Зміст

Вступ 2

Розділ 1. Теоретичні основи доходів підприємств 3

1.1Сутність та склад грошових надходжень підприємств 3

1.2Роль доходів підприємств 7

Розділ 2 . Фінансово-гоподарська характеристика підприємства 8

2.1 Організаційна структура, спеціалізація та забезпеченість виробничими ресурсами ПОП “Колос” с. Правдівка Ярмолинецького району Хмельницької області 8

2.2 Оцінка фінансового стану ПОП ”Колос” с. Правдівка Ярмолинецького району Хмельницької області 12

Розділ 3. Планування доходів підприємств 22

3.1 Зміст і завдання фінансового Плану 22

3.2 Методи фінансового планування 25

3.3 Планування доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції в ПОП ”Колос” с. Правдівка Ярмолинецького району Хмельницької області 27

Висновки і пропозиції 30

Список використаної літератури 32

Вступ

Трансформація народногосподарського комплексу України відповідно до вимог ринкової економіки викликала серйозні зміни усієї фінансової системи і, головне, її основної ланки – фінансів підприємств.

Але наслідки реформ в Україні спричинили неоднозначний вплив на стан підприємств. Статистика свідчить, що від 35 до 80% підприємств виявились нездатними нормально функціонувати і знайти своє місце на ринку. Найбільш питома вага збиткових підприємств спостерігається в сільському господарстві: у 1999 році вони складали 84% від загальної кількості підприємств, в 2000 – 34,9% ¹ .

Найбільше впливають на погіршення фінансового стану вітчизняних господарств ті обставини, що більшість із них надлишково енергомісткі та утримують за рахунок балансу складну виробничу і соціальну інфраструктуру. Виробництво традиційно орієнтується на досягнення обсягів, а не кості продукції.

Недоліками у діяльності є також відсутність орієнтації на кінцевий результат, прямі витрати інформації, її спотворення при передачі, неузгоджені дії функціональних відділів, надмірна тривалість процедур узгодження рішень, дублювання функцій тощо. Чисельні причини саме такого стану справ маємо у сфері фінансового планування і контролю.

Проблеми, пов’язані з організацією системи фінансового планування на сучасних сільськогосподарських підприємствах України, модна про класифікувати за ступенем важливості:

- нерентабельність фінансових планів;

- оперативність складання планів;

- прозорість планів для керівництва;

- відрив довгострокових фінансових планів від короткострокових;

- реалізація планів;

- комплексність.

Тому тема моєї роботи дуже актуальна на сьогоднішній день. Перш, ніж займатися плануванням, необхідно детально розглянути сутність такої економічної категорії, як доходи підприємств, навчитися оцінювати фінансовий стан господарства, і на основі цих даних вже складати планові показники.

В даній роботі я користувалась даними ПОП “Колос”, яке знаходиться в с. Правдівка Ярмолинецького району Хмельницької області.

Розділ1

Теоретичні основи доходів підприємств

1.1Сутність та склад грошових надходжень підприємств

Найважливішою сторінкою діяльності підприємств є забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обороту, своєчасного виконання фінансових зобов’язань перед державою, банками та іншими суб’єктами господарювання, формування доходів і прибутку.

Грошові надходження – це кошти, які надходять на поточні й інші рахунки підприємств у банках та в касу підприємств.

Термін “Грошові надходження” є ширшим, ніж термін “дохід (виручка) від реалізації”. По суті, він охоплює всі вхідні грошові потоки підприємств.

Під грошовими потоками розуміють надходження і сплату грошових коштів та їх еквівалентів. За джерелами надходження грошові потоки можна поділити на зовнішні та внутрішні. Грошові потоки підприємств характеризуються різною структурою. Структура вихідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно - правової форми підприємства. В умовах ринкової економіки підприємства разом з операційною (основною) здійснюють і фінансову та інвестиційну діяльність.

Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, окрім інвестиційної та фінансової.

Основна діяльність – це операції, пов’язані з виробництвом або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частину його доходу.

Інвестиційна діяльність – це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також коротко часових (поточних) фінансових інвестицій, що не є еквівалентними грошових коштів.

Фінансова діяльність – це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власного і позитивного капіталу.

Віднесення конкретної операції до певної класифікаційної групи залежить від напрямку господарської діяльності підприємства. Так, інвестиції в цінні папери для виробничого підприємства є інвестиційною діяльністю, але для інвестиційної компанії це основна (операційна) діяльність

Коли якась операція супроводжується надходженням коштів від кількох видів діяльності, то ці надходження розподіляються за відповідними позиціями.

Операційна, інвестиційна та фінансова діяльність підприємства – це його звичайна діяльність.

Звичайна діяльність – це будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують основну діяльність або виникають в наслідок її здійснення.

Надзвичайна подія – це подія або операція, яка не входить в звичайну діяльність підприємства та настання якої не очікується періодично або в кожному наступному звітному періоді. Надзвичайними подіями вважають стихійне лихо(землетрус, зсув грунту) , екс пропорцію власності підприємства за кордоном.

Повна і достовірна інформація про грошові надходження підприємства за звітний період формується в бухгалтерському обліку. Оскільки ця інформація є основною для аналізу й прийняття управлінських рішень, то відображається вона за видами діяльності підприємства. Грошові надходження від надзвичайних подій відображаються в обліку відокремлено від звичайної діяльності.

У грошових надходженнях підприємств найбільша питома вага належить доходам від операційної діяльності та іншим операційним доходам. Усі доходи підприємства поділяються на дві групи:

1) доходи від звичайної діяльності;

2) доходи від надзвичайних подій.

Відповідно і грошові надходження від звичайної діяльності підприємств включають доходи від :

*основної діяльності;

*іншої операційної діяльності;

*фінансових операцій;

*іншої звичайної діяльності.

Доходи від надзвичайних подій включають:

*відшкодування збитків від надзвичайних подій;

*інші надзвичайні доходи.

Класифікація доходів від звичайної діяльності:

1. Доходи від операційної діяльності: реалізація товарів, реалізація готової продукції, реалізація послуг, робіт.

2. Інший операційний дохід: дохід від реалізації іноземної валюти, дохід від реалізації інших оборотних активів, дохід від операційної оренди, дохід від операційної курсової різниці, одержані пені, штрафи, дохід від списання кредиторської заборгованості, одержані гранти, субсидії.

3. Доходи від фінансових операцій: дохід від участі в капіталі, інші фінансові доходи.

4. Дохід від іншої звичайної діяльності: від реалізації фінансових інвестицій, від реалізації майнових комплексів, необоротних активів, нематеріальних активів, дохід від не операційної курсової різниці, дохід від безкоштовно отриманих активів.

Грошові надходження підприємств, як правило, перевищують отримувані підприємством доходи від різних видів його діяльності. У бухгалтерському обліку дохід визнається в разі збільшення або зменшення зобов’язань , що супроводжується зростанням власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємств), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Не визнаються доходами грошові надходження:

- за договором комісії, агентським договором,

- сума попередньої оплати продукції, послуги,

- сума задатку під заставу, або на погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором,

- надходження від первинного розміщення цінних паперів,

- сума авансу в рахунок оплати продукції, послуги,

- сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків, що підлягають переказуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

Ці грошові надходження збільшують активи підприємства, але не збільшують капітал, тому не визнаються доходом.

Визначення доходу за бухгалтерським і податковим обліком не збігається. Усі розрахунки з бюджетом побудовано на основі податкового обліку.

У доходах від операційної діяльності сільськогосподарських підприємств домінують доходи від реалізації сільськогосподарської продукції. Дохід від реалізації продукції за бухгалтерським обліком визнається у разі наявності всіх наведених нижче умов передбачених П(С)БО 15 “Дохід”:

- покупцеві передані суттєві ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на товар,

- підприємство не здійснює подальше управління та контроль за реалізованими товарами,

- сума доходу може бути достовірно визначена, є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигід підприємств,

- витрати з цієї операції можуть бути достовірно визначені.

Розмір виручки від реалізації продукції, за інших однакових умов, залежить від кількості, асортименту, якості даної продукції та рівня реалізаційних цін. На практиці окремі ціни на окремі товари не встановлюються, підприємства використовують цілу систему цін, в якій враховується попит на різних ринках.

На величину грошових надходжень підприємств впливають зовнішні внутрішні фактори. До зовнішніх факторів належать: кон `юнктура товарного та фондового ринків, форми розрахунків, умови та порядок банківського кредитування, система оподаткування підприємств, умови надання товарного кредиту, можливість залучення безоплатного цільового фінансування.

До внутрішніх факторів належать: життєвий цикл підприємства, тривалість операційного циклу , невідкладність інвестиційних програм, сезонність виробництва і реалізації продукції, амортизаційна політика підприємства, фінансова підготовка менеджерів підприємства.

З переходом на ринкові основи господарювання зростає значення інвестиційної та фінансової діяльності підприємств. З прийняттям П(С)БО уточнено і їхній зміст. Поняття фінансової діяльності визначає положення (стандарт) бухгалтерського обліку П(С)БО4 “Звіт про рух грошових коштів”, інвестиційної – П(С)БО5 “Звіт про власний капітал”.

Фінансові інвестиції зумовлені потребою ефективного використання вільних фінансових ресурсів, коли кон’юнктура фінансового ринку уможливлює отримання значно більшого рівня прибутку на вкладений капітал, ніж операційна діяльність на товарних ринках. Раціональне використання грошових коштів , пошук ефективних напрямів їх інвестування, які даватимуть підприємствам додатковий прибуток, є важливим напрямком його інвестиційної діяльності.

Фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів, тощо) зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора. Підприємства здійснюють фінансові інвестиції в різноманітних формах:

1. вкладення капіталу в доходні види фондових інструментів – придбання у власність цінних паперів, що вільно обертаються на фондовому ринку, з метою отримання інвестиційного доходу в різних його формах;

2. вкладення капіталу в доходні види грошових інструментів – розміщення тимчасово вільних коштів на депозит, фінансові кредити з метою отримання інвестиційного доходу,

3. вкладення капіталу в статутний фонд спільних підприємств – розміщення будь-яких форм капіталу в заснування інших підприємств з метою диверсифікації операційної діяльності та отримання інвестиційного доходу.

Підприємство може проводити політику щодо зростання грошових надходжень у довгостроковому періоді. Це можливо в результаті залучення стратегічних інвесторів, додаткової емісії акцій, залучення довгострокових фінансових кредитів, продажу обладнання, споруд, які не використовуються.

1.2. Роль доходів підприємств.

Грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Зокрема, виручка від реалізації продукції є однією з ланок забезпечення нового кругообороту коштів підприємства. За рахунок грошових надходжень :

1. відшкодовуються витрати підприємства- матеріальні витрати ( використання сировини, електроенергії, палива тощо), створення амортизаційного фонду, ремонтного фонду, оплата праці робітників, податкові, включені до собівартості, інші.

2. сплата непрямих податків

3. сплачуються податкові платежі, що відносяться до фінансових результатів підприємства :

- податок на прибуток;

- податок на майно;

- податок на рекламу;

- податок на утримання невиробничої сфери.

4. створюється резервний фонд підприємства.

5. створюється фонд налагодження та фонд споживання підприємства.

6. виплачуються дивіденди.

Основними напрямками використання фонду громадян є:

- придбання та будівництво основних фондів виробничого і невиробничого призначення;

- фінансування науково-долідних робіт;

- підготовка та перепідготовка кадрів;

- сплата відсотків по позикам.

Фонд споживання – це джерело засобів підприємства для соціального розвитку і матеріального стимулювання працівників. Враховуються виплати в грошовій і матеріальній формі, дивіденди, відсотки, виплачені по акціям трудового колективу, різноманітні соціальні пільги.

Резервний фонд, як правило, формується підприємством в розмірі 10-15% від грошових надходжень ( при відповідних формах власності підприємства формування резерву є обов’язковим, наприклад, в акціонерних товариствах). Необхідність створення резерву звалю чається в тому, що в ринковій економіці підприємства являються суб’єктами ризикової діяльності. Тому створюється резерв, щоб у випадку припинення діяльності підприємства, були кошти для покриття кредитної заборгованості. Крім прибутку підприємство може зарахувати в фонд емісійних доходів – різниця між комбінаційною ціною та ціною продажу акцій.

Отже, відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, грошові надходження створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу.

Залишок виручки становить валовий дохід. К. Маркс і Ф. Енгельс писали: “Валовий дохід є та частина вартості ... і вимірна частина валового продукту ..., котра залишається після відрахування частини вартості і виміряної частини всього виробленого продукту, який заміщує вкладений у виробництво і спожитий у ньому постійний капітал. Валовий дохід дорівнює, таким чином, заробітній платі + прибуток + рента”.

Валовий дохід – це грошовий вираз вартості знов створеної продукції. Він визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуваннями у складі вартості реалізованої продукції. Валовий дохід є важливим показником діяльності підприємства і характеризує її ефективність.

РОЗДІЛ 2

Фінансово-господарська характеристика підприємства

2.1. Організаційна структура, спеціалізація та забезпеченість виробничими ресурсами ПОП “Колос” Ярмолинецького району Хмельницької області.

Приватно-орендне підприємство “Колос” має такі структурні підрозділи:

- рільнича бригада,

- тваринницька ферма,

- тракторна бригада,

- звіроферма,

- підсобні цехи.

Спеціалізація підприємства визначається за структурою грошових надходжень від реалізації товарної продукції. Аналізуючи дані таблиці №1 можна зробити висновок, що ПОП “Колос” спеціалізується на виробництві цукрових буряків, озимої пшениці та вирощуванні великої рогатої худоби (ВРХ).

Таблиця №1

Структура грошових надходжень від реалізації товарної продукції в ПОП “Колос” Ярмолинецького району Хмельницької області.

Характеризуючи підприємство по забезпеченості виробничими ресурсами, визначають:

- землезабезпеченість,

- наявність і використання трудових ресурсів,

- наявність і стан обладнання та механізмів,

- економічну ефективність використання основних і оборотних засобів.

Землезабезпеченість – це показник, який визначається навантаженням ріллі та сільськогосподарських угідь на одного середньорічного працівника. (таблиця №2)

Проводячи аналіз землезабезпеченості ПОП “Колос”, можна зробити висновок, що у 2002 році землезабезпеченість збільшилася до 9,45 га на одного працівника, тобто на 26,8%. Зросла також питома вага ріллі з 7,4 га в 2001р до 9,4 га на одного працівника в 2002 році. Це пояснюється тим, що відбулось збільшення площі сільськогосподарських угідь на 25,5; і незначне зменшення кількості працівників на 1,1%. Рілля займає в структурі сільськогосподарських угідь більше 95% (в 2001році – 99,3%, в 2002р – 99,5%) то можна зробити висновок, що ПОП “Колос” є високорозвинутим господарством, яке вирощує зернові та технічні культури.

Таблиця №2

Землезабезпеченість ПОП “Колос” с. Правдівка, Ярмолинецького району, Хмельницької області

Наявність і використання трудових ресурсів в господарстві визначають за допомогою слідуючи показників.

Трудозабезпеченість – відношення кількості працівників до площі сільськогосподарських угідь.

Коефіцієнт запасу праці – це відношення фактичної кількості відпрацьованих людиною – годин до нормального запасу праці. Фактична сума відпрацьованих людиною – годин - це сума затрат праці по рослинництву і тваринництву. Нормальний запас праці визначається множенням середньорічної кількості працівників на ефективний річний фонд робочого часу 1 працівника (1885 люд-год).

Трудова активність працівників визначається в цілому по господарству і по галузям. В першому випадку це відношення фактичної кількості відпрацьованих людино-годин до чисельності працівників в господарстві; по галузям аналогічно.

Таблиця 3

Наявність і використання трудових ресурсів в ПОП “Колос” с. Правдівка Ярмолинецького району Хмельницької області

Аналізуючи дані таблиці 3, можна зробити висновок, що трудозабезпеченість на кінець 2002 року зменшилась до 0,11, тобто на 15,4%. Питома вага працівників в рослинництві і в тваринництві зменшилась на 0,5, %. Коефіцієнт запасу праці зріс з1,03 в 2001 році до 1,13 в 2002 році, тобто на 9,7%. Трудова активність працівників в цілому по господарству збільшилась на 9,8% за рахунок збільшення трудової активності працівників в тваринництві на 20,3% і незначного зменшення аналогічного показника в рослинництві на 12,5%.

Економічна ефективність використання основних оборотних фондів визначається за наступними показниками.

Фондозабезпеченість сільськогосподарського виробництва – це відношення середньорічної вартості фондів до площі сільськогосподарських угідь.

Фондоозброєність праці – відношення середньорічної вартості фондів до чисельності працівників в господарстві.

Фондовіддача – відношення вартості валової продукції до середньорічної вартості фондів.

Фондомісткість – обернений показник до попереднього.

Норма прибутку - це відношення прибутку до суми основних і оборотних фондів, виражена в відсотках.

Таблиця 4

Економічна ефективність використання основних і оборотних фондів в ПОП “Колос” с. Правдівка Ярмолинецького району Хмельницької області

Аналізуючи дані таблиці 4, ми можемо відмітити, що знизились всі показники, крім фондовіддачі з 2001 до 2002 року. Зокрема, норма прибутку знизилась з 7,11% в 2001 до 1,46% в 2002 році (тобто на 5,65%) в зв’язку із значним зменшенням прибутку на 882 тис.грн..(78,2%).

2.2 Оцінка фінансового стану ПОП ”Колос” с. Прадівка Ярмолинецького району Хмельницької області

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки використання їхнього майна та капіталу, їхньої ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та прибутковості, а також пошуку на цій основі способів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Фінансовий стан підприємства – це комплесне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських акторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів цього виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього випливають усі ці види діяльності підприємства. Передусім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Фінансовий стан підприємства треба систематично і всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці – за кілька періодів, дасть змогу визначити “больові точки” у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Основним завданням аналізу фінансового стану є:

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об’єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища суб’єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентноспроможності;

- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Оцінка фінансового стану підприємства проводиться за системою показників, які згруповані в наступні 5 груп:

1. оцінка майнового стану.

2. оцінка фінансової стійкості і стабільності.

3. оцінка ліквідності (платоспроможності).

4. оцінка показників ділової активності.

5. оцінка показників прибутковості.

Оцінка майнового стану здійснюється за слідуючи ми показниками.

Вартість активів – їх зростання свідчить в більшості випадків про збільшення майнового потенціалу підприємства.

Основні засоби – їх наявність характеризується за первісною та залишковою вартістю та сумою нарахованої амортизації.

Коефіцієнт зносу характеризує частку зношених основних засобів у загальній їхній вартості.

Коефіцієнт придатності – це показник, обернений до коефіцієнта зносу; він характеризує частку вартості основних засобів, що залишилися до списання.

Коефіцієнт вибуття показує частину основних засобів, що вибули протягом звітного періоду з різних причин.

Коефіцієнт оновлення показує частину основних засобів, що становлять на кінець року нові основні засоби.

Питома вага активної частини основних засобів – її свідчення про позитивну тенденцію.

Таблиця 5

Оцінка майнового стану ПОП “Колос” с. Правдівка Ярмолинецького району Хмельницької області

Аналізуючи майновий стан ПОП “Колос”, можна відмітити зменшення загальної вартості активів підприємства. Оборотні активи зменшились на 455 тис. грн. (на 6,5%).Необоротні активи зменшились на 7751 тис. грн. (61,8%). Зокрема, вартість оборотних активів зменшилась, в основному, за рахунок зменшення залишкової вартості на 7308 тис. грн. (65,7%). Коефіцієнт зносу в2002 році зменшився порівняно з 2001роком і становив 0,24, або24%. Коефіцієнт придатності зріс і становив 0,76, або 76%, що свідчить про задовільний стан основних засобів в господарстві. Позитивними тенденціями є також зменшення коефіцієнту вибуття до 0,33, або 33% в 2002 році та зростання коефіцієнту оновлення до 0,12, або 12%, і питомої ваги активної частини основних засобів 0,24, або ж 24%. Коефіцієнт придатності зріз і становив 0,46, або 76%, що свідчить про зодовільний стан основних засобів в господарстві. Позитивними тенденціями є також зменшення коефіцієнту вибуття до 0,33, або 33% в 2002 році та зростання коефіцієнта оновлення до 0,12, або 12%, і питомої ваги активної частини основних засобів до 0,24, або ж 245.

Оцінка фінансової стійкості і стабільності підприємства проводиться за наступними показниками.

Коефіцієнт автономії (незалежності) визначає частину коштів власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених в майно підприємства. Він характеризує незалежність підприємства від позичкових коштів; чим більшим є показник – тим більш підприємства фінансово стійке, стабільне та незалежне від кредиторів. Нормативне значення >0,5.

Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу відображає, скільки позичених коштів припадає на одиницю власних коштів, укладених в активи підприємства. Зростання цілого показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості. Нормативне значення <1,0.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу свідчить про ступінь мобільності (гнучкості) використання власних коштів підприємства. Нормативне значення >0,5.

Маневреність робочого капіталу характеризує частку запасів у загальній сумі робочого капіталу. Зростання залишків запасів при стабільному рівні виробництва призводить до збільшення зобов’язань підприємства, що негативно впливає на платоспроможність підприємства, внаслідок цього і на його фінансовий стан.

Коефіцієнт фінансової стабільності відображає співвідношення власного та залученого капіталу. Якщо коефіцієнт перевищує нормативне значення (>1,0), то підприємство є відносно незалежним відносно незалежним від зовнішніх фінансових джерел.

Коефіцієнт фінансової залежності є обережним до коефіцієнта незалежності. Його зростання в динаміці свідчить про збільшення питомої ваги позичкових коштів у фінансуванні підприємства. Нормативне значення <2.

Коефіцієнт фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов’язань. Зростання показника свідчить про зростання фінансового ризику, тобто про можливість втрати платоспроможності. Нормативне значення <1.

Коефіцієнти страхування бізнесу та страхування власного капіталу показують можливість покриття непередбачених витрат та збитків за рахунок резервного капіталу. Нормативне значення >1.

Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів робочим капіталом характеризує питому вагу вільних оборотних активів підприємства.

Таблиця 6

Оцінка фінансової стійкості і стабільності ПОП “Колос”

с. Правдівка Яромилинецького району Хмельницької області.

Оцінюючи показники фінансової стійкості та стабільності ПОП “Колос” можна стверджувати, що досліджуване підприємство є фінансово стійким, стабільним та незалежним від кредиторів. Про це свідчать коефіцієнти автономії на кінець 2002 року – 0,88%, що значно перевищує мінімальний рівень нормативу (0,5); коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу – 0,14 ( за нормативом <10); коефіцієнт маневреності власного капіталу в 2002 році – 0,62 (норматив >0,5): коефіцієнт фінансової стабільності – 7,34 (норматив >1); коефіцієнт фінансової залежності – 1,14 при нормативі <2, а також коефіцієнти страхування бізнесу та власного капіталу – відповідно 0,23 і 0,26. Однак, у 2002 році проглядається погіршення показників фінансової стійкості та стабільності, на що необхідно звернути увагу. Маневреність робочого капіталу зменшилась до 0,68 в кінці 2002 року, що позитивно впливає на платоспроможність підприємства. Разом з тим, збільшився коефіцієнт фінансового лівериджу, що свідчить про зростання фінансового ризику. Негайною тенденцією є також зменшення коефіцієнта забезпеченості оборотних активів робочим капіталом на 0,02 пункти, що свідчить про необхідність збільшення робочого копіталу.

Оцінка ліквідності (платоспроможності) проводиться за наступними показниками.

Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття) відображає можливість покриття поточних зобов’язань оборотними активами. Норматив 1,5 – 2.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує ту частину коротко часової заборгованості, яку підприємство має можливість погасити негайно. Нормативне значення 0,20 – 0,35.

Коефіцієнт проміжної активності: при розрахунку не враховуються запаси. Норматив 0,7 – 0,8.

Таблиця 7

Оцінка ліквідності ПОП “Колос” Ярмолинецького району Хмельницької області

Аналізуючи ліквідність ПОП “Колос” можна відмітити, що всі коефіцієнти ліквідності перевищують норматив. Це свідчить про достатню кількість найбільш ліквідних оборотних активів, зокрема грошових коштів, сума яких на кінець 2002 року становила 505 тис. грн. Проте, негативною тенденцією є зменшення показників ліквідності в 2002 році порівняно з 2001.

Оцінка показників ділової активності проводиться за показниками:

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – це загальний доход (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг, тобто без врахування наданих знижок наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків (ПДВ, акцизного збору тощо). Організації, основою діяльністю яких є торгівля цінними паперами, у цій статті відображають вартість, за якою реалізовано цінні папери, та суму винагороди за виконання інших операцій, пов’язаних з розміщенням, купівлею та продажем цінних паперів.

Чистий доход ( виручка) від реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо.

Валовий фінансовий результат від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): прибуток (+), збиток (-), розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартості реалізованої продукції.

Продуктивність праці середньо облікового працівника – це обсяг підприємницької діяльності в грошовому виразі в розрахунку на одного середньо облікового працівника підприємства. Обсяг підприємницької діяльності може характеризуватись показникам валової продукції в порівняних цінах, сумою чистого доходу (виручки), прибутком, які створюються суб’єктом господарювання за звітний рік.

Коефіцієнт оборотності оборотних актів та коефіцієнт оборотності активів – це кількість оборотів, яку здійснюють окремі види активів протягом звітного періоду. Характеризує ефективність використання підприємством відповідно наявних оборотних активів та всіх активів.

Тривалість обороту активів – це період, протягом яких активи проходять усі стадії одного кругообороту.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу відображає обсяг реалізованої продукції, що припадає на одиницю власного капіталу, авансованого у виробництво. Характеризує ефективність використання підприємством активів, що формуються за рахунок власного капіталу. З фінансового погляду він характеризує швидкість обороту вкладеного капіталу. Значне перевищення обсягу реалізованої продукції над власним капіталом вказує про зменшення ролі власника у діяльності підприємства та власника у діяльності підприємства та збільшення ролі кредиторів. Низький показник показує про необхідність пошуку інших джерел вкладення пошуку інших джерел вкладення капіталу.

Тривалість обороту власного капіталу – це період, протягом яких власний капітал здійснює один оборот.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості характеризує стан розрахунків по заборгованості перед іншими особами (юридичними та фізичними) та по платежах в бюджетні фонди. Чим швидше обертається кредиторська заборгованість (коефіцієнт зменшується), то стан розрахунків та фінансовий стан в цілому поліпшується.

Таблиця 8

Оцінка показників ділової активності ПОП “Колос” с. Правдівка Ярмолинецького району Хмельницької області

Тривалість обороту кредиторської заборгованості відображає час, за який можна перекрити кредиторську заборгованість.

Оцінюючи ділову активність ПОП “Колос” за 2001-02 роки, відмічаємо зменшення виручки від реалізації на 191 тис.грн. (4,4%, чистого доходу на 97 тис.грн. (2,6%), прибутку на 882 тис.грн.. (78,2%). Проте в цілому ділова активність підприємства покращується. Про свідчать зниження тривалості обороту активів, підвищення продуктивності праці середньо облікового працівника на 18,5%, збільшення коефіцієнту оборотності власного капіталу до 29% в кінці 2002 року та зменшення коефіцієнту оборотності кредиторської заборгованості до 7,94 в 2002.

Оцінка прибутковості підприємства здійснюється за слідуючи ми показниками.

Валова рентабельність (прибутковість) виробничих витрат характеризує, скільки валюти прибутку від реалізації без врахування накладних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат припадає на 1 гривню понесених виробничих витрат. Характеризує ефективність виробничої діяльності.

Рентабельність (прибутковість) основної діяльності показує скільки припадає прибутку на 1 гривню витрат, що складають повну собівартість реалізованої продукції (з врахуванням накладних витрат, витрат на збут).

Рентабельність (прибутковість) операційної діяльності показує, скільки припадає прибутку на 1 гривню всіх витрат операційної діяльності.

Рентабельність активів характеризує величину одержаного прибутку в розрахунку на 1 гривню активів підприємства. Прибутковість всіх активів можна розглядати як показник ефективності управління підприємством.

Рентабельність власного капіталу відображає, скільки грошових одиниць чистого прибутку “заробили” кожна грошова одиниця, інвестована власниками підприємства, тобто дає змогу визначити ефективність використання капітала та порівняти цей показник з можливим прибутком від вкладання цих коштів у інші джерела доходу (наприклад, в цінні папери).

Загальна економічна рентабельність характеризує ефективність господарської діяльності підприємства створеним прибутком і активами, які приймали участь у формування фінансового результату.

Аналізуючи рівень рентабельності ПОП “Колос” за 2001-2002 роки, відмітимо значне його зменшення. Це пояснюється тим, що на кінець 2002року прибуток становив 246 тис.грн.., що на 882 тис.грн. (78,2%) менше за попередній рік. Позитивний фінансовий результат свідчить про прибутковість діяльності підприємства, однак різке зменшення рентабельності носить загрожуючий характер для розширеного відтворення ПОП “Колос”.

Банкрутство – як фінансову неспроможність суб`акта господарювання оплатити пред’явлені фінансові документи – можна передбачити з допомогою “Z- рахунка” Альтмана.

Таблиця 9

Оцінка показників прибутковості ПОП “Колос” Ярмолинецького району Хмельницької області.

1. Рентабельність витрат 43,57 7,29

2. Рентабельність основної діяльності 55,30 5,96

3. Рентабельність продаж 40,11 5,72

4. Рентабельність активів 8,19 1,47

5. Рентабельність власного капіталу 8,67 1,65

6. Загальна економічна рентабельність 8,19 1,47

Z-рахунок = (робочий капітал / всі активи х 1,2) + (чистий прибуток / всі активи х 1,4) + (чистий дохід / всі активи х 3,3) + (ринкова вартість акцій / зобов’язання х 0,6) + обсяги продажу / всі активи) .

Якщо Z-рахунок 1,8 і менше, то ймовірність банкрутства є дуже високою; від 1,81 до 2,7 – висока; від 2,8 до 2,9 – банкрутство можливе; при показнику 3 і вище – ймовірність банкрутства дуже мала. Вважається, що цей показник дає 95% ймовірності точного визначення очікуваного банкрутства.

Визначимо Z-рахунок Альтмана для ПОП “Колос”:

Z-рахунок = 0, 58 х 1,2 + 1,65 х 1,4 + 0,33 х 3,3 + 7,34 х 0,6 + 0, 26 = 0,7 + 2,31 + 1,09 + 4,4 + 0,26 = 8,76

Отже, Z -рахунок = 8, 76 і він більше 3, то ймовірність банкрутства ПОП “Колос” дуже мала.

РОЗДІЛ 3

ПЛАНУВАННЯ ДОХОДІВ ПІДПРИЄМСТВ

3.1. Зміст і завдання фінансового плану

Для об’єктивної оцінки поточних і майбутніх фінансових потреб на підприємстві складається фінансовий план, тобто план формування , розподілу і використання фінансових ресурсів. Основна мета складання фінансового плану полягає у взаємоузгодженні доходів і витрат у плановому періоді . При перевищенні доходів над витратами сума перевищення спрямовується до резервного фонду. Якщо витрати перевищують доходи, визначається сума дефіциту фінансових ресурсів, яку можна одержати за рахунок кредитів, позик, випуску цінних паперів тощо.

Фінансові плани за тривалістю дії поділяються на :

- довгострокові (перспективні) – період 3-5 років із розбивкою по роках;

- поточні – на рік із розбивкою по кварталах;

- оперативні – на квартал із розбивкою по місяцях.

На даному етапі підприємства самостійно визначають, які розділи і показники фінансового плану їм необхідно розробити та в якій формі його скласти. Однак, наказом Фонду державного майна України від 21.02.2002р. № 343 затверджено форму річного фінансового плану господарського товариства, у статутному фонді якого більше 50% акцій належить державі, та Методичні рекомендації щодо порядку його складання і погодження. Затверджено також Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством, згідно якого фінансовий план складається з таких розділів:

- джерела формування та надходження коштів,

- приріст активів підприємства,

- повернення залучених коштів,

- витрати, пов’язані з внесенням обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів,

- покриття збитків минулих періодів.

Розробка фінансового плану розпочинається з розрахунку показників дохідної, а потім витратної частини. Фінансовий план є необхідною умовою для раціональної організації роботи на всіх ділянках фінансово- господарської діяльності підприємства.

Фінансове планування – це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямами їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства в плановому періоді.

Процес фінансового планування

Схема 1. Основні етапи фінансового планування на підприємстві.

Принципи фінансового планування:

· наукова обґрунтованість, яка передбачає проведення розрахунків фінансових показників на основі певних методик з урахуванням кращого досвіду, використання засобів обчислювальної техніки, економіко-математичних методів, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір найоптимальнішого із них;

· єдність фінансових планів полягає в єдності фінансової політики, є диному підході до розподілу фінансових ресурсів, єдиній методології розрахунку фінансових показників та ін;

· безперервність , яка означає взаємозв’язок довгострокових , поточних і оперативних фінансових планів;

· стабільність , тобто незмінність показників фінансових планів.

Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

- забезпечення необхідними фінансовими ресурсами операційної, інвестиційної і фінансової діяльності,

- врахування інтересів підприємства, акціонерів та інших інвесторів за розподілом прибутку,

- визначення ефективних напрямів вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання,

- налагодження раціональних фінансових відносин з іншими суб’єктами господарювання, банками, інвестиційними фондами, страховими компаніями,

- забезпечення виконання зобов’язань підприємств перед бюджетом і державними цільовими фондами, банками та іншими кредиторами,

- виявлення внутрішньогосподарських резервів та мобілізація всіх видів ресурсів для збільшення прибутку від звичайної діяльності , а також збільшення інших доходів, включаючи і позареалізаційні,

- забезпечення контролю за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства.

Умови ринкової економіки передбачають якісне фінансове планування на підприємствах, оскільки останні самі відповідають за всі негативні наслідки і прорахунки своєї діяльності.

Фінансове планування нині в Україні стримується з таких причин:

1) високий рівень невизначеності на ринку, пов’язаний з тривалими глобальними змінами в усіх сферах суспільного життя

2) брак ефективної нормативно-правової бази у сфері внутріфірмового фінансового планування

3) обмеженість фінансових можливостей більшості підприємств для залучення висококваліфікованих спеціалістів, здатних виконувати складні фінансові розрахунки.

Значення фінансового планування для підприємств полягає у відображенні розроблених цілей у формі конкретних фінансових показників, забезпеченні фінансовими ресурсами закладених у виробничому плані економічних пропорцій розвитку, визначенні життєздатності проекту підприємства за умов конкуренції.

Фінансове планування дає змогу підприємству визначити:

- розмір грошових коштів, що їх може отримати підприємство у своє розпорядження,

- джерела надходження коштів,

- відповідність фінансових ресурсів обсягу операційної та інвестиційної діяльності,

- частину коштів, яка має бути переказана в бюджет, державні цільові фонди, банкам та іншим кредиторам,

- напрями розподілу та використання прибутку на підприємстві,

- міру забезпеченості реальної збалансованості планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

3.2. Методи фінансового планування

У процесі фінансового планування використовуються різні методи тобто конкретні способи і прийоми планових розрахунків. Найпоширеніші є такі:

- балансовий

- нормативний

- розрахунково-аналітичний

- оптимізації планових рішень

- моделювання.

Балансовий метод планування фінансових показників передбачає не тільки балансування підсумкових показників доходів і витрат фінансового плану, а й визначення конкретних джерел покриття для кожної статті витрат.

Суть нормативного методу фінансового планування полягає в тому, що на основі певних фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба підприємства у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Такими нормативами є ставки податків , ставки зборів та внесків до державних цільових фондів, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів, облікова ставка НБУ тощо. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними (нормативи підприємства). Нормативний метод планування є найпростішим методом . Плановий показник розраховується як добуток нормативу на об`ємний показник.

Сутність розрахунково- аналітичного методу полягає в тому, що розраховується обсяг витрат і потреба в ресурсах шляхом множення середніх витрат на індекс їх зміни у запланованому періоді. В основі цього методу лежить використання експертної оцінки (схема 2 ) . Експертна оцінка є результатом проведення експертизи, обробки і використання цього результату при обґрунтуванні значення ймовірності . Прийняття експертної оцінки – це комплекс логічних і математично-статистичних методів і процедур, пов’язаних з діяльністю експерта по переробці інформації, необхідної для аналізу і прийняття рішень.

Схема 2. Розрахунково – аналітичний метод фінансового планування

Оптимізація планових рішень полягає в розробленні варіантів планових розрахунків для вибору найоптимальнішого. Можуть бути використані різні критерії вибору:

- максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу, при цьому критерії розрахунки ведеться за формулою:

П- Е_н *К max

П – прибуток, грн.;

К – капіталовкладення, грн.;

Е_н – нормативний коефіцієнт ефективноті капіталовкладень (для сільського господарства Е_н =0,15);

- економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

- економія поточних витрат;

- мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;

- максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

Метод економіко-математичного моделювання уможливлює знаходження кількісного вираження взаємозв’язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Наприклад, моделюється залежність прибутку від рівня витрат і обсягу реалізації продукції (виручки). Економіко-математична модель – це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються за допомогою математичних засобів. Моделювання може передбачати функціональний або кореляційний зв’язок факторів.

Функціональний зв’язок виражається рівнями виду:

y=f(x), де

y –відповідний показник,

f(x) – функціональний зв’язок, виходячи з показника x.

Кореляційний зв’язок – це ймовірна залежність, яка виявляється тільки в загальному вигляді і за великої кількості спостережень. Цей зв’язок виражається рівнями регресій різного виду. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обґрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів виходячи з різних умов та напрямів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану.

3.3 Планування доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції в ПОП “Колос” с. Правдівка Ярмолинецького району Хмельницької області.

Як зазначалося в розділі 1, існують таі види доходів підприємства:

- доход від операційної діяльності;

- доход від фінансової діяльності;

- доход від інвестиційної діяльності;

- доход від незвичайної діяльності.

ПОП “Колос” займається тільки виробництвом і реалізацією сільськогосподарської продукції, тому найдоцільніше буде розглянути планування доходу (виручки) від реалізації продукції.

Для фінансової діяльності підприємства будь-якого галузевого спрямування та частина його валового доходу, яка являє собою виручку від реалізації має виключне значення з точки зору забезпечення умов для нормальної життєдіяльності. Маючи план обсягів виручки, підприємство одержує інструмент, що дозволяє володіти ситуацією щодо управління своїми фінансовими ресурсами. Отже, на плануванні виручки від реалізації базується все фінансове планування господарства.

В практиці використовують два методи розрахунку планового обсягу виручки від реалізації продукції – метод поасортиментного (прямого) рахунку і метод укрупнення рахунку. Перший метод є найбільш розповсюдженим, його використовують майже 90% підприємств. Він простий за технікою, наочний, найбільш точний, але дуже трудомісткий, так як потрібно доход від реалізації планувати за кожним видом продукції.

ПОП “Колос” вирощує озиму пшеницю, цукрові буряки, картоплю, овочі, плоди, велику рогату худобу, свині, вівці, кози та виробляє молоко. Дохід від реалізації визначається множенням ціни реалізації в фізичній масі. Якщо ціну реалізації залишити сталою, то для розрахунку планової виручки необхідно змінити обсяг реалізації. На продукцію, яка приносила прибутки в 2001, 2002 роках, можна збільшити обсяг реалізації приблизно на 10%. На ВРХ і свиней, які не приносили великих прибутків, але не були збитковими, я додала приблизно 5%, а обсяг плодів зміниться в плановому році на 1%. Всі розрахунки заносяться в таблицю.

За даними таблиці 10 можна зробити висновок, що при збільшенні обсягів реалізації озимої пшениці, цукрових буряків, овочів і молока

на 10%, картоплі, овець та кіз на 9,1%, ВРХ і свиней майже на 5%, а плодів на 1,3% доход (виручка) від реалізації планується збільшити до 2825905 гривень, тобто на 218,905 тис.грн. (8,4%).

Можливий ще інший варіант розрахунку планового доходу: через зміну цін реалізації. Проте, якщо обсяг виробництва і реалізації продукції можуть передбачити відповідні служби по плануванню діяльності підприємства, то ціни реалізації залежать від багатьох зовнішніх факторів, головними з яких є попит і пропозиція. Тому набагато важче спланувати реалізаційні ціни.

Таблиця 10

Планування доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції в ПОП “Колос” с. Правдівка Ярмолинецького району Хмельницької області на 2003 рік.

Висновки і пропозиції

В 1 розділі моєї роботи я розглянув сутність, класифікацію та роль такої економічної категорії, як доходи підприємств. Нагадаю, що всі вхідні грошові потоки підприємства позначає термін “грошові надходження “. Доходи бувають такі:

1. Доходи від звичайної діяльності:

- від операційної;

- від фінансової;

- від інвестиційної.

2. Доходи від незвичайної діяльності.

Основним доходом ПОП “Колос” с. Правдівка Ярмолинецького району Хмельницької області є доход (виручка) від реалізації продукції тваринництва і рослинництва.

2 розділ присвячений оцінці фінансового стану вищеназваного господарства. Я визначив, що ПОП “Колос” спеціалізується на виробництві цукрових буряків, озимої пшениці та вирощуванні великої рогатої худоби. Землі господарства добре розорані (рілля має в структурі сільськогосподарських угідь >95%); з кожним роком землезабезпеченість збільшується. Підприємство достатньо забезпечене трудовими ресурсами, ефективність використання яких у 2002 збільшилось, порівняно з 2001 роком (трудова активність працівників зросла на 9,8%). Щодо фондозабезпеченості, то можна відмітити зменшення майже всіх показників. Зокрема, норма прибутку в 2002 становила 1,46%, а в 2001 – 7,11%. Це можна пояснити значними зменшеннями прибутку в 2002 на 882 тис.грн. (78,2%).

В параграфі 2.2 я проводив оцінку фінансових показників підприємства. Проаналізувавши майновий стан ПОП “Колос” я відмітила зменшення загальної вартості активів: необоротних на 7751 тис.грн.(61,8%) і оборотних на 445 тис.грн.(6,5%). Проте досить високий коефіцієнт придатності (76%) свідчить про задовільний стан основних засобів в господарстві. Оцінивши показники фінансової стійкості та стабільності, можна стверджувати, що ПОП “Колос” є фінансово стійким, стабільним та незалежним від кредиторів господарством (зокрема, коефіцієнт автономії становить 88% на кінець 2002р.) ПОП “Колос” має в наявності достатню кількість найбільш ліквідних оборотних активів, про що свідчить те , що всі коефіцієнти ліквідності перевищують свої нормативи.

Незважаючи не зниження в 2002, порівняно з 2001 роком, виручки від реалізації на 4,4%, чистого доходу на 2,6 та прибутку на 78,2%, в цілому ділова активність підприємства покращилась. Позитивний фінансовий результат даного господарства за 2 роки свідчить про прибутковість його діяльності, проте різке зменшення рентабельності носить загрожую рий характер для розширеного відтворення підприємства.

Z–рахунок Альтмана для ПОП “Колос” становить 8,76, що свідчить про дуже малу ймовірність банкрутства даного підприємства.

В 3 розділі даної роботи я розглянув зміст і завдання фінансового плану господарства, методи фінансового планування і в окремому параграфі – планування доходу (виручки) від реалізації. Я встановив, що при сталій ціні 2002 року і збільшенні обсягів реалізації на:

- 10% - озимої пшениці, цукрових буряків, овочів і молока;

- 9,1% - картоплі, овець та кіз;

- 5% - ВРХ і свиней;

- 1,3% - подів,

загальний доход (виручка) від реалізації даного продукту збільшиться, порівняно з 2002 роком, на 218,905 тисяч гривень, тобто 8,4%.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” //Голос України .– 1992.-№51.- 20 березня.

2. Закон України “Про внесення змін і доповнень до закону України “Про селянське (фермерське) господарство”” // Урядовий кур’єр. - 1993. - №113-114. – 29 липня.

3. Закон України “Про підприємства в українській РСР” // Голос України. –1991. -№86. – 6 травня.

4. Закон України “Про господарські товариства” // Голос України. –1992. -№198. – 11 жовтня.

5. Закон України “Про банкрутство” // Нове законодавство України. Випуск 4. –К., 1993.

6. Закон України “Про внесення змін до статті 4 Закону України “Про підприємства” від 12 січня 1999р.

7. Закон України “Про підприємство” // Нове законодавство України. –Випуск 2. –К., 1992.

8. Закон України “Про підприємства в Україні” // Нове законодавство України. –Випуск 3. –К., 1992.

9. Економічна енциклопедія у трьох томах // Ред.кол....С.В.Мочерний та ін. –К.: Видавничий центр “Академія”, 2002.

10. Жовновач Р.І. Планування діяльності підприємства // Фінанси. –2004. –1. –ст. 21-27

11. Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. –К.: Урожай, 1995. –328с.

12. Слав`юк Р.А. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. –К.: ЦУЛ, 2002. – 460 с.

13. Тарасюк Т.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навчальний посібник – К.: Каравела, 2003, -432 с.

14. Українська радянська енциклопедія. –К.: Головна редакція УРЕ, 1977.

15. Фінанси підприємств. За ред. А.М. Подєрьогіна. Підручн7ик. –4 видання. –К.: КНЕУ, 2002.

16. Фінанси підприємств : Навчальний посібник : Курс лекцій // За ред. Г.Г Кірейцева. –К.;ЦУЛ, 2002. –268с.