Зміст

Розділ 1. Валютні операції банку та валютні ризики

1.1. Місце та роль валютних операцій у діяльності комерційних банків

Розділ 2. Аналіз практики здійснення комерційними банками валютних операцій

2.1. Оцінка нормативно-правових актів, які регулюють валютні операції комерційних банків

2.2 Види валютних операцій, що здійснює ВАТ «Альфа-Банк»

2.3 Аналіз операцій ВАТ «Альфа-банк» на міжнародному й внутрішньому валютному ринку

2.4. Аналіз валютної позиції ВАТ «Альфа-банк»

Розділ 3. Шляхи вдосконалення валютних операцій ВАТ «Альфа-Банк»

3.1 Заходи по вдосконаленню управління валютними операціями ВАТ «Альфа-Банк»

3.2. Особливості управління валютними ризиками й страхування валютних ризиків

Висновки

Список використаної літератури

ДОДАТКИ

Розділ 1. Валютні операції банку та валютні ризики

1.1. Місце та роль валютних операцій у діяльності комерційних банків

Валютний ринок у широкому розумінні — це сфера зовнішньоекономічних відносин, які проявляються при здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти та цінних паперів в іноземній валюті, експортно-імпортних операцій між резидентами та нерезидентами, а також операцій з інвестування валютного капіталу та залучення і розміщення вільних валютних коштів.

Валютні ринки з інституціональної точки зору — це сукупність комерційних і центральних банків, бірж, брокерських фірм, корпорацій (особливо транснаціональних), міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій.

Валютні ринки безпосередньо — це офіційні центри, де відбувається купiвля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції. Вони обслуговують міжнародний платіжний обіг, пов’язаний з оплатою грошових зобов’язань юридичних або фізичних осіб різних країн.

Резиденти та нерезиденти, які здійснюють у встановленому НБУ порядку операції через уповноважені банки.

1. Центральні банки виходять на валютний ринок з двох причин: з метою залучення іноземної валюти від імені свого уряду (наприклад, для поповнення федерального резерву) та з метою створення впливу на валютний курс. В Україні таким банком є Національний банк України.

2. Комерційні банки. Банки, яким надано право на проведення валютних операцій, називаються уповноваженими, девізними або валютними. В Україні це — будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території країни, що має ліцензію Національного банку України на виконання валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

Рис. 1.1. Взаємовідносини учасників валютного ринку

3. Фінансові установи (фонди хеджирування, пенсійні фонди) — установи, які виступають на ринку через посередництво банків. Уповноваженими кредитно-фінансовими установами називаються ті, що отримали ліцензію НБУ на проведення валютних операцій (наприклад, Українська фінансова група, Кредитно-фінансова спілка та ін.).

Згідно з чинним законодавством міжнародні розрахунки, пов'язані з експортом та імпортом товарів, наданням послуг, іншими комерційними угодами, здійснюються резидентами України лише через уповноважені банки. Міжнародні розрахунки за комерційними угодами виконуються банками, як правило, у вільно конвертованій валюті.

Уповноважені банки здійснюють міжнародні розрахунки у формах документарного акредитива, банківського переказу та інших. Можливість використання тих або інших форм розрахунків може визначатися міждержавними угодами, встановлюватися в міжбанківських кореспондентських угодах з іноземними банками. Залежно від стану платіжного балансу України НБУ може коригувати форми розрахунків з окремими країнами. Вибір конкретної іноземної валюти і форми розрахунків визначаються за погодженням сторін і фіксуються в умовах контракту.

Здійснення розрахунків в іноземній валюті регулюється Законом України від 23.09.94 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Цим Законом передбачено такі положення:

1. Виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контракті, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії НБУ.

2. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, або виставлення векселя на користь постачальника продукції, що імпортується, потребує індивідуальної ліцензії НБУ. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитива термін, який передбачений вище (90 днів), діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

3. Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки, для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами повинні здійснювати перерахування таких сум протягом 5 робочих днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів.

4. Порушення резидентами термінів, передбачених у пунктах 1 і 2, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої в грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

5. У разі порушення резидентами термінів, передбачених у пункті 3, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету. Негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента [16].

6. У випадку перевищення строків, зазначених у пунктах 1 і 2, у випадку виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення НБУ може надавати індивідуальні ліцензії.

Існують такі форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності:

1. Банківський переказ - це доручення клієнта банку перерахувати грошові кошти на користь іншої особи. У міжнародних розрахунках банк здійснює переказ коштів за допомогою свого банку-кореспондента. Бажано, щоб цей банк-кореспондент знаходився в країні, де отримуються кошти. У зовнішньоекономічних розрахунках банківський переказ використовується, зокрема, для оплати:

– боргових зобов'язань по раніше одержаних кредитах, авансових платежах;

– рекламацій за поставку неякісної продукції;

– авансових платежів;

– розрахунків нетоварного характеру.

Схема розрахунків шляхом банківських переказів мало чим відрізняється від розрахунків платіжними дорученнями у внутрішньо-господарському обороті. Експортер пересилає імпортеру документи, передбачені контрактом. Імпортер виписує доручення своєму банку перерахувати кошти на рахунок експортера (постачальника). Розрахунки банківським переказом більш вигідні для покупця, але вони не захищають інтереси експортера.

2. Розрахунки по відкритому рахунку полягають у продажу товарів у кредит, при цьому в експортера немає гарантій одержання платежу від імпортера. Тому такі розрахунки застосовуються тоді, коли існують регулярні і стабільні ділові відносини між покупцем і виробником (наприклад, асоційованими членами транснаціональних корпорацій) і немає законодавчих обмежень.

Розрахунки по відкритому рахунку передбачають, що експортер відвантажує на адресу покупця товар, надсилає йому відповідні документи та записує суму у дебет рахунку покупця. Цей рахунок відкривається не в банку, а ведеться підприємством-постачальником. Імпортер повинен оплатити одержані товари протягом заздалегідь обумовленого строку, причому він розпоряджається товарами на свій розсуд [17].

3. Інкасо означає операції, здійснювані банками на підставі одержаних інструкцій з документами з метою:

– одержання акцепту або платежу залежно від угоди;

– видачі комерційних документів проти акцепту або проти платежу;

– видачі документів на інших умовах.

Документи, за якими здійснюються операції по інкасо, бувають такими:

– фінансові - документи, по яких здійснюються розрахунки за контрактом (переказні векселі, чеки, платіжні розписки або інші документи);

– комерційні - документи, що надають право власності на товар і супроводжують його (відвантажувальні документи, документи на право власності).

Існує два види інкасо:

– чисте (означає інкасо фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами);

– документарне (означає інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами, або інкасо лише останніх документів) [24]. Розглянемо посередницькі операції комерційних банків з іноземною валютою. Купівля та продаж іноземної валюти здійснюється на валютному ринку. При цьому тут складається така система взаємовідносин:

– між комерційними банками та їх клієнтами у даній країні;

– між комерційними банками однієї і тієї ж країни;

– між комерційними банками різних країн;

– між комерційними та центральними емісійними банками;

– між центральними емісійними банками.

У першій ланці з цих сфер валютного ринку ведеться роздрібна торгівля іноземною валютою, а в решті - оптова торгівля. Торгівля валютою може здійснюватись комерційними банками на комісійних засадах або за власний рахунок.

Валюти розрізняють за двома ознаками:

1. Конвертованістю: вільно конвертована; неконвертована.

2. Строковістю: касова, або операція спот, при якій розрахунки між продавцем і покупцем валюти здійснюються не пізніше, ніж на другий робочий день після укладення угоди; строкова, або форвардна угода, що передбачає розрахунок між продавцем та покупцем валюти не раніше, ніж через два робочі дні після її укладення за курсом, зафіксованим в угоді.

І касовою і строковою угодою передбачається фіксація певного валютного курсу в момент її укладення. Касові угоди укладаються за поточним ринковим курсом - так званим спот-курсом валюти, а тому часто й сам ринок таких контрактів називають спотовим. Валютний курс, за яким здійснюються контракти на ринку строкових угод, називається форвардним курсом, а ринок відповідно - форвардним.

Більш складним різновидом форвардної угоди є угода своп, що укладається між банками і дозволяє їм тримати свою валютну позицію закритою, тим самим запобігаючи ризику зміни курсу валюти. Валютні операції своп полягають в одночасному проведенні двох протилежних за змістом операцій: купівлі (продажу) валютних коштів на умовах спот та продажу (купівлі) на умовах форвард. Якщо продаж валюти проводиться на спотовому ринку і одночасно укладається угода про купівлю тієї саиої валюти на форвардному ринку, то це валютна операція своп, що має назву репорт. Якщо ж ідеться про купівлю валюти на умовах спот у поєднанні з одночасним продажем на форварді, то відповідну операцію називають депорт [25].

Валютна позиція банку - це співвідношення між сумою активів та позабалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансових і позабалансових зобов'язань у цій самій валюті. Різниця між сумою активів у іноземній валюті і пасивів у тій самій валюті називається експозицією щодо даної валюти. Експозиція визначає розмір валютного ризику, на який наражається банк внаслідок незбалансованості активів і пасивів в іноземній валюті. Чим більший розмір експозиції, тим більший валютний ризик існує в банку, і навпаки.

Валютна позиція банку буває закритою і відкритою. Валютна позиція називається закритою, якщо сума активів та позабалансових вимог збігається із сумою балансових та позабалансових зобов'язань у кожній іноземній валюті, а відкритою, - якщо сума активів та позабалансових вимог не збігається із сумою балансових і позабалансових зобов'язань.

4. Укладанню валютних опціонів. Вони дають власникам право (але не зобов'язання) купувати чи продавати в майбутньому визначену кількість іноземної валюти по фіксованому курсу обміну. Існує два типи валютних опціонів - опціони покупця і опціони продавця. Опціон покупця дає право купувати, опціон продавця дає право продавати.

Призначення валютних опціонів полягає в захисті власника від несприятливих коливань валютних курсів. Водночас, якщо валютний курс змінився у сприятливому для власника напрямку, то опціон дає можливість скористатись перевагами. У цьому разі власник може обміняти валюту за вигіднішим ринковим курсом, не користуючись опціоном. Валютний опціон обмежує валютний ризик учасника ринку, пов’язаний зі змінами валютних курсів. Розмір ризику при використанні опціону як інструменту страхування валютних ризиків обмежується розміром опціонної премії. Премія, тобто вартість опціону, залежить від співвідношення спот-курсу валюти в момент укладення угоди та курсу опціону, а також від тривалості періоду дії опціону.

Для банків основними напрямками використання валютних опціонів є страхування відкритої валютної позиції та захист інвестиційного портфеля, деномінованого в іноземній валюті.

На сьогоднішній день в Україні достатньо важко проаналізувати валютний ринок з точки зору ємності та насиченості. Однак за офіційними даними НБУ обсяг операцій на міжбанківському валютному ринку України (купівля та продаж у доларовому еквіваленті) становив у 2007 році 8260 млн. дол. США (Таблиця 1.1.).

Таблиця 1.1. Обсяг валютних операцій у розрізі резидентів та нерезидентів за 2007 р., млн. грн

Обсяг операцій на готівковому ринку України (купівля та продаж іноземних валют за гривню у доларовому еквіваленті) становив 41651,4 млн. дол. США, у т.ч.:

- обсяг валюти, купленої банками у населення –19586 млн. дол. США

- обсяг валюти, проданої населенню – 22065,4 млн. дол. США.

Банківські вклади фізичних осіб у ВКВ (у доларовому еквіваленті) зросли на 4002,6 млн. дол. США і на кінець 2007 становили 137249 млн. дол. США.

Аналізуючи обсяги валютних операцій за видами операцій по банківських установах слід звернути увагу на те, що найбільші майже 19% всіх операцій прийшлося на 5 банківських установ «Приват-Банк», «Промінвест БАНК», «Укрсоцбанк», «Аваль» та «Укрсиббанк» (таблиця 1.2.).

Таблиця 1.2. Обсяг валютних операцій найбільших банків за видами операцій за 2007 р., млн. грн

На сьогоднішній день ми бачимо, що деякі з перелічених банків досить важко переживають насліди кризи і змушені були змінити власників, однак необхідно констатувати той факт, що всі банківські установи прагнуть до збільшення власних активів в тому числі за рахунок валютного обігу та інших операцій пов’язаних з валютними цінностіми.

Суттєвий вплив на подальший та власне й сучасний розиток банківської системи не тільки в Україні а й в світі спричинила фінансова криза у США. Фінансова криза у США почалася з іпотечної кризи ще у 2006 року. Головною її причиною було зростання обсягів неповернених житлових кредитів ненадійними позичальниками. Криза стала помітною і почала набирати міжнародних масштабів навесні 2007 року, коли New Century Financial Corporation, найбільша іпотечна компанія США пішла із Нью-Йоркської фондової біржі у результаті заборони, накладеною на торги її акціями. Компанія перестала видавати кредити, і крім того, виявилися неспроможною виплачувати заборгованість кредиторам. І хоча доля кредитів, виданих ненадійним позичальникам, була незначною у загальній масі іпотечних кредитів, це спричинило паніку на ринку житла. Іпотечні банкрутства добралися і до надійних позичальників. На хвилі банкрутств американських агенцій із іпотечного перекредитування ненадійних позичальників, інші кредитні організації перестали видавати іпотечні позики навіть позичальникам із хорошим кредитним рейтингом, хто не мав підтвердженого офіційного доходу, або початкового внеску. Протягом наступних кількох місяців зазнали збитків або збанкрутували десятки компаній.

Іпотечна криза в США спровокувала іпотечні кризи в Європі та країнах Азії, де мали місце схожі схеми кредитування. При чому, кризи зачепили як високорозвинені країни, на зразок Великобританії, Іспанії, Японії, так і країни що розвиваються, на зразок Казахстану.

Відповідно, збитки почали зазнавати не лише банки світового масштабу, а й локальні банки. За оцінками експертів інвестиційного банку Goldman Sachs, фінансові установи всього світу зазнали за 2 роки кризи 1,2 трлн. дол.. збитків, при цьому тільки американські установи зазнали збитків на суму 460 млрд. дол.

Такі значні збитки призвели до обвалу фондових ринків світу. За 2007 рік цінні папери на світовому фондовому ринку подешевшали на 5 трлн. доларів США.

В результаті, інвестори переключили свою увагу з фондового ринку на товарний ринок, що призвело до зростання цін на нафту та золото. Це в свою чергу спровокувало зростання загальносвітової інфляції та зменшення темпів росту світової економіки.

В українській економіці фінансова криза мала кілька проявів.

По-перше, світова фінансова криза призвела до кризи ліквідності у банківському секторі.

Останні кілька років банки активно розвивали кредитування населення (іпотечні, авто, споживчі кредити) за рахунок залучених з-за кордону коштів. Власне, це демонструє рис. 1.2.

Рис. 1.2. Співвідношення депозитів та кредитів у банківській сфері України

Як видно з діаграми, з 2006 року значними темпами почала збільшуватися частка кредитів фізичним особам у загальному кредитному портфелі банкам. Станом на липень 2008 року іпотечні кредити складають значну частку в кредитуванні індивідуальних клієнтів (на кінець року їхня частка склала 36,1%). До початку фінансової кризи українські банки могли вільно залучати за кордону фінансові ресурси під 4-5% річних, і продавати їх в Україні за 10-11% річних. Проблема була лише в тому, що кредити залучалися на терміни 3-5 років, а видавалися – на 10-20 років. Українські банки вирішували такі проблеми за рахунок рефінансування отриманих кредитів новими з такими ж, а інколи і нижчими ставками.

Проте, в умовах коли закордонні банки згорнули свої кредитні програми (а це були змушені зробити більшість банків, що постраждали від іпотечної кризи в США), українські банки опинилися перед загрозою кризи ліквідності. По-перше, для повернення закордонних кредитів банки змушені були перекредитовуватися за значно вищими ставками, а по-друге, нові залучені з-за кордону кошти теж стали значно дорожчими. В результаті, ставки на іпотечні кредити зросли на 5-7%, крім того були значно посилені вимоги до фінансового стану позичальників. Національний банк для запобігання можливій фінансовій кризі в Україні значно посилив вимоги до резервування за кредитними операціями, що теж призвело до подорожчання кредитів. Як наслідок, в першому півріччі темпи росту кількості іпотечних кредитів були нижчими за темпи росту загального кредитного портфелю.

Наслідки фінансової кризи могли бути ще більш серйозними, якби більшість великих українських банків не були у власності закордонних банків. Це дало їм змогу продовжувати залучати грошові ресурси із закордону, а також пропонувати кращі умови в порівнянні з іншими. Це підтверджує статистика виданих кредитів (рис. 1.3), згідно якої серед 5 лідерів ринку іпотечного кредитування в Україні, перші 4 є дочірніми компаніями закордонних фінансових груп, і мають загальну долю ринку в 56,6%.

Рис. 1.3. Лідери іпотечного кредитування в Україні

Таким чином, світова фінансова криза розпочалась у 2007 році з обвалу ринку іпотечних кредитів у США. Обвал ринку нерухомості, стрімке зростання кількості неповернених кредитів, банкрутство кредитних фондів, списання світовими банками сотень мільярдів доларів збитків, обвал фондових ринків, ріст цін на енергоносії, прискорення темпів світової інфляції та зниження темпів росту світової економіки – всі ці події є взаємопов’язані і відбулися за період менше 1 року. Фактично, надзвичайно тісна взаємопов’язаність та переплетеність фінансових систем призвела до того, що криза на американському ринку переросла у кризу світової економіки. Відповідно, криза такого масштабу не могла не зачепити економіку України, яка інтегрована у світову економіку. Незважаючи на заяви багатьох експертів, що світова фінансова криза не вплинула на економіку нашої державі, насправді криза призвела до відчутних наслідків. Українські банки зіштовхнулися із кризою ліквідності через обмеження доступу до закордонних кредитів, які кілька останніх років були основним джерелом збільшення обсягів кредитування. Крім того, через досить значний рівень інтегрованості економіки України в загальносвітову економіку, зростання рівня світової інфляції суттєво вплинули на ріст інфляції в Україні.

Отже, роль валютних операцій в діяльності сучасних комерційних банків, особливо в умовах глобалізації українського ринку та відкритості політики України щодо доступу іноземного капіталу не можна недооцінювати, однак разом з тим необхідно створювати умови для захисту вітчизняної банківської системи.

Розділ 2. Аналіз практики здійснення комерційними банками валютних операцій

2.1. Оцінка нормативно-правових актів, які регулюють валютні операції комерційних банків.

За останні роки в економіці і банківський системі України відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності і переходом до розбудови соціально-орієнтованої ринкової економіки. Система валютних розрахунків між різними суб'єктами господарювання, забезпечення безперервності платежів та залучення валютних коштів є найважливішими умовами нормального функціонування економіки. Діяльність банків в сучасних умовах вимагає нових підходів до рішення питань удосконалення і розвитку валютних операцій. Перед банківською системою постає задача сприяти активізації попиту населення на банківські послуги. Щоб забезпечити виконання цього завдання, необхідно створити такі умови, щоб кожен споживач міг отримати надані послуги в зручний час, в обраному їм місці і з мінімальними витратами [3].

Банки виконують важливу функцію мобілізації тимчасово вільних грошових ресурсів і перетворювання їх у реальний капітал. Банки це саме та галузь, яка повинна бути спрямована на прогнозування економічної кон’юнктури, найшвидше реагувати на будь-які зміни фінансового ринку. Сьогодні не має самостійних суб’єктів будь-якої галузі економіки, фінансова діяльність яких не перебувала б в постійній взаємодії з банківською діяльністю.

Правові засади валютного регулювання в Україні закладено Декретом КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993р. №15-93, згідно якого Національний банк України (НБУ) визнано головним валютним органом країни, що визначає валютну політику, видає ліцензії на здійснення валютних операцій, визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам, організує валютний контроль на території України [3]. Розширення валютних відносин банків потребують удосконалення питань бухгалтерського обліку в банках, організація якого повинна враховувати принципи діяльності банків, а саме: принцип прибутковості; принцип ризикованості банківських операцій; принцип платності банківських ресурсів.

Предметом дослідження є діяльність економічних суб’єктів на валютному ринку, які здійснюють операції з валютою та їхній вплив на функціонування всього валютного ринку.

У цьому зв'язку дослідження питань організації роботи з валютою та порядку ведення валютних операцій установами банків України набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.

Валютна система України – це форма організації валютних відносин, закріплених в державно-правових нормах та міжнародних угодах[3,18].

Валюта України є єдиним законним засобом платежів на території України, що приймається для оплати будь-яких потреб і зобов’язань. Ця норма встановлена Декретом КМУ “Про валютне регулювання та валютний контроль в Україні ”.

Особливо важливим функціональним призначенням валютного ринку є забезпечення реальної свободи вибору й дій власника валюти. Ступінь зрілості валютного ринку визначається не лише масштабами валютних операцій, а й його здатністю повною мірою реалізувати саме цю функцію.

Важливо враховувати й те, що свобода вибору суб'єктів ринку пов'язана з їхнім прагненням отримати для себе в процесі здійснення валютних операцій певні матеріальні вигоди, що реалізуються у відповідному доході. Цей доход буває безпосереднім або опосередкованим. Його зміст може виявитися не в перебігу обмінної процедури, а на наступних ступенях господарської діяльності, яке придбано за кошти, отримані в результаті валютної операції. Та суть справи і в цьому випадку не змінюється: отримання доходу є визначальною мотивацією дій суб'єктів валютного ринку [24].

Це потрібно чітко усвідомлювати. Ніхто не звертається до валютного ринку заради споглядального інтересу. Мотивацією є інтерес матеріальний, економічна потреба. Тому, звертаючись до цієї економічної інституції, слід чітко собі уявляти, що валютний ринок не є установою благодійною. Йому притаманні атрибути будь-якого ринку. Йдеться, принаймні, про дві речі.

По-перше, маємо враховувати, що валютний ринок виступає завжди як конкурентний ринок. Конкуренція є інструментом одержання доходу. Суб'єкти ринку конкурують між собою з приводу одержання якнайбільшого доходу.

По-друге, будь-які обмінні операції на валютному ринку містять у собі елементи валютного ризику. Йдеться не лише про суто спекулятивні операції, пов'язані з «грою» на валютних курсах, що в принципі є також природною атрибутикою будь-якого ринкового механізму. Валютний ризик органічно пов'язаний з конкуренцією, з дією стихійних сил, з елементами невизначеності економічної кон'юнктури, нарешті, з обов'язковою присутністю елементів суб'єктивності в поводженні контрагентів, що їх не завжди повною мірою можна прогнозувати [4].

Тому важливим атрибутом валютного ринку є запровадження функціональних елементів його регулювання.

Операції з використанням іноземної валюти на території України потребують індивідуального ліцензування.

Вони впливають на формування доходів, витрат і фінансових результатів, тому розвитку їх видів приділяється першорядне значення.

Основними напрямками вдосконалення валютного регулювання в Україні мають бути: забезпечення стабільності української гривні; зменшення рівня долларизації української економіки через підвищення привабливості гривневих активів; стимулювання експорту та забезпечення рівноваги платіжного балансу; вдосконалення структури внутрішнього ринку з урахуванням міжнародних практики та запровадження нових видів міжнародних розрахунків; створення сприятливих умов для інвестування в національну економіку; забезпечення стабільності нормативної бази НБУ; поглиблення процесу капіталізації банку; удосконалення діяльності валютного та фондового ринків; подальше реформування банківської системи, накопичення власного капіталу, вдосконалення регулювання НБУ діяльності банків [5].

Проведені дослідження показали, що для удосконалення банківських операцій суттєвого значення набуває пошук системи підвищення ефективності валютного контролю. Найважливішою функцією такої системи є попередження відпливу національних активів як однієї із серйозних загроз економічній безпеці банку і країни.

Підвищення ефективності виконання банком функцій агента валютного контролю пов’язане з удосконаленням організації цієї функції на рівні банку та оптимізацією нормативної бази валютного контролю.

Особливе місце у системі валютного контролю банку належить відділу розрахунків за експортно - імпортними операціями і валютного контролю.

Таким чином, побудова системи валютного контролю з використанням принципів організації служби внутрішнього контролю дасть змогу забезпечити її ефективну діяльність [17].

Нарешті, тільки вільне розпорядження коштами разом з валютною виручкою, широке використання методів податкового планування дасть змогу оптимізувати фінансові потоки на валютному ринку.

У кожній країні розвиток валютного ринку багато в чому залежить від політики державного регулювання економіки, від ступеня втручання державних органів у валютно- кредитні та фінансові відносини. Це здійснюється за допомогою валютного регулювання, спрямованого, в першу чергу, на підтримку стабільного валютного курсу і вирівнювання балансу країни [4]. Система валютного контролю вимагає певної доробки з погляду усунення наявних суперечностей, забезпечення закріплених прав і здійсненності обов'язків, а також передачі контрольних функцій від уповноважених банків державним органам.

Тільки подальше вдосконалення валютного законодавства дозволить створити дійсно ефективну і в той же час необтяжливу для банка систему валютного контролю, адекватну декларованим принципам валютної лібералізації. Валютне регулювання є частиною валютної політики країни. Це єдиний комплекс законодавчих, адміністративних, економічних та організаційних заходів, діяльності уповноважених державних органів валютого регулювання щодо встановленняпорядку здійснення валютних операцій щодо правил володіння, користування та розпорядження валютними цінностями задля забезпечення захисту та стабільності національної валюти і платіжного балансу країни, формування та розвитку внутрішнього валютного ринку та входження в країни в світовий валютний ринок.Політика валютного регулювання реалізується за допомогою механізму валютних обмежень і валютного контролю [24].

Для отримання права займатися валютною діяльністю банк має отримати ліцензію НБУ на проведення валютних операцій

Вони бувають двох видів:

– індивідуальна;

– генеральна.

Індивідуальні ліцензії — видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

а) вивезення, переказ і пересилка за межі України валютних цінностей, за винятком:

– вивезення, переказ і пересилка за межі України фізичними особами — резидентами іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком України;

– вивезення, переказ і пересилка за межі України фізичними особами — резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;

– платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами щодо сплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей;

– платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

– вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності;

б) ввезення, переказ, пересилка в Україну валюти України, за винятком сум у валюті України, що були:

– вивезені;

– переказані;

– переслані за кордон раніше на законних підставах.

в) надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або застави;

д) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком відкриття фізичними особами — резидентами рахунків в іноземній валюті на час їх перебування за кордоном; відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками; відкриття рахунків у іноземній валюті дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними представництвами України за кордоном;

е) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами — резидентами як дарунок або у спадщину.

Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Порядок надання Генеральної ліцензії НБУ на право здійснення комерційними банками операцій з валютними цінностями [25].

Банки — юридичні особи, які здійснюють свої операції на території України не менше ніж один рік, мають розмір статутного фонду і власних коштів, що встановлюються Національним банком України, у разі, якщо вони бажають отримати ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями, повинні:

– протягом одного року не мати зауважень від органів банківського нагляду та податкової інспекції щодо виконання ними вимог чинного законодавства;

– забезпечити відповідність проведення операцій технічним вимогам, які необхідні для здійснення саме валютних операцій (згідно з Переліком технічних вимог до комерційних банків для здійснення операцій з валютними цінностями);

– мати в штаті фахівців, рівень освіти яких відповідає кваліфікаційним вимогам, висунутим щодо здійснення валютних операцій;

– звернутися до відповідного регіонального управління Національного банку України за рекомендацією на отримання ліцензії, додавши до заяви такі документи:

– копію нотаріально посвідченого Статуту та установчих документів банку (з усіма змінами та доповненнями);

– перелік операцій, які банк має намір виконувати;

– опис структури установи та підрозділів, які здійснюватимуть валютні операції, з переліком технічних засобів, що використовуватимуться в них;

– довідки про керівників установи, які здійснюватимуть нагляд за операціями з валютними цінностями, та безпосередніх виконавців валютних операцій (бухгалтерів, касирів, брокерів, економістів та ін.), посвідчені нотаріально або в установленому порядку у банку копії документів, які підтверджують відповідність рівня виконавців кваліфікаційним вимогам (дипломи, сертифікати та ін.);

– баланс установи на останню звітну дату та звіт про прибутки та збитки;

– річний звіт банку;

– письмове підтвердження трьох іноземних банків про згоду на встановлення кореспондентських відносин (у тому разі, якщо банк має намір одержати ліцензію з правом самостійно встановлювати кореспондентські відносини з іноземними банками).

Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для їх одержання, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

Відмова у видачі Національним банком України ліцензії може бути оскаржена в суді або арбітражному суді.

Залежно від якості наданих комерційним банком документів, технічних умов, кваліфікації керівників і виконавців валютних операцій НБУ може дозволити проведення валютних операцій.

Таким чином, можна зробити висновок, що нормативно-правове забезпечення валютних операцій комерційних банків в Україні охоплює не всі аспекти цього напрямку діяльності. Перш за все, необхідно більше уваги приділити удосконаленню системи забезпечення безризикового обігу валюти в Україні, а також впроваджувати заходи щодо гармонізації вітчизняного та міжнародного законодавства в сфері здійснення валютних операцій за межами України та порядок функціонування іноземних банків на території України. Тут мається на увазі вдосконалити існуючу системузаконодаства та створити захищений простір для вітчизняних банків, для того щоб банківська система була максимально зукраїнізовано і був мінімізувати впли іноземного капіталу.

2.2 Види валютних операцій, що здійснює ВАТ «Альфа-Банк»

Операції з іноземною валютою ділиться на поточне, і такі, які пов'язані з рухом капіталу.

Банківські операції з іноземною валютою по мірі їх складності і ознак можна класифікувати таким чином:

– ведення валютних рахунків клієнтів;

– неторгівельні операції;

– налагодження прямих корсвязей з іноземними банками;

– операції по міжнародних торгівельних розрахунках;

– операції по торгівлі іноземною валютой на внутрішньому ринку;

– операції по залученню і розміщенню валютних засобів на внутрішньому і на міжнародному ринку;

– валютні операції здійснюються уповноваженими банками тобто банками, які мають ліцензію НБУ на здійснення операцій.

Банки які отримують ліцензію на здійснення операцій виконують функції агента валютного контролю по операціях своїх клієнтів. Порядок ведення неторгівельних операцій з іноземною валютою в обмінних пунктах і операційних касах дирекцією ВАТ «Альфа-банк» розроблено на основі Постанови Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93, вимог закону України «Про оподаткування», «Правил бухгалтерського обліку уповноваженими банками обмінних операцій в інвалюті і банківських металах» затверджених постановою Правління НБУ від 01.07.97 №238 і інших чинних нормативних актів з врахуванням змін. Цей порядок передбачає правила і норми купівлі і продажу готівкової іноземної валюти, операцій конверсії, операцій продажу дорожніх чеків в іноземній валюті за рахунок власних засобів громадян, виплати готівкових засобів по дорожніх чеках і пластикових картках міжнародній платіжній системі, які проводяться в обмінних пунктах і операційних касах дирекцій ВАТ «Альфа-банк» відповідно до тарифів на банківські послуги.

Продаж дорожніх чеків здійснюють за іноземну валюту або за національну валюту України з врахуванням комісійної винагороди установи банку відповідно до тарифів. Операції з продажу дорожніх чеків здійснюють в сумі до 1000$ США без видачі дозволу на вивіз дорожніх чеків.

Операції, що перевищують 1000$ США здійснюються банком з видачею дозволу на вивіз дорожніх чеків. Операції з продажу дорожніх чеків банк проводить і в національній валюті і здійснює продаж по курсу продажу, який прийнятий банком. Операції продажу дорожніх чеків за національну валюту реєструють в реєстрах проданої валюти. При цьому комісійна винагорода розраховується в національній валюті. Операції продажу дорожніх чеків за іноземну валюту відображуються в реєстрі проданих дорожніх чеків, комісійна винагорода береться в іноземній валюті. Продаж здійснюється таким чином: – касир уточнює у клієнта якого типу, в якій валюті, якого номінала і на яку суму він хоче придбати дорожні чеки; –касир уточнює тип валюти яким розраховуватиметься клієнт за дорожні чеки; –клієнт надає паспорт, заповнює заяву на придбання дорожніх чеків і інформаційне повідомлення; касир оформляє в 4-х екземплярах квитанцію про продаж чеків; після оплати чеків і комісії банку клієнт у присутності касира ставить підпис у визначеному місці на квитанції про продаж на лицьовій стороні кожного придбаного чека. Виплати готівкою по дорожніх чеках фінансових кампаній здійснюється в іноземній або національній валюті України з врахуванням комісійної винагороди. Виплата готівкових засобів в іноземній валюті по дорожніх чеках понад 1000$ США здійснюється за засоби в грошовій одиниці України. Виплата готівкових засобів по дорожніх чеках в сумі, що перевищує 3000$ США, здійснюється лише операційними касами установи банку.

Операції виплати готівки в іноземній валюті реєструється в реєстрі куплених дорожніх чеків. Після проведення операції, за бажанням клієнта ця сума може бути конвертована в іншу вільно конвертовану валюту. Дорожні чеки банк оплачує лише їх власникові, зразок підпису якого визначена на чеці. Не приймаються до оплати дорожні чеки без зразка підпису їх власника. Виплата виробляється в такій послідовності:

– клієнт надає касирові паспорт і дорожні чеки для перевірки;

– касир перевіряє паспорт і відповідність зразка підпису на дорожніх чеках його підпису в паспорті;

– касир перевіряє дорожні чеки: а) наявність характерних ліній і захисних елементів дорожніх чеків; би) на предмет відсутності на дорожніх чеках слідів виправлень або написів; у) зразок підпису клієнта має бути проставлений у відповідному місці; г) уточнює тип валюти, яку хоче отримати клієнт; д) уважно стежить за тим, як і де клієнт ставить другий підпис на чеці.

Дорожні чеки з двома підписами приймаються касиром до оплати, а клієнтові видаються готівкові засоби з врахуванням комісії банку і документ, який підтверджує проведення операції.

Розглянемо порядок ведення операцій по пластикових картах. Кредитними картками є пластикові картки, на яких зашифрована інформація, яка дає можливість їх власникам здійснювати платежі і отримувати гроші готівкою. Успіхом користуються картки платіжних систем Visa, Eurocard-mastercard, American Express. У банку видача валюти готівкою по кредитній картці здійснюється касиром на основі документів, які регулюють операції по обслуговуванню кредитних карток. Для роботи з кредитною карткою, наприклад Visa, касир повинен:

– її ідентифікувати, тобто проведення її дійсність;

– зробити зовнішню перевірку картки на предмет відсутності пошкоджень;

– перевірити термін картки;

– виявити наявність голограм і захисних символів;

– перевірити наявність підпису клієнта;

– звірити особу клієнта з фотографією в паспорті.

Далі проводиться оформлення і заповнення. Касир уточнює яку суму бажає клієнт отримати по кредитній картці, після чого відбиває злиться на принтері в 3-х екземплярах. Далі записується номер, серія, країна видачі і дата закінчення терміну дії паспорта, сума готівкових коштів. Касир проставляє код авторизації і дату операції, а перші цифри номеру картки заносить в спеціально передбачені клітинки. Після заповнення злиться касир пропонує розписатися на нім власникові картки і звіряє підпис з оригіналом підпису на картці і в паспорті, після чого ставить свій підпис. Далі касир робить запит авторизації. Необхідну інформацію дає центр авторизації, в який поступає інформація від всіх країн – емітентів карток. При здобутті позитивного результату клієнт отримує суму.

Отже, перелік валютних операцій, що їх здійснює банк показує, що хоча ВАТ «Альфа-банк» вже достатньо часу присутній на українському ринку, все ж є певні шляхи щодо його розвитку та вдосконалення існуючої системи валютного обігу. Крім того необхідно пам’ятати, що ВАТ «Альфа-банк» є партнером багатьох вітчизняних банків на ринку Россії.

2.3 Аналіз операцій ВАТ «Альфа-банк» на міжнародному й внутрішньому валютному ринку

Аналіз діяльності банку на міжнародному ринку приводить до необхідності окреслення основних причн, які лягли в основу прийняття рішення керівництвом банку про вихід за межі вітчизняного валютногоринку. Першою прчиною є звісно отримання прибутку. Мається на увазі максимізувати власний прибуток за рахунок обертання на міжнародному валютному ринку та співпраця з провідними фінансовими установами Європи та Світу. Крім того вихід на міжнародний ринок одразу відкриває валютні ринки інших країн. Це відбувається або через відкриття власних філій чи представництв так і за допомогою іноземних партенрів.

Другою причиною є стабільність міжнародного валютного ринк по відношенню до вітчизняного та більша його місткість, що в свою чергу сприяє пришвидшеному обігу грошей. Це також приносить прибуток, пичому за умови наявності постійної пропозиції валюти: того ж долару чи євро, в умовах кризи дає змогу банку отримувати більші і сталіші прибутки за рахунок операцій в валюті на міжнародному ринку в той ас як вітчизняний певним чином законсервований.

Мабуть ще однією вагомою причиною виходу банку на міжнародний ринок є політики мінімізації банківських ризиків. Річ у тім, що будь яка диверсифікація: валютна, диверсифікація портфелю банку чи навіть широкий спектр партнерів мінімізує – саме по собі вплив банківських ризиків. Таким чином вони стають більш керовані а це в сво чергу мінімізує втрати банків від їх впливу [17].

Операції з валютними цінностями та розрахунки в іноземній валюті посідають провідне місце у банківському бізнесі. На сучасному етапі розвитку вітчизняні банки не тільки обслуговують експортно-імпортні розрахунки суб’єктів підприємницької діяльності, а й виступають безпосередніми учасниками операцій на внутрішньому та міжнародних валютних ринках, забезпечуючи у такий спосіб зміцнення ринкових перетворень у всіх сферах економіки. Провідна роль банків на валютному ринку обумовлюється значними обсягами операцій, що становлять близько 90 %, та спектром послуг, які забезпечують попит широкого кола суб’єктів. Особливістю діяльності банку у сфері валютних операцій є його функція агента валютного контролю, що зобов’язує банк здійснювати контроль за дотриманням вимог валютного законодавства. Така багатогранна спрямованість банку у сфері валютних операцій визначає певні вимоги до системи інформаційного забезпечення, що використовується для підготовки і прийняття управлінських рішень. За валютними операціями ця система повинна забезпечувати необхідну інформацію для валютного регулювання та контролю, планування та стратегії, раціонального використання ресурсів.

Для однозначного тлумачення валютних операцій та валютних цінностей необхідне правильне розуміння та використання термінів. Чинним законодавством, а саме Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», визначено таке.

1) «валютні цінності»:

– валюта України — грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

– платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті, валюті України та банківських металах;

– іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

– банківські метали — це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів;

2) «валютні операції»:

– операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

– операції, пов’язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;

– операції, пов’язані з увезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Різновидність валютних операцій банку базується на сутності операцій та їх особливостях і вимагає певної класифікації. Практично, інвалютні операції можна поділити на такі групи:

– торговельні та неторговельні операції;

– поточні операції, що пов’язані з рухом капіталу, термінові операції;

– власні операції банку та операції, що здійснюються за дорученням клієнтів.

З погляду бухгалтерського обліку, розрахунки в іноземній валюті поділяються за датою розрахунків та датою операції і можуть бути балансовими та позабалансовими. Отже, існують різні типи валютних операцій, що має значення у процесі управління банківським бізнесом.

Для здійснення аналізу валютних операцій, визначення їх ефективності банк на власний розсуд, залежно від обсягів та напрямів операцій, здійснює їх групування. При цьому слід мати на увазі, що частина розрахунків клієнтів банку за зовнішньо-економічними контрактами здійснюється у національній валюті, але відповідно до вимог валютного законодавства теж належить до категорії валютних операцій.

Зважаючи на те, що бухгалтерський облік та форми звітності, які базуються на його даних, є основним джерелом у системі формування інформації, розглянемо класифікацію валютних операцій за принципом побудови плану рахунків. Відповідно до цього принципу валютні операції можуть бути згруповані за такими напрямами:

Відкриття та обслуговування кореспондентських рахунків.

Відкриття та обслуговування поточних та депозитних рахунків клієнтів — суб’єктів підприємницької діяльності.

Відкриття та обслуговування поточних та депозитних рахунків клієнтів — фізичних осіб.

Міжбанківські кредити в іноземній валюті.

Міжбанківські депозити в іноземній валюті.

Кредитування фізичних осіб.

Кредитування юридичних осіб.

Операції з цінними паперами, що емітовані в іноземній валюті.

Операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Перекази в іноземній валюті.

Конверсійні операції з готівковою іноземною валютою.

Розмін або обмін банкнот.

Операції з дорожніми та іменними чеками в іноземній валюті.

Інкасо неплатіжних банкнот в іноземної валюті.

Надання дозволу на вивіз іноземної валюти за межі України.

Позабалансові операції.

Операції купівлі-продажу валюти.

Інструменти для хеджування.

Гарантії, поручительства, акредитиви.

Кредитні лінії.

Операції застави [16].

Якість аналізу валютних операцій банків значною мірою залежить від повноти і достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності. Чинний План бухгалтерського обліку комерційних банків сьогодні надає можливість повною мірою відобразити розрахунки в іноземній валюті та реально оцінити валютні активи і пасиви банку.

Відображення валютних операцій у балансі банку має певні особливості, які необхідно враховувати, здійснюючи аналітичні процедури:

– валютні операції відображаються у балансі банку у подвійній оцінці — за номіналом та в гривневому еквіваленті за офіційним курсом;

– принцип мультивалютності, який полягає у відображенні операцій в іноземній валюті за тими ж рахунками, що й операції у гривнях. Зв’язок між операціями в іноземній та національній валютах забезпечується використанням технічних рахунків;

– поділ статей балансу, де відображаються валютні операції, на монетарні та немонетарні.

Монетарні статті — статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Монетарні статті балансу переоцінюються під час кожної зміни офіційного валютного курсу;

Немонетарні статті — статті інші, ніж монетарні статті балансу. Операції, які належать до цієї категорії, відображаються у балансі у національній валюті за курсом, чинним на дату відображення у бухгалтерському обліку.

Прикладом немонетарних статей балансу можуть бути дебіторська заборгованість за авансами з придбання основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей та кредиторська заборгованість з продажу основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей тощо. Вони відображаються у фінансовій звітності за офіційним валютним курсом на дату розрахунку.

Основною метою аналізу валютних операцій є:

– забезпечення необхідною інформацією процесу управління та прийняття рішень стосовно операцій з іноземною валютою;

– забезпечення можливості розроблення аргументованої концепції розвитку банку, яка базується на комплексному підході до аналізу валютних активів та пасивів банку, зовнішнього та внутрішнього середовища, що дає змогу проводити діагностику та прогнозування банківської діяльності в цілому і на валютному ринку зокрема;

– формування лімітної політики банку;

– дотримання нормативів НБУ у сфері валютних операцій.

Основними завданнями аналізу валютних операцій, які забезпечують виконання даної мети, є:

– оцінювання діяльності банку на валютному ринку, його масштабності та конкурентоспроможності;

– визначення достатності можливостей банку для повного та адекватного співвідношення обсягів валютних операцій зі ступенем прийнятого ризику і рівнем прибутковості;

– контроль показників валютного ризику, що забезпечується дотриманням установлених нормативів відкритої валютної позиції;

– оцінка ефективності формування та використання валютних ресурсів;

– визначення способів залучення валютних коштів на вигідних умовах;

– оцінювання прибутковості валютних операцій;

– обґрунтування доцільності здійснення тих чи інших валютних операцій банку;

– оцінювання ефективності впровадження нових банківських продуктів;

– визначення об’єктивних та суб’єктивних факторів, що впливають на здійснення валютних операцій.

Загальні напрями аналізу валютних операцій банку мають однакові підходи з тими, що застосовуються до операцій у національній валюті. Винятком є ті валютні операції, що не мають своїх аналогів серед операцій у національній валюті. До таких належать:

– торгівля іноземною валютою;

– конверсійні операції з готівковою іноземною валютою;

– розмін або обмін банкнот, номінованих в іноземній валюті;

– операції з дорожніми та іменними чеками в іноземній валюті;

– інкасо неплатіжних банкнот в іноземної валюті;

– надання дозволу на вивіз іноземної валюти за межі України;

– розрахунки за зовнішньоекономічними контрактами;

– позабалансові валютні інструменти.

Аналіз цих операцій має певні особливості та потребує урахування обсягів, курсів, за якими вони здійснюються, вимог валютного законодавства тощо. Оцінка валютних активів та пасивів банку повинна базуватись на показниках їх структури, динаміки її змін, структури операцій, їх частки у загальній масі валютних операцій, визначенні їх прибутковості взагалі тощо.

Джерелами інформації для проведення аналізу структури валютних активів та пасивів, їх динаміки та визначення ефективності використання валютних коштів є:

– баланс комерційного банку (форма 1 Д);

– оборотно-сальдовий баланс комерційного банку (форма 10);

– звіт про структуру активів та пасивів за строками (форма 631);

– розшифрування валютних рахунків (форма 550 Д);

– обороти за рахунками в іноземній валюті (форма 550);

– довідка про залучені кошти та їх залишки на кореспондентському рахунку (форма 381);

– звіт про дотримання економічних нормативів (форма 611);

– звіт про залишки коштів, що розміщені в інших банках (форма 618);

– дані про встановлення банками кореспондентських відносин (форма 619);

– дані про рух коштів у гривнях на рахунках іноземних банків, що відкриті в банках України (форма 522);

– дані про структуру активів та пасивів за строками в розрізі груп валют (форма 631);

– інформація про курс та обсяги операцій з готівкою іноземною валютою та банківськими металами (форма 521);

– інформація про курс та обсяги операцій з іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України (форма 520);

– звіт про оборот готівкової іноземної валюти (форма 527);

– виписки за аналітичними рахунками балансових рахунків № 1001, 1011, 1500, 1510, 1511, 1512, 1515, 1520, 1600, 1819, 1919, 2600, 2620, 2630, 2809, 2909, 3800, 3801, 6204;

– документи дня;

– протоколи рішення профільних комітетів;

– угоди з клієнтами;

– дані про курси іноземних валют;

– інформація стосовно ринкових цін на ресурси тощо.

Першочерговий етап аналізу діяльності банку — оцінювання структури його валютних активів і пасивів, визначення масштабів його діяльності на валютному ринку. Для цього необхідно визначити та проаналізувати питому вагу валютних активів та зобов’язань банку в їх загальному обсязі, динаміку та тенденції розвитку у цій сфері діяльності.

Частка валютних активів (Чв.а) та зобов’язань банку (Чв.з) у їх загальному обсязі розраховується за такими формулами (табл. 2.1.):

Важливо оцінити динаміку змін цих показників на початок та кінець звітного періоду. Крім того, необхідно визначити абсолютний приріст валютних активів та валютних зобов’язань, врахувавши зміни у курсі іноземної валюти, який діяв у порівнюваних періодах [25].

Абсолютний приріст валютних активів (зобов’язань) розраховується як різниця суми валютних активів (валютних зобов’язань) на кінець та початок періоду:

,

де — абсолютний приріст валютних активів;

— валютні активи на початок періоду;

— валютні активи на кінець періоду.

,

де — абсолютний приріст валютних зобов’язань;

— зобов’язання в іноземній валюті на початок звітного періоду;

— зобов’язання в іноземній валюті на кінець звітного періоду.

Темп зростання валютних активів (Тв.а) та зобов’язань (Тв.з) розраховується як співвідношення валютних активів (зобов’язань) на кінець періоду до валютних активів (зобов’язань) на початок періоду:

; .

Темп приросту валютних активів (Тп.в.а) та валютних зобов’язань (Тп.в.з) визначається як співвідношення різниці суми валютних активів (зобов’язань) на кінець та початок періоду до їх суми на початок періоду:

; .

В умовах ВАТ «Альфа-банк» визначимо темп приросту валютних активів та валютних зобов’язань на 1.01.2008 рік:

Тп.в.а = (35453,72 - 33299,00)/(35453,72 + 33299,00) * 100 = 3,13.

Тп.в.з = (26872,36 - 26156,80)/(26872,36 + 26156,80)*100 = 1,34.

Розрахунок темпів приросту валютних активів дає можливість оцінити активність банку на валютному ринку. Таким чином бачимо, що активність ВАТ «Альфа-банк» на валютному ринку є достатньо високою. При цьому збільшення абсолютних та процентних значень показників приросту активів не пов’язано зі збільшенням офіційного курсу іноземних валют, вони є наслідком розвитку масштабів валютних операцій.

Аналіз динаміки валютних активів та зобов’язань проведемо за допомогою табл. 2.1 на підставі інформації балансу банку.

Таблиця 2.1. Аналіз динаміки валютних активів та зобов’язань, тис. грн

З даних табл. 2.1 видно, що абсолютний приріст валютних активів банку збільшився на 2154,72тис. грн (у гривневому еквіваленті), або на 6,08 %, валютні зобов’язання зросли на 715,56тис. грн, або на 2,66 %. Водночас частка валютних активів у загальних активах у звітному періоді зменшилась із 49,04 % на 1 січня 2008 р. до 45,02 % на 1 січня 2008 р., тобто на 4,0 процентних пункти. Відповідно зменшилась і частка валютних зобов’язань у загальних зобов’язаннях банку. Так, на 1 січня 2007 р. вона становила 55 % від загальної суми зобов’язань, а на 1 січня 2008 р. — 50 %, тобто зменшилась на 1,21 %. Отже, в ВАТ «Альфа-банк»намітилася тенденція зменшення масштабів діяльності з валютою. Частково це пов’язано з нарощуванням власного капіталу банку в національній валюті, що зменшило обсяг валютних коштів у загальній діяльності банку.Такі показники обсягів валютних коштів свідчать про їх значимість у загальному обсязі коштів банку, про масштабність операцій та активну роль банку на валютному ринку. Розглянемо структурний аналіз валютних активів та пасивів ВАТ «Альфа-банк» на прикладі таких даних (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Аналіз структури валютних активів та пасивів ВАТ «Альфа-банк» за їх видами

Як видно з даних табл. 2.2 на 1 січня 2008 р. основну частку в валютних активах становлять кредити, надані юридичним особам — 32,88 %, та кошти на коррахунках в інших банках — 24,8 %. Значну частку в активах банку складали міжбанківські кредити та депозити — 15,8 % та інші активи — 21,9 %.

У структурі валютних зобов’язань спостерігалась перевага строкових депозитів фізичних осіб — 26,1 %, коштів до запитання юридичних осіб — 17,2 %, коштів до запитання фізичних осіб — 13,8 %. Велику питому вагу склали кошти на валютних рахунках юридичних осіб — 9,5 %. Аналогічна структура спостерігалась і в базисному періоді, але там переважали строкові депозити фізичних осіб — 36,6 % та кошти до запитання юридичних осіб — 19,5 %.

Таблиця 2.3. Аналіз структури валютних активів за видами валют (станом на 1 січня 2008 р.), тис. грн

Зміни у структурі у розрізі валют дадуть інформацію, операціям у яких саме валютах, віддає перевагу банк. У разі принципових змін у обсягах та змін частки виду валют банку слід проаналізувати причини, що призвели до цих змін. Це має особливе значення, оскільки кожна валюта має свій ризик, і відповідно може вплинути на прибутковість.

Як видно з наведених даних у структурі валют, за видами переважають залишки за статтями активів у доларах США. Їх частка на 1 січня 2008 р. становила 44 % у загальному обсязі валютних активів. Високу питому вагу займають активи в євро — 31 %. При цьому частка доларів США найбільша за такими статтями активів, як готівкові кошти (52 %), кошти на коррахунках в інших банках (51 %), кредити юридичним особам (46 %), а за статтями «дорожні чеки» та «МБК надані», «цінні папери в іноземній валюті» перевага надається євро. Аналіз структури в динаміці дає змогу зробити висновок про чітку тенденцію збільшення частки валютних активів у євро.

Класифікуючи операції за ознакою резидентності, слід виділити операції у розрізі контрагентів банку: операції з фізичними особами, юридичними та міжбанківські.

Таблиця 2.4. Обсяг валютних операцій ВАТ «Альфа-банк» у розрізі резидентів та нерезидентів за 2007 р., тис. грн

До операцій банку, що здійснюються в іноземній валюті, належать розрахунки клієнтів — суб’єктів підприємницької діяльності за зовнішньоекономічними контрактами, неторговельні операції, що здійснюються з фізичними особами (перекази, валютно-обмінні операції, операції з чеками, платіжними картками тощо) та операції за кореспондентськими рахунками банків-нерезидентів. Так, у нашому прикладі, обсяг операцій банку з резидентами у 2007 р. становив 106 816 750 тис. грн, що становить 78,98 % від загального обсягу операцій, що здійснюються банком в іноземній валюті, з нерезидентами — 38094483 тис. грн, що становить 21,02 %.

Окремим напрямом аналізу ВАТ «Альфа-банк» є аналіз валютних пасивів банку.

Метою цього напряму аналізу валютних операцій ВАТ «Альфа-банк» є:

– визначення, за рахунок яких коштів сформована ресурсна база банку (розрахунок їх питомої ваги);

– оцінка значущості кожного виду ресурсу у розрізі валют у кредитному потенціалі банку;

– визначення динаміки змін обсягів залучених валютних коштів;

– пошук шляхів зниження вартості ресурсів за рахунок оптимізації їх структури в розрізі валют.

Валютні пасиви ВАТ «Альфа-банк» складаються із зобов’язань банку перед клієнтами і власними валютними коштами банку. Термін «власні валютні кошти» у нормативному значенні не існує, оскільки показники капіталу формуються у національній валюті. Але банк у процесі своєї діяльності отримує доходи в іноземній валюті та здійснює відповідні витрати, в результаті чого формуються власні кошти в іноземній валюті. У бухгалтерському обліку вони відображаються на технічному рахунку валютної позиції у подвійній оцінці — валютному номіналі та гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ. На рахунках доходів та витрат вони відображаються у гривневому еквіваленті на день відображення доходів та витрат у балансі банку. Саме за цими даними розраховуються показники капіталу. Інформація стосовно власних коштів банку міститься на окремих аналітичних рахунках валютної позиції банку і може використовуватись для визначення обсягу власних валютних коштів банку, валютних доходів та витрат як окремі показники. Для розрахунку власних валютних коштів ВАТ «Альфа-банк» необхідно враховувати кошти, що є результатом операцій торгівлі іноземною валютою. Як видно із табл. 2.5, основним видом залучених коштів банку є кошти до запитання суб’єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб. Аналіз їх здійснюється аналогічно до операцій у національній валюті, тобто у розрізі термінів, розмірів, категорій клієнтів, умов вкладів тощо. Особливістю валютних депозитів є їх вартість, яка завжди нижча від вартості депозитів у національній валюті.

Таблиця 2.5. Структура залучених коштів ВАТ «Альфа-банк» у 2007 році.

Оскільки ефективність ресурсної бази залежить від характеру залучених коштів, необхідно мати на увазі таке:

– кошти суб’єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб є найдешевшим видом ресурсів, а міжбанківські депозити та кредити — найдорожчим;

– у розрізі клієнтів фізичних та юридичних осіб кошти фізичних осіб мають вищу вартість та працемісткість;

– висока частка великих депозитів впливає на стабільність ресурсної бази;

– велика частка довгострокових депозитів позитивно впливає на ліквідність банку;

– кошти на поточних рахунках та короткострокові депозити є найдешевшими ресурсами, однак вони є найменш прогнозованою категорією ресурсів.

Динаміка змін у структурі ресурсної бази повинна оцінюватись із урахуванням стану грошового і валютних ринків у країні. Так, наприклад, у періоди незначної інфляції та коливань курсів іноземних валют, стабільності цін тощо клієнти — фізичні особи надають перевагу депозитам у національній валюті за рахунок більшої процентної ставки. Важливим фактором є елемент довіри клієнта до банків, наявність спеціалізованих банків з обслуговування населення тощо.

Таблиця 2.6. Динаміка залучених коштів ВАТ «Альфа-банк» в іноземній валюті, тис. грн

З даних табл. 2.6 видно, що сума коштів в іноземній валюті збільшилась на 3,97%, при цьому сума коштів до запитання фізичних осіб та суб’єктів підприємницької діяльності зменшилась відповідно на 5,07 та 3,49 %. Одночасно строкові кошти цієї категорії клієнтів збільшилися на 13,68 %, що є позитивним моментом, оскільки ці ресурси є дешевшими від міжбанківських. Одночасно зростання обсягів залучених коштів банків свідчить про проблеми з ліквідністю, які потребували залучення дорогих ресурсів, що, у свою чергу, позначиться на середній вартості ресурсів банку та прибутковості.

Для визначення ефективності та ступеня використання банком залучених ресурсів в іноземній валюті необхідно розрахувати показник повноти використання залучених коштів в іноземній валюті (Квик.інв):

.

Значення показника менше одиниці свідчить про використання залучених ресурсів не тільки для операцій кредитування, а й для інших активних операцій. При цьому слід мати на увазі, що у разі сприятливих умов на грошово-кредитному ринку, стабільності курсу національної валюти частка коштів банку може бути сконвертована у межах нормативу валютної позиції та використовуватись для активних операцій у національній валюті.

Значення показника ефективності використання залучених коштів в іноземній валюті необхідно аналізувати з урахуванням показників стану відкритої валютної позиції та окремих обмежень валютного законодавства.

Основним фактором впливу на розмір процентної ставки за депозитними операціями є їх ринкова ціна. Середня вартість депозитних ресурсів в іноземній валюті розраховується аналогічно до процедур, що здійснюються за операціями у національній валюті, а саме: як співвідношення витрат за нарахованими та сплаченими процентами до середньої величини залишків відповідних залучених коштів.

Під час здійснення аналізу ресурсної бази банку в іноземній валюті слід розрахувати:

– питому вагу валютних депозитів у розрізі їх вартості, термінів та клієнтів;

– середню процентну ставку;

– загальну величину процентних витрат та її питому вагу у загальній масі процентних витрат банку;

– динаміку процентних витрат за валютними ресурсами;

– оцінити стабільність ресурсної бази.

У разі наявності у періоді, що аналізується, залучення дорогих міжбанківських ресурсів, необхідно з’ясувати причини, які викликали потребу у додаткових ресурсах — невиконання плану залучення ресурсів, ситуація на валютному ринку та дострокове відкликання коштів клієнтами, низька процентна ставка порівняно з ринковими цінами тощо. Можливо, кошти залучалися для реалізації вигідного проекту клієнта банку, тоді треба оцінити його ефективність.

Частка міжбанківських кредитів та депозитів у ресурсній базі повинна пов’язуватись із рівнем залежності банку, який оцінюється на підставі таких даних:

– питомої ваги міжбанківських коштів у загальному обсязі валютних ресурсів;

– співвідношення залучених і розміщених міжбанківських ресурсів в іноземній валюті.

Як зазначалося вище, ця категорія ресурсів є найдорожчою, і тому підвищення показників залежності банку від них підвищує вартість ресурсів та відповідно впливає на прибутковість.

Операції з ощадними сертифікатами, облігаціями в іноземній валюті також формують ресурсну базу ВАТ «Альфа-банк». Але, враховуючи обмеження валютного законодавства, необхідність ліцензування окремих із них значно звужують можливості банку щодо його використання.

Одним із джерел ресурсної бази ВАТ «Альфа-банк» є його кредиторська заборгованість, яка формується як у національній, так і в іноземній валюті. Кредиторська заборгованість в іноземній валюті виникає за операціями купівлі-продажу іноземної валюти клієнтів банку та за експортно-імпортними розрахунками клієнтів банку. Враховуючи те, що цей вид ресурсів банку належить до категорії короткострокових, зростання їх питомої ваги у загальних обсягах ресурсів може негативно вплинути на ліквідність банку.

У разі браку коштів ВАТ «Альфа-банк» в іноземній валюті для реалізації термінових проектів він може залучити кошти в національній валюті для наступної купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку у рахунок валютної позиції банку. При цьому важливо дотримуватись установлених нормативів відкритої валютної позиції.

Наступним, відповідним за змістом етапом аналізу діяльності банку на валютному ринку є етап оцінювання доцільності та ефективності розміщення ресурсів в іноземній валюті, аналізу основних їх видів, якості активів, виявлення основних тенденцій розвитку та факторів, що на них впливають.

Кредитування в іноземній валюті здійснюється відповідно до вимог валютного законодавства та основних принципів кредитної політики банку. Основним джерелом інформації банку на цьому етапі є бухгалтерські баланси, форми звітності за кредитами, виписки за аналітичними рахунками, кредитні угоди, рішення кредитного комітету, різні форми оперативної (управлінської) інформації. Аналіз валютного напряму кредитування має такі самі процедури, що й аналіз кредитних операцій у національній валюті.

Таблиця 2.7. Структура кредитів ВАТ «Альфа-банк», що надані в іноземній валюті

Обсяг виданих кредитів ВАТ «Альфа-банк» у іноземній валюті збільшився на 6,53 % за рахунок міжбанківських кредитів та кредитів, що надані фізичним особам під платіжні картки. Ураховуючи те, що прибутковість від міжбанківських кредитів вища, ніж за іншими кредитними операціями, можна відзначити це як позитивну тенденцію. Розвиток карткового бізнесу супроводжується збільшенням емісії платіжних карток, значна частка яких є кредитними, що позитивно впливає на використання ресурсів банку та їх прибутковість.

Для оцінки кредитних операцій в іноземній валюті розраховуються та вивчаються показники:

– питома вага валютних кредитів у загальному обсязі активних операцій у валюті;

– питома вага валютних кредитів у загальному обсязі кредитних операцій;

– динаміка цих показників;

– питома вага валютних кредитів у розрізі обсягів, термінів та процентних ставок, видів валют;

– динаміка абсолютного та відносного приросту кредитів за їх видами.

Якість кредитного портфеля ВАТ «Альфа-банк» оцінюється визначенням частки стандартних, пролонгованих, прострочених, безнадійних кредитів та рівня їх забезпеченості.

Аналіз валютних активів банку щодо їх ліквідності забезпечується оцінюванням їх за ступенем ліквідності та визначення їх обсягів і частки. Зауважимо, що іноземна валюта є найбільш ліквідним інструментом грошового ринку, тому порівняно з аналогічними інструментами у національній валюті валютні активи мають вищий рейтинг. Але, як зазначалося вище, має значення також конвертованість валюти.

Аналіз дохідності валютних активів ВАТ «Альфа-банк» є найбільш важливим напрямом оцінки їх якості, оскільки підвищення дохідності — основна мета діяльності банку у цій сфері. До цієї категорії активів належать ті валютні активи, що приносять постійний прибуток.

Необхідно згрупувати валютні активи:

– дохідні активи;

– активи, що не приносять постійного доходу;

– недохідні активи.

Слід також визначити їх питому вагу та вивчити їх динаміку.

Завершальним етапом структурного аналізу може бути оцінка позабалансових активів та зобов’язань банку. До таких операцій належать укладання угод на купівлю та продаж іноземної валюти (табл. 7.9). Відповідно до чинного законодавства торгівля іноземною валютою здійснюється тільки на умовах «тод» (поставка протягом одного дня), «том» (поставка на другий день) і «спот» (поставка через два дні). Нещодавно було дозволено здійснювати операції на умовах «форвард».

Таблиця 2.8. Структура позабалансових операцій ВАТ «Альфа-банк» в іноземній валюті

Слід відзначити активність ВАТ «Альфа-банк» на ринку позабалансових інструментів в іноземній валюті. За аналізований період обсяг таких операцій зріс на 31,16 %. Ураховуючи обмеження чинного законодавства стосовно власних операцій банку з купівлі-продажу іноземної валюти, банк уклав на початок періоду угоди з купівлі валюти на суму 335000 тис. грн, що становили 52,63 % від загального обсягу позабалансових угод, та угоди з продажу іноземної валюти на умовах «спот» на суму 201000 тис. грн, що становили 31,58 %. Інші позабалансові інструменти на початок періоду становили 15,79 %. До їх складу належать операції з терміналом розрахунків до двох днів. Наприкінці періоду чинним законодавством було дозволено укладати угоди на умовах «форвард», чим ВАТ «Альфа-банк» і скористався. Обсяг таких угод із купівлі досяг 160800 тис. грн (17,39 %) та угод на продаж — 87100 тис. грн (9,42 %). Крім цього, відбулося збільшення угод на умовах «спот» (8 та 40 %) та одночасно зменшилася вартість інших позабалансових інструментів. Позабалансові операції купівлі-продажу іноземної валюти впливають на стан валютної позиції. Обсяги операцій ВАТ «Альфа-банк» з купівлі валюти переважають над обсягом їх продажу, що свідчить про відкриту валютну позицію. За стабільної ситуації з курсами, за якими укладено угоди або у разі їх підвищення банк отримає прибуток за рахунок нереалізованого фінансового результату.

Таким чином, аналіз діяльності ВАТ «Альфа-банк» дає змогу констатувати факт постійного підвищення активності банку на внутрішньому та міжнародному ринках, а крім того все більшого розширення обсягів та видів валютних послуг.

2.4. Аналіз валютної позиції ВАТ «Альфа-банк»

Наступним етапом аналізу є оцінювання валютної позиції банку та операцій, які впливають на її стан. Для розрахунку показників, що характеризують валютну позицію банку, використовують оборотно-сальдовий баланс, звітні баланси, Звіт про дотримання економічних нормативів (форма 611), Розшифрування валютних рахунків (форма 550).

Діяльність банків на валютних ринках, що полягає в управлінні активами і пасивами в іноземній валюті, пов’язана з валютними ризиками (одним з елементів ринкового ризику), які виникають у зв’язку з використанням різних валют під час проведення банківських операцій.

Валютна позиція — це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов’язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті. У разі їх рівності позиція вважається закритою, у разі нерівності — відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов’язань за проданою валютою перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою перевищує обсяг зобов’язань.

При цьому довга відкрита валютна позиція при розрахунку зазначається зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція — зі знаком мінус. З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків Національний банк установлює норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13), у тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2). Одночасно банк на власний розсуд установлює внутрішні ліміти валютних позицій: ліміти на кожного дилера; ліміти на філії; ліміти за видами валют.

Розраховуючи норматив ризику загальної відкритої валютної позиції, уповноважений банк приймає суму регулятивного капіталу, яка розрахована за балансом за станом на початок минулого робочого дня, що передує дню розрахунку цих нормативів. Наприклад, для розрахунку нормативів розпорядження валютною позицією за 3-тє число звітного місяця береться розмір регулятивного капіталу, що розрахований за даними балансу за станом за 1-ше число цього місяця.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції уповноваженим банком зазначається у формі 611 «Звіт про дотримання економічних нормативів».

Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти. На розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку впливають:

– купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти, поточні й строкові операції (на умовах «своп», «форвард», «опціон» та ін.), за якими виникають вимоги та зобов’язання в іноземних валютах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;

– одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які враховуються на відповідних рахунках;

– купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

– надходження коштів у іноземній валюті до статутного капіталу;

– погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання якої здійснюється з відповідного рахунка витрат);

– інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, у тому числі національній, що призводять до зміни структури активів за незмінності пасивів, і навпаки).

Стан валютної позиції ВАТ «Альфа-банк» оцінюється у розрізі загального розміру, довгої та короткої валютної позиції. Форма 611 формується банком щомісячно в автоматичному режимі та забезпечує інформацією у повному обсязі. Дані цієї форми мають уже розрахований норматив відкритої валютної позиції, аналіз якої дасть змогу оцінити ризик за кожним видом валюти.

Побудуємо за даними аналітичних рахунків балансового рахунку № 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» таку таблицю. Табл. 2.9. показує, що загальна відкрита валютна позиція ВАТ «Альфа-банк» становить — 33,9 %, тобто перебуває в межах нормативу. У розрізі окремих валют банк має коротку валютну позицію на кінець звітного періоду у доларах США, яка дещо вища нормативу і становить 5,9 %. Загальна довга відкрита валютна позиція становить 28,0 %. Детальний аналіз операцій, що вплинули на розмір та стан валютної позиції, дасть можливість зрозуміти, за якими операціями виникла коротка позиція, та оцінити ризик.

Таблиця 2.9. Аналіз валютної позиції ВАТ «Альфа-банк», тис. грн

Якщо долари США мають негативні тенденції щодо стабільності, така ситуація для банку ризикована. Одночасно якщо банк має довгу відкриту валютну позицію у тій валюті, яка має прогнози стосовно зниження курсу, це теж може призвести до втрат.

Виписка за позабалансовим рахунком валютної позиції № 9920 використовується для формування інформації стосовно переліку позабалансових інструментів, визначення їх видів, обсягів та їх впливу на фінансовий результат банку.

Таблиця 2.10. Аналіз структури валютної позиції ВАТ «Альфа-банк» у розрізі операцій станом на 01.01.08р., тис. грн

Структура операцій валютної позиції дає можливість оцінити, за якими саме операціями виникає відкрита валютна позиція. Так, у ВАТ «Альфа-банк» значна частка довгої відкритої валютної позиції сформована за рахунок операцій торгівлі безготівкової іноземної валюти (39,95 % на початок періоду та 43,10 % на його кінець) та формування доходів в іноземній валюті (31,57 % на початок періоду та 36,78 % на кінець періоду). Динаміка розміру валютної позиції ВАТ «Альфа-банк» позитивна і становить 12,11 %. Структура валютної позиції принципово не змінилася. Однак стаття «інші операції» збільшилася майже вдвічі і становила на кінець періоду 20,69 % від загального розміру валютної позиції. До інших операцій, що впливають на розмір валютної позиції ВАТ «Альфа-банк», належать такі операції:

– трансформація активів;

– погашення банком безнадійної заборгованості;

– купівля валюти для закриття валютної позиції;

– купівля валюти для виконання зобов’язань банку перед клієнтами тощо.

Аналіз структури у розрізі валют у ВАТ «Альфа-банк» свідчить про перевагу операцій з доларами США та євро, що забезпечує певну масштабність операцій та оптимізує їх ризикованість.

Операції з торгівлі іноземною валютою є досить значними за обсягами та досить прибутковими, але одночасно й найбільш ризикованими. Зміни курсу валют при відкритій валютній позиції впливають на фінансовий результат банку. Так, підвищення курсу іноземної валюти у разі довгої відкритої валютної позиції веде до збільшення фінансового (нереалізованого) результату, зниження курсу іноземної валюти відповідно до зменшення фінансового (нереалізованого) результату. Якщо банк має коротку відкриту валютну позицію, то у разі підвищення курсу іноземної валюти його доходи зменшуються, а при зниженні, навпаки, — підвищуються. Нереалізований фінансовий результат, що виникає від переоцінки відкритої валютної позиції, відображається на балансовому рахунку № 6204. Якщо банк веде окремо облік реалізованого та нереалізованого фінансового результату, то інформація за цими аналітичними рахунками може використовуватись:

— для оцінювання впливу відкритої валютної позиції на результат банку;

— для оцінювання ефективності торговельних операцій банку.

Не менш важливо проаналізувати структуру валютної позиції у розрізі операцій та валют у динаміці. Зміни у структурі операцій будуть наслідком зовнішніх факторів:

– прогнозування змін у курсах валют (скорочення обсягів торгівлі, відсутність пропозицій тощо);

– політика НБУ стосовно обмежень на валютному ринку (установлення обмежень на розмір маржі, заборона торгівлі з метою отримання спекулятивного прибутку);

– різниця між комерційним курсом готівкової валюти та курсом безготівкової;

– переваги прибутковості операцій з національною валютою, тобто проценти за операціями у національній валюті вищі за проценти за операціями в іноземній валюті;

– сезонний характер окремих операцій;

– низький рівень конкуренції.

Можливий вплив внутрішніх факторів:

– зміни експортно-імпортних тенденцій клієнтів банку (поява вигідних проектів клієнтів, що потребують фінансування);

– рекламна політика банку;

– кваліфікація персоналу;

– технічна та технологічна оснащеність.

Аналіз валютної позиції та управління нею тісно пов’язані між собою. У процесі аналізу виявляються ті складові валютної позиції, що містять у собі можливість отримання для банку як додаткових прибутків, так і збитків. Ці компоненти необхідно згрупувати в однорідні групи й оцінити їх вплив на прибуток. Управління валютною позицією передбачає прийняття рішень щодо її зміни з метою досягнення запланованого результату і безпосередньо реалізацію такого результату.

За результатами аналізу діяльності ВАТ «Альфа-банк» на ринку валютообмінних операцій необхідно виділити загальний вплив факторів на динаміку прибутковості. З’ясування причин змін самих факторів є предметом ситуаційного аналізу, що реалізується через маркетингові функції.

Розглянемо аналізу роботи обмінних пунктів банку. У звітному періоді обсяг операцій та фінансовий результат значно відрізняються. Факторний аналіз надасть інформацію, які чинники вплинули на діяльність пунктів обміну та визначить ефективність їх роботи.

Таблиця 2.11. Аналіз ефективності роботи обмінних пунктівВАТ «Альфа-банк», тис. грн

Пункт обміну валют 1 — агент.

Розташований у великому супермаркеті.

Поряд з ним у звітному періоді відкрито ще два пункти інших банків.

У звітному періоді попит на послуги спостерігався високий.

Курсові коливання значні, що вплинуло на нереалізований фінансовий результат.

Обсяг операцій суттєво не відрізняється від середнього.

Сплата коштів агенту — 20 % від фінансового результату.

Ліміт авансу — 3000 дол. США, 1000 євро, 5000 грн.

Пункт обміну 5 — власний пункт обміну.

Місце розташування — у спальному районі міста.

Попит високий, але це не вплинуло на обсяг операцій, оскільки місце розташування не вигідне.

Курсові коливання значні, що вплинуло на нереалізований фінансовий результат.

Ліміт авансу — 3000 дол. США, 1000 євро, 5000 грн.

Якщо порівняти роботу двох обмінних пунктів, можна зробити висновок, що у звітному періоді вони були результативними. Однак робота власного обмінного пункту у зв’язку з незручним місцем розташування при однакових сумах ліміту була менш ефективною. Обсяг операцій значно менший, і частка реалізованого фінансового результату, тобто фактичного прибутку, становить меншу питому вагу.

За таким принципом слід проаналізувати роботу кожного пункту обміну валют, порівняти показники їхньої діяльності та визначити чинники, що вплинули на підвищення прибутковості, і ті, що її стримують.

Фактори, що мають високий вплив на результат валютообмінних операцій банку:

– місткість ринку послуг (попит);

– сезонний характер (наприклад, обмінні пункти у зоні відпочинку);

– конкурентна позиція (пропозиція);

– динаміка курсів, їх змін, розмір маржі;

– адміністративні чинники;

– технічна оснащенність;

– режим роботи;

– рівень кваліфікації (уміння оцінити платоспроможність банкнот, виявлення фальшивок).

Виконуючи завдання, що постають перед банком, і працюючи з показниками, менеджери банку повинні брати до уваги малоконтрольовані чинники зовнішнього ринку. Економічні та політичні умови, дії конкурентів, зміни у соціальному і культурному рівні населення — все це повинно враховуватись під час моделювання, координації та формування спектра послуг.

Важливим показником ефективності використання валютних коштів банку є показник дохідності валютних операцій. Необхідно проаналізувати його динаміку порівняння з аналогічним показником за операціями у національній валюті, визначити, за рахунок яких факторів відбулися зміни абсолютного та відносного приросту доходів від валютних операцій:

– приріст ресурсної бази;

– збільшення (зменшення) обсягів валютних операцій;

– зміни у клієнтській базі;

– тарифна політика;

– наслідки політичної та економічної ситуації у країні;

– зменшення (збільшення) вартості валютних ресурсів;

– зміни у кредитній, депозитній та курсовій політиці банку;

– структурні зміни у розміщенні чи залученні валютних ресурсів.

Аналогічно здійснюється структурний аналіз витрат за операціями в іноземній валюті. При цьому необхідно порівняти доходи і витрати банку від операцій в іноземній валюті в абсолютній величині та у динаміці.

Таблиця 2.11. Аналіз структури доходів ВАТ «Альфа-банк»

Таблиця 2.12. Структура валют ВАТ «Альфа-банк»

Таблиця 2.13. Надходження від валютних операцій ВАТ «Альфа-банк», тис. грн.

Таблиця 2.14. Витрати ВАТ «Альфа-банк» а операціями в іноземній валюті, тис. грн

З показників табл. 2.14 видно, що у структурі витрат ВАТ «Альфа-банк» найбільшою є частка процентних витрат — 56,64 %, які в основному сплачені за міжбанківськими операціями (14,89 %) та рахунками фізичних осіб (21,25 %). Аналогічно розподіляються витрати в розрізі основних валют — долари США, євро, російські рублі та інші валюти. Комісійні витрати, ВАТ «Альфа-банк» сплачені в іноземній валюті, становлять 12,75 %, результат від торгівлі іноземної валюти — 11,83 %. У розрізі структури валют найбільша сума сплачена у доларах США, серед яких теж найбільша частка припадає на витрати на виплату нарахованих процентів за рахунок фізичних осіб (23,59 %), юридичних осіб (18,68 %) та міжбанківськими (12,78 %).

Завершальним етапом аналізу валютних операцій є розрахунок відносних показників дохідності та витратності. Це:

– питома вага валютних доходів у загальному обсязі доходів банку;

– питома вага валютних витрат у загальному обсязі витрат банку;

– доходи від валютних операцій на 1 грн валютних активів;

– доходи від валютних операцій на 1 грн активів банку, всього;

– доходи від валютних операцій на одного працівника валютного відділу (управління);

– валютні витрати в розрахунку на 1 грн залучених ресурсів в іноземній валюті.

Використання відносних показників дохідності та витратності дає змогу зробити порівняльний аналіз ефективності роботи з валютою різних банків та їхніх структурних підрозділів ВАТ «Альфа-банк» (філій). Перелічені показники повинні аналізуватись у динаміці для оцінки загальної тенденції їх зміни.

Отже, можна зробити висновок, що переважна сума витрат за валютними операціями належить процентним витратам за рахунками клієнтів банку. Як уже згадувалося вище, валютна частка коштів ВАТ «Альфа-банк» в основному сформована за рахунок коштів, що залучені на рахунки фізичних та юридичних осіб, тому такі витрати банку цілком виправдані. Ураховуючи те, що найбільші обсяги операцій ВАТ «Альфа-банк» проводяться у доларах США та євро, відповідно розподіляються й витрати в іноземній валюті.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення валютних операцій ВАТ «Альфа-Банк»

3.1 Заходи по вдосконаленню управління валютними операціями ВАТ «Альфа-Банк»

В даний час, в умовах конкуренції, що посилюється, банки, які є одними з основних учасників валютного ринку, націлюють свої зусилля на вдосконалення послуг, що надаються населенню. Важливість і актуальність такого розвитку роздрібного ринку банківських послуг підкреслюється жорсткышою конкуренцією на ринку банківських послуг. Тому особливої актуальності набувають дослідження валютно-обмінних операцій на готівковому валютному ринку, учасниками якого є фізичні особи – як резиденти, так і нерезиденти. Активнее зростання операцій по купывлы-продажу готівкової іноземної валюти в обмінних пунктах банків, що почалося з грудня 2005 року, зростаюча конкуренція на ринку валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою – все це викликає необхідність аналізу цієї банківської послуги з метою визначення найбільш прийнятного обмінного курсу і оптимальної суми оборотних коштів пункту обміну валюти.

Необхідність подібного аналізу також обумовлена питаннями наступного характеру: наскільки рентабельна робота обмінного пункту, чи доцільне подальше функціонування пункту обміну валюти і що потрібно зробити, щоб робота пункту відповідала вимогам рентабельності даного банківського продукту. Відповіді на дані питання найбільшою мірою розкривають приведені нижче два методи оцінки діяльності пунктів обміну валюти:

- метод порівняльного аналізу роботи пункту обміну валюти;

- метод кількісного аналізу роботи пункту обміну валюти.

Метод порівняльного аналізу вимагає створення бази даних про роботу пунктів обміну валюти в розрізі таких параметрів, як: звітний період, окремі пункти обміну валюти та інші. Початкові дані використовуються із стандартних форм звітності за пунктами обміну валюти і із звітності про доходи і витрати. Проте необхідно врахувати, що даний метод вимагає вживання роздільних (для кожного узятого пункту обміну валюти) особових рахунків аналітичного обліку від операцій валютного обміну. Первинними даними для аналізу є: - средньодобовий оборот засобів в пункті обміну валюти AR - сума приходу і витрати протягом місяця, розділена на кількість робочих днів місяця;

- средньодобовий залишок засобів в пункті обміну валюти ABR - сума залишків на початок і на кінець днів роботи пункту обміну валюти, поділена на число робочих днів;

- средньодобовий дохід AE - місячний дохід від операцій валютного обміну, поділений на число робочих днів в даному місяці.

На підставі цих даних обчислюються наступні агреговані показники:

R оборотність засобів - AR / ABR - відображає інтенсивність використання наявних засобів у розпорядженні обмінного пункту;

Е прибутковість валютних операцій - AЕ / AR - відображає обгрунтованість встановленої курсової різниці і, відповідно, конкурентоспроможність встановлених курсів (дохід від звороту засобів, еквівалентних 1 000 гривень або інший масштаб);

Р - виправданість залучення засобів у валютний обмін - AЕ / ABR - відображає ефективність використання залучених в обмінні операції засобів(среднедневной дохід на 1 000 гривень, розміщених в обмінному пункті).

Дані показники утворюють наступне рівняння:

Обчислення показників може бути здійснене автоматично за допомогою відповідної програми. Інтерпретувати значення цих показників доцільно при проведенні порівняльного аналізу. Їх динаміка може представлятися у формі графіка або таблиці.

На підставі порівняльного аналізу показників і оцінки величини первинних даних, як правило, можна визначити:

- кількість випадків, при яких сталися зміни фінансових показників;

- причини зміни (використовуючи факторний аналіз);

- надмірна іммобілізація засобів (необгрунтовано великі залишки) або недолік оборотних коштів;

- неконкурентний обмінний курс або невиправдана курсова різниця (незначний дохід, незначні звороти);

- будь-які інші варіації початкових даних, що приводять до зміни показників.

Позитивні результати аналізу дають порівняння позначених проблемних ситуацій з динамікою офіційного курсу, величини середнього обмінного курсу пункту обміну валюти, величини курсової різниці (з врахуванням сезонних змін). Використання даного методу надаэ можливість визначити оптимальний (що рекомендується) залишок засобів в обмінному пункті, а при деякому наближенні, і курсову різницю, прийнятну для даного обмінного пункту. Проте аналіз представлених вище показників не дає можливості оцінити економічний ефект (прибуток) від функціонування окремо взятого обмінного пункту. Це завдання вирішується в рамках методу кількісної оцінки прибутковості пункту обміну валюти, фінансового аналізу, що грунтується на основному принципі, - концепції тимчасової варіації вартості грошей, вказуючої на відмінність вартості грошей в сьогоденні і майбутньому.

Дійсно, відкриття і функціонування пункту обміну валюти вимагає вилучення з банківського обороту певних фінансових ресурсів. При розрахунку економічної ефективності діяльності пункту обміну валюти необхідно враховувати той факт, що банк міг вибрати інший напрям цих ресурсів, яке принесло б певний дохід (потенційний дохід - РЕ). Цей показник, що відображає непрямі втрати банку, може бути розрахований по наступній формулі:

де Xj - вигляд витрат пункту обміну валюти;

I - річна ставка відсотка по розміщених з мінімальним ризиком засобах банку або філії (як I можна використовувати середню по банку ставку розміщення засобів);

m - число місяців [12].

Витрати банка по створенню і забезпеченню функціонування пункту обміну валюти можуть бути розбиті на наступні групи: - первинні витрати - кіоск пункту обміну валюти, касові апарати, детектори достовірності валют, лічильники купюр і тому подібне - поточні витрати - фонд оплати праці касирів, оренда, охорона і тому подібне - непрямі витрати - податкові платежі, витрати по інкасації - оборотні кошти пункту обміну валюти, необхідні для його щоденного функціонування. Здобуті значення потенційного доходу - РЕ - додаються до загальної суми витрат обмінного пункту, внаслідок чого набуваємо розрахункового значення всіх витрат на створення і функціонування пункту обміну валюти з врахуванням недоотриманих засобів унаслідок їх вилучення із звороту доходів. В той же час банк отримуючи в аналізованому періоді доходи від функціонування пункту обміну валюти залучає їх в діловий зворот, отримуючи при цьому додаткові прибутки - АЄ. Їх сума визначається таким чином:

де Y - доходи обмінного пункту, повернені в діловий зворот банку;

I - річна ставка відсотка по розміщених з мінімальним ризиком засобах банку (як I можна використовувати середню ставку розміщення засобів по банку);

n - число місяців використання цих доходів в аналізованому періоді.

Сума доходів обмінного пункту в аналізованому періоді, включаючи додатковий прибуток (АЄ) порівнюється з розрахунковим значенням витрат обмінного пункту. Різниця цих показників відображає абсолютний економічний ефект від діяльності пункту обміну валюти в аналізованому періоді. На практиці зустрічаються випадки, коли, згідно з традиційною методикою визначення фінансових результатів (поточні доходи за винятком поточних витрат), діяльність обмінного пункту прибуткова, проте з врахуванням показників РЕ і АЄ, приносить збитки. У цих випадках, якщо присутність банку на місцевому валютному ринку бажано, то необхідно визначити (використовуючи метод порівняльного аналізу) причини низьких доходів обгрунтованість розміру оборотних коштів обмінного пункту і знайти резерви зниження поточних і непрямих витрат. Пропонується комплекс заходів щодо вдосконалення організації валютно-обмінних операцій. Його можна розділити на декілька взаємозв'язаних блоків.

Блок 1. Вдосконалення механізму функціонування валютного ринку в цілому:

1) Упорядкувати готівкове грошове звернення. Створити сучасну інфраструктуру внутрішнього валютного ринку.

2) Скоротити фінансові і взаємозалікові операції позабанківським сектором, у тому числі, ширше використовувати банківські векселі, вексельні кредити, зустрічні акредитиви, банківські гарантії у взаєморозрахунках країн СНД.

3) Підвищити пропозицію валюти на внутрішньому валютному ринку.

4) Мінфіну внести зміни в систему пільг і порядок стягування податків з експортерів з метою стимулювання продажу валютної виручки на внутрішньому валютному ринку.

5) Залучити в економічний зворот валютні заощадження населення шляхом надання банкам можливості залучати валютні засоби на термін більш одного або двох років без надання декларацій з визнанням цих засобів легалізованими після закінчення терміну договору.

6) Понизити попит на валюту шляхом зменшення ефективності торгівельних операцій по імпорту.

7) Обмеження гривневої емісії до довготривалої стабілізації ситуації, стимулювання гривневих заощаджень.

8) Відмовитися від кредитної емісії на будівництво житла, мобілізувавши для цієї мети заощадження населення, встановивши високі ставки по залученню гривневих і валютних вкладів на іпотечні рахунки і покривши різницю між високою ставкою залучення і низькою розміщення за рахунок прибутку Національного банку України. Необхідно створити систему перетікання заощаджень в іпотечні кредити, надавши відповідні податкові і інші пільги ВАТ «Альфа-Банк» і населенню.

9) Міністерству промислової політики і Національному банку розробити системи заходів по посилюванню фінансової дисципліни суб'єктів господарювання і вдосконалення контролю за цільовим використанням бюджетних коштів і цільових кредитів.

10) Необхідно Національному банку України розробити заходи по зміцненню фінансового стану банків, припливу заощаджень в національний інвестиційний капітал. Одній з перших таких заходів має бути інвентаризація і реструктуризація всіх проблемних валютних кредитів [15].

Блок 2. З метою підвищення ефективності функціонування ринку готівкової іноземної валюти можна запропонувати наступне.

Операції покупки і продажу, конверсії готівкової валюти є одними з основних операцій неторгівельного характеру, а так само займають основну питому вагу в операціях банку з готівковою іноземною валютою. Вони є найбільш прибутковими і менш ризикованими в порівнянні з кредитними операціями комерційного банку в даний час, оскільки при цих операціях банк працює на «коротких» ресурсах, тобто не відбувається довгострокового відвернення ресурсів із звороту, і у будь-який момент часу банк може коректувати свої дії на готівковому ринку виходячи з ситуації, що склалася. Основними джерелами готівкової іноземної валюти є:

- вклади населення в депозити;

- засоби, що вносяться на поточні рахунки;

- підкріплення валютної каси філії з головного банку.

Так само банк може «обналічити» свої безготівкові ресурси в іноземній валюті, але за «обналічення» він повинен буде заплатити встановлений розмір комісійної винагороди, що зменшуватиме кінцевий фінансовий результат по операціях з іноземною валютою. Тому комерційному банку треба організувати свою роботу так, щоб обходитися переважно своїми готівковими ресурсами у випадку, якщо відсоток за готівкову іноземну валюту високий, а попит на неї з боку населення низький. У даній ситуації стратегія банку має бути направлена на скорочення об'ємів готівкової іноземної валюти до необхідного мінімуму, який здатний буде обслуговувати потреби населення. У ситуації ж, коли на готівковому ринку спостерігається збільшення попиту на іноземну валюту, банку вигідніше триматиме надлишок готівки в касі, добиваючись цього шляхом постійного підкріплення каси готівковою іноземною валютою в інших банків, не залежно від її вартості. Це пояснюється тим, що при ажіотажному попиті на валюту і постійно зростаючому курсі банк завжди зможе швидко і за вищою ціною реалізувати свої готівкові активи, компенсировав при цьому всі свої витрати, пов'язані з придбанням готівки. До таких витрат в першу чергу відноситься, як вже наголошувалося вище, відсоток за зняття готівки. Так само не варто забувати про відсоток по ресурсах, який міг би отримати банк, в разі активної роботи з ними на безготівковому ринку. Як і всі валютні операції, операції на готівковому валютному ринку пов'язані з певним ризиком для комерційного банку. В даний час, основний валютний ризик пов'язаний з тим, що в умовах зростаючого обмінного курсу, банки можуть зрештою купувати іноземну валюту дорожче, ніж її продавали, тим самим зазнаючи збитки у розмірі різниці між ціною покупки і продажу, помноженого на кількість проданої валюти. Основна рекомендація в даній ситуації – це постійне перевищення кількості купленої валюти над кількістю проданою, або ж іншими словами, наявність в банку довгої валютної позиції. На сьогоднішній день на готівковому валютному ринку складається сприятлива ситуація для активної роботи на нім банків. Постійне збільшення попиту на готівкову іноземну валюту з боку населення і відсутність обмежень для комерційних банків з боку Національного банку України по роботі на готівковому валютному ринку, дає можливість банку підвищувати об'єми операцій і тим самим збільшувати свій дохід. Основним напрямом активізації роботи на готівковому валютному ринку для банку зараз може служити розширення мережі обмінних пунктів.

Аналізуючи шляхи підвищення ефективності валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою у ВАТ «Альфа-Банк», необхідно виділити вельми важливий чинник - здійснення пунктами обміну валюти якомога більше операцій, дозволених чинним законодавством. Окрім традиційної купівлі - продажі готівкової іноземної валюти за гривни – це операції з платіжними документами в іноземній валюті, проведення конверсійних операцій, прийом для напряму на інкасо готівкової іноземної валюти обмін готівкової іноземної валюти одного номінала на цю ж іноземну валюту іншого номінала (розмін готівкової іноземної валюти), обмін тих, що вийшли із звернення, але приймалися до обміну, а також зношених, пошкоджених, таких, що мають чорнильні написи грошових знаків іноземної валюти, достовірність яких не викликає сумніву, на платоспроможні грошові знаки тієї ж іноземної валюти (обмін готівкової іноземної валюти). Можливість проведення всіх видів валютно-обмінних операцій залежить перш за все, від оснащення пунктів обміну валюти касовими апаратами або комп'ютерно-касовими системами, зареєстрованими в установленому порядку в податковій інспекції.

Істотною проблемою організації роботи обмінних пунктів ВАТ «Альфа-Банк» є завантаженість касового працівника операціями, які можуть бути ефективно автоматизовані. Автоматизація таких операцій дозволить понизити операційні витрати обмінного пункту, збільшити кількість обслуговуваних клієнтів і дасть можливість здобуття додаткового прибутку. Обмінні пункту кожного сучасного банку оснащені комп'ютерними системами, які автоматизують досить трудомісткі операції банківського обліку. Проте таким системам властивий ряд недоліків, серед яких: - недостатня продуктивність і неможливість підтримки великих об'ємів даних; - необхідність роботи безпосередньо з базами даних (опис конфігурації, список касирів, список допустимих валют); - відсутність узгодженості з роботою принтера; - можливість здійснення обмеженого переліку готівкових операцій з іноземною валютою (розмін, прийом митних платежів, покупка-продаж, дорожніх чеків і ін. не підтримуються).

Окрім відмічених важливими недоліками є неможливість поточного контролю ВАТ «Альфа-Банк» за роботою обмінного пункту, зниження якості виконання касиром своїх функцій під впливом психологічних чинників, відсутність централізованої системи, яка дозволила б здійснювати моніторинг поточного стану готівкового валютного ринку і оперативно реагувати на зміну попиту і пропозиції на валюту. Все це приводить до недостатньої ефективності діяльності банків на готівковому валютному ринку.

Пропонований вихід з даної ситуації включає наступні етапи:

1) модернізацію програмного забезпечення;

2) заміну технічно і технічних засобів, що морально зносилися, і устаткування в обмінних пунктах;

3) побудова локальної обчислювальної мережі закритого типа.

Реалізація першого етапу дасть банку можливість скоротити витрати часу на проведення валютний - обмінних операцій і оформлення документів, розширити перелік операцій, що проводяться (додати розмін, обмін, конверсію, можливість проведення інших розрахунків обмінним пунктом за наявності зовнішнього зв'язку і доступу до ресурсних баз), скоротити обсяг робіт, що не вимагають високої кваліфікації, підвищити якість обслуговування клієнтів. Вибір банком інформаційної системи ускладнюєте при необхідності підтримувати високошвидкісний обмін даними між обмінними пунктами, між обмінним пунктом і банком, між банками.

Проведення заходів щодо реалізації другого етапу дасть можливість підключити пристрої моніторингу за роботою обмінних пунктів. Касири при виконанні своїх обов'язків не завжди можуть оперативно виявляти загублені, нелегально отримані, фальшиві документи, по яких дозволений продаж іноземної валюти. Створення системи автоматизованого контролю позитивно позначиться на всіх агентах валютного контролю.

До особливостей роботи обмінного пункту, які повинні враховуватися при його технічному оснащенні, відносяться наступні чинники:

- робота в режимі реального часу;

- щоденне налаштування системи по ряду параметрів;

- робота з документами строгої звітності, у тому числі роздрук у відповідних місцях необхідних даних;

- робота з готівкою де¬нежнимі засобами;

- порівняно невеликий об'єм оброблюваної інформації.

У зв'язку з цим можна запропонувати систему, що автоматизує найбільш трудомісткі операції, що виконуються валютним касиром в обмінному пункті:

- налаштування системи на поточний операційний день, що включає установку поточної дати, визначення обмінного пункту і валютного касира, реєстрація виданого авансу у валюті і в гривнах, установка курсів валют;

- поточний контроль готівкових грошових коштів в гривнах і валюті;

- підготовка і вивід на друк звітних форм за результатами роботи за операційний день;

- проведення операцій по купівлі-продажу і обміну іноземної валюти;

- редагування поточного курсу валют протягом робочого дня;

- оформлення і вивід на друк довідки строгої звітності на операцію купівлі-продажу готівкової валюти;

- ведення щоденних реєстрів купівлі-продажу готівкової валюти.

Важливою особливістю проектованого АРМ є створення дружнього інтерфейсу системи з користувачем, що враховує рівень його підготовки і можливість вчення (самонавчання).

Ефективність впровадження автоматизованої системи обумовлена дією ряду чинників - організаційного, інформаційного і економічного характеру. Організаційний ефект виявляється в звільненні працівників від рутинних операцій по систематизації і угрупуванню облікових даних, багаточисельних розрахунків і записів в реєстри і іншої документації, звірки показників і збільшенні тим самим часу для проведення аналізу і оцінки ефективності управлінських рішень, що приймаються.

Інформаційний чинник ефективності виражається в підвищенні рівня інформованості персоналу.

Економічний чинник виявляється в тому, що облікова інформація, що має на меті повне і своєчасне віддзеркалення зміни стану об'єкту і причин, що впливають на його розвиток, кінець кінцем направлена на поліпшення використання виробничих ресурсів.

Таким чином, з економічної точки зору реалізація проекту комплексної автоматизації банківської діяльності ВАТ «Альфа-Банк» на базі модульного програмного забезпечення дозволить банку збільшити продуктивність праці працівників, скоротити час здійснення і оформлення банківської операції, підвищити прибутковість роботи, а отже, і підвищити свій рейтинг і імідж.

3.2. Особливості управління валютними ризиками й страхування валютних ризиків

Основою управління валютним ризиком є чітке визначення його кількісних характеристик, що дає змогу банкам застосувати селективне управління, тобто страхувати тільки неприйнятий валютний ризик — ризик, імовірність настання якого є дуже високою. Це пов’язано з тим, що на практиці валютний ризик існує за будь-якої валютної операції, але не всі вони ведуть до збитків, тим більше в обсягах, загрозливих для існування банку. Найчастіше за чіткої організації фінансової роботи майбутні збитки можна звести до мінімуму або ж перекрити незначні суми збитків відповідними прибутками.

Основними елементами оцінювання валютного ризику є визначення:

– виду іноземної валюти, за якою проводяться розрахунки;

– суми валют;

– тривалості періоду дії валютного ризику;

– виду валютних розрахунків.

Вибір валюти для здійснення розрахунків можна розглядати як своєрідний метод страхування ризику. Загальним правилом вибору валюти розрахунків є орієнтація на сильну валюту, тобто таку, купівельна спроможність якої відносно національної валюти підвищується.

Тривалість періоду дії валютного ризику охоплює проміжок часу між датою укладення угоди та датою розрахунку (датою валютування), а тому в чисельному виразі ризик буде тим меншим, чим стабільнішу валюту буде вибрано для розрахунків, чим коротшим буде період дії ризику і чим меншою буде сума угоди [18].

В економічній практиці окремі види валютного ризику дуже часто переплітаються між собою, а тому загальну суму ризику можна визначити лише тоді, коли складається підсумковий баланс усіх ризикових складових.

Управління валютним ризиком (рис. 16.1) передбачає проведення його детального аналізу, оцінювання можливих наслідків та вибір методів страхування. У світовій практиці страхування валютних ризиків називають ще хеджуванням, тобто впровадженням чітко визначених контрзаходів, спрямованих на упередження несприятливої тенденції на фінансовому ринку.

Управління валютним ризиком базується на виборі відповідної стратегії менеджменту ризику, що містить у собі такі основні елементи:

– використання всіх можливих засобів уникнення ризику, який призводить до значних збитків;

– контроль ризику та мінімізація сум імовірних збитків, якщо немає можливості уникнути його повністю;

– страхування валютного ризику в разі неможливості його уникнення.

Існують різні варіанти вибору стратегії менеджменту ризику: від нейтрального ставлення до ризику, коли фінансові менеджери через незначні розміри можливих збитків не беруть цих ризиків до уваги, до повного контролю і страхування всіх можливих валютних ризиків і валютних збитків (табл. 3.1). Тому запобігання валютним ризикам завдяки використанню певних методів страхування є основою стратегії управління ними.

Головна мета використання відповідних методів страхування — здійснювати валютообмінні операції своєчасно, тобто ще до того, як відбудеться небажана зміна курсів або ж компенсувати збитки від зміни за рахунок паралельних операцій з валютою, курс якої змінюється в протилежному напрямку. Нині існує ціла низка досить ефективних методів страхування валютних ризиків, що можуть бути використані суб’єктами валютного ринку залежно від конкретних умов і завдань діяльності. Під цими методами розумі ють певні фінансові операції, що дають змогу повністю або частково уникнути ризику збитків, що виникають через зміну валютних курсів, або ж отримати прибуток, джерелом якого є ця зміна.

Таблиця 3.1. Загальна схема системи управління валютним ризиком комерційного банку

Оскільки уникнути ризику під час проведення комерційної діяльності практично неможливо, головною метою є зменшення ступеня ризику та обмеження його певними рамками. Суттєвим компонентом у цій діяльності є самострахування через створення резервних фондів під компенсацію потенційних збитків від здійснюваних операцій з іноземною валютою.

Дуже важливою є система диверсифікації ризиків за фінансовими інструментами, кодами валют, географічними регіонами, контрагентами. Сама диверсифікація реалізується через упровадження досить складної системи обмежень (або лімітів). Так, більшість фінансових структур під час роботи на світовому валютному ринку дотримується встановлення:

– загальних лімітів відкритої валютної позиції;

– лімітів відкритої позиції за кодами валют, групами валют та банківськими металами;

– лімітів на контрагентів та певні географічні регіони;

– денних лімітів (тобто лімітів на термін роботи банківського робочого дня);

– нічних лімітів (установлюється, як правило, на обсяги відкритих валютних позицій у часи роботи поза межами банківського робочого дня). Зауважимо, що система нічних лімітів значно жорсткіша за систему денних лімітів. І це зрозуміло, оскільки здійснюється поправка на можливі непередбачувані події фінансового ринку поза межами банківського робочого дня;

– лімітів на кожного валютного дилера;

– лімітів «стоп лос», спрямованих на закриття відкритих валютних позицій, у разі несприятливого руху валютних курсів;

– лімітів на роботу з похідними фінансовими інструментами (за видом інструменту, кодами та групами валют, дилерами, контрагентами та ін.).

Страхування як фінансово-бухгалтерський метод дає змогу уникнути двох видів відкритих позицій в іноземній валюті — довгих, тобто володіння довгостроковими активами в іноземній валюті, і коротких, тобто володіння іноземною валютою в значно більших обсягах, ніж це необхідно для вирішення короткострокових завдань, пов’язаних із відповідним видом діяльності. За умови, що вдається уникнути цих відкритих позицій, зміна валютних курсів не приведе до суттєвих змін вартості власного капіталу.

Чиста «експозиція» банку (NEXP) дорівнює

NEXP = [ (FX A – FX L) + FX b – FX s],

де FX A — сума активів у валюті;

FX L — сума зобов’язань у валюті;

FX b — сума валюти, куплена за торговельними операціями;

FX s — сума валюти, продана за торговельними операціями.

Якщо NEXP > 0, то банк має чисту довгу валютну позицію.

Банк, що має чисту довгу валютну позицію, зазнає збитків, якщо зменшиться вартість цієї іноземної валюти відносно його валюти. У разі збільшення вартості іноземної валюти банк отримає прибуток [17].

Якщо NEXP < 0, то банк має чисту коротку валютну позицію.

Банк, що має чисту коротку валютну позицію, зазнає збитків у разі збільшення вартості цієї валюти порівняно з його валютою. Якщо ж вартість іноземної валюти зменшиться, банк отримає прибуток.

Для того щоб розрахувати прибуток чи збиток, треба:

NEXP·[S(t) – S(t – 1)],

де S(t) — курс спот станом на час t;

S(t – 1) — курс спот станом на кінець попереднього періоду.

Співвідношення довгої та короткої валютних позицій має особливе значення для управління валютними ризиками комерційних банків. Світова економічна практика визначає прийнятний рівень валютного ризику фінансової установи на рівні відношення значення відкритої позиції до капіталу цієї установи. Подібні нормативи можуть установлюватись до значення загальної відкритої позиції, відкритої позиції за окремою групою валют та банківських металів, окремо для короткої відкритої позиції, окремо для довгої відкритої позиції. Зазначений підхід використовується і в Україні. З метою обмеження валютних ризиків Національний банк України, згідно з Інструкцією № 141 «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків», затвердженою 14 квітня 1998 р., запровадив нормативи відкритої валютної позиції уповноваженого банку, що розраховуються як відношення відповідного показника до капіталу банку:

Норматив загальної відкритої валютної позиції (Н16 — до 40%).

Розраховується як відношення загальної величини відкритої валютної позиції банку до капіталу банку:

Н16= Вп / К·100%,

де Вп — загальна відкрита валютна позиція банку за балансовими та позабалансовими активами та зобов’язаннями банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті (розрахунок проводиться за звітну дату);

К — капітал банку.

У ВАТ «Альфа-Банк» за 2007 рік норматив загальної відкритої валютної позиції дорівнює:

Н16 = 111381/ 632 241 100% = 17,7%

За кожною іноземною валютою розраховується підсумок за всіма балансовими та позабалансовими активами і всіма балансовими та позабалансовими зобов’язаннями банку. Якщо вартість активів та позабалансових вимог перевищує вартість пасивів та позабалансових зобов’язань, відкривається довга відкрита валютна позиція. Якщо вартість пасивів та позабалансових зобов’язань перевищує вартість активів та позабалансових вимог, відкривається коротка відкрита валютна позиція. При цьому довга відкрита валютна позиція показується зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція — зі знаком мінус [18].

Загальна величина відкритої валютної позиції в цілому по уповноваженому банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих та всіх коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами.

Норматив довгої (короткої) відкритої валютної позиції за кожною іноземною валютою (Н17 — до 20%) розраховується як співвідношення довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті у гривневому еквіваленті до капіталу банку:

Н17= Він / К·100%,

де Він — довга (коротка) відкрита валютна позиція банку за балансовими та позабалансовими активами та зобов’язаннями банку за кожною вільно конвертованою валютою у гривневому еквіваленті (розрахунок проводиться за звітну дату);

К — капітал банку.

У ВАТ «Альфа-Банк» за 2007 рік норматив довгої відкритої валютної позиції за кожною іноземною валютою дорівнює:

У доларах: Н17 = 69 238 / 632 241 100% = 10,9%

У євро: Н17 = 19296 / 632 241 100% = 3%

У доларах: Н17 = 9826 / 632 241 100% =3,9%

За кожною вільно конвертованою валютою розраховується довга (коротка) відкрита валютна позиція банку у гривневому еквіваленті.

Норматив довгої (короткої) відкритої валютної позиції у всіх банківських металах (Н18 — до 10%) розраховується як відношення довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку у всіх банківських металах у гривневому еквіваленті до капіталу банку:

Н18 = Вм / К·100%,

де Вм — довга (коротка) відкрита валютна позиція банку за балансовими та позабалансовими активами та зобов’язаннями банку за банківськими металами у гривневому еквіваленті (розрахунок проводиться за звітну дату);

К — капітал банку.

4. Норматив зваженої відкритої валютної позиції уповноваженого банку (Н19) розраховується як співвідношення зваженої відкритої валютної позиції (В3) до капіталу (К) банку:

де В3 — відкрита валютна позиція за активами та зобов’язаннями за кожною іноземною валютою, зваженою на коефіцієнт, який визначається за строком, що залишився до розрахунку.

Нормативне значення зваженої відкритої валютної позиції має бути не більшим 50%.

5. Норматив довгої (короткої) зваженої відкритої валютної позиції банку в вільно конвертованій валюті (Н20) розраховується як співвідношення довгої (короткої) зваженої відкритої позиції банку у вільно конвертованій валюті (Вв) до капіталу (К) банку:

H20 має бути не більшим 30%.

Операції з банківськими металами на валютному ринку України регламентуються законом України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» та Положенням про організацію торгівлі банківськими металами на валютному ринку України.

Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоденно: загальна та окремо за кожною іноземною валютою та банківськими металами.

На розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку впливають:

– купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти, поточні та строкові операції (на умовах своп, форвард, опціон
та ін.), за якими виникають вимоги та зобов’язання в іноземних валютах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;

– одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які обліковуються на відповідних рахунках;

– купівля (продаж) основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

– надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду за умови, що банк має зобов’язання перед засновниками-нерезидентами в іноземній валюті;

– погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання якої здійснюється з відповідного рахунку витрат);

– інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті під час розрахунку за ними в іншій валюті, у тому числі і в національній, що призводить до зміни структури активів при незмінності пасивів та навпаки).

Валютна позиція виникає на дату операції з купівлі (продажу) іноземної валюти, а також нарахування доходів (витрат), зарахування на рахунки (списання з рахунків) інших доходів (витрат) та відповідно до перелічених операцій.

Уповноважений банк одержує право на відкриту валютну позицію з дати отримання ним від Національного банку України банківської ліцензії на право проведення операцій із валютними цінностями і втрачає це право з дати її відкликання Національним банком України.

Політика управління комерційним банком під час діяльності на валютному ринку буде найбільш зваженою у разі:

– обмеження валютних операцій тільки трансакціями, інвестованими клієнтами (тими, в основі яких лежать торговельні угоди);

– установлення жорсткої системи лімітів для торгівлі валютними цінностями;

– обмеження цих лімітів тільки головними конвертованими валютами, на які існує регулярний попит корпоративних клієнтів;

– установлення денних та овернайт валютних лімітів для всіх банківських контрагентів;

– здійснення жорсткого моніторингу за виконанням процедур, передбачених системою управління ризиками, стану контрагентів та поведінки валютного ринку в цілому.

Серед основних методів хеджування валютних ризиків треба назвати такі: структурне збалансування активів, пасивів, кредиторської та дебіторської заборгованості, зміна термінів платежів, форвардні угоди, операції своп, опціонні угоди, фінансові ф’ючерси, кредитування та інвестування в іноземній валюті, реструктуризація валютної заборгованості, паралельні позички, лізинг, дисконтування вимог в іноземній валюті, використання валютних коштів, здійснення платежів за допомогою зростаючої валюти.

В економічній практиці вказані методи часто переплітаються між собою, а окремі фінансово-кредитні установи використовують водночас не один, а кілька методів. Використання широкого спектра методів дає змогу уникнути можливих втрат від валютних спекуляцій та організувати дійову систему менеджменту валютного ризику в конкретній кредитно-фінансовій установі.

Управління валютним ризиком базується переважно на використанні певних інструментів банківської діяльності. Найбільшого поширення у світовій практиці набули термінові валютні операції: форвардні, свопові, опціонні та ф’ючерсні, що широко використовуються на міжбанківському ринку, валютних, форвардних та опціонних біржах

Ф’ючерси використовуються для зменшення валютного ризику у випадку, якщо банк розраховує здійснити платежі або одержати виплату валютних засобів у майбутньому, використовуючи заздалегідь установлений курс. Можливість валютного ризику виникає від непевності щодо зміни біржового курсу до терміну закінчення угоди. Використання ф’ючерсів для хеджування валютного ризику обмежене лімітованим числом валют, розмірами контрактів, термінами обертання інструменту. Перевага ф’ючерсів полягає в їх часовій гнучкості, тобто можливості закрити позицію в будь-який час до настання терміну поставки.

Для уникнення недоліків ф’ючерсного ринку є можливість забезпечити хеджування відкритих позицій на нестандартизованому ринку форвардів.

Для забезпечення хеджування довгострокового валютного ризику використовують, як правило, валютні свопи. Їх також часто застосовують у зв’язку з емісією облігацій. Емітент залучає кошти в одній валюті і обмінює її на іншу, більш стійку. Метою валютного свопу під час емісії облігацій є або зниження витрат на фінансування емісії, або одержання валюти в такій формі, у якій її не можна одержати безпосередньо під час позики [16].

Довгостроковий валютний ризик виникає внаслідок різних причин:

– якщо банк здійснив довгострокові інвестиції у визначеній валюті і вони забезпечують потік регулярних прибутків, то ризик для банку полягатиме в можливому зниженні вартості даної валюти. Це скоротить розмір як прибутку від інвестицій, так і самого інвестованого капіталу;

– якщо у банку є довгострокові зобов’язання в іноземній валюті, наприклад термінові кредити, але немає регулярних надходжень у даній валюті, то існує ризик зростання вартості даної валюти, унаслідок чого обслуговування цієї позики стає дорожчим;

– якщо банк розраховує зробити платежі в іноземній валюті або одержати інвалютні кошти, він зазнаватиме небезпеки коливань вартості валюти до самого моменту платежу або одержання коштів. Зростання курсу валюти збільшить вартість будь-якого платежу, а його падіння скоротить суму надходжень.

Валютний ризик може бути зменшений або цілком ліквідований за допомогою створення відповідного зворотного потоку коштів або «заморожування» курсу валюти, за яким будуть зроблені розрахунки (операція своп). Якщо банк має інвестиції в іноземній валюті, то хеджування може забезпечуватися за рахунок створення потоків платежів у тій же валюті, яка відповідає інвестиційному прибутку. Якщо у банку є борг в іноземній валюті, то хеджування може полягати у створенні потоку регулярних прибутків у тій валюті, що відповідає процентним виплатам за позиками. Відповідність валюти надходжень і відпливу забезпечує банку хеджування ризику, оскільки будь-які зміни вартості валюти однаково відіб’ються як на прибутках, так і на збитках. Валютний своп подібний довгостроковому форвардному контракту. Фіксуючи процентні ставки за майбутніми операціями з валютою, можна досягти хеджування валютного ризику.

Валютні опціони надають ще додаткові можливості для страхування ризиків у вигляді можливості відмовитися від виконання угоди. Але це додатково підвищує ціну самого хеджування завдяки сплаті опціонної премії.

Взагалі, слід зазначити, що під час процесу управління ризиками завжди зважуються дві вартості: вартість самого ризику і вартість коштів, що витрачається на його хеджування. Якщо вартість хеджування перевищує вартість самого ризику, хеджування вважається недоцільним або застосовується більш дешевий метод.

На українському валютному ринку розглянуті методи хеджування валютних ризиків тільки починають запроваджуватися. Перепонами на їхньому шляху є низький рівень розвитку валютного ринку взагалі та відсутність його сучасної інфраструктури зокрема.

Таким чином, на основі аналізу результатів діяльності банку та впровадження системи страхування ризиків, а також заходів по мінімізації впливу валютних ризиків на діяльність банку можемо дійти висновків про необхідність використання сучасних інструментів хеджування. Крім того наіз нормативів НБУ показує, що позиція банку відносно впливу валютних ризиків є достатньо стабільною

Висновки

Роль валютних операцій в діяльності сучасних комерційних банків дуже велика. В умовах трансформаційних процесів, які відбуваються як в українському суспільстві так і в економіці відкритість фінансової політики України є необхідною передумовою. Разом з тим не можна недооцінювати потенціал іноземних банків, які все частіше приходять на український ринок, тому необхідно створювати умови для захисту вітчизняної банківської системи.

Нормативно-правове забезпечення валютних операцій комерційних банків в Україні і взагалі функціонування міжбанківського ринку охоплює не всі аспекти цієї скадової фінансової системи. Необхідно більше уваги приділити удосконаленню системи забезпечення безризикового обігу валюти в Україні, а також впроваджувати заходи щодо гармонізації вітчизняного та міжнародного законодавства в сфері здійснення валютних операцій за межами України та порядок функціонування іноземних банків на території України.

Для отримання права займатися валютною діяльністю банк має отримати ліцензію НБУ на проведення валютних операцій

Індивідуальні ліцензії — видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Порядок надання Генеральної ліцензії НБУ на право здійснення комерційними банками операцій з валютними цінностями.

ВАТ «Альфа-Банк» виконує такі операції з іноземною валютою:

– ведення валютних рахунків клієнтів;

– неторгівельні операції;

– – операції по міжнародних торгівельних розрахунках;

– операції по торгівлі іноземною валютой на внутрішньому ринку;

– операції по залученню і розміщенню валютних засобів на внутрішньому і на міжнародному ринку.

Перелік валютних операцій, що їх здійснює банк показує, що ВАТ «Альфа-банк» вже достатньо часу присутній на українському ринку. Однак необхідно шукати нові шляхи щодо його розвитку та вдосконалення існуючої системи валютного обігу.

Аналіз діяльності ВАТ «Альфа-банк» дає змогу констатувати факт постійного підвищення активності банку на міжбанківському валютному ринку.

Так на 1 січня 2008 р. основну частку в валютних активах становлять кредити, надані юридичним особам — 32,88 %, та кошти на коррахунках в інших банках — 24,8 %. Значну частку в активах банку складали міжбанківські кредити та депозити — 15,8 % та інші активи — 21,9 %.

У структурі валютних зобов’язань спостерігалась перевага строкових депозитів фізичних осіб — 26,1 %, коштів до запитання юридичних осіб — 17,2 %, коштів до запитання фізичних осіб — 13,8 %. Велику питому вагу склали кошти на валютних рахунках юридичних осіб — 9,5 %. Аналогічна структура спостерігалась і в базисному періоді, але там переважали строкові депозити фізичних осіб — 36,6 % та кошти до запитання юридичних осіб — 19,5 %.

Абсолютнийприріст валютних активів банку збільшився на 2154,72тис. грн (у гривневому еквіваленті), або на 6,08 %, валютні зобов’язання зросли на 715,56тис. грн, або на 2,66 %. Водночас частка валютних активів у загальних активах у звітному періоді зменшилась із 49,04 % на 1 січня 2008 р. до 45,02 % на 1 січня 2008 р., тобто на 4,0 процентних пункти. Відповідно зменшилась і частка валютних зобов’язань у загальних зобов’язаннях банку. Так, на 1 січня 2007 р. вона становила 55 % від загальної суми зобов’язань, а на 1 січня 2008 р. — 50 %, тобто зменшилась на 1,21 %. Отже, в ВАТ «Альфа-банк»намітилася тенденція зменшення масштабів діяльності з валютою. Частково це пов’язано з нарощуванням власного капіталу банку в національній валюті, що зменшило обсяг валютних коштів у загальній діяльності банку.

Обсягоперацій ВАТ «Альфа-Банк» з резидентами у 2007 р. становив 106 816 750 тис. грн, що становить 78,98 % від загального обсягу операцій, що здійснюються банком в іноземній валюті, з нерезидентами — 38094483 тис. грн, що становить 21,02 %.

Сума коштів в іноземній валюті збільшилась на 3,97%, при цьому сума коштів до запитання фізичних осіб та суб’єктів підприємницької діяльності зменшилась відповідно на 5,07 та 3,49 %. Одночасно строкові кошти цієї категорії клієнтів збільшилися на 13,68 %, що є позитивним моментом, оскільки ці ресурси є дешевшими від міжбанківських.

З даних щодо структурі валют за видами, видно що переважають залишки за статтями активів у доларах США. Їх частка на 1 січня 2008 р. становила 44 % у загальному обсязі валютних активів. Високу питому вагу займають активи в євро — 31 %. При цьому частка доларів США найбільша за такими статтями активів, як готівкові кошти (52 %), кошти на коррахунках в інших банках (51 %), кредити юридичним особам (46 %), а за статтями «дорожні чеки» та «МБК надані», «цінні папери в іноземній валюті» перевага надається євро. Аналіз структури в динаміці дає змогу зробити висновок про чітку тенденцію збільшення частки валютних активів у євро.

Переважна сума витрат за валютними операціями належить процентним витратам за рахунками клієнтів банку. Як уже згадувалося вище, валютна частка коштів ВАТ «Альфа-банк» в основному сформована за рахунок коштів, що залучені на рахунки фізичних та юридичних осіб, тому такі витрати банку цілком виправдані.

Сучасні інструменти хеджування, які використовуються в Україні мають бути застосовані при побудові системи управління ризиками у ВАТ «Альфа-банк», однак, ці інструменти вимагають постійного удосконалення та оновлення. Тому головним завданням в умовах інтеграційних та глобалізаційних процесів, що відбуваються в Україні доцільним є запровадження ситеми попередження та управління валютними ризками. Однима із вдалих інструментів такого управління ризиками і є діяльність банку на міжнародному ринку валюти. Однак, необхідно пам’ятати, що така діяльність перш за все покликана диверсифікувати структуру активів та зобов’язань банку.

Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. - К.: Преса України, 2000. - 80с.

2. Закон України „Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. №2121 - III // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності (Додаток до журналу „Вісник Національного банку України"), 2001. - № 1.

3. Белінська Я.В. Практичні аспекти управління валютними ризиками // Фінанси та кредит.- 2003 № 11.стр17-21.

4. Береславська О.Тенденції валютного ринку України у 2004 році //Вісник НБУ.-лютий 2005№2.стр.18-23.

5. Джураева К. Переход к косвенному денежно-кредитному регулированию в условиях либерализации экономики (уроки международного опыта) // Экономическое обозрение. -2000. -№6.стр.56-59.

6. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України № 15–93 від 19.02.93.

7. Про банки і банківську діяльність: Закон України № 872-XII від 20.03.91.

8. Про Тимчасовий порядок проведення операцій з купівлі та продажу валютних надходжень на тендерах Центру клірингових розрахунків при Українській міжбанківській валютній біржі: Інструкція НБУ № 19010/2943-7594 від 16.12.93.

9. Про порядок підготовки документів, необхідних для купівлі іноземної валюти на УМВБ і КМВБ, а також оплати платіжних доручень у вільно конвертованій валюті (1 група Класифікатора іноземних валют) на виконання зобов’язань перед нерезидентами як за рахунок власних коштів, так і куплених на біржах: Лист НБУ № 13-211/2314 від 24.09.98.

10. Щодо контролю за купівлею та розрахунками резидентів і нерезидентів: Лист НБУ та ДПА № 13-112/2252-6783 від 24.09.98.

11. Про Українську міжбанківську валютну біржу: Постанова Правління НБУ № 50 від 08.06.93.

12. Про затвердження Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України: Постанова Правління НБУ № 150 від 15.04.98.

13. Про затвердження Положення про порядок видачі ліцензії на здійснення банківських операцій: Постанова Правління НБУ № 181 від 10.06.98.

14. Про затвердження Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків: Постанова Правління НБУ № 141 від 15.05.98.

15. Про внесення змін та доповнень до Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку: Постанова Правління НБУ № 382 від 25.09.98.

16. Банковское дело: Учебник / Под ред. О. И. Лаврушина. — М.: Финансы и статистика, 2005. — 576 с.: ил.

17. Бункин М.К., Семенов А.М. Основы валютных отношений: Учеб. пособие. — М.: Юрайт, 2003. — 192 с.

18. Валютный рынок и валютное регулирование: Учеб. пособие / Под ред. И. Н. Платоновой. — М.: БЕК, 2005. — 475 с.

19. Стойко О. Я. Банківські операції // Пыдручник. – К., Основи, 2006.

20. Гринько О.Л. Формирование и распределение банковских ресурсов на ипотечное кредитование. – К., 2005.

21. Глущенко С.В. Инвестиционные услуги банков: зарубежная практика и украинские перспективы // Банковский вестник № 5, 2005.

22. Максимова Л.М., Носкова И.Я. Международные экономические отношения. — М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 2005 (гл. 3: Мировая валютная система).

23. Матвієнко В.Стратегія Промінвестбанку в сучасному економічному полі України. Газета "День" 31.05.2008

24. Боровская М.А. Банковские услуги предприятиям: Учебное пособие. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2007. 169с.

25. Валютное рынок и валютное регулирование – М: Финансы и кредит, 2005.

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

Аналітичний аналіз статей балансу ВАТ «Альфа-банк», тис. грн.

ДОДАТОК Б

Аналітичний аналіз статей балансу ВАТ «Альфа-банк», тис. грн. у відносних показниках