, що діє на ко-оперативних засадах з метою соціального захисту своїх членів шляхом здій-нення взаємокредитування за рахунок їх акумульованих заощаджень. Найбільш важлива ознака кредитної спілки – це її кооперативна сутність.

Історично склалися дві основні моделі міської та сільської кредитної спілки:

- "Сільські каси" Ф.Райфейзена — класична модель сільського кредит-ного кооперативу:

- "Народні банки" Г. Шульце-Деліча - класична модель міського ощадно-позичкового кооперативу.

Створення кредитних товариств райфайзенівського типу на території Ук-раїни, яка перебувала в складі Російської імперії, стало можливим лише після прийняття в 1895 році закону "Про установи дрібного кредиту", який заклав можливість організації кредитних кооперативів не тільки на пайовій, а й на безпайовій основі.

Світовий рух кредитних спілок сьогодні виглядає так: а) У Франції близько 90% населення користується послугами кредитної кооперації;

б) В США 30% дорослого населення є членами кредитних кооперативів (9.935 кооперативів). Активи – 650 млрд. доларів США;

в) В Ірландії 534 кооперативу поєднують 70% населення країни.

г) У Польщі кредитною кооперацією охоплено 4,5% населення (система KSKOK включає 96 кооперативів і більше 1.400 їхніх філій), активи – більше 80 млн. доларів США.

д) Всесвітня рада кредитних спілок (WOCCU) створена в 1971 році як міжнародна організація кредитних союзів і кооперативних фінансових органі-зацій у цілому. В WOCCU входять організації з 91 країни миру. Членами WOCCU є регіональні й національні асоціації кредитних союзів, які представ-ляють понад 43 тис. кредитні союзи, що поєднують 136 млн. пайовиків по усно-му світі. Сукупний розмір активів цих кредитних союзів перевищує 3 136 млрд. дол. США.

20 грудня 2001 року Верховною Радою України одноголосно прийнято Закон України „Про кредитні спілки”, з 22 січня 2002 року після підписання Президентом України закон набрав чинності.

Сучасна законодавча база діяльності кредитних спілок в Україні станом на кінець 2008 року складається з:

- Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг";

- Закону України “Про кредитні спілки“;

- Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” ;

- Закону України “Про захист прав споживачів”;

- нормативно-правових актів Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Результати розвитку ринків небанківських фінансових послуг України за 2008 рік вказують на продовження тенденцій щодо подальшого зростанн кіль-кості небанківських фінансових установ та збільшення обсягів та асортименту послуг, які надаються ними відповідно до законодавства:

- якщо станом на кінець 2005 року до Державного реєстру фінансо-вихустанов було внесено інформацію про 1 612 небанківських фінансових установ;

- то станом на 30.09.08 їх загальна кількість досягла 1 999.

Разом із кількісними показниками, зростають і якісні показники діяль-ності небанківських фінансових установ. Так, якщо за результатами 2006 року загальний обсяг активів небанківських фінансових установ становив 32,7 млрд. грн., то на кінець 2007 року – 41,4 млрд. грн. (приріст 38,2%), а на кінець І півріччя 2008 року він збільшився майже на 5 млрд.грн. і склав 46,4 млрд. грн. (приріст 12,1%) .

Питома вага активів кредитних спілок на фінансовому ринкуУкраїни (з врахуванням активів комерційних банків) зросла з рівня 0,78% у 2005 році до рівня 1,0% у 2007 році та зизилась до рівня 0,82% у 3 кварталі 2008 року.

На кінець 2007 року до Державного реєстру фінансових установ було внесено інформацію про 834 кредитні установи, в тому числі 800 кредитних спілок, 7 інших кредитних установ та 27 юридичних осіб публічного права

Протягом 2007 року кількість членів кредитних спілок збільшилася май-же на 34% і на 31.12.07 становила 2 млн. 391,6 тис. осіб, з яких 561,5 тис. осіб, або 23,5%, мають чинні кредитні договори, а 245,3 тис. осіб (10,3%) мають внески на депозитних рахунках у кредитних спілках

За результатами 2006 - 2007 року , як і раніше, більшість кредитних спі-лок об’єднувала відносно невелику кількість членів – до 1000 осіб. На кінець 2007 року за кількістю членів кредитні спілки розподілилися таким чином: більшість кредитних спілок (61%) об’єднують до 1 тис. осіб; третина спілок – від 1 тис. до10 тис. осіб, біля 5% кредитних спілок залучили від 10 до 100 тис. членів і 4 спілки об’єднують понад 100 тис. членів.

Протягом 9 місяців 2008р. кількість членів кредитних спілок збільшилася на 10,8% і на 30.09.08 становила 2 млн. 649 тис. осіб, з яких 632,0 тис. осіб, або майже 23,9% – члени КС, які мають чинні кредитні договори, та 174 тис. осіб (6,6%) – члени спілок, які мають внески на депозитних рахунках

Загальний обсяг активів кредитних спілок протягом 9 місяців 2008 року зріс на 19,3% та становив на кінець періоду 6 279 млн. грн., з яких 5 657,6 млн. грн., або 90,1% – це продуктивні1 та решта 9,9% (621 млн. грн.) – непродуктив-ні активи.

На протязі 2004 -2007 років структура виданих кредитів в сумарному кредитному портфелі кредитних спілок України має наступні зсуви:

питома вага споживчих кредитів з рівня 55% у 2004 році знизилась до 43,0% у 2007 році;

питома вага комерційних кредиті зросла з рівня 12,0% у 2004 році до рівня 16,0% у 2007 році;

питома вага «інших кредитів» зросла з рівня 23,2% до рівня 31,0%, тобто все більше члени КС беруть просто грошові кредити без цільового призначення кредиту.

Зважаючи на досить широкий діапазон середньозважених відсоткових ставок за кредитами членам кредитних спілок, можна стверджувати, що значна кількість кредитних спілок (207 із 658 кредитних спілок, що подали звітність), надавала у 2006 -2007 роках кредити за середньозваженою ставкою у межах від 30 до 40% річних. Більше половини всіх кредитних спілок надавали своїм чле-нам кредити за відсотковою ставкою в межах від 30% до 50% річних.

Порівнюючи структуру депозитів та наданих кредитів, можна стверд-жувати, що їх розподіл за терміном погашення є доволі однорідним: як серед кредитів, так і серед депозитів переважають середньострокові, терміном від 3х до 12 місяців.

Основними проблемами в розвитку системи кредитної кооперації в Укра-їні на сучасному етапі в дипломному дослідженні ідентифіковані наступні:

надзвичайно велика частка прострочених споживчих кредитів (52% станом на початок 2009 року при нормативі не більше 30%), наданих без застави;

конкурентний тиск комерційних банків та установ споживчого кредитування в складі фінансових корпорацій на традиційному для кредитних спілок ринку споживчого кредитування населення;

фіскальний тиск податкових органів на законодавче зняття неприбутковості з статусу кредитних спілок;

низька ефективність саморегулівних об’єднань кредитних спілок України при створенні фондів стабілізації та фондів гарантування депозитів в кредитних спілках;

неефективна конкуренція між всеукраїнськими об’єднаннями кредитних спілок ВАКС, НАКСУ та ПЗВ, створення дублюючих регіональних систем координації та багатьох малих фінансових фондів стабілізації і гарантування депозитів в кредитних спілках;

відсутність державної підтримки на законодавчому рівні до створення на рівні держави Стабілізаційного Фонду системи кредитних спілок та Фонду гарантування депозитів в кредитних спілках;

підтримуєма банківським лоббі антиконкурентна політика на законодавчому рівні по недопущенню кредитних спілок на ринок банківських вільних грошових коштів, включаючи Центральний кооперативний банк України з державними функціями підтримки платоспроможності та ліквідності кредитних спілок.

Таким чином, основними викликами перед ринком кредитних спілок на наступні 3 роки є наступні:

– забезпечення здатності підтримання платоспроможності та ліквідності кредитних спілок за умови виникнення системних фінансових криз або суттє-вих змін ринкової кон’юнктури;

– забезпечення збалансованої регуляторної політики та запровадження реального саморегулювання з боку системи кредитних спілок;

– створення достатніх інституційних, технологічних та ресурсних можливостей для освоєння нових та утримання традиційних ринкових ніш в умовах агресивного конкурентного середовища;

– завершення якісної консолідації системи кредитних спілок і запровадь-ження єдиної загальнонаціональної програми підтримання їх фінансової стабільності та гарантування вкладів їх членів;

– впровадження єдиного національного бренду кредитних спілок на ос-нові поєднання принципів ринкової ефективності, соціальної відповідальності та кооперативних засад в управлінні;

– забезпечення діяльності кредитних спілок з дотриманням міжнародних кооперативних принципів та запровадження ефективних механізмів захисту прав їх членів.

Для вирішення вищезазначених проблем в дипломному дослідженні запропоновані наступні організаційно-фінансові заходи на законодавчому та виконавчому рівнях:

1. Терміново прийняти зміни до Закону України «Про кредитні спілки», запропоновані в пакеті антикризових законів України у кінці 2008 року, але не прийнятих під тиском банківського лоббі у Верховній Раді України:

удосконалення законодавства за видами послуг, що надаються установами;

підвищення рівня захисту майнових прав членів установ;

ефективне державне регулювання і запровадження пруденційного (запобіжного) нагляду в сфері кредитної кооперації;

сприяння розвитку довгострокового кредитування;

фінансову надійність та платоспроможність установ;

підтримання процесу інтеграції установ у рамках контрольованої ними багаторівневої системи;

створення умов для формування необхідної інфраструктури системи кредитної кооперації;

поінформованість населення про діяльність установ;

підготовку для ринку кооперативного кредитування висококваліфікованих фахівців.

Перспективна система кредитної кооперації України повинна включати такі елементи трирівневої структури:

кредитні спілки, що безпосередньо надають фінансові послуги своїм членам;

інфраструктуру, яка забезпечує належний рівень фінансової, системної та організаційної інтеграції кредитних спілок;

сервісну інфраструктуру, об’єкти якої перебувають у власності кредитних спілок або під їх контролем та забезпечують надання відповідних послуг.

2. Визначення кредитних спілок як першого рівня повинне супроводжуватися такими законодавчими змінами:

надання права набуття членства в кредитній спілці суб’єктам малого підприємництва та фермерським господарствам з установленням асоційованого членства, що дає можливість отримувати послуги кредитної спілки, але не дає права на участь у її управлінні;

доповнення переліку видів фінансових послуг, які кредитні спілки можуть надавати своїм членам, зокрема з оплати за їх дорученням товарів (робіт, послуг) та факторингу;

надання кредитним спілкам права придбавати державні та іпотечні цінні папери, перелік яких встановлюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг, а також здійснювати прийом вкладів від членів кредитних спілок та видачу їм кредитів в іноземній валюті.

3. Для другого рівня — через кооперативні банки можуть здійснюватися рефінансування, диверсифікація ризиків, доступ до міжбанківської системи розрахунків, забезпечення переказу коштів у межах небанківських платіжних систем. При цьому на законодавчому рівні необхідно визначити, що засновниками кооперативних банків, які утворюються за участю кредитних спілок та об’єднаних кредитних спілок, можуть бути тільки кредитні спілки; установити можливість заснування кредитними спілками регіональних і міжрегіональних кооперативних банків; надати право створювати об’єднані кредитні спілки лише на базі членства в асоціаціях кредитних спілок.

4. Установи другого рівня системи кредитної кооперації можуть утворювати третій рівень — центральні кооперативні банки та/або об’єднані кредитні спілки.

З метою захисту кредитних спілок від ризиків недостатньої ліквідності, низької платоспроможності або неналежного фінансового стану слід створити єдину загальнонаціональну систему стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок, а також систему гарантування вкладів членів кредитних спілок.

Механізм стабілізації і фінансового оздоровлення кредитних спілок та гарантування вкладів їх членів впроваджується шляхом створення законодавчих та інституціональних умов. Участь у системі гарантування вкладів членів для кредитних спілок, які здійснюють залучення таких вкладів, обов’язкова.

Організаційна інтеграція системи кредитної кооперації забезпечується формуванням потужних асоціацій кредитних спілок, діяльність яких сприятиме розробленню та запровадженню єдиних правил поведінки на ринку кооперативного кредитування, професійних і технологічних стандартів діяльності кредитних спілок. У законодавстві повинна передбачатися можливість членства кредитних спілок у всеукраїнських асоціаціях як безпосередньо, так і через членство в місцевих асоціаціях, що входять до складу таких асоціацій. Одним з пріоритетних напрямів розвитку організаційної інтеграції є формування єдиної саморегулівної організації кредитних спілок у формі всеукраїнської асоціації, якій можуть бути делеговані відповідні повноваження з боку Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

Установи сервісної інфраструктури повинні надавати послуги кредитним спілкам та об’єднаним кредитним спілкам, а також кооперативним банкам у сфері навчання, консультаційного супроводження, інформаційних технологій, організації обігу кредитних історій позичальників, мінімізації фінансових ризиків, аудиту, управління ліквідністю.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження по-лягає в тому, що отримані результати оцінюють сучасний стан кредитної коопе-рації в Україні як суттєве соціальне явище, в якому задіяно 6,5% населення Ук-раїни та 0,9% - частка (6,5 млрд.грн.) фінансового ринку України (загальний обсяг 750 млрд.грн. балансових активів станом на початок 2009 року, серед яких 48 млрд.грн. (6,2%) становить спільна частка фінансового ринку неба-ківських фінансових установ). Таким чином, проблеми розвитку сучасної кредитної кооперації в Україні повинні отримати суттєву підтримку держави на законодавчому та виконавчому рівнях, враховуючи чисельність задіяного населення та світову вагу цього сегменту фінансового ринку в розвинутих ринкових державах світу.

Список використаних джерел

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV(діє з 01.01.2004)

2. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року N 2664-III // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 15 грудня 2005 року N 3201-IV

3. Закон України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 року N 2908-III // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 17 листопада 2005 року N 3108-IV

4. Закон України “Про захист прав споживачів» від 1 грудня 2005 року N 3161-IV (Законом України від 1 грудня 2005 року N 3161-IV цей Закон викладено у новій редакції)

5. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 19 грудня 2005 року N 1576-XII // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 19 лютого 2008 року N 1519-IV

6. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р. N 283/97-ВР // станом змін від від 7 липня 2008 р. N 2771-IV

7. Закон України“ Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України “ від 31 жовтня 2008 року N 639-VI // Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 25 грудня 2008 року N 800-VI

8. Закон України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року N 898-IV // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 25 грудня 2008 року N 800-VI

9. Закон України «Про іпотечні облігації» від 22 грудня 2005 року N 3273-IV // Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 23 лютого 2006 року N 3480-IV

10. Указ Президента України «Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України» від 4 квітня 2003 року N 292/2003 // Із змінами і доповненнями, внесенимиУказами Президента України станом від 12 вересня 2005 року N 1240/2005

11. Концепція розвитку системи кредитної кооперації // Розпоряджен-няКабінету Міністрів України від 7 червня 2006 р. № 321-р

12. Про затвердження Положення про фінансові нормативи діяльності та критерії якості системи управління кредитних спілок та об'єднаних кредитних спілок // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16 січня 2004 року N 7 ( Із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України станом від 22 травня 2008 року N 662)

13. Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності кредит-них спілок з надання фінансових послуг // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 2 грудня 2003 року N 146 (Із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України станом від 14 серпня 2007 року N 7817)

14. Про затвердження Примірного статуту та примірних внутрішніх положень, що регулюють діяльність органів управління кредитної спілки // Держфінпослуг України, розпорядження від 13.03.2008 р. N 338

15. Про затвердження Положення про внесення інформації про кредитні спілки до Державного реєстру фінансових установ // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22 червня 2004 року N 1099 (Із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України станом від 17 квітня 2008 року N 529)

16. Про затвердження Порядку складання та подання звітності кредит-ними спілками та об'єднаними кредитними спілками до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України //Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг Українивід 25 грудня 2003 року N 177 (Із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України станом від 2 березня 2006 року N 5450)

17. Про встановлення виду державних цінних паперів, які можуть придбавати кредитні спілки // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 4 листопада 2004 року N 2739

18. Про затвердження Положення про видачу небанківським фінансовим установам дозволу на здійснення емісії іпотечних сертифікатів // Розпоряд-ження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27 травня 2005 року N 4084

19. Про затвердження Положення про провадження діяльності небанків-ських фінансових установ, які здійснюють емісію іпотечних сертифікатів // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 9 червня 2005 року N 4132

20. Щодо визначення мети залучення кредитними спілками на договірних умовах кредитів банків, кредитів об'єднаної кредитної спілки, грошових коштів інших установ та організацій // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 2 серпня 2005 року N 4404

21. Башкатов О. Програма захисту вкладів як чинник довіри членів до кредитної спілки // «Вісник кредитної кооперації», 2008, № 5, с.13-14

22. Бланк И.А. Управление финансовыми рисками. – М.Видавництво: Ника-Центр, 2005 – 600 с.

23. Винокуров Д. , Онищенко Т. «Кредитні спілки в Законі» // «Податки та бухгалтерський облік», 31 січня 2002 р., № 9 (463), с. 46

24. Вишневський І. Оподатковувати чи не оподатковувати… // «Вісник кредитної кооперації», 2007, № 8, с.50

25. Вітлінський В.В., Великоіваненко Г.І. Ризикологія в економіці та підприємництві: Монографія – Киїів, Видавництво: КНЕУ, 2004 – 480 с.

26. В. Н. Вяткин, И. В. Вяткин, В. А. Гамза, Ю. Ю. Екатеринославский, Дж. Дж. Хэмптон Риск-менеджмент. Учебник. . – М.:Видавництво: Дашков и Ко, 2003 – 512 с.

27. Гончаренко В.В. Кредитні спілки як фінансові кооперативи : міжнародний досвід та українська практика. – Київ : “Наукова думка”, 1997.- 240 с.

28. Гончаренко В.В. Кредитна кооперація. Форми економічної самодопомоги сільського та міського населення у світі та в Україні (теорія, методологія, практика). – Київ : “Глобус”, 1998 .-330 с.

29. Гринюк І. Фінансовий аналіз: досягнення кредитних спілок за останні три роки // «Вісник кредитної кооперації», 2007, № 3, с.12-21

30. Звіт про роботу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України за 2005 рік // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 15.06.06 № 5907, 2006, http://www.dfp.gov.ua/Zvit_DPF_2005.pdf

31. Звіт про роботу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України за 2006 рік // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 05.07.07 № 7572, 2007, http://www.dfp.gov.ua/Zvit_DPF_2006.pdf

32. Звіт про роботу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України за 2007 рік // Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27.06.08 № 778, 2008, http://www.dfp.gov.ua/Zvit_DPF_2007.pdf

33. Ільїна Н. Нові обрії становлення системи кредитної кооперації України // «Вісник кредитної кооперації», 2006, №9, с.4-6

34. Козинець П. Кредитні спілки. Простежується випереджувальне зростання капіталу // Україна-business. – 2004. – №45. – с.11-13.

35. Козинець П. Кредитні спілки приводять свій стан у відповідність з вимогами ЗУ „Про кредитні спілки” // Україна-business. – 2005. – №58. – с.8-9.

36. Кредитні спілки (використані дані Всесвітньої ради кредитних спілок (ВРКС) // Аналітичний звіт Держфінпослуг, 2007, http://www.dfp.gov.ua/cred_world.pdf38

37. Кредитні спілки в Україні: основні засади діяльності / Навчальний посібник. В 2-х книгах/ За загальною редакцією Оленчика А.Я.- К.: УІРФР, книга ІІ,2007- 652 с.

38.Лугінін О.Є, Білоусова С.В. Статистика: Підручник. – К.: ЦНЛ, 2005. –580 с.

39. Луцишин О.О. Кредитні спілки на ринку фінансових послуг України: проблеми та пріоритети розвитку // Науковий журнал “Світ фінансів”, випуск 3 (8), жовтень 2006р.

40. Меморандум про взаєморозуміння і співпрацю між Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України та Всеукраїнською асоціацією кредитних спілок від 1 лютого 2007 року // // «Вісник кредитної кооперації», 2007, №9, с.29-30

41. Мерцин В. З історії кредитних спілок // Україна фінансова, http:// who_is_who.com.ua, 2006

42. Оленчик А. Я. Система кредитних спілок України:сучасний стан та можливі виклики // «Вісник кредитної кооперації», 2007, №10, с.26-33

43. Оленчик А.Я. Про актуальні питання, тенденції та проблеми на ринку кредитних спілок України // «Вісник кредитної кооперації», 2007, №9, с.24-29

44. Оленчик А.Я. , Пантелеймоненко А.О. Типова навчальна програма дисципліни “Теоретичні основи кредитної кооперації” - для підвищення кваліфікації голів правлінь та головних бухгалтерів кредитних спілок // Методична рада з питань професійної підготовки і сертифікації керівників та фахівців ринку кооперативного кредитування при Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг, Протокол №4 від 8 листопада 2007 року

45. Пантелеймоненко А.О. Становлення кооперації в українському селі: історико-економічні аспекти. – Полтава: РКЦ ПУСКУ, 2006.

46. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент банку. Підручник – К., КНЕУ, 2004, 480с.

47. Результати розвитку ринку небанківських фінансових послуг України за 12 місяців 2007 року // Аналітичний звіт Держфінпослуг, 2008, http://www.dfp.gov.ua/Analit_nobank_2007.pdf

48. Результати розвитку ринку небанківських фінансових послуг України за 1 півріччя 2008 року // Аналітичний звіт Держфінпослуг, 2008, http://www.dfp.gov.ua/Zvit_1_pivrichj2008.pdf

49. Результати розвитку ринку небанківських фінансових послуг України за 9 місяців 2008 року // Аналітичний звіт Держфінпослуг, 2008, http://www.dfp.gov.ua/Pidsumki_9mic.2008.pdf

50. Стратегія дільності ВАКС на 2008 - 2010 роки // «Вісник кредитної кооперації», випуск №2(5), лютий - березень 2008

51. Статистика: Підручник./ Головач А.В., Єріна А.М, Козирєв О.В та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – 412 с.

52.Стан та перспективи розвитку ринків фінансових послуг в Україні за 2003 рік // Звіт Державної комісії з регулювання фінансових послуг в Україні (Держфінпослуг), 2004, http://www.dfp.gov.ua/Zvit_DPF_2003.pdf

53. Фінансовий стан та розвиток кредитних спілок у 2004 році // Аналітичний звіт Держфінпослуг, 2005, http://www.dfp.gov.ua/KC_2004.pdf

54. Фінансовий стан та розвиток кредитних спілок у 2005 році // Аналітичний звіт Держфінпослуг, 2005, http://www.dfp.gov.ua/ks2005.pdf

55. Фінансовий стан та розвиток кредитних спілок у 2006 році // Аналітичний звіт Держфінпослуг, 2007, http://www.dfp.gov.ua/KRSP_2006.pdf

56. Фінансовий стан та розвиток кредитних спілок у 2008 році // Аналітичний звіт Держфінпослуг, 2008, http://www.dfp.gov.ua/Ks_3kv.xls

57. Хорунжий С. Іпотечне кредитування кредитними спілками // «Вісник кредитної кооперації», 2007, № 4, с.7-12

58. Шатирко Г. Всеукраїнська асоціація кредитних спілок як чинник розвитку системи кредитної кооперації в Україні // «Вісник кредитної кооперації», 2007, № 12, с.24-33

59. http://www.dfp.gov.ua – Офіційний Інтернет-сайт Державної комісії з регулювання фінансових ринків в Україні, 2008

60. http://vaks.org.ua – Офіційний Інтернет-сайт Всеукраїнської асоціації кредитних спілок України, 2008

61. http:/www.cuukr.org.ua – Офіційний Інтернет-сайт Канадської програми зміцнення кредитних спілок України, 2007

62. http://www.ukrcu.kiev.ua – Офіційний Інтернет-сайт Національної асоціації кредитних спілок України

63. http://www.pzu.net.ua – Офіційний Інтернет-сайт об’єднаної кредитної спілки «Програма захисту вкладів» НАСУ

Додаток А

Таблиця А.1

Основні показники діяльності кредитних спілок, у розрізі регіонів України за 2006 рік [31]

Таблиця А.2

Основні показники діяльності кредитних спілок, у розрізі регіонів України за 2007 рік [32]

Додаток Б

Таблиця Б.1 Показники діяльності кредитних спілок НАСУ по програмі захисту вкладів «Відкрита кредитна спілка» (31.08.2008)

Таблиця Б.2

Нормативи діяльності КС програми «відкрита КС» станом на 31.08.2008 року

Таблиця Б.3

Параметри КС НАКСУ програми «Відкрита КС» [62]

Додаток В

Основні показники діяльності членів саморегулівної організації кредитних спілок «Програма захисту вкладів» [63]

Таблиця В.1

Таблиця В.2

Таблиця В.3

Таблиця В.4

Таблиця В.5

Додаток Г

Таблиця Г.1

Основні показники діяльності кредитних спілок України за 2005 -2007 роки [32]

Таблиця Г.2

Основні показники діяльності кредитних спілок України станом на кінець 3 кварталу 2008 року [48]

Таблиця Г.3

Динаміка основних показників діяльності кредитних спілок у 2005 – 2007 роках [32]

Таблиця Г.4

Динаміка основних показників діяльності кредитних спілок у 2006 -2008 роках [48]

Додаток Д

Вимоги до капіталу та платоспроможності кредитної спілки [12]

1. Нормативи достатності капіталу та платоспроможності

1.1. Капітал кредитної спілки не може бути меншим, ніж 10 відсотків від суми її загальних зобов'язань. Контроль за дотриманням цього нормативу здій-снюється щоденно на початок робочого дня.

1.2. Норматив коефіцієнта платоспроможності встановлюється для міні-мізації ризиків, пов'язаних із здатністю кредитної спілки розрахуватися за сво-їми зобов'язаннями.

Коефіцієнт платоспроможності визначається як співвідношення регуля-тивного капіталу (власних коштів) кредитної спілки до сумарних активів, зва-жених за ступенем ризику та суми залишку зобов'язань членів кредитної спілки перед третіми особами, за якими кредитна спілка виступає поручителем, зваже-них за ступенем ризику.

Для розрахунку коефіцієнта платоспроможності активи поділяються на п'ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження:

I група активів із ступенем ризику 0 відсотків:

грошові кошти готівкою та на поточних рахунках у банках;

державні цінні папери;

II група активів із ступенем ризику 20 відсотків:

грошові кошти на вкладних (депозитних) рахунках у банках;

внески (вклади) на депозитні рахунки в об'єднаній кредитній спілці;

III група активів із ступенем ризику 50 відсотків:

внески до капіталу об'єднаної кредитної спілки;

внески до капіталу кооперативного банку;

грошові кошти, внесені на зворотній основі до спільних фінансових фондів асоціацій кредитних спілок;

сума капітальних інвестицій, залишкова вартість основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів;

внески до капіталу бюро кредитних історій (юридичної особи, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію);

IV група активів із ступенем ризику 100 відсотків:

кредити, надані членам кредитної спілки (крім неповернених та безнадійних);

кредити, надані кредитним спілкам;

інша дебіторська заборгованість;

V група активів із ступенем ризику 150 відсотків:

кредити, надані членам кредитної спілки, визнані неповерненими або безнадійними.

Суми залишку зобов'язань членів кредитної спілки перед третіми осо-бами, за якими кредитна спілка виступає поручителем, зважується за ступенем ризику 100 відсотків.

Нормативне значення коефіцієнта платоспроможності для кредитних спілок, окрім об'єднаних кредитних спілок:

для першої групи режимів регулювання кредитних спілок не може бути меншим ніж 8 відсотків;

для другої групи режимів регулювання кредитних спілок не може бути меншим ніж 7 відсотків;

для третьої групи режимів регулювання кредитних спілок не застосовується.

Нормативне значення коефіцієнта платоспроможності для об'єднаних кредитних спілок не може бути меншим ніж 8 відсотків.

Контроль за дотриманням цього нормативу здійснюється на кінець останнього дня кожного місяця.

Норматив платоспроможності повинен виконуватися як до моменту розподілу нерозподіленого доходу на пайові внески, так і після цього моменту.

Ознаками неплатоспроможності кредитної спілки можуть бути невико-нання кредитною спілкою протягом 30 робочих днів з дня отримання вимоги щодо виконання зобов'язань 10 і більше відсотків суми своїх прострочених зо-бов'язань або перевищення збитків кредитної спілки на 25 відсотків суми ре-зервного капіталу, обов'язкових пайових внесків та обов'язкових цільових внесків у додатковий капітал.

2. Нормативи якості активів, ризиковості операцій та прибутковості

2.1. Нормативи якості активів

2.1.1. Загальна сума заборгованості за простроченими, неповерненими, безнадійними та продовженими (пролонгованими) кредитами не має перевищу-вати 100 відсотків від суми регулятивного капіталу (власних коштів). Контроль за дотриманням цього нормативу здійснюється на кінець останнього дня кож-ного місяця.

2.1.2. Відношення загальної суми заборгованості за простроченими, непо-верненими, безнадійними та продовженими (пролонгованими) кредитами, не перекритої сформованим резервом забезпечення покриття втрат від неповер-нених позичок, до загальної суми заборгованості за наданими кредитами для кредитних спілок, окрім об'єднаних кредитних спілок:

- для першої групи режимів регулювання кредитних спілок не може пере-вищувати 8 відсотків;

- для другої групи режимів регулювання кредитних спілок та для об'єдна-них кредитних спілок не може перевищувати 10 відсотків;

- для третьої групи режимів регулювання кредитних спілок не може пере-вищувати 12 відсотків.

Контроль за дотриманням цього нормативу здійснюється на кінець остан-нього дня кожного місяця.

2.1.3. Загальна сума залучених внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки та інших зобов'язань кредитної спілки, за якими нарахо-вуються проценти, не має перевищувати суму продуктивних активів. Контроль за дотриманням цього нормативу здійснюється на кінець останнього дня кож-ного місяця.

Для третьої групи режимів регулювання кредитних спілок цей норматив не застосовується.

2.1.4. Сума залишку за наданими кредитами членам кредитної спілки не може бути меншою ніж 60 відсотків від суми активів збільшених на суму фак-тично сформованого резерву забезпечення покриття втрат від неповернених позичок.

Контроль за дотриманням цього нормативу здійснюється щоденно на початок робочого дня. Для об'єднаних кредитних спілок цей норматив не застосовується.

2.1.5. Кредитна спілка не має права здійснювати залучення коштів від членів кредитної спілки у разі наявності у неї співвідношення більшого ніж 100 процентів сум нарахованих процентів за внесками (вкладами) членів кредитної спілки на депозитні рахунки та розподіленого доходу на додаткові пайові внес-ки до суми нарахованих доходів за кредитами, наданими членам кредитної спілки.

Контроль дотримання цього нормативу здійснюється на кінець останньо-го дня кожного місяця. Для об'єднаних кредитних спілок цей норматив не застосовується. Для третьої групи режимів регулювання кредитних спілок цей норматив не застосовується.

2.2. Нормативи ризиковості операцій

2.2.1. Розмір кредиту, наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 20 відсотків від капіталу кредитної спілки.

Контроль за дотриманням цього нормативу здійснюється щоденно на початок робочого дня.

2.2.2. Максимальний залишок за наданими кредитами одного члена кре-дитної спілки, окрім об'єднаної кредитної спілки, не може перевищувати 25 відсотків від капіталу кредитної спілки.

Максимальний залишок за наданими кредитами одного члена об'єднаної кредитної спілки не може перевищувати 30 відсотків від капіталу об'єднаної кредитної спілки.

Контроль за дотриманням цього нормативу здійснюється щоденно на початок робочого дня.

2.2.3. Загальна сума заборгованості за кредитами, що пов'язані з великими ризиками, не має перевищувати 500 відсотків капіталу кредитної спілки. Конт-роль за дотриманням цього нормативу здійснюється щоденно на початок ро-бочого дня.

2.2.4. Загальна сума залучених на договірних умовах кредитів банків, кре-дитів об'єднаної кредитної спілки, грошових коштів інших установ та органі-зацій не може перевищувати 50 відсотків вартості загальних зобов'язань та ка-піталу кредитної спілки на момент залучення.

2.2.5. Зобов'язання кредитної спілки перед одним своїм членом не по-винні бути більше 10 відсотків від загальних зобов'язань кредитної спілки. Контроль за дотриманням цього нормативу здійснюється щоденно на початок робочого дня.

2.2.6. Загальна сума внесків кредитної спілки до капіталу об'єднаної кре-дитної спілки, внесків до капіталу кооперативного банку, внесків до капіталу бюро кредитних історій (юридичної особи, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію) та грошо-вих коштів, розміщених у державних цінних паперах, не може перевищувати 60 відсотків від капіталу кредитної спілки. Контроль за дотриманням цього норма-тиву здійснюється на момент здійснення інвестицій.

2.2.7. Сума залишку зобов'язань членів кредитної спілки, окрім об'єднаної кредитної спілки, перед третіми особами, за якими кредитна спілка виступає поручителем, не може перевищувати суму регулятивного капіталу (власних коштів).

Контроль за дотриманням цього нормативу здійснюється на момент здійснення операції.

2.3. Норматив прибутковості

2.3.1. Співвідношення нерозподіленого доходу попереднього періоду та фактично отриманих кредитною спілкою доходів звітного періоду до суми витрат кредитної спілки, збільшених на суму доходу, спрямованого на форму-вання резервного капіталу протягом звітного періоду та за підсумками фінан-сового року, доходу, розподіленого на пайові внески протягом звітного періоду та за підсумками фінансового року не має становити менше 100 відсотків.

2.3.2. Кредитна спілка має право здійснювати благодійну діяльність за рахунок частини доходу кредитної спілки, отриманого в звітному періоді, за умови дотримання кредитною спілкою нормативів достатності капіталу, при-бутковості, а також графіка формування резервного капіталу.

3. Нормативи ліквідності кредитної спілки

З метою контролю за здатністю кредитної спілки забезпечити своєчасне виконання своїх зобов'язань за рахунок ліквідних активів встановлюються нормативи миттєвої ліквідності та короткострокової ліквідності.

3.1. Норматив миттєвої ліквідності

3.1.1. Норматив миттєвої ліквідності визначається як співвідношення суми грошових коштів у касі та на поточних рахунках у банках до суми внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки до запитання. Контроль за дотриманням цього нормативу здійснюється щоденно на початок робочого дня.

3.1.2. Показник нормативу миттєвої ліквідності для кредитних спілок, окрім об'єднаних кредитних спілок:

- для першої групи режимів регулювання кредитних спілок не може бути меншим ніж 12 відсотків;

- для другої групи режимів регулювання кредитних спілок не може бути меншим ніж 10 відсотків;

- для третьої групи режимів регулювання КС не застосовується.

Показник нормативу миттєвої ліквідності для об'єднаних кредитних спілок не може бути меншим ніж 10 відсотків.

3.2. Норматив короткострокової ліквідності

3.2.1. Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвід-ношення ліквідних активів з початковим терміном погашення до одного року до короткострокових зобов'язань з початковим терміном погашення до одного року. Початковим терміном погашення вважається строк, на який укладався відповідний договір до внесення будь-яких змін та доповнень до нього.

3.2.2. До ліквідних активів при розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються:

- грошові кошти готівкою;

- грошові кошти на поточних рахунках у банках;

- грошові кошти на вкладних (депозитних) рахунках у банках;

- державні цінні папери;

- внески (вклади) на депозитні рахунки в об'єднаній кредитній спілці;

- кредити, надані членам кредитної спілки;

- кредити, надані кредитним спілкам;

- грошові кошти, внесені на зворотній основі до спільних фінансових фондів асоціацій кредитних спілок, створених з метою підтримки ліквідності кредитних спілок (у трикратному розмірі суми, спрямованої на формування цих фондів, але не більше ніж передбачено положеннями асоціацій про ці фонди);

- грошові кошти, внесені в об'єднану кредитну спілку в рамках програми підтримки ліквідності кредитних спілок (у трикратному розмірі суми, спрямо-ваної на формування цих фондів, але не більше ніж передбачено положеннями асоціацій про ці фонди).

3.2.3. До короткострокових зобов'язань включаються:

- кредити, одержані від банків;

- кредити, одержані від кредитних спілок;

- внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки;

- інші зобов'язання.

3.2.4. Показник нормативу короткострокової ліквідності не повинен бути меншим, ніж 100 відсотків. Контроль за дотриманням цього нормативу здійс-нюється на кінець останнього дня кожного місяця.

Для третьої групи режимів регулювання кредитних спілок цей норматив не застосовується.