Зміст

Вступ………………………………………………………………….……………3

1. Правове нормативне врегулювання обліку грошових коштів……………..4

2. Основна частина...…………………………………………………………….11

2.1 Грошові кошти та їх облік..…………………………………………………11

2.2 Документальне оформлення та облік руху грошових коштів.....................14

2.3 Аналітичний і синтетичний облік касових операцій...................................21

2.4 Порядок інвентаризації грошових коштів....................................................31

3.Висновки і пропозиції........................................................................................33

4.Список використаної літератури.......................................................................43

Вступ

Існування сучасного підприємства «Музична лавка» як суб’єкта економічних відносин неможливе без використання внутрішніх джерел інформації про стан його профільної діяльності, показники розвитку та ефективності його роботи. Такі відомості можуть бути отримані за рахунок використання системи бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік в сучасному розумінні — область знань, що має надзвичайно важливе значення в суспільстві. Бухгалтерський облік прийнято визначати як процес отримання, обробки і використання економічної інформації для ухвалення обґрунтованих рішень і оцінок. Але бухгалтерський облік часто ототожнюють з рахівництвом. Рахівництво – це рутинна робота клерків по обліку господарської діяльності і є механічним процесом. Але бухгалтерія – поняття ширше, ніж рахівництво. Бухгалтери аналізують і обробляють економічну інформацію, готують фінансову звітність, розкривають її суть, розробляють системи бухгалтерського обліку, аналізують виробничу і фінансову діяльність, планують її, складають прогнози і складають бюджети, вирішують питання, пов'язані з оптимізацією оподаткування, нарешті, забезпечують контроль за господарською діяльністю, внутрішній і зовнішній аудит.

Бухгалтерський облік – це мова бізнесу. Якщо бізнес здійснюється у рамках окремо взятого підприємства, то дані бухгалтерського обліку використовують для потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняття управлінських рішень.

Тому неможливо переоцінити значення повної і достовірної інформації про фінансовий стан і результати діяльності підприємства при вирішенні поточних і перспективних господарських проблем. Для прийняття управлінських рішень, навіть на рівні підприємства, повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувача. Зокрема, щоб порівняти фінансові результати, досягнуті у попередньому та звітному періодах, необхідно використовувати показники, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових критеріїв і правил.

З цією метою підприємство повинно розробити свою облікову політику, що підпорядкована потребам внутрішнього менеджменту.

Отже проблема застосування раціонально побудованої системи бухгалтерського обліку є вельми актуальним за сучасних умов в Україні. Серед численних питань, котрі традиційно входять до науки бухгалтерського обліку, цікавим виявляється питання щодо організації обліку грошових коштів на торгівельних підприємствах. Наведена робота присвячена розкриттю широкого кола питань, пов’язаних з організацією облікової роботи в цьому напрямку. Завданнями написання роботи є: дослідження особливостей обліку грошових коштів в торгівлі; особливості документального оформлення таких операцій;порядок ведення синтетичного обліку операцій з руху грошових коштів з урахуванням вимог Національних стандартів (положень) бухгалтерського обліку, які діють в Україні на даний момент.

1. Правове та нормативне врегулювання обліку грошових коштів

Приватне підприємство «Музична лавка» функціонує у сфері торгівлі музичним устаткуванням, музичними інструментами, а також запасними частинами до них; фірмовими аксесуарами; продукцією провідних виробників подібного роду продукції. Разом з клієнтурою Одеси і регіону має постійних клієнтів по всій Україні (Київ, Львів, Харків, Дніпропетровськ, Херсон, Донецьк, Сімферополь), а також в Молдові (Кишинів).

Підприємство "Музична Лавка" почала свою діяльність в 1994 році, коли на ринку України вже працювали десятки музичних магазинів і сотні приватних підприємців.

Однією з цілей компанії було створення принципів роботи, що привертають максимальну кількість клієнтів, обслуговування яких проводилося б в комфортабельних умовах.

З 1999 року "Музична Лавка" представляє на ринку цілий ряд відомих світових фірм-виробників і співробітничає з дистриб'юторами. Завдяки чому компанія має в своєму розпорядженні щонайширший асортимент музичних інструментів і аксесуарів, звукового і світлового устаткування.

На сьогоднішній день товари, що представляються "Музичною Лавкою" здатні повністю задовольнити потреби будь-якого ступеня складності як професіоналів так і любителів. Високоліквідна продукція швидко знаходить свого покупця, що доводить правильність курсу компанії.

Індивідуальний підхід і гнучка система знижок дозволяють повністю вирішити проблему клієнта незалежно від його матеріальних можливостей. Менеджери і консультанти компанії – професійні музиканти і клієнт завжди отримає повну кваліфіковану інформацію з будь-якого питання, що цікавить його.

З особливою ретельністю компанія відноситься до гарантійного обслуговування придбаної у неї продукції. З 1999 року діє власний сервіс-центр по ремонту і обслуговуванню апаратури будь-якого ступеня складності.

Проекти повного озвучування дискотек, барів, конференц-залів готуються фахівцями фірми і реалізуються при їх безпосередній участі.

У сфері музичного бізнесу на Україні в таких містах як Київ, Дніпропетровськ, Харків, Миколаїв, Донецьк успішно працюють наші регіональні представники і ми завжди раді новим контактам.

В кінці 2004 р. відбулося розширення фірми: був виділений в окремій підрозділ магазин-офіс, в якому було зосереджено в основному світлове устаткування, а також організовано обслуговування клієнтів за безготівковим розрахунком.

Другий підрозділ – магазин-склад, що знаходиться в Центральному універмазі Одеси.

По характеру власності «Музична лавка» – мале приватне підприємство, засноване на власності його засновника пана Журавського В.В., який є одночасно директором фірми. МЧП «Музична лавка» ґрунтується в своїй діяльності Законами України «Про підприємства в Україні», законодавством про суб'єктів малого бізнесу.

По своїх розмірах фірма відноситься до розряду малих підприємств.

Організація займає одне з лідируючих місць на даному цільовому сегменті ринку.

Політика, що проводиться фірмою, дозволяє їй задовольняти запити як професійних музикантів, так і музикантів-аматорів, оснащувати музичним і світловим устаткуванням як престижні концертні майданчики, так і школи, спеціальні і вищі учбові заклади, організації, зайняті у сфері шоу-бізнесу.

Зростання виробничих показників фірми приведене в табл. 1.1.
Таблиця 1.1

Аналіз основних техніко-економічних показників ПП «Музична лавка» за 2005-2007 рр.

Аналіз основних техніко-економічних показників починаємо з обсягу реалізованої продукції з ПДВ і без ПДВ. У 2006 році цей обсяг досяг найбільшого показника 783,6 тис. грн.; у 2005 році він був найменшим 323,0 тис. грн.; а у 2007 році 649,0 тис. грн. і був більший у 2 рази від значення його у 2005 році. Постійного зростання не відбулося.

Динаміка абсолютного відхилення і темпу росту у 2006 році відносно 2005 року з ПДВ і без ПДВ мали зростаючу тенденцію і перевищували майже у 2,43 рази або 242,6%. Оскільки у 2007 році обсяг не зріс відносно 2006 року, а навпаки зменшився, то згадані величини з ПДВ і без ПДВ були такими: -134,6, -112,2 та 82,82 % і 82,81 %.

По чисельності всіх працюючих осіб бачимо, що вона зростала з кожним роком. Кількість керівників за ці роки була постійною – 5 осіб, зростала лише кількість робітників. Тому по керівниках абсолютне відхилення відсутнє, а динаміка темпу росту 100%.

Динаміка абсолютного відхилення чисельності робітників у 2006 році відносно 2005 року становить 7 осіб, що дорівнює динаміці загальної чисельності працюючих, а у 2007 році відносно 2006 року 12 осіб, що також дорівнює динаміці загальної чисельності працюючих. Динаміка темпу зростання за відповідні роки збільшилась на 13,4 % і 20,3 %. По загальній чисельності персоналу збільшилась на 12,2 % і 18,7 %. Такий стан уже пояснений вище, а збільшення чисельності проводиться для розширення виробництва.

Ефективність використання персоналу підприємства характеризується системою показників продуктивності праці. Продуктивність персоналу в 2006 р. зазнала значного (на 117,1%) збільшення порівняно з 2005 р. (4,7 тис. грн./особу), проте наступного 2007 р. зменшилась до 7,1 тис. грн./особу (-30,4% до 2006 р.). Аналогічний сплеск спостерігався за групою робітників – найактивнішої частини персоналу підприємства, продуктивність якої зросла з 5,1 до 11,06 тис. грн./особу в 2006 р. й зменшилась до рівня 7,6 тис. грн../особу в 2007 р.

Спостерігався дисбаланс у темпах зростання фонду оплати праці (ФОП) персоналу порівняно з динамікою продуктивності: величина фонду оплати праці зростала поступово, темп росту 2006 р. порівняно з попереднім роком склав 108,5 тис. грн., в 2007 р. порівняно з 2006 р. – 186,5 тис. грн.

Звертає на себе увагу коливання рівня середньорічної заробітної плати працюючих з 148,5 грн/особу до 225,7 грн.

Значних коливань зазнала величина валового прибутку, який зростав протягом 2006 р. з 51,2 до 158,3 тис. грн. (приріст +209,1%), а в 2007 р. зменшився до 122,7 тис. грн. (-22,5%). Відповідно, коливалася величина показника рентабельності підприємства з 1,48% (2005 р.) до 4,7% (2006 р.) і 3,6% в 2007 р.

Цікавим здається також визначення впливу використання основних виробничих фондів підприємства. Протягом 2006-2007 рр. ефективність використання основних фондів значно перевищила показники 2005 р.: так, фондовіддача основних фондів в 2005 р. складала 0,08 грн., в 2006 р. – вже 0,19 грн., а в 2007 р. – 0,15 грн.

Позитивним моментом слід визнати зменшення фондомісткості продукції підприємства з 12,8 грн. в 2005 р. до 5,1 грн. в 2006 р. і 6,2 грн. в 2007 р.

Проте негативним моментом стало зменшення величини фондоозброєності праці, яка мала максимальне значення в 2005 р. (60,5 тис. грн.. вартості основних фондів на одного працюючого), а мінімуму – в 2007 р. – 44,5 тис. грн.

Фонд оплати праці постійно зростав. Незначне зростання фонду оплати праці у 2006 р. порівняно з 2005 р. супроводжувалося високою продуктивністю праці. Цей показник вплине і на собівартість продукції і на рентабельність підприємства. Найбільше значення фонду оплати праці набуло у 2007 році на фоні зниження продуктивності праці. Абсолютне відхилення фонду оплати праці у 2006 році по відношенні до 2005 року становило 8,7 тис. грн. у 2007 році відносно 2006 року 95,5 тис. грн. Динаміка темпу росту фонду оплати праці за відповідні роки зросла на 8,5 % та 86,5 %.

Середньорічна заробітна плата працюючих була розрахована за три звітні роки , за показниками фонду оплати праці та чисельності працюючих у грн./особу . Вона розраховувалась за такою формулою:

(1)

де – річний фонд оплати праці працівників, грн.;

– середньорічна чисельність працівників, осіб.

Показники середньорічної заробітної плати не були аналогічними показникам фонду оплати праці за перші два роки у тенденції зростання. У 2006 році вона була на 4,9 грн./особу більшою від 2005 року, а у 2007 році значно зросла пропорційно росту фонду опати праці за цей рік. Тому динаміка абсолютного спаду у 2006 році відносно 2005 року становила мінус 4,9, а у 2007 році відносно 2006 року була 82,1 грн./ особу. Динаміка темпу росту за ці порівняльні роки не була постійно зростаючою. У 2006 році спала на 3,3 % та у 2007 році відносно 2006 року зросла на 57,1 %.

Організаційна структура ПП «Музична лавка» наведена на схемі 1.1.

Схема 1.1.

Організаційна структура ПП «Музична лавка»

2. Основна частина

2.1 Грошові кошти та їх облік

Одним із найважливіших показників діяльності підприємства в ринковій економіці, за яким оцінюється стабільність його фінансового стану, є ліквідність — можливість перетворення активів підприємства на готівкові кошти.

У затвердженому Міністерством фінансів України Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 4 [Звіт про рух грошових коштів] наведено визначення грошових коштів.

Грошові кошти — готівка, кошти на рахунках у банках, депозити до запитання.

Отже, грошові кошти охоплюють кошти в касі й на поточних та інших рахунках у банках, що можуть бути використані для поточних операцій.

В Україні обіг грошових коштів регулюється такими нормативними документами:

— Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджене ухвалою Правління НБУ від 15.12.2005 р. № 637, зареєстроване в Міністерстві юстиції 13.01.2005 р. під № 40/10320;

— інструкція «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України», затверджена постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р. № 69 зі змінами і доповненнями;

— наказ Міністерства статистики України від 15.02.1996 р. № 51 [Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій];

— Наказ Президента України від 12.06.1995 р. № 436 з урахуванням змін від 11.05.1999 р. № 491/99;

— Закон України [Про оподаткування прибутку підприємств].

— інструкція [Про службові відрядження в межах України і за кордоном], затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, зі змінами і доповненнями від 10.06.1999 р. № 146.

Основними завданнями обліку грошових коштів є:

— своєчасне і правильне документування операцій по руху грошових коштів і розрахунків;

— виконання операцій з грошовими коштами по розрахунках з постачальниками і покупцями;

— контроль за дотриманням касової і розрахункової дисципліни;

— оперативний, повсякденний контроль за збереженням наявних грошових коштів і цінних паперів в касі підприємства;

— інвентаризація грошових коштів і відображення її результатів на рахунках бухгалтерського обліку;

— контроль за цільовим призначенням використання грошових коштів;

— контроль за правильними і своєчасними розрахунками з бюджетом, банками, персоналом;

— контроль за дотриманням форм розрахунків, встановлених в договорах з покупцями і постачальниками;

— своєчасна звірка розрахунків з дебіторами і кредиторами для виключення простроченої заборгованості;

— дотримання норм і правил П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 і надання користувачам фінансової звітності повної і неупередженої інформації про зміни, що відбулися в грошових коштах підприємства і їх еквівалентах за звітний період.

Грошові кошти обліковують на рахунках класу 3.

Вони об'єднуються у відповідні статті, які відображаються у Балансі за встановленою П(С)БО 2 формою [табл.. 2.1.1].

На синтетичному рахунку 30 «Каса» узагальнюють інформацію про наявність і рух коштів у касі підприємства.

На рахунку 31 «Рахунки в банках» здійснюють облік наявності та руху коштів, що знаходяться на рахунках у банку і можуть бути використані лише для поточних операцій.

Таблиця 2.1.1

Відповідність рахунків бухгалтерського обліку і статей Балансу при відображенні грошових коштів .

На синтетичному рахунку 33 [Інші кошти] узагальнюється інформація про наявність та рух грошових активів (у національній та іноземній валюті), що знаходяться в касі підприємства (поштових марок, марок гербового збору, оплачених проїзних документів, оплачених путівок до санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку тощо), та про кошти в дорозі, тобто грошові суми, які внесено до кас банків, ощадних кас або поштових відділень для наступного їх зарахування на поточний або інші рахунки підприємства.

Еквівалентами коштів є короткострокові високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми коштів і для яких характерний ризик зміни вартості, наприклад:

— інвестиції, якщо термін їх погашення 3 місяці або менше від дати придбання;

— інвестиції у привілейовані акції, що купуються за короткий строк до їх погашення.

Облік еквівалентів коштів ведуть на рахунку 351 [Еквіваленти грошових коштів] за видами фінансових інвестицій.

Грошові кошти, які неможливо використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати складення балансу, або протягом операційного циклу через обмеження (арешт та ін.) вилучають із складу оборотних активів і відображають як необоротні активи. Для обліку таких коштів використовують синтетичний рахунок 18 «Інші необоротні активи»; на дебеті цього рахунка відображають активи, використання яких, як очікується, буде неможливим протягом дванадцяти місяців від дати балансу.

У разі банкрутства обслуговуючого банку або якщо керівництво підприємства вважає, що повернення коштів малоймовірне, кошти на рахунку в банку вилучають зі складу активів і списують як збитки звітного періоду.

Усі рахунки коштів — суто активні, й на них не можуть утворюватися кредитові сальдо.

2.2 Документальне оформлення та облік руху грошових коштів

Підприємству «Музична лавка» постійно необхідна готівка для забезпечення ефективної діяльності. Готівка є абсолютно ліквідним активом, тому необхідний постійний контроль і облік касових операцій.

До касових операцій відносять операції, пов'язані з отриманням і використовуванням готівки безпосередньо з каси підприємства. Дії підприємства по веденню касових операцій строго регламентовані.

Касові операції (надходження і видача готівки) здійснюються відповідно до Положення № 637 [3]. Раніше гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим протягом одного дня визначалася безпосередньо Положенням про ведення касових операцій, а натепер встановлюватиметься окремою ухвалою Нацбанку України.

Касові операції оформляють прибутковими та видатковими касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких затверджено наказом Міністерства статистики України від 15.02.1996 р. № 51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій» [5].

Прибутковий касовий ордер (форма № КО-1) застосовується для оформлення надходження грошей в касу при обробці інформації як з використанням обчислювальної техніки, так і без неї. Він виписується в одному екземплярі і реєструється під номером в журналі реєстрації прибуткових і витратних касових документів (типова форма № КО-3) працівником бухгалтерії, підписується головним бухгалтером або уповноваженою на це особою і передається в касу підприємства, установи.

Квитанція до прибуткового касового ордера, завірена підписами головного бухгалтера, касира, печаткою підприємства, видається на руки особі, що здала гроші. Прибутковий касовий ордер, по якому отримана готівка, залишається в касі.

Перелік касових операцій, що оформляються прибутковим касовим ордером, наведено в табл. 2.2.1.

Видача готівки з кас підприємств здійснюється за видатковими ордерами або за належно оформленими іншими документами (платіжними відомостями, заявками на видачу грошей, рахунками тощо) з проставленим на них штампом з реквізитами видаткового касового ордера.

Видатковий касовий ордер (форма № КО-2) застосовується для оформлення видачі грошей з каси при обробці інформації як з використанням обчислювальної техніки, так і без неї. Він виписується в одному екземплярі працівником бухгалтерії, підписується керівником підприємства (організації) і головним бухгалтером або уповноваженою на це особою.

Таблиця 2.2.1

Касові операції, що оформляються прибутковим касовим ордером [17, с. 132]

Перелік касових операцій, що оформляються видатковим касовим ордером, наведено в табл. 2.2.2.

Таблиця 2.2.2

Касові операції, що оформляються видатковим касовим ордером [21, с. 187]

Якщо на документах, що додаються до видаткових касових ордерів, є дозвільний підпис керівника підприємства, підпис керівника на видаткових касових ордерах не є обов'язковим.

Касир видає гроші лише особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або в документі, що його заміняє. У разі видачі грошей за дорученням, оформленим у встановленому порядку, в тексті ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача грошей бухгалтерія зазначає прізвище, ім'я та по

батькові особи, якій довірено одержати гроші. Якщо гроші видаються за відомістю, перед розписом про одержання грошей касир робить напис «За дорученням». Доручення залишається в касира і прикріплюється до видаткового касового ордера або відомості.

У разі виплати грошей за платіжними відомостями на титульній сторінці відомості робиться дозвільний напис про виплату грошей за підписом керівника і головного бухгалтера або уповноважених ними осіб із зазначенням термінів видачі грошей і суми прописом. Навпроти прізвищ осіб, яким не зроблено виплати за платіжною відомістю, касир ставить штамп або робить позначку від руки «Депоновано». В кінці відомості робиться запис про фактично виплачену суму і про суми, що підлягають депонуванню; їхній загальний підсумок має відповідати підсумку за платіжною відомістю. На загальну суму виписується видатковий касовий ордер або ставиться у відомості штамп «Видатковий касовий ордер №___».

Видача грошей із каси, не засвідчена підписом одержувача у видатковому касовому ордері, на виправдання залишку готівки в касі не приймається. Ця сума вважається недостачею і стягується з касира. Готівка, не підтверджена прибутковими касовими ордерами, вважається надлишком каси і зараховується до прибутку підприємства.

Бухгалтери та інші працівники, що мають право підпису касових документів, не можуть виконувати обов'язки касирів.

Прибутковий касовий ордер і квитанцію до нього, а також видатковий касовий ордер бухгалтер заповнює чітко, без виправлень, навіть тих, що застережені. В цих документах зазначається підстава для їх складання і наводиться перелік документів, що додаються. Видача прибуткового та видаткового касових ордерів або документів, що їх заміняють, на руки особам, які вносять або одержують гроші, забороняється. Приймання та видача грошей здійснюються лише у день складання касових ордерів.

По закінченню операцій касир підписує прибуткові та видаткові касові ордери (одразу після їх одержання та видачі на їх підставі грошей), а документи, що додаються до них, погашає штампом або написом «Оплачено» із зазначенням дати (число, місяць, рік).

Прибуткові та видаткові касові ордери або документи, що їх заміняють, до передачі в касу реєструються бухгалтерією в журналах реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів (табл. 2.2.3). Журнал реєстрації прибуткових і витратних касових документів (форма № КО-3) застосовується для реєстрації прибуткових і витратних касових документів і відкривається окремо на прибуткові і витратні касові документи.

Видаткові касові ордери, що оформлені на платіжних відомостях, реєструються після видачі грошей.

Таблиця 2.2.3

Журнал реєстрації касових ордерів

Усі надходження та видача готівки підприємства обліковуються в касовій книзі (форма № КО-4), яка застосовується для обліку руху грошей в касі.

Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну касову книгу, яку слід пронумерувати, прошити й опечатати сургучем або мастиковою печаткою. Кількість сторінок у касовій книзі засвідчується підписом керівника і головного бухгалтера підприємства.

Якщо на підприємстві в касі зберігаються кошти в іноземній валюті, їх облік ведеться в окремій книзі за видами валют.

Кожний лист касової книги ділиться на дві частини: перша, невідривна (з горизонтальним лініюванням) заповнюється касиром як перший екземпляр і залишається в книзі, друга (без горизонтального лініювання) заповнюється з обох сторін через копіювальний папір і як звіт касира є відривною. Обидва екземпляри нумеруються однаковими номерами. Записи касових операцій починаються на лицьовій стороні невідривної частини листа (після рядка «залишок на початок дня»). Спочатку лист згинають по лінії відрізу, підкладаючи відривну частину листа під ту, яка залишається в книзі. Для ведення записів після слова «Перенесення» відривну частину листа накладають на лицьову сторону невідривної частини і продовжують записи по горизонтальному лініюванню зворотного боку невідривної частини листа.

Підчистки та не оговорені виправлення в касовій книзі забороняються. Зроблені виправлення засвідчуються підписами касира і головного бухгалтера.

Записи в касовій книзі касир робить одразу після отримання чи видачі грошей за кожним ордером. Щоденно наприкінці робочого дня він підводить підсумки за день, виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає в бухгалтерію як звіт касира другий примірник з прибутковими та видатковими документами під розписку в касовій книзі. Бланк звіту в кінці операцій за день не відривається. У рядку «у тому числі на оплату праці» показують суму на оплату праці по платіжних відомостях, не списану на витрати каси. Наприкінці кожного робочого дня касир подає звіт під розписку в бухгалтерію з додаванням до нього прибуткових і витратних касових документів.

Підприємства торгівлі та сфери обслуговування населення при здійсненні касових операцій з готівкою мають забезпечити постійну наявність у своїх касах розмінної монети різних номіналів (не менше 5% від суми встановленого для підприємства ліміту залишку готівки в касі) для видання клієнтам (покупцям). Видача розмінної монети оформляється видатковим касовим ордером під звіт касиру-операціоністу.

Невидача (або несвоєчасна видача) громадянам здачі через відсутність або нестачу розмінної монети на цих підприємствах протягом робочого дня, а також її наявність на підприємстві в розмірах, менших за встановлені, є порушенням касової дисципліни, і до винних можуть бути застосовані штрафні санкції за порушення правил ведення касових операцій: штраф від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів (НМД) громадян. Ті самі дії, вчинені особою, на яку протягом року вже накладалося аналогічне адміністративне стягнення, караються штрафом від 10 до 20 НМД.

2.3 Аналітичний і синтетичний облік касових операцій

Одержані касові звіти й документи обробляються. Кожний запис перевіряється по суті, звіряється з первинним документом, відтак у кожному документі та у звіті проставляється шифр синтетичного рахунка і субрахунків, що кореспондують з рахунком ЗО «Каса». Залишок грошей на початок дня за звітом касира бухгалтер звіряє із залишком грошей на кінець дня, виведеним у попередньому звіті, й перевіряє правильність виведених оборотів і залишків.

Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства.

Дані зі звіту касира записують у бухгалтерські реєстри в грошовій одиниці України з одночасним відображенням тих самих операцій у валюті, в якій вони здійснювалися. Ці показники вносять в облікові реєстри у вигляді дробу, в чисельнику якого зазначають суму в іноземній валюті, а в знаменнику — її еквівалент у грошовій одиниці України. Для визначення еквівалента використовується офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений НБУ на дату здійснення операції.

Книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей (форма М КО-5) застосовується для обліку грошей, виданих з каси підприємства довіреній особі (видавчу), яка виплачує заробітну платню, повернення готівки і оплачених документів. Книгу веде касир. Видача і повернення грошей і оплачених документів підтверджується підписами.

До первинних касових документів, які оформляються по операціях в національній валюті, також відносяться оголошення про внесення готівки, грошовий чек, повідомлення, заява про переказ готівки і повідомлення про отримання переказу.

Бланки касових документів виготовляються друкарським способом або з використанням комп'ютерної техніки з відображенням обов'язкових реквізитів, окрім грошових чеків, які виготовляються тільки друкарським способом.

Всі обов'язкові реквізити в касових документах слід заповнювати. Окрім обов'язкових, деякі касові документи можуть мати додаткові реквізити, необхідні для здійснення певних операцій з готівкою.

Касові документи, окрім грошового чека, виписуються в тій кількості, яка необхідна для учасників розрахунків. Виправлення в касових документах не допускаються. При записі грошових сум ставлять у касових документах між гривнями і копійками кому («,»), копійки позначають двома знаками. Якщо сума визначена в гривнях, то вказується «00» копійок.

Якщо суму, яка складається тільки з копійок, вказують прописом, то обов'язковим є напис «нуль» гривень. Найменування грошової одиниці можна вказувати як повністю, так і в скороченій формі.

Готівку до банку приймають за наявності таких документів: оголошення про внесення готівки, повідомлень, заяв про переказ готівки.

Прибуткові документи складаються з двох частин: повідомлення і квитанції. Вони містять обов'язкові реквізити одержувача платежу: найменування юридичної особи, ідентифікаційний код, номер поточного рахунка, найменування банку, в якому відкритий рахунок одержувача, код установи банку, а також дані платника: прізвище, ім'я, по батькові і номер лицьового рахунка платника (за його наявності), призначення платежу, сума, у т. ч. ПДВ (за наявності), і період, за який здійснюється платіж.

Прибуткові документи для прийому податків, зборів та інших платежів до бюджетів і державних цільових фундацій, крім вказаних реквізитів, містять: код виду платежу (заповнюється банком або юридичною особою), ідентифікаційний номер (крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні переконання відмовилася від його привласнення, і про це в паспорті зроблена відповідна відмітка).

Установи банку приймають від юридичних або фізичних осіб (далі — платник (ініціатор)) готівку для переказу за допомогою внутрішньобанківських або внутрішньодержавних платіжних систем юридичним або фізичним особам (далі — переказу), а також видає готівку юридичним і фізичним особам по переказу без відкриття рахунків (далі — покупцям). Платник (ініціатор) і одержувач можуть бути різними особами або однією і тією самою особою.

На підприємствах, що здійснюють розрахунки в безготівковому порядку, гроші до каси надходять з поточного рахунка в банку через касира (або іншу уповноважену особу) за грошовими чеками.

Видача грошей з кас установ банку підприємствам, організаціям, установам проводиться лише по грошових чеках встановленої форми. Вони дійсні протягом 10 днів з дня їх виписування, без урахування дня виписування. Дату чеку вказують у такий спосіб: дата і рік цифрами, місяць прописом. Грошовий чек повинен містити друкований текст (якщо його наявність передбачена) і підписи/підпис уповноваженої особи/осіб відповідно до картки зразків підписів, використання факсиміле не допускається.

Чеки зброшуровані в чекову книжку, яку підприємство одержує у відділенні банку і зберігає у касі разом із готівкою. Для отримання чекової книжки клієнт заповнює заяву про видачу грошової чекової книжки в одному екземплярі і передає його операційному працівнику. Після відповідної перевірки заява з дозвільним підписом головного бухгалтера і керівника установи банку або осіб, яким надано право підпису, передається в касу. Для одержання грошей у банку заповнені чеки підписуються керівником підприємства та головним бухгалтером і засвідчуються печаткою. На корінці чека зазначається особа, якій доручено одержання готівки. Жодні виправлення в чеках не допускаються.

Підприємства (організації) при здачі грошей інкасаторам виписують до кожної сумки під копірку у трьох екземплярах супровідну відомість до сумки з грошовим виторгом.

Гранична сума готівкового розрахунку між підприємством (підприємцем) та іншим підприємством (підприємцем) у розмірі 10 000 грн. протягом 1 дня по одному або декількох платіжних документах встановлена ухвалою Нацбанку України від 09.02.2005 р. № 32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку», зареєстрованого в Міністерстві юстиції 18.04.2005 р. під № 410/10690, що набув чинності з 29.04.2005 р.

Обмеження в 10 000 грн. стосується також готівкових розрахунків підприємств і підприємців між собою, тобто з моменту набуття чинності Положення № 637 таке обмеження щодо розрахунків готівкою стосується не тільки підприємств — юридичних осіб, а й підприємців — фізичних осіб.

При перевищенні граничної суми готівкових розрахунків протягом одного дня сума перевищення додається до фактичного залишку готівки в касі і порівнюється із затвердженим лімітом. Підставою для розрахунків готівкою є такі документи: податкова накладна, акт виконаних робіт, товарний чек та ін.

Усі підприємства, незалежно від форм власності й виду діяльності, повинні зберігати свої кошти в установах банків. Зберігати в касі готівку дозволено в межах лімітів залишку готівки, які підприємства встановлюють самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, який підписується головним бухгалтером і керівником підприємства. Для кожного підприємства і його відособленого підрозділу ліміт залишку готівки в касі розраховують окремо.

Підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки своєї роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і витрат) по всіх рахунках, встановлених термінів здачі готівки, тривалості операційного часу банку, домовленостей підприємства з банком на інкасацію та ін.:

— для підприємств, які здають виручку в банк щоденно в день її надходження в касу або наступного дня з дня її надходження в касу, — в розмірах, необхідних для забезпечення їх роботи на початок робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки в касу (його обчислюють з огляду на три дні підряд будь-якого місяця з останніх дванадцяти);

— для підприємств, розташованих в населених пунктах, де немає банків або операторів поштового зв'язку, і які здають готівкову виручку (готівку) не рідше одного разу на 5 робочих днів, — в розмірах, залежних від встановлених термінів здачі готівкової виручки (готівки) і її суми, але не більш 5-кратного розміру середньоденних надходжень готівки;

— для підприємств, ліміти каси яким встановлюються згідно з фактичними витратами готівки (окрім виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів),

— не більше розміру середньоденної видачі готівки.

Встановлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відособлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства — юридичної особи.

Якщо ж підприємство не встановлює ліміт каси (незалежно від причин), то він вважається нульовим. У цьому випадку вся готівка, що знаходиться в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством, згідно з вимогами Положення № 637, вважатиметься понадлімітною.

Якщо ліміт каси встановлений з перевищенням граничних розмірів, контролюючі органи вважають його встановленим на рівні вказаних граничних розмірів, а суму перевищень — понадлімітною.

Не вважаються понадлімітними готівкові кошти в день їх надходження, якщо були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, в обслуговуючі банки не пізніше наступного робочого дня банку (протягом операційного часу його роботи) або використані підприємством на господарські потреби (без попередньої здачі їх в банк і одночасного отримання з каси банку на ці потреби) наступного дня.

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження готівкові кошти, які надійшли в каси підприємств у вихідні чи святкові дні і здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, в обслуговуючі банки на наступний робочий день банку (протягом операційного часу його роботи) і підприємства або були використані підприємством (без попередньої здачі їх в банк і одночасного отримання з каси банку на вказані потреби) наступного робочого дня на господарські потреби.

Встановлений ліміт каси і терміни здачі наявної виручки (готівки) можуть переглядатися у зв'язку із змінами законодавства України або за наявності певних об'єктивних чинників (зміни в надходженнях/витратах наявних, внутрішньому трудовому розкладі графіків змінності та ін.).

Готівковий виторг від реалізації товарів (робіт, послуг) підприємства і фізичні особи (суб'єкти підприємницької діяльності) можуть використовувати в необхідних розмірах для забезпечення своєї статутної та господарської діяльності (у т. ч. й на оплату праці та виплату дивідендів чи доходу). З цією метою вони можуть використовувати і готівку з каси банку. При цьому підприємства і фізичні особи (суб'єкти підприємницької діяльності) повинні забезпечувати систематичну й повну сплату податків і внесення обов'язкових платежів до державних цільових фондів у порядку і в строки, визначені чинним законодавством.

Підприємства незалежно від форм власності, у т. ч. колективні сільськогосподарські підприємства і селянські (фермерські) господарства, а також фізичні особи (суб'єкти підприємницької діяльності, що мають податкову заборгованість) усі розрахунки з іншими підприємствами та фізичними особами (суб'єктами підприємництва) повинні здійснювати лише в безготівковій формі.

Готівку під звіт із кас підприємств видають за умови повного звіту підзвітної особи за раніше видані під звіт суми.

Особи, що одержали готівку під звіт (у т. ч. на відрядження), повинні подати бухгалтерії підприємства або централізованій бухгалтерії звіт про витрачені суми. Готівку, видану під звіт, але з певних причин не витрачену (частково або повністю), повертають у касу підприємства одночасно з авансовим звітом не пізніше наступного робочого дня після дня видачі її під звіт (на відрядження — не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження; на закупівлю сільськогосподарської продукції — не пізніше десяти робочих днів від дня її видачі під звіт). Якщо з каси підприємства співробітнику одночасно видано готівку на відрядження та кошти під звіт для вирішення в цьому відрядженні виробничих або господарських питань (у т. ч. для закупівлі сільськогосподарської

продукції) і термін відрядження перевищує один робочий день від дня видачі коштів під звіт, підзвітна особа протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження має подати бухгалтерії підприємства одночасно звіт про суму, видану їй для вирішення виробничих питань або господарських потреб, і авансовий звіт про кошти, витрачені безпосередньо на відрядження.

У разі витрачання підприємством, що має податкову заборгованість, готівки з виручки (касових надходжень), одержаної з кас банків (крім розрахунків за податками і обов'язковими платежами), ці кошти включаються у фактичні залишки готівки в касі до того дня, коли було здійснено такі витрати, з наступним порівнянням одержаної суми із затвердженим лімітом каси.

Підприємства щокварталу подають у банк касову заявку встановленого зразка про суму надходжень і видачу готівки, а також календар виплати заробітної плати.

Згідно з Указом Президента України від 12.06.1995 р. № 436 з урахуванням змін від 11.05.1999 р. № 491/99 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності та фізичними особами (суб'єктами підприємницької діяльності) норм регулювання обігу готівки, встановлених НБУ, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

— за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах;

— за не оприбуткування (неповне оприбуткування) готівки в касах;

— за не встановлення ліміту залишків у касі;

— за перевищення встановлених термінів використання виданої під звіт готівки;

— за здійснення готівкових розрахунків без оформлення відповідних платіжних документів;

— за використання отриманої в установах банків готівки не за цільовим призначенням .

Цим документом визначено і розміри штрафних санкцій.

Штрафи застосовують податкові інспекції за матеріалами проведених ними перевірок і стягуються до Державного бюджету в беззаперечному порядку.

На дебеті рахунка 30 відображають надходження грошей у касу, на кредиті — їх видачу (табл. 2.2.4).

Наприкінці місяця в журналі-ордері № 1 і відомості № 1.1 підсумовують надходження і витрати готівки, в т. ч. за кореспондуючими рахунками, і обліковують залишок грошей у касі на перше число наступного місяця, який має бути тотожним такому ж показникові в касовій книзі. Підсумкові дані записують у Головну книгу.

Таблиця 2.2.4

Основні бухгалтерські проводки за рахунком 30 «Каса» [15, с. 205]

Грошову виручку підприємства здають в установленому банком порядку:

— у денні та вечірні каси установ банку;

— інкасаторам для наступної здачі в установи банків;

— в об'єднані каси при підприємствах для наступної здачі у відповідні установи банків;

— підприємствам зв'язку для переказу на рахунки в установах банків.

Терміни і порядок здачі виручки встановлюються установами банків кожному підприємству за погодженням із його керівником з огляду на необхідність прискорення обігу грошей і своєчасне надходження їх до кас банків:

— для організацій, що розташовані в місцевості, де є установи банків, підприємства зв'язку,— щоденно в день надходження грошей в їх каси;

— у місцевості, де немає установ банків або підприємств зв'язку,— не рідше одного разу на три дні;

— для підприємств і організацій, що мають невеликі суми виручки і значно віддалені від установ банків або підприємств зв'язку,— не рідше одного разу на десять днів за умови, що загальна сума прибутку за десять днів не перевищує 10 НМД.

Здача готівки в каси установ банків оформляється виписуванням об'яви, що складається з трьох частин: власне об'яви — документа, який є підставою для зарахування готівки на рахунок підприємства; квитанції — документа з відміткою каси

При одержанні пільгових путівок від органів соціального страхування вартість цих путівок в обліку відображають проводкою:

Дт 331 «Грошові документи в національній валюті»;

Кт 652 «Розрахунки за соціальним страхуванням».

Як правило, при видачі путівки працівник сплачує в касу певну частину її вартості, що в обліку відображають проводкою:

– надано путівку працівникові

Дт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»;

Кт 331 «Поточний рахунок в національній валюті»;

– внесено працівником частину вартості путівки

Дт 301

Кт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Решту вартості путівки списують за рахунок коштів соціального страхування або за рахунок забезпечення витрат і платежів. У обліку це відображають записами:

Дт 651 «Розрахунки з соціального страхування»;

2.4 Порядок інвентаризації грошових коштів

У визначені керівником підприємства строки, але не рідше одного разу на квартал, на кожному підприємстві проводять раптову ревізію каси з перерахунком купюр усіх грошей і перевіркою інших цінностей, що знаходяться в касі. Залишок готівки в касі звіряють з даними обліку за касовою книгою. Для проведення ревізії каси наказом керівника підприємства призначається комісія, яка складає акт.

При виявленні в касі нестачі або надлишку цінностей в акті зазначають їхню суму та обставини виникнення. Встановлені надлишки коштів у касі оприбутковують і відображають у складі інших доходів підприємства від операційної діяльності:

Дт 30 «Каса»;

Кт 719 «Інші доходи від операційної діяльності».

Виявлені нестачі коштів в касі підприємства відносять на матеріально відповідальних осіб:

1. Відображення факту нестачі коштів і грошових документів в касі підприємства:

Дт 947 «Нестачі і втрати на суму нестачі від псування цінностей» в касі підприємства;

Кт 30 «Каса»;

Дт 947 «Нестачі і втрати на нестачу від псування цінностей» грошових документів;

Кт 33 «Інші кошти».

2. Сума нестачі, що підлягає відшкодуванню матеріально відповідальною особою:

Дт 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»;

Кт 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Суми погашеної нестачі в момент її списання з матеріально відповідальної особи відображають у складі доходів підприємства від операційної діяльності.

3. Висновки і пропозиції

Дослідження порядку обліку операцій з грошовими коштами в ПП «Музична лавка» дозволяє нам зробити висновок про необхідність контролю таких операцій на базі системи внутрішнього аудиту або ревізії. При цьому підприємство зможе отримати більш надійну систему контролю за край важливою ділянкою облікової роботи.

Під час ревізії операцій з рахунків у банках ревізор керується такими нормативними актами: Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 р. № 527; Інструкцією № 7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", затвердженою постановою Правління Національного банку України № 204 від 02.08.1996 р.; Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 4 "Звіт про рух грошових коштів", затвердженим Міністерством фінансів України від 31.03.1999 р. № 87.

Відповідно до Порядку ведення касових операцій в народному господарстві України всі державні, кооперативні, акціонерні, орендні, колективні, спільні та інші підприємства, об'єднання, організації та установи, незалежно від форми власності та виду діяльності, мають поточні рахунки в банку і зобов'язані зберігати свої грошові кошти на них. Таким чином, об'єктом контролю є вільні грошові кошти підприємства в національній та іноземній валюті, операції на рахунках, які здійснюються з розрахунково-грошовими документами, затвердженими банком, і виписки банку з виділенням кожного рахунка в окрему облікову одиницю.

Ревізія здійснюється суцільним способом і розпочинається з перевірки дотримання порядку відкриття рахунків у банках і дослідження виписок за весь період, що підлягає ревізії, та прикладених до них документів підприємств-клієнтів. Насамперед визначають законність і обґрунтованність операцій і правельність віднесення затрат на відповідні рахунки. Особливу увагу ревізор звертає на правильність оприбуткування в касу грошей, одержаних із банка за чеками. Тому необхідно встановити відповідність номерів і сум використаних чеків корінцям книжок, а в разі виявлення анульованих чи зіпсованих чеків з'ясувати, чи є відмітка про це в корінцях.

Не менш важливо перевірити дотримання законодавчих актів з розрахунків із бюджетом. Ретельній перевірці підлягають документи, пов'язані з виникненням дебіторської і кредиторської заборгованості, а також з'ясовується реальність цих сум, своєчасність звірки розрахунків з тим, щоб не пропустити строку позовної давності. Ревізор перевіряє також заборгованість банкам за позиками, порівнюючи суму виплачених процентів із сумою, передбаченою при одержанні кредитів, і аналізує причини відхилень. Поряд із цим слід перевірити забезпеченість векселів, виданих підприємством.

Усі операції, відображені на розрахунковому рахунку, ревізор повинен зустрічно перевірити за відповідними журналами-ордерами, відомостями і документами кореспондуючого рахунка [36, с. 215]. Платежі за матеріали, що надійшли на підприємство, слід зіставити із записами в журнал і-ордері щодо розрахунків з постачальниками і документами на оприбуткування матеріалів на склад підприємства. Розбіжність між сальдо виписок банку і даними бухгалтерського обліку (балансом, журналом, книгою) перевіряють на основі первинних документів, обороти з кореспондуючих рахунків — за допомогою журналів і статей балансу.

Ретельно перевіряються факти невідповідності дат одержання і оприбуткування грошей, недотримання порядкової нумерації ордерів, непогашення прикладених до них документів спеціальним штампом.

Виписка має бути завірена штампом і печаткою банку, підписами бухгалтера і контролера, а виправлення у ній підписує і скріпляє гербовою печаткою головний бухгалтер або його заступник.

Якщо банківські операції не виправдані документами, слід встановити причину цього, а в банку — підставу операції.

При оплаті платіжних вимог безготівковим способом або за товарно-транспортними накладними слід переконатися в тому, що оплата здійснена за одержані товари або за ті, які перебувають у дорозі.

Використання коштів поточного рахунка на виплату заробітної плати, оплату послуг, які відносяться на витрати, розрахунки з кредиторами стосовно нетоварних операцій, з бюджетом за податки, видатки майбутнього періоду, фінансово-результатні рахунки, спецфонди слід перевіряти особливо старанно, оскільки тут можливі безгосподарні видатки і втрати. Іноді штучно створюють кредиторську заборгованість. Зустрічною перевіркою можна уточнити, чи одержав адресат переведені йому кошти, звіряють оприбуткування грошей у касу організації, порівнюють корінці чеків з чекових книжок з прибутковими касовими ордерами, оплату документів постачальника цінностей з їх оприбуткуванням.

Для виявлення документів, оплачених лімітованими чеками і повторно з підзвітних сум, необхідно простежити, чи не видається експедиторам та іншим працівникам, крім лімітованих книжок, ще і готівка, звірити звіти про їх витрачання з даними складів про прибулі й відправлені вантажі.

Звірка оборотів виписок з обліковими регістрами є обов'язковою, оскільки можливі випадки умисного зменшення або збільшення на одну і ту ж суму оборотів з дебету і кредиту рахунка. Ревізор пови-

нен ретельно перевірити автентичність виписок банку, звернувши увагу на однорідність шрифту, надрукованих показників, на наявність виправлень, помарок, підчисток. Щодо сумнівних виписок треба провести зустрічну звірку їх з другими примірниками в банку.

Ревізор не повинен залишати без уваги банківські операції, не виправдані документами. У цьому випадку він зобов'язаний з'ясувати причину відсутності документа і в разі необхідності звернутися в банк для з'ясування підстави проведення операції. Практика показує, що записи методом "червоне сторно" і повторні поновлені проводки в більшості випадків застосовуються для незаконного списання витрачених грошей на рахунку, безпідставного віднесення таких сум на рахунки затрат, збитків, реалізації, фондів, нереальної кредиторської заборгованості.

Особливо уважно вивчають обґрунтованість перерахування грошей в Ощадбанк на особові рахунки окремих осіб.

При акредитивній формі розрахунків або з особових рахунків слід встановити причину таких розрахунків і їх доцільність, обґрунтованість платежів виправдувальними документами.

Послідовність документальної ревізії операцій з рахунків у банку така.

1. Звіряють дані виписки з даними первинних документів.

2. Перевіряють відповідність виписок банку й журналів-ордерів № 2 та допоміжних відомостей № 2.

3. Здійснюють перевірку тотожності між даними журналів-ордерів, головної книги й балансу з рахунка 31 "Рахунки в банках".

Операції за рухом грошових коштів підлягають суцільній перевірці. Здійснюючи аудит касових операцій, слід керуватися Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Це Положення поширюється на усіх юридичних осіб (крім банків і підприємств зв'язку) незалежно від форми власності та виду діяльності, а також на фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Підприємства та індивідуальні підприємці, які мають поточні рахунки в банку, зобов'язані зберігати свої кошти в установах банків. Готівка, яку вони одержують із власних поточних рахунків, має витрачатися виключно на визначені в чеку цілі. Розрахунки готівкою підприємств усіх форм власності, а також індивідуальних підприємців з громадянами мають проводитися з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів, касового чи товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів закупівлі, виконання робіт (надання послуг) або інших документів, що засвідчують факт купівлі товару» виконання роботи, надання послуги.

Ліміти залишку готівки в касі встановлюються усім підприємствам, що мають рахунки в установах банків і здійснюють касові операції готівкою. Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства встановлюють комерційні банки за місцем відкриття рахунка з урахуванням режиму роботи підприємства, віддаленості його від установи банку, розміру касових оборотів, встановлених строків і порядку здавання касової виручки (надходжень) та графіка заїзду інкасаторів.

Порядок встановлення лімітів залишку готівки в касі регулюється Інструкцією про організацію роботи з готівкового обліку установами банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 69.

Всю готівку понад встановлені ліміти залишку готівки в касі підприємства зобов'язані здавати у порядку й у строки, встановлені установою банку для зарахування на їхні рахунки. Касові операції оформляються документами, типові форми яких затверджено наказом Міністерства статистики України (Мінстату) від 15.02.96 № 51.

Приймання готівки касами підприємств проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою. Про приймання грошей видають квитанцію за підписом головного бухгалтера або особи, ним уповноваженої, і касира, завірену печаткою (штампом) касира або відбитком касового апарата.

Видача готівки з кас підприємств проводиться за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями. Документи на видачу грошей мають бути підписані керівником і головним бухгалтером підприємства або особами, ними уповноваженими.

Крім Положення про ведення касових операцій аудитор використовує нормативні документи, затверджені відповідними міністерствами і відомствами, первинні документи щодо приймання і видачі готівки, касові книги і звіти касира, книги аналітичного обліку цінностей, що зберігаються в касі, облікові регістри за рахунком 30 "Каса" і для зустрічної перевірки за рахунки 31 "Рахунки в банках", субрахунками до нього 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті", 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті", 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті", 33 "Інші кошти", субрахунки 331 "Грошові документи в національній валюті", 332 "Грошові документи в іноземній валюті", 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті", 334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті".

Аудит каси проводять у такій послідовності: інвентаризація каси, перевірка дотримання Положення про ведення касових операцій, документальна перевірка прибуткових і видаткових касових операцій [33, с. 108].

Однак при аудиторській перевірці проведення інвентаризації не належить до числа обов'язкових процедур, які використовує аудитор Для підтвердження достовірності даних, що числяться за статтею

"Каса" активу балансу. Аудитор у даному випадку може скористатися результатами внутрішнього контролю.

Слід також врахувати, що готівку в іноземній валюті записують до акта інвентаризації із зазначенням назви і суми в перерахунку на українські гривні за курсом Національного банку України.

Під час документальної перевірки касових операцій аудитор використовує такі документи:

№ КО-1 "Прибутковий касовий ордер";

№ КО-2 "Видатковий касовий ордер";

№ КО-3 і КО-За "Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів";

№ КО-4 "Касова книга";

№ КО-5 "Книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей", документи безордерного оформлення приймання і видачі грошей, облікові регістри, Головну книгу і баланси на відповідні дати за рахунком 30 "Каса" тощо.

Особлива увага аудитора має бути зосереджена на правильності оформлення касових документів: чи є на кожному документі розписки одержувачів грошей, чи погашаються касові документи (прибуткові — штампом "Одержано", видаткові — "Оплачено") із зазначенням дати, чи немає підчисток і виправлень.

Під час перевірки звіту касира і прикладених до нього документів аудитор зіставляє номери останніх прибуткових і видаткових касових ордерів, прикладених до звіту, із записами в журналі реєстрації, щоб переконатися у повноті обліку останніх касових операцій. Якщо буде виявлено розбіжності у сумі або нумерації ордерів, з'ясовують причини. Щоб перевірити, як дотримано встановлений ліміт залишку грошей у касі, необхідно зіставити фактичні залишки грошей на окремі дати й у середньому за місяць із лімітом залишку. При підрахунку фактичних залишків грошей у касі вилучається готівка, призначена для виплати заробітної плати, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, пенсій і премій.

Як правило, перевірка каси проводиться не рідше одного разу на квартал. Оперативний контроль за залишком грошей у касі здійснюється на підставі звітів касира.

Використання готівки за цільовим призначенням перевіряють зіставленням даних про одержання в банку грошей з даними про їх витрачання (балансовим методом, тобто залишок на початок з рахунка 30 "Каса" плюс оборот за дебетом за цим же рахунком і мінус оборот за кредитом). Для цього використовують дані звітів касира з доданими документами, дані облікових регістрів з дебету і кредиту рахунка 30 "Каса" і журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів.

Своєчасність і повноту внесення в банк невикористаних грошових сум перевіряють шляхом зіставлення дати і суми зарахування грошей на рахунок відповідно до виписки банку з датою закінчення масової виплати грошей, зазначеною у дозвільному написі на платіжних відомостях, і депонування заробітної плати та інших невиплачених сум, а також із датою і сумою оприбуткування грошей у касу за іншими надходженнями.

Перевіряючи касові операції, необхідно встановити їх законність, достовірність і господарську доцільність.

Особливо ретельно аналізують повноту і своєчасність оприбуткування у касу грошей, одержаних із банку. Повноту і своєчасність оприбуткування грошей у касу, одержаних із поточних рахунків підприємств у банку, встановлюють шляхом зустрічної і взаємної звірки даних банківських виписок із рахунків підприємств, корінців чекових книжок, прибуткових касових ордерів і записів у касовій книзі.

Чекові книжки, корінці використаних чеків і невикористані чеки мають зберігатися у головного бухгалтера в умовах, що виключають можливість їх втрати. Зіпсовані чеки з написом "Анульовано" слід зберігати підклеєними до корінців чеків.

Забороняється: довіряти зберігання чекових книжок іншій особі, зокрема касиру, який одержує за чеками готівку в банку, а також підписувати незаповнені чеки; виписувати чеки на пред'явника (мають використовуватися тільки іменні чеки).

Для того, щоб впевнитись у повноті оприбуткування грошей за реалізовані товарно-матеріальні цінності, слід перевірити звіти про їх рух і записи за рахунками обліку їх реалізації. При цьому кредитові записи за рахунком реалізації (за готівку) зіставляють із дебетовими записами з рахунка каси. У разі розбіжностей слід перевірити сутність зазначених операцій й встановити причини відхилень.

На кожному підприємстві матеріальні цінності мають видаватися тільки за наявності на накладній поставленого касою штампа "Оплачено". Готівка за продані товари чи надані послуги має здаватися в касу підприємства. Квитанція видається за підписами головного бухгалтера і касира.

Під час аудиту правильності виплати грошей за платіжними відомостями слід вибірково встановити, чи всі записані в розрахунково-платіжні відомості особи практично працювали на підприємстві й чи немає серед них підставних осіб, на яких виписується заробітна плата з метою її привласнення. Такі факти виявляють шляхом звіряння даних відомості на виплату заробітної плати з показниками обліку особового складу і табелів, із наказами про зарахування на роботу і звільнення, з даними первинних документів про нарахування заробітної плати. Слід також перевірити підсумки в платіжних відомостях, тому що нерідко допускаються факти навмисного завищення підсумків у графі "До видачі на руки" на передбачувану суму привласнення. Тут необхідно звернути увагу на величину виплачених сум окремим особам із наступною перевіркою їх реальності, на справжність підписів осіб, що одержали гроші, на дописані суми, підчищення, необумовлені виправлення, неякісно оформлені доручення тощо.

У всіх відомостях слід перевірити справжність (автентичність) підписів одержувачів грошей. Для цього підписи в одних відомостях зіставляють із підписами в інших, особливу увагу звертають на виправлення і підчищення. В окремих випадках слід опитати одержувачів грошей, що дає змогу виявити підроблені підписи, а деколи і підставних та вигаданих осіб.

Окремо перевіряють правильність уплати і повноти оприбуткування квартирної плати й оплати комунальних послуг та інших надходжень, для чого користуються способам зустрічної перевірки і взаємного звіряння операцій, беруть письмові й усні пояснення у посадових і матеріально відповідальних осіб.

Здійснюючи аудит касових операцій, слід перевірити правильність підрахунку оборотів за прибутком і видатком у касових звітах, визначення залишків на кінець звітного періоду і перенесення їх з однієї сторінки на іншу та відповідність залишку з рахунка 30 "Каса" за звітом касира на кінець місяця залишку за рахунком 30 "Каса" у Головній книзі.

Контролюючи касові операції, слід встановити відповідність кореспонденції рахунків чинним положенням і правилам ведення бухгалтерського фінансового обліку. Для цього звіти касира і прикладені до них документи зіставляють із даними регістрів бухгалтерського обліку.

Вивчаючи факти надходження грошей на поточні рахунки в банках, слід перевірити правильність і повноту гарантування їх за виписками банку, бухгалтерськими регістрами і звітами касира.

Під час перевірки правильності списання коштів з рахунка у банку особливу увагу доцільно звернути на своєчасність і повноту оприбуткування і цільового використання готівки, одержаної в банку.

На підставі даних акта інвентаризації каси і групувальних відомостей порушень касової дисципліни складають відповідний розділ аудиторського звіту (висновку), де відображаються встановлені факти недоліків у організації і веденні касових операцій з посиланням на додані до аудиторського звіту (висновку) групувальні відомості порушень і аналітичні таблиці.
Список використаної літератури

1. Закон Украины "О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине" № 996-IV от 16.07.99 г.// «Галицькі контракти». – 1999 р. – №36.

2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», затверджений постановою Верховної Ради України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР.

3. Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджене ухвалою Правління НБУ від 15.12.2005 р. № 637, зареєстроване в Міністерстві юстиції 13.01.2005 р. під № 40/10320.

4. Інструкція «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України», затверджена постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р. № 69 зі змінами і доповненнями.

5. Наказ Міністерства статистики України від 15.02.1996 р. № 51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій».

6. Інструкція «Про службові відрядження в межах України і за кордоном», затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, зі змінами і доповненнями від 10.06.1999 р. № 146.

7. Инструкция по применению Плана счетов бухгалтерского учета активов, капитала, обязательств и хозяйственных операций предприятий и организаций № 291 от 30.11.99 г. (зарегистрирован в Министерстве юстиции Украины № 893/4186 от 21.05.99 г.).

8. Методические рекомендации по применению регистров бухгалтерского учета, утвержденные приказом Минфина Украины от 29.12.2000г. №356. // Все о бухгалтерском учете. – 2001г. - №23.

9. План счетов бухгалтерского учета активов, капитала, обязательств и хозяйственных операций предприятий и организаций № 291 от 30.11.99 г. .// Все о бухгалтерском учете. – 1999 г. - №48.

10. Адамс Р. Основы аудита. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1995.

11. Бабич В. В, Свідерський Є. І. Бухгалтерський облiк на підприємствах малого бізнесу в Україні. — К.: Лiбра, 1996. — 160 с.

12. Бахрушина М.А. Бухгалтерський управленческий учет. – М.: ЗАО “Финстатинформ”, 2001. – 340 с.

13. Богомолов А.М., Голощапов Н.А. Внутренний аудит: организация и проведение. – М.: Экзамен, 1999.

14. Бутинець Т. А. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. для студ. вузів / Т. А. Бутинець, Л. В. Чижевська, С. Л. Береза. — Житомир: ЖІТІ,2000. — 672 с.

15. Бутинець Ф. Ф. Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі. Курс лекцій. Навч. посіб. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця, доц. Н. М. Малюги. — Житомир: ЖІТІ, 2000. — 608 с.

16. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. Посібник / Під ред. М.В. Кужельного.-К.: А.С.К., 2006.

17. Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Бухгалтерский учёт в производственных и торговых предприятиях.– К.: А.С.К., 2005.

18. Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках: Навч. Посібник.– К.: А.С.К., 2006.

19. Данилевський Ю.А., Мезенцев Т.М. Финансовый контроль в отраслях народного хозяйства при различных формах собственности. – М.: Финансы и статистика, 1992.

20. Дефлиз Ф.Л., Генри Р. Аудит. – М.: ЮНИТИ, 1997.

21. Завгородний В.П. Бухгалтерский учёт в Украине.: Учеб.-практ. пособ. – К.: А.С.К., 2005.

22. ЗавгороднийВ.П. Настольная книга бухгалтера малого бизнеса. — К.: Вира-Р; Дакор, 2005. — 608 с.

23. Завгородній В.П. Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу та аудиту.– К.: А.С.К., 1998.

24. Контроллинг как иснструмент управления предприятием / Под ред. Н.Г. Данилочкиной. – М.: Аудит, 1998.

25. Костюк Д. Бухгалтерский учет на малых предприятиях в соответствии с П(С)БУ. – Харьков: Фактор, 2002. – 212 с.

26. Крамаровский Л.М. Ревизия и контроль. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 299 с.

27. Макальская А.К. Внутренний аудит. – М.: ДиС, 1999.

28. Організація бухгалтерського обліку: Підруч. для студ. спец. "Облік і аудит" вищ. навч. закл. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. — 3-тє вид., доп. і перероб. — Житомир: ПП "Рута", 2006. — 592 с.

29. ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260 с.

30. Скворцов Н. Н. Бухгалтерский учет: Учеб.-метод, пособ. В 2 т. — Харьков, 2005.

31. Сотникова Л.В. Внутренний контроль и аудит. Учебник / ВЗФЭИ. – М.: ЗАО “Финстатинформ”, 2000. – 239 с.

32. Сук Л. К. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: Інститут після дипломної освіти Київського університету ім. Тараса Шевченка. — 2007. — 339 с.

33. Терехов А.А., Терехов М.А. Контроль и аудит. – М.: Финансы и статистика, 1988.

34. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними формами власності: Навч. посіб. — 6-те вид., доп. і пере роб. — К.: А.С.К., 2006. — 784 с.

35. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський финансовый учет на предприятиях Украины. Учебник для студентов высш. учеб. завед. экон. спец. – 7-е изд., дополн. и перераб. – К.: А.С.К., 2001. – 864с.

36. Усач Б.Ф. Контроль і ревізія: Підручник. – К.: Знання – Прес, 2002. – 253 с.

37. Чистов Д. В., Таранов А. В., Заремба О. А., Заремба А. В. Хозяйственные операции в компьютерной бухгалтерии 7.7 для Украины: Учеб. пособ. — Киев: Диасофт, 2002. — 528 с.