Організація, нормування та оплата праці на вирощуванні зернових культур

Зміст

Вступ

1. Організаційно-економічна характеристика ЗАО “Зернопродукт МХП”. Значення зернових культур в економіці підприємства

2. Організація праці на вирощуванні зернових культур ЗАТ «Зернопродукт МХП»

2.1 Трудові колективи та існуючі в них форми поділу і кооперації праці

2.2 Організація основних трудових процесів на вирощуванні зернових культур ЗАТ «Зернопродукт МХП»

2.3 Організація, оснащення та обслуговування робочих місць

2.4 Визначення та обґрунтування способів руху техніки під час виконання основних операцій при вирощуванні зернових культур

3. Розробка нормативів і норм праці

4. Оплата праці робітників ЗАТ «Зернопродукт МХП»

Висновок

Список використаних літературних джерел

Додатки

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Додаток 4

Вступ

Процес розвитку продуктивних сил суспільства пов'язаний із проблемою ефективного використання усіх виробничих ресурсів, у тому числі і трудових. У рішенні цієї проблеми важливу роль грає нормування праці, що дозволяє дати науково обґрунтовану оцінку виробничої діяльності підприємства, раціоналізувати виконання трудових процесів, знизити трудомісткість продукції, упровадити госпрозрахункові взаємини в трудову діяльність виконавців, об'єктивно оцінити кінцеві результати їхньої праці.

За допомогою нормування праці вирішуються великі соціально-економічні питання, що акумулюють у собі інтереси суспільства і держави, що визначають значною мірою якість трудового життя населення, зайнятого активною працею. Отже тема обрана для розгляду в даній роботі є актуальним питанням сьогодення для багатьох сільськогосподарських підприємств, яким складно виживати в перехідний період який спостерігається на теренах української економіки останні десятиріччя. Важлива умова забезпечення ефективної роботи будь-якого підприємства — використання оптимальної моделі організації праці та обґрунтованих норм трудових витрат. Отже, тема обрана для розгляду в даній роботі актуальною для сільськогосподарських підприємств.

Основною задачею, що ставиться для вирішення є встановлення затрат праці при вирощуванні зернових культур, визначення її результатів, за допомогою яких здійснюється кооперація праці робітників різних категорій, їх розстановка по робочих місцях. За допомогою вирішення поставленого завдання забезпечується ефективне використання трудових ресурсів на основі певних зусиль щодо зниження трудових затрат при вирощуванні зернових культур.

В умовах розвитку ринкової економіки відмічається підвищений попит агро виробників на насіння зернових культур, яке, будучи продуктом науково-технічного прогресу, підвищує ефективність зернового виробництва, посилює конкурентоспроможність суб’єктів господарювання і є одним з визначальних факторів збільшення обсягів пропозиції товарного зерна. При написанні роботи було вивчено законодавчу базу – Кодекс законі “Про працю”, Закон України “Про оплату праці”, Закон України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” та інші нормативні документи, що регулюють трудові відносини в сільському господарстві. Курсова робота виконувалась з використанням книг Громова М. Н. “Проблеми економіки праці в сільському господарстві”, Охапкіна А. І. Наукова організація и нормування праці на сільськогосподарських підприємствах. А також звітні форми и уставні документи ЗАО “Зернопродукт МХП.

1. Організаційно-економічна характеристика ЗАО “Зернопродукт МХП”. Значення зернових культур в економіці підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернопродукт» — підприємство, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур. Розташований в місті Миронівна Київської області.

Господарство було створене в 2005 році. Спочатку до його складу увійшло чотири філії: Гайсинська, Немирівська, ім. Мічуріна та Хмельницька із загальною площею земель близько 12 тис. га. Згодом було створено ще три філії: Бершадська, Тульчинська та Чернівецька, кожна з яких обробляє приблизно по 8 тис. га землі.

На сьогоднішній день загальна площа земель, що обробляються товариством, становить більше 37 тис. га. За даними таблиці 1.1 можна зробити висновок, що земельна площа ЗАО “Зернопродукт МХП” за три роки збільшилась на 32 %.

Таблиця 1.1

Склад і структура земельного фонду «Зернопродукт».

Найбільший приріст спостерігався в 2006 році за рахунок приєднання філій Бершадської, Тульчинської та Чернівецької. У 2007 році загальна площа земельних угідь збільшилась на 2,7 %.

У 2007 році загальний валовий збір зернових культур склав 49 тис. т. Урожайність зернових культур у вазі після доробки становила 54 ц/га, кукурудзи — 77,8 ц/га. На додатку 1 показано технологічну карту вирощування озимої пшениці, що застосовують ЗАО “Зернопродукт МХП”

Кліматичні умови в яких розташоване господарство помірно континентальний, м'який, з достатнім зволоженням. Середня температура січня -6°, липня +19,5°. За рік на території області випадає 500-600 мм опадів, головним чином влітку.

Нині на підприємстві працює близько 2000 працівників. Оплата робітників здійснюється на основі діючого законодавства України – Закону України “Про працю”. При виконанні робіт різної кваліфікації праця почасових робітників, а також службовців оплачується за роботою вищої кваліфікації.

У 2008 році господарство планує отримати більше ніж 110 тис. тонн зернових проти 49 тис. т, що були отримані в 2007 році, а також 15 тис. т. сої, 12 тис. тонн соняшнику та близько 8 тис. тонн ріпаку. В перспективі основним видом діяльності ТОВ «Зернопродукт» має стати м’ясна відгодівля великої рогатої худоби із закінченою власною переробкою.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернопродукт», яке входить до складу ВАТ «Миронівський хлібопродукт», реорганізоване в Закрите акціонерне товариство «Зернопродукт МХП». Рішення про утворення ЗАТ «Зернопродукт МХП» було прийняте на установчих зборах 5 вересня 2007 року. Метою зміни форми власності підприємства «Зернопродукт МХП» є оптимізація управління в рамках компанії «Миронівський хлібопродукт». ЗАТ «Зернопродукт МХП» є повним правонаступником ТОВ «Зернопродукт» зі всіх прав та зобов’язань.

2. Організація праці на вирощуванні зернових культур ЗАТ «Зернопродукт МХП»

2.1 Трудові колективи та існуючі в них форми поділу і кооперації праці.

Трудовий колектив на підприємстві складається з 2000 працівників. Поділ і кооперація праці складають технічну основу організації праці на ЗАТ «Зернопродукт МХП», а розробка їх найбільш раціональних форм – один з основних напрямків роботи на підприємстві. Організаційно технічна карта представлена в додатку 2.

Поділ праці на ЗАТ «Зернопродукт МХП» знаходить своє конкретне вираження в конкретних формах: технологічному, функціональному, професійному, кваліфікаційному. Технологічний поділ праці передбачає собою розподіл всіх видів робіт, відповідно і працівників на підприємстві на групи в залежності від технології їхнього виконання. Це розчленовування виробничого процесу по стадіях, фазах, комплексах, видам робіт і операціям.

Найбільш великим є розмежування технологічного процесу на стадії, що обумовлює розподіл робочих груп на заготівельні, обробні.

Технологічний поділ праці на ЗАТ «Зернопродукт МХП» здійснюється:

1. у виді предметного поділу, коли той або інший підрозділ, той або інший працівник спеціалізується на праці певного виду (працівники бухгалтерії працюють над бухгалтерським обліком, окремий бухгалтер працює на окремій ділянці бухгалтерського обліку);

2. по видах робіт, коли має місце спеціалізація на виконанні щодо закінченого виду робіт (зважування зібрано врожаю);

3. у виді поопераццйного поділу праці, коли даний обсяг роботи розбивається на дробові операції, виконувані в рамках різних підрозділів різними працівниками (під час збору врожаю одна бригада зайнята на комбайнах, інша на машинах перевозить його до сховища, третя згортає його).

Весь комплекс робіт на ЗАТ «Зернопродукт МХП» з відношення до робочого процесу підрозділяється на ряд функцій в залежності від ступеня і характеру участі у виробничому процесі різних працівників - функціональний поділ праці.

Функціональний поділ праці в реальних умовах виступає як поділ працівників по окремих функціях, що визначається розмежуванням трудових процесів на складові функції. В результаті цього працівники знаходяться не в однаковому відношенні до даного виробничого процесу: одні безпосередньо впливають на предмет праці, інші опосредованно беруть участь у його створенні. У рамках функціонального поділу праці, таким чином, відбувається розподіл сукупної праці на чотири найважливіші групи, відповідно і всі працівники ЗАТ «Зернопродукт МХП» поділяються на чотири функціональні групи:

- перша група праці – основна праця – праця, що безпосередньо бере участь у технологічному процесі і предмет праці, що створюється за допомогою машин і механізмів (для посіву зернових культур спочатку обробляють землю за допомогою машин, потім сіють, вбирають, транспортують);

- друга група – допоміжна праця – праця, що забезпечує технічне оснащення машин і проводить поточні ремонтні роботи (робітники авто-механічного цеху);

- третя група – обслуговуюча праця – праця, що безпосередньо не бере участь у технологічному процесі, що не має справи з предметами праці основного виробництва, а спрямований на створення умов для нормального протікання виробничого процесу (робітники місцевої їдальні, що готують їжу для робітників, робітники бухгалтерії);

- четверта група – це праця, зайнята управлінням виробничого процесу (керівники всіх рівнів).

Всередині кожної функціональної групи відбувається поділ праці між працівниками в залежності від їхніх професій – це професійний поділ праці. Подальший поділ праці всередині кожної професійної групи, пов'язаний з неоднаковою складністю виконуваних робіт а, отже, з різними рівнями вимог, що ставляться до рівня кваліфікації працівника. Вираженням кваліфікаційного поділу праці служить розподіл робіт і працівників по розрядах, службовець – по посадах.

Поділ праці, приводячи до відокремлення окремих видів робіт і працівників, викликає необхідність об'єднання трудової діяльності всіх працівників ЗАТ «Зернопродукт МХП», щоб їхні спільні зусилля привели до досягнення кінцевої мети організації. Таке об'єднання окремих виконавців, встановлення взаємозв'язків між ними для досягнення спільної мети виробництва називають кооперацією праці.

Кооперація праці є невід'ємною складовою поділу праці. З функціональної точки зору, кооперація праці – це встановлення виробничих зв'язків (у часі і просторі) між різними, розрізненими в результаті поділу праці трудовими процесами, що забезпечує безперервність, ритмічність, синхронність виробництва. З погляду організаційної, кооперація праці – це об'єднання працівників для планомірної спільної участі в одному або різних, але взаємозалежних між собою трудових процесах.

Кооперація праці підтримує погодженість у роботі індивідуальних і колективних виконавців, забезпечує безперервність виробничого процесу, ритмічність випуску продукції, дозволяє краще, ефективніше використовувати персонал ЗАТ «Зернопродукт МХП».

На ЗАТ «Зернопродукт МХП» кооперація праці здійснюється в наступних формах:

- між виробничими ланками (міжланкова форма кооперації туди);

- між різними ділянками усередині ланки (внутріланкова або міжланкова форма кооперації праці);

- між виконавцями (у формі внутрідільничної і внутрібригадної кооперації праці).

Виробничі зв'язки, що існують між основними і допоміжними ланками виробництва, полягають в тому, що виходячи з планових завдань основної ланки виробництва, з кількості і характеру устаткування, чисельності працюючих, допоміжні ланки повинні забезпечувати нормальне функціонування основних.

2.2 Організація основних трудових процесів на вирощуванні зернових культур ЗАТ «Зернопродукт МХП»

Трудовий процес є основою вирощування зернових культур ЗАТ «Зернопродукт МХП». Трудовий процес являє собою сукупність дій, здійснюваних виконавцем у процесі виконання конкретних робіт. Основним елементом трудового процесу по вирощуванні зернових культур є операція — частина виробничого процесу, що здійснюється одним працівником або групою на одному робочому місці і включає всі їх дії по виконанню одиниці заданої роботи над одним предметом праці.

Стосовно до основних видів рухів, характерним для трудових процесів при вирощуванні зернових культур, розроблені мікроелементні нормативи часу, що рекомендуються для використання в нормативно-дослідницькій роботі з праці. Комплекс прийомів являє собою сукупність трудових прийомів по виконанню який-небудь закінченої, технологічно однорідної частини операції.

Ефективність і якість праці багато в чому залежать від методів праці, які застосовуються при виконанні операцій. Під методом праці слід розуміти спосіб виконання виробничого завдання, що характеризується сукупністю певних трудових прийомів і послідовністю їх виконання.

Організація трудового процесу при вирощуванні зернових культур на ЗАТ «Зернопродукт МХП» включає проектування і впровадження прогресивних методів, прийомів праці і раціональних умов його здійснення.

Критеріями оптимальності трудових процесів є висока продуктивність праці при повному використанні устаткування, дотриманні установлених вимог до якості продукції, а також правильне сполучення елементів фізичної і розумової праці, що сприяє підвищенню задоволеності працею.

У результаті прискорення науково-технічного прогресу на перший план висуваються питання ефективної взаємодії людини і техніки. У цих умовах підвищення продуктивності і привабливості праці залежить переважно від побудови трудового процесу в цілому, від характеру взаємодії робітника зі знаряддями праці.

З урахуванням зазначених критеріїв у практичній роботі з удосконалювання організації трудового процесу на ЗАТ «Зернопродукт МХП» використовується ряд принципів, сутність яких викладена нижче.

Принцип оптимального змісту трудового процесу полягає в тому, що в його склад повинні включатися елементи, що забезпечують найбільш сприятливе для людини сполучення розумової і фізичної діяльності, рівномірне навантаження на різні органи і ритмічність трудового процесу. При бригадній формі організації праці, що застосовується на ЗАТ «Зернопродукт МХП» оптимізації змісту праці сприяє проектування змісту колективних трудових процесів, у здійсненні яких бере участь уся бригада, і організація чергування виконання робітниками різних операцій.

Принцип паралельності полягає в забезпеченні одночасної роботи людини і машини, одночасної роботи декількох машин. Дотримання принципу паралельності скорочує витрати часу на виконання операцій і тим самим підвищує ефективність виробництва.

Принцип економії мускульної і нервової енергії передбачає виключення з трудового процесу зайвих прийомів, трудових дій і рухів. На виробничих ділянках економія мускульної і нервової енергії працівників досягається за рахунок раціонального розміщення устаткування, робочих місць, складів, комор, організацією активного обслуговування виробництва, у результаті чого зводяться до мінімуму переходи їхній поза робочими місцями.

Принцип плановості і люб'язності обслуговування робочих місць полягає в узгодженні в часі і встановленні строгого регламенту виконання основних і допоміжних робіт. Дотримання цього принципу дозволяє скоротити перерви в роботі, пов'язані з недоліками обслуговування робочих місць і устаткування, шляхом виконання всіх або більшої частини робіт з обслуговування робочих місць без простоїв устаткування і втрат робочого часу.

Принцип відповідності працівника виконуваній роботі полягає в підборі робітників таким чином, щоб вони по своїм психологічним і фізіологічним даним; загальноосвітній і професійній підготовці в найбільшій мері відповідали характерові і змістові виконуваної роботи.

Принцип оптимальної інтенсивності праці полягає у встановленні на основі нормативів по праці такого рівня інтенсивності праці, що забезпечує високу його продуктивність при оптимальній фізичній і нервовій напрузі.

Принцип оптимальної продуктивності роботи устаткування полягає у встановленні на основі нормативів або спеціальних досліджень таких режимів роботи устаткування, що забезпечували б найменші сумарні витрати живої праці.

Принцип оптимального режиму праці і відпочинку робітників на виробництві означає встановлення часу початку і закінчення роботи, чергування змін, початки і закінчення обідніх і інших регламентованих внутрізмінних перерв, що забезпечують найбільш сприятливі умови праці, а також створюють умови для своєчасного проведення ремонтних, налагоджувальних і інших підготовчих робіт, закріплення устаткування за робітниками і т.д.

Дотримання перерахованих принципів є однією з головних умов високої продуктивності і сприятливих умов праці, що застосовуються на ЗАТ «Зернопродукт МХП» при вирощуванні зернових культур.

2.3 Організація, оснащення та обслуговування робочих місць

Раціональна організація робочих місць забезпечує оптимальне функціонування системи «людина — машина — середовище». Тільки за умови узгодження параметрів машин, організаційного оснащення і навколишнього середовища з психофізіологічними даними людини можна розраховувати на високу ефективність і надійність трудового процесу.

Організація робочого місця передбачає систему заходів щодо його планування, оснащенню засобами і предметами праці, розміщенню їх у визначеному порядку, обслуговуванню робочого місця і його атестації.

Планування робочого місця представляє собою найбільш раціональне просторове розміщення матеріальних елементів виробництва та працівника. Робочі місця робітників ЗАТ «Зернопродукт МХП» включають робочу, оперативну і допоміжну зони. В основній зоні, звичайно обмеженої межами досяжності рук людини в горизонтальній і вертикальній площинах, розміщаються знаряддя праці, постійно використовувані в роботі, інша площа допоміжна зона, де розташовуються предмети, застосовувані значно рідше.

Виняткову роль в організації праці грає організація обслуговування робочих місць, тому що практика показує, що приблизно дві третини усіх внутрізмінних втрат робочого часу зв'язані з недоліками в обслуговуванні робочих місць. Обслуговування робочих місць здійснюється по наступних функціях: підготовчої, виробничої, інструментальної, налагоджувальної, енергетичної, контрольної й ін. Усі ці функції на підприємстві виконуватися безперебійно й у визначених організаційних формах. У числі останніх виділяють стандартне, планово-попереджувальне, чергове обслуговування робочих місць.

Для приведення в дію наявних резервів у використанні виробничого потенціалу, підвищення продуктивності праці, забезпечення збалансованості робочих місць із трудовими ресурсами використовується механізм атестації і раціоналізації окремих робочих місць, а також атестація технологічних процесів, виробництв, ділянок і цехів. У ході атестації комплексно оцінюються їхній технічний, організаційний стан, умови праці і техніка безпеки, розглядаються можливості росту фондовіддачі, кваліфікаційний потенціал працівників. У результаті атестації по кожному робочому місцю (технології, ділянці і т.п.) приймається одне з наступних рішень: продовжувати експлуатацію без внесення змін, додати навантаження, раціоналізувати з метою доведення всіх показників до нормативного рівня, ліквідувати. Організація роботи з проведення атестації робочих місць включає кілька етапів: облік робочих місць, підготовчі і роз'яснювальні заходи, формування спеціальних робочих груп для її реалізації, оцінка ефективності даної роботи.

Організація робочого місця робітника ЗАТ «Зернопродукт МХП» передбачає:

1. упорядкування і планування приміщення, в якому воно знаходиться;

2. вибір і обладнання робочого місця засобами і предметами праці;

3. розміщення предметів праці на робочому місці у певному по рядку.

Робоче місце керівника, який здійснює прийом працівників у службових і особистих справах, проводиться на робочому місці, в окремому приміщенні (кабінеті). Для кабінету використовуються кімнати з природним освітленням прямокутної форми з співвідношенням сторін 1:2. Площа кабінету становить 25 м² . Стіни кабінету пофарбовані в кольори, які сприятливо впливають на нервову систему і поліпшують освітлення - світло-зелений. Керівник слідкує за дотриманням правил трудової дисципліни на підприємстві, з цією ціллю на підприємстві регулярно створюються спостережні комісії, що спостерігають за діяльністю окремої особи чи частки колективу і результати спостережень заносять до спостережного листа (Додаток 3), а потім відмежовують діяльність робітника приймаючи відповідні міри по до завантаженню чи зменшенню праці.

2.4 Визначення та обґрунтування способів руху техніки під час виконання основних операцій при вирощуванні зернових культур

Сучасні сорти сільськогосподарських культур як вітчизняної, так і закордонної селекції є конкурентоспроможними і можуть бути використані для впровадження у виробництво з урахуванням екологічних принципів їх розміщення. Виробництво насіння сільськогосподарських культур у достатній кількості та з високими урожайними властивостями можливе лише за оптимальних умов вирощування.

Пшениця вибаглива до попередників і знижує врожайність при повторному вирощувані на 15-20, а при сівбі третій рік підряд — на 30-35% і більше. При беззмінному вирощуванні врожайність знижується навіть при внесенні додаткової кількості добрив. Пшеницю не слід розміщувати не лише після пшениці, але й після інших злакових хлібних культур (крім кукурудзи), які мають спільних збудників хвороб, шкідників і бур`яни. Всі попередники повинні бути надійними щодо нагромадження достатньої кількості продуктивної вологи на початок сівби не менше 10 мм в 10-сантиметровому шарі ґрунту. Ці культури повинні рано звільняти поле й не висушувати ґрунт на велику глибину. Добрими парозаймаючими культурами є вирощувані на зелений корм озимі жито, пшениця, тритікале, вико- і горохо-вівсяні сумішки, еспарцет на один укіс, кукурудза, яку збирають до викидання волоті, а також інші культури, які збирають не пізніше червня. Добрі попередники — горох, сочевиця, чина.

Інтенсивні сильні й ціні сорти пшениці вибагливіші до попередників. Тому кращі попередники чисті та зайняті пари, зернобобові культури потрібно відводити для їх вирощування. В регіоні достатньо випадає опадів у липні, серпні й вересні, отже доцільно після збирання ранніх культур лущити поле і висівати сидерати (редька, гірчиця), але не пізніше як за 20 днів до настання оптимальних строків сівби пшениці.

Кращими для жита є ті самі попередники, що й для пшениці. Але якщо в господарстві вирощують пшеницю і жито, то найкращі з них відводять під пшеницю, бо після гірших попередників жито менше знижує врожайність, ніж пшениця. Жито менше реагує на повторні посіви порівняно з пшеницею. Тому на піщаних ґрунтах іноді доводиться висівати почергово люпин і жито.

Добрі попередники для тритікале — чисті й зайняті пари, багаторічні бобові трави, рання картопля, кукурудза на силос, горох та інші зернобобові, льон, гречка. На родючих ґрунтах урожайність тритікале вища, ніж жита, а на бідних і після гірших попередників — навпаки — вища, ніж пшениці.

Кращими попередниками для озимого ячменю є чисті від бур’янів поля після кукурудзи на силос, картоплі, зернових бобових, гречки. По кращих попередниках для озимих культур за достатнього зволоження він може поступатися урожайністю пшениці, а після гірших — переважає її.

Обробіток ґрунту повинен диференціюватися залежно від ґрунтової зони, попередників, типу забур`янення, вологозабезпеченості, часу збирання попередника. Підготовку ґрунту слід починати без розриву в часі після збирання попередника.

Після стерньових попередників, якщо переважають однорічні бур`яни, поле двічі дискують лущильниками на глибину 6-8 і 8-10 см. Якщо переважають багаторічні бур`яни, перше лущення проводять на глибину 8-10, друге, а по можливості й третє — на глибину 10-12 і 12-14 см, використовуючи знаряддя КПШ-9, КПЭ-3.8, ОПТ-3-5, КТС-10 або чизельний культиватор ЧКУ-4, обладнаний стрілчастими лапами. Через два тижні після останнього лущення, коли проростуть бур`яни, проводять глибоку оранку на 28-30 см або глибокий плоскорізний обробіток. Окультурені, чисті від багаторічних бур`янів поля орють на 20-22 см. У посушливих, ерозійно небезпечних умовах після соняшника проводять безполицевий обробіток плугами ПЛН-6-35 або іншим, обладнаними безполицевими корпусами КБ-35, КБЯ-30-35.

Весною обробіток чорного пару починають із "закриття" вологи боронами БЗСС-1.0, БЗТС-1.0 в 1-2 сліди. Протягом весни і літа проводять різноглибинний обробіток, який забезпечував би максимальне збереження вологи і знищення бур`янів. Після закриття вологи, коли з`являться сходи бур`янів, проводять культивацію культиваторами КШП-8, КЗБ-21, КПЭ-9 на глибину 10-12 см, а на забур`янених багаторічними бур`янами полях — на глибину 12-14 см з одночасним боронуванням. Наступні культивації проводять у міру появи бур`янів із поступовим зменшенням глибини на 1-2 см. Необхідно максимально застосовувати боронування широкозахватними агрегатами, особливо якщо немає багаторічних бур`янів, проводячи боронування тоді, коли проростки бур`янів знаходяться в стадії "білої ниточки" під поверхнею ґрунту. Борони незрізаними ребрами спрямовують вперед по ходу агрегату. Якщо поле забур`янене багаторічними бур`янами, щоб зменшити втрати вологи, доцільно до мінімуму звести кількість культивацій та боронувань, обробивши поле гербіцидами.

Якщо перед збиранням парозаймаючої культури і сівбою озимої пшениці (або іншої озимої культури) достатньо часу, а в шарі ґрунту 0-20 см містить не менше 20 мм доступної рослинам вологи, то врожайність пшениці мало залежить від способу обробітку ґрунту за умови, якщо останнім створюється ущільнений підпосівний і дрібногрудочкуватий посівний шар з агрегатами не більше 3 см у діаметрі. В умовах достатнього зволоження після культур, які рано збирають, після лущення стерні проводять оранку плугами з передплужниками в агрегаті з секціями кільчасто-шпорових котків і боронами. Глибина оранки — 20-22 см, а після багаторічних трав — 25-27 см. На дерново-підзолистих ґрунтах орють на глибину орного шару 16-18; 18-20 см. Після кукурудзи, особливо якщо її збирають не раніше як за 20 днів до сівби пшениці, слід проводити поверхневий обробіток ґрунту. Поверхневий обробіток ґрунту на глибину 8-12 см дисковими голчастими або плоскорізними знаряддями ефективний після всіх попередників у роки з посушливою погодою під час підготовки ґрунту й сівби на чистих полях і при пізньому збирані попередника. Після гороху проводять теж такий обробіток.

Виняткової уваги потребує передпосівний обробіток. Його слід проводити старанно відрегульованими на глибину обробітку лапами культиватора КПС-4, УСМК-5,4 або інших з боронами чи комбінованими агрегатами РВК-7,2; РВК-5, ВІП-5,6 і не залишати необроблених "огріхів". Нерівномірно по глибині оброблений посівний шар призводить до нерівномірної глибини загортання насіння, а це в свою чергу — до зниження польової схожості насіння, нерівномірності розміщення сходів по площі й розтягнення появи їх у часі, порушення синхронності розвитку рослин. Передпосівний обробіток проводять у день сівби на глибину загортання насіння. Якщо культивація глибока, а ґрунт пухкий, то поле перед сівбою слід закоткувати.

Основні посіви жита зосереджені на ґрунтах, які мають неглибокий гумусовий шар. Тому тут оранку необхідно проводити на глибину від 16 до 22 см. На піщаних, чистих від бур`янів ґрунтах після люпину, льону та інших попередників не слід орати, а треба проводити поверхневий обробіток дисковими лущильниками, залишаючи на поверхні стерню попередньої культури.

Урожай насінницьких посівів зернових культур збирають прямим комбайнуванням та роздільним способом. Перше використовується при рівномірному дозріванні зерна, низькорослих та відносно чистих посівах і за нестабільних погодних умов (часті дощі в період збирання). В інших випадках збирання врожаю проводиться роздільним способом. Пряме комбайнування розпочинають при повній стиглості зерна і його вологості в межах 16-18%, проса — при дозріванні зерна у верхній та середній частині волоті; гороху і вики — при побурінні 70-75% бобиків. За несприятливих погодних умов у період збирання врожаю обмолот вимушено проводять при підвищеній вологості зерна (18-22%), передбачивши термінову очистку та сушку насіннєвого матеріалу.

При збиранні врожаю необхідно контролювати ступінь травмування насіння, який не повинен перевищувати 1%. Для цього обмолот слід проводити в оптимальні строки на понижених швидкостях. Обороти барабана та зазори молотильних агрегатів комбайна повинні бути відповідно відрегульовані.

Очистка насіння проводиться на наявних у господарстві очисних агрегатах. Останні регулюються з урахуванням даних лабораторного аналізу про якість очищення та забезпечення максимального виходу повноцінного насіння. В процесі очистки якість контролюється візуально і лабораторно.

3. Розробка нормативів і норм праці

Відповідно до Кодексу Законів України “Про працю”, норми праці це норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності - встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.

Нормування праці в сільському господарстві, установлення норм витрат праці на виконання окремих робіт у конкретних організаційно-технічних умовах; один з елементів наукової організації праці. Нормування праці необхідно для оцінки й оплати праці відповідно до його кількості і якості. Для вивчення трудових процесів і витрат робочого часу з метою удосконалювання організації і планування праці важливе значення має технічне оснащення робіт, що забезпечує вибір найбільш раціональних форм поділу і кооперації праці, методів і прийомів виконання робіт, організації робочих місць тощо. Нормування праці базується на вимірі витрат робочого часу, необхідного для виконання окремих елементів роботи (хронометраж); на обліку усього або частини часу робочого дня (фотографія робочого дня); на комбінованому використанні фотографій робочого дня і хронометражу (фотохронометраж). Часто застосовують метод самофотографування робочого дня, коли виконавці на робочому місці ведуть запис втрат свого робочого часу в карті самофотографії робочого дня і вносять пропозиції по їх усуненню. Установлення відповідності застосовуваних норм праці умовам раціональної організації виробництва і праці поряд з аналізом виконання норм дозволяють установити ступінь напруженості діючих норм часу, норм виробітку і норм обслуговування. Науково обґрунтоване нормування праці у ЗАТ «Зернопродукт МХП» сприяє раціональній його організації, оптимальній інтенсивності, правильному використанню сільськогосподарської техніки і робочої сили. Питаннями нормування праці у ЗАТ «Зернопродукт МХП» займаються економіст господарства і технік-нормувальник; до цієї роботи залучаються також фахівці господарства, керівники й обліковці виробничих підрозділів, а також виробничий актив.

Розглянемо дані по ЗАТ «Зернопродукт МХП» по статево віковій структурі трудових ресурсів зайняти на підприємстві. З 2000 робітників підприємства 1800 працюють на основному виробництві, близько 200 робітників зайняті адміністративною працею. При вирощувані зернових культур для виконання окремих видів робіт створюються тимчасові робочі групи. Зокрема, на збиранні зернових використовують збирально-транспортні комплекси. У їхній склад входять збиральні, транспортні засоби, ланка технічного обслуговування. Спільно вони домагаються скорочення термінів проведення робіт, підвищення продуктивності праці.

Раціональне використання трудових ресурсів дає можливість збільшити виробництво валової продукції, це сприяє росту продуктивності праці. Економія робочого часу означає зниження витрат праці на одиницю продукції.

Зіставлення максимальне можливого і відпрацьованого часу характеризує ступінь його використання. Аналіз наявності і використання трудових ресурсів показує тенденцію до зниження чисельності працівників по ЗАТ «Зернопродукт МХП». З цим пов'язане збільшення навантаження на 1-го працівника по сільськогосподарських угіддях з 16,9 га до 17,9 га, і по ріллі з 12,3 га до 13,2 га.

При цьому добова норма одного робітника основного виробництва складає 8 годи, з перервою відпочинку 1 час після 4 годи праці. Тижнем норми праці при п’ятиденній робочий неділі складає 40 годин праці і 5 годин відпочинку, при середньоденній робочі нормі 8 годин; при шестиденній робочій неділі фонд робочого часу також складає 40 годин, але денна норма робочого часу складає 6,6 годин, і 80 хвилинною перервою. Середньомісячний фонд робочого часу складає 160 часів роботи і 40 годин відпочинку в розрахунку на одного робітника. Загальний фонд робочого часу для ЗАТ «Зернопродукт МХП» складає:

- денна норма – 16000 робочих годин, години відпочинку 10000;

- місячна норма – 320000 робочих годин, години відпочинку 200000;

- річна норма – 3520000 робочих годин, години відпочинку 2200000.

При цьому у відповідності до чинного законодавства України кожен робітник повинен раз на рік брати відпустку, кількість днів яких залежиться від обійманої посади і стажу роботи.

4. Оплата праці робітників ЗАТ «Зернопродукт МХП»

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Оплата праці робітників, зайнятих у вирощуванні зернових продукцій розраховується за центнер зібраного врожаю з врахуванням якості зерна або за його вартість в грошовому вираженні за реалізаційними цінами; з розрахунку 125% тарифного фонду і затвердженої річної норми виробництва продукції рослинництва на працівника (Додаток 4). Визначення тарифного фонду виробляється по тарифних ставках.

Розцінки за продукцію можуть установлюватися єдиними за рік або диференційованими по періодах року. Для робітників, що досягли високих показників продуктивності тарифний фонд заробітної плати може збільшуватися до 150%.

Оплата праці проводиться по відрядно-преміальній системі за результатами збору врожаю за якість і кількість отриманої продукції. Після одержання продукції, робітником видається різниця між заробітною платою виплаченої їм за відрядними розцінками або по тарифних ставках за відпрацьований час протягом року.

Доплата за продукцію розподіляється пропорційно зарплаті, нарахованої робітником за відпрацьований час на вирощуванні зернових культур. Ці розрахунки проводяться після здачі продукції робітниками й оприбуткуванні її господарством. Загальний розмір доплати за рік не перевищує місячного заробітку робітника.

В даний час необхідно постійно удосконалювати систему оплати праці в господарстві. В умовах інфляції розцінки за продукцію і тарифний фонд заробітної плати потрібно постійно переглядати. Якщо раніше розцінки залишалися незмінними протягом довгого часу, то зараз виникає необхідність їхнього перегляду при кожнім підвищенні мінімальної оплати праці, уводячи при цьому нові коефіцієнти.

Висновок

Після розгляду діяльності ЗАТ «Зернопродукт МХП», слід відмітити наступне. Земельна площа ЗАО “Зернопродукт МХП” за три роки збільшилась на 32 % і на сьогоднішній становить більше 37 тис. га. Функціональний поділ праці на підприємстві виступає як поділ усього персоналу на наступні функціональні групи:

- основні робітники;

- допоміжні робітники;

- обслуговуючі робітники;

- що служать (фахівці, керівники, технічні виконавці).

Організації і нормування праці установлюється на засадах раціональних співвідношень у чисельності різних функціональних груп працівників. Функціональний поділ праці може привести і до підвищення ефективності виробництва, і до її зниження.

Підвищення ефективності функціонального поділу праці припускає чітку спеціалізацію робітників та службовців на виконання визначених функцій (підготовка виробництва, його планування, перетворення предметів праці, навантаження і транспортування предметів праці, інструментів і т.п., контроль якості, ремонт устаткування й ін.).Виконання роботи з тієї або іншої функції наряду з технологічним поділом праці формує професії і спеціальності виконавців.

Форми і системи оплати праці встановлюють зв'язок між величиною заробітку і кількістю і якістю праці, обумовлюють визначений порядок його нарахування. Системи оплати праці являють собою сукупність правил і показників, що визначають співвідношення між кількістю праці і мірою винагороди за нього. Зв'язок між нормуванням, кількісною і якісною оцінкою праці з його оплатою реалізується через тарифну систему, що являє собою сукупність нормативних матеріалів, що визначають рівень оплати праці різних груп працівників з урахуванням їх кваліфікації й умов виробництва. Вона враховує обов'язки працівників, кваліфікаційні вимоги до присвоєння розрядів в залежності від складності і характеру робіт, їхньої розмаїтості і рівня відповідальності. Основними її елементами є тарифні ставки, тарифні сітки і тарифно-кваліфікаційні довідники.

Список використаних літературних джерел.

1. Кодекс законів про працю України.-К".: Україна. 1995.- 192 с.

2. Про оплату праці: Закон України/Закони України. Т.З. - К.: Україна, 1997 -.2І9 с.

3. Постанова Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати. від 8 лютого 1995 р. № 100 - http://hrliga.com/index.php?module=norm_base&op=view&id=136

4. Адамчук В.В. Экономика и социология труда: Учебник для вузов. М.: ЮНИТИ, 2001. 407 с.

5. Громова М. Н. “Проблеми економіки праці в сільському господарстві” - К.: Основи, 1996 – 248 с.

6. Курбатов И.Д. Экономия рабочего времени - важный резерв роста производительности труда. //Экономика сельского хозяйства и перерабатывающих предприятий. - 2002 г. - №8.

7. Охапкіна А. І. Наукова організація и нормування праці на сільськогосподарських підприємствах. К: Академія, 2005 – 150 с.

8. Подоровская М.М. Организация труда: Конспект лекций. — 2-е изд., стереотип. — К.: МАУП, 2004. — 112 с

9. Патрушев В.Д. Бюджет времени сельского населения. М.: "Наука"". 2006 – 450 с.

Додатки

Додаток 1

Технологічна карта вирощування озимої пшениці

СОБІВАРТІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ

(урожайність — 50 ц/га)

Додаток 2

Технологічна карта по вирощуванню продукції рослинництва, врожай 2007 року

ЗАТ «Зернопродукт МХП»

Культура: кукурудза та зерно, побічна продукція: стебла, площа посіву: 100 га

% інших прямих втрат 5 % норма прибутку: 5 % доля витрат на побічну продукцію: 4 %

Додаток 3

Спостережний лист

по визначенню фактичної зайнятості протягом

робочого дня __Тракторної бригади № 15

“_15_”__квітня____2007 року

Сумарна зайнятість становить 8 годин, що відповідає діючим нормативам праці

Голова комісії:

Головащенко А.І. ________________

Секретар комісії

Коровіна Т.П. ________________

Члени комісії:

Уваров В.В. _______________

Степанюк С.Ю, _______________

Ознайомлений:

Бригадир тракторної бригади Гриньов А.С. _______________

Додаток 4

Розрахункові матеріали з оплати праці

Окремі технологічні процеси в рослинництві потребують оптимальних агротехнічних строків і відповідної якості (обробка грунту, сівба, збирання врожаю), бо це визначатиме долю майбутнього врожаю.

На сільськогосподарських механізованих роботах оплата праці в сільськогосподарських підприємствах проводиться за виконаний обсяг робіт або відпрацьований час за встановленими тарифними ставками. Всім механізаторам залежно від знань, досвіду роботи, згідно з Положенням про атестацію трактористів-машиністів, надається кваліфікація — тракторист-машиніст І, II, Ш класу з виплатою надбавок: трактористам-машиністам І класу - 20 відсотків, II класу — 10 відсотків до заробітку на механізованих роботах. Надбавки виплачуються також за збирання врожаю з урахуванням якісних показників, за економію паливно-мастильних матеріалів, за звання «Майстер», за безперервний стаж роботи, за роботу на тракторі, комбайні упродовж певного часу без капітального ремонту і т. ін.

Праця осіб управлінсько-обслуговуючого персоналу винагороджується на основі посадових окладів або відповідно до умов контракту. З метою підвищення зацікавленості керівників і спеціалістів державного і колективного типів підприємств вважається за доцільне проводити оплату їхньої праці за рахунок фонду оплати праці, що затверджується власником підприємства або радою трудового колективу.