|
Реферат на тему:
СОФОРА ЯПОНСЬКА,
СПОРИШ ЗВИЧАЙНИЙ,
СТОКРОТКИ БАГАТОРІЧНІ
СОФОРА ЯПОНСЬКА
(японська акація)
Sophora japonica
Листопадне, до 30 м заввишки, дерево родини бобових. Листки чергові, непарно перисті, з 3 - 8 парами листочків, на коротких відстовбурченоволосистих черешках; листочки видовжено яйцеподібні, зверху темно-зелені, з полиском, зісподу - сизуваті. Квітки двостатеві, неправильні, у верхівкових гронах, зібраних великими волотями; віночок метеликового типу, ясно-жовтий. Цвітк у липні - серпні. Плід - біб, на плодоніжці, нерозкритий, чоткоподібний, між насінинами з перетяжками, заповненими жовтаво-зеленим клейким соком. Плоди дозрівають у жовтні і залишаються на дереві всю зиму.
Батьківщиною софори японської є Китай і Японія. На території України культивують як декоративну і фітомеліоративну рослину.
Заготовляють пуп'янки квіток і плоди софори. Пуп'янки заготовляють у сонячну погоду в кінці бутонізації, коли нижні квітки в гронах починають розцвітати. Плоди софори збирають трохи недозрілими.
У пуп'янках і молодих плодах софори міститься значна кількість рутину. Крім того, в плодах є кемпферол, кверцетин та інші флавоноїди.
Головною діючою речовиною препаратів софори японської є рутин, який має здатність ущільнювати стінки судин і зменшувати їх ламкість. Застосовують при гіпо- і авітамінозах Р, геморагічні діатези, крововиливи, капіляротоксикоз, променева хвороба, септичний ендокардит, ревматизм, гіпертонічна хвороба, гломерулонефрит, алергічні захворювання, тромбопенічна пурпура, для профілактики й лікування уражень капілярів при застосуванні антикоагулянтів, саліцилатів та миш'яковистих препаратів.
У народній медицині настоянку з плодів або пуп'янок софори японської вживають усередину при внутрішніх кровотечах різного походження (для спинення або профілактичною метою), стенокардії, атеросклерозі, цукровому діабеті, гіпертонічній хворобі, ревматизмі, діатезах, капіляротоксикозі, тромбофлебіті, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, хворобах печінки, пригнічує функцію щитовидної залози (використовують при тиреотоксикозі).
Як зовнішній засіб настоянки застосовують при опіках, відмороженнях, туберкульозі шкіри, вовчаку, фурункулах, карбункулах, гаймориті, парапроктиті, маститі, трофічних виразках, псоріазі. Водний розчин настоянки 10% з пуп'янків використовують при випадінні волосся (втирають у волосисту частину голови), при ячмінцях на оці (роблять компреси), при болі зубів і запаленні ясен (полощуть рот), при нежиті (закапують у ніс), при грибкових захворюваннях шкіри й екземі (роблять ванночки).
Внутрішньо використовують настоянку пуп'янок софори японської (готують на 70 % розчині спирту у співвідношенні 1:5) приймати по 30 крапель тричі на день після їди; настоянку плодів (готують на 60% розчині спирту із свіжих плодів у співвідношенні 1:1, із сухих - 1:2) приймати по 30 крапель тричі на день.
Зовнішньо застосовують стерильні пов'язки на рани, тампони, змазування настоянкою з плодів або пуп'янок софори японcької (готують на 60 - 70% розчині спирту). Для промивання ран, примочок, компресів.
СПОРИШ ЗВИЧАЙНИЙ
(гусятник, куряча трава, моріжок)
Polygonum aviculare
Однорічна трав'яниста рослина родини гречкових. Стебло лежаче, розгалужене, до 25 см завдовжки. Листки чергові, еліптичні або видовженоланцетні, цілокраї, з коротким черешком. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, по 2 - 5 у пазухах листків, з простою п'ятироздільною зеленуватою, по краю рожевою або білою оцвітиною. Цвіте з липня до пізньої осені.
Росте по всій території України вздовж доріг, на подвр'ях, смітниках і полях.
Для виготовлення галенових препаратів споришу використовують траву зібрану під час цвітіння.
У траві споришу звичайного містяться дубильні речовини, флавоноїди (авікулярин, ізорамнетин, кверцетин, лютеоліу, мірицетин) кумарини, сапоніни, алкалоїди, вітаміни, сполуки кремнієвої кислот, органічні кислоти, мікро- та макроелементи.
Фармакологічні фластвивості галенових препаратів споришу звичайного обумовлені наявністю різноманітних біологічно активних речовин. Галенові препарати рослини зменшують проникність стінок судин і підвищують здатність крові до зсідання, перешкоджають утворенню сечових каменів, підвищують діурез, знижують артеріальний тиск, посилюють скорочення матки, виявляють антитоксичну, загальнотонізуючу дію. Завдяки наявності дубильних речовин, які мають антимікробні, протизапальні і в'яжучі властивості. Препарати споришу позитивно впливають на функцію шлунково-кишкового тракту.
Застосовують препарати спооришу звичайного при захворювання шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної та дихальної системи, гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, кровотечах, при виснаженні. Місцево використовують галенові препарати при захворюваннях шкіри.
Внутрішньо - настій трави (15 г сировини на 200 мл окропу настояти 50 хв) пити по 50 мл тричі на день перед їдою.
Зовнішньо - настій трави (1:10) для промивання ран, для примочок при геморої, ванни при захворюваннях шкіри.
СТОКРОТКИ БАГАТОРІЧНІ
(бiлявка, білавка, бистрички, брехачка, вдовичка, віскрутка,
гомбічка, грiшпанки, керест, маргаритка багаторiчна, маріочки,
маєтка, стократ, стокрітки, стокрутка, цяточка, сирiтка)
Bellis perennis
Багаторiчна трав'яниста рослина родини айстрових. Стебло (квiткова стрiлка) прямостояче до 25 см заввишки, безлисте. Листки в прикореневiй розетцi лопатчасто-яйцеподібнi. Квiтки дрiбнi, зiбранi в кошики, крайовi - язичковi, маточковi, одноряднi, бiлi або рожевi; серединнi - трубчастi, двостатевi, жовтi. Цвiте у квiтнi - червнi. Плід - сiм'янка.
Росте на луках, у гаях.
Заготовляють траву в перiод цвiтiння.
Трава стокроток багаторічних мiстить сапонiни, флавони, глiкозиди (белiдин), смолистi речовини, ефiрну олiю, слиз, iнулiн, органiчнi кислоти (яблучну, винну, щавелеву), мінеральні речовини.
Галеновi препарати стокроток багаторічних регулюють загальний обмiн речовин, мають жарознижувальну, відхаркувальну, протизапальну, кровоспинну, сечогiнну, гепатопротекторну, жовчогiнну дiю.
Показаннями до призначення препаратів стокроток багаторічних є катари верхніх дихальних шляхів і бронхiти з недостатнім відходженням харкотиння, бронхiальнiй астмi, запорах, хвороби печінки і жовчного міхура (холецистит, гепатит), циститі, маткових кровотечах, ревматизмi i подагрi. При туберкульозі легень потовчену до пилоподібного стану шкарлупу двох яєць змішують з порошком із трави стокроток (1:1) і випивають з молоком двічі на день.
Внутрiшньо - настiй трави стокроток багаторічних (3 ч ложки на 200 мл окропу, настоювати 4 год) приймати по 2 ст ложки тричі на день.
Зовнiшньо - настiй трави стокроток багаторічних (6 ч ложок на 200 мл окропу, настоювати 4 год) використовують як компреси i примочки при ревматизмi, подагрi, тривалонезаживаючих виразках, ранах.
|
